| Сторінки (3/252): | « | 1 2 3 | » |
Она непостоянна и мудра, как тайна времени
Ей подарили тело боги , в предвкушеньи краж
И как тотем или клеймо - от избранного племени
Она несёт …Опасного сокровища хозяйка или страж?
Располагать ей и другим судьбы богатствами -
Как птицу счастья хочется схватить за хвост,
Повелевать и наслаждаться беспрепятственно,
Боготворить и воспевать - кто до чего дорос.
А в этом теле, может быть, ветрами венчана,
Живёт душа, которой часто всё равно
В каком сосуде пребывать частичке вечного
И сколько мер от мира бренного опять дано.
Прошла…заговорила…воздух замер в восхищении
Разволновался мир: божественна…хитра… глупа…
И кто-то страсти перерос в благоговейном рвении,
А ктот-то в статусе остался: камни и толпа.
© Елена Зинченко 26.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793202
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.05.2018
Якби моїм батьком був Заратустра…
Він не любив би самотність свою до бестями
І міркував про стосунки із сонцем по-іншому вранці…
Якби відважна Фріда знала, що вона моя мама,
Довго б жила , писала картини, сміялась з Дієго,
І мала ще безліч коханців…
А так я - як темне блискуче зерно,
Що не вкинули в землю родючу спочатку
Багато можливостей світлих проспало воно :
Оболонка прорости не давала корисним зачаткам.
То вже дрібниці…Мої батько і мати - безсмертні в серці
Крізь осліплення і забуття впізнані й прийняті мною -
В темряві, в насолоді, в зраді й спокуті маяки мої і взірці
В безкінечності зв’язані міцно і ніжно любов’ю земною.
А за тіло, в якому світ бентежу, я вдячна відважній сім’ї,
І будинку старому, і місту що відмирає завчасно
І країні, народженій в муках, та будь-що прекрасній
На скривавленій зрадою, роздертій шляхами землі…
То все вони - батьки – наповнили радості чашу,
Писали книгу життям, щоб я змогла все пройти
І вберегла пам’ять, не просто свою, а вже нашу
І крізь просір і час відчула - де мої сестри рідні й брати.
© O.Z. Olena Zinthenko 20.05.2018
...картина Фріди Кало
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792410
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2018
Джерело моєї втіхи, плодів долі дочекайся,
Благаю, не висохни від спраги щоденності.
В кожній краплині відвертості побач світло
І шануй її як нове пророцтво .
Шукай розради в сльозах щирого захоплення,
Як нагороду чуттєвості біль наповнення прийми.
Пригуби трунку п’янкої нерозділеності
До яду заздрощів набудь стійкості, перехворій
І всими надбаннями бажай з’єднатись -
Не із струмочком, не з найближчим озером -
Впусти океан в своє вмістище - серце
І він прийме тебе… Дочекайся.
© Olena Zinthenko 07.05. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790778
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 08.05.2018
Я встречу тебя , где над нами не властны снега,
И льётся тепло беспрепятственно и бесшабашно
Янтарно-охристы на закате устилают мой путь берега
И уходит с прибоем в глубины твои день вчерашний
Каждой каплей ласкаешь и греешь мою заскорузлую душу
Слушаешь пены трепетный шелест опустевших раковин ухом
И с детским восторгом, какой-то закон нарушив,
Играешь моими мечтами,будоражишь неведомым духом.
Опыт, что предшествовал чуду… принимала его за любовь
Опять ошибалась , но...он казался главным тогда -
Отдавала добровольно в его власть свою душу и и кровь,
А теперь – сожгу и развею как пепел …Пролистав свои города,
Случайным прохожим оставлю когда-то бесценный багаж
А потом…со свободой в обнимку,на берегу Твоём наго и пьяно
Как ты когда-то в меня,войду в тебя как в мираж,
Вечно зовущий меня океан… где-то на Копакабано.
© Zinthenko Olena 03. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790065
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.05.2018
наближається повінь…
не прогай її час в марноті -
відпусти свою кров
вільним рухом в напружені скроні ,
зашифрований в диханні ритм
зрушить спокій на цій широті,
спровокує шурхіт думок…
розкривай перед сонцем долоні!
дивись, за вікном змарнілі дерева
вже бачуть себе в теплих зливах
віти танцюють і будять життя
в темних затхлих кімнатах -
заклинають в землю тепло
і у крони пташок галасливих
то шалений піднесений стан,
коли можна відчути, не знати -
дозволено пошук…користуйся…
не треба думок і припущень,
все відбудеться швидко,
вже досягнуто градус весни
і зустрінуться в просторі двоє –
збентежені і нетямущі
і нарешті… вічна повінь надій
знесе оману зими!
© O.Z. Olena Zinthenko 30.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785204
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2018
Тіло радіє, роздивившись дарунки … його свавілля безкрає
Розділяю цей захват, віру в могутність свою до мозку кісток :
Воно вигадує, грає на багатьох інструментах, новоприбулих втішає
Я ж знов надихаюсь , а потім маю страждання… як свіжий ковток
Перед новим зануренням в пристрасть, і доторку кожному вдячна
За його швидкоплинність, бережу післясмак, причетність до іншого раю.
Він надтонкий химерний недосконалий , а я …прихильниця втіх необачна.
Та точно вже знаю, що світ значно більший, ніж моє тіло сприймає.
Тому серед вправних, та докучних пісень твій нереальний мотив
Шостим чуттям я змогла відтворити в одну невловиму хвилину -
Так серед поля улюблених маків, де червоний заполонив і сп’янив
Неначе угледіла я чудернацьку неяскраву, майже прозору рослину…
Платонічне кохання…бестілесна пристрасть …нерозгаданий знак
Квітка зовсім не з щедрих полів, що буяють життям і жагою
А ти , просто гарний земний чоловік! Чому саме ти, саме так,
А не звично мені бентежно-чуттєво, відчутий плоттю живою?!
Добровільно не тіло твоє обіймаю, а думки… ніжно…тремтливо
І дивуюсь тому, що твої поривання з моїми зливаються там,
Куди прагнула завжди , де ми будем колись, вже не маючи тіла
І всі умовні обмеження вимірів наших вже зараз байдужі нам
Недосяжний… не тільки для моїх поцілунків, а й для розчарувань
Наодинці гортаю свій сум, бережу одкровення свої, як нашу книгу таємну
Знов дискутую з бажаннями тіла, боюся і хочу повстань
Маю впевненість я нез’ясовну і вперту, що все це – взаємно.
© O.Z. Olena Zinthenko …- 28.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Беззастережно і свято таким би писати вірші,
Робити оцю голівку хранителем світлих думок,
Почуттям надавати крильця – прозорі і найніжніші
Та все виходить інакше …Коли ж той жаданий строк?
Чому вона непомітно з натхненної стала сумною,
І часто надривно сміється не з тими і зовсім не так,
Як могла учора, щаслива – обрана саме весною,
А тепер свою лагідну вдачу неначе зібрала в кулак?
Нервово багато палить - сьогодні - яку за рахунком?
Її спрагу хтиво тамує, торкаючись губ, алкоголь.
А мала б тішити серце теплим твоїм поцілунком
І всю себе віддавати беззавітно - тільки дозволь!
Та в кожному стані своєму вона позначена сонцем,
Гігантські чуттєві квіти несе в тендітних руках
Зірки вклали силу любові в маленькі її долонці
Ти придивись - і побачиш всесвіт в її очах.
© O.Z. Olena Zinthenko 28.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784871
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.03.2018
Я загублена в мандрах і в сутінках згорнутих слів…
Ти втратив мене повільно і тихо, поки долею йшов,
Опирався тривожним видінням, та забути мене не посмів
Бо шукав саме ту , що народить життя несказаних мов -
Пісню щастя йому заспіває, не вирвану з серця
Земними тортурами, як душа наважиться в путь.
Слід кривавий негоєних ран допоки не стерся,
Коханий... по той бік мене нехай очі твої зазирнуть
Саме там прочитаєш невтолимі бентежні молитви
Віршами до тебе на прозорих сувоях із снів
І знову весняними водами берег чекання залитий,
Щоб твій човен дістатися нашого щастя зумів.
© Олена Зінченко 15.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
коли ти не прийшов, і ще і ще раз,
я подумала: може, варто нам познайомитись
і мені запросити тебе…
коли лягала в холодне ліжко,
я подумала: який чудовий привід
відчути тебе через твою відсутність
уявляю відблиски в твоїх очах –
той цілий світ, який я принесу тобі у собі
обожнюю твої губи – то тисячі поцілунків,
розсіяних у просторі моєї чуттєвості
як добре, що ми не слухали музику удвох,
але я знаю твої уподобання –
ти даруєш мені мелодію,
а я тобі - слух
а буде добре і тоді,
коли ми будемо слухати разом,
тоді даруватимемо один одному
думки і посмішки
це обов’язково буде так
я чомусь думаю, що твоє тіло
виявиться для мене незвичним,
і мій подив, навіть ніяковість
мене бентежать і збуджують…
саме вони
так ніколи не було –
рушаться кордони і обмеження уяви
так мало статися
ти будеш схвильований і розгублений,
тому я зможу тебе пестити, як завгодно,
поки ти не відчуєш мене
тоді дозволиш доторкнутись до твоєї сили
з того часу смерть
здаватиметься мені дитячою грою,
бо всі ж у коханні безсмертні
повертайся до мене
і наші мандри, нарешті, розпочнуться
© Олена Зінченко 06.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018
Талисман
Юки –сан осторожно ступала – напугана ветром морозным
Лишь звуки шагов выдавали её, говоря: она- не обман
Плащ тяжёлый подобрала тонкой рукой грациозно
Как заботливый друг, её грусть седовласый окутал туман
Поначалу так робка зима –в её памяти пышная осень
Своевольно трепещет на тёмном стволе непокорный листок
И надеждой в глазах отразилась прощальная просинь
Путь к воротам идёт, где грохочет бурлящий поток
Приближаясь, взволнована женщина - охрана сегодня какая:
Красавец – воин серьёзен, сжаты, но чувственны полные жизни уста
Самурай почтенно склонился – Юки-сан не служанка простая
А глаза его и доспехи призывно, как сочные гроздья блестят
Но давно в глубинах незримых Юки-сан закрыла надежду
Ещё маленькой девочкой обострённые чувста держала в себе
Этикетом стянула свой трепет, ведомый юности прежде
Жизни боль притупила живой интерес, порывы стихли в борьбе
Но внезапно, неуловимо будто птичка-певунья из клетки взлетела
Встрепенулась душа Юки-сан, красотой пленившись суровой
И личико цвета фарфора просияло– восхищение скрыть не сумела
Смутился воин, но спросил, себя не узнав, влекомый желанием новым:
Ему захотелось узнать чем наполнен здесь воздух весенних ночей
И душа Юки-сан наконец-то ощутила счастливую неотвратимость
Это сакуры, как девы, в саду моём скрыты от жадних очей -
В мелодичной неспешной беседе Юки-сан, как в песне, раскрылась
Говорила о том , как в почке холодной зародился хрупкий цветок
Как хотелось быть в окруженьи сестричек в платьях атласных,
Распустить лепестки , в ожидании солнца смотреть на восток
В холоде и темноте поверить в приход неизбежный весны
В магическом шлейфе тумана Юки-сан уже танцевала для них -
Для двоих, увлекая в свой мир, для всех чуждых, закрытый
То ручка,то ножка её игриво скользили в шелках дорогих
Он подумал тогда: красота – это мощь, как сила оружия в битве
Пылкость юную женщины взрослой как будто он пригубил
Приоткрыл книгу чувств и желаний : как свежа она, хороша
Флюидами грёз воздух наполнен– как будто кто-то любил
Лишь тревога закралась – легче пёрышка ,беззащитна Юки душа
Но вот-вот она, как прежде, свернётся в пристойности кокон
Но в туман унесёт как светильник, сбережёт, украсит,не забывая
Тот минутный смелый порыв –как в причёске выпавший локон
Образ тайного счастья - благородную силу того,её самурая
А он никогда себе не позволит с ней встретиться впредь
Никогда не коснётся , лаская губами, её пугливых ресниц
Но в памяти образ храня, приймет бой, одиночество, смерть
Он уже одАрен зимой : Юки-сан - талисман с крыльями птиц
© Олена Зінченко
02.02.2018
Вільний переклад власного вірша « Воїн та пані Юкі»
( зроблений за вимогою обставин, які поки ще - загадка для мене…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775558
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 06.02.2018
Суцільна зрада…
шарами бруду зверху і донизу
Як радіація – убивча й ніби звична
У світ несе отруту сизу
Супутниця героїв історична
Приймає несподівані обличчя
Не гребує і давніми шляхами
В найкращий розум сіє протиріччя
І спільників шукає поміж нами
Війна… кому потоки сліз криваві
А зраді там бенкет безмежний
Розставить всіх в своїй виставі
Бо в мирний час буває обережна
А обрані законність захищати -
Лише запроданці при владі і чинах
Розтравлюють негоєні стигмати
Землі, що тужить по своїх синах…
Хоч скільки буде нами пережито
І славних подвигів і підлих зрад
Та кожен увійде розкритим
В той світ, де не звернеш назад
Тоді, можливо, зрадник і почує
Як здавлена душа кричить
В розпещеному тілі пророкує
Страждання та прозріння мить
Що … більше всіх себе він зрадив -
Продав святе за ломані гроші
Безсилі жодні привілеї влади,
Як шкоди він завдав своїй душі!
