Sindicate

Експресивність

Експресивність  з  симптомом  застуди
Без  образ  та  з  масою  слів
Будем  битися  в  груди  і  всюди
Буде  витись  плющем  гучний  гнів

Як  волосся  якогось  Самсона
Що  не  стригся  уже  котрий  вік
Вийде  з  замку  твоя  охорона
Десь  приблизно  семи  чоловік

Сім  як  цифра  смертних  гріхів
Чи  це  я  одна  бачу  містичність
Чи  це  може  лише  сім  кийків
Й  бити  ними  когось  така  звичність

Ти  виходиш  із  свого  палацу
Весь  розкішний  і  гордовитий
Я  б  почала  з  нового  абзацу
Проте  аркуш  варенням  облитий

Запах  ласощів  в  мозок  доходить
Це  малина  чи  полуниця?
Чи  це  просто  кохання  приходить
Й  посміхається  як  молодиця?

Експресивність  виходить  за  межі
Нас  обох...Уже  світу  замало
Та  й  ми  вийшли  удвох  із  мережі
Бо  ж  кохання  серця  поєднало

Без  аккаунту  і  сторі́нок
З  грамом  пристрасті  й  зітхань
Життя  змінює  відтінок
Від  віршованих  зізнань

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686145
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2016

Просто так

Без  пробачень  і  обіцянок
Тонемо  в  коханні...Ніби  в  грамах  ртуті
Поповнюєм  число  наївних  полонянок
Й  думаєм  про  те  лиш...Ким  й  за  що  закуті

Босими  ногами  й  екватором  душі
Без  зайвих  карт  дилем.І  пальцем  по  вікні
Мовчать  давно  історії.Говорять  лиш  вірші
І  хочеш  чи  не  хочеш  та  цукор  десь  на  дні

Сумним  пером  написані  сповіді  синів
Які  були  закохані  й  погинули  отак
у  світі  мрій  надій  й  давно  забутих  слів
Чому  пишу  це  все?Не  знаю  просто  так

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686143
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2016

І в звичній сірості годин

Тихий  день...Додати  б  звуку
І  в  звичній  сірості  годин
Ніхто  тобі  не  подасть  руку
Бо  ж  розумієш.  Що  Один

Без  жодних  курсів  і  диверсій
В  оточенні  сумних  віршів
Тонеш  в  любові...Різних  версій.
І  спиш.  Під  музику  дощів

Замерз...От  куртку  одягни
І  не  пручайся...Я  зігрію
Та  й  знаєш  врешті  сам  збагни
Що  я  кохати  справді  вмію

В  цьому  вірші  так  мало  "Я"
А  більше  звичних  таких  "ти"
Ти  маєш  знати...Я  Твоя...
Завжди  з  тобою  буду  йти

І  в  день  оцей...Тихіший  ночі
Коли  зірки  всі  поховались
Побачиш  в  небі  мої  очі
Які  як  бачиш  закохались

Тихий  день...Додати  б  звуку
І  в  звичній  сірості  годин
Подам  з  любов'ю  тобі  руку
Бо  ж  розумієш...Не  Один

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2016

Свобода чи неволя

Свобода  чи  палка  неволя
Життя  з  душею  чи  без  неї
Цікавилась  у  тебе  доля
Коли  гуляв  ти  по  алеї

Читала  книги  й  посміхалась
Коли  нагадував  про  себе
Я  справді  палко  закохалась
Та  й  думала  лише  про  тебе

А  ти  мовчав  і  не  звертав
Уваги  на  питання  долі
Напевно  іншу  покохав
Чи  все  ж  любив  життя  на  волі

І  в  час  цих  віршів  і  думок
Коли  мій  мозок  розривало
Ти  не  зробив  назустріч  крок
....Не  любиш...Серце  відчувало

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685876
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.08.2016

Від щастя молись

Надто  сумні  і  втомлені
Від  образ  і  подій  з  життя
Ніби  промені  що  заломлені
Відзеркалюєм  почуття

Крізь  тумани  і  чужі  погляди
Без  думок  і  зайвих  фраз
За  плечима  глобальні  спогади
А  попереду  нас  -  екстаз

Усі  двері  дошками  забиті
На  сусідів  нам  все  одно
Кров'ю  кохання  з  тобою  облиті
Чи  може  це  просто  червоне  вино

Заливає  гріхи  і  відкритії  рани
Краще  це  все  забудь  і  у  очі  дивись
Не  напишуть  про  це  тобі  жодні  "корани"
Не  "богам"  а  мені  ти  від  щастя  молись

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016

А мрія, а мрія

А  мрії  а  мрії  згасають
Як  сонце  у  надвечір'ї
А  душі  а  душі  так  сяють
Як  зорі  в  якомусь  сузір'ї

І  як  же  я  маю  заснути
Коли  уже  час  прокидатись
Як  маю  тебе  я  відчути
Коли  вже  змогла  закохатись

А  мрія  а  мрія  згасає
От  тільки  любов  ще  жива
Вірші  до  грудей  пригортає
Й  чомусь  іще  вірить  в  дива

Без  пафосу  і  таємниці
Коли  в  серці  жевріє  тривога
Любов  виходить  із  темниці
І  просить  допомоги  в  Бога

Стає  навколішки  вона
І  очі  ніжно  закриває
Світами  котиться  луна
Коли  молитву  промовляє

Вийшла  зоря.  А  небосхил
Покрили  осені  багрянці
Коли  кохать  не  стане  сил
Давай  закрутимось  у  танці

В  танці  любові  і  натхнення
У  колі  щастя  і  вогню
Для  мене  це  благословення
Бо  знаєш...Я  тебе  люблю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016

Поцілуй

Поцілуй
Благослови  мене  ніжно  вустами
Вилікуй
Мою  душу  своїми    листами

Подорожником  будь
Та  лиш  в  моїй  аптечці
Всі  образи  забудь
У  палкій  суперечці

Будь  промінням  вночі
Прохолодою  в  спеку
Бережи  і  вірші
Заховай  в  картотеку

Будь  зі  мною  завжди
Навіть  влітку  й  зимою
Буде  важко  -  зажди
Й  говори  лиш  зі  мною

Коли  букви  влаштують  битву
Витирай  з  мене  краплі  крові
Й  говори  -  я  сприйму  як  молитву
Натерпілась  поправді  доволі

Поцілуй
Благослови  мене  ніжно  вустами
Вилікуй
Мою  душу  своїми    листами

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2016

Образ у душу

Потрапив  твій  образ  у  душу
У  кожен  фрагментик  її
Кохати  себе  не  примушу
Та  серце  горить  у  вогні

