| Сторінки (6/528): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Остановитесь ночью струны проводов,
Ночная рыжая трава, под светом блекнет.
А звезды сыпятся в вагоны поездов,
Словно бычки дымящие, к ногам калеки.
Над этим темным раем с птичьей высоты,
То замирая, то пикируя в полете.
Несется мой вопрос немой: ну, как там ты?
Не спишь наверно, думаешь, стоя в пролете.
Залогом светлых, будущих, земных начал,
Пусть будет день, что утро робко, в окна сеет.
И все, что я тебе, подчас, наобещал,
Пусть ни одна нелепость вырвать не посмеет!
Летит твой поезд, сгрупированный в кулак,
Все приближая, миг за мигом, нашу встречу.
А я сижу в вокзале, нервный весь, чудак,
Рукам не терпится обнять тебя
за плечи...
сентябрь 2001год.
text of song
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44141
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.10.2007
Зустрівся Світ із Всесвітом; потисли,
згрубілі руки, мов кремезні мужики.
Та так упевнено, що...зорі скисли!
І в баби Катрі в діжці огірки...
От, Світ і просить Всесвіт:"Всевеликий!
Ну що робить із людством, підкажи!
Ти знав таких світів як я - без ліку.
Що скажеш: людям жить, а чи не жить?"
Творець наш, велемудрий, звісно знає,
але Його страхаюсь турбувать.
Він також рішення мого чекає,
Я ж, непостійний, щоб його приймать.
Дід-Всесвіт кашлянув, всміхнувся в вуса,
що аж комети врозтіч шугонув!
"Дай мікроскопа, зараз подивлюся,
що ж там таке землянин вже утнув?
Ти глянь - він що собі в кишені пхає?!
То ж золото! Нас хоче пережить?
Овва! Диви! Кого то він вбиває?
Таких, як сам...Йому що, не болить?
Про що той бреше? Я його не чую!
Щось обіцяє він братам своїм.
А прослідкуй - куди то він прошкує?
Ховається від них... Не буду з ним!
Я - Всесвіт правди! Що вони, здуріли?!!"
Так тупнув злісно, що аж Світ знітивсь.
"В цих душах скельця розуму змутніли...
Дай, гляну ще раз, хоч і надививсь...
Стій! Он, Сіяч, і в нім себе я бачу!
З високого чола солоних крапель піт.
Та ж він працює Правдою! Живи, Сіячу!..
Малий, ти чуєш? Ще живуть хай, ще не слід...
десь 2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44056
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.10.2007
- Ти не лякайся висоти, малий!
Гілля росте на те, щоб нам стрибати.
А брати їжу з рук людей - не смій!,
- своє навчала білченятко мати.
- Твій батько довіряти людям звик.
В гніздечку віхоть шерсті залишився...
То не ведмідь був - п`яний молодик...
А батько головою поплатився...
І білченя кивнуло: "зрозумів!"
Гіллями парку притьмом пострибало.
З алеї долинав весільний спів:
подружжя квіти пам`ятнику клало.
- Глянь! Білка! Печиво мерщій давай!
Вони ручні - підійде, нагодуєм.
стань, молода, навшпиньки, не злякай...
Годуй її, а ми сфотографуєм.
Яка фата! І юна молода!
І пахне печиво - аж в носеняті крутить!
Та білченя хутчіш звідти хода,
Лиш ледве підняла дівчина руки...
- Воно мале, дурне,"не поніма"!,
процесія весільна "заключила".
А білченя прибігло, й каже: - Ма`!
Зробив я так, як ти мене учила!..
...Відмінність від людей є у звірів...
Це кожна білка з гілки всім розкаже.
В них дітки завжди розуміють матерів,
бо мати вам погане - не підкаже!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44055
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.10.2007
Життя - то є заячий біг...
Ну ж-бо спробуй звернути в снопи,
Геть, від снопу розлючених фар.
Не ловити на спину батіг,
Не валити на груди, не завжди під силу, тягар...
Життя - то автобус нудьги...
А Любов - на зупинках, стрічає навшпиньках,
Та й то, не на всіх.
Потім знову свистять батоги,
Крізь ревіння худоби, та ниций погоничів сміх...
Життя - то пожежа з дощем...
Налива водоспадом згори,
А вона без відради горить.
Хлюпа липко під драним плащем,
П"яне полум"я, серце вилизуючи, майорить...