© Олена Зінченко 20.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772315
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.01.2018
Земля… квітуча і розкішна
та саме тут розгорнуто жнива
вона не більше інших грішна
а,може, більше всіх - жива
у нас відбувся іспит непомітно -
відділення зерна від остюків,
випробування сили віри в світло
для всіх , хоча не кожен зрозумів
боїв арена - явних і незримих
розгорнута на обраній землі
і спостережливі чатують херувими
і світлі душі видивляються в імлі
це доля народитись тут, в цей час
тривогу мати за супутницю життя
багато бачити – без мішури й прикрас
як плід, дозріла путь – немає вороття
немає часу відступати на спочин
завертати зараз в іншу сторону війну
мовчання, слово – звіт причин-
за все призначено в надземності ціну
неначе зібрані й пов’язані ми тут
багаті й бідні, чесні й брехуни
керує всім невизнаний статут
цє сортування , не призначення вини
процес непередбачений ,кривавий,
загострений сьогодні у стократ
і хтось помре , зазнавши слави
сивіє мати, йде за брата брат
немає мір таких у нашім повсякденні
немає виважених розумами слів
та виведе нові закони новий геній
народжений під солов’їний спів
на цій землі - очищеній і світлій
і спалахнуть червоні мальви під вікном
і ті,хто вистоїть, з’єднаються в молитві
і причастяться радості звитяг вином
© Олена Зінченко 18.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772086
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 18.01.2018
Це моя територія
особливих чистих спокус
хоч не вір що бувають такі
ти очікуєш там хоча б землетрус
а зустрінеш прозріння світлі й і гіркі
це моя територія, моє джерело
тут не може бути затишно й тепло
а ти приходиш, де мене не було
де живуть мої омани і пекло…
тому так пусто в будинку вітрів -
з боєм звільнений простір колись
зроби тут кілька рішучих ходів
в свою пустелю… і відродись
серед білого поля з останніх зусиль
де самотність пройме до кісток
до витоків всіх твоїх божевіль
так розум звІльниться від пасток
новими думками наповнюйся Тут
вони не живуть в сірім мареві справ
викохуй їх як незламний статут
поки сам думками цими не став
© Олена Зінченко 27.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768271
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2017
Я з тих , хто пише кров’ю досхочу.
Облиш свій захват – я занадто мудра,
Щоб слухати пусті слова …втечу
Я досвіта від тебе - тут занадто брудно
Для зберігання тих видінь і відкриттів
Які дарує тільки близькість… достеменно
Ти цих побічних явищ зовсім не хотів.
Для мене ж зустріч ними не даремна.
Невимушений і непослідовний транс,
А поза ним між нами вже немає анічого
Тобі від мене - вдячність за сеанс -
Для тіла втіха і бокал вина густого .
Я задоволена, нічого не кажи мені
Слова твої зрадливість тимчасову
Нехай в своєму повезуть човні,
А я вже знаю новУ і дивну мову
Якій я навчена, ти знаєш, із тобою
Коли тоді мій стогін тишу обійняв
А ти,сполоханий,ховався за стіною
Байдужості і тільки свідком дива став...
Бажаю щоб відчув ти, друже мій
Підйом небачений , а я запам’ятаю
Ні…мабуть, не тебе, а спалах свій
Коли раділа , що моя душа злітає,
І стиле серце норовливе - ожило
І стало йому в грудях місця мало,
А попри розум мій тебе знайшло -
Далекого від мрій та ідеалу.
І що тепер? - Всі рани нам на двох
Із серцем… тільки не розіпнуть шрами
Матерію натхнень – всесильний бог
З міцних молекул ліпить вічні драми.
26.12.2017
© Олена Зінченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2017
Я тілом, що дано мені, так хочу володіти,
Твою суворість зимну визнавши красою,
Як трунком, крижаним повітрям захміліти,
Випробування визнати побаченням з тобою.
Якби могла тебе всього прийняти - як
Найбажаного друга чи коханця вперше
Непримиримо, владно і розкуто - всяк
І жоден прояв не відкинути найменший -
Жорстокий ти, коли шмагаєш віти голі
Із запалом, невідворотно, безупинку
А я , мерзлячка, в захватв від тої волі
Тамую подих –крізь вікно із теплого будинку
Це споглядаю дійство – танець? покарання?
Екстаз …тепер я знаю - є така зимова насолода
Наважусь я в найдовшу ніч Сонцестояння,
Коли чекає на рішучих дивна нагорода,
З тобою зблизитися до клітин зворушень -
На мить хоча б змінити формулу у крові -
То збудження,чи збільшення припущень?
Для нас з тобою – це момент всесильної любові.
22.12.2017
© Олена Зінченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767586
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.12.2017
Пані Юкі обережно ступала, сполохана вітром холодним,
Лише кроки видавали присутність її у повітрі густому
Підібрала граційно тонкою рукою обтяжливий одяг
Як служник, дбайливо сивий туман огорнув її втому
Ця непевна рання зима, поки що не забула про осінь
Як свавільно на стовбурі міцнім єдиний листочок тремтів
І в очах, що шукають надію прощальна відбилася просинь
Недалекий шлях пані Юкі до воріт масивних привів
Тут сьогодні стоїть молодий самурай - струнка охорона
Зосереджено стиснуті красенем мужнім чуттєві повні вуста
Та блищать у тумані обладунки його і очі вологі, як грона
Шанобливо вклонився - пані Юкі - не жінка проста
Так, в глибинах незримих вона притушила багаття надії
Ще маленьким дівчам притаману вразливість тримала в собі
Етикетом накрила чуттєвість, як чисте сумління тільки уміє
Більше боляче їй було ніж цікаво, і прагнення стихли в журбі
Та раптово, наче вирвалось з клітки пташа невловиме
Задивившись на постать струнку , Юкі-сан полонилась красою
Обличчя порцелянобліде осяяла усмішка - слабкість єдина
І знітився воїн , як прояв чуттєвий побачив перед собою -
Та запитав з хвилюванням про аромати весняних ночей
І душа Юкі-сан, мимоволі щасливо звільнилась раптово
То сакури дивні в садку заховались від хтивих очей –
Опустивши погляд , пані Юкі почала мелодійну розмову
Про те, як у бруньці холодній зародилася квітка тендітна
Як хотіла, щоб її оточили сестрички колом рожевим рясним
Як їй розпуститися не терпілось і бачити сонце привітне
Як чекала завжди у холодній пітьмі щоразу своєї весни
Огорнута шлейфом туману вже Юкі перед ним танцювала
Захопився ніжним світом ,закритим від непроханих, воїн
Як із шовків дорогих , то ручка, то ніжка маленька її вислизали
І подумавм він про знаряддя краси, могутніше всякої зброї
Пригубивши стриману пристрасть цієї дорослої жінки
Як книгу відкрив її хист до втілення самих сміливих бажань
Непокоївся він про беззахисну душу її - легкішу самої пірїнки
А повітря наповнив терпкий аромат мовчазних сподівань
Знову Юкі ось-ось загорнЕться в пристойності кокон
Та в туман унесе , збереже ,прикрасить , в собі заховає
Ту хвилинну жагу, як із зачіски випавший локон
Образ щастя – благородну силу незнайомого їй самурая
Він до неї так близько, як зараз, ніколи не буде в житті ….
Воїн цей не торкнеться пестливо губами її насторожених вій
Та цей спогад про жінку утішить його, і в смерті, як в самоті
Він вже має дарунок зими - Юкі-сан , талісман ніжний свій
Щляхетній Т. з повагою та щирістю
21.12.2017
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767396
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.12.2017
Як ти, я істину бачити завжди хотіла!
Та розумом прагнула все осягати -
Спокусника цього була полонянка
Який з нього радник - пастки і грати
Майструє прибічникам безперестанку:
Задурений розум страшніше, ніж тіло
Тепер я не вірю в надуманий глузд
Тебе ж ... відчуваю з якогось-то часу…
Не розумом - то не логічні рівняння
Твій світ я прийму як магічну прикрасу.
Ти прагнеш звільнитися через пізнання?
Я ж цьому навчуся теплом твоїх вуст.
Тебе крізь розум інші пропустять,
Упевнившись - перлів чистісінька низка,
А я ж одвічна , як ти, мандрівниця.
Та знай – до тебе я більше, ніж близько -
Як небо, як доля , як власна правиця…
Як Єва, що яблуко перша надкусить.
Пригоди удвох - це розкішне свавілля
Як світу оскали розвагами стануть,
Свідомість впустить у темні підвали,
А з неба на нас вже по-іншому глянуть…
Щасливим нам розуму, й тіла замало
Пропустимо світ крізь своє божевілля
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
Вже не питають : де живуть сильфіди?-
Повітрям всесвіту народжені вони?
Хоча комусь жіночні і легкі флюїди
Приходять зрідка у видіння і у сни.
Колись,можливо,був той, перший,
Побачивши істоти дивно- неземні ,
Готовий до сміливих звершень,
Поніс їх образ в серця глибині…
Відтворював ці струмені мінливі
В полотнах чи рукописах між слів -
Відтінки настроїв прозорі і чутливі
У творах цих магічний вітер вів.
Збирали сили під покривом таємниці
Сильфіди –тихі і відважні серед нас
Отих, прадавніх, доньки й учениці -
Легкі дорогоцінні душі без прикрас,
Навішаних суспільством невиправним.
Та серце не обдурять хитрі ярлики!
Я ось одну впізнала нещодавно –
Краплину світлу із надземної ріки.
З теплотою - чарівній і талановитій S.
© Олена Зінченко 15.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Ти посідав наступне місце вільне
І озирався пильно щохвилини,
Щоб знову викрасти майбутнє спільне
У грязне полотно несвіжої ряднини
Ти, спритник, Богу - лиходій несчасний-
Завмерлу душу важко покарати?
