| Сторінки (3/261): | « | 1 2 3 | » |
Якби ти вчився так як треба,
то й мудрість би була своя -
А так тицьне Барига з неба
Срібняк - і вже душа твоя
Йому належить з потрохами.
І вже ти, хлопче, сам не свій
І розум - наче в того Хама,
Що з діда свого здер сувій
І висміяв його перед синами -
Та й підло клоуном зробив...
Тепер і ви його стопами
За Мародерову платню
Готові вилизать матню
Тому, хто з "рускімі" попами
Хоругви сталінські носив.
І вознесли його до неба:
Що, буцім - гетьман Мародер,
І наче б він - це Україна,
а ввесь народ - це він один.
То де ж ваш розум, раконеби?
Невже Луципір вже роздер?
Котрий розорену країну
З мальдівським Пончиком пожер!
"Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших… і не буде
Кому помагати."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
[quote][color="#1c0bd6"] Єремії, 3 розділ:
11 І промовив до мене Господь: Невірна дочка Ізраїлева всправедливила душу свою більш від зрадливої дочки Юди.
12 Піди, і проголосиш слова ці на північ та й скажеш: Вернися, відступна дочко Ізраїлева! говорить Господь. Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий, говорить Господь, і не буду повік стерегти Свого гніву.
13 Тільки пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь.
14 Верніться, діти невірні, говорить Господь, бо Я вам Господар, та візьму вас по одному з міста, а з роду по два, і вас поведу до Сіону!
15 І дам пастирів вам згідно з серцем Своїм, і вони будуть пасти вас умінням та розумом.[/color][/quote]
Його Ім’я ти згадуєш в віршах
І хрест святий лукаво призиваєш –
Бо хитрим духом вся твоя душа
Обману Бога кожен день шукає.
Коли тобі звіщав я Новину
І Господа прийняти в серце радив,
Ти плюнула у серця глибину –
І кинула туди лукаву зраду.
Подібно свиням, що в бруднім сажку
Паплюжать перли у своїй багнюці –
Ти каменюку кинула важку
На Слово Правди, сказане в розпуці.
І повернувшись, весело пішла
Від Бога геть, під руку взявши чорта,
Не дивлячись, що людям стільки зла
Зробила вся його брудна когорта!
Та й віддала йому своє життя
І над народом політичну владу.
А совість швиронула в небуття,
Щоб не творила чортові заваду.
Тепер волаєш: «Боже, поможи!
І зупини хрестом своїм навалу», -
Але в повітрі інший текст дрижить:
«Давай іще! Бо нам страждань замало!»
Сміється чорт над муками людей
І радо потирає свої руки:
Бо пригорнули до своїх грудей
Його донька народна і онуки.
29.08.2020
[quote]1 [color="#0c13e6"]І було мені слово Господнї, говорячи: Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, чи вернеться ще він до неї? Чи ж не стане зовсім обезчещеною оця жінка? Ти ж перелюб чинила з коханцями багатьома, і тобі повертатись до Мене? говорить Господь.
2 Зведи свої очі на гори порожні й дивися, де перелюбу ти не чинила? Ти для них по дорогах сиділа, немов той араб на пустині, і збезчестився край твоїм блудом та лихом твоїм!
3 І дощі були стримувані, і не було дощу пізнього, проте мала ти чоло блудниці, і стратила сором...
4 Чи ж кликати віднині не будеш до Мене: Отче мій, Ти юнацтва мого Провідник!
5 Чи Він пам'ятатиме вічно про гнів, чи назавжди його стерегтиме? Таке ти говориш, і безмежно зло чиниш...
6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, і блудодіяла там...
7 Я думав: Як зробить вона все оце, то до Мене повернеться; та вона не вернулась, і бачила це сестра її зрадниця, Юдея.
8 І побачила Юдея, що за все те, що перелюб чинила невірна дочка Ізраїлева, відпустив Я її, і дав їй листа розводового. Та зрадлива сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і блудливою стала й вона...
9 І сталось від розголосу про перелюб її, збезчестила вона землю, і перелюб чинила з камінням та з деревом.
10 І також при всьому цьому не вернулась до Мене зрадлива сестра її, дочка Юди, усім своїм серцем, а тільки вдавала, говорить Господь...[/color][/quote]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Всі лементують: «Страх до пандемії
Нас конче вб’є і маски знищать всіх!»
І лізе межи очі продавщині,
Якийсь безумний і «безстрашний» псих:
- Не маєш права мною керувати!
Бо я не раб: що хочу – те й роблю!..
Хто посилає маніпулювати
Безпекою людей без сорому й жалю?
Бува, не ті ж злочинні ляльководи,
Що й на Донбас послали вояків
Горлати треш, щоб Путін військо вводив,
Вбиваючи старих і малюків?
Чи ви не бачите, що вирячені очі
Так само в них, як то було в Криму,
Коли «зелені» під покровом ночі
Горлали люто мантру ту ж саму?
Що вже не має права керувати
Столиця Київ їхнім «шапіто»,
Що й «поїзд дружби» їде їх вбивати -
Але про совість не згадав ніхто!
Безсовісно півострів відірвали
Від матінки землі, та й від людей,
Котрі віками потом поливали
Пустелю. Та прийшов халдей*,
І, підкупивши зрадників-манкуртів,
Той створений оазис відібрав –
Бо, бачте, засланий бурят із юрти
«Ісконно рюзькою» Гілею уважав!
І чи не так тоді, сто років поспіль,
Від Леніна розбійні посланці
Своїми брехнями дурили суспіль,
Заковуючи в рабськії ланці?..
Тепер міркуйте: скільки душ мільйонів
Від того рабства в землю полягло!
Чума і тиф, в сибірському полоні,
Голодомори, розстріли – все зло
Прийшло на землю. А постійні війни,
Розв’язані брехнею тих вождів,
Ведучи, як худобу, нас на бійню,
Повсюди множачи сиріт і вдів!...
Не бачу я до пандемії страху –
Ніде, ні в кому! Бачу навпаки:
Що людство так ведуть до краху
Обдурювати навчені круки!
Чи знаєте, ізвідки вірус взявся?
І хто його для нас сконструював?
Згадайте: газовий балон зірвався
В Іркутськім «Векторі» - і там почав
Той КОВІД-19 заражати
Усіх навколо - щоб злякати світ.
Бо мають на меті відволікати
Його увагу від своїх чобіт,
Що підло топчуть землі закордонні,
Грабуючи й вбиваючи людей,
І сіючи повсюди беззаконня
Й підбрехуючи «Рашою-тудей».
Навіщо, думаєте, той коронавірус
Вони на білий світ «проізвели»?
Щоб на роти фільтруючий папірус
Ви дружно всім народом одягли?
І карантином легко захистились,
А потім ще й негідників знайшли,
Котрі оцю хворобу ухитрились
Створити, і на людство навели
Як пошесть? Чом ви, люди, легковірно
Приймаєте змайстровану брехню?
І йдете так слухняно і покірно
Туди, де сиплють в очі порохню!
Чому не дбаєте дізнатись правди
І нею розрубати ланцюги,
Щоб врешті стати вільними назавжди,
І щоб навіки зникли вороги?
То ж встаньте на весь зріст! Відкрийте очі,
І правду від брехні негайно розрізніть!
Тоді пощезнуть всі страждання ночі
Й настане день. Звільніться і живіть!
26.08.2020
*Халдей - назва рядженого блазня або скомороха, що потішав народ на вулицях, базарах і не соромився непристойних витівок (зазвичай з відтінком зневажливості).
Переносне значення зараз мають народи, що населяють Росію і зарекомендували себе в світі, як нахабний, брехливий і непристойний нарід. Алегорія - мерзенний окупант.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
[i][color="#ff0000"]стих пока не закончен. Буду время от времени к нему возвращаться, пополняя его одной-двумя строчками. На поэзию сейчас времени особого нету, а вдохновение облечь в стихотворные строки эту тему есть - вот и буду порционно завершать начатое дело. А по завершении опубликую уже целостный стих.[/color][/i]
Шакал дорвался до верховной власти
И приказал считать свою персону Львом.
- Я царь зверей! – звенело из трусливой пасти:
- А несогласных всех в сортире разорвём!
С тех пор в лесу пошли одни напасти
И горе за бедой шагают чередой:
То голуби погибнут будто в волчьей пасти,
То сом в пруду подавится водой!
А сколько птиц из гнёзд, неосторожных,
Внезапно выпадали там и тут!
И разбивались насмерть - здесь это возможно,
Сороки так трещат (они-то вряд ли лгут).
Там невзначай звериные берлоги
Взрывались всюду – то рязанский сахарок
«В учениях» шакальи бандерлоги
Рассыпали. Но бдительный сурок
Вдруг взрывы прекратил. А в Северном Кавказе
Пришла война – врагом стал горный волк.
Аж триста тысяч душ убито было сразу,
Чтоб гордый волчий прайд навеки там умолк!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885649
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2020
Напередодні великодня
ґвалтує матінку Смаглюк
Ще в світі не бувало жодних
Таких мерзотниць і падлюк!
Закон їй, бачте, наказали
Просунути у скрути час,
Коли закриті всі вокзали,
Й немає змоги вийти в нас,
Щоб цій ганьбі протестувати
І зупинити цей закон.
Ох, люди! Треба ж совість мати
Й не ставити дітей на кон
Гидосним виродкам розпусти,
Нікчемним збочинцям-катам,
Що стелять ліжко нам Прокруста
І гострять ніж своїм братам.
Щоб ззаду в спину устромити
І провернути разів з два,
А правді рота затулити,
Щоб не лунали ті слова,
Що Кривду зично викривають,
І злочин називають злом,
Вже скоро суд. Сурми лунають.
Не совокуплюйтесь з козлом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.04.2020
Ты снова Меня обманула,
Заверив, что рухнула крепость
И пала пред Господом славы,
Отвергнув из сердца гордыню.
Но только лишь молвил Я слово –
Ты, выпустив стрелами дерзость,
В порыве жестокого нрава
Привычно закрылась в твердыне.
И снова твой город во власти
Нечистых и злых вурдалаков,
Киша нечестивою страстью,
К чертям утопает во мраке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2020
Экспромт на иронию одного кремлебота в форме стишка: "За окошком дощ и град это Путин виноват".
То не гром гремит, а Град -
Это наш российский "брат":
Он спасать приехал нас
На богатенький Донбасс.
И теперь мы спасены
От своей родной страны,
Вова Путин всех нас спас:
Комендантский ввёл нам час
И войну устроил нам -
Чтоб убить детей и мам,
И разрушил весь Донбасс -
Чтоб рабами сделать нас.
А российские браты -
Как фашистские каты:
Неугодных - на подвал!
Непокорных расстрелял.
Где российские войска?
Мы согласны - ИХТАМНЕТ!
Пикнешь - сразу у виска
Приставляют пистолет!
Вова Путин - наш кумир,
Он принёс нам русский мир,
Только я хочу спросить:
Как теперь дончанам жить?
Ведь хотели жить богато,
Ты ж разрушил наши хаты,
Превратил наш город в тир,
Нафиг нам твой русский мир?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2020
Жестокость и предательство мужчин
Невинные сердца ожесточают.
Добавив на лице пару морщин,
Презрение к мужчинам вызывают.
Мерзавец, покушавшийся на честь,
Свой злобный образ в той душе оставил.
В крови у бедной жертвы вызвал месть
И ненавидеть всех мужчин заставил.
И вот, своею милостью , Господь
С открытым сердцем брата присылает,
Чтобы смягчить ожесточенья плоть,
Которая огнём в печи пылает.
«Открылся сердцем? – Сам и виноват:
Так получи стрелу ожесточенья! –
Твой добрый, искренний и чистый взгляд
У плоти вызывает раздраженье.
Подспудно всеми фибрами души
Ты ненавидим лишь по той причине,
Что ты, хоть кол на голове теши,
Достоин мести, ибо ты – мужчина.
Вся сила зла, которое бурлит,
Из раненного сердца полыхает.
К тебе оно клокочет и шипит:
Всю свою горечь выплеснуть желает».
Останови, несчастная душа,
Неистовый порыв и зла потоки!
Впусти вовнутрь прощенье, чуть дыша,
И прекрати придирчивые склоки.
Не убивай невинных мужиков
В застенках своего воображенья,
Разоблачи свой дух от зла оков
И получи души освобожденье.
Зачем тебе тот Ад? – Учись любить:
Исполни своё сердце милосердьем!
Сокрытый гнев давно пора забыть
И заменить его благим усердьем.
14 декабря 2014г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2019
Так а де ж отаман,
Що на бій кликав лави?
Де той бравий гетьман?
За кордоном п'є каву?
Чом замовк у вигнанні
І не кличе до бою?
Втратив духа змагання
І зайнявся собою?
Де обіцяні битви
Й перемоги над пеклом?
Вже втомивсь від гонитви?
Вже горнятко протекло?
Чи розхлюпалась сила
По голандських європах?
Чи образа скосила
Ґенацвальского хлопа?
Ну, а може вже здався
Лицар правди й свободи?
Вщух вогонь і піддався
Брехунам, що ллють воду?
Задрімав дух козацький?
Спить джиґіт, син Кавказу?
Чом затих гонор хвацький?
... мабуть, з'їла образа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019
В лесу родилась ёлочка,
В лесу она росла -
Зимой и летом стройная
Зелёная была.
Но вот её заметили
И в город привезли -
На самой главной площади
Принцессу возвели.
И для всеобщей радости
Какой-то журналист
Прохожих стал расспрашивать,
Как шут и приколист:
«Как ёлочка вам нравится,
Сограждане-друзья?
В ютуб канал для видео,
Скажите не тая!»
А мимо этой площади
С мешочком на плече
Сердитый дед без лошади
Проходит в епанче.
"Скажи-ка, дед, по-быстрому,
Как ёлочка, ОК?
Порадуй наших зрителей
Ответом поскорей!"
«Какая в хрена ёлочка?
Вы дёрнулись совсем?
Последний хрен на полочке
Без соли скоро съем!
Я десять тысяч пенсии
Доселе получал,
Хоть дважды образованный
Почтенный аксакал!"
Не надо быть столь грубыми
К седому старику,
А лучше шлите рублики
ОК? Кукареку!
И обращайтесь с нежностью
Без хамства своего –
Не дёргайте с небрежностью
За плечи никого!
И все ваши вопросики
Оставьте при себе
Не платите бабосики?
Не лезьте к голытьбе!
28.12.2018.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aI31I0iAM1w[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019
[img]http://puer.org.ua/wp-content/uploads/2018/09/50-9923_98340-23234.jpg[/img]
Никакого братства между Украиной и Россией не существует, а реальность противостояния двух стран на Донбассе показывает абсолютно противоположную картину.
Об этом в интервью газете «Факты» заявил известный украинский ученый Иван Козловский, который долгое время провел в плену россиян в оккупированном Донецке.
Комментируя лживость тезиса о «братстве Украины и России», Козловский эффектно поставил сторонников «русского мира» на место.
«Когда Я слышу про «хороший русский мир» и «плохих американцев», то
отвечаю: «Американцы не забирали нашу землю.
Меня не американцы пытали в подвалах, а русские. За что? За то, что я украинец и живу на своей земле» — говорит ученый.
Более того, ученый не сомневается, что между украинским и российским народом братства не существует вовсе, а позиция России полностью лицемерна.
«Такая позиция абсолютно лицемерна. «Вы должны признавать только нашу
точку зрения.
Так оскорбить Украину, как оскорбила Россия…
Аннексия Крыма, оккупация части Донбасса, убийства людей, всевозможные провокации — это же страшные преступления не только с точки зрения международного законодательства, но и духовные» — говорит Козловский.
Не обошел стороной Козловский и вопрос Московского патриархата, чья одиозная позиция по войне на Донбассе возмущает украинцев до сих пор.
Московский патриархат не только не осудил российскую оккупацию, но и вовсе называет войну с россиянами на Донбассе «гражданской войной Украины».
«После того, как весь мир поднялся в мою защиту, только одна церковь
промолчала — Московского патриархата. О чем это говорит?
Об отсутствии христианской любви. А ведь Христос призвал любить даже врагов. Так какие же это братья?»‚ — подытожил ученый.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2018
[img]https://i0.wp.com/s2.1pic.org/files/2017/11/26/35c0064b4d57eafa000c.jpg?zoom=2[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
Зараз, як і в часи Революції гідності, повсюди чуються голоси, що віруючі люди не повинні проявляти незгоду правлячим режеимам, що, буцімто, жодна революція не є волею Божою і т.ін. А ось що думає про це відомий богослов з пророцькою силою, журналіст та політичний діяч, прем'р міністр Нідерландів 1905-1907 років - Абрахам Кайпер, "Христианское мировоззрение"
Кальвинизм и политика.
"Три великие революции в кальвинистском мире не посрамили славы Божией. Более того, они исходили из признания Его величия. Всякий согласится с этим, когда вспомнит мятеж против Испании при Вильгельме Молчаливом. Нет сомнений и по поводу «Славной революции», завершившейся воцарением Вильгельма III и ниспровержением Стюартов. Это верно и в отношении... Американской революции...
Французская революция в принципе отлична от этих национальных революций, которые совершались с молитвой на устах и с упованием на помощь Божию. Она не знает Бога; она Ему противостоит; она признает только ту основу политической жизни, которая заложена в природе, то есть в самом человеке. Поэтому первая статья исповедания самого полного неверия гласит: «Ni Die ni maоtre» («Ни Бога, ни господ»). Суверенный Бог низложен, человек со своей свободной волей посажен на пустующий трон. Именно воля человека все определяет. Вся власть, весь авторитет — от человека. От индивида переходят к группе людей; и в этой большой группе, именуемой народом, сокрыт глубинный источник всякой власти. В отличие от вашей, американской конституции, здесь нет и речи о власти, которой Бог на определенных условиях наделил народ. Здесь утверждает себя та изначальная власть, которая везде, во всех государствах исходит от самого народа, не имея более глубокого корня, чем человеческая воля. Это — народовластие, совершенно тождественное атеизму, что и не дает ему подняться ввысь.