Життя - то напнута струна...
Не дай Боже порвати до часу її,
Часто без каяття.
Накрива одсиріла труна...
Чи ж тоді починать цінувати це миле, ЖИТТЯ ?!...
21-22.02.03р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44017
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2007
В сосновім лісі наша є галявина,
На ній білісінька росте конвалія,
Як ти пахуча; обійму за талію...
І завертиться ув очах сама весна.
Нарвем конвалій досхочу - донесхочу,
Та й заблукаєм на своїй галявині.
Не раз зимою я собі являв у сні,
В нім я і ти, й конвалієві лестощі...
весна 2002р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44016
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2007
На диво теплою весна вдалася цьогорічна!
Ласкавий дощик, час-від-часу, накрапав.
Весела зелень піднялася - свіж магічна,
Душі топила біль - та й потопав...
Дай, ненадовго, глянути художника очима,
Поета серцем розігнати кров, дозволь!
Щоб оспівати, як в гаю цвіте ліщина,
Щоб донести красу стрімких тополь...
Душа розчулена - от-от сльозою заволожить,
Саме так радісно хмарина дощ плека.
Враз, диво- цвітом, черемшина заворожить,
Береза- донор, свіжі рани затика.
Немов змагаючись, одна поперед одну, квіти,
Хизуються красою, барвами весни.
Садові, лугові, та гаю самоцвіти,
Любов добра дарують нам вони.
О, весно- паво, ясноквіта, милостива панна!
Крізь поліфонію птахів почуй мій спів.
То вдячності тобі зворушлива осанна!
(виконується в повний голос, а не в-пів)...
27.04.02р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44015
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2007
Панувала нічка темним спокоєм,
над всіма панами, і над нами.
Зоряної неба панорами,
неоправлених брильянтів розсипи...
Не дивись увись - беретик падає...
Ти для мене зірка - не здогадує!
Припини вітрів холодних ламкості,
пригорнись губами - коси золоті,
зоряні проміння поцілую...
Я дуби з корінням покорчую!
Сил відчулося нестримних - підхопив
на руки свою зіроньку, та й полетів...
Може ти несеш мене - а я лиш тінь,
що від тебе впала в зоряну глибінь?
...Нічка панувала, зате спокій
втік...
весна 2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43995
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2007
На зміну Таненню Холодної Війни,
настане Ера Спілої Порічки.
Червоної, та не від сорому, ховає,
налиті грона в листях запашних.
А в сонці вистига квітуча Вічність...
Що пил доріг до неба не здійма.
Танк страхітливий не повзе по ньому,
смугастий колорад - та й то панічно,
бо довела "картопляна тюрма".
Вона вже, навіть, в наших снах забута!
А грати - стебла спілих колосків.
Недоля вплутана в бур`ян, закута,
на літо все, та на віки
віків...
літо 2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43994
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2007
Дрижала, сміючись, опора електрична,
та кепкувала, дуба як стинали:
"Було не заважати, тріска стогодична!
А то, бач, виросло - дрота ледь не дістало.
Навіщо ти росло, яка була в тім користь?
Я ж - інше діло"- струмом все гуділа,
"Мине ще трохи часу, і мої опори,
обплутають дротами все земнеє тіло.
Раніше ви росли, що ніде було стати!
А ми ж чим гірші? В нас напруги більші!
Поглянь - які сережки-ізолятор!
Та скаже кожен: ми людині потрібніші!"
А дуб мовчав, лежав, та й що він міг сказати,
коли вже мертвий - всохлолиста жертва...
Недоля випала лиха йому зростати,
де пролягаєь шлях цього "електронерва".
Він тихо ріс роки, і мовчки сонця прагнув,
Купав водою листя дощовою.
Та сталася біда - високовольтну тягнуть!
Дерева полягли, мов скошені косою...
...Отак стояти на дорозі сильних світу...
Билина в полі поїздових колій.
В нас жертва не вблагає траурного квіту,
Не кине грати сильний переможні
ролі...
2001 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43993
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2007
Кто мне ответит в этом мире: что можно аранжировать?
Да все, за исключением понятий: правда, мать,
и чистая любовь, да еще ложь...
Которая звучит везде: в эфире, на улице, при диалогах
и речах, и в монологах...
Разговорах на плечах, и за плечами, за красивыми словами,
блестя на солнце ложь лежит.
По всей земле лукавыми водя очами...
