ПВО

Сторінки (3/261):  « 1 2 3»

Чи справжня то любов?

Ви  пишете  вірші  про  вічну  любов,
А  цвяхи  брутально  вбиваєте  в  тіло.
Не  здатна  спинити  цю  лють  навіть  кров
І  муки  страждань,  що  пронизують  жили.

Упевнено  молот  працює  в  руках  –
Аж  м’язи  тріщать  у  розп’ятому  тілі!
А  слово  «любов»  майорить  у  віршах:
Здається,  у  автора  виросли  крила.

Чом  серце  твоє  так  безжально  черстве?
Чому  воно  болю  чужого  не  чує?
І  чом  так  повсюди  жорстокість  росте,
А  мертва  поезія  це  не  лікує?

Якби  твоє  слово  тобою  жило,
Воно  би  почуло  приглушений  стогін,
І  серцю  твоєму  вже  б  розповіло,
Як  боляче  ранить  лукавий  той    слоган.
9.09.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2015


Монстри. (переклад з російської)

[i][color="#e60c0c"]оригінал  -  тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590669[/color][/i]

Існує  категорія  людей,
Що  втерлися  в  довіру  до  народу
Принадністю  невтямлених  ідей,
Позичених  з  бiблійних  eпізодiв.

Слова  священні  -  гострі,  наче  меч:
Скалічить  душі  здатні  злістю  духа.
Та  монстри  шкодять,  глузду  всупереч,
І  ллють  отруту  у  відкриті  вуха.

В  полон  схопивши  друзів  лжею  вуст,
Мерзенністю  душі  руйнують  долі.
Такій  брехні  позаздрить  сам  Прокруст  –  
Вона  вбиває  всіх,  хто  прагне  волі.

Важливо  конче  -  вивчити  свій  шлях
Та  пильнувати  за  поводирями,
Щоб  не  втопитись  десь  на  манівцях
І  не  звести  життя  своє  до  ями.

[b]відеодоказ:
http://www.youtube.com/watch?v=l337wSH8cmA
http://www.youtube.com/watch?v=BpYqldXJgAE
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591209
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.07.2015


Монстры

Я  знаю  категорию  людей,
Внедрившхся  в  доверие  народа
Посредством  неосмысленных  идей,
Изъятых  из  библейских  эпизодов.

Священные  слова  остры,  как  меч:
Способны  ранить  искренние  ду́ши.
Но  монстры  ими  могут  пренебречь,
Впуская  яд  в  распахнутые  у́ши.

Лукавством  уст  пленяя  слух  друзей,
Своим  ничтожеством  их  судьбы  разрушают  -
Замысловатостью  пустых  идей
Всех,  кто  попался  в  сеть,  на  смерть  толкают.

Предельно  важно  -  распознать  свой  путь
И  штурманом  не  брать  кого  попало,
Чтоб  невзначай  в  пути  не  утонуть
И  жизнь  чтобы  бесцельно  не  пропала.

http://www.youtube.com/watch?v=l337wSH8cmA
https://www.youtube.com/watch?v=BpYqldXJgAE

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590669
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.06.2015


Хворе суспільство.

Хворе  суспільство  вбиває  людей  –
Жадібно  знищує  душу  і  тіло
Ницістю  планів  злочинних  ідей,
Хтивістю  зиску  ганебного  діла.

Кількістю  цифр  оцінили  життя,
По  прейскуранту  –  і  вартість  здоров’я.
Доля  людини  –  дешевша  сміття,
Збочений  світ  упивається  кров’ю.

В  жертву  невинних  приносять  богам
Власного  успіху  та  процвітання.
Зраджують  дружбу  за  гріш  ворогам
Для  задоволення  плоті  бажання.

Хто  полікує  хвороби  твої,
Жадібний,  хтивий,  підступний  народе?
Хто  приготує  цілющі  лої  –
Ліки  до  виразок  від  нематоди,

Що  проточила  сумління  твоє,
Наскрізь  дірками,  немов  картоплину?..
...Кожен,  хто  щиро  свій  гріх  визнає,
Душу  рятує  свою  від  загину.
10.06.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586578
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.06.2015


Эврика!

Архимедовым  законом
Без  особого  труда
Вычислим  объём  короны,
Да  поможет  нам  вода.

Ювелир  был  очень  хитрым
И  царя  обворовал,
Но  а  тот  к  нему  арбитром
Архи-мудреца  позвал.

Доверху  наполнив  ванну,
Родниковою  водой,
Архимед  «в  одежде  банной»
Окунулся  с  головой.

И  водичка  же,  конечно,
Разлилась  ручьём  на  пол,
Объяснив  закон  извечный  –
Архимед  кричит:  «Нашёл!»

Нагишом  по  Сиракузам,
К  Гиерону  побежал,
Без  одежды  с  мокрым  пузом
Пред  лицом  царя  предстал:

«Эврика!»  -  мудрец  с  разгону,
Весь  взволнованный,  орал:
«Ювелир  с  твоей  короны
Малость  золота  украл!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583275
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 24.05.2015


Мила Юля

Тимошенко  розписала
Бухгалтерію  про  газ,
Всіх  злочинцями  назвала,
Хто  підняв  ціну  для  нас.

Яценюк,  Ляшко,  Турчинов  –
Звідки  виповзли  вони?
Чи  не  з  БЮТ?  Не  з  «Батьківщини»
Повиходили  пани?

Чи  ж  не  Ви,  шановна  Юля,
царювати  вчили  Їх?
Та  гуртом  велику  дулю
Нам  підсунули  на  сміх?

Вас  назвали  популістом?
Брехуни!  Бездарний  фейк!
З    Вашим  артистичним  хистом
Ми  побачили  римейк.

Чом  Ви,  пані,  розпашілись,
Чом  розгнівались  на  всіх?
Чом  так  гнівно  розізлились
На  соратників  своїх?

Чи  Вас  ревнощі  до  влади
Так  гризуть,  чи  зло  бере,
Що  Вас  кинуло  позаду
Товариство  те  старе?

Ваша  правда,  безперечно,
Що  їх  статки  підросли,
Та  було  б  не  менш  доречно,
Щоб  Ви  свій  баланс  дали.

Бо  ж  і  Ви  -  не  зовсім  бідна
Та  не  знаєте  нужди:
Маєте  доходи  гідні
В  рік  народної  біди.

Доторкаються  до  серця
Тих  промов  палкі  слова
Про  злочинний  шлях  комерцій
Та  про  попрані  права.

Але  де,  коли  і  скільки  
Ви  народу  віддали?
З  власного  майна  копилки
Чим  людині  помогли?

Нам  відома  хитрість  Ваша
І  мета  гарячих  слів:
Підкорити  пильність  нашу
Під  черговий  плин  років.

Мила  Юля,  майте  совість,
Зупиніть  цей  маскарад.
Поверніть  в  народну  користь
Власний  хоч  один  мільярд.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015


Вже час

[color="#ff0000"]Тиждень  тому  в  інтернеті  опубліковано  
нові  фото  розстрілу  людей  на  вулиці  
Грушевського[/color]

І  знову  оживають
Вогні  буремних  днів,
І  знов  народ  вбивають
Прислужники  катів.

З’явились  нові  фото
Про  розстріли  людей
Заради  свого  рота
Та  кількості  грошей.

Заради  власних  статків
Та  збочених  ідей
Насмерть  вбивали  татків,
Калічили  дітей.

Як  сталось,  що  між  нами
Ці  нелюди  жили,
Ще  й  нашими  панами
Увесь  цей  час  були?

Як  ми  могли  віддати
Державу  тим  катам,
Що  здатні  повбивати
За  гроші  власних  мам?

Щось  треба  вже  міняти
В  суспільному  житті,
Щоб  більше  не  вмирати
Від  куль  у  животі.

Щоб  більше  не  лилася
Невинна  кров-ріка,
З  Луганська  та  Донбасу  –
Углиб  материка.

Вже  час  зробити  правду
Законом  власних  дій
Один  раз  і  назавжди
Повік  в  душі  своїй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015


Війна

Іде  нещадна  боротьба  
Брехні  із  Правдою  Святою:
Бо  кривдою  живе  юрба,
А  вірні  жертвують  собою.

через  серця  лежить  Межа:
Народи  крає  та  родини.
В  одному  серці  править  лжа*,
А  інше  –  праведна  світлина.

Тому  один  досяг  висот,
В  чинах  купаючись  та  славі.
А  Дуб**  пішов  собі  на  фронт,
Заради  ладу  у  державі.

Проте  й  на  фронті  є  щури,
Що  чинять  зраду  Україні:
Заради  власної  нори
Вчиняють  хаос  у  країні.

Не  'дна  Росія  ворог  нам,
А  та  брехня,  що  світом  править.
Вона  і  створює  бедлам
В  людських  серцях,  де  жаба  давить.

У  час  запеклої  війни  
Є  перевертні  у  погонах
Підступні  слуги  сатани
Злочинці  в  наших  батальйонах.
12.05.2015
[b]лжа[/b]*  -  НЕПРА́ВДА  (те,  що  суперечить  правді);  ОБМА́Н,  БРЕХНЯ́розм.,ЛЖАзаст.,  ОЛЖА́заст.  (навмисне  викривлення  істини).  -  Неправда.  http://uk.worldwidedictionary.org/%D0%BB%D0%B6%D0%B0
[b]Дуб[/b]**  -  Олег  Дуб,  боєць  батальйону  Донбас,  попав  під  арешт  через  незгоду  з  командиром  в  питаннях  законності  наказів  про  зачистку  села  Миколаївки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2015


Ответ на стих российского поэта.

[i][color="#ff0000"]На  одном  из  российских  сайтов  наткнулся  на  стих  поэта  по  фамилии  Солодкий.  Сами  видите,  что  фамилия  украинская,  но  человек  совершенно  себя  украинцем  не  считает.  Меня  это  возмутило,  и  я  решил  сделать  его  стиху  логическое  продолжение.[/color][/i]
[quote]Воинственный  дух  объявился:  
 «Тоскливо  как  здесь  без  меня…»
И  в  тело,  и  в  душу  вселился,  
 рождая  стихию  огня:

«Мой  фюрер!  –  Давайте  представим…  
Нас  время  великое  ждёт!
Весь  мир  на  колени  поставим!  –  
Дух  ариев  к  битвам  зовёт!

Трамплин  для  разбега  построен…
 Народ  доверяет  тебе!
Мой  фюрер!  Ты  будешь  доволен,  
 всю  жизнь  посвящая  борьбе!

Стань  кайзером  целого  мира,  
смирив  неразумных  славян!
Под  твёрдою  властью  кумира  
исчезнет  пусть  всякий  изъян!»

…Однако  не  всё  получилось,  
особенно,  если  учесть,
Что  чудо  большое  случилось  –
 восстала  славянская  честь!

Свои  рубежи  не  сдавая,  
в  огне  устоял  Сталинград:
Пав  духом,  в  боях  изнывая,  
войска  повернули  назад…

Под  властью  жестокого  Солнца  
кипели  в  Берлине  бои,
Где  фюрер  до  самого  донца  
хранил  идеалы  свои.

…  Признав,  что  арийцы  –  славяне,  
а  немцы  несчастные  –  нет,
В  каком–то  безумном  дурмане  
Рейхканцлер  достал  пистолет…

Неистовый  дух  возмутился:  
 «Не  вздумай  покинуть  меня!»
Но  Гитлер,  дрожа,  застрелился,  
пылая  в  стихии  огня…
[/quote]
[b]НОВЫЙ  КАЙЗЕР[/b]
И  вот  уже  в  новое  тело
Вселился  неистовый  Дух:
Продолжить  великое  дело
Пора  –  чтоб  огонь  не  потух!

В  далёких  Берлинских  подвалах,
Вело  это  "тело"  дела,
А  Гитлера  дух  в  кулуарах
Проникнуть  пытался  в  тела.

И  чудо  свершилось  там  снова:
Опять  дух  жилище  обрёл!  –
В  душе  КГБ-шника  Вовы
Прижился  двуглавый  орёл.

И  снова  картина  всё  та  же:
И  снова  –  в  экстазе  народ,
Дух  ариев  Русь  будоражит,
И  кровь  украинскую  льёт.

И  так  же  весь  мир  ополчился,
Взывая  покончить  с  войной,
Но  крепко  за  "тело"  вцепился
Воинственный  дух  озорной.

Но  Путин  не  знает  исхода
Всех  хитрых  деяний  своих:
Ему  не  сломить  дух  народа
Ни  силой,  ни  ложью  интриг.

Окрепнет  в  боях  Украина,
Сплотится  в  единстве  народ,
А  "кайзер"  познает  кончину  –
И  дух  тот  его  не  спасёт.
10.09.2015
[i]фоторедакция  -  автора[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580303
рубрика: Поезія, Стихи о животных
дата поступления 10.05.2015


На воре шапка горит

Загорелся  не  от  рук
На  параде  в  Чите  БУК.
А  не  тот  ли  экземпляр,
Что  по  Боингу  стрелял?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580026
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2015


Падение ангелов (Часть 2)

Сошли  с  небес  промеж  людей
Могучие  крутые  мэны.
Затмили  всех  земных  парней  -
Заложников  плотского  тлена.

