| Сторінки (6/513): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
За картиною Я.Фефелової
У білім цвітінні храму,
Підсвіченім сяйвом вишень,
Кульбаб запалю лампадку,
В бджолину занурюсь тишу.
В ній пахне промінням сонця,
Бруньками, нектаром, вітром,
Який у святковій сорочці
Босоніж назустріч світлу…
Узявши зерно молитви
На білі тендітні крила,
Летять кульбабкові діти
За межі земного тіла.
Виходжу із храму вишень
Й несу на долоні на згадку -
Дороги, гілками шиті,
А в серці – насіння кульбабки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
За картиною С.Арістової
А я чекаю на тебе
На розі спільної долі:
Мости веселкові на небо,
В кафе замовлений столик…
І місяць-ліхтар, і зорі,
І наживо голос симфоній,
І щастя багато калорій
В моїх холодних долонях…
Дрімає гарсон у залі…
Вечерю смакує вітер… Ти
прийдеш сюди… я знаю…
співало про це повітря…
Ти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015
За картиною С.Арістової
По вулиці Трояндових дощів
Струмочками калюж стікає пам’ять,
Погойдуючи хвилями човни,
Чиї слова потонуть в океані
Даремних снів, ображених обрАз,
Розкиснуть безпорадно й паперово –
І якорем на дно уривкофраз,
Мов каменем на серце, помилково
Луною підуть кола по воді –
Нерівним пульсом втрачених ілюзій –
І повний штиль на безвість у добі,
Бо час утік, повідчинявши шлюзи…
А парасоль зів’ялі пелюстки
Летять в минуле відболілим болем…
Чуття гірчать чаїнками на дні,
Читаючи останній листочовен…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015
За картиною Леонори Керрінгтон
[img]http://pics.livejournal.com/je_nny/pic/006sf493/s640x480[/img]
Уже й берези сонцю підкорилися
І підсмалили бік до чорноти,
І верби брунькохутром оКОТилися,
Гілки піднявши вгору, як хвости,
Вже сплутано граків із таловИнами,
І монохром зіпсований вкінець
Звабливими калюж ультрамаринами
І зеленню листочкових сердець -
Лише зима, прикрившись парасолею,
Все мріє про реванш до хрипоти
І, заховавши ковзани, вороною
Злякати хоче вісників весни.
Та марно! Прапорів летять метелики –
Цвітуть картато сукнями луги.
І п’янко наливають річкокелихи
Весняним щастям життєбереги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015
Прийшла Весна березовими соками,
Розвісила сережки-маяки
І з Паном на кущах до сонцеполиску
Зелені начищала мідяки.
А Лель із солов’єм щоніч хоралами
Від сну будили барви у квітках,
І Мавки танцювали поміж травами
У росяно-смарагдових вінках.
Лелеки розліталися колисками,
Висіли гнізда щастям на дахах,
А у печі тепло сміялось-бризкало
І сонцем розливалось у руках
Хазяйки Лади. Крашанки крутилися
Планетами під диво-писачком –
Історії малюнками родилися –
Фантазії магічним полотном…
І рушників дороги, шиті хрестиком…
Червона з чорним доля у стібках…
І на Голгофу шлях ходою хресною
Того, що пам’ятатимуть в віках…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015
Вони долали шлях удвох –
Юнак і сивочолий вчитель.
І перший брав завжди урок,
Бажаючи навчитись жити.
Дорога, довга і важка,
Вела мандрівників у гори;
Під ними ж пінилась ріка,
Бурхлива й гнівна, наче море.
- Учителю, моя нога
Намацати не може стежку:
Вона не товща за канат,
Та ж обіцяли Ви безмежжя!?
Той, зупинившись, помовчАв,
А далі юнаку промовив:
- *Людина робить ширшим шлях,
Але щоб він її – ніколи.
Так слід у слід вони ішли,
Занурившись у власні думи.
І учень бачив світ в імлі
(Він обмірковував почуте,
Бо ж згадувався заповіт:
**Урок без роздумів – порожній:
Не закарбується в душі,
А пройде повз, як подорожній).
А за плечима – півшляху,
А під ногами – спить вершина,
На плечах – хмари. В літаку
ти не побачиш й половини!
- Земля і небо! День і ніч!
Їм разом не зійтись ніколи, -
Велика відстань,певна річ! -
Юнак упевнено промовив.
- ***Вони роз’єднані, це так, -
Сказав учитель, посміхнувшись, -
Та разом сходяться отам,
Бо справи спільні мають… Чуєш?
Рожевий ранок змів крилом
Останній сон. І знов дорога.
І вже на березі удвох.
Бурхлива річка б’є пороги.
- ****Дивись: отак усе в житті,
Неначе води ці, минає –
Під зорями і день при дні,
Але нічого не вертає.
Порожні, стомлені торби,
Подертий одяг і… нотатки.
Вони нарешті перейшли
Той фініш, що здавався стартом.
- Чи всю я мудрість осягнув,
Скажіть, учителю, відверто.
- *****Хто вранці істину збагнув,
Тому під вечір можна вмерти…
Вогонь сміявся у печІ,
Наспівував тихенько чайник…
Усі поснули, а вони
******Між зір продовжили навчання…
Афоризми Конфуція:
*Людина робить ширшим Шлях, а не Шлях розширює людину.
**Той, хто навчається не міркуючи, впаде в оману. Той, хто розмірковує, не бажаючи навчатися, опиниться у скруті.
***Небо й Земля роз1єднані, але виконують спільну справу.
****Стоячи на березі річки, Учитель сказав: «Все йде, як ці води, щодня й щоночі».
*****Уранці пізнавши істину, увечері можна померти.
******Тільки наймудріші та найбільші невігласи не піддаються навчанню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572435
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2015
За картиною Дуй Гуна
Журавелиться пір’я сну,
Сипле небом із хмарокрил,
Що босоніж летить по дну
І хлюпочеться сміхом хвиль.
Стали мріями кораблі –
І ні якоря, ні вітрил:
Океаняться пінно сни
Під веслом журавлиних крил,
Для яких не існує стін…
Дзьобомісяць клює зерно,
Що росте на промінні зір,
Розпорошених за вікном…
День-прагматик засліпить ніч...
І розмокне папір човнів…
Та запискою на столі –
Тінь курликання журавлів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015
За картиною Р.Величка "Присмерки часу"
[img]http://img-4.artonline.ru/paintings/ROMERA/max_sumerkivremeni.jpg[/img]
Кулька часу летить планетою,
Залишаючи слід галактикам
То міжзоряними кометами,
То на Чорній дірі заплатами,
З неба падає хмар уламками –
Перестиглими парашутами,
Розцвітаючи в нас кульбабками –
Розпорошеними секундами.
В різнотрав’ї старих годинників
Золоті засіває сонечка –
Пелюсткові ранкобудильники
Стрілкопроменем у віконечко…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2015
Злякалась, Весно? Сходи не такі?
Мутації, напевне, в чорнозЕмі:
Куди не глянь – посходили кістки,
Замість веселих пагонів зелених…
Не перепілки гнізда в’ють в житах –
Там інші птАхи правлять новосілля
І сіють мінно смерті дикий жах,
Як стімфалійські* (пам’ятаєш?) пір’я…
Закуталася саваном Весна…
Від снігу посивіли віти-руки…
Ти жайворонку крила принесла,
А він сьогодні кряче круком, круком...
____________
*Стімфалі́йські птахи - міфічні птахи, які жили біля озера Стімфала в Аркадії. Вони мали мідні дзьоби, мідні крила й пазурі, а гострими перами вбивали людей, неначе стрілами з лука; живилися людським м'ясом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2015
А в умовах війни кожен день –
наче день народження,
і наступну добу проживаєш як рік,
і «загиблих нема» подарунком звучить дорожчим за
всі прикраси – і ділиш його на усіх…
А щоночі, прокинувшись,
крила шукаєш янгола:
чи з тобою? – й ховаєш від нього очі…
Тільки бачиш: сльозинка
із неба зорею падає –
і шепочеш пернатому: «То… пророче?..»
І, скрутившись калачиком,
засинаєш, знесилений, –
сни цвітуть «гіацинтами» та «гвоздиками»…
Ранок знову… живий… янголиними дихає крилами…
День народження… знову… свіча… з молитвою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2015
На обніжку сумної весни
він сидів і ловив парашутики,
від чиїхось відірвані снів,
і збирав у кульбабкові жмутики.
В оченятах хмаринки пливли,
а крильцята в торбині занудились,
розібравши далеке «курли!»…
Він чекав… бо шляхи переплутались…
Сніг останній найдужче пече,
і душа біля нього – бурулькою,
як ніхто не підставить плече,
щоб на нім набубнЯвіти брунькою,
Що розпуститься квіткою крил,
Маяком запалає опівночі…
Янгол плакав на небі весни…
позабутий… нікому не вірячи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570883
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2015
Ношу під серцем -
душа вагітна.
Була в ворожки (так, мимохідь…):
«Тобі, хороша, навіщо все це?
Дитина, бачу, чудна кричить:
така тендітна, а нескоренна,
химерну долю веде услід.
Це зайвий клопіт! Чи ти блаженна –
таке непевне нести у світ?
Навколо, бачиш, сама Руїна…»
А далі тихо: «То як назвеш?»
А я у відповідь: «Україна…
Щаслива буде?» –
«Колись… авжеж…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
Відцвітають дня тонкі пелЮстки,
Пролітають зорями крізь ніч –
І згорають сонячно, із хрустом,
Щебетом пташиним зусібіч.
Папороттю котиться по небу
Диво-квітки куля вогняна,
Пахне трав’яним настоєм степу,
Де вітрів розноситься луна…
А під вечір ніжнокольорово
Згасне день – і знову пелюстки
Затанцюють Всесвітом зірково
Понад Шляхом, ніби світляки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570569
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.03.2015
Сезонний тренд – зелені кольори.
Весна фарбує сонним травам вії
Смарагдовою щіткою вітрів.
Зеленим шумом виростають крила
Струнких дерев, що прагнуть висоти
І голубами п’ють небес калюжі.
