| Сторінки (13/1247): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Дощ холодний січе, що нестримний,
Все зміїться, стікає по склі.
День осінній короткий та зимний
Розцяцьковує скибки ріллі.
Падолистом вкриває землицю,
І рожевим і жовтим, й рудим.
Витинає барвисту петлицю,
Щоб крилом не була вороним.
Ще мережать з дощем лан пшениці,
Та на річку біжать навпростець.
Жебонять хвильки там щось вербиці,
То ж спішать до узлісь, де чебрець.
А під дубом кремезним з-під шапки
На них зирить й собі боровик.
Похопивсь день - шукає шпаргалки,
Правда, він бо до неї й не звик.
Кожен день новизну нам приносить,
І хорошу й яскраву, й терпку.
І таку, що душа, аж голосить...
Я лиш миру у Бога прошу.
14.10.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
Сидить білка на ялині,
Стереже горішки нині.
Прислухається до вітру,
Обмізковує палітру,
Як горішками смакує,
Та на сонечко любує.
Проживає те буття
У котрім є ти і я.
Вимріяні лад та воля,
Де відсутня геть сваволя.
Де гармонія й добро -
Невичерпне джерело
На майбутнє, на віки.
Господи, прости та збережи!
02.10.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024
Похолонув місяченько на синьому небі,
Виглядає зорі ясні увсебіч, далебі.
Білий день, як пополудні, сонечко, мов лебідь,
Пливе тихо горизонтом, хоч кричи бо пробі.
Та дарма втрачає прудкість в пошуках, що марні,
Зачекались зорі ночі - принципи то давні.
Все повинно мати чіткість до твердої грані,
Час тягнути за собою, щоб не на аркані.
Де любов є звичним внеском в побуті життєвім,
Там панує мир щоденно в погляді миттєвім.
Там тепло родинне й радість у слові чуттєвім,
Й не, дай, Господи, відчути холод, що сталевий.
Що, неначе гострим лезом розрізає груди,
Що сипнули в стару рану солі чи отрути.
Та, нехай усе погане - щезне в світі всюди,
Вночі світить місяченько, й в щасті живуть люди.
24.09.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024
Поклони осінь б’є зів’ялим листям,
Встеляє землю золотом рясним.
Шкребеться кішкою в душі розхристя,
Із поглядом сердечним - пожадним.
Занурюєшся внутрішньо у себе,
У серцевину спогадів в’язких.
Ох, скільки пережитого, далебі...
І жменька сміху промайне, і гріх...
Ніхто не застрахований напевно
Ні від біди в сльозах, ні від добра.
Як не старайсь усе зробити ревно,
Десь з’явиться ще клопотів сповна.
Так і біжить життя стежина в осінь,
На скронях полишає бабин слід.
Поміж пухнастих хмар, манить ще просинь,
Та й ліс сипне ще в пригорщу ягід.
Заманить сад горіхами смачними,
Покличе річка з вудкою прийти.
Звичайні будні, з діями простими, -
Бажається ж на згадку зберегти.
16.09.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
Ластівки щебетали на господі,
Крилечка розминали чи міцні.
Вже дозріли гарбузи на городі,
Осінні потекли спроквола дні.
Сонечко покотилося нижче небом,
Рання прохолода то́ркає пліч.
Думкою полоснуло, наче лезом,
Хто ж за кривди скоєні дасть одвіт?
Клином журавлиним у високості
Душі неупокоєні летять...
Щем у серці та злість у свідомості:
"Має вже бути розплата встократ.
Краю мій рідний, земле, згорьовані,
Кров’ю умиті та слізьми з очей,
В мирі засяйте, з Божого помислу!
Досить щоденно вже наглих смертей!"
12.09.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Торкається промінь фіранки
Останньої літньої днини.
Від завтра осінні вже ранки
Освятять росою хвилини.
Триматимуть в пазусі безмір,
Що річкою часу ще зветься.
Життєво-безстрасний той простір -
Оновленим час не вернеться.
І лиш вервечка пам’ятних дат
Ітиме назирці зі снами.
Щемом, біллю, теплом ще стократ
Гляне в душу... Думи ж роями...
31.08.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
"Бабусю, дивися, он квітка жовтенька,
Яка ж вона гарна - тендітно-маленька.
Бабусечко, чуєш, я ту квітку поллю -
Без води бо зів’яне у спеку таку.
Хай тішить мій погляд - все ж навколо сухе
Й городина наша. Ну, й літо, баб, еге?
Травичка пожовкла, став змілілий ставок,
Не в силі тримати вже й садок холодок."
Маленький хлопчина із теплом жебонів,
Воду кухлем старанно під квітку носив.
"Рости, мила квітка, залишайся жива!"
Приказував щиро він про себе слова.
Усміхнулась бабуся, а щем на душі:
"Коли то, нарешті, впадуть з неба дощі...
Підставимо з внуком під краплі ми лиця,
Хай тільки той дощик до нас не бариться."
25.08.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
Спускається вечір на землю зімлілу,
Несе прохолоду спекотній порі.
Куйовдить в копиці солому зіпрілу
Вітрець, що поволі гуляє в дворі.
Гуде поміж листя осінньої грушки,
Ворушить присохлі, руді спориші.
Запах розносить крізь кватирку пампушки,
Що дбайлива ґаздиня спекла на плиті.
І сміх пустотливий малої дитини,
Що в спокої може щаслива рости.
Не має ж на світі бо гіршої днини,
Коли щохвилини біду стерегти.
Нехай вітер і дощ, нехай сонце, гроза -
Те по праву приходить в госпо́ду.
Земля рідна й родина для всіх дорога -
Лиш би мир у любую погоду.
21.08.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024
Ллється світло крізь крони додолу,
Де вже осінню пахне сухий падолист.
В вереску, що медовий, спокволу,
Пестить гриб, під дубком молодим він сидить.
Десь кричить войовничо щось сойка,
Імітує пташині чужі голоси.
Між птахів вона та ще акторка,
Правда, спробуй нараз її крик розбери.
У природі все так гармонічно,
На усе є свій час, як приходить пора.
Вітер гілку гойдає ритмічно,
Та ламається та, що суха вже котра.
Все живе підкоряється завше
Всеземному закону - циклічність буття.
Снує думка події: "На краще б..."
Всякий хоче, щоб гарним велось бо життя.
17.08.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
Щебечуть ластівки заливисто-затято,
Вітають день, у котрім, кожному своє.
Ступає серпень знехотя, аж вайлувато.
Осінні перші нотки вже у ньому є.
Подекуди зруділе листя у горіха,
Скидає й вишня убрання із тонких віт.
Пашать червоні кетяги - очей потіха,
Що горобина нахиляє, геть до ніг.
Стиха шумлять дерева кронами між себе,
Ховаючи гриби під листям по лісах.
Біжить ріка, торкається водою стебел
Сухої осоки на впалих берегах.
На териконах вибухи снарядів, смерчі,
Смертний вогонь та кулі роєм, що дзижчать.
Невже ще мало, Боже, маємо пожертви,
Щоб мир настав? Чи не прийшов іще той час?
Неначе перекоти-поле, вітром гнане,
Дощем підбите й сонцем спалене з небес,
Душі людські, війною згублені намарне,
Летять увись... Кладу на грудях в щемі хрест...
04.08.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Поміж хмар в вишині сонця лик
Шле проміння неспішно на землю.
Пахне пряно, цвіте базилік,
Поруч в грядочці кущики перцю.
Огірочки, квасоля й буряк,
Помідори і морква, й петрушка.
Причаївся між них й пастернак,
Поруч впала рожева пелюстка.
То із лугу вітрець, жартома,
Роздягнув квіточки до осердя.
А прохати його щось дарма -
Він не знає, що є милосердя.
В кукурудзі шумить вже бідак,
Пригинає бадилля додолу.
В картоплинні лягає навзнак,
Притихає, й знов чинить крамолу.
Трусить яблука рясні в садку
І медову, смачнющу ще грушку.
До малини летить нашвидку,
Та втрапляє дівчаті під блузку.
З несподіванки йойкнула та,
Засміялась небавом іскристо.
Що дається в житті - неспроста,
На душі тільки б хороше й чисто.
Попри все, хай панує розмай,
Боже слово, любов та повага.
Хай збирається гарний врожай,
І у тілі життєва наснага.
30.07.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2024
Гаснуть сутінки, тиша кружляє,
З кажаном хороводить танок.
Соловей у гаю не співає,
І не видно на небі зірок.
Хмари темні нависли патлаті
Над стернею, що впилась дощем.
Понад лугом, що вкритий картатим,
Різнобарв’ям квіток, мов плащем.
Ще нависли над лісом притихлим,
Що лисички жовтенькі приспав.
Ліхтарем - світлячком тим привітним,
Що прохожих усіх зустрічав.
Хто йшов здалеку втомлений й зблизька,
Хто життєвий ніс шлях на плечах.
В кого доля щаслива й сирітська -
Лиш би вогник в очах не зачах.
Прийде ж ранок, обрамлений сонцем,
З теплим подихом нового дня.
Залоскоче промінням осоння -
Обнадію пригорне душа.
26.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
Воркоче голубка
До голуба любо,
Немов незабудка -
Тендітна до згуби.
Кохання єдине
У грудях стукоче.
Серце, таке ніжне,
До ласки охоче.
Горнеться тихенько
Крилечком до крила.
Тільки б не лишенько
Кругом нього й біда.
Щоби все світило
Сонце красне з небес.
Укупі злетіти
На власний Еверест.
Нести те у вічність
Невидиме між двох.
Душею відчути
Поєднання місток.
19.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
На заході сонця згустилися хмари,
Нависли вороням над днем, що минав.
В небі блискавки й гнім затіяли чвари,
Цвіркун поруч в житі своє щось співав.
Туман над землею здіймався угору,
Повітря ще пахло вчорашнім дощем.
Стебло поруділе схилялось додолу,
У грудях невмисне вчиняючи щем.
Тягнулися руки до хлібного поля,
Маленькі зернинки лягали в долонь.
