| Сторінки (3/252): | « | 1 2 3 | » |
наполнись мною
в такт моим часам,
забудь о том,
о чём молчали
и выкинь из души
весь хлам.
что ты скопил,
уйдя в свои печали
о чём мечтал –
всё вспомниться тогда
запреты снимут те,
кто власть над нами
имеет –к ним путь
открыт всегда -
ты станешь твёрдо
и пойдёшь ногами…
наполнись мной –
и тёмный твой сосуд
засветится,
как изнутри лампада,
и ветры вскоре
рифмы принесут
и ты поймёшь,
что так и надо
когда сухое русло
омертвеет
наполнись мною,
как река дождём,
чтоб берега
ожили и запели
и свет не мерк
в сознании твоём.
наполнись мной
в минуты наслаждения
живи, пиши стихи, танцуй и пой
и помни тайну
своего прозрения
наполнись мной ,
как я наполнена тобой !
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706429
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.12.2016
как музыка из рук твоих
струится,
когда ты погружён в нездешние миры
из-за тебя
мне стоило родиться
играя, будто говоришь:
дари…
себя, меня – весь мир исполни -
одну неудержимую токкату
и откровением
в мой мир войди
стань там любовником и братом
ты отрешён,
беспечен
и силён
к хвале и поношеньям глух
как будто
за спиною легион
и чудом светлым
преисполнен дух
а мой дискретный мир
дал сбой
и жду я помощи как будто:
ты – чуткий врач,
а я– больной
но исцеляюсь поминутно...
и зазвучало всё –
колонки , стены, дверь
соседский дом и город, и дорога
заполнен музыкой
мой мир теперь,
как будто получил улыбку бога.
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706248
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.12.2016
Збентежена...Заходить сонце
Так, як ніколи – ніби це востаннє.
Тремтячі відблиски вловити
Я намагаюся , як прощене кохання.
Минають смуток і тривоги
І хочеться згадати і збагнути
Чому мене бентежать краєвиди
Про що мені так не дають забути...
Очікування дива ...Так, не менше!
Скидаються пелена небуття
Чекаю я оновлення нічного -
Нарешті починається життя!
Коли пейзаж – буденна річ -
Це зойк - як я тоді кохала
Прозріння дарувала ніч
Як птах, тоді моя душа літала,
Жили кохані очі - на все небо,
Жаданий подих – спека серед поля
Передчуття мені приносив обрій
Нічних натхнень і поцілунків долі .
Очікування дива ...Так, не менше!
Скидаються пелена небуття
Жага, страждання і любов
То був для мене сенс життя!
Розмови наших душ до ранку,
Міцні обійми і легкі торкання,
Лише...чекала з острахом світанку:
Як пережити ще одне прощання!
О,пам’ять відчуттів - ти мій суддя
Як дивно , ми і досі живі.
Один від одного ми вільні - ти і я,
Ми сильні, та чи стали ми щасливі?
Собі прощаю примхи й нерішучість -
Така мінлива вдача у кохання,
Тобі прощаю все - як неминучість
Мого повернення в твої чекання.
Ти віриш в диво? Так ,не менше!
Скидаються пелена небуття.
Оновимось у прощенні навзаєм.
Наповнимо коротке це життя...
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2016
ты зажёг и забыл погасить
мои губы устали просить.
мои руки не могут обнять пустоту -
ты не хочешь понять простоты чистоту.
ты увлёк- и забыл объяснить,
то, что ты так умеешь шутить.
я люблю - и этим живу,
как - шуту объяснить не могу.
ты обнял и забыл оттолкнуть.
ты украл и не хочешь вернуть
только я как живая струна
просто так не замолкнет она
ты зажёг - и забыл погасить.
"Пусть горит !" - буду бога просить...
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705859
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2016
Моя зоря, уквітчана терном,
Через численні мури досягаєш
П’ янким коханням, мов міцним вином,
Мене ти вдосталь напуваєш.
Прийде пора прозрінь і одкровень
І в серці зникне перешкода.
Терни - то шлях моїх натхнень,
Мій хрест - моя винагорода.
Ні ,я не хочу вже такою бути,
Чого бажає цей безжальний світ.
І так себе бажаю осягнути,
Щоб рушити в перерваний політ.
Прийде пора прозрінь і одкровень,
І жодна зникне перешкода.
Терни - то щлях моїх натхнень,
Моя любов - моя винагорода.
Мене ти звеш ледь видним мерехтінням,
В якому знаки важко розпізнати.
Але я запасусь терпінням
Щоб зоряний свій шлях шукати.
Прийде пора прозрінь і одкровень,
І жодна зникне перешкода.
Терни - то щлях моїх натхнень,
Лише любов - то є винагорода.
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705857
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2016
В низинах наших тяжело дышать
неумолимо дни бегут
когда-то я решилась в мир войти,
в котором зреет всё, что будет тут.
И я, когда ушла, не всё сказала.
но всё простила, что могла
теперь мой путь через порталы –
мосты все сожжены дотла…
через улыбки равнодушных
и бутафорский лже-огонь
и частоколы дел текущих
и мыслей вездесущих вонь
тут я оставила загадку
разбросанных в порыве рун
я не услышала б признаний -
хоть сколько не прошло здесь лун
быть в полусне мне надоело
желаю видеть тут и будущее зреть
и до всего, представьте, мне есть дело –
тремя глазами буду видеть впредь!
и в освещенном от горения
пути – сквозь алчные миры
и вы найдёте просветление
и не захочется игры
что вам навязывают, шепчут:
«быть вовлечённым – твой удел».
не верьте – быть прозревшим легче
и мерить точно свой предел.