Пленили  женщин  красотой
И  блеском  ангельской  одежды,
Втянув  людей  в  разврат  такой  -
Какого  мир  не  видел  прежде.

Кровосмешение  существ:
Земных  и  ангельских  творений  –
Нарушило  обмен  веществ
У  исполинов  поколений.

Открылось  небо  –  стражи  нет:
Она  в  земных  делах  погрязла,
Тьма  поглотила  белый  свет,
А  истина  –  во  лжи  увязла.

Земля  наполнилась  грехом,
Смешалось  семя  всех  созданий,
Перевернулась  кверху  дном
Планета  райских  ожиданий.

И  возмутился  Михаил  –
Архангел  Божий,  верный  стражник:
«О,  Боже!  Нету  больше  сил
Смотреть  на  этот  черепашник!

Разврат  и  кровь  залили  мир...
Циклопы,  монстры,  великаны!..
Останови  растленный  пир,
Разрушив  дьявольские  планы».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579697
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.05.2015


Падение ангелов (Часть 1)

Однажды  ангел  Азазел,
Имея  дружбу  с  Люцифером,
Решил  устроить  беспредел,
Оставив  вахту  в  стратосфере.

Идею  тут  же  поддержал
Начальник  ангелов  Семьяйза:
Против  греха  не  возражал,
А  принялся  за  дело  сразу.

Собрав  соратников  своих,
Завёл  опасную  беседу:
0  шарме  дочерей  земных
И  преимуществах  соседа:

«Смотрите,  братья:  сатана
Свободно  делает,  что  хочет
И  не  страшит  его  вина,
Какою  он  был  опорочен.

А  нам  зачем  нести  свой  пост
По  безопасности  планеты?
Мой  план  дальнейших  действий  прост:
Прислушаться  к  его  совету.

Сойти  на  землю  и  вкусить
Запретный  плод,  лишившись  чести:
А  чтобы  участь  облегчить  –
Мы  это  сделаем  все  вместе»  .  

И  преступили  ту  черту,
Что  их  достоинство  хранила.
Сменили  долг  на  суету  -
Соблазн  имел  большую  силу!

[b]Продолжение:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579697[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579549
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.05.2015


Зазирни за піч.

За  чверть  сторіччя  до  війни
Тебе  просив  я,  мій  народе:
«До  правди  шлях  свій  поверни,
Щоб  кривда  не  спіткала  згодом».

Щоб  над  тобою,  мов  царі,
Не  повсідалися  злодюги,
Котрі  твій  крам,  як  ті  кнури,
Обернуть  в  сором  та  наругу.

З  недобрим  не  вступай  в  контакт,
Щоб  зло  з  неправдою  змішати,
Та  мирний  не  підписуй  пакт
Із  тим,  хто  прагне  грабувати».

Ти  не  послухався  тих  слів
І  злодія  впустив  до  хати  –
А  він  тобі  на  шию  сів,
Щоб  краще  з  горла  кров  смоктати.

Ти  все  пізніше  зрозумів,
Коли  несила  стало  жити,
Коли  від  рук  твоїх  катів
Вже  почали  міста  горіти.

Та  ще  не  все  побачив  ти,
Із  того,  що  потрібно  знати:
Найнебезпечніші  кати
Ще  не  втекли  з  твоєї  хати.

Вони  сховалися  за  піч,
Щоб    кращий  вплив  на  тебе  мати:
А  потім,  як  настане  ніч  –
Життя  зненацька  відібрати.

Тож  стань  пильнішим  до  того,
Хто  зараз  солодко  щебече.
Убивцю  розпізнай  свого
Та  вижени  його  з-за  печі.
5.05.2015  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579002
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.05.2015


Срібний ланцюжок.

Бачив  я,  як  народжує  Слово
Дух  Святий  із  глибин  небуття:
Непідробне,  барвисте,  чудове,
Кришталево-джерельне  життя.

Бачив,  як  витікають  струмочки,  
Що  наповнюють  космос  єством:
Схожі  на  поетичні  рядочки,
Що  стають  граціозним  псалмом.

Ці  струмки  ланцюжками  зі  срібла
Поєднали  із  Словом  весь  світ.
Тому  й  сутність  буття  -  не  загибла,
А  міцна,  наче  тин-живопліт.

Кожна  ланка    тут  вельми  важлива,
Бо  без  неї  –  роз’єднаний  шлях
Від  джерел  -  аж  до  гирла  розливу,
Від  Творця  –  до  плодів  у  серцях.

Всяка  правда  –  чергова  щаблина
У  драбинці  до  суті  буття:
Невід’ємна  складова  частина
Феномену  де-факто  життя.

Щоб  прийти  до  первинних  витоків,
Та  ще  й  інших  туди  повести  –
По  щаблях  розміркуй  свої  кроки
І  збудуй  в  своїм  серці  мости.

Над  проваллям  неправди  та  фальшу,
Над  невіглаством  зради  й  брехні.
Шлях  збудуй  тріумфальному  маршу
Для  Царя  на  баскому  коні.
28.04.015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577654
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2015


Я понял.

Я  наконец-то  понял  одну  вещь:
Что  легче  разговаривать  с  безбожным,
Чем  с  теми,  кто  цепляется,  как  клещ  –
За  ложь.  Да  так,  что  вырвать  невозможно!

Таких  упрямцев  братьями  зовут,  
Поскольку  вроде  –  тоже  христиане.
И  песни  те  же  самые  поют,
И  правду  ищут  также  не  в  Коране.

От  Библии  их  трудно  оторвать:
Они  все  там  –  глазами  и  устами,
Но  Слово  не  желают  принимать
Глухими  и  жестокими  сердцами.

Идея-фикс  зациклилась  внутри,
И  яд  религиозный  выделяет.
Попробуй  о  Христе  заговори  –
Цитатами,  как  камнем,  забросает.

Так  хочется  сказать:  «Закрой  уста!
И  уши  растопырь  свои  пошире,
Отверзи  своё  сердце  для  Христа,
Пусть  явится  тобой  Он  в  этом  мире».

Он  хочет  не  цитат  твоих  пустых,
И  даже  не  хвалебных  восклицаний  -
А  духа  действие  плодов  живых,
Подобие  Апостольских  Деяний.

Лучше  скажи  пять  слов  умом  своим,
Чем  те  цитаты,  коих  ты  не  смыслишь,
И  делом  помоги  друзьям  больным  –
Тогда  и  говори,  что  Бога  слышишь.
24.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577480
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.04.2015


В Чорнобилі я був…

В  Чорнобилі  я  був  за  рік
Після  страшної  катастрофи,
Де  в  свій,  ще  зовсім  ю́ний  вік,
Почу́в  той  по́клик  із  Голго́фи:

«Прости  їм,  Отче,  бо  вони́
Не  відають,  що  витворя́ють!»
І  лю́ту  не́нависть  спини́:
Вони́  ж  довко́ла  все  вбива́ють!

Недба́лість,  схо́вана  в  серцях,
Зроди́ла  безвідповідальність,
Лиши́вши  ло́зунги  в  уста́х
І  вби́вчу  зра́дницьку  форма́льність.

І  цей  страшний  Недбалий  ду́х
Крізь  блок  реактора  проби́вся,
Та,  все  спустошивши  навкру́г,
У  Зоні  вла́дно  закріпи́вся.

Тепер  він  –  ца́р  на  тій  землі:
Ніхто  йому́  не  протирічить.
В  пустих  містах  і  на  селі
Зане́дбаністю  все  калічить.

Чека́ти  тисячі  років
Періоду  напіврозпа́ду  –
Напевно,  ду́же  він  зрадів,
Що  ви́рвав  піднебесну  вла́ду.

Та  чи  змінило  це  люде́й,  
Хто  возненА́видів  недба́лість?
Хто  своє  серце  із  груде́й
Відправив  Ма́йстру  Доскона́лість?

Щоби  туди́  він  вмонтува́в
Турбо́ту  та  відповіда́льність,
А  на  смітни́к  повикида́в  –
Байдужість,  скупість  та  безжа́льність.
26.04.015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577259
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2015


Пророк.

С  чего  ты  взял,  что  всякий  беззаконник  
есть  Богом  установленный  слуга?
Что  каждый  государственный  чиновник
-  архангел,  невзирая  на  рога?

Как  ты  чита́л  Завет  и  чем  ты  ду́мал,
Когда  наёмный  службами  аге́нт
Тебя  на  ложь  и  е́ресь  надоу́мил,
Лику́я,  что  легко́  созрел  клие́нт?  


Открой    Писанье  и  прочти  без  фальши,  
Что  делал  Богом  посланный  пророк.  
Он  шёл  к  царям,  закон  и  честь  попра́вшим
И  обличал  неи́стовый  порок.

Не  лебези́л,  не  лгал,  не  пресмыка́лся
Уша́м  не  льсти́́л,  глазам  не  угожда́л.
Он  с  и́стиною  Бога  обвенча́лся  
И  ей  с  тех  пор  вове́к  не  изменя́л.

Раскро́й  глаза,  разве́рзни  свои  у́ши,
Послушай  слово  Божье  вместо  лжи́:
Не  льсти  царю,  очисти  свою  ду́шу  -    
На  все  ему  злодейства  укажи.

За  нищих,  обездоленных,  гони́мых  
Вступись,  не  медли  -  смелость  прояви.  
Прочь  фарисейство,стань  борцом  активным  -
 А  если  надо,  силу  примени.

Не  бойся  тех,  кто  тело  убивает  -    
Получим  вскоре  новые  тела      
Страшись  той  лжи,  что  душу  отравляет,  
Толкая  на  постыдные  дела.

Почти  царя,  когда  он  в  рамках  чести,  
Блюдя  закон,  народу  суд  вершит.      
Но  к  нечестивцу  трепет  неуместен  -
Пусть  отвратится  зла  и  больше  не  грешит.
[b]Август  2013[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577170
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 26.04.2015


Навчи нас молитись…

В  Моли́товнім  Домі  моли́тва  луна́є:
«О,  Боже  Великий,  ми  любим  Тебе!
Навчи  нас  молитись!»  -  вся  церква  благає,
Адже  так  навчив  їх  агент  ФСБ.

В  будинку  ж  навпроти  дитя  помирає,  
Бо  в  батька  на  ліки  немає  грошей.
А  церква  гуде  вся,  аж  люстру  хитає:
«Ми  хочемо  чудом  зціляти  людей!»

А  й  справді:  то  дивом  було  би  великим,
Якби  фарисеї  закрили  роти,
Та  ще  якби  схудли  хоч  трохи  їх  пики  –
Коли  би  стражде́нним  змогли  помогти.

Господь  нас  навчав  годувати  голодних,
Та  зцілення  хворим  руками  нести.
Тож  ґвалт  зупиніть  молито́в  неуго́дних  –
Та  спробуйте  в  дім,  що  навпро́ти,  зайти́.
25.04.015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2015


Лікарі.

Держа́ва  хворіє,  країна  –  недужа́,
Донба́с  –  у  крові,  анексо́вано  Кри́м.  
Російські  війська́  Україну  паплю́жать,
А  ми́  зволіка́єм:  «Не  гря́нув  ще  грім».

Як  у́  лихома́нці,  курс  гри́вні  стриба́є,  
І  гіпертонія  пода́тків  росте́.
Цін  ка́рдіогра́ма  до  сте́лі  сяга́є,
Пита́ння  свідо́мості  –  те́ж  не  просте́.

Брехне́ю  зара́жені  всі  бюрокра́ти
держа́вний  бюдже́т  роз’їдають  Глисти́  
І  знов  ожиріння  серде́ць  в  депута́тів  -
Росту́ть  їх  раху́нки,  як  тіло  кісти́.

Аго́в,  лікарі!  А  де  ж  ви́  причаїлись?
Чому́  не  ліку́єте  зе́млю  батьків?
Чому́  від  наро́ду  свого́  відхрести́лись,
Нато́мість  пусти́вши  в  коша́ру  вовків?

Чому,  мов  щурі,  поховались  по  но́рах
Назвавши  себе  пастуха́ми  ове́ць?
Вовки́  роздирають  ота́ру  по  го́рах,
Та  це́  не  торка́ється  ва́ших  серде́ць.

Ви  правди  не  кажете  зло́діям  в  о́чі,
Хаба́рник  про  пе́кло  нічого  не  чу́в,
Бо  Господу  церква  служити  не  хо́че,
Пророк  -  голос  Істини  зо́всім  забу́в.

Як  ті  фарисеї,  за  букву  вчепи́лись,
А  Слово  Святе  зодягли  в  формалізм.
Недба́лістю,  замість  води,  охрести́лись,
Байдужістю  спровокува́ли  сади́зм.

Пора    одягну́тись  у  білі  хала́ти:
Це  -  відповіда́льність  за  вла́сний  наро́д.
Почніть  милосе́рдям  його  лікува́ти,
Стерильним  тампоном  закри́вши  свій  ро́т.
25.04.15р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577002
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 25.04.2015


Байка «Рятівник».