Вітер, що мчав із-за ріки, де роздолля,
Торкнувся легенько волосся та скронь.
Спускалася сутінь, впускаючи вечір,
У душу, що прагнула світла й тепла.
Душа усміхнулась примарній безпеці,
При складність щодення - любов’ю жила.
18.07.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
Збігає час, кудись, галопом в небуття,
Розмінною монетою цілодобово,
Де поруч смерть стоїть й зародження життя,
Комусь же радісно, добротно й гонорово.
Мотив, надія, зрада, біль, гірка сльоза -
Єднаються нараз у доторку, чуттєві.
Прагне до зцілення згорьована душа -
Реальність й сон, аби в любові і не мстиві.
Щоб вирватись на все із мороку подій,
Котрі тривогою турбують чуле серце.
Чи ж на роду написано, вести двобій,
Коли життєвий шлях такий крихкий, як шкельце?
Двобій за власне я, за рідних і близьких,
Кого ти любиш та бажаєш щиро щастя.
Яка ж то благодать - чути дитячий сміх,
Й пташиний спів, як Божого ковток причастя.
07.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
Благословляю день за те, що я у ньому є,
Що я живу у світлім цім та розмаїтім світі.
Благословляю все, що є моє і не моє,
За море благодаті у квітковім й пишнім цвіті.
Благословляю сонце в чистих й хмарних небесах,
Що пестить все навколо ув усміхненім привіті.
Благословляю дощ, що кропить по моїх плечах,
Січе в обличчя та гойдається в саду на вітті.
Благословляю час, що дав мені в земнім путі
Хороших друзів й недругів, в тому числі, до пари.
Благословляю їх за ті уроки не прості,
Від котрих напилася я отрути та нектару.
Благословляю вечір й ніч, і місяць поміж зір,
Котрі на сон прийдешній забирають денну втому.
Благословляю думку, що у себе ти повір,
Щоби не краятись душею вже дарма потому.
05.07.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Вже спускалося сонце на захід,
В полі трактор іще гуркотів.
Курка сокотала на насідку,
Щоби півень з подвір’я учув.
Бо яєчко знесла вона славне,
Щоб на нове життя, щоб було.
Щоб для всіх те життя стало гарне,
Щоби жито на ниві цвіло.
Щоб в прийдешнім, з налитим колоссям,
Гнулось в тязі стеблом до землі.
Щоби ночі спокійні й безсоння
В безвість кануло з лихом в імлі.
Щоби мир панував в Україні,
Щоби радість в родинах й тепло.
Щоб злагода довіку й від нині,
Щира дружба й пощезнуло зло.
21.06.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
Пахне липа духмяно-медово,
Перехоплює подих, п’янить -
Чарівна неповторності мить.
Щось замріявся й бусел, дрімає.
На палі у задумі стоїть.
Чарівна неповторності мить.
І купається сонце у річці,
Рій комашок над ним десь летить.
Чарівна неповторності мить.
Вітер гне верболіз, розшумівся.
Жабки квакають, кажуть, що цить.
Чарівна неповторності мить.
І лягає на серце цілюще
Рідно-краю невидима нить -
Чарівна неповторності мить.
17.06.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2024
Рясний дощ поливає землицю,
Кропить села з містами, гаї та поля.
Біжить в гори, шукає криницю,
Що чекає на люд, що приходить щодня.
Не минає ставки і заплави,
І впадає в обійми притишених хвиль.
Та питається в моря, як справи,
Пролетівши із вітром з півсотні ще миль.
І милується квітами в колі,
Залишає краплинки на них дощові.
При дорозі щось шепче тополі,
Що розкидала пух по зеленій траві.
Без різниці вмиває все суще,
Бо така є природа земного буття.
Щоб оновленим було прийдешнє -
Розверзаються громом й дощем небеса.
08.06.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024
Скаче зайчик - битий шлях,
Не бере його ще страх.
Ще попереду пізнання:
Страх, біда, розчарування.
Ще попереду життя -
В нім і спокій й каяття.
Щира дружба та розрада,
В якусь мить ще й підла зрада.
І підтримка, де не ждеш,
Кожен бо несе свій хрест.
А, наразі, небезпечно -
Все ж він скаче, безперечно.
04.06.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Вітер колише дзвінки і стебло -
Ніжно-тендітні й чарівні від роду.
"Дзень-дзелень", - щоб то усім й на добро,
Господом дане на всяку погоду.
Тільки би спокій в душі і кругом -
Пахнули трави, зігріті на сонці.
Щоби родина за круглим столом
Й голуб у небі в відкритім віконці.
Щоби на серці у грудях тепло,
Тихо струмилось, любов’ю зігріте.
Повагом вилось думок полотно:
" Старість усім би достойно зустріти.
Що не кажи, а є крайня межа
Й долю свою не обійдеш нізащо.
Все ж, нехай буде й чужа сторона -
З хлібом щоденним, якщо не ледащо".
26.05.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Сьогодні, на ранковім Богослужінні, я поминала свою маму. Минає уже сорок днів, як моя матуся, залишивши усі земні клопоти, відійшла у вічність.
Мама була доброю, роботящою, порядною людиною, завжди відкрита душею назустріч іншим людям, з теплою, приємною усмішкою на лиці. Закохана в життя, мама була життєрадісною людиною, любила танці, а ще, маючи дзвінкий та сильний голос, вона любила співати, любила гостину, та завжди радо, і, у своїй господі, приймала гостей. І лилась тоді за столом душевна пісня, і, здавалось, що тій пісні ставало замало у кімнаті місця, і пісня виривалася назовні, та, підхоплена вітром, злітала увись...
А нині світла душа моєї матусі скоро сама порине на Небеса, на сповідь до Господа.
Спочивай з миром, рідненька!
19.05.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
Земле моя рідна! Україно, краса мила!
Чорні круки в високості -
Суне вража сила.
Весна весну заступає умиту сльозою.
Одинадцята в рахунку -
В битві із ордою.
Рік за роком за свободу йде війна й за волю.
Не одна дитина стала
На вік сиротою.
Не одна родина в горі весну зустрічає,
Лиш із гаю соловейко
Співом розважає.
Та ще сонечко із неба пестить усі рани,
Правда, важко щось шукати,
Коли війна, прани.
Тисне груди біль глибинний, серце у тривозі.
Дай нам захист, Божа сила,
Вдома хто й в дорозі!
14.05.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024
Невтішні клопоти залишились позаду...
Збираюсь з силами...Іде весна...
В довкілля розквіті шукаю я розраду,
П’янить пробуджена краса земна.
П’янить...Живе із мертвим резонансно...Вічно...
Шумлять на вітрі ленти на хрестах...
Пташки співають на гілках дерев так дзвінко...
В душі любов...Стікає в безвість час...
Вклонюся до землі біля могил, що поруч,
Із вій змахну непрошену сльозу.
"Спочиньте в мирі, рідні тату й мамо, в горі,
Не полишайте ви мене одну."
Піду по стежці, цвітом встеленій рожевим,
Тиху печаль у серці понесу...
Хлюпнеться в грудях пам’ять промінцем миттєвим -
На все тепло батьківське збережу...
22.04.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Люблю тебе, мій краю рідний,
За неповторності красу.
За місяць, що, буває, зблідлий,
За нічку тиху й чарівну.
За хор птахів, що безперервно,
Славлять життя й весну нову.
За "кум" та "кум" від серця - ревно,
Зелених жабок у ставку.
За крик сови у лісі з ляку,
Де вітер гілочку зірвав.
За дичину, що там, усяку,
За хащі, що павук запряв.
За луг та річку з карасями,
За хлібний лан і спориші.
Тендітність квітів з пелюстками,
Що припадають до душі.
За люд, від роду роботящий,
За стійкість духу в час біди.
Мій краю рідний, ти - найкращий,
Неси ж незламність крізь віки!
08.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Летіли лелеки з далека,
Кругом там була небезпека.
Та все ж вони вперто летіли,
Допоки в них вистачить сили.
Присіли у лузі спочити,
Спочивши, щоб в небо злетіти.
У небо злетіти в тривозі,
Жадаючи спокій в дорозі.
Дорога ж до рідного краю,
У серці любові без краю.
26.03.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Блимав місяць між хмар,
В небі виснув - султан.
Лив холодний він жар,
Де літав вже кажан.
На дерева й двори,
На гнучкі явори.
На сліди дітвори,
На піску, й на сади.
На молочний туман,
Що стеливсь по землі.
На озерця ще дзбан,
Що блищав у імлі.
Там купались зірки
Поміж хвильок малих.
Вітер їх залюбки
Колисав з боку в бік.
Тиха нічка пливла,
Прикликаючи сон.
Раптом, зла сарана,
Замигтів в небі дрон.
Хижа паща війни
Несла смерть...Упирі...
Боже! Збав! Борони!
Ворогам все верни!
26.03.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Щось тривожне скрипить
Дуб кремезний в гаю.
Неповторності мить
Я душею сприйму.
Спів на вітті пташок,
Перших квітів кружок.
Ще пожухлий лужок,
Де малий потічок.
Дзюркотить поміж трав,
Та й біжить в далину.
Щоб в путі не блукав,
Біжить в шир, й в глибину.
Горизонт перед ним
Загорівся вогнем.
Вечір крався між тим,
Баским нісся конем.
Стелив сутінь кругом
На принишклій землі.
Зір приніс під крилом,
В світі ми не одні.
23.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
Хмари темні накрили довкілля,
Світ фарбують у сірі тони.
Начіпляли краплинок на гілля,
Дощ неквапно спадає згори.
Пил із брудом змиває зі стежки,
Що в’юниться у даль поміж трав.
Не минає й червоні сережки,
Що берізці Творець дарував.
Щось шепоче своє в ніжних вітах,
З вітром тихим змагання веде.
Хто із них є щедрішим в привітах,
Кого любим берізка назве.
Так, спокійно, без умислу злого,
Що ненависть нести день при дні?..
Силоміць же не брати чужого,
А, як візьмеш, чи в користь собі?..
Краще мирно, у бесіді дружній,
Розв’язати непроханий спір.
