| Сторінки (8/796): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Плаче, квилить Україна, зболено голосить,
То заломить з болю руки, то рве в болю коси.
Прикриває зкривавлені оголені рани
Вишива́ними, хрестами, мальворушниками.
С.: Тліє серцем, наче мати, за дітьми своїми,
І кривавими сльозами омива руїни.
Заспівала пісню ніжну, що бринить туго́ю,
Та не стане на коліна, не буде рабою.
М.: Бо душа її свобідна і дух її вільний,
А під строєм, кріпить віру, хрест її натільний!
А між стонжок кольорових та хусток квітча́стих
Самостійна Незалежність йде шляхом шпилястим!
С.: Під ногами грань пекельна - багряне намисто,
Але Вічна Берегиня ступає врочисто.
Вибирає з жару квіти, у вінок вплітає,
Синів й дочок стяг священний від куль закриває.
М.: І заплівши ґердана́ми буршино́ву косу
Пішла в танець переможний берцями на босу!
Затягла на стані крайку, підібравши плахту,
В'яже ворогу, ґудзами!, соковиту плаху!
С.: Засміялася бандура над Дніпром рікою,
А в Карпатах відгукнулась трембіта луною.
І пронесла тризуб волі з Заходу до Сходу!
Благу вість несе Оранта нам про Перемогу!
Марія Дребіт - Ярослава Слободян.
27.04.2022 Португалія - Україна
на фото: картина української художниці Марти Пітчук
,,Перемога".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
Б `є по ліктях струм голодний,
Ловлять жмені піт холодний,
Тнуть зморшки го чоло.
Закусив від болю зуби,
Німо шиє зойком губи.
Рве голодом його.
Свище вітер у кишені -
Все що мав віддав дитині.
Тре совісті мозоль.
Наступає ним на думку,
Строчить погляд чиюсь сумку,
Він - вироку король.
Зблід. Ну й що? Немає мочі,
Заплітати коси ночі,
Хай журиться сама.
А його тривожать люди
Ті, що теж кусають губи ..
Зна, виходу нема ...
АЛЕ ЗІЙДЕ СОНЦЕ!
І ЗРАДІЄ СЕРЦЕ!
ВЖЕ ЯСНИТЬ ДОРОГА!
ЛИШ ДІЖДІТЬ ПІДМОГУ!
Марія Дребіт
23.04.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2022
... Люди плакали й плакали стіни -
Слізьми, кров'ю, морозом і потом.
Голосились їх душі в руїни
І стирчали всі сховища дротом.
Кожну мить цвях новий забивався
У життя кровоносні судини,
Сатана двоголовий сміявся
В уготовані ним домовини ...
Залишається крик їхній німбом,
А наш стогін голгофить невчутим,
Закорковані янголи тромбом,
Боже, змилуйся! Стань мечем лютим!
Там очікують людськості люди
Й на, Тобою вготовану, купіль.
Освяти, Боже, зранені груди,
Що відкрив світу твій Маріуполь ...
Марія Дребіт
22.04.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2022
Коли тіло стирає втома,
А зіниці без снів гудуть,
В моїх жилах чорнить червона
Невпокорена правди лють.
Час для мене спинився в Лютім.
Буревіє вогнем земля.
Вчора був я хлопчиськом в суті,
Нині воїн я - суть свята!
Я собою прикрию небо,
Впа́ду променем у жита,
А в калинові грона щедро
Заквітчаю моє життя.
Вчора байдуже думку множив:
"Без різниці" - собі казав ...
Вчора вмер "язиком" ворожим,
Нині захистом мови став!
А ще вчора не вмів молитись
Нині ж віра моя - граніт!
Вчора, щастям мав, зрозумітись,
Нині - числюся з тисяч літ!
Вчора думав, що знаю хто я -
Жив без гасел та кольорів,
Нині - честю - звання Героя,
Українець я нині! Вспів!
Марія Дребіт Португалія
20.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
(правдива історія, що трапилася минулого тижня зі мною)
... Португалія. П,ятниця. На годиннику десять на двадцять першу. Вже сутеніло. Я зачинила двері квартири в якій завершила прибирання і почала швидко спускатися з третього поверху, бо ще мала заїхати за одним з моїх вихованців, щоб забрати його з тренування, коли в одній з квартир другого поверху розчинилися двері і в них зупинився малий хлопчик, мабуть років п.яти, пильно глянув на мене, на мою сумку, з пов.язаних на ній двома стрічками синього та жовтого кольору, та вигукнув: ,,Ооо!".
Я привіталася до дитини та його матері і продовжила йти сходами вниз, коли хлопчик зупинив мене словами: ,,Espera, espera!" ( ,,Почекай, почекай!") і підсилив це жестами. Звичайно, що я зупинилася. Зупинилася і завмерла в невідомості та передчутті, яке защемило десь в глибині душі.
Малий швиденько підбіг до мене та міцно ОБІЙНЯВ РУЧЕНЯТАМИ. Обійняв незнайому йому тітку, яку вперше бачив. Обійняв, щоб надати підтримку людині, в якої на сумці пов,язані стрічки кольорів України. З моїх очей нестримно покотилися сльози. Гарячі і рясні. Я відповіла дитині міцними обіймами, цілунком в голову та щирими словами вдячності.
Вже втрьох ми наближалися до виходу, розмовляючи.
- Це в тебе прапор України! Я знаю! А українці дуже сміливі люди і вони переможуть! - сказав малий, з блиском в оченятах.
- Так, це кольори Українського стягу, - відповіла я. - Дякую тобі, хлопчику, від серця!
- А ти живеш в цьому домі? Я тебе раніше небачив. - Продовжував малий.
- Ні, я тут працюю. Приходжу, до твоїх сусідів, три рази в тиждень ...
- А чому в тебе ці стрічки на сумці? Ти теж підтримуєш Україну? - не вгавав цікавий співрозмовник.
- Я українка ...
Малий різко зупинився, по дорослому глянув мені в очі та знову обійняв. До нього долучилася й його матір. Тепер вже плакали ми всі ....
Марія Дребіт
02.04. 2022 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
( пісня)
І
Побратиме, друже, брате мій,
Станьмо поруч і тримаймо стрій!
Україні, Україні присягнімо,
Супостатів, супостатів посічімо,
Нині йде наш вирішальний бій!
Нині йде наш вирішальний бій!
ІІ
Вже нема страху в моїх очах,
В серці маю синьо-жовтий стяг!
Лине славень, лине славень над світами,
Кличе люто, кличе в танець з ворогами,
Гопаком злітаймо до звитяг!
Гопаком злітаймо до звитяг!
ІІІ
Вдармо в струни кобзи та бандур -
Звиймо шаблі в неприступний мур!
Гей, до танцю, йдім до танцю сміло нині,
Козаченьки - вірні діти України!
Вояки, до зброї! Жде Савур!
Вояки, до зброї! Жде Савур!
ІV
Вже за першим другий йде удар!
Джавеліни кличуть байрактар!
Запалали, запалали московити,
Кров ворожу, кров ворожу не спинити!
Не спинити українців жар!
Не спинити українців жар!
V
Побратиме, друже, брате мій,
Станьмо поруч в цей останній бій!
Україну, Україну захищаймо,
Вільну волю, вільну волю здобуваймо!
Гей, Героє, вже тримаєм стрій!
Гей, Героє, вже тримаєм стрій!
Марія Дребіт
29.03.2022 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Між всіх небес шукаю синю птаху.
Душею жду її із далечіні.
З висот чекаю на стрибок із даху
В заквітчані думок глибини пінні.
Т.: Вдивляюся у небо, примружуючи очі,
Наповнююсь повітрям із запахом весни.
Далеко десь той птах, що так посеред ночі
Будив мене словами: "Лиш тільки не засни!"
М.: Весна ж гойдала Зиму птаством світу,
Їх співом зайняла усі усюди,
Забила змерзлість книґ пахіллям цвіту,
Запаморочила холодні груди.
Т.: А синя птаха десь собі літала...
Ковтала сльози я зі смаком гіркоти...
І ластівкою в синім небі я б ширяла,
Аби лиш дивну птаху віднайти ...
М.: Вона у нас! Вона у наших грудях!
Вогнем палає в синьо-жовтих венах!
Мала пташина у звичайних людях,
Політ веде між викликів шалених.
Т.: Вона - наш щит і меч наш, і забрала!
Вона - свободи нашої і вольності політ!
Щоб Україна квітла й процвітала,
Собою синя птаха знов закрила світ!
Марія Дребіт - Тетяна Камерістова ( військовослужбовець)
28.03.2022 Португалія - Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
Слова Марії Дребіт,
Слова приспіву Олександра Рожанського,
Музика Олександра Рожанського,
Аранжування Олександра Рожанського,
Виконання Олександра Рожанского,
Відеоряд Наталії Хаммоуди.
І
М.:
Безсоння пахне ароматом кави,
Всім мружить очі сон, лиш не мені.
Думки зерную. Кип`ячу словами
І лиш з достиглих вам наллю рядків.
Десь загірчить між них густим оса́дом,
Залишеним від запахів розмов.
Десь запарують, збиті зерноградом
Та із лимоном подадуть любов.
О.:
Пр.: Ранкова кава - життя забава,
А в ній цілунок кохання днів.
Ранкова кава - життя забава,
Любов шалена, без зайвих слів,
Ранкова кава - життя забава,
Любов шалена без зайвих слів!
ІІ
М.:
Кориці в крок чи кардамонним слідом
Запалять пінно згублені ковтки.
Пече вогнем нутро ходою гіда,
Солодить медом туркові містки.
Міцну. В пів чашки. Скраплену в догоду.
Із тангом з віскі в гострий каблучок.
У шоколадний ромб чи кубом льоду
Йдемо, життю назустріч, з нею вдвох.
О.:
Пр.: Ранкова кава - життя забава,
А в ній цілунок кохання днів.
Ранкова кава - життя забава,
Любов шалена, без зайвих слів,
Ранкова кава - твоя уява,
Ми вдвох з тобою п.ємо її.
Марія Дребіт та Олександр Рожанський
2022 Португалія - Україна - Італія
https://youtu.be/5LQz3ICLCuQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022
Бусліє небо вістками. Крильми бунтує груди.
У вив,язаній стрічками побачать Землю люди.
Вбрунькована, заквітчана віночком щастя юнка,
Взове тепло, невінчана, незваблена в цілунку.
Стоїть в Зими на ґаночку, постукуючи Сонцем
Замріяна паняночка - Весна глядить в віконце.
Вкладе у кожне серденько пташині переспіви,
Струмки розлиє з глечиків в, гарячих днів, посіви.
Розчахне навстіж на́віски захмарених долівок.
Із пролісків та крокусів нанизає гаївок.
Бурульки зтеплить золотом, їх вилиє між цвіту ...
Весна поспіла молодо, всміхнулась знову світу!
04.02.2022 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2022
Друга частина ПОЕТИЧНОЇ ВЕРВИЧКИ, не боюся знову повторитися, як і перша - це не просто слова, це енергія, яку передаємо силою нашого внутрішнього світу в простір. Це посил, яким несемо віру та надію в перемогу!
Кожен з нас писав ці рядки, вкладаючи в них часточку себе.
Тут немає канонів. Тут немає строгості дотримання ритму чи рими. ТУТ Є ТЕ, ЩО ВІДЧУВАЄ СЕРЦЕ!
ДЯКУЮ ЛЮДЯМ З ВІДКРИТИМИ СЕРЦЯМИ, які ДОЛУЧИЛИСЯ до її написання!
Хто читає, ДОЛУЧАЙТЕСЯ СВОЇМИ ДУХОВНИМИ ХВИЛЯМИ!
ЧАСТИНА ДРУГА
ЗА ВСЕ ВІЙСЬКО УКРАЇНСЬКЕ
( Марія Дребіт, творча жінка, Португалія, Тернопільщина):
СИНИ наші й ДОНЬКИ! В щоденних молитвах
Благаємо в Бога ЖИТТЯ -
Для ВАС, для ДЕРЖАВИ! А покручів битва
Хай з ними піде в небуття!
( Ірина Харчук, матір загиблого ГЕРОЯ Андрія Цвітненка, Дніпропетровщина):
Там в раю - безхмарне небо, там в раю - квітучий сад,
Райські пташки все літають, спів стоїть на небесах,
Спокій, тиша благодать. На землі усе не так -
І небо хмарне, і вітер гуляє, і шумно, ще й дощик поливає.
А тебе на цій землі так мені, синочку, не вистачає.
( Галина Химочка, поетеса-піснярка, викладачка у ЛНУ імені І. Франка, Львів):
О Боже Єдиний, зціли наші рани,
І світлом Любові усіх обійми.
Най біль наш розтане. В молитві єднаймось:
Дітей, рідну землю від війни вбережи.
( Злата Борозенець,13 років, донька загиблого ГЕРОЯ Дмитра Борозенця, Дніпропетровщина):
А тих, хто у бою загинув,
До себе, Господь,пригорни.
Вони до кінця всі стояли,
Во ім’я Твоє й Батьківщини
Геройськи життя віддали!
Вони - України бо дочки й сини,
В своєму серці славу карбували,
Щоб їх нащадки пам’ятали,
Що Україна - наша мати,
За неї нам повік стояти
І вічну славу берегти!
( Надія Думанська, творча жінка, Тернопільщина):
Ми хочемо миру у рідній Україні,
Щоб більше не знали жахіттів війни,
Щоби сини повернулись живими додому,
Щоби до дітей повернулись живими батьки!
( Костянтин Климчук, волонтер, директор видавництва ,,Час Змін Інформ", Київщина):
Перед очима досі ті картини, коли скажена ватяна юрба
Терзала прапор на дві половини, кричала нашим воякам: "Ганьба!".
Ми не забудем зрадників обличчя, ми віримо, що недалекий час,
Коли війська прийдуть на пограниччя, вогонь в серцях вкраїнців не погас!
(Ольга Мітченко, поетеса, Дніпропетровщина):
Низький уклін тобі, наш Воїне відважний!
Від нас усіх тобі - подяка щира
За героїзм щоденний, дух звитяжний,
За шлях, що прокладаєш ти до миру!
( Володимир Балух, український громадський активіст, політичний в,язень путінського режиму, Крим):
Та я не знаю миру іншого,-
Для мене він у Справедливості,
Що цілком, а не «здебільшого»
Базується на ЧЕСТІ й ГІДНОСТІ!
( Галина Британ, поетеса, Львівщина):
Зимова ніч, морозом прирікає,
Стоять бійці у боротьбі за мир
В серцях горить любов до свого краю,
Горить любов, зимі наперекір!
( Лариса Чоп, дружина загиблого Героя з Київщини, Сергія Чопа):
Вкраїну прикривають від чуми
І взимку й восени, і літньої пори й весною!
Немає вчинкам їхнім цим ціни!
Молюсь за них! Моліться й ви зі мною!
( Галина Онацька, поетеса, Донеччина):
Вони обрали у житті свободу й волю,
За правду й честь вони ідуть у бій.
І маки їм вклоняються у полі,
На цій землі і рідній, і святій.
( В'ячеслав Олійник, брат Сергія Гнатюка, який поклав своє здоров’я й життя в ім'я Перемоги, Луганщина):
Слухай, братику, а чому так тихо?
Чому не чутно, як здригається земля?
Невже кінець? Не буде більше лиха?...
Лише мовчання серце спопеля...
Німий Сергій... Бо сон його окутав,
Той Сон, що забирає раз на вік,
Немов чаклун шляхи всі переплутав,
Війна триває вже которий рік ...
( Галина Чабанова, поетеса, Дніпропетровщина):
Народжена Людина, щоби жити,
З любов'ю в серці Землю прославляти.
Найголовніше в матері - то діти,
Ніщо не може ту любов відняти .
Отож, помнож на два усіх загиблих,
Бо, разом з ними матері вмирають.
І то вже янголи із крилами сліз застиглих
Країну від нашестя захищають.
( Анжела Ярмолюк, журналістка, Заслужений діяч мистецтв України, волонтер, Крим):
Впадуть сніги. Не стане ран
На цій замлі, що встигла посивіти.
Та пам, яттю про тих, хто воював -
Калина буде кров `ю багряніти.
( Петро Войт, прозаїк, поет, Вінничина):
І душить серце ця пекельна мука,
Що хід історії не можу я змінить,-
Бо винуваті ми, а дітям та онукам
Судилося за Україну кров `ю заплатить.
(Олена Степова, Луганщина):
Не зраджуйте захисників. Не бийте в спини,
Не плюйте в очі, бо опинитесь в руїні.
Бо той, хто захищає, має знати,
Що за спиною є в них місто, батько й мати,
Є син, дочка, а ще в них є країна -
Не зраджуйте захисників, не бийте в спини.
(Валентина Попелюшка, письменниця, Закарпаття):
Цвіти, Україно, хоч знову розп'ята,
У вулиць твоїх - не за горами свято.
Твій кат захлинеться кривавою грою,
Повернуться з бою сучасні герої,
І пісня твоя ще дзвінкішою стане -
Розвіється ніч, і настане світанок.
( Володимир Гонський, ведучий сцени Євромайдану, бард, публiцист, волонтер, заслужений дiяч мистецтв України, Івано-Франківщина):
Братику мiй, ти пробач, що не змiг сховати тебе вiд цих бiд.
Тут, на Майданi, i там, у Пiсках, ти врятував цiлий свiт.
А ми, живi, принесем їхню кров
У душi новi, спраглi чести.
Хай там воскресне новий герой,
Бо лиш тодi ми станемо вiльнi!
( Наталія Вовчук, директор
Народного Дому с-ща Єзупіль, Івано-Франківщина):
З любов'ю в серці, з вірою у Бога,
Схиляємось в пошані низько вам, сини і доньки нашої Вкраїни-,
За мирний сон, за колосистий лан,
За ту жертовність, відданість і силу духу,
Наперекір всім нашим ворогам!
( Тетяна Камерістова, військовослужбовець, Рівненщина):
Укради Ти мене лиш на танець.
Від війни Ти мене укради.
Як і я Ти - війни вічний бранець,
Що пішов воювать у світи ...
( Галина Щербань, творча жінка, Львівщина):
Вервичка моя із молитви й благань,
Щоби нарід наш в мирі проживав
В Україні вільній де її сини - воїни герої і захисники
Господи, благаю спаси і сохрани українські родини.
Не допусти війни.
( Вікторія Шинкаренко, волонтерка, військовослужбовець, ветеран російсько-української війни, Рівненщина):
Клята війна
Змінила життя,
Забрала найкращих
Залишила справжніх
( Наталія Простякова, поетеса, співачка, Миколаївщина):
Хай замість пострілів лунає грім травневий,
А замість сліз хай ллється дощик теплий.
