| Сторінки (6/556): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Як боляче й важко мені на душі
Повідаю я лиш паперу.
Які заварив я паскудні каші -
Ще гірші за тиф та холеру.
Мене розуміє одна лише ніч,
Покровом знімає образи.
Вона поздуває з поранених пліч
Всі денні й вечірні прокази.
Оправдати себе вже не маю я сил.
Та й навіщо? Насправді я винен.
Не бачити вже мені ангельських крил,
Горіти я в пеклі повинен.
Та най моє слово, яке не яке,
Навчить хоч когось у цім світі,
Що зовсім не треба чинити таке
І падати в дурощів сіті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232108
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2010
Непересічний з неба вдарив грім,
Через годину знову стало тихо.
А сіль отого полягає в тім,
Що гул страшний залишив комусь лихо.
Обм’якле тіло, змочене дощем,
Лежить ще безтурботно на долині.
А мати рідна вже відчула щем
Хто долю таку дав її дитині?
Не розібрати сльози на лиці,
Покрита маска голови землею.
Зіжмакана записка у руці,
Ще нещодавно виведена нею.
Радій життю допоки серце б’ється
І коли сумно, все одно радій,
Усе прекрасно, хоч так не здається.
Шануй, люби і через кривду дій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230559
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2010
Новела
Слабкий ангел чи сильний демон?
Ви не повинні все розуміти;
це і наштовхне Вас на роздуми…
А.Веронський
- Злишся?
- О! Так! Ха-ха-ха-ха! Злюсь, а через декілька секунд наш хазяїн помножить свою злість. Ух! Тоді – тримайся…Я тоді буду його лупити об шафу до крові, а з кожним новим ударом і болем буду примножувати моє царство і мої ознаки: агресію, безрозсудливість, нетерплячість і безумовно злість…
- І що далі будеш робити? Не набридне? Не втомишся все рости?
- Заткнись! Не смій мені вказувати! Я буду мордувати свого хазяїна доти, доки його міокард витримає, а коли із нечутним звуком серце тьохне і дасть щілину, з якої потече тоненькою, але пружною цівкою кров, лише тоді я звільню його…Звільню назавжди! Коли я поряд, йому хочеться кусати собі руки і, відшматовуючи свою шкіру, наповнивши рот власною теплою кров’ю, дивитися у дзеркало. Але він дуже рідко так робить, а знаєш чому? Бо йому страшно. Його уява насправді зі мною дружить і може намалювати мене таким страшним, що одного кадру досить, аби в нього з’явився величезний комплекс на все життя! А найвагоміше – це те, що я в ньому назавжди, він це я. Він може обмежити мене тобою, але не знищити!!! Я можу ще багато говорити, але, мабуть краще закурю…
(…легкий димок застелив душу…)
- А знаєш чому я мовчав?
- Мені байдуже!
- Все тому, що я вмію слухати. Іноді не все потрібно сприймати, тому я фільтрую, але твою розмову я прослухав і увібрав, як губка. Тепер я тебе проаналізую і буду знати чим тебе побити, яку ковдру накинути на тебе, щоб ти сам у собі задихнувся.
- Не мели дурниць…Ха-ха-ха задихнувся…Ти, білий та пухнастий недоумок. Те, що в тебе біла риза і німб над макітрою – нічого не означає. А те, що я рогатий – це сила. Я іноді таке на моїх гострющих рогах кручу. Он, глянь – ще досі чиясь кров залишилась. Ммм, запеклася. Та дівчина, яка віддала себе нашому хазяїну була справді красива…Мої справи змусили його. О так, і, можливо, він мав на увазі платонічні стосунки, але я добре розпалив його піч і він все ж зважився. Він взяв її плоть і кохав усю ніч, а вона просто лежала без спротиву. Я навіть підозрюю чому. В її душі, мабуть, все-таки ангел має хороший авторитет, як і мій посіпака. Вони мабуть там рівносильні. Віддатись – віддалась, а насолоджуватись не посміла…Гм, але ця ніч безумовно зблизила її з моїми друзями. Так, з рогатими! О, як же ви мені остогидли, ви, білі! У вас бракує словникового запасу, щоб давати достойні відповіді нам – владарям теперішнього всесвіту! Ми є повелителі, ми – сила! Ми: жорстокі, сильні, корисливі, але ми – чемпіони; ми безжальні. Це ми, хто підбурюємо в розпалі люті чи в стані алкогольного сп’яніння встромити ніж по руків’я сестрі чи братові у печінку і відчувати, як ще жива кров лоскоче зап’ястя!
- Запам’ятай собі: ти – сміття! Ти просто мотлох, який із часом зігниє тут у людській душі. Одна лише проблема: зігниє з великим смородом. Розпуста і аморальність ніколи не переможуть утримання та самопожертву. Людина завжди прагнула і прагнутиме до добра, ніжності, правди, щедрості, ласки, співчуття, терпіння. І не смій ображати оту дівчину, твої висновки передчасні і надто вже хибні. І він повернеться до неї, він не кине її, він її кохає!
- Звідки ти знаєш, ти просто невеличка моя перешкода, моя малюсінька противага, яка увесь час нагадує мені, що пора творити зло. Вона просто віддалася і крапка. Можливо і кохає його, а от він її покине – я цієї осені на славу попрацював. Він тепер розпусник!
- Ні…він кохає її…, бо в мене виросли крила…
Андрій Веронський
7.11.2010р.
00:35
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229054
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2010
Я для тебе знову кольорові сни
Намалюю ніжно фарбами весни,
Лобзиком надії виріжу увагу
І для вас залишу я свою повагу.
Через роки праці, суму і буття
Пронесемо разом світлі почуття
Ти не вірить можеш, що таке пишу,
Але Вам, принцесо, я не набрешу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2010
Я серце полоснути по косі
За Вас готовий враз і будь що буде.