Колись не міг ти зупинятись вчасно
А ті, хто тобі вірив … обирати
А що ж ти крав? – душі кристали
Обдурені допоки не прозріють .
І ті , що роздивились і повстали
В той час, як ти руйнуєшся, мужніють
Простять тебе, як і до того, вбогих
На щирість і знайдуть свою дорогу.
© Олена Зінченко 04.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764053
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 05.12.2017
Ростити душі, оживляти мрії
Не передбачено у світі лихварів.
У сховищах зомлілої надії
Як віднайти своїх поводирів?
Як все-таки признати хибним
Напруження життєве до знемог?
Відторгнути, відтяти чужорідне?
Час осідає путами пересторог …
Та безліч є прийомів стильних
Вести неоголошену війну,
Супроти ворогів настирних
До тих , хто поринає в глибину.
Змагатися для цього не потрібно,
Відлюдником ставати чи святим,
А відшукати до душі подібне,
Його плекати і втішатись ним.
Фортецею повстане це підпілля,
І виросте не скривджена любов -
Фрагмент життя так стане вільним
Та прихистить натхнення знов.
І віднайдуться спільники і стражі,
А вчителі своїх чекають днів.
Аби ти тільки звичок вражих
У чистий світ цей не привів
© Олена Зінченко 30.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763142
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2017
Я готова, спільнику мій, я згадаю…ось-ось…
Дивний струм бентежить мої астенічні судини!
Я відтворю саме те, що колись не збулось,
І квітка проросте з пожухлої майже стеблини.
Мимоволі ти став інструментом моїх відкриттів,
Тож в момент переходів , прошу,мене не лишай…
Вслухаюсь в думки - ти ж цього завжди хотів,
А сміливість твоя і мене виводить за край -
Так повільно згадала нарешті : мало бути інакше ,
Але я замість втрачених поспіхом крил,
Захисну збудувала фортецю ,та, бачиш,
Ти її з інтересом, як забавку милу ,відкрив.
А, здавалось, що втратила сили останні
Серце схололо, зійшли тихо запал і міць…
Та немає нам перешкод крізь простір в торканні -
З тобою пам'ять наповнить безодню зіниць
Тим , що близько було, але так і не настало,
На диво очікую я: в жадану хвилину якусь
Уламки вражень стануть магічним кристалом-
Крізь нього побачу себе, згадаю і повернусь
На путь, передбачену здавна книгою долі,
Відчую духом попереду простір наскрізь
Вдячно вдихну повітря натхнення і волі…
Як добре що ти… народився десь і колись ...
© Олена Зінченко 27.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762583
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 27.11.2017
Колись я цей непевний світ покину…
спали, що лишилось – мене немає там
і не рубай дерев мені на домовину -
останню шану так землі віддам.
та по мені не плач – і я була щаслива:
мої обійми і натхнення, сонце і трава,
моя вода - хоч море, річка, злива,
а, головне, для себе я була права…
пробач, що я не так тобі казала,
як мусила – та ти багато зрозумів,
що жар душі, який я завжди мала
у надлишку, тебе обпалював, не грів.
не треба пам’ятати день відходу -
запам’ятай мене, як я тобі сміюсь
люблю…завжди …назад немає броду
і там, як саме хочу, я за тебе помолюсь...
21.11.2017
© Олена Зінченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761599
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.11.2017
Так, тепер вона – не богиня…
він відчув себе вільним від клятви
і виніс свій вирок: падіння,
поки з подивом інші заклякли
…вона опускалася з криком
і так знавісніло пручалась,
що трава навкруги неї никла
(чи то йому тільки здавалось)
він витрушував перли зі скриней
і ходив по них та спотикався
а відчувши себе богу рівним
переможно про себе всміхався,
а вона голосила даремно-
його слух поза влади закляття
та поводився інколи чемно,
коли хмиз підкидав у багаття:
ой, смішні ті слова і погорози
та вона – слабка просто жінка!
ось, дивіться, у неї є сльози
ха!Богиня! це просто - билинка
так створіння, що зазіхало
на прекрасне звання чоловіка
крила, зроблені нею скидало
у спустошені скрині – довіку
для відступника це – несуттєво,
не помітить , напевно, він втрати,
спомин тьохне між ребер - миттєво,
та уваги його чи він вартий
а билинка крізь камінь – відомо -
проб’ється , хоч гнеться від бурі
не питайте – не знаю… свідомо
чом богині бувають похмурі…
хоч і радо вкриваються цвітом,
плодоносять і надихають
випромінюють лагідне світло
і любов’ю знов проростають
і собою лишаться богині
всупереч прикрих обставин -
з давніх смутних часів і донині
попри біль і смерть мають славу
як оплачуть прибічників зраду
їхні в в вічність вдивляються очі
не потрібні їм зілля і влада
бо серця віддають їм охоче
ті, хто вірять у долю і поклик -
не затьмарений гордістю розум
відчуваючи істини дотик,
сокровенне знайде серед прози
01.11.2017
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758242
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2017
Ти будь-кого, прошу , у відчаї не клич!
Знайдеш в собі розраду – тільки слухай –
Бог промовляє нам і креслить знаки
Щодня крізь дисонанси і потік облич
Гостри чутливість, як у дикої собаки,
Сама жаринку в темряві роздмухуй,
Яку твій дух створив із гніту протиріч.
Вразлива…коли зла, сумна, безсила
Чи тільки добре схоче в душу увійти?-
Ні, темний світ завжди чатує і не спить
І та, що необачно в себе шлях відкрила
В хвилини слабкості - то справжня ти?
Пильнуй себе , безцінна кожна мить -
В якусь із них розкриєш дивні крила…
Пильнуй! І зменшити себе не поспішай -
В тобі весь світ - в зіниці, в порусі думок.
Зі страхом прийде бруд, з вогнем - любов.
Втомилась від землі, то подумки злітай,
Твори молитву,вір у диво – прийде строк…
І знай, що все мине і знов …і знов …і знов…
Лише в собі знайдеш свій вистражданий рай.
© Олена Зінченко 31.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758146
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.10.2017
запрошую тебе на… поцілунки під дощем
вдягну свою найкращу сукню темно-винну
я хочу , щоб торкався ти крізь холод ще…і ще
вустами… й роздягав мене до серцевини
під зойки крапель на спітнілому чолі
і під зітхання квітів пізніх, що вмирають
під тихий спів сп’янілої вологою землі,
і шепіт духів, що чуттів своїх не мають
а ми живі з тобою , поки маємо той шанс
через обійми як крізь браму залишати тіло...
ще…ще…цілуй мене… хай зачарує злива нас
щоб відірватися взаємно вже було несила….
© Олена Зінченко 25.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2017
Калюжа промовляла перехожим:
До мене йдіть, і наберіть води , як треба,
Хоч трохи каламутна, то згодиться, може
Для чогось, бо вода- то крізь - із неба.
До речі, десь-то є криниця – яка ляклива глибина,
Хоча вода прозора й чиста,там небезпека причаїлась
На гордовитих відчайдух завжди чатує там вона
Ідіть сюди – довіртеся, відчуйте мою милість.
Та як неважко всім нам здогадатись,
Ніхто не слухає калюжчиних чуттєвих серенад
І обере хоч довго спраглим залишатись,
Та не торкнутися сумнівних , хоч оспіваних принад
На жаль, ми знаємо, що в нас по-різному буває :
Частенько враження доступні і здобуток без зусиль
Не тільки недосвідчених і нерозумних поглинають -
І ось гойдається душа в багнюці замість хвиль.
Та мудрий мандрівник всміхнеться тільки з цього:
Як ти задумав довгий і цікавий шлях
Байдужим стань до успіху швидкого,
Пий тільки з з глибини й звіряйся по зірках.
© Олена Зінченко 09.10..2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754547
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2017
Да, мне давно не 35…
…не 36 ...не 37… не 38…
Но не хочу повторов – лето вспять
Не поверну и поджидаю осень.
Так,чтоб не я застигнутой врасплох,
Из нас двоих, а эта осень оказалась,
Но, всё же заподозривши подвох,
О том, как быть со мной терялась:
Какой-то нетипичный вариант,
Как не посмотришь - неудобный…
И пришивая всем сезонный кант,
Меня оставила-таки свободной.
Сказала так: Решай тут без меня -
Махнёт рукой – мне как-то недосуг,
Живи без лет,сезонов, сумерек и дня -
И мудрости тогда закончишь круг
Ведь кто-то создал время, знай,
А ты дерзай - вне времени - нетленно
Ты сей своё, расти и будет урожай
Быть может,здесь, а то …по всей вселенной
Не будет 30… 60…условны даты эти
Реальна боль и опыт вдохновения
И те, возможно, не заметят смерти
Кто меряет не время, а прозрения…
3,7 окт. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754168
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.10.2017
Я все ще тут перебуваю…ти напишеш
Мені так бажані листи, що не почав і досі ?
Несказані слова зіллються в вірші,
Не відгукнеться смутком літо,поки осінь
Не втратила для нас піднесеного стану,
Коли прозорим сенс стає поміж рядків.
І поки все можливо: бажану й неждану
Мене довершиш у собі – як ти хотів.
Відправ листа, як посилання мрій і болю,
З’єднай крізь час, ти зможеш це, я знаю.
І в n –ному житті , як виявлення долі,
Прийде любов, що втратив ти , а я шукаю.
Тоді картатимем себе не так , мабуть,
За те, що разом ми ніколи не зустріли
Удвох бентежну пору, як сади цвітуть
І я у пристрасті тобі не шепотіла: «милий»
Та ми давно поєднані десятками рядків -
Відчинить наша спільна осінь вічні брами.
Почни, прошу тебе, з хвилюючих листів.
Продовжуй шлях, задуманий не нами.
© Олена Зінченко 3-6 жовтня 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017
Його й таке моє... повітря найніжніше -
Неначе рух, колись народжений в мені,
Огорнуті теплом дрібніші волосинки…
Це вересень…
він в книзі почуттів напише:
«Тобі відвертість квітів і плоди мої хмільні
Як я - всміхнися сонцю крізь хмаринки…»
Одвічну тему він свою майстерно обіграє -
Та вкотре вже, а ніби вперше і востаннє
І за вбранням яскравим жовтня наче маг
(Ось тільки поряд був ,та вже його немає)
Він знову таємничо зникне без прощання.
А я... з надією відповіла йому учора: «Так…»
22-25 .09.2017
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752237
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.09.2017
Чому я завжди так чекаю ту першу краплю?..
Найвагомішу, ту,що в один момент припинить існування одного стану і розпочне народження іншого.
В якийсь момент вона являє собою відокремленність від усього, що навколо та вже за мить розів’ється інший стан – злива , і крапля стане частиною цього нового цілого.
Чи може вона осягнути , що з неї все почалося?
Чи такий важливий цей момент для неї? Як знати…
Та для мене момент переходу омріяний і невловимий майже ніколи.
Краплі, сніжинки, хвилі, рими, поцілунки неначе промовляють: «Відчуєш один перехід – збагнеш інші…»
А ще… тоді попереднє втратить владу над тобою, і ти з захватом дитини будеш все відкривати і відкривати нове - кожної хвилини, поки не розчинешся в цілому, яке буде незрівняно більшим , ніж те, де ти був раніше…і так до безкінечності... Адже Всесвіт – безкінечний…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750320
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
Холодні пальці поклади в мої гарячі руки -
Відчуй мій пульс і квапити не смій!
Отак, натішимось до нової розлуки.