Фрагментики  тихо  вібрують
Коли  ти  поруч  мене  ступав
Ці  атоми  справді  все  чують
І  знають  що  ти  не  кохав

Не  хочу  коритися  долі
Та  вибору  просто  нема
Я  й  досі  у  тебе  в  неволі
Навколо  лиш  біль  і  пітьма

У  вікнах  я  бачу  решітки
Стоїть  під  замками  тюрма
Концтабір,  кохання  "Бригідки"
І  виходу  з  нього  нема

Потрапив  твій  образ  у  душу
У  кожен  фрагментик  її

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2016

У Стрийському парку…

           Каштановий  цвіт  від  подиху  вітру  ніжно  падав  на  землю  та  зачаровував  усіх  перехожих.  Весна  видалась  напрочуд  теплою  та  ласкавою.  Сонячне  проміння  зігрівало  усе  навколо,  навіть  серця  перехожих.  У  місті  вирувало  життя:  діти  були  у  школі,  банкіри  здійснювали  різні  операції,  будівельники  важко  працювали,  а  продавці  намагалися  задовольнити  чергового  примхливого  покупця.  Тільки  у  Стрийському  парку  було  доволі  тихо  та  затишно.
           На  одній  із  лавочок  під  розлогим  каштаном,  який  створював  гарну  тінь,  сидів  чоловік.  Його  скронь  вже  давно  почала  торкатися  сивина,  але  погляд  вказував  на  молодість  духу  та  великий  запас  життєвих  сил.  Чоловік  з  усмішкою  поглядав  на  закохані  пари,  що  проходили  мимо.  Ось  іде  хлопчик,  що  за  одну  руку  веде  свою  дівчинку,  а  в  іншій  несе  її  портфель.  Слідом  за  ними  іде  дорослий  юнак,  який  обіймає  дівчину  за  плечі.  Дівчина  показує  йому  язика  та  отримує  поцілунок  у  відповідь.  Молодість,  пора  натхнення,  ентузіазму,  кохання  та  пісень…  Чоловік  на  мить  заплющив  очі  та  притулився  до  дерева.  Серце  швидко  забилось,  а  руки  почали  тремтіти,  проте  він  зразу  опанував  себе.  До  нього  підійшло  кілька  молодиків,  імовірно,  студентів.  Вони  запитали  старого,  як  він  себе  почуває,  а  коли  почули  позитивну  відповідь,  то  мовчки  пішли  далі.  
         Почекавши  мить,  коли  молодики  підуть,  чоловік  засунув  руку  у  внутрішню  кишеню  жилетки  та  витягнув  посіріле  фото.  На  ньому  зображено  юнака,  який  тримав  на  руках  дівчину  та  посміхався.  Чоловік  ніжно  поглянув  на  фото  та  обернув  його.  На  іншій  стороні  ледь  виднівся  напис,  зроблений  фіолетовим  чорнилом:  «Олеся  та  Сергій,  в  пам’ять  про  найкращу  львівську  весну  1983».
           Старий  торкнувся  напису  та  заплакав,  але  зразу  ж  почав  картати  себе  за  це,  бо  ж  «справжні  чоловіки  не  плачуть».  Після  цього  витер  очі  краєм  картатого  рукава  сорочки  та  промовив:  «Олесю,  кохання  моє,  я  майже  весь  день  чекаю  на  тебе,  а  ти  все  не  приходиш…Невже  зникнеш  з  мого  життя,  як  і  тоді,  коли  була  наша  найкраща  весна…»  
- Не  зникну,  любий,  не  зникну,  -  сказав  тихий  жіночий  голос,  що  звучав  десь  позаду.
         Сергій  повільно  обернувся  та  побачив  ЇЇ.  На  ній  була  довга  сукня  темно-синього  кольору,  яка  гарно  пасувала  до  очей,  кольору  неба.  Скроні  жінки  також  почали  сивіти,  проте  вона  навіть  не  намагалась  приховати  свій  вік.  Її  обличчя  посміхалось,  а  очі  плакали  щирими  сльозами  щастя.
- Пташко,  я  впізнав  тебе,  я  завжди  знав,  що  ти  колись  повернешся…
- Любий,  довгий  час  я  думала,  що  не  потрібна  тобі,  коли  батьки  вирішили  переїхати  в  США,  я  пручалась,  знаючи,  що  тут  залишаєшся  ти...  Але  чому  ти  стільки  років  мовчав,  навіть  не  шукав  мене?!
- Твої  батьки  сказали,  що  в  тебе  з’явився  інший,  ти  ніби  мала  вийти  за  нього  заміж…Тому  я  подумки  побажав  вам  щастя  та  почав  жити  своїм  життям.  Але  не  зміг  збудувати  своє  гніздечко…Без  тебе…
- Я  теж  не  змогла,  та  й,  правду  кажучи,  завжди  залишалась  вірною  тобі.  Працювала  у  одній  з  бібліотек  Флориди,  писала  вірші,  пісні…
- Тепер  я  зможу  покласти  їх  на  музику,  тільки  от  сьогодні  залишив  скрипку  удома,  руки  уже  не  ті…
- Звісно,  коханий…  Я  була  дуже  здивована,  коли  до  мене  завітала  представниця  телепередачі  «Чекай  мене»…Вона  ввімкнула  мені  сюжет,  де  я  побачила  тебе,  мій  лебедю,  та  наше  фото,  яке  я  досі  ношу  у  себе  в  гаманці…
- Просто  я  зрозумів,  що  роки  ідуть  вперед,  ми  не  молодіємо…А  жити  потрібно  тут  і  зараз,  постійно  слухатися  поклику  серця,  яке  не  вміє  брехати.  Тому  й  подався  на  передачу,  з  надією  знайти  своє  не  перше,  але  останнє  кохання  –  тебе,  моя  пташко!
         З  очей  жінки  покотилися  сльози,  а  чоловік  міцно  обійняв  її  та  почав  палко  цілувати.  Тим  часом  небо  затягнулося  сірими  хмарами  і  почали  падати  перші  краплі  дощу.  Сергій  накинув  на  плечі  Олесі  свою  жилетку  та,  зітхаючи,  промовив:  «Як  тебе  не  любити…»
- Любий,  ти  про  весну?
- Ні,  кохана,  про  тебе…І  про  Львів…Місто  історії  та  закоханих  сердець…
……….  Із  Стрийського  парку  виходила  літня  пара  закоханих,  які  міцно  обіймалися  та  зовсім  не  боялись  рясного  весняного  дощу.  На  лавочці  під  каштаном  лежало  фото  із  зображенням  двох  закоханих…Фіолетовий  напис  був  зовсім  знищений  краплями  дощу.  Адже  на  зміну  найкращій  весні  1983  прийшла  найкраща  весна  2016…..
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682530
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2016