открыты двери мироздания
для всех
когда-то сделать шаг
нам суждено,
пройдя через страдания,
себя узрев,
сазать: «Я - маг!»
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705677
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.12.2016
Ти знову відродився, мій коханий
Із попелу своїх брудних зневір
Так, перетворення небездоганне,
І не замовк в твоїй душі лякливий звір…
На перехрестях жодних – не зустрілись.
Кохалися щасливо і раділи – то не ми.
Чомусь зухвало зволікали та барились,
Та дочекалися сакральної зими…
Тепер замало вже твоїх обіймів теплих,
Хоча колись вони мене носили в рай
І поцілунки, ласки – менш доречні
І я тепер скажу обом де край.
Моя душа без тебе все ж дозріла,
Не так, як змерзлі яблука у нашому садку .
Ти в холод кинув – як могла, себе зігріла –
Тепер, коханий, ти, приймай мене таку –
Жива, але від холоду я стала навіжена
І рвусь туди, та темна кров не пустить в рай.
Заручені самотністю ...твоя я вічна наречена...
Тепер , коханий ... душу всю мені віддай!...
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016
Брат мой, друг мой, долгожданный,
Лучше быть сто раз убитой,
Брошенной и осмеянной ,
Чем когда-то не любить мне…
Я лечу над миром лунным.
Ветер и мороз играет.
Ветви тонкие – как струны.
И дыханье замирает .
Не молитвой, не асаной –
Вход найдёшь ты в эти двери.
Он раскроется любовью,
Только принимай желанно.
Упоение любовью
Никогда не даст покоя,
А душа одно желает -
Счастье разделить с тобою...
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705335
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.12.2016
Ти, світ, лови мене – така цікава гра,
Піддаючись, я плачу наодинці.
Диктуєш владно - що мені пора
І ставиш знаки на своїй сторінці.
Ти хочеш згребти – всю і назавжди!
А болт!... Впіймав і подавився!
Що, кашляєш? Іди – я пригорну..
Ти знов вкусив! ЗовсІм сказився -
Тобі я віддаю найбільшу частку,
Собі лишаю крихти – на розвод.
А ти - на кожнім кроці – пастку,
Хоч трохи звузь свій ненаситний рот.
А я знайду – чого завжди бажаю…
Це - таємниця, ним змінюсь – до повноти,
Щоб на жертовник твій кровавий
Найкращий скарб свій принести…
( Г.Сковороді - у нього нещодавно був День народження)
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705278
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2016
Я враз хотела бы другою стать,
Не искупая постоянно
Души истерзанной и странной
Порывы, что тревожат благодать,
Дарованную щедрою рукою –
На всех без исключения, но знать
Не этот путь дарован мне судьбою,
И обращусь к тебе, о Господи, с мольбою:
«Дай мудрости и сил мне каждый малый шаг принять!»
В потоке жизни многосложном
Дай воздержания и веры не порхать
И время мерить осторожно,
Чтоб нужный опыт воспринять.
И , если малое так близко,
Что закрывает горизонт вдали
Дай сил подняться и увидеть
Вершин снега и в море корабли.
Дай чувств увидеть красоту во всём
В росе, в букашке и в портрете,
И в трепетном молчании вдвоём,
И в музыки чарующем квартете.
Душе так свойственно мечтать,
Из будущего в прошлое кочуя важно,
Но истинное наслаждение - принять
Миг настоящий – самый важный.
И что есть вера- дай понять,
Одной молитвою не будет гладко и спокойно.
Падения и боль мне помоги принять
Как знак того, что я росту достойно.
Напоминай, что ум испорчен, но
Дай сил дождаться просветления,
Когда подскажет сердце лишь одно
Великой мудрости решение.
В урочный час приблизься к изголовью,
Когда придётся чашу правды мне испить
Благослови того, кто мог соединить
В одном сосуде горький вкус с любовью.
Пусть это скажет тот кто верен -
Как радость дружбы я хочу познать
И знаки друга в мире перемен
Среди других хочу я различать….
Дай чуткости отдать своё тепло
Тому, кому оно необходимо
Каков его земной удел – мне всё равно-
Язык любви для всех единый.
Убереги от страха не успеть
Угнаться в бешеном потоке потребления,
Когда не силах радости простые нас согреть
И силу в нас имеет искушение.
Дай сил не быть рабом желаний
И лишь одно из них – неотвратимо -
Идти ,пусть малыми шагами,
Всегда вперёд – НЕУДЕРЖИМО!
(интерпретация Сент Экзюпери)
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705157
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.12.2016
Як я ростила все-таки надію,
Що ти не будеш вже розважливо-нудним.
Коли тебе ,нарешті, розігрію,
Хоча,можливо, ти не станеш н и м.
Не смійся там , де я , скоріше, злюсь.
Звільнися від химер - на самоті -
І я дощем небаченим проллюсь
Із крапель щастя, зібраних в житті
Покличу я - і місяць нам зійде
З тобою ми - розхристані і босі-
Під сяйвом – в ніч – ніхто нас не знайде…
Закляк тепер! Чого чекаєм досі!?
Заприсягаюся – якщо пройдеш
По вуглях самості в мої світи
(А як я йшла!!! Ти так не зможеш…)
Доскону станем поряд - я і ти…
Не зробиш так – ти вільний обирати -
Моя присяга та розвіється, як дим.
Я промовчу… нема чого казати
Таки …ніколи ти не станеш н и м…
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
Метелики – то рими у руці
Божественній – він їх пускає…
У світ…і крильця дотик на щоці
Я відчуваю… як тріпоче й розпаляє
Ті, майже згаснуті багаття
В свідомості печерах призабутих.
