| Сторінки (3/244): | « | 1 2 3 | » |
Я чую. Я чую, як мовчить телефон і як швидко пролітають дні. Ці звуки нагадують шурхіт листків, видертих кимось з календаря. Ледь тихо у телевізорі плаче жінка, адже її покинув чоловік, вона не знайшла роботу та й взагалі, її життя значно гірше, аніж моє. А ще...
Вчора був Великдень. Я чула, як стогне від суму старий будинок, як тріщить від розпачу і туги підлога, адже скоро вже буде рік, як не стало бабусі. Її розмови й повчання, здавалося, слухали всі, але ніхто все ж насправді не чув ні слова. Тепер бабусі немає, безупину тріщить паркет, а за великоднім столом майже ніхто не розмовляє.
Я чую - вона ще тут. Інколи вдома влювлюю її запах. Ось як тепер. Мені хочеться осягнути її, впіймати й затримати хоч на мить, бо мені так багато хочеться їй сказати. І вона буде слухати..
Про те, як швидко минають дні.
Про те, що час не лікує абсолютно нічого.
Про те, як дорогий серцю хтось залишає дзвінки без відповіді.
Про те, як важко долати труднощі і як, насправді, складно триматися на плаву, коли інші, натомість, прагнуть тебе "втопити".
І коли впаде остання сльоза, я відчую ніжний дотик її руки й зрозумію, що Ти справді можеш почути абсолютно усе. Якщо, звісно, цього захочеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912782
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021
А я дивлюсь. І тріскається скло
Бо плачуть кров'ю вицвілі портрети
Всередині щось мовби обпекло
На землю впали складені букети
Хто вас запхав у дерев'яні рами
І хто примусив понести хрести
Ви світите нам сонцем і зірками
До правди прокладаючи мости
Зерно її у серці проростає
І пагін сили тягнеться угору
Почуйте всі бо ж голос вже лунає
"Усі вставайте хто проти терору"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847677
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.09.2019
Твоє коріння мовби у дерев
Думки твої ховаються у кроні
Як спогади про принців й королев
Весь світ в тобі
У тебе на долоні
А ти живеш вмираєш і живеш
Минають дні немов тепло весняне
Любов ховаєш в тінях від пожеж
Немов би квітку. Та вмирає й в'яне
Усе що було праведне і вічне
Й несло в майбутнє наче течія
І ти згасаєш так немов би свічка
Викреслюючи з віршів всі слова
Й на білому в клітиночку папері
Лишаєш лиш одне його ім'я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2019
Вмиваюся джерельною водою
Й біжу туди, де аж за небокраєм
Ув'язнення і пекло стануть раєм
Де зможу знов я стрітися з тобою
Ти марево, ти видиво й омана
Ти вітролов. Без слів в цей гарний вечір
Так легко входиш у обійми речень
Й очима кажеш ніжно так: "Кохана"
В руках свіча. А очі - як те море
Відводжу погляд, бо у них потону
Й не виберусь ніколи з їх полону.
Та пізно вже. Палають в грудях зорі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2019
І я втомилася блукати у пітьмі
на світло вийшла, що з небес сходило
немов те предковічне сонце-диво
Відчула я: любов давно в мені
Цвіте бузком і кактусами колеться
Тривожить душу й виверта назовні
Весь світ в мені і всю мою безодню.
І я б втекла, та знаєте, не хочеться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843205
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.07.2019
Людині завжди потрібен інший
Їй потрібно із кимось ділити горе
Їй треба для когось писати вірші
Бо в них є світло
У них є море
Людині завжди потрібна ніжність
Така зваблива й така нахабна
Людина в комусь шукає вічність
Людина часом така незграбна
Є берег лівий і берег правий
Між ними впевнено так гребе
Щоб потім гарно поміж октави
Слова звучали: "Люблю тебе"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835957
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.05.2019
Мої вірші розпадаються на цитати
У повітрі все більшає гранул газу
Але поки ще я не розучилась кохати
Я писатиму ще
У мене є вдосталь часу
Я зберу всі слова й розкладу на полиці
А потім зітру з серця бруд, біль і пил
Ти прийдеш у мій сон і мені щось приємне
Насниться
Я писатиму ще
Бо у мене ще вдосталь є сил
А потім із залишків ниток і світла
Я з'єднаю мости і твої береги
Бо мабуть одного я хочу від світу
Лиш обійми твої й теплий дотик руки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835252
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.05.2019
Якщо ти вікно то я хочу його відчинити
Розплющити очі і відчувати тепло
Допоки ще можу я вірші писати й любити
Якщо ти вікно тоді я розіб'ю твоє скло
Якщо ти вода то я хочу напитись до краю
П'яніти й вмиватись тобою щоранку
Ти тільки скажи і тебе я від світу сховаю
А вночі заспіваю найкращу з усіх колисанку
Я пробачу усе - хоч би з ким ти не спав
Буду дивом твоїм буду птахом й вербою
Любий ти чуєш? Ти ж бо точно не знав
Як хочу я вранці прокидатись з тобою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2019
Усі слова забуті і бездарні
Тут владарює тільки один час
А я б кричала. Кликала б. Та марно
Горів вогонь але чомусь погас
І попіл розвівається по вітру
Але у холод всім на це вже байдуже
Мені тебе вже бракне як повітря
Ти йдеш а я услід шепочу:"Дуже..."
Й дорога забирає всі слова
Зрива листки з старих календарів
Й зима в мені - розчулена вдова
У літо йде, аби хоч хтось зігрів
А я стою. Й коли ти обійняв
Я загубилась десь поміж октав
Де я тепер? Не знаю. Мабуть сплю
Коли тобі у слід шепочу тихе "Лю..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2019
А очі скажуть більше ніж слова
В них потонути - наче в океані
До тебе кинутись. Нікого вже нема
Лиш я і ти. Закохані й бажані
І впали стіни мого Єрихону
Свинцеві плити вийняв із душі
Дивлюсь у очі. Знаєш, я потону
Й усі слова казатимуть віршів
Та очі скажуть більше аніж фрази
Бо "Я" і "Ти" Бог пише завжди "Разом"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835068
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.05.2019
Бабуся Ївга живе на краю села. Хата стара й холодна, хвіртка похилена. Стежка майже не протоптана, бо до бабці ніхто не ходить – всі бояться її як чорт ладану. Кажуть, котом вміє обертатися та іншою звіриною.
Ївга часто пряде. Від світанку й аж до заходу сонця. Пропихає нитки долі поміж зашкарублі і викривлені пальці й щось шепоче. Вже завтра повезе тканину до міста й віддасть за копійки першому перехожому. Свої люди брати не хочуть – смерті бояться чи невідомості, один Бог знає. Ївга всміхається. Ніколи не була злою. Радше – навпаки. То молитву прочитає, аби діти в селі не хворіли, то русалок повідганяє, аби молодих хлопців на той світ не тягнули.
Дітей у бабці немає. Чоловіка – теж. Колись був, але помер. Юрком його звали. Ївга вже й не пам’ятає, коли це було. Певно тоді, коли засох терен у них біля хати. Сотні років уже минуло, а чоловік опівночі досі стукає їх у вікно й зове до любощів. Та Ївга не озивається. Бере у руки хреста й святу воду. Чекає, коли треті півні всю нечисть довкола порозганяють. Ївга не ворожбитка, Ївга – мольфарка. Сили природи уміє підкорювати: бувало на світанку вийде надвір, сяде на хмарину та й літає на ній селом, руками розмахує, туману напускає. У темний світ – ні ногою. Страшно там. Не раз чує бабця, як чорти під хатами котли ставлять, грішників виловлюють. Нехрещених діток з колисок витягають. Як котра молодиця дитяті на шию чортополоха не повісить – на ранок немовляти не знайде. Всім селом шукати будуть, але марно: дитина немов би у воду канула.
Ївга то все бачить, але допомогти не може. Одного разу спробувала дитя з лап нечистого вирвати. То він так сильно гепнув її своїми ратицями, що бабця 40 днів лежала, немов покійниця. Добре, що в дім ніхто не заходив. Бо якби знайшли її, то лежала б уже давним - давно у домовині. А так то була у напівпритомності, молитви подумки читала. Прийшла у безтямі до неї Пресвята Богородиця, сяйвом своїм все зло довкола знищила. Підійняла бабу із лави і нитки дала. Сказала, що жити буде, якщо ногою у темний світ більше ніколи не ступить. Погодилась Ївга, голову перед Дівою прихилила. Та ж торкнулась її обличчя і зникла. Розчинилася, ніби марево.
То ж сидить Ївга і пряде. Все примовляє: на щастя, на долю, на кохання, на здоров’я, на втіху, на урожай. У домі тихо. Та раптом стук у двері. Чоловік ввійшов. Односелець. Впав на коліна перед Ївгою і помочі просить. Каже, дружина народжує первістка. Фельдшер прийшов. Сказав, що помре вона, разом із дитям. «Врятуй їх, бабо Ївго» - німо просить чоловік. А бабця довго не думає. Вже й про Богородицю забула. Взяла у руки зілля, води у збанок налила. Перехрестилася й пішла за чоловіком.
Довго йшли. Аж на інший кінець села. Не помітили, як споночіло. Зайшли в хату. Дивиться Ївга, а в домі нечисті сила – силенна: чорти, злидні, мерці заложні. Всі до дитятка й жінки тягнуться. А душі їх у тілах ледь – ледь проглядаються. Скоро й смертна година прийде, як Ївга не втрутиться. Стала бабця помочі у сил природи й святих просити. Нечисть від породіллі відійшла та й давай Ївгу своїми грішнотами лупцювати. Вона ж не відставала: гонила їх, гонила, допоки півні не заспівали. Тоді Ївга глянула на жінку й дитя, які мирно спали, добром і світлом наповнені. Сказала чоловікові, аби доньку теж Ївгою назвав, й пішла додому. Подибала. Сил не було. Зайшла на подвір’я, дивиться, біля терену чоловік її стоїть. За собою кличе. А в Ївги й сил вже немає пручатися. Підійшла до Юрка, взяла його за руку й поцілувала.
Пішли вони. Востаннє озирнулася й глянула на село. З очей Ївги упало кілька сльозин. В той день на село насунулися темні хмари, линув дощ, та такий сильний, що такого навіть старожили не могли пригадати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822477
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.01.2019
Вже жорна світу все перемололи
Спеклись хліби. А я все тут. Одна
Моє віками вистраждане горе
Ти сонцем крутиш у своїх руках
Любов стрічаєш. тиху й боязку
А серце в мене втомлене й незряче
Любов у ньому - паросток бузку
Вже дощ минув а воно плаче й плаче
І ось ти йдеш. А я стою. Й ні кроку
Не ступлю в вир п'янкого водограю
Вві сні тебе цілую ніжно в щоку
А наяву від погляду згораю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2018
Коли лопата в землю увійде
І завидніє щось притаєне і вічне
Скляне, залізне й часом керамічне
Ти зрозумієш: час все розкладе
Посидь отут й послухай мудрих скіфів
Старих князів із гострими мечами
Із потойбіч виходять із речами
Нащадки Прометеїв і Сізіфів!
Ти слухай їх та пам'ятай одначе
Що все стоїть на шальках терезів
І праведність і предковічний гнів
Земля радіє та бувало й плаче
Розкопки йдуть - не знати що і де
Натхненна Кліо вмить заб'є на сполох
Коли візьме лопату археолог
Й коли вона у землю увійде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803298
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 16.08.2018
Й до спогадів ми спалюєм мости
Коли йдемо крізь календарні числа
Й любов стріваєм - праведну і чисту
Як краплю Божої цілющої сльози
Я чую як летить аж навздогін
Й не вірю вже ні досвіду ні слову
Вона іде. Любов я стріну знову
Як ранок цей святковий передзвін
За нами вже стежини і дороги
І молодість що в серці десь озветься
У грудях твоїх в'ється вона й б'ється
Передчуттями спокою й тривоги
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803297
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.08.2018
Ще голос твій не змовк й не відболів
В думках надій хай у мені воскресне
Ще будуть в нас і літепло і весни
І запах яблук й голоси полів
Ще твоя мука квилить й залишає слід
Ще чути гомін скіфів у степу
І степом тим до тебе я іду
П'ю теплий дощ і дивлюся на схід
Ще ти в мені живеш. То хоч озвись
Хоч піснею. Хоч сонцем й листопадом
Бжолиним гулом й яблуневим садом
Як вже не ждеш хоч Богу помолись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802786
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.08.2018
І щастя - це хвилини півтори
Зникають з карти села й хутори
І люди теж. Жили ж бо як годиться
Ну а тепер лиш дивляться згори
І дід старий бувало мені сниться
Хатина й возик. Трави і суниця
Чай з вишень і занедбана криниця
Як зникло все то з Богом говори
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802209
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.08.2018
Якби Бог говорив моїми словами
І писав воістину довершені вірші
То я б написала сотні послань
Сивочолим Адамам і Адамчикам у завужених штанцях
І Євам у сукнях та спортивних костюмах
Я б написала що першою створила любов
А вже потім море. Бо море як і любов - безмежне і достоту глибоке
А потім я створила людину, а з нею уже все інше
Це було фантастично. Крапельки поту стали всесвітнім потопом
Вони змили бруд із маленької кульки
Яку на собі спершу носили сотні малих черепах.