На відстані кліка

Ми  з  тобою  ніби  дві  тіні
Як  Орфей  і  може  Евридіка
Загублені  під  натисками  ліні
На  відстані  лише  одного  кліка

Крізь  монітори  дивимось  у  світ
Яким  колись  так  палко  милувались
А  зараз  нас  поєднує  лиш  дріт
Яким  колись  удвох  оперезались

Ти  більше  не  ідеш  за  мною
А  я  не  слухаю  пісень
Стосунки  наші  стали  онлайн  грою
...Та  ти  поглянь  який  хороший  день

Ти  заспівай  і  я  тебе  почую
Хай  навігатор  серця  поведе
Тебе  в  вуста  я  ніжно  поцілую
Моя  любов  тебе  не  підведе

...Сьогодні  Евридіка  за  Орфеєм
Біжить  здобути  почуття
Їх  поєднати  міцним  клеєм
...Врятуй  і  ти..моє  життя..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016

Лиш люди

Які  ж  оце  рими  кляті!
Яке  ж  все  навколо  чорне
А  ми  всі  давно  прокляті
Ти  знаєш  що  зло  потворне

А  може  красиве  як  тіло
Що  спить  десь  одне  у  кімнаті
Та  сонце  ніколи  б  не  гріло
Та  й  ми  вже  теплом  не  багаті

Зелені  в  кімнаті  стіни
Так  тиснуть  на  мої  груди
А  в  душах  у  нас  руїни
Бо  ми  ж  із  тобою  лиш  люди

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682349
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.08.2016

Склероз

Ти  ж  не  казав  що  боліти  буде
Ти  не  казав  що  наш  світ  гнилий
Ти  не  попередив  що  серце  забуде
Та  й  не  сказав  що  сам  ти  пустий

Розбиті  глеки  і  сіль  на  підлозі
Кров  що  смакує  тобі  як  вино
Й  тече  прямо  з  серця  воно  по  дорозі
Ти...А  що  ти?  Та  тобі  ж  все  одно

Ти  ж  не  сказав  що  не  любиш  давно
Й  ніколи  по  правді  зі  мною  не  будеш
Наші  стосунки  були  як  в  кіно
Не  думала  я  що  так  швидко  забудеш

Як  перший  сніг  у  холодному  грудні
І  літній  дощ...Ми  промокли  до  нитки
Вірші  що  писала  доволі  абсурдні
І  на  вікні  від  долоньок  відбитки

Часто  буває...Це  штучний  склероз
Пітьма  у  душі  та  у  серці  мороз

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2016

То не тир

Там  де  погинули  всі
І  зникли  з  останніх  фото
Я  бачу  тебе  у  пітьмі
Й  не  знаю  по  правді  хто  ти

Емоції  чорно-білі
Картина  в  вікні  печаль
Втонули  обоє  у  Нілі
Не  сказавши  ніколи  "Так  жаль"

Там  де  не  встояли  люди
Де  земля  чомусь  провалилась
Ми  бродили  як  дві  приблуди
Поки  врешті  я  не  загубилась

І  напевно  уже  не  знайдусь
Бо  причини  напевно  немає
Але  в  очі  твої  подивлюсь
І  побачу  що  серце  кохає

Оцю  тінь  що  стоїть  за  вікном
Що  вкриває  степи  і  пустелі
Тінь  спотворює  душу  багном
Поки  я  доторкаюсь  до  стелі

Намалюю  на  ній  свою  мрію
В  темряві  опустілих  квартир
Доки  ти  ще  не  вбив  всю  надію
Розумієш
                       Любов
                                         То  не  тир

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681889
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.08.2016

Не показуй, серпню!

Не  показуй,серпню,  сентиментів,
Не  ридай  і  не  каліч  вітрами.
Просто  змінюй  всі  старі  моменти
Й  заліковуй  іще  свіжі  рани.

Бо  й  мені  вже  вистачає  сентиментів,
Коли  мовчки  дивлюсь  у  вікно
Та  й  складаю  вірші  із  фрагментів...
Скрикую  від  втіхи  -  це  "Воно!"

Не  показуй,  серпню,  сентиментів,
Бо  ти  бачиш  -  очі  теж  сумні.
Візьми  в  руки  краще  інструменти
І  заграй  лише  хороші  дні!

Бо  поету  що  насправді  треба:
Трохи  болю,  щастя  та  вогню.
А  мені  б  лиш  доторкнутись  неба...
Не  плач,  серпню,  я  тебе  молю!

Краще  душу  підійми  рукою,
Щоб  відчула  пристрасть  й  сподівання.
Хай  ідуть  вони  разом  зі  мною
Шляхом  світлим.В  пошуках  Кохання!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681306
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.08.2016

Пробачення у вітру

Проси  пробачення  у  вітру
За  крихти  суму  у  очах
За  горя  випитого  літру
І  за  непевність  у  речах

Не  знаю  чи  тебе  пробачить
Я  б  не  зробила  це  сама
Хоч  вірш  пишу  та  це  не  значить
Що  болю  у  душі  нема

Але  не  треба  співчуття
Слова  я  більш  не  хочу  чути
Ти  зруйнував  моє  життя
Тепер  скажи  як  все  забути

Нехай  це  буде  амнезія
Проте  така  що  назавжди
Цей  вірш  -  моя  анастезія
Це  крик  даль  тобі  -  Зажди

Я  б  не  писала  тобі  більше
Проте  на  волю  хочуть  діти
Вони  як  вітер  мої  вірші
Не  знають  де  слова  подіти

Проси  пробачення  у  вітру
Допоки  спогад  з  серця  зі́тру...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681305
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.08.2016

Сяйвик

Сяють  яскраво  зорі...
А  зорі  насправді  прозорі,
А  зорі  насправді,  як  діти,
Так  хочуть  погомоніти.

Рахуєш  на  небі  зорі
І  бачиш  шляхи  неозорі.
Так  хочеться  щастю  радіти
Й  разом  з  тобою  летіти.

Сяють  яскраво  зорі,
Я  знаю,  це  твої  очі.
А  зорі  насправді  прозорі,
Як  сльози  сумні,  дівочі...

Люблю  тебе,  сяйвику  милий,
Й  коли  зірочок  немає....
Надіюся,  з  нею  щасливий,
Надіюсь,  вона  кохає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2016

Знервоване небо

Знервоване  небо  щосили  кричить
Із  гнівом,  печаллю,емоціями.
А  серце,  а  серце...Мовчить....
Цей  сум  не  прирівнюй  пропорціями.