Та замаскує рани цвіт вишневий,
Червоний мак засіє на полях криваве пекло ...
( далі буде заключна частина)
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
(поетичний проєкт, який об,єднає 69 творчих людей, що вболівають за долю України)
ПОЕТИЧНА ВЕРВИЧКА - це не просто слова, це енергія, яку передаємо силою нашого внутрішнього світу в простір. Це посил, яким несемо віру та надію в перемогу!
Кожен з нас писав ці рядки, вкладаючи в них часточку себе.
Тут немає канонів. Тут немає строгості дотримання ритму чи рими. ТУТ Є ТЕ, ЩО ВІДЧУВАЄ СЕРЦЕ!
ЧАСТИНА ПЕРША
ЗА УКРАЇНУ ТА ЇЇ НАРОД
( Марiя Дребiт, творча жінка):
Тобі, мій ГЕРОЮ, тобі, ПОБРАТИМЕ,
Складаю уклін доземний!
Мені ти стіною, за мене ти гинеш,
Для мене твій вчинок - святий!
( військовий Богдан Гирич, Вінничина):
Для мене твій вчинок -
То шана безмежна.
Знаю... чекає тебе поєдинок.
Будь ласка, будь обережним.
( Наталiя Хаммоуда, письменниця, Італія, Тернопільщина):
За тебе, герою, я молюся Богу,
Щоб він тебе завжди беріг.
Аби твої рідні не знали тривоги,
Живим щоб вернувсь на поріг.
( вiйськовий Олег Бородай, поет):
Безмежно я вдячний за вашу підтримку,
За теплі та щирі сердечні слова -
Які, мов обійми, так гріють узимку.
Допоки ви є - Україна жива!...
( Галина Мороз, поетеса, з вiдгуком власного вiрша ,,Коли закiнчиться вiйна!", поетеса, письменниця):
"Коли закінчиться війна,
Зрадіє Україна - мати ,
Синів , братів буде стрічати
І зникне горя пелена!"
Евія Колотун ( дружина загиблого ГЕРОЯ Сергія Колотуна, Луганщина):
І встане з коліна
Ненька Наша Україна!
Й ріки забурлять,
Й поля зацвітуть,
Блакитно- жовтим кольором!
( Світлана Бояркевич, поетеса):
Колиска Янголів Душа Планети...
Попереду твої високі злети.
На згарищі постане Світло Боже ...
На рай небесний чимось схоже ...
( Тетяна Федорова, дружина загиблого ГЕРОЯ Сергія Федорова, Луганщина):
Де всі щасливі будуть і багаті!
Де мир і спокій в кожній хаті!
Які життя свої, заради них, поклали на полі бою,
І пам'ятатимуть нащадки наші - Своїх Героїв!
( Оксана Литвин, багатодітна матір, Португалія, Івано-Франківщина):
Казав:,,Повернуся!''- рідній матусі,
Що слізьми вмивалася в тузі.
Казав:,, Повернуся!' й коханій дівчині,
А згодом обидві стояли у чорній хустині.
( Світлана Бабенко, дружина загиблого ГЕРОЯ Олега Бабенка, Львівщина):
У маковім полі, із вітром грайливо,
У бій ти відважно ступав.
В руці кулемет, а у грудях - молитва,
Життя за Вкраїну віддав!
( Оксана Млодзяновська, поетеса, Тернопільщина):
Хай Україною Слава Героям все лине,
І для мене СИН СВІТЛА - ЖИВИЙ!
Ось ключ журавлів в небо плине,
Життя у Жертву віддавши - Святий!
( Альона Павлова, донька загиблого ГЕРОЯ, полковника Ігоря Павлов, м. Київ, майбутній віськовослужбовець):
Пригорне обіймою Ангел ,
І з неба подасть благодать,
Бо воїни наші хоч й в небі,
Завжди будуть нас захищать!
(Тамара Морошан, журналістка, поетеса, Португалія, Буковина):
Попри бої криваві, жахи й болі,
Ти збережи життя своє, солдате.
Звичайно, все в святій Господній волі,
Але тебе чекають батько й мати.
( Яна Пашалик, майбутній військовослужбовець):
Нехай ворожі кулі згинуть в автоматах!
Хай Гімн полине на Землі!
Вернуться люди до своєї хати,
Та ,,Ще не вмерла!'' заспіваймо ми!
( Дарія Склярик, громадська діячка, волонтерка, поетеса, казкарка, Лондон, Тернопільщина):
Розцвітає України і СЛАВА, і ВОЛЯ!
Усміхається нам добра, щасливая доля...
Душу й тіло ми гартуєм в борні за свободу,
Пам’ятаєм - МИ нащадки ВЕЛИКОГО РОДУ!!!
( Тетяна Максимів, дружина добровольця, ветерана АТО Миколи Максиміва, Львівщина):
Козацького роду! Могучої сили!
Цінили свободу і нас не скорили!
Гартувались в бою!Перешкоди минали!
За землю свою Життя віддавали!
( Олександр Бригас, поет, Португалія, Житомирщина):
Хлопчино безвусий, дідусю "зі стажем",
Сестричко, тобі й поготів, -
Ми голову схилим, молитву прокажем
За вчинок ваш, гідний ВІКІВ!
( пані Наталія, матір воїна-захисника України Максима, Тернопільщина):
Молитви свої промовляли щомиті з надією, болем, слізьми...
Аби Хоронитель, бува, не покинув ! Щоби захистив вас крильми...
Ми вірили щиро, що Бог допоможе, й поверне додому живим! Бо Ви наші Ангели, наша надія, Герої Вкраіни і наші Сини!
( Н. Барановська, вчитель, поетеса, Португалія, Тернопільщина):
Хай навіки замовкне у полі
Канонада ворожих гармат!
В мирне русло життя хай поволі
Поверта захисник наш, солдат.
( Сталіна Чубенко, матір Степана Чубенка, закатованого Народного Героя України, Донеччина):
Добре знати, коли захищаєш
Батьківщину від ворогів,
Що в тилу патріотів ти маєш,
А не зрадників і сепарів.
( Світлана Маланка-Баліцка, письменниця, поетеса, Львівщина):
В тихім смутку споглядаю я на синє небо...
Журавлі летять, лишивши гнізда на землі...
Тихо всюди, біль в душі і звуків чути слáбо...
Не забуду, Воїне, як рідний край беріг!..
( Тетяна Сонько, матір загиблого Героя з Херсонщини, морпіха Сергія Сонько):
У Матінки Божої прошу я захисту
Для тебе Герою, щоб ти переміг!
Щоб вільною Ненька наша була
І щоб закінчилась війна!
( Галина Шпік, творча жінка):
Кожен подих - то наша молитва,
Щоб скінчилася клята війна,
І зі словом загарбника - битва!
Слава Богу, в ній я не одна!..
(далі буде)
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
М.: Коли День починає свій огляд,
Сонця диск визолочує з зір,
Я очима торкаю го погляд,
В нім вчорашній заховую спогад.
В ньому тепло і затишно. Вір.
Т.: Він промінням торкає волосся,
Осяває іскринками враз.
Майже все, що я мрію - збулося,
І я впевнена - буде не раз.
М.: Виграє День дзвінким водоспадом,
На полях вистеляє стежки,
Усміхнувшись землі щедрим градом,
Зродить плід, обцілований садом
І відійде у ніч навпрошки ...
Т.: Він по збитих стежках крокуватиме знову,
Посміхаючись всім і цілуючи кожного в ніс.
Він підслухав таки цю розмову,
Проспівав ніжно десь колискову,
І краплини дощу й нам приніс.
М.: А на ранок, прочнувшись з дрімоти,
Та наслухавшись дзвону дощу,
В День новий, повен світла і цноти
Увійду, під його теплий дотик,
Та набудусь у нім досхочу.
Марія Дребіт - Тетяна Камерістова, військовослужбовець
02.02.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
М.: У напрузі рука. Ще лиш мить і постукає в серце.
Чи відчинете? Хтозна. В цій спробі іду навмання.
Буду вдячна сповна, якщо й навіть спитаєте: "Що це?"-
Заколоситься щастям душа і від цього зерна.
О.: Так тепло на душі - адже кожному серцю я рада
Відчиняю своє, хай і тут проростає зерно.
Цінним буде врожай: Ваша посмішка, досвід, порада
Кожне слово, як з щедрого серця полине воно.
М.: Я й сама наві́д жду, бо у цьому житті безпорадна.
Все шукаю чогось, озираюся серцем довкі́ль.
То замерзну в душі, а то, раптом, дивлюсь - вже відтала ...
Закружляла у вихорі танцю мене заметіль ...
О.: Краще танок душі, ніж болот незворушливий спокій...
Навіть якщо веде у тім танку мене в заметіль...
Хай кружляє життя, мов сніжинку у бурі жорстокій!
Може втрачу в кружлянні затиснутий пам'яттю біль...
М.: Все минеться. Пусте. Зарубцюється білими нитьми.
Вже видніється світло у темнім тунелі подій.
Відбиваю у серці пульсуючо-стримані ритми.
Загорну́ в сухозлотицю, що спричинило двобій.
О.: Щастя - вітер співа, ледве арфи торкає стру́ни-
Не в житті, а в тобі, у душі твоїй долі скарби.
Тільки ти зрозумій Проведіння вкарбовані руни.
І надію свою не втрачай в зіркопаді журби...
М.: ... У напрузі рука. Ще лиш мить і постукає в серце.
Чи наважусь? Не знаю. Відчула грядущі слова.
Розміркую життя. Ті думки повкидаю в відерце
Та піду роздавати, допоки не стерпне рука ...
Марія Дребіт - Ольга Донеччанка
01.02.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Лляніє думка білою канвою,
Чекає барв від обраних словес.
Вам віддаю всі пензлі із сувою.
Творіть! Малюйте фарбами чудес!
Г.: О, пензле мій, я намалюю щастя,
Щоби лягло узором в полотно канви,
Щоби творили фарби ці чудові
Велику радість у людській душі.
М.: Душа крихка ж бо, стан її - метелик
Літає вільно між усіх палітр -
То мчить увись, а то розтане в келих,
Шукаючи відтінковий скіпетр.
Г.: Я першим вибираю колір неба
З його відтінками, що з ранньої зорі
Блакитним буде, далі буде синім,
Блаватовим й ультрамарином буде
Аж до вечірньої зорі.
М.: А потім? В що відчинитеся потім?
Куди Вас поведуть ті кольори?
Знайдетеся між срібла? В позолоті?
Чи серед світла денної пори?
Г.: Душа моя так прагне розмаїття
В отій палітрі кольорів і відчуттів
Їй хочеться веселки в спектрі сонця
І сріблі місяця на полотні оцім.
М.: Вдихаю по́вів ремесла живого,
Душі не йметься вснути в почуттях.
Жадає руху, плину барв святого,
Їй хочеться збагачених зася́г.
Г.: Я вас запрошую у лет разом зі мною
Зануритись у творення краси.
Візьміть свій пензлик і додайте свого,
Того, що рветься в простір із душі.
М.: Прийму. Відточу кисть у вправнім русі,
Накину пару обраних штрихів,
Розве́ду гаму у спокійнім дусі
Утрапивши нежданих берегів.
Г.: Тепер я оберу зелений колір
З відтінками від ранньої весни
Туди насиплю квітів, щоб душа між колій
Спочила, як порине тіло у солодкі сни.
М.: Засну і я, упавши в розмарині.
Землі торкнуся. Вигріюсь між трав.
Залишуся в тім витканім хустинні,
Розправлю власні крила без обав.
Г.: Для контуру я вибираю чорний,
Чіткими стали щоб яскраві кольори -
Людських переживань, політ фантазій,
Кохання і бажання взорів до канви.
М.: Війну душею протилежність цвіття,
Розлию серцем фарби на усіх.
Хай білий ширить мир та довголіття,
А чорний хай не перекрестиль сміх.
Г.: А ще тому, що чорний є шляхетним
І з білим він утворює контраст
Уро́чистим стає, коли у чорнім фраці
На чорному роялі грає музикант.
М.: Канву заповним вщент. Вона готова.
Вже не біліє! Повна дивини!
Яскріє сяйвом обрана основа,
Тонована відчутими людьми!
Г.: Та ще про сірий, що у суті білий,
Лише розмитий дивом чорноти.
Танок цих кольорів такий шалений,
Що розчинив їх порухом одним.
А із того разючого контрасту
Возвівся спокій та гармонія життя,
Що заспокоює серця.
М.: Звучи безмежжям, беззупинна пісне!
Рисуй в уяві дзеркало бажань!
На скронях сірий. Мудро Часом тисне,
Штовхаючи до спокою пізнань!
Марія Дребіт - Галина Щербань
30.01.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Я вплету у косу донечці волошок -
Синім дивом заквітчаю їй голівку.
Як же ж личить їй, той неземний віночок,
Полецвітом впавши в дівчинку-гаївку.
С.: Вплітаю струмочок я синьо-блакитний -
Незламною будь, мила, в долі своїй.
У світлу голівку ці квіти влилися -
Як річка бурхлива по світу крокуй.
М.: А ще маків я додам і колосочків!
Хай життя дорога в кольорах квітує! -
Білолицього рум`янку та дзвіночків
І суничок вкрапну! Барв не пошкодую!
С.: Маки на кохання, в колосках - надія,
Що у краї вільнім, доню, будеш ти щаслива.
Із дзвіночком в серці, хай лунає пісня.
В полум'ї бажань своїх - ти є вільна птиця!
М.: Серед квітів, серед трав, птахів та сонця,
Розквітай життям, цвіти, моя веснянко!
Я зірниці піднесу тобі в гостинці,
Запали їх, мила дівчинко-іскринко!
Марія Дребіт - Світлана Бабенко, дружина загиблого Героя з Львівщини Олега Бабенка.
28.01.2022 Україна-Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
(з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Йдуть люди. Йдуть.
В`яжуть крок. В`яжуть.
Пнуть груди. Пнуть.
Кажуть щось. Кажуть.
Суть нищать. Суть!
Гво́здять світ. Гво́здять.
Ртуть! Лиють ртуть!
Гудять всіх. Гудять.
Г.:Завжди хочемо
чогось кращого;
прислухаємся,
придивляємся …
Йдемо в натовп.
Хтось позказує,
щось доказує,
всім розказує як нам жить
М.: В путь кличуть. В путь.
Радять лиш. Радять.
Ждуть вчинків. Ждуть.
Блудять всім. Блудять.
Труть руки. Труть.
Зрадять вмить. Зрадять.
Гнуть! Словом гнуть.
Вадять плід. Вадять.
Г.: Ми не знаємо правди
справжньої,
бо завжди було і у Кожного …
Вона бачиться так як вигідно,
або видно лиш Йому…
А чи знаємо його досвіду
його напрямку і мети ?
М.: Пруть. Вгору пруть.
Зв`яжуть рух. Зв`яжуть.
І тільки та людинонька почне вирівнюватися в колінах,
а її тими язиками-ножицями
Тнуть! Ріжуть! Тнуть!
Ріжуть! Тнуть! Ріжуть!
Г.: От прийде якось мить натхнення
і радіємо - є мета!
Є куди вірно рухатись!
Так і хочеться щоби з кимсь.
Щоби радістю поділитися ну і рухатись далі вдвох,
та не знаємо що підступний світ
і розбещений
і лихий.
Що не любить люд
ні окрилених, ні вдоволених, ні талант
Тільки й думає як спаплюжити,
очорнити все
і тоді …
Щось надумати,
розповісти всім …
А тоді уже потішатися, над очорненим …
М.: Б`ють. В серце б`ють.
Студять кров. Студять.
Лють сіють. Лють!
Узять ум! Узять!..
...а "ножиці" торують крок -
цок-цок, цок-цок, цок-цок ...
Марія Дребіт - Галина Щербань
19.01.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022
М.: ВОЇНЕ,
а чим для ВАС є ТИША?
Ота,
що опiсля пострiлу
проникає в нейрони
сірого півострову.
Заселяє його дрібним порохом
покроково:
то осяйним світлом,
то обпаленим мороком ...
Усамітнений жде
в надії
свіжого атому дії...
Б.: Тиша моя - зоряне небо,
Що під свистом куль,
Ніби так треба,
Тривожить мелодії зозуль.
М.: ВОЇНЕ,
а час бо є мисливець.
Чекає,
полює на того,
хто його не боїться -
ні повільного, ні швидкого.
Крокує ним чітко,
влучає мітко
у виклики ...
ВИ звикли
до його лету.
До берету.
Б.: Тиша моя - коли без вітру,
І чути постріли всюди,
Чорно-білу палітру,
Проливають ворожії люди.
М.: ВОЇНЕ,
а хто вони, ті люди?
Зайди.
Заблуди.
Непрошені.
Випотрошені.
Безколірні.
Хоч і люди.
Вони повсюди.
Змарновані.
Заблоковані.
З вироком, вказаним долею.
Не знайомі з волею,
бо ...
живуть в повній "тиші" ...
Б.: Тиша моя - білий сніг,
На обрії двох світів.
Між тими світами він ліг,
Як лягають тисячі життів.
М.: ВОЇНЕ!
Всі ми чекаємо
на тишу.
Справжню!
Здобуту, а не виклянчену,
Переможну, а не побачену в очах ...
Хай вона БУДЕ
в пам`ять про тих,
хто заради
ВОЛІ, СВОБОДИ,
ТИШІ та СПОКОЮ
В ДУШІ
СЕРЦІ
ВІДДАВ ЖИТТЯ ...
Б.: Тиша моя - то війна,
Така гучна, що ріже слух.
Та не зламає вона,
Мій непохитний дух.
Марія Дребіт - Богдан Гирич, воїн-захисник
15.01.2022 Португалія-Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022
М.: В яке життя крокуєш так рішуче та сміливо,
О, дівчино, з очима молодого амаранту?
Ходу карбуєш впевнено, безстрашно, не грайливо,
Здобувши срібно-злотий наконечник аксельбанту.
А.: Ти віриш в Україну
У її майбутнє
Стараєшся сама підняти до вершин
Бажаєш кращого своїй ти Батьківщині
Та б’єш душею всіх тих ворогів
Що крають серце неньці рідній
Через яких полягли всі твої брати
На сході сонце зійде з прапором єдиним
Жовто-блакитний стяг підніметься колись!
М.: О, дівчино, з очима стиглих трав та розмарину!
Муруєш кам`яниці де ступав твій мужній батько!
Його слідами йдеш! Стоїш на варті Батьківщини!
Куєш твердинне слово! Ділом - ти вітця дитятко!
А.: Що буде далі?
Збудуться чи мрії?