І, мабуть, не повірять мені всі,
Та байдуже, що думають ті люди.
А річ у тім, що кожен вибира,
Чи це любов, чи пасія звичайна,
Чи в серці скам'яніла вже кора,
Чи це любов у венах надзвичайна.
Якщо любов - це вибір, я обрав!
Якщо любов - це пристрасть, я згораю!
Я серце ще нікому не віддав,
Але кому належу - точно знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2010
Сто років не писав, і, мабуть, це
Дало мені наснагу засіяти.
Хто зможе все сказати у лице,
Як не поет, якому нічого втрачати?
Без рими, пишу маслом по стіні,
Намазуючи смалець на шпаклівку.
Хто схоче бачити в майбутньому кіні
Досвідчену, стару, потерту плівку?
Поношений роками негатив
Ще іноді збирає цвіт еліти,
Але отой колишній прогресив
Вже не цікавий для розбещеного світу.
Він вчить лиш те, що вперто відмирає,
Що вже затоптано ходою поколінь,
Чого насправді вже давним-давно немає,
Чого кістки пожерла спрагла лінь.
Якщо не схаменетесь - буде горе,
Пересторога ця гостріє, наче меч.
І крові наші внуки вип'ють море
Бо полетять немудрі голови із плеч.
Сила:
Рятуйте один одного думками.
Лиш позитивне варто споживать.
Те, що вишукували пращури віками
І прагнули нам, внукам передать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216307
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2010
Життя дуже схоже на човен,
Та в когось з мотором Yamaha,
А хтось, хто проблемами повен,
Веслує вручну бідолаха.
Надумати можна багато:
У кого в човні більше горя,
У кого з них щастя зачато,
Хто знайде кінець на дні моря.
Та варто вдивитись пильніше,
Як стануть помітні дрібниці!
Що бідний веслує сильніше -
Впадає у наші зіниці.
Його загартовує вітер,
Його заколисують хвилі,
Бензину не треба 6 відер,
Він вірить лише своїй силі.
СИЛА:
Коли на шляху бідолахи
З'являються брили міцні,
То він їх зруйнує до краху
По дуже дешевій ціні.
Багатий у всім вередує:
То те, то вже інше, - дивак!
Тому він отак чередує
То горя, то щастя гамак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205179
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.08.2010
Як плаче вересень весни,
Коли не тане крига,
Так всі від моря до Десни
Веселі, мов та дзига.
Коли валун накриє знов
Веселі вуха пальми,
Тоді заграє в нас любов,
Тоді натиснем гальма.
Запізно, мабуть, ми взялись
Важливе розуміти.
Ще наші пращури клялись
Усе важке зуміти.
Як не "допетрає" народ,
Що легше разом жити?
І виорать разом город -
Не самомУ гатити.
Єднаймось браття, скоро час
Міцні виводить стіни.
Ми побудуємо для нас
Новітню Україну!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204370
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.08.2010
Я Вас прошу не перейдіть межу, де поважали...
Ви перейшли - тепер із Вас стирчать брудні кинджали.
***
Ти винен сам, що так пішов,
Куди понесли ноги,
Тепер кривий на серці шов
І зник смак перемоги.
Тобі не варто так вести
Своє життя за роги,
Якщо не хочеш ти нести
Поразки і тривоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204187
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.08.2010
Ця тиха пора, коли спокій снує
Свою всюдисущу мережу,
Коли несвідомо корова жує,
Коли сон захоплює вежу.
Цвіркун за вікном так тривожно сюрчить,
Що хочеться з ним пострибати.
І поряд струмочок тихенько дзюрчить.
Чи можна таке не кохати?
Як сон через вікна вповзає до хат,
Так музи до мене приходять
У душу, що вільна від тяжкості лат,
Які вранці знов облокотять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204182
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.08.2010
Володимиру Сосюрі:
Люблю Україну, як сонце люблю,
Як вітер і трави, і води.
За неї я душу свою погублю
В годину страшної негоди.
Максиму Рильському:
Як парость виноградної лози плекаю мову,
Пильно й ненастанно я рву бур'ян,
Що так нехитро в'ївся у мою вимову,
Бо вірю, що зійде ще мови нашої зоря.
Тарасу Шевченку:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Ніхто не сміє вимагати,
Ніхто!(І сміти не будуть),
Щоб хтось забув Вкраїнське небо,
Солодкі, рідні вечори.
А ти, мій брате, коли треба,
За рідну МАТІНКУ помри!
Миколі Вороному:
Коли б такого патріота,
Як Ви, в невидимім бою
Спіткала нелегка робота -
Ви б душу віддали свою...
За Україну, за її долю, за честь і волю, за народ!
Василю Симоненку:
Не шукай ти до нього ні стежки, ні броду.
Ти ж від нього узбіччям ніколи не брів.
Поховала земля твоє серце і вроду,
Але ми не забудем красу твоїх слів.
(Патріот, що жив з серцем для всіх розпростертим,
Народився, щоб рано, та гідно померти...)
Василю Стусу:
І ти стерпів, стерпів до свого краю,
Ти висталив свій дух, як отаман.
Тобі відкриті всі путі до раю.
Пішов у вічність слова "ятаган",
Що жив, любив і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття.
Народе наш, чекай же поки верне
Герой, що повернеться до життя.
Мої поети, вибачте будь-ласка,
Що кличу Вас із вічності тинів.
Та це потрібно, щоби блудна маска
Сповзла із Ваших нинішніх "синів".
P.S. Вибачте, якщо моя квола поезія не відповідає величі Ваших імен...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203898
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.08.2010
Присвячено Кравчуку Антону
Я не поет, бо трохи дивно:
Мені 17, я пишу.