То життєво-проста, стара мудрість,
Що для кожного свій є кумир.
19.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Стелиться морок ночами,
Степ гоготить у вогні.
Шлях, що біжить між полями,
Дань віддає цій війні.
В тихій пошані тополі
В даль проводжають кортеж.
Люди схиляються в горі,
Біль у серцях, що без меж.
Долі криваве осердя
Вкотре вриває життя.
І не знайти милосердя,
Там, де нема співчуття.
Там, де розриви снарядів,
Кулі, де роєм дзижчать.
Де воював іще прадід -
Рать у бою йде на рать.
Там, де й "один в полі воїн"
Перед десятком русні.
Гнівний лиш окрик чи стогін
Чутно в часини скритні.
Поклик нуртує у тілі,
Волі жадоба в крові,
Щоб вороги озвірілі
Щезли на нашій землі.
Щоб на схід сонця зірниця
Тонким стеблом проросла.
Щоби край шляху пшениця
Колосом пишним цвіла.
Щоб соловей на світанку
В мирнім садку щебетав.
Й сон був спокійний до ранку
У переливі октав.
13.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
У трепеті листя сухого
Згубився веселий промінчик.
То в кроні, у дуба глухого,
Заплутавсь між віт його кінчик.
Між віття там й вітер гуляє,
Він про себе складає пісень.
На листі зруділому грає,
Щоб той шелест нести в новий день.
Зіллятись з "курли" журавлиним,
Що повільно по небі пливе.
Край шляху дістатись калини -
Весни поступ гряде по при все.
03.03.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
У холодну днину
Вітер дме в грудину,
Вітер дме у спину
В цю гірку годину.
Рве на кусні думку
В пошуках рятунку,
Де ревуть снаряди
Й свищуть кулі градом.
Фосфор світляками
Літає роями
І нуртує в тілі
Злістю в ратнім ділі.
У бою за волю,
Щоб змести сваволю.
Щоб був мир та спокій,
Щоб смуток глибокий
Не тривожив душу
І не рушив тишу.
Щоби перемога
Торкнулась порога
Кожної оселі
Й прийшли дні веселі.
"Господи Всевишній,
Будь в молитві втішний.
Пошли свою силу
Здолати вражину.
З славою Героям
Збережи Вкраїну!"
21.02.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
До 45-ї річниці випуску нашого 8-го класу Березичівської восьмирічки, присвячую
Нанизує пам’ять думки, мов намисто,
Сколихує вкотре подій полотно.
В’юниться стежина у далеч врочисто,
Ой, як же давно те дитинство було.
Портфель за плечима, заплетені коси,
Неслухи пасма тріпають по чолі.
І перша лінійка, й не ясні запроси,
Й дзвінок соловейком "дзень" у повітрі.
Допитливі очі вивчають училку,
Та ловлять нові ще для себе слова.
І мають, натомість, п’ятірку чи двійку,
Що сам заслужив, те й отримав сповна.
Гулкі коридори наповнені хором,
В перервах, дитячих дзвінких голосів.
Когось таки вгледиш з задумливим зором,
Той учень у мріях вже в небо злетів.
Життя ж швидкоплинно лишало позаду
Шкільні безтурботні, щасливі роки.
Учительські щирі та мудрі поради,
Що прийдуться в пору, в путі, залюбки.
Дорога в майбутнє, що нива у літі,
Десь пусто й без цвіту, а десь земний рай.
Для когось коротка, для когось в суцвітті,
Та в серці назавше любов й рідний край.
18.02.24
світлина: наш 8-й клас
я у першому ряду з лівого краю (уже без бантів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Розшумілись вітри,
Розгулялись вгорі,
Поміж хмар ясне сонце зникає.
Щось тривожно мені,
Темінь тисне в душі.
Біда смертна в напрузі тримає.
Був би мир на землі
Й Україна в добрі,
Було б літепло в серці безкраю.
"Дай же, Господи, нам
Пережити війну,
Я прошу тебе, Боже, благаю!
Сили з вірою, дай,
Хай розквітне наш край.
Хай у мирі він щастя зазнає.
У любові й добрі
Проживались, щоб дні.
Вороги, хай же кару пізнають."
04.02.2024
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
На вічну пам’ять Крату Василю Євгеновичу,
котрий на 71-му році свого життя відійшов у вічність
Коли сходила в небі зоря,
Вечір темний спускався на землю,
Обривалось людське вже життя,
Обіймалось з холодною смертю.
Ще б пожити йому, таки б ще,
Походити розважно подвір’ям.
Перетерти з сусідом слівце,
Скоротити святкове дозвілля.
Був господар Василь не який,
У руках всяке діло горіло.
І до танців був вдатний, й на спів,
З ким у воду й вогонь ідеш сміло.
Він родину любив, був добряк,
Та, на жаль, душа нині у висі.
Закінчився земний його шлях
Вічним спокоєм в смертнім затишші.
31.01.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Час трактує рішення
До кращого чи погіршення.
Хто та, як порозуміється,
Щоб розібратись у тому, що діється.
Страх забирає розсудок,
Тверезість холодить розум.
Біль розриває груди,
Горе слідує всюди.
Впасти, сховавшись в шпаринку,
Хоч би і на хвилинку,
Не приведе ні до чого,
Доля не любить слабкого.
Потом вкривається тіло,
Якби навколо й зоріло.
У мурашковім єднанні
Будеш в душевнім вигнанні,
Десь на межі, на грані,
Розуму помутніння,
Сила волі додасть лиш мужніння.
Вижити, коли важко,
У боротьбі нелегко.
Мусиш зібратися з духом,
Стати в собі відчайдухом,
Аби іти вперед,
Якщо випав такий уже жереб.
28.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Нависають бурульки зі стріхи,
Щоки щипає аж морозець.
І не треба простої зловтіхи,
Коли серце торкає різець.
Долі віти схилила калина
До прикритої снігом землі.
Втислась в землю й маленька хатина,
Сповідаючи вітру жалі.
Що зтьмяніли від часу віконця
Вже повільно вбирають тепло.
В шпарки лізе, гуде студениця,
Вирувало життя та й пройшло.
Зруйнувала війна людські долі,
Кому смерть, кому шлях в нікуди.
І жнивує життєві недолі,
Замітає пороша сліди.
Простягає незайманість в простір
Сніжний витвір красуні зими.
Скупе сонечко все ж дає моці,
Щоб діждати нової весни.
17.01.2024
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Толочить час років надбання,
Піском збігає у щілину.
Життя шукає виправдання,
Тому, що піддається плину.
Від кроку першого земного
Маленької іще дитини,
До поступу, що від порога,
Веде в майбутнє по стежині.
В майбутнє, що стає минулим,
Та плечі муляє, товчеться.
Серце болить, коли є чуле,
Не все ж задумане вдається.
А час летить, мов вітер в полі,
Роки гортає за роками.
Біжить шляхами, де тополі,
Спадає пилом поміж снами.
Щоб відродитись, як зуміє,
В новому тілі, в дні прийдешнім.
Та, доки сонце ще зоріє,
Своїй порі всміхнись тутешній.
09.01.2024
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
Білий, лапатий сніг, повільно, ледь погойдуючись від подиху легенького вітру, що вирішив, певно, і собі насолодитись спогляданням срібнокрилих сніжинок, падав на промоклу від нещодавнього дощу землю, поступово вкриваючи собою весь довкіл.
Чутливо-ніжні сніжинки чіплялись за крони дерев, паркани, дахи будинків, зникали у сизих клубках диму, що вився із димарів, обсідали собою лінію електропередач, обліплювали придорожні пологі схили та низини, закриваючи даль молочним серпанком.
Здавалось, що сніг, хоче закрити собою, вибілити усі земні рани, біль від котрих витав у повітрі, бо надто багато горя, сліз та відчаю вже випало на людські долі. Прикрити, затулити світ від ненависті, пожадливості та нечуваних донині звірств, звірів у людській подобі.
Якось, з особливим трепетом, сніг вкривав молоденькі вишні, що, обійнявшись віттям, зростали одиноко, окремо від інших, та, попри свою уроджену тендітність, мали гнучкість та стійкість, інакше ж і бути не може, якщо, не зважаючи на усі зимові злигодні, хочеш вижити, щоб розвитись весною, забуяти пишним та ніжним ліловим цвітом. Вишні стали для нього уособленням чистоти, уособленням надії та віри на краще завтра, завтра, сплетене із теплого сонячного проміння, любові, миру та добра.
02.01.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002156
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
Ясним овалом
Між хмар пелехатих
Місяць по небі пливе.
Кидають тіні
Дерева мохнаті
На землю засніжену.
Грудки замерзлі
Чорними цятками
Манять погляд собою.
Здавлює груди,
Зі щемом у серці,
В думці життя прожите.
Стишує кроки
В розмові душевній
З внутрішнім власним бо я.
Як не спішися,
Щоб всюди добігти,
Богу звітує душа.
23.12.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
Темний вечір умитий холодним дощем,
Краплі виснуть сльозою на голому гіллі.
Жовтувато-рудий, геть розмазався крем,
Трав прив’ялих ще з осені, що на подвір’ї.
Потічками біжить по доріжці вода,
Поспішає забіг свій подовжити в далеч.
З новим дзюркотом кожним стихає хода -
Не втримати силу законові всупереч.
Як не скажеш і вітрові, щоб не шумів,
Бо дитина мала засинає в кімнаті.
Не зупиниш і вервечку, скручену з днів,
І думок, що, бувають, п’янкі й пелехаті.
Надбігають під стукіт дощу у вікно,
По кутках розповзаються всіх похвилинно.
Крутить час із минулого веретено,
Шепотить щось, повіки стуляючи сонно.
20.12.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
Розбите серце важко бо зцілити,
Може не вистачити і життя на це.
Та у душі так хочеться любити,
Щоб аж горіло та пекло вогнем й лице.
Сутність людська тотожна всій природі,
Тільки, ми - люди, забуваємо про те.
То ж не даремно кажуть у народі:
"Полюбиш і козла, як добре прирече."