Якщо злі язики кричать слова лихії
А ти говориш:
"Героям Слава
Слава Україні!"
Живеш єдиним в серці, пам’яттю про те
Що з нами дух тих воїнів у небі
Які завжди чатують уночі
Не видно їх, вони стали птахами
Літають в небесах, серед таких як ми
Що захищали й захищають свою землю милу
Що душу віддають за спокій й сни дітей,які чекають батька або брата
Що знають він повернеться колись
Зігріє обіймаючи ту картку,де він писав:
"Рідненька, я тебе люблю
Чекай мене колись
Не забувай, благаю
Адже я буду завжди в сердці, доки пам’ятаєш
Я буду оберегом та теплом твоїм
А ти тепер будуй та не зважай на клятих
Бо поки серце б’ється у вогні
Дух не зламати бридким
Не плач
У небі я, прийми
Вдягай військову форму
І дивлячись на себе, пам’ятай мене ..."
М.: О, дівчино, з очима повних іскор малахіту!
Метаєш їх, мов стріли з наконеччям супроти́ву!
Щасливі! Україна повна-рясна щедроцвіту,
Що перейме, вже напнуту, століттями тяти́ву!
Марія Дребіт - Альона Павлова, курсант ІСЗЗІ КПІ ім. Ігоря Сікорського, донька загиблого Героя України, полковника Ігоря Павлова, м. Київ.
08.01.2022 Португалія- Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Слова Наталії Хаммоуди,
Музика Марії Дребіт,
Виконання Юрія Майданика,
Аранжування Юрія Майданика,
Звукозапис Юрія Майданика,
Відеоряд Наталії Хаммоуди.
https://youtu.be/Ov48iFWmN6g
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2022
Слова Марії Дребіт та Петра Войта,
Музика Василя Панцирєва,
Виконання Василя Панцирєва,
Запис на студії ,,РАДІО-ЛАДА" ( м.Ладижин) за сприяння Ігоря Шевченка,
Відеоряд Наталії Хаммоуди.
https://www.youtube.com/watch?v=fEKCT1znJ8Q
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
І
М.: Голубить вечір квіти матіоли
Їх лагідно вколисує у ніжні аромати,
А в нього плачуть звуки, як ніколи,-
У гітариста, що ціну тим звукам може знати.
М.: Пр.: Співай, моя гітаро, поки струни серце п`ють,
Тобі одній повім свої тривоги,-
Спішу-лечу до пари, бо думки словами б`ють,
Оті, душею стоптані пороги.
ІІ
П.: Вториш акорди з пісні солов`я,
В небеснім морі зорі купаються, дивують.
У всісвіті усьому ти і я
І місяць молодий радіє, нас вітає.
М.: Пр.: Співай, моя гітаро, поки струни серце п`ють,
Тобі одній повім свої тривоги,-
Спішу-лечу до пари, бо думки словами б`ють,
Оті, душею стоптані пороги.
ІІІ
П.: Тобі чарівні звуки дарувати,
Коли береш гітару ніжно із любов`ю
Добро у серці людям віддавати.
Як маєш, то ділись, тобі добро вернеться.
Марія Дребіт - Петро Войт
02.01.2022 Португалія- Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
Обережно
зовсім нечутно
прочиню двері в тишу
Там залишусь
На скільки?
Не знаю
Може в ній засну
а може ...
може лише подрімаю
Би спочити від себе
і від злоби
заздрости
обмов
корисливости
що не перестають людей точити
а ті й не протестують
милуються абиякістю
любуються собою
ненаситні нарциси
розклавші
від самозакоханости
гілляки безмірности
мов кипариси ...
їм так добре
то і хай
а я в стендбай ...
А потім
обережно
зовсім нечутно
прочиню двері в тишу
Там залишусь
На скільки?
Не знаю
Може в ній засну
а може ...
01.01.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
( Різдвяна казочка)
Розпочалася ця історія ще восени, коли пшеничні зернятка були засіяні в пухкий чорнозем, проросли в ньому, зійшли, вкоренилися, випустили перші пагінці, а тоді спочили до весни, щоб потім відновившись, продовжити свою подорож.
- Привіт, друзі!- звернулося одне Зернятко до своїх сусідів, таких же зерняток, як і воно, що тісненько тулилися одне до одного в домівці-колосочку, - а давайте гайнемо на прогулянку, а то мене вже боки болять! Та і скучно мені!
- Е ні!, - відповіли інші зернинки, більш спокійніші та врівноваженіші.- Куди ж це ти надумало йти, коли ще таке мале, зелене та нерозумне? От заблукаєш, пропадеш і що тоді? Не годиться так, друже!
Давай почекаємо ще трішки і тоді всі вирушимо в дорогу.
Пововтузилося те Зернятко в колосочку, покрутилося в своїй оболонці тай заспокоїлося.
Наступного тижня знову Зернятко спробувало підбурити друзів до втечі з теплої та затишної домівки, бо бач, Сонечко занадто нагріло та підпікає його боки! Та добрі товариші знову його втихомирили і заспокоїли. Ще через тиждень, мале й непосидюще Зернятко, втретє спробувало збунтувати колоскове товариство, бо бач Дощик намочив його, а Вітерець обдув та розгойдав колосок, що, мовляв, йому аж запаморочилося в голові від того.
- Ну й капризне ж ти, Зернятко, - докоряли малому його родичі. - Все тобі не так!
Нахмурило Зернятко брівки, але послухалося інших.
А наступного досвітку, ще й Сонечко не зійшло, розбудила Матінка-Земля своїх діточок словами:,, Прокидайтеся, мої милі! Прокидайтся, дорогі серцю дітоньки-колосочки! От і настав ваш час вирушити в дорогу! У кожного з вас вона буде своєю. Дуже важливою! Одні з вас впадуть з колосочка, після збору, та удобрять собою землю, що з часом допоможе новому поколінню зернинок у зростанні! Другі - підуть в засіки на зберігання, щоб восени бути засіяними для збереження та продовження вашого роду! Треті стануть запашним хлібчиком та годуватимуть собою людей, котрі піклуються про них! Четверті потряплять до медичних закладів, щоб допомагати людям в боротьбі з недугами! П `яті нагодують собою тваринок, які так полюбляють смачненькі та соковиті колосочки, багаті на вітаміни та мінерали!
А багато з вас потраплять в руки майстринь та майстрів, які зроблять з вас Дідухи-обереги, віночки та інші, неймовірної краси вироби, що прикрашатимуть оселі українців!
- А куди потраплю я? - запитало Зернятко в Матері-Землі.
- А з тобою станеться справжнє ДИВО, бо твоя дорога, хоч і буде довгою, але вона особлива! Ти перейдеш через багато перероджень і знову народишся, малюче!
Потрапиш ти на Різдвяний стіл до вашого господаря і вся його родина смакуватиме Кутею з медом, маком, горішками та родзинками.
Зрадівши такій важливій місії, Зернятко остаточно заспокоїлося та з нетерпінням стало чекати на свою РІЗДВЯНУ ПОДОРОЖ!
Марія Дребіт Португалія
2021 рік
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
( Різдвяна казочка)
Малий Остапчик дріботів ніжками по прогорнутій, між кучугур снігу, стежці. Він поспішав додому, де його чекали мама з татом. Це нічого, що йому лише шість рочків! Він для батьків маленький, а для друзів, Василька та Петрика - дорослий та всезнаючий велетень, адже їм лише по три рочки.
От сьогодні вони втрьох вперше ходили колядувати. Не далеко від дому. По своїй вулиці, де всі всіх знають, чекають та довіряють. Остапчик, крім того, що мав відповідальність за тих двох малючків, то ще й мусив пам` ятати слова колядок, бо що там ті малі наспівають, коли вони ще й говорити добре не вміють?
Та вони справилися! Кожен пішов додому з повною торбинкою гостинців та добрячою купою копійок і навіть паперових грошей!
Отож, порозводивши маленьких друзів по домівках, Остапчик повернувся до своєї та розповів батькам про пригоди, що трапилися з ним та його сусідами.
Вмившись та повечерявши хлопчик пішов відпочивати, бо завтра малі колядники мають йти на сусідню вулицю, щоб прославляти народження Ісусика своїм співом.
Помолившись, Остапчик вмостився в своєму ліжечку та заснув ...
... - Де це я? - широко розплющивши очі від здивування, запитав малий невідомо в кого, бо був там сам-самісінький.
Перед ним розкинулося багато-багато білосніжних хмаринок і кожна намагалася потрапити під його ніжки, коли хлопчик ступав на них. А ступивши, відчував ніжне тепло, яке огортало його маленьке тільце. Крок за кроком Остапчик долав ту безкінечку хмаринкову доріжку.
Раптом всі хмаринки щезли, розчинившись, невідомо куди і перед хлопчиком з `явилися яскраві двері у формі небесної веселки. У малого перехопило подих! Такого він навіть уявити собі не міг! Двері-веселка почали повільно відчинятися, наповнюючи все довкола, неймовірної краси звуками. Яскраве світло залило все довкола і вдарило малому в очі, на якусь мить засліпивши. Та хлопчик, швидко звикнувши до цього сяйва, побачив поруч з собою високі постаті в білосніжних вбраннях та з крильми за плечима. Від цих істот йшов такий приємний аромат, що у Остапчика аж у голові запаморочилося. І нагадував цей запах той, який панує в мами на клумбі, коли зацвітають лілії. Так, здається, мама називає ті квіти.
- Хто ви такі?.. Де я?.. А чи можна до вас доторкнутися?.. Чи я тут довго буду?.. Коли я повернуся додому?.. Чо ...
Ангел не дав малому ще більше розхвилюватися, а, поставивши на його голівку свою руку, заспокоїв теплом, яке вона випромінювала.
- Не хвилюйся, Остапчику, скоро ти будеш вдома. Все гаразд, малий. За те, що ти дуже слухняний та чемний хлопчик, за те, що допомагаєш батькам та шануєш їх, за те, що ти є добрим другом для одноксаників, за те, що взяв на себе таку велику відповідальність за маленьких сусідських хлопчиків та ходив сьогодні з ними прославляти Новонародженого Ісусика, ми, з дозволу нашого БАТЬКА, взяли тебе сюди, щоб показати Небесні красо́ти та подарувати, на згадку про цю подорож, срібну шкатулку. Що в ній, ти дізнаєшся лише тоді, коли повернешся додому.
А тепер, - сказав Ангел, - наші срібні коні віднесуть тебе додому.
Все довкола закрутилося з такою швидкістю, що Остапчик не встиг отямитися. Коні, хмаринки, сніжинки, двері-веселка, Ангели ... Все так швидко змінювало одне одного ...
- Що це було?- звернувся сам до себе хлопчик, сидячи на ліжечку, витираючи спітнілого лоба. Та заспокоївшись, малий знову заснув. А прокинувшись вранці і вже забувши про нічні переживання, швиденько встав з ліжечка, гарно його застелив, як і належить, та збирався йти на кухню, коли сонячний промінчик впав на щось, що яскравим світлом привернуло його увагу.
- Що це таке?- хлопчина підійшов до стола і побачив срібну шкатулку! І тут Остапчик все згадав!
- Значить це був не сон! Мамо! Тату! Ходіть сюди! Я сьогодні був на Небі! Я був серед Ангелів! Дивіться! Дивіться, - схвильовано промовляв малий, - що один з них мені подарував!!
Батьки здивовано, але спокійно вислухали синову розповідь, глянули на ту дивовижну, неземної краси шкатулку.
- Синочку, ми віримо кожному твоєму слову і впевнені, що цей дарунок є особливим, як і те, що сталося з тобою цієї ночі, бо і ти є особливим хлопчиком. Не бійся відчинити цю шкатулку. Ми тут, поруч. Та давай, перед цим, складемо Богові подячну молитву. Ставши на коліна, сім `я помолилася і тоді Остапчик сміливо відкрив шкатулку.
Вся кімната засяяла яскравим світлом, надзвичайної краси музика полинула у всі її куточки, а ніжний аромат лілій наповнив все довокла. Це була БОЖА БЛАГОДАТЬ, ЯКА ЗІЙШЛА НА ЦЮ СІМ `Ю.
Остапчик не знав, що якби він не повірив в справжнє Різдвяне чудо, то шкатулка була б розчинилася так само, як і ті хмаринки, по яких він йшов НА ЗУСТРІЧ З ДИВОМ!
Марія Дребіт
2021 рік Португалія
малюнок з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
( пісня,
з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
І
М.: Вже коні запрягає Час,
Різдвяну Ніч везе з Небес до нас
Тай засвітить Зірку Вифлеємську там,
Де сонячно вітрам.
А я біжу йому навстріч,
З відкритих брам усе скидаю з пліч,
Щоб зловити течію його за край -
Гори! Не догорай!
Гори! Не догорай!
Пр.:
М.: Життя летить, розгорнувши крила
І мені несила зупинити й мить.
Біжать літа, із долонь втікають,
Скроні огортають в золоті жита.
ІІ
Н.: Настала ця жадана мить,
Вогонь святковий у душі горить.
І сіяє Зірка радістю з небес,
Летить промінь чудес.
Ловлю в долоні благодать
І відчуття в словах не передать.
Мов на крилах щастя мчу за небокрай -
Гори! Не догорай!
Гори Не догорай!
Пр.:
М.: Життя летить, розгорнувши крила
І мені несила зупинити й мить.
Біжать літа, із долонь втікають,
Скроні огортають в золоті жита.
ІІІ
Н.: Лунають дзвони по землі,
Розсіявся нічний туман імли.
Все осяялось в яскраве торжество,
До нас прийшло Різдво!
Щаслива, мов мале дитя,
Втішаюсь миттю поміж хвиль життя.
Ти, Зірнице Віфлеєму завжди сяй!
Гори! Не догорай!
Гори! Не догорай!
Пр.:
М.: Життя летить, розгорнувши крила
І мені несила зупинити й мить.
Біжать літа, із долонь втікають,
Скроні огортають в золоті жита.
Марія Дребіт - Наталія Простякова
2021 рік Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
( із циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
Слова Марії Дребіт - Наталії Простякової
Музика Марії Дребіт
Виконання Олени Червінчук та Наталії Простякової
Аранжування Олександра Рожанського
ЖИТТЯ ЛЕТИТЬ - БІЖАТЬ ЛІТА!
І
М.: Вже коні запрягає Час,
Різдвяну Ніч везе з Небес до нас
Тай засвітить Зірку Вифлеємську там,
Де сонячно вітрам.
А я біжу йому навстріч,
З відкритих брам усе скидаю з пліч,
Щоб зловити течію його за край -
Гори! Не догорай!
Гори! Не догорай!
Пр.:
М.: Життя летить, розгорнувши крила
І мені несила зупинити й мить.
Біжать літа, із долонь втікають,
Скроні огортають в золоті жита.
ІІ
Н.: Настала ця жадана мить,
Вогонь святковий у душі горить.
І сіяє Зірка радістю з небес,
Летить промінь чудес.
Ловлю в долоні благодать
І відчуття в словах не передать.
Мов на крилах щастя мчу за небокрай -
Гори! Не догорай!
Гори Не догорай!
Пр.:
М.: Життя летить, розгорнувши крила
І мені несила зупинити й мить.
Біжать літа, із долонь втікають,
Скроні огортають в золоті жита.
ІІІ
Н.: Лунають дзвони по землі,
Розсіявся нічний туман імли.
Все осяялось в яскраве торжество,
До нас прийшло Різдво!
Щаслива, мов мале дитя,
Втішаюсь миттю поміж хвиль життя.
Ти, Зірнице Віфлеєму завжди сяй!
Гори! Не догорай!
Гори! Не догорай!
Пр.:
М.: Життя летить, розгорнувши крила
І мені несила зупинити й мить.
Біжать літа, із долонь втікають,
Скроні огортають в золоті жита.
2021 рік.
https://www.youtube.com/watch?v=c0Zt5zWPSS8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
М:
Якщо навіть на серці хмари,
Якщо вперто ховають сонце,
Загубившись на мить між марив,
Відчиняю душі віконце ...
Г:
Хай у нього проникне вітер,
Той, живильний, прозорий, чистий,
Що приносить з собою світло,
Щоб життя набувало змісту.
М:
Океанний і з піднебесся,
З надр земних і просторів вільних!
Повернутися б із безчасся,
Де пливла між хрестів натільних ...
Г:
Де була і травою, й листям,
І молитвою, і прощенням,
Босоногою йшла по вістрю,
Оживаючи в сьогоденні.
М.: Вчуся бути новим століттям.
Бережу інкунабул сутність.
Вкрапнуть спогади розмаїттям,
У прийняту єством присутність ...
Г:
І нехай не прості дороги –
Повороти змішались з болем.
Вперто вірю не в застороги.
Знов мене ти обрала, ДОЛЕ!
Марія Дребіт - Галина Онацька
21.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021
Менше б огуди в люди -
Може б і горе - в море.
Всюди бо груди юди -
Зрада простори оре.
Якби ж то в зграю - Раю,
Вміли б любити-жити.
Звичне - сідаю скраю,
Звідси - судити, вчити ...
Кажуть уміти тліти -
І ти вже ясен-красен.
Де ж то подіти ґніти?
Ними світ рясен-спа́сен!
А їх толочуть. Хочуть
Дощем сірчаним, званим,
Змити. І ждуть. Скрегочуть ...
Регочуть ... Шепочуть ... Тчуть ...
Чуть ... ть .... ь ....
Марія Дребіт Португалія
20.12.2021
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Вони стікали з її віч.
Не витирала, а звільняла.
Їм вільно литись дозволяла
По схилах витомлених пліч.
Т.: Життя моє ...! А чи моє?!
За що страждання ці і муки?
За що навіки ці розлуки,
І втрати дорогих людей?!
М.: Палає думкою вінець,
Горить стражданням біль відкритий ...
Помірний, стиглий, недопитий -
Де є початок - є кінець ...
Т.: Але немає звідти ходу,
Закриті всі дверцята світу!
В душі частішає негода,
Життя спливає непомітно ...
М.: Ключі від всіх дверей у Вас.
Їх сховок в відданому серці,
Вогнем випалюють, бо вперті,
Лиш Божі відстані і час.
Т.: Десь в тому небі є душа,
І не одна, їх так багато ...!
Які ведуть мене завзято,
Тихенько кажучи : - Рушай!
Марія Дребіт - Тетяна Федорова, дружина загиблого Героя з Луганщини Сергія Федорова.