Із рим будується закляття
І помахом – тендітним і розкутим
Мене єднає з сотнями натхненних,
Які відчули ті торкання.
І в наших храмах серед барв зелених…
Ми всі загадуєм бажання.
Хто прочитає, а хто нас відчує…
Кому цікавіі наші вірші?
Життя гуркоче та вирує -
Воно не потребує тиші,
Заклять, і храмів, дотиків нічних.
Коли ти сам на сам з собою
А ти живеш й заради них –
І зорі дихають з тобою…
Розрізнені, але в меті – єдині,
Відмічені ми дотиком легким
З часів прадавніх і понині -
Оновлюємо світ для нових рим…
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704576
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2016
Тот говорит, что жизнь прошла,
Кто жить ещё не начинал -
Слепцом судьба его вела,
Пусть и любил он и страдал.
Быть может, мне не повезёт,
И я зайду в глухой тупик,
Пока хоть слабый пульс идёт,
Хочу прожить я каждый миг!
Перетерпеть, передерзать –
До крайней огненной черты,
Перелюбить, перестонать
Со смертью и с судьбой на «ты».
А ,если вдруг я надорвусь
И выдавлю: «Да, жизнь прошла…»,
Хоть кто-нибудь скажи: « Не трусь,
Сестричка, ты ещё жива!»
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704557
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.12.2016
Опять вопрос- как жить мне, чтобы быть?
Иначе- я живая или сплю?
В иллюзии любви или люблю?
Так больно помнить, лучше позабыть?
Я двигаюсь или меня обходят,
А совесть – это серости порок?!
И друг – куда меня заводит?
Мне дорог враг – в борьбе есть жизнь и прок.
Устала от своих сомнений,
Почти в восторге я, когда прощаю глупость.
Давно ушла от признанных суждений .
Наверное... так обретают мудрость.
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704349
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.12.2016
Таки прийшов… І саме так, як знала.
У нас та сама лампа на столі…
Я усмішку розгублену згадала
І зморщечки на рідному чолі.
А я не тільки все давно простила,
Хоч ти казав: «Нема чого прощати».
Я мала, але душу не закрила,
Щоб ще раз мати змогу зустрічати
Тебе – через роки і примхи долі.
Неначе вчора зранку ти пішов.
Я сильна і моїй підвладно волі
І те – щоб ти мене знайшов.
Навіщо я ці зустрічі чекаю?
Старіє оболонка – все одно
Я вміння й мудрість набуваю,
Ти – присмак свій, як дороге вино.
Якраз з тобою мала я розмову
Про музику …чудову… уві сні
Зі мною– мовчазний,а тут промову…
За тебе я намріяла - мені.
Із друзок і осколків назбираю,
З колись недбало вимовлених фраз,
Шліфую голою душею та складаю
Натхненні рими - наче все про нас.
Я нерозділену любов сама
благословила
Не притупив її безжальний час.
І з тебе я
безсмертного
створила –
Як всі закохані... робили так... до нас!
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016
Не заладилось, не слюбилось,
Но снова ко мне возвратилось.
Жгуче-нежное, тёплое, звонкое.
Чувство светлое - как у девчёнки.
Я путаюсь, жду и теряюсь.
Не срастаюсь с тобой - растворяюсь
В твоих резкостях, нежностях, ласках
Да,своей кольчужкой клыкастой -
Законов логики - ноль,
когда впускаю ЛЮБОВЬ!
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703957
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.11.2016
Я замовила місяцю шати –
Щоб шукав їх ,блукаючи в сни.
І могла я у них завітати
До коханого. Як з давнини
То не просто вбрання з оксамиту.
Це мій скарб так колись гаптувала
Знала я ,що колись повернуся,
Всього світу як буде замало.
Там смарагдові сльози надії,
І прощення, яких не чекав.
Наші тайни і його мрії –
Щоб мене він нарешті впізнав.
Відчайдушна- так хочу зустрітись
Обійти пекла коло з вітанням
Всіма річками хочу омитись
І пройнятись вселенським бажанням.
Завітала – вже північ надворі…
Наче все промовляє: кохайся…
Глянув він натренованим оком…
То це ти? В цій порі? Роздягайся!
В його владних безжальних лещатах
Як давно, моє тіло тремтіло…
- Годі ,годі Адель, верещати,
Граймо далі. Чому так несміло!
Не Адель я, а просто "кохана" -
Так тоді промовляли вуста...
А тепер я мовчу - небажАна...
І в мені радіє, не "та"
Він забув,не пізнав... Це прекрасно!?...
І як просто - принади типові...
Може я завітала невчасно…
І не треба моєї любові!?...
Так. Спокійно. Я розум втрачаю.
Його вбити. Чи плакати вголос...
Мимоволі я знову прощаю..
Хай неторканим буде і волос.
І на ранок – щаслива чи бідна.
Чи сміятись чи кляти – не знаю
Я - якась там Адель , а не "рідна"
Та хай буде, як є ,я благаю…
І разом ми підем – розважатись -
Бо нічого не вернеш назад -
Втрьох сміятися, пити, кохатись
В наш з тобою освячений сад…
© Олена Зінченко 2016І
P.S. Навіяно виставою "Афінські вечори... Вчора. "Молодий театр"...І не тільки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2016
Всё глубже мои ощущения , тише,
Всё явственней слышу я свет и молчание.
А звук из души всё надрывней и выше.
И грохотом кажется просто дыхание…
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703628
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 29.11.2016
Лепестки прикоснулись к моим губам?...
Тихие всплески тёплой воды?..
Или весна , забыв обо всём,
В цветущие нас принесла сады!
Кто дышит со мною, кто думает мною,
Не я ли в обличье мужском пред собою?
