| Сторінки (6/513): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
За мотивами казки С.Козлова "Їжачок у тумані"
[youtube]https://youtu.be/_Rugwd8ZNHY[/youtube]
Вже осінь.
Розливши туманом парне молоко,
Небесні корови летять на покоси у Вирій.
Пірнаю, мов риба, у білі розгойдані хвилі –
І чую, як осінь намацує покрадьки дно.
Відчую:
Блукає в тумані їжак колобком
І гірко зітхає, бо кінь загубився в долині…
І капає листя (це ж осінь!), і падає злива –
І сум розливає холодним бурхливим струмком.
Покличу:
- Егей! Забирайся на спину мені –
Я ж риба в туманнім коктейлі молочного ранку.
І вже, мов мурашки, холодні натомлені лапки
Пробігли по шкірі й затихли луною на дні.
Жаринка
[i]спасибі[/i] потоне в холонучій млі…
Запахнуть малиною теплі кружальця від ча́шок…
Туманові бризки злетять, діамантові майже,
А в них відіб’ється їжак на молочнім коні…
Вже осінь... тікає у Вирій… відчую… вві сні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2015
Іще одну гірку воєнну осінь
пророчать стиглі грона горобин.
Ось-ось вона дощем замироточить,
волосся вкривши саваном сивин.
Худа й сувора, в кришталевих берцях,
із криком журавлиним у руках,
крізь зиму піде рятувати серце -
на прощу по опалих молитва́х.
І Бог почує... Янгольська завія
очистить душі, втоптані у бруд -
і степ крізь сніг шафраново прозріє,
не залишивши й сліду від облуд...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2015
Якісь, напевне, бурі розмагнітили
Всесвітній час, діру створивши в нім, -
І він застиг, розкривши рота й стрі́лками
Ворушачи у подиві німім:
По вулиці, де за законом фізики
Долали кілометри з [i]V[/i] за [i]t*[/i]
Машини із блискучими мармизами,
Пронісся кінь, не дбаючи про те,
Що світ давно живе в космічнім маренні,
Що люди перебрались в Інтернет.
Він цокотів копитами у мареві
Німого пилу кращої з планет…
А люди вслід дивилися зворушено –
І щось у грудях билося живе
(Колись його ще називали душами,
Сьогодні ж більшість і без них живе)…
Та схаменувся час – й ковтнули сутінки
Ту казку. Лиш відлуння від підків
Гойдало по дворах забуту музику
Загублених у поспіху віків...
___________________________________
Формула знаходження відстані у фізиці: S=V*t,
де S - це відстань, V - швидкість руху, t - час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2015
У вулику серця
живе невсипуща бджола
і мрії частує цілющим закоханим медом,
і в’яже в букети, мов квіти конвалій, слова,
і пише картини з банально-щасливим сюжетом.
І крильця співають
Мелодію сонячних струн.
Від протягів тільки щільніше б закутати серце:
Його лихоманить від холоду, кидає в сум,
І часом від того гармонія сяєва рветься…
Та жало врятує
Уколом отруєну кров –
Від болю прозріння повернеться спокій у вулик,
Допоки співати світанкам не спробує знов
Бджола, що закоханий мед наливає у трунок…
______________________________
*Бджола в давніх українців - емблема кохання, що поєднувала в собі, за повір'ям, "солод меду й гіркоту жала"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2015
Настрій стрибає по клавішах,
Як по нотах: до-мі-соль.
На екрана білім аркуші
Букви грають словороль.
Їм сипнеш емоцій зернами –
І, дивися, проросте
Колючќами-словоте́рнами
Чи шафраном зацвіте.
Є слова, які бундючаться,
Є м’якенькі, хутряні,
Є такі, що будеш мучиться,
Як ковтнеш їх штук зо три…
Тож коли конячку настрою
По словах несе галоп,
Потурбуйтеся про засоби,
Що зітруть сліди підков…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2015
Коли скресає крига навесні,
Перун зими розлущує горішки:
З одного випускає в світ річки,
А другий повнить світ вогненним зблиском.
А грім сміється, знову молодий,
Гримить цеберком, миючи підлогу.
А десь у небі вічно, день при дні
Богині Вили душам в’ють дорогу:
Кому завтовшки майже із канат,
Кому тонку, неначе павутинка.
Самі стрункі, із косами до п’ят,
В одежах білих, очі-намистинки,
Вони й танок до ладу поведуть,
І заспівають, пічку підмалюють,
Води Живої хворому дадуть
І рани зіллям воям полікують.
Народжені від Сонця і Води
Звичайні українські Афродіти…
Летять вітри, розвіюють віки,
А Вили все дарують душі дітям…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594521
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.07.2015
Російський варіант поезії народився
ще в далекі студентські роки. Зараз,
прочитавши вірш Гості про сонячного
зайчика, вирішила до російського
варіанту додати український і запропонувати
їх обидва для прочитання.
[b]Дякую Гості за можливість повернутися
в майже дитинство[/b]
Последний луч земли коснулся,
Последний луч:
Он задремал – потом проснулся
В подушке туч,
Спросонья робко потянулся
За край небес,
Кому-то ярко улыбнулся –
И вдруг… исчез.
А через миг уже алели
Все небеса –
Луч яркой краски акварели
Плеснул слегка.
Он, озорник, писал свободно,
Во весь размах –
И синий воздух небосвода
Теплом пропах…
**************************
Останній промінь ліг на землю
(А може, впав?).
Серйозним бути надаремно
Він намагавсь:
Яскравощиро посміхнувся
Комусь з небес,
Аж до крайнеба дотягнувшись,
Він раптом… щез.
А за хвилину червоніли
Полотна хмар –
Промінчик мрій своїх вітрила
Розфарбував.
Писав невимушено й легко,
Мов чарівник –
Теплом пропахло синє небо
Від чарів тих…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2015
Данилку десять. Він вже старший брат.
Пишається тим хлопчик років з п’ять,
Тож раз у раз сестричку він повчає.
І лиш одне йому надокучає:
Гуляти з нею – то така морока:
Весь час мала тріщить, немов сорока:
Чому? та як? – до всього діло є.
Ще іграшок, буває, не дає:
Йому потрібні інколи ляльки,
Аби було в «таксі» кого везти.
От і сьогодні має з нею разом
Гулять на вулиці (в батьків немає часу…)
Сидить Тетянка з лялькою на лаві
І чує: «Чур, моє!», «І я, чур, граю!» -
Й біжить до брата (старший, він розкаже!):
- А що то «чур»? Чом так, а не інакше?
- Іди собі! Чого ти заважаєш?
- Данилку, то виходить, ти не знаєш?
- Іди, кажу.
- Ну, що ж, піду до мами, -
Ледь чутно брату мовила Тетяна.
………………………………………….
А голос мами казочку плете.
[i]Було, як світ постав, говорять, те.
Бог Чур угіддя людям роздавав.
- Чур, це мені! – тоді відповідав
Господар, ставив позначку-межу,
Аби ніхто кордон не перетнув.
Являвся Чур і в образі вогню,
Що мир беріг і спопеляв війну.
Це був могутній і шляхетний бог,
Бо рятував із Пекла він того,
Хто душу чисту, мов криштальну, мав.
Самого Чорнобога він лякав![/i]
………………………………………..
- Спасибі, мамо! Хай Данилко знає:
Тепер мене той Чур вже захищає!
- Не поспішай із висновками, доню,
А краще разом грайтеся надворі,
Навчіться шануватись і прощати –
І завжди будете в житті опору мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594329
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.07.2015
Маленька Оринка із братом Андрійком
Вели випасати на луки корівку –
Велику, сумирну, з очима сумними.
- Хмаринка на нитці, - сказала Орина.
Андрійко всміхнувся:
- Корова у небі!
Таке ще розкажеш! Це ж вигадать треба!
Почула розмову бабуся Палажка
І каже Андрійку:
- Було це чи казка,
Але ще прабабця моя говорила
Про те, що корова – насправді хмарина.
[i]Колись Чорнобог, ошукавши Перуна,
Його полонив і сховав в підземеллі.
На пошуки вирушив Тур-бог із Чуром.
А спека палила без дощику Землю.
Неслися обтяжені хмари по колу,
Але без Перунових стріл і краплині
Не можна було навіть впасти додолу.
Річки повсихали, і гинули звірі.
Летіли у Вирій благання, мов чайки,
Почув їх Дажбог і, зібравши хмарини,
На землю спустив їх. І ось не звичайні –
Молочні! – річки полились по країні,
Що їх дарували священні корови.[/i]
- Хто п’є молоко, завжди буде здоровим! –
Сказала бабуся.
- Дивіться у небо! – гукнула Оринка.
- Корова! Це ж треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594129
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.07.2015
У Антосевого діда, що живе собі в селі,
Працьовитий і сумирний коник є по кличці Грім.
Має гриву гарну, пишну, любить цукор і малят.
Будить вранці сонну тишу – кличе ржанням дідуся.
А в очах коня вологих оксамитом стелить сум.
- Чи, бува, не хворий коник? – каже хлопчик дідусю.
- Справа в іншому, Антосю, розкажу, коли вже просиш.
[i]У часи старі, прадавні бог війни – могутній Тур –
Від кочовиків навали вирішив створить межу –
Земляні вали високі. Хто ж їх буде насипать?
Українці впали в око. Наказав їм Тур узять
Сани (а було те влітку!) й землю навозити швидко.
Що ж пани (так плем’я звалось)? Нагорнули свій кордон,
Далі ж сипать відмовлялись. Спалахнув від гніву бог
Слово чарівне промовив – не залишилось нікого
Від панів, натомість коні заіржали на припоні.
Їх він і запряг у сани. Подивилась Коляда
На таке страшне знущання – й з неба колесо дала.
З того часу в українців кінь – найкращий в світі друг:
Топче у бою чужинців з козаками, і у плуг
Дозволя себе впрягати, землю краще щоб зорати.[/i]
Хлопчик коника обняв. Дідусеві ж так сказав:
- Залишусь у Вас на літо, буду Грома я глядіти.
А як навчите, то й сіна наготую на всю зиму.
Коник раптом заіржав. Може, дякую, сказав?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593924
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.07.2015
[img][/img]
За екраном Чорного квадрата
Цілий світ живе на полотні:
Піраміди зводять акробати,
Набувають значення нулі,
Чорний ворон кряче над містами,
Чорні діри замість образ[i]і́[/i]в,
Чорні душі у чорнильних плямах…
Чорним страхом скутий чорний мир…
Порожнеча… криза у мистецтві…
А над нею привидом – король,
Що весь час, вдивляючись в люстерце,
Бачить панталони та камзол,
Хоч на ньому – ні рубця, ні нитки…
І сто років знічена юрба
Аплодує образам, що зникли…
Чорний гумор чи невдалий жарт?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593671
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2015
За картиною Р.Величка "Кава-брейк"
[img]http://img-4.artonline.ru/paintings/ROMERA/max_kofebrejk.jpg[/img]
Бадьорий ранок. Теплі ноти кави.