Козла чи не козла, кому, як вийде,
Та в парі бути краще, як одному вік.
Якщо не вдома, ти чекаєш - прийде,
Будь то дружина, коханка чи чоловік.
Земне життя коротке для пізнання,
Тому бери усе, як можеш, що дає.
Кохання й розлуку, розчарування,
Доки ще бачать очі, як сонце встає.
18.12.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023
Завірюха лопоче у двері,
Дощ з морозом обсіли вікно.
Забілились всі лавки у сквері,
На землі, теж своє полотно.
В перемішку і чорне і біле,
Як те наше, буденне життя.
То у радості й, наче стокриле,
То сльозою воложить вуста.
Ну, а сніг, сипле вниз по косому,
Йому байдуже, що є навкруг.
Накриває травичку й солому,
Де поля оминає ще плуг.
Де окопи і вирви чи міни,
Де скалічені гілля дерев.
Де тривога, в чеканні на зміни,
Ув очах та в душі...Поруч рев...
Знов озвалася залпом гармата,
Тане сніг у вогні, що, як смерч.
Огризнулась із лісу граната,
Сніг не в змозі спинити там смерть...
Накриває: тіла, краплі крові,
Листя, квіти, річки та яри.
Робить ляпку в друкованім слові,
Сипле й сипле донизу згори.
23.11.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
Світлій та незабутній пам’яті Героя, полеглого під час виконання бойових бій на Запорізькому напрямку, Ланевича Анатолія Миколайовича (23.03.1986 - 10.11.2023)
Горе хапає за плечі,
Каменем давить, в грудях болить.
Смуток побіг вздовж Березич,
Щемом б’ється в серцях кожну мить.
Воїн вертає додому,
Жаль, "на щиті" на вічний покій.
Важко, по стежці в рудому,
Всій родині ступати самій.
В тихому шелесті листя
Губиться впала, згіркла сльоза.
Стихло в чеканні й обійстя,
Був дбайливий господар - нема.
Добрий та люблячий батько,
Щирий син, чоловік, шваґер, брат.
Як же сприйняти те тяжко,
Що його вже нема серед нас...
Душа його лине в небі,
Між Героїв, полеглих в борні.
В молитві, світлій жалобі -
Голови схиляємо в журбі.
17.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Пливе човен по заплаві,
Над ним сонце в горі грає.
Думки ґречні човняреві
В серце нехотя кидає.
Проминають дні за днями,
Біжать стрімко з течією.
Розгорнув би їх руками,
Була б тільки лиш моєю.
Та, щось, ніби поміж нами
Невидиме оку стало.
Не відгониш його снами,
Не креснеш вогонь кресалом.
Як немає іскри в душах,
Що коханням в світі зветься,
Не знайдеш на морях й сушах,
Що не в’яжеться - минеться.
Бо в кохання така сила,
Котра все в житті здолає.
Вона двом лаштує крила -
З вітром в небо підіймає.
І у щасті і у горі,
Чим би в серце не кололо,
Двох кохання - в ночі зорі
Й вузлувате, та, все ж - коло.
Божий промисел без ліку,
Що дається, як пізнання.
Жити в парі - скільки віку -
Долі дань, як те світання.
12.11.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
Насунулася темінь на вечір,
Щільною стіною накрила довкіл.
Згаснув день, обриваючи клекіт,
Все те, що манило так звабливо зір.
Стало тихо, ні цятки у висі,
Аж дивне якесь зашкребло відчуття.
Та, раптом прокинулися чисті,
У серці гарячім, як парость, чуття.
Тепло розросталося любов’ю,
Тим внутрішнім світлом, що в кожного є.
Озвалося: " Я - Господа славлю -
Душі, в каятті, Він безсмертя дає."
Зі світлом у собі безумовним,
Зі щирістю в помислах йди по житті.
Нехай буде для тебе це кровним,
Неси в грудях віру та радість - світи!
11.11.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
Ти, ріка-ріка, річка широка,
Вийшла тихо з берегів,
Ти скажи ж мені, річко глибока,
Скільки маю жити днів?
Що у доленьки, як відміряно?
На аршин, а чи на три?
Скільки літ мені дасть зозуленька,
Скільки вип’ю ще води?
І куди мене річка дивна понесе,
У які краї?
Річка та, що без берега,
Бо вона життєві ручаї.
Розтечусь полями я,
Розбіжусь у даль, ген, дорогами,
Навздогінці дощ чи кручений міст,
Сонце з переливами.
Усе сприйму, як є, що життя дає,
Доленька дарує:
Радість, сум і сльозу, розлуки журбу,
Що серденько чує.
І вогонь, і дим, і, що було між тим,
Що несе тривоги,
У путі земнім розтрачу безліч сил,
Притомлю я ноги.
Пристану, посплю, сили так відроджу,
Помолюся Богу
І піду туди, де вузькі стежки,
Старий бескид, триноги.
Де живуть вітри, де орли,
Крилами обіймають небо.
Згасну, упаду, без крил я не живу, -
Втім душі потреба.
12.07.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
Палає у небі на захід
Між хмар пелехатих вгорі.
Й не варто шукати в тім привід,
Що щось, може й не на порі.
Свистить в гіллі вітер, кружляє,
Тремтячий листочок рудий.
Земелька холодна приймає
В обійми його на постій.
Під шерхіт травиці сухої
Крадеться вже й вечір здаля.
Минають часи золотої,
Осінньої днини, шкода.
І падає дощ по косому,
Торкається слізно щоки.
Приймає душа аксіому -
Згоряють так й наші роки.
Лишається вічності поступ
У змінності циклів буття.
В величному злагода - просто,
Там кожного слід за життя.
06.11.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
Падає листя додолу,
Осінь лишає свій штрих.
Сором вкриває й крамолу -
Набутий учинками гріх.
Біль та розруху, нещастя -
Все, що несе ця війна.
Хоч би краплинку причастя,
Щоби не крові - вина.
Радісні сльози від щастя,
Тільки б не муку в лиці.
"Господи, дай благовістя,
Що за життя - манівці.
Душі загублені знову
Линуть шеренгою ввись."
Осінь скидає покрову,
Падаю в щемі я ниць.
Скільки ще бути безумству,
Там, де кривавиться слід?
Легко вподобитись свинству,
Та відхреститись від бід.
Правда, відплата приходить,
Як за добро, так й за зло.
Підсумки час хороводить -
Словом запише в табло.
05.11.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Загорілася повня за лісом
Над зарубкою залишку дня.
Підіймався туман - зовсім тихо,
Парувала зігріта земля.
А на заході втомлене сонце
Запливало за хмарку м’яку.
Відблиск променя впав з підвіконня
На травичку осінню - руду.
Опускалася сутінь неспішно,
Заповзала у двір через тин.
Котик там походжав собі втішно,
Топтав лапками часу він плин.
Перша зірка заблимала в небі,
Поруч неї вже скопом мільярд.
Закричала сова, десь від греблі,
Відганяючи з ляку примар.
Волохатились тіні навколо
Від сумирних дерев вздовж полів.
Їжачок під кущем чмихав соло,
Щоби сон був спокійним - волів.
30.10.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
Поринула все ціло в дивосвіт,
У казку осені - велично-загадкову.
В безкрайність неба з сірістю палітр,
В пожухлість трав, в гарячу вивіску кленову.
В цвітіння хризантем яскравий ряд,
Край стежки, що в’юнком біжить у путь далеку.
Химерність переплету барв принад,
Відкриту для усіх цікавих картотеку.
Де ялівець зелений має міць,
Напротивагу крихкості, на жаль, сусідській.
Зламалась гілка в сливки, висне ниць,
Від вітру, у грозу, що налетів нізвідки.
Обгортки з карамельок ваблять зір -
То розсип листя ще притягує собою.
Неспішно, тихо, там ступає звір,
Коли зійде зоря вечірньою порою.
Гармонія в природі, мов бальзам,
Лягає заспокійливо у спраглу душу.
Віддавши шану спогадам й рокам -
Я відпускаю їх, щоб йти вперед. Я - мушу.
29.10.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
На життєвій стежині так тихо,
Навіть вітру не чути давно.
Мозок вперто шукає те літо,
Де любов у гурті та тепло.
Сміх дитячий безпечний та дзвінкий,
За родинним столом вся сім’я.
Щем сльозою по зморшках безвинний,
На обличчі гірчить борозна.
А теперішнє геть розгубилось,
Просвітління хвилинка і край.
А прожите назад повернулось,
Там свідомість черпає розмай...
Вузлуваті, з прожилками, руки
Ще шукають роботи дарма.
Тремтять пальці - не звести докупи,
Нема силоньки в них... Ох, катма...
Непомітно підкралася старість,
А так жити ще хочеться, ще...
Тілом шириться венами млявість,
Вперто тисне на сон у плече.
Що у сні тім, кому те відомо,
Може молодість знову прийде?..
Мозок вперто, хоча півсвідомо,
По життєвій стежині веде.
22.10.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
Осінь поступово стає повноправною господинею. Сонце ще світить з теплом та, холодний поривчастий вітер, швидко надбігши, те тепло забирає. Багато дерев вже стоять без листя, деякі скинули листя частково, деякі тільки збираються знімати свою листяну одежину із себе, а хвойні - радують очі яскравою зеленню. Травичка, також пожухла, утративши літню, барвисту та веселу привабливість. Опустіли і поля. Мій городець також уже переораний, малина з полуницею розсаджені. Настав час розпочинати домашній обігрів жилих приміщень.
Надрала я на загороді сухих дров, що, заготовлені загодя, чекали своєї пори, затопила у літній кухні піч, та пішла затоплювати до великої хати грубки. В одній грубці дрова загорілись швидко, а у другій - ніяк не хотіли горіти і я, на трішки, відволіклась на іншу роботу на подвір’ї.
Заходжу до хати, а, там, стільки диму, хоч сокиру вішай, як то кажуть. За літо грудка, без опалення, натягнулась вологою і тяга у комині була відсутня, от, весь дим і пішов, через відкриті дверцята, по всій хаті. Я, з того всього, повідкривала і вікна, і двері. Мух поналітало, як тих бджіл у вулик. Гудить посеред сизого диму - "картина маслом".
