| Сторінки (6/513): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
На скляному аркуші – імпрЕсія,
Осінь виливає почуття:
Акварельних днів туман сугЕстії
Розбавляє краплями життя;
Плямами від листя листопадово
За мазком дощу кладе мазок,
А пролита фарба лунко капає
Кавою в калюжу на пісок.
Залишивши підпис під роботою
Пензлями із журавлиних крил,
Подалась у вирій. А за осінню
Відлітає спогадів акрил.
А господар-час, по днях блукаючи,
З вікон змив зів'ялі вітражі…
Хай тепер зима на чистім аркуші
Намалює літа міражі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015
Місяць літа вигорів на сонці,
Легшим став за ватяні хмарки
І лишив у мене на долоньці
Слід-квиток на подорож вві сні.
В час нічний, як тільки він дозріє
І мотузку спустить до вікна,
Я втечу у зоряну завію –
У сади, де губиться луна.
По Нектарнім* морі погуляю,
Місячних послухаю джмелів,
У хмаринах* трохи заблукаю
І проллюсь вологою дощів*…
Повернусь на парашутах літа
Із букетом зоряних квіток,
У якому буде майоріти
Місяцем загублений квиток…
**На Місяці є Море Нектару, Море Хмар і Море Дощів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
Сонця лимонна долька… Вечора темна кава…
Ніч по чашках розливає неба гарячі хвилі.
Білі вершки хмаринок піною з цукром стали,
Спогадом легко впали, збиті крилом чаїним…
Сад камінців-родзинок солодко гріє втому…
В чашці відбились зорі – світло очей, здалося…
Казка стосунків наших – парою, невагома, –
Злегка лоскоче серце, танучи в безголоссі.
Кава з лимонним соком вже почала світати…
Чайка крилом сталевим крає нічний пиріг…
Зерен гладенька галька сиплеться ароматно
Хвилям небес у руки, гублячи сплески снів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
І
Я в дзеркалі ночі минулим пускаюся знову,
Ходжу, як по лезу, стежками колишній надій…
Не видна нікому, читаю міжряддя історій,
Вдивляюсь в обличчя застиглих у часі подій.
Раптово спинюсь… ми з тобою ще просто знайомі…
не пахне повітря прокислим сиропом розлук…
і все закінчитись красиво просилось на комі,
яка заблукала в тремтінні заплетених рук…
А доля мовчить, безголоса у заскленім часі…
Годинник фігури розіб'є ось-ось на друзки…
(Уламок один…в моїй пам'яті… – дивом уп'явся!.. –
і ранок ятриться пекучим вогнем самоти)…
Вертаюсь в сьогодні… під сурдоперклад рингтонів
(бояться сполохати тишу померлих чуттів)…
І раптом з люстерка вриваються схлипами дзвони,
Посипавшись скалками мертвих зучора хвилин…
ІІ
А ми змінили зболені орбіти –
І розійшлись шукать СВОЮ зорю,
Яка могла б світанки відновити
І догодить при цім календарю:
Прислати весни теплі за шаблоном,
І вкоротити зими в напівсні,
Заходити потрібним коридором
У час, коли поснули ще не всі…
Але чомусь в новітнім існуванні
Немає світла, що іде з-за хмар,
Того, що називається єднанням
Сердець на зло розхристаним вітрам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015
Як важко, Господи, ступать в Його сліди –
Великі кроки у ході величній!..
А наші тонуть у зневірі вічній –
В пісках гріхів, в марноті марноти…
Як страшно, Господи, не впоратись з хрестом –
І на розп'яття не з'явитись вчасно,
І зрозуміти, що не вродить рясно
Насіння, що посіяне Христом…
Як соромно, о Боже, зради зрад
І що лишились на землі Іуди!
Тремтить осика від такого бруду…
Застиг в огиді Гетсиманський сад…
Пробач нас, Господи, за яблуко в Раю,
За Каїна, за Вавилонську вежу,
За ніч в душі, безглузду та безмежну,
І за кумирів владу золоту…
Не позбавляй нас, Господи, Голгоф
Як шансу на спокуту та прозріння!
Дай сил збудити приспане сумління
До того, як життя скінчиться строк!
Пошли нам, Господи, іще одну зорю –
Різдвяне світло, що дарує крила
Душі, яка увірувала в Сина…
Яви укотре доброту свою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549506
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2015
Парашутиться легко кульбабками
Теплий обрій зелених морів,
І хмарин парусинові клаптики
Напинаються замість вітрил –
Це "Летючим голландцем" у просторі,
Обганяючи сонні вітри,
Літо лине, вмиваючи росами
Сонцесмажені бронзові дні...
Човен кине свій якір у яблуні
Зорепадом серпневих дарів
І залишиться спогадом в гавані
Ароматних веселкових мрій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Море лащиться хвилями ніжності
Після вихорів, шторму та бур…
Десь на обрії радісно світиться
У краплині рожева лазур…
Я у далеч – тендітним корабликом,
Пурпурових не знявши вітрил…
Ти поклич мене тихо і лагідно
Маяком із закоханих крил.
Афродітою з піни, русалкою
Я з'явлюся з вологості хвиль…
Будуть ночі зоріти світанками
У безмежжі розбризканих днів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Коли допише сонце світла казку,
Вмочивши пензля в променів гуаш,
Зберуться чоловічки десь на Марсі
У телескопі Землю відкривать.
Вони зірками погляди розгублять,
А на планеті кольору води
Дівча маленьке метеори буде
Збирати, щоб прикрасити сади.
Зірок натрусить повні парасолі…
І десь далеко у космічній млі
Горітимуть у скельцях телескопів
Промінням поглядів зіркові ліхтарі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
- Є такий закон, – сказав мені згодом маленький принц. – Причепурився сам уранці, причепури гарненько і свою планету.
А. де Сент-Екзюпері
І
У душі хазяйнують химерні пейзажі:
Баобаби до неба інтриги плетуть,
І вулкани образ по коліна у сажі,
А троянди колючі й примхливі ростуть…
І орбіту планети хитає від болю
(Ще додатися в космосі може дірок):
Катастрофу душі лихоманить луною –
Линуть "крапки - тире" від зірок до зірок.
Та інфаркту ще можна уникнути. Варто
Баобабів позбутися, попіл змести,
Приручити самотню шипшину-троянду
І з живлющих джерел пригубить доброти …
ІІ
Якщо твоя планета – астероїд,
Де сходить сонце сто разів на день,
Корінню баобабів не дозволиш
Зробити корчем пагінці ідей.
Курять вулканів кратери гарячі…
Увага! Не далеко до біди!
Ливне потоком лава слів незрячих –
Лишаться від планети пухирі!
Троянди ж серце варто приручити
(бо колючкИ – болЯчки самоти):
Любові меду корінцям налити,
А пелюсткам – мікстури доброти.
Якщо твоя планета – астероїд,
Де Вічність – це одна-єдина мить,
Зроби дзвінкими в піднебессі зорі,
Розсипавши по нотах срібний сміх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548702
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2015
Акордилася осінь листопадом
По клавішах роялю міжсезонь,
Мінорно грала журавлиним рядом,
Ключем скрипковим, замість парасоль,
Дощам холодним відкривала струни
Душі небес. Сонетилась земля…
І дисонансами впліталася секунда –
Стрибок краплин по нотах "ля – сіль – ля"…
А терції, з октав повипадавши,
Губили звуки лунко на паркет…
Ридав рояль, останній вальс віддавши
За золото розсипаних монет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
Сонця годинник упав у траву,
Лунко розсипавши літа хвилини.
Тчуть парашути кульбабки йому,
Протуберанці зібравши промінням.
З квітки по нитці – і в дальні світи
Через безтрав'я, дощі та калюжі…
Біла завія у снах чистоти
Пухом кульбабок засніжено кружить.
Кулька до кульки – і шапки в беріз…
Пух парашутиків бабу вдягає…
Сонця годинник в грудневій імлі
Снігом останні хвилини збирає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015
…швидкий поїзд, загуркотівши, мов грім, сяючи вогнями, промчав повз, аж будка стрілочника заходила ходором.
- Як поспішають,- здивувався маленький принц. – Чого вони шукають?
- Навіть сам машиніст цього не знає,- мовив стрілочник.
А. де Сент-Екзюпері
Стомлений потяг стрічають байдужі перони…
Тиснява, гамір і зваби в тумані надій…
А в порожнечі душі, наче тіні вагонів,
Йдуть каравани в пустелю опалених днів…
Наче причинні, Сізіфи відкочують в далеч
Різний непотріб. Навіщо цей вічний гіпноз?…
У сюрреальному світі єдина реальність,
Дотик якої – колючий по шкірі мороз…
Втратити легко себе у омані ілюзій.
Маски людини не видно із пекла імли.
Серце оглухло під гуркіт коліс і контузій…
Вмерло минуле… Бо, справді, - хіба ми жили?
От зупинити б ці потяги злої розлуки…
Птахом у вирій би, – поки у хаті зима.
Може б тоді оперилися втомлені руки,
Щоб не упасти на шпали, де рейок нема…
Жити ще нині потрібно. Не "потім". Не "завтра".