18.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2021
Слова Марії Дребіт та Галини Химочки,
Музика Марії Дребіт,
Виконання Анастасії Ааеріної та Тетяни Вітрук-Коваль,
Аранжування Юрія Майданика,
Відеоряд Галини Химочки.
https://www.youtube.com/watch?v=VrU2TQoWIYs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Слова Галини Химочки та Марії Дребіт,
Музика Марії Дребіт,
Виконання Тетяни Вітрук-Коваль та Анастасії Аверіної,
Аранжування Олександра Рожанського,
Відео Галини Химочки.
https://www.youtube.com/watch?v=_DZPU_wlw8o
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Слова Петра Войта та Марії Дребіт.
Мелодія Василя Панцирєва,
Викоання Василя Панцирєва,
Запис на студії ,,РАДІО-ЛАДА" ( м. Ладижин), за сприяння Ігоря Шевченка.
Відеоряд Наталії Хаммоуди.
https://www.youtube.com/watch?v=-bg0xgHRrLE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
( пісня)
І
П.: Десь ти, доню, в світах забарилася ...
Першим снігом до нас завітала зима,-
Замітає сліди, де барвінки стелилися,
А тебе все нема. А тебе все нема...
ІІ
М.: Вже і літечко вбралося квітами,
Зайнялось пелюстками батьківських надій.
Тихо плачуть серця їх печальними квінтами -
Чи повернеться донечка? Час бо - крадій.
П.:
Приспів: Лети , доню, пташкою-перепілкою,
Білою лебідкою в рідний край,
Де дзвенить цимбалами і сопілкою,
Де під сонцем гріється водограй.
ІІІ
П.: Восени полетіла з ключем журавлиним
Під журливі прощальні, пращальні пісні...
Тато й мама на тебе чекають щоднини,-
Що до них прилетиш, прилетиш навесні.
ІV
М.: А з весною розлилися ріками
Всі печалі, надії спіймавши крило -
Повертає додому в мелодіях звуками,
Заспівавши батькам про безмежну любов.
П.:
Приспів: Лети , доню, пташкою-перепілкою,
Білою лебідкою в рідний край,
Де дзвенить цимбалами і сопілкою,
Де під сонцем гріється водограй.
Петро Войт - Марія Дребіт
10.12.2021 Україна- Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Затанцювало небо вітром хмарам коси,
Їх завило́, закучерявило весняно.
Вплело у них стрічки веселки й перли-роси.
Ті не пручалися, лиш слухали слухняно.
Г.: Пухнасті ніжились, замріяно не спали,
Та, зустріч із Весною споглядали.
Стрімка, строката, різнокольорова,
З бузком повінчана прийти була готова.
М.: У тім чеканні зав'язались блискавиці.
Звідкіль взялись вони, неждані небом, зайди?
Вже й не знайти ладу отим хмарни́м копицям,
Згубився й гребінь і ніхто його не знайде ...
Г.: Чекай но, Весно, бережи нове цвітіння!
Не розплескай скарби своїх цнотливих снів,
Уже в дорозі, майже тут момент прозріння,
А в блискавицях - іскри праведних вогнів.
М.: В палкім чарльстоні вже ніхто не має стриму,
З глибин безмежжя виринають свіжі пари,
Вже не фарбовані, не вплетені, без гриму,
В танку шале́ніють, відчувши волі чари.
Г.: А небо всім тим диригує віртуозно,
Та вже вогонь пробудження палає.
Дарма, що ще подекуди морозно,
Серця відкриті весну зустрічають.
М.: Рум'я́нець хмарам, зпідтишка, услід моргає
Із вітром-легінем до танцю їх бентежить.
Серед зими заклично в весну зазиває,
Щоб не втекли із неба сам пильнує й стежить.
Г.: Та то все - гра, розплакались дощами,
Земля в обійми прийняла, вона чекала!
На поле впали, проросли хлібами,
Веселка з неба посміхаючись, вітала.
Марія Дтебіт - Галина Чабанова
15.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2021
М.: Різдво вже скоро й скоро Новий Рік,
В усі оселі свято завітає,
В серцях людських відтане крига-лід,
Спімне сімейство родичів та рід ...
А Матір СИНА досі виглядає ...
Т.: Пам'ятаю, як ти маленький,
Сором'язливий такий, курносий
І на носику ластовиннячко.
Ти у формі гусара, з фото,
Посміхаєшся гордовито.
М.: Вона жде СИНА наяву й у снах,
Хоч серце правду прийняло і знає.
Вглядається у глиб, що в ручаях,
Між хмар та трав, шукає у житах ...
А потім тихо знов альбом гортає.
Т.: Новий рік, ти біля ялиночки ...
У костюмчику індіанця
Біля файної ялиночки.
Хороводиш ти з дітками весело
Ось з горбочка, як той горобчик
Ти щось весело так говориш
А на небі хмаринка весело
Пропливає на небі синім.
М.: В шовковий спогад Матір одягла
Свої думки, свої гіркі чування.
Відте́плила, зігріла почуття,
Занурила у них своє дитя
Та обігріла силою чекання ...
Т.:А ось із хвильки ти з Чорного моря
Виниряєш, як ніби дельфінчик
І щось знову говориш весело ...
А ось з братиками на качельці
Посміхаєтесь безтурботними...
М.: Та невблаганний час, а з ним ява́.
Все суще має межі та кордони.
Якою б не була її туга -
Постійна, вічна, прийнята, одна,
СИН відійшов у Вічні легіони.
Т.: 28 сьогодні синочок...
Вже шостий рік минув, як відмічали ...
Твої ми 23 рідненький
Як гомоніли ми, сміялися
Як сумно ти дививсь на нас і все мовчав ...
М.: Мовчав, бо знав ... СИН знав на що ішов.
Ніхто не в силі був його спинити -
За волю, за державу, за любов,
За те, щоб не топтався чобіт знов
Проклятих зайд, по рушниках землиці.
Т.: І Новий рік пройшов, і та ялинка
Яку із Сашею в останній раз вдягли
Якби ж я знала, сину, мій рідненький
Що то були щасливі миті...
М.: ...Якби ... То полетіла б вслід за ним!
Крильми-руками розвела б всі хмари
Й прогнала пріч, в геєнну, дух орди,
Із духом Марса- Ареса- Чуми,
Сама здолала б ті гібридні чари!
Т.: І на вокзалі фото ...
подивись на батька,
Як очі видають його.
А братик, братик, немов хотів сказати, та несмів
Бо ти сказав, що побратими там...
М.: Не міг, Матусю ... Син уже не міг.
Він виріс, Мамо. В нім палав вже пломінь!
Одну він вибрав з тисячних доріг -
Віддавши серце людям в оберіг!
А Ваші крила гріє його Промінь!
Т.: Ти справжнім чоловіком став, синочок,
Бо захистив свою Вкраїну ти!
І там, в Небеснім легіоні
Ти Захисник своєї Неньки України!
М.: Різдво вже скоро й скоро Новий Рік.
В усі оселі свято завітає,
Можливо ще в серцях відтане лід,
Можливо спалахне вкраїнський рід,
Отим Промінням, що в Синах палає!
Марія Дребіт - Тетяна Сонько, матір загиблого Героя в російсько-українській війні, морпіха з Херсонщини Сергія Сонько.
16.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
Сьорбав воду Чобіток із болота зранку,
Загубив бо, у прискок, дівчинку Меланку.
Не шукав її. Дарма. Не знайшов би. Знає.
Те дівчисько вже хто зна де собі ганяє!
Бо ж не вперше губить він свою господиню:
То в калюжах, то в ріллі, то в багнюці нині.
Так набігався, що все! Годі! Крапка! Баста!
Більше цій малій його взутися не вдасться!
Він роззявив свій носок, багви нахлебтавшись,
Зручно влігся на бочок й спатки там зостався.
Хай здійснить тепер дівча свою забаганку -
В калабаню, без взуття, стрибнути із ґанку!
Ще й підмовить утекти брата до світанку,
Раз не вміє берегти чобітки Меланка!
Марія Дребіт
15.12.2021 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
Безсоння пахне ароматом кави.
Всім мружить очі сон, лиш не мені.
Думки зерную. Кип`ячу словами
І лиш з достиглих вам наллю рядків.
Десь загірчить між них густим оса́дом,
Залишеним від запахів розмов.
Десь запарують, збиті зерноградом
Та із лимоном подадуть любов.
Кориці в крок чи кардамонним слідом
Запалять пінно згублені ковтки.
Пече вогнем нутро ходою гіда,
Солодить медом туркові містки.
Міцну. В пів чашки. Скраплену в догоду.
Із тангом з віскі в гострий каблучок.
У шоколадний ромб чи кубом льоду
Йдемо, життю назустріч, з нею вдвох.
Марія Дребіт
14.12.2021 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021
М.: Про що ти мрієш, юна патріотко?
Які ж бо мислі ти довіриш нам?
Метаєш списи довгі та короткі -
Словами рвешся в бій вздогін думкам!
З.: Мої всі мислі, мрії лиш про те,
Щоб завтра ми пізнали нову перемогу!
Щоб з ран роздертих не лилась червона кров,
Бутони правди розквітали в бурю!
М.: Голубко мила, звідки ж в тобі сила,
Тримати брили велетів боїв?
Тебе несуть у світ батьківські крила,
Понад мільйонів втрачених умів!?
З.: Я донька свого тата -
Полеглого Захисника,
Таку високу планку
Вже підняло мені життя!
М.: Тамую подих ... Тілом - блискавиці!
Сльоза зірвалась. Біль нуртує кров.
Пишаюсь цим ДИТЯМ, що сніговиці
Долаючи, знаме́нує Любов!
З.: Я з гордістю продовжу його бій,
Щоб не топтали нашу землю супостати,
Щоб розквітала Україна-мати,
Щоб подвиг кожного солдата
Плекали ми в душі своїй!
М.: ТРИМАЙ ЗНАМЕНО, НАШ НАРОДЕ!
ДО ПЕРЕМОГИ СТІЙ!
Марія Дребіт - Злата Борозенець (13 років, донька загиблого Героя з Дніпропетровщини ( м. Кривий Ріг), Дмитра Борозенця).
10.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Побач красу земну Всевишнього в буденнім.
Побач усе, що Ним сотворено для нас.
Милуйся зблизька непомітним в повсякденнім
І дякуй, подумки, за цей блаженний час.
О: Тамуй свій подих - слухай серцем,
Тягнися вгору всіма фібрами душі,
Відчуй все те, що не окинеш оком,
І вище із буденним поєднай в собі.
М.: Вклонися тишею. Не жди за це заплати.
Короткослів.ям випадь з почувань в псалми.
Шляхи Господні проведуть повз всі дукати,
Лише із Богом бачать очі срібняки.
О.: Ти тільки Вір! У себе та у Нього!
У собі Книгу книг - відроджуй та плекай!
Поміж її рядками помічай одвічне CЛОВО,
І душу з тілом в чистоті тримай.
М.: Вимірюй кожен крок дорогою проще́ння,
Витримуй кожне слово силою добра,
Живи Законами, із них черпай натхнення
Тоді відчинить Мудрість всі свої врата.
О.: Наш світ чекає Доброти від тебе.
Будь милосердним навіть у думках…
І своє серце, сповнене Любові,
Із музикою вищих сфер в собі Єднай!
М.: Звучи для всіх. Хто хоче, той тебе почує.
На роздоріжжі-перепутті руку дай.
У кожнім з нас краса Всевишнього вінчує.
У кожнім з нас дає плоди Господній Рай.
Марія Дребіт - Олена Попова
09.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Ой, пов'яжу на голову квітчасту хустину,
А ще другу, барвистую, на рамено кину.
О.: Чобітки, та на підборах - і до церкви зрання:
Помолюся Катерині щиро про кохання.
М.: Попрошу́ в святої Катрі щастя сім'ї й роду
І за долю України та мого народу!
О.: Щоби мудрості і правди люди не цурались,
Щоб любов'ю і красою душі напувались!
М.: Хай по світу розіллються ярими фарба́ми
Візерунки живоцвіту тими хустина́ми
О.: Хай дарує доля милість, щедрі благостині
Жінці, сильній і вразливій, роду берегині!
Марія Дребіт - Ольга Мітченко
05.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
М.: Чи любиш ту, що бачиш в своїм люстрі?
Ти прагнеш змін та страх скував надії?
Почуй себе! Відчуйсь у вільнім вітрі!
Знайди у силі волі зміни бистрі,
Не боячись здійснити давні мрії!
Г.: Облиш мене ... Зламали мені крила ...
Зневірившись і втративши надію,
Пустила я за вітром ті вітрила,
Де страх їх поламав у буревії ...
М.: Я - ТИ! Я в Тобі! Я - ТВІЙ СЛІД ЖИТТЄВИЙ!
Ступаю поруч, йду вперед й позаду!
Відводжу вбік, не впала б ти!, миттєво!
Із крил складаю оберіг чуттєвий!
На них підношу ввись, як бачу зраду!
Г.: Так ти мій Ангел! Ангел-охоронець!
І як то я одразу не збагнула?
Бо хто б ще був той воїн-доброволець,
Що, попри все, рятує душу в путах?!
М.: Займись вогнем! Поруш закони тління!
Прокинься! Час відкрити брами, жінко!
Відчуй раменом меч мого проміння!
Безсилий той, хто ки́дає каміння,
Не той, в кого воно вдаряє дзвінко!
Г.: Вогонь борні ... У нього коні бистрі ...
Вогнем-мечем торуючи дорогу,
Хіба зростуть хати на попелищі
Каміння-слів, що силують тривогу?
М.: Усе, що вже було - давно відбу́ло,
Йому немає вороття. Це догма.
У люстрі не шукай, що проминуло,
Відкрий завісу того, що заснуло.
Злови за край, а з ним відпаде стигма.
Г.: З минулим я, мабуть, вже попрощалась:
У дзеркалі - нова людина! Звісно,
Із досвідом, бо терням обпікалась,
Та йду вперед, де світить Правди дійсність!
Марія Дребіт - Галина Шпік
03.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Зіткала Мрія з дива павутиння,
Обвила сяйвом сонячної цноти,
Теплом війнула з пригорщ у хмариння
І понеслась на них долати слоти.
О.: У схронах серця віднайшла надію,
З красою вінчану, освячену любов'ю -
Чуттями сповнена, злетіла Мрія,
Як щебетливе радісне солов'я.
М.: Сплела коралі із бажань та марев,
На човен-місяць вправно почепила,
Та стала ждати, би червоних зарев,
Мета бажа́на їй у глек налила.
О.: Замарена, лебідкою ступала
Широким плесом зоряної ночі -
Допоки аж крайнебо запалало
Рум'янцем ніжним, як щока дівоча.
М.: Назустріч їй котився віз небесний
Скрипів вітрами між метеоритів
По тім шляху, що нарекли Молочний -
Один-єдиний путь одвічних скитів ...
О.: Звила́ся Мрія, крил відчувши силу,
Крізь плин вітрів і дишля стогін сивий -
До зоряниць, що їх вже ллє Ярило
У глек бажань відвертих і цнотливих.
Марія Дребіт - Ольга Мітченко
01.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
М.: Біля столу сиділа жінка,
Похилившись над ним в задумі.
Погляд вкрила сльоза-пір`їнка,
Ним "ковтала" світлини в сумі.
І.: Замріяно дивилася мати на портрет сина ...
Не вберегла, не заступила ...
Твій погляд лагідний та ясний, в очах надія, радість та тепло.
Життя спокійне, сонце гріє ...
М.: Все ховала в тих фото погляд.
Розглядала ... Ось він маленький
На санчатах, із нею поруч,
А тут - в школі, її рідненький.
І.: Рано - вранці сина до школи мати проводжала,
Дитина, посміхаючись росла.
Щасливий, добрий, справедливий.
Але роки біжать невпинно, минають дні, неділі та літа ...
М.: Защеміло у грудях серце.
Юний красень глядів на матір.
Фото випало з рук ... І скерцо
Завело у неспокій. В ятір.
І.: Мій милий, любий та єдиний!
За все мене пробач:
- останнє слово не сказала,
- руки твоєї не тримала ,
- і не погладила чоло,
- і ворога не зупинила,
- навіть, соломки я тобі не підстелила. Пробач мені, пробач...
М.: Не картайте себе. Не варто.
Ви зробили усе, як треба -
Вишивали державу вперто
В серці СИНА - з Землі до Неба!
Марія Дребіт - Ірина Харчук, матір загиблого ГЕРОЯ з Дніпропетровщини, Андрія Цвітненка.
30.11.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
М.: Намітає життя снігів.
Їх відкинути сили бракне.
Хтось лопату дасть, хтось підтакне,
Хтось натопче й піде, слідів ...
В.: Наливає життя дощів,
Тих пекучих, мов гіркі сльози,
Хтось збирає у серці грози,
Хтось спиває лиха повних ківшів...
М.: Випікає життя рубці,
Перед тим їх тамбурним зшивши,
По живому. Чи фальцом звивши,
Оперезує все в млаці́ ...
В.: Та цілує життя в чоло,
Обіймає так ніжно-ніжно,
Хтось забуде, як було сніжно,
Як тріщало кохання шкло.
М.: Хай сніжить. Го розтоплю серцем.
Хай дощить. Зберу краплі в душу.
Хай пече. Маю в грудях сонце.
Це ЖИТТЯ. Це ЛІХТАР у тишу.
Марія Дребіт - В`ячеслав Олійник
24.11.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: А на рідній землі плинув час, розчинившись слідами.
Враз ударили в Небо, стривожені звісткою дзвони!
А в повітрі зависла напруга закута словами,
Та гойдались на віттях розпуки душевнії схрони ...
Л.: В клопотах і турботах пролетіло літо, опустіло гніздо ластів'їне. Сизими туманами впала осінь на землю, зачервоніла, запишалася гортензіями попід тином, замайоріла, зачарувала зір чорнобривцями та айстрами край городу, дорогими коралями червоніла калину біля перелазу. Розлогі старі яблуні в садку гнули своє віття до землі під вагою червоних соковитих плодів, і дух той яблучний покривав все село від хати до хати, проникав в кожну шпаринку. То господині сушили яблука на узвар.
Покрита жовтим листом, земля тихо збиралась зустрічати зиму.
Вже й Покрова минула, почалася пора весільна. Кожної неділі над селом лунали весільні передзвони. Якось одної осінньої днини посеред тижня задзвонили дзвони, і люди потяглися з усіх кутків на майдан біля церкви. Староста став читати якусь бумагу, щось про війну. Багато молодих чоловіків з їхнього села призвали того року до війська, багато з них так і не повернулися більше додому. То була осінь 1914 року.
М.: ... До снаги все Ярині. Роботи вона не боялась.
І з трудами щоденними звиклась. Уже було й мало.
В них ховала всю тугу та біль. В них вона забувалась.
Лиш на Бога та віру і силу свою уповала.