В кальвинизме, как и в вашей Декларации, человек преклоняется перед Богом, а перед другим человеком высоко держит голову. При народовластии Богу грозят кулаком, а перед другим человеком пресмыкаются, прикрывая унижение нелепой выдумкой о том, что тысячи лет назад люди, о которых никто ничего не помнит, заключили политическое соглашение, или, как его называют, «Contrat Social» («Общественный договор»). Надо ли спрашивать, что вышло? Пусть история расскажет вам, как восстание в Нидерландах, «Славная революция» в Англии и ваше, американское восстание против Британской короны прославили свободу; и тогда ответьте сами, к чему привела Французская революция, кроме того, что заковала свободу в кандалы всесильного государства? Поистине, никакая страна в нашем XIX столетии не имеет такой грустной государственной истории".
Отже, ми бачимо, що ні Кальвін, ні його послідовники, ніколи не говорили, що революція є справою рук диявола. Диявол лише направляє народне волевиявлення проти волі Божої, а справжня революція лише скидає диявольські режими і настановлює богобоязну владу, що буде слухняно виконувати волю Божу - отже, правда буде возвеличена в закон, а турбота про людину возведена в пріритетне завдання держави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781188
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018
Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Чи повстає народ, коли в країні лад?
І що то значить – вести бій духовний,
Коли державу захопив повзучий гад?
Не тисни перекрученим Писанням
Та скривджувати істину не смій!
І зупини своє протистояння
Проти Царя царів, бо Він - володар твій.
Зміцніло зло, вмостившись на престолі,
Загарбавши собі державу та майно.
Ви ж брешете, що то – Господня воля,
Неначе Бог до влади ставив те лайно.
Не ставив Бог злодюгу Президентом
І банді горлорізів влади не давав:
Вони ліквідували конкурентів,
Коронувавши ката. . . Та народ повстав.
Повстав народ, бо він – джерело влади,
Його ж слуга – бюджетний бюрократ-
Всі: Президент, Кабмін, Верховна Рада
- лише підзвітний чин (якби ж не казнокрад)!
Геть злодіїв, хабарників, бандитів,
ПР, Компартію – таємних слуг Кремля!
Геть шпигунів, російських ворожбитів:
Нехай очиститься від них свята земля!
А ти себе в пророки воздвигаєш,
Перефразовуючи істину в брехню?!
Тирана миротворцем називаєш –
Пускаєш людям в очі хитру порохню!
Геть лжепророків - ФСБ-шних троллів
Іуд Іскаріотських, зрадників Христа!
Що, наче цап на капустянім полі,
Не можуть стримати від злодійства вуста.
Воли ревуть тоді, коли голодні.
Народ встає, коли увірветься терпець.
Так на тирана зійде гнів Господній,
В той день, що визначив Небесний наш Отець.
Покайся ж бо, лукавий лжепророче!
Та визнай ту брехню, що всюди сіяв ти.
Не смій спотворювати Слово Отче,
Щоб ним не скористались злодії й кати.
1.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781049
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2018
[i][color="#ff0000"](Шановні поети-"патріоти", котрі півтора роки тому кошмарили мене з приводу моєї антимосковсько-патріархальної позиції - а потім підло зрадили, звинувативши і в деспотизмі, мстивості, ксенофобії і в інших якихось фобіях! Ось вам воїни заявляють, що ця диверсійно-шпигунська організація на території нашої країни ідеологічно, фінансово і організаційно сприяла знищенню нашої державності і вбивству наших захисників і мирних жителів. Ви проявили підступне і підле зрадництво не тільки стосовно мене, а й тисяч загиблих, поранених і скалічених людей, наших дідів та прадідів, що відвойовували незалежність України і грядущих поколінь нащадків. Якби ви не виспівували хвалебні оди ідеологічним шпигунам, то й сила їх була б значно менша, але ви назло істині демонстративно творили це.
Настав час визнавати свої помилки і публічно просити прощення. Дехто з вас знає, що я маю звичку здокументовувати всі інсинуації щодо мене та моїх поглядів, зраду народу України та її незалежності. Кожен, хто зараз не зробить публічне покаяння, ризикує потрабити до музеїв України, як ідеологічний зрадник, пасивний або дієвий симпатик Московского диверсійного штабу. Все таємне одного разу стає явним. Слава Україні!)[/color][/i]
джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2383398-zvernenna-ucasnikiv-ato-sodo-dialnosti-cerkov-moskovskogo-patriarhatu.html
22 січня, 14.00 - Відкрите звернення учасників АТО до українського народу, Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування щодо антидержавницької діяльності на території України церков Московського Патріархату (Зала 1)
Організатор: ГО «Товариство ветеранів АТО Запоріжжя».
Учасники: Олег Коломоєць – Голова ГО «Товариство ветеранів АТО Запоріжжя»; Олександр Дяченко – громадський діяч; Микола Колесник – куратор 40 батальйону «Кривбас»; Тетяна Деркач – публіцист-релігієзнавець; представники козацьких організацій Запорізької області; представники учасників АТО Львівської, Чернігівської, Дніпропетровської та інших областей України.
Коротко. Організатори заходу заявляють, що від початку російської агресії проти України Українська Православна Церква, що підпорядкована Московському Патріархату, виявляє свою антиукраїнську та антидержавницьку позицію. Бійці переконані в тому, що події у прифронтовій Запорізькій області є свідченням злочину проти життя та здоров’я громадян України, відверто направлені на дестабілізацію ситуації в державі. Ветерани АТО закликають припинити діяльність на території України Української Православної Церкви, що підпорядкована Московському Патріархату, як такої, що має екстремістський характер та здійснює діяльність, спрямовану на підрив державного суверенітету та територіальної цілісності України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772607
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018
Саакашвили
гражданства лишили,
А вот для Наты -
так нету компромата!
Чекисты наши
Совсем не знают Няши?
Хитры актёры,
Фуфлыжники и воры.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770584
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2018
https://www.youtube.com/watch?v=wDNvPNEh_lw&spfreload=5
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wDNvPNEh_lw&spfreload=5[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769098
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2018
[youtube]https://www.facebook.com/vlazab87/videos/1658337334227112/[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768543
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gXfgE6cC1NM&t=9s[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2017
О, люде добрі, як же ви могли
Подвійні розвести в собі стандарти?
Навіщо в храм Господень притягли
Ті ідоли – Ваали та Астарти?
Навіщо так відверто блудите
Із ними на очах у свого Бога,
Плюндруючи Ім’я Його святе
Й безчестя обираючи дороги?
Ваал – не Бог! Даремні молитви
До мертвого й німого істукана,
І, хоч натужно силуєтесь ви,
Не втрапите до Божого паркана,
Що розділяє небо та шеол,
Полову – від дорідної пшениці.
Один лиш Ягве має ореол
Отця світів і власника скарбниці,
Де людські душі дбаються на день,
Коли судом судитиметься Всесвіт.
Бо він раптово прийде: просто «Дзень! -
Кінець язИків неправдивий плескіт»…
І зникне вся важливість різних справ
І суєти пусті пріоритети,
Спасеться лише той, хто не поправ
Життям своїм Христа авторитета.
До-лампи стануть всі оті слова,
Що так зрадливо істину глушили,
Згорить брехня і кривда вікова,
Яким би її оцтом не гасили.
Останній час! Вже скоро засурмить
Небесний янгол-вісник днів суворих.
Чи ти готовий стрітити ту мить,
Чи так і спиш у райдужних мінорах*?
29.07-20.11.2017
*мінор – музичний лад, здебільшого ліричного настрою. Переносно «райдужні мінори» - сентиментальні фантазії, відволікаючі від розуміння небезпечної ситуації.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761313
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2017
[color="#cc0000"]"Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені".[/color]
Ну, от! Збудили Україну,
Обдерту власними ж дітьми,
З ножем, устромленим у спину
Синами кривди і пітьми.
Чи ж діти це, веселі й ситі,
Чи, пак, ворожі байстрюки
Гризуть їй плоть, несамовиті,
Як ті стерв’ятники й круки?
Та ще й ґвалтують матір рідну,
Зв’язавши руки ланцюгом,
Зганьбивши привселюдно бідну,
Та й б’ють, нещасну, батогом.
А всіх синів її шляхетних
Зварили в зрадницьких котлах,
Аби в оффшорах кабінетних
Догризти вже її дотла.
Та вбити правду неможливо -
Вона відроджується знов!
І знов синів небесна злива,
Відрощує пролита кров.
Вона не втрачена даремно,
А впавши зерням до землі –
Там проростає сокровенно,
Мов день у вранішній імлі.
І принесе врожай стократний –
Із попелу встає народ
Новий, священний, славний, ратний –
Корони Божої клейнод.
Вставай же, ненька Україно!
Від сну отого пробудись!
Зруйнуй нечестя й зради стіни,
І в славу Божу зодягнись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758386
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.11.2017
Мысль искорёжена пошлыми фэйками,
Правда растоптана похотью тел.
Главный слуга со «святыми» наклейками
Неимоверно на лжи растолстел.
Совести нет – вся давно уже продана,
Есть только жажда побольше украсть.
Ну и плевать, что страна вся ободрана,
Главный апломб – накормить свою пасть.
Да и стада-то не обезображены
Ни интеллектом, ни целью пути:
Ложью религии все напомажены,
Хором по жизни готовы идти.
Не удосужены к личному мнению,
Не ознакомлены с волей Христа –
Прутся гурьбой к преисподней забвению,
Ни одного не оставив моста
Ко Авраамову ложу спасения,
Предпочитая свой личный уют
Здесь на земле, воздавая курения
Блеску «Титаника» с шиком кают.
Нету заботы о Царстве Грядущего,
Волей Его не обременены,
Веру поправшие Авеля ждущего,
Выи жестокие, фальшью сильны.
В хвост уходящего поезда тамбуры
Блёклых надежд проводник не закрыл.
Прочь отгони убеждений каламбуры,
Прыгни в вагон лона ангельских крыл,
Чтобы исправить сердца двоедушные,
Мысль покаянную в разум впусти:
Там, у ворот, херувимы радушные
Знают пароль: «Я виновен, прости!»
2.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758374
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 02.11.2017
Речь Барри Блэка в сенате США. Иисус не является Богом чужих народов. Он - Сын Всемогущего Бога. Творец неба и земли. Он сотворил всю Вселенную. Как ты можешь называть Его чуждым Богом, когда и воздух, которым дышишь, создан Им?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zWkFi2iDII[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2017
Люди, потрудитесь разобраться со своими внутренними приоритетами. Возможно, некоторые из них являются предпосылкой для всемирной тирании над народами.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k95GR3kjISA[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754977
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2017
О, Україно, рідна моя нене,
Знов твою землю зрошує біда!
І знов війна прийшла на авансцену,
А кров людська тече, немов вода.
Так сталося, що ти на перехресті
Стоїш між ворогуючих світів,
Тому і стала жертвою безчестя
Брехливих ненажерливих «братів».
Ти зберігала в серці віру Божу
Й загарбником ніколи не була –
Тому не раз втрапляла в сіть ворожу
Й вино страждань цеберками пила.
Повстань же, люба, з попелу руйнацій,
Підпережись скривавленим паском,
І знову світлом стань для інших націй
Й води життя для спраглого ковтком.
Прорви цей морок грабежів всесвітніх
І сонцем правди ясно засіяй!
Стань полем віри і чудес новітніх
Та садом милосердя забуяй!
10.092017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751797
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2017
Так сталося, що попередня публікація десь зникла з моєї сторінки. Нікого не буду звинувачувати - у кожного своє розуміння совісті та істини. Але хотів просто вибачитись перед усіма, хто прокоментував ту публікацію - я навіть не встиг почитати ваші відгуки - залишилася лише інформація про сам факт, що ви коментували. Тому прошу вибачити мене, що не зміг надати відповідь. З повагою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2017
Всі молять Бога дати їм Мойсея,
Щоб вивів Україну із біди,
Але чому повсюди фарисеї
Народом величаються завжди?
Чом навкруги одні лиш єгиптяни,
А ще раби, волхви і фараон?
Де приналежні Богу християни
Де вірний брат, відважний Аарон?
Котрий не стане в релігійну позу,
А вхопиться активно в Божий план,
Начхає на єгипетські погрози
І поведе народ свій в Ханаан.
Жбурне під ноги жезлом фараону
І правду скаже в вічі без прикрас,
Та в докір рабовласницькому трону
Підтримає Мойсеєвий наказ.
І в час борні, коли зомліли руки,
Про пацифізм байки не заведе,
А для сидіння ззаду каменюку
Турботливо Мойсею підкладе,
І руки підведе йому до неба,
На бій щоб надихнути вояків,
Бо сила Божа людям конче треба
У битвах проти орд Амаликів.
Нелегко посланцям без Ааронів,
Тому, народ, у цей жорстокий час
Складіть з сердець своїх Христу корону
І Він тоді зійде з небес до нас.
12.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750318
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.09.2017
Как много уж песен пропето
Про милую барышню эту,
И столько звучало стихов –
От многих её женихов!
Припев:
О ласковый город мой южный,
Приветливый берег жемчужный,
Родная Одесса, живи
И в Божьей купайся любви!
Она – не пустая глупышка
И не сероватная мышка:
Не терпит она дураков
И глупых имперских оков.
Припев.
Приличная видная дама,
Одесса, известно всем, МАМА:
А рядом с ней Киев-ОТЕЦ –
Не нужен ей Путин-подлец!
Припев.
Лишь только в родной Украине
Ты дома, а не на чужбине:
Здесь – милые сердцу друзья
И здесь же – родная семья.
Припев.
Отцовской заботой одета
И братской любовью согрета,
Родной украинский народ,
Одесса вся – твой патриот!
Припев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748288
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.08.2017
Брехня, замішана на кривді
Століттями лилась на Русь,
Від зрадниці Москви-ординки,
Де хан монгольський мав улус.
Із кров’ю землю виривали,
Гібридна підлість в хід пішла,
Народ мільйонами вбивали –
Така історія була.
Коли ж Господь навів порядок,
І Україна розцвіла,
В Росії трапився припадок –
Знов руйнувати почала,
Бо Горбачов почав реформи
І курс на захід об’явив.
Такої свіжої платформи
Кацап не визнав і завив:
Швиденько з’їздом депутатів
Приймає суверенітет,
Щоб від Союзних «демократів»
Залежність вся зійшла «на нєт».
І так Совочок розколовся,
Не витримав, гнилий лантух –
По швах розлізся-розійшовся.
Згорів, мов вата, та й потух.
Та згодом знов брехня голосить:
На українців гне вину.
Та годі вже брехати! Досить!
Час припинити цю війну!
14.05.2017
https://ru.wikipedia.org/wiki/Декларация_о_государственном_суверенитете_РСФСР
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017
Як бачите, віршу уже більше року. Я не публікував його тоді, бо відбулися надзвичайні події у моїх стосунках з кількома тутешніми авторами, позиціонуючих себе друзями і патріотами України, але вчинками довівших діаметрально протилежне. Але слово лягло на папір - тому воно має лунати.
«Не секта!» - різко відрубав мені
Учений дипломований історик.
Він певен: світло тільки у вікні
І у Московських релігійних шорах.
«Бо – найчисленніша з усіх церков
Оця колони п’ятої підкова», -
Гадає, що «в калічєствє штиков»
Лежить у Бога Істини основа.
Шановний пане! Слухайте сюди:
Ви церкву сплутали із більшовизмом!
Бо Бог – не «в прєімущєствє орди».
Він дивиться на все крізь Правди призму.
Ви ж звикли до брехні. Ось і тепер
Реальний стан речей перекрутили:
Та ваша більшість – вся в ЛДНР
Злодійську сутність світу підтвердила.
І вся Ваша риторика оця
Кремлівськими рублями припахає
Від щедрого Гундявого отця,
Котрий про «блага» єресь нам впихає.
А українці знати мусять всі:
Оте МП не може благом бути.
Початок був у Київській Русі –
То ж знову треба в Київ повернути.
Московська банда служить сатані,
Руйнуючи єхидно Божу справу.
Чи ж треба розпинатися мені,
Чом сектою назвав її по-праву?
27.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2017
Всупереч просякнутим російською ідеологією псевдоісторикам, Україна все відновлює потрохи свою історичну честь.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j3LhEdsdAo8[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745011
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2017
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/18486322_836901333129003_4242478555216127252_n.png?oh=948205c2591d0bdbad80b4c69587b092&oe=59B7DCDC[/img]
Восени минулого року я втратив велику частину своїх друзів в Клубі поезії. Головні причини три:
1. Я проповідував покаяння і прийняття своїм Господом Ісуса Христа.(Тут попрацював Антихрист, і ці друзі піддалися його маніпуляціям);
2. Я викривав проросійських троллів, позиціонуючих себе патріотами;
3. Я викривав антидержавну діяльність МП в Україні.
Раджу цим "друзям" переглянути свої переконання і зробити належні висновки. Адже Московський патріархат фінансує війну на Донбасі. Ці 40% приходів (що на Україні) приносять 65-68% прибутків Московітам. Уявіть собі ступінь зазомбованості цих українців. 140 млн. росіян приносять 32%, а 46млн.українців - 68%.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2017
Кацап, як не збреше - то не проживе. Брехня про те, що Україна винна у розпаді Радянського Союзу, є черговим фейком луб'янських майстрів сфальсифікованого слова. 12 червня 1990 року на І з'їзді Народних депутатів, РСФСР проголошує Декларацію про суверенітет Росії. Це викликано незгодою російських політиків(а фактично - реакційної шайки КДБ) з прозахідною платформою політики Горбачова. І щоб розхитати стілець під його зростаючим авторитетом в очах світової і радянської спільноти, вони зменшують його вплив на Росію, а отже - на всіх інших членів Союзу. Горбачов готовий був на всі демократичні реформи, які йому пропонував Захід, але він не врахував головного ворога - гебешню.
Ось посилання на документальне підтвердження:
https://ru.wikipedia.org/wiki/Декларация_о_государственном_суверенитете_РСФСР
Декларацію підписано Головою Верховної Ради РСФСР Б. М. Єльциним.