А їх - великі слони й носороги
Та коли зійшла велика вода
Й землю заселили мої Адами і Єви
Які вже мали дітей, а ті своїх, а потім й своїх мали ті інші.
То залюднився рай. І ті люди забули, що то він і є
А любов не вмирала ніколи
Стаючи морем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799674
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 17.07.2018
Твоя сорочка пахне чебрецем
Веде собі розмови з вітрюганом
Ти чешеш коси ніжно гребінцем
Й зникаєш вранці разом із туманом
Душа пісень співає без упину
Старі діди встають із домовин
І тихо йдуть. Вдивляючись у спину
Скрижалі доль виймають із торбин
Несуть туди де сонце ще не сходить
Де треті півні ляси ще не точать
А хто втрачає завжди десь знаходить
Діди встають і роблять все що хочуть
Твоя сорочка пахне полинами
Вплітаєш в коси вишні й виноград
Любов жила й цвіла все поміж нами
Дай руку любий
І ходімо в сад
Візьму сорочку та й вдягну на плечі
Весь біль втоплю у морі із оман
Я лиш зоря а ти мій сивий вечір
Виходимо
Й вертаємось в туман
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799673
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.07.2018
Дівчина з цитриновим волоссям
Ніким не прийнята й неназвана Аліса
Із Задзеркалля в вічне безголосся
В обійми тіла й німоту Паріса
Ти шиєш одяг з клаптів цвілі й неба
Мале дівча. Наївне й небайдуже
Ти зрозумій цей одяг не для тебе
Він як петля. Безжально б'є і душить
Троянди в'януть. Й у відрізках часу
Його хранитель хмари розганяє
Збирає гнів. Й напівіржавий засув
Двері усі навмисне зачиняє
А ти біжиш. Алісо зупинися
Зі світу мрій не вийдеш. От біда
В намисто з дроту й золота вдягнися
Якщо болить
То ти іще жива
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798263
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2018
Откровення вчителя історії
Зустрічі з моїм
Вчителем історії повні розпачу
А інколи й суму
Бо я пам'ятаю його обличчя
Поміж портретів гетьманів і князів
Учив як умів
А зараз. Не чути ні жартів ані розмов
Казали люди у місті
Що вчителя змінила любов
Чи то кохання. Не знаю
Та їм видніш
Я так рідко бачу його.
Але нині усе змінилося.
Дивлюся. Іде. Пампух чисто
Їй Богу!
Обручка на пальці. Й питає
"Як робота"
А де жарти?. Нема
Минулося. Й не цікаве
Кажуть що в нього лисина.
А значить все ж розумнішає
Кажу йому: Сергію Дмитровичу
Скільки літ скільки зим
А він сміється. Випеще обличчя
Запах зубної пасти
А в мене електронка. І дим. Дим. Дим
Мені двадцять п'ять. Мене люблять діти
Я сиплю жартами. Й ніколи. Чуєте
Я ніколи не стану ним.
Бо ж чого нас навчив? Я не знав жодної дати
Я ніколи не заповнював контурної карти
Ніколи не знаходив місце битви і ім'я діячів
З голови вилітало метеликами.
Зате ми говорили про стосунки й про алкоголь
Він говорив як у Польщі і Амстердамі
Скільки жінок бачили його у піжамі
А що лишилося від того Сергія
Повний кохання живіт і чиясь здійснена мрія
А я дивлюся на нього й ледь ховаю свій гнів.
Бо ж сам я скурився. Спився. Й кажуть що трохи змарнів
Не одружився
Але кохання й одруження приходить й навіть до
Канонізованих вчителів
Які їздять у колісницях малюють гравюри
Й ведуть у бій усе Військо Запорізьке
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798262
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 05.07.2018
Ввірвався вітром у чарівність неба
Із мене вирвав пахощі отрути
Кохання лізе щастям аж під ребра
Не дозволяючи ні вмерти ні заснути
Що кожен день то все нові турботи
Що сонце в небі то твої вуста
Тебе впізнала. Я вже знаю хто ти
Коли ідеш то сльози ллють міста
Тобі зірки тобі вірші й кохання
Віддам усе що тільки заманеться
Мрію що скажеш "ти моя остання"
Байдужа я? Та ні.
Тобі здається
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2018
Не мусиш слухати віршованих елегій
То ж якщо хочеш - слухай тільки тишу
Як індіанець з амазонських прерій
Складаю вірші із магнолій й вишень
Смакую словом і збираю зорі
Все зважуєш до крапок і дрібниць
А я б поринула у вир твоїх історій
У світ де правда й запах таємниць
Де з веж - дзвіниць грифони вилітають
Де чхання чують всі частини міста
Де стіни вілл коханням огортають
...Твої слова як складові намиста
Коли побачу. Притисну зап'ястя
І поведу у дім де живе казка
А ти пиши ще прозу. Моє щастя
Пиши мені
Коханий мій
Будь ласка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2018
Ти посміхнувсь.Весна прийшла сьогодні
Гойднулись в такт із вітром спориші
Ти посміхнувсь. А на краю безодні
З'явилась я. Й закохані вірші
Не все ще втрачено і вимріяне щастя
Я ним одним до тебе говорю
Візьму тебе так ніжно за зап'ястя
І прошепочу як тебе люблю
Вдихай мене. Я тону як у морі
Без тебе все вбиває хижий час
А твої очі як на небі зорі
Як вогник мрій який ще не погас
Жодна стіна не варта твого тіла
І не замінить грім твого плеча
Ти мимо йшов. А я впіймать хотіла
Та ти б не сприйняв що мале дівча
Може коханням створювати зорі
І гратись ними потім досхочу
Я так люблю. І у твоєму морі
Тону щораз й від відчаю кричу
Ти посміхнувсь.Весна прийшла сьогодні
Гойднулись в такт із вітром спориші
Ти посміхнувсь. А на краю безодні
Зустрілись дві закохані душі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018
М'ячем в руках крутити овал сонця
Збирати в жменю всі його цілунки
Приносить сяйво під сумні віконця
Й лишати Вам солодкі подарунки
Весняно в серці голос Ваш говорить
А погляд Ваш немов ясні вогні
Піду я слідом. Й так мене підкорить
Що образ Ваш озветься у мені
Серед чекань і кілець круговерті
Ви не зустрінете нещасть ніколи більше
Бо я люблю Вас. Палко і до смерті
Та чи писали Вам про це вже вірші?
Чи Ви комусь вже віддали усмішку?
Чи весну змінить тиша й літній грім?
Якщо ви тут то посидіть ще трішки
Бо ж я так хочу Вас назвать своїм..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781339
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.03.2018
Моїй душі так хочеться натхнення
Вина твого. П'янкого як вуста
Й байдуже вже чи звернешся на ймення
Коли писатимеш останнього листа
Як тій яка тебе любить не вміла
Сімейна жінка хоч струнка й вродлива
Вона пішла й весна вже відшуміла
Без неї ти. Хоч в ній вся твоя сила
Я теж люблю. Так віддано і важко
Все стримуюсь щоб не сказать ти мій
Залишся тут моя зранена пташко
Прекрасний й повний вдячності Сергій
Я тут з тобою. Й на краєчку ліжка
Дивлюсь як вітер гне мого нарциса
Коханий спи. Я посиджу ще трішки
...Вже зви як хочеш... Леся чи Лариса
На написання вірша надихнула програма "Історичної правди з Вахтангом Кіпіані", присвячена Лесі Українці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2018
Не раз вві сні являвсь мені
Твій образ і ковток любови
Складав пісень своїй весні
За руки брав і зводив брови
Твої слова забуть не можу
Вони мені немов бальзам
Іще пишу. Чогось тривожу
І волю все даю сльозам
Хочеш іди та й смійся з мене
Бо ж я - дитя... Мале й уперте
Як взимку листячко зелене
Як та любов... Що вже вчетверте
Мені явилась в тиші вечоровій
Чому в руках несе вона ножі?
Не маю сил щоб не віддать любові
Свої слова, свої думки й вірші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2018
Поетові зав'язують очі. Поетові заламують руки
Аби більше не зміг нічого в житті написати
Його забудуть а книги припадуть шаром пилюки
Поет відійде від писання щоб потім знову повстати
Й його чорнила ще вистачить не на один рукопис
І ще не один вірш хтось прочитає на підвіконні
Прикрасить рядками статтю інтерв'ю чи допис
Його голосом заговорять міста і стіни бетонні
А поки поет у лікарні слабне але й прагне життя
Він часто вслухається як швидко ідуть хвилини
Він не помре а втілиться в сотнях незвичних "Я"
Він не помре бо у нього ще вдосталь сили
Поет одягне піджак і знову ітиме містом
Всміхатиметься усім знайомим і перехожим
Він вижив. А вірші наповнилися новим змістом
Дарунком життя і духом всесильним... Божим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775671
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2018
Розступіться усі. Хай злітає в повітря й летить
Білим лебедем віри поміж зла й чорноти
Хай прокурює горе. Хай вже більше його не болить
Розступіться усі. І дозвольте вже просто піти
Нявканням кішок печаль його вийде у люди
Одягне костюм і вестиме себе як належить
Доторкнеться вустами поцілунком таким як у юди
Одним помахом вітру принесе усім слабкість і нежить
Буде жити життям бо це те що уміє найкраще
Він вийде на сцену по сорочці вдягнувши піджак
Й заспіває вам те що вважатиме за підходяще
Й ви підете за ним бо він сила він гарт він хижак
Але й хижаки ще не втратили здатність любити
А любов та не має знаків оклику і запитань
Коли приходить то варто її прийняти і прожити
Вона - вершина гори вона - епіцентр повстань
Розступіться усі й подивіться як він повертається
Вже напевно придумав не один цікавенький сюжет
Він стоїть на землі й до коханої так пригортається
Що й не вірить ніхто в те що це усе той же поет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775198
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.02.2018
Чому твій іній не вкриває мої поля
Чому твої сльози не освіжають пустелі
Мовчиш. А в цей час розпачем пахне земля
І люди у паніці покидають свої оселі
Чому ти стоїш коли всі мовчки падають ниць
Чому ти говориш про те що не варто і знати
Дрижаки пробирають від п'яток і до ключиць
Погасне сірник що народжений щоб палати
І коли я іду чом не можу тебе оминути
Звернути зі стежки що завжди відводить у хату
Пробитись крізь хащі і сяйвом життя спалахнути
Бо ж горе і зло давно вилучили із прокату
Чому твоє море приносить лише хвилювання
Чому твоє сонце нікого із ближніх не гріє
Ти просто ідеш забираючи спокій й кохання
Я шепочу услід - прощавай моя думко і мріє
Пів на п'яту
Вже вечоріє
Люди мовчки повертаються у теплі оселі
Лягають у ліжко під шалені ритми пісень
Яскраві зорі щось грають на віолончелі
А місяць мене питає чи знаю що згинув день?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775149
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2018
Обличчя ховаєш за маскою болю й розпуки
Величний і гордий як вранішня цитадель
А я у пориві суму простягаю до тебе руки
Й дивлюсь як повільно тоне наш корабель
Вода заливає трюми й навіть старі каюти
В яких так багато відчаю твого і бруду
А потім ще довго про це говоритимуть люди
Пізніше замовкнуть. Але я все одно не забуду
Пурпурові вітрила ще ніколи не дихали смертю
Коли твоє ліжко вгиналось від ритмів любові
Пробачала завжди та ти зраджував нагло і вперто
Твоя постіль прийняла так багато бокалів крові
Обличчя ховаєш за маскою гордості й шани
Кидаєшся в море щоб врешті себе врятувати
Історія ця колись вийде на телеекрани
Всі забудуть але
Я приречена
Все пам'ятати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2018
Осінні дощі обійматимуть зиму руками
Спів птахів тривожно розтинатиме тишу
Ти стукаєш в сни і самотньо стоїш біля брами
Вітер віттям дерев мої думки про тебе колише
Місяць серпанком кидає накидку на плечі
Я писатиму вірші але чи вистачить слів
Чи врятує мене твоя музика від холоднечі
Чи всміхнешся мені білизною зимових полів
Й серед сотень чужих недопалків і запитань
У чашках пахучої кави яка супроводжує ранок
Я знайду ще міріади не відчутих тобою кохань
І розпач старих пурпурово - кривавих фіранок
Чоловіки біля брами вдумливо гратимуться ключами
А ти проситимеш дозволу ще хоч раз заглянути у сни
Вони пильно дивились на тебе. Усі вартові мовчали
І тільки один промовив: ти повернешся цієї весни
А я чекатиму так як чекають наближення свята
Як сонце чекає швидкого наближення літа
Як чекають на матір голодні й сумні немовлята
Як люди у темряві чекають наближення світла
Закриватиму очі щоб довго і міцно спати
Й вві сні обіймати яскраві зірки із неба
У сон прийдеш ти й ми поїдем разом у Карпати
Щоб цілуватись з тобою під лірику грецького Феба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2018
Бо насправді усе що тримає лише ілюзія
Бо насправді усе що мовчить палає важливістю
Як море у штиль перед тобою стою й не хвилююся
Я більше не граю у ігри із втраченою можливістю
Ти можеш бути впертим гордим і мовчазним
Готувати сніданки й вечері подаючи спагеті
Але щоб не робив ти для мене залишився тим
Що як лайнер упав на аеродромі при злеті
Загинули мрії яким не судилось здійснитися
У шати вдяглися твої мерзенні коханки
Якщо кохання це ринг то я втомилась за тебе битися
Я втомилася без тебе постійно стрічати світанки
Бо насправді усе що тримає всього лиш марево
Бо насправді усе що кричить втратило зміст і значення
Зізнаєшся в коханні й починаєш історію занового
Гостю з мого минулого - привіт тобі й до побачення
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2018
А я не знаю що із нами буде
Солодке щастя чи гірка печаль
А поки падаю сніжинкою на груди
Й знімаю з себе темную вуаль
Заквітчаний у барви сторіно́к
Живеш у віршах наче в теплій хаті
А твої очі. Марево зірок
Що їх не охопи́ть й не обійняти
І на старім покинутім пероні
Де поїзд їде ввечері і зрання
Цілую ніжно зморщені долоні
І йду в полон розпуки і чекання
Мене втішає дядько сизий вечір
Клубочком біль доходить до гортані
Слова кохання ки́даю у плечі
Бо ті що перші завжди йдуть останні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2018
Вокзали пахнуть болем і печаллю
Окроплені сльозами з всіх сторін
Жінка стоїть. А під її вуаллю
Я чую шепіт... Він поїхав
Він...