А ти… останні зорі в стиглу землю сій.
Це плетиво… і колючки… і ягоди ожини…
Ти - посестра, чи зрадниця-коханка?
Цілуючи, обом забарвиш губи в синє,
Кляну тебе та жду, хвилюючись, до ранку.
Мінливим вітром попіл згорнеш в руни,
Невимушено висмієш омани цього літа,
Жбурнеш віршем, душі підтягнеш струни,
І стихнеш у кутку, моїм теплом зігріта.
А потім скинеш одяг ти, омиєшся дощами,
Дивачка-осінь… раптом станеш сивокоса.
Та збережеш все те, що відбулось між нами,
І знов прийдеш за тим, що не збулося.
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2017
З героїчних славетних часів і тепер в Україні
Це вже доля ( як не зараз - нащадки збагнуть)
Частку крові своєї - як власній дитині,
Віддали борці волі й пішли в вічну путь,
Із небес безтілесно вони споглядають
Кожний намір таємний , і погляд і крок.
Над земними подіями влади не мають,
Та молитви несуть за всіх нас – до зірок
І в віддалених селах, в містах -серед гаміру й диму
Хтось відчує і встане, а хтось не впаде
Коли впустить у серце ту кров - незбориму
Серед всіх перешкод адресатів вона віднайде
Дехто осторонь йде і себе береже від зворушень
А деякі руки нагріють на горі і совість присплять
Хіба українці вони - тимчасові то тіні бездушні
І у грудях не серце у них ,а дешеві цяцьки торохтять
© Олена Зінченко 24.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747564
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2017
Одного коріння ця давня спрага
І сила іде, як від стиглих плодів
Одного витоку наша наснага
Повстати проти тьми ворогів
Почато відлік- назустріч ідемо
І мрії пращурів в серці несемо
Ми різні, та любимо правду і волю
Готові до щастя, і смерті,і бою
В кузні одній кувалась броня
Одної землі торкалась ступня
І кров’ю тавровано досвід і шлях
Важких героїчних наших звитяг
Одним буревієм ламало дахи
Одними руками вбивали цвяхи
Одними кайданами різало жили
Всі ми – цієї землі старожили
В нашім геномі новітні є коди
Мутанти, укропи, диво природи
В нас Дикого Поля ще вітер не стих
Коли посягали на наших святих
Почато відлік- назустріч ідемо
І мрії пращурів в серці несемо
Ми різні, та любимо правду і волю
Готові до щастя, і смерті,і бою
© Олена Зінченко 24.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747561
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2017
Я зрозуміла - власності багато маю,
І кожний день своє обтяження несе
Живе своїм життям, я - ніби скраю…
Є привід для романів, чи хоча б есе.
Давно я маю власне потойбіччя -
Мої примари вільно там живуть,
Також -міні-Пандорину скарбничку
І згарища чуттів – там зріє суть
За всім я маю пильно наглядати,
Бо приручила злиднів вже давно.
Розрада я комусь чи горе-мати,
Ніхто з думок не відступає все одно
Новим турботам необачно
Я прихисток постійно надаю.
Від клопотів мені буває лячно –
Як відшукати сутність тут свою?!
Хто допоможе знищити завали?
Як припинити заколот новий?
Довкола хижо рискають шакали,
Не вистачає сил на захист мрій.
Замкнутися я хочу в комірчині
Й нарешті там знайти єство своє
Колись забуте і заховане - донині
А решту відпуститити в... «не моє».
© Олена Зінченко20.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747262
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2017
Чи потребуємо ми викриття оман?
Чи мрії власні так нам небайдужі?
Або… для чого той непевний океан,
Буває романтичним відблиск у калюжі.
Пророцтва ми по-своєму тлумачим,
Приховану не хочемо сприйняти суть,
Магічні дії, амулети – все для вдачі,
І не потрібна гола правда нам, мабуть.
Невіруючим знати істину навіщо?
Це як непотріб для щоденного життя.
Крутити нею так, як циган дишлом?-
Авжеж не для знання і каяття
Щоразу світ тонкий штурмуємо,
Або шпигунську розвідку ведем,
Та власне серце дуже рідко чуємо,
А стати пророковано йому поводирем
© Олена Зінченко 21.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747090
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.08.2017
Тебя нет в этом теле - я искал напрасно
И увлекался каждым уголком.
Казалось – это ты – свежа, прекрасна,
И я мечтал всем этим овладеть тайком.
Но как то раз , привычно утешаясь
Я ощутил неясный холод в нём -
Ты выпорхнула, наслаждаясь
Паря от счастья, стала ясным днём,
Попутным ветром, звуком скрипки,
Беседой в сумерках вдвоём,
Причиной искренней улыбки -
Как фея в волшебстве своём.
Опять неуловима безвозвратно
Для клетки, скряги и меня- глупца,
Но так светла,желанна и понятна
Любви самой и сердцу мудреца
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746525
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2017
Я у темряву йду…
до мого смолоскипу
(якщо схочеш) свій вогник додай,
зауваж – я не прошу кохання,
подробиці хочу бачити – вкрай
цього світу…
назараз як сенс мого існування!
готова… закохатись у тебе,
ошукатись, страждати -
це за спалахом спільним прийде,
все для того, щоб на миті зрячою стати
а потім…
серце, що прозріло
невпинно мене поведе
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746388
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.08.2017
Як часто залишають сили, коли до щастя - лише крок,
Останні двері відчинити слабшає рука…
Страхи бентежать, сумніви і докори сумління,
Коли нарешті бажаний приходить строк -
Як вислизає з рук матерія тонка.
Так дехто скаже: то ілюзії, а це – прозріння.
Неначе не за щастям біг, а рухав жереб долі,
Щоб тільки не спинитися напівдороги,
Забіг шалений часто рятував від самоти.
Ти думав: чи підвладне щастя нашій волі?
Таємні двері де , чом щільно заросли пороги?
Якщо щасливі є, тоді чому не ти?
Та знай: хтось - підсвідомо, інший найзавзято -
Зробили крок останній – наче в смерть ,
І саме так помер у серці нещасливий,
А народився інший, вільний,Бог йому за брата.
Цей катаклізм новим заповнив душу вщерть.
На мить чи на роки – ЦЕ щастя незрадливе.
© Олена Зінченко 2017
Слідуй за своиї натхненням , і Всесвіт відчинить тобі двері там,де раніше були стіни.
Жозеф Кембелл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745452
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2017
Як багато поряд людей,
яким я не потрібна -
Забагато в короткому цьому житті.
Та радію тому, що звільнятися здібна:
І все більше не треба мені –
я щаслива і на самоті.
Не горем,а святом здається прощання:
Досвідчено - вільною стала на крок.
І це – не спустошення, просто навчання -
Намити ту крихту, знайти цей рядок.
Розлити тепло, пролунати думками
Схопити хвилину за хвіст вогняний
Тянути нитки поміж всіми світами
Нарешті відчути….Оце – саме мій!
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744862
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2017
Зачем? … - уже не мой вопрос
Закончена мозаика чудная
Оттенок каждый, штрих - всерьёз
Я подбирала, как ребёнок, замирая
Теперь моя душа свободна и легка
И лишена томящей грусти странной ,
(Как тёмная бездонная река,
Она манила – страшно и желанно)
Ты сердцем не отпущен, не прощён,
Ты понят ! Мне какое дело -
Обижен ты или польщён,
Ты понят и отторгнут…Я посмела
Да будет каждый день светлей,
Я вижу новый путь и мрак редеет -
На меру света - он в душе моей ,
Что от любви не слепнет, а мудреет.
© Елена Зинченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744202
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2017
Невже не встигну, зупинюсь
…чи скоро?
Боюся сумнівів і зрадницької втоми,
Хоч вижила –оголена душею,
Кохала, чинила долі непокору,
До дна - жагу і гіркоту - свідомо,
Нарешті небо визнає своєю?
Повторюю собі : не зупиняйся -
тільки так
Майнеш над прірвами - незримі крила
Матерію свободи розгорнуть,як стяг
Вони росли ,чекали тільки знак,
Щоб ти колись останній крок зробила,
У натовпі свій викресливши шлях.
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2017
Буває так, що ЗБЕРЕГТИ стає найважчим,більшим, ніж створити…
Здійснити подвиг стійкості в зрадливім шепоті затьмарених світів :
Продовжувати вірити в відсутність смерті як такої… і любити .
Колись - не видати себе, піти в підпілля, обдурити ворогів.
Це особлива творчість - стримана, тривожна, непомітна
Це мислення не днем прожитим, а масштабами епох -
Як ЗБЕРЕГТИ себе, спотворити не дати, отруїти…
Це шлях для зрілих і стійких, коли союзник – лише бог.
Щоб ЗБЕРЕГТИ - прийняти парадокс – істотно стати іншим,
Вагатись, але з біллю відпустити від себе дороге і рідне,
Плекати відданість, честь берегти в оточенні найгіршім,
І визнати обмежень сенс , щоб ЗБЕРЕГТИ важливе і потрібне.
Та прийде час - новим світанком серед галактик вибухне воно -
Як непроречене і неспожите, що поза часом, розумом, ціною
Ти переміг страхи, примари, зло, бо пильно вартував зерно -
Так цілий новий світ врятовано й ЗБЕРЕЖЕНО тобою!
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742882
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.07.2017
блукала посмішка…твої вуста хмільні
без слів щоразу обіцяли насолоду,
спинявся час , зникало слово «ні» ,
втрачавши глузд, знаходила свободу
блукало щастя на твоїх губах,
та ніжний присмак розчинявся
коли байдужість пестив ти в руках
…но як же ти чуттєво грався!
любов в тобі не знайде затишку ніяк
бо прагне нас безмежно і відверто,
та на тобі залишила свій знак -
зсередини пече чуттєво й вперто
нехай блукає щастя, і душа
нехай ятрить, і спокій відбирає
ота любов з небесного ковша -
…моя душа тебе благословляє
©Олена Зінченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2017
Твоє чоло колись я пригорну
Чекай…
Моя дорога в цім житті -
Як вензель темний нескінченний
Та пурпурову нитку виведу одну -
Чуттям, загостреним насамоті,
Жаданий і незнаний …наречений.
Я відчайдушно кину клич в усі світи -
Де міг колись ти залишити слід -
Нехай …людські, звірині і небесні…
І випульсую знак координат мети
Чекай…
Я ріки висушу, розплавлю вічний лід,
Якщо ти майже вмер….
Я накажу: воскресни!
© Олена Зінченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2017
Колись сміливі мрії я надійно заховала
Від світу, від очей своїх зрадливих
(які від втоми тьмарять розум мій)
Та скарб цей лише мати стало мало,
Я захотіла вийти серед зливи
І змити все, окрім тих сокровенних мрій
Стояла під потоками до болю, до тремтіння
Не відчуваючи де сльози, де вода біжить,
Де тіло змерзле, де розкроєна душа невинна.
Нема розкаяння і докорів сумління,
І память воскресає кожну щастя мить
Очищена, озброєна… провісниця невпинна…
Згадала сни урочі, тихі плеса і зірниці
Де сам творець свій задум перед очі розгорне
І влада мрій прийшла крізь тайни ночі -
Наповнились життям враз ранки блідолиці,
Тепер без них хай жоден день не промине,
Бентежать зрілість одкровення юні і пророчі...
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737687
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2017
я надто розумна, щоб бути слабкою,
а сильною стати - занадто жіночна,
та твою відчуваю на відстані згоду
розкритись змінам – бо знаєш точно-
що так пригубиш незнану свободу -
зустрівшись зі мною - саме з такою
тобі і собі , щаслива, я аплодую
а ти нашу зустріч вже бачиш ,може
хвилина наближення …наче піке...