Одного  разу  сірий  вовк
Заліз  до  вівців  у  кошару.
І  щоб  овечий  гурт  замовк,  
Назвавсь  рятівником  отари.

"Я",  -  каже:  "волю,  вам  приніс!
Свободу  вівцям  я  дарую!"
Схопив  ягнятко  –  та  й  у  ліс,
Де  вже  ніхто  його  не  чує.

Не  варто  вірити  вовкам,
Це  завжди  дуже  небезпечно,
А  вірте  чесним  ватажкам  -
Такий  є  вибір  більш  доречний.
23.08.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576505
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 23.04.2015


Молитва Бога до людей.

О,  людські  діти,  як  же  ви  могли
Віддати  землю  Люциферу?
Чом  для  дітей  своїх  не  вберегли
Первісну  райську  біосферу?

Не  оцінили  Божий  дар  –
Гріхом  наповнили  планету,
Перетворивши  рай  в  кошмар
Земне  життя  –  в  гріха  вендетту.

Я  вам  віддав  своє  життя,
Щоб  милосердя  возродити,
Та  в  ріках  кровопролиття
Ви  спромоглись  той  дар  втопити.

Мою  Любов  зняли  з  хреста
І  помістили  в  ритуали,
В  незамовкаючі  вуста,
В  серця  байдужі  –  на  поталу.
21.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2015


Краткость - сестра таланта…

...но  она  может  выйти  замуж  за  гордыню  и  нарожать  бездарностей...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575814
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.04.2015


Олександр Усик vs Андрій Князєв (Молилась Богу Усикова мама) .

Молилась  Богу  Усикова  мама:
«О,  Боже  милий,  Боже,  Боже  мій!
Керуй  мого  синочка  кулаками,
Щоб  переміг  Сашко  боксерський  бій»

І  Бог  вкладав  у  Усикові  м’язи
Могутню  силу,  в  кулаки  –  свинець,
Аби  відчув  російський  Андрій  Князєв,
Що  в  Бога  уривається  терпець.

І  зрушився  на  нього  град  ударів,
Бо  сам  Господь  за  Усика  стояв:
Таких  побоїв  нищівних-кошмарів
Андрій  від  українця  не  чекав.

За  тими  Бог,  хто  Істину  шукає,
А  не  брехню  нав’язує  усім.
Він  брехунам  усі  хатки  ламає,
Хоч  ті  своїм  уже  вважають  Крим.

Але  кримчанин  Усик  бив  Росію,
Під  мамину  молитву  гаптував  –
В  серця  народу  України  сіяв
Святу  надію,  що  Господь  повстав.

Бий  в  своїм  серці,  кожен  українець,
Не  росіянина,  а  ту  брехню,
Що  три  століття  золотоординець
Нам  сипав  в  очі,  наче  порохню.

Усім  нам  варто  знищити  неправду
У  себе,  на  зґвалтованій  землі,
Очиститись  пора:  раз  –  і  назавжди,
Щоб  відрізнитись  вже  від  Сомалі.

Катуй  нещадно,  любий  мій  земляче,
Усе,  що  в  тобі  має  егоїзм.
Дивись,  як  рідна  Україна  плаче,
Бо  вже  її  замучив  прагматизм!
20.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575796
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.04.2015


Вже час рости.

Повір,  дитя́:  вже  час  рости́,
Хоч  скільки  ти  вже  маєш  ро́ків  –
Щоб  то́ї  досягти  мети́,
Що  прорекли  вуста  проро́ків.

Бо  вже  Господь  на  землю  мчи́ть  –
Час  близько:  не  до  відпочи́нку.
А  ти  звик  тільки  ма́нку  пи́ть,
Доро́слішай  вже  швидше,    си́нку!

Ти  ж  знаєш,  що  -  останній  ча́с,
І  труби  янгольські  вже  гра́ють.
Поки́нь  улюблений  матра́с:
Бо  ж  справи  славні  нас  чека́ють.

Я  розумію:  ти  вже  зви́к
В  мане́жі  ба́витись  з  лялька́ми,
Та  глянь  на  себе:  ти  –  мужи́к
Із  бородою  та  вуса́ми.

Тебе  чекає  купа  спра́в,
Вже  годі  спати,  зволіка́ти  –
Давно́  пророк  нам  наказа́в
Дорогу  Господу  рівня́ти.

Наблизилось  бо  Царство  вже́
І  скоро  Бог  тут  запану́є
А  ти  ще  досі  в  неґліже́:
Тобі  це  зо́всім  не  пасу́є.

А  незаба́ром  -  суд  землі,
Хто  ввійде  в  перше  воскресіння?
Де  ті  майбу́тні  королі,
З  рабів  возве́дені  к  спасінню?

Цей  світ  в  руйнацію  іде́,
Й  Антихриста  на  трон  готу́́є.
Тож  справ  багато  нам  буде́,  
Коли  планету  він  зруйну́є.

Тож  не  сиди  у  пелюшка́х
І  па́мперси  зміня́й  на  бе́рці,
Стань  міцно  на  своїх  нога́х
І  подорослішай  у  се́́рці.

Візьми  у  праву  руку  ме́ч,  
Підпережи  міцніше  сте́гна.
Та  Істині  не  супере́ч,
Бо  справа  це  –  бридка́  й  гане́бна.
17.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015


Муки творчества.

[i][color="#b50707"]Может  показаться,  что  это  я  даю  поучительные  советы  читателям.  Уверяю  Вас:  просто  делюсь  тем,  что  слышу  сам  в  свой  адрес  от  Моего  Наставника.[/i]
[/color]
Когда  твори́шь  –  не  торопи́сь,
И  мысль  возде́рживай  от  взры́ва.
А  сам  за  му́зой  не  гони́сь,
И  обуздай  души  поры́вы.

Не  позволяй  душе  «бузи́ть»,
А  му́за  –  пусть  себе  гуля́ет:
Твоё  задание  –  твори́ть  
Всё,  что  Творе́ц  повелева́ет.

А  Он  дикту́ет  в  тишине́,
В  чуть  слы́шном  дунове́ньи  ветра.
Не  доверя́й  взрывно́й  волне́:
В  ней  тво́рчества  –  ни  миллиме́тра.

Оставь  эмоции,  осты́нь!
И  пло́ду  ду́ха  дай  свобо́ду  –
И  он  добу́дет  из  твердынь
Любви  живительную  во́ду.

Терпенье  –  в  кро́тость  облачи́,
А  послуша́ние  –  в  смире́нье,
К  труду  приле́жность  подключи́,
Усе́рдие  же  -  к  обуче́нью.

Лишь  только  та́к  шеде́вр  созда́шь,
Способный  Господа  просла́вить,
А  безответственный  кура́ж  -
Для  детских  лучше  и́гр  оста́вить.
15.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574758
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2015


Биомеханика. (басня)

Все  говорят,  что  Пу́тин  винова́т.
Согласен:  о́н  же  возглавля́ет.
Но  почему  всегда  страдает  за́д,
За  что́  ремнём  его  стега́ют?

Уж  е́сли  виновата  голова́,
Пожал’те  –  голову  руби́те.
Так  не́т  же:  лу́пите  внизу  сперва́,
А  голове  –  «мора́ль  долби́те»!  

Может,  и  сле́довало  бы́  давно́
Ту  го́лову  снести́  всем  ми́ром  –
Так  ведь  орёл  –  двугла́вый:  всё  равно́
Поставя́т  но́вого  куми́ра.

Поэтому  уж  е́сли  и  руби́ть  –
То  сразу  –  все,  еди́ным  ма́хом,
Чтоб  невозможно  было  отрасти́ть,
Чтоб  зло́й  мута́нт  накрылся  пра́хом.

А  нижней  части  хочется  сказа́ть:
«Пора  вести́  себя  присто́йно!
Всем  напока́з  свой  срам  не  выставля́ть,
И  не  «гуде́ть»,  а  жить  споко́йно!"

Мора́ль  сей  краткой  басни  такова́,  
Что  вся́ким  бе́дам  есть  причи́на.
И  хоть  за  всё  в  ответе  голова́  –
Учи́  всё  тело  дисципли́не.

Если  в  порядке  органи́зм  -
И  голове  болеть  не  на́до:
Такой  вот  биомехани́зм  –
Меж  голово́й  и  ни́жним  за́дом.
15.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574556
рубрика: Поезія, Басня
дата поступления 15.04.2015


Навчись пізнавати Той Погляд…

[i][color="#c70e0e"]Фактично,  це  -  продовження  вчорашнього  вірша  "Будь  пильним".  Написаний  він  також  учора,  але  мав  не  дуже  довершений  вигляд  -  тому  я  його  відділив.  Сьогодні,  зі  свіжими  силами,  я  його  підшліфував  -  і  вийшов  самостійний  вірш.  Тож  віддаю  вам  на  вашу  оцінку  та  розсуд.[/color]
[/i]
Навчи́сь  пізна́вати  Той  По́гляд,
Що  з  ла́гідних  Ба́тька  оче́й
За  дітками  чи́нить  Свій  до́гляд,
Він  –  Батько,  а  не  казначе́й.

Отой,  що  носився  з  гроша́ми,
І  бідним  усе  «роздава́в»
Частенько  захо́див  до  хра́му,
А  Людського  Сина  прода́в.

Та  Бог  має  інший  хара́ктер  –
Не  зра́джує  вла́сних  діте́й,
І  рук  своїх,  як  прокура́тор,
Не  ми́є  під  ти́ском  люде́й.

Доло́ня  Його  не  збідніла,
І  во́гник  у  се́рці  не  зга́с.
Є  в  Нього  до  нас  за́вжди  діло,
І  серце  Його  любить  на́с.

А  ворог  лиш  ка́же  бага́то
Про  честь,  співчуття  та  любо́в.
Та  зра́джує  зра́зу  він  бра́та,
Якщо  скру́тний  час  надійшо́в.

Пильну́й,  бо  хижа́к  не  дріма́є
Та  же́ртви  шука́є  собі.
Він  навіть  Христа́  велича́є,
Аби́  догоди́ти  юрбі.

Довіра  –  це  все,  що  він  хо́че
Для  зра́дницьких  пла́нів  своїх
Тому  й  в  церкві  слу́жить  охо́че  –
Щоб  зва́бити  Божих  святи́х.
14.04.2015  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015


…И злиться не надо!

Не  противься.  И  злиться  не  надо
На  слова  мои  –  просто  прими.
Через  них  –  путь  спасенья  из  ада:
Просто  выслушай  их  и  пойми.

Почему  ты  противишься  Слову?
Почему  возмутился  твой  дух?
Я  тебе  не  желаю  плохого.
Не  соделывай  жёстким  свой  слух.

Обрати  своё  сердце  к  признанью,
Если  надо  смириться  –  смирись.
Невозможен  путь  без  покаянья  –
В  Царство  Бога  небесную  высь.

Не  отталкивай  путь  совершенства
От  себя  и  от  ближних  своих:
Невозможен  удел  для  священства
Без  стремящихся  к  небу  святых.

Раздави  каблуками  гордыню:
Ведь  смиренным  Бог  благоволит.
Отдели  от  позора  святыню,
Мир  пусть  в  сердце  твоём  воцарит.

И  не  думай  противиться  Богу,
Брось  кривляться,  не  превозносись  –
Просто  выровняй  Божью  дорогу,
И  для  Царства  Его  потрудись.
14.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574347
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.04.2015


Будь пильним.

У  пошуках  Бога  будь  пильним,
Бо  рикає  ворог,  як  лев  –
Готуючи  обраним-сильним
Свій  напад  з  високих  дерев.

Тому  не  дивись  лиш  під  ноги,
А  очі  здійми  догори  –
Побачиш  диявольські  роги
На  шпилях  «святої  гори».

Бо  труп  там  знаходитись  може,
Де  в  небі  кружляють  орли,
Адже  на  Мойсеєвім  ложе
Убивці  розсістись  змогли.

Не  вір  релігійним  догматам,
І  гучним  промовам  не  вір,
А  за  «восковим»  постулатом  –
Наявність  Христа  перевір.

Навчись  розрізняти  Той  Голос,
І  повні  любові  уста.
Бо  повен  зерна  житній  колос,
Тоді,  як  солома  -  пуста.
14.04.2015  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015


Реально ли?

Конечно  же,  Воскрес!  Ами́нь.
Не  для  традиций  ритуа́льных.
И  вы́рвал  с  каменных  тверды́нь
Всю  силу  пе́лен  погреба́льных!

Вои́стину,  случилось  т́ак  -
Жизнь  всё  же  восторжествова́ла!
Свет  воссиял  –  постыжен  мра́к,
И  враг  не  по́льзует  ни  ма́ло.

Но  всё  ли  так  в  душе  твоей?
Открыта  ли  там  дверь  признаний?
Что  спрятано,    в  пылу  страстей,
За  фразы  громких  восклица́ний?

Как  отразился  Дух  Христо́в
В  твоём  характере?  Призна́йся!
Или,  быть  может,  дальше  сло́в
Он  в  твоей  жизни  не  пробра́лся?