Куля земна на орбіті прискорює рух.
І утікати від себе сьогодні не варто,
Адже до щастя земного підносить нас Дух…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548390
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2015
У порожнечі космосу зими,
Породженій Всебогом*-абсолютом,
Морана** пряла суму темні дні,
Щоб Див***, згубивши зорі, шлях поплутав
І щоб Ярила**** промінь золотий
Не запалив в багатті Лади***** іскри… –
А на землі – розведені мости
На прірвами сердець, мов меч, зависли…
Але нестримна теплота душі
Десь у шпарину тихо прослизнула,
Замерехтіла полум'ям вночі,
В ліхтарики небес життя вдихнула…
Мокоша****** ніжно пролилась дощем,
Із зорепадів натягнула струни –
І хтось уперше зрозумів: пече
Десь глибоко – кохання сходять вруна…
*Всебог – єдиний Бог, непізнавана Верховна Сутність.
**Морана - темна, грізна сила, богиня Зими та Смерті, пов'язана з сезонними обрядами вмирания та воскресіння Природи. Легенди розповідають, як Морана, зі злими слугами, неодноразово намагалась знищити Сонце, але кожен раз терпить поразку.
***Див - бог нічного, зоряного Неба. Батько Богів і людей, правитель поселень (Всесвіту).
****Ярило - бог Сонця, що символізував родючість і плідність, покровительстував врожаю, життєвому циклу. Про нього казали - на кого гляне Ярило, в серці того розгориться кохання.
*****Лада - давньоруська богиня родючості, покровителька роду, домашнього вогнища. Лада виступає Берегинею і покровителькою всього живого та подружнього кохання.
******Мокоша - богиня материнства, милосердя, щастя і нещастя, жіночої половини, гадань, рукоділля, покровителька джерел, священних колодязів, а також врожаю. Мокоша - посередниця між небом і землею
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Квітне троянда червона під сАмим вікном,
Байдуже осінь і вітер, дощі і морози…
Стало тепло аромату червоним вином,
Що пелюстками по хмарах розбризкує сльози…
Сонце призахідне спати заходить в печаль,
Місяць приходить до квітки у снах ворожити:
Ліній читати нерівну й нервову вуаль
І з пелюсток перестиглого меду попити…
Ген вихоряться червоних історій листи…
Марно чекати джмеля, що забув прилетіти…
Стигне троянда і труїть вином самоти
Зимно-холодне, осінньо-байдуже повітря…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2015
Я змія, що ужалена мудрістю,
і вона, мов отрута, пече.
Я звиваюсь в пустелі, рятуюся
від прозрінь – від самої себе.
Я і Принца трутизною змучила –
він не знав, що у світі людей
теж самотньо. У яблучко влучила!
Він боров ту цикуту, але…
Пам'ятаю суворість і стриманість
тихих кроків, вологість очей
і врочистість… і дивну замріяність
перед шляхом в світання ночей…
І не скрикнув, наповнившись вічністю,
лиш змахнув на прощання крильми
й залишив із дитинною ніжністю
звук сльози, що спіймали вітри… -
Кришталево дзвенить, срібносміхово,
напуваючи серце дощем…
Тоді мудрості тоскно і ніяково
за відвертість, за логіки щем.
І тепер у скорботі міжзоряній
я щоніч набридаю пітьмі:
телеграми пишу астероїдам
із проханням пробачить мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547751
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.12.2014
І
Здавалось, надприродне терпіння було найголовнішою чеснотою ангела: його дзьобали кури, шукаючи космічних паразитів, недужі видирали з крил пір'я, щоб доторкнутись ним до своїх болячок, а безбожники кидали в нього камінням, щоб старий підвівся й вони змогли розгледіти його тіло.
Ґ. Маркес. "Стариган з крилами"
За останню зиму ангел дуже постарів. Він ледь ворушився й майже нічого не бачив, погляд його геть затьмарився, він раз по раз спотикався, а все пір'я з крил повипадало.
Ґ. Маркес. "Стариган з крилами"
Він жив серед людей, неначе птах
У клітці стін – ні неба, ні польоту.
Збирав по зернах правду на вустах
І чистив пір'я від пліток болота.
Старів від сварок, підлості, обмов,
І став урешті сірим й безголосим…
І на Різдво зі зламаним крилом
Сидів й клював розсипане кимсь просо…
А люди й не помітили того,
Що з неба вперше срібло не лилося…
Було їм нудно (а хто знав: чого?),
І замість свята множилася проза…
А ранком, коли спали ще півні,
Він, взявши торбу, покульгав на небо,
Забутий Богом, зраджений крильми,
Без молитов, задивлений у себе…
ІІ
Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Л.Костенко
І знову на межі, як з року в рік…
Останній аркуш відриває пам'ять.
І знов в календарі округлено нулі,
Щоб від минулого ні коми, ані каменя…
І відчуття, що часу днів – без меж,
Що чисті сторінки усіх історій…
В повітрі замки… А фундамент де ж?
Стрибки кривих безглуздих траєкторій…
Лиш рік новий, ми ті самі! Це ж факт!
Безпам'ятні, зухвалі, марнотратні,
Заблукані у власних помилках,
Тому й у програші, хоча іще на старті…
Минуле – це не мотлох, це – багаж,
Це досвід, це прозріння у "сьогодні".
А "все з нуля" – та це ж ажіотаж,
Аби пришвидшити падіння у безодню…
Вже летимо стрибками в небуття…
Без курсу, без надій, у ейфорії…
Натисніть гальма! Прокладіть життя
В самих себе! Позбавтесь мімікрії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547747
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.12.2014
Вода буває потрібна й серцю.
А. де Сент-Екзюпері
Я – криниця людської душі.
Десь живлющі джерельця воркочуть.
Якщо в серці болять міражі,
Зупинись і попий, скільки хочеш.
І душа потребує води
Між барханів людських не-стосунків,
Бо ятриться вогнем самоти
І пече від зурочених трунків.
Щоб не впасти під пилом годин,
Зачерпни із джерелець наснаги,
Понеси у далекі світи
У долонях любові й розради.
По краплинах вологу даруй
Збайдужіло-спустошеним дюнам
Просто так, про добро не жалкуй –
Й заспівають напоєні струни!
Пам'ять серцю потрібна жива,
Бо без неї майбутнє загине…
Прихопи із мого джерела
Радість кожній зустрічній людині…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2014
Каву ночі випито до дна…
Стомлено зітхає запах зерен…
У бокалі сходять краплі дня
Виноградним променем веселим…
Перестигле наше рандеву
Падає тихенько на доріжку
Вишнями цілунків – у траву,
Що росте у неба на обніжку…
Пурпуром рум'яняться хмарки…
Ягідно всміхається світанок…
Сходять вишень паростки гнучкі
У краю закоханих альтанок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014
На тарелях озер з порцеляни –
Свіжосніжний ванільний пломбір.
Візерунками лиж з ковзанами
Помережений вікноефір
Цукропудрою сипле із неба
Куховарка-блондинка Зима –
І нікому вже більше не треба
Ні спокОю, ні сну, ні тепла!
Гей, хокейно черпаймо десерти,
Заливаймося сміхом дзвінким
І з Морозом суворо-упертим
Позмагаймось рум'янцем легким!
Ну, а вдома берімось гуашно
Малювати рецептів сніги –
Й розсилати птахам попіддашшю
Телеграм ароматних дими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2014
З джерел замулених криниця
Не дасть нам чистої води.
Як дуже хочеться напиться,
Стань на коліна, припади
До тих струмків, що крізь століття
Кришать каміння забуття –
Очисти їх, щоб в лихоліття
Собі ж продовжити життя.
Криницю мови чарівної
Пильнуй, аби в урочний час
Вона з душі зняла окови
І вкотре врятувала нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547314
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.12.2014
З хорошими манерами
Він франтом був з хорошими манерами:
Сорочка свіжа, рукавички, фрак.
Словами сипав щедро, наче перлами,
І звИсока дививсь на юрбища
зівак.
Вона ж – тендітна, ніби порцелянова,
Дзвінка й крихка, неначебто кришталь,
А ще – наївна, плекана романами…
Її душа закутана в печаль.
Він сипав шпильками і смакував іронію,
Пив тонко нАсмішку, мов каву з молоком,
І наближав щораз душі її агонію,
Кришив на порох, ніби молотком.
А ввечері, струсивши крихти, – бАйдуже! –
Газету куплену вдоволено читав,
Дививсь на небо, усміхався райдужно
І до кишені очі не ховав…
Видіння
Сукня граційна, точЕна, мов чорний граніт,
Погляд-вуаль і шпигунка одвічна – сильвета
(йде крок за кроком за нею, немов оберіг).
Кучер у чорному. Коні баскі.
І карета.
Ніч колисає у хмарах провідну зорю.
Сходи. Підбори – немов феєрверки у небо.
Зустріч таємна – крихких почуттів
рандеву –
Лунко розбилася дзвоном годинника-серця.
Сумно зітхнули парфуми в короткім "Я йду"…
Коні – копитами Місяць на кратери-скельця.