Прийняття декларації стало ключовою подією в процесі розпаду СРСР, поклавши початок фактичному двовладдю в країні та "війні законів".(Вікіпедія)
Брехня, замішана на кривді
Століттями лилась на Русь,
Від зрадниці Москви-ординки,
Де хан монгольський мав улус.
Із кров’ю землю виривали,
Гібридна підлість в хід пішла,
Народ мільйонами вбивали –
Така історія була.
Коли ж Господь навів порядок,
І Україна розцвіла,
В Росії трапився припадок –
Знов руйнувати почала,
Бо Горбачов почав реформи
І курс на захід об’явив.
Такої свіжої платформи
Кацап не визнав і завив:
Швиденько з’їздом депутатів
Приймає суверенітет,
Щоб від Союзних «демократів»
Залежність вся зійшла «на нєт».
І так Совочок розколовся,
Не витримав, гнилий лантух –
По швах розлізся-розійшовся.
Згорів, мов вата, та й потух.
Та згодом знов брехня голосить:
На українців гне вину.
Тож годі вже брехати! Досить!
Час припинити цю війну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x8FjKBlhUUQ[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732940
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cwbjqfNaEN8[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
З 1931 року по 1937 знищено 55 млн. українців. Із 81 млн. стало 26 млн. А євреїв знищено всього 6 млн. Але євреї підняли гамір на весь світ, бо в їхніх руках сконцентровано 90% грошей в усьому світі, здобутих грабежем народів, і узурповано усі ключові пости влади по всьому світі. Єдині, кого вони допускають до влади - це виродки штибу Януковича та Путіна, аби визвати у народів оскому до неєврейських правителів. http://nazirlazir.livejournal.com/150541.html
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ugT4FpiNzIA[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2017
Народе буйний! Чом же ти
Вчепився так за теє рабство?
Чому не обвалив мости
Й тунелі, що ведуть в кацапство?
Московський піп тобі товче,
Яким ти, рабе, маєш бути –
А в тебе й слина вже тече,
Щоби кацапу підмахнути
Та й подружитися із ним -
«Навіки цьомно побратавшись».
Глянь - за братерством показним
Москаль ховає ніж, підкравшись
Підступно, з заду, до спини –
Щоб поміж ребрами встромити!
Народе! Годі, припини
Синівську кров невинну лити!
Ті залицяння з кацюком
Дають йому безмежне право
Пролізти в хату пацюком
І ввести в землю військ ораву.
Та ти моїх не чуєш слів,
Бо розум твій брехня обсіла
Із вуст манірних москалів –
В російські снайперські приціли.
І знов проводиш на забій
Майбутнє неньки України,
Даючи дозвіл на розбій
Та окупацію країни.
Навіщо ж віриш брехунам,
Котрі так солодко співають,
Та з-підтишка твоїм синам
Вже труни цинкові клепають?
Отямся! Слухай мудрих слів,
Що я кажу тобі сьогодні:
Я хочу, аби ти вцілів
Останніх днів напередодні.
6.05.1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2017
Услышь мой вопль, сестра Европа,
Из сердца рвущийся к тебе,
Ведь наше прозвище - «Укропы»,
В лубянских стенах ФСБ.
Я никогда не обращалась
Ещё за помощью к тебе -
Всегда с бедой сама справлялась,
Назло изменнице-судьбе.
И нынче крик мой – не корыстный,
Не ради денег и чинов:
Пойми, российские фашисты
И ваших жаждут кровь сынов.
Твоя к убийцам толерантность
Самоубийственна сейчас:
Оставь пока свою галантность –
Попридержи на другой раз.
А нынче лучше встань сурово
И зацеди мерзавцу в нос,
Чтоб смылся по добру-здорову
В свой загнивающий колхоз.
Да чтоб не лез в чужие страны
Подобно Гитлеру с войной.
Неужто ты забыла раны
От той - кровавой мировой?
Ведь также всё происходило
В те непростые времена:
Мразь Украину захватила -
Потом к тебе пришла война!
И так же ты тогда тупила
В эгоистичном "бодуне"*,
Пока сама не завопила
В кровавом пламенном огне.
Заткни своим шпионам глотки,
Что там в парламентах вопят -
Пусть собирают свои шмотки
И в Рашу чередой летят
На ПМЖ и безвозвратно
Новейший строить коммунизм!..
А то вернётся троекратно
Послевоенный оккупизм.
Познаешь ведь сполна всю прелесть
Российских пьяных кабаков
И неземную озверелость
Чеченских банд и казаков.
Проснись, сестрица! Хватит дрыхнуть!
Грабитель твой давно не спит.
Не дай войны пожару вспыхнуть,
Пока рог мира не испит.**
12.03.2016
"бодуне"* - похмелье, пьяное состояние, эйфория.
...** - здесь имеется ввиду, пока не разрушены основания мирной жизни. Проще говоря - пока не не началась война.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2017
О, Господи! Очисти Україну
Від хижих і підступних ворогів,
Що мають вдачу підлу і зміїну,
І нам своїх підсунули богів!
Вони – не боги! Бісюки злостиві!
Нечисті духи, демони, чорти!
Зрадливі, хтиві, ненависні, мстиві -
Відібраний набір на всі сорти.
Ти – Бог Один, Єдиний Саваофе:
Отець і Божий Син, і Дух Святий!
Безцінну жертву хресної Голгофи
Не втримав гріб, і зараз він - пустий!
Бо Ти воскрес… ВОСКРЕС, Ісусе Христе –
Відкрив нам шлях до вічного життя.
І жоден з тих божків не має хисту
Явити людям схоже співчуття!
Усі ті боги – ідоли бездарні,
Бо здатні лиш на вбивства та грабіж.
І всі, хто служить їм - назовні гарні,
Та потайки на брата точать ніж.
Щоби встромити ню у саме серце
У мить, коли ніхто і не чекав,
Та й крові наточити із відерце –
Аби було що пити замість кав.
Очисти, Боже, до самої суті,
І ні краплини не лишай гріха.
Відмий набіло душеньки зіпсуті –
Як наречену, пар, для жениха.
30.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2017
Прийшла весна, фактично й остаточно,
Без пафосу й бравадного піар -
Явити людям Божий дар наочно,
Хоч як не протестує Веліар.
Пішла у ріст стійка живильна сила
Ґеліотропним покликом увись,
Бо тепла хвиля білий світ накрила
І промені на землю полились.
Від Тебе, Отче, ці потоки світла.
З Твоєї длані - сонячне тепло,
А вільна Україна знов розквітла,
Твоїм Ім’ям прикрасивши чоло.
До Тебе, Боже, тягнуться рослинки
І квіти посміхаються Тобі,
Та й всі наші серця, наче росинки,
До Тебе, Христе, линуть, далебі.
28.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=90tNkci0j0U[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725947
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2017
Ми, керівники та повноважні представники Церков і релігійних організацій України, усвідомлюючи силу і важливість молитви до Всевишнього, в руці Якого сила і влада, Який є Праведним Суддею, добро винагороджує, а зло карає, який Сам навчає нас молитися до Нього в потребах, щоби ми через це виявляли свою віру і любов до Нього та єдналися між собою, – звертаємося до священнослужителів, релігійних проповідників та наставників і всіх вірних наших Церков і релігійних організацій провести в неділю, 2 квітня о 15 годині в Києві на Софійському майдані, а також в обласних центрах, по всій Україні та в країнах українського поселення спільні молитви за перемогу над агресором і встановлення справедливого миру.
Також ми будемо молитися за звільнення полонених і в’язнів, які за вірність Україні позбавлені окупантами свободи. Ми будемо молитися за мирних мешканців Донбасу і Криму, які страждають від війни та окупації, за біженців та вимушених переселенців, які полишили рідні оселі рятуючи своє життя.
Наступний день, понеділок 3 квітня, ми закликаємо віруючих провести у особистому пості: хто може, нехай постує протягом дня, не споживаючи їжі, або хоча б до середини дня.
Ми віримо, що Господь почує наші прохання та молитви і наблизить час, коли чужинці, що прийшли з війною на нашу землю, полишать її, українські землі Криму і Донбасу звільняться від окупації, єдність і мир в нашій країні відновляться.
Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!
ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-України, Предстоятель УПЦ Київського Патріархату
СВЯТОСЛАВ, Верховний Архієпископ Києво-Галицький, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
Віталій СКОМАРОВСЬКИЙ, Єпископ-ординарій Луцький, Апостольський адміністратор Київсько-Житомирської дієцезії, Генеральний Секретар Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України
Валерій Степанович АНТОНЮК, старший єпископ, голова Всеукраїнського Союзу Церков Євангельських християн – баптистів
Михайло Степанович ПАНОЧКО, старший єпископ, президент Всеукраїнського Союзу Церков християн віри євангельської – п’ятидесятників
Василь Федорович РАЙЧИНЕЦЬ, старший пресвітер Союзу Вільних Церков християн євангельської віри України
Леонід Миколайович ПАДУН, старший єпископ Української Християнської Євангельської Церкви
Григорій Іванович КОМЕНДАНТ, Президент Українського Біблійного Товариства
https://www.cerkva.info/posts/zaklykaiemo-viruiuchykh-do-spilnoi-molytvy-za-peremohu-i-myr
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725053
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2017
Звинувачувальний тон "Кобзаря на адресу нечестивих священників та віруючих, знову ж-таки, нечестивцями витлумачується, як заперечення та дорікання Богові. Вони ще за часів совєтчини і слова "Бог" та "Біблія" почали писати з малої, хоча в рукописах сам Шевченко ніколи не дозволяв собі такого богохульства. Поема "Кавказ " іще більше розкриває глибоку віру Тараса в Сина Божого Ісуса Христа. Починаючи з посилання в епіграфі на Книгу пророка Єремії, котра повністю повчає народи тому, що відречення від Бога приводить до окупації, кровопролиття та всенародного горя. Всіма до єдиного розділу своєї книги Єремія пояснює своєму народу, звідки на його долю звалилося стільки нещасть - а тим більше дев'ятий, перший вірш з якого наводить тут Шевченко. Певна річ, що він не мав наміру виривати одне речення із контексту усього розділу і книги Пророчої, а навпаки - спеціально поставив перший вірш, щоб вказати читачеві на важливість прочитання всього розділу. Вся поема написана саме мовою Книги Єремії - "Кобзар" просто жирною рискою підкреслив паралель між тими часами народу Єремієвого і сьогоднішнім днем народу Шевченкового. Адже як у одного, так і у іншого мова йде про того самого Всевишнього Бога, Владики і Творця Всесвіту, Сином якого Тарас Григорович називає Ісуса Христа:
[i][b]За кого ж ти розіп'явся,
Христе, Сине Божий?
За нас добрих, чи за слово
Істини... Чи, може,
Щоб ми з тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.[/b][/i]
Ніде і ніяким чином Шевченко не вигадував ніякого спеціального Бога, відмінного від Христа. Тим більше ніде жодного разу не називав своїми Богами язичницьких ідолів. Навпаки, єдиного Бога Ісуса Христа визнає Богом для усіх народів та язиків:
[i][b]Встане правда! Встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кривавії ріки![/b][/i]
Ви ж бачите, що ці два реченя подані однією римою, а, отже - однією думкою: доки народи не визнають своїм Господом і Богом Ісуса Христа - будуть литися ріки крові. Шевченко визнає Христа Єдиним Істинним Богом для всіх народів землі, і заперечувати цей факт може тільки людина, одержима дияволом, і ворог українського народу, не бажаючи йому виходу з імперського рабства, нещасть та злиднів. Підніміть свої очі вище і прочитайте ще раз його звертання до Христа:
[b]Щоб ми з тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.[/b]
Як можна не бачити того, що поет тут вказує головну пичину страждань нароів усієї землі, і конкретно власному народові?!
[b]За кого ж ти розіп'явся,
Христе, Сине Божий?
За нас добрих, чи за слово
Істини...
[/b]
"За нас добрих"? Чим можуть бути добрими люди, коли в нас тече кров Адамова, котрий согрішив проти Всевишнього?:
[b]Усі на сім світі —
І царята, і старчата —
Адамові діти.[/b] [i]"Сон"[/i]
Нема в природі людини доброго начала - на те й прийшов Син Божий на землю аби за гріх усього людства заплатити Своєю власною Кров'ю, незаплямованою гріхом:
[b]Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш,
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих; а он розпинають
Вдову за подушне, а сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію! в військо оддають!
Бо його, бач, трохи! А онде під тином
Опухла дитина, голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне.
А он бачиш? Очі! Очі![/b][i]"Сон"[/i]
І хто зараз ті беззаконня чинить в Україні? Чи не її громадяни задля власної наживи? Чи повсюди по всій Україні люди чесно живуть, а нечестиві тільки ті, що у владі! Авжеж ні! Немає правди серед людей, а є тільки у одного Бога:
[b]жива правда
У Господа Бога![/b]
Ось чому так активно слуги антихриста намагаються позиціонувати Шевченка таким собі атеїстом або язичником, що поклоняється місцевим(територіальним) божкам, котрі не боги, а звичайні біси. Тому й терзають нещасну країну своїми представниками на землі. Власне, саме про це й мова йде у Шевченковій поемі "Кавказ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723353
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017
[i]Духъ истины, его же міръ не можетъ пріяти, яко не видитъ его, ниже знаетъ его.
[u]Иоанна, глава 14, стих 17.[/u][/i]
Це не мій епіграф, а саме Шевченків, якщо хтось недобачає. Митець цитував Біблію, як це робить кожен глибоко віруючий в Ісуса Христа, і вважаючий Його Слово Істиною для спасіння народів від гріха.Існує досить усталена, але абсолютно хибна думка, буцімто наш національний «Кобзар» був людиною невіруючою і скептичною щодо факту існування Бога. Парадокс цих тверджень полягає ще й у тому, що їх винахідники паралельно звуть його українським пророком. Вибачте, але людина, яка виступає перед суспільством у цій історичній ролі сама від себе, заслуговує на єдине звання серед обманутих нащадків – самозванець. Але ж Шевченко ніяк не являється таким, і, як підтверджують останні політичні події – слово його і сьогодні виконує свою епохальну місію. Отже, сама собою напрошується суперечлива дилема: або визнаєте Тараса Григоровича переконаним християнином, або ви зазіхаєте на його звання пророка, бо ж однозначно, що не існує істинних пророків без пізнаного ними Бога – так,
як не існує сонячних променів без самого сонця. І в цьому явищі вже просліджуються хронічні прояви «когнитивного» дисонансу цих горе-ідеологів.
Поема «Сон» в устах нечестивих фальсифікаторів дійсності стала однією з найголовніших аргументацій на користь цієї омани. Іще б пак! Твір переповнений висловами, за котрі так жадібно вчепилися вони:
«… бо немає
Господа на небі!
А ви в ярмі падаєте
Та якогось Раю
На тім світі благаєте?
Немає! немає!»
Що це, тріумф теорії атеїзму? Заперечення Бога? Категорично ні! Скільки ж зухвалості треба мати, щоби брутально ігнорувати всю християнсько-біблійну сутність усієї творчості поета і самого його життя, і ось так легковажно тлумачити такі складні звороти, вжиті у цій дуже непростій для розуміння поемі. Не можна так просто переступити через шедевральний епіграф, котрою Тарас цитує самого Сина Божого Ісуса Христа. В цих словах криється попередження, що переважна більшість людей не здатна тверезо сприймати істину такою, якою вона є, а отже, і його твір обов’язково буде сприйнятий у викривленому світлі.
У вищенаведеному уривку з вірша автор звертається до «безхребетних» релігійників, котрі настільки спотворили біблійне вчення, що, дивлячись на них, у знесиленого простого люду напрошується єдиний висновок: Бога на небі нема. Крім того, у цьому вислові використано такий складний літературний засіб, коли заздалегідь спотворена правда може бути виправлена лише діаметрально протилежним висловом: безсловесна отара потурає тиранам, замилюючи власну безвідповідальність гарантованим Раєм на небі. Шевченко виголошує їм вердикт: не буде вам його там, бо ви мали бути інструментами Бога тут, на грішній землі: викривати нечестивців, попереджувати злодіїв, зупиняти тиранів. І взагалі, митець у цьому творі розкритикував лукавство людей, які повинні виконувати заповіді Божі, а самі, прикриваючись усілякими нісенітницями, навпаки – порушують їх, з головою поринувши у беззаконня та неправду.
І вже зовсім не можна не побачити, що Тарас Григорович змальовує Ісуса Христа, який знову на землі перебуває між стражденними людьми, де Його знову страчують запеклі в своїх серцях вороги правди та совісті:
«А меж ними, запеклими,
В кайдани убраний
Цар всесвітній! Цар волі, цар,
Штемпом увінчаний!
В муці, в катарзі не просить,
Не плаче, не стогне»…
А підсумувати хочу словами перефразом з Біблійних сторінок: Якщо насправді шануєш Шевченка пророком - шануй і Бога Христа, Якому він служив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723021
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2017
Весна. Природа оживає -
Аж в скронях резонує сокорух.
Земля від сплячки позіхає
І мимоволі переводить дух.
В вухах бринить рапсодія оркестру,
Бо вже підняв баттута* диригент.
Сілленціо! Відкинув клап* маестро...
Ще мить – і гучно гримне інструмент!
Грози гурчанням вибухнуть акорди,
Стакатто клавіш відізветься дощ,
А струнний вітер розжене вест-нордом
Зимових хмар іще холодну товщ.
І заспівають вмить пташині флейти
З сопілками та вістлом в унісон…
Весна прийшла уже по-Фаренгейту –
То ж геть від нас на рік, зимовий сон!
5.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017
Релігія завжди вбиває Бога,
Який зійшов з небес спасти людей,
І в серці Свого вірного святого
Любов’ю зігріва своїх дітей.
Вбиває тих, хто вірним серцем сина
Для Бога шлях на землю проложив,
І Він в нерукотворних тих хатинах
Чудесним чином славою ожив.
І Слово ожило, святе, живлюще –
Небесної Любові джерело:
Цілити долі здатне, всюдисуще,
Могутнє, наче янгола крило.