Твоїх очей глибоке темне дно.
Тривожний присмак нотами металу.
Прозорих чашок тріснуте крило.
Гірка розлука – піною туманів.
Намиста розсип по зернятках днів.
І дух терпкий розмеленої кави
Годинником пісковим… до хвилин…
Безсоння склянка (друга… третя… п’ята…)
І ночі скло світанком – на друзки…
І раптом очі… в колір аромату
Міцної кави й… почуття вершки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2015
Миколка любить грати на гітарі –
Бриньчить на ній від ранку до зірок.
Допомогти ж хоча б чим-небудь мамі
Чи вивчити параграф на урок
Не має часу хлопчик-музикант.
Він каже: «Потребує жертв талант!»
Родиною пішли на відпочинок.
Лісочок, став – розрада для душі.
Намет напнули. Тато, взявши спінінг,
Пішов човна дістати з комишів.
А наш Миколка й вухом не веде.
Бриньчить собі те, що на ум спаде.
Заводять жаби пісню «скре-ке-ке».
Говорить мати: «Кличуть вже тебе.
Такі ж були любителі пісень,
Тепер скрекочуть вічно, день у день».
Акорди стихли. Хлопцю невтямки,
Тому і просить маму: «Поясни».
[i]Жив чоловік. Дударик був нівроку,
Але, на жаль, не думав про роботу.
Його дружина тяжко, день при дні,
Тримала господарство на собі.
Пішла на ринок якось торгувать,
То довелося й чоловіка брать.
Що ж, продає городину вона,
А він сопе в пивниці край вікна.
Спустився вечір. Вже й додому час.
«Я, - чоловік той каже, - ледь діставсь
Сюди. Назад вже мусиш ти
Мене, на плечі взявши, донести».
А жінці що? До того не звикать.
Взяла його на плечі й понесла.
Та, річку переходячи убрід,
Вона відчула: спина їй болить.
Тому й спинилась і давай благать
Мокошу сили трохи їй послать.
Побачила богиня дударя –
І злість її страшенна узяла.
У річку кидь музику, аж луна
Понад водою колами пішла.
І з того часу горе-музикант
Скрекоче, снів бажаючи всім нам.[/i]
Схопився хлопчик. Кинув гру порожню.
А сором щоки раками пече.
«Я розкладу багаття, мамо, можна?
Допомогти тобі у чому ще?»
Микола добре грає на гітарі,
А ще – відмінник і опора мамі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593260
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.07.2015
О пам’яте, одвічний вартовий!
По кнопках мозку клацаєш невпинно.
В твоїх шухлядах, певно, сто томів
Уже лежить із написом «Нетлінно».
Навіщо стоси? Бог не бюрократ.
Йому не треба графіки та цифри.
Він – на ваги прогірклий біль утрат
І надбане – крізь найдрібніше сито.
А ти шкребеш щоночі та щодня
І точиш серце мишею під полом:
«А він…», «А ми…», «А ти…», «А я… (чом я?)»
І трусишся лихваркою… До коми…
Та вже й тобі дається труд взнаки:
Чорнильні плями під’їдають аркуш,
Частіше креслиш, пишеш від руки
Ще й через слово – і того не правиш…
Вже виглядаєш мить, де знаком «Стоп»,
Недописавши букви, вмістиш крапку.
Зітхнеш полегшено. І днів коловорот
Здаси в архів, поставивши печатку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2015
Ідуть дощі. Дерев зелена зграя,
Ґелґочучи й лопочучи крильми,
Шле телеграму блискавкою хмарі:
«І нас у небо, як птахів, візьми!» -
І ловить пір’я відповіді краплі –
Промоклий лист – розбризкані слова…
Зелені крила, тугою набряклі,
Тихенько опускають дерева́.
Стоять принишклі. Вітер гладить чуба.
Втирає сонце сльози рушником:
«Не час іще. Польотам осінь буде,
Коли дими прогіркнуть за вікном»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593041
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.07.2015
Ходить бабцею Макоша
І дарує людям сни
Кольорові (повен кошик
Має ласощів таких).
При вікні сідає тихо,
І, співаючи, пряде,
Щоб в’язали Рожаниці
З нитки Долі макраме:
Якщо будеш працьовитим,
То й мереживо життя
Буде гарним – нитка в нитку.
А як ні – в самих рубцях.
Ріг достатку зорі сипле…
Тільки Сонце на поріг –
Одягне Мокоша крила
Й зникне лебедем в вікні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593031
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.07.2015
О, не журися за тіло...
Леся Українка
Прокинулась рано. Зима ще збирала валізи.
Та соки… ті соки уже нуртували в мені…
На кінчиках пальців сіреньким пухнастим сюрпризом
Чомусь примостились погрітись комочки-бруньки…
Прокинулась рано. Вкривали ще землю тумани…
А голос… той голос… та чий він?.. так сумно бринить…
Здається, хтось грає… так солодко тануть октави…
Але відчуваю, що серденько… крає… мені…
Прокинулась рано. А сонце ще заспане й кволе…
І перше проміння… всю пам’ять рентгеном… до дна…
То правда, виходить… звичайний… я ж думала: доля…
А очі холодні кололи…То хто ж я?.. верба?!..
Прокинулась рано. Дочасно. Ломило все тіло,
Узяте корою – а я ж… я прозора… як тінь…
Гей, люди!.. чекайте! Я вам подарую… сопілку!..
Заграйте, благаю, на серці… щоб по вітру… хміль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2015
- Тарасе, спізнишся до школи!
- Устигну!
- Синку, не барись! Ну, от! Шкільний автобус знову
Уже за рогом, подивись!...
- І хто це вигадав той розклад? Завжди крутися, поспішай!
- Ти випий чаю з бутербродом й на вуса казку намотай.
[i]Зима минула. Треба б Ладі весну на землю принести.
Вона й пішла у край слов’янський. Стомилась, видно, від ходи:
В степах Тавриди зупинилась, встелила травами й вмостилась,
Аби спочити. Та й заснула! Цим скористалася Мара –
Посіяла навколо зерна – колючеє густеє терня –
І світ за о́чі утекла…
А Лада спить собі й не чує, яка біда страшна чатує
На люд слов’янський. Стогнуть ниви: нема тепла – немає й сили…
Тоді співати землероби пісень богині почали.
І бачить Лада уві сні простягнуті до неї руки,
Поля холодні та німі, засіяні немовби смутком…
Змахнула сон тоді богиня і бігти кинулась чимдуж,
Але терни її спинили, які посходили довкруж:
Нестерпно тіло шматували – і кров червона залишалась
Рясним намистом на шляху.
Ті краплі бачимо й донині в червоних ягодах калини.[/i]
- І що ж весна? Не забарилась?
- Дійшла-таки, хоча й спізнилась. Тому й вродило трохи гірше.
Ти що ж оце – не будеш їсти?
- Ще, мамо, встигну на трамвай. За казку дякую! Бувай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592250
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.07.2015
За натхнення дякую С.Моренець
Ой, та на Івана, ой, та на Купала
Папороті квітка в небі розцвітала.
Пелюстки губила до самої ночі,
Щоб напитись чарів могли всі охочі.
А тоді надвечір загубилась в травах –
Осявати ска́рби. Івана Купала!
………………………………………
Ой, та на Купала молодий Ярило
Весняному сонцю літньої дав сили.
Дерева́ співали, зілля шепотіло,
Бо вінком у трави колесо скотилось,
Запалило жаром полум’я-багаття,
Щоб усе нечисте в світі спопеляти.
Спопеляти жаром стиглого кохання
Нічку найкоротшу. Поспішай, Купайло!
……………………………………………
Ой, та на Купала колесо замкнулось –
У воді річковій сонце потонуло,
І Життя зі Смертю поєднались вкотре,
Піднялась Макоша в небо до Сварога.
Він спустивсь до неї та й на білій хмарі.
Хай у світі Яви й люди будуть в парі!
Ой, пливи, віночку, милому у руки,
Щоб після Купала не було розлуки.
………………………………………..
Ой, та на Івана, ой, та на Купала
Папороті квітка цвіла-не згоряла.
Виростала в небі куполом кохання,
Що оберігає з вечора до рання
Від лихого слова, від очей недобрих,
Від біди та горя, що туманять обрій.
Наче за водою, лиха щоб тікали,
Як минає нічка, ой, та на Купала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2015
- Вдягайся, синку, і ходімо в ніч:
Вона вогненне запускає коло.
- Летітиме, напевно, ізгори?
Яке воно?
- То колесо любові.
- А що Любов?
- Постав із неї світ,
І ти, і я, і тато, і наш Бублик.
Живе вона мільйон мільярдів літ,
І той нещасний, хто не вмів здобути
Її вогню.
- Ми підем через ліс?
Квітучу будем папороть шукати,
Яка покаже місце нам зі скарбом?
- Бажать чужого – то, мій сину, гріх.
- Чому чужого? Тож нічийні клади?
- Нічийні, може. А чи знаєш ти,
Звідкіль були добуті оті гроші?
Крадіжкою (Господь не доведи!)
Чи навіть гірше… Гроші ті, як воші:
Візьмеш одну, а лиха на всі сто…
Запам’ятай, синочку, що копійка
У радість, як зароблена трудом,
А решта від лукавого, повір-но.
- Яка ж то лагідна вночі вода в ставку!
- Вона цілюща нині: все нечисте
Пішло у хащі, певне, до танку -
Русалок і Водяника не бійся.
- Немає сонця, а мені тепло
Дарують хвилі.
- Бо зійшлись глибини
Із полум’ям, яке раніш пекло,
А ось тепер тебе так ніжно гріє.
Ходім до вогнища, що квіткою росте.
На нас уже давно чекає батько.
- Неначе вдень, освітлене усе!
- Давай нам руки і – через багаття!
Згорять у ньому приспані страхи,
Страшні нещастя і гіркі хвороби,
А промінь світла в серці спалахне,
Який до нас через віки доходить…
- Дивися, ніч у зорянім вінку,
В росі холодній замочивши ноги,
Стрічає сонця папороть ясну -
Любов одвічну...
- Хай у серці сходить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591997
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.07.2015
Близнюки Павло й Петрусь гралися в пісочку:
Вежу зводили міцну разом в холодочку.
Мали кран і екскаватор, щоби легше будувати.
Раптом чує мама: крик! Сваряться хлоп’ята.
Треба їм допомогти та пораду дати.