Може її скалічив і покинув
А може зрадив на м'якенькім ліжку
Не знаю я. А шепіт й далі линув
Що їй любов поставила підніжку
Вона любила палко й до нестями
Писала вірші й приносила каву
Він був для неї небом і піснями
Допоки не поїхав у Полтаву
А там жила його дочка й дружина
Про них мовчав. Так пристрасно кохався
... Жінка замовкла. Й лиш одна сльозина
Сказала те що він все ж їй зізнався
Розбилось серце на дрібні частинки
Блукає містом вся як темна ніч
Немов зима в руках несе сніжинки
Ліпить любов та й вкидує у піч
Її коханий більш не повертався
Змінив сімкарту й зник з життя навіки
Вона ж хотіла щоб прийшов й зостався
На жаль кохання не вбивають ліки
Вокзали пахнуть болем і печаллю
Окроплені сльозами з всіх сторін
Жінка стоїть. А під її вуаллю
Я чую шепіт... Він поїхав
Він...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774098
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.01.2018
На перетині вулиць два серця щораз зустрічалися
Романтично дивилися в очі а може і річ не в тому
Вони натхненно і щиро перехожим усім посміхалися
А потім у затінку тихім залишали всі біди і втому
Вбирали у себе всі емоції й архітектуру
Стежками Франка любили мрійливо блукати
Він кликав її у кнайпу а вона берегла фігуру
Тільки кидала погляд і вже й не треба було щось казати
А ввечері слухали історії дядечка Бруно
Він щось казав про клепсидру і якийсь цинамон
Й напевно тоді всьому місту було справді чутно
Як лине музика щастя із розчинених навстіж вікон
А ще містом блукали два сміливі й завзяті Юрки́
Один Змієборець а інший письменник вчений
Їх бачив сусід коли йшов містом по цигарки́
Його питав щось про Б'янку закоханий наречений
Місто вперто не розкривало своєї таємниці
Прикидалося мертвим а часом й вередувало
І тільки вогник всередині старої вежі дзвіниці
Свідчив про те чого це місто ніколи не знало
На перетині вулиць два серця завжди зустрічалися
Коли падав дощ то відкривали свої парасолі
Вони натхненно і щиро перехожим усім посміхалися
Даруючи радість і щастя загадковому місту солі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773397
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 26.01.2018
Це місто натхнення історії й солі
Не всім відкриває інше обличчя
Інколи плаче. Розпускай парасолю
Хай наповниться щастям сумне таємниччя
Пригорни оце місто. Хай відчує тепло
Зазирни в його душу що в старезних будинках
Розкажи йому все. Що було й не було
У ратуші в парку у кафе й на зупинках
Нехай його серце більш так гірко не плаче
Бо це місто пропахло любов'ю й віршами
Кажуть там живе Б'янка?Може хтось її бачив?
Кажуть там ще є щастя? Хтось торкався руками?
Це місто натхнення історії й солі
У ньому були Любка і Андрухович
І я була теж. А поштівка на сто́лі
Транслює в свідомості назву "ДРОГОБИЧ"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773392
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.01.2018
Комусь ти дарований долею
Як холоду радість і ласощі
Осіннім вечором під парасолею
Хтось дихав любовними пахощами
Тамував голод твоїми ясними зіницями
Закарбовував в пам'яті усі вигини тіла
А ти обіймав. Місто повнилось таємницями
Минали роки а любов все цвіла й не сивіла
Заходила в двері без попереджень і стуку
Роздягалася швидко немов жінка із темних кварталів
Кидалась до тебе в ліжко. А ти ж так ненави́дів розлуку
Так само як гуркіт маршруток і сльози німих вокзалів
Комусь ти дарований долею
А хтось без тебе чогось позбавлений
Осіннім вечором під парасолею
Хтось йде повільно у світ уявлений
Де ти існуєш. І віч - на - віч
Й ведеш тим шляхом що зветься НІЧ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2018
Дивлюсь на тебе й бачиться мені
Твій світ із значень вічностей й понять
І очі ті що все шепочуть «Ні»
Коли іду. Бо ж дзвони вже дзвенять
Я пам’ятаю. Й на окрайцях думки
Де ніч не спить під звуки пугачів
Збираюся. Беру у руки клунки
Лишаючи лише кілька ключів
І журавлем лечу над небокраєм
Дивлюсь на тебе й бачиться мені
Усе що було пеклом стало раєм
Якщо він ще існує на землі
Якщо момент. І ти зайдеш в кімнату
Лишень торкнешся ніжно так руки
Один цілунок. Це ж не так багато
Я залишусь.
На місяць.
На роки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2018
Ти сидів на полиці у сяйві церков
У дусі історії й незвіданих чар
Я не знала напевне чи це точно любов
Коли ти пішов спати і погаснув ліхтар
Я дивилась як спиш обіймаючи тишу
Як славетно тримаєш щось яскраве в руці
Місто спить а я теміні сон твій колишу
Ніби ноту небесну старезні співці
Ти виходиш на станції і кидаєш усмішку
А в мені все горить і повниться світлом
Ти виходиш граційно. Так нагадуєш кішку
Залишається тінь що розвіється вітром
У плацкарти життя хтось зайде тихо знову
І присяде також на стареньку полицю
Вже хтось інший вестиме зі мною розмову
Вже хтось інший без жалю покине столицю
Але постать одну закарбую навіки
І вечір отой що так пахнув церквами
Голос небес що для мене як ліки
Є люди що завжди у пам'яті з нами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772901
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.01.2018
День змінює ніч а я віками той самий
Багряне небо розбавляє соком зиму
Лиш пустка. Це все що перед очами
А під руками
Твій біль
Віддай мені. Й я візьму
В цьому пеклі колись було так гаряче
Весняне повітря проковтувало життя
У когось лишилась донька
Але вона вже більше не плаче
Кинь мобільний об стіну.
Тут нема покриття
Перед очима картини.Ніби одна певна мить
Якись сум навіює руденька зима
Вкрите холодним снігом місто давно вже спить
Я повертаюсь додому
Туди де людей вже нема
Дай мені шанс. Давай заповнимо простір
Я хворію тобою. Зроби хоча б склянку чаю
Любов не вбиває ні отрута ні час ані розтин
І навіть у цьому місці
Я так сильно тебе кохаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2017
Місяць обійме щастя серпанком
Тихая нічка загляне в віконце
І може у році новім за сніданком
Тобі усміхнеться радісне сонце
Ще трішки лишилось. Дні і години
Скоро у гості прийде Миколай
А ти в теплій хаті в обіймах родини
Я скоро прийду
Ти мене зачекай
А потім вечеря і затишку миті
Кутя на столі нагадає про свято
Ми щастям і радістю вдвох оповиті
Готуємо страви. А їх так багато
Ти знав що Різдво перетворює зло у пил
Й коли всю землю огорне благая новина
Ми за сяйвом отим побіжимо з усіх сил
Бо Діва Мати скоро народить сина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764239
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 05.12.2017
Котом я сяду біля твоїх ніг
Ніжні слова кохання замуркочу
Я буду сонцем коли впаде сніг
Бо бути поруч все що справді хочу
Нехай життя як клята круговерть
Кидає нас від берега до скелі
Мою любов не знищить навіть смерть
Що буде підкрадатись до постелі
Жахливі тіні більше не злякають
Я їх змету як віником пилюку
Чи чуєш любий як вірші гукають
Чи може ти здригнувся від їх стуку
Котом я ляжу біля твоїх рук
Ти можеш гладити як хочеш
Проти шерсті
Не дай лише пізнати біль розлук
Й байдужий вогник в випадковім
Жесті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2017
Вірш пам'яті тих, які колись сміливо йшли в бій...Пам'яті тих, чиї онуки і правнуки йдуть у бій сьогодні!.... 🇺🇦️
Коли я вперше прийшов мене спитали
Як мають звати
Може Прокопом як діда чи краще Вишня
А я спитав скільки будемо в лісі
Не знати
Може три дні. А може і цілий тиждень
Ось так мене записали. Лише три букви ОУН
Готувались до бою і вчили на пам'ять пісні
Я пам'ятаю Квачика. Побратим мій. Ще той веселун
Розповідав бувальщини коли залишались одні
А потім його не стало. В боївці десь навесні
Червоні прийшли і кинули грізно гранату
А потім іще. Квачик згинув. Як і пісні
Квач мав дружину і двійко дітей
Які вже більше ніколи не гукнуть в полі Квачику
"Тату!"
Бо Квачик загинув за маму. За рідну. Та й за Вкраїну
Ми помстились за нього в жорстокім і рівнім бою
Багато нас впало у лісі. Хай перетвориться він на пір'їну
А ми знову зібралися разом
Вишня Прокопович знову в строю
Та я ніколи більше не візьму автомата
Ми на вечорі пам'яті
В нас УПІвців сьогодні свято
Тільки сльози з очей.