Зникло видіння, здійнявши чуттів куряву…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014
Я себе запакую в архів
і відправлю тобі e-mail-ом
По електромережах дротів
струн натягнутих нервів.
Кодування двоїчних систем –
нуль – один: Марс – Венера…
Легко так у світах ЕОМ:
без емоцій шалених,
крок за кроком… Душа – алгоритм.
Вся – в стандартних командах.
Я – в архіві за типом .zip.
Розпакуй…
поцілунком…
зранку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014
Сьогодні розпродаж! Цікавий товар:
Тут принципи, гідність, сумління.
Я все роздаю просто так, задарма,
Або обміняю на… гривні.
Товар непоганий, ну, трохи старий,
Так я ж все за безцінь, їй-право!
Стою ось, по вуха обвішана ним,
Мов той атавізм, - динозавром.
Дивують колеги, сичать вороги,
І тицяють скептики пальцем…
А я… ну, не знаю, з якої ноги…
В сучасності –
неандертальцем.
Вже складно тримати, і руки тремтять –
Важезна це все ж таки ноша, –
Але покупці не спішать обирать –
Сміються, втираючи носа.
Я, мабуть, не зможу нічого продать –
Невдалий із мене торговець…
То як же мені, підкажіть, виживать,
З усім цим пакунком дармОвиць?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546795
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2014
Я тебе ворожила на кавовій гущі
У безсонні ночей в ніжнім спокої хуги.
Промовляли до мене минулого душі,
І зернятка-крупинки мережили руку.
Кольорово світали цукерки на блюді,
І слова, мов метелики, полум'ям мріли…
Ми з тобою – того вже ніяк не забуду! –
На повітряній кулі по небу летіли…
І згори видавалась чудною та чашка
Із ковточком печалі на кавовій гущі…
Простір…
Чари…
Омріяна долею казка…
Руки…
Теплий цілунок…
І щастя калюжі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014
Є Ти і Я. Є просто Ми з Тобою
Як єдність протиріч спіралі ДНК.
В Едемському саду нас теж, здавалось, двоє,
Але з'явився Він… із яблуком в руках...
Пізнання істин всіх – марудна вельми справа:
То зраджуєш себе, то іншого… І так
займаєшся… дотла… Тече вогненна лава
за шкіру, що спеклась у ватрі почуття.
Як без вогню вода лишається холодна,
Як не буває дня без темряви ночей –
так Я без Тебе не існую: бо свобода
стоїть тоді сумним будинком без дверей.
Ми птаха два крила. Ми чоботи до пари,
які і дощ, і сніг – все міряють навпіл.
Є Ти і Я. Є Ми – як два смаки, що вдало
Поєднані в коктейль
сп'янілих
почуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
На вулицях зима укотре розгубилась:
Розлито цілий чан холодної води,
Метелиці крупа щось трохи розварилась
І тягнеться слідом, розмазавши сліди.
І ліхтарі зірок розплавились в повітрі,
І потекла за край солодка карамель.
І настрій, на нулі в термометрі застиглий,
Чекає на один хоча б морозний день…
ШкодА зими мені! Вона ж не винна зовсім!
Така ще молода – ні досвіду, ні сил!
Я їй допоможу: повішу на віконце
Таночок-заметіль з папЕрових сніжин!
І вітер прилетить із Півночі у гості,
І привезе усім льодяників-буруль,
І сяєво гірлянд запалить в високості,
Діставши до небес у підстрибі ходуль.
Зима, всміхнись! Підводь навкруг снігами біло!
Звичайні будні днів казковими зроби,
Щоб мінус парував, щоб щоки червоніли,
Щоб сани в Новий рік конячками несли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Десь на краю чи неба, чи Землі
Горить вогонь у курені чекання.
До нього не доходять кораблі,
Не мчать таксі, півсонні на світанні.
До нього йти душею сотні миль,
Долаючи сум'ять пекучий холод,
Повзти повз косі погляди людські,
Губитись у зневірах птахоловів…
Але десь там уже налито чай…
І мовлено молитву, як закляття…
І вийшов хтось, щоб гостя зустрічать
Теплом обіймів з місяцем на щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014
Ніч розкрила парасольку,
мов цукеркову обгортку,
І посипалась квасолька,
зоряний укривши шлях.
І арахісово пахне
В небесах лимонна долька,
Й розчиняються, мов в каві,
Десь планети по світах.
А метеликам мрійливим –
Миготіти до світанку,
Несучи під парасольку
аніліну-фарби сни.
І сміятиметься злива
крізь серпанкову фіранку
Золотими голосами
стрілок часу на стіні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014
Февраль. Достать чернил и плакать!
Писать о феврале навзрыд…
Б.Пастернак
По градусам – плюс пять.
Чернила луж и слякоть.
И вроде не февраль,
а дождь идет навзрыд.
И серце в кулаке б
от сырости запрятать,
и в сумраке
тоске
ворота б отворить.
Больной собакой от
обеда отказаться б
и, на луну сердясь,
отчаяньем бы выть…
Но от себя, увы,
сбежать мне не удастся…
Опять иду на цепь
под шиканье толпы…
И снова маски роль,
просчеты и ошибки,
и головная боль,
подсвеченная днем…
Но верю: где-то там,
в тени полуулыбки,
Горит и для меня
рождественским огнем
прощенье
за паденья и попытки
перекроить судьбу,
за вечный "ход конем"…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545853
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.12.2014
Снігурами снить вишневий сад –
Щоб достигли на зеленій ніжці, –
Дні зими гортає навздогад,
І тінями скаче по доріжці.
Він собі натрусить снігу вщерть,
Щоб з Весною справити весілля,
І під пелюсткову круговерть
Пить тепло вишневого похмілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Ранки – мов рани. Присиплю снігів стрептоцидом.
Сказане рано прибило морозом чуттів.
Серцеві мало – в агонії від дефіциту…
Мало відбутись, та, мабуть, сам Бог не схотів.
Маю скоритись? В повітрі сніжинкою маю.
Тане в свідомості обрій вчорашніх надій…
Та не вертаю в минуле. Туманом
легенько
гойдаю
Дивну ману ту, що звисла
на кінчиках
вій…
Я притулюся до скла – до зимового саду –
І намалюю дорогу без краю й кінця.
І на долоню твою відпочити присяду –
Ніжність безкрая від серця твого каганця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Ти не мене в поезіях шукав,
А важив рими на карати й грами,
Метафори вдоволено гортав,
Чекаючи в них диму фіміамів.
Ти прагнув в відображенні дзеркал –
Себе самого у красі та славі…
А я жила… і ти в мені світав
Звичайними і теплими словами.
Моя душа розсИпалась в рядках
Дрібніш, ніж бісер, – на мікронні скалки…
Тепер болить…, бо ще таки жива,
І просить долю склеїти світанки…
А ти пішов, не розпізнавши сенс
Сполучень звуків у піснях кохання…
Що ж, прощавай! Я дякую за все!
Пішло на користь зболене навчання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Щодня той самий сон. Якась таємна зустріч.
Проміння від свічі. І руки. І тюрма.
Й липка, немов ірис, холодна неминучість.
І ймення відгомІн… його ніхто не зна…
Немає сил уже себе в руках тримати:
Мій чоловік чи є, а чи його нема?
Душа в будинку цім захована за ґрати,
Майбутнє – наперед. За картами – пітьма.
Я зважилась уже. Рішуча, як ніколи.
"Наташо, принеси тих квітів весняних…"
Набрид мені давно нестримний біг по колу…
"Що? Жовті квіти ті? Та справа ж не у них!"
Я йду шукать ЙОГО. Він має упізнати.
Душа моя тремтить нечуваним вогнем.
Чого чекаю я? Що буду промовляти?
Чудне якесь ім'я… Чомусь якесь ГРЕТ-ХЕН…
Невже все тільки сон? Ні, серце відчуває,
Що будуть ще іти над долею дощі…
Ріг вулиці… ще крок… В очах ЙОГО читаю…
"Ці квіти… не для Вас… облиште їх. Ходім."
І легко стало так, неначе сон здійснився!
Кімната без прикрас… Ось книжка і камін…
І вічності ріка… І час ще не спинився…
І магії рука ще не пророчить змін…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014
Твій Лис, мій Принце, згадує тебе,
Хоч нива вижата й рілля чорніє сумом.
Зима безжально час у нас краде:
Я – мітка-вогник, хоч крадусь безшумно.
Вже відчуваю тіні хвіст у хвіст,
Невідворотність ниє і тривожить…
Ліс наїжачивсь гіллям і притих,
Але мені навряд це допоможе…
Пишу листа слідами на снігу –
Ти з висоти впізнаєш почерк швидко:
Три скоки, три замети на бігу –
Ото й вся азбука із напівмертвих літер.
Пробач, якщо зустрінемось не тут,
Життя – хижак, страшніший за лисицю.
Та знай: як навіть шкуркою піду,
То і тоді мені ти будеш сниться.
Твоє волосся в золоті промінь…
Твої великі і добренні очі…
Тепло твоїх приручених колін…
Твій голос, що дзвіночком серед ночі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014
Він був наївним. Сміх його летів,
Немов дзвіночки зоряного срібла.