- Екскаватор я візьму! Ти вантаж машину!
- Ні! Я краще дам ладу́! Чуєш? Відпусти-но!
- Оголошую тайм-аут! – мама їм говорить. –
Як вам діяти, підкажуть з легенди герої.
[i]Був колись Стрибог, бог вітру, парубком звичайним.
Захотів він за дружину взять собі Поляну
(славних подвигів багато вже вчинив, її щоб сватать).
Та вподобав ту дівчи́ну бог дощу Перун: «Богиня! -
він сказав слов’янам з неба. – Одружитись з нею треба!»
Вбрали Полю до весілля: одягли вінок із зілля,
Ко́су довгу заплели й до Перуна привели.
Бачив те й нещасний Стриба, і не зміг себе він стримать:
Блиснув ніж – і хлопець впав, наче неживий лежав.
«Я не хочу, щоб кривава учта шлюб мій омивала.
Хай же ти, красуне Полю, не дістанешся нікому!» -
Тут Перун ударив громом, всі попадали додолу.
Підвелись – немає Полі. Тільки дерево гнучке…
«Що то, Поля?» - «Ой, то Поля!» - чулось в натовпі гучне…
Оживив Перун тоді, завдяки Живій Воді,
Хлопця Стрибу й каже: «Брате! Разом маєм біль долати!»
Стали двоє сокола́ми й полетіли над хмарками
Десь у Вирій. І відтоді Стриба-бог вітри розводить
І на південь, і на схід. А Перун мов скам’янів:
Шлюбувати зарікався, від красунь всіх відмовлявся.
Зі Стрибогом він у парі водить дощ у темній хмарі.
А тополя ще й донині нас чарує при долині.[/i]
- Добре, Павле! Ми ж брати! Екскаватор ти бери!
Ну, а я візьму лопатку, разом будемо копати.
- От і добре, - каже мама, - обійшлося все без драми!
Вийшла вежа славна в хлопців. На піску стоїть і досі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591857
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.07.2015
Чорно-білий дорослий світ
Із будинками без душі
Пише тушшю скелети віт
І не любить живих дощів.
Він хворіє на першість місць,
Він зомбований власним «я»,
Розуміє він тільки міць
Купи гро́шей чи кулака.
А йому б пройти босоні́ж
По траві, замість вийти в чат,
А йому б загубить ключі,
Від шухляд, де цифри лежать,
І веселку на списах вій,
Доки шанси є на сльозу,
І у груди мотори мрій,
І закоханість у грозу…
Акварель і дитячий сміх…
Трішки дива і стільки ж гри…
Зверху щирості, щоб на всіх…
Друге дихання… ну!.. живи!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2015
Йшов Микита повз газони і знічев’я рвав квітки.
Перехожий-незнайомець зауваження зробив.
Спантеличений хлопчина вдома батьку розказав
Про пригоду, що лучилась, і такеє запитав:
- Пам’ятаєш, вчора, тату, ми букет ходили рвати
У садок до тітки Ніни, бо ж у мами іменини.
Квітам так вона зраділа, нас з тобою похвалила.
Чом мене той чоловік насварив? Я раків пік…
- Розумієш, синку, справи начебто були ті самі,
У меті лише різниця, а іще, мій сину, в місці.
Ростять квіти на газонах, щоб цвіли вони для всіх.
Ти ж зірвав їх незаконно. Тож таке робить не слід.
Мамі квіти ми збирали – в тітки дозволу дістали.
- Чи давно таке ведеться?
- Та як світ стоїть, здається…
[i]Сокіл Род сидів на Дубі та глибоку думу думав.
Врешті два яйця він зніс – чорне й біле. А із них
Лебеді два уродились, ледь до смерті не побились.
Род ту бійку зупинив, поруч стати їм велів.
Обернулися птахи на двох велетів тоді.
З’їли яблук молодильних, щоб безсмертним бути й сильним.
Сокіл Род таке прорік: «Разом будете повік!
Білий буде Білобогом, Світу Білому володар.
Чорний житиме в Пітьмі, Чорнобогом буде в ній.
Ви Добро і Зло у парі, Правда й Кривда у житті.
Будете лиш разом знані у майбутньому людьми,
Бо інакше не навчити їх у цьому світі жити».[/i]
- Тож, перш справу починати, що й для чого треба знати,
Передбачить результат.
- Добре, тату: буде так!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591661
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.07.2015
[youtube]https://youtu.be/ydtryV65UGk[/youtube]
На цятках-сонечках млинців
Пишу для тебе по клітинках
Ванільні ноти почуттів,
Які ховаються в родзинках:
Солодкий присмак має «до»,
Бо наша зустріч буде після,
Цілунком «ре» терпке зависло
І стало на«ми» - «фа»кт! А «соль»
Їмо тепер з тобою разом,
Терп«ля»че зносим дисонанс,
Коли фальшивить хтось із нас
Або дрібнить на скалки фразу.
«Сі»дай за стіл, як за рояль
В сонцях млинців – жарких софітів,
Маестро, музику зіграй
В родзинки схованої миті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2015
- Час настав, синочку, спати.
- Мамо, темрява страшна.
Можеш казку розказати,
Де від світла гине тьма.
- Добре, сину. Слухай міф,
Як був створений наш світ.
[i]До усіх початків світу Морок був, густа Пітьма.
Ні землі, ні сонця-світла – ніч усюди залягла.
В ній блукало вічне Око. Натомившись від шукань
Краю Тьми, воно спинилось. Потекла Роса-Сльоза,
Народивши Першобога – птаха Сокола Ясного.
Він промінням золотистим осявав усе навкруг,
Розпустивши дужі крила, птах зробив над Оком круг,
Уронив Сльозу на нього в колір золота ясного –
Утворивсь великий острів серед Мороку. У простір
Впала срібная Сльоза – то була Жива Вода,
Озерце вона створила – чисте-чисте, Тьмі на диво.
Із зеленої Сльозини взяв початок світ рослиннний.
Сів тоді у травах Сокіл та й замислився глибОко.
Думав довго він. Тьма часу збігла. Та одного разу
Сокіл жолудь золотий зніс і в землю посадив.
Сталось диво: Дуб крислатий з нього виріс і багато
Молодильних яблук дав, щоби світ весь вічним став.
Світло полилось яскраве, весело усюди стало.
Сокіл так прорік: «Я Вирій сотворив. І тут віднині
Буду вічно існувати, аби світом керувати».[/i]
- Добра казка твоя, мамо!
Але ще скажи: чому
Проганяє світло завжди
Чорну темряву-пітьму?
- Темряви тоді немає,
Як лелітка в ній палає.
- А в душі пітьма буває?
Як тоді із нею жить?
- Так, аби того не сталось,
Треба всіх людей любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591454
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.07.2015
Із Поліною Катруся – не розлить водою.
Всюди разом бути мусять. Дружбою такою
Всяк хотів би похвалитись і в дівчат того повчитись.
Але якось чорний кіт їм дорогу перебіг –
Посварилися дівчатка через ляльку, що у Нати:
- Ми, Поліно, більш не друзі: лялька гарна у Натусі,
Ти такої, бач, не маєш, то й по всьому. Грай, з ким знаєш.
Засмутилася Поліна та й пішла до хати.
День минає, другий, третій. Сумно стало Катрі:
Ната з лялькою весь час, а ось їй до пупса зась…
Каже мамі Катерина: «Що ж мені робити?
Як могло такеє статись? Як нам помиритись?»
Мама їй відповідає: «Чом усе так? Міфи знають».
[i]Місяць, гарний парубійко, палко закохався
В Сонце – уродливу дівку, довго залицявся,
Вже й сватів заслати мав. Раптом Зо́рю пострічав –
Тиху-тиху, яснозору – і в її очах, як в морі,
Молодець наш потонув, а про Сонечко й забув.
Цілий день, до опівночі прогляділо Сонце очі,
А коханого немає. Чи нездужає, хто знає?
Коли бачить: із-за рогу Місяць вийшов на дорогу,
Проводжаючи Зорю. Сонце каже: «Не прощу!»
В руки узяло меча і за Місяцем на шлях.
Що було – не нам те знати, тільки Місяць став щербатим…
[/i]
- Бачиш, доню, зрада – біль. Більше зопалу не дій.
Поясни усе Поліні, і не завтра, краще нині.
Запроси її на чай.
……………………………………………………………
- Ти, Поліно, вибачай.
Помилилась я…
- Катрусю! Я не се́рджуся: ми ж друзі…
Із Поліною Катруся – не розлить водою.
Всюди разом бути мусять. Дружбою такою
Всяк хотів би похвалитись і в дівчат того повчитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591300
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.07.2015
Звернуло сонце на осінню стежку,
Птахи вже відпрацьовують політ,
А я не дам, аби безжальний лід
Забрав собі оце тепло безмежне.
Його гарненько підгодую цукром
І, розпашіле, в слоїки наллю
Варенням в колір сонця-янтарю,
Щоб потім гріти чай, і душу, й руки…
Минуть дощі, майне за обрій осінь,
Земля від смутку вдягнеться у сніг –
Замерзнуть-засумують куці дні…
І в мене літа так душа попросить…
В каміні жарко запалю багаття
Гарячим, щойно з осені, листком,
Тепло суниці розведу чайком
І буду смакувати… літнім щастям.
Червоним від морозу снігурам
Підкину трохи літепла калини
Й шепну: «Ви знали тільки нашу зиму,
Лишайтесь в літо! Будем раді Вам!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2015
- Мамо, чом після дощу, - Андрійко питає, -
Небо завжди чисте-чисте і сонечко сяє?
Адже хмари сірі й чорні, як то може бути?
Часом ще лякає громом й зблискує усюди?
- Наші пращури, синочку, те спостерігали
І у міфах свою мудрість нам передавали.
[i]Син з’явився в Білобога – той Перун, ім’я якого
Поєднало сонця промінь й оберіг в одному слові.
Їздив він на колісниці, аж громи кругом гули,
Ну, а стріли-блискавиці рятували від пітьми.
Якось Сокіл Род, найстарший, наймудріший між богів,
Вершника до себе кликав і такеє говорив:
«Я тобі дарую небо. Ти тепер господар в нім.
Привести б до ладу треба синій простір. Тож візьми
В пригорщу Води Живої, з неї о́блок утвори
Та й помий блакить. Стрілою потім хмару ту проткни:
Хай дощі умиють землю – людям буде те приємно:
Коли дощ поля напоїть, то пшениця добре вродить».[/i]
- Дякую тобі, матусю, - промовля Андрійко.
Зараз оживлю водою квіти. Дай-но лійку.
- А як будеш [i]сам[/i] водою вранці умиватись,
То вродливим і здоровим будеш залишатись.