Можливо це неперспективно,
Та я перо не полишу.
Мій брате, я, мабуть, ледь дивний,
Коли пишу такі слова.
Та, як комп*ютер портативний,
Римує рідна голова.
Я не звертаюся для того,
Щоб просто вбити цінний час.
І оклик цей - до брата мого!
Дозвольте я попрошу Вас.
Не полишіть віршів складання,
Осяйну музу бережіть,
Перенесіть усі страждання,
І в майбуття із нею йдіть.
І, може, потім ви збагнете,
Що ваші фрази - чарівні.
Із них вже виросли багнети
І колють тих, хто в зла човні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203352
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 29.07.2010
Натягну я з свинцю сандалі
І піду в даль - топтати лінь!
Вона все тягне далі-далі,
Ховаючись за мою тінь.
Та я не здамся, адже в мене
Є камінь впертості в душі.
Не в'їсться лінь у мої вени,
Бо моє тіло в кунтуші.
Кунтуш, який я сам зшиваю,
Так! Досі! Кожен Божий день!
Сокирою я все рубаю
Недоліків кремезний пень.
А що зробив ти, рідний брате?
Що викорчував у собі?
Невже не час рубанок брати,
Тесать характер і тобі?
Не має сенсу зміст фізичний,
Доки не візьмешся як слід,
В душі куй стержень металічний -
Отримаєш солодкий плід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202903
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2010
Ну як писать про щастя й свято,
Коли в країні скрізь гріхи?
Чи зможе той, хто взявсь затято
Не бачить всюди зла дахи?
От якби я сидів удома,
Наглухо вікна закував,
То, може, би пройшла оскома,
Що я надворі скуштував.
А страшно те, що малі діти,
На тому ярмарку чортів,
Й собі бажають вже одіти
Зло і розпусту без бортів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202896
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2010
Ти бачив коли-небудь кров на снігу?
На війнах - такого без ліку!
Ти бачив як падає хтось на бігу?
Як танк робить з когось каліку?!
Не бачив!? Дай Бог і не бачить тобі,
Як дробить осколками кістку.
І братик як тягне когось на горбі.
Як рідні очікують звістку.
Як тонко і кровно стріляє АК.
І як в кулеметі патрони
Летять, коли руки чиїсь у станка*
Шматує під час оборони.
Як м'яко і тошно проходить багнет
Крізь м'ясо наступного твого,
І як після смерті співає сонет
Трагічна вдова рядового.
Ти бачив, як страшно гранати летять,
Як хлопці ширяють в воронку,
Як в північ зенітки по небу гатять,
Як воду всі п'ють із колонки?
Якщо ти не бачив - не раджу тобі,
На вік свій таке положити.
Вшануймо усіх, кому в тій боротьбі,
Вдалося таке пережити!
P.S.Війни не повинно бути...
*кулеметного станка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202861
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.07.2010
Пишу к мечте. Сознаюсь чесно!
Мне это даже интересно.
Ведь может кто-то всё прочтёт
И все поймёт - меня найдёт.
Привет, мечта...как поживаешь?
Ты вовсе ведь меня не знаешь.
А я романтик, и потом
Тебя целую сладким ртом.
Я жду тебя, найдёшься ты.
Хочу дарить тебе цветы.
И рисовать твои портреты,
Смеяться будем до рассвета.
Ты не соскучишься со мной!
Куда? Куда же ты? Постой!
И я проснулся...Теплый бриз.
Он уничтожил мой каприз,
Где ты, мечта, уж после муки,
Упала с неба просто в руки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199065
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2010
А я вмирав від щему в серці,
І чарували ті слова,
Які відкрили в мені дверці,
Де були серце й голова.
Проникли в мене дуже швидко,
Бо знали як; ніхто не вчив.
Та дуже дзенькнула та нитка
Й пішла одразу на розрив.
А бачив Вас я дуже рідко,
І, мабуть, краще так було.
Не чув, як виросла борідка,
У Вас і зморщилось чоло.
Борідка зла, розпусти, зради,
Прокльону, стресу і біди.
І не шукали Ви поради,
Як вибратись, куди іти.
О ні,мене Ви не любили.
Не бачив іскри у очах.
Неправильно Ви оцінили
Пріорітет й життєвий шлях.
Тепер на ти! Пробач поета.
Що посадила - те збирай.
Надбай із моргу й лазарета
Нещастя сотні тисяч зграй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2010
Чому так важко дався вибір?
Чому не той, що я хотів?
Його обрав я з давніх пір,
А шлях в житті і поготів.
Чи помилився? Може, знову
Ступив на зовсім блудний шлях?
Не ту обрав собі діброву,
Заліг не на своїх полях?
Мені б сказали: "Ти де треба!"
Я б все у світі замінив
Я б вирізав частинку неба,
Талaнтом сто б засіяв нив.
В житті людини є моменти,
Коли стежину віднайти -
Вкрай важко, бо всі компоненти
Швидше ідуть, ніж можеш ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2010
Присвячується усім, хто коли-небудь відчував ту любов до закладу, де провів свої кращі роки...
Якось, як повернувся я додому,
Блукаючи я стежку віднайшов,
Пройшов покоси і суху солому.
У школи двері знову я зайшов.
Будівля напівзнесена, але
Докроїть пам'ять все, що вже змінилось.
Я бачу знов хлоп'ятко те мале,
Що на урок сьогодні запізнилось.
***
У стінах школи криються пісні,
Дитячий плач, усмішка на уроках,
Кохання, те, що сниться уві сні
І друзі із румянцями на щоках.
Якби мені дано прожить ще раз,
Оту стежину я би вибрав знову.
І щоб шкільний любити перелаз,
Щоб плакати, вдивляючись в підкову.