Коли весь дим вивітрився, взялася і ті мухи бити. Котру за одним разом, іншу - за п’ятим. Я ганяють за мухами, а вони втікають від мене, в хованки граючись. Так наш перший раунд і завершився з нічийним рахунком, щоб продовжитися згодом.
Згода настала на другий день. Прогрівшись, грубка загоготіла благодатним жовто-гарячим полум’ям, і я, з перемінним успіхом, знову продовжила мухо-боротьбу.
На третій день, коли моя грубка прохолонула, настала черга побілки та генерального прибирання.
До вечора кімнати наповнились теплом від грубок, фіранковою свіжість, стіни прикрасились чистими рушниками на образах.
Я, віддаючи воді свою денну втому, із задоволенням пірнула тілом під її благодатні струмочки. Залишки мух, що, за три дні, вже втратили попередню веселість, роздратовано, з гулким дзижчанням, літали побіля мене, а, коли я сіла за ноутбук, намагались сісти мені на обличчя і я, як ото корова хвостом, стоячи у літнім стійлі, а ти у той час, смикаєш її за дійні цицьки, відганяючи напосідливих мух, ляскає тебе хвостом по обличчі, так і я, на подив тих же мух, по обличчі ляскала себе сама.
Та це не надовго. Незабаром зима, усім мухам настане кінець, однозначно, і моїм, непроханим гостям, також. Не дарма ж, на тих чекаючи, у куті кімнати стоїть гарна мухобійка.
13.10.23
світлина моя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Над моєю хатою пролітали журавлі,
Щемом билося у груди тривожне "курли".
Пролітали, кружляючи, й подалися в даль,
Залишилась на серці в спомин терпка ще печаль.
Журавлі-журавлики, повертайтесь по теплі,
Прилітайте, сизокрилі, з миром навесні.
Принесіть з країв далеких спокій і любов,
Та Україні нашій милій - Небесний покров.
Повертайтеся - журавлики, в луги та поля,
Щоби пісню вашу дзвінку чула вся земля.
Повертайтеся - живими, в нелегкий свій час,
А, як то є чекати, - знає кожен з поміж нас.
09.10.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023
Грає осінь денно барвами веселки,
В переливах сонця гасне вже зоря.
В шишковій оправі колії виделка,
Та бурий грибочок дивиться здаля.
В білокорім гаї пізня ще ожина
Кетягом червоним гнеться до землі.
Блідо-синіх квітів маленька родина
Тягнеться угору, щоб бути в теплі.
Дужий клен у віці, гордо-величавий,
Накидку жовтаву начепив на лик.
Горіх напів голий стоїть весь рудявий,
До такої крони він зовсім не звик.
Проклюнулись сходи озимі на полі,
Зеленіють жваво на небеснім тлі.
Розгулявся вітер на пустім роздоллі,
Вихорить піщинки по сухій ріллі.
Притих соловейко в садку яблуневім,
Збираючи сили в новий переліт.
Попід тином квіти, в каптані вишневім,
Шлють всьому живому сердечний привіт.
05.10.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
В бабинім літі клин журавлиний
Прощальні привіти несе на крилі.
В тузі сердешній крик з середини,
На згадку розтерзаній, рідній землі.
Шлях віковий по небі безкраїм
Без компаса, без карти - кличе їх в путь.
Сонце у висі скупо згасає,
Блякне промінням - бо то осені суть.
День вже маліє, довшають ночі,
Туман розливають та білять довкіл.
Ясна повня, в золоченім ложі,
Тихо пряжу пряде з мільярдів світил.
Журавлі ж все летять крізь утому,
Крізь ряд негараздів, до теплих країв.
Щоб весною вернутись додому -
Упасти в обійми цвітіння садів.
29.09.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
Безкрило падаю в безсоння ночі,
В її чіпкі обійми, в образи пітьми.
По закутках товчуться поторочі,
Як ті думки безхмарні, десь, за ворітьми.
Крізь шпарку у відхиленій фіранці
Блимають зорі, звуть, аби злетіла ввись.
Та, як злетіти тій темничній бранці,
Коли ланцами ноги міцно обвились?
Невидимо...Пече вогонь у грудях,
І так, скоцюрбившись собі в душі, болить.
В моїй й не лиш - розлізся біль по людях,
І ніч, як й хоче, не може, весь не приспить.
Когось чекання все не відпускає -
Денно тривога б’ється об пустий поріг.
Когось невидимість живцем з’їдає -
Немилістю вкриває звично білий світ.
Для когось чорна хустка й домовина -
В жалобнім горі в’ється чорнота в душі.
Чуюсь спаплюжена і безпритульна -
Війни рахує ніч криваві бариші.
Та прийде ранок з відблисками сонця,
Обійме душу благодаттю із теплом.
Наївсь усяк, по своєму, стронцію -
Та ми є сила, як тримаємось гуртом.
23.09.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023
В небі вечірнім місяць дугою,
Ген, над лісом, сумирно завис.
Милувався красою земною -
То яснів, то схвильовано блід.
Скрекотів десь із далека коник
Між прижовклих похилених трав.
Поруч пень, наче в замші етюдник,
Думав щось про своє й придрімав.
Бачив він на віку вже не мало,
Як і місяць, що в вічності жив.
Раптом, щемко у думці так стало:
"Ця війна...Скільки буде ще жнив...
Скільки має тривати безумство,
Де за спинами смерть без пори.
Що то, Господи, за отєчество?..
Ти ж бо, бачиш, весь жах із гори...
У пекельних загравах на Сході,
Наче зорі, згасають життя.
Щоби людям жилося в злагоді,
Зішли миру - він сенс майбуття."
20.09.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023
Нинішня осінь уже стала повноправною господинею свого часу. Хоч стоять ще сонячні дні, та прохолодний вітер постійно нагадає, що літнього тепла годі чекати. Тай дерева повільно вбираються у золотисті, подекуди з рудим відтінком, крони, а, деякі листочки, зірвані вітром, повільно спадають додолу, та встеляють землю, що віддає свої щедроти людям, котрі добре з нею поводилися.
Городи та поля поступово пустіють, новий урожай перекочується у засіки льохів та амбарів.
Я, також, поступово спустошую свій городець у доброму сенсі цього слова. Викопала картоплю, зібрала майже всі овочі, наробила закруток, сходила до лісу за грибами і, нарешті, приступила до відрізання стебел цибулі, що давно лежала, щоб зелене стебло гарно висохло, розкладена по одній, у затишному, добре провітрюваному місці.
За цією неспішною роботою нахлинули спогади з дитинства, як ми з моїм двоюрідним братом Валерою, колись обрізали у нас дома цибулю, котру мама, йдучи до колгоспу на роботу, веліла мені обрізати для зберігання на зиму, попередньо показавши, як це робити.
Було мені тоді років зо десять. Я сиділа під хатою на ослінчику, роздумувала якісь свої райдужні дитячі мрії, яких, зазвичай, у дитячий головах вистачає завжди, та старанно обрізала вище цибулин-кущівок сухе, що у дитячих руках, аж шелестіло, тоненьке стебло. Аж, тут, надійшов Валера:
- Пішли гратись у піжмурки, - запропонував.
Пропозиція була заманливою, та я, зітхнувши, проказала:
- Не можу, адже маю обрізати усю цибулю, а її ще, бачиш, лежить зі стеблом у кошику чимало.
- А, давай, я тобі допоможу, - запропонував Валера.
Я швиденько збігала до хати за другим ножиком, і робота у дитячих руках закипіла на повну силу, та, раптом, нам прийшла, у наші дитячі голови, благородна думка. У чию першу, того вже не пам’ятаю.
- А, давай, понадрізаємо цибулини так, щоб весною не потрібно було їх надрізати знову.
- А, що? А, давай!
Ми швиденько понадрізали вершечки усіх тих цибулин, котрі ще залишались необрізані, нижче самого сухого стебла, так, як це робили наші матері весною, щоб цибулини, посаджені весною у прогріту сонячним промінням землю, з надрізів краще пускали молоді зелені паростки, і, задоволені собою, побігли гратися.
Вечором нас з братом чекав дуже неприємний сюрприз. Моя мама так благословляла мене за нашу старанну роботу, що те чули усі сусіди навколо.
За згадкою, котра нині викликала тільки щиру усмішку, я закінчила обрізання сухих цибульних стебел, знову розклала цибулини по одній, та залишила цибулю так лежати ще до самих холодів, щоб, потому, уже добре просушену, занести на зберігання, на зиму, до льоха.
18.09.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Дощ осінній умив позолоту -
Фотознімок у часі буття.
Пір’я птаха у миті польоту,
Де прискорене серцебиття.
Квітів пізніх пучок біля тину,
На городі рядок гарбузів.
Приголубив сльозою й калину
Та березовий лист, що уздрів.
Доторкнувся до чуба рябого,
Ще горіха, що тихо дрімав.
Обійняв, наче брата німого,
Журавля, що безсило гойдавсь.
Над криницею той сиротою
Схилив голову вниз до води.
Голосив... Так, здавалось... Душею...
Учувавсь йому сміх дітвори...
Не повернеш того, що минуло,
Що полишило літо, мов сон.
В грудях щемом-сльозою торкнуло -
Пролилося з дощем в унісон.
14.09.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023
Перша позолота, струшена на землю,
Зів’ялим листочком падає до ніг.
Барвистістю айстри додають ще хмелю,
Щоб душа у тілі не сприймала літ.
Щоб не рахувала втрати та здобутки,
Що печуть у грудях на різні лади.
Щоб не поспішала ставити печатки,
Доки має змогу зводити мости.
Щоби не збирала осіннє полюддя,
Віддавала тихо власні лиш борги.
Викинула в прірву із кишень все груддя,
З долею пустила за вітром торги.
Торги - несумісні в життєвому морі -
Із совістю й честю живеться зі сном,
Як заступить нічка з місяцем в дозорі,
Коли ясні зорі світять за вікном.