Реально  ли  внутри  тебя́
Христос  воскрес  не  понаро́шку?
Или  досе́ле  ждёт,  скорбя́,
Когда  откроется  око́шко?
12.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573875
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 12.04.2015


Ти вирішив піти на хрест.

Ти  Кров  пролив  на  те́,  щоб  ми
Не  проливали  більше  кро́ві,
Щоб,  врешті,  стали  вже  людьми́  -
З  серцями,  повними  любо́ві.

Ти  ви́рішив  на  хрест  піти́,  
Щоб  показати,  які  му́ки,
Дово́диться  тому  нести́,
Хто  стри́мав  від  неправди  ру́ки.

Ти  показав  єство́  гріха́,
Заховане  в  людській  личи́ні.
Бо  совість  спить,  німа́  й  глуха́,
 У  серці  кожної  люди́ни.

Посну́ли  всі  байду́жим  сно́м,
Як  спала  Гефсиманська  ва́рта.
Дарма́,  що  діється  з  Христо́м  –
Для  егоїзму  все  це  –  жарти!

Ніхто  не  йде  Твоїм  шляхо́м:
Смачніше  -  спати  під  куща́ми,
Назвавши  сон  «СВОЇМ  ХРЕСТО́М»,
Підпе́рши  що́ки  кулака́ми.

«Навіщо,  бра́те,  бу́диш  на́с,  
Пресу́єш  спокій  наш  постійно?
Твої  пробле́ми  це!  Твій  час!
А  в  нас  є  справи  релігійні!

Зана́дто  вимагаєш  Ти́
До  Себе  зайвої  ува́ги!
Тебе  це  може  привести́
До  втра́ти  нашої  пова́ги!

Тож  не  турбуй  нас,  не  тряси́!
Вирішуй  спра́ви  самостійно!
Матрас  натомість  принеси́  –
Аби  поспа́ти  нам  спокійно.

Ти  –  весь  в  Крові?  То  що́  з  того́?!
А  ми  –  попухли  від  безсо́ння!
Один  –  за  всіх!  За  одного́  –
Хай  краще  встане  хтось  сторо́нній.

Ти  ж  Сам  казав,  що  при́йде  ча́с,
Коли  Тебе  уб’ють  злі  лю́ди.
То  йди  собі,  відста́нь  від  нас!
Вже  так,  як  є  –  хай  так  і  буде».

…Минув  той  час  –  все  відбуло́сь,
Як  і  повинно.  Що  й  казати?
Знов  ходить  по  землі  Христос  –
Чи  зможеш  ти  Його  впізнати?
11.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573659
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 11.04.2015


Тут! (У Страсну П’ятницю)

Все,  що  ціни́в  раніше,
Усе́,  в  що  досі  вірив  –
Зіщулилось  щільніше,
Поме́р[b]К[/b]ло  те́,  чим  міряв.

Дони́зу,  ни́жчий  рівень  -
Нови́й  вито́к  спіра́лі!
Тут  сльози  –  наче  ли́вень,
Тут  ме́ж  нема  мора́лі.

Тут  цінності  відмінні,
І  гро́ші    -  ніц’  не  ва́рті:
Міня́ють  че́сть,  сумління
Тут  за  життя  на  ба́ртер.

Підста́ва  рішень  –  кля́тва,
Обов’язок  –  потре́ба.
Тут  нерв  -  міцніший  дра́тви,  
Прив’язаний  до  не́ба.

Тут  не  існує  жа́лю  –
Одна  лиш  кров  та  му́ки.
Цвяха́ми  вбиті  в  па́лю
Безви́нні  ноги  й  ру́ки.

Немає  тут  поя́снень
Страшному  вбивству  й  кро́ві,
Та  мук  несте́рпно  стра́сних  -
Окрім  Його  Любо́ві.

Зійшли́ся  тут  до  бо́ю
Жорстокість  та  терпіння,
Що  же́ртвує  Собою,
Дару́ючи  спасіння.

Попра́в  пріорите́ти
Й  людські  уподоба́ння:
На  егоїзм  планети
Покла́в  Свої  стражда́ння.

Стою́  закам’янілий  –
Дивлюсь  на  Твої  му́ки,
А  се́рце  зачерствіле
На  кла́пті  рве  розпу́ка!

І  бачу  -  про́мінь  з  неба,
Жагу́че-полум’я́ний:
Несе́  в  серця  потре́бу
Палко́го  пока́яння.

За  гордість  та  байду́жість
До  му́к  чужого  бо́лю,
За  ску́пість,  недолу́гість,
За  впе́ртість  та  сваво́лю.

За  ту́пість  та  незда́тність,
Незгра́бність,  неспромо́жність,
За  лю́ту  безпора́дність…
І  вре́шті  –  за  безбо́жність.
[i](...за  показну  побожність)[/i]
10.  04.  2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573424
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 10.04.2015


Пролий, весна, хоча б сльозу.

В  степах,  де  править  суховій,
Прошу́  весну́  нахмурить  брови:
"Хоча́  б  одну  сльозу  пролий:
Коли  ти  плачеш,  ти  -  чудо́ва!

Нехай  палюче  сонце  спить
На  хмарах  сірої  пери́ни.
Ти  ж  знаєш:  коли  дощ  мрячи́ть  –
Радіють  лу́ки  та  долини.

Хай  там  –  північніше  -  пече́:
Де  люди  просять  трохи  сонця.
Де  з  неба  рясно  дощ  тече,
Направ  проміння  в  їх  віко́нця.

А  тут  хоч  трохи  небо  вкрий,
Напни́  небесну  парасо́лю.
Живлючою  водою  зли́й,
Втамуй  південну  спра́гу  по́ля.

Хай  Та́врія  зазелени́ть
І  уквітчається  сада́ми.
Не  зупиня́й  –  нехай  дощи́ть,
Хай  степ  засяє  кольора́ми.

І  принеси  на  землю  ми́р  –
Мир  Божий,  а  не  тимчасо́вий.
Хай  щезнуть  ідол  та  куми́р  –
Засно́вники  війни  та  кро́ві.

Розбий  ті  ідоли  в  серця́х:
Залізні,  золоті  та  мідні,
Що  сила  їх  у  папірця́х,
А  за́думи  –  страшні  й  оги́дні.

Хай  запану́є  тут  Любов  –
Джере́ло  вічне  сил  життє́вих,
Щоб  суховій  не  поборов
Палю́чим  вітром  мук  миттє́вих.

Тож  плач,  весна,  сліз  не  шкоду́й,
Та  розмочи  засохлу  бри́лу.
А  спра́глу  землю  порятуй
Від  зачерствілості  та  пи́лу.
9.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573157
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2015


Атеизм.

Атеи́сты  со́весть  растопта́ли
Ки́рзовым  моско́вским  сапого́м.
Честь  сожгли́,  досто́инство  распя́ли,
А  любовь  нако́рмлена  свинцо́м.

Но  без  ве́ры  сложно  ми́ром  пра́вить  –
И  всё  пра́хом  покати́лось  вни́з!
Вот  тогда  решили  всё  испра́вить  –
И  пошли  на  хи́трый  компроми́сс:

Разрешили  ве́рить,  слу́жбы  пра́вить,
Библию  читать,  молиться  вслух.
Стало  модным  даже  Бога  славить,
Применяя  музыкальный  слух.

Вот  тогда  и  принялись  вольготно
Ложные  доктрины  насаждать,
Перекручивая  Истину  так  плотно,
Что  Её  нельзя  уже  узнать!

Совести  как  не  было  –  так  нету,
Чести  тоже    не  смогли  найти.
Тьму  назвали  просто  ясным  светом,
Лжи  –  за  правду  удалось  сойти.

Началась  борьба  у  света  с  тьмою  -
Внутрь  правды  просочилась  ложь.
Наполнялись  церкви  кутерьмо́ю,
Мир  духовный  аж  пронзи́ла  дрожь.

И  с  тех  пор  закра́лась  в  храм  трево́га,
Внутри  це́ркви  начала́сь  война́:
Большинство  восстало  против  Бога,
На  святых  меч  по́днял  сатана́.

«Против  Бо́га»:  значит  -  атеи́сты,
Но́вого  здесь  не́ту  ничего́.
Их  присла́ли  в  Церковь  КГБи́сты  –
Как  зало́г  режи́ма  своего́.
8.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572991
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.04.2015


На Благовіщення.

На  Благовіщення  пташки
Чомусь  не  в’ють  собі  гніздечка,  –
Не  знаю:  правда  чи  байки  –
Утримаюсь  від  суперечки.

Цікаво,  що  Христос  казав
Про  гнізда  Слово  і  про  нори,
Та  заклопотано  зітхав,
Що  власної  не  мав  комори.

Бо  Сину  Людському  нема
Де  голову  Свою  схилити,
А  в  грішних  душах  –  лиш  пітьма
Продовжувала  гнізда  вити.

Бо  не  про  камінь  мова  йшла
Та  стріху  з  глини  і  соломи:
Про  брак  духовного  житла  
Казав  Господь  у  Слові  тому.

Тому  й  прийшов  Він  на  цей  світ
У  тілі  Людської  Дитини,
Щоб  шлях  у  Новий  Заповіт
Відкрити  Кров’ю  для  людини.

Все,  що  архангел  обіцяв,
Вже  відбулося  –  слово  в  слово!
А  зараз  новий  День  настав  –
Час  вити  вже  Гніздо  Христове!

Тут,  на  розбещеній  землі
Насип  соломи  з  покаяння  –
Так,  як  це  роблять  журавлі,
Символи  вірності  й  єднання.

Збудуй  гніздо  в  душі  своїй  –
Маленький  острів  Царству  Бога,
Щоб  Цар  царів  міг  образ  Свій
Покласти  із  небес  до  нього.

Віддай  Йому  своє  життя,
Дозволь  Йому  тобою  жити  –
Він  поверне  із  небуття
Усіх,  кого  ми  встигли  вбити.
7.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572732
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 07.04.2015


Великдень.

Христова  Церква,  ти  –  свята,
Його  Пречиста  Наречена.
У  ці  Пасхальні  дні-свята
Ти  –  особливо  вдохновенна.

Твій  Бог  із  висоти  небес
Милується  тобою  нині,
Бо  Син  Його  –  в  тобі  воскрес:
Він  не  належав  домовині!

Він  так  тебе  одну  кохав,
І  так  про  Вашу  зустріч  мріяв,
Що  все  Своє  життя  віддав  –
Зерном  в  твоє  життя  посіяв!

І  ти  з’явилась,  проросла,
Зелені  паростки  пустила!
І  цьому  світу  принесла
Христової  Любові  силу!

З  глибин  гріховної  землі
Пробилася  жива  стеблина:
На  фоні  чорної  ріллі
Зазеленіла  скатертина.

Б’є  світла  промінь  крізь  пітьму
Від  слайда  –  на  екран,  в  картину:
Так  ти  прийшла  в  гріха  тюрму,  
Відобразивши  образ  Сина!

Не  заплямована  гріхом
Та  прагматизмом  цього  світу,
Навік  заручена  з  Христом,
Росою  праведності  вмита.

Твоя  суперниця  не  спить:
Також  весільну  сукню  шиє.
Блудниця  мріє  про  ту  мить,
Коли  Христом  заволодіє.

Та  не  отримає  вона  
Каблучки  –  символа  вінчання,
Бо  на  правиці  сатана  
Поставив  їй  свій  штамп  кохання.

А  ти  ввійдеш  у  Царський  Дім,
Як  повноправна  господиня,
Бо  все  призначене  у  Нім  -
Закоханій  в  Царя  рабині.

Хай  дзвонить  дзвін  на  Великдень:
Велике  свято  –  Воскресіння!
Хай  янголи  своїх  пісень
Співають  псалми  про  спасіння.

«Христос  воскрес!  Христос  воскрес!
І  людям  буде  воскресіння.
Бо  наша  Пасха  мчить  з  небес  –
Любові  вічної  насіння!»
6.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572617
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 07.04.2015


Брехня та віра.

Найбільше  брешуть  люди  там
Де  інші  вірять  цьому  свято,
Де  меж  немає  ні  байка́м,
Ні  краю  вигадкам  завзятим.

Де  віра  є  –  там  є  й  брехня:
Такий  закон  гріха  порочний.
Там  си́пле  в  о́чі  порохня́,
Де  занедбали  вимір  точний.

Я  був  здивований:  чому
В  Христовій  церкві  повно  бруду(?),
А  замість  світла  чом  пітьму
Приховують  у  душах  люди?

І  стало  модно  вірить  в  лжу,
Бо  ж  пра́вди  більше  ніде  взяти.
А  що?  Переступив  межу́  –
І  вже  не  треба  вглиб  копати…

Вже  люди  свято  вірять  в  те,
Що  «вірити»  -  значить  «брехати»,
Лукаве  –  стало  вже  «святе́»,
А  скромним  наазвано  пихате.

Вже  су́ду  совісті  нема,  
І  не  гризе́  людей  сумління,
Та  й  не  лякає  їх  сурма́
Від  чаші  Божого  Терпіння!

Але  заждіть  –  це  ще  не  все!
Бо  згодом  прийде  час  розплати.
І  кару  Я́нгол  принесе,
На  всіх,  хто  так  любив  брехати.