Знервоване  небо  щосили  гарчить,
Злим  вовком  летять  блискавиці.
А  серце,  а  серце....Мовчить...
Закриває  від  болю  зіниці.

Знервоване  небо  щосили  ридає,
Кидаючи  сльози  холодним  дощем.
А  серце,  а  серце...Кохає...
Заховай  його
Під  плащем...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2016

/Vampires/

Розучився  народ  розуміти
Крізь  потоки  гучних  промов.
Розучився  вогнем  горіти,
Але  вмію  ще  пити  кров.

Енергетика  твого  тіла
Лиш  приводить  у  дисбаланс.
Пам'ятаєш,  "люблю"шепотіла,
Хоча  потім  настав  декаданс.

Всі  вампіри  із  нас  насміхались,
Забираючи  сили  і  мрії.
Тому  потайки  ми  зустрічались
Та  й  плекали  живі  ще  надії...

Але  раптом  картина  змінилась,
Не  прийшла  в  одну  ніч  під  вербу.
Певно,  в  темному  світі  згубилась
І  проникла  у  грізну  юрбу.

Розучився  народ  розуміти,
Але,  зрештою,  й  не  намагався.
Вогник  серця  завжди  буде  тліти,
Недарма  ж  я  колись  закохався.

А  тебе  я  не  буду  шукати,
Якщо  сенсу  у  цьому  не  бачу...
Я  б,  звичайно,  хотів  обійняти,
Але  зради
               Тобі
                     Не  
                         Пробачу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680757
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.07.2016

Воскресну

Сонце  повільно  лягає  спати,
Але  я  ні.  Давно  ніч  без  сну
Стільки  всього  тобі  б  сказати,
Скажу  одне  -  поверни  весну...

Зараз  літня  погожа  днина,
На  Ельбрусі  не  тане  сніг.
Може  це  і  моя  провина,
Що  покохати  мене  не  зміг.

Колись  поет  один  писав-
Йому  любов  являлась  тричі...
Він,  певно,  теж  не  впізнавав
Її  обличчя  таємничі.

Але  я  бачила...Твоє....
І  оченяточка  лукаві.
А  в  очах  серденько.Моє,
Що  тоне  у  гарячій  лаві.

Коли  повернеш  мою  ве́сну,
Я  обіцяю,
Що  воскре́сну!
І  в  сяєві  п'янких  ночей
Я  знищу  світ
Твоїх  очей!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016

Вам

Шукаю  Вас  і  хочеться  кричати
Про  те  кохання,  що  несу  в  руці.
Повітря  важко  так  мені  вдихати.
Боюсь,  що  буде  кров  у  молоці.

Зіжму  долоню,  і  помре  життя
Мого  кохання,  що  до  Вас  плекаю.
Не  чую  більше  звук  серцебиття,
Я  не  живу,  та  ще  щось  відчуваю.

Де  загубила  слід  Ваш  і  стежину?
І  чи  всміхнетесь  ще  мені  хоч  раз,
Коли  ми  ступимо  разом  на  полонину?
Ми  ніби  вдвох,  але  немає  нас...

Бо  хтось  на  небі  долі  малював
І  вирішив  чомусь  їх  роз'єднати...
Та  цей  художник,певна  річ,  не  знав,
Що  зможу  Вас  так  палко  покохати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2016

Скарб

Та  кому  взагалі  ще  потрібна
Романтичність  твоя  і  краса
На  наївність  святу  ти  подібна
Досі  віриш  в  якісь  чудеса?

Та  плювати  давно  вже  хотіли
На  грами  душі  і  трішки  вогню
Що  самі  у  собі  розпалить  не  уміли
То  ж  лиш  у  тому  я  їх  не  виню

Люди  давно  від  безсилля  вбивають
Вбирають  морально  та  без  жалю
Кохання  померло  його  поховають
Твоє  ж  хай  живе,  я  крізь  сльози  молю

Ти  чистий  промінчик  літнього  неба
Веселка  яскрава  після  дощу
Для  мене  кохання  -  нагальна  потреба
Це  скарб  що  ніколи  із  рук  не  впущу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679712
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2016

Від Дикого Птаха

Сьогодні  не  зачинила  двері
А  також  не  заварила  чай
Я  присів  собі  десь  у  сквері
І  подумував  чим  же  є  рай

Оглянувся  на  шелест  листочків
Що  опали  в  осінню  пору
Я  ступаю  в  потік  цих  струмочків
Та  від  щастя  напевне  помру

Але  раптом  здійнявся  вітер
Що  відніс  мене  в  далечінь
Я  побачив  адресу  із  літер
І  поринув  в  під'їздную  тінь

Твої  двері  були  відчинені
Я  в  квартирні  простори  ступив
А  хвилини  були  призупинені
Я  давно  уже  так  не  любив

Заварю  тобі  любая  чаю
Хоча  серце  сковує  страх
Та  скажу  я  тобі  що  кохаю
Лише  тебе.P/S  Дикий  Птах

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2016

За планом/не за планом

Непомітним  аеропланом
Переносились  нам  новини
Насправді  чомусь  не  за  планом
Загубилися  дві  людини

Десь  у  всесвіті  між  зірками
Не  у  нашій  з  тобою  галактиці
Чи  замерзли  вони  струмками
У  ще  досі  холодній  Арктиці

Кажуть  це  були  ми  з  тобою
Десь  напевно  у  цій  реальності
Ми  кохання  несли  із  собою
Та  тонули  у  звичній  банальності

Може  й  справді  усе  сухувато
Романтичність  -  не  мій  аспект
Посміхнувся  напевно  пихато
Й  зруйнував  наш  поєднаний  спектр

Але  врешті  я  знаю  це  ти
Лиш  сварила  мене  й  не  тримала
Та  й  дозволивши  з  дому  піти
Зрозуміла  що  не  кохала

Непомітним  аеропланом
Полетів  із  твоєї  кімнати
І  напевно  усе  йде  за  планом
Бо  й  я  теж  розучився  кохати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676348
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.07.2016

Конокрад

Я  помітив  уже  всі  невдачі
Та  ніколи  не  гляну  назад
Я  не  фізик  не  мої  ці  задачі
Не  поет  я.  Я  конокрад

Дикий  захід  на  смирному  сході
Мої  коні  це  милі  жінки
Піддаються  богині  природі
І  плетуть  із  інтриг  їй  вінки