Щоб знову в серці ожила любов,
Щоб вмів так само палко світ кохати,
Відвідати ту зелень із дібров,
Що навколо тих стін шкільної хати.
***
У стінах школи криються пісні,
Дитячий плач, усмішка на уроках,
Кохання, те, що сниться уві сні
І друзі із румянцями на щоках.
Любили ми Вас, наші вчителі,
Хоча було проблем у Вас немало.
Дурненькі та наївненькі малі,
Ми з Ваших уст навчилися чимало.
***
У стінах школи криються пісні,
Дитячий плач, усмішка на уроках,
Кохання, те, що сниться уві сні
І друзі із румянцями на щоках.(Х2)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193785
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2010
Остерігайтеся байдужих людей, саме за їх мовчазної згоди творяться найжахливіші речі...
Остерігайтеся байдужості людей.
Як блискавка вона проріже очі.
І ждіть тоді непроханих гостей:
Розчарування й зраду серед ночі.
Байдужі люди - з виду так, як всі.
І тіло є, і руки й також ноги.
Та крутиться байдужість на осі,
На двох осях, такі-то собі роги.
Вони м'які, коли чогось потрібно,
Коли корисні вигідні слова.
Але коли байдужі - тоді дрібно
Поколює Вас всюди голова.
Поколює від того, що людина,
Котра здавалась щирою до Вас.
Уже насправді зовсім не дитина,
А підлості та зрадиці любас*.
Зрадиця - зрада
Любас - коханець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193782
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2010
Дитинство втікає з моєї душі,
Любов вже полишила серце.
Черствію...Зриваю дорослі куші.
На серце насипали перцю.
Стискає в лещатах доросле життя
Мої ще дитячі надії
І чавить не щадячи їх до виття.
Щезають бажання і мрії.
Отак! Найстрашніше повторно гуде,
Одне лиш хлопчину турбує -
Кохання наївне й дитяче оте,
Втекло й заховалось - не чує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189638
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.05.2010
Через жито життя геть не просто пройти,
А тим більше із чистим сумлінням,
Але слід у собі щось таке віднайти,
Що повік називають терпінням.
Варто думати й знати, що люди ми всі,
Що у всіх є недоліки й вади.
Не полиш лиш іржі на моральній косі,
Не скупись на розумні поради.
І коли осягнеш на кончині своїй,
Що життя все твоє означало,
Щоб не хтілося грішним вступати у бій,
Й висувати заточене жало.
В бій останній іди так, як наче не в бій,
Попрощайся, скажи путнє слово,
Заіскрись добротою на кінчиках вій.
Ти помер..,та все буде чудово.
P.S.
І без тебе співати будуть солов'ї,
Та замовкла навік твоя лютня,
Вже людини нема..,навіть шкода її
На Землі її мить - незабутня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182968
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2010
Сформуватись на межі,
Висловити думку,
Зачищатись від іржі,
Знань надбати сумку.
Закликать до перемін,
Гомоніти з вітром,
Релігійний чути дзвін,
Згодитись з арбітром.
Цілі брати у житті,
Ставити їх круто,
На розжареній плиті
Виплекати руту.
Подивитись у глибінь,
Вичитати правду,
Перегнати власну тінь,
Накинути каптур.
Через біль казати "НІ",
Через горе "ЗВІСНО",
Опинившись на коні,
Не сміятись злісно.
Вивчи правила прості.
Як на світі жити,
Щоб не хтілось в старості
Вовком тобі вити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181464
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010
Не побачу твого кришталю,
Бо з*являється він дуже рідко.
Лиш щоразу у Бога молю,
Знов побачить тебе, ніжна квітко.
На обличчі усміх, а у серці весна,
Впізнаю у волоссі барвінок.
Скількох з розуму звела?Ніхто вже не зна
Ти краса, ти Мальвіна з Мальвінок.
В твоїм серці цвіте екзотичний садок,
Випромінюєш радість довкола.
Ти принцеса на цілий всесвітній каток.
Ти, як шарм й венеційська гондола.
Якби в мене був шанс поміняти весь світ
На твої найпрекрасніші очі.
Безперечно, кохана, відмовлюся від...
Та й навряд чи знайдуться охочі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181462
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010
Куда діти лють і агресію, біль?
Коли на душі дуже гірко.
І де відшукати безмежність тих піль,
Щоб в них закопати цю мірку?
Ці краплі агресії спать не дають,
Бо хочу летіть, як торнадо,
Трощити усіх, що під руку стають.
Хоч геть до самої Канади.
Як смерч руйнувати, загарбати все.
В могутності є щось величне!
Сокиру вписать у вікно це косе.
Не бути, як чмо те тепличне.
Награтись удосталь, щоб знов супокій
Заграв на своїх клавікордах,
Щоб молот-кулак чітко стверджений мій
Не кидав по скривлених мордах.
Нам слід пам'ятати, що міра всьому
Дає елегантність у світі
Тож ти свою лють посади у тюрму,
Відправ на далекі Таїті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171898
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
В мені похитнулись стовпи всіх основ,
Бо в серце у гості забігла любов.
З гостинцем прийшла, положила на стіл.
Злилися в один силуети двох тіл.
Любов закурила міцні цигарки.
У пари почались серйозні сварки.
Любов погуляти виходила в ніч.
Вона вже для нього - небажана річ.
Любов повернулась, але не одна.
А він все спорожнював чарку до дна.
Любов закохалась (аж дивно якось).
У неї, крім нього, давно уже хтось.
Любов каже донечці: "Ну ж бо - молись!"
(Дівча помолилось) Вони розійшлись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171301
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
У тебе не вірять?! І твердять одно,
Кидаючи в спину каміння?
Не дайся під якір, що тягне на дно,
Відносся до всього з терпінням.
Штрикати на долі не раз ще будуть,
Косою підрізувать кігті.