Прибирають навіть боги небо, коли треба,
Тож і ти завжди, синочку, лад наводь у себе.
___________________________________
О́блок - заст. хмара
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591076
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.07.2015
Роздуми над поезією Л. Ігнатової "Я іноді тобі снитимусь"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590986
На спитій каві колами сліди –
Хрести, сузір’я, без хвостів комети…
…Вона мені сказала: «Підійди.
Чи хочеш знати все, що пише небо?
Розкрию про народження і смерть
І те, що не говорять часто маги.
Тобі належить від піщинки чверть,
Отримаєш – вагою на карати».
А я у відповідь: «Яка тому ціна?»
Та розсміялась: «Усього лиш вічність.
Але погодься, що завжди знання
Втридо́рога… А тут ще й потойбічність…
Мерщій вирішуй і збирай торби,
Бо зорі налили вже цілу чашку
Пророцтв таємних радощів-журби.
Кивни мені, і тим даси відмашку…»
Лишився тільки кави аромат
І хвіст зорі, розмитий на півнеба…
Чи не задорого шахрайці віддавать
Все, що [i]лиш має[/i] справдитись для [i]тебе[/i]?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2015
Прочитавши на уроці твір про Гайявату*,
Стали Толя та Микита мир хиткий латати,
Бо ж розбили позавчора між собою глека,
А тепер оті уламки склеїть якось треба.
- Пам’ятаєш, як у творі? Варто люльку миру
Нам з тобою запалити. «Ватру» чи «Пальміру»?
- Та не знаю, що у батька я поцупив зранку.
- Не важливо. Тільки швидше. Ой, побачить Алька.
- Що ви, хлопці, заховались? Цигарки? А нащо?
- Помиритись дуже треба. Як без них? Хіба що…
- Ні, Толян! Ніяк без того! Чув же: люлька миру!
- Почекайте. Кращий спосіб знаю.
- Тільки живо!
[i]Наші пращури-слов’яни безліч різних богів мали.
Серед них Велес, чи Волос, - чередник. Навчив у воза
Він худобу запрягати, ну, й за нею доглядати.
Ще було у нього хобі: на сопілці грав худобі.
Та флояра силу мала: ворожнечу зупиняла.
Якось давні деревляни воювали за межу.
Ворог звався їх поляни. Склалось так, що бійку ту
Навіть сонцесяйні стріли, що в Перуна, не спинили!
Велес втрутитись рішився – і заграв їм на сопілці.
Вороги аж поніміли, меч та списи опустили,
Повернулися до тями – й побраталися слов’яни.
[/i]
- Де ж денцівку мусим брати? В лісі чи у полі?
- Нащо? В кабінеті співів дудок є доволі.
- Допоможе? Точно знаєш?
- Ти побачиш, як заграєш!
Потім вчитель дивувався: що це сталось в світі:
На сопілці хочуть грати Толик та Микита.
Знають музику тепер друзі «на відмінно»
І не сваряться: авжеж, мають дудку миру!
__________________________________
"Пісня про Гайявату" - епос індійців, де згадується традиція викурювати люльку миру, аби підтвердити мирні наміри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590881
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.06.2015
Готувалася Наталя взяти участь в карнавалі:
Приміряла те та інше, зрозуміти щоб, як ліпше.
Врешті-решт спитала прямо: «Що ж обрати мені, мамо?»
Мама, лагідна, як сонце, говорила любій доньці:
«Хочеш кізочкою бути?» - «Щоб сміялись з мене люди?
Краще феєю… чи Барбі… Гарне купиш мені плаття…» -
«Все ж, подумай ти, будь ласка. Ось тобі для цього казка».
[i]Ніч запала над землею. Все – під владою зими.
Навіть пісеньки веселі по куточках спать лягли.
Чорнобог не тямить щастя: він-бо Яву зміг привласнить.
Довго думав Сокіл Род, як урятувать народ.
Врешті вирішив: невдовзі Коляда народить Сонце,
І для того їй із неба до землі дістатись треба.
Чорнобог все те підслухав – відрядив у Яв Мару, щоб,
З Колядою позмагавшись, Сонце знищила назавше.
Бачить Коляда: нещастя! Треба хутко заховаться,
Не стрічаючись з бідою. То й прикинулась… козою.
Розбирає слід Мара – все не те. Де ж Коляда?
А в той час в очеретах, де гніздиться часто птах,
Злотне коло народилось – в світі все перетворилось:
Тьма холодна зараз зникла, а Мару ковтнула прірва…
В небі Сонце засіяло та живе все привітало.
Сокіл Род подивувався й задоволеним зостався.
[/i]
- То, виходить, що коза світу радість принесла?
- Недарма вертеп щороку водить кізоньку за роги.
Ну, то що тепер, Наталю? – мама доню знов питає.
Новорічне свято в школі. І, на диво хлопчакам,
Кози Нати, Віри, Олі з ними пляшуть козачка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590811
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.06.2015
На уроці праці Оля вишивала білу льолю:
В неї скоро буде братик, треба одяг готувати.
Підійшов тихцем Данило, шибеник і здоровило,
Та й гукнув (хотів злякати): «Нащо все це виробляти?
У візочку, ще й хлоп’яті вишиванку? Ну, й дівчата!»
Від зухвалу того Оля ледве палець не вколола:
- Помиляєшся, ти, друже, бо розумний, та не дуже:
Вишивка, це кожен знає, нас від зла оберігає.
- Оберіг – то забобони. Є дзюдо для оборони!
- От чудний! Про боротьбу хочеш міф я розкажу?
[i]Чорнобог злий зі Сварогом воювали не на жарт.
Не було в людей такого, хто тій сварці був би рад:
Вечір ніс Мару на крилах, що усе живе губила.
Ні мечі синів Сварога, ні вогненний смолоскип
Не долали Чорнобога й чорних ящурів страшних...
…Ось розчавлять вже хатину бога Сварги й Берегині…
Що робити?Господиня - шиті шовком рукави:
Спис Перуна, сонце стріли, гостроокі соколи́ –
Вгору руки піднімала – і вся нечисть відступала.[/i]
- Гаптування мало силу! Зрозумів тепер, Данило?
- Круто, Олю! Як в кіно! Ти пробач мені… Добро?
І тепер Данило зранку одягає вишиванку:
Може, гарна та сорочка вбереже й від двійки? Точно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590644
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.06.2015
[b]Про Різдво й Сонце[/b]
[i]За підтримку дякую Світлані Моренець[/i]
Налетіли білі хуги, снігу торбу принесли.
Одяглося місто в шубу, засвітило ліхтарі,
Бо ж узимку, кожен знає, сонечко відпочиває.
Чорну каву п’є віконце, а в мережі Інтернет
Завжди день, бо штучне сонце живить променем планшет.
Першокласник Чуб Іван у мережі запитав:
- На Різдво, то всім відомо, в світ прийшов Ісус малий.
Чом тоді пісні співаєм ще якійсь там Коляді?
Інтернет тоді хлоп’яті міфи став розповідати.
[i]Наші пращури слов’яни, як не знали ще Христа,
Сокола за бога мали. Він подбав, щоб світло й тьма
Не змішалися ніколи, – звів синів на їх престоли:
Білобог отримав Вирій, Чорнобог – підземний світ.
От і жити б їм у мирі, та схотілося пітьмі
Ще й над світлом владу мати – готувалась воювати.
Білобог, відчувши лихо, дві ясні сльози пустив –
Матір кола золотого всім на втіху народив –
Коляду – й Перуна-сина, що вогненнії мав стріли.
Змій-Дракон з пітьми порогів в самий Вирій прилетів,
Кинувся на Білобога, та Перун його спинив
Блискавицею меткою, покінчивши враз з війною.
Коляда з тих пір щороку родить коло Білобогу,
Щоб пітьмі не дати змоги керувать слов’ян народом –
В найтемнішу ніч у році іменин чекаєм Сонця.
І з Христом приходить світло, щоб любов’ю всіх зігріти.[/i]
Чуб Іван від дива «айкнув», залишив під міфом «лайки»:
Буде завтра чим у школі привернуть увагу Олі!
Свято йде! З Рідзвом вітаймо! Сонця промінь виглядаймо!
[b]Казки Карпат[/b]
Ми поїхали в Карпати
З братом, мамою і татом –
Край цікавий і далекий
Едельвейсів та смереки.
Вранці ідемо до лісу
По казки та по суницю.
Тато каже: «Де смереки,
Бродять духи давніх предків».
Квітів я хотів нарвати,
Та спинила мене мати:
«Не чіпай травинок: шкода
Зіпсувати Мавки вроду.
Круглолиця, довгі коси,
Хоч душі й не має зовсім,
Не робила лиха зроду,
Стерегла людську худобу»
Раптом братик зупинився:
«Тихше, музика у лісі!
Що воно? Звідкіль лунає?» –
«То Чугайстер в дудку грає.
Ну-мо, хоровод водити!
До танку ставайте, діти!»
Натомившись, на галяві
В зіллі потім спочивали.
А на згадку про Карпати
Будем фото гарні мати,
Ще насушимо суниці,
Що дали нам Мавки в лісі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590590
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.06.2015
Вирушаю рибалити в ніч.
Входжу в море небес до коліна,
Тихо лащиться зоряна піна
І тікає луна навсібіч.
Я чіпляю на вудку свою
Золоту, наче місяць, наживку,
Пропускаю між пальцями жилку –
І сузір’ям рибину ловлю.
А в очах її – туга і жах:
Там ікринки маленькі! Благаю! –
Пропонує космічного чаю…
Бризки… плюскіт… - і вітер в руках...
Що ж тепер? Золотої води
Набираю в порожнє відерце –
І від щастя вистрибує серце:
Будуть зорями квітнуть сади…
Вирушаю неквапом на схід
(Не розхлюпати б набране море)…
І за спиною бризкають штормом
Зорепади по кроках моїх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2015
Він починався зошитом новим,
Чекаючи: хто лишить в нім натхнення?
І не хотілось бути «черговим» -
Як решта сірих, навіть без імення.
І мріялось про геніїв чудних…
А хтось писав уже із помилками,
Години рвав, і сторінки бруднив,
І кидав тінь, і грав фальшиво гами…
Обкладинкою вечір дотлівав,
І день старий не мав тепер ілюзій…
Останній промінь віри у дива
Ліг зморшкою на темнім виднокрузі…
...А десь хлоп’я зеленого жука,
Погладивши, у трави відпустило…
А хтось налив щеняті молока… -
Того не бачив – лив у ніч чорнило...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2015
…коли споглядаємо окраїни Чумацького Шляху,
бачимо їх такими, якими вони були 80 тисяч років тому!
Якби хтось відтіля дивився на Землю, то бачив би її такою,
якою вона була за часів динозаврів.