Отсюда вывод следует: аранжировке уж она не подлежит.
К унынью нет и тени смысла - ведь можно аранжировать,
на любой вкус, все остальное: девять муз, прогресс,
науку...Стоп!!! Поправка здесь.
Но как бы ни старались с кожи лезть,
уж до того "доаранжировались!"
Переиначили везде и все и вся,
и суд назначили нам Бог и небеса.
А ложь - она и есть сама собой - блестя лежит...
Отсюда вывод следует: аранжировке уж она не
подлежит...
это, в принципе, давно песня (где-то 1992 год)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43925
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.10.2007
У кожного є потаємне місце,
в якім ховається чи голка, а чи смерть...
Та, не дай Боже його поламати,
улізти в душу, випалить траву...
сірник сильніший голки набагато,
Ховаю щось від інших, бо живу.
Іди, я пригорну тебе, розраджу,
поплакать зможеш в мене на плечі.
Не грайся, мила, тільки сірниками...
Ти й так моя - до чого ці плачі,
навіяні фатальними думками...
Кощій правий був - потаємне місце,
навпіл не ділиться - воно лише твоє.
А решту видно іншим вже - як є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43912
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2007
Не підраховуючи слів, що падають,мов теплий дощ,
про ЦЕ сказати я хотів тобі давно.
Але, для того не підходять бравурні веранди площ,
авто, метро, кіно, навіть твоє вікно.
Для ЦЬОГО ідеальний: ліс, гір сивий кряж і моря пляж,
щоб потонути нам у тій безкрайнощі.
А ти все стримуєш мене: мов, не стрибай, спокійно ляж,
я й так твоя - до чого всі ці крайнощі?
Вони потрібні всім як сонце, і повітря, і вода,
Це - обереги наші від буденності.
Яка вбиває почуття, мов жертву Синя Борода...
нам залишає, ледве стримувані...чемності...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43911
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2007
Зачем я делаю по жизни глупости?
А жизнь скучна, скучна без этого!
Кому-то, может быть, мелькнет из моей тупости:
Я не найду себя, никем воспетого.
В моих устах все сразу опошляется.
Чрез мое сердце лишь .... качается.
Не кровью, а ... все обливается,
а вылезть из него душа-то, не пытается.
Я страшен в гневе, и, подчас, неправедном!
Куда же делась ТЫ? Обрыдла самокритика!
Мне боязно упасть, а на взлетевших - завидно...
Такая вот в моей науке гитика.
Зачем я делаю такие откровения?
И вывод сделав - тут же и забыть его последствия.
Да я бы пожелал вам всем ТЕРПЕНИя!
Жаль, обвинять я не могу - я сам неправ,
я - бедствие!..
где-то 1997 годь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43830
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.10.2007
Вот, был бы завтра Суд Земной,
и над врунами он вершился Высшей правдой.
Все люди стали бы толпищею одной,
и Бог воздвиг Качели над лазурной неба
баллюстрадой...
И Бог прорек бы звуком в сотни килловат:
"Вруны - по одну сторону качелей, а правдивые - в другую!
кто из врунов на место праведника вздумал встать.
тому даже в аду жить не рекомендую!"
И побрели вруны на свой конец вставать,
правдивые - на свой, и Бог пустил качели...
и, сразу же, вруны упали в ад!
А праведники в небо к раю улетели.
Бросая эту трапезу уму, одно хочу сказать - и каждый скажет.
Вруны в аду дымятся почему?
Их увлекла туда неправды тяжесть!
А, если бы, все правду говорили - что тогда?
Ведь правда тоже весит - в ад бы полетели?
Поверьте,праведников Богу в рай забросить - ерунда!
Бог бы иной придумал способ, чем КАЧЕЛИ!...
где-то 1989 год
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43820
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.10.2007
Сидить, співає соловейко, у ляльковім листячку,
А сиро - дощик прохолодний, вшелестився на сухе.
Не скрізь трава вкрива алейку, і кульбаби китички,
Не всім ті співи до вподоби - де-хто каже "Пхе"!
Та не спинити веснольота - соняшного палива,
Давно повні баки улито - пострибом весну здіймай!
Котре й стоїть, розвівши рота - вустового хвалива,
замало в грудях відтворити вроджуваний май!
Крижини танули розлизом - півником обсмоктаним,
Та не солодким, та ж холодним, що дитина - то весна.