Та як у подорожах тіло загубив,
Так і блукає тінь його блакитна.
Він спокою в свободі не відчув:
Троянда вчахла з туги від розлуки,
І Лис приручений чомусь
його
забув
(Мисливцям, кажуть, він попався в руки)…
Принц серед люду друзів не знайшов:
В них пересохла у душі криниця,
І жадібність їм замінила кров,
І чваньковитість покривила лиця…
Десь там Сент-Екс блукає у світах –
Яскрава зірка з крилами дитини,
Але про це не знає Принців птах,
Тому й долає Всесвіт в самотИні.
Він оминає стоптані стежки –
Людей планета більш його не вабить…
Блакитна тінь, прозора, наче сни,
І, зболена до крові, мудра пам'ять…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545068
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2014
Кинуто жереб у ночі колодязь.
Воланд похмурий, йому не до жартів.
Знову відрядження янголи прочать,
Знову невдало розкинуто карти…
Ці два хрести (ХХ!)… Скільки буде розп'ято!...
Темне століття не в радість і чорту.
В пеклі спокійніше перечекати!
Трути укол прямо в пам'ять аорти!
Коней сідлає… і хреститься нишком…
Знає усе наперед, бо по колу
Ходять події… Ось фрак і манішка,
Око, копито – усе вже готово.
Маятник часу пройшовся по колу…
Стрілки зійшлися в танку на удачу…
Десь Маргарита, і Майстер… Бездомний
І Берліоз вже готують задачу…
З Богом! Рушаймо!
…Московська задуха.
Аннушка… масло… і темінь зневіри…
Ось Вар'єте. Хто це? Пан Варенуха?
Пити б товаришу більше… кефіру…
Люди як люди… Затуркані й гнані…
Ні, їх ніщо і ніколи не змінить…
Глина!.. Звичайно, квартирне питання…
Десь на межі, за дверима зневіри…
Гроші, як завжди! Незмінний цей ідол!
Браво, панове! Це варто овацій!
Стільки століть! І скрижалі, і книги…
Марно! Це зміна самих декорацій!..
Скільки ще часу? Година… і друга?
Треба вже, мабуть, назад поспішати…
Ні, ще не час, ще гуляє отрута…
І не забути б про долю Пілата…
Так, ось, притрушена критиків страхом,
Давня історія будить сторінку…
Єршалаїм… і вечеря… і зрада…
Біль головний… у докорах сумління…
Знає фінал: ВІН воскресне, бо правду
Не розчавити у слабкості духу…
Куриться тихо тумановий ладан…
Воланд змиває із серця розпуку…
Скільки ще буде розіп'ятих марно!
Ниє коліно… Стискає у скронях…
Зло залишається надто безкарним!
Воланд стомився від болю агоній…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545067
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2014
Вставай з колін, коли немає сил
звестись, бо стіни тиснуть душу й тіло
підводься і злітай, хоч пір'я крил
юрба вже рознесла й перетворила
яскраві іскри на пліток чорнило…
Ширяй у небі, хоч мисливець вже
прицілився і певен, що не схибить.
Світай уранці, хоч яким дощем
згасить тебе не пробувала б злива
чужих думок, розлитих, мов чорнило…
Долай себе, як шлях, - за кроком крок,
не скигли, хоч і палиці в колесах
стримлять, і застилає око смог
чорнильних намірів брехня довготелеса,
що роз'їдає шпагу до ефеса…
Вставай з колін. Крокуй. Ширяй в глибини
самого неба. Знай, що ти – Людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2014
"Ти, Чешире, один при собі,
я ж хворобу в крові відчуваю…
Сплять дерева в безумній журбі:
Сняться їм журавлині печалі"… –
"Ні, Алісо, ти мариш, адже
я лиш кіт, а сміюся паяцом.
Божевілля усюди… Уже
не врятує чар-зілля. Абзаци
диво-казки скінчились давно,
вже прочитана автором книжка"… –
"Я не вірю Вам, коте, або…
Я набридла, як фрак і манішка?" –
"Ні, Алісо, весь безмір шляхів –
лиш омана. Посмійся зі мною.
Тут немає давно королів,
і кричить самота за стіною.
Тут весь світ – не реальність, а сон,
ліс фантазій, ілюзій, омани…
Заєць – промінь від сонця, а Сонь –
тільки спогад забутої справи…
Синя Гусінь – примара отрут,
Капелюшник – невпевненість мрії,
а Шалам – вертутій. Всі ми тут"… –
"Ні, Чешире, тобі я не вірю.
Ось торкнися мойого чола.
Жар потроху із нього спадає…
Може, думав, що я нежива?
Ні, я є, я усе пам'ятаю!!!
Там – доріжка до саду квіток,
тут, на полі крокету чудного,
був їжак, що не мав колючок,
ми з фламінго сміялися з нього"… –
"Стій, Алісо, не треба про це!
Моя пам'ять жива, ще іскриться…
Просто очі заплющ – і усе.
І подумай, що це тобі сниться…
Ти прокинешся зараз сама…
І мурчатиме Діна під боком…
Уві сні ще бувають дива…
Ти забудеш про мене потроху"… –
"Я гортаю записані сни…
Хтось… аркушик… із пам'яті… вирвав…
А на ньому – адреси весни
І усмІшка на згадку… Чешира"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2014
Крізь пустелю часу, захлинувшись вітром,
Сунуть, мов верблюди, каравани днів.
І в очах хитається дюн одноманіття,
І страшенно хочеться білених снігів.
Так, щоб розум зводило вітром і туманами,
І сніжило мріями, повними казок…
Дні ж ідуть вервечкою, наче караванами,
А часу бракує нам… хоч хвилин… ковток…
Міражі оазою за барханом мріються,
А сліди годинами замітає враз…
Каравани тягнуться… дно душі видніється,
Бо крізь пальці краплями витікає час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
Різдвяна зірка пахне Полином,
Летить у прірву збочене століття.
Не снігопад вражає за вікном,
А сивий степ, що гине в лихолітті.
Тут не почуть колядки голосів,
Тут тільки вітер ГРАДів вільно свище.
Тут янголи, заблукані, без крил,
З очима старця на смутнім обличчі.
Кутя в сльозах узвару і родзин.
І діти просять дивні подарунки:
Тепла і тиші, єдності родин
Й міцного по-батьківськи поцілунку...
І Новий рік зі зболеним лицем
Вже поспішає швидше оминути
Смутні хатини, що в снігу живцем
Без голови – застигли для спокути.
Нехай у чарівну різдвяну мить
Примари зникнуть у промінні віри!
Нехай молитва світла долетить
На нєбєсі! Хай принесе всім миру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
У закоханім бокалі
спочивала кулька сонця,
що, мов вишня, достигала
на світанках наших днів,
а учора раптом впала
у відчинене віконце
і коханням нашим стала
із горішком чарівним.
У вершках із ваніліном
ніжно-сніжно-заметільно
загубилася краплина
серця-крові: тук-тук-тук…
На шляху із напівночі
шоколадного пралІне
вишню ту зустрінуть очі
і тепло гарячих губ…
І розтане кремом ніжно
від солодкого цілунку
почуття кисло-солодке,
наче вишня на снігу…
І в закоханість колишню,
наче в чари диво-трунку,
Увіллється свіжа нотка
захмелілого танку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2014
Я ховаю від себе пам'ять
За дверцятами божевілля:
Кожен спогад болюче ранить,
І прозріння – немов похмілля.
Мірки, форми і штучні квіти –
Все закинуте й непотрібне…
В Неї… вже виростають діти…
А у мене?!.. Чайку налити?
Січень був… а Вона… всміхалась!...
Капелюшок у колір чаю…
Шарф смугастий… Все!.. Увірвалось!...
Знову п'Ята?! Що ж, допиваю…
І підступна прокинулась пам'ять…
Вас, Алісо, коли побачив…
А Вона все від мене чекала…
Я ж… Вам чаю, леді, пробачте?
Ось у чашці років гублюся…
Чом не зважився їй сказати?...
Стигне серце, мов чай на блюдці,
І свідомість – мов справжні ґрати…
Що? Чудним, недолугим здаюся?
Тож даруйте мені, Алісо…
З Вами? ЩО вже… я тут лишуся…
В божевільнім від чаю лісі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2014
Змахну я в небо цУкровий пилок,
І, мов у дзеркалі, відіб'ється у чашці
Твоя планета з міріад зірок,
І смак у кави видасться інакшим…
Вишнево будуть пахнути хмарки,
Солодкими ставатимуть доріжки,
Які з пташиного польоту висоти
Здаватимуться сіткою… І трішки
Гірчитиме небесна глухомань:
Вона, зрадлива, не пускає звуки…
Зірки із цукру… Всесвітів туман…
Світання ночі через край розлуки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
Ти з'явишся, як сніг на голову,
І пройдуть сумніви-дощі.
І буде все, немов ніколи ми
І не жили на дві душі.
Кипітиме у чашці лавою
Зігрітий щойно дружній чай.
Розмова буде ніби жвавою,
(Аж миготітиме в очах!)