Ні, не все так легко по житті вдається,
Та Господь свій вибір кожному дає.
В голові тісниться, суперечність б’ється,
Мусиш твердо знати, з власним я, ти - є.
08.09.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023
Дорога життя не буває прямою,
Хоч якби хотів би те кожен із нас.
Ніколи не маєш, як прагнеш, спокою
Чи то вже написаний долею глас.
Завиєш вовчицею в ніч, щоб без свідків,
Коли вже не сила терпіти печаль.
Тверезо оціниш - чужих бо наїдків
Тобі не дозволить твоя пектораль.
Душа, що в простому шукає величне,
Що прагне здобути свободу й любов.
Для тебе, звичайно, поняття це звичне -
Відчути в собі, як бурлить в жилах кров.
Для когось - поняття це збите й рутинне,
Неначе арена непевних боїв.
Для тебе, в щоденнім, - космічно-величне,
Це посаг від Всесвіту, дар від Богів.
Тобі його нести крізь злигодні часу,
Крізь бурі та грози в життєвості дні.
Усі пережити, усі баляндраси -
Яскраво світити в часи, геть, складні.
06.09.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2023
Коли весною потепліло, я посіяла, на підготовленій грядці, три рядочки огірків та обсадила, по краях грядки, насінням кукурудзи. Наступний врожай радував мій зір. І огірочки зазеленіли в рядочках, і, кукурудза, весело піднімала свої тендітні пагони до сонця, котре щедро поливало землю життєдайною силою.
І зацвіли мої огірочки, та згодом дали гарний урожай, і, звичайно, ж приємні клопоти зі збором урожаю. Зашуміла на вітрові, гінким, високим стеблом, і, кукурудза, з видовжено-округленими качанами, з русими косами. Я вже придивлялась до тих качанчиків, бажаючи їх посмакувати. Зірвала декілька кукурудзин, відварила: ніжні, смачні, солоденькі.
Та трішки би ще підоспіти ним, - подумала.
Як то водиться, все якась інша робота знайдеться в господарстві, була б до неї охота. Так, за копанням картоплі, проминула неділя, аж глип я, чомусь, побіля кукурудзи, сиротиною лежить зірваний чакан кукурудзи. Підійшла я ближче до грядки, а, там, майже чверть кукурудзин стоять без качанів.
Хотіла посердитись, та, натомість, усміхнулась з подякою.
Якби ж не сердечні сусіди, я би, можливо, і не зауважила, що вже прийшла пора давати раду врожаю кукурудзи, отож, те я, не гаючись, і зробила.
26.08.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
Крізь мережку подій,
Де в перемішку все,
Всякий хоче одне,
Щоб любов на постій
Поселилась в душі
Та у серці в путі.
Щоб у грудях вогонь
Незгасимо горів,
Щоб від нього хмелів
І лік часу губив.
Бо що час - решето,
Що було й не було,
Протече поміж дір,
Що вготує життя.
Ти ж розраджуй себе,
Щоб спасіння знайти,
Що куйовдить, шкребе
Бо й воно те ж рябе.
Воно спірність в думках,
Як той в куряві шлях,
Хоч прямий, а хоч й ні -
Мусиш сам по нім йти.
Хтось підставить плече,
Комусь те щось пече.
Чи то заздрість, чи страх,
Чи глибинний черв’як.
Ой, який він верткий,
Якщо волю даси,
Вже тоді й не проси -
Не відступиться сам.
Отож май таки храм,
Храм любові в душі -
Буде й поміч в путі.
19.08.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023
На старій дорозі
Затихли тривоги -
Панує лишень небуття.
Поодаль ще й досі,
Стоїть до знемоги -
Садок, в нім відсутнє життя.
Умовна там пустка.
В загубленім часі -
Тече поміж віттям буття.
Умите росою,
Водою з сльозою -
Назад вже нема вороття.
14.08.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023
Серпом ясним у небі нічному
Поміж зір місяць чинно завис.
Крилом темінь торкається дому,
Поруч падає вогненний спис.
Така тиша - ніщо не шелесне,
Ніби все, що живе, міцно спить.
Зірне марево спомином тисне,
Вириває із пам’яті мить.
Ті роки, що були так щасливі,
Де безжурно проходили дні.
Дні, бувають в погоди мінливі -
Притаманна мінливість й в житті.
Споглядала красу я одвічну,
Котру тиша закутала в сон.
Мала думку одну лиш привітну,
Щоб серця бились всіх в унісон.
Щоби тиша - без присмаку фальші,
Де тривога крадеться здаля.
Де війна шле криваві пенальті,
І здригається нараз земля.
Як же хочеться мирної тиші,
Щоб вона - запорука життя.
Знаю, Господи, люди - ми - грішні,
Та, все ж, в серці любов й каяття.
12.08.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
Роде мій красний, в час грізної смути,
Гуртуймося нині, заради сім’ї.
Задля родини, без - бути - не бути,
Від роду й до нині, тримаймося всі.
Крати, Пердуни, Раковці й Ворони,
Прачі, Шпанчуки, Хвесики й Дорохти,
Із ворогом маємо "стати на ви" -
Моє ми міцне і стале осердя.
Родів таких у нас, здавна, багацько,
В Україні нашій - славний родовід.
Підкручуючи сиві вуса хвацько,
Про все те охоче розкаже вам дід.
Як воював із паном за свободу,
І, як втікав на Січ, ще прадід.
Не має переводу родоводу,
Якби не бажав нам забуття сусід.
Отож, тримаймося, - не ради слави,
Слава возвеличує сама борця.
Дай, Господи, нам мирної держави,
І, щоби стало - щасливим майбуття.
02.08.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
Клубок думок так тисне груди,
Б’ється у темінь за вікном.
Куди не кинь - біда по всюди
І не відгониш її сном.
В осінній близькості примарно
Війни відчутний пекла слід.
До гаспида благати марно
І не сховаєшся під під.
А як же хочеться всім жити -
Від немовляти до старих.
Новому дню, життю - радіти
І не вслухатися... Чи стих?
Чи стихнув гуркіт бою поруч?
Чи не летить шахед? Панно...
І на душі шкребеться гіркість...
Десь крик на поміч... Бите скло...
Вогонь та дим в тилу, на фронті,
Стогін поранених і кров.
Спокій, спотворений в час смерті,
І сотні тисяч молитов.
Щирі - підносяться до Неба,
За ради миру та добра.
Щоб дав Господь доволі кеби,
Щоб стала вільною земля.
01.08.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Сонячна днина,
Притихла пташина.
Вітер гойдає гілки.
В полі колосся,
Налите до краю,
Гнеться з добірним зерном.
Гулко комбайни
По хлібному морі
Плавають човниками.
Будемо з хлібом,
З достатком родинним,
В дружньому колі роки.
Славимо неньку
Та рідну земельку,
Нашу Вкраїну - віки.
В низькім поклоні
До Господа нині:
"Захисників бережи!"
30.07.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
Захотілось раз мені
Виростити дині.
Закортіло, як то кажуть,
Мов малій дитині.
Одяглась швиденько гарно,
Сумочку на руку.
Тай пішла шукати щастя,
Цокаю по бруку.
Шпацірую, усміхаюсь,
Аж до магазину.
Розглядаю все насіння
Я через вітрину.
На пакетах паперових
Овочі та зелень.
Ось, і дині соковиті -
Не треба і схвалень.
Посіяла на городі -
Виглядаю сходи.
Вже і літечко на дворі -
Дочекатись годі.
Враз проклюнулись листочки -
Ніжні й зелененькі.
Вже й квітують, як годиться,
І квіти жовтенькі.
Роздивилась в інтернеті -
Портулаком звуться.
І поживні, і корисні -
Любо подивиться.
Розбіглися по городі -
Не до васильків.
Їм нічого не завада -
Чи грядка чи рів.
Уже котрий рік, як поспіль,
Полю та смакую.
Через мега-портулак -
Скоро й рук не вчую.
24.07.23
світлина:Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023
Сторожить вечір захід сонця,
Сховалась сутінь між дерев.
Пес у дворі, либонь з просоння,
Завзято гавкнув й ні телень.
Денна задуха не спадала,
Дрімав і вітер в холодку.
Була б зозуля ще кувала,
Та - наспівалась до схочу.
Під лісом соняшник голівку,
Схилив, геть низько до землі.
Місяць зіркам призначив стрілку,
А сам розтанув ув імлі.
Помежи хмар у висі згинув,
Котрі закрили небозвід.
Від річки ж крик чаїний линув -
Стискалось серце... День все блід...
Як ті роки життєві з віком,
Що не спиняють часу лік...
Вчепивсь востаннє за одвірок
Й до ранку згаснув сонця лик.
19.07.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
Відхлине смуток зі сльозою,
Коли діждемося ми волю.
Коли діждеться сина мати
І дочка верне до дитяти.
Коли кохана чи дружина
Замре в обіймах, як причинна.
Та, нараз, стріпнеться, мов птаха,
І очі з ніжністю - без страху.
З любов’ю погляд і, так - без слів,
Своє - війною - переболів.
І душі, душі безневинні
Порадуються у святині.
Бо вдарять дзвони по дзвіницях,
І радість, усмішки на лицях.
Прийшла в домівки Перемога!
Яка ж терниста в нас дорога...
Дорога правди - кров’ю вмита,
Що за віки не раз підбита.
Підбита: потом, біллю, лихом,
"Щитом", що пропливає тихо.
Обабіч -в дві шеренги - люди,
Діждемось, щезнете Іуди!
Не "на щиті" - у чистім полі -
Лежати вам, з воронням в колі!
18.07.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
Краю мій рідний, осяяний сонцем,
Колосом пишним і хатнім віконцем.
Верб чередою над ставом, де ряска, -
Все це чарівна й незаймана казка.
Казка-колиска зі стін очерету,
Крилець метеликів у піруеті.
Співу пташиного, килиму з квітів,
В порухах голівок - безліч привітів.
В гудінні бджоли над липовим цвітом,
У спориші, що шепочеться з вітром.
Що край доріжки біжить навздогінці
За подорожнім, очиці, - червінці.