Л.: В далекому чужому краю тягнулися для Ярини дні, сповнені праці та турбот. Робота на фермі була хоч і важка, але звична для української селянки. Тільки туга за дітьми, за рідною землею лягала на серце, роз'їдала душу так, що іноді Ярина готова була кинути все і на крилах летіти до рідної домівки, до маленьких донечок. Тоді жінка хапалась за любу роботу, навіть за ту, що й не входила в її обов'язки, працювала з раннього ранку до пізнього вечора.
Одного такого вечора господиня, читаючи газету, підняла голову і пильно подивилась на молоду жінку. В новинах писали про бойові дії в далекій Європі.
М.: ... Це не знала Ярина, хоч серце й у грудях кричало.
Та вона все ссилалась на смуток, зпечалений часом.
Після втоми пекельного дня прилягла й задрімала,
А в далекій батькі́вщині сніг заріздвянював плесо.
Л.: Заколиханий вітрами-хуртовинами, засипаний снігом, дрімав старий садок яблуневий, аби з новими силами прокинутись навесні і далі радувати око своїм казковим цвітом, а восени дарувати господарям цілющі плоди. До садка, несміливо так, притулилась хатина стара. І тільки пишний кущ калини, наперекір морозам, снігам-хуртовинам, важкими червоними гронами звеселяв душу, додаючи яскравих кольорів до звичної зимової картини.
А в хаті білилось, квітчалось рушниками празниковими, в печі пеклося, шкварчало та булькотіло. Діти колядки нові вчили, та згадували торішні, родина готувалась до Різдва.
М.: Вже робота кипить готуванням Святої Вечері,
І повітря насичене звуком співців - колядою ...
А десь там, в кого се́рця зачинені вікна і двері,
Наповнялися ріки Харона, розлиті війною ...
Л.: Люди готувались стрічати Різдво. Про війну майже ніхто й не згадував, хіба ті родини, з яких призвали до війська молодих чоловіків. Ближче до весни почнуть повертатись додому поранені та покалічені односельчани, приносячи чорні звістки про тих, хто вже ніколи й не повернеться. Але то буде потім, а зараз... Зараз люди стрічали Різдво... Білими снігами вкривала зима поля, садки, притрушувала чепурні білі селянські хати під солом'яними стріхами. Засипаними снігом вулицями вервечкою ходили з Різдвяною Зіркою діти, співаючи колядок, прославляючи народження Сина Божого. Ближче до вечора молодь веселилась, водила "Козу".
М.: Час минав, акварелями плинув яскривши рутину.
Розкладав на полиці життя всіх надій уповання.
Вже у мріях жила́, ота жінка, що зветься Ярина,
Розцвіла в них, мов яблунька, в цвіт заховавши зітхання ...
Л.: А на чужині осінь змінилась зимою, непомітно якось наступила весна, не така пишна й квітуча, як у рідному краю. Там і літечко не за горами, вже Ярина думками додому, до рідного села линула, дні рахувала до від'їзду. Вже в мріях своїх нову хату бачила, світлу, велику, під черепицею, не під солом'яною стріхою. На початку літа попросила Ярина господиню аби та зв'язалась з агентом, який влаштував її на роботу і домовилась про повернення додому.
На другий день поїхала фермерша до міста, а назад повернулась з вербувальником. Той довго і плутано розказував Ярині про війну в далекій Європі, в якій бере участь і російська імперія, про німецькі військові кораблі, про свою сім'ю, яка залишилась в Україні. І хоч Америка не бере участі в тому кривавому божевіллі, та на корабель попасти неможливо, тим більше, що сюди вони припливли нелегально. Залишається тільки чекати, коли то все припиниться. І немолодий одеський єврей дав слово Ярині, що тільки-но закінчиться війна, вони разом повернуться в Україну.
Прибита горем молода жінка ще більше впадала в роботу, щоб хоч трохи забути тугу і печаль, що обступили її душу, і далі збирала гроші на хату, і чекала... Чекала закінчення тої далекої війни, чекала того часу, коли зможе додому вернутись, діток побачити...
( далі буде)
Марія Дребіт - Лариса Чоп
Португалія - Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: У Мрій є той, хто завжди йде за ними вслід -
Спиняє часу плин, його ламає брами ...
Нема кінця, нема початку Мрій тим літ -
Все так давно, все так недавно було з нами
,, ...Ой на горбі, на горбочку
Водять дівки ,,Гаївочку"
Раз, два ..."
Х.: Та небезпечним є замріяння таке.
Куди воно веде й для чого?
Бо треба діяти, щоб тих бажань політ
Здійснився наяву, а не плекав тривогу
Ти крок за кроком йди до цілі, до мети
Не відступай, не зупинись на півдороги
,, ... Як вони тоді водили,
Парубки також ходили,
Раз, два!
Парубки також ходили,
Тай з дівками говорили,
Раз, два!
- Чом ти, Галю, не танцюєш,
Чом від мене ти бокуєш,
Раз, два!
- Ой ти, Ясю ружавенький,
Знаю твої походеньки,
Раз, два!
- Не мов чорне на зелене,
Ставай, мила, коло мене
Раз, два!.."
М.: Без Мрій не мож. Ми їх натхненно прагнем. Ждем.
Малюєм диво з них. Вигойдуємо в серці.
Між хмар розвішуємо, ллєм на них дощем
Тоді ж чекаємо, коли обсохнуть в сонці
,, ... Поведемо той тано́чок,
Заплетемося в віночок,
Раз, два ..."
Х.: Все так давно, все так недавно було з нами:
І ми до них ішли. І мрії йшли до нас ...
Де все воно? Десь там: за горами й морями
Куди зове, нам непідвладний час.
,,... Та дівчата у Чорткові
Такі були гонорові
Раз, два!
Що би нам таке утнути,
Щоб в ті роки повернути
Раз, два!
Треба всім поприїжджати,
Щоб "Гаївочку" згадати
Раз, два!
В коледж наш педагогічний,
А потому в "Пан Чортківський"
Раз, два!.. "
Марія Дребіт - Христина Яремчук
18.11.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
М.: ... Ішов Мудрець дорогами земними.
Стрічав людей. Їх відчував душею.
Мовчав з собою. Він мовчав і з ними.
Думками визрівав до світу з лжею.
Г.: Мовчав і думав, що і де казати
Про істину, про сутність дня і ночі,
Кохання, моду, нелюбов до влади,
Манірність, гоноровість, дух пророчий...
М.: У тій німо́ті дух йому спирало,
Слова втікали, гублячись від болю,
О, люди! В вас розірване Начало!
Заблудлі вівці, вибравші неволю!
Г.: То ж скільки лжа вам буде найрідніша?
Чого в пітьмі блукаєте, незрячі?
Що блудний вітер в вуха наколише,
Ви все за правду бачите, ледачі!?
М.: Хоч слухали та слів його не чули,
Втинали крила тим словам провісним.
Самі в собі́ загублені поснули,
Обманом, огорнувши світ, облесним.
Г.: Аж раптом небо знітилось вітрами,
На зсохлу землю падали сніжинки,
Заклякли люди - вкрилися снігами,
По пояс вгрузли в льодяні стежинки.
М.: Знов не почули Мудреця. Вже вкотре.
Стояли в тій пороші знавіснілі,
Ревли в безтямі, розумом промокли,
В серцях порожні та закам `янілі ...
Г.:Та зжалився Господь, бо то й'го діти,
Дозволив їм відтанути душею,
А на тім місці - чудо!- Білі квіти -
Сліди Господні квітнули стезею-
М.: ... Пішов Мудрець. Вуста тримав в спокої.
А перли слів, розсипавшись, упали,
В зелені трави землиці благої,
Та проросли у білосніжні кали.
------------------------------------
Г.: Можливо, так і є у цьому світі,
Де білі квіти рясно розквітають,-
Там мудреці у щирім заповіті
Добра і щастя людям всім бажають.
Марія Дребіт - Галина Шпік
Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
У Осінь пови́лась з плечей Літо скинувши знову.
Вгріваюсь, вбуваючись, в тихих тонах хризантем.
Я келих наповню п `янким оксамитовим словом,
Та ним смакуватиму, вкутавшись мови дощем.
08.11.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
М.: Очима босими ступаю й дивлюсь в світ,
Гамую болю дзвін в вухах від слів байдужих.
Для чого Бог дав розум, ви мені скажіть,
Коли довкола стільки душ в тіле́сах хижих?
Д.: На цій землі живуть не тільки люди,
Хто серцем і душею наземний бачить світ.
Вищий Розум їм змальовує етюди,
Де Мудрість проростає й Добра буяє цвіт.
Бредуть життям й сліпці, хто очі взув в полуди,
Блискучої, холодної, мов крига, мішури.
Жадоба до наживи їм розпирає груди.
У хижих тілеса́х - бездушні тіні мрок-пори.
М.: В клубок замотую усі мої думки.
Між них так мало тих, що людство зве шовкові ...
Усі армовані. В трифазні сповитки.
Вони заховують від лютості людської.
Д.: О, лютості людській немає меж сьогодні…
Однак, думки свої не варто сповивати…
У них Душі пориви чисті, благородні…
Їх СЛОВОМ маємо між люттю засівати.
На те Творець поцілував нас у чоло,
Дав Розум, щоби суть глибин ЖИТТЯ пізнати.
Те, що в серцях і душах наших розцвіло,
Ми мусимо в жорстокий світ цей передати.
М.: І не мовчатиму, допоки маю міць
Складати пазли думки в потаємні строфи.
Дам хижакам до рук всі стріли блискавиць.
Хай самотужки розтинають апокрифи.
Д.: Та скільки б не метали стріли блискавиці,
(Котрі знаходяться під владою Перу́на),
Для сліпців хижих апокрифи - небилиці.
Їм не здобути світла «золотого ру́на»…
Блиск сухозлі́тки сліпить їх… манить в небуття…
Бредуть сновиди хижі… туди, де прірви край…
А в «золотому ру́ні» - ЕНЕРГІЯ ЖИТТЯ,
Злотий ПРОМІНЧИК СОНЦЯ того шляху, що в РАЙ!
Марія Дребіт - Дарія Склярик
06.11.2021 Португалія - Англія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Зима ,,жнивує" і ,,жнивує" Осінь,
І Літо ,,жне", і рання ,,жне" Весна,
Вже посивіли в України коси,
А тим ,,жнивам" усе кінця нема ...
С.: Але я вірю, що ,,жнива" минуться,
Що Перемогою засіють всю країну,
І наші Ангели рідненькі посміхнуться,
І зафарбують сиві коси України.
M.: І заплетуть Їй в них, Сини та Доньки,
Блавати сині з краплями роси,
Колосся стигле, маків голіво́ньки,
Та пагін виногардної лози
С.: І буде пам'ятать оновлена країна
Всіх тих, хто за неї життя віддав,
В останню мить перед польотом в Вічність,
Мов рідну матір, землю обіймав.
М.: О, скільки сліз тих заросили землю,
Гіркі й солоні розчинялись в ній.
Приймала їх у лоні чорнозему,
Би проростали паростком надій ...
С.: А хтось не зміг обнять, перехреститись-
Зв'язали руки міцно вороги.
І не судилося, на жаль, їм залишитись ...
Висить нестерпний розпач навкруги ...
М.: Дай, Боже, сили нам врага здолати!
Дай, Боже, відродитись в тих сльозах!
Хай усміхнеться Україна-мати,
А з нею вся Земля та Небеса!
Марія Дребіт - Сталіна Чубенко, матір закатованого ворогами Народного Героя України, 16-річного Степана Чубенка, Донеччина)
05.11.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
( стиль використаний з дозволу пані Неоніли Гуменюк)
(написано на основі реальної історіїї з життя)
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: А вони повернулись і зболене серце ожи́ло.
Їх чекало, в надії вдивляючись в неба висо́ти.
Ті маленькі пташини Життя в тому серці відкрили,
Зачепившись за струни душевні розгойдали ноти ...
Л.: Вони повернулися... Маленькі чорно-білі птахи з гострими крильцями, здолавши тисячі миль понад морями, перетнувши океан, повернулись до рідного гніздечка.
Ярина побачила їх вдосвіта, коли вийшла на подвір'я. Вони облітали довкола хати, кружляли над садком, над подвір'ям, здіймались високо в небо, водночас співаючи одвічну пташину пісню. Ярина, мов зачарована, дивилась на дивний пташиний танок, ловила на слух неземні переливи, що виливались у небо з цих крихітних горлянок, і десь, глибоко в серці відроджувалось давнє, давно забуте відчуття, торкалось глибоких струн її зболеної душі, накривало спогадами. Наче й не було півстолітньої розлуки з рідним краєм, наче вона молода стоїть на подвір'ї, і чекає, коли по зеленій траві побіжать маленькі донечки, збиваючи ніжками діаманти роси...
М.: І залили ті роси слізьми спрагле серце Ярини.
Заридала, ховаючи біль у солоних потоках.
На коліна упавши вустами торкнулась стежини -
Цілувала ту землю, загублену в обраних кроках ...
Л.: Вони прилетіли, маленькі чорно-білі птахи, як і тоді, тим далеким світанком, коли Ярина покидала свій дім, дітей і матір, покидала на рік, а вийшло на вік.. І роси тоді грали діамантами, сріблились на сонці, переливалися, чарували зір. А маленькі дівчатка в куценьких спідничках, збиваючи ті роси маленькими босими ноженятками, бігли за нею... І мати, давлячись сльозами, хрестила її на дорогу. Серце її розривалось від болю, німим криком кричало... На якусь мить материнська сутність переважила і Ярина повернула було назад до свого подвір'я. Аж погляд її упав на стару, напіврозвалену хату. Саме тоді, тим далеким світанком, запхнула Ярина і відчай, і сльози в найпотаємніші глибини свого серця, і дала собі обітницю не плакати, щоби не сталось в житті.
Розбурхали, розколихали давні рани маленькі чорно-білі птахи, і, наче скинувши з душі важкий тягар, немолода, елегантного виду жінка, зовсім не схожа на наших сільських жіночок, впавши на коліна у росяні трави, ридала вголос, неначе виливала біль, що тримала в душі понад півстоліття...
М.: Бо виходила з дому на рік, вийшло ж - ,,роком" осілим.
Впала часу завіса, собою накривши всі мрії.
Розпанахане серце металось між чорним та білим;
,,Ластів,яче" гніздо вимирало під стогін надії ...
Л.: Ранньою весною з далекої Америки повернувся сусід, дядько Антон. Хвалився, що за рік важкої праці на чужині заробив на нову хату. Багато односельців їздили тоді на заробітки за океан; хто на рік вербувався, хто на три роки...
Не один вечір сиділи на призьбі Ярина зі старою Киричихою, і думали-обдумували, що його робити, на які гроші хату будувати. Стара вже геть вгрузла в землю мало не по самі вікна. Вирішили, що мати буде глядіти дітей, а Ярина завербується на рік на роботу до Америки. Грошей, що залишилися в Ярини після лікування і похорону її чоловіка, тих грошей, що збирали на нове гніздечко вдвох з Мироном, якраз стане, щоб оплатити дорогу і послуги вербувальника.
Збиралась Ярина в далеку дорогу, а мати тихенько пішла до ворожки в сусіднє село.
,,Дуже довга дорога буде, довга і далека. Дорога ця життя твоїй доньці врятує. І гроші гарні привезе , хату велику купить. Внуки і правнуки будуть в ній жити. Тільки в серці спокою буде мало, буде метатись воно між тугою і надією, межи чорним і білим."
М.: Розійшлася стежками, обвитими сумом, дорога,
Для обох - непосильна! Для кожної - горем розбиту!
В час, коли від гріха матір стрімко кидалась до Бога,
Поривалась донька залатати життя рвану свиту ...
Л.: Довга і важка дорога була в ту далеку Америку... Їхали заробітчани спочатку на підводах до станції, потім потягом до Балти, далі провідник ночами вів якимись плавнями, очеретами. Так як їхали вони всі нелегально, то вдень нишком сиділи в тих очеретах, трохи спали.
Коли однієї ночі пристав до берега корабель, і провідник по черзі перевіз усіх човном до корабля. Більше двох тижнів зайняла дорога через океан. Ярину дивували, захоплювали, безкрайні морські простори, чарували душу своїм мінливим кольором від світло-голубого вранці, при сході сонця, до темно бірюзового, а іноді майже бірюзово-чорного, коли псувалася погода. Одного, вже літнього ранку українські селяни зійшли на берег тої омріяної Америки, зайшли зі своїми мріями та сподіваннями кращої долі. Америка потребувала робочих рук, особливо їх не вистачало в сільських районах. Ярина попала на молочну ферму, разом з хазяйкою доїла корів, доглядала за ними, годувала.
Далі буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
М.: Очима йду до того Неба,
Що кріпить дух на вістрі думки.
Знайду - пірну в блакитні пера,
Напишу ними візерунки -
Душі потреба ...
В.: Словами добрими вмиваюсь, мов росою.
Ключем Кохання відчиняю Серця двері.
Милуючись небесною красою,
Блакитні пера пишуть на папері
Чистою сльозою …
М.: Дощу збираю мокрі квіти,
Що свіжо впали на обличчя.
У них скупаю пер обіти.
Не перетнути б протиріччя,
Та ген летіти ...
В.: Візьму з собою вітру силу,
Яскраве сонячне проміння,
Хутчіш, гайда, до небосхилу,
Де пер блакитних жебоніння,
Душа просила…
М.: ... Просила тиші й буревію,
Жадала спокою та віхол,
Плекала рими ностальгію,
Би збудувати ду́мки купол.
... Та чи зумію?
В.: Зусиллям волі ріжу тишу,
Діяти, то значить - жити!
Ще матиму удачу ліпшу!
Плекаю довгі долі віти,
...А що залишу?
Марія Дребіт - В `ячеслав Олійник
01.11.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2021
( пісня)
І
Спадає день до срібної зорі,
В колиску котить обрієм невинно,
А за вікном, загублений в журі,
Стоїть Скрипаль, засмучений полинно ...
Пр.:
Ридає Скрипка ніжним тремом чистої роси,
У струн, від тих ридань, боліли звуки.
Розплів смичком маестро пасма ніжної туги́
І у самого затремтіли руки ...
Старий музи́ка обіймав мелодію жале́м,
Палало соло над вечірнім небом,
А у серцях, що слухали, зайнявся світ вогнем
І танув воском, бурштиновим медом ...
ІІ
Звучала ніч до ранньої пори,
Неслася в душі лебединно в парі,
Роздавши людям музики дари,
Закрилися у Вічному футлярі ...
30.10.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Я йду до Вас з відкритою душею!
Я йду за Вами в цей шалений світ!
Світімо людям сонцем та зорею!
Додаймо фарб життя в щоденний цвіт!