Просидимо отак до ранку ми,
Немов заблукані зірки,
А душі виразками-ранками
Ятритимуться ніч (віки!)…
Ти врешті підеш сном побаченим
(Через поріг – як в небуття).
І буде всі рахунки сплачено
За чеком з досвіду життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
Від холоду фрази розбилася зустріч на скалки.
Каміння із докорів важко на душу лягло.
І висохло море, насипавши солі у ранки…
І небо злиняло... І пір'ям кружляє крило…
Відкрито сезон полювання на серце і розум.
Готує гарпун свій безжальний мисливець. Удар!
Останнім китом помирає кохання… Морозом
Криваво спливає з свідомості маска дзеркал…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Я Заєць-паж, лакей, що мчить по колу,
Я розгубив весь розум по світах.
Нора кроляча – дивний шлях в Нікого…
Доки летиш, із хати зносить дах…
Ось просурмлю про зустріч Королеви –
Й по всьому… Крапка. Досить марноти!
Мені б попити чаю із варенням,
Додому б добрих друзів провести…
Та де вони?! Розбив я глека з Часом,
А Капелюшник в пошуках себе…
Шалам верткий… Чешир із вихилясом…
Хто рівновагу в друзях віднайде?
І так живу… Прийду вночі додому –
Розбиті лапки, вусики тремтять…
Я фрак свій не знімаю не з утоми:
Без нього в дзеркалі
себе не упізнать…
І все боюся… все тремчу зі страху…
Гублюсь у шалі безпорадних днів…
Я – заяча душа і бідолаха,
Що стать собою так і не зумів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Єва із Раю у полум'я впевнено йшла,
Пристрасть співала весільні пісні під ногами.
А на Землі знемагала в утомі імла:
Снила і марила ніжними, з глини, руками.
Де ж господиня, що вимиє радісно дім,
Свічку запалить самими лиш тільки словами,
Темінь розважить казками про богатирів,
Ковдрою вкриє й душі не остудить вітрами?
Він же вагавсь: а чи варта спокуса ціни?
Чи безтурботність міняти на радощі тіла?
Мучили глиняне серце негарні від слабкості сни…
Єва ж не йшла, а метеликом смажила крила,
Яблуком стигла під поглядом дивних очей…
Зроблений з глини розм'як від солодкого соку…
Єва пливла у неспокій прийдешніх ночей –
Він безпорадно губився у швидкості
жінчиних
кроків…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Був день важкий, нескорений, без меж…
Душа стомилась битися об ґрати –
Тож ввечері потрібно випускати
Її на волю (слово ж не припнеш!)
Папери, клавіші думок, холодний чай…
Натхненна темрява, закутана у вірші…
Метелик Музи римами колише
Перо поезії… Проміниться свіча…
Заснула ніч у кріслі під вікном.
Зітхає друку гомінке відлуння…
А слово звільнене
душі торкає струни
Нового ранку чарівним смичком…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Дванадцята ночі – півнІч –
Межа між вчорашнім і ранком,
Яку переріжуть півні,
Мов стрічку, відкривши світанки.
Та це ще коли!... А тепер
Годинника стрілка збиває
Гіркий шоколад із химер –
І з'їдений час застигає,
Неначе скульптура століть!
І досвідом котяться вишні…
Займається полум'ям мить…
Майбутнє світає в колишнім…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Вершками пінився раптовий снігопад,
І кави краплями здавалися дерева…
Я йшла вперед бездумно, навмання,
Шукаючи межу землі та неба.
Тепло кав'ярні… Напівсон чашок…
Желе застиглий спокій у креманках…
І знову сніг із цукру грудочок…
І вишня сонця у вершках світанку.
Десерт із літніх спогадів – міраж,
Малюнок хуги на мольберті вікон.
Уламки криги змерзлися в вітраж:
Вечірня кава… Сутінки повидла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Море дивилось у небо, неначе в люстерко,
Пишучи хмарами вперше свій автопортрет.
Гладило хвилі і заспані блискітки терло,
Бризками пінними сипало настрій в сюжет.
Чайки злітались крикливими зграями критиків,
Били крилом, перспективу шукали в вітрах,
Душу води піднімали з глибин нереїдами
І замовкали розгублено у небесах…
Раптом у люстрі майнуло крилато метеликом
Щось дуже дивне (маленьке й сміливе було) –
Море чарівно-яскравим промінчиком-пензликом
Вивело мрії вітрильно-човневе весло…
Скінчено працю. Картину – у рамку із хмарами
Й прямо на небо, щоб, лежачи легко між хвиль,
Можна було милуватись собою і марити,
Ніби несешся у безвість на крилах вітрил…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Співає степ під пальцями промінь,
Аж хмари опустилися послухать –
І стали вмить кульбабками на луках –
В сукенках з зелені припали до землі.
Пухнастий день пухнасті мрії ткав –
Тендітні й ніжні (вітру б не роздмухать!)
І раптом нашорошив з вати вуха –
Хтось пісеньку зі сміху розсипав.
Дзвінке, мов бджілка, у спідниці з хмар,
Дівча збирала диво-парашути:
В блакитні очі неба зазирнути б!..
Польоту музика під здивування трав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Комусь, не степовикові, не зрозуміло,
як живуть люди на голій, порожній рівнині…
Ю.Яновський. "Вершники"
Залізниця через дикий степ –
Струн сталевих клавіші роялю
Свій шалений бренькіт зупиняють,
Щоб побути в просторі без меж.
Зеброю цокоче час прудкий,
Але рейкам байдуже (хвилини!..)…
Коники виводять безупинно
У траві концертній соло мрій.
І шляхи всі сходяться сюди,
І нікуди не тікають звідси.
Степ… Привілля – наче крила птиці…
І бажань приховані сліди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
На весь зріст простягнувся
натомлений степ,
Скинув чоботи, руки розкинув
І в безмежжя галактик поринув
Споглядати сузір'їв вертеп.
А пилок осипАвся із крил
Нереальних цяткованих птАхів –
В діаманти вдягались комахи,
Перли падали в хутро трави.
І мінились навколо світи,
Віражились зелені савани –
Й розганяли молочні тумани
Дивних коней смугастих хвости…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
А у саду пройшов дивенний дощ:
Він з хмари соком стиглих груш закапав,
І перші звуки соковитих крапель
Заграли легко музику підошв.
А дощ у хмарах мружився й сміявсь,
І лив теплом, настояним на громі.
Було так весело тримати на припоні
Пташину-дерево у грушопаді трав.
А з парасольок зроблено човни,
І хай не пурпурові в них вітрила,
Несе їх вітер, мов на крилах мрії,
В дитячі весни, золотисті сни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2014
Замерзли квіти кригою на склі.
А місяць – в чашку з кавою погрітись.
Я ще читаю осені листи,
А за вікном зима морозом світить.
Вона натягне струни диво-хуг,
Рояль наладить для концертів вітру.
Мов диригент, змахне завія рук –
І хор сніжинок закружля в повітрі.
І теплий місяць, мокрий і дзвінкий,
Сміятиметься молодо та світло.
Вечірня кава з піною снігів…
Осінній лист… Роялеве повітря…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2014
Надкушене яблуко часу завчасно залишило гілку.
І промінь вечірній стомився. Й лишився невипитим день.
А листя кружляло пір'їнами золота, падало й нишкло,
Лишаючи, замість мелодій казкових, лиш шурхіт пісень.
А Єва все йшла у не знані й не вІдомі серцеві далі,
Не кличучи слідом у безвість, та знаючи: треба долать
Дистанцій до весен душі сотні сот кілометрів печалі,
Щоб мати можливість Адаму "кохаю!" безцінне сказать.
І тінь самоти на жіноче плече не лягала печаттю –
У далеч світили янтарно дерев золоті ліхтарі.
В Едемськім саду догоряло прощальне осіннє багаття.
А весни чекали закоханих тут, на зеленій Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Захід поїть вином золотисті від променів хвилі –
І у мрій виростають вітрила пташиних надій,
На припоні лопочуть і рвуться у далеч чаїну,
Задіваючи хмари монохромним рухом розкриль.
Море пробує ноту, октаву, на клавішах гаму –
І ноктюрн розлітається бризками піни в ефір…
І скерований мушлею, мов камертоном, й вітрами,
Прокидається в небі чаруючий зоряний спів.
І летять над планетою ритми, акорди і рими…
І в бокалі душі тепла вільгість п'янить почуття.
На вустах поцілунок, застиглий, солоний донині…
І обіцянка щастя солодка – на ціле життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Посивіла душа під промінням життя чудного…
Діти майже усі розлетілись в далекі світи…
І самотня Кульбаба все згадує знову й знову
Білий танець… і Вітер…й тремтіння пелюсток-вій…
Бравий був… А вона ще була молодою…
Він у фраку… вона ж у сукенці простій…
Дивна аура звуків єднала такою красою,
Що аж зорі – навшпиньки,
й цикади – гучніш
у траві.
Травень змаяв крилом – і покликав Вітриська в дорогу.
Стали роси сльозами…, згасили вогні світляків…
Та щоразу, як вчує Кульбаба літепла тривогу,
Тоне в сяєві спогадів… в скромній сукенці своїй…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
У Карабасовім театрі знов аншлаг:
Премодні знахідки (з Європи чи зі Штатів).