Не  допоможуть  ні  чини́
Від  конфесійних  ієрархій,
Ні  ритуал,  не  віщі  сни,
Ані  число  ваших  єпархій.

Тож  кинь  брехню  та  перестань
Нечистій  силі  слугувати!
Верни́сь  за  пра́ведності  грань,
Поки́нь  неправедні  пала́ти.

Щоб  тобі  в  пе́клі  не  горіть
Та  з  казана  смолу  не  пи́ти  –
Заткни́  своєї  пельки  хіть,
Не  їж  з  брехливого  корита.
5.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2015


Династія.

Зажратий  ситий  Егоїзм
Залитим  кров’ю  світом  править,
Бо  його  батько  Прагмати́зм
Завоював  усі  держави.

Брехню  призначив  Віщуно́м,
Недбалість  слідить  за  порядком,
Бюджет  очолив  «Еконо́м
На  людськім  ща́сті  та  достатку».

Порядність  обізвали  злом,
Надійність  вислали  з  країни,
Турботу  стра́тили  гурто́м,
А  Честь  замурува́ли  в  стіни.

Зміцніло  царство,  розрослось,
Цар  Егоїзм  почав  радіти!
І  так  вже  фа́йно  удало́сь:
У  нього  народились  діти!

Такі  беззахисні,  смішні:
малі,  пика́ті,  безпорадні,
Спокійні,  зовсім  не  страшні
І  не  бридкі,  а  ще  й  прина́дні.

Дві  до́ньки  –  схо́жих  два  лиця́:
Байдужість  і  Немилосе́рдя.
У  грудях  -  кам’яні  серця́  –
Безжально,  непохи́тно,  тве́рдо.

Тож  згодом  виросли  вони
Й  онуків  діду  народи́ли:
Численні  до́ньки  та  сини́
Планету  гу́сто  засели́ли.

Недбалість  був  найста́ршим  з  них  –  
Досто́йний  син  своєї  ма́ми:
Байдужий  до  проблем  чужих,
Ма́рив  лиш  власними  ділами.

В  Немилосердної  ж  доньки́
Знайшовся  син  Холоднокро́вний  –
З  його  нелегкої  руки́  
Вкрай  зіпсувався  світ  гріхо́вний!

Тож  після  нього  й  почали́  
Народжуватись  зло́сні  діти,
Котрі    на  землю  притягли́
Пекельні  муки  з  то́го  світу.

Знева́га,  злість,  безкарність,  лють,
Жорстокість,  не́нависть,  безжа́льність  –
Вже  кров  людську,  як  воду,  п’ють,
Життя  знецінене  –  в  бана́льність.

Убивства,  звірства,  терори́зм  –
Вже  но́ве  пра́вить  покоління.
Знущання,  геноци́д,  сади́зм  –
Кінець  усякому  створінню…

Все,  що  посієш  –  те  й  пожне́ш:
Закон  відомий  всім  на  світі.
Якщо  з  Байдужістю  живе́ш  –
Згада́й,  які  у  неї  діти…
5.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572204
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 05.04.2015


Не жди.

Не  жди,  поки́  тебе  люстру́ють
Чи  запрото́рять  до  тюрми́  –
Бо  більше  вже  не  амністу́ють,
Хоч  і  поляжеш  там  кістьми́.

Не  грай  з  народом  у  «піжму́рки»,
І  з  Богом  більше  не  жарту́й.
Не  втри́мався  донецький  у́рка  -
А  ти́  що,  кра́щий?  Помірку́й.

Покиньте  свої  па́нські  би́тви
За  чин,  посаду,  за  престо́л:
Нам  вже  набридли  ці  гони́тви,
Як  старій  бабці  -  валідо́л!

На  цей  спектакль  летять  мільйо́ни
В  народу  крадених  гроше́й,
А  на  Мінздра́в  та  обо́рону  –
То  слізно  про́симо  в  люде́й.

Ви  б,  краще,  цирк  цей  зупини́ли,
Та  й  грошенята  зберегли́  –
А  повернули  б  свої  си́ли
Не  на  війну,  а  на  тили́.

Аза́рт  побо́їщ  вгамува́вся  б,
Не  мав  би  вла́ди  й  бог  війни,
Та  й  Вовка  Путін  давно  здався  б  –
Без  по́мочі  від  сатани.

Вже  досить  гратись  в  крутих  mán-ів
Свою  сваво́лю  -  здати  в  брухт!
А  ко́штам  «лівих»  бізнесменів
Вже  час  пливти́  до  рідних  бухт  -

З  офшо́рів  та  швейца́рських  ба́нків,
Британських  бірж,  Нью-Йоркських  Street,
Щоб  не  затьма́рював  світа́нків
Повік  життя  колю́чий  дріт!

Не  жди  наступних  революцій
Та  нових  санкцій  не  чекай,
Гаа́гських  суду  резолю́цій  –
А  ліпше  са́м,  що  вкрав  –  відда́й!

Є  в  тебе  кра́щий  з  адвокатів  –
Це  то́й,  кого  ти  обікра́в.
Запобіжи  Нюрнбе́рзькій  страті  –
Облиш  той  шлях,  що  ти  обра́в.
4.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571915
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 04.04.2015


Поважний банкір Христа

[u][color="#ff0000"]прохання  до  осіб  з  вразливою  релігійною  самооцінкою:  утриматись  від  прочитання  даного  твору.[/color][/u]

Найбільший  диявол  –  то́й,
Хто  цьо́має  Бога  в  гу́би,
Демонстративно  –  герой,
А  в  се́рці  –  спо́внений  згу́би.

Хто  їсть  із  руки  Христа,
А  сам  вже  раху́є  срібло.
І  хай  не  брешуть  вуста  -
Це  все,  що  йому  потрібно.

Персона  він  не  проста  –
«Служи́тель  Самого  Бога!
Поважний  банкір  Христа»,
І  погляд  у  нього  стро́гий.

Він  знає  гроша́м  ціну,
Не  ра́дить  нести  витра́ти,  
І  здатен  на  річ  страшну:
Людину  за  них  прода́ти!

І  зараз  є  скрізь  такі  -
Так  само  «із  Богом  дру́жать».
Їх  руки  також  хапкі  -
Даре́мно,  що  в  це́рквах  служать.

Їх  сло́во  –  як  го́стрий  ніж:
До  са́мого  серця  жа́лить
І  в  душах  чинить  грабі́ж
Без  сорому,  і  без  жа́лю.

Людина  для  них  –  ніщо́!  –
Товар,  нічого  не  ва́ртий.
Не  сріблом,  а  будь  за  що́!  –
Готові  прове́сти  ба́ртер.

Для  них  головне  –  їх  чи́н
Та  вла́да,  яку  він  ма́є,
І  будь  ти  –  хоч  Божий  Си́н  –
До  тебе  ла́ски  немає!

Вони  травму́ють  ове́ць,
Законом  ти́снуть  на  совість,
На  щирості  тих  сердець
Складають  зра́дницьку  по́вість.

Вони́  служать  не  Христу,
Хоч  І́м’я  Його  й  вжива́ють  –
В  церква́х  вони  –  на  посту́:
Дия́волу  догоджа́ють.
3.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571848
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 04.04.2015


Експромт.

[i][color="#ff0000"]Коментуючи  твір  одного  з  авторів  клубу  на  тему  гонитви  за  президентським  кріслом,  я  не  мав  на  увазі  якусь  конкретну  особу.  Це,  скоріе  зібраний  образ,  явище.  Жіночий  рід  героя  склався  по  ритміці  самого  вірша.[/color][/i]

Як  ревно  рвуться  в  президенти!
Бажають  влади  та  посад  –
Урочистих  аплодисментів,
Тріумфу,  слави  та  бравад,

Що  годні  з’їсти  конкурентів
Без  солі,  перцю  та  приправ,
Без  смакових  інгредієнтів
Та  всяких  там  десертних  страв.

Навіщо  рветеся?!  –  «Та  ж  звісно!
Лиш  я  народ  благотворю.
Одна  лиш  я  йому  корисна  –
Бо  кого  хочеш  обдурю!

Якщо  я  стану  президентом,
То  збагачу  увесь  народ,
Роздам  кредити  безпроцентно,
Продам  всі  фабрики  й  завод!»

Так  продавай!  У  чому  ж  справа?
Іще  до  виборів  –  гайда!
Зробити  це  ти  маєш  право
Без  президентського  труда!

Бо  можна  навіть  без  посади  
народу  совістю  служить:
Верни  украдені  мільярди  -
І  зможеш  славу  заслужить.

Повернеш  честь  своєму  роду
І  мир  дасиш  своїй  душі,
Повагу  приймеш  від  народу,
Коли  зупиниш  бариші.

Ти  маєш  гроші,  популярність,
Зв’язки  з  багатими  людьми,
Тож  починай  благу  діяльність,
Пробий  стежину  в  рай  грудьми.

Вклади  в  лікарні,  села,  школи,
Конкретним  людям  поможи.
Залиш  формальні  протоколи  –
І  ділом  вірність  докажи.
3.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571675
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.04.2015


День рождения

Ты  споко́йно  смотре́л,  когда  я́  погружа́лся,
Когда  па́льцы  мои  скользи́ли  по  льду́.
А  пото́м  ты  ушёл,  не  помо́г  –  не  оста́лся,
Злора́дный  упрёк  пророни́в  на  ходу́.

А  преда́тельский  хо́лод  скова́л  мои  мы́шцы,
Ледяна́я  вода  тяну́ла  ко  дну́.
В  обесси́левших  лёгких  хрипе́ла  одышка,
И  ло́кти  отча́янно  гна́ли  волну́.

Непоня́тно  откуда  Сашо́к  появи́лся,
Наклони́л  на  меня  пучо́к  камыша́.
Сильне́е  медве́дя  за  него́  я  вцепи́лся
И  вы́полз  на  лёд  уже́  е́ле  дыша́.

А  пото́м  больше  ча́са  домой  добира́лся,
Зако́ванный  в  па́нцырь  оде́жды  из  льда́.
По  дороге,  дрожа́,  сам  себе  удивля́лся:
Что  очень  опа́сной  бывает  вода́.

Зато  до́ма  меня  ждал  сюрпри́з-утеше́нье,
Когда́  я  вломи́лся  обмёрзший  весь  льдо́м:  
Поздравляла  меня́  вся  семья  с  днём  рожде́нья,
Встреча́ла  жена  у  поро́га  с  торто́м.

«Коне́чно,  вы  пра́вы!»  -  говорю́  в  изумле́ньи,
А  са́м  зуб-на-зу́б  не  спосо́бен  попа́сть.
Вот  сегодня  уже́  мой  второ́й  день  рожде́нья  -
Ведь  А́нгел-храни́тель  не  дал  мне  пропа́сть.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571379
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 02.04.2015


Ти кажеш

Ти  кажеш,  що  віриш  Богу,
Але  якому  із  них?
Яку  по  життю  дорогу
Обрав  ти  з  шляхів  земних?

Ти  чув,  що  є  Бог  єдиний,
Та  інших  богів  нема?
Це  так,  але  світ  людини
Чому  охопила  пітьма?

Ненависть,  скорбота,  війни,
Хвороби,  голод,  біда  –
Лиш  купка  живе  надійно,
А  сльози  для  них  –  вода.

Та  й  сам  ти  живеш  багато,
Не  маючи  тих  жахів,
Що  твого  спіткали  брата  -
Цураєшся  тих  шляхів.

Тож  чом  ти  глухий  до  нього,
До  його  болю  та  сліз?
Ти  що  –  вже  на  шию  Бога,
Як  пан  пихатий,  заліз?

Якщо  у  вас  Бог  є  спільний,  
Чому  не  віддав  йому
Останню  сорочку  натільну,
А  зрадив  його  чому?

Чому  не  поклав  ти  душу
За  нього  в  лютій  біді?
Чом  виліз  з  води  на  сушу,
Як  брат  –  по  шию  в  воді?

У  серці  твоєму  –  прірва,  
І  мосту  на  ній  нема  –
То  як  тебе  з  пекла  вирве
Той  брат,  як  прийде  пітьма?

Ти  кажеш,  що  любиш  Бога
І  хочеш  Йому  служить?
То  стань  біля  брата  свого  –
І  хай  він  тобі  простить!
1.04.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571335
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2015


О любви.

Ты  утверждаешь  о  любви́,
и  сильных  чувствах  бурной  стр́асти?
Но  я  прошу́:  останови́
Своей  души  поры́в  опасный!

Ведь  ты  не  знаешь,  что  любовь    -
Сожжёт  всё  то,  чем  ты  пыла́ешь.
Вскипит  вином  млада́я  кровь  –
И  в  нём,  как  воск  свечи́,  растаешь.

Бурли́т  и  пе́нится  река,
С  вершины  горной  устремля́ясь  –
И  шансов  нет  у  челнока́
Не  утону́ть,  по  ней  спускаясь.

И,  как  могу́чий  ураган,
Всё  на  своём  пути  сметает…
Уно́сит  вихрем  в  океан  –  
И  там  в  пучи́ну  погружает!