Что движется здесь и зовёт и вещает?
Не бога ли знаки нас окружают!
Тихая нежность у бездны по краю...
-Было ли это, скажи мне?...
-Не знаю...
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703626
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 29.11.2016
Поволі зціляюсь, в кохання... вертаюсь…
Бажанням пекучим твоїм надихаюсь.
Вагомість втрачають ідеї та фрази,
І плями на сонці і місяця фази…
Коли твої очі...коли твоє тіло
Бажають кохатись безмежно й примхливо…
Твої волосинки відчую губами,
І дивні краплини бринять між ногами…
Умовності скинем як зайві одежі
себе обдаруєм навзаєм крилАми
Нічим нерозділені ми - протилежні
І бавимся поміж усіми світами
А там, он грифони кружляють – їм теж захотілось
Відчути дію кохання і милість.
Все ближче їх крила – як віяла ночі…
Вони закликають: Я хочу Я хочу!
Бажання кохатись як злива напоїть
Спустошених, спраглих, байдужих відмиє
Катарсис у душах черствих накоїть –
Одвічним правом воно володіє
Закохане серце утіха гнобити,
Душу вразливу заповнить собою-
Для тих, хто не гребує світло гасити
Без тої душі спротиву й бою!
То доля така - для слабих та хтивих.
А ми та грифони – шляхетні та сильні
Шкода нам приспішників блуду зрадливих.
В злитті та у танці – ми радісні й вільні.
Викохуєм зерна натхнення та мрії.
Безсмертні як вітер, завжди молодієм
В бажанні кохатись – без тями і спину
І розчинятись в любові й людині.
Ми створимо миру чарівний напій...
Грифони чекали... як здобуток свій,
В засніжені гори його віднесуть,
Відкривши лише закоханим путь…
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2016
Долонями обличчя закриваю…
Хоча - і так мене навідує пітьма.
І зброї проти неї я не маю.
Вона в мені і проти себе я сама.
Там є моє єство, моя частинка
І в ній мій звичний темний силует.
То , може це – небажана зупинка?
Або простий невдалий арт-сюжет?
Але тут вперше я відчула
незнаний запах орхідей…
Твій спраглий дотик – теж без світла…
Тут зосереджена на сутностях людей,
Що зраджують личинам, оголяють ікла.
Загострені всі відчуття в пітьмі.
Я вільна від пророцтв та одежин
І зможе уловити моє око в тінях
Той промінь здалеку – він мій , один.
А поки що – сліди нутром читаю.
Відточую уміння не вмирати
В пітьмі, що більшу силу має
Перед світанком…
Щоб йому програти…
©Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703334
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2016
Любовь к тебе- это замерший взрыв,
«Нет» - всем логическим доводам.
Моих тормозов добровольный срыв,
«Да» - всем немыслимым поводам!
Моя любовь – не пушистая кошка,
Что ждёт хозяина ,глядя в окошко,
Моей любви не бывает немножко,
Она не будет играть в « понарошку».
Она необута, и не расчёсана,
Мазками дерзкими она набросана.
Бессмысленно предана, как собака,
Но также бывает она забияка.
Тебе неудобно с такою любовью?
Прости, что многое писано кровью.
Такие , как я , конечно, не мёд .
Тебе посочувствует каждый, поймёт...
Не в ту эпоху я родилась,
И слишком уж рьяно любить принялась?
Но это не повод мне унывать.
И я решила любовь воспитать.
Обула туфельки и причесалась.
Но всё же внутри такой же осталась.
Теперь я не всё говорю невпопад,
Хоть туфельки жмут и узлы тяготят.
Ну где же тут тайна? – ты удивился,
И даже обычностью всей возмутился.
Тебе невдомёк , я готова, любя,
Любую форму принять для тебя.
Но в ней осмотревшись , всё же понять
Любовь – не повод себя потерять.
И сброшены туфли, причёска распалась,
Но я не зря для чего-то старалась.
Растила я то, что бесценно-нетленно
И в форме любой оно сокровенно:
Такая любовь во мне пусть живёт,
Авось для кого-то она подойдёт!
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703107
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 26.11.2016
Я не встигла, а ти поспішав,
Впала в трави, сліди цілувала.
І ніхто мене вже втішав.
Як чекала тебе... як чекала...
Ти при силі, при зброї пішов –
Не могла я , як був, надивитись.
Правди, спокою тут не знайшов,
І мені залишилось – молитись.
Я з очима твоїми –в дві пари –
Будем пильні в нестерпній пітьмі
І на двох - небезпечні удари
І усюди тепер – лише «ми»
Не бажали ми долі такої
Та відчув: «Це потрібно мені».
Не один ти із смертю в двобої
В цій проклятій та підлій війні
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703041
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2016
Мной столько пережито без тебя:
Луга у рек с пьянящим ароматом,
Где я лежу, травинку теребя
С тобою буду здесь мечтать когда-то.
Вот возле дерева должны обняться мы.
Ловлю твоё прикосновение.
И так в сообщники мы все посвящены -
Он, ты и я – минутой единения.
Я возле берега спущусь на лёд -
Как веселит треск льда от ног моих ,
И рифма озорная мне идёт
Своим ребячеством я тешу нас двоих.
Тоскую я, но всё-таки играю:
Из впечатлений создаю миры
И в волосы, как ленты, заплетаю
Минуты радости - твои дары.
Веду с тобою диалог безмолвный.
Тебе - моё дыхание ,мой стих ,
И половинный мир пусть будет полным.
Его я создаю для нас двоих.
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702900
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.11.2016
Ти справжній , як вітер, як подих степів,
Як знаки зірниць на крутих небосхилах,
І розум натхненний в очах твоїх, брате,
І кров України тече в твоїх жилах!
