Зимовий ранок нас зустрів морозом.
Проміння сонячне запалює іскринки.
І сонячними зайчиками разом
Відстрибує від миленьких сніжинок.
Бо ж кожна з них єдина, неповторна,
Однакових ніколи не буває.
Вражає дуже точністю їх форма
Мороз-умілець їх виготовляє.
Сплітаються в веселому таночку,
Одна до одної грайливо поспішають.
І тчуть деревам і кущам сорочки,
І ніжно ковдрою всю землю укривають.
Сріблястим сяйвом огортають все довкола,
Пощипують за носа, вушка, щоки.
Мороз-умілець дав мільйон їм голок,
Щоб не сиділи ці пустунки без роботи.
Вони сміються, веселяться і танцюють,
У дивний світ казковий просять.
Красу пейзажів білих нам малюють
І магію картин зимових нам доносять.
Упевнено в повітрі дефілюють,
Показуючи кожна свою моду.
Красою форм своїх нам зір милують.
Отримуйте, будь-ласка, люди насолоду!