О.: Додаймо фарбу вдячності у вранішну молитву,
І фарбу щирості в стосунки між людьми,
Додаймо дрібку радості у кожну днину,
І милосердя, щоби далі йти…
М.: Додаймо іскор в почуттів малюнки,
Хай спалахнуть натомлені літа.
З душі озимі відгорнімо трунки,
Засіймо серце зернами добра.
О.: Нехай ростуть під серцем, мов дитина,
Народжуються тихим словом та бринять,
Най з їх появою малюється картина…
І майбуття облагороджується враз.
М.: Подбаймо нині про прийдешнє завтра,
Воно ж бо юне, сповнене надій.
Усе віддаймо тим, у кому ватра
Палає в серці вогнищами мрій!
О.: Єднаймося! В єднанні наша сила!
Серця розкриймо величі життя .
Нам усміхнеться квітами Вкраїна,
І сьогоденням стане майбуття!
Марія Дребіт - Олена Попова
29.10.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Зробивши перший будуть і наступні -
Невпевнені, несмілі, боязкі,
Під ними діл - дороги невідкупні,
Засолені, знекровлені, терпкі ...
Т.: А перший був на польовій стежині
Під зводом невимовної краси.
В цвітінні різнотрав `я і шипшини,
Між золоті пташині голоси.
М.: Той другий вів мене на чисті води,
На бистрі хвилі ніжної роси.
Ним юності пізнала небозводи,
Там зачерпнула щастя та снаги.
Т.: А третій ... Третій був таким болючим -
Привів у нерозділену любов.
Той біль був гострим та скороминучим
І він знайшов собі у вірші схов.
М.: Не довго ждала я на крок четвертий.
Ступила сміло в круговерть причин.
Пізнала світ болючий та вірдвертий,
Захований за вивіски вітрин ...
Т.: Життя міняло барви крок за кроком.
Та всі трафунки - і найкращі, й гірші -
Не вироком ставали, а уроком,
Й рядками укладалися у вірші.
Марія Дребіт - Тамара Морошан
27.10.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021
М.: Не йму спокою. Він ми ні до чого.
Ловлюсь проро́стків слухом із висот.
Сім нот зі мною - Вільного й Святого,
Сім вічних смутків - сім щасливих нот!
А.: Сім нот, то сім чеснот, що їх я прагну
Й шукаю в цій життєвій метушні.
Благаю в Бога стриманість. Ося́гну
Терплячість, лагідність, даровану мені.
М.: Впиваюсь тими звуками органно,
Звучу в блаженно сплетених думках.
Єдине Кредо свідчу неустанно,
Лечу у Всесвіт ним, як вільний птах!
А.: З смиренністю приходить доброчесність,
Що множена на щедрості душі.
Укріпить в серці істини одвічні,
Що стрінуть нас на вічності межі ...
М.: Зачеплю струни кожного. Невмисно.
Нехай звучать молитвою сімох.
І знову власним спокоєм зависну
На чорно-білих клавішах епох ...
Марія Дребіт - Анна Власюк - Дініш
25.10.2021 Португалія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021
М.: Не питай скільки літ мені,
Я й сама цього точно не знаю ...
Засинаю в близькому дні,
А в далекому дні прокидаюсь ...
Г.: Мандрувала вночі душа,
Де матусині теплі долоні,
Наспівала мені вірша
Про бабусині сиві скроні.
М.: Наспівала тих літ рокам,
Часом вірю - їм ці́ла вічність ...
Осягнула і ТУТ і ТАМ,
Огортаючись в канонічність ...
Г.:Так і є, ти співай собі,
Хай молитва летить до Бога,
Доки сонце сходить в добі,
Та сплинає нічна тривога.
М.: Сповиваймо в собі́́ той плин,
Він ж бо святістю кличе до дії,
Зазиває у світ глибин,
Що корінням сягає мрії.
Г.: Запитай, чи щаслива я?
Та які є на те причини?
Відповім - просто я жива,
Тут і зараз, тепер, щоднини.
Марія Дребіт - Галина Чабанова
24.10.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021
М.: А давайте пройдем босо́ніж!?
Як колись, по росі дзвінколистій!
Навперейми! Й трав чистих лупіж
Не впиняв ли́тва мрії пречисті ...
О.: Сонцесяйно зітхне виднокрай -
Зсушить промінь криштальнії роси.
Серед збіжжя волошок розмай
Ясно-синім лягає в покоси...
М.: Заарканить крайнеба вічі,
На го вістрі та клаптиком сходу.
Дотяглися до нього двічі,
Опріч цього не бачимо споду ...
О.: Чом, як коні стриножені, мрії
Зупинились у тихій покорі?
Онде схід полум'яно яріє -
І душа відкриває затвори...
М.: Щоб напитися того злата,
Ним залити просвіток довкружжя,
Та віддатися в день крилато,
Замінивши сильце на безмежжя!
О.: І полинути вільно степами,
Дух блаженний здійнявши на крила -
Закохатись у світ до нестями,
Упізнавши прозріння і силу!
Марія Дребіт - Ольга Мітченко
23.10.2021 Португалія - Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
М.: Хочу сховатися ...
Дуже ...
Сховатись від себе,
друже.
Може у пригорщах
Неба?
Від звиклого :
,,Знаєш, так треба ..."
В.: Так мені в світі
Тісно…
Кличе-голосить
Пісня…
Я ж бо мовчати
Мушу…
Як врятувати
Душу …
М.: Може розбитись
В зорі?..
Може розлитись
В морі?..
Впасти в солоні води
Краплями
Небозводу ...
В.: Чи просто лиши́тись
Тінню,
Сплетену
Сновидінням ,
Ступаючи світом
Босо
Зливаючи сльози
В роси?
М.: В Серце!
В гарячо-
Вперте!
Сховаюсь у нім
до смерти!
А далі вже будь
Що буде –
Пірну з головою
в люди ...
В.: І буду між них
Блукати
Вдягнусь у весільні
Шати
Журбою на мить
Розбитий
Дозволю собі
Любити!
Марія Дребіт - Василь Ковтун
22.10.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
... Тлумила сє я по тім неті і вздріла м се фото ... Дохтори файні люди. Єно би писали капку розбірливіше ... Тра Нептуна шукати, аби тотi хвилі розшифрував ...
Без почуття гумору тут ніяк, а тому, ЯКИЙ РЕЦЕПТ, ТАКИЙ І ВІРШ ...)))))
/////// чого // ж //// ви
до /// мене ///////
приперлися //// знов? ////
///// ну що ж ////
то є ///// з вами ////
// за горе /////// ?
тут //////// чітко /////
///// написано - ////
лікар //////// Петров ////
// відправив /// вас ///
нинi ////// на /// море // !
Марія ////// Дребіт /// /// Португалія //
// 22. 10. 2021 ////
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
С вітило сонце золотом проміння,
Л етіли пта́хи зграями в небе́сах,
А ВІН виходив з дому - рвав коріння,
В далеку, ВОЇН, путь рушав сумлінням,
А би наш ворог пригубив го леза!
У леті вітру набирався сили,
К рилато рвався в бій під шаблі й кулі,
Р ішуче дихав ним, напнувши жили,
А ркан" заводив за братів могили,
Ї х ,,Гопаком" посік під лік зозулі!
Н ебесну Матір кликав у покрову,
І м `я Її - в його вустах мольбою!
Г аряча кров бурлила в пурпурову,
Е кліпсом впавши, в пору вечорову -
Р евниво нісся до врагів жагою!
О чима ,,їв" надвечір та світання,
Я дучий підступ ждав у кожній миті,
М огутній ЛИЦАР, на зорі кохання -
С тояв варто́вий вічного змагання,
Л юбов `ю оповивши небо в житі!..
А ЩЕ Й ДОНИНІ ПНЕМСЯ З ТОГО ҐНІТУ!
В ЕЛИКА БИТВА ВЖЕ НЕ ЗА ГОРАМИ!
А ТАМ І ДЕНЬ НОВИЙ БУДЕ ЗА НАМИ!
14.10.2021 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021
Чи могла я відчути, що доля тобі готувала?
Завмирало, у щемі життя, моє серце не раз.
Братик ,,кликав" тебе, ну а я все ніяк не пускала ...
Не зуміла, синочку, тебе вберегти, не сховала,
Від отої, що спокій викошує в душах у нас.
Марія Дребіт
12.10.2021 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
Дві сестрички, дві горлиці, по́други дві, берегині,
Над світами летіли, тримаючись в парі крильми.
У єдиному серці долали вітри й хуртовини,
А зустрівши війну, понеслися назустіч лавині ...
І розбилося серце єдине на двоє, людьми ...
Марія Дребіт Португалія
05.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
І нема, Сину, дня, щоб про тебе в собі́ не згадала ...
Всюди бачу тебе. Всюди чую твій голос, твій сміх ...
На листках виливаю, у букви, словами печалі
Недопиту любов материнську, відпущену в далі,
Та спокутую зболеним серцем не скоєний гріх ...
Марія Дребіт Португалія
05.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
В наших дітях живий! Ти витаєш у наших дитятках!
Їх же троє у нас, як ти й мріяв - три ЩАСТЯ в гнізді -
Два синочки-соко́ли та доня, мале ластів`ятко ...
В кожнім їхньому жесті, у русі, у думці, в очатах,
Я щоденно стрічаю, коханий, відтінки твої ...
Марія Дребіт Португалія
05.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
І
Г.: Колихає вечір колоски, волошки...
Притомився промінь, загубивсь в житах ...
І знайома стежка кликала додому,
Мак в своїй замрії тихо вслід зітхав ...
II
М.: Йду по тій доріжці мріями сповита,
Нахилюся серцем у квітковий рай,
Та вдихну на повні, ніченькою вкрита,
Віднайду душею любо-милий край.
Пр:
Г.: Дорогий і рідний,
Мому серцю милий,
Де волошки сині
І цвіте розмай...
Із доріг далеких
На крилі лелеки
Лину я до тебе,
Край, мій рідний край.
ІІІ
М.: Доле моя, доле, виплетена серцем..
Звуками мелодій обійму свій край.
По стежках та полем, виспілим зеренцем,
Повертайся, доле, у квітковий рай.
Пр.
Галина Химочка - Марія Дребіт
08.08.2021 Україна - Португалія
https://www.youtube.com/watch?v=_DZPU_wlw8o
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
сл. Марія Дребіт муз. Марія Дребіт
І
(Він):
Очима я загубився, відтепер,
Між двох смарагдових озер, очима. Очима.
Причина мого неспокою у них -
У оксамитах мрії зник - причина. Причина.
Вустами торкнуся імені Твого,
Ночами в шовках молитиму його - 2 рази
Моя любове, Тобою повен мій світ.
ІІ
( Вона):
Зникаю в гарячім келиху вина,
З Ним випиваючи до дна, зникаю. Зникаю.
Кохаю, вже стільки літ люблю Його,
Сама не знаючи того, кохаю. Кохаю.
В долонях лелію двох сердець ключі,
На скронях від них срібляться дві свічі ... - 2 рази
Життя минає, а в нас палає Любов ...
17.09.2021 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
(небилиця)
Селоооо .......
Хто не був в селі, той не знає шо таке житє .... То я вам ґарантую! Аво дивіццє ...
Жиє си на білім сьвіті єден круцьок. Файний такий хлопака! Моцний! А казали жи сє вродив такий підлонький, єно шкіра і кости! Ніц мнєса не було на ті дитинині!
А теперичка - замашний! Теньґий! Гиливатий! Дуб, а не хлоп! В него кулак, як довбнє!
Та ним хоч город вори! Но добриииййй......, хоч го до рани прикладай. І нема на то ні спасу, ні ратунку!
Чось му дали мама з татом мнє Білотур. Чи то від того жи такий мнєгкий серцем, чи жи такий клецок, чи якої холєри? Ніхто того не знає.
А ше повідали єдна цьотка, жи він має фест крепкий голос, бо як зворикне, то аж сє стіни холітают ... Проповідали жи колисьдичка, як вони сиділи на стільци в єдній хаті, а Білотур зачив затєгати сумної в другі, то цьотка аж з того стільцє злетіли до ґрунту! Та се вам не горобців лапати! Але то такевово ...
А ше вам маю сказати, жи має сей хлоп мозолу, яка хтіла би ї кликали ПАНІ ....
Всєких трафунків було в житю того клецка і його Поважної Пані.
То сє тулєт, як голуб,єта, то сє чублєт як ... Але слухайте далі.
Єдного разу забаглосє його Пани пуканих вишиньок ...., бо ,,добра" була нендза! І шо ви си думаєте??? Не мусів Білотур - та двометрова хлопицє пукати вишні, єно би догодити свої любови?
Сів си на стілец перед баньков з вишиньками, взєв межи коліна поливану миску і зачив.
Ну а сусіди, так як і сє належит поридним колєґам, бо, зарази, тоже ,, добрі" були, посідали си на лавки і давай зирити в два вока на тото кіно. Мармуліка грали! Нє би хлопови поміч дати ... Причікували, коли він зачне виводити тої сумної ...
...А колька би го сколола!!! Білотур як затєгне тої, жи про вишні і черешні, то ті ґунцвоти аж попадали з лавок, а по тому дерли, аж сє курило за ними.
Такаво була оказія. Я там була. Звідта м дерла.
Бо м тоже була ,,добра" ....
Марія Дребіт.
Серпень 2021р. Португалія
Автор ідеї - Марія Дребіт,
Ляльки-носульки - Олена Лузяніна,
Фото - Олена Лузяніна,
Відео - Олександр Бригас
Читає - Марія Дребіт.
https://www.youtube.com/watch?v=77gN24QZKZI&t=8s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021
Творчий проєкт, приурочений 30-ти літньому ювілею Незалежності України від тридцяти поетів професіоналів та аматорів, вкладений у трицять фраз тридцятьма літерами.
Автор ідеї - Марія Дребіт,
Авторка ляльки-мотанки - Олена Лузяніна,
Автори відео - читці своїх власних фраз,
Автор зведеного відео - Олександр Бригас.
Автори вірша:
Марія Дребіт: Україно моя, ти у серці єдина! До скону!
Світлана Бабенко: Золотаві поля, полонини, ліси - це душа!
Оксана Литвин: Вишива́ний рушник - мов дорога додому!
Надія Барановська: О, яка насолода, як вчую я мову знайому!
Назар Яцишин: Тебе я, та й народ мій у піснях возвиша!
Наталія Хаммоудв: Я стеблина твоя, я твій пагін далекий!
Оксана Млодзяновська: Нескоре́на віками, Укра́їно рідна моя!
Галина Химочка: У калиновім цвіті та у кроні смереки!
Світлана Маланка: Оберіг, наче символ на крилах лелеки!
Надія Дкманська: Сонця промінь ласкавий, спів солов’я!
Тамара Морошан: За твою незалежність боролись віки!
Дарія Склярик: Ген, сяють єднанням сакральні зірки!
Наталія Грицан: Ми в помислах щирі, в молитві, в піснях!
Альона Павлова: Народжені вільні й сміливі в серцях!
Тетяна Федорова: Бо пам’яті нашої крила-сторінки живі!
Олександр Бригас: Ти - колиска Шевченка та Лесі й Франка!
Тетяна Максимів: Тебе нищили, ламали, а ти далі струнка!
Богдан Гирич: Незламна, сильна, як Книга віковічна!
Анна Власюк-Дініш: Ти є для нас священна, о магіє велична!
Евія Колотун: Нездоланна, могутня ненька-писанка!
Галина Онацька: Ти слава і віра, правда, і честь, і надія!
Лариса Чоп: І воля, віками в думах, піснях та мріях!
Олеся Гордій: За тебе - плече до плеча - доньок й синів!
Сталіна Чубенко: Тихої колискової та барвистих снів!
Валентина Попелюшка: Тобі я бажаю перемоги омріяних днів!
Надія Козак: О, Русь-Україно, прадавняя доле віків!..
Тетяна Сонько: Наплітаєш у серці із волошок вінків!
Галина Британ: У тобі - весна, любов і молитва батьків!
Василь Піддубний: Голос твій, то є пісня тужливих дітей!
Наталія Вовчук: О, Україно, а в тобі незламність людей!
Серпень 2021 рік. Португалія.
https://www.youtube.com/watch?v=ZIK6k4fa3-Y&t=81s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021
Мчав повз кухню ослик Ося,
Все, що гостре, оминав.
Раптом:,,Хто це?... Чи здалося ...?" -
Хтось на нього позирав!
Підійшов до столу тихо,
Так, що й сам того не вчув,
А із чашки, от так лихо,
Зирив ,,Уууу". Він й дременув!
Хто то був не знає Ося,
Та вже жде нового дня,
Щоб спитати в дядька Лося,
Що ж то є за дивина!
20.07.2021 Португалія
на фото: авторська лялька ,,Ослик Ося", виготовлений майтринею з Кропивницького, що проживає в Португалії, Оленою Лузяніною;
фото: Олени Лузяніної.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ'')
М.: Відкрию мого серця думи вірчі. Сьогодні. Вам.
Вкладу чотириряддям їх у вірші. Чи вдасться нам
Зі слів зіткати полотно довіри? Гадаю так.
І хай єднає правду, світ без міри, в міцний кулак!
Г.: Я серцем Ваші думи зустрічаю. Такі тремкі.
Хай правди світло душі нам єднає. Біжать рядки…
І не торкнуться їх слова фальшиві. В час непростий,
Та не злякають ні вогонь, ні зливи, ні буревій.
М.: Січуть мене вітри палючі. Й добре. Таке життя.
Пісок засипав серця вічі. Вкотре. А дум лиття
Наповнить глек душі по самі вінця. Несу його,
Щоб не пролити - на шляху ж полінця, буття мого ...
Г.: Я знаю, як воно буває в житті, і як пече.
Коли ніхто не підставляє в бутті своє плече,
Коли далеко край коханий, твій світ, твоя рідня.
Коли ятрить на серці рана, від бід, гірка щодня.
М.: Плечей багато, вірних та надійних. Могутніх крил.
На них зіпруся. На черлено-рідних. З останніх сил.
Себе впізнаю. Зачерпну наснаги зі слів простих.
Залишу на листках відбиток саги. В словах живих.
Г: Ні, не зміліє джерело наснаги, як крила є.
Вам - моє вірне серце, і повага, й плече моє:
Нехай слабке воно не буде зайвим у грізний час,
Хай слово щиросердне поєднає у дружбі нас.
Марія Дребіт - Галина Онацька
19.07.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2021
(присвячено 30-літтю Незалежності України та всім тим, хто її відстоював у всі часи та відстоює досі)
( пісня)
І
Станьмо поруч, вірний побратиме,
Дай відчути дружнєє плече!