Та лиш подивися, як люди гудуть,
Від заздрощів з'їли всі нігті.
Вони чують успіх - попереду ти.
Крокуй же вперед, не соромся.
І хоч як не легко все далі іти,
Ти мусиш за ціль побороться.
Лети до мети, наче сокіл-сапсан.
Невпинно, як стріли сармата.
Нехай навіть лютий пустельний буран
Не сміє твій шлях поламати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171297
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Мені вмирати ще зарано,
Бо я родивсь на Божий світ,
Коли все було так погано.
Я неньки-України цвіт.
Я виросту і стану кращим,
Країну розкую свою.
Ти не подумай, що пропащим
Я полотно надій крою.
Гадаю, що буде потужно:
Ще не втекла журба від нас,
Та переможемо ми дружно
Усе, бо вже надходить час.
Повір і ти, мій рідний брате,
Що є надія, є ще шанс.
І ту можливість слід хапати.
Схопивши, вдати реверанс.
Щоб всі дивились аж посліпли,
І світ побачить, в дзвін заб'є.
Щоб ми й сини наші окріпли.
Держава сильна постає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164643
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2010
Всегда мне было очень трудно,
Но я стоял, всегда стоял.
И от того мне было чудно,
Что жизнь мне путь все осложнял.
Ты жизнь - солдат, терпи меня,
Ведь я не слезу с твоей шеи,
Не выйдет спрыгнуть, временя,
Ведь я - полковник батареи.
Скажу - полезешь, ты, солдат
В огонь и в воду через боль.
Скольких ты пережил ребят?
Скажу - насыпешь в раны соль.
Мне век не долгий, но пока
Я жив, ты, жизнь, - мой подчиненный.
Куда ведет моя рука,
Ты исполняй, хоть обозленный.
Стать на дуэль с солдатом жизни
Не всякий мог: боялся рубки
А я стою, без укорызни
Ведь жизнь вершат мои поступки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164639
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.01.2010
Я передбачив все, що буде:
Твоє прощання та докір.
Можливо, вірно кажуть люди:
"Як любиш - краще перевір"
За що мене життя карає?
Невже я гріх який вчинив?
Коли до неї серце грає,
Амур їй душу зачинив.
Чи є у світі ще людина,
Котра так мріє про любов?
Коли прийде така година,
Що серце стрепенеться знов?
Не відаю, та все чекаю,
Що прийде ангел з майбуття.
А поки лиш тебе кохаю,
Шалене та сумне життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163795
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.12.2009
Нет, романтичность уж не та,
Но все как прежде пахнут розы.
А вместо точек, край листа
Не высыхают мои слезы.
Тебе пишу,зачем?-не знаю.
Рукой царапаю слова,
Рискуя, вновь иду по краю.
Не будет счастья - ты права.
Благодаря твоим поступкам,
Я много выучил - не вру.
Уж не играть на сердце хрупком,
Ведь ты навешала кору.
Сквозь время я тебя запомню.
Любовь,сожженные мосты.
И ту в душе каменоломню,
Что там оставила мне ты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163794
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.12.2009
Я вижу кран - стрелу сармата!
Он с сигаретою в зубах.
Он бомж, но глаз на три карата.
Сидит поезия в зубах.
Он шепчет стих, но в тот же час
Секирой рубит череп вдвое.
Слов марафон идет сейчас,
Гипербола гребет в каное.
Оксюморон на лесенке
Болтает босыми ногами,
Бунтарские поет он песенки,
И астрофичность звет ночами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163507
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.12.2009
Посвящается учителю зарубежной литературы
Шевчук Людмиле Григорьевной
Спасибо Вам за Ваше пониманье.
Когда в душе лишь сущая тоска -
Я вижу в мраке Ваше очертанье,
На фоне - мел, укаЗка и доска.
Уроки Ваши длинными казались
И потому интересны были.
Мы за стеною школы оказались,
Мы на такой тогда были мели.
Я мель уздил и вдоль и впоперек,
И Ваша глубь бессмысленой казалась.
И разглядеть в уроках чистый прок
Моя вся личность прямо отказалась.
Глупцом же был, что потерял я сдуру
Те знания, даренные с душой.
Простите!Вы действительно есть гуру
И человек немыслимо большой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161943
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.12.2009
А мне плевать на жизненные сказки,
Ведь мир мой вовсе не на том стоит.
И мне плевать, что жизнь сгущает краски,
Бытья ведь суть не в этом состоит.
Сквозь пыль и даль меняет жизнь людей.
Они - резина, гибкие, как лозы.
И жить, как сталь, - всегда было трудней.
Твердым стоять, не лопнуть от угрозы.
Не значит это - принципами жить,
Но стойким быть покуда только можно.
Нельзя тебе лишь по теченью плыть.
Хотя другое все, по правде, очень сложно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161938
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.12.2009
А я самотній, О! Який же я самотній!
Картаю дні і ночі в самоті скорботній.
Здавалося б, що поруч безліч є людей,
Та я один, як вкований у скелю Прометей.
Я не тому самотній, що немає друзів в мене -
Таких людей у мене коло незліченне.
Та самота їдюча - на мені вона шаліє,
Тому що з них ніхто мене не розуміє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156301
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2009
Озирнись і подивись навколо -
Перед тобою ціле поле
Троянд прекрасних, осяйних.
Дивись, отой уже жених,
Той рветься в славу, до зірок,
А цей давно співає рок.
Той вже пробився, той росте,
Життя у того он просте.
А ось оцей ще є зерном,
Лежить собі доверху дном,
Та у думках він вже проріс,
Дитинства шар на ньому тріс.
Він намагається сказати,
Він хоче досвід передати.
Він довго думав й докопався,
Він завжди істину шукав,
Не відступав і намагався,
Правдивий віднайти рукав.
