Мабуть,тебе більше немає...
І нема чого думати про тебе
щось...згадувати, мріяти,
змінювати хід подій у думках і вигадувати
різноманітні ситуації з "якби"...
Не має сенсу тримати у руках твої речі
тремтіти від твого запаху
відчувати твій завжди легкий-легкий подих...
Пам' ятати твої мрії, відчуття, думки, смаки...
До речі, про думки.
Тепер я не впевнений,що знав саме їх.
Я знав...я знав те,що повинен був знати.
Не треба згадувати про тебе
не треба розмовляти з тобою в голові....
Мабуть,досить намагатися заповнити свою пустоту твоєю уявною присутністю. Тебе більше нема.
А може, це вже мене...нема?