Макарони  складаються  в  правду
Та  я  бачу  брудні  лиш  копита
Що  так  прагнуть  втримати  владу
Та  хто  знає  де  вона  є  зарита

Конокрад  із  душею  царя
Що  знайшов  уже  свою  принцесу
Вперто  вірю  що  буде  моя
На  руках  її  в  дім  я  принесу

Хей  візник  -  запрягай  всіх  коней
За  коханою  я  виїжджаю
Бо  співав  вже  мені  соловей
Що  вона  уже  тут.  
Я  це  теж  відчуваю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2016

Маска

Я  постійно  вдягаю  маску
І  удома  і  на  роботі
Загубив  вже  давно  свою  ласку
У  нікому  незнаній  суботі

Сьогодні  ангел  на  плечі
Шепоче  що  і  як  робити
Завтра  диявол  із  печі
Диктує  чим  серця  розбити

Це  як  театр  -  хтось  костюмер
Що  видає  щоранку  маски
Але  учора  він  помер
Потрапив  до  своєї  є  пастки

Стою  вже  без  обличчя  Я
А  ти  ідеш.  На  тобі  маска
Я  зрозумів  що  це  моя
Давно  загубленая  ласка

Давно  забутії  слова
Вином  залиті  почуття
Як  закрутилась  голова
Врятуй  усіх.  Й  моє  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2016

Богиня

Кожен  має  свого  бога
На  полотні  німих  картин
В  одного  одяг  -  біла  тога
А  інший  -  цар  усіх  тварин

Тут  своя  правда  своє  діло
Беззаперечний  аргумент
Та  коли  бачу  твоє  тіло
Тремтить  найбільший  постамент

Синіє  небо  й  океани
І  квіти  розцвітають  навесні
Швидко  загоюються  рани
В  такому  юному  мені

Чи  все  ж  не  юний  а  старий
Може  тобі  і  не  потрібний
Та  знаю  точно  -  я  Живий
Ношу  на  серці  хрестик  срібний

А  ти  богиня  гордовита
Зовсім  мене  не  розумієш
Планета  мороком  укрита
Бо  ти  людей  кохать  не  вмієш

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675167
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.06.2016

Dead/Любов

У  любові  буває  смертність
Детермінант  усього  існування
Перейдемо  на  рівень  "непевність"
Що  зруйнує  всі  наші  бажання

Можеш  плакати  навіть  кричати
Що  любов  зобов'язана  жити
Та  ти  першим  навчився  вбивати
Із  стражданням  як  з  рівним  дружити

Ось  любов  уже  помирає
На  екрані  тоненькая  смужка
За  дверима  їх  все  чекає
Хитра  смерть.  Та  сталевая  стружка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016

Битва (реанімую)

Дощ  стукає  мені  в  вікно
Разом  із  нотами  пісень
Проте  мені  так  все  одно
Це  темна  ніч  чи  білий  день

Анабіоз  у  всіх  щілинах  
Подерті  книги  на  полиці
А  мрії  всі  сидять  в  хатинах
Під  пильним  наглядом  чортиці

Її  волосся  вкрив  серпанок
А  сукня  пристає  до  тіла
Навколо  безліч  полонянок
Була  і  ти.  Така  змарніла

Кричала  билася  ридала  
Молилася  богам  щодня
Вночі  клапті  пісень  збирала
Які  залишив  тобі  я

Тепер  і  я  уже  в  полоні
На  полі  битви  за  життя
Взявши  всю  силу  у  долоні
Реанімую  почуття

Розряд.  Іще  адреналіну
Розряд.  Я  шви  накладаю
Стаю  повільно  на  коліна
Слова  кохання  промовляю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016

Cancer/Про кохання

Неможливість  зробити  щось
Пісок  часу  що  лиш  збігає
Ти  шукаєш  чогось/когось
Ніби  серце  це  щось  відчуває

А  любов  оця  ніби  рак
Уже  виїв  зсередини  душу
І  залишився  схований  знак
Океан  такий  схожий  на  сушу

Географія  значно  змінилась
Кожна  любов  тепер  -  метастази
Ще  й  до  мене  тепер  причепилась
Як  не  любиш  -  іди  відразу

Не  шукай  уже  лікаря  долі
І  вакцин  -  жіночок  не  шукай
Натерпівся,кажеш,  доволі
Що  ж  покажу  тобі  істинний  рай

Із  "любов'ю"  та  без  поезії
Із  заразою  що  у  тілі
Ти  ще  маєш  до  мене  претензії?
Подивись  які  рими  змарнілі!

.....Я  лікуюсь  уже  без  тебе
І  ти  знаєш  немає  любові
Так  яскраво  всміхається  небо
Що  у  тілі  із  літрами  крові

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2016

Спогад ( художній нарис)

Моя  бабуся  пахла  яблуками...Інколи  цей  запах  змішувався  з  присмаком  кориці  та  малини  з  сметаною.  Бабуся  жила  поруч  із  нами,  але  в  окремій  хатині.  Я  й  досі  не  знаю,  в  чому  була  причина,  чому  матуся  завжди  з  нею  сварилася,  а  батько  тримався  осторонь  та  тільки  опускав  очі.
Проте  бабуся  дуже  любила  нас,  своїх  онуків  та  онучок.  Маючи  наміри  їхати  в  райцентр,  вона  завжди  брала  мене  з  братами  з  собою.  Сестрички  нам  заздрили,  проте  розуміли,  що  скоро  настане  й  їх  черга  їхати  в  місто.  Тим  часом  ми  одягалися  та  сідали  в  автобус.  Пам’ятаю,  він  завжди  був  переповнений  силою-силенною  людей,  які  постійно  про  щось  гомоніли  та  інколи  не  на  жарт  сперечалися.
Будучи  на  ринку,  бабуся  сиділа  на  малесенькому  стільчику  та  посміхалася  геть  усім.  Навколо  вирували  пахощі  свіжих  овочів,  сметани,  сиру,  молока,  апетитного  м’яса,  ковбас  та  птиці.  А  бабуся  завжди  пахла  яблуками.  Коли  до  неї  підбігали  якісь  дітлахи,  вона  мовчки  давала  їм  фрукти  та  промовляла  услід:  «На  здоров’ячко,  любі  онуки!».  Я  плакав  та  ніколи  не  розумів,  чому  бабуся  так  називає  чужих  діток.  Брати  також  починали  плакати  разом  зі  мною,  а  бабця  ласкаво  посміхалася  та  проказувала:  «  Я  люблю  усіх  дітей,  але  вас  люблю  найбільше,  мої  рідненькі…».  Тоді  ми,  як  курчата,  збігалися  навколо  неї  та  міцно  обіймали.  Ви  б  бачили  цю  картину.  Та,  зрештою,  я  впевнений,  що  ви  точно  колись  відчували  таке  тепло,  яке  проникало  до  найглибших  ноток  дитячої  душі.
Роздавши  та  продавши  усі  яблука,  ми  поверталися  додому.  Інколи  бабуся  давала  нам  цукерки.  Ми  ніколи  не  розуміли,  звідки  вона  їх  має,  адже  цілісінький  день  ми  просто  не  зводили  з  неї  очей.  Бабуся  говорила,  що  це  подарунок  доброго  та  дуже  суворого  чарівника,  який  приходить  до  неї  та  залишає  нам  подарунки  як  нагороду  за  сумлінну  працю.
А  ще  я  пам’ятаю    бабусині  очі.  Вони  були  зелені-зелені.  В  цих  очах  я  бачив  красу  весняного  листя,  свіжої  трави  та  життя,  що  вирувало  навколо.  Вечорами  бабуся  вкладала  нас  спати  та  розповідала  казки,  які  придумувала  сама.  Інколи  від  цих  казок  її  очі  плакали  та  тьмяніли.  Ми  намагалися  заспокоїти  її,  а  бабуся  завжди  казала,  що  це  не  сльози,  а  вечірня  роса,  яка  тече,  аби  принести  нам  краплі  спокійного  та  солодкого  сну.  Тоді  ми  засинали  та  ледь-ледь  відчували,  як  бабуся  цілує  нас  у  лоб  та  поправляє  ковдри.  
…………..  Бабусі  уже  давно  немає.  Мені  уже  за  шістдесят,  а  й  я  досі  чую  її  яблучних  запах  у  повітрі  та  бачу  очі,  які  випромінюють  увесь  світ…  Та,  зрештою,  як  помічають  мої  діти,  починаю  таким  бути  й  сам….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674089
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2016