Та наздогнати лиш можемо завше -
Те, що під силу, по духу не зайшле.
Що по любові, по праву та вірі,
Що не підвладне ніколи зневірі.
Те, що у серці, у грудях, у крові,
Ті почуття, що у кожному слові.
Краю мій рідний, омитий сльозою,
В Славі Героїв! Навіки з тобою!
16.07.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Північ нависла над хатою,
Темінь окутала двір.
В небі, химерно-патлатою,
Хмарка пливе поміж зір.
Качка стурбовано крякає,
Кличе до себе качат.
Вітер неспішно розгойдує
В гіллі гніздо пташенят.
Віття схилилось над річкою,
Плине між ним десь вода.
Тихо зве й любо, сестричкою,
Хвильку неспинну верба.
Час протікає скуйовджено -
Є він чи, наче й нема.
Місяць ріжком, схарапуджено,
Тицяє простір дарма.
Темінь цибатою гускою
Напосідає валком.
Та прийде ранок й, пробуджено,
Сонце засяє кругом.
12.07.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
Схилились маки на осонні,
Червоні маки - малі сонця.
А в маківок очі бездонні,
Тремтять чорні віки на сонці.
В чорних віках запечена кров,
Кров, що ллється за волю й любов.
В чорних віках - там ночі покров,
Що прийшла на землю нашу знов.
На землі нашій пекло війни,
Смерть поміж маків - Схід у вогні.
Землю боронять доньки й сини,
Господи Правий, їх захисти!
Мирні села й міста, захисти,
Від бомб, артобстрілів влучання.
Душі вбитих, сповнені помсти, -
Квітують маками в звертаннях.
Низько-близько, аж до землиці,
Ніжні голови похилили.
У Господа, у морок ночі,
За себе, за живих просили.
09.07.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
Круглий місяць завис над узліссям,
Цвіркуни аж притихли в траві.
Соловей вклався спати між листям
І не видно в захмар’ї зорі.
Ще не сміло лиш хор на болоті
Жаб зелених виводив октав.
Аромат від гортензій, у цноті,
У полон серце нишком забрав.
Сад під хатою дихав дурманно -
Запах спілої вишні п’янив.
І манила малина духмяно,
Й сон до ночі у прийми спішив.
Укладав, хто не спить іще, спати,
Шепотів всім на вушко байки.
Він мастак на таке - що казати -
Присипляє до ранку думки.
04.07.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2023
Між дерев розгулявсь буйний вітер,
Під "цвірінь" горобців розшумівсь.
В висі хмарки усім шлють привіти,
Щоби кожен, що зможе змінив.
Не тривкий світ ми маємо нині -
І в природі, й в наступному дні.
Пливуть в небі ключі журавлині,
Дай же, Господи, спокій душі!
Убієнні з Небес просять долі,
Щоб живі у безпеці жили.
Не тремтіли, щоб листям тополі,
Душі в тілі живих з-за біди.
Хай тремтять сльози радості й щастя,
Дай нам, Господи, завтрашній день!
Хай відхлине московське нашестя,
Щоб співати на Славу пісень!
02.07.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Дощик краплистий освіжив так повітря,
Діамантами обдарував квітки.
У небі високім веселка чи сниться?
Із сонцем сміється наввипередки.
І радує душу, і в серці тепліє,
Неначе майбутнього добрий то знак.
А на горизонті ще й дуб височіє -
Могутньо-спокійний, що бравий козак.
Моя Україно, змужніла у силі,
Що рідна землиця постійно дає.
Звитягою вкриті Степи у горнилі -
Війну лиш хоробрий завжди виграє.
27.06.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
В захмаренім небі червлений серпанок,
Гудуть неутомні джмелі.
Душа ж, наче звір, що у лігві, підранок, -
Її полонили жалі.
Одне, просто так загубитися в часі,
Якщо є причина в житті.
А, інше, коли клятий ворог, наразі,
Тіла ще калічить міцні.
Душа кричить криком у щемі сердечнім,
Сприймаючи звістки сумні.
Зривається схлипом у зорі невтішнім,
Де невідь спустошує дні.
Червоно на захід - на Сході червоно,
Там пекло війни сіє смерть.
Печальні кортежі з колінним поклоном -
І сльози у душах, і твердь.
22.06.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Пробивається сонце крізь хмари,
Споглядає розморений день.
Сіножать, що поблизу канави,
Там коси ще вчувається:«Дзень».
Й ходить бусел у пошуку жабки,
То пристане - подивиться в даль.
Навстріч гонить пушинки кульбабки
Теплий вітер - сплітає вуаль.
Поруч листя тендітне ще в гречки,
Понад нею змах чайки крила.
Край дороги в гурті, мов сестрички,
І ромашки, й волошки - краса!
Крижів дуб, він у мужній поставі,
Назбирав мудрість літ вікову.
Все чудується тихій заграві,
Котра в марева у сповитку.
Знає, скоро день зійде на вечір,
І поступиться ночі та сну.
З першим променем жайвір у небі
Заспіває на добру пору.
18.06.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
Я - не плачу...Не можу...Не плачу...
Камінь в грудях...Завмерла я вся...
Та змовчати - собі не пробачу...
Як тих виродків носить земля?..
Вкотре душі загублені линуть
В небі синьому на Небеса.
Боже Правий, скажи, за що гинуть
Люди, що їх забрала вода?..
Чом не можна спинити сваволю,
Геноцид, що не знає межі?...
Нам не треба чуже - лише волю,
Поможи, нам здобути в ці дні!
Потопельники, в битвах упавши,
Наші воїни - з болем в очах.
Наглі смерті їх в миті заставши -
Помсти крик рознесли по краях.
Боже милий, як є Твоя воля, -
Стань на захисті миру й добра!
Чи ж не бачиш того божевілля,
Котре чинить московська орда?
Я - заплачу, я, певно, - заплачу,
Як Вкраїну полишить біда.
Коли щастя на лицях побачу -
Вмиюсь слізьми від щастя сама.
11.06.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
Ой, ти, клене, дужий клене,
Клене зелененький.
І ти, моя пташко, нене,
Вклонюсь вам низенько.
Тай поїду за Вкраїну
Ворога карати.
Бо приніс він нам руїну -
Ніщо вибирати.
Тільки воля, слава в честі,
Доблесть і відвага.
Між боями, повних жесті, -
Любов та повага.
Моя мамо, світе ясний,
У часи двобою.
У молитві щиро-хресній
Будеш все зі мною.
Твої думи, твоя пісня -
То душа народу.
Не буває пора пізня
В борні за свободу.
Моя ненечко рідненька,
Дай, води нап’юся.
Зав’юнилась доріженька
З вірою: "Вернуся!"
05.06.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
Як же пахне медово калина,
Стоячи серед трав у лужку.
Заквітчалась у цвіт, мов дівчина,
Що іде під вінець у вінку.
І розчісує вітер їй коси,
Сонце лагідно світить з гори.
Зійшли з квітів вже вранішні роси -
Діамантовий блиск до пори.
По житті все в постійному русі
І краса перемінна завжди.
Тільки душі - вони невмирущі,
Ту красу, як не є, - не згуби.
Пронеси її з честю - по силі,
Бо Господь всім по силі дає.
Хоч бувають хвилини в безсиллі -
Та друг вчасно підставить плече.
Ну, а недруг, йому теж віддасться
За насмішку, лукавство і зло.
Впусти в душу любов, як причастя,
Білим цвітом хай буде в ній тло.
28.05.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
Серед трав польових
Я шукала тебе.
На стежках росяних,
А не видно - ніде.
Солов’ї ж у гаю
Знов стрічали весну.
Споглядала зорю
В нічнім небі ясну.
Пам’ять ткала парчу -
Пережитого слід.
Прикривала свічу,
Щоб не гасла на схід.
На схід сонця, на день,
З зозулиних пісень.
Дзвоник в лузі - дзелень -
Не спустошиш кишень.
Не повернеш назад
Всіх років череду.
І минулість принад
Усміхнеться зі сну.
Змахнеш тихо сльозу,
Що повзе по щоці.
"Не наводь же бузу,
Моя молодість, ти."
24.05.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023
На світанку парує земля,
Туман сизий клубочиться вгору.
У гаю чутно спів солов’я,
В саду сойка вливає мінору.
Щось висвистує шпак на гіллі,
В небі ластівка щиро щебече.
Сонця диск рожевіє в імлі,
Дятел стуком своє усім рече.
Горобина убралася в цвіт,
Мов дівчина у вельоні білім.
І нарциси кивають: "Привіт!"
На осонні стоять пишнотілі.
Пломеніє голівками мак,
Від бузку аромат йде дурманний.
Джміль гугнявить, вподобавши смак,
Польового нектару тюльпанів.
Розливаються пахощі скрізь,
Де хвилюється квітів бездоння.
Плине час, залишаючи зріз,
Неповторності мить міжсезоння.
16.05.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023
Сліпий дощик проливсь косяком,
Умивав день від пилу сердечно.
В небі сонце ясніло теплом,
Що було так землиці доречно.
Все живе підставляло дощу
Молоденькі листки із квітками.
Утішалась весна рандеву -
Медоносній духмяності пряній.
Й клин озимих ловив дукачі,
Що блищали на стеблах прозоро.
Будуть смачні пектися млинці,
Як проллється зерно неозоро.
Бо у житниці сила життя
І в гармонії сили природи.
І в майбутнє біжить та стезя -
По котрій йдуть вперед не заброди.
13.05.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023
"В мушлю би, в мушлю, у мушлю," -
В щемі озвалась душа.
Разом: "Та я таки мушу
Сильною бути - війна.
В закутку не відсидіти,
В час, коли йде боротьба.
Гинуть дорослі та діти -
В смертному криці мольба...
То, по жорсткому канону,
Падає вибір на жертв...
Хрест покладу на ікону -
Господь на ній в муках помер.
В тихій молитві до Бога -
Прощення всім попрошу.
"В засвіти світла дорога
Вбитим безвинно," - скажу.
Ну, а живим? Тільки гідність,
Мужність у грудях нести.