Актори – глядачі. Ну, чим не маг?
На жилу золоту таки натрапив!
Конферансьє – Гіпноз. В полоні – всі:
І літні дами, й діти, преса, гості,
Хоч атрибути зовсім не нові:
Годинник, маятник і голос з високості…
Два такти… клацання… і повний зал ляльок:
Захочеш – вдар, штовхни, принизь, посмійся…
Вистава VIP. У ложі – ляльковод –
Сеньйор де Карабас. Ці італійці!...
Того на хресну муку він пошле,
Того обдурить, виверне кишені,
А третього у відчаї штовхне
В вогненне коло. Ну, хіба не геній?
Театр абсурду – не театр тіней!
Тут все насправді! Не потрібні маски!
Конферансьє не схибить, не змигне!
Кричіть "Vivat!" Вшануйте Карабаса…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
Вимкнено телефон. Перерізані кілометри
Штучних чуттів… для тебе… більше мене нема…
Змотано нерви дротів… Форматовано пам'ять… стерто…
І на кордоні світів височенна (до зір!) стіна…
Ні, не трагедія… Просто помилка, як завжди…
Набрано номер не той… і чужий абонент…
Гей, операторе, будьте уважні на старті!
Відлік зворотний… І струмом… у зболений нерв…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Вечір на клавішах даху вливає сонату
В чашку прогірклого дня, що, мов пара, тремтить
В місячнім світлі… а ти не прийшов…і я рада…
Можна по небу вночі на зірках ворожить…
Стигнуть думки, наче чай від холодного вітру…
Струни душі озиваються сутінкам влад…
Струшує сад для намиста коралі на нитку…
Казку шепоче в траві світляків зорепад…
Спокій… Соната вечірня заснула в мінорі…
Ні, то не сум… то чекання мелодій нових…
Линуть світи у всесвітнім божественнім хорі…
Янгол гойдає колиску на крилах своїх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
душу розлито…
серце розбито…
ка[b]П[/b]. ка[b]П[/b]
ка[b]П[/b].
рими нічийні…
холодні… свавільні
[b]ТА[/b]к. [b]ТА[/b]к.
[b]ТА[/b]к.
вірш розгубився:
поет загубився…
а[b]Х[/b]. а[b]Х[/b].
а[b]Х[/b].
вітер розвіяв
слова, що посіяв
[b]ПТАХ[/b]. [b]ПТАХ[/b].
[b]ПТАХ[/b].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
Квіти жовті… Кроки… Погляд…
Таємниця провидіння.
Дощ… Години з Майстром поряд –
Для закоханих хвилини…
Слово… І невідворотність…
Шепіт правди крізь рукопис…
Понтій… Сад… Звичайна слабкість…
І нав'язана самотність…
Зрада… Підлість… Ницість духу…
Хрест… І дивне воскресіння…
Злам… І втеча в підсвідомість,
Наче в храм душі нетлінний…
Бал… Випробування крові…
Подарунок не від Бога…
Вічний спокій… Світ Любові…
Вічна місячна дорога…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
То, мабуть, було твоє провидіння…
Ти кликав, бо випив гіркої печалі…
І в темряві звуків бентежних ходіння
Мені, наче гайворон, гучно кричало…
А ніччю, загорнутий в чорну сильвету,
Прогірклий, задиханий, трохи зім'ятий,
Примчав твій двійник – перевізник із Лети –
Співать серенаду, стрілою підтяту…
І душу мою, запаковану живо,
Везли, мов на крилах, посланці без дрожу,
І чорні химери, що мріли-тремтіли,
Камінням ставали, німим і ворожим…
І зустріч була… Реверанси і сполохи…
І дивний палац… І каплиця кажанова…
Пажі без облич… (мабуть, віддані Молоху)…
Й каблучка, що палець – до крапельки
крові
останньої…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
Як добре повертатися додому,
Коли втомився від важких доріг!
Змивати з вій набридливу утому,
І слухать тишу, що мур-мур-мурчить.
І кавою підтоплювати ночі,
Й пускать у чашці спогадів човни…
І раювати в "хмарній оболонці",
Лишать відбитки в неті на "стіні"…
Але на ранок – напнуті вітрила,
Душа прохає бур і потрясінь…
І знов дорога на поріг ступила,
Тремтить метеликом барвистих сновидінь…
ЗамОк. І ключ. Таксі. Квиток. Прощання.
І марш коліс. Знайомства. І мости.
І теплота одвічного чекання
Написаних з майбутнього листів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
Ввірвався день в відчинене вікно,
Розлив калюжі сонячного світла.
І кішка, відчуваючи тепло,
Прийшла до них, щоб радощів попити.
І домовик, готуючи запас,
На цілу зиму набирає сонця!
Він потім годуватиме ним час,
Щоб швидше в весни визріло віконце.
А я зроблю два радісних крила,
Щоб через хуги, віхоли й завії
Моя душа пробитися змогла
У сад чарівний золотої мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2014
Я вже не тут… Мене в цих снах нема –
Я розчинилась краплею в етері.
І хай тепер зробилася німа,
Та, щоб ввійти, вже не потрібні двері.
Я звідси краще бачу помилки:
Що далі відстань, то ясніш прозріння.
Мов на долоні, зібрані шляхи –
Життєвих ліній звивини й сплетіння.
Промінням сонячним душі зігрію щем
І попрямую в Вічності долоні…
І раптом блискавка вогенно обпече…
І зрозумію: дощ таки солоний…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2014
Який на серці сніжно-білий сум!
Такий пухкий – не хочеться й зім'яти,
Він причаївся, як шматочок вати,
На нервах напнутих
душевно-тихих струн.
Він не дає їм плакать по ночах,
Він гладить думку казкою про весни –
Душа сумує, але вже воскресла
На перехресті доль (не на хрестах!).
А коли зовсім біль від втрат мине,
Той сум розтане птахом срібно-синім…
І проросте в душі забуте нині
Крилате слово й визволить мене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014
А ти подумав: приручив мене,
Чарівний генію зі словожонглювання!
Те паперове небо геть дрібне,
Воно не вабить усміхом чекання.
І не зігріє у польоті крил,
Не гратиме промінням на осонні…
На полювання ти сезон відкрив!
А я не можу жити у полоні!
Я задихнусь в обіймах срібних пут,
Я стану сірою, буденною, німою…
Я стану тінню… Я не зможу тут…
Я ж напуваю серце … висотою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014
А вітер взяв і все спалив дотла,
Не залишивши спогадів ні крапки.
Студінь кострища мучила й пекла
Болючіше за полум'яні згадки.
А ти стояв усміхнено й дививсь,
Як попелом вкриває нашу пам'ять…
І на вустах солоний смак лишивсь
Тих слів, що дуже ніжно серце ранять…
І вечір був… І тиші дивний грім…
І самота, що дихала у кроках…
І ранок із сивинами прозрінь…
І забуття, розтягнуте на роки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2014
Мерзнуть пальці від дотику скла
І словами хрустять сніжинки…
Спить тривога… Печаль пішла…
Як годинник, пульсує жилка…
Ллється ніч до останніх зірок
Гірко-чорною кавою з чашки…
І цукерки в обгортці думок
Не смакують обіцяним щастям…
Коло рим, коло строф, коло мрій,
Коло вічних жалів і пробачень,
Коло спогадів в колесі снів,
Що жар-птаха везе на удачу…
Коло чашки світанком спекло
Похололі від дотику пальці…
А слова розсипало й мело,
Наче сніг у завихренім танці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014
Душа застигла в краплі бурштину
(Яка предивна неземна комаха!).
На сонце той камінчик положу –
Нехай тепло спиває, бідолаха.
В смолі, застиглій в глибині століть,
Цілована лиш хвилями морськими,
Вона чекала справжніх потрясінь,
Жила, щоб жить, лиш мріями самими…
Хто визволить її? (Душа ж не джин…)
Хто надихне, тепло поверне лапкам?..
Палає сонця золотий камін,
Три крапки… три тире…і знов три крапки*…
*Так в азбуці Морзе позначають сигнал SOS
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
Я відчуваю поруч твою тінь,
А озирнуся – бачу тільки вітер
І неба чисту, крижану глибінь…
Й не знаю, де тепер чуття подіти…
Так холодно від сумнівів мені…
В душі кричать тире, хвилини, крапки…
Завмерли стрілки, і мовчать півні…
І підкосились ніжки у канапки…
І десь в кутку сховався день новий…
І вірш спинився… і замовкли рими…
А тінь твоя – одвічний вартовий –
Мої думки мережила своїми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
Намалюй мені літо, хатину на березі річки,
Теплий сад і гамак у мереживі листя і віт…
І стежину у трави – химерну та звивисту стрічку,
Щоб на ній загубитись на сотню чи й тисячу літ,
Назбирати б суниць, і малини червоно-смачної,
І рум'яний пиріг до зеленого чаю спекти…
Ну, а ще намалюй, як на стільчик, що поруч зі мною,
Чаювати посходяться давні дитячі світи…
Я на стіну повішу химерний пейзаж. І як тільки
Сива Північ зів'ялить останній осінній листок,
Заховаюсь у літо – зелене літепло картинки –
Й забіліє над садом пахучий і теплий димок.