Екзотична невагомість

Наші  думки  на  фоні  критичності
Наші  душі  на  рівні  самоти
Позбавлені  давно  буденної  звичності
У  стані  невагомості  й  якоїсь  дрімоти

Давай  з  тобою  рахуватимемо  дні
Арифметика  спогадів  за  межею
Коли  казав  я:"Так"  від  тебе  чув  лиш:"Ні"
Уже  нема  аккаунтів  ми  поза  мережею

Пустий  інтернет  не  єднає  давно
Паролі  забуті  ти  з  пам'яті  стерта
Стосунки  були  й  драматичне  кіно
А  ти  така  ніжна  і  надто  відверта

Я  став  нецікавий  та  так  постарів
Ти  стала  закрита  і  феміністична
Вимірюєш  щастя  курсом  "нулів"
Любов  твоя  й  справді  якась  екзотична

Живеш  у  савані  навколо  лиш  звірі
А  я  у  той  час  щось  постійно  складаю
Не  знаю  хто  "праві"  не  знаю  хто  "ліві"
Та  правда  одна  -  я  ще  щось  відчуваю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674087
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.06.2016

Сивина

Ми  сиділи  з  тобою  на  кухні,
Пили  чай  і  трішки  вина.
І  було  це  давно  у  грудні,
А  на  скронях  вже  сивина.

Постаріли  душею  і  тілом,
І  не  треба  жодної  дати.
Доведу  усе  словом  і  ділом,
Завтра  може  уже  не  настати.

Я  прокинуся  зранку  один,
Вип'ю  чаю  і  трішки  вина.
Бо  рахунок  іде  від  хвилин,
А  на  скронях  уже  сивина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2016

На Варті

Хто  б  колись  щось  сказав,
Від  жаху  рвучи  волосся.
Хто  б  колись  щось  таке  відчував,
Ніби  гладив  рукою  колосся.

Чи  то  логосу,  чи  апейрона,
Чи  наелектризовану  кішку.
Тільки  падає  з  вас  корона,
Коли  ви  опиняєтесь  в  ліжку.

В  ліжку  долі  і  крапель  душі,
Не  в  кімнаті,  у  спальних  районах.
Бо  ти  знаєш:  На  Варті  -  вірші
У  словах,  у  сумних  мікрофонах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2016

Як і я

Коли  зачиняються  двері,
І  темно  стає  на  душі.
Живуть  ще  слова  на  папері,
Але  уже  вмерли  вірші.

Згубилися  фрази  в  рядочку,
І  збились  ритмічні  склади.
Та  й  плачуть  собі  у  куточку
Без  жодної  краплі  води.

Вірші  оці  -  сльози  в  опалому  листі
І  теплий  вітер  в  вишневім  саду.
Та  бачиш  уже,  що  листки  давно  чисті,
Поету  на  радість?  Чи  все  ж  на  біду?

Щоправда  кохання  ступило  у  двері,
І  фрази  усі  рядком  позбирались.
З'явились  і  вірші  на  жовтім  папері,
Вони  як  і  я.  Вони  теж  закохались...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667853
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.05.2016

Юнак…

Непомітно  зірвався  вітер,
Підійняв  він  пасмо  волосся.
Склав  його  як  пазл  із  літер:
"А  волосся  твоє,як  колосся..."

Та  і  очі,як  ті  океани,
Що  приваблюють  так  моряків.
Вони  вірять,що  змиються  рани...
Очі  кращі  звичних  маяків!

Ну  а  руки  такі  шовковисті,
У  них  сила,  свідомість  і  гарт.
В  них  романтика  в  жовтому  листі,
В  них  палкий,  одержимий  азарт.

Я  дивлюся  на  цього  хлопчину,
Ну  і  бачу,  це  справжній  поет,
Що  у  серці  тримає  жарину
І  слова,  що  солодкі,  як  мед.

Мед  у  голосі  та  й  на  папері,
Сяйво  в  погляді  і  у  душі.
Та  не  можу  ввійти  в  її  двері,
То,  може,  хоч  це  зроблять  вірші...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664703
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.05.2016

Поговорим

Ну  а  теперь  давай  поговорим,
О  боли  той,  что  мне  ты  причинила.
Искал  тебя,как  -  будто  пилигрим,
Не  вовремя  ты  обо  мне  забыла.

А  я  искал.  И  стоя  на  коленьях,
Я  падал  в  грязь  и  в  сожаленье.
Тонул  в  твоих  прикосновеньях,
Но  умерло  твоё  прощенье.

Теперь  играть  буду  тобой,
Я  просто  дьявол  во  плоти.
И  зверь  я  дикий,  очень  злой,
Не  сможеш  от  меня  уйти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662815
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 29.04.2016

Крит

Ми  у  різних  світах
Та  на  одному  "Криті"
Ми  є  словами  на  листах,
Але  двері  у  "Крит"  закриті.