Вона – наша рідна, тебе надихає,
І жінки краса, і тривожна блакить,
І мрії дітей, яких поки немає
Й сльоза материнська , що в серці бринить.
Молюся за тебе – щоб ти не вмирав,
Хай кулі обходять тебе, заклинаю
Щоб ти повернувся і всіх обійняв,
І радо всхміхнувся: «Війни вже немає!»
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702862
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2016
Запиши моё слово на десницах своих…
Нашей тайною нитью обвей мне запястье.
А мои поцелуи - укради для других,
Мне не надо – уже я отмечена счастьем.
Что ж, прощай, дорогой, не хочу быть, как тень,
Пригубляться тобою - то горько то сладко.
Пусть хранится в душе яркий солнечный день –
Я там беззаботна с тобой - без оглядки!
Захочу –и забуду – владея ключом
От тебя , задумаюсь – перелистаю.
И тогда и теперь – всё тебе нипочём.
Почему я счастлива – даже не знаю!
Разве что…никогда…никогда...никогда
Одинокой, как раньше, теперь мне не быть,
Вдохновения ток мой - во все провода,
И заветную дверь я смогу не забыть.
О,эти миры, о которых не смела мечтать
Я открыла, переступая пороги.
Жаль... без тебя приняла я любви благодать -
И стихам, и молитвам открыла дороги...
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702725
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.11.2016
Приди, но так, чтоб я не смогла
Очнувшись , отвергнуть тебя насовсем,
Зашепчи, зацелуй, накали добела,
Иначе скажу тебе только: «Зачем!»
Заиграй свой мотив, я - живая струна
Прокляни , не люби, но испей - всю до дна!
Оживи мою боль, как трепещет она…
Пусть потом пустота и я снова одна.
Заходи, заходи, мой диковинный зверь,
Не пугает меня твой пронзительный взор,
Закрываем от всех нашу тайную дверь,
Мой полуночный гость и нечаянный вор,
Без сомнений входи под желанный покров,
Здесь я скрыла мечты из несбывшихся снов.
Все бери – не щади, я совсем не шучу.
Жить , как прежде, теперь я уже не хочу...
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702512
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2016
Наши души не огрубели,
А как бы заснули...,
Но будет в зарнице восток.
Они поймут - это сигнал к пробуждению,
И будет неудержим их поток -
Свободный, светлый, полный чудесного ритма,
Он заполнит пустоты тьмы и вытеснит мрак миражей.
Как будто огромное сердце открыто,
И солнце сверкает в пёстром стекле витражей
Храмов, которые каждый строил
В маленьком скрытом мире своём для души,
Что очнётся когда-то от сна
И зыбкие стены строений
Волей своею укрепит она.
Об этом много вещали:
"Грядёт эпоха не то что суда - перемен."
Её непросто принять умом,
Это главная тайна времён.
Кто-то не сможет понять, что мир изменился
И это не прихоть тирана, стихии или борьбы.
Он стал другим по воле
Когда-то решённой светлой судьбы.
И многие скажут: "Зачем мы так долго спали!
В чём смысл столь глубокого сна?!
Как много мы потеряли! Сколько в мире посеяли зла!"
Не будет ответа, никто не будет их осуждать,
Но тем, кто проснулся,
Уже не захочется спать.
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702506
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 23.11.2016
Завісу піднято - життя вирує -
Не переграти , не повернути час.
Суворий Кронос механізм чатує
І вічним фаталізмом струнить нас.
Інтерпретація – мій порятунок
Від догм суспільства , суму та зупинок
Властивість ця - як еліксир, як обладунок
Знайомтеся: я – маг переоцінок.
Мій дар – то між плевел зерно.
Незримий скарб найвищого ґатунку.
І до суспільної фатальності воно
Як я, не має жодного стосунку.
І зазвичай мій оптимізм не має меж.
Щодня мені: «Тебе це не обходить
Тут заборона, це не можна теж!»
Як світ по-доброму мене заводить!
Надбання багатьох моїх життів-
Відроджене із сумнівів, зневір.
І трансформоване із тисяч небуттів.
Приручене, як непокірний звір –
Моє бажання - світ перевернути
В свідомості!
Цього не варта гра!?
І ще не раз натхнення так відчути…
В наступному сюжеті,так… пора.
P.S. На біс не кличте вам– не час:
Я тут у захваті від ошуканств нових.
Мораль – що не вбиває нас,
Як з Фенікса,
Так зробить з нас живих.
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702285
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2016
Я тобой никогда не пресычусь,
Моя жажда преграды разрушит
В суматохе веков, знай, я помню
Твою тоже мятежную душу.
Как-то раз мы с тобой повстречались.
Так, что стены форпостов дрожали,
А когда - то - лишь оглянулись,
И порознь свой путь продолжали.
И всё-таки не случайно,
Нас любовь посещала.
Каждый нёс свой светильник тайно,
Чтоб когда-то вернуться к началу.
Улыбнёмся – «Как мы похожи!»
Удивимся – «Но всё же различны!»
Кто старше ,а кто – помоложе –
Всё это сейчас безразлично.
Что это будет за встреча!
И будут ли руки смыкаться?
Забудем мы - день или вечер -
Так вселенная будет вращаться.
Друг к другу прильнём, как к истоку,
Множа силу свою и волю,
И опять будет нам одиноко
Когда разделимся надвое.
Я тобой никогда не пресычусь,
Моя жажда с годами не глуше –
В суматохе хранит меня чувство,
Что ты помнишь мятежную душу.
©Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702067
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 21.11.2016
Вже пізня осінь темнокрила...