єство твоє…мабуть… на виклик схоже
…і марсіанське вино ( я знаю таке) -
його всім чуттям своїм розділю я
ти- ціла історія, заховане свято
неначе… був так в якомусь житті –
мій напій розуму і насолоди…
п’янить мене передсмак в самоті
а небо пошепки зчитує коди...
зумовлює місце ... готуюсь
і байдужі втрати
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737504
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.06.2017
Час вийшов нам. Це крапка.
Наче в смерть – не вірю я. На жаль
….Бажала я чуттєвий наш роман...
писати і писати
В натхнення вилилось життя,
не прожите удвох… моя печаль
Не в тому, що вже не зцілюсь ,
а в тому, що тебе не врятувати.
До зустрічі в наступному житті!
Майнеш приємним перехожим ?
Або… народишся моїм дитям,
тоді віддати зможу всю любов
І ти збагнеш, бо будеш трошечки
на мене схожим -
Де та межа між міражами світу
і потребою кохати знов і знов…
Та це – колись, це мрії,
щоб не так боліло від безсилля,
Бо крапку замість ком
життя поставило давно.
Як мої крила пошматовано
до крові об твоє безкрилля!
Безславний епілог…
Пробачте ангели. Прости моя душа…
Кохаю …все одно…
©Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2017
Хоч часом здається, що це - найжорстокіша гра
Пам’ятай як пророцтво…про любов не кажи: «це востаннє»
Не тільки тому, що в коханні немає початку й кінця,
Небо бачить готовність кохати будь-що і скаже : «пора»
І силу свою відчує – переборовши вороже втручання,
Душа… до раю на крок стане ближче – і в цьому задум творця .
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2017
Не спрощуйте поняття
« тут і зараз»…хай хто б казав,
Що це - рятунок від обмежень світу
Реальні відчуття – не кінозал -
Як загасити душу розігріту ?!
«Живіть сьогодні» – це цікава гра,
Неначе пам'ять нашу відмінили,
Неначе відчуттям сказав: пора
І вони хутко серце залишили.
Я зауважу: той, хто потребує сподівань
На похвилинне сьогодення
Із спогадів, прощень, прощань
Не віднайде цілющого натхнення.
Не зросить він душі зворушення сльозою,
Не посмакує досвіду уроків,
І гордість не відчує за собою,
Утримавшись від хибних кроків.
Просвітлені казали «тут і зараз»
і крізь віки подумали про нас,
Щоб світлих почуттів не віддаляли,
Не гаяли в пустих турботах час,
Розкрили світ в собі і щиро покохали!
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733232
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.05.2017
Який же ти строкатий, суме мій
серед пустих одноманітних днів…
як ти прибрав до рук мою свідомість?
продерся тихо у життя як лиходій?
порушив плани, викрав спокій і посмів
покриви скинути …о, безсоромність!
Не варта нас,закінчилися влада метушні -
ми вдвох…і світ тьмяніє волею твоєю
мій стан – як медитація, молитва… зупини
ходу незрячих зайвих слів в мені,
щоб я занурилась у твій потік душею
тепер - реальний – лише ти,а решта – сни…
Відкрилось те мені, що зазвичай не бачу -
ти – наче відповідь гримасам світу
тобі дістану біль, давно захований в душі,
неначе прокидаюся …щаслива…плачу,
лише тобі фіранку серця залишу відкриту,
бо в ці моменти…із тобою, мій Суме, я пишу вірші…
©Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731483
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2017
Земна присутність швидкоплинна…
Та в часі не ведем рахунок -
Так вийшло, що у нас з тобою відлік інший
І вимір почуттів…Там кожний поцілунок
Стає,окрім торкання значно більшим,
Та ми …
Сценарій розставання знову розіграєм,
Пройдемо безліччю спустошених кімнат
Оман не наших …І кому борги вертаєм?
( В нещасті цьому ти мені як брат)
Неначе відбуваю покарання марні
Коли чекаю …Обійми!..Тривожно…щемно…
Повнота…І ми - як всі боги у світі – парні,
І так – як перший раз - оновимось взаємно,
Для того, щоб цей світ нас не поглинув,
Як пил, туман , як рештки – в небуття
І Бог за нехтування дивом не відринув,
Як темних янголів – без змоги вороття.
Ніщо не владно і ніхто у ті хвилини,
Що поза часом вдвох існуєм потай ми
В своїх містах,садах,заквітчаних долинах -
Все збережу і заховаю…
до строку у молитви і у сни .
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2017
Здається, я можу вернути прихильність до тебе,та впевнитись хочу тепер…
Я згодна на довготривалий виснажливий експеримент
Подайте…райські плоди і фініки дикі, тягучий лікер…
І я відсвяткую без одягу і уприкуску із звабою цей історичний момент -
Стань іншим…. Нарешті відкинь оману липку, що ти - мій чоловік,
Відчуй себе тим , ким ніколи не був, недбало напій спокуси пролий,
Дай волю тому, хто в темниці твоїй, і світло торкнеться його отяжілих повік
На запал оберни свою лють за вагання і лінь (як багато ти пропустив!) ,лиходій
Шукай коштовне в собі, крутись, пручайся, знавісніло борись із страхами
Та витримай цей чи то з тінню, чи з сумнівів військом химерний двобій
Щоб знищити все, що як мури кремезні колись повстало між нами
Тоді я скажу: я – не жінка, а доля ..твоя, а ти - обраний мій!
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729266
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.04.2017
Як незаконність відчуттів приваблює мене!
Я прагну зрушення в буденнених ритмах
За втіху маю обійти обмеження земне -
Від світу відгук не чекаю я в молитвах:
Він споглядає з задоволенням на біль ,
Хотів би мене ув’язнити за свавілля
Він тисне – м’яко ігнорую , маю ціль -
Звільнитися від догм …його безсилля
Благословлю у посяганні на свободу,
Нехай позлиться,бо мінливую стихію –
Мене зловити - як носити ситом воду.
Або… нехай шукає, я ховатися умію .
Не випаруюсь в пристрастях киплячи,
Моє нутро - то купність крапель – в ній
Вирує цілий рік Гольфстрим і вдачі
Рішучої - не замерзну в формі крижаній.
Нехай випробує зима, жага і морок -
Лише обрамлення потокам із щедрот
Тепер мене вже не лякає знаний строк -
Сама ввіллюсь в потоки вічних вод.
А зараз – зайве скину в потойбіччя,
В рухомому бутті я щастя віднайшла,
Тому вода – прадавньо-вічна
Мене як блудну доньку прийняла
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728805
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2017
Я належу твоїм миттєвостям…
І це зовсім не прикро мені
За хвилини відверті чуттєвості
Віддала би роки, а не дні .
Коли спогади тануть у вдячності,
Сипле сніг чи квіток пелюстки -
Я щаслива в своїй необачності,
Я читаю свій сум…залюбки.
Я з тобою шум трав, голос неба
Відчуваю , як ніч мовчазна.
А ти пести, як грай, так і треба,
Щоб прокинулась кожна струна.
Терпко, хитко і завжди по-іншому -
Перевдягнене ти божество…
Віддаю, як посланцю безгрішному
В інших долях забуте єство…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2017
Ми як колеги - буденна розмова,
Чи змовники - заговір хитрий плетем …
В нерівних боях з цим світом готова
Укласти союз із своїм тягарем
Плекала… чи народились свавільно -
ІЛЮЗІЇ в ядрах нейронів моїх
Колись збагнула – наскільки ж доцільно
Тримати прибічників дивних таких
Які вони різні – тихі й яскраві
Приручені, дикі, нові і старі,
Ніжні, натхненні, підступні, лукаві
Готові боротись, і ледве живі
То вони - друзі,а то хитрим оком
Шукають в свідомості тінь і шпари
Дехто пішов, згідно заданим строкам,
А хтось і тепер береже від кошмарів.
Моя охорона, і обладунки
В лихі безпросвітні безрадісні дні -
Знеболять втрати, прощання, стосунки,
Щоб броди знайти через ріки сумні .
Подякую не лише тим прозрінням,
Які привели на нові рубежі,
А також ІЛЮЗІЯМ - як умінням
Рівновагу знайти на крайній межі
Як я хочу в них не мати потреби,
Наче в грі "зіпсований телефон"
Щоб стало сил відпустити від себе
В вирішальний момент ...
і не здатись в їхній полон.
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726498
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2017
О подруго, ти знов перейшла
в автономний режим
наче…покрита темною
фарбою суму
міцна субмарина.
і унесла в глибини
здобуток кохання …і з ним
об’єдналась в самотність,
потікли твої днини…
хоч без світла ятрила
прадавня жага,
жоден прилад
не вийшов із ладу.
ти упевненість світлу
тримати змогла
і не тільки собі дала раду
жінко, - вперта, відважна,
схаменися на мить -
цілим арміям
в силі ти рівна,
та на тебе чекає
і інша блакить,
моя подруго, світла і дивна
ти - вітрильник бентежний -
рве крила від сили штормів,
а піна на хвилях
так ніжно шепоче…
ти бажаний берег знайдеш,
дістанешся нових світів -
послухай від чого
це серце велике тріпоче
не бійся своїх
хвилювань і думок -
позаду всі ті,
хто міг би назвати слабкою
а ти…
наближала життям своїм строк,
щоб відчути – як дійсно бути собою!
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726099
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.03.2017
Симуляція життя виснажує до повної втрати реальності
і нам важко побачити в собі перші симптоми знеособлення:
юнацькі мрії не турбують більше?-
кохання стає просто гарним словом? –
страх втратити звичне гальмує рух? -
знайте, світ починає вас загарбувати -
спочатку вводить знеболювальні ін’єкції
суспільної думки і соціальних стандартів,
повільно, як чуйна медсестра
(або боляче – при непокорі,
тоді ця ж медсестра – недобра)…
і так - повільно чи швидко
починається симуляція життя,
профанація Бога,
ампутація іншомислення,
кастрація істиних статевих проявів
водночас -
постійна демонстрація зайвого для здорового глузду матеріального добробуту,
періодична сублімація позитивних поривань в негативні дії …
та якщо ви – трошки божевільний
(або деякою мірою – поет)
у вас є шанс уникнути спотворення...
трошечки божевілля…
щоб не сприймати ігри світу всерйоз
бо це дійсно ігри… не більше…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725373
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2017
Ти спитав: а в чому різниця?
…ти - казкар, а він - чарівник,
бо читати по темних зіницях
потаємні думки мої звик...
ти – омана облудного світу,
де слова мають темную владу,
а за ним – ожили мої квіти
він –володар душі й зорепаду...
не помітиш, а він тихо в мить
перетворить печаль в шлейфи снів,
мою хіть – у надхмарне блаженство
у кристали натхнень морок днів
тиха радість... невтомне шаленство ...
він сміється, чаклує й мовчить…
поцілунки його – амулети,
близькість з ним– як магічна посвята
нові рими,уяви, сюжети…
я збентежена ним, я крилата
тим, хто любить казки залишаю
тебе... і талант визнаю,
я ж звичайного... дива бажаю
мій казкар, я тебе не люблю!
© Олена Зінченко 2017
P.S. Про тих, хто полюбляє багато базікати, в т.ч. на теренах інету, розповідати жіночкам байки... і тим, хто просто є і потрібен нам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725213
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.03.2017
Серце – завмре без кохання,
як душа потьмяніє без вражень,
як тіло ослабне без навантажень...
тому почни своє обертання -
рішучо- зворотнє – від різних лап...