Розбрат й війна - не сумісні,
Слабкість - розрусі цвісти."
Так гомоніла про себе,
Зболена денно душа.
Видно, у тім є потреба,
В час, коли й де боротьба.
10.05.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023
Купалося сонце в небесній блакиті,
Всміхалося ніжності цвіту садів.
Спішилися бджоли в суцвіття розкриті,
Назустріч мчав вітер, ген, десь із полів.
П’янили смолою розбухлі бруньки,
Гойдались неспішно у ритмі весни.
Схилились додолу зчорнілі горіхи -
Мороз понівечив тендітні листки.
А поруч спогорда дивилася дичка -
Прикрилась шипами від зла та біди.
Стояла край грядок, така, - невеличка,
Булих негараздів ховала сліди.
В житті їх у кожного все не бракує,
Та кожен по різному ношу несе.
Один - в своїм горі нічого не чує,
А другий - ще й іншим підставить плече.
І так пробігають роки за роками,
За веснами - весни, з надії й тепла.
В живому - любов, хоч й межує зі снами,
В єдиному диханні - ми і земля.
05.05.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
Плаче небо холодною зливою,
Так безжально нівечить весь цвіт.
Тремтять квіти душею вразливою,
Тим осердям, що є дивосвіт.
Чим природа чарує пробуджена,
Прикрашаючи красно весну.
Та вітрам дощовим раптом суджена,
Без пори утрачає красу.
Лиш зозуля кує, заливається,
Співом дзвінким у гущі дерев.
До Петра має час - не ховається,
Не завада негоди їй рев.
Стогне злива у листі тендітному,
Напуває земельку слізьми.
Підкорившись закону правічному -
Жде земля все тепла від весни.
26.04.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
Остання жменька падає землі
В краю чужім на домовину.
"Прощайте, милі серцю солов’ї -
Щемко в душі так без зупину.
Прощай, матусю, і, даруй, що так
Склалася доля по життєва...
Зринав у пам’яті не раз гопак -
Усмішка в танці татусева.
Й хліба стеблом вклонялися землі,
Котра мене саму зростила.
"Курли", - кричали журавлі,
Босоніж я по ній ходила.
Прощай, сестро, і вся моя рідня,
Із вами подумки я нині.
Наповніть келихи в моє ім’я -
На вічну пам’ять - по краплині.
Відходжу тихо вже на Небеса -
Вернуся птахом до схід сонця.
Озвуться піснею мої вуста,
Крильми постукаю в віконця."
24.04.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023
Вони зустрілись випадково -
Серед хрестів, поміж могил.
Слово чіплялося за слово -
З прожитих літ здувало пил.
Горнулась тиша з піднебесся,
Влягалась на холодність плит.
Пам’ять потужним відголоссям
В юність стелила оксамит.
Світили зорі вечорові,
"Смуглянку" слухали з гори.
Між тим... "Як діти? Чи здорові?
Змінив нас час..." "Й не говори..."
Вдивлялись в зморшки на обличчі,
У сиве плетиво років.
Набутий досвід ливсь у вічі -
Вертав у сьогодення днів.
"Мені пора..." "Й мене чекають..."
Розбіглись стежки врізнобіч.
Лиш душі предків, певно, знають,
Про дивність, дану двом на стріч.
20.04.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023
Знову ранок розкинув обійми,
Пригорнув ясним променем день.
Світом кроками йде він тихими,
Навстріч птахи співають пісень.
По землі, що ряснить споришами,
По квітках, що цвітуть й відцвіли.
В висі ж яструб парить над полями,
Понад сходами озимини.
Зеленіє життєва основа -
Благодаттю, щоб в серці текла.
"Хліб - всьому голова", - те до слова,
Там із печі є жменька тепла.
В тім теплі заховалась надія,
Щира віра в прийдешню зорю.
Зійде з Неба на землю Месія -
Принесе мир, як волю свою.
17.04.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023
Щось тривожне гаркавить ворона,
Хмари темні видніють в вікні.
Вік не бачити б в небі нам дрона,
Та закінчити лік цій війні.
Щоби мирні стрічати світанки
У любові, в родиннім теплі.
Щоб із жахом не бачити танки,
Котрі їдуть у вранішній млі.
Щоб ловив зір узори картаті
Квітів різних в цвітінні повз шлях.
Щоб гніздились лелеки на хаті,
Позабути щоб, що таке страх.
Вільним бути у вільній країні,
Де панує повага й добро.
Пам’ятати до віку від нині,
Що у ворога хиже нутро.
Про ціну, котру платимо кров’ю,
Із камінною ношею втрат.
Вкотре щиро до Господа мовлю:
"Поміч, дай, нам позбутися ґрат.
Ґрат: сваволі, наруги, безчинства,
Усього, що несе ця війна.
Жити в мирі - потреба первинна,
Гіркоти ж ми напились до дна.
У поклоні стою я до Тебе,
Милий Боже, наш рід збережи!
Не турбуюсь в молитві за себе,
Наших воїв у битві храни!"
12.04.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
Я зайшла в кав’ярню випити кави. Там, за чашкою холодної кави у руці, сиділа молода вдова і, невидющим поглядом, дивилась у вікно кав’ярні. Її звичний світ розлетівсь на дружки - раз і - назавжди... клята війна...Господи, бережи наших захисників!
У чайчинім криці
Вчувся крик душі.
Молодій вдовиці
Влігся сум в лиці.
Чашка задубіла
Стиснута в руці.
Ковтнути не сила
Каву в чорноті.
Чорнота в хустині,
В серці назавжди.
Пустка в середині,
Безпросвітні дні.
В погляді застигло
Горе з-за війни.
Сили, дай, молитво!
Господи, спаси!
Як його кохала,
Знаєш тільки ти.
Та війна забрала -
Рухнули мости.
Ті мости миттєві
З ласки та тепла.
У кожному дневі
Коханим жила.
Спочивай у мирі,
Рідний мій, в раю...
В незгасимій ватрі
Світ наш збережу...
03.04.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023
Земле моя рідна, всіяна бідою,
Пеклом днів з боями, Славою Героїв.
Прошарком злодійським різного покрою.
Над тобою в небі бомби та снаряди,
Розпростерті крила зляканих пернатих.
Тріпають серденька шукаючи ради.
Прихисток лаштують в уцілілім гіллі,
Сповнюють піснями окопи в довкіллі.
Втішають солдатів в короткім дозвіллі.
Йде весна гаями, степом з ковилою,
Збирає полюддя твердою рукою.
Спочивши, солдати готові до бою.
До бою нового в пориві єдинім,
Господи Всевишній, захисти їх нині!
Зішли мир та спокій Україні милій!
30.03.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
Сонця захід, що чарує,
В злеті качинім - на пару.
В серці назбирує спокій,
Промінь чіпляє за хмару.
Думку життєву триножить,
В співі пташок, в надвечір’ї.
Хор весняний такий гожий
Стихне в вечірнім сузір’ї.
Ніч розіпне покривало,
Все й всіх накриє собою.
В сні відіб’ється лекало,
Доля, сповита габою.
25.03.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Скажіть, а хто такий поет?
Поспішаю у інтернет.
Аж крихчу, виводжу строфи,
Вже й лице спітніло трохи.
Бухкає в скроні, в голові,
А поруч Муза на коні.
В серці Всесвіт - то є любов,
Вона постійно гонить кров.
У душі тепло й сваволю,
Ще люблю свободу й волю.
Не терплю покори й рабства,
Не сприймаю і нахабства,
Підлість, зради й пересуди -
Перед Богом рівні ж люди.
Тож шануймося й шануймо,
Одне одного ми чуймо.
Будьмо ввічливі й терпимі,
Поміж себе всі єдині.
У гурті лиш добре жити -
Разом землю боронити.
У гурті бо міць і сила -
В слові й ділі незборима.
21.03.23
З Всесвітнім днем поезії вас, любі друзі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
Прилетіли лелеки з далеких країв,
Принесли теплі дні на крилі.
Звістку цю кожен птах в своїм серці чаїв -
Повсідались підряд на гіллі.
Тут і синички, й шпаки, чижі й горобці,
В небі яструб, - у хижій красі.
Поруч нього ворони - гарні ловці,
Униз кидають тіні косі.
Оживає природа, пробуджена в мить,
Іще трішки - бджола забринить.
Пробивається й зелень - на вітрі тремтить,
Хіба той, хто лінивий, то спить.
Повітря, напоєне свіжістю, манить
Смак весни відчути душею.
Душу землі - її благодатну щедрість,
Із суєтною тишею.
20.03.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
Обійми мене, коханий,
Відгукнись на Небесах.
Помолюся я за тебе,
За земний, що мав ти шлях.
Притулюсь у думці вкотре,
Розітру скупу сльозу.
Щось невидиме, тривожне,
Полишило раптом сну.
Проминають дні за днями,
Переходять у роки.
Все, що було поміж нами,
На дні пам’яті-ріки.
Розливаються по тілі
Теплим спокоєм-крилом,
Ті хвилини, серцю милі,
Що так личили обом.
Що дають і нині сили
Йти вперед одній за двох.
Спочивай у мирі, милий...
Хорони мене, Господь.
19.03.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
В забутті не знайдеш рятунку,
Минуле ще прийде не раз.
Ті спомини різні в ґатунку:
І радісні, й повні образ.
Одні - гріють душу неспинно,
А інші - з печалі й журби.
Від третіх - у серці дитинно,
Четверті – поріг гіркоти.
Думки повсякчас розіп’яті –
Лінчують собою єство.
Коли б наперед було знати -
Не все, що в житті, божество.
За ними назирці вже п’яті –
Штовхають у груди й під пах.
А шості, - мов хмари кудлаті,
Від сьомих – у небі ти птах.
Біжать перемінні події,
Несуть лантухами слова.
Зачеплять десь сльози за вії,
Десь хочуть позбутись гріха.
Кидають і ночі в безсоння,
Хоча те відомо здавна.
Свідомість так прагне осоння,
Щоб ним пройнялось майбуття.
17.03.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023