Гілками рук сплітаються мости,
Де гніздами замкИ пташиній дружбі.
Дощем промиті пензлі весняні –
І на асфальті плямами палітра…
А перехожих чоботи смішні
Лишають слід, що зустріччю розквітне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015
Божевільна душа, усміхаючись, кривиться пусткою,
Ходить вгору та вниз по зруйнованих поверхах літ,
Розмовляючи тінями меблів, розбитих розлукою
На мільйони уламків накреслених смертю орбіт…
Силуетом щоранку заварює каву за звичкою,
Визирає із фото очима колишніх… своїх…
То наспівує Морзе, то голосно схлипує тишею,
Загортається пледами сутінок, танучи в них.
Спить і дурить себе, що птахами минуле повернеться,
Дім зведеться з руїн і поправить наляканий дах.
Божевільна душа!... Лихоманкою часто химериться:
Всі живі, як на фото… що тихо стліває… на прах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2015
Десь глибоко, в самому серці серця,
Воно росте, як проліска цибулька,
Зазеленівши, почуттями б’ється
Нерівного, але живого пульсу.
Буває, що скрипить зубами звуків
Або кричить акустикою болю,
І простягає променями руки,
І просить заспівати колискову.
І в мить урочу, квіткою дозрівши,
З пера спадає краплепелюстково,
Аби розлити почуттями вірші,
У серці серця вирощене… слово…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2015
А я весну розбризкую в калюжах –
І сотні райдуг стрибають з-під ніг,
СонцЯми зайців небо очі мружить
І хоче їх за хвостика схопить.
Рrêt-à-porter для шин тепер на часі
На подіумі заспаних доріг
Під гальмоскрип захоплених овацій
І світлофорів часотемпоритм.
Життя розмерзлось першою травою,
Хмаринки протирають вікнодні…
А я іду – і бризкаюсь весною,
Й дарує крила райдуга мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
А шлях привів у Гетсиманський сад,
Де у тіні ховалась тихо зрада,
І стерлися усі стежки назад,
І серед учнів не було розради,
Тож проспівав молитву до небес,
Готуючись до смертного причастя…
А ви раділи: «Він воскрес! Воскрес!»
І міряли грошима власне щастя,
Його топили смачно у вині
І частували м’ясом, наче вовка…
А Він віддав своє життя… А ви –
Цвяхи розп’яття, наче мишоловку?..
І руки чисті, і благі вуста,
І смерть Іуди вдало-показова,
Бо ж зрадник… Арифметика проста…
А хто із Вас на захист мовив слово?
А Він, любов’ю перемігши смерть,
До вас прийшов з позавідомих далей…
А Ви раділи: «Він для [i]нас[b][/b][/i] воскрес!
А ми пречисті!..» - і … грішили й далі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015
Дай, Боже, не втопитись в молитвах,
А тільки напоїти спраглу душу
Словами, що настояні в віках,
аби людей виводити на сушу.
Дай, Боже, не сприйняти міражі
За справжній рай утраченого саду,
І вчасно зупинитись на межі –
І Заповідей завчених не зрадить…
Дай, Боже, промінь сонця як свічу
Моїй душі, задивленій у небо,
І двері журавлиному ключу,
І шлях угору – проростання в тебе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Тендітна статуетка сакури
На тлі розквітлого півмісяця
Вдягла проміння вишиванкою,
Прикрасила волосся квіткою.
Співала, ноти прокладаючи
На полотні звичайним хрестиком,
Бо ж закохалась не вагаючись
У сині очі перелесника.
Весняний сад весільно пінився
Вітаннями, мов листя, пишними…
А наречена усміхалася:
До чого ж гарно бути… вишнею!
На тлі достиглого півмісяця
В очіпку з ягід молодицею
Колишня сакура із ніжністю
Співала тихо… над колискою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015
За картиною Дуй Гуна
А я увірвуся до тебе кульбабками літа,
Фарбуючи вії у колір метеликокрил,
Співаючи пісню дзвінкого колесонамиста
В тональності світла магічних купальських вогнів.
Віночком із рути легенько, неначе на хвилі,
Я ляжу круг серця – і папороть в нім спалахне.
Ти лебедем білим по плесу у танці полинеш
До пташки своєї – і в ній упізнаєш… мене…
І ліс стрепенеться… і тишу розгублять дерева…
І я, наче зілля магічне, тебе пригублю…
І стану… кульбабкою, легко здійнявшись у небо
На віях метелика… в пісні намиста вогню…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015
Не воюй з вітряками, благаю тебе, Дон Кіхоте!
(Небезпечна не сила, а дурість, повір.)
Їм приємно стояти на місці, немов у болоті,
Копирсаючись в мулі уламками крил.
Світ незмінний, на жаль. Це відома давно аксіома!
Дон Кіхоте, загублені лицарів дні.
Бачиш, тушки ковбас? А колись вони мчали, як коні…
Заховай Росинанта подалі, аби…
Від нагострених слів не врятують дідівськії лати.
Подивися, з душі накрапАє дощем.
Дон Кіхоте, з невіглаством годі до бою ставати:
Від заліза воно аж ніяк не втече.
Ти втомився століття німі день у день вартувати.
І зламався твій спис у затерплій руці,
Адже знаєш: найважче себе, наче гору, долати,
Дон Кіхоте, щоб світ не потрапив на манівці…
Не воюй з вітряками… доволі навколо омани…
Вірних друзів цінуй, ким вони не були б…
Зі своєї душі вимітай павутинотумани…
Мчи душею у небо, думками занурюйся вглиб…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015
За картиною Дуй Гуна
На підборах ходуль
Навіть море бува по коліно.
Я його перейду,
Щоб курінь будувати в Раю
На зразок пірамід,
Тільки з вікнами неодмінно,
Щоб на Схід і на Захід –
І в кожному – по солов’ю.
Замість стелі, небес
Пофарбовані киснем висоти,
Люстромісяць на них
Прикрашатиме кратеродні.
І до вогнища сонця
Ти стомлений будеш приходить
По стежинах зірок
Через хащі та відчай на дні.
Будуть яблука в нас
Запашні і такі безборонні…
Їх цілунків напившись,
Рум’яним прокинеться схід…
А заблукане щастя
Без шику та шпильок підборів,
Як звичайно, босоніж
Лелекою пролопотить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Любов весною вийшла з берегів,
Зламавши кригу, мов пароль на сайті.
І клавіші застрибали: «Кохайте!
І ставте лайки підписами снів».
І мозок мій човном підводним плив,
І вчив уже із рибами їх мову,
А ти закинув вудочкою слово –
І врятував з підводних течій-вирв.
Ковчегом парасольки дні пливуть,
Минаючи мереж звабливі сіті.
В якому ми зупинимось столітті?
І чи пороги зможем оминуть?
На нас Господь погляне з висоти
І лишить повідомлення у чаті:
«Летить голубка щастя! Зустрічайте!
Стрічками райдуг напнуто мости!..»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2015
За картиною Дуй Гуна
А що життя? Ріка між берегів
Із водовертю годинковострілок.
Твоє гніздо – на деревочовні,
Що нюшить носом слід смачної хвилі
І б’є веслом, відчувши часу плин,
І рве гілками напнуті вітрила…
А за стерном стоїш ти сам-один,
Приймаєш бризок рукавичковиклик.
По хвилях кінь несе тебе, несе
До Сімплегадоднів атракціону…
Десь там твоя Ітака, Одіссей,
Де пустить якір дерево, як човник...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Він чергував тієї ночі,
Віддавши крилам телефон,
Аби могли усі охочі
Гукнути в серця мікрофон.
Пальто, великі черевики
І чудернацький капелюх…
Він з неба поспішав на виклик –
У край недолі та розрух.
Здававсь кумедним перехожим
Із парасолькою в руці
Звичайний янгол, що не може
Візит відкласти, бо дощить…
Намокли крила янголині…
І по калюжах сум пливе…
А він… крізь прірву… неупинно…
Виводить душі… на сухе…
Лікує рани, кров спиняє
Цілющим зіллям молитов…
Кумедний янгол, що не знає
Стежок до темряви відмов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Вона в його душі жила як музика
Зустрічних смуг і потягів зітхань.
І взагалі, була для нього Музою,
Коли творив симфонію чекань.
Він нотний стан сплітав ключем бемолевим,
Ростив зі звуків вази ікебан –
І ніс весну в закохану історію
Крізь дюни днів і недовір бархан.
Але весь час спізнявся він на потяги –
І телефонні чулися гудки…
Вона жила у ньому як мелодія,
Якій до неба не ставало крил…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Земля весною щедра на зелО –
і спогадів насіння проросло:
щось пульсувало, билося крильми,
долало холод мертвої зими –
і врешті на долонях листя-рук
з’явилась кулька серця. «Тук-тук-
тук!» – мов крик дитини, що прийшла у світ,
пташиний щебет між зелених віт!
Я гартувала серце, як могла:
від протягів біди не берегла,
не зачиняла від людських очей
байдужості провіреним ключем.
І ось воно літає поміж хмар,
відкрите негараздам і вітрам.
Як сумно – проливається дощем,
змиваючи з душі спекотний щем.
Буває, тихо шелестить гіллям,
коли вода з бідою пополам.
Дарує кисень стомленим думкам,
що гнізда в’ють у кроні тут і там.
Так страшно, що колись (настане мить),
Залишивши коріння, полетить
воно в осінній сад – давать плоди,
щоб вічні крилохмари віднайти…
А раптом будуть яблука дрібні?
Куди тоді від сорому мені?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
А що, як замість неба – полотно,
По чорному підсинене акрилом.
І нас художник вивів [i]«заодно»[/i],
Лише штрихом позначивши пунктирно.
Він поспішав… продати свій шедевр
(Недосконалість має трохи шарму),
А ми застигли (босі й без манер),
Неначе скалки на порозі драми…
В майбутнє не накресливши доріг,
Махнувши підпис, натягнув на раму…
Розпластані, ми рахували дні,
Мов колючки у влучній епіграмі…
І врешті-решт стіна з відлунням битв,
Шпалерний несмак смугоквіточками…
І все життя над прірвою висіть
Шматком рядна, натягнутим на раму…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2015
Нарешті життєдайний лійкодощ
промчав по черв'ячках стареньких вулиць,
лишаючи калюжі від підошв.