ілюзій – хижих або м'яких
і так розкриєш послання мап
світів, свободою п’янких ...
наллються м'язи силою через втому
емоції хвилі живі додадуть -
не зупиняйся і дійдеш потому
туди, де кохають, туди, де ждуть...
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724118
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2017
Я могу заблудиться в твоих волосах,
пропитанных ветром наших утрат -
и тогда в погоне за место под солнцем
очнуться... потерять нездоровый азарт...
раствориться в тебе, как в течении рек,
испариться и снова выпасть дождём -
умереть,воплотиться ...
и понять - бессмертна в одном:
я способна любить - в этом я – человек!
сотни раз я сумела себя поменять,
чтоб с тобой стать когда-то единой,
смысл единственной нашей цели понять
и стать судьбы властелином...
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723754
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.03.2017
Я обираю тебе з поміж тисячі тисяч,
Я проведу твою душу крізь морок і глум.
Нарешті, почуй– мабуть невміло – благаю:
Розкрий свої очі, покажи свою спрату та сум
Я ,може, тебе не побачу , але вже кохаю... кохаю…
Де я – там повітря гаряче…відчуй... торкнися...
торкнися…
Розкажи про свої вечори й одинокі світанки,
Про обійми із присмаком болі і прощі,
Відтвори зі мною таємні свої забаганки,
А я скарби принесу свої найдорожчі…
Спекотно самотній…
Невміло благаю…
кохаю…
чекаю…
торкнися…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
Найбільший
фалічний символ миру –
чоловічий розум,
спраглий…
до пізнання обрію -
за межею дозволеного,
по лезу суті,
по тонкому льоду
над рікою божевілля…
Вклоняюся тобі,
надихаюсь твоєю свободою,
підкорюю своє свавілля
твоїй міці,
служу з трепетом
твоїй відчайдушності...
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722772
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2017
Вона зачекає...
відступить вона, коли треба
Як волю священну
прийме кожну твою забаганку
Ти побачиш в ній
ознаки спокуси і неба
Вона ж задихнеться вночі
і відродиться зранку
І знову відтворить уявне і дійсне
із світу бажання
Вона через край
коханням ніжним проллється
І стане другим тобою ,
відродить твоє сподівання
Схолоне,зів’ється,
нагріється і посміхнеться...
З любов'ю простить
і не схибить ніколи
На дихання,
стук в твоїх скронях озветься -
Така вона - жінка в коханні…
відколи
Цей світ породили
ритми всесвітнього серця
© Олена Зінченко 2017
8 березня 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017
Величні пані, панночки примхливі,
Сьогодні поздоровлення для вас!
Весняні подихи - чуттєві та грайливі
Вам надають чарівність без прикрас…
Це все – про вас - кохана, берегиня, мати!
Як ви змогли в своїх цупких долонях
Весь сильний чоловічий світ тримати -
Наснагу, силу дарувати і… безсоння
В обличчя часто ви дивились долі
Під тягарем подій , в коловороті справ.
Слабкі жінки ,але ,здається, в вашій волі
Щоб саме так наступний день настав.
Немовчазні… невивчені створіння,
Покірні і свавільні водночас,
Володарки сто й одного уміння -
Бо вогник від богів у вас не згас!
Бажаємо міцних - здоров’я і стосунків,
Добробуту в ваш дім і спокою у сни,
Жаданих - як без них - дарунків й цілунків,
Провісниці тепла, любові і весни…
06.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722284
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.03.2017
Надихаюча хіть – не прокрустове ложе
І клітини про звабу тотальну благають
Лише тим, з ким в бажаннях ми схожі
Він вже близько… десь поряд … вони відчувають
Готові завжди - чатують свою насолоду
Шепочуть…провокують вдоволення мить
А душі? – дають почуття в нагороду
Я їм вірю і не хочу їх план зупинить …
З головою - в весну - в колісниці бажання
Вщерть віти жаги одежі умов роздеруть,
І вільною стану в своїх пориваннях -
Через близькість пізнати приховану суть…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721161
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.03.2017
Залиш повідомлення…
напишимоїм янголам:
«вона вільна»
думками і тілом, а, особливо –
чуттєво-тактильно…
не торкнуся твоєї сухої душі
тебе рішуче я відпускаю…
залежність чуттєво-тактильну
як зайву вагу - стрімко втрачаю
ти тішився владою наді мною
і керуванням чуттєво-тактильним
та зухвало пишався собою…
вважав ,що чари твої – всесильні
послухай…
якось вийшло, що я танцювала
не більше – чи зможеш ти зрозуміти
відверто не пестила, не цілувала
(а здогадки можеш собі залишити)
…ритмічні рухи, закриті очі…
я просто у танці собою ставала
коли - як блискавка темної ночі:
дарма я в полон тобі душу давала…
подивись…
як я захоплена танцем -
свобода,радість, натхнення -
наче з коханим обранцем
осяяло світле знамення,
без жорстких поневолень
ось що дійсно нам треба -
чуттєвих яких задоволень
(так, кажуть, ближче до неба)
подаруй...
собі чисті миттєвості -
танцюй,не бажай душі чужої
навчись моєї чуттєвості
а я - вперед... не з тобою
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720862
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2017
я несу небезпеку здоров’ю:
гніваюсь, із себе виходжу…
досвід карбую власною кров’ю:
кожну літеру сумлінно виводжу
не рятуюсь в інших, в алкоголі, в сексі
і, хоча зазвичай бракує терпіння -
шукаю істину в скритому сенсі
і будить мене жага, не сумління
…ти б зважився до мене прийти
сів, всміхнувся, подивився в очі -
і відкрились двері в інші світи,
і наповнились дні, і зменшились ночі
так…так мало бути, але ти не прийшов
не хотів клопоту, я все розумію
в інших обіймах спокій знайшов
без тебе свій сум зайняти зумію
сама собі лікар, розв’язані руки
дозволю в проявах бути слабкою,
як совість не брала мене на поруки,
то власне безумство знайомлю з собою
не з тобою, а з ним вип’ю пляшку вина,
посміхнусь - в нас так багато спільного…
в поневіряннях тепер я – не одна:
маю друга до крайностей схильного
я роззнайомлюсь охоче ... дивак...
проймуся його сутністю, закохаюсь
анатомую свої почуття - і так
про гнів свій, нарешті, багато дізнаюсь
і ось…не осуд випущу, а співчуття
до нього , до болісних переживань
і з цього почнеться моє відкриття
власних страхів і таємних бажань…
коли зустрінемось знов з тобою
вразить мій поблажливий настрій
не буде гніву, обурень, двобою
бо я закохалась…
в своє альтер его… і з ним,
нарешті… поринула… в щастя…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720249
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2017
його немає тут...колись давно
покинуто межу неповертання
як він тепер ? - та майже все одно!
уже як сон - моє шкільне кохання...
у когось старі фото зберіглися -
забутий щем, і щастя, і надія...
і очі...юна постать...кожна риса -
прекрасна і таємна світла мрія...
дивлюся - тут говорить - хто?
і що я так напруженно шукаю ...
(тепер мені, здається, все одно!)
та я ось-ось потрібне пригадаю:
тривожні відчуття і кольори
нездійснених цілунків забуття
бентежний сум весняної пори
...миттєвість - там, і знов - за цю межу
невороття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2017
він вчора несподівано з’явився -
моя велика радість – йде та йде -
м’яке очищення і легкість…
неначе він назавжди замете
старий непотріб , зайвий клопіт,
розчинить під собою бруд
не хочу думати,
що світ його розтопить,
проткнувши ребрами споруд…
ви скажете: колись його не стане
(неначе хтось живий пішов в далеку путь)
я ж як в дитинстві з’їм бурульку наостанок:
до зустрічі! приходь… про мене не забудь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718282
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.02.2017
я знаю все …але кохаю досі
і божевілля це сягнуло за межу
і недомовки, і маленьку просінь…
все це, як скарб свій бережу
колись…
цікавість... подив…пристрасть –
по сходах - вгору …блиск очей
за ним - чекання…розпач і спокута –
це сходи в пекло… і отрута
в судинах скривджених ночей
не знайдено, не здійснено, не чуто
недоотримано цілунків і тепла
та жодного трокання не забуто
клітинами моїми - я змогла...
колись …
повстала гордість , роз’ятрила
здоровий глузд і він заголосив
а що душа? та любить, як любила
хоча про це [i]ніхто [/i][i]ніколи[/i] не просив…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
напруження…
повільно наростає
лише в кристалах
атоми тремтять
медитативний стан…
ніщо не провіщає
дерева сплять…
турботи сплять
принадна німота
і одинокий вітер…
я віддалась зимі...
я насолоджуюсь…
не хочу у тепло!
сховались рими
в лабіринтах літер
і душу білим…
білим замело
не пишеться,
не дишеться весною
душа завмерла
й не болить
її зима закрила ніжною рукою –
нехай поспить…
нехай поспить
повітря снів…
прозоре й чисте
десь тануть айсберги думок
чекаю чи боюсь,
що крига трісне
іще не строк?
іще не строк…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716926
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.02.2017
Я знаю, ти міг би …
спалити мене без вагання
боїшся і хочеш...
о... той погляд неситих очей
простити не можеш
моє зазіхання
на забуття
твоїх одиноких ночей
та я все ж прийду
у звабливій личині
і відблиски вогнищ
принесу в нескорених очах -
з тих давніх часів
живуть і понині
я - первозданна жага,
а ти – первісний страх
та разом несем
ту одвічну спокуту
я – відьма, чаклунка,
провидиця темних богів…
ти - в рясі, тіарі…
хранитель статуту –
супутник вигнання чи смерті
останніх моїх берегів...
не можеш прийняти,
що я від плода пригубила!
без [i]мене [/i]– в невіданні
досі б блаженно бродив
в[i] мені [/i]проростає
наш потяг до знання та сила
я – частка твоя,
що б зі [i]мною [/i]ти не робив!
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716619
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2017
ти підганяєш зиму,ходиш сам-не-свій
а я люблю усякий день, коли ти мій
бо з мене випускаєш хижий смуток -
нехай повітря волі прибере в здобуток
і, може, стане чимось більшим
як роззнайомиться із смутком іншим
і набереться досвіду та щирості
цим зміниться у неминучій сірості -
а зараз гляне мені в очі і заснуть вони
до часу , коли в них запалиш ти вогні
і відіб’ється світло від моїх очей
і стане денно серед тих ночей
ти ж не даєш себе, щоб живити його
не переймайся тим – і набирайсь мого -
за те, що був завжди і пам’ятаєш нас
і що там відстані між нами і безжальний час
ти посміхнешся десь – хоча і не мені
радію, що в тобі живуть оті вогні...
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2017
Оставь меня ,чтоб позабыла
Тебя – и телом, и душою,
И мысленно не умоляла:
«Приди на миг , побудь со мною».
Ах, эти очи колдовские,
Усы - с бесовскою хитринкой,
Ах эти речи удалые,
А сердце твоё с льдинкой
Уйди, но так, чтоб содрогнулась
Душа моя, припомнив грозы,
Всё подберу, что там осталось,
Пусть только слёзы, только слёзы…
Ах, эти очи колдовские,
Усы - с бесовскою хитринкой,
Ах эти речи удалые,
А сердце твоё с льдинкой
"Оставь меня!" - тебя я заклинаю .
Сама не в силах отвернуться
С тобой себя я забываю,
Так помоги же мне очнуться.
Ах, эти очи колдовские,
Усы - с бесовскою хитринкой,
Ах эти речи удалые,
А сердце твоё с льдинкой.