Може й тіло моє нині згине,
Та не згине дух, що кров пече!
Може й тіло моє нині згине,
Та не згине дух, що кров пече!
ІІ
Йду до бою без страху та суму,
Маю в серці віру та любов!
Україні, наріду святому,
Присягаю вкотре знову й знов!
Україні, наріду святому,
Присягаю вкотре знову й знов!
ІІІ
Мчали кулі понад головами,
Рвали землю вибухи гарант,
Ніс знамено серцем та руками,
України СИН-ТОВАРИШ-БРАТ!
Ніс знамено серцем та руками,
України СИН-ТОВАРИШ-БРАТ!
ІV
Впали краплі крові на сорочку,
Нахилився до землі припав ...
Склав молитву Богу за синочків,
Та за матір й жінку, що кохав!
Склав молитву Богу за синочків,
Та за матір й жінку, що кохав!
V
,,Дай ми руку, вірний побратиме,
Станьмо поруч в цей останній бій!
Нині моє грішне тіло згине,
Та ніяк не згине в нім дух мій!
Нині моє грішне тіло згине,
Та ніяк не згине в нім дух мій!"
VI
Лине світом ген в усі країни,
Вірне гасло, що бентежить люд -
Вічна слава - СЛАВА УКРАЇНІ!!!
Та усім ГЕРОЯМ СЛАВА будь!!!
Вічна слава - СЛАВА УКРАЇНІ!!!
Та усім ГЕРОЯМ СЛАВА будь!!!
12.07.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
З Неба впала Зіронька в човник до рибалки,
Розлетілась, срібонька, на дрібненькі скалки.
Сім ж частинок Зірочки у водичку впали,
Та на хвильках річечки по воді помчали.
На шляху стрічалсь їм рибки чудернацькі!
Дарували пташки спів: диво-трелі хвацькі!
Тож набачившись краси та начувшись чуда,
Вийшли Семеро з води і пішли у люди.
Йшли між квітів та між трав, в барвах потопали,
Від безмірної краси їх серця співали!
А коли настала ніч, прилягли у лісі,
Не запалювавши свіч, розчинились в тиші.
Ранком вмили личенька у дзвінких росинках,
До листків вербиченьки витерли краплинки.
Знову рушили у путь, йшли та не спинялись,
Би роздати ту красу, що з усюд набрались! ...
... Мчало по камінчиках Сонце - жовтий м`ячик.
На п`ятьох промінчиках зав`язало ключик.
Освітило тих Сімох, у обійми взявши,
Та між хмарки утекло, ключик їм віддавши.
Розселилися вони на промінні тому,
Та ізнизу догори почали розмову,
Що не гоже без імен в Божім світі жити -
Так повелось із давен. Треба це зробити.
Перша часточка була ДОброю до всього,
Тож її назвали ,,ДО", щоб велось й чужому!
А над нею зажила́ РЕвна трудівниця -
Ніжна, лагідна вона, щедра, як пшениця!
Понад неї оселилась частка МІзковита,
Добре в людях розумілась - берегла від лиха!
Між промінчиків одна частка поселилась,
Світлом для усіх була - ФАкелом світилась!
Другий промінь зайняла СОЛЬная частинка -
Тепла, склінна, осяйна, радісна теплинка!
Радо всілася наступна частка між проміння,
Заспівала:,,ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ", - показавши вміння!
Як остання із Сімох часточок усілась,
Ключик втрапив у замок й скарбівня закрилась!
Понесли скарбничку ту до людей хмаринки,
З неї в холод, чи в жару, звуки линуть дзвінко!
Звесляючи усіх, в кольори вдягають
Та іскринками з Небес у серцях палають!
04.07.2021 Португалія
на фото: ляльки-мотанки Олени Лузяніної, Кропивницький - Португалія
фото: Олени Лузяніної
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021
Бігло полем Літечко,
Нагубило квіточок:
Жовтих та ружових,
Ніжно- блавато́вих!
Хочу Літо наздогнати,
Квітів в кошик назбирати,
Їх роздати людям,
Хай палають ЩАСТЯМ в грудях!!!
Марія Дребіт Португалія
24.06.2021
на фото : ляльки Олени Лузяніної, нею й сфотографовані
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2021
Слова - Марія Дребіт - Галина Химочка,
Музика - Марія Дребіт,
Аранжування - Олександр Рожанський,
Виконують - Тетяна Вітрук-Коваль та Анастасія Аверіна
https://www.facebook.com/100000617402282/videos/4390836040946933/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021
Бігло Літечко у Осінь,
Швидко мчало через ліс,
А втомившись по дорозі,
Забажало йти навскіс.
Заблудившись поміж ранку
Тихо сіло на пеньок,
Під котрим, під діда шапку,
Заховавсь малий Грибок.
Він нікому непомітний -
Ні Промінчику, ні Дню,
Поряд з ним ніхто не квітне,
Зовсім сумно малюку ...
Навіть люди оминають -
Чи не бачать? Не хотять?
Завжди погляд відвертають,
Повз проходять, гомонять ...
А помітивши гукають:
,,Обережно! Він лихий!
Він отруйний!", - та шукають
Інший гриб, що не такий.
І розплакався маленький.
Літо ж, вчувши дзенькіт сліз,
Нахилилося, тепленьке,
Вбравши в колір все та скрізь!
ОДЯГЛО ГРИБОЧОК В ШАПКУ
НАЙКРАСИВІШУ ЗА ВСІ -
У ЧЕРВОНУ, ЩЕ Й У КРАПКУ,
ЩОБ РАДІВ ТАКІЙ КРАСІ!
16.06.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2021
( з циклу ,, ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
(пісня)
І
М.: А калина мамина під вікном зацвіла,
На душі оскомина забринить, мов струна.
Нагадає серденьку цвітопад тихих слів,
Що заклала матінка у калиновий спів.
Пр.:
Г.: Ти прийди, матусю, хоч на мить рідненька,
У свій сад розквітлий, глянь яка краса! 2рази
Заспівай зі мною, засвіти серденько
І розтане в квітах та гірка сльоза.
ІІ
М.: Заспівали дітоньки з ними й кущ заспівав,
Загойдались вітоньки, цвіт у грона упав.
Червоніє полум'ям на весь світ під вікном.
Тихо лине з полудня мамин слід над селом.
Пр.:
Г.: Ще не йди, матусю, залишись, рідненька,
І яскраві зорі вкриють Небеса ... 2рази
Разом заспіваєм у саду тихенько ...
Зросить спілі грона серденька сльоза ...
( програш)
Пр.:
Г.: ... Лине-лине пісня ген за небокраєм ...
У яскравих зорях квітнуть Небеса ...
Кетяги калини ніжно пригортаєм ...
Росить спілі грона серденька сльоза ...
Марія Дребіт - Галина Химочка
09.06.2021 Португалія - Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Читання десятої новели, першого тому( Львівщина) Наталії Хаммоуди з літописного, багатотомного. колекційного видання ,,Соло надірваних струн".
https://youtu.be/wgLGQbDB2Eg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Читання дев`ятої новели, першого тому( Львівщина) Наталії Хаммоуди з літописного, багатотомного. колекційного видання ,,Соло надірваних струн".
https://youtu.be/q-txs-hOsX4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
Читання восьмої новели, першого тому( Львівщина) Наталії Хаммоуди з літописного, багатотомного. колекційного видання ,,Соло надірваних струн".
https://youtu.be/dQfmLfPY_I8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Випливала Лебідонька на синю водицю,
Вигинала голівоньку, як вітри пшеницю.
Виглядала, кликала, дивлячись усюди,
Лебедя коханого, що убили люди.
Н.: Тугою сльозилося серце Лебідоньки ...
У воді відбилися згорнені крилоньки ...
Як же то без пари їй у нелюдськім світі
З долею змагатися — в безнадії жити?..
М.: Сподіванням в тиші плине серденько маленьке,
Що побачить, що зустріне того, хто миленький.
Та відчувши лиха слід, тугу свою вмила,
До небес здійняла літ, сміло склавши крила.
Н.: Заячала з високості — та й грудкою впала.
Хвиля хвилю наздогнала, мов заспівчувала ...
Покосили пшениці безсердечні люди,
Залишивши на стерні скровавлені груди ...
Марія Дребіт — Надія Козак
04.06.2021 Португалія — Канада
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Бути із Миттю на ТИ.
Серцем її ловити.
Подихом мрій дотягтись -
Затамувати. Влитись.
Вибрати вірний момент,
Загальмувавши волю.
Нині - розбита вщент,
Завтра - буде святою ...
Т.: Миті не ждуть. Вона
Данністю падає з неба.
Злитися з нею сповна -
Вічна душі потреба.
Можеш у мить ясну
Вищим і кращим стати.
Можеш її саму
В душу закарбувати.
М.: Втримати фокусом блиск,
Що струменить крізь погляд -
Вибухне сяйвами диск,
Мить перевівши в спогад.
Випаде в білий листок,
Спектрами барв життєвих,
Свіжих емоцій ковток,
Із об`єктивів миттєвих ...
Т.: ,,О, зупинися, мить!" -
Люди волають безсило.
А вона далі летить,
Подарувавши нам крила.
Що вибираєш - політ
Без будь-яких застережень,
А чи задушливий гніт
Із заборон і обмежень?
М.: Знову із МИТТЮ на ТИ.
В фотожиття вдивляюсь.
Бачу всіх кроків сліди,
Бачу і з ним вітаюсь.
Нині для се́бе - чужа,
Ним ще себе́ ламаю ,
Через десяток - своя,
Тільки тоді сприймаю.
Т.: Є сонцесяйні миті,
Що виграють кольорами,
Є чорно-білі, вмиті
Болісними сльозами...
Кожна світлина радує
Спогадами буття.
Кожна світлина нагадує:
Мить - це краплинка життя.
Марія Дребіт - Тамара Морошан
04.06.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021
Я там, де ще ніколи не була -
В новому дні. Його торую вперто.
Щось принесе, чогось він недодасть,
Усе прийму відкрито та відверто.
Нову дорогу у старім взутті
Пройду, промчу, а чи прошкутильгаю
Не відаю. Не ві́домо мені.
Як і ніхто я теж того не знаю.
Лиш дочекавшись стрілок двох в одній,
Що стрімко в'ються в небо циферблатом
Закрию двері гавані подій,
Піду у ,,завтра" вільним ,,адресатом".
03.06.2021 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
( з циклу ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Куди ж воно біжить оте життя?
Ще юне Завтра - вже поважне Вчора.
Прикрило Сонце золоті врата,
Відкрив бо Місяць срібнії затвори.
А.: А нам би зупинить його на мить,
А нам би повернутись на світанку
Туди, де образ на стіні висить,
І Мама нас очікує на ґанку...
М.: Туди, де заплітала ще косу,
А не вкладала пасма під хустину,
Де біле личко кликало росу,
Де стан гнучкий ховався в берестину.
А.: Туди, де навіть й гадки не було,
Що доведеться мандрувати світом ...
Вже й постать мамина сховалася в імлі,
Й стежки дитинства занесло вишневим цвітом.
М.: Із серця в світ зірчить червоний глід,
Зеленолисто накриває в тузі,
Бо десь далеко квітне милий рід,
А я несу спіраль життя по крузі ...
А: Спіраль життя... То часу вічний плин ...
Його не зупинить ніяк й нікому ...
Лише зорить над ним Чумацький шлях,
Котрий пташину з вирію веде додому ...
М.: Світає ранком та заходить в ніч,
Себе гартує сонцем та дощами,
Складає все, що йде йому навстріч,
В шафарню, зачиняючи ключами ...
Марія Дребіт - Анна Власюк-Дініш
28.05.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021
У спекотний день серпневої пори,
Поміж жита та зеленої трави,
Нагинаючи стеблинки до землі
Грався Вітер, видуваючи пісні.
Веселився, дмухав, гойдав, пустував,
То спинявся, то він віяв, гнався, мчав.
Ще недавно колосочки колихав,
Враз зірвався, крикнув:,,Гайда!" і ....пропав!
Цю новину Горобець ніс на хвості,
Щоб повісти мудрій стриманій Сові,
Та злякавшись гулу й шуму літака,
Загубив її десь, давши драпака.
Розлетілася та звістка полем вмить!
Вже нічхто не їсть! Ніхто уже не спить!
В русі весь пташино-комашиний світ,
Щоб знайти того, хто не залишив й слід!
Вдарив в Дзвоник Лісовий старий Павук!
Позліталося все птаство на той звук!
В гамаку із павутиння спав Мотиль,
Аж підстрибнув та забув про повний штиль!
Під землею Землерийки та Кроти
Вітру пошуки старанно почали!
Засурмили в соломи́нки всі Жучки,
Б `ють тривогу їхні ріжки та гачки!
Осідлала Гусінь Коней-Стрибунців,
А Мурашки - Богомолів й Тарганів!
Бджілки, Оси, Мушки й Сонечка малі
Ждуть команди:,, Відірватись від землі!"
Дятли, Ластівки, Сороки та Граки
Облетіли береги всі, вздовж ріки!
Дві старих Ворони та поважний Крук
Ловлять кожен шелест! Ловлять кожен звук!
А Лелеки-чорногузи й Журавлі
Вже ключі збирають в теплії краї!
МОЖЕ ТАМ ЗНАЙДУТЬ ОТОГО ПУСТУНА,
ПОСТРИБУНЧИКА ТА ЩЕ Й ВЕСЕЛУНА?
25.05.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
АКРОВІРШ
М.:
М огутня зброє, що тя так бояться!
О ранто вічна сонячно-блаватна!
В огненно крешеш кожнослів'я браття,
О рлина моце! Дулеви́но ратна!
М анкуртів серпом жнеш під корінь люто!
И накшим кроком їх не подолати!
Л елечиш світом без обав розкуто!
А ркан сокочеш бéзкраєм Аратти!
Н.:
М инуть віки, часи, літа і пори,
О дна ти - неминуча, нездоланна!
В елична й ніжна. В радості і горі,
О дна з дитинства. Мова наче мама.
С иленне щастя - жити й не вагатись,
О д першої хвилини і до скону,
Л иш нею повсякденно розмовляти,
О дпір чинити ворогу лихому.
В її словах шукати ціль і Віру.
Ї ї одну нести в собі по світі.
Н а неї в час останній уповати,
А по собі лишити в спадок дітям.
М.:
Р али́це сна́ги! Зе́рнице одвічна!
О крайче духу, що святився Небом,
З аймись світінням, купино́ велична!
П алай життям! Повстань Завітним хлібом!
Р оздай міч сили в корені утробні,
А би заговорили генні коди,
В ідкрито свідч, здолавши мислі згубні,
К алини жаром та із вуст народу!
Р розлийся сонцем у очах вкраїнців -
И ч, ще не всі відчули зов сакральний,
Л юбов до тебе, їх, не повна вінців
А недопито б`є набат прощальний ...
H.:
І злийся в тіло міццю та снагою
У дні спекотні будь холодним вітром.
С льозою в боротьбі зроси живою,
В ростайся в душі з уроди́н до віку.
І жий у нас до другого Пришестя,
Т обі одній - одвічна вірність й слава!
Л юбов'ю присягаючись і честю:
Е гоїстично встанемо за право
Т ебе, о рідна найдорожча мово,
И ни́ми не змінити. Криго, скресни!
М.:
Щ едри собою всі уми щоденно,
О, пісне вільна, знов кують кайдани
Б езжальні орди! Ти ж в отвіт, блаженно,
Д звениш із вуст, живі прикривши рани.
З авіт старійшин виповняєш сміло,
В итаєш ниттю в вишитті священнім,
Е клічне тло рутенії ожи́ло
Н ам правдоречить виклики щоденні.
І що б ти, враже, не вчиняв та діяв:
Л ихе, ганебне, нице, осоружне,
А мова українська надпотужна!
Н.:
Щ асливий усміх най вуста торкає,
О зветься серце хай веселим дзвоном,
Б о вчувши у чужім далекім краї
Т аке своє з колиски рідне слово,
В єстві вогонь зродивши - запалає.
О горне тіло радість і тривога,
Ї ї під стягом неба і пшениці,
В еличну, волошково -барвінко́ву,
І з днів Трипілля, від часів Дажбога,
Т и є для нас - цілющая водиця,
Р оса ранкова. В бурі дні тяжкії
И ржу із душ змиваєм рідним словом.
Л еліємо дітей. Плекаєм мрії.
А ворог в хату - в бій зовемо знову!
М.:
В ібруй життям, як води Борисфену,
П аши́но Божа, що уми нам живиш!
Е мпірій путь долаєш суверенну,
Р озп'ята, вкотре, каїном ... Повидиш!!!
Т воя прийде пора! Вона настане!
О, ольвіє, готуй до лету крила!
Й отуй врага святими словесами!
С поглянь - вже жде його сира могила!
М іри́ло світла, речеш кожну букву!
І з них складаєш слів міцну підкову!
Л учи́ш в серця, азів заклавши крокву,
О дна між тисяч - українська мово!
Н.:
Д арована усім нам небесами
О, щедрий скарбе, із основ - осново,
С вятися у віках. Пануй над нами,
Я сній, брини, вируй, о, рідна мово!
Г орджусь, що із хвилин життя найперших
Л ице́рствуєш понад усі щедроти!
И удам не убить тебе, не стерти
М анкуртам не здолати, жити доки
Е нергії твоїй, о, сило вічна!
Т и вервичка у небуття від лона,
И скрі́й над тисяч мов, о мово рідна!
Марія Дребіт - Наталія Хаммоуда
16.05.2021 Португалія - Італія
фото з нету
читає вірш Анна Власюк-Дініш
https://youtu.be/C6lPMpWLOcA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
(В пам `ять про бабусю Катерину. 40 днів)
М.: В той день моє життя вдяглось в жалобу.
Металось в грудях серце в чужині.
Неслась думками-хмарами додому,
Аби вклонитись рученькам її ...
О.: Аби вклонитися тобі, зібралась вся родина.
Дорогу Неба встелили слізьми всіх квіток.
Ворота Раю одягли в вінок.
В той час, вдягнувши чорную хустину
... Я, на прощання, лиш увімкнула відео-звязок ...
М.: Слізьми залилась ... В них втопила погляд.
Зайшлась в риданні - цьому свідок Бог.
Чому, коли не можеш бути поряд,
Пече в душі вогнем той ґніт тривог ...
О.: Прости мене, моя рідненька за розлуку,
Що не ступала я на твій поріг давно.
Прости й за правнуків маленьких,
Яким відчуть твою любов і ласку, з веління Бога, не дано ...
М.: Пробач моя галубко, сизокрила,
Бо ж ти чекала ... та життя - ріка.
Вступивши раз у течію, згубила
Весь відлік часу, що без вороття ...