Способна  ль  ты,  моя  душа́,
Разбить  судьбу  свою  о  камни?
Подумай  лучше,  не  спеша,
Прежде,  чем  жечь  фити́ль  признаний.

И  хватит  ли  всех  твоих  сил
Себя  отдать  всю  без  остатка,
Чтоб  этот  фа́кел  осветил
Вселенский  мрак  и  тьмы  загадки?

Любовь  не  требует  себе,
Не  ищет  удовольствий  пло́ти:
Она  –  в  потраченной  судьбе,
В  терпе́ньи,  милости,  заботе.

Способна  го́ры  сокрушить,
Преодолев  всех  зо́л  преграды  –
Дару́я  шанс  кому-то  жить  –
И  вы́ше  нет  другой  награды!
31.03.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571169
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.04.2015


Буде!

Відповідь  на  вірш  Василя    Симоненка  «Ти  знаєш,  що  ти  –  людина?»

Ні!  При́йде  Господь  на  землю,
Воскре́се  своїх  святих,
(Надії  це  не  даремні)
Розве́рзне  могили  темні  –  
Люд  пра́ведний  вийде  з  них!

Це  –  не  тупі  забобо́ни
І  не  ілюзій  політ,
Бо  ся́де  Господь  на  тро́ні  –
І  звільнить  землю  з  поло́ну
 Для  Царства  на  тисячу  літ.

Тому́  горюва́ть  не  треба
І  бра́ти  все  від  життя,
Багатством  земни́м  погре́буй,
Зведи́  свій  погляд  до  неба  –
Бо  –  там  твоє́  майбуття́!

Поли́ш  життя  егоїста,
Шале́ний  спини́  забіг  –
Радій,  що  ма́єш  поїсти
Та  власний  куто́к-прихи́сток,  
Бо  це  тобі  Бог  поміг.

Живи́,  не  втрачай  надії  –
Життю  немає  кінця.
Хай  віра  твоя  зміцніє,
Бо  збу́дуться  всі  твої  мрії
У  вічнім  Ца́рстві  Отця.
31.03.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571151
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.04.2015


Бармалей

Злой  разбойник  Бармалей
Захотел  лечить  людей.
Кончил  университет  –
Получился  ортопед.

Приходи  к  нему  лечиться
И  корова,  и  волчица:
Потому  что  для  людей
Он  –  всё  тот  же  Бармалей.

Ненавистный,  озверелый,
Хоть  и  носит  халат  белый.
Вместо  скальпеля  кинжал  –
Настоящий  коновал.

Ничего  не  хочет  знать,
Любит  деньги  собирать
И  за  это  вот  уменье
Получил  он  повышенье.

Отделение  возглавил,
На  конвейер  всех  поставил.
И  теперь  по  всем  фронтам
Перевыполняет  план.

Люди  –  словно  заготовки,
Вылетают  из  кладовки.
Попадают  на  станок,
Для  ремонта  рук  и  ног.

Но  «ремонт»  -  всего  лишь  слово:
Нет  в  нём  смысла  никакого
Ведь  на  деле  всё  не  так  –
Бармалей  хитрить  мастак.

Как-нибудь  скрепляет  кости
С  раздражением  и  злостью.
Ненавидит  он  людей,
Потому  что  Бармалей.

Результат  его  леченья  –
Боль,  страданье  и  мученья.
Но  ему  на  всё  плевать:
Главное  –  богатым  стать.

Не  ходите  дети
В  Африку  гулять
И  старайтесь  кости
Лучше  не  ломать.

В  Африке  гориллы,
Злые  крокодилы.
И  у  нас  в  больницах  -
Тот    же  зоопарк.

Хищная  тигрица,
Бегемот  и  Слон  –
В  областной  больнице
(Зоопарк  Херсон).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570800
рубрика: Поезія, Басня
дата поступления 31.03.2015


Исповедь донецкого беженца

Обма́нутые,  мы  вас  сильно  ждали,
Поверив  в  честность  журналистских  слов.
Радушно  с  хлебом-солью  вас  встречали,
Приветствуя  букетами  цветов.

Обильные  потоки  пропаганды,
Конечно,  дело  сделали  своё:
Республиками  признавали  банды,
За  ополченцев  –  сущее  жульё.

Обожествляли  ваших  офицеров,
Боготворили  ленты-триколо́р,
Сдавали  вам  на  пытки  слуг  Бандеры  -
Старались  «подлой  хунте»  дать  отпор.

Для  этого  живым  щито́м  ставали,
Вас  ограждая  от  «фашистских»  пуль.
И  «подлые  фашисты»  НЕ  СТРЕЛЯЛИ(!),
Детей  жалея  и  тупых  рагу́ль.

Но  канона́да  ваших  артилле́рий
На  нас  изве́ргла  плотный  шквал  огня  -
В  традициях  пророческих  мисте́рий
О  приближе́нии  Госпо́дня  дня.

Всё  разбомбили:  города  и  сёла,
Ни  стариков,  ни  деток  не  щадя́.
Исчез  из  наших  лиц  оска́л  весёлый,
И  мы  в  Ростов  махнули  не  глядя.

Но  на́  день  раньше  «наши  ополченцы»
«Лаче́ту»  отобрали  у  меня,
Которую  компания  чече́нцев
Разбила  вдребезги  через  три  дня.

А  На́тку  из  соседнего  подъезда,
Насиловали  дикою  толпой
Ґру́ппа  ребят  из  N-ского  уе́зда
Из  явно  Костромскою  говоркой.

Теперь  в  Ростове  дико  голодаю,
Бомжу́ю  также,  так  как  нет  жилья.
Работы  не  дают  –  хохло́м  назвали:
Какой  хохол  я?  Звать  меня  Илья!!!

Ещё  сказали:  "Веник  возьми  в  зубы
И  улицы  в  Ростове  подметай,
Чтоб  заработать  на  пита́нье  рубль  –
А  про  одежду  даже  не  мечтай.

Ещё  одно:  в  Ростове  жить  не  будешь  –
Готовься  к  переезду  в  Магадан.
А  там  про  лень  свою,  хохол,  забудешь  –
Век  будешь  помнить  Киевский  Майдан!.

Так  я  ведь  ненавидел  Майданутых!
Зачем  вы  клеите  всё  это  мне?
Везде  кричал,  что  президент  наш  –  Путин(!),
И  триколор  вывешивал  в  окне.

Теперь  я  понял,  по  какой  причине
Хохлы  нас  даунбасами  зовут:
Мы  не  ценили  нэньку-Украину
И  вот  поэтому  нам  всем  теперь  «капут».

Зачем  орали,  что  хотим  в  Россию?  –
Там  скоро  жрать  не  будет  что  самим:
До  голода  ведёт  её  «мессия»,
Уже  не  могущий  снабдить  едою  Крым.

А  украинцы  очень  дружелюбны  –
То  МЫ  с  Россией  к  ним  пришли  войной.
Всю  независимость  Донбасс  был  трудным:
Наполнен  уголовною  шпаной.

Шпаной  «без  башни»,  без  уменья  мыслить  –
Способной  только  красть  и  убивать.
Водимою  мотивами  корысти,
Продать  готовых  и  родную  мать.

И  вот  вся  эта  шайка-камарилья
Взяла  курс  Украину  разрушать,
Под  чутким  руководством  из  России
империю  бандитов  создавать,

Чтоб  регионы  превратились  в  зоны,
А  вся  страна  –  в  колонию  Кремля;
А  люди  в  ге́тто  -  будто  скот  в  загоне,
Пахали  на  московского  царя.

Но  во́льные  укра́инцы  восстали,
И  оказали  карликам  отпо́р.
Донецкого  ци́клопа  с  трона  сняли,
А  крысы  разбежались  за  буго́р

Вдруг  карлик  возомнил  себя  монархом  -
Открыл  против  укра́инцев  войну
За  денежки  сбежавших  олигархов,
Прижившихся  в  Ростове-на-Дону.

Простите,  украи́нцы,  нас,  придурков,
За  то,  что  мы  профу́кали  Донбасс.
За  то,  что  уголовники  и  у́рки
Все  эти  годы  разоря́ли  вас.

Cчитали  мы  себя  особой  ра́сой,
Спасеньем  мира,  а́риев  детьми́,
Но  оказались  злобной  быдлома́ссой,
Которую-то  и  нельзя  назвать  людьми.

А  вы  –  народ,  достойный  восхище́нья:
Свободный,  храбрый,  мудрый  и  простой.
Вот  почему  прошу  у  вас  прощенья
Я  –  не  дружи́вший  ра́ньше  с  головой.
15.09.2014


Документальное  подтверждение:  http://vk.com/away.php?to=https.facebook.com.php.262480127124153.60033.100000865048752&post=-33439887_2414  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570784
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 31.03.2015


Закон гравитации.

Скажи  мне,  философ,  кто  дал  тебе  право
Решать  вместо  Бога  судьбу  всех  людей?  
Вопишь  на  весь  мир:  «Кто  прокормит  ора́ву?»
-  Не  ты  их  питаешь  из  длани  своей!

Не  ты́  создал  Землю  и  горы  поставил,
Не  ты  океаны  наполнил  водой.
Не  ты  небеса  над  планетой  расправил,
И  пастбища  Са́м  Бог  засеял  травой.  

Всё  это  Он  создал  рукою  Своею,
И  Землю  наполнить  людьми  предрешил.
А  ты,  не  исполнившись  Духа  еле́ем,
Себя  кем-то  вроде  царя́  возомнил!

Заткни́сь,  и  закончи  свой  бред  несуразный!
И  Божьему  замыслу  впре́дь  не  перечь!
Он  гневно  разрушит  твой  заговор  грязный  –
И  камня  на  камне  не  сможешь  сберечь.

И  все́  твои  титулы  Он  уничтожит,
И  все  достиже́ния  вмиг  разорит.
Гордыню  твою  славой  Сы́на  низложит,
И  всё,  что  ты  стро́ил,  в  геенне  сгорит.

Не  смей  препираться  с  Творцом  всей  Вселенной,
Не  знаешь,  с  Кем  шу́тишь,  и  глупо  дерзишь!
Исчезнешь,  как  па́р,  мотылёк  однодневный,
И  в  пламени  вечном,  как  ли́стик,  сгоришь!  

А  род  человеческий  Он  преумножит,  
Наполнит  плане́ту  народом  Своим,  
Болезни  и  смерть  навсегда  уничтожит,  
И  жизнь  возвратит  всем  уме́ршим  святы́м.

У  Бога  Вселенной  оби́телей  много:
Всем  хва́тит  гала́ктик  и  звёздных  миров́,
Для  верных  и  чистых,  и  любящих  Бога
Проект  обустро́йства  созве́здий  готов.

Создать  атмосферу  на  новой  планете,
Озоновый  сло́й,  радиации  фон,
Поля́  гравита́ции,  сто́роны  све́та,
Чтоб  знал  свою  о́чередь  каждый  сезон.

Чертёж  траекто́рии  каждой  орбиты,
На  спутник  пара́метры  все  рассчитать.
Построить  преграду  для  метеори́́тов  –
Всё  это  святы́е  должны́  будут  знать.

Даруется  им  век  нау́чных  открытий,  
И  в  сфе́ры  эфи́ра  откроется  дверь.
Настанет  эпоха  чудесных  событий  –  
Приходит  конец  ве́ку  го́рьких  потерь.

Для  этого  станьте  на  путь  очищенья,
Избавьте  свой  дух  от  греха́  нечисто́т.
Вину  не  признавшим  не  будет  прощенья,
Когда  Судный  де́нь  на  живущих  придёт.


Возьми,  как  прожектор,  свет  Духа  Святого  –  
И  все  тайники́  свои  Им  освети́.  
Не  прячь  ничего́,  что  нако́плено  злого  –
Не  да́ст  это  всё  тебе  в  Царство  войти.
9.03.2015
П.В.А.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570621
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.03.2015


Карлик-вампир

Озло́бленный  ка́рлик  зарылся  в  чула́не,
И  зло́бные  за́мыслы  строит  на  мир,
Чтоб  в  ха́ос  и  мрак  погрузились  все  страны,
А  вся́  их  культу́ра  –  чтоб  смы́лась  в  сортир.

Он  жаждет  в  крови́  утопить  всю  Россию,
Как  э́то  уже́  город  Кры́мск  ощутил.
А  пьяная  Русь  в  нём  признала  Мессию  –
Совсем  алкоголь  ей  мозги  ослепил.

Невинными  жертвами  кормит  плебе́ев
И  барскою  плетью  стегает  рабов.
Но  преданно  ли́жут  подо́швы  злодею,
Не  мы́сля  себя  без  позорных  оков!

Вампир-недоме́рок  всех  ра́ком  поставил:
Кавказ  и  Сибирь,  и  весь  Дальний  Восток.
Двуглавый  мутант  жадно  крылья  расправил,
Но  вот  Украи́ну  сломать  он  не  смог.


Восстал  украинский  народ  против  гнома,
Не  да́л  ухвати́ться  за  ше́ю  Майдан.
Не  смог  покори́ть  нас  хозяин  Газпрома  –
Разрушился  прочь  лилипу́тинский  план.