Від лоскоту краплин сміявся, мруживсь.
А перехожі люди-горобці,
Сховавши голови у плечі-крила,
шукали в морі зливи острівці,
розкривши парасолькові вітрила.
І зеленіли щебетом кущі,
і папороттю квітнули шафрани...
І танцювали блискітки в душі
у ритмах підвіконня-фортеп'яно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2015
За картиною Я.Йерки "Сад садівника"
http://yerka.org.ru/pages/gardeners_garden.html
Я пристала до берега Саду надій –
І привітлива хвіртка, впустивши, вказала дорогу
До прогрітих на сонці стежинкових мрій,
Що тікали до моря зеленого – заростів гроту.
Там у затінку дум шепотіли кущі
І утома дрімала, узявши в обійми тривогу,
Дарувала суниця солодкі дощі,
Наливала веселки яскравої в чашку потроху,
Гарбузами на грядках горіли сонцЯ,
Достигав календар, набиралися присмаку дати…
І здавалось: триватиме так без кінця…
Я потрапила в сад… а хотіла ж … когось відшукати…
У трояндових снах мене кликала тінь,
А чия – силуету крізь ночі ніяк не впізнаю…
Садівник забуттям напував далечінь –
Я ж до когось
босоніж…
по стЕрнях колючих
тікала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
За картиною Р.Величка "Червоно-біле вино"
Шоколадні дольки зеброклавіш
Танули бемолями в душі.
По краплинах вишні осипались
І п’янили серце на межі
Озера Червоного кохання…
Теплих хвиль вологі язики…
Сонця позолочене чекання…
І самообману міражі…
Це в майбутнім на друзки, на скалки
І… на щастя битиме бокал
В срібні дзвони промінцями ранку…
Поки ж вишні у обгортці гам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2015
По тротуарах стомлених думок
В нічнім саду гуляє пам’ять вітру,
Фотографує кожний хибний крок,
Що ксероксом луни дзвенить в повітрі.
У відблисках ліхтарних молитов
Застигли миті ковані фігури
Від скульптора Медузи де Горгон,
Немов стовпи дорогою в минуле,
Де лабіринтом плутають нитки
Бажань химери, утікачки з Глузду,
Де червоточать яблуком плоди
Зневіри й гордовитості безумства.
Той шлях недремно стереже мій птах,
Бува, співає інколи пророчо
І ставить мітки дивні на руках –
Малює графік по болючих точках.
Якась із них зупинить мій політ:
Дерева – в камінь, грудами – скульптури…
І розчинюсь у світлі ліхтарів
На сотні тисяч скалок інфразвуку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2015
За однойменною картиною Я.Йерки
http://yerka.org.ru/pages/bagienna_herbatka.html
Після спринтів кар’єрних, підкорення самовершини,
Склавши в торбу ботинки, скрутивши змією тросИ,
Я згадала про зустріч, призначену мною в країні,
Де фарбують троянди й дарують усмІшку коти…
Прочинивши дверцята колись пречарівної шафи,
Павутиння прорвавши дорослих важливих думок,
Я прийшла, та на зустріч спізнилась назАвжди –
Тільки квола луна рознесла покуточково крок…
Стіл накритий, та чай вже холодний, прокисла заварка,
Час залишив годинник і зовсім із лісу пішов…
Капелюшника тінь захворіла і стала неначе нормальна,
А Сонько переїхав, і Заєць свій розум знайшов…
Залишився Чешир без роботи, бо посмішка зникла:
Зачепившись за гілку, порвалася від протиріч…
Все завмерло навколо, замовкло, доросло притихло…
Розгубилися карти, злиняли від десятиріч…
Заболочена пам’ять покрилася розуму торфом…
Репортаж не відбувся: немає Країни Чудес…
Я кролячу нору назавжди закупорюю корком,
Бо від саду ключі загубилися спринтово десь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2015
Неправильна геометрія жіночої диво-логіки
Будує палаци з вежами на луках рожевих хмар,
Гілки прикрашає квітами, позиченими у котиків,
Запалює птахоспівами по буднях серцеліхтар.
А прямокути́, що вікнами у душу, по-чоловічому,
Пригладжує словорюшами, змахнувши сльози наліт,
Розгладжує зморшки віями, плече підставляє крицево,
Дарує пір’їнки крилами, якщо загубив політ…
І, ставши на весни вищою у черевичках кришта́левих,
Вальсує по днях принцесою… І хай підбори крихкі,
Вона лебединемузою по скалках дзвінких ступатиме,
Щоб вам видаватись гарною (й без логіки!), чоловіки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015
За картиною Я.Йерки "Польський бонсай"
http://yerka.org.ru/pages/polskie_bonzai_1.html
Деревошлях розходиться гілками,
Де гніздами – будиночки з-під стріх,
Які в душі світають маяками,
Щоб ми не проміняли свій поріг
На той, що кращим видався між листям
Чужих гілок, мов пазурі, чіпких,
Де небезпечна незнайома пісня
Акордом обтинає твій політ –
І ти потроху урізаєш пам’ять –
І сохнуть ненароджені гілки,
І стоячи дерева помирають –
Ведуть дороги у глухі кути,
Бо родовід ростити – це мистецтво,
Яке не терпить поспіху і зрад:
Він виростає із долонесерця,
Зі щирості розважливих порад,
З турбот вершків про стомлене коріння,
З готовності пробачити брунькам
Бажання швидше скинути лушпиння
І стати тінню божевільним дням…
І шелестить альбомно фотолистя,
Гілки доріг ведуть за небокрай,
Будинки в’ються, як весною гнізда, -
Твій рід живе – розложистий бонсай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2015
За картиною Я.Йерки
http://yerka.org.ru/pages/zycie_na_ogryzku.html
[img]http://yerka.org.ru/pages/original/zycie_na_ogryzku.jpg[/img]
Пішли й пішли собі, не озираючись:
Магічність яблук втратила свій смак…
Жували кволо, голод проганяючи,
НедОгризками позначали шлях
І рахували відстані небачені…
І їм стирались в пам’яті сади…
А на землі лишалися позначені
Їх жадібністю стоптані сліди…
У гори пнулись, зводилися вежами,
Торкали хмар заломлене крило…
Уявою блукали поза межами…
А під ногами… сто епох було…
І кожна чимось, та була позначена:
Уламками, недопалком надій
Знайти свій Сад, прапращурами втрачений…
Але віки лишали… перегній…
І загубились по шляхах непам’яті…
Вже недосяжним видавався Рай…
На яблуку Землі нащадки-карлики
Плекали «душі» в садосмітниках…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2015
Наркотична залежність від слова,
що вдягає корсетом епітет,
що вальсує по римах століття
на граційно високих підборах
і, в юрбі розчинившись метафор,
інтригує відтінками змісту,
непокоїть уяву імлисту,
розфарбовує звуки у запах,
що вдихаєш на повнії груди
і, підхоплений леготом хвилі,
відчуваєш по кроках за милю,
як босоніж ступає майбутнє…
Наркотична залежність від слова…
Підсвідома залежність від рими…
Із синдромом журби пілігрима
кочувати міжряддями знову…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015
За картиною Я.Йерки "Партія на острові"
http://yerka.org.ru/pages/partia_na_wyspie.html
[img]http://yerka.org.ru/pages/original/partia_na_wyspie.jpg[/img]
Наснилося. У шахи грали коні
фігурками зі справжнього життя.
Плодами час обтяжував долоні,
жбурляючи хвилини в небуття
лушпинням. Шикувалися будинки,
лякав людей загарбницький екстаз…
А коней мчав галоп у поєдинку,
змітаючи з клітинок раз у раз
в хрипкім іржанні мури і паркани,
чужі фігури (що їм, штучним, біль?!)…
Загрались дерев’яні істукани –
І спересердя кинули в глибінь
своє й чуже… І змило сон під ранок…
На дошці шаховій дрімає пішкотінь…
А кОней перелякані уламки
розкидало…
Наснилося мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2015
За картиною Я.Йерки "Сліпа вуличка"
http://yerka.org.ru/pages/slepa_uliczka.html
День затік вечірньо до квартири,
Грюкнувши дверцятами трамваю,
Вніс на черевиках смутку сирість
І в’язанку гострих слів… до чаю…
Мружились підсліпуваті вікна
Від зірок у лампі електричній,
Шашки відбивали крокоритми
По квадратах площі-шахівниці.
І розтанув дня невроз потроху
У глухім куті м’якого ліжка,
Уві сні долаючи епоху
Темпоритмів у шаленім диско…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015
За картиною Я.Йерки "Рай у підворітті"
http://yerka.org.ru/pages/raj_w_podworzu.html
Квартира з номером тринадцять
І дивний напис на стіні:
«Дзвонити тричі тим, хто щастя
Своє згубив у метушні.
Дорога в Рай. Усім охочим.
Не турбувать, якщо ви НЕ:
- готові серце в сміттєклоччя
відправити своє сумне;
- даєте згоду вбити пам’ять
(тут заборонений вантаж);
- здасте і мрії, і кохання
на почуттєвий демонтаж.
Все влаштувало? Тисніть кнопку –
І там за брамою удвох
По днях однаково-сиропних
Пливтимете в тіні епох…
Примітка. Яблуні немає –
Тому квиток в один кінець!»
…Дарма агенція чекає
Стовпотворіння із сердець…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562906
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.02.2015
І сходить день
налитим зерням сонця,
Пульсує вітер
в скронях осокор…
Прокинувсь цілий Всесвіт на долоньці –
Дитячих мрій дзвінкоголосий хор.
Вже очі снять незнаними світами,
Вже крила вій несуть за виднокіл…
А ще рука тримає міцно маму,
І в радості іще немає слів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015
За картиною Я.Йерки "Наука ходіння"
http://yerka.org.ru/pages/nauka_chodzenia.html
Було колись… не вмів ходити час:
Ще ні пружин, ні пасток, ні прискорень.