О.: Добігла до кінця, твоя земна дорога.
На Небеса сьогодні відлітаєш Ти...
Прошу, стань Ангелом для Мене,
А Я Любитиму і Пам'ятатиму Тебе ЗАВЖДИ...
Марія Дребіт - Оксана Литвин
21.05.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
Читання сьомої новели, першого тому( Львівщина) Наталії Хаммоуди з літописного, багатотомного. колекційного видання ,,Соло надірваних струн".
https://youtu.be/BpBgXoivyAo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Пряде Весна. Собою світ барвує,
Всиляє в землю трави гладді швом.
Проміння блиск у квіти пелюсткує,
Печатить до́вкіл сяючим тавром.
Н.: Мережить цвітом, листом і травою,
І вишиває, чим раз вдалий взір!
Так лиш Весна уміє синявою
Зіграть з природою симфонії нові ...
М.: Приспала вечір на своїх колінах,
Його гойдає співами сонмів,
І виграє на арфах й віолінах,
Згубивши смак невизначених слів.
Н.: Щипає струни і дощем гаптує,
І залишає барвінковий слід,
Який лише тонка душа відчує ...
Ту неповторність, запах, мрій політ ...
М.: Пряде Весна. Серця собою живить,
Чарує, прянить леліт́ок бескид ...
Когось зламає, а когось окрилить,
Весна пряде життєвий сонцевид ...
Марія Дребіт - Наталія Грицан
18.07.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Весніє світ, весніє кожна хата.
Навили гнізда ластівки під стріху,
А як твої маленькі ластів'ята?
Ти повна щастя, радості та сміху ...
Т.: Весніє світ, весніє кожна хата.
Моя весна сумна і тридцять п'ята.
Навили гнізда ластівки під стріху.
Мої вже підростають ластів'ята.
Без тебе нема щастя, радості та сміху...
Весна пройде, пройде і літо,
Усе піде по-колу, як завжди,
І моє серце спогадом зігріте.
А ти про себе трішки розкажи.
М.: А я спішу, в цім русі моє кредо.
Таким я був, таким я є та буду,
НЕСПИННИЙ ЧАС - це ймення дало Небо,
Його нестиму доки будуть люди.
Т.: Шепочу у думках: ,,Не йди, спинись"
Живемо тут і зараз - моє кредо.
Що наробити встигли, подивись:
Недоцінили, недолюбили, недо...недо...
М.: Я завжди поруч. Вірний твій супутник.
Мою ходу узгоджую з твоєю.
І мовлять, що відлюдник я. Самітник.
То й хай. А ти для мене стань зорею!
Марія Дребіт - Тетяна Веремчук
16.05.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Знову тишу порушив дзвін, не заклавши у звуки здогад.
Не питався у Неї він, чи болить їй у серці спогад.
Запитаю у Неї я, підбираючи кожне слово:
,,В чому сна́га твого життя, сильна жінко? Де є той сховок?"
Т.: Я не знаю звідки Вона!
І не вірила, що існує...
Аж допоки страшна війна
Нам хрести на полях малює...
І від сліз я немала сил...
І від розпачу рвалося серце...
В ті хвилини був поряд СИН,
ДОНЬОК очі - карі люстерця!
М.: Жінко, силу з любові п`єш, а вона джерелом вирує!
Нею вір`я та мури б`єш, ситиш нею хто самотує!
Жінко, в дітях твоя є міць та у правді життя палкого!
Завжди - ,, разом", ніколи - ,,я", навіть в часі болю терпкого ...
Т.: Були смуток і відчай був,
Серце й душу в лещатах тримало...
Гнів тоді мій сенсу набув!
Помста в скронях моїх вирувала!
В ці хвилини - була сама,
Не давала на зовні вийти.
Бо моя особиста війна,
Найдорожчих могла зачепити...
М.: Сильна жінко, із сліз твоїх напувалися буревії!
Люто вихрами гнали хмиз, що спадав спопелявши вії.
Берегине свого вогню, ти в долоні збираєш волю,
Нею молиш новому дню, нею дітям встеляєш долю!
Т.: Воле, воленько ти моя,
Доля смутком навік покрита...
Україна - Святая земля,
Безневинною кров'ю полита!
Скільки виміряв мені час,
Головне щоб не згаять й хвилини,
Завжди буду молити за вас,
Сини й доньки моєї Батьківщини!
Марія Дребіт - Тетяна Федорова, дружина загиблого Героя з Луганщини Сергія Федорова.
15.05.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: В жертовній тиші ВІН ішов на страту.
Хода без страху. У очах – любов.
Крізь мудрість Божу Син віддавсь Пилату,
Прийняв наш хрест. Ніс. Падав, знову й знов ...
Г.: І небеса заплакали дощами,
Заголосили, громом заревли
І маловіри мов прийшли до тями:
«Він Божий Син... О Господи прости...»
М.: А Бог Живий прощав усім й прощає
Розп `яття Сина за чужі гріхи.
Ісус Воскреслий кожного чекає
Відкрити душі в промнях краси.
Г.: То ж час відкрити серце всьому світу
Любов’ю обійняти тих хто йде,
Нехай наповнять душі наші діти
Добром, яке невдовзі проросте…
М.: І кожен рід відродиться насінням,
Закладеним у віри чорнозем!
Сурмує Небо Боже Вознесіння,
Відкривши двері у Ветхи́й Едем!
Г.: Зникає злоба, як туман осінній,
Відроджується, оживає світ,
Любов у душах, у серцях – цвітіння
У кожнім домі – Божий заповіт!
Марія Дребіт – Галина Британ
14.05.2021 Португалія – Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Обснував час обличчя моє павутинкою зморшок,
Та насіяв у коси сріблястого блиску роси.
Стишив темп лету днів, а роки, заховавши у кошик,
Накривав осамитовим шаликом вкрадених снів ...
Д.: Беззупинний часу плин - де мед солодкий є й полин
несуть незнаними стежками…
На крилах споминів повернуть, на мить, в дитинство босоноге…
Та не зупиняться, не звернуть… з Кола одвічного Свароги…
Так непомітно, тихо… припорошили сріблом мої скроні…
Вкривають борознами часу моє чоло, лице, долоні…
Хвилини радості то смутку у душу засівають.
Бентежні зустрічі… розлуки… вразливе серце крають…
Проте Священного Вогню ніколи не гасили –
Того, котрий дає снагу… життєві кріпить сили…
М.: Приголублює час, непомітно втікаючи в думку,
Там вичікує миті, в потім кружляє між мрій.
І немає кінця тому танцеві, ані рахунку
Безконечним секундам, обвитих намистом надій...
Д.: Летять роки… летять … мов невгамовні перелітні птиці…
У снах… і на яву… гартують струни нервів в твердість криці…
Проносяться вітрами над шляхом, де печалі…
То мчаться через весни, в котрих злоті скрижалі…
Як зустрічають темінь – дають дзвінкі кресала,
Коли ж той шлях вогненний - сльозу, щоб гартувала
Розм’яклі струни-нерви, знов до твердої криці,
А спраглим душі й серцю – живильної водиці –
Із ДЖЕРЕЛА ЖИВОГО, САКРАЛЬНОГО, СВЯТОГО…
Коріння ДРЕВА РОДУ цілющу цю п’ють воду!!!
Марія Дребіт – Дарія Склярик
12.05.2021 Португалія – Англія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Спішиш з очей моїх відплакатись сльозою,
Зронитись в простір вільний спогадом німим.
В житті так важко залишатися одною,
Коли ще так недавно світ наш був живим...
Е.: І цi слова твої:,,Я так тебе кохаю!..'',
,,Все буде добре, мила, не переживай!
Я поруч з вами, я отут з тобою ... ,"
Живуть і досі в серцi й iнодi лунають ехом вдалинi.
Але, на жаль, тепер чужi,
Для мене вже не є живi,
В самотньому моїм життi ...
М.: І спогад цей уже ніколи не приспати.
У серці житиме допоки мого ,,я''.
Часо́м притихне, а то знову оживати,
З новою силою почне любов моя...
Е.: О, Господи, як боляче. Яке важке буття.
Нести тягар ізболений усе своє життя.
Як хочеться забутися в тому́.
Радіти й посміхатися життю.
На віки вічні обрана нести цей біль крізь доленьку мою...
Марія Дребіт - Евія Колотун( дружина загиблого Героя з Луганщини Сергія Колотуна)
12.05.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
М.: Ой, насію в поли лену, багацько насію,
З него виткати рубатку Україні мрію.
Т.: Відбілю́ ту полотнину, легонько підсиню,
Та мережку-павутинку по краєчку кину.
М.: Назбираю барвіночку, много назбираю,
Ним тай вишию сорочку для рідного краю.
Т.: А ще маки, півонії та ружу червону,
А для серця - воронії винограду грона.
М.: Нагаптую колосочків, китиців калини,
Волошок та фіялочків в пагінцьох лозини.
Т.: Із любов'ю ї розшию гладдю та шовками,
Буде файна, доки жи́ю, вишиванка в МАМИ!
М.: Україно, повна с цвітом, багата с квітками,
Жи весніют білим світом доньками-синами.
Т.: Ой, до лиця Україні вишита сорочка.
Несуть світом код родини сини її й дочки.
Марія Дребіт - Тамара Морошан
08.05.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Коли в моїй душі живе ЛЮБОВ, квіткує небо й медоносять ріки!
Коли в моїй душі цвіте ЛЮБОВ, весною любо повнять серце звуки!
Коли у ме́ні дихає ЛЮБОВ, бузкує до́вкіл не вмістившись в космос!
Коли в мені́ коли́хає ЛЮБОВ, співає пісню тембром сонця голос!
Ю.: Коли в мені вирує ЛЮБОВ, то все на світі зробити під силу.
Коли живе в мені ЛЮБОВ, усе стає світлішим й щирим.
Коли просякує нутро ЛЮБОВ, наповнюється нею кожна клітинка тіла.
ЛЮБОВ дарує нове життя, про яке кожна людина мріє.
М.: В моїй душі завжди живе ЛЮБОВ! - любов до всього вічного й живого!
В моїй душі завжди цвіте ЛЮБОВ!, незримі стелить пелюстки до Бога.
Завжди у ме́ні дихає ЛЮБОВ - невидимо, нечутно, непомітно.
Завжди в мені́ коли́хає ЛЮБОВ. У ній черпаю силу духу й світло.
Ю.: Завжди в мені вирує ЛЮБОВ, рятує від проблем і окриляє,
Завжди в мені живе ЛЮБОВ, яка на зміни надихає,
Завжди просякує нутро моє ЛЮБОВ, нагадуючи, що нічого неможливого немає.
І як показує мені життя, ЛЮБОВ приходить до тих, хто вірить щиро і чекає!
КОЛИ У НАШИХ ДУШАХ Є ЛЮБОВ ...
Марія Дребіт - Юлія Блаженко
06.05.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Назбираю вітрів повні жмені, би стишити бурю,
Їх на повні вдихну, потонувши між неба та хмар.
Стану птахом. Безкрилим. Собою весь світ переорю,
Зачепившись за срібний серпанок дорогу проторю;
Крізь горнило пройду, щоб припасти пред Вічний вівтар.
А.: Візьму в жменю роси барвінкові,
Простягну по всій стежці, дорозі моїй.
Одягну вишиванку та стану весною,
Хоч би мир наступив в нашій рідній душі.
Я не хочу вже птахом літати, хочу бачити сміх я дітей,
Що кричать: «Вже війни в нас немає»,
Що радіють, бо батько прийшов,
Та не чують стрільбу з автоматів.
Засинають під пісні, не шум,
Хочу бачити - все оживає?!!
Вся природа, птахи і ліси,
Лиш тоді в мені буря затихне
І піду у туман, крізь степи.
Хай і зараз я птахом літаю,
Все ж я хочу весни без війни.
М.: Ненаситний тиран знов бряжчить закривавленим лезом,
Вириває з грудей ще живими гарячі серця!
Ми для нього - ніхто, світ для нього - намріяне плесо,
На яке двоголово глядить, загребущо та ласо.
Вже немає початку, немає вже тому кінця ...
А.: Нехай воїни наші в окопах чатують,
Ворог наш не малий, але гніть
Те, що виросло ти вже не зірвеш людино,
Що пожнеш, те і будеш давить
Як раніш часто ми говорили: «Волю нашу, вам не зламать»,
Тільки знайте, що треба спочатку
Починати з себе в перший ряд ...
Я молюся і вірю всім серцем,
Що прийдуть наші воїни живі,
Обіймуть довгожданну дитину
Та дружину, що вдосвіта спить.
Та, на жаль, як на фото не буде
І дружина вже рік як одна,
Та чекає що милий ще прийде,
Поцілує її як раніш.
Бачить фото де всі хлопці разом,
Пліч о пліч стоять до кінця.
Поцілує те фото й заплаче,
Бо забрали їх там небеса.
Вони стали птахами над нами,
Захищають від загрози та бід
Знають, що треба з себе починати,
А вже потім міняти і світ!
М.: І співає душа українська наш Славень сміливо!
В його силі черпають, живці поколінь всіх, снагу!
Годі, браття та сестри, мовчати і плакать журливо!
Гляньмо в вічі цим Воїнам! Разом здобудьмо ЩАСЛИВО!
Вже пророчить нам Небо та світ звістку чисту й благу!
Марія Дребіт - Альона Павлова ( донечка загиблого полковника Ігоря Павлова з Києва, яка продовжує батькову справу!)
30.04.2021 Португалія - Україна
фото з нету: картина худжниці Беати Куркуль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Освітив стиглий Місяць безмежність,
Обережно повирівняв тіні.
Котить колесом снів обережність,
Срібним кольором стле в мерехтінні ...
Г.: Зодягнувшись в сріблястії шати,
Всі мережки-стежки освітив,
Заходився Молодик шукати
Зірку ту, що так вірно любив...
М.: Роззирнувсь навкруги круглолиций,
Закупав сяйвом тисячні милі,
Не обрав, між мільйонів, Зірницю
Та поплив, не рахуючи хвилі ...
Г.: Пливучи у небесних просторах,
Бачив лиш віддзеркалля своє..
Огортала все дужче самотність,-
Де ж єдина у світі цім є?
М.: І повіла йому легка Хвиля,
Загойдавши в обіймах сонливих:
,, Не бануй, друже, знай, твоя мила
Спочиває у водах манливих ..."
Г.: Та не може змиритись - Уповні
Виривався з холодних хмар...
До води простягав долоні
І над хвилями чарував...
М.: ... Тепла нічка у мріях спливала,
Юний старець спочинку не знавши
Досі котить, від світу начала,
Сині води, в них Зірку шукавши ...
Марія Дребіт - Галина Химочка
29.04.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Вечірній час закликав на молитву.
Миряни линуть в лоно храмних стін.
Відкинь і ти свою земну гонитву,
Прийди туди, де жде на тебе ВІН.
О.: А Він у серці кожному, хто зрячий.
Духовний меч й шолом спасіння — Слово Боже на устах,
Усе це у душі свої несімо Богу,
А Він дарує миру стяг з котрим лише до неба світла Перемога,
Хто проти нас, яко є Бог у Ньому вічнеє горіння,
Він, хто віддав життя за нас — Спасіння,
Отож вперед до святості до повних радості звитяг.
М.: Бог — промінь душ, Світило дня і ночі,
Ліхтар життя, Бог — жнець учинків й слів.
Бог Судним днем погляне нам у очі —
Відчинить Рай, зачинить морок-гнів.
О.: Молімося завжди про прощення гріхів, про переміну серця.
Живімо так, щоби не ранити Ісуса — Вічную Любов.
Живімо так, щоб чистим серцем бачить Бога - душа - люстерце.
Сьогодні розважаємо у Страсний тиждень про Рани Господа, Його Святую Кров.
Поранений жорстоко тричі падав...доніс хреста ...Γολγοθᾶ ...
Велика мрія Бога здійснилася сповна,
Відкриті двері в небо нам, Адам піднесений пророки...
І ми стремімо, дорогенькі, у Світле свято Воскресіння легкою ходою увійти.
Розквітли, вірю, немов пахуче миро наші молитви ,покути,
Хресні дороги і усі благання наші ...Очікуємо Божий мир.
Нехай Ісусова Любов жертвенна й радість осяє душі світу — маленькі світлячки, Одягнені у Світло Перемоги, нехай сяють на земних дорогах,
Щоб жити вільно, любити вірно Бога та людей,
Й у небо — нашої вічної домівки усім дійти...
М.: Минеться все. Закінчиться дорога.
Усі діла до Книги покладем.
Ми в світ прийшли, аби пізнати Бога.
Його пізнавши в Ньому відійдем ...
Марія Дребіт — Оксана Млодзяновська
27.04.2021 Португалія — Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021
( з циклу ,, ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Зацвіли тюльпани дикі при долиноньці.
Тішить зір Землі та Небу цвіт в краплиноньці.
Загубилися між трав у чистім полечку,
Виграю́чи дзвоном сонячну співаночку.
Враз черленії голівки похилилися,
У задумі тихим сумом зажурилися:
,,Прийдуть люди, ласо глянуть - закохаються,
Чи життя у нас забрати не спитаються ..."
Не ламайте ...
Не зривайте ...
С.: Глянь, мій друже, в світі милім, Богом створеним,
Все росте в теплі, у кольорі чудесному…
Потурбуйсь про розквіт, щоб не став загубленим,
Щоб жили ми в крáю дивному, чарівному!
Пробіжися по долині, красним полечком,
Другом будь із краєм, єдністю душевною!
Бережи цей світ і дбай про нього з серденьком!
Те, що маєш всереди́ні – будь ЛЮДИНОЮ!
Не ламай, ти ...
Не зривай, ти ...
М.: Зберігаймо, що для нас не нами створене!
Хай захланністю не буде переоране!
Не спотвормо світ, бо тільки це й уміємо -
Нищим, жнемо, гасимо, розруху сіємо!
Чистоту душевну та залили злобою!
Ненаситно дні харчуємо жадобою!
Схаменімося, бо час земний минається!
А людина, поміж тим, життям не кається ...
Не ламаймо ...
Не зриваймо ...
С.: Глянь, мій друже, на землі, що стала Ненею,
Ми на ній живемо, ми ж і їй віддячимо:
В єдності засіймо скрізь поля пашницею,
Ви́рубати ліс наш не дамо – зупинимо.
Посадім дерева, щоб квітчалась квітами,
Щоб пташки злітались, щебетали радісно.
Дбаймо про річки й наповнимо їх рибами...
Щоби за майбутнє нам не було совісно...
Бережімо...
Разом дбаймо...
Марія Дребіт – Світлана Маланка-Баліцка.
26.04.2021. Португалія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021