Я  живу  у  старому  палаці,
Ну  а  ти  поселився  в  новий.
Та  новому  бракує  грації,
Повертайся,коханий,в  старий.

Тут  немає  чітких  планувань,
Але  серце  посередині.
Будеш  чути  мільйони  зізнань,
Ну  а  що  іще  треба  людині?!

Не  вбивай  ти  мого  мінотавра,
Він  завжди  лиш  мене  захищав...
І  заграє  печально  литавра,
Як  і  я,  він  тебе  лиш  чекав.

Зачиталась  історії  Криту
І  забула  про  рай  на  землі.
Й  залишивши  могилу  розриту,
Я  віддала  вірші  всі  пітьмі.

Хай  вбиває  їх,  рве  на  частини,
Хай  же  зникне  страждальне:"Люблю..."
Не  почує  воно  крик  пташини,
Бо  я  горе  своє  притуплю!

Переїдеш  до  мене  у  зАмок
І  дістанешся  його  середини.
Я  зустріну  колись  новий  ранок
Із  коханням  близької  людини!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2016

Не хворій

Не  хворій  коханням  ти  ніколи,
Бо  ти  погинеш,втративши  себе!
Ти  відчуваєш,серце  сильно  коле,
Зупинеться...І  не  знайду  тебе...

Не  хворій.Це  досить  небезпечно.
Ти  постраждаєш,як  крихка  земля.
Посміхнешся  всім  востаннє...Безперечно.
Посміхнуся  всім,мабуть,і  я.

Ніч  сховає  сльози  і  страждання,
Небо  змиє  всі  думки  дощем.
Ми  з  тобою  вдвох  своє  кохання
Огорнем  теплесеньким  плащем...

І  піде  воно  у  мандри,у  світи,
Шукатиме  іскру,  що  не  згоряє.
Ну  як  же  ж  нам  за  ним  і  не  піти,
Якщо  в  серцях  є  те,  що  не  вмирає  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2016