Та не приймають знову люди Бога
І знов Йому важкий майструють хрест,
А замість Слова Божого святого
Шанують релігійний маніфест.
Байдужість в поєднанні з ритуалом
«За милу душу» совість продають,
Проте бездушним церемоніалом
Готують знов для Сина хресну путь.
18.02.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2017
Вже минає цикл анабіозу,
Накопичивши сил для життя,
І хоч міцно тріщать ще морози -
Дні зимові ідуть в небуття.
Ще не видко енергії росту
І бруньки мирно-солодко сплять,
Та лиш виблисне сонце – і просто
Оживе його квантова рать:
Повитягує з гілок листочки,
Соковито фарбуючи світ.
Диво дивне – із сірої точки
Виринає незайманість квіт!
Зарясніє навколо палітра
Неземних і божественних фарб.
Оживе, заколишеться вітром
Життєдайний безцінний наш скарб.
Зашумить все навколо, заграє,
Защебече пташиних пісень –
Як відлуння чудесного раю,
Що являє божественна сень!
Почекай десь із тиждень. Ще трохи –
Станеш свідком тріумфу життя!
А страждань, мук і болю епоха
Йде в історію без вороття!
19.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2017
Зима лютує за вікном –
Все снігом замело.
Неначе пуховим сукном
Укрилося село
І затаїлося в хатах -
Лиш дим із димарів
Кружляє з вітром - наче птах
Товариша зустрів.
Лоскоче ніздрі дивакам,
Що, забарившись десь,
Не в такт заметеним стежкам,
Промерзлі наскрізь весь,
Бредуть повз віхолу селом
Додому, до родин -
Де пічка дихає теплом
До глибини судин.
Удома тихо, лиш тріщать
Дрова під вітру ритм,
А з комина пісні звучать –
Чудовий алгоритм.
Лютує лютий, бо зима
Ще має всі права.
А весняна ще спить сурма…
Дерева і трава
Не хочуть зеленіти ще –
Хурделиця мете,
І сонце зовсім не пече
І листя не росте.
На все свій час, не поспішай –
Нехай промерзне грунт
Природних циклів не рушай,
Не потурай на бунт.
Нехай ще сипле з неба сніг –
Волога для полів;
Та й теплий для звірят барліг
І деревних стволів.
10.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=10-QDMTdj00[/youtube]
А ворог – серед нас
Живе собі спокійно
І коригує пас
Наводчиків постійно,
Вбиваючи людей
Своїм зрадливим словом -
Змія біля грудей,
Пригріта птахоловом.
Хитрющим, потайним,
Підступним «патріотом».
Та криється за ним
Змія з гадючим ротом.
Тихесенько шипить
І повзає нечутно,
І так тебе приспить,
Що станеш каламутним:
Свідомість попливе
До неї у довіру –
І тут ось зуб прорве
твою тендітну шкіру,
І плоть наївну вб’є,
Впорснувши в неї зраду!
…Бо грошики дає
Куратор з москвабаду.
6.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
Чи думав хто, а чи гадав,
Що в дім наш знов прийде війна?
Що нас тоді(!) іще продав
За мідний гріш й ковток вина
Сусід наш – той, що поруч жив
І нас привчав чинити зло!
Бо смачно їв та буйно пив,
А те вино й до нас текло…
А ми, смакуючи його,
П’яніли швидко, та й собі
Привчались красти, одного
Не зрозумівши далебі,
Що так грабуємо себе
Й своїх дітей, батьків, дідів.
А те розбещене цабе
Не пожаліє навіть вдів.
І все вкраде своїм багром,
Аби лиш пельку натовкти
У тебе вкраденим добром,
Та й примовляти: «Ми ж - брати!»…
Не знали ми, що йшла війна,
Що він вбиває нашу честь
І совість нашу із вапна
Кидає в сажу, чортів тесть.
Тому й пішли до нього в «храм»
Московські слухати псалми,
Покірно стелячи попам
Свої хрещені килими.
Війна іде у нас в серцях,
Та ми ховаємось від ню,
Бо боїмось забити цвях
В ребро троянському коню,
Щоби ворожий легіон
В країні не хазяйнував,
І свій кривавий полігон -
У себе вдома розіграв.
04.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2017
Зраділи люди, що є змога
Поетами ставати без проблем,
І почали писати "декалоги"
про пташку і кульбабу з ковилем.
А Україну злодії грабують,
Роздерибанили і гроші, і майно.
Поети ж того бедламу не чують,
бо їм, "натурам творчим", все одно...
Ні, - бачу, пишуть про недолю,
про горе безутішних матерів,
про злу ненависну неволю
та каторгу російських таборів.
Але повстати проти супостата
не хочуть ті Парнасові раби -
в них, бачте, люди, крайня хата,
їх обминають цинкові гроби.
Вони жаліють, пестять, співчувають,
І віршики пописують сумні,
Але ворожим бонзам потурають
І вихваляють брехні їх чумні.
Для їхніх "душ чутливих" неприємно
сваритися із слугами Кремля -
бо ж, бачте, страшно, коли ті взаємно
якусь учинять шкоду їм здаля.
Вони готують збірки для нащадків,
Щоб слава їх дісталась іменам,
А в бій ідуть нехай «оті припадки,
Що закликом набридли всім тут нам!
Нехай самі розтрощать в пил всіх тролів,
І олігархам жару піддадуть,
А ми напишем вірші про тополі –
За це ж нащадки славу воздадуть.»
Але не той у Бога має милість,
Хто дбає репутацію свою,
А той, хто викриває підлу гнилість
І власну душу покладе в бою.
Вони тоді здобудуть вічну славу
В очах у Бога навіть, не в людей!
Завдяки їм відродиться держава,
В якій вже не вбиватимуть дітей.
8.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VA5e6uDHveE[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
[i]1 Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській,
2 та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!
3 Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!
4 Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий.
5 Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця,
6 і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої.
7 Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього?
8 Отож, учиніть гідний плід покаяння!
9 І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!
10 Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене. (Матвія, розділ 3)[/i]
Звалити всю відповідальність
Не вдасться в тебе на Христа,
Щоб зберегти свою лояльність
До інших богів, а вуста,
Змастивши медом, користати
Для слави власного ім’я.
Як будеш Богу звіт здавати,
Коли в гріхах душа твоя?
Коли гукав тебе Син Божий,
До свого серця призивав,
Ти з ним вчинив, як друг ворожий
І ще й глузливо позував
На людські очі, на суд світу,
Висміював Його Слова -
Слова Святого Заповіту…
Твоя безумна голова.
19.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2017
Яким би чином людство не дуріло –
Та істина існує все одно!
Вона з віками ніц не постаріла,
А лиш міцніша стала, мов вино.
Вона є шлях! Не треба манівцями
Навколо неї грати в компроміс -
Бо писана Вона не олівцями,
А Кров’ю Сина, що її приніс.
У кожного свій шлях? Яке блюзнірство!
Нема дороги іншої, ніж ця.
Коли вже кинете нікчемне бузувірство,
І нею прийдете крізь Сина до Отця?
Святкуєте Різдво, Христу вклонились?
А скоро ж Валентина! Теж поклон?!
Тоді Ярило прийде – знов схилились,
Купава має свій атракціон…
Так завжди чинять «плечові» блудниці –
На вірність чхати їм з високої гори,
Миттєво задираються спідниці -
Хто хоче, за мідяк її бери!..
Господь цінує вірність, а не зраду
Й «підмахування» всім людським божкам.
Отож послухайте тепер мою пораду:
Край покладіть іудиним стежкам.
Схиліть свої коліна перед Сином
І не чиніть розпусти у серцях:
Він задля вас із муками загинув –
Тож кожна зрада – в Його тіло цвях.
Та врешті всі постануть на судище
І за суддю там буде Він Один,
Бо не існує в світі влади вище,
Від на Голгофі страчення годин.
Оті всі боги – не святі, лукаві!
Вони не мають слави від Отця!
Один Ісус стоїть у Отчій славі,
Народжений від Діви і Творця!
8.01.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
В день Христового різдва
Знов до вас звертаюсь:
Стануть дійсними дива,
Якщо скажеш: «Каюсь!»
А із серця прибереш
Непорушний камінь,
Впертість навпіл роздереш
Сповіді словами.
Не безплодним актом дій
Куцих ритуалів –
Лиш безкомпромісний бій
Знищить зла васалів,
Що в душі твоїй живуть
І навколо тебе,
Гріх прадавній стережуть
Від пророків неба.
Тож зруйнуй глуху стіну
Між собою й Богом –
Визнай гріх свій та вину,
Не впирайся рогом.
Визнай Господом Христа,
Стань на шлях спасіння.
Не мовчи, відкрий вуста –
Скорше сій насіння
Царства Божого в собі
Та своїй окрузі.
Бог не мешкає в юрбі,
Що з Христом - в напрузі.
В цей святий вечірній час
Ся Христос раждає
Й визнавати гріх свій нас
Ревно побуждає.
06.01.2017.
оживлення картинки від автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
Стоит ли упоминать, что председателем Антикоррупционного Комитета области назначен был человек Януковича? А этот цирк, под названием «тендер», «выиграла» подчинённая Партии Регионов фирма - Дарьевская ПМК . Почему? Долгая история. Когда в кабинете губернатора области я напрямую задал этот вопрос, он минут пять жевал непонятную версию типа «так сложились обстоятельства». Но я понял одно – Майдан режут половинками. Там половинка, и здесь половинка – в итоге достижения Майдана посекли в капусту. Дело в том, что местное ПМК(не Дарьевское, а которое симпатизировало помаранчевой власти) готово было за четверть цены выполнить полный объём работ, и денег, которые мы с таким трудом выбивали, хватило бы сделать шикарную реставрацию системы водоснабжения. Да ещё и материал закупали бы сами, то есть могли бы найти подешевле. Но замысел был в другом – содрать максимум, и все доходы – Партии Регионов! Квоты у них, видите ли, такие. Вот и вышло, что работы были сделаны не в полном объёме. Старые трубы менялись выборочно, башни использованы старые, и обратные клапана найдены были бракованные. Этим клапанам, в принципе, и посвящён настоящий рассказ.
Получив монополию на распил добытого подряда реставрации системы водоснабжения по девяти скважинам, Дарьевцы порырись в загашниках складов и обнаружили шедевры кооперации начала 90-х годов, когда на полурабочих заводах штамповали некондицию и сплавляли приёмщикам в советских ОТК за совместно распиленные фонды. Клапана, в принципе, не способны держать воду, поскольку изобретены были конструкторами, как заведомый брак в потоке советского хаоса производства. Расскажу вкратце о предназначении этого клапана. Мощный трёхфазный глубинный насос со скважины накачивает в течении некоторого времени воду полную башню высотой столба до 10-15 метров, после чего реле наполнения срабатывает и отключает работу насоса. Электрический счётчик исправно отсчитывает киловатт-часы использованной электроэнергии. Потом, на протяжении нескольких часов, потребители, подключённые к системе водоснабжения, расходуют накопленные кубометры воды. Но при условии, если эти кубометры в башне остаются! А если вода в считанные минуты упрямо возвращается в глубину прежнего своего пребывания, то населению и не достаётся. А за удержание воды в башне и отвечает как раз этот пресловутый клапан обратного хода. И вот тогда происходит следующая история: деньги за электричество нужно платить регулярно, и суммы насчитываются колоссальные! А воды люди не видят. Почему? Да она уходит обратно в землю: откуда пришла, туда и ушла. Вы скажете «случайно»? И я сначала в это поверил. Но то, что произошло дальше, заставило меня в этом усомниться.
Каждый здравомыслящий человек, имеющий хоть какое-нибудь понятие о правах потребителя, совести и чести, понимает, что покупатель имеет право на предоставление ему ассортимента товаров для выбора. Но если тебя ставят в тупик без права на этот выбор – это покушение на свободу. И во главе угла всегда является единственный мотив – грабёж и порабощение. Песни поются разнообразные – советская школа убеждения считается в мире самой эффективной: поэтому нагло и бессовестно декларируется откровеннейшая ложь. Так и в моём случае – подсунули халтуру исподтишка: авось не замечу. Но именно на эти вещи у меня нюх как раз и навостренный – изучением клапана занялся лично и когда увидел халтуру – покрылся каплями пота от возмущения. Сказал бригадиру, что этот клапан я принимать не буду. Он ответил, что решать нужно с главным инженером, а он – со вчерашнего дня в отпуске.)))) Я сказал: «Передайте ему(в отпуск!), что это его проблемы, и я гоняться за ним не буду – просто не подпишу акт приёмки работ».
Подействовало – на следующий же день озлобленный инженер был на месте работ. Я с дружелюбной улыбкой протягиваю руку и приветствую важного гостя. Он с ходу на меня – матом, с оскорблениями и унижениями. Я, уже без улыбки, выслушал его и, сделав небольшую паузу, спрашиваю: «А на понятном языке можете? А то я не понял сути. Он покраснел, как столовый буряк, набрал полную грудь воздуха, и заявляет: «Я тебе русским языком говорю…» - а дальше всё тоже самое – без смысла. Я отвечаю: "Ваши слова не в пользу русского языка, потому что мои познания русской речи не распространилась на ту терминологию, которой Вас научили дарьевские зэки". -( надо отметить, что их ПМК располагалось через забор от ЮЗ-1717 и ЮЗ-1710 – строгого режима и ЛТП). Он побагровел и снова произнёс какую-то смесь звуков с искрометанием из глаз. Наконец, я устал и спрашиваю: «А переводчика у Вас нету? Я не понимаю слов образованного должностного лица районного и даже областного масштаба». Я думал, на четвёртый монолог у него уже не хватит заряда, но… …недооценил возможностей зэковско-надзирательской атмосферы их тесного добрососедства. И что характерно: тональность и напряг рапсодии ничуть не остужался. Я беру то, что они называли таким громким словом, как «обратный клапан», и наливаю в его выходное отверстие полторушку воды – и она благополучно проникло через ЭТО намочив дорожную пыль у моих ног. «Этот хлам нужно одеть Вам на голову и налить в него кипятка,» - в ответ на что он вновь разинул свою варежку. Я сказал: «Чудесно! Не прекращайте – я сейчас,» - сажусь на свой велосипед и жму к повороту, куда повелел смотреть Петровне, лидеру женского батальона этого посёлочка». А у неё уже напоготове под абрикосой поджидало ок. десяти горластых соседок. Я махнул рукой - через пять минут моё войско, с метёлками и швабрами, было уже возле меня. Ещё две минуты – и мы возле заткнувшегося Голиафа. Он только глаза свои, налитые кровью, вытаращил на меня. Беру снова «ЭТО» и популярно рассказываю уже своим женщинам: «Он называет эту чугунку клапаном. Его назначение – удержать в этой башне воду, которую глубинный насос за 40 гривен в день», - наливаю ещё одну полторушку в тот «горшок» - и вся вода снова сделала приличную лужу у моих ног: «Вот что они хотят впихнуть вам на десятилетия пользования!» Моим барышням больше ничего не нужно было объяснять:
- Так это же вредительство! – вспыхнула Петровна.
- Так эта вода через пять минут будет снова под землёй! – кричит Никаноровна.
- А как же успеть за эти пять минут набрать воды на всё село с хозяйством, огородом и домом? – трубит Семёновна.
- За что же мы платить будем такие сумасшедшие суммы? – вторит ей Остаповна.
- Они просто издеваются над нами. Казнокрады! Давайте, бабоньки, побьём его метёлками да швабрами! – и всё моё ополчение, с громким криком и нешуточным воинственным задором, кинулись на этого матюкливого инженера, подняв свои метёлки вверх. Но не тут-то было: опытный в делах всенародного надувательства аферист прыгнул в рядом стоящий УАЗик, захлопнул дверь и рванул с места, словно ретивый мустанг. Только по окнам зашелестели женские мётлы и по крыше кабины – швабры, но удалой водитель исчез с места происшествия мгновенно, оставив нам на память о себе клубы степной пыли, смешанный с выхлопным дымом.
[i] (продолжение следует)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700711
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2016
Кладе на Книги руку Президент
І клятву голосно читає.
А вся наша країна в той момент
Наївно добрих змін чекає.
Радіють люди: «Гарний чоловік!
Красивий, має свій достаток».
Проте стається диво через рік:
Він виявився супостатом!
Розчарування знов здолало нас -
Чому такі зрадливі слуги?
Коли, нарешті, прийде вже той час,
Що в тюрми сядуть всі злодюги?
На це розкрию вам один секрет:
Причина є отим проблемам.
Вам обирати треба не портрет
Із пики, що покрита кремом.
А вірте завше зовсім не тому,
Що руку він кладе на книгу:
Бо ритуал не розжене пітьму
І в серці не розтопить кригу.
Бо що є книга? – То звичайна річ,
А в ній - такі ж слова звичайні!
Якщо у серці президента – ніч:
Чекай, народе дні печальні.
Не вір словам, котрі читає він
З тієї книги лицемірно.
Фальшиве слово - як розбитий дзвін:
Гуде в повітрі звук невірний.
Та ви й самі покиньте ритуал
І зупиніть слова обману.
Невже вам не набрид той серіал
Лжевиборів та зрад Майдану?
Книга – це попіл, а слова – лиш звук!
Шукайте Істину в тім Слові,
Котра живе не в покладанні рук,
А в серці, сповненім любов’ю.
Не ставте більше в чільники сміття,
Що вас постійно обкрадає.
Шукайте тих, хто все своє життя
На теє Слово покладає.
26.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016
Не знаю, яким чином це виходить, але моє обурення зрадою зрезонувало з подіями у житті Михеїла. Раджу кожному, хто ще не розібрався у своїх стосунках із правдою(а отже, з Христом) - робити це, бо Бог уже не жартує. Романтизм і журба - гарні речі, але вони нічого не збудовують. Вони продукують тільки слину і соплі, а це не на часі в роки війни і злиднів.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Q_WKeVXvcMk[/youtube]
На котлетах щільно сіли мухи -
Імітують дію влади,
Повивертано усі кожухи,
Кажуть, що немає зради.
Та яка ж тут зрада, люди?