А то каштани липли глизом - бруньками до кофтини,
прибігло дитинча до мами:"Подивися, на`"!
І усміхнеться мати: "Синку, шкодо моя, рідная!
Біжи з дітьми у гай гуляти, та додому на обід!
На борщ крапивку, та щавлинку - смачно пообідаєм,
і знову сміхом звеселяти веснянковий світ...
...Сидить, співає соловейко - наче на замовлення!
Весни-дівчини, без спочину - ну ж-бо, літо зазивай!
Уквітчані каштани клейко, скрізь буя оновлення,
весні на радість, нам на втіху, ти співай,
співай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43818
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2007
И кондиционера гул,лишь скрасит тишину давящую.
Аэропорт почти уснул, уборщицу забыв приспать,носящую,
тряпицу с шваброй - как орудие защиты с нападением.
Как алебардой проведет по полу, с почти бесшумным
трением...
...А в пять утра - проснется порт, начав полеты,
регистрации.
Кому-то надо на курорт, куда-то мчатся делегации.
А мы их, правильно оформив, пропустив, безмолвно
позавидуем.
"Счастливого полета" - бросить вслед им не забыв,
споем симфонию небесных тем...
* * * * *
Толпятся у кабинки с паспортами,
Вертя, испуганно, раскосыми глазами.
И, пряча взгляды под глазами нашими свинцовыми,
проходят паспортный контроль с детьми и женами.
Волнуются, хотят на Украину - кушать сало с
нами...Сыны и дочери Вьетнама...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43816
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.10.2007
Вот видите, вы слышите, как часто начинается зима,
Внезапным выпадением большого,ностальгически количества
осадков...
А в январе-то все-таки, не посидишь в палатке - взятки гладки.
И не согреешь сердце под гитару у костра,
любовь тогда сыра,
и чувства не взрываются - скрываются стыдливо,
в самом потайном углу несуществующей палатки...
И старый клен, и летний клен, что гладил нежно листьями меня.
Теперь расстроен чем-то, хлещет по щеке и по руке худой
костлявой веткой...
И доска обьявлений в парке не пестрит наклейками с заметкой.
И на заборе "Таня плюс Володя"...дальше стер,
погас любви костер,
и чада эти учатся, и мучатся на первом,
курсе институтов жизни, не стыдясь плохой отметкой...
А снег идет, а жизнь идет, зима уже взята "на абордаж",
Свинцовою весной, скворцовою, и вспыхнул снежный ком,
подснежником сраженный...
И, шапку сняв, лицо подставив ветру, я застыл завороженный!
Как Фениксом из пепла возрождается Любовь,
она у власти вновь,
сердцами миллионов, у неонов фонарей,
клянущихся друг другу не отдать любовь, клевать воронам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43761
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.10.2007
Коли Творець виліплював людину...
О, Господи, ти, на всяк випадок,
прости раба Твого!
Мабуть, Він користав, не зовсім глину,
Було в тій суміші сповна всього.
Суворість олов`яну в форму вилив,
на скупість дерева потроху взяв.
Із скла - байдужість, а брехня - то з мила,
та ще піску, щоб очі засипав.
Та позосталось щось і для Любові.
Самопожертви чистий діамант.
Його Він заховав в лабети асбестові.
Вгорі єлеєм клеїв щастя бант.
Тоді дмухнув - і ожило творіння!
(а серце - з пороху, геть не забув!
Та щоб миттєвим не було горіння,
на порох той водички Він хлюпнув).
Дощі земні все порох заливають...
Вогонь заледве тліє, не горить.
А я вже бачив, як святі палають!
Змогли, зуміли серце запалить!
Згора, спочатку, дерево у попіл,
що мило википа, і скло тече.
Олив`яні довкіл блищать потоки.
Душа радіє, хоч вогонь пече!
Аж враз!..Алмаз! Та як засяє!
І відчиня асбестовий футляр.
Це дійство бачить той, хто очі має,
Не треба там ніяких окуляр...
...Коли Творець виліплював Людину...
Та досить недолугих порівнянь!
Ось, поруч, хтось горить вогнем - поглянь!
Ні, рук не опечеш - хапай
жарину!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43729
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.10.2007
Как сонно сядешь в кресло, хмуря бровь...
"Икарус" плавно набирает скорость.
Покачивая шапками голов,
и кумачами рваных, пыльных шторок.