Ти приходь, якщо скучиш за літом, за казкою й чаєм,
За куванням зозуль, за теплом, що спадає з небес…
Намалюй мені літо... будь ласка… я дуже чекаю…
Таємничу країну із зоряним Полем Чудес…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
Туман розпався раптом на сніжинки,
Злетіли сани, наче хмарка, в небо.
В вікно до Кая зазирнула жінка,
Красива й біла, кликала до себе.
Хіба він знав, що їй самотньо й тоскно?
Така граційна пані… Вії-птиці…
Він погляд витримав, хоч то було непросто…
Та ж спалахнула від палкої іскри.
А потім – холод, крига, вмерзла в пам'ять,
Солоні сльози, наче кришталеві…
І слово "ВІЧНІСТЬ", що уламком ранить
І спокій забирає в Королеви…
"Якби Він зміг… якби спромігся тільки –
І чари – геть, і, Півноче, бувай!" –
Вона гортала пам'яті крижинки,
Шукаючи загублений грааль…
Ну, не завжди ж вона була такою!
Колись й для неї зеленів розмай…
А потім хтось нечесною рукою
Вкрав теплоту із серцем…"Постривай!
Той злодій мав узяте повернути,
Сказать: "Пробачте… хай все, як колись"…
Холодний вітер пік вогненно губи…
І час змерзав… і врешті – зупинивсь..
З тих пір лиш сніг – вона у колісницю,
Крізь вікон скло, крізь простір і туман…
Все кличе і не може зупиниться,
І снігом хуртовиниться обман…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
Вона була манірна й вередлива –
ЧЕРВонна (бо душа її ЧЕРВива)!
Її сточили сумніви, й турботи,
І непридатність пані до роботи…
І день, і ніч вона на всіх кричала
(так пані від реальності тіклала!)…
І в особистім вельми не щастило –
ЧЕРВонна ж (бо душа її ЧЕРВива)!
Її король із шісток (хоч козирних) –
Прислужливих, невдалих і покірних.
Дружину, наче пекла, він боявся:
Корився, в суперечках піддавався…
Вона ж зітхала, посміхалась криво:
"ЧЕРВонна, ох, душа моя, ЧЕРВива!"
Терпіли всі: кущі, фламінго-птАхи
(Шкода ж бо отакої бідолахи!)…
В крокет їй програвала Герцогиня,
Бо мала гріх: кохалася у свинях…
Та Королева все ж була нещасна:
ЧЕРВива – то зіпсута, а не крАсна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
На грани предательства и темноты
Ты выйдешь навстречу из яркого света,
Мечты, что почти позабыты, пусты,
Наполнишь чарующей музыкой цвета.
Не спросишь "Зачем? Почему? Как же так?"
А просто подхватишь на руки, без спросу…
И будет уверенно-твердым твой шаг,
И теплыми будут холодные росы…
И мысли растают, лишь тишь и покой…
И брызги лучей захмелеют в бокале…
…На грани предательства вместе с тоской…
Пылает закат в леденеющей дали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540030
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.11.2014
Я – Аліса. Я спогад Дитинства,
Таємниця забутих дзеркал.
Я б хотіла Вам, Чешику, сниться,
Мов та усмішка краплених карт.
Суть дрібниць, нісенітниць глибока,
І одразу її не збагнуть.
Мудрість – старість. Вона совоока…
І вночі заважає заснуть…
Якщо поруч із нею вмоститись –
Неодмінно все піде невлад:
Стане тільки нудне говоритись,
Будуть звичними Кролик і сад.
Я – Аліса. Тікає стежинка.
Почекай! Я іду, чуєш, Чеш…
Книжка… Сонце… Яскрава картинка…
І метелики… Й простір без меж…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2014
Вимити вікна душі,
пустити вітер в квартиру
Стереотипи змести,
на покуть – лампадку віри,
Сонцем квіти полить,
спекти паляницю з щастя –
Вдалу спіймати мить –
і приручить (як дасться…).
Свиснути б голубам –
в небо на колісниці
Радістю телеграм…
"Здрастуй, Маленький принце!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2014
Це сон? Це сонце капає з дерев.
Воно стікає променями меду –
І аромат тепла смакує небо.
Не сон це! Сонце капає з дерев!
Ось вітер в очерет-сопілку дме –
Хмарки громами грозовими грають
І, наче вата з цукру, тануть, тануть…
І знову сонце капає з дерев.
Весь світ – в одній краплині! Подивись:
Земна спустилась куля на долоні!
Я краплю в квітку переллю поволі,
Щоб промінь меду з неї утворивсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2014
Твій слід дощами чисто змила осінь…
І як тепер повернешся назад?
Лише привіти горобці приносять –
Пожовклі піктограми на листках…
А я тебе сьогодні намалюю
На запітнілім склі тремтінням вій…
Промінням свічки темряву схвилюю,
І стану вічним вогником у ній.
Крізь сніг і час, з доріг сумних воскреслий,
Відпустиш пам'ять давній слід шукать.
А я, прозора, у краю чудеснім
Піду достиглі спогади збирать.
І там, у тиші золотого саду,
Без смутку, без розпуки і жалю
Чекання пригадаю в листопаді
І біль терпкий повільно пригублю.
Заблуканий, ти здіймеш очі в небо,
Застигнуть на вустах густі слова…
Не клич мене… Солодких мук не треба…
Вже відболіло… … ore, more, a*…
*З лат. Amore, more, ore, re- «любов, характер, слова, дії»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
Сьогодні не хотілося поем,
Душа прохала слова, просто слова…
Кипів у чайнику душі прозорий щем,
Співала пара сумно, ні до кого…
А Ви були за тридев'ять земель…
Завбачливо! Сховались від поразки?
Лив місяць непотрібну карамель
На мед неправди, мовленої з ласки.
І стигли чашки сонно на столі…
Розсипавсь цукор з присмаком ванілі…
Мов на картині вічного Далі,
Закрапав час хвилинами по тілі…
Крізь вічність вголос крикнути б: "Стривай!
Це ще не все! Це кома, а не крапка!.."
Пролився ранком перемерзлий чай
І скатертину неба геть заляпав…
І сонце із-за хмари не зійшло,
Не написався вірш… бо вийшла проза…
Хотілось слова, щоб воно знайшло,
Чим лікувати душу від морозу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2014
Сідають птахами сніжинки на вії –
Ще трохи – й злечу!
Учора стояли дороги німії –
Сьогодні я вчу
Зими заповіти, прикмети, омани...
Яка глибина!
Засипало снігом приярки та ями...
Зима!
І легкість в повітрі, хоч крокам незручно,
Мов чапля, стоять.
Я слухаю тишу, таку незворушну...
А сосни риплять:
Розтрушують пісню землі колискову –
І мружиться день:
Він ковдру на себе натягне пухову –
І анітелень.
Що ж, спи сніговійно, природо-красуне,
Не час ще весни!
Я йду… Ні, лечу над лісами густими
На крилах краси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2014
Мій світ – така собі мушля,
Обклеєна римами ззовні.
Скручуся перлиною –
Тихо лежу в затишку.
Правда, так не дуже зручно.
Хочеться випростатися,
Дихнути на повні груди…
Але світ мій маленький
Від того зламається…
А може, я зовсім не равлик,
А лялечка метелика?
Де ви, мої кольорові крильця?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
Народження Діда Мороза
Числа 20-го, здається, у четвер,
мені наснилося, що Дід Мороз помер.
Лежить на лаві у скорботній тиші…
Мішок з листами доїдають миші…
Я зазирнув до нього випадково,
Бо заблукав вві сні та наяву.
Вело до нього чиєсь дивне слово:
"Відкрий для себе іпостась нову…"
Я оживити дідуся старався –
Але раптово стАяв Сніжний Дід.
Лиш пар сідий навколо піднімався…
Занило в грудях: "Що робити слід?"
Я дві години мучився, вагався,
Вдивлявся у дзеркал таємну суть,
До посоху, до шуби придивлявся
І силкувався валянки вдягнуть…
А тридцять першого, у темінь снігову,
Усміхнений і лагідний до світу,
Ніс Дід Мороз не в сні, а наяву
Різдвяні подарунки та привіти…
Ніхто у нім не бачив дивних змін:
Веселі очі, сріблене волосся…
Лиш кольорове сяєво крижин
Із неба яскравіше полилося…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
Сонце з вітром у піжмурки гралося.
За хмаринку спочатку сховалося,
Потім рибкою в річку пірнуло,
Промінці у глибінь окунуло.
Стала річка умить золотою
І теплінь понесла за водою.
А як в сутінках все потонуло,
Сонце кішкою в небо пірнуло,
Бризки срібні із себе струсило –
Зорі й трави росою умило.
І гарненько згорнувшись калачиком,
Спати вклалося місяцем-князиком.