Бесну́ется  демон  и  жаждует  кро́ви:
Немцов,  Новодво́рская,  Скрябин  Кузьма,
Дево́тченко  Лё́́ха  был  парень  здоровый  –
Их  не́т  больше  с  нами  –  одна  только  тьма.


Вставай  же,  Россия,  проснись  от  похмелья!
В  погибель  тебя  этот  клоун  ведёт.
Во  мрак  преисподних  глубин  подземелья,
Где  вечный  огонь  и  позо́р  тебя  ждёт.

Опо́мнись,  покайся  в  делах  беззаконных,
Избавься  от  жалкого  рабства  глупцу́!
Свободы  вдохни  фимиам  благово́нный,
Вернись,  дочь  блудли́вая,  в  лоно    Отцу!  

3.03.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570548
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 30.03.2015


Пир во время чумы.

У  хирурга  нынче  –  день  рожденья.
А  у  поликлиники  –  аншлаг:  
В  корридоре  –  гул,  столпотворенье,  
А  дантист  несёт  большой  дуршлаг.

Пациенты  стонут  и  вздыхают  –  
В  очереди  нету  сил  стоять.  
А  врачи  –  с  заботой  накрывают
Столик  -  чтоб  коллегу  поздравлять!

Терапевт  уже  сходил  за  водкой.  
Торт  доставил  прыткий  ортопед.
Всё  несут  они  прямой  наводкой  –  
Прямо  к  педиатру  в  кабинет.  

Долго  собирались  на  подарок,
Вермишель  готовили,  пюре.
Окулист  настраивал  гитару  –  
Всё  не  мог  попасть  на  ноту  «ре».

 А  больные  –  у  дверей  толпятся  -
Ждут,  когда  закончится  банкет,
Когда  тосты,  речи  прекратятся,  
И  «приёмным»  станет  кабинет.

«Извините,  будут  ли  приёмы?»  -
Робко  постучался  старичок:
«Люди  так  устали  от  истомы,
Многие  испытывают  шок».

«Так,  а  мы,  по-вашему  –  не  люди?!»  -
Злобно  возмутился  психиатр:
«Прекратите  суды-пересуды,
Не  устраивайте  здесь  театр!»

Старичок  закашлялся,  смутился,
С  виноватым  видом  дверь  закрыл,
Медленно  на  стульчик  опустился
И,  закрыв  глаза,  навек  застыл…

Вы  –  не  люди,  племя  злых  рептилий!
Вам  неведом  сроду  Божий  страх.
Вы  –  мутанты  дьявольских  усилий,
Змеи  в  человеческих  телах.

Облекаясь  в  белые  халаты
(Символ  милосердной  чистоты),
Гнусно  превращаете  палаты
В  жертвенники  смертной  пустоты.

Суд  грядёт  на  ваши  жабьи  души,
И  за  всё  придётся  дать  отчёт!
Так  что  навострите  свои  уши:
Слушайте  –  Судья  уже  грядёт!
29.03.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570321
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.03.2015


АРШИН.

Ты  мерить  всех  привык  своим  аршином  -  
Всегда  считал  себя  правее  всех.
Измеряй-ка  свою  натуру  Божьим  Сыном:
Увидишь,  как  велик  твой  личный  грех.

Ты  говоришь,  что  каялся  однажды,
и  все  твои  проделки  прощены?
Что  сам  давно  уж  поучаешь  граждан,
Как  убежать  от  власти  сатаны?

Нет,  ты  не  понял:  стань  поближе  к  Богу
И  осознай  ничтожество  своё.
Но  для  Него  все  выровняй  дороги  –
Вот  в  чём  предназначение  твоё!

Не  фарисействуй  перед  Вечным  Богом,
А  перед  Его  святостью  склонись.
«Покайся!»  -  говорит  тебе  Он  строго,  –
И  этим  Его  Царствие  приблизь.

Покайся  внятно,  без  стыда  пределов,  
За  всё  то  зло,  что  сделал  ты  другим.
А  если  ничего  совсем  не  сделал,
То  кайся  в  том,  что  был  к  другим  глухим.

Покайся  в  том,  что  два  тысячелетья
Вся  тварь  стенает  в  муках  родовых,
И  ждёт,  когда  Детёныш  Человечий
Отобразится  в  существах  земных.

Ты  недостоин?  Ты  пример  смиренья?  –
Что  ж:  в  кротости  другому  послужи.
Открой  ему  его  предназначенье,
И  если  надо  –  голову  сложи.

Смотри  пример:  как  Иоанн  Креститель
Сумел  в  Иисусе  Сына  рассмотреть,
И  поступил  с  Ним  не  как  повелитель,
Но  как  слуга,  способный  дар  возгреть.


Пришла  пора:  Бог  ждёт  твоё  признанье.
А  путь  твой  ко  спасенью  очень  прост:
Не  величайся  самолюбованьем
И  выброси  аршин  свой  псу  под  хвост.
8.10.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570311
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.03.2015


Изыди из царства зазеркалья

Из  детских  лет  учили  тебя  врать,
Конфеткою  младенца  поощряя.
И  в  школе,  добывая  свои  «пять»
Ты  ловко  списывал  урок  «на  шару».

Враньё  и  ложь  ложили  тебя  спать,
Кормили,  грели,  модно  одевали.
Стал  совершенным  ты  в  искусстве  лгать,
А  правда  тебя  просто  раздражала.

Ты  презирал  людей,  отвергших  ложь,
Плебеями  и  чернью  их  считая.
Кумирами  –  жрецов  масонских  лож,
Cnocoбных  врать,  и  глазом  не  моргая.

Ты  фальш  впитал,  наполнив  ею  мозг,
Сроднился  с  ней  внутри  своей  природы  –.
не  зная  с  детских  лет  Отцовских  розг:
Страх  Божий  был  неведом  тебе  сроду.

В  стране,  где  правды  нет  (сплошная  ложь!),
Так  и  живешь  ты  в  царстве  зазеркалья:
Настроил  всему  миру  козьих  рож
Зеркальный  президент  –  брехун,  каналья.

Но  с  целью  это  зеркало  разбить.
Летит  уже  в  него  гранитный  камень,
Он  должен  это  царство  истребить,
Как  глиняные  ноги  истукана.

И  разобъёт  империю  вранья,
Презренную  -  на  мелкие  кусочки,
Позволив  диким  стаям  воронья
На  ней  поставить  финишную  точку,

А  ты  спасай  скорее,  не  тяни,
Коварством  слов  отравленную  душу
Из  океана  фальши  и  брехни  –
На  праведности  истинную  сушу.

Стань  на  колени,  сердце  распахни,
И  выбрось  из  него  всю  грязь  лукавства.
Свой  разум  от  притворства  отряхни  –
Освободи  его  из  путинского  рабства.

10.10.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570002
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.03.2015


Держите вора!

Зачем  праффесара  избрали
И  дали  ему  в  руки  власть?
Да  потому,  что  в  идеале,
Подобно  вам,  умел  он  красть.

Когда  же  шайка  клептоманов
И  вас  всех  стала  раздевать,
Тогда  вы  дружно  на  Майдане
Все  вместе  принялись  орать:

«Мы  –  за  народ!  За  Украину!
Долой  постылого  вора!
Пора  прогнать  уже  скотину,
И  трон  занять  самим  пора

Как  волка,  вора  обложили,
С  облавой  вышли  на  него.
Мешок  с  награбленным  взвалили
На  крепкое  плечо  его.

Потом  пустили,  дали  фору,
Ещё  помедлили  чуть–чуть…
Как  заорут:  «Держите  вора!»  -
И  прошептали:  «В  добрый  путь!

Теперь  мы  сами  можем  править
Дотла  разграбленной  страной,
И  на  конвейер    впредь  поставить
Коррупционный  труд  ручной».

А,  может,  хватит?  Прекращайте!
Не  нужно  больше  воровать:
Всё,  что  украли,  возвращайте
И  не  мешайте  созидать

Народу,  Богу  и  природе  –
Всё,  что  намечено  создать.
А,  впрочем,  воровской  породе
Слов  этих  не  дано  понять.

Вам  не  понять,  как  жить  без  кражи,
И  как  стране  своей  служить,
Как  стать  закону  верным  стражем,
Как  своей  честью  дорожить.

Зачем  вам  честь?  Её  за  гречку
Можно  на  выборах  купить:
Вручил  простому  человечку
Пакет  –  и  можно  дальше  жить!

В  Cрибных  Затоках,  в  Межигорье,
На  Конча  Заспанных  дворцах,
Жируя  на  народном  горе,
Забыв  про  совесть,  стыд  и  страх.

Но  сколь  верёвочке  не  виться  –
Ей  всё  равно  придёт  конец:
Порочных  ждёт  исход  традиций,
Логический  всему  венец.

Всё,  отвалился  уже  камень
И  в  прагматичный  мир  летит.
Несёт  погибель  истукану
Стремительный  метеорит.

Разрушатся  все  ваши  схемы
И  заморозятся  счета,
А  главной  станет  та  проблема,
Что  карта  совести  пуста.

Что  на  счету  –  ни  капли  чести,
Ни  йоты  правды  –  за  душой
Одни  лишь  только  грузы  «двести»
Толпятся  длинной  чередой.

На  каждом  вашем  миллионе  –
Невинных  жертв  струится  кровь  –
Сплошная  ложь  вместо  законов
Бьёт  метко:  хоть  не  в  глаз,  так  в  бровь.

Штампуя  прибыль  и  доходы,
Обкрадываете  страну,
Вытаскивая  из  народа
Все  жилы,  как  одну  струну.

Как?  Вы  не  поняли,  что  воры
Будут  болтаться  на  столбах?
А  их  несметные  оффшоры
Растеребятся  в  пух  и  прах?

Единственный  есть  путь  спасенья  –
Бабло  народу  возвратить,
Чтоб  избежать  вечных  мучений
И  мост  сквозь  пропасть  проложить.

А  то  на  лоне  Авраама
Захочется  и  вам  почить,
Но  Лазарь  (вот  какая  драма!)
Не  сможет  вам  уста  смочить.

Так  что  не  медлите,  спешите!
И  Лазарей  сыщите  всех  вокруг.
От  струпьев  раны  излечите,
Приставьте  к  ним  вернейших  слуг.

Не  упустите  шанс  последний,
Схватитесь  крепче  за  него.
Всё  возвратите  братьям  бедным,
Не  обделив  ни  одного.
12.12.2014  
[b]Волчья  добыча  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569447[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kVLYE9dgKY0&feature=youtu.be[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569996
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 28.03.2015


ЗА ЧТО?

Не  знает  мама,  что  отвечать  малютке-сыну              
На  детский  незатейливый  вопрос:
 «За  что  Россия  так  ненавидит    Украину?»  -        
Не  думала,  что  быстро  так  подрос.  
 
«Не  знаю,  сын,  почему  эти  великороссы
Исполнены  бесо́в  и  духов  злых.  
Сама  имею  несколько  вопросов  -    
Хочу,  чтобы  хоть  кто-нибудь  ответил  мне  на  них:  


За  что  спецназовцы  жесто́ко  так  убили  папу,
Проникнув  вероломно  к  нам  в  страну?
Он  просто  ведь  хотел,  чтоб  уголовники-сатрапы  
Не  грабили  народную  казну.»  

За  что  российский  «Град»  бомбит  нам  города  и  села,
Уничтожая  живших  там  людей
 Где  бы  кто  ни  был:  на  дорогах,  и  в  домах,  и  в  школах
Стают  мишенью  Путинских  зверей.

Как  они  могут  убивать  нас,  говоря  о  братстве,  
Но  нас  самих  же  в  чём-то  обвинять?  
И  как  теперь  понять  миф  о  российском  мессианстве?  
«Огне́м  и  ме́чем»  веру  насаждать?»  

Зачем  украли  Крым,  когда  бескрайние  просторы  
Стоят  -  запущены,  разорены?
А  благоденствуют  лжецы,  грабители  и  воры  -      
Неуж-то  мало  им  своей  страны?  

07.09.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569772
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 27.03.2015


Інавгурація.

Кладе  на  Книги  руку  Президент
І  клятву  голосно  читає.
А    вся  наша  країна  в  той  момент
Наївно  добрих  змін  чекає.

Радіють  люди:  «Гарний  чоловік!
Красивий,  має  свій  достаток».
Проте  стається  диво  через  рік:
Він  ви́явився  супостатом!

Розчарування  знов  здолало  нас  -
Чому  такі  зрадливі  слуги?
Коли,  нарешті,  при́йде  вже  той  час,
Що  в  тюрми  сядуть  всі  злодюги?

На  це  розкрию  вам  один  секрет:
Причина  є  отим  проблемам.
Вам  обирати  треба  не  портрет
Із  пи́ки,  що  покрита  кремом.

А  вірте  за́вше    зовсім  не  тому́,  
Що  руку  він  кладе  на  книгу:
Бо  ритуал  не  розжене  пітьму́
І  в  серці  не  розтопить  кригу.

Бо  що  є  книга?  –  То  звичайна  річ,
 А  в  ній  -  такі  ж  слова  звичайні!
Якщо  у  серці  президента  –  ніч:
Чекай,  народе  дні  печальні.