Глазами бегло надписи прочтя,
На спинках кресел, сделанные пьяной,
рукой "неоперенного" юнца...
И взгляд перенесешь в окно - как в телевизор,
лежа на диване.
Проносятся пейзажи, и дома,
и мысли в голове летят синхронно.
А скоро уж весна сведет с ума,
своим цветеньем, птичьим перезвоном.
Люблю я ехать так, подальше чтоб!
Хотя, ходить пешком, люблю я тоже.
Ведь жизнь чудесна, невзирая ни на что!
От осознанья этого она вдвойне
дороже...
зима 1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43728
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.10.2007
Ох, зима!Почему вечно ты наступаешь, пытаешь?
Как фашистка! Спасаться, бежав от тебя - не исход.
Пятки осени топчешь, и плакать ее заставляешь,
снега в поле не дашь, а морозишь посевы, чтоб год,
тот, который начать тебе неоспоримое право.
обернулся бескормицей всем животеющим нам.
Неохота принять все твои ледовые забавы,
но ты нравишься всем, королева, утрам и ветрам!
Сколько будут собаки голодные зло выть и лаять?
Как поладить с тобой, сколько надо нам дров напилить?
ты депрессии сеешь в душе, колким снегом - ну дай ей
оттаять!
Силы все не бери - до весны как-то надо дожить.
А весна тебе страшную месть подготовтла - в лужах,
уплывешь ты, беспомощно, к северу, прочь, оккупант!
И тогда...мысль мелькнет - ну, а, может быть, в зноях
и стужах,
проявляется вечный и мудрый, Всевышний талант...
где-то зима 1997 года
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43726
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.10.2007
Він вимагає хабара, неначе він з Хабаровська!
Ще й каже: Жмеринка, не жмися!
А з Жлобіна я родом, і тому,
Херсон тобі, не дам, кажу йому!
Ти був у Жданові? То не діждешся!
Бо прокурор - мов лев, у Львові народився,
суддя із Вінниці - вже зранку напідпитку,
а завтра їде у Хмельницький, похмелятись.
Хоч зараз Вишгород, здається, відмінили,
за це тобі аж П`ятихатки світять.
Так що - молися, з`їздь у Білу Церкву.
На нарах тебе скрутять в Кривий Ріг
і ще не скоро вийдеш в Запоріжжя.
Але якщо ти сильний Кременчук,
з Бердичева ти маєш адвоката,
то, може, тобі зійде з рук,
не будеш Ужгородом плазувати.
То, лише, ширше Кишинів свій відкривай!
Борись, бо ти з Борисполя, мій друже!
А не з Диканьки, напівдика пика.
Хоча й тече... Десна закону дужа,
Його міняє з Мінська кожен,
з Рівного нерівно смика!
Та ще й з Чорнобиля і Чернівців
чорнить з усіх кінців,
та ославля на весь Славутич...
Ну, добре, живіть з миром-Житомиром!
(і тут я впав, по голові отримав києм-
-до Києва приїхав)...*
*всі співпадіння - випадкові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43587
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2007
А над Борисполем - взаправдашний сентябрь!
и вечер в нем свисает дымом с огородов.
Приятен дыма запах; кукольно блестя,
машинки носятся по Киевской дороге.
Длиннеют тени, дымный смог в озноб,
вмиг обернулся, влез, непрошено, под китель.
Искать ненадо писанных зазноб:
по части женской красоты, Борисполь - победитель!*
Ах, осень! Сколько, сколько раз,
восторженно пленишь ты нас!
Врастая в душу отблесками лета...
И на асфальте, листьями шурша,
к премьере зимней пишешь
грустные либретто...
*Касаемо женской красоты, желающие поспорить - пишите!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43585
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.10.2007
Мені нагадує оцей недосконалий світ,
На яблуні повислий, висхлий плід.
Спочатку визрів, а тоді...зогнив!
Та так, промерзлий, зиму й провисів.
Чому ж не обірвався корінець?
Міцний попався, бодай йому грець!
Ми яблука зриваєм восени.
Які ж корисні та смачні вони!
Завжди, чомусь, лишаємо одне,
те, непомічене, хоча також смачне...
...Можливо й ми забуті...Садівник,
до саду іншого пішов, та й зник...
А, може, плід наш стиглий, позаяк,
облюбував зажерливий черв`як?
Нумо, всі разом, клич Садівника!