На чорній я стою землі.
Чому озимина її не вкрила?
Чому тут урвища в золі?
Не має бути так під зиму –
Покинута знедолена земля.
Яким сльозам тут литись без упину,
Щоб відродилося рілля?!
Щоб знову мирнії мотори загули,
І в клопотах загомоніли люди,
Нові будиночки ошатнії звели,
Хрущі... садки вишневі всюди…
Та ні, не всім ще « музика дограла»,
Не кожен пращур вивернувсь в труні.
Не вся наситилася хижа зграя,
Що руки нагріває на війні.
Це не вони в окопах мерзнуть,
Не їхні матері тьмяніють у журбі.
І просто так їм всім не щезнуть
І не сховатись в Судний день в юрбі.
Нехай помоляться в своїх церковах,
Де хитро гроші відмивали
Людей, що спини гнуть в оковах
Боргів, які пани понабирали.
Аукціони, фонди поробили -
Вори там бавляться як діточки малі.
Та не лежати тихо їм в землі.
Яку вони спустошили й зганьбили!
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701940
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2016
***
Тебе шукаю – як вві сні:
Наснився, любий, ти мені -
(Рік тому, вчора і сьогодні ),
Єдиний в цій людській безодні
Мені потрібен так, як я тобі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701813
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 20.11.2016
Когда последний тёмный лист с деревьев тихо упадёт,
Когда зима , мой тайный друг морозным холодом дохнёт,
Скажи ,тогда любовь придёт?
Она мне чудилась не раз уж много невлюблённых лет,
Я жду её из часа в час, но нет её , всё нет и нет.
Она манит мне всегда своею тонкою рукой,
Но, кажется, что и сейчас она смеётся надо мной...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701812
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.11.2016
Во мне всё « слишком» . Истекло
Всё время взвешенных решений.
И многое мне просто ВСЁ РАВНО,
Ведь истина – плод отступлений.
Как странно, радуюсь себе назло
Тому, что в памяти сотрётся ,
И многое мне ВСЁ РАВНО,
Пусть кем-то важным назовётся.
И , кажется, дерзание ушло,
Давно забыта жажда странствий
И, кажется, мне ВСЁ РАВНО,
И я увязла в постоянстве.
Но знаки всюду, как игра богов.
Я повинуюсь … предвкушению…
Препятствия? - Мне ВСЁ РАВНО.
И я готова к обновлению.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701499
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.11.2016
Не верится… Я счастлива. И знаю точно:
Передо мной…Да это – Зурбаган.
Он во вселенной есть пульсирующей точкой,
Он всем принадлежит, и ни одной из стран.
Пустынно здесь, торжествненно-светло,
И звуки чудные по воздуху струятся.
Кружась мазуркою, волнение ушло.
И суждено стихам моим рождаться.
Я здесь была, да, вспоминаю:
Вот лестница, увитая плющом.
И есть мой дом – я вензель свой узнаю,
Тайком от всех я грезила о нём.
Знакомо всё : брусчатка, черепица,
Попутный ветер с моря вдаль зовёт.
Мне воздухом свободы не напиться.
Сильна, , как птица, и в полёт!
Парила, чувствуя возможность.
Окинуть взглядом дивный свет,
Без рубежей и слова «осторожность»-
Здесь в воздухе любовь и фальши нет.
И тихо с ночью опустилась
На крыши пёстрые домов,
И расцвела душа, раскрылась,
Что стоит тысячи томов.
Я очарована и благодарна провидению,
Навстречу путник мне один -
Взволнована, не верю откровению…
-Приветствую, я – Александр Грин.
С улыбкой взял меня за руку,
И двинулись мы не спеша.
Сказал « Не пропусти ты зло и скуку,
Чтоб согревалась здесь душа
Тех, кто пробудиться внезапно ,
Заполни город и дострой свой дом.
Я создал мир и воплотил мечту когда-то -
Его наполни жизнью и теплом.
Дай эту клятву на прощание,
Мечта нас к действию зовёт!»
Дала тогда я Грину обещание -
Свой мир беречь и двигаться вперёд.
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701485
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 19.11.2016
Я почую тебе серед тих, хто мене не кохає,
В беззмістовйній безодні, що зветься буття.
Відчуваю, як крила мої виростають.
Мій обранцю, до тебе прямує життя!
Крізь полон міркувань і зневіру у себе
Серце раптом почує знайоме биття.
І повірю тобі – як душу навчили
Мої янголи світлі – без мук каяття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2016
Міксуй в житті всі фарби… водночас…
Містичні, світлі та гарячі…
Єднай смаки – всіх перемог,образ,
Отримай полотно та келих – на удачу.
Виплескуй фарби та коштуй напій,
Твори світи і сам в них розкривайся.
Іди вперед,наздожени «своїх»
І вже назад не оглядайся!...
©Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701261
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 18.11.2016
Пусть в мир войдёт тревожный этот день,
И горечь на губах в усладу превратиться.
Несу его, как трепетный бокал,
Чтоб в одиночестве им насладиться.
Не дней, как много месяцев таких.
Им нет числа, и нет воспоминаний.
Живительный не лился свет на них,
Поток невстреч и непрощаний.
А в памяти живут , дорогу освещая
Вневременные дни, что вспомню, покидая
Неверный этот мир несбывшихся желаний,
Потушенных порывов,надуманных страданий.
Дрожат, как пламя на ветру, во тьме не угасая
Дни, что наполнила собой, сама о том не зная.
И ткань моей судьбы, вплетая чьи-то души…
Соткут они… они, законы все нарушив.
©Олена Зінченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701179
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.11.2016
Тендітна постать за вікном,
Її я зразу не впізнала.