Ще пил дрімав на роздоріжжі трас –
Не поспішав, наляканий, між зорі.
Та раптом хтось немов пожартував,
Скрутивши коло у спіраль галактик, –
І часу скам’янілий динозавр
Негучно цокнув, звівшися на лапи.
І хижа лють збудилася у нім –
Тривожно завертілася планета,
Клубами пари піт її скипів –
І стік у грозах, утворивши Лету.
У хвилях розлетівшись на крапки,
Засіяв простір птАхою секунди,
Процокотівши коротко: «Лети
Й неси на крилах клопоти у будні!»
І натягнув тенетами годин,
Мов шахівницю, павутиносіті:
Він полював будильниками дні,
Мов перепілок у достиглім житі.
Його, бувало, мріяли спинить,
Зловити, піддурити, навіть вбити –
А він же дикий! Спробуй приручить!
(Одним укусом може отруїти!)
Та хитрість є: коли пружиносвіт
У леті зможе розпрямИти спину,
Той динозавр приляже біля ніг –
І стерегтиме вічності глибини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015
За картиною В.Рекуненка
О, цих дзеркал химерна, дивна суть!
Я свій портрет нітрохи не впізнала!
Там жінка втомлена... тоді як тут –
Метеликом на хвилях карнавалу…
В тій – за Бальзаком – досвід помилок,
А я ж… мені б… в Країну Задзеркалля…
Де кіт Чешир… де бЕзум – не порок…
Де в травах я колись себе шукала…
Здається, вчора… ні, була весна…
Чи, може, літо?.. пам’яті годинник
Замислився… на стрілках – сивина…
І під очима спогадів стежинки…
Невже то я? Статечна і сумна…
Від дотиків стомились рукавички…
Троянда стала жовта і бліда
І розгубила пелюстки з незвички…
Ах, Діно! Кицю! Ти ж була, як ніч!
Це ж кошеня – руде і не магічне…
І дзеркало – буденна вельми річ…
А те було казково-екзотичне…
Чиєсь послання на моїм столі…
Уже засохло, наче той гербарій…
Знайомий запах чаю, як тоді…
Кохав, виходить… я вважала – марив…
Тепер далекі – у своїх світах…
А може, є дверцята… прослизнути б…
Стікає в душу свічка у руках…
Холодне скло… у полум’ї секунди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015
За картиною Я.Йерки "Кімната"
http://yerka.org.ru/pages/pokoj.html#
У кишенькових джунглях дрімає річкоспокій
На килимі хвилястім під променями ламп.
Там зарості на вікнах і стовбури високі
Затінених в куточку струнких деревошаф…
Пантериться підступно руда домашня кицька:
У хащах причаївся папуготелефон…
А мавпостатуетці на тумбочці не спиться:
Вона скликає подруг будильником: «Бом! Бом!»
Веслую я по плесу, закутаний в дрімоту…
Сірник просушить душу багаття рушником.
І, мов залізна кулька, тікаю від роботи,
КидАючи, мов кубик, паперів сніжний ком…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
За картиною Я.Йерки "Епітафія"
http://yerka.org.ru/pages/epitafium.html#
"Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."
Г.Белль
Подорожній, коли ти приїдеш на До…,
Ти полями ступай обережно, бо шрами
Ще болять… а пшениці вусате крило -
То від янголів, що заплатили життями…
Придивися: калюжами плаває час,
Стрілки вправо і вліво в вітрах аномалій:
Там, під шаром землі, сталекісткокаркас
Від минулих шляхів – вагонеткомістралі…
Бачиш: зламані ребра глухих залізниць
З-під землі, де помпеями сплять лабіринти,
Де поломані вежі душевних дзвіниць…
Зупинись, подорожній, над ними в молитві…
Хмари шиють дощами майбутнє землі…
Вітер пробує смуток прогнати вітрами…
А у царстві Морени, в суцільній пітьмі,
Ще живуть голоси, що були колись нами…
Подорожній, колись ти приїдеш на До…,
На порослі травою сумні терикони,
Що кордоном в історії «після» і «до» -
Обережно: степам ще болить… по-живому…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015
За картиною Я.Йерки
http://yerka.org.ru/pages/dab_mieszkalny.html
Кіт першим був, хто дуба заселив,
Русалка потім на гілках зависла.
А далі – революція і криза
З квартирами для мас робітників…
Його пролетарям як соцжитло
Під комуналки стали виділяти…
А дуб миривсь – не міг-бо закричати
(Тоді гілки порубано було б)…
Урешті покрутило стовбур весь,
І межи листя сушиться білизна…
Пішла під хвіст коту його дідизна!..
(Не міг пручатись – пропадай як є!..)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
А коли прийде час на останнє в житті рандеву,
Хай душа одягнеться у шати осіннього листя
І, натхненно співаючи пісню-колядку-хвалу,
Сяде верхи на вовка, щоб межі залишити лісу,
Де стежини сумні переплетені вересом днів,
Де у хащах таємних живуть Перелесники й Мавки,
Де соснові колони, величні й суворо-стрункі,
Свічковоском стікають бурштинно по сонячних краплях…
Перевізник, стомившись, приляже на теплій ріллі –
І призахідне сонце в очах відіб’ється пророцтвом –
Я не можу не їхати… Там, на захмарній землі
Вже очікує Той, що на хрест за гріхи первородства…
На межі горизонту з душі позривають вітри
Позолочене листя – оголена піде, як перше, –
По канату залишених вовком глибоких слідів,
Між гріхів балансуючи й острах по хмарах розтерши…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2015
За мотивами поезії Світлани Моренець «Синій Конику, прощай!»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560870
Йшов конерік то підстрибом, то риссю,
галопом рвав листки календаря:
боявся-бо, підстрелений, не встигнуть
до точки неповернення. Земля
летіла в далеч… сріблились підкови
(чи то на сонці зблисками – ножі?)…
мости тріщали… падали опори…
zero кружляло хижо на межі…
скрипіла вісь, як стомлені колеса,
і час спинитись вкотре поривавсь…
Хотів пегасом рік у піднебесся –
мішок з бідою каменем тримав…
І Кінь… помчав... по зорях – кров з копита...
хвостом розкішним замітав сліди...
і десь за межами кінця й початку світу
змахнув з крила на жорна пуд біди...
І та – на порох від тертя об ребра...
а на землі здалось: засяяв день
в нових сонцях, посіяних на небі
у чистих нотах янгольських пісень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2015
А ми з тобою на гойдалці в паралельних світах:
Ти угору летиш, я – униз… Якось так
і незручно, і лячно: обІрветься мить –
хто тоді замість нас в божевільнім танку полетить?..
Ми з тобою на гойдалці… човник веслує на дно…
Час заплющує очі: йому все одно…
І ковтнути повітря не можна ніяк:
розплескалось, по хвилях гойдаючись… Гасне маяк
на вітрах міжпланетних… То вгору, то краплею вниз,
залишаючи равликом стежку від сліз,
як прикмету собі – Аріадни нитки…
Теорем катастрофа: зійшли з паралелей світи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2015
http://yerka.org.ru/pages/jesien.html
Осінь, бачу, прийшла. Опадає, линяючи, листя…
А в підвалинах пам’яті свічку світи – не світи –
стільки мотлоху там за [i]середні віки[/i] шелеститься,
що й годинник загубить секунди… В полоні краси
все частіше спиняються стомлені несмаком очі
на чужих сторінках в павутиння закутих думок…
Десь совою кричить недочитана книжка пророчо –
трохи ще подрімає, а потім – у шафокуток…
На балконах душі стало сиро й незатишно дуже,
бо захмарене Сонце на Місяць уже дотліва…
А коріння жилАве збунтовано пнеться на сушу –
І пульсує у скронях мелодія серця жива…
Тиха осінь вночі одягає Halloween-а маску –
і життя гарбузом дуже часто дає відкоша…
І підваляться дні, прикриваючи вкотре фіаско
захмелілих думок, що танцюють на лезі ножа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2015
http://yerka.org.ru/pages/gaj_pomaranczowy.html
У бамбуковім раю апельсинояблука,
Наче ядрами в траву ароматопадають.
Там світають ночедні золотими мріями,
Що, леліяні людьми, розрізають крилами
Часопростір на шматки – дольки апельсинові,
Що секундами (верткі!) сонцесокотікають.
Мов на крилах, час летить, і у день призначений
Відчиняє дверемить всі ходи з удачами.
Галереї вгору, вбік, прямо та спіралями…
Загубитись легко в них, посварившись з пам’яттю…
А в клепсидрах час не спить, мчить-пильнує стрілками…
Зачиняє щастемить двері половинками…
Апельсини на гілках – душі закорковані,
У ілюзієсвітах назавжди поховані…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2015
http://yerka.org.ru/pages/fatamorgana.html
Вітряк на березі стояв фатаморганно,
Неначе човен, що під час відпливу
Лишився хвиль чекать: присів на камінь
І сушить, мов пропелери, вітрила.