© Олена Зінченко 2017
Ось як буває... Багато років тому написала цей романс ( і вірші і музику) як присвяту конкретній людині. Була вражена його розумом та винахідливістю, а також поділяла захоплення культурою та стилем життя кінця 19 ст.,циганами...
Людини немає у моєму житті, а романс залишився...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715968
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.02.2017
що з тобою робити ?!
муром обгородити
заточити туди, заховати
залюбити тебе, засмоктати
клітинами в ядра -
в геномі своїм відтворити
та нову істоту родити…
вдихнути в легені , змішати
з теплом своїм, гріти і гріти
торкнутись губами
келиха з смутком
і пити , і пити, і пити…
зробити кіно
з вічним героєм
планету відкрити
назвати тобою
та більше –
всесвіт створити
одне неможливо -
переболіти…
і наше щастя забути!!!
лише залишився... шанс -
собою без тебе бути…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2017
Свобода – прагнення людини
Та де межа між волею та злом?
Напружу мозкові клітини
І виявлю – чи є чиїмсь ребром!
Позичу простоти у інфузорій
Метеликів блідих перефарбую
Перепишу кінець сумних історій
Та карму ще не раз здивую
Нехай прискіпливо не мружить очі
Як решта світу – і вона мине
Безмежно керувати хоче
Та мою душу чи збагне?
Нехай відчує слабкість і нудоту
Нехай пригубить трохи забуття
І бавиться припущеннями доти
Не вигадає нОві каяття
Коли вона завмре в ваганнях
Я інколи попереду на крок -
Уперта і смішна в своїх стараннях
Засвоюю вигадливий урок
Колись... вона всміхнеться дивно -
Таки я спровокую інтерес
Бо прагну розділяти владу рівно -
Бентежна смертна – з посланцем небес!
© Олена Зінченнко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715800
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2017
В житті - як по канату - обережно
між вчора і ніколи - так любила
невдачами зробилась незалежна
і дивно рівновагу відродила…
буття її – між смертю та всесиллям
його сп’янить ( він не відчує міри)
і так обтяжений своїм безкриллям,
що майже потонув в пітьму зневіри
за нею рушив,щоб не оглядатись
тим силуетом марив, як в кошмарі
нехай одне бентежить - надихатись
вона спасе, бо є життя ...в тій парі...
йому - скоритися тім хвилям впертим,
які від неї йдуть - магічне коло,
над прірвою спинитись і завмерти
не випускати руку їй - ніколи!
а їй що треба, цій примхливій музі!
не діють обіцянки, компліменти –
бо з нею не коханці і не друзі,
вона прийде , коли він… най -відвертий…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714478
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2017
Майбутньому дивилась в очі
Рішуче, з викликом, на рівних,
З теперішнього часто влучно глузувала
В страшних речах шукала риси позитивних,
Бо так лещата світу душу гартували.
Над ним ходила – як по тОнкому канату
Вогненні язики спокус лизали ноги
Несла як хрест - гріхи за пращурів проклятих
І тьмарився їй світ в напрузі – до знемоги…
А виглядала як улюблениця долі
Для декотрих – безкомпромісна і жорстока
Та багатьом не знати, що без бога…волі,
Що дав натхнення їй - то не зробила б й кроку…
Її поява , образ, вірші - виклик - точно
І всесвіт, як дитина ,в її цупких руках
Вона ж задумлива, свавільна і жіночна...
І здатна докорінно... перемінити шлях!
Пройдуть епохи , перемоги, кров та відчай
Для строків всесвіту – як день буття земне
А в ньому як... перлина… муза… протиріччя…
... промінь світла - жіноча постать...
...промайне…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714298
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.01.2017
У тій пустелі перехрещено шляхи...
Ідем, благословляємо верблюдів
В нічнім прозорім небі , мов цвяхи
Розсипані зірки, а в караванах - люди…
І зосередженість ввійшла в свідомість,
І витривалість – це не просто гра -
Оманлива пустелі нерухомість
Прийшов кінець припущенням…пора
Давно розвінчані кумири паперові
Нарешті виступає істина , натомість
Не всі дійшли , не всі напоготові...
Оазис де? Тут – небезпека й невідомість...
Лише, щоб далі йти – рідкий перепочинок,
Вологу та снагу ми бережем уперто,
Майнули міражі принадливих картинок
І кожен в самоті– напружено й відверто
Я відчуваю – майже всі кудись дійдемо,
Та кожен з нас своє відкриє джерело,
Бо хочеться , щоб в розуму пустелях
Як тих зірок – садів прекрасних зацвіло...
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714115
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2017
Із поцілунком – пара…ти шепочеш:
Холодна осінь…плине час...
Почуй: нема ні дня, ні ночі
Мені - бо той вогонь не згас!
Мені - не холодно -
у пристрасті нема такого стану,
Нема претензій, зайвих слів, образ
Не буде кодексу , чіткого плану,
Але в усі часи,
Смакуючи, вона ковтала нас.
В ній зло розчинене таємно?
Чи то добро снаги навчається у зла?
Та, мабуть, дуже це приємно,
Що навіть Єва встоять
Перед нею не змогла !
Її досягнення – скидать обмежень пута,
З душею покидати тіло
( дехто – назавжди)
Невже то тільки ... диявольска отрута,
А, може , декому - це шлях в нірвану...
Так! Зажди!
Коли вдавалось ще поринуть
За власний обрій багатьом,
Умовності пусті закинуть
І потім мріяти про це крізь сон?!
Таки… Коли душа світ залишає,
Спитають там:
що бачив ти окрім турбот?
У декого
лиш пристрасть заволає:
Прекрасні стегна, очі і рожевий рот…
Тож шепіт твій, хоч ніжний – недоречний,
Коли не знають греблі почуття...
Мої...Прислухайся... І в небезпечну
Тебе я путь візьму – до забуття…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713911
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2017
С волнением, почти страхом всегда приближаюсь к Ней…Всегда
Даже при одной мысли о Ней испытываю трепет. Иду – на долгожданное свидание. Иногда – больше – как на тайнодействие, смысл которого не понимаю, но интуитивно чувствую важность и сокровенность происходящего.
Вхожу… Всегда захватывает дух … Всегда. Насколько же Она больше и сильнее меня. Но, когда начинаю плыть, всё меняется – я чувствую, что Она со мной заодно, хранит меня ,учит, утешает… Не хочу расставаться с Ней, не хочу по кидать её. Но всегда позволяю миру себя оторвать – в одиночество.
И опять – всё по кругу: желание, ожидание, трепет, страх, вожделение. Единство!
Может быть, и нужно отрываться от Неё и отдаляться – чтобы каждый раз испытывать подобное… Пока я живу. Пока бьётся моё сердце.Юность, зрелость, старость – Ей всё равно. Только Ей – вот в чём парадокс. Она всегда будет меня ласкать, утешать, одухотворять… Только бы мне не предать Её.
Я точно знаю – Она меня ждёт, тоскует, волнуется. Она – вечность, а я –смертность. И нам никак друг без друга. Вовеки веков…
© Олена Зінченко 19.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713258
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 19.01.2017
Поринули в моря – без берегів
Холодно-безпорадними ночами
Пливли назустріч і обітниця вітрів
Розсіювала бурі поміж нами…
Знайшлись та загубилися одразу
То справа долі чи чиясь вина?
Та я щаслива бо торкнулася, наразі
Скарбів чуттєвих океанів дна
Ти ж зрозумів - нема обійм… безумних
І радо скинув зайве …на підлогу
Зіграв в моїм оркестрі на всіх струнних
Забув у розпач сірий свій дорогу
Від світла приховав розширені зіниці
Вивчав , як учень нашу насолоду
Допоки ще душа моя ятриться
Тримай, тримай безцінну нагороду –
Посвячену, натхненну ,а для долі
Твоєї безоплатну - ти тремтів дарма
Свободної це буде поклик волі
За все я заплачу сповна... сама
Чим? Та мене це не бентежить
Я не торгуюсь за відвертий поцілунок
Сплачу я за кохання, за безмежність
Бо маю я [i]СЕБЕ [/i]- найкращий подарунок!
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2017
Межа між злом і спротивом тонка…
Колись …я вірила в дива, співала
Та міццю наливалася рука
У боротьбі себе я гартувала
А пагони пітьми скрізь розрослися
Навколо мене ,та одної ночі
У нетрях дивний сон мені наснився:
Гукали співом голоси дівочі…
Як прагну віри та розмов душевних!
Переживу вагання та образи
Та в кожному тепер завжди непевна –
Все хочу перевірити й одразу,
Дивлюсь із сумом я на пагорби круті,
Пташок безжурних , тихі барви трав
Все бачу крізь колючі чагарі -
Неначе хтось життя моє украв
Скажи, мій янголе, як не згубитись
Знайти таких, що вірять у дива,
Як з часом гнівом вщент не спопелитись,
Як знати, що душа моя жива?
У відповідь – напружене мовчання…
Чи вірить він затьмареній мені?
Хоч клятву дав про невтручання,
Я вірю, ліхтарі тримає у пітьмі...
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712582
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2017
Багаття мого не згаси
так відблиски
пестять примхливо
поверхні твоєї краси
освітлюють статність та силу
я бачити хочу усе…
рельєфи, принади , глибини
хай пристрасть печаль унесе
в далекі холодні рівнини…
бентежать твій подих і рух
не мушу вдавати нічого,
не хочу улещити слух
лише твій вогонь - углиб мого
і влада твоя – не тягар
бо вільний цінує свободу
за неї поклав на вівтар
життя своє, силу і вроду
візьми моє серце – як тіло -
ти вмієш, ти знаєш, ти хочеш
щоб двоє у вічність злетіло -
як спалах зорі серед ночі…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2017
Я потребую тиші - дві години -
Це буде вечір… ранок... краще ніч…
В житті далекі та звичні картини
Змішались - душу рве від протиріч.
Тому свідомість рушила плотини.
І хто сказав, що ніжність всім приємна
Мене ж відвертість збуджує – за край
Та, особливо, як вона взаємна
Десь все ж існує , осторонь, мій рай
Там я – доречна, мудра, невід’ємна...
Таких речей була колись я свідком
У тих життях, видіннях чи у снах
Що я дивуюсь зараз дуже рідко
Тому, що відбулося на очах
І змінюю життя хоча нешвидко .
Бентежить ледь вловимий рух природи,
Дитячі очі, жертви і безжальна смерть
Того, хто жити мав усі нагоди.
Мабуть, душа не зашкарубла вщерть...
Вона бажає правди і свободи.
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711991
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2017
ти рахував дрібнички та цвяхи
вклонявся долі та лишав незрячим
коригувати всі свої щляхи
ти ще не вмер? - ото твоя удача
невпевнено молився всім богам,
і все чекав: от-от щось має збутись
я марила: усю себе віддам,
щоб сфер магічних нам колись торкнутись
ти так себе від почуттів закрив,
душа усохла ,встигла обмілитись ,
углиб моїх очей зроби заплив -
там для відродження не гріх втопитись...
я підхоплю тебе – немов дитя
я збережу твій час, снагу і душу
ти знітився - не буде вороття,
і я зміню уклад, закон порушу?
та спершу ти скуштуй мене на смак:
в віршах, торканнях теплих, поцілунках...
тяжіння наше – то цікавий знак -
знайдем себе у долі подарунках?
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710638
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2017
примхливо - бентежна – Вона…
розважлива – це не про неї
і їй байдуже мир чи війна,
ацтеки, Кортес, Піренеї...