Українці ідуть до бою
Злісний ворог не спить
Вкраїно, не плач, ми з тобою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756039
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2017
Я прийняла у Бога душу а тобі віддала Любов
В самотній вігвам постукала жовта журба
Я б віддала багато за можливість побачити Знов
Оглянулась на мить
А тебе поруч більше нема
На дерев'яних полицях спочивають пусті газети
Конверти стоять. Та я більше не пишу листи
Написала б вже книгу але надто трагічні сюжети
В яких гину як птиця Я
І в яких квітнеш у полі ТИ
Ти ніколи не чув що невпинно просила в неба
Коли сумував. Й коли чую в душі твоїй Плач
Я готова вітром примчати любий до тебе
Я ще досі Кохаю Тебе
Пробач
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017
На землю падали помітними знаками
Усі болі душі складалися в отруйні гранули
В цьому світі так часто ікони плакали
В цьому світі постійно вмирали Янголи
Пір'я летіло й вкривало міста білим снігом
Сумно вили собаки хоч місяць не був у повні
Надто багато горя. Тому давимо сльози сміхом
Покинуті кимось Діти
Вічно втомлені і безмовні
Човен життя тоне в темних водах печалі
Сум навертає на очі похмуру і сіру повінь
Але поет буде жити й на своїй єдиній скрижалі
Він викарбує віршами життєдайний сонячний промінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755208
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2017
Сходова клітка і зачинені двері квартири
Насправді ніколи я не був настільки рішучим
Любов ділять на два а потім на три й чотири
Так багато хотів сказати
І найперше тут - Я так скучив
Ця планета це місто давно вже не є моїм домом
А фото в комп'ютері озиваються болем у грудях
якщо ти Білосніжка то чи можна я буду гномом
Епіцентр катастрофи в землі
А епіцентри кохання в людях
Що ще сказати?Львівські леви плачуть сльозами
А я б ніколи не залишив тебе тут напризволяще
Хоч ти й не казала нічого про те що існує між нами
З чого люба ти взяла що без тебе мені буде краще?
Я б збудував тобі ще зо два Високих замки
А дороги до них вимостив би бруківкою
Ти б побачила якими яскравими стали б ранки
Коли б щодня я приходив до тебе з листівкою
А може ми б жили з тобою в одній кімнаті
І я б щоранку перебирав твоє ніжне волосся
Яке було б всюди - на сорочці моїй і в салаті
Я готовий на все аби це усе тільки збулося
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2017
Цього літа занадто багато для неї снігу
Гвинтівка в руках а життя розбиває фронти
Зруйнувати всі стіни.
Просто отак. З розбігу
Й зняти нарешті із серця криваві бинти
Окопи пусті бо ж війна закінчилася вчасно
Матері вже зустріли синів. А Вона...
Для неї давно стало все зрозуміло і ясно
Даром суму й любові уже наситилась сповна
Цього літа навіть домівка пропахла болем
Але жодна жива душа так і не чула як вона плаче
Лікування всіх ран віршами
Дезінфекція алкоголем
Не торкайся вже більше серця. Воно занадто гаряче
Вона дзвонить йому. Відповідає так грізно
Кожен прожитий день ніби якесь альпіністське сходження
Ти кохаєш її? Розумієш, вже надто пізно
Смерть любові така ж раптова
Як і її народження
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2017
обережність і щирість не завадять нікому
особливо коли небо роздиратимуть грози
може пора навчитися не боятися цього грому
а переводити страх у нові кілобайти прози
у вершинах гірських більше щастя ніж горя
Тихо вийду з туману і торкнуся волосся
Поцілую так ніжно десь на березі моря
Ну а поки ще спи. Все омана. Здалося
хоч насправді не легко в цій країні без тебе
Це місто пусте настільки що й не ловлять мережі
Але над нами любий завжди одне сонце і небо
Кохати когось означає стирати кордони і межі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2017
я знаю як важко я знаю як страшно
особливо коли ти самотній весляр
по хвилях по муках пливеш так поважно
Додому пливеш
Ідеш спати в футляр
Боїшся всього як те сонце в морози
Зігріти боїться хоча б одним променем
А потім в кімнаті оцій як ті грози
В мені озиваєшся болем і спомином
Кричиш у мені. Не даєш мені спати
Замість тебе сильніше обіймаю подушку
Любов більш не буде казку наніч читати
Ти щось говорив про якусь Попелюшку?
Чи знаєш як страшно чи знаєш як гірко
Коли у футлярі місце лиш на одного
Здається я бачу тебе моя зірко
Коли озирнусь
Вже немає Нікого
слова всі як вата хоч муза прихильна
І часто диктує відверті слова
Любов це всього лише опера мильна
Героїня в ній є
А героя нема
Пливу я морями давно без весла
Чи зможу одна відстань всю подолати
Любов захопила. Кудись занесла
Поцілувала у лоб як та мати
А я заридала. Самотньо і гірко
Я виглядаю тебе моя зірко
Весла вже не маю та ще тут тримаюсь
Обіцяю
знайду
Я тебе дочекаюсь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2017
За нашими вікнами сірість звичних кварталів
Над нашим балконом гніздечко звили́ голуби́
Я кохаю тебе. Уже вистачить з нас скандалів
Багато не прошу. Просто мене люби́
У тобі зовсім немає страху й звичного сорому
Ти мене обіймав так що я потрапляла до раю
Ти як таблетка яка так потрібна хворому
Можливо уже забув
Але я геть усе Пам'ятаю
Говори зі мною хоч слова не змінять нічого
Дозволь мені хоч на мить з тобою отут залишитись
Окрім тебе я справді не потребую нікого
Ти для мене не бог та тобі я теж хочу молитись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2017
Можна я повернуся сьогодні додому
У місто де лялька моя й літаки?
ЗМІ промовляють "Тридцять років по тому"
Ніби все було вчора. А минули роки...
У нас в гостях була атомна хмара
Злою була. Забрала тата й домівку
І відтоді місто моє
Як примара
А я вірила в диво й надсилала листівку
З адресою Прип'ять у мій рідний світ
Там лине печаль як Чорнобильський дзвін
І "мирний атом" залишивши слід
Перетворив все у пустку і тлін
То ж можна сьогодні я вернуся додому?
Моє місто ще спить.
"Тридцять років по тому"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732360
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2017
Червоний мак.
Груди.
Якісь Відзнаки
І Люди.
Багато людей. Я ще пам'ятаю ті дні
Автоматом випікав собі сльози
А навколо лиш тіні... Пусті і німі
Краще б змили війну літні грози
Побратим мій. Сина залишив удома
Дружина писала що сказав перше слово
Госпіталь. Ми. І слова - перевтома
Ще один шов.Все минеться. Готово
Ампутація ніг. Немов збайдужілі вуста
Я тримаю його за ледь теплії пальці
Брат сьогодні помер. Напишу я листа
І відправлю його удовиці уранці
Так багато людей. Уже день перемоги
Дав обіцянку всім не торкатися зброї
Промайнули роки. Але постать тривоги
Знов шепоче мені - Нам потрібні Герої
От вже знову Війна
І червонії маки
Чи цінніші життів ці
Почорнілі відзнаки
Я читаю листа.
Онук в окопі йде спати
Він ще так хоче жити
Йому не час помирати
А навколо обстріл. На очах в мене сльози
Краще б змили війну ці сумні літні грози
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732359
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.05.2017
Кава. Сніданок. Щось в серці не гасне
Питаєш як справи? Як завжди прекрасно
Тепле сонце завжди заглядає в кімнату
Рахунок прийшов. Знов підняли квартплату
Завтра знов на роботу. Понад норму працюю
У кишенях ведуться зім'яті банкноти
Вечорами п'ю чай. А часа́ми й римую
І запитую завше - ким була́ ти?
Ну хто ти?
Знов ховаю думки. Зачиняю кімнату
Притулився б до мами
Розповів би все тату
Але клята самотність сміло дивиться в очі
Засинаю без тебе в ці холоднії ночі
Я ховаю слова в шафі у кабінеті
Є кохання у мене але ж де моя леді?
Поруч зі мною чи на іншій планеті?
Чи у про́сторах щастя вміло так маневрує
І у кожнім рядочку мій образ малює
Може хтось і побачив мої сльози у ві́рші
Я поранений в полі. Лягти хочу на ніші
Я кохаю її. Я ж звичайна людина
Але знаю що вдома
Мене чекає дружина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017
Зупиніть потяг і я зійду на найближчій станції
Блукати містом чи Львів чи Київ байдуже
В коханні немає меж. Між нами нема дистанції
Колись там були океани а зараз одні калюжі
Заплакані вікна дощем окроплені вилиці
Останнє зітхання і дотик до передпліччя
Кохання каліка. Подай же йому врешті милиці
Ми люди не тої епохи. Ми люди не того сторіччя
Різниця у віці. Співай на октаву вище
Я текстів не знаю та слухаю завжди чемно
Присядь на краєчку й присунься до мене ближче
Я до останнього вірила що це в нас з тобою взаємно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2017
Єва виймала по ребру у Адама
І витягала нитки нейронів
Задовольнялись любові плодами
Під поліфонію старих телефонів
Адам як завжди був покірний. одначе
Бувало що в ньому кипіли вулкани
І лавою все покривав він неначе
Дрижали всі стіни. Дрижали всі рами
В вікно заглядали допитливі діти
І бачили Єву в обіймах Адама
Він часто приносив в букетику квіти
А на столі сумувала вже кава
Єва складала ребро до реберця
І цілувала розпашілі вуста
З Адамом вона. І від серця до серця
Проклали вони дві частини моста
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2017
Ми чорне завжди звемо білим
Це звичне доволі явище
Чорне в цю мить стає сірим
Як наше з тобою пристанище
І вітер навіює пахощі
Чогось довговічно світлого
Я розділю з тобою радощі
Кохання в мені розквітлого
Поцілунок затьмарює розум
Клята сірість усе не зникає
Може краще писати прозу
Вона в душі також проникає
Коли темінь покриє небо
Й за вікном закричать дико круки
Ти не бійся цього
Не треба
Я ж тримаю тебе
За руки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2017
Не лякайся мене. Поцілуй мої скроні
Стань частиною мрій. Почекай
Не іди
Я навіки в твоєму Ти чуєш Полоні
Ти Орфея в мені розбуди
Розбуди
Завітаю о п'ятій. Буду біля під'їзду
Із букетом троянд або просто з одною
У квартиру впусти. Чи дозволиш присісти
Я так хочу назавжди
Залишитись з тобою
І ліричність віршів буде світ колихати
Я тебе пригорну ніжно так до грудей
Буду я усім серцем тебе палко кохати
Так колись пізнавав
Евридіку Орфей
Тільки дихай. Прошу. Поцілуй мої скроні
Я навіки в твоєму
Ти чуєш
Полоні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2017
Вона ділить зі мною одну кімнату
Інколи боїться у ліжку без мене спати
О п'ятій вечора завжди дзвонить тату,
А я лиш мовчу і не можу ні слова сказати
Вона прокидається і готує мені сніданок
Заварює міцну каву або ж пропонує чай
Вона ніжніша усіх давно забутих коханок
На світанку зникає й кидає мені "не скучай"
І я не знаю як можна мене любити
Доволі недолугий і божевільний одначе
Але без неї я досі не вмію жити
Без її звичних люблю й міцних обіймів
тим паче
Я оббіг ціле місто. У одному трамваї
Я знайшов її очі що вмивались сльозами
В поцілунку злились. Відділились від зграї
Я не знаю що було у цей вечір між нами
Та я певен що завтра вона залишиться вдома
Така мені рідна й надто кохана знайома
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2017
Гаснуть зорі. Я бачу лиш очі
Темно - карі чи це шоколад
Боже як я люблю оці ночі
Навіть більше аніж зорепад
Соловей у гаю не співає
Тільки пісня іще гомонить
В далині десь кохана блукає
Зупинись і посидь ще хоч мить
Це щось справді не з нашого світу
Це ще глибше аніж океан
Ти для мене як іскорка світла
Подорожник для всіх моїх ран
Зорі гаснуть. Та це не прощання
Це народження мрій і кохання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715006
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 28.01.2017
Збайдужіла душа непомітно здригнулась
Слова поскладались в незвичний рядок
Та тільки здалося що все вже минулось
І от вчергове я роблю іще крок
Слова навісніють і в справжньому гніві
Малюють картину жорстоку до болю
Від них порятунок знаходжу у співі
Й все менше жаліюсь на тебе й на долю
Умить закохалась. Де слід від тривог
Де вітер пустун що здіймав мої коси
Тебе я люблю. І повір. Бачить Бог
Байдуже мені на погоду й прогнози
Ромашки цвітуть у найбільші морози
Веселку малюю під твоїм вікном
Давно не лякають мене літні грози
Бо ж доля накрила обох нас крилом
Слова навісніють і в справжньому гніві
Врізаються в вени й потрапляють у кров
Але не болять мене рани на тілі
Хворію
Я знаю
Давно
На любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
Вашу силу струму не зміряє амперметр
А моя любов не підпадає під жодну із одиниць
Вона стає вищою... Навіть за небосхил
Ви десь далеко. В мороз одягайте светр
Нехай зігріває. А я. Пам'ятаю усе до дрібниць
Ніч.