Прудка вода втекла на Місяць, видно,
А він загруз у мулі, як на горах…
В його думках – літають зграї рибні,
А пам’ять меле днів крупу на порох…
Проте він знає: вернеться зрадлива
Солодка хвиля в місяцецілунках,
Тоді пірне, немов злетить на крилах,
Напитись волі захмелілотрунку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
http://yerka.org.ru/pages/droga.html
Із казки, де кисільні береги
Обрамлюють молочносніжні ріки,
Де яблука на гілці золоті
спивають роси з ніжної блакиті,
Веде дорога у дорослий світ,
В кислолимонні будні в колір кави,
Де хліб насущний має присмак сліз,
Де часником печуть нагальні справи…
Дає відмашку марафону час,
Кружляють бігострілки по секундах…
А там, в кінці, натомлена душа…
Майне в портал, щоб злитись… з Абсолютом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2015
а я помирала разом з Донбасом
спочатку мені відібрало мову
потім контузило (певно, фугаси)
а на додачу ще й куля в голову
в операційній притрушеній білим
наживо тіло моє розтинали
я не кричала хоч дуже боліло
(серце, напевно, не різані рани)
тисячі хлопців у білих халатах
шили мене кулеметонитками
пульс рахували по спалахах ГРАДу
і кровотечу спиняли тілами
очі як вікна розчахнуті в небо
зболені зорі ночами рахую
анестезій і гіпнозів не треба:
дуже пече – значить я ще існую
хочеться жити як вволити спрагу
(степ пошматований вірю зростеться)
ніздрі лоскоче козацька звитяга
вільні вітри непокояться в серці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560178
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.02.2015
http://yerka.org.ru/pages/dozywotnie_wakacje.html
Блакить ставка смарагдова до дна,
В оправі з тиші кольору спокОю…
Душа, що в буднях випита до дня,
Блукає тут, легка, сама собою,
Бо в закрайсвітті вічність не тече,
Тут човнепристрасть не хвилює серця,
І зрада скорпіоном не пече,
І заздрощі не провокують scherzo…
Розлите intermezzo по чашкАх
Солодким м’ятно-малинОвим чаєм,
А ввечері портали по світах
[i]Утікачів від себе[/i] зустрічають…
Тут легко загубитись назавжди
І стати охоронцем задоволень,
Тож пам’ятай, заходячи сюди:
Каліф – годину, далі – раб без волі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2015
http://yerka.org.ru/pages/bardzo_tanie_linie.html#
Літак «Донбас». Політ у грозохмарі.
Наосліп. На удачу. Навмання…
Став на крило під ГРАДовим ударом –
З тих пір несе обірвані життя…
Він не встигає: пасажиротоки
Щодня на небо зграями ідуть…
Він утомивсь від сліз сухих потоків,
Що заливають скло в заобрійпуть…
А тут ще й попіл тугу навіває
І вихором обуреним несе
Туди, ізвідки вороття немає,
Куди і пошта лист не донесе…
Летить «Донбас» розкришений у далеч,
У прірву, в історичне небуття…
А ми живі… чекаєм… на вокзалі…
На станції «Розстріляне життя»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2015
http://yerka.org.ru/pages/ciche_dni.html
Чи то вежі, чи то ріжки…
Слина піниться з манішки…
Перемир’я після бурі
Все дірками, як в ажурі…
Спить машинка кулеметом,
Ворон – воїном з буфета,
Роги часу – на сторожі:
В тиші дихати негоже.
Під столом сховалась вірність…
Точить зуби нишком ніжність…
По чашках розлито сварку –
Чорну з чайника заварку.
Шпаги спиць клубок тримають
Слів, що ядрами літають…
Тиші час. Телегіпнозу
Зупинить вдалось загрозу…
Серіалом днів ефіри
Двох чужих в одній квартирі…
І фіналиться питання:
Де поділося кохання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
А я люблю, коли співає тиша
Птахами, вітром, краплями дощу –
Тоді перо небесні вірші пише,
П’ючи нектар із рими досхочу…
П’ючи нектар… було колись… та зникло…
Розлився сум туманом по полях…
У безголоссі заніміли ритми,
Ховаючи росинки у рядках…
Ховаючи росинки від не-квітів,
Які вогнедраконами цвітуть,
Які у вічність відправляють миті
Розтрощених снарядами секунд…
Розтрощених снарядами історій
Вже не зібрати в книгу польову…
А я люблю коли в зеленім полі
Співає тиша пісню солов’ю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
Безпритульно вулицями йшла,
Задивлялась в очі перехожим,
Бо шукала гарного житла
Для душі, яка мовчать не може…
А в цей час у Нього на столі –
Стосами нотатки і чернетки:
Недолугі правили царі,
Продавали совість за монетки…
Вже й дружина, знудившись, пішла…
Вже й колеги поглядають скоса…
Істина ж іще не розцвіла,
Та уже виднілась диво-бростю…
А в цей час на іншому кінці,
В ситому лососем МасСоЛіті
Торгувалися душесліпці
За мізерію зі срібла-міді…
І пишались критики-півні
НЕсмаком, натягнутим на рамку,
«Пильністю» недремною в собі,
Що від змісту залишає скалки…
З острахом втекла від торгашів,
Плутала сліди холодним вітром…
Крізь вікно – туди, де геній жив
Прямо із бідою по сусідству…
Маргарита… квіти в колір мук…
І кохання крапля для натхнення –
Творчість не жаліла крилорук –
І кружляли вороном знамення…
Бо ж митець не може щасним буть,
(Результату дуже штиль шкідливий) –
Десь на зламі двох світів збагнуть:
Шлях до себе – через божевільню…
А його герой – на сторінках
(Не горять рукописи, на щастя)…
І крилом змахнувши, наче птах,
Повела крізь зорі до причастя –
Спокою планетно налила
І турбот змотала павутиння…
А сама із Воландом втекла
В інший світ, який не знає
тління…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2015
Стікає тушшю завіконний сад,
Утворюючи таловин кружальця,
А на дротах прищіпками висять
Птахи, піджавши перемерзлі пальці…
Вже капле сніг десь глибоко в мені,
Тече струмками крізь долонь пороги –
І райдуга танцює на вікні
В солоних бризках крапель карооких …
Я відчуваю Снігокоролев,
Розплавлених на сонячному вітрі,
В невідворотності ходи дерев,
Що лід ламають хмАрками в блакиті…
Десь миє Герда сяєво дзеркал
На волю зайців жовтих випускає –
І плямолапи в кривизні лекал
Крізь душу дня по усмішках стрибАють…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559153
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.02.2015
- Ти пісня в пісні, що звучить в мені
Солодкими акордами щомиті.
Шалом, кохання! Наче бистрині,
Вклоняюся, щоб спрагу вдовольнити –
З очей напитись чистої води
Вродливиці стрункої Суламіти!
- Шалом тобі, мій царю, в щасті будь!
Мій виноградник дочекався миті!
Вже кубки до країв стоять налиті
Вином любові спраглих мо́їх вуст!
Веди мене на ложе зілля-трав!
Нехай сплетуться кедри й кипариси
Шатром дахів, що даленіє виссю,
Яку мені в коханні дарував!..
- Уже дощем умилася земля,
Гілки смоківниць одягнули квіти.
Шалом тобі, о ліліє моя!
Явись мені, найжа́даніша в світі!
Я о́ленем прийшов ізвідтіля,
Де гори тонуть в золотій блакиті!
- Шалом тобі, любов мого життя!
Таке вві сні привиділось, їй-Богу:
Тебе я загубила… тож в дорогу
Мене, як поводир, вело чуття…
Знайшла тебе… в полоні диво-сну…
О, не будіть мого кохання-лади…
Я посиджу з ним поруч тихо-радо,
Співаючи про нинішню весну…
- Твоя любов найкраща з-поміж вин!
Гублюсь між перлів зуб твоїх, і нині
Тону в меду солодких слів твоїх,
І в пахощах садових вітром лину...
Шалом тобі, зійди із верховин
І сяєвом залий мою долину!..
- Шалом тобі, мій наречений-кедр!
Я відімкну дверцята свого саду…
А ти не йдеш?.. Тебе сховала варта?..
Тоді я в самі ноги упаду,
Бо ти мені найкращий між царів,
Мов той Ливан, мов статуя в сапфірах!
Вуста – лілеї, що солодким мирром
Проміняться у пишноквітті слів…
- Прекрасна ти і чиста, мов сльоза,
Моя голубко! Відведи лиш очі,
Бо в них вирує пристрасті гроза,
Яка, боюся, спопелити може!
Шалом тобі, підмісячна краса!
Дозволь твоє життя у часі множить!
- Шалом тобі, властителю душі!
Прийди до мене, вирушімо в поле,
Де п’янко пахнуть стиглі мандрагори
І де гранати щедро зацвіли!
- Вуста твої – найкращеє вино!
Твої округлі стегна, як намисто!
Шалом тобі, моя прекрасна пісне!
Звойований тобою я давно!..
- Мої сади тепер уже твої!
Збирай плоди, як тобі належать!
- О пісне в пісні! Почуття твої
Кладу печаттю на своєму серці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015
І
Зростає Істина в саду Знання
У чагарях, порослих кропивою.
До неї не потрапиш навмання –
За сім печатей, скроплених росою
Трудів всенощних… Досвіду сивин
Вона лише на мить одну проблисне
Видінням дивним, явленим з глибин
Святого неба, що пропахло виссю…
Лише на мить… всміхнеться – і нема…
І знову по параболах між листя
Шукати інтеграл по пухирях
Загублених кропивологарифмів…
ІІ
Брижаться пінно розчесані гравієхвилі*,
Над океаном нависла химерна тінь…
Швидко тигриця крізь бурю застиглу плине,
П’ять тигренят долають морську твердінь
І розчиняються легко в тумані захмарнім…
Море самотнє прогіркло без їхніх лап…
Серце здригнулось – і змучено-зболена пам’ять
Раптом звелася камінням на сітці мап,
Мохом укрила їх, мовби то шкіра тигряча,
І заспокоїло штилем чуття свої…
Сонце лилося з-за хмари нещадно-гаряче –
Й стали німими від спеки ті острови…
Схожі на дерева гілку, зімкнулись дороги,
Іскорку правди ховаючи у глибині,
Тихо спинились, закуті в бар’єропороги,
Волі монаха скорившись. На видноті
Всі чотирнадцять застигли, приборкавши силу,
Тільки один заховався за обрій чуттів:
Істина поруч – шукайте навколо сміливо
Камінь п’ятнадцятий – світло прозріння в житті.
*Рьоандзі – буддистский храм у Кіото, популярність якого підтримується виключно завдяки саду каміння у дзен-буддистському стилі. Це один з найдивовижніших та найвидатніших філософських садів.
Сад являє собою невеличкий за розмірами прямокутний майданчик – 30*10м, засипаний білим гравієм. На майданчику розташовано 15 каменів, які об'єднані в 5 груп. Навколо кожної групи як обрамлення посаджено зелений мох. Гравій розчесаний тонкими борозенками, які асоціюються з м'якими брижами води. З трьох боків сад обнесено невисоким глиняним парканчиком.
