*****
Розтопчу на смерть ногою
Я усю лиху біду
В світі цім, яка порою
Зустрічається, й піду
Я своє шукати щастя.
Певен я, що є воно.
Раз на світі є нещастя,
Щастя також нам дано
В нім. Лиш треба відшукати,
Лиш потрібно віднайти,
Щоб його усім нам мати,
Щоб його мав я, мав ти, –
Кожен з нас на світі цьому,
Бо ж для того й живемо,
Навіть хай навік на ньому
Ми колись всі помремо.
Але доки серце б’ється,
Маємо усі ми жить,
Навть хай із нас сміється
Часом доля. Пощастить
Нам, як будемо робити.
Власне щастя знайдемо
Й будемо із ним ми жити,
Доки ще всі живемо
Ми на світі цім земному,
Що оточує всіх нас,
Доки промина на ньому
Поуз нас невпинний час,
Що всім нам ні повернути,
Ні пришвидшить хоч на мить,
Бо так і повинно бути.
Нам цього вже не змінить.
Та чи змінювати треба
Щось в природі світовій?
Від землі і аж до неба
Досконале все у ній.
Євген Ковальчук, 06. 04. 2021