Віч-на-віч.
Й тихі помахи крил
Чому пишу вам ці рядочки. Чому списую всі блокноти
Напевно це уже третій. Чи може п'ятий?Не знаю
А ви мовчите. Й посміхаєтесь.Ніжно так. З фото.
Я цю усмішку пам'ятаю
Я кохаю Вас
Так кохаю
Чай у чашці мене не гріє. Засуваю на вечір штори
І крізь темряву ночі зазирають у шпарку зорі
Ваші очі як шоколад. В них проміння безмежне море
Я б хотіла туди
Я бувала вже там
В шоколадному Вашому морі
Тихий спів за вікном. Хрипла баритональність
Чемно слухаю. Здатна на більше
Поверне мене щось у реальність
Ми зустрінемось
Точно
Пізніше
Ну а поки лягайте вже спати
Споглядайте довершений сон
Я ж і тут буду вас так кохати
Легким сяйвом із темних вікон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
Я пам'ятаю всі недоспані ночі
І миті життя коли хочеш кричати
Я пам'ятаю твої руки і очі
Про них краще писати...Мовчати.
Мовчати
Де був ти тоді коли світ розвалився
На крихти розсипався ніби хлібина
Де був тоді той кому ревно молився
Коли роздирала серця хуртовина
Я пам'ятаю. Та воліла б забути
Усі твої тріщини й посмішку згуби
На мить захотіла усе повернути
Й поцілувати зів'ялії губи
Та їх вже цілує хтось. Й не одну днину
Шукала я втіхи у пластівцях сніжних
Впускаючи в душу сумну хуртовину
Купалась у віршах своїх...Таких ніжних
Коли ти пішов світ згорів й розчинився
Сліди залишаючи жовті й іскристі
Де був тоді той кому ревно молився?
...Не знаю та мабуть в отім падолисті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2017
Обійми ковдри нагадують втрачене літо
Поцілунки подушки щось на зразок побачення
Я хотіла серйозно тебе у пітьмі зустріти
Та це більше ніколи не матиме жодного значення
Уявляєш любов таки гине. Їй вічність не відміряла часу
І це новоріччя поставило жирну крапку
Ти не любив то ж чому не зрозуміла одразу
А тепер я іду й залишаю вірші на згадку
Я ступатиму тихо. Хтось таки неодмінно почує
Як плакала тиша і як частенько замовкав шум
Хтось таки неодмінно мене відчує
І вирве з полону суму і таких же страждальних дум
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2017
Мовчання твоє.А любов не на часі
Я вже мовчу про онлайн/інтернет
Байдужість твоя у одній іпостасі
Пиши.Не забудь.Цей фейсбук/Укрнет
Це напевно лиш гра.Театральна вистава
Досвіду в тебе хоч відбавляй
Зоря заяскрава.Це точно підстава
Я тут.Я іду.В серце влучно стріляй
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2016
Коли він усміхнувся мені
Знов минуле постукало в двері
Він сказав що прийде уві сні
Й словом ляже колись на папері
Добраніч любий...Засинай
Співаю мабуть вперше колискову
Піду у сад.До тебе аж за край
Лиш тільки усміхнися мені знову
Зима іде а я усе ж одна
Тамую голод гріхом і пітьмою
Мовчить давно нятягнута струна
Залишся і побудь в цю мить зі мною
І я вві сні побачу твої очі
В яких втопилась нині як уперше
Й згадала всі недоспанії ночі
Моря поразок і допитих звершень
Добраніч любий...Засинай
Співаю мабуть вперше колискову
Піду у сад.До тебе аж за край
Лиш тільки усміхнися мені знову
І я одна одна і всі планети
Ховаються у просторах систем
Питаю в неба де ти любий де ти
Де та любов - і чом ми не цвітем
За небом десь стихають океани
Мого кохання і моїх пісень
Врятуй мене й зніми із рук кайдани
Хай згине ніч і хай воскресне день
Добраніч любий...Засинай
Співаю мабуть вперше колискову
Піду у сад.До тебе аж за край
Лиш тільки усміхнися мені знову
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2016
Навчись жити без мене кохана й вибач коли не так
Уявляєш сьогодні я вперше собі зізнався
Що кохаю тебе.Одягнувся.І мовчки надів піджак
Й пішов містом гуляти. Уявляєш як я злякався
Бо ж кохання воно навіки.Я ж бо зовсім якийсь нудний
Й сивина вже торкнулася скроней.Засумний я.І застарий
Ти кохана пробач та не знаю як торкнутись твоєї душі
Не оратор я і не лектор - то ж давай заговорять вірші
Розучився я вірити в диво. Не приходять до мене сни
Та й пишу я нерівно і криво. Не чекаю приходу весни
Але маю одну лише мрію. І лиш нею одною живу
Хочу бути з тобою.Ти знаєш?Я кохаю тебе...Я люблю....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2016
Дві жінки як дві незакінчені долі
Два серця.Вони як ті пташки
Одна так втомила.Він прагне до волі
А інша утілилась в образ ромашки
Дружина одна.І від слова дружити
Він розумів - життя треба прожити
Взамін на любов і на щирість думок
Не ступить ні вліво ні вправо він крок
Й коли уночі він почує слова
Що любить вона. Той собі пригорнеться
А в серці не та.Ой не та ой не та
Не думав він навіть чим все обернеться
В той час десь в Карпатах ридала пташи́на
Слізьми омивала обличчя і фото
Сиділа сумна у кімнаті дівчи́на
І лиш говорила "ну хто ти ну хто ти"
Він вперто мовчав.Лиш бували моменти
Коли виривав із душі сентименти
А дівчина слухала.Й потім злякалась
Вона закохалась.Вона закохалась
І щось неземне в її серці забилось
У ній розцвіло а у нім загубилось
Й тепер уночі вона слухає тишу
А він ці слова: "Я люблю й не залишу"
Історію цю написав хтось словами
Вони обійнялись.Склалися вірша́ми
І вибір за ним. З ким потрібно все ж бути
Одну вже не любить.Іншу не може забути
Тут все очевидно.Його серце б'ється
Коли у Карпатах дівчи́на сміється
Росою вмивається й серце хвилює
У мить як дружина усе лиш руйнує
Закони прості. Тут не місце моралі
Думка оточення втратила зміст
Побачать усі хепі-енд у фіналі
Коли заспіває серенаду соліст
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2016
Знов незвична доволі стилістика
Надто життєва археологія
Ліричний сюжет чи містика
Любов десь у книгах.Трилогія
Тут маленька лише аннотація
І надміру розлогі речення
Де ж поділася ніжність і грація
Потонули в морях самозречення
Доволі різка градація
Любов швидко міняє забарвлення
Ця тотальна душі фрагментація
Не приносять нікому позбавлення
Про любов не пишу.Не трилогія
І це навіть не дуалістика
Це Життєва археологія
Це лірично-прониклива містика
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2016
Під мостом Мірабо я зустріла своє кохання. Власне, сам міст уже давно був покритий товстим шаром землі, глини та каміння. Проте він існував, в цьому була впевнена. Десь у глибині під покровом культурного шару було те, що археологи звуть просто об’єктами, які потребують подальшої фіксації і замальовки. Міст Мірабо вміло заховався від людського ока, проте й далі виконував функцію поєднання непоєднуваного, чогось дивакуватого та неземного.
Цей міст не був мостом Дрогобича, Львова чи навіть Парижа… Це було щось набагато глобальніше, вище і поза просторове. Я могла стояти під ним вдома, на вулиці, в парку та і взагалі, могла зводити його там, де мені заманеться. Кохання було мостом, міст був коханням, а весь всесвіт і галактика ділились на дві частини, які і потребували поєднання – структурно-ментального.
Бувало, мені вчувалися справжні та виважені нотки голосу коханого, тоді ж чудернацькі метелики вилітали з області сонячного сплетіння і лоскотали мене своїми крильцями, цілуючи мої очі та ніс. Вони летіли до мосту Мірабо і співали пісню про те, що «Все» ніколи не кане в Лету і що це «Все» спочатку було Ним. Тому я і сиділа під мостом Мірабо, тому що цей міст, це кохання і врешті Він сам були моїми, дані, напевно, Господом, і я в жодному разі не була готова прощатися з моїм Світом. Чи може з його? Може, це я Йому належу, як людині ім’я, може це я кимось наречена бути його нареченою і віддати йому абсолютно все, що я маю – кохання, життя та міст Мірабо. Я не могла достеменно цього знати, а він все розумів якось не так, як я, випереджав на крок вперед та інколи зникав з життя, ніби так і було завжди заведено. Не знаходила собі місця і розчиняла себе в гарячих і добряче солоних склянках печалі, журби та зневіри. Ці склянки з часом ставали бурхливим океаном, хвилі якого підмивали міст Мірабо і він поволі починав руйнуватись. Крихкі цеглини розпадалися на частинки, а я робила усе для того,щоб міст не втратив цілісності і стійкості, немов архітектор, проектувала укріплення та забудову.
Згодом навколо моста Мірабо мною було закладене справжнє містечко, життя в якому вирувало, а людські обличчя сяяли щастям. З мене чудовий архітектор душ, але в біса поганий кресляр власної долі. Я знову й знову поверталася до мосту Мірабо та годинами сиділа на березі Сени нашого кохання, милувалася чистою течією води та кидала туди камінці, спостерігаючи, на що будуть схожі кола і яке це для мене віщування.
Одного разу під мостом Мірабо з’явився маленький хлопчик. Він всівся справа від мене і похнюпився. Коли я запитала його, чому він сумує, хлоп’я торкнулося мого волосся і промовило: «Ви так давно тут сидите, постійно приходите сюди…Погляньте, ваше волосся стало майже повністю сивим…. Чому сивіє волосся?». Я спершу не знала, що відповісти, та потім зібралась з думками і промовила: «Синку, це сивіють людські душі, які з часом втрачають не тільки колір, а й справжність. Та бачиш цей міст?Допоки він стоїть – житиме моє кохання, а значить, житиму і я».
***
Ми сиділи під мостом Мірабо. Хлопчик давно став чоловіком, ще до мого народження. Сивина вкривала його скроні, та я не давала його душі втратити свій природній відтінок, навпаки, вона ставала ще прекраснішою. Я закохано дивилась в його очі, кольору вранішньої, щойно завареної кави, і бачила в ньому Усе. Свій Світ, себе і міст Мірабо, який колись Справжнім коханням сплів наші серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705666
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2016
Вони віддають себе одному чоловіку
Одна присвячує вірші інша телефонує
І різниця між ними не тільки у віку
Одна ладна будувати а інша лише руйнує
І його двоякість душі не дає повноти нікому
А жалюгідне щастя не піддається пробаченню
Одна замість крапки завжди ставить кому
А інша байдужості не надаватиме значення
Обоє люблять. Та одна з них палко кохає
У кожному вірші відбиває недільний спів
Їм бракує вишуканості і грації
І вона б розказала йому що відчуває
Але поетесі завжди бракне слів
Бо так боїться негативної реакції
Вони бачать щось потаємне у цьому чоловіці
Одна давно розгадала і втратила зацікавлення
А інша не бачить перешкод ні в статусі ні у віці
Бо бачить у ньому спасіння й позбавлення
І вся жалюгідність даної ситуації
Вертиться навколо особи чоловічої статі
Й у цих віршах яким там бракує грації
Любовний трикутник у цілім квадраті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016
Бути щастям й ледь тліти як цей вогонь
Бути світлом яке вже нічого не осяває
Цілувати очі й торкатися сивих скронь
Чоловіка який нікого вже не кохає
Й ця гірка безнадія ще тече в твоїх венах
І вбиває навіки будь-яке сподівання
Його миле "Л.Ю."трансформується в Н(ах)
Що приносить вчергове дозу страждання
Не люблю я цю букву.Стерти із алфавіту
Замалювати забути забити
Тонути у барвах вишневого цвіту
І жити любити...любити і жити
Обіцяв хтось тобі що не буде так важко?
Наказав хтось тобі йти у обійми пітьми?