Коли ця макулатура -
Не з народу, баракуди -
Діти партноменклатури!
Чому вчилися з дитинства?
Може, совісті й сумлінню?
Ні ж, батьки їх вчили свинству -
Поросяче покоління.
Вони завжди жирні й ситі,
Злодії-чорти з рогами.
Їхня правда - у кориті
Бовтатись разом з ногами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016
Ведь реальная действительность в том и состоит, что в каждом конкретном человеке в тайных помыслах очень глубоко и тщательно припрятано своё собственное Межигорье. Именно поэтому каждый новый правитель становится ещё хуже предыдущего. Никто никогда ещё не сделал героической попытки вырвать из себя самого амбиции царя всей Вселенной. Любой отдельно взятый человек по своей сути – потенциальный Янукович. Иначе он не смог бы стать президентом всей нашей страны – не сложилось бы, не срослось. Не фортило бы ещё в самом начале карьеры или где-нибудь на её пути. А так - сложилось! Стряслось, несмотря на многотысячные речёвки «Банду геть!» Сразу же, через месяц, все эти озарённые пассионарностью Майдана, начали сдавать позиции этой великой цели – каждый в своих бытовых будничных поступках. А почему? Да потому, что все люди являются заложниками воодушевления и исполнителями духовного настроя. Легко кричать «Банду геть!», когда стоишь среди сотен тысяч скандирующих.
Но попробуй заявить это, когда тебя окружает куча чиновников-коррупционеров, без соизволения которых твой бутик закроют или права отберут, а то и просто – ребёнка в больнице «неправильно полечат». Мы ведь профукали шанс построения сильной независимой демократии ещё тогда, в далёких 90-х, когда Господь по милости своей на блюдечке с голубой каёмочкой преподнёс нам практически бескровный подарок. Пустили на самотёк, продолжали жить, как ни в чём ни бывало, считая, что само срастётся, а государство просто обязано нас всем обеспечивать. Вот и зарылись, каждый сам себе, в свои кротовины урвательства. Вопросы управления государством доверили вечно голодным партаппаратчикам, а сами кинулись превращать всенародное добро – в обыденные харчи. А что, кинул парочку приборов за пазуху и вынес из собственного предприятия прямо на рынок, или соседу за сотенку сдал.
Мы ещё тогдА предали своё будущее, когда молча крутились в этом всеобщем хаосе выживания, весело проводили совместные праздники за праздничным столом, спокойно съедая и выпивая всё принесённое за пазухой через проходную мясокомбината и ликёро-водочного завода. Мы(!) своим молчаливым согласием признавали авторитетами воров, разграбившими городской коммунхоз и на эти ворованные деньги построившими шикарные коттеджи. Мы(!) согласились, не осудили преступность – поэтому она стала общенародным правилом поведения – что, в итоге, привело к власти преступные кланы. Вот и сейчас общепризнанные поэты пишут, что маленький человечек ничего не значит… … Значит! Ещё и как значит! Один человек Ной спас человеческий род(и животный мир) от вымирания, один Моисей вывел пятимиллионный народ из египетского рабства, один Человек Иисус Христос изменил ход всемирной истории и сейчас продолжает ещё изменять!
Но трусливая и предательская привычка воткнуть правде нож в спину, в самый решающий момент, не даёт совершиться грандиозным вещам, о которых народ поколениями молится. А всё просто – в сознании этого маленького ЧЕРВЯЧКА сидит какая-то общеприемлемая заноза и не пускает эту душу в рай – то есть совершить этот героический поступок. «НЕ БУДУ ПЛЫТЬ ПРОТИВ ТЕЧЕНИЯ».
В тот период водяного сражения мне попалась в руки небольшая книжка про жизнь и деятельность Вячеслава Чорновола. Этот человек был надеждой Украины, яркой звездой политического небосклона не только государственного значения, а и мирового! Но что произошло? Подстроенное ДТП – и человека нет! А вместе с ним и путь всей страны в цивилизацию прекратился. Как такое может быть?! Преступники решают судьбу всего народа? А где его последователи? Соратники, побратимы? Нету? Это были соВратники и СОВратимы??? Где тогда были остальные 52 миллиона граждан страны? Никто никогда не слышал пламенных его речей, не разделял его идеи? Не было достойных продолжателей? Дело Сталина живёт и поныне в действии этой сакральной фразы «Нет человека – нет проблем»? Да, действует – в умах и совести миллионов украинцев! Потому что именно в этом народе одна шальная пуля решает всё. Да, после этого было уже два Майдана, да народ уже кардинально изменился – но ЭТОГО ЕЩЁ КРАЙНЕ НЕДОСТАТОЧНО! Нужно значительно большее. Почему сын Черновола не продолжил его дело, а наоборот – стал холуём Партии, которая собрала всю враждебность взглядов и убеждений его отца? Потому что это запрограммировано глубоко в подсознании всего народа. Подсознательное предательство чьей-то идеи, ОГНЯ, убеждений. Синдром ОНАНИЗМА! Знаете, что это значит? Нет, к маструбации этот термин имеет самое косвенное отношение.
Онан – это был один из нескольких сыновей патриарха Израиля Иуды. Целая череда трагических случаев постигала его семью, когда сыновья, один за одним, женились по тогдашним законам на одной и той же женщине. Все они сразу после свадьбы умирали. И вот Онан, сын Иуды, женился на ней и в брачной постеле не оплодотворял жену, а выливал своё семя мимо неё. Только потому, чтобы не оставить потомство своему покойному брату. Закон гласил, что первый сын от этой женщины будет продолжателем рода предыдущему её мужу. Представляете? У тебя рождается сын, но его считают сыном твоего умершего брата. Для честного человека – это честь, дать своё семя памяти своего брата: ведь он же всё равно – твой сын и жены ТВОЕЙ, внук твоих же родителей. Отдай дань, почти братьев своих – они и так всё утратили, беспомощны продолжить свой род. Исполни волю Божью! Но нет! Внутренние амбиции не позволяют поступить по закону чести: «Ничего не дам кому-то, не почту предшественника, не продолжу род, имя ему!»
Послушайте, уважаемые соотечественники, никогда не гоняйтесь за собственной славой - она ведь всё равно достанется Всевышнему Богу!
Эта же самая ревность сидит и в умах нынешнего человечества: «Не продолжу дело Черновола, не буду трамплином для его славы, не отдам своих сил для продолжения его дела!» И эта тенденция настолько сильно доминирует в духовном пространстве нашего народа, что сын Черновола Тарас даже понятия об этом не имеет! Судя по всему, его эти мысли никогда не посещали, и совесть его абсолютно не будоражит! Но ведь это же - предательство памяти своего отца! Ты захотел строить свою собственную карьеру? Всё это обречено на проклятие! Ничего из начинаемого тобою не будет иметь окончательного успеха, аж пока не покаешься в этом предательстве и не станешь ДОСТОЙНЫМ ЕГО ПРОДОЛЖАТЕЛЕМ. Нельзя прерывать цепочку. Вячеслав не был сумасбродным политиком, самочинно начавшим своё дело возрождения украинской нации. Это дело было от Бога, и кто-то должен был его продолжить – если не тогда, то хоть сейчас. Нужно принести публичное покаяние в неосознанном предательстве и исправить ошибку, объявить себя продолжателем его дела. После чего, по истине, учиться быть таковым. Тогда Бог благословит и его деятельность, и народ Украины на пути становления.
[i](продолжение следует)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698336
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 03.11.2016
[img]http://ic.pics.livejournal.com/solveig_54/51199011/2024875/2024875_original.jpg[/img]
Погрузившись с головой в маленькую государственную проблему, я получил возможность увидеть разнообразие менталитета чиновников всех рангов и (конечно же, очень поверхностно) – духовную картину всего происходящего в украинском социуме. Ещё не утихло звенящее в ушах скандирование Киевского Майдана «Ю-ЩЕН-КО!», и вот теперь этот же Ющенко стал всенародным столбом для плевков. В чём проблема? Почему так происходит? И главное, почему так быстро? Эти вопросы не давали мне покоя. И отнюдь не ради философского интереса, а просто потому, что они же и создавали в деле, которое я взгромоздил на себя, огромные неестественные препятствия. Почему неестественные? Ну давайте порассуждаем. У тебя на даче (или, скажем, во дворе) нет воды. Ты находишь деньги, приобретаешь материал, трубы, насос, краны, шланги, хомуты и всё что нужно ещё. Находишь буровую бригаду, договариваешься – и дальше всё по плану. Возникающие в процессе проблемы устраняешь в рабочем порядке. Если что-то не подходит, едешь к токарю - он перетачивает, или в магазин – меняешь. Если утром со двора исчезает пара труб, то понимаешь, что их кто-то взял, и выясняешь кто. Если буровая бригада пробухала целый день, ставишь им ультиматум – и наводишь порядок.
Система водоснабжения сёл не являлась для совхозов чем-то из ряда вон выходящим – хозяйства с этим вопросом легко справлялись. Была другая проблема – расточительство. Но, слава Богу, рыночные отношения научили народ бережно относиться ко всему, и теперь только будь ответственным и грамотно делай своё дело. Но не тут-то было!
Всенародная любовь к Ющенко охладела сразу же в день его инаугурации, и все сразу поняли, что он – только ключ к тому образу жизни, который нужно ещё кропотливо построить. Помимо всего прочего, в тысячах кабинетиках и кабинетищах сидят те же самые бюрократы и думают всё о том же – о личном благополучии любым путём. И каждый из них понимает, что решения принимает он и его вышестоящий начальник, а не народ, и даже не механизмы этого несуществующего «свободного рынка». Болото в реку не превратилось, хотя и поменяли торчащую из него деревянную веху. Нужен постоянный приток свежей воды и отсутствие в русле полномасштабной грязи. Вот тут-то и зарыт самый главный философский камень! То есть, камень преткновения, о который реформы всегда сбивали все свои колени. Грязь нужно удалять повсеместно, из каждой человеческой души – а это вопрос уже исторической давности, и тянется он ещё с момента грехопадения Адама. Кто же вытащит внутреннюю грязь из человека, ежели он сам этого не желает? Никто. Вот и орут потом на всех углах: «Сталина на вас не хватает». Нет, миленькие: Сталин только усугубил ситуацию и превратил десятки народов в рабские племена бессловесных животных. А для очищения не Тирана нужно ждать, а с себя самого(любимого и ненаглядного) начинать. Только так и не иначе можно избавиться от грязи. Другого пути нет. Ни ты, ни я, ни кто-то другой не можем изменять друг друга, но зато каждый из нас может начинать наведение порядка в собственной душе. А мы не желаем, нам подавай барина хорошего – и всё тут! Только критикуем россиян за эту рабскую ментальность, а сами далеко отстали? Одним-двумя Майданами порешали все свои внутренние духовные проблемы? Майдан только иллюстрирует наличие кризисного состояния общества, И РЕШАЕТ ТОЛЬКО ФОРМАЛЬНУЮ ЧАСТЬ ПРОБЛЕМЫ, да и то ненадолго. Каждый отдельный человечек должен устроить ПОЖИЗНЕННЫЙ МАЙДАН ДЛЯ СОБСТВЕННОГО ГРЕХА В САМОМ СЕБЕ. Да-да, банду геть! Коррупцию геть! Хитрость, лукавство, безответственность, зависть, всякое нечестие – ГЕТЬ! Только - в себе. Внутри! Причём навсегда и бесповоротно.
[i](продолжение следует)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698138
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 02.11.2016
Мой внутренний голос впоследствии одобрил эту меру предосторожности, поскольку даже щадящая жестикуляция, сопровождающая бурный монолог, была настолько сильной, что этот Венецианец был бы разбит вдребезги, если бы и состоял из мрамора. Я не ругался, не бойтесь – просто задал вопрос: что гласит лозунг у них в коридоре? Представьте, никто из присутствующих не знал! Пришлось фотомодели (я её так и назвал… и что интересно – она откликалась на это имя!) бежать, чтобы своими глазами прочитать. Я хотел сначала самого инспектора послать, но побоялся, что он обратно не вернётся – где-нибудь дематериализуется. А Звезда Плейбоя дисциплинированно прочитала, о чём нас исправно оповестила. Следующий вопрос был задан такой: «А вы ничего не перепутали?»
На него тоже пришлось самому отвечать, так как вся эта компания пришельцев дружно побледнела и набрала воды в то, что у них считается ртом. Причём взаимосвязь в нашей с ними окраске была явной: чем краснее становилось моё лицо, тем более бледные оттенки принимал их кожный покров (иногда мне даже казалось, что он был чешуйчатым), и чем красноречивее был я, тем молчаливее – они. Но, как и подобает пришельцам, они успешно справлялись и при помощи телепатии, потому что чем дольше я кричал, тем сильнее накалялись мои эмоции. Правильной классификации биологических видов в их галактике я не знал, поэтому называл их видами и родами, которые удавалось вспомнить из справочников по зоологии и энтомологии. Не думаю, что кто-нибудь из них имел биологическое образование, но немигающие глаза подтверждали, что меня понимают и соглашаются вопреки внутреннему инстинкту.
Я поотвечал на все собственные, и на их, вопросы исчерпывающей эмоциональной речью, хотя никто из них на протяжении получаса и рта не раскрыл. Время от времени приоткрывалась стеклянная дверь, в ней появлялась ещё одна Кукла Барби и виноватым голосом сообщала, что какого-то Игоря Валентиновича ждёт у себя начальник. Я закрывал перед её носом дверь, ответив, что нЕкогда, и продолжал диамонолог. Ещё через полчаса звезда громко постучала, спросила разрешения, после чего сообщила, что начальник хочет поговорить уже со мной, и назвала меня по имени-отчеству. Я не удивился, зная способности инопланетных существ читать мысли на расстоянии, но ответил раздражённо, что сказано: НЕ-КОГ-ДА! На что она улыбнулась и проговорила, что он сам пришёл, и показала жестом руки в коридор. Я выглянул из офиса и увидел начальника. Он дружелюбно улыбнулся и протянул руку. Я не смог отказать такому радушию и пожал её. Он не стал долго объясняться – просто пригласил к себе в кабинет. Что было делать, если Ильич сам приглашает ходоков? Я пошёл. Телепатка тоже. Здесь уже, на правах субординации, я уступил ветвь первенства в диалоге с начальством своему непосредственному, а сам только молча слушал, давая возможность своим раскалённым страстям утихнуть и охладеть под воздействием благодатного озона, создаваемого в царских хоромах «климат-контролем». Во время делового и конструктивного разговора вызывались, час от часу, разные специалисты и эксперты их конторы. Наконец, в завершении рабочего дня, вызван был Мраморный Венецианец, который на полусогнутых, еле дыша, впорхнул в кабинет, и подходя ближе к начальнику, держался безопасной дистанции.
«Молодец!» - подумал я: «никто не знает частоты возможного рецидива действия их возбуждающей кухни, а при появлении раздражителя не до конца остывшие эмоции могут взорваться с ещё большей амплитудой».
В общем, вопрос был решён, хоть и не совсем так, как мы требовали, но максимально приближённо к оригиналу.
Поэтому домой мы возвращались уставшими, но зато с победой. Внимательно следя за дорогой, я пытался отключить свой эмоциональный мир от перенесённых переживаний, поэтому всё внимание сосредоточил на вождении автомобилем и совсем не слушал внезапно раскудахтавшуюся спутницу. А она, непонятно зачем, рассказывала мне о том, как рада, что Ющенко победил на выборах, и что она всегда ненавидела коррупцию и олигархов, уничтожающих бедный украинский народ. А у меня в мыслях вертелся всего лишь один вопрос: почему человеческая совесть настолько черства, что я вижу контраст между высохшими помидорами и благоухающими клумбами, а они - нет? Потом я поправил его акцент, понимая, что они, всё-таки её видят, но он их не огорчает, а наоборот - потешает и окрыляет! А ведь когда мы вышли за ворота Облэнерго, мне пришлось понять, что вся эта "внеземная цивилизация находится здесь, в центре Херсона, и построена она за счёт ограбления несчастных сельских бабушек с распухшими коленями и безнадёжно потухшими глазами.
Это один из множества тяжёлых дней, пережитых за всю эту эпопею битвы за воду. И поверьте, не самый тяжёлый из них. Были споры с людьми, которые, ожесточившись от беспросветного существования, выливали свою злость на тех, кто взялся что-то делать. Были баталии с личными друзьями и родственниками, которые имели зуб на председательницу. Были многочасовые крики в объяснении населению ситуации со скважинами, электрощитками, счётчиками и системой водоснабжения. А это - около 5-6 тысяч человек. Вместо понимания, накапливались откуда-то только одни враги. И я не понимал, почему так происходит…
[i](продолжение следует) [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697929
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
Я не участвовал в помаранчевой революции 2004 года на Майдане. Мало того, не состоял ни в одной Партии оранжевого блока и никакого прямого участия не принимал в областных или районных процессах. Я вообще за 15 лет до этого решил не заниматься ни политикой, ни каръерой руководителя. Именно поэтому не занимал никаких руководящих постов в помаранчевой власти, а просто вернулся в своё село и взялся за создание местного коммунхоза при сельском совете. Председательница – очень ушлая женщина, поэтому прочитала у меня на лице это желание и просто предложила то, что говорили мои мысли. Телепатка. Фактически, в деле создания коммунхоза (а потом и реставрации системы водоснабжения в пяти сёлах), я стал её правой рукой, а она – моей левой( я – левша). И всё это – на голом энтузиазме, без копейки заработной платы (хотя семья моя тогда очень сильно нуждалась в финансах). Я продавал все свои ресурсы с прежнего бизнеса, лишь бы поддерживать на плаву семью в период, когда всё моё время посвящено достижению единой цели – вернуть воду сёлам. Примерно полтора года ушло на жаркие баталии и обивания порогов сотни инстанций для получения всяких разрешений, финансов, тех.проэктов и пр. бюрократической шелухи, предназначенной для того, чтобы жила коррупционная машина, а сельский житель не имел воды во дворе, чтобы попить в жаркое лето. Заметьте, не в доме, а во дворе. И это самый сухой юг Украины – южная точка Херсонщины, где без постоянного орошения даже озимая пшеница не хочет расти. Вы бы видели этих измождённых рабской работой в советских совхозах больных пенсионерок! Огород совсем заброшен, только в маленьком палисадничке возле дома пять кустиков помидоров, с десяток луковиц и восемь кустов картофеля: пока весна – носила с речки ведёрком на крутую гору за восемьсот метров. А когда наступило лето – жестокое херсонское солнце безжалостно погубило всё на корню. Пенсия - тоже помните, какой была в 2005 году. Да и что толку с той пенсии? Ближайший магазин и стихийный рыночек находится за полтора километра в соседнем селе – как с больными старыми суставами одолеешь такой путь? Да и что купишь на эти 30-40 гривен, несвоевременно выплачиваемых?