Що ж уособлює собою каміння в саду? Дехто вважає, що це 5 гірських верховин, які зводяться до неба крізь хмари. Дехто – що це 5 островів у безмежному океані. Комусь здається, що це тигриця зі своїми дитинчатами перепливає бурхливе море. Асоціативний ряд безкінечний. Але в цьому саду є багато інших загадок. Одна з них полягає в тому, що з якої б точки веранди глядач не споглядав сад, він завжди бачитиме тільки14 каменів. Щоразу якийсь камінь буде зникати з поля зору. Можливо, в такий спосіб, дзен-буддистський монах Соамі, автор саду, прагнув показати людям безмежність світу, велич Космосу, Будди, натякаючи, що в світі багато непізнаного.
Ще одна загадка саду полягає в його гіпнотичному впливі на людину. Споглядання каміння дає можливість зосередитися, досягти стану спокою й заглибитися в себе, адже цей сад був створений майстром для медитацій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QP3YywgRx5A[/youtube]
За посилання дякую Артурі Преварській
І
По дендритах* чутливих вулиць,
острівцями нейронів**-площ,
я до серця твого простую,
де пульсує фонтанно дощ.
Схоже це на маршрути долі
(із прикмет відгадаю шлях):
он готично стримлять тополі,
а над ними літає птах –
пір’я в колір ультрамарину
в бризках піни вершкових хмар…
Ноти пісні, немов хвилини,
що з годинника – понад план…
Загострились чуття стрілою:
де чекаєш моїх долонь?
Тільки квітка?.. «Тобі з любов’ю…»
І вітри землетрусом скронь…
Знову жарти зіграла пам’ять:
загубила ключі й втекла…
Фотокартки сумний гербарій
під холодним цілунком скла…
ІІ
І так щодня, щотижня… скільки треба…
у кілометрах формул, креслень, дат…
Він має сотні варіантів неба –
від хмарки до блавату на дахах…
«Гектари» площ, і радіани вулиць,
і півтонИ замріяних вітрів…
будинків лабіринти очі мружать –
все саме так, як він того хотів:
у байтах віртуалиться реальність…
3D пейзаж по пікселях тече…
Цей світ живе у вимірі чекання…
Він звик до цього… зболено… уже…
парад секунд завершує свій відлік…
Співають тихо двері до-мі-соль…
Вона іде, всміхаючись блакиті,
а він… чекає…співпадіння… доль…
Її веде якесь чуття знайоме
по гіперпосиланнях перехресть...
А він програм перевіряє коди,
Тримає під контролем GPS…
Та сама мить… і квітка-семицвітка…
Вона згадає… буде все, як слід…
Та знову збій… у пам’яті поблідлій…
знов помирає електронний світ…
І так щодня… халат… палата… кроки…
політ надій, як обтинання крил…
Він не чаклун… він нею марить просто…
Кохання квітка… віртуальність мрій…
*Дендрит - це розгалужений відросток нейрону.
**Нейрон - електрично збудлива клітина, що обробляє та передає інформацію у вигляді електричного або хімічного сигналу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2015
На фотокартках кам’яніє час –
І спогадів складаються цеглинки
В будиночок минулого, де нас
Шукатимуть нащадки по картинках.
Їх буде вабити застиглий лабіринт
Із усмішок, одягнутих у дати,
Із написів незрозумілих рим,
Із побажань, що вміщують присвяти…
Нехай пильнують той чарівний дім
Від повеней, які руйнують пам’ять,
Від землетрусів пережитих днів,
Що душу найдорожчого позбавлять,
Бо це фундамент і для їх життів,
І їм рости корінням у минуле,
Щоб на даху лелекою зі снів
Щаслива доля крила розгорнула…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2015
У невагомості, на місячній доріжці,
Де шпигунів облесливих нема,
Він думав про порядність і про ницість
Людини, що народжена з добра…
Хотілося збагнути, як то сталось,
Що він – колись і влада, і закон –
Недобачав в душі своїй відсталість
Від істини, що найпростіша з норм…
Було «пробач» чуже і недолуге,
Бо як же бути з зубом, що за зуб?
А приписів неправедних цикута
Тихцем з’їдала людяності суть…
Був боягузом – відгадав Га-Ноцрі
(Він, мов рентген, – серця людей до дна…)…
Коли усе вирішують доноси,
То величі (та й гідності) нема…
Холодний Місяць пристрасті тамує.
Працює пам’яті сталевий м’яз.
Ні поспіху, ні часу не існує…
Лиш довгі тіні докором щораз…
Вливався промінь, наче мед, у душу –
І рубцювались виразки на ній:
Вже замість «хочу» чулося «не мушу»,
А замість «камінь» тихе «не убий!»…
По лезу світла, наче по канату,
Ступав Пілат у білому плащі...
Він щось кричав Ієшуа про страту,
Про Левія, Іуду, про дощі…
А на душі ставало дивно-легко
Від сповіді на тисячу років…
До Раю – сотні світлокілометрів…
Га-Ноцрі… Банга… Понтій… і віки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015
Часу душа – коліщатка секунд,
Цокання миті.
Тихо гойдає тумани століть
Тисячоліття.
Егоїстично тік-таком гризе:
"Мить зупинися!" –
І в монохромі застигло усе
Кам’яновисно…
Тріснув будинок колишніх чудес –
Сила інерцій…
Став безголосим життєвий експрес…
Прісним без спецій
Вічних пригод, поривань почуттів
Час… Не смакує…
Зникли річки та струмочки шляхів…
Вічність сумує…
Пам’яте, крила годин відпусти
Балансувати…
Над сьогоденням в майбутнє мости…
Цокають дати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2015
За мотивами мультфільму Katedra (The Cathedral) by Tomasz Bagiński
https://www.youtube.com/watch?v=msIjWthwWwI
Це твій собор – душі fata Morgana*.
Готичність веж на кінчику стріли…
Пірни у себе, відчинивши браму,
І смолоскипом віру запали…
Твоїх прозрінь і помилок обличчя
Іконами ввижаються зі стін…
І лабіринт стежок як протиріччя
Між «хочу» і «повинен» навісним…
Самотньо в храмі… сирістю відлуння
Все капає провиною в пітьмі…
Коріння звичок корчиться підступно,
Що вже несила зводитись з колін…
О, ні! Недремно тут вартує совість –
Вона і пастор, і незмигний кат:
Із дОкорів напише складно повість
І в руки інквізиції віддасть…
Із залу в зал – нема ні меж, ні краю,
Лише гризота сумнівів століть:
Навіщо я кімнатами блукаю?,
Чи світло істини дано мені узріть?
І раптом – стоп! Зірвався шлях у прірву…
Ліхтар душі – під стелю світляком…
І сам уже – нове коріння віри,
Цеглинка храму в темряві колон…
І хтось новий постукає до нього,
І пройде шлях з початку до кінця…
Шукає людство в Рай душі дорогу,
Де яблука нагадують серця…
*Fata Morgana - складне оптичне явище в атмосфері, складене з декількох форм міражів. Пов'язане з аномальною рефракцією сонячних променів, внаслідок чого в повітрі з'являються зображення наземних предметів, що знаходяться за горизонтом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
За картиною Я.Йерки «Фортеп’яно»
http://yerka.org.ru/pages/fortepian.html#
Хтось фортеп’яно виніс на смітник,
Не потрудившись клавіші закрити…
Хай ніжка зламана і в ранах правий бік –
Але воно іще хотіло жити!...
Пішли дощі… напився інструмент,
Розправив кришки зламане вітрило,
І, вибравши сприятливий момент,
Пустив коріння деревом несміло…
А потім позліталися шпаки,
Хатки прибудували у партері
І щовесни у два крила-руки
По клавішах щодня співали трелі…
Музичне дерево буяло у дворі,
ЧерствИх сердець долаючи пустелю…
І день у день концертились вітри
У солов’їно-шпАковій манері…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015
А намалюй портрет мого життя,
Ось так, як можеш, кінчиками пальців,
Краплинами незгаслого чуття
На полотні, натягнутому в п’яльцях.
Мазками буднів виведи анфас,
Політ душі – упевненим акрилом…
Малюй життя, що буде після нас
Пуантом крапки в зорянім ефірі.
Рельєф помилки виведи різцем,
Щоб раз – назавжди вивченим уроком…
Як полотну від болю запече –
Сарказму дай, аби знеболить трохи…
Коли ж просохне мій життєпортрет,
Звільни із п’ялець… рамок цих не треба…
А краще – парашутовий намет
Зроби із нього – й відпусти… у небо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015
За картиною Я.Йерки «Чекаючи трамвая»
http://yerka.org.ru/pages/czekajac_na_tramwaj.html
Я зупинюсь, чекаючи трамвая,
Проблеми відпущу за обрій дня…
І уявлю, що вулиці не знаю –
Й себе саму не упізнАю я…
Із капелюха песика дістану
(завжди здавалось кроликом щеня…) –
Душі твоєї фото пригадаю
І раз на двох помножене життя…
Під ліхтарем зустріну смс-ку
І смайломісяць подарую їй –
Відчую: я в тобі з гудком воскресла
Крізь букви в телефонному вікні…
Кролячою норою люк тривожить,
І чорна кішка – краща з королев! –
Сидить на рейках і очей не зводить,
Пильнуючи життя мого вертеп…
Ловлю крайвухом стомлені новини
У кінескопі вулиці – кіно…
А на деревах шелестять хвилини,
Що вдома зачекалися давно…
Дзвінок трамвая – виклик у реальність…
Квиток… компостер… колорухобіг…
Зупинка в ніч – і зоряна тональність
Твоїх очей по струнах
вій
моїх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
За картиною Я.Йерка "Суничне дерево"
http://yerka.org.ru/pages/drzewko_poziomkowe_3.html
А якось під ліхтариком суниці
Мені призначив зустріч… дивний гном.