Дарія Біда, ж. «Колосок»
Нас ще немає. Ми лише в проекті.
З обніжку Шляху бачить телескоп
Зелених динозаврів на планеті,
Такій дрібній, мов зоряний пилок.
Нас ще немає. Може, і не буде:
Не народившись, знищимо усе –
І до графи із позначкою «люди»
Рука лиш прочерк сумно занесе.
Нас ще немає, а Земля у шрамах…
Тож чи захоче пестити вона
Іуд, що риють іншим зради ями,
Чи буде рада Каїна синам?
Нас ще немає, та вагітний простір.
Спостерігає пильно телескоп
Десь на Шляху: йому ладнатись в гості
На уродини людства?
Відлік, стоп!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2015
А я мовчу. І ти мовчиш. Між нами
Живе, напевне, сіре мишеня,
Що проїдає створене роками –
Одне на двох (на чотирьох) життя.
Підточує зсередини, ліворуч,
І дірку не латає корвалмент.
І врешті-решт виходить бублик-покруч,
А не єднання душ. Їдкий «Момент»
Подразнює у носі оболонку –
Чуття себе (простіше - егоїзм)…
А скільки солі сипано в солонку?!
Пудів багато… досить вже… не їж…
На плівку тиші пишуться обра́зи…
Вона кричить, немов у мікрофон…
І стигне кров від кожної не-фрази…
І все щільніший той тишекордон…
Так можна в ній оглухнути назавжди!
Словами б перервати монолог…
(Чи не мовчати – означає зрадить?
Тоді чого отут ми сидимо?)
Ні, стримаюсь і не порушу тиші.
Ось аркуш. Ось червоний олівець.
А ось і серце, наше і без миші…
І солі пуд… І склеєний терпець…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2015
Приходжу додому. У шафу – свого [i]аватара[/i].
І знову людина звичайна в мені ожива,
Якій би, мов чайнику, випустить з носика пару
І книгу в обгортці цукеркою, щоб смакувать.
А ще б запросить на побачення бравого клена,
Який кавалером долоню мені на плече…
І очі ув очі – смарагдові в темно-зелені…
У вальсі натхненно… під оплески вітру. А ще
На гойдалці легко-дитинно злітати у хмари,
І вірити: крила не тільки в сумних журавлів…
А десь за кущами майбутнього вже [i]аватари[/i]
Готують пастки , щоб ловить парашутики мрій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2015
А знаєш, хай будинок буде твій –
Усе у ньому: книги, навіть діти.
А я піду. Моя «Кармен»-сюїта
Вже ледве дихає, відчувши ніж в спині́.
[i]Твоїм[/i] хай буде [i]наш[/i] фотоальбом -
Без мене зовсім (справа фотошопу) -
І можеш говорити про турботи,
Які на тебе, наче сніжний ком.
Перепиши літописи свої,
Мов Ярослав*, щоб бути бездоганним,
Не заплямованим минулого туманом,
В якім моїх не ли́шилось слідів…
_____________________________
*Мається на увазі Ярослав Мудрий, з іменем якого П.Загребельний пов'язує появу традиції літописання. За авторським задумом, у романі "Диво" Ярослав змушує літописця переписати хроніки, аби в них не було згадки про хибні кроки князя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2015
[youtube]https://youtu.be/isSe5HFAfY4[/youtube]
Дажбог пускає колесо із неба,
Зірками бризок губить іскри день.
Обруч магічний одяга Морена.
Сплітає хоровод вінок пісень
майбутній парі. Зійдеться з водою
вогонь священний. Зацвіте ріка
єднанням доль. Зітхне у снах луною
квітуча папороть, що клади відмика.
Злетить вогонь купальський жаро-птахом,
за обрієм загубить пір’я дня…
Весільні рушники, сорочку, плахту
Готуй, дівчино, до Покрови дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2015
Людина-глечик рідко знає міру:
Якщо ув омут – до самого дна,
У суперечках – щоби з рота піна,
А море до колін – не глибина.
Забув Господь позначити екватор,
Аби не запливала за буйки –
Людина-глечик, загубивши лаги*,
Летить у безвість. Часто – на друзки.
_______________________
*Лаг - прилад, призначений для вимірювання швидкості судна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2015
На схвильованих рейках дротів
Примостились оперені риби.
Із затопленої Атлантиди
Чути дзенькіт трамвайних гудків.
Парасольок медузи пливуть,
І ховаються в гротах русалки,
В серці мушлі, за тюлем фіранки,
На вольфрамах перлини ростуть.
Гей, натягуйте невід бажань
Із дощів – голубі павутинки –
І гукайте золочену рибку,
Що хвостом розганяє печаль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2015
Чудна епоха. Схиблений прогрес
У фотошопі створює ікони.
З землі до неба – раціо-експрес:
До Бога молитви у Skype-вагонах.
А як же диво, що жило в казках?
А зцілення від доторку святого?
Вони на пожовтілих сторінках
В Червоній книзі, поряд десь зі словом…
Але колись, з’єднавши по складах,
В душі своїй проростить те насіння,
І понесе між люди по тернах,
І знов врятує хворий світ Месія…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2015
Засіваючи зерна справи,
Пам’ятай: не всі проростуть.
Щось собі заберуть лукаві,
Щось утратить первинну суть.
Та коли зарясніють сходи,
Ще не думай про урожай:
Всюдисуще заздренне око
Буде гіршим за вороння.
Заглушатиме трав надії
Бур’янів знахабнілий лист,
Випиваючи світлі мрії
Черв’ячком, що совість прогриз.
І почне видаватись марним
Засівання (де ж результат?),
Пухирі від трудів криваві
Шепотітимуть: «Все! Не варт!»
Ось тоді у твої долоні,
Прохолодний ще від роси,
Плід впаде, як падають зорі,
Світла сповнені та краси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2015
Викривлення стовбуру в дерев,
Певне, від нестачі висоти:
Небо хтось на стелю замінив –
І немає їм, куди рости.
Стрибає на сушу з моря кит –
Не задовольняє глибина:
Там сміття – аж до само́го дна,
То й зануритись куди, нема…
Пліснявіє у людей душа,
Як на мілині шукає суть,
І тоді незмога їй збагнуть,
Що стає отрутою з отрут,
Небо промінявши на гроша́…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2015
«Тo thine own self be true»*
William Shakespeare
Як потай хочеться, бува,
Примірять черевики
Чужі, пройтися раз чи два
Поважно чи з підстри́бом;
А ще привласнити слова
(аби із ними й розум),
Щоб іншим в очі – курява́
І заздрість – до морозу…
Посади б неповторний смак
Чужої б… хоч лизнути…
І все життя летить отак,
Мов корчиться в отруті…
Коли надійде час уже
Поцуплене вертати,
Душа лишиться в негліже,
(а може й без халата…)
Аби не сталося тобі
Притичини такої,
Завжди – у радості й журбі –
Лишайся сам собою…
_______________________________
*«Тo thine own self be true» - будь вірний сам собі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
За картиною К.Роландо "Катарсис"
[img]http://orig06.deviantart.net/291d/f/2014/060/2/9/katharsis_by_aquasixio-d78h3po.jpg[/img]
Чекають рифи з піною у рота
Штормів і бур із посвистом образ.
Моїм вітрам не в радість та гризота,
Тому й тікають за очі щораз.
Їм навздогін кигичуть гнівно чайки,
Аж гублять пір’я скаргами листів.
А в мене вже кипить гостинно чайник…
І печиво гамує крикунів…
Не дочекавшись сварки, сплять пороги…
Човнами мрій веслує в [i]завтра [/i]штиль…
Нарешті спокій килимом під ноги
Нічних годин… До ранку кілька миль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2015
За картиною К.Роландо
[img]https://cs7062.vk.me/c7008/v7008652/d582/b9H7uXDF-B8.jpg[/img]
[youtube]https://youtu.be/p-yZadz-Nok[/youtube]
Бульбашки мрій дитинства.
Ницості камуфляж.
Смерті ціна за принцип.
Торгу кривавий раж.
Взято впритул «на мушку»
Завтрашній день Землі.
Цілиться дуло в душу
Кожному в цій війні.
Куля, - відомо, дура.
Що їй якийсь кордон?
Наші сьогодні мури.
Завтра чий Рубікон?
Можна в пісок, як страус.
Можна чекать на кадр.
Сота секунди лишалась,
Аби зупинить автомат…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2015
За картиною К.Роландо
[img]https://cs7061.vk.me/c7008/v7008652/d609/Da8vjhjLNgc.jpg[/img]
[youtube]https://youtu.be/1NHKbfeZ-Xk?t=1167[/youtube]
Ти знову тут наглядачем з небес.
А я щоніч своє втрачаю пір’я
Між лебедів на озері чудес,
Що бас-ключами вигинають шиї.
Сигара ночі. Попелу зірки.
Але даремно ти чекаєш згоди…
В мені живі живуть іще струмки,
І весь мій біль – на дно, мов камінь в воду…
Несила стане – я відкрию шлюз
І випущу по хвилях із полону
Душі своєї лебединий блюз,
Який співають крила саксофону.
І ти розтанеш, змучено-блідий,
Сигара-ніч ясний запалить ранок…
Лишу росою блюзові сліди
У ритмі шаффл. Впізнай мене, коханий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2015
Болить невігластво, мов карієсний зуб,
який загрожує душі нарвати флюсом.
А лікувать його – то марний труд,
Поки за чесність маємо два з плюсом.
………………………………………….
В інфляції були передумови:
Людських чеснот спланований дефолт.
Малою буде гривня, доки знову
Ми не відродимо до чесності любові.
Крутити ж гайки – задушити болт.
…………………………………………..
Сьогодні слову йняти віри – зась.
За доказ вимагають скани й фото.
Ти можеш не виконувать роботи,
Та в фотошопі маєш бути ас!
…………………………………………..
Папір для нас – корисна вельми річ:
Він стерпить все, ваги надавши справі,
Яка б там не була вона лукава, -
І краплі не ковтатиме всю ніч.
Нам треба визнати папір святим
За те, що так знущаємось над ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2015
Нарешті відпустка. Зітхає полегшено мозок,
І мій телефон не очікує прикрих дзвінків.
Душа замовляє на зіллі настояні грози
Змивати рутину з пошарпаних темпами крил.
Сніданок – із сонця засмажене око яєчні
Між тостами хмар. А десертом – родзини хвилин,
Які обіцяють солодку, мов мед, безкінечність
Польотів фантазій по картах пейзажів і рим.
Увечері склянка тепла запашного повітря
Зі співом цикад в розімлілій чуприні трави...