Зато в облэнерго, за высокими заборами и военизированным КПП с автоматическими воротами, на территории – ровно подстриженные газоны с такой же автоматической системой орошения, и умопомрачительная клумба с экзотическими цветами! В стремительном беге к инспектору облэнерго я вдруг услышал громкий голос из этой клумбы – говорили цветы, источающие со своих лепестков капли росы от избытка влаги. Гамма-колор была настолько разнообразной, что мне показалось, будто я не в 25 километрах от того высохшего бабушкиного палисадника – а где-то в забугорном раю очутился. Председательша, вопреки своим телепатическим способностям, оказалась совершенно глухой к этому зычному хору заморских гербалайфов, а я не смог пробежать мимо – этот высокомерный ансамбль цветов просто приковал всё моё внимание. Каждый из этих экземпляров царской роскоши смотрел на меня своими тычинково-пестиковыми глазёнками и глазищами и презрительным тоном поражал мои чувства прямо в незащищённое сердце:
«Видишь разницу между нами и теми ничтожными помидорными кустами? Было время, когда нам был запрет на жизнь в этой стране, а сейчас мы можем жить везде, где существует способность обворовывать твой несчастный рабский народ. Мы предназначены даже не для того, чтобы радовать глаз своим высокопоставленным хозяевам, а чтобы своим видом подчёркивать ту непреодолимую пропасть между величием хозяев жизни и ничтожеством твоих нищих селян».
Я хотел что-то возразить, но взволнованный окрик Телепатючки возвратил меня к реальности жизни, и я, вспомнив, что нам назначена внеплановая встреча с инспектором на 11.39(!) и он даёт нам всего 17(!) минут для аудиенции, сорвался с места и полетел в заветный офис. В коридоре меня встретила яркая надпись на стене: «ХЕРСОНСКОЕ ОБЛЭНЕРГО - НА СЛУЖБЕ У НАРОДА!»
Нельзя было не заметить изящество и напыщенность интерьера современным дизайном в бизнесс-стиле и неожиданно прохладный микроклимат в здании. Что-то, наподобии мимолётного подсознания, отметило: работают кондиционеры, на что сопутствующий мне практик-телепат ответила: «Нет, это недавно они установили во всём здании новейшую немецкую электронную систему «климат-контроль». Ради этого и сделан этот внеплановый евроремонт!»
Когда мы подбежали к стеклянной двери тронного зала офиса, на мгновение остановились поправить лифтчики и растрёпанные причёски. Нет, я с недавнего времени начал стричься под ноль – из-за отсутствия (нет, не воды – вода у меня автономная, собственная скважина) времени на уход, поскольку с тех пор, как я ввязался в это благородное бремя ангела-водоснабженца, у самого ангела исчезло время, чтобы утром даже расчесаться. Брился раз в неделю, стригся раз в два месяца. Причём возле парикмахерской машину не глушил – чтобы не тратить времени на стартование. Прыгнул и по газам – очень удобно, рекомендую, экономит уйму времени.
Так вот, пока мы там прихорашивались, из-за стекла материализовалась молоденькая секретарша в последнем стиле бизнесс-леди из обложки «Плэйбоя». Не знаю, как она смогла, но вполне понятным русским языком информировала нас: «Вы задержались на три минуты, и инспектор ушёл на экстренное совещание. Встречу с вами перенёс на послеобеденное время». Я хорошо знал английский, но она явно говорила не на нём, иначе она бы вышла в ковбойской шляпе и джинсах Вранглер с кольтом на бедре, а так она была одета во что-то европейское от Кутюр – значит, говорить должна была на каком-нибудь из них. Но как я смог понять её слова, будучи одет в обыкновенные джинсы и футболку с барахолки на Днепровском рынке? «Значит, в этом измерении не только язык цветов начинаешь понимать, но и все остальные», - объяснил себе я сам и вдруг обнаружил, что моя спутница говорит уже на нашем домашнем эсперанто – то есть «строит» меня за мимолётную слабость, овладевшей мною возле инопланетной клумбы.
- Так я же задержался всего не несколько секунд, а мы опоздали на целых три минуты, но непрекращающийся поток упрёков Телепатки напомнил мне, что в иных измерениях и время тоже движется по другим законам. Утешив себя мыслью, что отделался всего тремя минутами, а не полугодами(как Герда в гостях у цветочной волшебницы), я успокоился. В конце концов, спустя какой-нибудь час рандеву состоится и я смогу снова продолжать заниматься восстановлением водоснабжения в своих сёлах. Вот только есть сильно хочется – снова ведь не позавтракал в спешке.
- Я тоже сегодня не завтракала. Пойдёмте в ихнюю кафэшку, я Вас чем-нибудь угощу, - как ни в чём не бывало заявила телепатка. Моя воля, ослабленная сеансом контакта с инопланетными растениями и гостьей из европейского Плейбоя, не смогла противиться столь магическому соблазну и я молча кивнул. Интерьер кафэшки описывать не буду – у нас на Земле таких слов нету, чтобы как-то это сделать… Я даже о том, какие там цены и ассортимент товара, говорить не буду – просто потому, что до сих пор опасаюсь: вдруг все эти внеземные яства могут иметь какую-то иную природу, и не превращусь ли я в инопланетянина. Я уже к тому времени осознал, что в этой галактике всё происходит иначе, поэтому и не удивился, когда моя «вечно бедная и нищая» председательница расплачивалась тоже невиданными на то время мною ранее 200-гривневыми купюрами. Напомню, пенсия тогда выплачивалась в размере 30-40 гривен, а я и вся моя семья сидели без какой-нибудь зарплаты. Жена сидела по уходу за ребёнком, и никаких пособий тогда никто никому не выплачивал(Юлия Тимошенко как раз только шокировала украинских людей фактом, что, оказывается, государство может и должно выплачивать 8,5 тысяч гривен.
Всё-таки что-то в этой еде было нейровозбуждающее, потому что когда этот инспектор не захотел нам даже в глаза смотреть, а на вопросы и просьбы сделать нашему коммунхозу снисхождение произносил только отрицательные фразы, мои нейроны вдруг все мобилизовались, и я успел только встать из-за стола и отойти на безопасное для него и его владельца расстояние (стол был тоже стеклянным, поэтому я боялся, чтобы инспектор, рискнувший вызвать у меня мышечный рефлекс, тоже не оказался изготовленным из хрупкого стекла(или, не дай бог, из дорогих для моего кармана сортов Венецианского хрусталя)).
[i](продолжение следует)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016
Скелети в шафах є повсюди:
У кожного – свій гарнітур,
Та чом не поспішають люди
Зміст оновити партитур,
Щоб заспівати нову пісню,
З памфлетів перейти на марш?
Навіщо їсти м’ясо прісне,
Коли є шанс всолити фарш?
Бо сіль – таки корисна штука:
Вбиває плісняву завжди.
Візьми, поете, це в науку
Й не бійся з ворогом вражди.
Підпережи своє лахміття
Міцної істини паском,
Скелетів з шафи викинь в сміття
Й почни балакати баском.
Знищ децибелами бацили
Смішного бекання козла,
Бо твій фальцет не має сили
В борні із баритоном зла.
24.10.2016
[i]"13 Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми".[/i] -Євангеліє від Матвія, розділ 5
[i]"14 Отже, станьте, підперезавши стегна свої істиною, і зодягнувшись у броню праведности..."[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2016
Залізо й глина – несумісні речі;
Але стоїть на тому істукан,
Що вперто вони сплавлені у печі,
Аби втягнути людство в певний стан
Безбожної структури цього світу,
Подвійних трендів влади гендлярів.
Добро і зло з Старого Заповіту -
Улюблене кайло каменярів,
Котрі заклали сплав цей в піраміду
Всесвітнього концтабору для душ
З наклейкою «сади Семираміди»,
Породження васалів і чинуш.
Ісус є рішенням всіх негараздів
На цій, в крові потопленій землі,
Бо Він є Господом царів та газдів,
Йому покірні боги й королі.
І саме Він є Істина народам,
Спаситель людства і Верховний Цар.
Його створіння – Всесвіт і природа,
Він людям дав життя безцінний дар!
Без Нього є безплідною утроба,
Трава без цвіту, без води моря;
Без Нього марна праця хлібороба
І стовпчики поета-віршаря.
Не треба плавити залізо в глину,
А в правду лити домішки брехні!
Тримайся істини аж до загину,
Гартуючи її вогнем борні.
23.10.2016
[i]"41 А що ти бачив ноги та пальці частинно з ганчарської глини, частинно з заліза, то це буде поділене царство, і в ньому буде трохи залізної міці, бо ти бачив залізо, змішане з глейкою глиною.
42 А пальці ніг частинно з заліза, а частинно з глини, то й частина царства буде сильна, а частина буде ламлива.
43 А що бачив ти залізо, змішане з глейкою глиною, то вони змішані будуть людським насінням, а не будуть прилягати одне до одного, як залізо не змішується з глиною.
44 А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.
45 Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото".[/i] - Книга пророка Даниїла, розділ 2.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
«Маріє!» - мовив Гавриїл:
«Будь поміж жон благословенна,
Бо я приніс благий посил –
Прийми, дитя, його смиренно».
«Ось, Господи - Твоя раба.
Хай буде по Твоєму слову.
Коли прийшла моя доба –
Я стати Матір’ю готова.
Хоч мужа ще не знала я,
Та від Святого Духа Сина
Приймаю, воля хай Твоя
Мою божественно поглине».
І підкорилася мала*
Без суперечок, без вагання;
Та й сталось диво: зачала
Без чоловічого бажання…
Вагітність – рішення твоє:
Чи бути з Богом, чи не бути;
Чи "ego" берегти своє,
Чи задля Бога все забути.
Весь свій комфорт, авторитет
Покласти Сину Бога в жертву,
А бунтаря імунітет
Покірністю дитяти стерти.
Не може бути НЯШ і МЯШ
У серці Божого створіння,
З брехнею гратись в «баш-на-баш»,
А в Правду кидати каміння.
Час завагітніти Христом
І Сина Божого родити,
А із добра-і-зла єством
Навіки душу розлучити.
22.10.2016
[i]мала*[/i] - діва; деякі джерела запевняють, що Марія мала дуже юний вік(16-17 років).
[i]"12 А всім, що Його прийняли, (Бог дав) їм владу дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його,
13 що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога."[/i] (Івана,1 розділ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2016
Лютує нечисть, прагне ще вбивати,
Їй мало крові, що вже й так тече:
В брудних чоботях преться аж до хати,
Бо, видно, правда демонів пече.
Збирає рейтинг для авторитету,
Щоб більше душ до пекла затягти:
Змішались в купу мухи і котлети –
Вже прагне навіть Бога «запрягти».
Та наша брань – не проти плоті й крові:
Брехня й лукавство – наші вороги.
Ще на якій звертатись до вас мові,
Щоб зупинити з совістю торги?
Віддай Христу всі сховані скелети
Із шафи неспасенної душі,
Бо всі твої улюблені секрети
Для Нього – наче яблука в парші.
Йому твоя не треба релігійність,
І набожність лукава – чорний гріх:
Зрадливе серце – ось твоя «надійність»,
У шкаралупині – гнилий горіх.
Стань на коліна перед Вічним Богом
І визнай власний гріх у каятті,
Не демонструй Христу бичачі роги:
Їх місце – для розп’яття на хресті.
26.10.2016
[i]"Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди! Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє?"[/i] - Луки 11:39
[i]"Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських.
12 Бо наша брань не проти плоті та крові, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти духів злоби піднебесних".[/i] - Ефесянам 6:11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
В 2010 році журналісти назвали Ольгу Ковитиди "Підлабузниця року".
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EotnMUoI0yA[/youtube]
Це – жіноче (подвійні стандарти)*,
Прояв звичних людських нечистот,
Котрі святість принижують в жарти,
Величаючи ницих істот.
Прикриваючись міфом про єдність,
Кривду правдою звуть брехуни,
Вдовольняючи вражу скаредність,
В ній звиваються, наче в’юни.
Безхребетність прозвали любов’ю,
Безпринципність – за гнучкість пішла.
Ось чому світ вмивається кров’ю
І війна в Україну прийшла.
Два узбіччя завжди у дороги:
Кожне з них – хибний шлях в ДТП,
Та єдина є істина в Бога -
Шлях вузький, без кривавих ЧП.
Гріх гуляти немов по Бродвею,
Ще й людей за собою вести,
Та звертати убік із «хай-вею»,
Обминаючи Правди пости.
21.10.2016
*звичайно ж, не маються на увазі всі жінки. Тут використана біблійна гіпербола, де під порівнянням з жіночими нечистотами мається на увазі нечиста совість, а подвійні стандарти - як ознака їх прояву.
[i]"Гнобителі народу Мого - дітиська, а жінки мають гору над ним... Народе Мій! Твої провідники вчинили блудячим тебе, і дорогу стежок твоїх сплутали!" [/i](Ісаї 3:12)
[i]"Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять.
Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!"[/i] (Матвія 7:13,14)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WJCp0ubMxcU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
[i]Я знаю, що починається агресія на істину. Але це тому, що наближається час правління Антихриста, і межа війни проходить не по географічній карті, а через розум і совість кожної людини. Кожен має здихатись своїх скелетів у шафах - а не хочеться! Бо вже звикли до світогляду. Але світ змінився і надалі буде змінюватись - і все нечисте згорить у полум'ї Божого гніву. То ж не варто чіплятись за свої звички і погляди. Пізнавайте правду і рушайте за нею.[/i]
Немає правди в Заповітах?
Але ж це Божий Заповіт!
Господній лист для цього світу,
З небес Його святий привіт!
Коли сліпа душа блукає
У лабіринтах зла й пітьми,
То дух твій жадібно шукає
Із відти вихід ворітьми.
А це ж і є Господнє Слово
До заблукалої душі.
Як(?!) ще Йому вести розмову
Із тим, чия душа в парші?
Ще маєш бога десь другого?
Авжеж, то - цього світу князь.
Помацай краще – має роги…
І поклади на очі мазь,
Бо вже наразі час(!) прозріти
Від глухоти і сліпоти,
І вже, нарешті, зрозуміти,
Що проти Бога прешся ти.
Так само й Савл пер до Дамаску,
Супроти вірних християн,
Та Бог із нього скинув маску,
Щоб він побачив власний стан.
Коли противився Ісусу,
Гадав, що служить Богу тим –
Тому Господь сказати мусив:
«Ти, Савле, йдеш шляхом хитким!
Рожен для тебе надто гострий,
Навіщо гониш ти Мене? »…
Змінити напрям дуже просто,
Коли вся лють твоя мине.
А ще кидай безглузду звичку
Повчати Божих посланців:
Ти «Бога не вхопив за гичку*»!
Затям, Він – Бог, вкінці кінців!
14.10.2016
гичка* - зібране у «хвостик» волосся або борода. «Вхопити Бога за бороду» - керувати Богом, безкарно чинити безбожні вчинки, переслідувати або принижувати Його посланців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696692
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.10.2016
Приходить час, коли твій шлях пізнання
Дійде до перехрестя двох доріг –
І знаєш, що настане мить прощання
З одним із двох супутників твоїх.
Один із них наповнив душу світом
І гордість власну ставить понад все,
Складає гнівні вірші московітам
І вусами козацькими трясе.
А інший теж-таки з вусами
І теж народу вірний патріот,
Та ходить лише Божими стежками,
А отже – вірний істини оплот.
Не зможеш ти сидіти вічно
На двох неспарених стільцях,
Бо це для Господа – цинічно
Забитий в Його серце цвях.
Адже Він є Господь ревнивий
До кожного з людських сердець:
За кожен вчинок твій зрадливий
Спитає на суді Отець.
30.03.2016
[i]"2 Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.
3 Хай не буде тобі інших богів передо Мною!
4 Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею.
5 Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене,
6 і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей".[/i] - Вихід, 20 розділ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2016
Важливість мессиджу, закладених у суть моїх віршів, безвідповідально розчиняється у лавині інформації, яку читач намагається пропустити через свою розумово-почуттєву базу, рухомий індивідуалістичним прагненням досягти особистого успіху в обмеженій часовій ділянці. Фактично, керований мотивом отримати позитивний баланс власної долі на моментальному рівні – себто, для даної конкретної миті. Але час плине, миттєвості швидко чергуються, і настає абсолютно новий період епохальних процесів – і тут особа виявляється абсолютно невідповідною для них. Тому новий світ викидає цю персону, як повністю чужорідний предмет. Причина таких трагедій полягає в тому, що люди геть відмовляються від факту, що вони мають вічну душу, котра бажає жити завжди, і зупинятись в життєвому плині часів зовсім не бажає. Та і не повинна! Але змушена, по причині обмеженості свого власника, котра призводить до ігнорування запобіжними заходами на даний миттєвий відрізок часу: «От мені зараз гарно, а далі – хоч трава не рости» - і цим мисленням консервує себе в цьому часі, позбавляючись майбутнього. Зробити крок, вийти з цього замкнутого кола вона боїться, бо ця обмеженість її постійно тримає в страху опинитись залежною від іншої особи або потрапити в небезпечне середовище. Ця негативна тенденція з роками зміцнюється і блокує всяку надію особи на виживання в наступному відрізку часового відліку.
