Краплі дощу барабанять по моєму вікні,
Ніби говорять вставай, прокидайся,
Досить лежати вже у кришталі,
Давай ради мене ще раз постарайся.
Ти можеш, я вірю, я знаю, давай…
Ти молодий і амбітний юначе,
Я вже втомилася пити свій чай,
У самоті наче ...
Наче ....
Неначе ...
Шкіра бліда та і сил вже немає,
Запах солодкий приївся давно,
Ти ж не підводь мене, чуєш ? Я знаю …
Це все ніби сон, фантастичне кіно.
І опрокинувши чергову чашку,
Гарячого й ніжного серця “лате”
Промовила мовчки : О Боже, як важко …
А за вікном уже й квітень цвіте.
Невдовзі і літо пригріє рукою,
Зелені дерева тягнучи удар,
Будуть стогнати, та я з тобою …
Буду чекати на здійснення чар.
Сльозою омитою так терпеливо,
Та я був щасливий у клятому сні
Прокинувсь і їй відповів трепетливо,
Привіт , це ти …
А я думав це дощ, барабанить по моєму вікні ...