Він з`явиться, рука Його легка.
Та зірве плід, засохнути не дасть,
та й вкине до Корзини Сотні Щасть...
Бо сенс у яблуні - її солодкий плід.
Наш сенс - теж діти, і достойний слід.
Від яблука в Адамовій руці,
до щастя, в стиглому, духмянім
яблуці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43448
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2007
Можливо я не осягну всієї величі Любові,
Але, я намагаюсь показати знову й знову.
Тремтячим жестом неслухняної руки.
немов, на дошці формулу школяр,
що завдання домашнє "прогуляв",
та спотикається тепер на кожнім слові...
Ох, не від того в скронях молотки!
Він однокласницю водив збирать суницю,
а вчитель вже виводить одиницю.
Червону, мов ота дівчина зчервоніла,
підказуючи, знічено-несміло...
Не шепочи, він знає, лиш згадає.
Любові ж формулу докупи не складеш.
Вона не має меж, вона - кохає!
За формулами в світі не живе.
Вона сама - то є життя нове.
А без любові й сонце висихає...
Усе живе її прийти прохає...
...Перерва...Йди...вона тебе
зове...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43442
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2007
Когда я был мальчонкой, около двух лет,
я широко открытыми глазами,
старался охватить деревьев силуэт...
С листочками, цветами и ветвями...
(И сразу рассказать об этом маме!)
Играться было здорово! Я, лет пяти,
Не зарывая в землю и не пряча,
пытался вновь пиратский клад найти...
За шкафом, под диваном, наудачу...
И снова я с температурой плачу...
Те детские переживанья - след карандаша,
на белом листике, резинкой стертый.
Наивно-легковесна детская душа.
Рисуется одной ручонкой Бог и чертик...
А после ест малыш с компотом тортик.
Эх! Пронестись бы так через всю жизнь!
И, не заметив, где включился разум,
влететь туда, где все уж собрались,
и ждут свершенья Страшного суда, с гортанным спазмом...
...Придет все это, вслед за старческим маразмом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43441
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.10.2007
Я тебя люблю - как дельфин волну.
Как ребенок спящий - тишину...
Как жизнь утопающий, идя ко дну.
Как поющий соловей зеленую весну!
Так люблю лишь я, тебя, одну...
Я тебя хочу - как огонь свечу.
Как вонзиться в тело страсть мечу!
Как крылу птенца сказать: лечу!
Как наимудрейшей книге вымолвить: учу!
Так одну тебя лишь я, неистово
хочу!...
Про жалость.
Жалеют, искренне жалеют!
Как об ушедших говорят.
А жалость унизительна - болеют,
ведь души тех, которых жалостью
жалят...
(ударение на "я", но мона и
без ударени я)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43230
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.10.2007
В забытом инее неначатой весны,
где воздух недышащий леса.
Чуть слышно "колкости" сосны,
ссыпаются из лап ее, принцессы -
- березки, среди сосен-баб!
Затменные...Взлететь бы к солнцу!
Еще хрустален всяк ухаб,
еще гулять, шалить морозцу!..
...Забудется немая тишь.
И ветры, с солнцем размешаясь,
вскачают лес - как сух камыш!
В весны приходе утверждаясь!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43227
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.10.2007
Когда я с бодуна возвращаюсь,
Застегивая наскоро штаны.
Изрек - ну, может, я ошибаюсь,
Что снег - это перхоть с луны...
И надо посылать астронавтов,
Ракету "Низорала", лучше две!
Чтоб он прекратился назавтра,
Не возникал на лунной голове.
И скажет нам "спасибо" лунный житель,
бредущий по-колено в "грибке".
За наше здоровье он выпьет,
затарившись в лунном ларьке.
Я понял, что пески, что в пустыне,
тож перхоть - но солнечная!
Его "Хед енд Шолдерсом" мыли,
до полного выздоровления.
Тут я закурил - и, поверьте,
не сразу эта мысль мне пришла.
Посыпалась серая перхоть,
и пеплом на штаны мне легла.
Куда же подевать свою перхоть?!
Глобальная проблема бытия...
Науке ее что-ль, пожертвовать?
Глядишь - там и Нобеля премия!
Но я тут у вас задержался!
Обратно мне в "бодун" улетать.
Но, вот, затылок, что-й то зачесался...
Ну, довела ты меня, перхоть, твою
......ть!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43226
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.10.2007