Ось чому я вирішив змінити формат подачі інформації, щоб незвичністю обстановки загострити увагу на космічно важливі речі, про які піде мова: здатність особистості до критичного підходу на свої власні погляди, переконання, звички. Адже, наголошую, зміна середовища’ розчавить кожну затверділу субстанцію своїми невпинними котками.
Я не раз чув із вуст досить прогресивних людей такі вислови: «Я(чи хто інший) вже немолодий, і ніхто мене уже не змінить. Але повірте мені, шановні, я не раз був свідком, коли 80-ти, і, навіть, 90-річні люди відмовлялись від своїх консервативних поглядів і змінювали власні переконання. В той же час, неодноразово ставав очевидцем глибокого жалю людей, котрі своєю негнучкістю мислення доводили себе до погибелі, і на краю свого життя розуміли свою помилку і готові були щось змінити, але вже не мали часу.
Цей уривок із Старого Заповіту наглядно показує, що Бог, котрий знає природу людини краще самої людини, велить народу відмовлятися від своїх ги’дот. Помітили революційний конфлікт? Бог вимагає мінятись, а розумні «творці» своєї долі стверджують, що це неможливо. Виникає преференція «автобусного зайця» - твоя зупинка вже давно позаду, ти незаконно займаєш пасажирське місце. Тому порада моя Вам така: викиньте з голови ваші доісторичні упередження, визнавайте в собі описані в Біблії нечистоти, і прапор вам у руки на звільнення від їх присутності у вашому житті.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YngHt5dcXWc[/youtube]
Але буквально в уривку йде мова саме про Ізраїля – народ єврейський. Він недвозначно вказує деяким зарозумілим прошаркам цього народу на те, щоб усю мерзоту, яку вони вчиняють проти інших народів, вони зупинили. Бо інакше за це Він карав і каратиме надалі, аж доки не досягне від нього повної святості для відповідності назві «Божого народу». Ось у чім причина всіляких гонінь, переслідувань та геноциду єврейського народу. Підсумований посил Божий виглядає так: "Покайтеся, викиньте із характеру вашого всяке лукавство, здирництво і хитрощі – і тоді матимете від Бога та народів серед яких живете, благовоління і добросусідську повагу". Це стосується і тих людей, з якими я останніми днями мав конфліктні суперечки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693572
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2016
Зраділи люди, що є змога
Поетами ставати без проблем,
І почали писати якомога
про пташку і кульбабу з ковилем.
А Україну злодії грабують!!!
Роздерибанили і гроші, і майно.
Поети ж того бедламу не чують,
бо їм, натурам творчим, все одно.
...Ні, бачу, пишуть про недолю,
про горе безутішних матерів,
про злу ненависну неволю
та каторгу російських лагерів.
Але повстати проти супостата
не хочуть ті Парнасові раби -
в них, бачте, сама крайня хата,
їх обминають цинкові гроби.
Вони жаліють, пестять, співчувають,
І віршики пописують сумні,
Але ворожим бонзам потурають
І вихваляють брехні їх чумні.
Для їхніх "душ чутливих" неприємно
сваритися із слугами Кремля -
бо ж, бачте, страшно, коли ті взаємно
якусь учинять шкоду їм здаля.
Вони готують збірки для нащадків,
Щоб слава [b]ЇХ[/b] дісталась іменам,
А в бій ідуть нехай «[i]оті припадки,
Що закликом набридли всім тут нам!
Нехай самі розтрощать в пил всіх тролів,
І олігархам жару піддадуть,
А ми напишем вірші про тополі –
За Це ж нащадки славу віддадуть.»[/i]
Але не той у Бога має милість,
Хто дбає репутацію свою,
А той, хто викриває злу вошивість
І власну душу покладе в бою.
Вони тоді здобудуть вічну славу
В очах у Бога - навіть, не в людей!
[b]ЇМ[/b] завдяки відродиться держава,
В якій вже не вбиватимуть дітей.
8.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Zj-UFKcevF4[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693238
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2016
На самоплив пускати – гарний варіант:
Не потребує ризику і жертви.
Та вже, поглянь: країну топче окупант,
Готовий незалежність нашу зжерти.
Звичайно, можна заховатися у тінь
І віршики тихесенько строчити,
Та знай: без бойових походів здохне кінь,
А ти – й надалі будеш в рабстві жити.
Бо ворог наш – не з автоматом у руках,
Якого можна легко розпізнати,
А той, хто вправно риється в твоїх думках,
Зробивши з тебе «пішого солдата».
Він лестощами ніжно підсолодить слух,
Та й гордість компліментами зігріє…
Все, пане! Ти до його витівок оглух,
І скоро він тебе в брехню зариє.
Себе за патріота видасть напоказ
І про біду народну вірш напише -
Так легше виконати із-гори наказ
(Як кажуть росіяни, «ксіву свише»).
А їхні ляльководи грошики дають
За те, що вони правду розпинають,
І кров твого народу ненаситно п’ють,
БО Ж ТИ НЕ ПІКНЕШ! Вони добре знають.
«Нехай воюють інші!» - ти, як боягуз
Так і сидиш тихенько, наче миша:
«Я ж просто сіра шістка, не козирний туз.
Мене війна ця ваша не колише.
Навіщо це мені – сваритися з людьми?
Я хочу жити в мирі з усіма.
Я пацифіст, не закриваю дзот грудьми,
І там, де бій – мене завжди нема!»
Тому й не плач тепер, що важко жити так,
Що йде війна й жирують олігархи –
Бо ти – не лицар, а безпомічний простак,
Котрого землю роздирають полемархи*.
3.10.2016
Полемарх* (від грец. Πολέμαρχος, polemarchos) - в Стародавній Греції один із старших воєначальників, якому була доручена турбота про все, що стосувалося війни. Надалі поняття полемарха відноситься до воєначальника, на якого покладалося і ведення самої війни.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0WsaZ0mb_Hg[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2016
Божаться псевдопатріоти,
Що неньку люблять, мов сини.
Майдан же звуть переворотом -
Причиною АТО-війни.
Риторика Москви звичайна,
Російських ЗМІ тупа брехня,
Агентів шобло неохайне,
Пропагандистська «тітушня»!
Їх розплодилось тут у Клубі,
Як тих щурів біля зерна…
Та товариству вони - любі(!!!),
Бо ж звичка є у нас дурна:
Любити всіх, хто полоскоче
Наївні вуха простаків,
Хто ніжним голосом воркоче
Кліше луб’янських мастаків.
Нам шкода ворогом назвати
Того, хто служить ворогам.
Ми боїмося «надавати»
Козлам по крученим рогам.
Забули ми, що пропаганда
Є першим засобом війни,
Тому-то прокремлівська банда
Плодиться, наче таргани.
А патріоти в білий список
Заносять «любих віршунів»,
Адже на фото – ніжний писок
Довершує манірність слів.
Але в словах тих є отрута
Для щирих українських душ,
Для духа – проросійські пута,
Брудна вода Москви калюж.
Не призиваю воювати,
Але хоча б не підведіть
Воюючих в АТО солдатів -
І оди троллям не пишіть.
30.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2016
Кремль. Сорок третій. Сталін – між лещат.
Союзники поставили умову:
«Кинь знищення церков в країні Рад -
Тоді й продовжимо про фронт розмову».
Отож і порпається хитрий лис
З такими ж псами думає-міркує,
Бо ж над Москвою вже каюк навис,
І Гітлер перемогу вже святкує.
Та врешті хитрий план задумав кат:
Зробити вигляд, наче підкорився.
Натомість - «липовий» патріархат
В ту ніч з енкаведе-шників створився.
Та й добре удалось – корисна річ:
Тепер «духовну владу» кат отримав.
Тепер він бачить все, що бачить ніч
Своїми сановитими «очима».
Хто був за ворога, тепер – слуга,
І Бог хай забирається з країни,
Є церква в Сталіна тепер друга,
Яка у нього буде на колінах.
Тепер завдяки їй він весь нарід
За горло міцно кулаком ухопить!
І Правду Божу через цей набрід
В суцільній кривді повагом утопить.
…
Так і було. Вже сім десятиріч
Ота нікчемна секта брехні плодить.
Ось і сьогодні, гляньте(дивна річ!) –
По Україні хороводи водить.
По замислу кремлівських бандюків
Напоказ світу злобу провокують –
Щоб хтось напав на цих тупих круків,
А вже тоді вони й війну роздують.
Але катма! Не вийде у Москви
Народ наш на приманці підманути.
Посохли, секто, всі твої смокви,
І порвано твої підступні пута.
Тепер весь світ побачив твій провал,
І споглядав бездарну клоунаду.
Фальшивий , жалюгідний ритуал,
Пародія нікчемного параду.
26.07.2016.
[i]Опонент звинувачував в мене в неправді стосовно сталінського створення МП і гебешної суті її священників. То ось доказ:
http://lazarev.org/ru/interesting/full_news/kak_stalin_sozdal_rpc_mp
Тут трохи неточно описані причини створення, але загалом це на суть не впливає.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2016
Коли маленьке, щире, Боже,
З’єднається навкруг Христа,
Тоді ослабне рать ворожа.
Це, вірю – істина проста.
Я знаю – нелегка ця справа,
Бо вже знівечено ущент
Святе нащадками Варавви,
Змістивши Слова Божого акцент.
Та не важливий розмір істукана,
Що знищував всю правду на землі
Маленький камінь розіб’є тирана,
З котрим земні блудили королі.
25.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2016
Найліпший вихід – покаяння
Для тих, хто істину топтав,
Хто враз підтримав зазіхання
На Україну… і поправ
Країни власної кордони,
Що годувала всіх з руки,
Хто обернув Донбас у зону,
Де хазяйнують лиш круки.
Хто обливав її зрадливо
Підступним брудом і лайном,
Хто її хвору і вразливу
Перевертав доверху дном
І рвав на шмаття з москалями,
Запрошуючи в дім катів.
Хто має шанс прийти до тями,
Шукай для покаяння слів.
Хто не забруднений ще кров’ю,
Ставай навколішки й проси,
І їй, смиренно та з любов’ю,
Повагу й шану принеси.
24.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
[i]Присвята учасникам марафону, в якому один брат вже майже перемагав на фініші, але наздогнав свого брата, який вже безсило падав, не добігши дистанції. Він взяв його під руку і так допомага йому подолати останні метри марафону. Звісно, їх обігнав змагун, котрий біг за ними третім. Він і став офіційним переможцем.[/i]
Ганьба переможцю, а брату - уклін,
Бо цінності інші у Бога:
Підняти знесилених друзів з колін,
І разом долати дорогу!
Ти першим прибіг і хизуєшся тим?
Не ту ти вхопив нагороду!
Проґавив звання «чемпіон-побратим»
(Еліта спортивного роду).
Чи варто нам бігти попереду всіх
У гонках кар’єри й наживи,
Позаду лишаючи друзів своїх
Онлайн (в транслюванні наживо)?
Не знаєш духовних законів пастки,
І втрапиш до них безумовно.
А друзі, котрим попалив ти містки,
Тебе не врятують жертовно,
Бо де вони? Зникли. Упали й нема:
Лиш килим – увесь твій в медалях.
Тоді зрозумієш: змагався дарма -
Життя проколов на деталях.
Зламай свої цінності, здай їх в ломбард,
А сам поцінуй людські долі -
Тоді лиш ввійдеш в бойовий авангард,
Мов янгол у Божій стодолі*.
23.09.2016
[i]Янголи в Божій стодолі[/i]* - за старовинними українськими віруваннями, вірних людей Бог вподоблює янголами у Своїй стодолі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2016
Блакитне й жовте: сонце й небеса
Поєднано на прапорі любові.
Життєва сила й неземна краса
Без горя, сліз і проливання крові.
Вода й вогонь, сполука двох стихій –
Гармонія очищення й наснаги.
Палюче сонце родить суховій,
А дощ турботливо гамує спрагу.
Рослині треба сонце і вода –
Тоді вона з землі гумат вбирає,
А Богу їй фотонів не шкода:
Хай фотосинтез їжу виробляє.
Без сонечка планету вкриє лід
І темрява поглине атмосферу,
А без води планета – це болід,
Розпечений, мов пекло Люцифера.
Так і в людей: є сонце і вода,
Вогонь і море – лагідні стихії.
Вони мовчать (до Божого суда),
Впокорені Любові і Софії.
То ж майте Божу Мудрість і Любов,
Доки життя не зникло ще з планети –
Не проливайте більше людську кров,
І не плетіть на знищення тенета.
Бо хто готує іншому пастки,
Той сам до них потрапить безперечно.
Попалите собі усі містки.
Почуйте ж бо, це – дуже небезпечно!
20.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2016
[i]Присвячую тим своїм друзям, що на моєму життєвому шляху відвертались від мене через моє ввірування в Ісуса Христа.[/i]
Я тебе відпускаю, мій друже,
Із обіймів, занадто міцних,
Бо я теж поступово одужав
Від братерства в боях запальних.
Вільний ти від моєї підтримки -
Я своє опускаю плече.
Ось, візьми свій окраєць-шкуринку
(Чом під серцем так щемно пече?)
Я не здамся і сам довоюю
(Замість тебе постане мій Бог),
Та народ свій від пекла врятую –
Бач, не сам, а із Богом удвох.
Ти іди – я тебе не тримаю,
Мій Супутник не зрадить мене.
Твій обов’язок з тебе знімаю,
А журба моя скоро мине.
Завершай свої справи насущні
І працюй на СВІЙ авторитет.
Розумію пояснення слушні -
Бог для тебе не Пріоритет.
9.03.1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2016
Коли потрапляєш поміж двох вогнів,
Не варто триматися нейтралітету,
Бо часто вогонь на стику тих кругів
Засмажує тушку, неначе котлету.
Не треба вітати й пекельний вогонь:
Там мучаться душі і скрегіт зубовний.
Тому у своїх почуттях охолонь,
Щоб вчинок здійснити лиш холоднокровний.
Бо Божий вогонь теж нещадно горить
І все нечестиве випалює всюди.
Коли ж твоє серце лиш димом курить,
То хто тоді спалить гріховні запруди?
Не бійся зректися своїх вподобань -
Вони обростають миттєво корінням,
А краще звернись до духовних надбань,
Гартуючи дух полум’яним горінням.
Вчини, не вагаючись, Боже дитя,
Ревізію змочених пріоритетів,
І звичне, не Боже, закинь в небуття,
Як фото вождів із радянських портретів.
20.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2016
Два чужі й протилежні світи:
Український та [s]ново[/s]-російський.
Там до влади дорвались кати
І вчиняється шабаш злодійський,
Тут - іде боротьба з тим лайном,
Що Росія всім понакладала.
Там повернуте все наверх дном,
Тут - вже легше нам дихати стало.
Так, ще міцно Кремлівська рука
Нас за горло щурами тримає,
Та вже стиснув народ кулака,
І потрохи їм шиї ламає.
Тут і там дітлахи піднялись,
Щоб злочинства розгул зупинити.
Хлопчаки вже за діло взялись,
Аби користь народу зробити!
Але там їх обсіли круки
І довбуть прямо в серце дзьобами,
Ллють брехню у їх юні роки,
Щоб навіки зробити рабами.
А у нас вже шерифи малі
Ловлять мужньо злочинців з ножами.
Справжні лицарі і патрулі,
Гордість нації, тата і мами!
Пантрували таємно слідком.
Старших друзів також погукали…
Наздогнали вже аж під ліском
І скакалкою руки зв’язали.
Гроші вкрадені всі відняли,
Кляпом рота злодюзі заткнули,
Трохи «дукси по ребрах» дали
І поліцію потім гукнули.
Ось чому окупант із Москви
Так ненавидить нас, українців:
Бо ж без їхнього «братства» й братви
Ліквідовано буде злочинців.
18.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UkC8gLMdtzQ[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016
Якщо збиратиметься люд для справ гріховних,
То праведні мужі не хочуть бути там.
Тому і рішення питань невиліковних
Приходять в руки повноваження катам.
Коли занурюємось в купу справ суєтних,
Ще й кар’єристам підкоряємо свій дух -
То провокуємо так лідерів шляхетних
Зрікатись відчайдушно від святих потуг.
Штовхаємо їх в прірву плоті виживання,
Закопуючи в землю свій святий талант.
А всю країну віддаємо на заклання,
І крає Батьківщину хижий окупант.
В скарбниці вправно хазяйнують нечестивці,
Доводячи до злиднів весь простий народ,
Повсюди проливають кров безкарно вбивці,
А владу ділить між собою всякий «зброд».
Бог не дає щорічно нам нових Мойсеїв,
Для поколінь вони – найрідкісніший дар.
Тому не варто шанувати фарисеїв,
Щоб не зробив рабами нас імперський цар.
Коли самі побачите, що це – пророцтво,
Коли прийде війна і як поллється кров,
То чи згадаєте тоді моє свідоцтво
І вашу впертість, котру я не поборов?
Чи ж станете тоді для Бога на коліна,
Чи відречетесь від суспільного гріха?
Чи знов дозволите вбивати Україну
Брудним майстрам по вивертанню кожуха?
20.05.1996.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2016
[i]Вчора ознайомився з однією новиною - в місті Донецьку підлітки зірвали прапора Російської Федерації. У школі та в поліції хлопцям зламали психіку і насильно заставили вибачатися в ефірі.[/i]
Зламали психіку хлопчині,
І зґвалтували на очах
У всіх. Скоти, мерзота!
Відкрили свого рота
Для того, щоб вселити страх
У душу підлітка-дитині…
І на душі його кістках
Ще й тішаться, сволота,
Що не сказав їм проти!..
На ваших проклятих устах –
Народу мого кров віднині,
Пролита в селах і містах
У битві за свободу,
За честь і гідність роду
У поневолених віках
По всій священній Україні.
1.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016
[i]Ответ одному автору на российском сайте[/i]
Элементарно! Выдь из мира
И в Божью святость целиком войди,
Оставь грехи свои в сортире
И нрав свой непокорный остуди.
Забудь все ветхие привычки
От глупых заблуждений отрекись,
Да окрести свой торс в водичке,
И к Богу чистым сердцем обратись.
Смири пред Ним свою гордыню –
Она – души твоей дверной замок.