І спокій спокою – бальзам на скривавлені лікті…
Рушай, підсвідомосте, коником в шо́вкові сни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2015
Лишитись нащадкам
Коротким листом у вічність,
Аби в круговерті двадцятих – тридцятих століть
Від доторку їхнього
В мороці ночі зігрітись
І далі – по колах, за Данте, смиренно ходить.
Душа завмирає,
Коли на табличках із глини
Думок оживає красиво змальована в’язь.
Крізь тисячоліття
Лунають звичайні новини:
«мій друг оженився», «калина у нас розрослась».
І тьохкають в грудях
Відлунням по чертах і ризах
Написані пращуром давнім премудрі слова
В дарованій випадком
Дивній Веле́совій книзі:
«Були українці на схилах Славути-Дніпра».
То ми не чужинці,
Не зайди у власному краї!
І, може, ромашку звичайну побіля воріт
Колись прабабусі,
Ще дівчини, руки плекали,
Співаючи пісню під цокання кінських копит...
Листом для нащадків
Лишитись у часоефірі,
Аби родоводу співуча сталева струна
Мовчанням не лопнула,
Змусивши змовкнути ліру,
Яка від Дажбога своє існування вела…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2015
За картиною К.Роландо "Спуск-2"
[img]https://cs7056.vk.me/c7008/v7008652/d4da/ohB6IDNu9Wo.jpg[/img]
Сиджу у пащі неприємностей,
Неначе долі хворий зуб.
В оскалі хижої миттєвості
Шукаю вихід – життєсуть.
Уже палає паща полум’ям,
Надії злизані мости.
О доле, дай мені хоч голуба
Цю темряву переповзти
Повітрям страху в край до витоків –
Першоджерел добра і зла,
Де ти була гладкою ниткою,
Не мала в пам’яті й вузла.
А як не можна шлях мій наново,
Нехай лютує землетрус:
По кратерах, кардіограмами
Маленьким м’ячиком прорвусь…
Сиджу у пащі неприємностей.
Надії злизані мости
Гірким льодяником буденності.
Прошу: мене не проковтни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015
Є вертикаль угору, є – униз.
Та знижуть математики плечима:
То дві прямі, хоч як не подивись,
Отож нема відмінностей між ними.
А я скажу, панове, річ таку:
До неба, як по сходах чи канату,
Ми першою прямуєм на віку,
Аби від Бога мудрості дістати.
А друга з них лише на вид пряма,
Тримає балеринно-рівно спину,
Але в кінці не світло, а пітьма –
У підземеллі два на два квартира…
Крива пряма дихнути не дає,
Тримає стелю висоти – в коліно.
Людей купує, совість продає,
А кисень постачає погодинно,
Щоб не утнули зайвого думки,
Аби язик мовчав за протоколом,
Щоб [i]темне царство[/i] страху на віки́
Приборкало у вільнодумства норов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015
За картиною К.Роландо
[img]https://cs7053.vk.me/c7008/v7008652/d4f1/IXW3uy6RbqA.jpg[/img]
Шекспір сказав: «Усе життя – театр,» -
І між людей пішла на маски мода.
І джентльмена від ерзацу лорда
Удвічі важче стало відрізнять.
Свої лаштунки закриває день.
Змовкають п’єси вулиць і трактирів –
І під свічею місяця, спітнілі,
Знімають маски і пани, і чернь.
І здивуванню муз немає меж:
Роль Гамлета дісталася злочинцю,
Офелія в кохання грає з принцем –
І хто є ким, уже не розбереш…
Чи був Шекспір, а лицемірство є…
Сумує Лір, позбавлений палацу…
І дуже часто мудрому паяцу
Підступна маска шансів не дає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015
Не кидай слів на вітер, аби так
На мить крихку відчуть себе каліфом,
Бо собівартість слів тоді – мідяк,
За нього чисту совість не купити.
Не плюй в колодязь. Чистої води
Не замутить, але твоя ж отрута
Тобі у кров – і колами сліди,
І ніж у спину, й ворог замість друга…
Не поспішай палити всі мости,
Бо як минуле стрінеться з майбутнім?
До істини маршрути проклади
Щоб потім не сміятися на кутні*…
________________________
*сміятися на кутні - плакати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015
Ми всі розпізнані Інтернетом,
На сайтах душ зберігаєм скани,
Рахуєм пікселі на портретах
І чай п’ємо за столом екранів.
У Павутину, немов до сітки,
Життя складаємо по частинах.
А потім раптом зачинить клітку
Всесвітній розум, досі гостинний,
Увійде в BIOS спокійним кроком
І зробить повне форматування,
Нулі поставивши на епохах,
На фактах, датах і сподіваннях…
А далі буде нова система
Нових часів і нового Раю,
І звабить вірус підступний Єву,
І світ народиться від Адама…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2015
І
Мені налийте сонця у бокал,
Настояного на хмільній блакиті,
Щоб стало раптом весело словам
У їх польотно-неповторній миті,
Щоб сумнівів лихий туберкульоз
Прогрівсь антибіотиком проміння
І зупинився почуттів некроз,
Ковток зробивши сонцепросвітління.
Аби тепло по венах розтеклось
Акордами, даруючи нірвану,
Налийте сонця пробудити брость
У серці, що запліднено словами…
ІІ
Зайти б у схід, як в море, по коліна,
Вмочить долоні в сонячне тепло,
Надпити б трохи із нової днини,
Аби по венах радість понесло.
Лишивши колір сонця у відтінках
Засмаги шкіри, в кучерях витких,
Вітрилами підставить вітру спину,
Аби напнув до болю мрії крил.
Злетіти в небо ув останнім танці,
Щоб легко опуститись на плече
Твоє хвостом отих протуберанців,
Що їх прещедро клен гілками тче –
Листком осіннім. Так, без післяплати,
Зігріти зліва подихом легким –
І йти стрічати запізнілий захід,
Тебе урятувавши від зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2015
А Ти ведеш мене, сліпу, за руку –
а я щоразу плутаю сліди,
по шрамах днів засвоюю науку,
шліфуючи падіннями світи.
А Ти ведеш мене у вись спірально –
а я щораз [i]вертаю на круги[/i],
з картинки-пазлу гублячи деталі
в єдинім екземплярі – дні-роки…
А Ти ведеш, дбайливо, крок за кроком,
бо десь вершину бачиш в далині.
А я – сліпа. Прозріння б серцю трохи,
аби прийняти всі Твої уроки
і щедрість, подаровану мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015
На відстані руки іде війна.
Майбутнє мчить. До зустрічі півмиті.
Лякає тиша, бо вона страшна
раптовими займаннями блакиті.
До вибуху (до смерті?) півжиття…
А може, ціле? Важко відгадати.
Покадрово. У ритмі каяття.
Прискорено. Працюють градом ГРАДи.
Розп’ято знову. «Тіло дав і кров…»
До вибуху лишилось жити… вічно…
Шматується пшениці хоругов.
Тримайсь, життя: а раптом по дотичній?..
Душа вже спакувала чемодан.
Присіла скраю в серці. На доріжку.
Півмиті до майбутнього. Туман.
Не розвидняйся! Дай пожити… трішки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Зручно мати душу портативну:
Вміститься у кошик і в кишеню.
Можна продавать її за гривню,
Коли щедрий – то й за решти жменю;
Втерти можна носа за потреби,
За нагоди – постелить під ноги,
Спересердя викинуть із себе,
Просто загубить серед дороги.
Портативні душі – не новинка,
Тож нема на них і дефіциту.
Виробництво набирає швидко
Обертів і вовчих апетитів…
Портативні душі нині в тренді.
Жити з ними легко і практично.
Головне - привчитись до кишені -
до повітря, затхлого одвічно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
За картиною К.Роландо
[img]http://fc04.deviantart.net/fs71/b/2012/225/9/9869ec5fb941ca45ff318060610d4711-phbtny.jpg[/img]
В піалі озера дрімає розчин днів.
Покликаний, злітає перший спогад
В магічній кулі – бульбашці легкій,
Неначебто проспіваній по нотах
Вечірніх барв у відблиску свічі. Пора!
Ступають по воді латаття кроки,
Немов Христос. Хвилин тече хорал.
Питає гойдалка зі скрипом: «Хто ти? Хто ти?»
Магічних бульбашок сміється в очі скло:
Який ти справжній? За яким туманом?
В піалі спогадів таємне вабить дно…
Спиває вечір світло дня із гами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
Я – Фенікс-птах. В мені палають дати.
То чийсь безжальний і жорстокий жарт:
Ледь відростивши крила, помирати
У полум’ї – до пір’ячка, дотла…
Так рік за роком. Вас чарує диво?
Я б не дала за нього ні гроша…
Раз народившись, прожила б щасливо,
Щоб аж співала простором душа…
І, назбиравши цілий кошик трелей,
Один лиш раз пішла б у небуття:
До раю зацвітаючих морелей
Дорогою розлук і каяття…
Лиш раз один… Але в пекельних муках
Горю вогнем, коли настане строк.
Мене не проводжають навіть круки:
Нема поживи – все… до кісточок…
Проте пройшовши полум’я розп’яття,
Душа збуває геть намул і бруд.
Я – птаха Фенікс. Я – живе багаття.
Щоразу з іскри… - то великий труд…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2015
За натхнення дякую Цигановій Наталії
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584499
Я вийняла із себе на папір
її по краплях літер, як по нотах.
Вона пручалась і просила крил
не від кутюр, а так, щоб для польоту.
Вже на папері сплутались слова,
їх ручкою паровано намарно,
але вона жива, іще жива,
хоч кровоточить римами і марить…
Я зважуюсь на спробу: мов хірург,
згинаю аркуш по діагоналі,
уздовж і впоперек – душа у небо пурх!..
журавликом… зі складок орігамі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2015
Коли в душі у велетня пігмей
Командує всього життя парадом,
Чекать не варто величі ідей,
Бо не сягають неба самосади.
Одурена ерзацем висоти,
Мала душа маліє щохвилинно.
І врешті, від життєвої сльоти
В калюжі тоне, гине попідтинню.
А в серці велета розходиться луна
Від порожнечі внутрішнього світу –
І він чужі повторює слова:
Свої-бо пустці важко народити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2015
Короста на шкірі – хвороба заразна.
А що, як болячка свербить у душі?
То дьогтем її? Чи то все марнотратство
І краще в корості сумління лишить?
І як врятуватись від ницих душею?
Чи душем контрастним гартується вись?
Чи сталь нецинковану вкриє іржею
Від крапель холодних – й на порох колись?..