безмежжям осяяна власним
заручниця вільних стосунків
розтанула тихо й завчасно
без слів, нарікань, подарунків…
слідів її теплих торкнувся -
і сонце в долонях сховалось
молю, щоб вона повернулась
й довіку зі мною зосталась
бажав і тремтів до знемоги,
позбавлений вищої ласки,
розгублений серед дороги -
прозрів, що Любов - то не пастка...
©Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2017
мені смакує шоколад гіркий,
…і може здатись млявим поцілунок
…і ніжностей моїх словник - терпкий
… в самотності - свобода порятунок -
і не лише для мене – ти не знав?! -
я ж « і в люстерку бачу те, що хочу»
сама прийду,
коли вже не чекав
і також зникну з ліжка
серед ночі
а потім - розшукай мої сліди
лише…,бо не раба я і не бранка
твоя, любові,будь-кого. Іди...
допий міцне вино... мого серпанка
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2017
ти взявся мірять мене манівцем
лінійку ти позичив у дитини,
і малював китайським олівцем
мого життя нездійснені картини,
і прагнення моє рівняв з своїм,
що теплоти таки добилось,
моє здалось химерним і чужим -
бо в твій маленький обрій не вмістилось…
завжди жалів себе, мав привід для образ.
а я ридала , коли вірш не народився
ти присипляв себе й мене та гаяв час.
я ж божеволіла, шо ангел не наснився
тікала в поле, в сподівання неземні
де вітер мій, де пам’ять про свободу
де ніч завжди була за подругу мені
де чаклувала співом на вогонь і воду…
та знов і знов верталась я туди,
де уривалося завжди натхнення
то жереб чи то совість кликали : іди,
там просять допомоги і прощення
чи я до тебе поспішала? – ні
багато мушу ще в житті земному
знайти, перш ніж побачу у пітьмі
вогні,що вкажуть шлях мені додому…
© Олена Зінченко 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709952
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2017
Благаю,любий, забери, мене
Позбав усього, що руйнує -
Час контролює все земне
Кохання ж вічністю керує
А решта - як нікчемний фільм
Реальність-
у хвилинах насолоди,
тоді крихкий узор майбутнього
стає чітким
І поштовхи твої
несуть у вир свободи
Я зву тебе – прийди,
яким не бачила давно
Порви тенета й забобони
Ламай , круши – зі мною заодно!
Відкрий свідомості кордони.
Зміни моє життя -
Хоч на коротку мить
Благаю знов , хоча не звикла
Нехай нестерпно нерв бринить
Про рух вперед
завжди моя молитва
Несамовитий і безжальний
У пошуках новітніх переправ.
Ти відчував час вирішальний,
І кожний раз де йти ти знав
Непевний шлях – через кохання,
Жагу і пристрасть – до кінця?
Та ти ж казав , що лише той,
хто подолав вагання
дістане істини вінця
Я відчуваю, понесеш мене
у невідому путь...
а зараз...
в мої бездонні очі зазирни
Що бачиш там? – омріяну рішучість
З тобою полетіти від землі!
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708878
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2016
Скажете: «Чувства погаснут,
Недолго горенье свечи,
Станет многое ясным,
Как пробужденье в ночи"
Но бывает, что не тускнеет
Когда-то возникший свет,
Может быть, это не свечка
И сна с пробуждением нет!
А может быть – это влияние
Какой-то сверхновой звезды.
Способной на расстоянии
В сердцах разукрасить сады
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708702
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2016
Сухі безбарвні дні – то
не про мене
До сонця звикла і
моє ім’я – Helene
Моя молитва-
над дніпровською
водою
я не самотня –
мрійники зі мною
Не стане стільки часу, щоб забувся
момент зародження
незнаних відчуттів
Стара, сліпа - я неодмінно
повернуся
до тих жаданих віщих
берегів
Втішається вогнями над Дніпром
велике місто
І спогади мої нанизує
як дороге намисто
На плеса кидає думки,
ховає в берегах…
Та я ніколи не втолюся
У хвилях темних тих –
така моя жага
Я спрагла – і від того
я жива
В себе вберу всі води –
захлинуся
Свободою…. Тільки у неї
я раба
Себе знайду - для світу
Загублюся…
Собі нарешті дозволяю
обминути броди
Занурююсь і тілом і душею
в вічні води
Торкнуся мокрих віт
рукою
І знов прокинуся на березі...
з тобою
Я небо бачу вглибині
води
В ній проявився
потойбіччя дух
Ми вийшли з неї і ввійдем
туди…
Там незбагнене має
вільний рух
Дніпро – це нескорене
божество
На тлі землі –
посвята і прикраса
Я хочу жити і померти
тут
Під поглядом
великого Тараса…
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708529
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2016
Де головне , де істинна посвята?
І де дають проскури і вино ?
Де не іде ще брат на брата?
Де стать і статок когось – все одно?
Таки здогадуюсь, де цей пристанок -
Туди дістанеться лише мій дух.
А решта – озирнеться н останок,
І стане їжею для черв’яків і мух
Але тепер я маю гарну здібність:
Побачити приховане в простому
Відчути в різному подібність
І , головне – пізнати щастя в тому!
Зберу себе серед тисяч зволікань,
На перший погляд, начебто важливих
Вітрин, реклам позбудусь зазіхань
на внутрішню свободу надвразливу
Хіба не привід це відсвяткувати!?
Кохатися і босоніж ходити
Обожнювати світ, вірші писати
І, знову...(я повторююсь), любити…
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2016
Я не желала бы общаться
с Генри Миллером –
в любом лице
я им хочу побыть,
войти во всё –
как он входил
такой же получить оргазм в конце
вы говорите - мне не хватит сил!?
и тяжело идти в таком венце
а может быть,
хочу… отличие принять
и понять - в женском теле…
интересней жить…
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707636
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.12.2016
Хоча запізно, та прозріння настає,
Як непомітно зморшка пролягла
Тоді, здавалося, кохання заважає
А зараз хочу я ,щоб ти змогла
Я впевненим не тільки виглядаю -
Повага, дім і син - та дерева нема.
І особливих я гріхів не маю…
Хіба… так не зробив , щоб ти змогла
Ні вірності, ані жаги не прошу –
Тоді це все сповна ти віддала,
Мене бентежитьвласний осуд
Тоді не допоміг, щоб ти змогла
Бажаю хоч з тобою привітатись,
Щоб руку знов мені дала
І нове щось могло початись
О мила, прошу я, молю, щоб ти змогла
Пробачити – ще все не безнадійно
Знайти в собі снагу, і дати шанс
І знов розквітнути - задумливо і мрійно,
Щоб надихались інші, дивлячись на нас…
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2016
Я – радісна й несамовита
ти – переможцем
бездоганним
виглядав
і моїм стегнам,
ніжністю розкритим
як квітку, насолоду дарував
я –
безсоромна й
беззавітна, ти -
безтурботний та
безликий
неначе ззовні схоже,
та відверто
лише мені дано заполонити
беззоряну
безмісячну
беззвучну
ніч на землі
безкрайній та
безмежній
здолати
безнадію й
безпорадність
в серцях на стороні , нам протилежній
та ти не жив, а відчуттями грав
беззаперечно –
жваво та розкуто
тремтінь жіночих колекціонер -
тобою щире все забуто
також моя
беззбройність– на утіху
тоді ти вільним почуваєшся від снів
де я будую дім, і, майже стріху
ти ж продукуєш дим та ненажерливих синів
та твій
безбарвний день пройде
на зміну
безумному
безсонню
безславний і
безглуздий світ ти побудуєш там
безформний……
безталанний….
а безсмертний – в моїх думках, моїх віршах,
де ми з тобою - сам – на – сам
а я -
безстрашний та
бездротовий зв’язок
з усіма, хто колись любив і мріяв,
хто почуття стискав в вузький рядок
і жертву в радості нічим не міряв…
©Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016
А я знайшла – у травах розшукала
Любові краплю – так, ти загубив –
Ту, крихітну, подумав : мало
І та була моя – ти не любив.
Я божеволіла від насолоди,
Розгладжена по всіх своїх кутах,
З блаженним присмаком свободи
На спраглих зацілованих губах.
І запрокинулося небо
В твоїх очах – здавалось, назавжди …
Відсторонив легенько: треба
А як хотілося кричать : не йди
Не оглядався ти ніколи, милий.
А наші трави - постіль – не для сну
Ти – безтурботний та…безкрилий,
Всміхаючись, забрав мою весну...
І довго я сама поневірялась
Сніг часто замітав тонку стежину
І так нічого не боялась,
Як втратити оту мою краплину
Я берегла її завжди - свідомо -
Хто знає, як не ти , то що було б-
це достеменно невідомо...
Як саме те, на що готова, щоб...
І крапля згодом в повінь розлилась ,
Бо недарма Любов її імення
стать джерелом бездонним спромоглась
Мого пекучого натхнення...
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2016
Буде нам у чому змагатись
того не бери, що тягне назад
приходь пити чай й цілуватись
у мій абрикосовий сад...
навчись трансформувати свій сум
в щось корисне і втішне - як поетичний струм
не роби з душі вокзалу
не роби бомбосховища
не пакуй валіз завчасно
не вбирай зайвого із середовища
не смійся чужим сміхом
власний – то дійсно путня річ
не будь просто комусь втіхою
для себе - бережи свою ніч
закопуй лише зерно – і воно проросте
не обілюй багна – занадто воно просте
не мацай в душах чужих –
там радості не знайдеш
бо заразишся від сумних
і в їхній світ попадеш
там темно, голодні собаки шкребуть
ті душі , і злидні зловіщі їх ссуть
а будь – як я – одержимим природою
у всіх проявах - позапогодною
як упав, то підводься і йди без упину
ноги не бережи - тільки мозок та спину –
для думок і гнучкості
не вір у тупих неминучості
плекай свою зневіру в дешевих чужих богів
і непересічним вмінням дістанеш святих берегів
І приходь до мене – вип’ємо чаю
міцного, гарячого – і не раз…
пишу, бо тебе помічаю
цей лист знайди в сітях, на небі,…у зграях
підводь свою дупу, кажу ж я –руш
зустрінемось - рано чи пізно
ні, рано не буде для наших дозрілих душ
бо прожили життів десяток нарізно
поквапся, бо час вже іде, все буде інакше з тобою
якщо ти бажаєш сексу – і тут я тебе заспокою
та все це мине, і важливе, і трошки не те
приходь… стигне чай … абрикоса цвіте…
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707143
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.12.2016
Капризный большой ребёнок.
Глаза с бездонной тоской -
И я в плену ... с открытой.
И полной мечты душой...
Не успокоюсь, пока не узнаю,
Что ты счастлив - как ребёнок во сне,
Что ты иногда тихо-тихо,
Чуть-чуть взгрустнёшь обо мне...
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706789
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2016
П’ять тисяч днів поневірянь,
Чужих обіймів і прокльонів
між нами прірва із вагань,
вагонів стук і пустота перонів
П’ять тисяч тяжких перемог.
щоб далі жити – над собою
І падав хрест – то бачив бог
з плечей моїх – так бігла за тобою
П’ять тисяч –то страшне число.
а, втім, життя, як шар котилось,
вбирало в себе світ воно
і , згодом ,вщент переродилось:
Натхненням біль нестерпний став
кохання зерна –в рими проросли
а ти – все, що від мене мав
із серця виривав та кидав в мої сни
Смішна закохана дурепа…
п’ять тисяч днів –і це… пройшло
не бійся – я не відьма із вертепа –
в собі перетравила зло
Прийми ж від мене подарунок -
сльозинку щастя на щоці,
такий же ніжний поцілунок
і келих істини в руці…
© Олена Зінченко 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2016