Как неприступная твердыня,
Для правды – непроникновенный блок.
Так превратись из бабуина
В ученика Христова всей душой,
Тогда тебя Он, словно глину,
Преобразует в дивный образ Свой.
12.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688290
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UKU0Pv-Mk7U[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687633
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2016
Якщо ти впав, бо ворог тебе влучив,
То не здавайся, друже, а вставай.
З якої б ти не скинутий був кручі,
Свій дух з підніжжя мужньо піднімай.
Не концентруйся на своїй поразці,
І в серці біль слізьми не заливай.
З води живої, як в дитячій казці,
Мов богатир, до бою оживай.
Вже не такий Кощій той і безсмертний,
А у Горинича ще кілька є голів.
Твій меч об ворогів іще не стертий,
І вітер дме ще з бойових полів.
Тож поверни свій тулуб проти вітру
І труднощам назустріч повертай.
Вдягни шолом і сльози хутко витри
Та й знов на ворога, мов коршун, налітай.
3.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2016
[i]Представники грузинського ансамблю "Сухишвілі" на своїй офиційній сторінці в фейсбуці повідомили:
«[b]Сьогодні з нами зв'язались з Криму. Хотіли, аби ми провели концерт в Сімферополі та Севастополі. З 2007 по 2014 роки наш ансамбль традиційно проводив концерти в Криму і ми вельми любимо там виступати. Але цього разу ми відповіли просто: «Сухишвілі» відмовляються від гастролей в Росію, і тим паче в анексованих нею регіонах. [u]Слава Україні! Героям слава![/u]», — сказано в повідомленні.[/b][/i]
Вже в Палаці Україна
Генацвали скачуть,
Бо російське зло грузини
Теж на собі бачуть.
Хитрі орки їх до Криму
Запросити хтіли:
«Щоб традицію підтримать», -
Та не тих зустріли.
Ти, Росія – прокажена,
Підла та підступна,
Поневолювач мерзенний,
Твоя підлість – згубна.
Ось тому-то Сухашвілі,
Нац.балет грузинський,
Вбрався в вишиванки білі
Й скаче по-вкраїнськи.
А твої ганебні сцени
Нехай зомбі топчуть
Або ті бридкі спортсмени,
Що мельдоній смокчуть.
Скачуть гопака грузини
В Києві, Полтаві
Й кличуть: «Слава Україні!
І Героям Слава!»
2.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2RpAgJuWDB8[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016
[i]Экспромт на стих dj-joka "Абсолют".[/i]
Да нет. Ну как же? Не всегда.
Позвольте, было же начало!
Господь решил создать тогда
Всё, что потом твореньем стало.
Он был всегда, тут спору нет –
Предвечный Царь, Творец вселенной.
Изобретатель звёзд, планет,
И каменщик души нетленной.
Но всё, что видимо вокруг,
Он создал мудростью глубинной!
Из ничего явилось вдруг
В первичной свежести невинной.
Не Абсолют Он, а Отец,
Премудрый любящий Создатель –
Источник любящих сердец
И Духа Истины податель.
30.08.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2016
[i]В селі Лощинівка Одеської області стався страшний злочин - маніяк жорстоко розправився з малолітньою дівчинкою, заманувши її в покинуту хату та наругавшись над нею. Люди села не витримали і повстали, бо злочиець був із родини, що займалася наркоторгівлею. 25-річна злодійська інтервенція, курована Москвою, розвела кришовану злочинність такого масштабу, що час настав боротися не з наслідками явища, а з його корінням. От Лощинівці й вирішили: знищити житло, щоб не було, куди повертатися злочинним родинам. На те й існує громада села.[/i]
І от Лощинівка повстала:
«Ми є не бидло, не раби!»
Народ, якого все дістало,
Поклав початок боротьби
З організованим злочинством,
Із «бєспрєдєлом» на селі,
З тотальним кримінальним свинством,
Бо гинуть діти вже малі.
Село повинно бути чистим
Від тих торговців наркоти,
І ця громада – не расисти,
Повстанці проти гопоти.
Відомо, хто тим всим курує
І покриває торгашів –
Той, хто законами керує,
Для заробітку баришів.
Але народ повстав, бо годі
У селах сіяти бардак!
І при оцій страшній пригоді
Повиганяли вурдалак.
Порозбивали їхні хати,
Бо вже урвався всім терпець.
Селяни хочуть спокій мати
Без тих злочинців, хай їм грець.
Коли не хочуть мирно жити
В повазі й честі у селян,
То час настав хати громити
Зайдешніх злодіїв-циган.
Причин нема національних
У цій лощинівській війні –
Бо проти ромів КРИМІНАЛЬНИХ
Зібрались люди для борні.
Бо це вже край, коли у селах
Вбивати почали дітей,
Терпіння лопнув міцний келих
У мирних трудових людей.
У селах є своя громада,
А над громадою є Бог –
Тому затям, Верховна Радо,
Що вже почався монолог.
Тепер пиши свої закони
Не для злочинців, як раніш,
А для народу оборони
Від нелюдів та їхніх «криш».
30.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2016
В этом фальшивом мире
Правда считается ложью,
«Мочит урод в сортире»
танками истину Божью.
В этой безумной гонке
(«За выживание» мнимой)
Ставят царём подонка
Из репутацией мима.*
Между «на бис» оваций
Бурные аплодисменты –
Тупости декораций,
Пошлым тупым комплиментам.
Станет ли нам противно
От круговерти этой?
Или вовек активно
Ложь будет грызть планету?
Вспыхнет ли жажда к жизни
В алчных и злобных душах,
Чтобы покончить с тризной
И бремя лжи разрушить,
Чтобы разбить оковы
Фальши и заблуждений,
И разбомбить основы
Умственных убеждений?
В будущий век взирая,
Стоит ли ждать пассивно
Час наступленья рая
В обществе агрессивном?
Мало ли нам уроков
В крахе былых Вавилонов?
Знамо: не будет проку
В золоте царственных тронов.
11.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686049
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.08.2016
[i]Вчора, після Маршу Незалежності, патріарх із московської метрополії висловив свої привітання власній колонії під назвою Україна. У своєму зверненні він не назвав Росію окупантом, а назвав війну "конфліктом на востоке" і побажав українському суспільству "не ожесточать свои сердца".[/i]
Масква – сталіца іншої страни.
Що роблять в нас чужі патріархати?
До них приходять трутні й ватани,
Щоб вчитись там майстерності брехати.
І зовсім це не церкви, а штаби
Справжнісіньких духовних окупантів.
І доки вони тут, ми – їм раби,
Безплідні євнухи, капітулянти.
Вони вмостилися, немов царі,
І реготом збиткуються над нами,
А слуг привчають брати хабарі,
Щоб ті ставали нашими панами.
І радять нам «взаімоуважать»
Убивць, бандитів, підлих окупантів,
А потім ще «взаімопонімать»
Тих, хто, як звір катує арештантів.
Та ні, кроти! Не те ви несете!
Всю цю мерзоту знищувати треба
«Пряма в сартірах», - як сказало те,
Кого ви всі возносите до неба.
Також уся спільнота світова
Потрохи із туману прозріває
І розуміє, що такі слова
Невинних жертв терактами вбивають.
Тож годі вже взаімоуважать –
Непотріб треба гнати із країни.
Хай підлі терористи вже дрижать,
Бо скоро в помсті праведній загинуть.
27.07.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2016
Наводьте вже порядок у душі,
Щоб там не залишалося сміття
І вивіску на лобі напишіть:
«Нечестя, зникни геть без вороття!»
Та зрозумійте ж вже, кінець кінцем,
Що зиск з неправди вічно не живе!
А суд за неї вчиниться Отцем,
Коли сурма невчасно зареве.
12.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2016
[i] Вітаю з ювілейним Днем Незалежності![/i]
Вітаю вас із святом, українці!
З найкращим святом із усіх, що є!
Тепер удома ми вже – не чужинці:
Обійстя в нас тепер уже своє.
Ми – не чужі уже в своєму домі,
Тепер країна ця належить нам.
І хоч вона лежить іще у комі,
Потрібно дати відсіч ворогам!
Сини-дуби тримаються на сході,
І спуску окупантам не дають,
А ми повинні тут, в своїй господі,
Очистити ворожу каламуть.
Бо є навколо нас ще нечистоти,
Що мутять воду байками Кремля –
Перевертні, підкуплені істоти
(Як їх тримає ще свята земля?).
По всіх шпаринах ворог затаївся
І п’є помалу українську кров.
Дай зуботичину, щоб заюшився,
Доки тебе він зовсім не зборов!
Заткни брехливому катюзі пельку,
Ворюгам – руки з плеч повиривай,
Убивців поховай в сиру земельку,
А трутнів – до Москви повиганяй.
Час навести удома вже порядок,
Розставити все на свої місця,
Батьки нам залишили землю в спадок –
Тож не зробімо з неї ми мерця!
Нам треба вивести її вже з коми
І воскресити знову до життя,
Так не складаймо ж руки від утоми,
А починаймо бруду викриття!
24.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Укравши Крим, російське військо
Загарбницьку війну веде,
І «гумконвоєм», по-злодійськи,
Заводи й фабрики краде.
А тут, по мирній Україні
Церкви московські жниво жнуть.
У мізки сіють зле насіння
І розум брехнями крадуть.
Словами хитрими, блюзнірно,
Отруту в душі роздають,
А вівці вдячно і покірно,
Мов зомбі-самовбивці, п’ють.
В ворожих храмах б’ють поклони
І жертвують – для ворогів,
Виконують чужі канони.
А ворог підло множить вдів,
Вбиваючи синів на сході
В гібридній, зрадницькій війні!
Хто вгрів зміюку на колоді?
Скажіть, не криючись, мені!
Навіщо кров народна ллється,
Коли священник від Москви
По всій країні батьком зветься
І носить вражі хоругви?*
То може досить?! Баста! Годі!
Пора покласти вже кінець
Імперським хижим хороводам -
І відібрати тих овець
Із вовчих пазурів кривавих,
З ікластих пащ кремлівських псів
Та із дзьобів орлів двохглавих,
Що шлють до нас своїх катів!
23.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016
Чекали всі одеського фіналу.
Щоб з ходунів «поджаріть шашличок»,
Москва на це багато сил поклала,
Але попала знову в просачок.
Поліція старанно працювала,
Народ сміявся з клоунів МП,
А заслані тітушки все шукали,
Як би утнути хоч одне ЧП.
Згори ж була дана чітка команда:
Той хід у ріках крові утопить!
На то з Ростова три відбірні банди
Вдалося крізь кордони «просочить».
Та ще і тут підпільні диверсанти
Вели свою роботу з-під Тишка,
Вони навколо «крьостних» екскурсантів
Кублились «без бухла» і пішака.
Була у них і зброя й вибухівка,
Коктейлі Молотова, піки і ножі.
«Мочити всіх! - була така вказівка:
Місити так, як тісто на коржі».
Та попередити усе це можна –
Аби лиш був поліції наказ.
Тому й пройшла вся ця хода тривожна
Без «шашликів», хоча і був заказ
Аж із Кремля, від самих пик поважних –
У честь святого хрещення Руси –
Щоб вийшов репортажик епатажний
На шпальти світової полоси.
І, звісно ж, привід для десанту війська –
«штоб братьев праваславних защітіть».
Така в Кремля була мета злодійська –
Весь Київ кров’ю в свято затопить.
Та москалям не служать українці
(за вийнятком отари із МП),
Тому й на стіл не подали гостинця –
Нехай мурло від злості хоч хропе.
Чи ж відають МП-парафіяни,
Що з них Москва готова сдєлать фарш
Заради ката нечестивих планів?
Для цього і потрібен був цей марш.
Не відають. Не хочуть правди чути –
Подобається жити у брехні.
Ще б пак – рабами легше бути,
Ніж волю здобувати у борні.
30.07.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016
[color="#ff0000"][i]Комусь може здатись, що цим віршом я дорікаю
комусь особисто. Запевняю: це зовсім не так. Він став продуктом
кількамісячних роздумів і спостережень за духовним станом
нашого народу В Україні, Росії, Німеччині та Італії.[/i] [/color]
«Єдині будьте, яко Ми єдині!» -
Так радить Бог народу в день біди:
«І ті жахи, що вас спіткали нині -
Полишать вашу землю назавжди.
Та не єднайтесь навколо бовванів,
І не служіть неправедним богам:
Щоб, коли виллю гнів на істуканів –
Не постраждати гірко знову й вам.
Навіщо ви вклоняєтесь сузір’ям,
І власну долю ставите на них?
Вони ж – підніжжя ніг Моїх, подвір’я!
А Бог ваш – Я! Облиште весь цей гріх!
Я – ваш Творець, а Син Мій – ваш Спаситель.
І моя воля – вища над усе!
А Дух Святий – єдиний покровитель:
Лиш Він один вам волю принесе.
Фальшиві боги вас не поєднають,
Бо всі вони – неправдою живуть.
Обмануть, зрадять, долю розтерзають –
І діток ваших в рабство відведуть.
Отож згуртуйтесь всі навколо Мене,
Прийдіть додому, діти, звідусіль!
Тоді і вийду Я на авансцену:
Зцілю вам рани і вгамую біль".
10 січня 2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634782
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2016
[i][color="#f70834"]ответ на стих Дм. Дробина "Листовка для бойца".[/color][/i]
Давай прогоним этих "тушек"
Из управления, метлой.
Тогда и пасть враждебных пушек
Заткнёт свой гром сама собой.
Но если ты почтил тирана,
И одобряешь его зло,
То ни Христа, и ни Корана
Не даст почтить твоё Х..ЛО.
Мы можем жить, как два соседа -
Дружить, работать, торговать.
Но ради торжества победы
Отдай приказ войска убрать
Из Украины на Россию:
В Ростов, Саратов, Пензу, Псков.
И ваш кровавый лжемессия
Пусть прекратит лить нашу кровь.
И пусть заткнутся Киселёвы -
Детекторы тотальной лжи.
Пропитанное ядом слово
Самим им выпить прикажи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631554
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.12.2015
Просто нашёл в интернете[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v1rDUoZenkA[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2015
Вопиющий в пустыне
Издаёт громкий крик,
Но подвластным гордыне
Он в сердца не проник.
Лишь немые барханы
Внемлют гласу его –
Чтобы для караванов
Не сокрыть ничего.
Путь пустынный нелёгок –
Здесь оазисов нет.
Кто поможет в дороге?
Кто даст верный совет?
Пусть бархан станет ниже,
Дюна – чуть подлинней,
И друг к другу – поближе,
Чтобы путь стал ровней.
Но на глас вопиющий
Не идёт караван:
Лишь песок вездесущий
Засыпает тюрбан.
Вместо жаждущих правды
Только дух сатаны –
Словом бьёт, как кувалдой –
Просто так, без вины…
Но нет жизни в пустыне –
Её нужно пройти.
Всё, что слышали ныне
Не забудьте в пути!
И не ожесточите
Ггневом ваших сердец:
Лучше правды взыщите -
Той, что дал нам Отец.
20.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601000
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.08.2015
Простяг над світом руки скупердяй,
Якого всі вважають філантропом,
Хоч він, насправді – злодій і глитай,
Бо всі держави обложив оброком.
Всі уряди – запроданці його,
Підкуплені, бо дуже люблять гроші.
Сини Іуди, всі – до одного,
Мерзотники і виродки хороші.
Коли ж порядний з’явиться між них,
Затопчуть, вб’ють чи заженуть у злидні -
Щоб їм не заважав у справах злих
Та не розкрив всі їх діла огидні.
Тому й народи тяжко так живуть:
Працюють, мруть, хворіють, голодують –
Бо ж їм із рабства вийти не дають,
А все нові кайдани продукують.
Нові хвороби, ціни на житло,
Постійні кризи, беззаконня, війни –
Все це майструє те скупе мурло,
Щоб знищувати людство безнадійно.
Воно ж того не знає, що Господь
Для всіх людей все має у достатку:
Лиш треба скупердяйство побороть
І визнати народам правду-матку.
І от дивіться: тяжко вам чи ні
Позбавитись від того скупердяйства?
А ще від лицемірства та брехні,
Від фальшу та пустого краснобайства.
Усе це має кожен із людей -
Потрібно тільки пильно придивитись,
Розгледіти змію біля грудей,
Що звикла смачно так під серцем грітись.
Тож киньте вже гадюку у вогонь,
Та з жабою рішуче розпрощайтесь,
Бо досить лити воду із долонь
На млин того скупця. Гей, не вагайтесь!
Бо новий світ вже стукає в вікно –
От-от, либонь, повибиває шибки:
Господь почав вже чистити гумно,
А плугатар ріллю вже рве на скибки!
Спішіть скоріш, лукаві бо часи:
Не встигнете отямитись – вже й ранок!
І в світлі світанкової краси
Епоха ПРАВДИ зійде на ваш ґанок.
14.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599698
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.08.2015
[u][i]Выражаю глубокую признательность дорогой
г-же [b]Настасія[/b] за отзыв об этом стихе, и
почитаю за честь восстановить его лично для Вас.[/i][/u]
Я не хочу, чтоб кто-то моё слово,
Как леденец, под языком сосал,
И сладостью стишка, кайфуя клёво,
Его «приятным творчеством» назвал.
Довольно в мире всяких вожделений,
И полон он пресыщенных утех.
Я – не податель страстных наслаждений,
Противен мне сценический успех.
Моя мечта – посеять своё семя
На самых дальних уголках сердец.
Чтоб вырос колос правды через время,
А царству грязной лжи – пришёл конец.
Хочу, чтобы стихи мои взорвали
Привычную идиллию той тьмы,
Которую ещё в раю впитали
Адам и Ева. А теперь вот – мы.
Хочу, чтоб моё слово катапультой
Смогло тебя стрелой подбросить ввысь
Над слабостью души и страха культом.
Смелей от власти мира оторвись!
Не тормози, цепляясь за привычки,
А крыльями взмахнув, взлети над тьмой,
И больше не молчи – открой кавычки,
И мир безмолвный сотряси своей хвалой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599010
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 11.08.2015