Украй небезпечна, говорять, проказа,
Бо нищить і м’язи, і очі душі…
А ще викликає, між іншим, відразу
До хворого, що продає за гроші
Своє найцінніше: і чесність, і гідність –
Без них-бо людина – від бульбашки «пшик»…
Каліцтво душі – то уже інвалідність
З єдино можливим фіналом – гаплик…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584379
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 29.05.2015
Шкільний календар розсипає аркушики днів
Малих літачків парашутами. Стукає літо
У класне вікно, де за партами все іще діти –
Їх [b][i]завтра[/i][/b] покличе усіх за штурвал кораблів.
І буде обличчя так часто від солі пекти,
Й бліді маяки не даватимуть світла в тумані,
І карта блукатиме хвилями ув океані,
Усе віддаляючи шлях від мети до мети.
Хай компаси серця не зіб’ються на манівці,
Нехай мілина не торкнеться душі ні на хвильку!
Сім футів під кілем! В життя вирушайте мандрівку!
Шкільний календар заповітом в дитячій руці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
Стоптали душу чоботи чиїсь,
Немає місця, вільного від бруду
Багна, в яке вмочили совість люди
І плямами по інших розтеклись.
Набридло вгору голову весь час:
Затерпла шия і… очам незручно
Всміхатися удавано і штучно,
Те спіднє бачачи, яке не напоказ…
В дірках терпець. Його латати гріх.
Прорвати робу килимка при вході!
І, опинившись чистим на свободі,
Тримати душу далі… від чобіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2015
Вже постмодерн до нас, як слід, дійшов:
анархія всміхається в руїнах,
днів монохромне життєдоміно
застигло в позі спійманої риби.
Кругом самі алюзії життя:
сумні хрести, голгофи та розп’яття,
і скомкано-невміле каяття
зависло, мов метелик над багаттям.
Нам, замість замків справдішніх химер,
ув очі трохи б крапель реалізму,
аби промить кришталикову лінзу
від пороху епохи постмодерн…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2015
А за вікном пейзаж у стилі сюр,
Мальований цинічною рукою:
Та купа цегли – то колишній мур,
А ця колода звалася вербою.
У небі траси для польоту птиць
Розкреслені подряпинами ГРАДів.
(Чи зарубцюються сузір’ями колись -
чи лишаться новим Чумацьким Шляхом,
відбившись лабіринтом на землі
до пащі ненажери Мінотавра?..)
Болять траві тату й численні тавра…
Пейзажі сюр… в реальному вікні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2015
Відчуваю себе орнітологом,
Бо щодня для пташини-«галочки»
Я мігрую у справах колами,
Щоб [i]нічого раптом не сталося[/i]:
Не «зламалося» [i]крісло[/i], мов гілочка,
Ні «вітри» не подули [i]неправильно[/i],
Ні примхлива чиясь «сопілочка»
Не заграла би [i]іншу[/i] партію…
Подивлюся: а галки круками –
Не по одній – по сотні (зграями!).
Вже, дивися, у серце клюнули
І вчепилися в душу пазурі…
Я візьму олівець рушницею
І по «галочках» просто крапкою:
Не бажаю себе – за спільницю
З тими, що й у тарілку… – лапами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
Вся справа в костюмі: він має «сидіти» -
Чистенький, охайний, завжди чепурний.
А розум – то зайве! Костюмчик який!
Вся справа в костюмі: хай менший на розмір,
Але ж подивіться на колір, на крій!
А совість – морока! Костюмчик який!
Вся справа в костюмі: за ним зустрічають,
Ще й усміх з кишені медовий такий!
За ним – манекен? Таж костюмчик який!
На магію Воладна дуже все схоже:
Костюмчик керує, на руку швидкий.
А що в нім ЛЮДИНИ немає – не кожен
Таке зрозуміє...
Костюмчик який!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2015
Після прочитання поезії Д.Растаєва
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582024
Весна гібридна принесе плоди
гібридні у подолі літа – в осінь.
І у косі білітиме крізь просинь
тоненьке пасмо хмар (чи сивини)…
Спитає мудрість в золоті дерев:
- Чому закуті яблука у крицю?
І чом у колосистої пшениці
Стебло – струна (чи то сталевий нерв?)?
У відповідь:
- Насіялось химер!..
Та ще й дощів залізних блискавиці…
Ото й вродило – ні собі, ні птиці…
Якийсь гібрид для монстрів-ненажер…
Зітхне премудра осінь крізь туман,
З казок водою скропить хвору землю,
Щоб навесні посіять добрі зерна
В пухку ріллю, а не у вирви ран…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2015
Геометрію зустрічі креслю
між нами не сказаних слів,
по описаних колах шукаю кутів радіани…
і фальшивить по градусах долі
сумний транспортир…
і на мапі самі паралелі – без меридіанів…
По дотичній до тебе
ковзалась кривенька пряма,
до вершини твоєї здіймалась – ламався олівчик…
Піфагор німував, не знайшовши прямого кута…
І гудок в телефоні
коротким, мов катет, лишився…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015
Недоброму й добро не допоможе.
Коли встелили в серці гади ложе,
Тоді отрута – еліксир у кров.
І в ейфорії невидющі очі
Не відрізнять родзин від червоточин –
На смітнику опиниться Любов.
І невдоволено зітхнуть у самоти́ні
Вуста, напоєні вином гордині:
Добра немає нині між людей.
А що б то просто спекатись гадюки,
І вимить з милом від отрути руки,
Й рожеві окуляри - від ідей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
Можна палаци – наново,
Можна тополі – в небо,
Можна дороги з ямами
вистелить полотном.
Милиці можна безногим,
Можна героям – славу.
Тільки душі каліцтва
лопатою чи бинтом?
Можна гіпноз на серце,
Можна «залити» пам’ять,
Можна зробити вигляд,
ніби і не було…
Можна усе, панове…
Тільки змінити гени
Тих, що проти салютів,
й Богові не дано…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
Прийшла гроза у сквер до обеліску,
Спинивши хмари, стала на коліна,
Поклала аромати мирних квітів
І пам’ять освітила всю, за списком.
На мить здалося: вирвалися з бою
І прилетіли в зранене століття
Всі ті, хто у вогненнім вирі битви
Життя нащадків врятував собою.
Гроза звелась. Громів гули салюти
І блискавка розписувала хмари
Мов заповітом. А гроза ридала,
Червоним маком розтинала груди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2015
Не зневажай
душі своєї цвіту...
Леся Українка
Буває, натрусиш [b][i]душу[/i][/b] у жмені
(Веселий тендітний весняний цвіт!) –
[b][i]Її[/i][/b] покладуть до брудної кишені,
Всміхнуться, кажучи: все як слід.
А тим порцелянам відчути б яблук
Терпкий до солодкого стиглий дух –
Вони ж череп’ям розбитим поблякнуть,
Загубиться мрій кришталевий звук.
Не треба як-небудь торкатися цвіту
Чи словом брудним, не помивши рук…
Зумійте весняну красу розглядіти,
Не мучте морозом байдужості хуг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2015
Людина – комп’ютерний вірус,
що нищить подібних до себе:
ненависті плащ на виріст,
жорстокості арбалети,
і хитрості довгі списи,
і золото (на заборола)…
Чому ж у людині ницість
все людяне поборола?
Майструються коні троянські
руками нових одіссеїв,
зростають сади гетсиманські…
А душі – маленькі, пігмеї,
бо вірусам серце – незвичка:
гаряче, важке, непокірне…
і кардіограма – на стрічку…
від вірусів… люди гинуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015
Майбутнє склало речі – і… пішло,
Не залишивши й лінії на згадку.
Пашить долонь збентежене чоло:
на річці часу зруйнували кладку.
Червоним світлофором день новий:
Мостів у «завтра» не будують нині.
Стоїть «сьогодні» - дурень-вартовий –
малює хрестик-мітку всім на спині,
що вже жили, в минулім і тепер,
що можна ставить в їхній долі крапку
і що життя – найбільша із химер,
яка не варта навіть і початку…
Я олівець поцуплю (хоч і гріх!)
і домалюю на своїх долонях
картину-мапу – плетиво доріг,
які ведуть до сивини на скронях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2015
Протерті лікті оптимізму
латаю рештками терпіння,
аби вітрисько песимізму
не застудив мого сумління.
А на термометрі емоцій
вже за буйками ртутний стовпчик,
новин невтішних хижий стронцій
підступно хвору душу точить.
Мені б нового оптимізму –
на розмір мій сорок четвертий:
у дні жорстокого цинізму
душа без нього може вмерти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2015
Посмішка незнайомки
Сьогодні мене врятувала
Від неритмічності кроків,
Від смутку гіркої навали,
Від думки про світу мізерність,
Про марність набутого по́том;
Посіяла справжності зерна
Та віру у користь роботи
В собі, над собою – до сказу,
До повені скреслої криги,
До теплого усміху фрази,
Що серцю дарує відлигу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2015
Уламки віршів учорашньої грози…
Ще колють пальці
Своїм відгомоном запінені громи,
А нерви – в п’яльцях
Канвою по квадратиках хвилин. Нитки
Гаптують пам’ять –
І там, на полотні, уже не ми… німі… –
Кардіограма
Орнаменту. Двоколір – день і ніч. Гроза
В росинках зливи
Вчорашньої, що рими у словах (сльоза!)
В громи розбила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2015
За картиною К.Роландо
[img]http://img15.nnm.me/c/6/b/d/9/f16c8e1a1ae5f889310119a99a5.jpg [/img]
Він так і не зміг відлетіти…
Перетравивши отруту,
Шукав від розпачу ліки
І стежку до серця друга.
А якось на узбережжі
Якогось синього моря
Почув: «Тепер я – безмежжя!» -
І серце стисло від болю…
На синім аркуші неба
Він зорями вивів зустріч,
Зібрав по кишенях прикмети,
Й годинник спинив між вулиць…
А сам лишився чекати
Того, хто, ковтнувши неба,
Навік розчинився крилато,
Осиротивши планету…
Замислено в далеч дивився,
А щось ридало у ньому
Руденьким від сонця Лисом
Й дорослим з очима малого…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2015
Здалося: знаю Вас дві сотні літ…
А може, й правда? Від появи світу
Ви поруч десь легким диха́нням вітру
Чи тінню слів розквітлих ледве віт...
Чомусь пече вогнем від Ваших фраз,
Хоча й несила Вам не посміхатись,
Не говорити і не сподіватись…
Невже це правда: добре знаю Вас?
Цей погляд неусміхнених очей,
Ці руки… Я пізнала їх! Пізнала!
І яблуко… червоне… ні! криваве!
І хресний хід у темряву ночей…
Я знаю Вас, відколи стигне світ!
Я – Єва, Маргарита, Есмеральда…
І жалить подарована троянда…
І губиться між трав копита слід…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2015
В житті поет розмовляє прозою,
Живе в хрущівці, а не в палаці.
А рими муляють в нім занозою,
І вічно ручку шукають пальці.