Я кохаю тебе. А тому моя пташко
Серед теплого літа звикай до зими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016
Станція осінь. Наступна - зима
І біг навпростець у пошуках дози
І виходу звідси для мене нема
Лиш холод і сніг та пекучі морози
Мені б у Нью-Йорк чи в столицю Данила
Байдуже куди...Лиш би щастя дістатись
А доля - чортівка так серце дражнила
"Змогла закохатись...Коханню віддатись"
Так страшно кохати й комусь дарувати
Присвячуть вірші рядки і склади
Продовжую й далі я дозу шукати
А доля кричить "Щастя бачиш - іди"
Я б спалила цей світ.І валюту всю світу
Я б знищила всі непотрібні субстанції
Аби повернути хоч мить того літа
Я вже під'їжджаю.Зустрінеш на станції
Станція осінь.Підвид мезальянсу
Оновлення сил. І етап ренесансу
Твоя байдужість так мозок виносить
А серце кричить і кохання все просить
Станція Осінь. Пекучий мороз
Твоє ім'я у різновидах доз
Любиш мене? Ти писав це всерйоз?
Утворимо разом почуттів симбіоз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
«Л.Ю.Б.Л.Ю», - сиджу в бібліотеці і мовчки видряпую літери на одному з столів. Вони зливаються в одне незвичайне і чудернацьке для мене слівце, а потім починають кружляти навколо, як метелики. Дивлюсь за їхнім чуттєвим танцем і не помічаю, як з очей починають падати крихітні краплини сліз. Я миттю витираю їх долонею та втуплююсь у черговий техно – трилер, аби не переповнювати розум ліричними думками. Не варто. Та й навіщо? Кому це потрібно? Нікому… Окрім мене. Останнім часом взагалі почала ставити під сумнів те, що хтось може по-справжньому любити мене. Зачекайте, про що це я? Хіба можна любити якось інакше? Любов або є, або її немає взагалі. Тому я намагаюсь стерти напис, замалювати його кульковою ручкою. На поверхні стола залишились лише дві літери «Л.Ю.». Ще трішки… Та раптом це кляте слово якимось чудернацьким чином відновлюється, регенерується. Цього не може бути, напевно, я марю! Звісно, у мене, ймовірно, жар, а це значить, що варто одягатись і йти додому. Там переодягнусь, вип’ю повну склянку «Фармацитрону» і ляжу спати.
Я закриваю книгу і підходжу до бібліотекаря, яка мило посміхається та просить зайти ще. «Обов’язково», - відповідаю я та мовчки виходжу із читальної зали. Ось і все. Тепер мені залишається спуститися сходами на перший поверх та покинути будівлю бібліотеки. Шлях додому займе хвилин сім, а тому мені скоро полегшає. Починаю спускатись донизу, як розумію, що спустилась уже на рівнів зо два нижче потрібного . Дивно, будівля - двоповерхова. Щось тут не те. Я пришвидшую хід та намагаюсь дивитись тільки під ноги. Та сходи спускаються все нижче і нижче. Врешті, коли я відчула втому в ногах, побачила, що потрапила в величезну залу, посередині якої стояв ринг. Біля рингу я побачила усміхненого чоловіка, який помахав мені рукою. Підійшовши до нього, почала пильно оглядати залу. Дивно, але я зовсім не злякалась. Це була звична кімната для проведення боїв. Ринг був синього кольору, а чоловік, ймовірно, мав виконувати роль судді. Легка щетина вкривала обличчя незнайомця, а очі… Очі так нагадували мені того, кого я так палко люблю, і який, на жаль, не кохає мене.
Раптом ліворуч від себе я почула шалене і гучне тупотіння. Обернувшись, помітила, що всі сидіння для глядачів зайняті дітьми, які тримають в руках величезні літери. Та найдивнішим було те, що ці букви утворювали міріади одного і того ж слова…. «Чорт, та це ж те, видряпане мною, слово….ЛЮБЛЮ…. Що, в біса, відбувається?», - скрикую я і зі всієї сили б’ю незнайомця в груди. Чоловік ніяк не відреагував, лише вказав рукою на ринг і промовив:
- Це твоя свідомість, моя дівчинко!
- Що? Свідомість? Що за нісенітниця? Яка я вам дівчинка? Відпустіть мене, і я піду додому!
- Ти сама себе утримуєш тут. Довго ще будеш втікати від своїх почуттів?
- Я ні від чого не втікаю, просто немає сенсу кохати його…Вірніше, сенс є, але взаємності немає. Він не кохає мене!
- Ти ж не знаєш цього достеменно. Краще запитай його про це і тобі стане легше.
- Які ж ми розумні…. Запитай… Та не можу, він ігнорує мене, уникає відповідей, практично не телефонує!
- Можливо, ти перебільшуєш…. Давай так, я допоможу тобі звільнитися від цих страждань, але за однієї умови. Зараз ти вступиш у бій з ЛЮБОВ’Ю. Переможеш – відпущу тебе додому, а ні, то кохатимеш його вічно. Домовились? Готова ризикнути?
- Якщо мені стане легше, тоді - так.
- Ще одна маленька деталь…. Якщо ти переможеш, то більше ніколи не зможеш кохати. Справа в тім, що кохання приходить лише раз. Якщо ти зараз знищиш його, більше ніколи не зможеш віднайти.
- Та я і не хочу! Все! Я готова. Кличте ту свою любов….
Чоловік лукаво всміхнувся та щосили гупнув ногою. На ринг вийшло хлоп’я в боксерських рукавицях. Я дивилась в його очі і просто тонула. Цей колір… Колір вранішньої кави. Такі очі були лише в Нього…. Та й взагалі хлопчик був зменшеною копією Володаря Мого Серця. А тому я просто не могла вдарити його чи якось скалічити. Мене скував страх, дивний холод поринув із сонячного сплетіння по всьому тілу. Господи, як же я Люблю його… Ця любов живить мене, не дає впасти і погаснути як промінь вечірнього сонця. Невже я так просто відмовлюсь від кохання… З іншого боку, воно приносить мені лише біль. Мій любий Сяйвик не відповідає мені взаємністю і ніяк не виявляє себе. Я ж, навпаки, надміру переповнена почуттями.
Хлопчик посміхнувся мені та щось сказав, проте я не почула ні слова. Тоді я підійшла до нього та впала на коліна. Сльози рікою полились з очей. За мить я відчула, як хлоп’я щосили вдарило мене десь в область скроні. Я відчула нестерпний біль, а за мить – зомліла. До мене доносились якісь аплодисменти та суворий голос чоловіка, який говорив: «Бій закінчено! Дівчино, ти програла!».
…. Зовсім не пам’ятаю, як прокинулась і як опинилась вдома. В глибині душі розуміла, що я не скалічила кохання, а значить любитиму його вічно. Коли врешті вирішила переодягтись, помітила дивний знак в області серця. На тілі були витаврувані дві особливі літери. Л.Ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702498
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
Не загубіть себе в самотності й печалі
І не потрапте в цей зловісний шторм
Сидітиму самотньо на причалі
В обіймах брил і вишуканих форм
Маленька шлюпка тоне в океані
Немов Титанік сонця і добра
А ми були коханням добре п'яні
Це Афродіта. Гляньте...Це вона
Махне рукою й усмішка засяє
Ви теж всміхнетеся так ніжно і звабливо
А постать моя десь в пітьмі блукає
Й шукає поглядом із пурпуру вітрило
Сидітиму самотньо на причалі
І цю любов не вб'ю таки...не вб'ю
Прошу не станьте всесвітом печалі
Бо я люблю вас...Справді...Так люблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Під музику вітру і ритми дощу
У ста́рому Львові...У тихому сквері
Тобі шепотіла я "Не відпущу"
Хоч всі ці слова лише тут на папері
Чорнило із краплями ніжність гаптує
І вкотре над нами танцює зоря
То ж може вона таки щастя віщує
Й почую слова "ти моя ти моя"
Як промінь кохання і світла в пітьмі
У місячну ніч щось тобі заспіваю
Ми разом давно...не одні не одні
А ще я кохаю тебе так кохаю
Мороз пробирає...Шепоче "зігрій"
Серденько його.Воно снігом укрите
Та поки Не мій ти...чомусь ти Не мій
Й не вірю все ж я що питання закрите
Стою під дощем у холодному Львові
У тихому сквері тебе там чекаю
Ми з тобою такі надто Бли́зькі "Знайомі"
Ти чуєш?Кохаю тебе...Так кохаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Це не зі мною було тобі складно
Це з тобою було надто просто
І чинив все доволі безладно
А ще клявся кохати вічно
Літ так надцять чи дев'яносто
Та упала наша фортеця.
Розвалився замок з піску
І збирати вже нам доведеться
Оцю суміш брудну та в'язку
Ще у місяці серпні жаркому
Загубилась моя рукавиця
І в полоні кохання п'янкому
Тоді впала наша столиця
Може й справді зі мною так складно
Може й хотіла я неможливого
Та посміхався він так принадно
Покохала його.Сумного й щасливого
А ти казав що чекатимеш вічно
І кохатимеш літ дев'яносто
Та брехав ти мені. І циклічно
Мені з тобою було надто просто
Як могла не розгледіть байдужість
Чи то пак "пофігізм" без цензури
Проявив лише раз свою мужність
Жовтень місяць.Мій день конфітури
Ти прийшов без запрошення зовсім
І приніс золоті орхідеї
Але трапилось щось і невдовзі
ти зрадив мене.Й ідеї
Ти покинув коли я кричала
І кляла це кохання грішне
Ти покинув коли вмирала
І чекала на слово втішне
Я лякалась себе і свого почуття.
І я думала....Ти моя воля
Але знаєш тепер не віддам я життя
Бо я знаю давно.
Що Лиш Він-моя Доля
Знову мене звинуватиш у всьому
Що це нібито я не кохала
Але знаєш проблема не в Ньому
Бо його я тоді ще не знала
Це лиш ти себе вів як та юнка
Не моя була роль чоловіка
І тому я зайшла за лаштунки
Де вмирала любов.Як каліка.
Це не зі мною було тобі складно
Це з тобою було надто просто
І чинив все доволі безладно
А ще клявся кохати вічно
Літ так надцять чи дев'яносто
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016
Скажи щось ніжне й приємне
Так ніби бачиш мене востаннє
Щось невимушене й потаємне
На губах воно не розтане
І ще одне - дихай на повні груди
В холодній листопадовій тиші щосили кричи
І я пообіцяю
Боліти більше не буде
Лиш не мовчи..Любий мій...Не мовчи
І тоді у завзятті загадаю бажання
Я скажу щось тобі потаємне
Це насправді кохання...Це точно кохання
Й сподіваюся я - воно справжнє й взаємне
Обіцяю..Боліти більше не буде
Тільки дихай...Дихай на повні груди
І байдуже що скажуть люди
Я кохаю тебе.Тільки дихай
Дихай на повні груди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016
Я не хотів торкатись душі.Переривать сон
Тому й мовчки сидів.Захищав свою пташину
Я навіки потрапив до неї в полон
Вона пахла ромашками і нагадувала дитину
І я як батько ніжно цілував очі
Її ручки повільно стискали мої долоні
У снах моїх таке траплялось майже щоночі
А вранці я годував голубі́в на балконі
Я захищав її. Й не будучи разом
Розумів як болить і мене і ромашку
Як смакуємо ми.Божевіллям.Екстазом
Так боявся кохати її.Свою пташку
Я не хотів так торкатись душі
Я розумів що поводжусь як кат
У моменти коли говорили вірші
Та водночас я знав
Що немає вже ґрат
Я не хотів торкатись душі.Боявся усе зруйнувати
Там багато добра щирих слів і надій
Та я завжди кохав. Бо ж таки я не міг не кохати
Й точно знав що я став вже частинкою мрій
Я не хотів торкатись душі.Переривать сон
Тому й мовчки сидів.Захищав свою пташину
Я навіки потрапив до неї в полон
Вона пахла ромашками і нагадувала дитину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2016
Ніч повільно опускається, вкриваючи темрявою заклопотані містечка та двори. Мій човник губиться десь за хмарами, а я збираю руками зірки та ховаю їх у рюкзак, перед тим огорнувши шматком тканини, аби не обпекти руки. Хтось назве мене крадійкою, та, насправді, я дістаю ці небесні сяйвики, аби подарувати їх тобі. Не знаю, чи любиш ти подарунки і, взагалі, чи любиш мене? Так я стою у своєму човнику і розмірковую. Мимо мене майнув лагідний місяченько, який одразу помітив мої закохані оченята, а тому дозволив проплисти далі. Місто поволі готується до сну. Вечір. Коли будеш лягати в ліжечко, добре оглянь небо… Бачиш зірки? Вони усі твої…. Як і я! Ти повільно візьмеш їх в руки і будеш спостерігати, як швидко твоя кімната заповниться світлом мільярдів маленьких, ніжних, але таких неслухняних сяйвиків. Вони будуть грайливо посміхатися та танцювати. В ту мить ти згадаєш мене і піднімеш очі в небо. Десь там, між пухнастими хмарами пливе мій човен, наштовхується на небесні хвилі та проходить між порогами. Твої очі шукатимуть мене десь там, проте не знайдуть. Подарувавши тобі усі зірки, я повернусь додому, візьму в руки гітару, і якось аж надто жалібно зазвучать три жалюгідні акорди.