До нього мчала стежкозалізниця,
Де поїзд заправляють… молоком…
Квитки там заміняють пирогами,
А за вокзал – гостинно вбраний стіл…
Жар-птАхи сплять у вазі, мов тюльпани,
Веселку гублячи пелЮстками пір’їн…
Усі дороги сходяться до моря –
У затінок порічкових кущів…
Заштилена вода до дна прозора,
Гойда листочок човником із мрій.
Там феї в надвечір’ї ловлять зорі,
А гном з торбинки дістає скарби:
Кришталечеревички інфузорій
І діамантовоподібні гарбузи…
А потім чай заварює, мов казку,
Вплітає в аромати спів чашок
І розливає снів солодку ласку
По таємницях заспаних стежок…
Рушає потяг у молочні далі…
Летить гудок суницями в траву…
На небі ніч, але в душі світає…
А можна, гноме, я іще прийду?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
(За картиною Яцека Йерки «Янгольська кухня»)
http://yerka.org.ru/pages/anielska_kuchnia.html#
У зеленому куточку неба,
Там, де тільки янголи довкруж,
Наливаються захмарним медом
Еліксири для майбутніх душ.
Крильцями збирають янголята
Щирості золочений пилок,
Додають любов червоних яблук
І блакиті синьої ковток.
Настоятись треба зіллю добре,
РЕшето випробувань пройти,
Загустіти мріями в сиропі,
Вкритись бульбашкАми теплоти,
Вітром оперитися потроху
І згорнутись колобком надій,
Щоб вертатись завжди до порогу
Крізь сум’ять життєвих буревій…
Цю закваску янголи змішають
З мУкою сумління, з каяттям
І до Бога у діжках відправлять,
Щоб її наповнити життям.
Молитви співатимуть в дорозі
Добрі крила янголиних зграй,
Щоби в монотонній життєпрозі
Ми могли в собі згадати Рай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015
(За картиною Я.Йерки «Бароко»)
http://yerka.org.ru/pages/barocco.html
Димів бароко і готичність труб –
Краса у стилі «техносамогубства».
«Залізо куй у поті своїх рук»,
«У грошах щастя,» - гаслиться безумство.
І вже тернами – стежка до душі,
Дірявиться прогалинами кладка…
Іудами – природу за грошІ!..
Сміється штучно знахабнілий пластик…
Трава прокисла, спалена дощем,
Ростуть безбарвні й безнектарні квіти…
І неба кулька, здувшись, на плече
Ось-ось впаде… А де птахам летіти?
Бароко степу треба дати шанс,
Вітрилами хмарини просушити
І проростити пагінцями в нас
Любові до природи дивоцвіти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
За картиною Яцека Йерки http://yerka.org.ru/pages/alarm_clock_seller.html#
Циферблатами котиться час,
Стрілки цокають картою душ,
Прокладаючи азимут в нас –
Доленосно-кінцевий маршрут.
Труться крильця малих коліщат –
Інкрустованих миттю хвилин.
Котить полем душі циферблат,
За кермом – продавець мандрівний.
Він то равлика маску вдягне,
То майне у траві світляком,
То роками зі жмені сипне,
То секунди скує ланцюгом.
Не сторгуєшся з часом ніЯк:
За хвилини щасливі даси
Не затертий до болю мідяк,
А частину своєї душі…
Циферблатами котиться час.
У кишені – шматочки сердець.
І рахунки по світу летять,
І секундам всміхаються десь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2015
За мотивами мультфільму Walt Disney's and Salvador Dali "Destino"*
За посилання дякую Артурі Преварській
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1GFkN4deuZU[/youtube]
Я тебе зустріла у пустелі натовпу…
Стрілки на годиннику ранили, мов спис…
В погляді століття потонули злякано,
За щитом ховаючи сонця мідний диск…
Я до тебе – сходами, лабіринтобрамами…
Ти мені Персеївся у польоті вій…
Лицарем привидівся, менестрелем з гамами,
Гамлетом збентеженим у журбі своїй…
Я із моря зводилась Афродітопіною,
Хвилювалась голосом телефоноднів…
І співала дзвонами, і кричала крилами,
І будила жайвора у душі твоїй…
У кульбабках ніжності твоє серце грілося,
І долало сумнівів сталеланцюги…
І нарешті співові лунко підкорилося –
Відгукнулось радісно цоканням хвилин!
Погляди зустрілися у пустелі натовпу…
Дюни, осипаючись, зміями повзли…
І кохання нашого полетіла ластівка
Напувати спраглого краплею сльози…
Хоч лунали голосно злих вітрів історії,
Заглушали фразами серця мікрофон,
Та в тобі назавжди я залишуся… долею,
Парашутомрією закружлявши сон…
*Destino - призначення
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2015
Я у покер із Долею грала,
Не навчившись, як слід блефувати.
А вона на вимогу давала,
Усміхаючись, краплені карти…
Туз бубновий, король на додачу…
Масті… руки… завищені ставки…
А бажання в тумані удачі
Замикались кільцем… удавки…
Я в азартнім полоні ілюзій
Обережності чашу розбила…
І, круп’є записавши у друзі,
*[i]royal flush[/i] переможно відкрила…
Доля реготом диким зайшлася…
Серце стисло… завмерли карти…
І на стіл – однієї масті
Чорні Джокери в стилі «фатум»…
Завертілися птАхами смерті,
Розриваючи душу навпіл –
Залишився рахунок в конверті
На мільйони життєкаратів…
*royal flush - комбінація карт у покері, варіант стрит-флеша, найстарший з усіх можливих, який складається з найстарших карт однієї масті (Туз, Король, Дама, Валет, десять).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
А ти пройди за Мною по воді…
Нехай тебе тримають крила віри…
Ступай в Мої підсинені сліди…
Немов по нотах річкової ліри…
Пройди за Мною… світлою душа
Твоя хай буде… змий водою сумнів…
Здолай себе… Дай тіні відкоша…
У серці хай розкотиться відлуння,
Неначе кола по святій воді,
Вологи прохолодної прозріння…
Пройди за Мною…стежкою в собі…
Залишивши на березі каміння…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
Тенісний корт під усміхненим сонцем. Час «У».
Двоє суперників. Бомбою падає м’яч
На посивілу від ляку, у росах траву,
Що непритомніє й гине під кроком подач.
Масло повітря прорізує посвист ракет-
Ок! І, відбитий противником, зойкає м’яч.
А у траві десь комахи справляють «бенкет»:
Коники грають на скрипках прощальний марш…
Виграно… Програно… Рукостискання брехня…
Висохлі сльози трави допиває печаль…
А під листком… у німоті… повзе комашня…
Тіні у траурі. Гра на межі виживань….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
Відеоепіграіф https://www.youtube.com/watch?v=GHgA-hWzHPA
За посилання дякую Артурі Преварській
Якщо не можна вітер змалювати,
прозорий вітер на ясному тлі -
змалюй дуби, могутні і крислаті,
котрі од вітру гнуться до землі...
Л.Костенко
Якщо немає крил – навчись літати.
Тут ні до чого пір'я, клей та віск.
Здолай усіх стереотипів ґрати –
І дай душі піднятися увись.
Навчись рікою литися у небо,
Де часто горизонтом вертикаль.
Збирай хмарки кульбабкового степу
І зорі світлячкові відшукай.
Немає крил – душі нарощуй м'язи,
*Знайди опору важелю в собі –
Переверни цей світ одного разу,
Пустивши небом в море кораблі…
*Архімед говорив: "Дайте мені точку опори, і я переверну Землю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
Скло прозорих небес
Зацвіло візерунками хмар.
Забіліли дими –
Траєкторія янгольських крил.
Крапле-пальці буруль
Розливають на сонці кришталь
По роялях дахів,
Де на клавішах спогадом сніг.
По дієзах дерев
Підвальсовує заспаний сад,
Голосами синиць
Розбиває на такти зими
Календар хуртовин –
Пересипаних нотами дат –
По бемолях душі,
Де біліють підсніжники рим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Поезія за мотивами мультфільму
https://www.youtube.com/watch?v=nwltCgkB6Pk
Дякую за ідею Артурі Преварській
Твоя планета перейшла в мою
Крізь логарифми світла у печалі…
Душі космічну музику ловлю –
І зорями у Всесвіт відпускаю…
Промінням звуків оживає сад:
Каміння в ньому дихає ритмічно,
Наспівує тихенько водоспад
Фонтани нот – гармонію одвічну,
Змиваючи прострочену печаль
Веселої фантазії луною…
Я відділяю стомлену вуаль
Того, що просто називалось мною…
Я вже нова… немає вороття…
Сум ентропії зіграно акордом –
І резонансом – хвилі почуття,
Які за світлом – звуковим рекордом…
Далеко ти… І музика в мені
Співає Морзе спалахами літер
В координатах чорної діри…
Тебе врятую звуками з палітри…
*Ентроп́ія — термодинамічна величина, міра тієї частини енергії термодинамічної системи, яка не може бути використана для виконання роботи, оскільки пов'язана з незворотними процесами розсіяння. Вона також є мірою безладу в термодинамічній системі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Зачарована стіна у зАмку –
Таємниця щастя на замкУ,
Зі шпарини сяєво світанку
Музикою ллється у танку…
А ключа загублено. І крапка.
Покоління змотують клубок
Безлічі шляхів і варіантів
Обдурити капосний замОк.
Фас вивчали, виміряли профіль...
Назбиралось радників мільйон...
Хтось стоптав по колу всі пантофлі,
Хтось анонсував Ієрихон…
Декого ці клопоти лякали,
Бо доріг до себе не шукав…
Дехто манівцями, по канавах –
По друзках минулого рушав…
А комусь хотілось "підмастити"
Коліщаткам – часу догодить…
Та вода хвилинами в клепсидрі
Розмивала лишені сліди…
І ніхто із них не здогадався
Придивитись краще до стіни:
Той замОк всього лише ввижався
Тим, хто не готовий увійти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554037
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2015
А там, у Раю, напевно, затісно…
Затори у небо та корки в душах…
І янголи навіть безкрило зависли…
І Бога, здається, вже сльози душать…
А тут без облич порожні бляшанки
Радіють і ставлять байдужий хрестик:
Зомбовані геймери грають в "стрілялки",
Тримаючи справжні… міномети…
І очі кривавляться ейфорією...