Він ловить ритми у такті кроками,
Вчуває в тиші якусь там музику,
А метри креслить (дивацтво!) стопами
І водить дружбу, говорять, з Музами…
В забутій каві гірчить експресія…
Свічками зорі в підсвічник місяця…
І Галатея його – Поезія! –
У шатах слова ось-ось засвітиться…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2015
Історіє сумна мого століття!
Якою оживеш на сторінках?
І чи рядки криваві лихоліття
Писцям отим ввижаються у снах?
Події, запаковані у дати,
Гербарієм засохлим при вікні…
А ми ж були! І всі оті солдати
Не просто букви! Слухайте: у тьмі
Вони кричать міжряддями, міжзнаком!
Але коректор тисне на delete,
Бо почуття не факти про атаки
Й від цього тільки голова болить…
А де сльозам собі знайти притулок?
В кінцевих зносках? В післямові? Де?
Їм не накажеш інтервалом: «Струнко!»
Та ще, гляди, й чорнило попливе…
Їм треба крила янгольські – до Бога
І до людських достукатись сердець.
Історія не тільки факти – стогін
Трагедії. Тому пиши, митець!
Римуй в рядках надію, тугу, відчай,
По нотах серце вилий у піснях,
І хай [b][i]по них[/i][/b] крізь час нащадок вивчить
Історію, що губиться в словах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Останній спалах бабиного літа,
Коли, втомившись, осінь відцвіла
В гарячих іскрах, снігом заніміла,
Мов попелом – до мінусу, дотла…
І раптом в серці – листя хуртовина…
Руде пальто… крислатий капелюх…
Шпильки́ підборів… небо по коліно…
По снах зими незрозумілий рух…
Та протяги порипують гілками,
І вже хрипить завітрена струна…
Яке там літо! Бабине? Снігами?
Сумний анфас у профілі вікна…
І ліхтарям не повернути весен
Ерзацем сонця. Коло на снігу
Останнім зайцем ледве жовтим змерзло…
Останній спалах літа… на бігу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
За картиною К.Роландо «Зустріч з невідомим»
[img]http://files5.adme.ru/files/news/part_64/640205/13141510-R3L8T8D-1000-21.jpg[/img]
Набравши повні долоні світла
Вогнем запаленої любові,
У лісі папороттю розквітнем
На перехресті своєї долі.
На дні просвітлені почуттями,
Долаєм загадок візерунки
І відпускаємо ліхтарями
Жагучих рук і очей цілунки.
Тіням віддавши тонкі одежі,
Немов з душі познімавши маски,
Рушаєм, вільні, туди – за межі –
В небеснім храмі шукати щастя…
*Парки ліхтарів можна побачити по всьому Китаю. Побудовані вони спеціально до дня Юаньсяо. У період святкування вдень люди можуть милуватися барвистими ліхтарями різної конфігурації, розмальованими різними цікавими малюнками.
Однак найкрасивіша частина торжества починається в країні з настанням темряви, коли всюди запалюються тисячі ліхтарів, і вулиці від цього сяють сліпуче яскраво.
Цього вечора все настільки чарівно, що китайські сім'ї разом з дітьми виходять на нічні вулиці, щоб прогулятися, зустрітися з друзями, купити ліхтарики або взяти участь у традиційній грі, в якій потрібно розгадувати загадки, написані на ліхтарі.
Крім юаньсяо, однією з розваг є театр тіней — давня форма розповіді історій.
А ще групи китайських жінок, особливо на Тайвані, під час Свята ліхтарів вирушають на вечірні екскурсії. Вони можуть поїхати в інші міста або в сільську місцевість, щоб оглянути вуличні пам'ятки або зібратися в якомусь храмі. Вважається, що активність у цей час відганяє хворобу і збереже здоров'я протягом усього року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2015
За картиною К.Роландо "Серце на розрив"
[img]https://cs7053.vk.me/c7008/v7008652/d5bf/V8mP7lpl7uI.jpg[/img]
Серце – на розрив. Пелюстками злив
падає акорд.
Вітер скам’янів – крила загубив
в інтервалах нот.
Клавішам болить натискати мить
пам’яті хвилин:
подорож стоп-слайд… і слова мовчать –
п’ють адреналін…
Тихо у саду. Маревом пливу
по роках скульптур.
Серце – на розрив. Сніг давно розцвів,
розкришивши мур…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2015
За картиною К.Роландо "Після дощу"
За знайомство з творчістю цього художника й за натхнення вельми вдячна
Тому, що воює з вітряками
[img]http://files3.adme.ru/files/news/part_64/640205/13139660-R3L8T8D-1000-1.jpg[/img]
Після дощу зіничних блискавиць
І вітроВІЇв, що зламали крила,
Текли струмки згори по краплях вниз,
Пекли вогнем, як сіллю, землю шкіри,
Змивали геть потрощені слова,
Розкидані тайфунами емоцій –
Оговтувалась Пам’ять ледь жива
Від болю скалок десь у третім оці.
Душа сама стояла на мосту –
На перехресті днів «Учора – Завтра»
І пропускала уперед сльозу,
Мов службу МНС - гасити ватру…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2015
За картиною Дуй Гуна
Я тебе намалюю, стихіє,
На картоні тонкого повітря.
Я черпатиму пензликом хвилі
І мазки залишатиму вітром.
А не вистачить місця у рамі –
Розпишу голубі горизонти,
Що вдяглись балеринами в хмари
(Haute couture у новому сезоні).
Намалюю анфас твій і профіль
У солоних кучериках піни
На тонкому – з повітря! – картоні
Я – шматочок звичайної глини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015
Чеширську посмішку злизавши вранці з неба,
Виходить сонця розпашілий смайл,
Тобі моргне – і більшого не треба,
Без акваланга у життя пірнай!
Іди й розтрушуй усмішки по світу,
Діли їх навпіл, натроє, на всіх,
Аби в душі співало тепле літо
без нападів інфарктових дощів.
А решту рознеси птахам між зорі:
А раптом стане ввечері кому
Ну зовсім нічим підбілити горе
Чи підлатать самотності луну.
І ніч теплом душевним запульсує,
Міжгалактичний простір оживе.
Чеширський місяць посмішку змалює
Малим човном, що мріями пливе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2015
Присяду тихо на узбіччі,
Зніму натомлені підбори.
Сьогодні не трамваї кличуть
І не розхристані розмови –
Душа взяла квиток у тишу,
В тонкий простінок межисвіття –
І голубам скоринку кришить,
Проміння краплі ловить з віття.
У мильних бульбашках дитинно
Шукає межі Атлантиди…
А місто брижиться невпинно –
І топить злічені хвилини.
Злизавши з рук моїх останню –
Найкращу! – часокопійчину,
Хвостом старенького трамваю
Змахне і вигне хитро спину.
Але, байдужа до азарту,
«Бувай!» - скажу йому рукою:
Квиток у тишу часом вартий
Трьох кілометрів під грозою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
Лють лютого розтанула морозивом
І молоком – у стовбури беріз.
А горобці, які сіріли прозою,
Римуються цвіріньканням на «біс».
У вікна квітів джміль летить співаючи,
Життя вливає в серце пелюсток.
І, коників малих між трав сідлаючи,
Злітає вітер в небо до зірок.
Життя Весни фільмується годинником.
Гукає Сонце: «Знято!» з-за хмарин,
Згортає декорації вітрилами
До дубля «Завтра» – і в готель «Спочин»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575528
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.04.2015
Сталевий нерв розплавився й потік
Сльозою, що на серці запеклася
Кривавим фото цих потокоднів,
Що в пух і пір’я вибухом фугасу.
Лежать життя стонадцять половин
Німим сарказмом на моїй долоні,
Що збожеволів махом до сивин
На ще дитячій нерозумній скроні.
Ну, що, скажіть, в дорослість проросте
Із пагонів, яким прибило листя
Жорстокістю? Не думали про те,
Яким бальзамом лікувать каліцтво
Розбитих пазлів ніжної душі,
Яка в броню вдяглася (і наза́вжди!)?
Прикласти подорожник? Не смішіть!
Не допоможе! Може, ліків правди?
Та де вони? В аптеці лиш ерзац…
І той буває тільки за рецептом…
Сльоза кривавим фото запеклась.
Кому рентгени слати у конверті?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2015
Душа до Лети дійде напівсном,
Залишить на піску одежі саван.
І далі – на той берег, за Христом –
Сліди намоклі на гладіні ставить.
І перейде назавжди в інший світ,
Примі́ряє зірок ясне проміння –
І стане десь, холодна, мов граніт,
Хвостом комети чи від сонця тінню…
І буде спокій, що не має меж,
І таємниць розгадки на долоні…
І тільки очі третьої з планет
Одвічно пульсуватимуть у скронях…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015
Нервово рву життя календаря,
Секунди з часоклітки відпускаю
У позапростір, де німа Земля
Орбітокола, мов роки, збирає.
І це - вогнем розпечене - кільце
Вона сховає у минулоскриню
І посаг свій весільний понесе
До Чорних дір, як гарна господиня.
І біля брами витягне рушник
Людських діянь зі смАком полинОвим –
Заломить стрілкоруки часомить
В жалобі, не позначуваній словом…
І горе-наречену відштовхне
(бо та Діра на цілий тон світліша!) –
І знову коло (знову вогняне?),
Немов каміння впертюха Сізіфа…
І календар білити до світань,
І готувать обручку циферблатну,
Щоб врешті-решт (крізь тисячу блукань!) –
Квиток у спокій… без кінцеводати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
Подолати б тяжіння в собі –
І рвонути за межі галактики,
Розриваючи звички на клаптики
І на роки – хвилини в добі.
І на роки – хвилини в добі,
На космічній долаючи швидкості
Заборони у їх прозаїчності,
Наче виклик незрячій юрбі.
Наче виклик незрячій юрбі,
З оболонки прорватися крилами –
І злетіть життєдайними зливами,
Подолавши тяжіння в собі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015
Господи! Вогню пошли, вогню!
Гартувати ним непевну глину…
А чи, може, час настав людину
Знов покласти на гончарний круг?
Господи! Вогню пошли, вогню!
Хай запалить в наших душах свічку,
Хай жене з них темряву правічну,
Зла й зневіри нищачи стерню…
Господи! Вогню пошли, вогню!
Не того що трави спопеляє –
Чистого, надію що вселяє:
Цьогоріч зустрінемо весну…
Господи! Зійшов Святий вогонь!
Ти не втратив у людину віри,
Чашу наповняючи без міри
Щедрістю із бАтьківських долонь…
Тож у серці пагоном рости
Мудрій, всепрощаючій любові
І гілки засушено-тернові
Прикрашати цвітом доброти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2015