Пам’ятаєш, як спочатку я не вміла добре її тримати, басові струни так і норовили опинитись унизу, а тоненькі й дзвінкі прагнули поцілунків моїх пальців. Я сміялась та постійно змінювала положення гітари у своїх руках, обіймаючи гриф. В такі миті уявляла, що це ти сидиш поруч і я обіймаю тебе, віддаючи тобі всю енергію. Так трапилось, що ти став моїй Сяйвиком, освітивши моє темне і надміру похмуре життя своєю присутністю. Тепер бачиш, як сильно я люблю тебе. Часто повторюю ці слова, проте до тебе ще ніколи їх не говорила. Сяйвику, ти не образишся, якщо я скажу тобі це лише один раз, коли матиму змогу тебе обійняти та поцілувати?
Ти сидітимеш у кімнаті, а місяць буде заглядати у твоє вікно та зловісно помахувати пальцем, бо ж ти добряче завинив перед ним – у тебе вдома тепер міріади зірок та галактик, а ти досі мені не подякував! «Негідно це з твого боку, справжні чоловіки так не вчиняють, затям це», - скаже тобі місяченько і не захоче тобі заспівати пісню, та пізніше він згадає мої теплі та щирі благання і ти, врешті, почуєш:
Ходить гаєм над Дунаєм
Молода дівчина
По дібровах понад плаєм
Як сумна пташина
Уночі не спить ніколи
Точно закохалась
Йде душа у частоколи
Сильна буря знялась
Ой козаче що ж ти робиш
З серцем молоденьким
Чи сльозину ти хоч зрониш
Над тільцем легеньким
Шлях до дівчини лежить
Крізь густі діброви
Її серце так тремтить
Просить допомоги
Чи кохаєш ти козаче
Молоду дівчину
Будь із нею та й тим паче
Бережи пташину
Останній куплет звучатиме аж надто сумно. Ти притиснеш найяскравішу зорю до серця і, можливо, справді заплачеш. Та не лякайся, любий, я не зникла. Мої думки завжди кружляють десь у просторах твого життя, твого міста та занять. Відчуваєш? Коли повертався додому, відчував, як вітер торкнувся твого носика та щік? Так знай, це був не вітер, а я. Ніжно поцілувала тебе, а далі повернулась у своє містечко та взялась за написання чергової оповіді, чекаючи хоча б однієї вісточки від тебе… А десь над небокраєм під пильним оком місяченька плив човник нашого із тобою кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699025
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2016
Як швидко змінюється все
Й моя свідомість
Малює Вас у домі на стіні
Ваше лице
І звична невагомість
Це точно Ви?
Це марево... О ні.
Затримати усе хоч на хвилину
Не вимірять усе це терезами
Думками десь далеко я полину
А потім знову вмиюся сльозами
Ще вчора навіть думки я не мала
Про Вас
Життя
І Пахощі душі
Словами щось так звично малювала
Та зараз Ви...І все нові вірші
Бракує слів щоб точно описати
І передати щирість почуття
Продовжую блукати і шукати
....Де зараз Ви?....І де ж моє життя?
Торкнусь долонею гарячого вогню
Його в пітьмі я досі ще шукаю
Я Вас люблю....І думку вже ловлю
Що не люблю...Правдивіше - Кохаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2016
Моя дівчинка стояла в кутку і ображено поглядала на мене. Її онімілі струни немов би звинувачували мене у неприхованій приязні та, водночас, цілковитій байдужості до її присутності. Я ж просто не могла торкатись її своїми обезсиленими і холодними долонями, щоб не зашкодити, докорінно не знищити те, що крилося під трійкою уже вивчених мною акордів. Це було схоже на стан критичного анабіозу. Я. Канапа. Вікно. Десь на столі самотньо лежить мобільний, який постійно в режимі очікування. Як і я. В очікуванні дзвінка, есемес, які виведуть мене з цілковитого спустошення на дорогу мрії та сподівань. В такі моменти я уявляю собі дивний механізм десь в районі сонячного сплетіння. Імовірно, там міститься загострений серп, який здійснює колоподібний рух, постійно розрізаючи моє нутро із середини. Спочатку виникає дивне відчуття непевності, яке згодом переростає у нестерпні болі в тій частині тіла та свідомості, яку прийнято звати душею. Водночас, це все веде за собою втрату апетиту, виснаження організму та нерегулярний сон. Люди звуть такі симптоми коханням, а я «карою небесною», оскільки такі речі приносять лише страждання і вбивають інтерес до всього, окрім однієї звичайної людини, яка в думках та тій же душі підноситься вище всіх, проте залишається стояти щаблем нижче від Бога. Така ієрархія потреб, очолювана вірою та коханням, мала б надихати та спрямовувати кудись. Натомість, я залишаюсь на тій же точці відліку і, як вай – фай, «роздаю» Всесвіту свою апатію до життя.
Я лежу на канапі і подумки картаю себе за те, що народилася надто пізно. Можливо, моє місце не тут, а десь у сімдесятих – вісімдесятих роках минулого століття. Мені здається, чи тоді дійсно кохали по – іншому. Мої думки рояться в голові як бджоли – медоноси в момент, коли в кімнату заходить батько і починає щось розповідати про приїзд родичів наступного тижня. Я роблю вигляд, що мені цікаво слухати це, а, насправді, перебуваю десь не в цьому місці, не в цій кімнаті, ба більше, не в цій галактиці. Це можна було б порівняти з синдромом «маленького принца», проте така термінологія буде трішки неправильною. Сенс в тому, що мої думки десь вирують поряд з людиною (ні, напишу краще з великої букви – Людиною), яка так бездумно і жорстоко забрала у мене Серце, залишивши в грудях лише орган, який постійно перекачує кров. Звісно, з фізіологічної точки зору моєму життю, на щастя, нічого не загрожує. А от духовне… Тут наді мною нависла справжня пітьма, гнітючий відчай та безнадія. А ще ця клята осінь. Мовчки блукаю вулицями і ховаю руки в кишенях куртки, хоча їх мав зігрівати Байдужий Володар Мого Серця. Власне, тому я й не торкаюсь руками гітари, бо у трьох акордах міститься щось неземне, яке так і кричить про кохання та прагне вирватись на волю. Я ж, навпаки, намагаюсь приховати усе за маскою посмішки та безтурботності, хоча виходить це у мене не зовсім майстерно.
Я піднімаюсь з канапи, вмикаю комп’ютер та починаю пописувати вірші. Цей процес трішки полегшує мій стан, проте не надовго. Пишу з надією бути почутою і якось впливати на людей, бути Архітектором, але Архітектором людських душ. Людську душу також можна накреслити, а конкретніше – замалювати в ній різноманітні емоції та почуття. А ще її можна перекреслити, стерти з обрисів тіла та звичного життя. Тепер мої думки перериваються стукотом холодного дощу у вікно. Воно вкривається сльозами і цікавими малюнками із мільйонів краплин. Клята осінь примушує сумувати не тільки мене. І як же примусити її піти, зникнути назавжди? Та ніяк. Залишається тільки чекати зміну холодної та самотньої пори року ще гіршою. А що буде далі? Канапа. Я. Вікно. Та гітара, яку я так хочу зараз обійняти.
Вдалині десь виднілась постать Володаря моєї душі… Вона скиглить та, інколи, хоче повернутись. Водночас їй приємно відчувати на собі теплі дотики його долонь, які віддають дивним гулом десь у порожнечі сонячного сплетіння… І поки нас єднатиме зв’язок
І поки будемо обоє на стережі
Любов’ю так пронизаний рядок.
Ми не в мережі любий. Не в мережі
Твоє онлайн мене хоч і лікує
Проте мовчання добре убиває
Й руйнує все навколо. Так руйнує
Хоч маю в серці те…Що не вмирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698381
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
Як дивно пахли теплі небеса
У цю п'янку й щасливую неділю
Літали згустки мрій.Ці чудеса
З тобою навпіл з радістю розділю
І все твоє що звалось колись мною
І все твоє...Візьми моє життя
За мить одну проведену з тобою
За осінь цю.І щирість почуття
Цього немає.Втратила усе
Проте не знаю...В чім моя вина?
Чому не чую голос...І лице
Так розпашіло.От вже дивина
Писала вірші з текстом "Люблю Вас"
Слова складала вдало і несміло
Нас розділив хтось.Ви? Чи це лиш час
Минають дні...І все ж не зрозуміло
Чому багрянцем падають листки
І на землі лежать.Немов востаннє.
Чому зів'яли квітів пелюстки
Й чому іще живе моє кохання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2016
- Лікарю що зі мною?
Скажіть чесно...Я помираю?
Чом іду я на себе війною?
Куди йду я і що все ж шукаю?
- Заспокойтесь моя рідненька
Тут проблема у іншому ділі
У прискоренім ритмі серденька
Що ще б'ється у спраглому тілі
- Що ж зі мною...Скажіть вже щось певне
Чом не сплю я і вірші складаю?
Щось серйозне зі мною напевно
Я хворію...Та чим от не знаю
- Наламаєте ви ще дров
Хоч це звісно мене не стосується
Ви хворієте. На любов
Співчуваю...Вона не лікується
-Що ж робити тепер? Як бути
За течією не можу плистИ
Як не можу його я забути
Пишу й пишу коханню листИ
-А ви впевнені в щирості думки
У прозорості почуттів
Як що так...То зайдіть за лаштунки
Там побачите дев'ять життів
Ви усі їх обранцю віддайте
Розфасуйте у білі конверти
І кохайте...молю...вас..кохайте
Бо без нього ви ладні умерти
....Чим розмова оця закінчилась?
Я не знаю...Щось важко сказати
Бо ж по правді це я зажурилась
Так наблидло світами блукати
Я шукаю тебе десь на дні
Я шукаю тебе десь у раю
Я шукаю ту мить де одні
Шепотіли так ніжно "Кохаю"
Хоч не чули обоє цих слів
Розмовляли про щось нейтральне
Та відчути мене ти зумів
Крізь тло віршів оте. Віртуальне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2016
Я твої смс говорю як молитву
Ніби мантра життя для подальших всіх дій
Ми разом з коханням знов виходим на битву
Здавайся мерщій й меч підняти не смій
Я могла говорити та ти хочеш мовчати
І кілок забивати.Але ж я не вампір
Усміхаєшся лиш коли хочу кричати
І палити як Гоголь "втрачений твір"
Мертві душі давно я вже бачу на стелі
Мені страшно...Повір...Бо я досі одна
Я закутаюсь в ковдру в холодній постелі
І повільно повільно торкнусь цього дна
Я твої смс говорю як молитву
Й кожне слово я знову хочу прожити
Сьогодні я здамся.Не прийду на битву
Бо знаєш що словом теж можна убити
Убити.Любити.
І важко так жити
Себе загубити
В тобі розчинити
Разом будемо ми...Ці три слова пророчі
Я кохаю давно.Лиш тебе.Й твої очі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Не разом...Нам не бути разом
Та це насправді рішення твоє
Колись я може поквитаюсь з часом
Якщо любов оця...Не вб'є мене.
Не вб'є
Як не вона то я зроблю це діло
І на вечерю я любов запрошу
Було мені так млосно.І несміло
Простори Львова снігом запорошу
Напевно треба будувати новий світ
Шукати шлях новий.У сутінках.До раю
Збивати руки і твердий граніт.
На ньому напис...Любий..я кохаю
І хтось помер в тім місті за любов
І крізь думки прорізався чийсь крик
А на граніті проступила кров
Тебе люблю.До цього ти не звик
Звертаюся я трохи фамільярно
І де моя повага. Де натхнення?
Його нема.І пишу я бездарно
Бо впав мій світ.Лишилось одкровення
Мене колись уб'є таки любов
А в голові лиш відгомін розмов
Тобі я пишу тихо знов і знов
Мене уб'є...Уб'є таки любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Ти зараз десь не зі мною
І може вже спиш у ліжку
Прийду у сни.