Не по сезону вдягнена вона,
Я марила, але вже не чекала.
Дівочий спраглий сум в її очах,
І дивно перевернута блакить.
За нею йде кульгавий сивий птах.
«Вони як сироти!»- як серце защемить…
Мовчу, не можу рушити навстріч,
Не мушу, але знаю: це- «мої»,
Неначе зрадила їх – в цьому річ.
Та мовить дівчинка, як грім на вівтарі:
Я – муза непокликана твоя,
Старий лелека звістку не доніс
Про ненароджених дітей. Пусти.
Зігріймось ми – і знов в примарний ліс.
Відкрила двері, і ввійшли вони -
Кульгавий птах й дитя убоге,
А на плечах несли вселенський скарб-
Цілунки зорь і суджені дороги.
Запізно,але разом - вони і я
В старій хатині на узбіччі.
Чекаєм долю,бо й вона - «моя»,
Щоб разом уклонитись протиріччю…
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701153
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2016
Между присутствием и смертью...
Как грань тонка – её переступая, улыбнусь,
Здесь глупым мыслям места нет,
Лишь с лёгкой грустью оглянусь,
Осознавая быстротечность жизни,
Что нам дана – уроком за урок –
Без жалости к себе и укоризны
Я осознала всё в короткий срок!
Безумие и ясность, трусость и геройство -
Всего лишь грани бытия.
Как просто мировое обустройство,
Когда от зрителей свободна я.
И то, что невозможно было,
Какой-то страх не дал излить,
Здесь свою силу проявило…
Бессмертие в одном - любить, любить, любить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700778
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 15.11.2016
***
О милий мій, милий
Кохаю і злюсь водночас –
Не можу той біль пережити в собі,
Що я прийняла – безліч зрад та образ.
І те, що я не потрібна тобі!
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2016
Стабильна я в своём непостоянстве,
В моём пространстве нет границ
В лицо мне дышит ветер странствий.
Там окажусь движением ресниц,
Где солнце обнимается с луною,
Свой спор и диалог вполголоса ведут.
Я с теми там, кто разделён со мною
Здесь… Навсегда…И где меня не ждут.
Я проживаю счастье и обиды.
Мудрею. Становлюсь такой,
Как мною суждено когда-то.
Кто может – пусть идёт за мной……
Я здесь и там - одновременно.
Веду с собою разговор -
В нём тайно всё и сокровенно -
Так сохранилась до сих пор
Моя душа. Себя сама я посвящаю
В свой орден, свят его статут
Лишь для меня. Его оберегаю,
И жизнь свою в служенье отдаю.
нояб. 2016
©Olena Zinthenko 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700599
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 14.11.2016
Сп’яніла від твого тепла…
І загубила…
Пандориної скрині всі ключі
В глибоких подихах безодні…
Як не проситиму - мовчи…
Все стерла з пам’яті сьогодні.
Була я невсипущим охоронцем,
Свій хрест із гордістю несла,
А зараз хочу мружитись під сонцем.
З тобою я як дівчинка мала.
Ти грій мене, І байдуже - нехай знаходять
Нечисті руки ті страшні ключі,
І злі примари світом ходять.
Не слухай. Не дивись – мовчи!
Я можу лагідною бути.
Пускаймо в ніч китайські ліхтарі...
-Та що це? Наче сурми чути…
-Мовчи… Я в башту повертаюсь до зорі.
Пробач, я іншою не буду…
-А як же дівчинка, і сонце, і тепло…
Чому ти бачиш зло усюди…?
-Негайно відійди, те диво вже пішло.
Ти думаєш, що я не бачу світла?
А що ж так пильно я охороняю?
Сюди,пси вірні,поховайте ікла,
Знайдіть ключі, я в башті вас чекаю.
Щоб ти, і він, вона, і ті веселі діти
Змогли добро зробити і відчути,
Не тільки треба гарні ліс і квіти.
Такі, як я у світі мають бути.
Коли мені несила вже стояти,
Тоді твоїм теплом я огорнусь.
Мовчи! Не дай багаттю загасати,
Прошу : лише чекай – я повернусь...
14.11.2016
©Olena Zinthenko 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700591
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2016
Блюди канон священной битвы
И жди огней издалека.
Слышны слова твоей молитвы,
Не содрогнётся пусть рука
Ты – воин света иступлённый,
С тобой – бесчисленная рать,
Пусть этим миром ты пленённый,
Ему тебя не поломать.
Лишь только копья заблестели –
И ты опять стоишь в строю.
В миру ты шёл осиротело,
Тая от всех пращу свою.
И крест, и смерть ты примешь жадно,
Прочтя все знаки до конца.
В твоих глазах – печали мира,
Идёшь ты поступью гонца.
Не спрашивай, не жди, не слушай –
Весь шепот мира – это ложь.
Стремись иллюзии разрушить,
И вновь себя ты обретёшь .
Поля сражений за тобою,
И поле боя впереди ,
Звучит проклятье иль молитва,
Благословенным в путь иди!
02.05.2015
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700324
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 13.11.2016
Я знаю ,милый, ты ещё придёшь,
Ещё хоть раз, но ты меня обнимешь,
Ещё на миг ,но всё опять вернёшь.
Такую, как я есть ты примешь.
Нам будут петь небесные хоры,
И в неземные вознесут чертоги.
Увидим мы свои дары,
И ощутим на миг: «Мы – боги!»
Ты скажешь мне, что я – опять твоя
Одним лишь взглядом и своим молчаньем.
И связана с тобой душа моя,
И для неё свобода – наказанье.
А я улыбку не смогу сдержать:
Тебе бы я всё время улыбалась.