Не  вір  словам,  котрі  читає  він
З  тієї  книги  лицемірно.
Фальшиве  слово  -  як  розбитий  дзвін:  
Гуде  в  повітрі  звук  невірний.

Та  ви  й  самі  покиньте  ритуал
І  зупиніть  слова  обману.
Невже  вам  не  набрид  той  серіал
Лжевиборів  та  зрад  Майдану?

Книга  –  це  попіл,  а  слова  –  лиш  звук!
Шукайте  Істину  в  тім  Слові,
Котра  живе  не  в  поклада́нні  рук,  
А  в  серці,  сповненім  любов’ю.

Не  ставте  більше  в  чі́льники  сміття́,
Що  вас  постійно  обкрадає.
Шукайте  тих,  хто  все́  своє  життя
На  теє  Слово  покладає.
26.03.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569767
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2015


Волчья добыча

В  неистовой  схватке  сцепились  два  волка,
Летят  клочья  шерсти,  и  брызгает  кровь.
За  собственность  прайда  идёт  потасовка
Расторгнута  дружба,  забыта  любовь.

Ни  тот,  ни  другой  волчье  мясо  не  любит  –
Шакалам  достанется  жертва  борьбы.
Но  жадно  впиваются  в  серые  шубы
Клыки  –  исполнители  волчьей  судьбы.

За  вас,  травоядные,  вся  эта  ссора:
За  зайцев,  тельцов,  за  овец  и  козлов.
Вы,  мирные  –  подлинный  камень  раздора.
Их  драка  за  то,  чтобы  пить  вашу  кровь!

Они  любят  ваши  тела  молодые,
Ведь  вы  –  так  смиренны  и  очень  вкусны!
Глупы,  безоружны,  как  рыба  –  немые,
От  сочной  травы  –  аппетитно  жирны.

Но  так  ли  уж  нужно  быть  волчьим  обедом?
И  собственных  деток  растить  для  волков?
Всмотрись  в  свою  пасть!  Средь  резцов-травоедов
Ты  вдруг  обнаружишь  две  пары  клыков!

Пора  уже  Агнцу  во  Льва  превращаться,
Включи  и  волчатину  в  свой  рацион.
Зачем  пред  волками  тебе  пресмыкаться?
Ты  –  Царь  всех  зверей  и  в  борьбе  -  Чемпион!

Пусть  псиной  воняет  в  зубах  волчье  мясо:
Не  брезгуй  расправой,  исполни  свой  долг!
Пора  ликвидировать    хищную  рассу:
Хороший  волк  –  только  растерзанный  волк!

Я  не  призываю  "мочить"  олигархов:
Их  мясо  –  не  в  теле,  а  в  жирных  счетах,
В  трёхпалубных  яхтах,  в  коттеджах  монархов,
А  кровь  –  в  беззаконных,  преступных  делах.

Убей  раболепие  в  собственном  сердце,
От  жажды  к  свободе  –  блеск  острых  клыков.
Пусть  в  Львиных  сосудах  стучат  килогерцы,
Войдя  в  резонанс  –  в  свет  грядущих  веков.

Расправь  свою  спину,  и  выровняй  шею,
Встряхни  Львиной  гривой,  издай  грозный  рёв!
Признай  боль  народа  бедою  своею,
И  властью  Царя  истреби  мир  воров.
7.03.2015  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569447
рубрика: Поезія, Басня
дата поступления 26.03.2015


Реванш

Придурок  пархатый  «втирает»  с  Ростова,
Из  кожи  вон  лезет  –  замыслил  реванш.
Без  мата  нет  «смальца»  связать  и  два  слова,
Губу  ж  раскатал  на  ЕэСовский  транш.

Придумал  легенду,    что  склады  набиты
Военною  техникой  –  просто  битком:
Привычный  пассаж  для  донецких  бандитов  -
 Лепить  просто  чушь,  не  моргнув  и  глазком.

Испытанный  метод  «наехать  на  уши»:
Неси  ахинею  –  а  лохи  съедят.
Проглотят  без  жвачки  «за  милую  душу»  -
И  можно  брать  тёплыми  глупых  котят.

Кремлёвская  «сука»,  блатная  «наседка»:
«Смотрел»  Украину  барыге  с  Москвы.
Войска  разорил,  словно  тузик  газетку,
Раздел  всю  страну  для  российской  братвы.

Теперь  «под  Володю  канает»  в  Ростове,
Слинявши  при  шухере,  словно  «очкарь».
«Зачалил»  подмахивать  Путину  Вове,
Как  «дохлая  крыса»,  как  «драный  глухарь»!

Вы,  пацыки,  влипли  по  локти  в  мокруху,
Запачкали  ноги  по  уши  дерьмом!
Готовьте  себя  для  Гааги  «под  муху»  -
Мир  ждёт  ваши  фотки  с  простреленным  лбом.

Очнётся  Россия  от  галлюцинаций,
И  смоет  с  себя  ФСБ-шную  грязь,
Очистится  от  воровских  махинаций,
Раздавит,  как  вошь,  уголовную  мразь.

Час  близок  -  уже  и  весна  на  пороге:
От  анабиоза  проснуться  пора!
Медведю  пора  вылезать  из  берлоги  –
Уж  близится  лето,  и  скоро  -  «жара»!
10.03.2015  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569446
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 26.03.2015


Ты так упрям и гнев твой - бездна

Ты  –  глух  и  слушать  не  желаешь
Простых  речей,  несущих  свет.
И  беспощадно  подвергаешь
Цинизму  лжи  любой  совет.

В  пучине  ложных  убеждений
Твой  разум  утонул  давно.
Гордыня  –  якорь  вожделений  –
Вцепился  в  илистое  дно.

Теперь,  смиренно  умолкая,
Я  жезл  Владыке  отдаю:
Пусть  гнев  Его  теперь  пылает
На  эту  глухоту  твою.

Не  знаю,  сможет  ли  пробиться
Луч  света  сквозь  пучину  тьмы  -
Кромешный  мрак  плотских  амбиций
Пленяет  гордые  умы.

О,  если  б  разум  твой  упрямый
Смог  покаяние  принять!
Тогда  б  и  скорби,  скажем  прямо,
Тебя  не  смели  окружать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569265
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 25.03.2015


Спектакль

Заказаны  сцены,  проплачены  съёмки:
Снимает  кино  киностудия  «Кремль».
Разучены  роли,  отсняты  массовки,
На  лицах  блестит  гриммировочный  крем.

Сценарий  написан  давно  на  Лубянке
«Железного»  Феликса  учеником.
Актёры  талантливы,  как  на  Таганке,
Иль  в  Пушкина,  что  на  бульваре  Тверском.

А  самое  главное  –  зритель  в  театре:
Полнейший  аншлаг  на  спектакле  Кремля.
Да  что  там  «Трембита»,  и  что  «Клеопатра»?!
-  За  шоу  следит  вся  планета  Земля.

В  театр  превратилась  уже  вся  Россия  –
Здесь  всё  бутафорное,  всё  –  для  игры.
Одни  декорации  –  Oh,  mama  mia!
-  И  те,  к  сожалению,  архи  стары.

Нельзя  здесь  по-честному,  искренне,  верно,
И  точно  нельзя  –  полетит  всё  в  трубу!
А  нужно  лишь  грубо,  небрежно  и  скверно:
На  правду  –  запрет,  на  свободу  –  табу!

На  кассе  обсчитывать,  в  складе  –  обвешать,
В  отчётах  приписок  должно  быть  полно!
А  врач  не  обязан  больного  утешить:
В  больницах  заботливых  быть  не  должно!

Наука  должна  искажать  грубо  факты,
Строитель,  халтуру  построй  всем  назло!
Спецслужбы  в  стране  совершают  теракты,
А  каждый  чиновник  должно  быть  хамло!

Нельзя,  чтоб  дорога  была  идеальной,
Нельзя,  чтоб  из  крана  бежала  вода!
Культура  обязана  быть  аморальной,
И  нужно,  чтоб  хаос  в  стране  был  всегда!

Утюг  греть  не  должен,  а  свет  –  не  включаться,
Дверь  –  не  открываться,  дрова  –  не  гореть.
Машина  должна  регулярно  ломаться,
А  пол  –  ну,  конечно  же,  громко  скрипеть!

...

 
Спектакль  закончится,  рампы  потухнут,
Актёры  без  масок  окажутся  вдруг,
Под  занавес  все  декорации  рухнут  –
Останется  горечь  и  пустошь  вокруг.  .  .

12.03.2015  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569261
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.03.2015


Майдан.

Загув  Майдан  неначе  рій  бджолиний,
Проснувсь  народ  під  натиском  щурів.
І  запалав  вже  факел  невгасимий
В  серцях  незламних  дочок  і  синів.

Вже  досить  годувати  панські  морди
Терпіти  ґвалт,  знущання  та  грабіж.
І  годі  вже  молитись  на  біг-борди
Із  пиками  свинячими,  хоч  ріж.

Вставай  з  колін,  народе  любий,  милий!
Скидай  з  своєї  шиї  кровопивць,
Що  вп’ялися  зубами  в  твоє  тіло
І  кров  сосуть,  неначе  зграя  вбивць.

Дорвалася  до  влади  купа  трутнів,
На  нашій  праці  дбають  капітал.
В  казні  державній  воду  каламутять.
Аж  зло  бере  їх:  «Чом  народ  повстав?!»


Кидають  проти  тебе  яничарів:
«Тітушок»,  Беркут,  Маріїнський  парк.
Студентів  перевірками  лякають,
Мінкульт  грозився  церкви  закривать.

Калічать  страйкарів,  б’ють  журналісток,
В  терорі  звинувачують  борців.
Підкинуть  вибухівку  активістам  –
Щоб  мати  привід  збройних  фахівців.

Та  силою  тебе  вже  не  злякати
І  хитрощами  теж  не  обдурить.
Не  страшні  тобі  тюрми,  ані  грати:
Ти  ладен  вмерти,  аніж  в  рабстві  жить

Ти  є  народ,  тобі  належить  влада.
Твої  поля,  ліси,  річок  блакить,
Твій  президент,  твоя  –  Верховна  Рада.
Вони  повинні  всі  тобі  служить!

Не  грабувати,  в  очі  не  брехати,
А  дбати  про  життя  твоє  та  честь!
Кормить  голодних,  хворих  –  лікувати,
Шануючи,  бо  ти  –  господар  єсть.

Ти  працьовитий,  мирний  та  терплячий,
Талановитий,  мудрий  і  простий.
Твої  ж  князі  –  грабіжники  невдячні
Військових  здатні  на  Майдан  ввести.

Тому  й  нахабно  бійки  провокують,
Брехню  монтують  куплені  ТВ,
З  Москвою,  як  два  голуби,  воркують:
Замислюють,  як  стратити  тебе.

Не  вдасться  обдурити  і  злякати,
Не  той  народ  вже,  яким  був  раніш:
Зламає  свої  зуби  провокатор,
А  вбивця  сам  потрапить  на  свій  ніж!

Гуде  Майдан!  Гуде  і  не  стихає,
Назад  уже  немає  вороття.
Повсюди  з  діжок  вогнища  палають,
Гартуючи  свободу  й  майбуття.

15.01.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568992
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.03.2015


Я - українець

Я  -  українець,  син  свого  народу.
А  він  -  не  вітчим;  кровний  батько  мій.
Тому  й  отримав  рани  замість  плоду
Від  виноградарів,  а  ще  й  по  ребрах  кий.
 
"Чому  ж  лежиш,  прикутий  до  канапи,
А  в  змучених  очах  -  лиш  мука  та  журба?
Якщо  ти  син,  чому  твої  сатрапи
Тебе  катують,  як  розбійника-раба?"
 
-  Чом  лікарі  в  лікарнях  не  лікують?
А  лиш  псують  здоров'я  громадян?
Успішно  лиш  хвороби  продукують,
Неначе  на  те  мають  певний  план.
 
Живуть  для  себе.  Гроші  вимагають.
Відповідальності  за  шкоду  не  несуть.
Всі  помилки  брехнею  прикривають,
Свою  вину  за  геноцид  не  визнають.
 
Як(!)  повний  неук  вибився  в  хірурги,
Набравшися  екстерном  поверхневих  знань?
Бував  у  Віднях,  Боннах,  Люксембургах,
А  співвітчизників  калічить  без  вагань
 
Так  я  й  отримав  рани  замість  плоду
(Мій  Бог  також  розп'ятий  на  Хресті).
Невігластво  й  нечестя  слуг  народу
Пронизали  мене  до  самої  кості.
 
Христос  Воскрес!  Воскресне  й  Україна!
Очиститься  мораль  від  скверни  та  гріха.
Настане  час,  в  пустелю  прийдуть  зміни  -
Садами  зацвіте    земля  суха.
 
Також  і  я,  проста  людська  дитина,
У  море  милосердя  попаду.
Зупинить  Бог  страждань  моїх  причину
І  всенародну  забере  біду.
9  березня  2014  р.
 ((присвячую  200річчю  Т.Г.Шевченко)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568988
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.03.2015