І побуду з тобою
Бо шляхами брести
вже втомилися ніжки
Гляну на зорі і щось прошепочу
Перепливу океани і ріки
Справжнє кохання тобі напророчу
Й буду любити.Сьогодні.
Й навіки
Мостик гойдається.Непевні канати
Птах десь здіймається.В вирій летить
Я слово даю...Тебе буду кохати
Й навіть тепер...Коли час так біжить
Цей світ увесь я до ніг покладУ
Хочеш цю зірку?Її я дістану
Й заграю акорд у мажорнім ладУ
І ніби холодна сніжинка розтану
Пане мій любий...Чом знову ховаєш
Очі свої...Немов кавове зерня
Я ж знаю...кохаєш мене...ти кохаєш
то ж чом твоє слово гостре як терня?
Я витеплю все...Бо щастя моє
Десь у твоїх руках
В таких теплих і ніжних долонях
А в моїх руках
Серце б'ється твоє
Й тихий голос звучить
В голові і у скронях
Гляну на зорі і щось прошепочу
Перепливу океани і ріки
Справжнє кохання тобі напророчу
Й буду любити.Сьогодні.
Й навіки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016
І десь в старому таки Львові
На перехресті вулиць й часу
Ступала тихо я...Поволі
І Вас побачила відразу
Зійшли немов би із портрета
В оточенні сміливих львів
Мимо проїхала карета
Тому мені й забракло слів
Насправді я не вірю в казку
Вже виросла із цього віку
Мені б кохання його й ласку
Віддала ж серце чоловіку
Я Вас люблю уже давно
Так - так.І я не помиляюсь
Життя летить немов кіно
Караюсь мучуся й не каюсь
Люблю кохаю Вам шепочу
На вулицях старого Львова
Вам душу віддала дівочу
Ви зрозуміли все з півслова
І десь в старому таки Львові
Без зайвих слів і без вагань
Ступала тихо я...Поволі
З морем надії й сподівань
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016
криє без тебе кров закипає
Я руки вмочила в червоний окріп
Серця сумного що біль відчуває
І духа свого що немов би осліп
І тут вже не місце ліриці і фальшу
Освячених голосом якоїсь істоти
Більше не думаю про долю подальшу
Й не знаю давно уже де ти і хто ти
Як той ясон на арго я пливу
Шукаю руно.Та знахожу лиш ріжки
Доки разом доти ми на плаву
А якщо ні тоді точно йду пішки
Криє без тебе ця грішна нірвана
Бачу тебе у вогнях автостради
й чую слова "ти потрібна кохана"
та це лиш омана.Це звук клоунади
Любов ніби є...Та не множ на нулі
Бо упадуть мости які ми будували
Тут руїни одні.І на цьому вже тлі
Ми кохали когось
Ми так сильно кохали
Криє без тебе.Кров закипіла
Я руки вмочила в червоний окріп
Тебе покохала.Як тільки зустріла.
Та ти як я бачу
Давно вже
Осліп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016
Я почула вночі край свойого вікна
Тихий плач хтось хлипав так важко
Розтривожилась я і позбавилась сна
Подивилась в твій бік моя пташко
Це не плакав жебрак...Навіть не сирота
Що шукає батьків між просторами часу
І в дібровах так довго й самотньо блука
...Це ридала любов.Зрозуміла одразу
Та чому ж вона так плаче гірко
Чом стоїть край мойого вікна
Я кохаю тебе моя зірко
Хоча досі одна та й одна
Я не буду прощатись з тобою
Хоч би як ти про це не просив
Якщо справжній...То будеш зі мною
Якщо ні...То ти все ж не любив
Подивилась в твій бік моя пташко
Розтривожилась я і позбавилась сна
Подзвони...Коли сумно і важко
Нехай в серце загляне весна
Усім людям все ж вірить не треба
Я ж не зраджу тобі.Обіцяю
Бути поруч - нагальна потреба
Як сказати...Тебе я кохаю
Подивися в мій бік моя пташко
Подзвони.Я запрошую в сни
Усміхнися якщо тобі важко
Теплим подихом літа й весни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016
Дивная втіха в потоці свідомості
У ритміці крил під поривами вітру
Ось тут ми разом.Ти і я.В невагомості
Та зараз вже ні.Тому спомин я зітру
Замалюю я чимось.Мабуть олівцем
Заклею заб'ю і в шухляду сховаю
А потім уколю когось цим слівцем
Ти будеш першим у списку.Вітаю!
Сьогодні не наше святкується свято
Не мої вірші хтось в польоті цитує
Ти тільки поглянь як тут звірів багато
Один уже спить інший сцену руйнує
А ми поміж ними...Такі дві людини
Що заблукали в гущавинах лісу
І не проронили ми сліз ні краплини
Із присмаком болю й п'янкого анісу
Корабель наш витримує всі примхи моря
Ти стоїш за штурвалом...О мій капітан
Позбав і врятуй від нещадного горя
Стань йодом моїм для душевних всіх ран
Дивная втіха у ритміці духу
У пошуках слів і якогось єднання
Біжу я до тебе.Щосили/щодуху
Бо знаю.Кохання.Це точно Кохання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2016
А час біжить...І вже вночі
Не буду спати міцно я...
Сховає тихо сну ключі
Любов моя...Любов моя
Не вірю я що це кінець
Цю думку зразу ж відкидаю
Що не поведеш під вінець
Мене таку...А я ж чекаю
Присяду тихо на канапі
І на коліна сяде кіт
Тримає руку в своїй лапі
І залишає на ній слід
Це не самотність.Мабуть ні
Я посміхнусь тобі в вікно
Без тебе так минають дні
Бо ж це кохання.Це воно
А час біжить...І так щоночі
Думки про тебе на папері
"Цілую ніжно твої очі"
На зігнутім фотопапері
Так маю фото...Обіймаю
Тендітним пальцем твоє тіло
"Я так кохаю так кохаю"
Зроби...Щоб більше не боліло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
Я не знаю для чого але все таки пишу
Ці кілька рядків на пожовклім папері
"Я ніколи - ніколи тебе не залишу"
Хоч ти зачинив усі вікна і двері
В пориві емоцій вбиваю кохання
Катую калічу а потім ридаю
Не знаю для чого пишу це зізнання
"Тебе я кохаю...Кохаю...Кохаю..."
Роки проминуть ти забудеш усе
Теплу приязнь мою і усмішку дитяти
Та спогад тобі білий птах принесе
"Я буду кохати...Кохати...Кохати"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
Ким я для тебе є?
Піщинкою у хвилі
Що сильно в душу б'є
Коли між нами милі
Ти як шматок магніту
І де шукати істину
Теплом твоїм зігріту?
Й закохану.Воістину.
Я граюся словами
Брехні тут не знайдеш
Чому скажи зі снами
З життя мого ідеш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2016
Вимкнене світло.Кімната
Я шукала любов у пітьмі
Я шукала свого адресата
Ми разом.Ми отут. Ми одні
І слова вже нічого не варті
Хоч багато я хочу сказати
В романтичнім і щирім азарті
Я кохаю...І буду кохати
Я б сказала що жити не буду
Що без тебе загину помру
Я ніколи тебе не забуду
Лиш тобою одним я живу
Це читаєш і може радієш
Посміхнися якщо тобі важко
І я знаю...Ти все розумієш...
Подивися в мій бік.Моя пташко
Не мовчи.Бо мовчання вбиває
Напиши подзвони і врятуй
Моє серце що щиро кохає
Ти йому теж любов подаруй
Мине осінь.Настане зима
Давай разом будем зимувати
Я не хочу так бути одна...
Хочу бути з тобою.Й кохати
Заварю нам обом теплий чай
Приготую смачні деруни
Чом кохаю тебе? Не питай
Це не я...Це акорди струни
А струна у душі.
Ти це знаєш...
Так говорять вірші
Ти читаєш
Ще б мені написав хоч рядок
І приніс би чарівні ромашки
Я так хочу ступити ще крок
До моєї коханої пташки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2016
Як довго в цьому океані
З тобою ми. Але живі
Немов закохані і п'яні
Ногами ходимо по дні
Танцюєм сальсу і ламбаду
Та й наповняєм свої дні
Коханням з смаком шоколаду
Ми двоє тут.Ми лиш одні
Я не сама.Зі мною ти
Моя ненависть.І любов
Скажи куди мені іти
Щоби тебе зустріти знов?
Тонути в хвилях почуття
Пірнати в світ твоїх надій
Розфарбувать своє життя
Й дійти до здійснення всіх мрій
Тебе люблю.Тебе кохаю.
Ти мене теж.Я відчуваю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016
Промінь світла у грішній пітьмі
Моє щастя і моя душа
Коли будем з тобою одні
Знов напишу тобі я вірша
Поки небо буде тремтіти
Поки світ у коханні згорить
Обіцяю...Не буде боліти
Те що дуже давно так болить
Обіцяю ...Загояться рани
Ми ж умієм порушувать правила
Й обійматись як два океани
Які доля коханням розбавила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016
Червоні троянди червонії маки
Здавалось ще трішки лиш декілька днів
Може не просто це .Може це знаки
Когось із небес. Зачарований Львів
А далі вокзал...І чекає столиця
Ванільні розмови і кров на руці
Тривожно кричатиме вежа-дзвіниця
Всю силу й любов я стисну в кулаці
Червонії маки.Фольклорне начало
Як вишиванка чи сало і сіль
Усе це в мені так сильно звучало
Не чув ніхто звуків.
Кричав тільки біль
Пройдуся я парком.Тут місце знайоме
В повітрі культура і цікава богема
Сьогодні напишу щось дійсно вагоме
Історію душ біля брами едема
Едем на землі.Десь у чашечці чаю
У обіцянках і без гучних слів
Сьогодні напишу тобі що кохаю
І побажаю іще теплих снів
Червоні троянди...Та маків немає
Їх вітер згубив у вечірнім саду
А серце - а серце тебе так кохає
І хочеш чи ні...Та я поруч іду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016
Я б хотіла літати
Та ці стіни в кімнаті
Так не хочуть пускати...
Мої мрії розп'яті
І вже крізь призму болю і жалю
Під дзвін курантів ратушної вежі
Я своє серце воском обіллю
Щоб розірвати ці зловісні межі
І де я є
Тепер у верховітті
Чи набагато нижче рівня моря
І де я є
В зів'ялому суцвітті
Яке померло як душа від горя
Отак було. І так напевно буде
Своє кохання визву на двобій
Якщо програю - серце все забуде
А якщо ні - то будеш тільки мій
І де ти є?
Шукаю по дібровах
Наші стежки давно переплелися
І де ти є?
В несказаних промовах
Які словами в хащах розбрелися
Я б хотіла літати
Але в тебе всі крила
Чи ти зможеш сказати
Що любов нас накрила
І ці стіни в кімнаті
Десь вікно.І подвір'я
Ми з тобою пернаті
Дві зорі із сузір'я
Ти далеко від мене
Я по світу блукаю
Не ховайся не треба
Бо ж тебе я Кохаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687595
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.09.2016
А дружба і любов як розмінна монета
Сьогодні десь у тебе завтра комусь віддай
Може ми помилились.І це не наша планета
Ти згідний зі мною...Тоді речі збирай
У просторах обшарпаних галактик
Які напевно бог лишив на потім
Під словом "рай"...
А він ще той романтик
В той час як рай висить давно на дроті
А ми земляни.Де тут зміст призначень?
Де курс маршрут чи просто якісь плани
Чи може жодна річ давно не має значень
А є лиш біль...І певно якісь рани
Розмінюєм усе що можна й що не слід
Любов кохання дружба. Перетин полюсів
Там де було так теплом давно укрив все лід
Лід щирості і суму
Лід втрачених плюсів
І дисбаланс в планеті
Екватор на краю
А суть в якійсь монеті
Із написом "Люблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686525
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.08.2016
Осіння сірість володар смаку
Сидить на кухні й заварює чай
Й поїть мене...Як бродячу собаку
Й мені це подобається.Та зазвичай
Блукаю вокзалами і площами вулиць
Самотня людина між сотень таких
Але в основному я звичний прибулець
З планети покинутих й трохи сумних
А осінь годує мене чудесами
І лиш обіймає пожовклим листком
А ще вчить любов убивати списами
І прикрашати волосся вінком
Я із планети невтішних й сумних
У венах яких лиш гарячая кров
З планети покинутих, та не слабких
Бо тут кожен знає
Де є гра
Й де Любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686524
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.08.2016