О, как сказать, о, как тебе сказать,
Что быть нам вместе только миг осталось!
Но бог терпенью женщину учил,
И я смогу тебя дождаться,
В каком-то из миров мне хватит сил.
С тобою повстречавшись, не расстаться!
Я знаю, милый, ты ещё придёшь…..
2006
©Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700202
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.11.2016
Не такие
Как больно рождаться - и это не раз .
А люд с подозрением смотрит на нас.
И хочется в мире иллюзий побыть,
На вызов судьбы - не выходить,
Забыть ожидание чуда, мечты,
Представить, как влился в колонну и ты .
Размеренно движутся всюду другие,
Зачем же нужны миру мы – не такие?
Кто нарушает порядок и строй,
Кто всё же не хочет расстаться с собой,
Кто понял когда-то, что прихоть толпы
Ему не заменит прелесть мечты
Он чувствует: кто-то слышит его,
Чья жизнь не только от мира сего.
Кто скажет: « Чувствую трепет огня,
Как силу любви от богов сквозь меня!»
Нужны мы как дождь, как разряд грозовой -
Те, кто не хочет смешаться с толпой,
Мы мир будоражим с разных сторон,
Чтоб выполнял божий замысел он!
2006-2016
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700135
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.11.2016
[img][/img]Решительность
Далёкая и близкая душа,
Прикосновенье снов,
Предчувствий и видений,
С тобою неуместно «неспеша»
И осторожный ход сомнений.
Пусть рушатся привычные «нельзя».
Хочу с тобой вдохнуть все ароматы тайны.
Узнать на что способна я,
Ведь сказано:
«Все встречи неслучайны!»
11.01.2006
©Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699970
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.11.2016
До тебе
Натхнення гроно
без вина п’янить мене. Не знаю міри.
Але... без тебе осінь ще одна
проходить
– вже немає віри,
Що наші очі
Стрінуться колись,
І стрепенеться серце, повне туги.
Не з тими йду,
бозна кудись.
І струни мої стонуть від напруги.
І там, далеко ,
Чи ти маєш бути? Якщо існуєш, треба я тобі?
Моїх доріг від тебе - не злічити!
До тебе - де шукати їх в юрбі!
Наосліп,
У думках неясний силует,
Немає спільних справ і «наших» днів.
Із спогадів, а може - то із снів
Малює доля візерунковий сюжет.
Невпевнено,
Але крокую я
Себе бадьорю гаслом повсякчас:
«Останняя» - то пісня не моя.
Не буде тільки «я», а стане «нас».
Передчуваю я -
Призначене настане,
Ні знаків там не треба, ні прикрас.
Радію я, що крига часу тане
До дня, що саме створений для нас
Жовт. 2016
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2016
Вересень
Сорокарічним...
Така прекрасна осінь, щира і відверта.
Але я знітилась: невже вона прийшла!
Я вірила в продовження уперто,
"Ще не кінець!" - так прагнула душа.
Завісу геть! Це вересень... Моя пора,
Межа сезонів, айстро-яблунева мить.
Глибокі барви, терпкі аромати,
Й така непізнана блакить.
Моє гаряче літо переллється
У зрілу теплу осінь через край.
На мить у серці туга відгукненься,
Але я не покликаю його :"Чекай!"
Я насолоджуюсь тобою, осінь,
І вже я не боюсь, що дні ції минуть.
Я вільно дихаю достиглим зрілим цвітом,
І зараз я така, якою хочу буть!
©Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2016
Так ,мною програно останній бій,
І ти святкуєш перемогу ,
Але, подякувати богу,
В часи натхнення ти вже мій…
Спитаєш: «Як тепер живеш?»
Скажу: «Тебе вже не чекаю,
Не плачу, не кляну, повіриш,
І як без тебе жити – знаю…
Обіймів силу і тепло,
Твої вуста благословляю
Але в «нікуди» вже пішло,
Залишивши назавжди сум,
Моє «кохаю»….
11.10.2005
©Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2016
[img][/img]Чудеса и коты
Я как-то подумала: "Чудо
Встретились две половинки.
Хоть будут и трудности, беды,
Слёзы - не то что слезинки!"
Но ты решил по-другому:
"Как кошка влюбилась - везенье.
Теперь, как скажу, так и будет,
Воспитывай, кошка, терпенье!"
Как же к тебе достучаться,
Мужчина с бесовской хитринкой.
Не кошки , а люди влюбляются
И ищут свои половинки!
06 .2007
©Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699059
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.11.2016
[img][/img] К Господу
(Молитва)
Я обращусь к тебе, когда замрёт воображенье,
Когда обыденности серый силуэт,
Создаст в душе иллюзию затменья,
И станет недоступным Свет.
Когда столкнусь сама с собой
Издалека, но явный и родной.
Я ужаснусь, услышав вопль свой:
"О Господи! Приди и будь со мной!
Я в этой вечной толкотне
Совсем, о Боже, растерялась,
В боях за место под луной
Со вдохновением рассталась.
Границу между тьмой и светом
Я перестала чётко различать.
Всё дольше медлю я с ответом,
Когда хочу врагов назвать.
Ты мог, как дочь, меня растить,
Даруя наказанья как награду.
Разуверенья жажду яд до дна допить -
И откровенье принять как отраду.
Как часть тебя себя храню
И чувствую знакомое дыханье ,
Среди других твой взгляд ловлю.
И знаю - невозможно расставанье.
И я не жажду всепрощенья
И я не жду земной покой,
Прошу я, требую прозренья:
О Господи, приди и будь со мной!..»
28.11.2005,23.01.2016
©Зінченко Олена 2016́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698839
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.11.2016