Тепер він хоче поділитись,
Тож вам не слід усім баритись,
Підтримай всіх "талантеняток"
І по житті їм дай початок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156296
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2009
Немає у світі людини гіршої, ніж та що виставляє на загальний осміх наготу матері своєї...
Шануйте батьків.
Невпевнений хлопчик - тепер командор,
Твердим, чітким кроком зайшов в коридор.
Розгладжена форма, зірки на плечах.
Він досі коханий, у мами в очах.
Яка горда постать, який чоловік!
Які карі очі зорять з-під повік!
Дитина моя це; частинка мене...
Хто ж знав, що він гордо мене прожене?
Матуся проста й недоладна. Вона
У злиднях і горі повільно кона,
А син розкошує, бо він генерал!
"Икру ешь товарищ, Берлин же ты брал!!"
Дарма, що босоніж у зиму була,
Зате он "синочку" освіту дала.
Тепер про минуле й гадати не слід,
Бо серце у сина, як камінь і лід!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2009
Ллє дощ, гримить і блискає у небі,
У простір гонить вітер чорну хмару -
То наш Отець горює там далебі,
Із слізьми на очах Господь готує кару...
А блудний син по просторі гуляє,
Краде, вбиває, зраджує і бреше,
Лице гидке від Бога затуляє,
Та на свавілля це уже прийшла депеша.
Всевишній Бог усіх, як рідних знає.
Усі для нього - донечки і сини
Він радше всіх власноруч повбиває,
Ніж діток власних він допустить до вини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154242
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
Хай б'ють летаври болю й горя,
Я вистою, я все стерплю!
Виходять слуги ваші з моря,
Хай лиха я ще пригублю.
Мені потрібні барикади,
Колоди, кладки, рубежі.
Хай викорінюю я вади,
Хай я сформуюсь на межі!
Якщо й не втримаюсь...Внизу,
Я з перебитими ногами
До цілі вперто доповзу,
Вгризусь в мету свою зубами!
Життя - це казка для усіх,
Лиш треба вміти це хапати,
У свій тугий запхати міх,
Й для себе користь вижимати!
"Життя не склалось?" - це брехня!
Тому що ти його будуєш!
Ти брів без цілі навмання?!
Ти скоро гірко пошкодуєш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151461
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2009
На стежці в лісі - дикий крик.
Рудий малюк лежить розкутий...
По гіллю білка в кроні - брик.
Замерзли сльози, зараз - лютий.
Він плаче, кривиться, страждає,
Тримається ще за життя.
За пальчики мороз хапає.
Не чути матері ниття.
Недавно подих цього тіла
Ще мав в собі якусь надію.
Тепер душа вже відлетіла
У рай...(за це хоч я радію...)
Лишила сина й полетіла
За "рюмкой-стопку" запивать
Тепер лежить десь захмеліла
На долю сина - наплювать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151459
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2009
"Усе ілюзія й обман!
Я не живу...Я - наркоман...
Я так - існую: тільки тіло.
Усе людське в мені зотліло.
Коли шприцом щораз колюсь
До тебе, Боженько, молюсь,
Та ні, не видужати хочу,
Про нову дозу я клопочу!
Мені даремно говорити,
Що шанс ще є, що треба жити...
Без сили волі я вже мрець,
На голці бачу свій кінець.
Упилась подруга гостренька
У мою вену; плаче ненька.
Я синій весь, мов та мара,
Безглуздо в муках помира."
Як наркоман шукає дозу?
Яку від "ломки" корчить позу?
Ти бачив??? Спогад цей карай!!!
Від голки вперто утікай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150320
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2009
Важкі хвилини вже чатують.
На старті зчеплення палять.
Мою раптову слабкість чують.
Вони готуються стрілять.
Не маю я бронежилета.
Я буду кров*ю затулять
Оптимістичного скелета,
Кістки якого вже скриплять.
Коли я борюсь - я хворію,
Негацій відбиваю шквал,
Та там, у серці, розумію,
Що я твердіший за метал.
Вони - не царство наді мною
І не вказівка по житті,
Їх різко відштовхну ногою,
Розіб*ю молотом в куті!!!
Коли кістяк окріпне знову -
Про них забуду на віки,
Мій оптимізм зігне підкову
Й переживе усі роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148667
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.10.2009
Схопили раптово, вдягтись не дали
На руки оділи важкі кандали.
Лиш клята в тюрмі зарипіла решітка -
Змарніє за гратами сонячна квітка.
За що посадили?!За 5 колосків!
Що була небайдужа до тих голосків -
Дитячих, тоненьких, аж жаль пробира!..
У торбі хлібній - здоровенна діра!
Найстарший благав її: "Тьотю, спасіть,
Або три могилки сюди принесіть -
Не сила вже нам отой голод терпіть..."
В самої ж, у хаті, нічого нема:
Ні хліба, ні солі, - усього катма..
Не кинути ж діток в голодную смерть,
Понести вже краще залізную жердь!
Важка й некомфортна, а зверху іржа -
"Вкраду колосків, іспечу хоч коржа..."
Схопили раптово, вдягтись не дали,
На руки оділи важкі кандали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2009
Ти досконала, щира і чарівна,
В очах горить незвіданий вогонь.
Сіяєш блиском, наче та царівна,
Відчути варто теплоту твоїх долонь.
Ніколи ще не відав подарунка
Дорожчого, ніж усмішка, не знаюча оков.
Чи вартий хто у світі Твого поцілунка?
Із уст твоїх, що свідчить про любов?!
Уже давно я сповнююсь жаги -
Тебе обнять і пригорнуть до себе!
Тебе, мабуть, придумали боги!
Та необачно випустили з неба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148354
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.10.2009
Скільки болю і страждань,
Надій і марних сподівань
Мені подарувала ти,
Моя принцесонька краси.