Вітер так і не зміг упізнати
Сонце в срібнім, м’якім кошеняті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2014
Сьогодні сонцю гаряче було:
Воно ізранку подушки трусило –
І над землею в’южило, мело,
Завією хурделило-крутило.
Уже у пір’ї дім і сонний сад…
Стоять усі дерева журавлями:
Вже на крилі вони. Ось-ось злетять
І пух розтрусять сріблом над полями.
Сьогодні сонцю гаряче було:
Воно у хаті чисто прибирало,
Щоб навесні зеленеє тепло
В умитих вікнах рястом проростало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2014
Неочікувана зустріч...Неочікуваний сніг...
Неочікувана радість - мов мереживо доріг.
Напівжарти...Напівдокір... Недвозначний напіврух...
Ми в „напів” з тобою доки*, напівворог-напівдруг.
Чи реальність, чи ймовірність - нам з тобою все одно.
Напівревнощі, піввірність, напівфальш, напівкіно.
Зовні - спокій. Вихор - в серці, - зорепад і буревій.
Ми ховаємось за скельцем від змарнованих надій.
І не в змозі припинити дикий шал своєї гри.
Все очима говорити можна тільки до пори.
Напівнатяк...Напівусміх...Напівдотик, наче струм...
Напівзіграна присутність. А в душі - по вінця - сум.
* Дока - майстер
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014
Висіли крила на гвіздку, а поруч пам'ять
Нитки мотала павуку – тенета править.
Й сама плела не гамаки – жахливі сіті,
Їх не розплутати ніяк, нікому в світі…
А крилам марився політ - дивенне диво! –
Їх ніс не шатл, не зореліт – самі летіли!
На спині маяли чиїйсь, сміливі й дужі, -
І вітер сам їм підкоривсь, був як недужий…
Але господар дивних тих криляток-крилець
Позбувсь їх нишком, мов важких, незграбних милиць,
Бо в небо він боявсь звестись, зустрітись з птахом,
Упавши, більше не звестись – рабом був страху.
Боявся видатись смішним, чудним, незграбним…
Костюм боявся забруднить у сонця краплі…
Висіли крила на гвіздку і засихали…
А десь, у іншому кутку, на них чекали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014
То ли пепел, то ли снег…
То ли ветер, то ли смех…
То ли плАчу, то ль плачУ…
Бьют в плечо… Всё по плечу?
И несёт… (иль я несу?..)
С носом быть?! (что на носу?)
Попусту или пустяк?..
Разобраться бы, но как?!.
Пешка, ферзь, ладья – и шах?..
Или просто: первый шаг?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538531
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.11.2014
(за мотивами есе Дж. Джойса "Джакомо Джойс")
Квітка без аромату.
Лунко – підбори, до неба.
Звивисте тіло змії.
Перли у мушлі губ.
Пташко з Едемського саду,
дивна наступнице Єви,
Я крізь середні віки
в латах років іду.
Усміх.
Дотепний жарт.
Довгі прозорі пальці…
Перший нервовий рух…
Почерку східна в'язь…
Тонуть мої слова
в тиші кричущій танцю…
Азбука Морзе рук…
Влучність коротких фраз…
Стіни… студінь… рояль… - пишна труна для звуків…
Мов капелюх, шолом… квітка прив'яла… спис…
Морок очей… Печаль… Спекотно-холодні руки…
Спить парасолька...
Шалом!..
В мандри іде УлІсс…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014
На асфальті душі осінь грає дощами staccato,
Вітер рветься кудись, наче хоче від себе втекти.
Журавлиним ключем відлітають у вирій солдати,
Нам лишаючи теплими червоногарячі листи.
Хай вони проростуть, хай вкоріняться в кожному серці,
Хай вусатим колоссям зведеться любов до землі,
І якщо із громами доведеться зустрітись на герці,
Ті листи журавлині серцям додадуть висоти.
Прийдуть весни нові, буде пінитись гречка до краю,
Закриваючи цвітом розірвані м'язи землі…
І в піднесенні дивнім я очі до неба здіймаю:
Струнко! В небі над нами солдатами йдуть журавлі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2014
Хтось мені в потилицю дихає,
Мабуть, "Я" моє друге.
То, буває, рядками кахикає,
То мовчки копилить губи.
Так побачити його хочеться,
Невідомого, незбагненного,
Та воно дуже вже соромиться
І лякається світла денного.
Якось, правда, я тінь помітила,
Підібрати хотіла,
Та вона розсипалась римами –
Й у світи полетіла…
І тепер я ходжу заблукана,
Все її виглядаю:
Позначаю стежини буквами,
У слова їх єднаю.
Повернися, близнючка-загадко, -
В'януть вірші, стлівають...
Аркуш білий… мережаний крапками:
"SOS! Вертайся! Чекаю"…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014
Ти вже йдеш… Я Тебе відчуваю
Й не коритися просто не можу.
Записник щохвилини гортаю –
А чи встигну усе?.. – і тривожусь.
Звіт у пам'яті звивин захований –
Так надійніше. Тягнуться пальці
Перевірити: що там вкарбовано?,
Скільки правди відсотків і фальші?
Чую кроки невідворотності,
Скрип дверей… коливання фіранок…
Я готова, Ваше Високосте…
Тільки дайте зустріти світанок,
Сонця з кухля відпить для хоробрості,
На незабудь погладити квіти…
А тоді у тривожній святковості…
Десь за обрій… Ви певні?… Летіти?...
Стать пунктиром… чи розчерком… – цяткою…
Я готова… Душа на припоні…
Обіцяйте лиш: милим дитятком
Повернусь на земні оболоні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2014
Поснуло все. Лиш Темрява не спить.
Вона домашні одягає капці
І варить каву з мудрості століть…
Муркоче тиша нишком на канапці…
Покликавши придворних світляків,
Вона таємну розгортає книжку -
І оживають мертві сторінки,
Вдягають фраки, шалики, манішки.
Іде похмурий Гамлет у журбі.
(Життям безцінним заплатив за смерть він!)
Офелія, ще трохи не в собі…
(Коханням знехтувать, народженим на небі!)
А Дон Кіхот вже пішки йде, без лат…
(Дивак! Він думав врятувать плебеїв!)
Годинник мірно лічить кроків такт
В почесній варті мрійника Морфея…
І, мудрості підсипавши у сни,
Згасивши світляків, неначе свічку,
Колише Темрява майбутні диво-дні,
Співає тиша нишком у запІчку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2014
Я вийду із себе і просто піду в нікудИ…
Так легко і дивно: мене не обмежує тіло.
В повітрі розсиплю свої нереальні сліди –
Їх вітер підхопить і дасть, як надію, їм крила.
І я – вже не я, розчинюсь у краплині малій,
На струнах луни, мов на арфі Еола, зіграю…
І десь загублюсь… І позбудусь химерних надій…
І раптом замерзну, … і випити схочеться чаю.
І я повернусь, і зніму павутиння думок
Із шибок сумних – і вони усміхнуться свічками.
Я вип'ю утоми терпкий і солодкий ковток,
І знов стерегтиме мене, мов злочинницю, пам'ять…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2014
Він швидко йшов, хоча й не поспішав,
Все розставляв, як кажуть, по полицях,
Ніколи на півкроці не ставав,
Спростовував всілякі небилиці.
Йому гукнула вголос: "Почекай!" –
Та дивний карлик не повів і вухом.
Він йшов і йшов кудись за виднокрай,
І я за ним, щоб наздогнать, - щодуху!
(І зупинитись не дозволено мені,
І зустріч не призначено завчасно.
Минаю по дорозі ночі й дні,
Збиваю лікті об крихку сучасність.)
Через плече він якось натякнув:
Зі мною поговорить неодмінно,
Як тільки вправно перетну межу –
Місток хисткий на перехресті ліній.
І буде вічність ціла для розмов,
Для одкровень, для сповіді й спокути…
Він швидко-швидко, мов на крилах, йшов,
Збираючи змарновані секунди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2014
И вновь сентябрь… И первый жёлтый лист…
Шуршат страницы Осени таинственно…
И вновь волненье: где-то Ученик
Путь начинает от Незнанья – к Истине.
Ещё чисты его черновики,
Ещё мечты ошибкам не подвластны,
Но две заботливых Учительских руки
Уже колдуют, к чуду сопричастны.
И мел скрипит…, и тесно у доски…,
И мыс Надежды тонет в океане…
Спасают Истину свою Ученики –
И крылья вырастают за плечами.
А за окном – сентябрь и жёлтый лист.
То Осень пишет золотом страницы
О том, как желторотый Ученик
Стал Птицей Жар, познав сплетенье Истин!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537050
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.11.2014
Замість яблук, серпень сипле в трави зорі.
Густо пахне бджолами мед в моїм саду.
Йде стернею дівчина в одіжі прозорій,
Засіває золотом долю молоду.
Їй стежина губиться ген за виднокраєм,
Повертає колесо сонце на спочин -
І Чумацьким Шляхом зоряно палає
Усміх диво-дівчини з присмаком жоржин.
А в повітрі солодко пахне прохолодою,
Серце б’ється стишено, з розумом в ладу.
Розміняє серпень щедро, з насолодою
Всі зірки на яблука у моїм саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2014