Мобільник душі давно поза зоною…
Як тяжко на лихо воєнне хворіємо…
Як боляче мститься забута історія…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553775
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2015
Схлипує досвід гірких помилок,
Капле отруйне питво для прозріння.
Як же засвоїть не вивчене в строк?
Як притлумити квиління сумління?
Як заховати в куточок граблі,
Ті, на які мимохіть наступаєш?
Як прив'язать до небес кораблі
(Рвуться-бо в далеч, а шляху не знають…)?
Як прокладати стежину в житті
Рівну й красиву, шнурочком неначе?
Скільки питань!.. До сивин не знайти
Відповідь. Важко робитися зрячим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553754
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2015
Рожеві вітрила у гавані
У хвилі вдивляються пильно:
Збентежене море у сАвані
Чи просто приборкує піну?
Спустилися хмари "голландцями"
Приладити вітрові крила…
Вкривається небо рум'янцями
Від сонного зблиску світила…
Вітрила тріпочуть надією…
І має пророцтво справдитись:
Десь Грей капітаном міряє
Схвильований шлях до гавані…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
Ти від дилеми – як чорт від ладану –
на інші теми… на волю жадану…
на той бік світу… життя… галактики –
перетворити… чуття… на клаптики…
і перелякано… озиратися:
"Кого обкрадено?"… не здаватися
в самообмані своїм… як в мареві…
Не треба… годі… блукать… примарами…
Чистенький… голений… презентабельний…
самовдоволено самосхвалений…
В душі ж – корозія… пам'ять – плямами…
Світів ерозія… стосунки – ямами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015
Знову плюс на термометрі. Вогко.
Сніг нагрівся та спину спалив
І засмаглим асфальтовим боком
Таємниці зими оголив,
Що минули січневі гастролі,
Хмар афіші вітрами знесло,
І сніжинки утомлено-кволі
Чемодани беруть на крило…
Глядачі перехожими сунуть –
І крижинки поп-корном хрустять…
І теплом розморожені думи
Вже весною спектаклево снять…
Коли ж знову – анонсами з неба:
Закінчився зимовий антракт!
Для Лютневої віхоли треба
Килимами дороги встелять…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015
Екологічна катастрофа душ…
Мізерніє людина з кожним роком:
Вироджується гідність крок за кроком,
Невігластво стовбурчиться, як рюш.
Гниє собор змарнованих сердець…
Дурманить збайдужілості отрута…
І звивина, до клавіші прикута, -
Уже маріонетка, не борець…
Короткозорість душ і глухота –
Діагноз для людини небезпечний:
Не допоможуть порошки аптечні,
Якщо в серцях кульгає висота…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552914
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2015
Утома. Нерухоме іntermezzo.
Рояль душі відмовився співати:
Болить октавам знавісніле scherzo
І глушить forte вибухом гарматним...
Розтерзаний руками піаніста,
Рояль захлопнув монотонні гами…
Він небом снить – озвученою виссю –
Де кольорові ноти дмуть вітрами…
Він на крило б… та замість нього кришка…
І пір'я клавіш розгубило звуки…
Рояль хворіє на кричущу тишу…
Судомлять серце метрономорухи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
Тут є будинок, спокій, сонце, сад
І вічність часу зоряно-безмежна…
Дрімає непотрібний циферблат –
Немає стрілок, дат, хвилин бентежних…
Але кохання втратило свій смак:
Воно не те без протягів розлуки…
Вмирає серце від щоденних "так" –
Не терпить спокою народжене для муки…
Скелетяться під порохом книжки
Без читачів, без цензорів… Чи варто
Було свідомо на розп'яття йти,
Себе самого Майстру повертати?..
А він мовчить, ховає очі десь…
Його перу вчувається неспокій:
Сьогодні, може? Та сюжет не йде…
Він спить собі в задумі совоокій…
Сідає сонце за планетний пруг…
Світає довга місячна доріжка…
До телескопа стомлено ідуть
Спокійний Майстер і його не-жінка…
За склом – Га-Ноцрі, Понтій, вірний пес…
І благодать тривожить напівдуші…
Планета. Спокій – зоряний, без меж,
Немов ковпак, який ось-ось задушить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
Час буває настінним –
У рамці картин.
Лічить він не хвилини,
А хід роковин…
На гвіздку примостившись,
Дрімає у такт…
Ловлять стрілки пушинки…
Століття летять…
А буває невчасним
Розмірений хід:
Обдирає сучасність…
Удач недорід…
Лікті – в кров, наче душу…
Надії – в смітник...
І порядністю душить…
І честь як сірник…
Є ж години крилаті –
Оперення снів.
Можна в римах літати
Над безладом днів…
І киває годинник
У ритмі хвилин…
І працює лічильник
Змарнованих днів…
Дзвони б'ють переляком!
Бентежиться час…
Миготять зодіаки
В тривозі за нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Я народився місячної ночі,
Комети хвіст виднівся у вікні
І шепотів слова якісь пророче,
Шлях непростий завбачивши мені.
А я звичайний. Трохи недоучка.
І схиблений на точності подій.
Пішла дружина: я їй надокучив…
Буденний факт в колізії земній.
Рукопис є, а грошей – ні копійки…
Душа щемить в якімсь передчутті.
Підсохла недописана сторінка…
Піду-но в місто… Гарно навесні!
Яке повітря! Сонце прохолодне…
І ноги мчать (куди – не знаю сам!)…
Стрибає серце в почуттів безодню!...
Але від того лоскотно думкам!..
Букет вогню! ВОНА ж згорить, бідаха!
Жахливі квіти кольору… розлук…
Сплетіння рук… Тонкий парфумів запах…
Й хода луни майбутніх хресних мук…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
А я слабка. Ти підеш – і заплАчу,
І струни серця нотами порву,
Не сподівайся – я усе пробачу…
За двох сама грозу переживу…
Зберусь на гору нашої розлуки,
Візьму, мов бритву, змащений смичок,
І душу, що приречена на муки, –
По тактах крові, аж до кісточок…
А пісня болю полетить у далеч,
Лопочучи метеликами крил…
І ти почуєш – і про все згдаєш…
Але намарно, бо мій слід простиг…
Мене немає… я пульсую в ритмах…
Скрипковий ключ зав'язано джгутом…
Нашіптую заплакані молитви…
Аби тебе пробачено було…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Схарапуджений вихором болю,
Лине час у завії хвилин
По заметах абзаців історій,
Де закладками сохне полин.
Розгубивши підкови щасливі, –
Без стежок, навмання, по тернах…
Маки сліду, мов мітки на білім…
По несхожених ще сторінках…
Простромивши галопово розум
Гострим списом на стрілці пера,
Нагадай нам, розгубленим: хто ми? –
На розп'ять перехресних світах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
Від серця трохи на схід…
Прошила навиліт куля…
Рану б зашити слід –
Рубець застарілий муляє…
Краяли довго (віки!)…
Прямо по водній артерії…
І приживляли шипи
Руки чужої імперії…
Якось усе заросло,
Начебто з'єднане намертво…
Ні… все до часу гнило…
І проривало – Майданами…
Куля навиліт… в плече…
Серце від болю в агонії…
Десь там ліворуч пече…
Роз'єднаність… території…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015
Власний варіант поезії за картиною, яку підгледіла в автора *SELENA*
Де ж ви поділися, Пані-із-Кавових-Снів?
Ранок у щасті заспав, ви ж розтали туманом…
Колір вогню півприглушених мідних тонів
Скиглить в мені цуценям і вилизує рани…
Каву розлито в душі візерунком чудним…
Я задивляюсь у плями пунктирів і ліній…
Бачу дві цятки родзинок на правім плечі...
Локони… вигини тіла дрімотно-звабливі…
Не оголошення – з запахом кави гризайль
Я розішлю по зірках в листопадовий Всесвіт:
Хай розшукають тебе – безпритульну печаль…
Рудоволосу, осінню, самотню комету…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2015
Без тебе цей будинок став німим…
Замовкли сходи… зачинились брами…
І часу дух, немовби клоун-мім,
Хитається між жестами й словами…
І за вікном завмер той самий день -
Скляні уламки неба між гілками…
Співають протяги, долонями дверей
Відстукуючи суму телеграми…
А відповідь блукає у світах,
Безадресна… байдужа… ніби квола...
Гойдає маятник… у клітці б'ється птах…
Замерзли вікна в безголосім домі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015
Чотири стіни…із картиною, замість вікна…
Повітря, розлите по вазах фаянсових (в грамах!)…
Ритмічно співає натягнута серцем струна –
У інших, заповнених вічною пам'яттю залах…
А там, на картині, застигло безмежжя розкриль,
Красиво вдяглося у складки нового блавату*…
І сонця великий блискучий солом'яний бриль
Стрічками проміння притримує хмаркову вату…
Та це все ж малюнок – гербарій колишніх чуттів,
Притрушений пилом чужих помилок і зневіри…
Кому це потрібно - шпалерам на сірій стіні,
Які, сперечаючись з часом, пошилися в діри?...
Торкнуся рукою… і раптом… в очах промайнуть
Дерева тінисті, кортеж журавлиний, будинки…
І я, наче лезом, думками… картину… прорву…
І вийду… з вікна, як свідомість, розсунувши стіни…
*Блават - тканина синього кольору
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
Я улыбаться перестала,
Холодный ветер губы студит.
Одной надеждой меньше стало,
Одною песней больше будет.
А. Ахматова
Душа простужена обманом…
Предательством температурит…
Ей повязать бы лоб туманом,
Дать компас, как свечу святую;
Ее отшептывать бы в травах –
Да на окне луга замерзли;
Ее б согреть огнем Купалы,
Что зажигает в небе звезды…
Она на белом покрывале
Лежит и бредит белой вьюгой,
Хотя вчера еще летала…
Сегодня небо стало мукой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550107
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.01.2015