Та я люблю тебе ще більше.
Не бійся! Ні, не стане мільше
Ріка чарівного кохання.
Велике маю я бажання
І далі чути голос твій.
Живи! Кохай! А також мрій...
Про все можливе й неможливе,
Про все безглузде і важливе.
Я буду поруч, біля тебе
В очах твоїх частинку неба
Щовечір буду помічати.
Тебе день кожен зустрічати
Я не утомлюсь, що ти?! Ні,
Бо моє серце у вогні...
Як зрадиш - я перетерплю...
Так сильно я тебе люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143237
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.08.2009
Найкраще писать про любов і кохання,
Коли серце твоє вже знало страждання,
Коли воно знає ціну доброті,
Коли вже минали роки в самоті...
Тоді добре видно, що з чим порівняти,
Не хочу любов на самотність міняти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143159
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.08.2009
Не мого віку я вірші
Складаю глибоко в душі.
В мені тече митцева кров,
Козацька, щира, як любов.
Десь чую відгуки Тараса,
Відлуння думи і страждань.
Серйозна на лиці гримаса,
Я вірші пишу без вагань.
Я добре знаю - це безсмерне,
Як всі думки у Кобзарі.
Це актуальне і шляхетне,
Як світло ясної зорі.
Не порівнять з матеріальним,
Як нереальне із реальним.
Я ще слабкий.Не кремінь - слово.
Тебе люблю, я, рідна мово.
Вже відчуваю певний грунт,
Правдивої тези кожен фунт,
Що на людську свідомість тисне
Аж доки те джерельце прісне
Не потече в'юнким струмком
Й не створить в світі щось корисне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143158
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.08.2009
Хто дав тобі право мене осудити?!
Як будь-який інший я хочу творити!
Колись же і ти був малий, не в літах,
Поет, що погано стояв на ногах...
Де стільки докору відрив ти на мене?
Та ж брат я тобі, поетятко зелене.
А ти в гордій славі, самотній своїй
Почав покидати мистецький наш стрій.
Не скажу у відповідь слова скупого,
Лиш буду в старанні пробивати дорогу.
Хоч старший ти втричі, від серця молю,
Тебе я пробачу, тебе я люблю!!!
Тож, брате-поете, ти час не тягни
Міцну руку помочі мені простягни.
Єднаймося друзі!Не час для сварок.
Багато у нашій країні дірок,
А взявшися разом ми все подолаєм
І прірву широку проблем - залатаєм!
Творіть тільки щире, сміливе і чисте,
Щоб грала культура, як гарне намисто.
Я мрію, я марю, щоб наші нащадки
Про зло і неправду не мали і гадки.
Нелегко здійснити оцю мою мрію,
Та коли бачу Вас, то я маю надію...
В любові й повазі виховуйте діток,
То в серці не буде рубцьованих міток.
Батьківську роботу завершать вони.
Залишаться в казці жить доньки й сини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142249
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.08.2009
Невже ти хочеш стара пані,
Щоб син твій помирав в стражданні?!
Як велет лисий ненажера,
З бездонного черпа фужера
Дари, які щедра Земля подала.
Невже і ця доза для тебе мала?!
Звичайно!Ти смокчеш усе і ковтаєш,
У гроші ресурси ти перевертаєш.
Не спиниться демон, не скаже тут СТОП
"Ага, після мене нехай хоч потоп!"
Повітря все менше, нема вже води.
В майбутньому діти зазнають біди.
І ось, коли велет твій все украде,
Дитятко твоє без повітря впаде.
Судомно востаннє скоротяться груди.
Його не відновиш, життя вже не буде.
Та хоч необачна схаменулась одна,
Та вас же мільйони, не видно вам дна...
Вирішуй щось зараз багата вдова,
Бо сина останнього ти похова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142241
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.08.2009
Справжній воїн не дрімає,
Він Вітчизну захищає...
Як у сорок першому війна почалася,
Цією війною вся Європа пройнялась.
Адольф Гітлер РЕЙХ творив,
Хтось про це заговорив...
А у червні перший ШТРИК,
Першої дитини крик,
Та бездушнії фашисти,
Кинув бомби з літака,
Не жаліють бідака,
Що лишивсь руки й ноги
Або навіть голови...
В когось в животі дзюра,
В когось у руці нора.
Хтось стікає у крові,
Хтось помер десь у рові.
Не жаліють - б'ють усіх,
Це ж найтяжкий в світі гріх.
Та вони все ж не зважають,
Дітям в спину вдень стріляють.
Спалюють хати і села,
Убивають і в полон,
Забирають наших жон.
Все ж ви стійте, зачекай
Буде добра вам відплата,
Як від Понтія Пилата.
Буде Божий Суд повірте,
Час рахуйте, дні помірте.
Військо наше українське йде на оборону
Швидко скине воно вам з голови корону.
Перші танки, перші стички,
Перші слави, перші лички.
Хтось в командуванні сміло
Не шкодує своє тіло
І за рідну Україну укладає міцно міну.
Українські вояки,
Як ще давні козаки,
Істирають ходаки...
Все по-трохи слабне військо,
Військо славне українське.
Раптом це протистояння підхопили люди,
Вони перші відгукнулись - не втікли нікуди.
Партизани - всюди, скрізь,
Куди не глянь, куди не лізь.
І почали німці кляті,
По кутках частіш глядати,
Бо за кожненьким кущем,
Кожним деревом, травою,
Десь сиділи партизани,
Із сокирою, ножем,
Були навіть із косою...
Навіть голими руками
І до бісової мами
Відправляли ворогів.
Так тривало і тривало,
Б'єш, вбиваєш ворогів,
А їх є і є навалом...
Та ось настав блаженний час,
І порадував він нас,
Бо вже мир, війні кінець,
Ось і повісті вінець.
Але Ви не забувайте,
Як колись наші діди
Виручали із біди.
Як тілами закривали
Рідну хату, рідний дім,
Як вони голодували,
Холод був їм ні по чім.
Вони знали за що б'ються,
Свої душі віддають,
Зараз в українськім саді
Мирно пташечки кують.
За майбутнє мирне, чисте,
По шляху пішли тернистім,
То ж не забуваймо їх
Вірних родичів своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141848
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.08.2009
Сидів багато - вбив людину!
Та ось в одну погожу днину,
Віддали забрану свитину,
"Ти - вільний" - кинули новину.
Багато дуже зрозумів,
Поки за гратами сидів.
Найперше почерком кривеньким
Я написав отим стареньким,
Що звуться моїми батьками.
Прощення хочу я від мами...
"Матусю, знаю я згрішив
І сивину я Вам лишив.
Простіть! Благаю,Вас! Простіть!
У понеділок рано-вранці,
У паротягу, в тій бляшанці
Минать я буду вашу хату,
Тож ви подумайте із татом
Чи хочуть Ваші бідні руки,
Натруджені, і серце з муки
Побачить сина, оглянуть
Його гарячу грішну грудь?
Якщо це так, я Вас попрошу
На вишеньку, оту хорошу,
Що у садку росте під тином
Повісьте білую хустину.
Побачу й потім буду знати
Чи навіщати рідну хату
Прощайте ж Ви, якщо це ні!
Побачимось лише у сні..."
Настала осінь, їде син,
І ось вже видно рідний тин
Як хтось попереду кричить:
- У вікна вигляньте на мить!
Посеред жовтого садка
Пухнаста вишня та гладка
Покрилась цвітом весняним,
Чекають тут тебе, Максим!!!
Та вишня стала біла-біла
Для благороднійшого діла,
Щоб син побачив, що рідня
Його приймає навмання.
Назад! До себе! Його люблять!
І якщо треба приголублять,
Хоч майже сам - старий дідусь...
Син іскривився, засміявся,
Не стримався і розридався...
То сльози щастя, каяття,
У нього вже НОВЕ ЖИТТЯ.
МОРАЛЬ: І навіть блудний син,
Під батьківський вернеться тин...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141551
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.08.2009
У тебе свій, своя у мене...
Стук серця отут недоречний,
Як шаблі вістряк наконечний,
Терзає! О, Господи, Нене!
Мою стражденну болем душу.
Тепер тобі сказати мушу:
Жалкую я, що ми окремо,
Та сіть жалю ми розірвемо,
Час залікує старі рани,
Ми сядемо у різні сани,
Роз'їдемось діагонально,
Можливо це й оригінально,
Але хто-зна чи була б кара?
Чи вийшла б з нас хороша пара?
Крізь всі сварки й чужі плітки.
Одне лиш знаю я напевно,
Що полюбив тебе даремно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141535
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.08.2009
Це рідко робиться зі мною,
Чи це назвати просто грою?
Не знаю! Іноді сідаю
І вірші деякі складаю.
Вони, мабуть, для Вас смішні..,
Але початок - у зерні.
Почну я смішно, та колись,
Такі шедеври - хоч молись.
Все зроблю я заради цього,
Все починається з малого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141532
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.08.2009
Не передати біль усім,
І не побачиш чи я плачу,
Аж рветься серце, коли бачу,
Паплюжать нас чужі народи,
І навіть нашої породи,
Безчестять прапор, гімн, країну...
Нащо ж родить таку дитину!?,
Що разом з чужорідним хамом,
Понехтувала навіть храмом,
Що для сліпого визнання,
Обрала краще вигнання,
Ніж жити, розвивать країну
І відбудовувать руїну,
Що залишив орел двуглавий,
І серп, і молот, комунізм...
Політики і лівий, правий
Лиш хочуть матір-Україну,
Ще більш заглибить у руїну,
Забрати латану свитину
Та голу виставить до тину,
Захлопнуть двері на замок,
Очистить совість від думок.
Яка там совість!?Вже нема...
Щоб рідну матір - за поріг,
Та то ж є непростимий гріх.
А то не просто матір дорогая,
То Українонька Святая,
Що козаки обороняли,
І кров останню віддавали
За неї; плакала й вона,
Молилась, Господа просила,
Бо знала - є у нього сила
Залишить жить її й діток,
Хоч навіть голих, без свиток.
І жила - Бог до неї добрий.
Тарас великий був хоробрий:
По тюрмах все життя провів,
І спадок по собі лишив -
Міцне, тверде, сльозливе слово,
Що викликало співчуття,
Просвітлювало сенс буття.
От тільки хто ж його читає?,
Хто слово "діда" поважає? - НІХТО,
Залишились самі, самі, самі та ще й сліпі...
Не встане Тарас із могили,
Не вкаже на вірний нам шлях,
Чужинці нам землю порили,
Засохла вже кров на шаблях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141319
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.08.2009
Я знаю нам не бути разом,
Але приходить думка часом,
Що ти мене кохаєш, знаєш?
А по ночах у серці тихо,
Ти переборюєш те лихо,
В якому ти - не частка мого,
Безкрайого, та все ж живого
Серця...
Уранці знову прокидаюсь,
І відчуваю - щось болить,
То - моє серце, присягаюсь,
Та все ж надії звук бринить...
Коли пройде ще кілька років,
Ми зрозумієм помилки,
Але між нами стільки кроків,
Що не зійдемось повіки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129712
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.05.2009
Твердий я й незламний,
Я - камінь зі скелі,
Я - кремінь, алмаз і графіт.
Думки мої сталі, чіткі і рішучі,
Але, хоч я й камінь,
Та все ж мене точить
Вода - по краплинках стікає життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129278
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2009