Кобзар

Сонце  повільно  заходило  за  горизонт,  а  вечірні  зірки  радісно  сяяли,  з  надією  знову  зустрітися  із  своїм  місяченьком.  Люди  поспішали  додому  після  важкого  робочого  тижня.  П’ятницю  любили  усі.  Усі,  крім  Дарини.  Дівчина  ненавиділа  день,  коли  завершуються  усі  буденні  справи.  В  цей  час  вона  залишається  наодинці  із  собою,  що  в  свою  чергу  веде  до  появи  депресивних  думок  та  поганого  настрою.  Самотність…Як  же  важко  з  нею  боротися…
Годинник  пробив  восьму  вечора.  Закохані  пари  почали  мандрувати  романтичним  світом  затемнених  вулиць.  Дарина  ж  мовчки  сиділа  у  сквері  та  намагалася  не  думати  про  кохання.  Це  почуття  зламало  її.  Тому  їй  було  боляче  споглядати  картини  чужого  щастя.  Звісно,  дівчина  нікому  не  заздрила,  просто  інколи  хотіла  такої  ж  сімейної  ідилії…
Дарина  думала  і  думала  про  те,  чим  є  кохання,  як  воно  приходить.  «Чому  є  поширеною  думка,  що  кожна  людина  мусить  хоч  раз  у  житті  закохатися,  знайти  свою  другу  половинку.  А  що,  коли  це  не  так?А  що,  коли  окремі  люди  уже  народжуються  «цілими»,    тому  й  ніколи  не  закохуються,  та,  врешті,  ніколи  не  одружуються.  Можливо,  кохання  –  це  хвороба,  яка  вражає  організм  людини  як  рак  чи  СНІД…Тоді  потрібно  шукати  вакцину,  адже  не  всі  люди  мають  вроджений  захист  від  цієї  напасті…»,-  Дарина  частенько  розмірковувала  над  цим,  сидячи  у  сквері.  Вона  постійно  приходила  сюди,  слухала  музику  вітру  і  шелест  осіннього  листя.  Так  було  і  цього  разу.
Була  звична  п’ятниця.  Дарина  прийшла  у  сквер  та  помітила,  що  він  порожній.  Це  здалось  дуже  дивним.  Куди  ж  ділися  люди?  Дівчина  присіла  на  лавку  та  завмерла  в  очікуванні.  От  –  от  мимо  пронесеться  закохана  пара  на  велосипедах,  що  буде  триматися  за  руки,  не  боячись  упасти.  За  ними  будуть  простувати  двоє  стареньких,  які  пронесли  своє  кохання  крізь  війну  та  труднощі.  Але  їх  не  було.  Нікого  не  було.
Дарина  занепокоїлась.  Просидівши  так  десь  зо  дві  години,  дівчина  вирушила  додому.  Дивно,  але  вона  не  зустріла  жодної  людини,  жодного  автобуса  чи  автомобіля.  Більше  того,  зникли  усі  тварини  та  птахи.  Містика  та  й  годі.  Прийшовши  додому,  Дарина  помітила,  що  двері  у  квартиру  відчинені.  Дівчина  вирішила  зайти  та  роздивитися.
В  коридорі  стояло  мамине  взуття,  значить  мама  повинна  бути  удома.  «Мамо,  ти  тут?»,-  крикнула  дівчина,  але  не  почула  відповіді.  Тоді  Дарина  зайшла  в  кімнату,  де  її  батьки  часто  проводили  вечори  за  переглядом  фільмів.  На  канапі  нікого  не  було,  телевізор  був  увімкненим,  а  на  столі  стояли  дві  чашки  із  залишками  кавових  зернят.  Саме  кава  була  улюбленим  і  знаковим  напоєм  у  житті  Даринчиних  батьків.  Вони  познайомилися  у  кав’ярні,  туди  завітав  купідон,  який  умить  поєднав  двох  молодих  людей.  Можливо,  через  це  у  Дарини  карі,  кольору  щойно  звареної  кави,  очі.  
Куди  поділися  усі  люди?  Дівчина  почала  непокоїтися  ще  більше,  проте  згодом  вирішила,  що  це  лише  сон,  а  тому  варто  влягтися  спати.  Коли  вона  прокинеться,  всі  люди  знову  з’являться.  Дарина  переодягнулась  в  свою  улюблену  бавовняну  піжаму  та  лягла  в  ліжко.  Подушка  привітно  прийняла  її  голову,  а  ковдра  почала  зігрівати  усе  тіло.  Дівчина  миттю  заснула…
Годинник  пробив  9  годину.  Дарина  прокинулась  і  пішла  оглядати  квартиру.  Дивно,  але  нічого  не  змінилося.  «Значить,  це  все  не  сон»,  -  подумала  дівчина  і  вирішила,  що,  якщо  вона  залишилась  у  цьому  пустому  світі,  то  буде  жити  до  кінця  своїх  днів.  Дивно,  але  її  уже  не  турбувала  відсутність  людей.    Навпаки.  Дарина  користувалася  усім,  що  було  наявне.  Автомобілі,  брендові  речі  із  магазинів,  антикваріат  та  реліквії  із  музею.  Дарина  почувалась  себе  власницею  свого  містечка,  всього  світу.  ЇЇ  більше  не  турбували  думки  про  кохання,  адже  його  просто  не  існувало.  Проте  не  все  було  так  чудово.
Одного  разу  Дарина  переглядала  альбоми  із  фотографіями.  Вона  сіла  на  підлогу  та  почала  згадувати  прекрасні  моменти  з  подорожей,  сімейних  застіль  та  зустрічей  з  друзями.  Раптом  з  одного  альбому  випала  фотокартка.  На  ній  Дарина  побачила  Володимира  –  перше  і  єдине  своє  кохання.  Вона  віддавала  йому  все,  піклувалася  про  нього,  але  взамін  отримувала  лише  посмішку  та  байдужість.  Пізніше  він  зник  з  її  життя,  а  одного  разу  вона  зустріла  його  у  парку.  Проте  Володимир  був  не  один,  з  ним  ішла  дівчина,  його  дівчина.  Саме  тоді  Дарина  поклялась  собі  ніколи  нікого  не  кохати,  адже  кохання  –  це  хвороба,  яка  повільно  знищує  кожну  частину  душі.
Даринчині  руки  затремтіли,  а  з  очей  полилися  сльози.  Дівчина,  як  ніколи,  захотіла  потрапити  у  мамині  обійми  та  розповісти  їй  про  свій  біль.  Біль,  який  ніяк  не  залежав  від  кількості  людей  за  вікном,  біль,  який  уже  давно  у  ній,  наче  ген  ДНК.  Вона  згадала  мудрі  очі  батька,  та  його  вроду.  Навіть  сивина  не  робила  його  старенький,  навпаки,  батько  завжди  сяяв  та  щиро  любив  маму  з  дочкою.  Дівчина  згадала  бабусю,  яка  завжди  розповідала  історії  про  воєнний  період  та  співала  народних  пісень,  а  дідусь  вчив  онуку  їздити  велосипеді  та  майстрував  із  дерева  іграшки.
«Як  же  я  хочу,  щоб  вони  усі  повернулися…»,-  кричала  Дарина  крізь  сльози.  Здавалося,  що  уже  немає  жодної  надії.  Та  раптом  дівчина  відчула  чийсь  дотик  на  своєму  плечі.  Дарина  обернулась  і  побачила  дивного  дідка,  одягненого  у  свитину,  штани  та  чоботи.  В  руках  у  нього  була  кобза,  на  голові  був  козацький  чуб,  а  густа  борода  вкривала  його  обличчя.  
- Хто  ви?!,  -    скрикнула  дівчина.
- Я  твій  дух  роду,  голос  твоїх  предків.  І  я  прийшов,  щоб  допомогти  тобі.
- Що  за    маячня?  Як  якийсь  дух  зможе  мені  допомогти???
- Онучко,  ти  стала  заручницею  власного  болю,  тому  й  не  бачиш  навколо  себе  людей.  Заспокойся.  Відкрий  серце  для  справжньої  любові.
- Як,  якщо  її  не  існує?
- Серденько,  тільки  що  ти  згадувала  своїх  рідних,  і  я  відчув  це.  Справжня  любов,  це  бути  поруч  з  тими,  хто  тобі  дорогий  і  потрібний,  змінювати  життя  тих,  які  цього  потребують.  Не  плутай  любов  із  коханням.  Кохання  буває  лише  раз  у  житті,  та  й  то  лише  щасливе  та  взаємне.  Все  інше  –  підробки,  так,  звичайний  досвід.  А  любов…Справжня  любов  ніколи  тебе  не  покидала,  це  ти  сама  закрилась  від  неї.  
- Що  ж  мені  робити….
- Нічого,  онучко.  Послухай,  люба….
Дідусь  узяв  в  руки  кобзу,  і  прекрасна  мелодія  заповнила  не  тільки  квартиру,  а  й  Даринчине  серце:  
«Сліпий  співець  блукає  світом
І  грає  музику  дощу.
Грає  зимою,  грає  літом,
Його  обідом  пригощу.

Старець  не  радий  злу  і  горю,
Мріє  злетіти  понад  раєм.
Колись  казав:"Мені  б  на  волю,
Летів  би  швидко  сивим  гаєм..."

"Дідусю,  милий,  рай  вже  тут,
Панує  щастя  і  любов!"
Оця  любов  -  звичайний  бруд,
А  рай  мій  там,  де  рідна  кров"»

Пісня  закінчилась  так  само  раптово,  як  і  почалась.  Дарина  уже  не  плакала,  лише  тримала  дідуся  за  руку.  Кобзар  міцно  обійняв  дівчину.  Даринка  відчула  спокій,  душа  перестала  боліти,  а  серце  звільнилося  від  страждань.
- Заплющ  очі,  ясочко,-  прошепотів  дідусь.
- Добре,  тільки  пообіцяй,  що  не  зникнеш.
- Я  завжди  був  і  буду  поруч,  просто  навчись  мене  відчувати…
Даринка  ще  раз  обійняла  дідуся  і  заплющила  очі.  ЇЇ  розбудив  батьків  поцілунок  та  голос  матусі,  яка  кликала  спробувати  щойно  спечений  яблучний  пиріг.  Дівчина  була  дуже  рада  знову  побачити  рідних  їх  людей.  Сидячи  знову  у  парку,  вона  більше  ніколи  не  думала  про  кохання  та  любов.  Кохання  прийде.  А  любов  завжди  жила  і  житиме  в  її  серці.  Любов  до  рідної  землі,  батьків,  родичів  та  до  дивного  кобзаря,  який  зцілив  її  зранену  душу….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661791
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2016

…Чи це сниться?

Прониза́ла  небо  блискавиця,
І  злива  землю  освіжила...
Не  розумію,чи  це  сниться,
Чи  я  цей  день  уже  прожила?

Гамірні  люди  й  автострада.
Усе  минає,  й  мерехтить
Єдине  світло  із  свічада,
Яке  не  згасне  ні  на  мить.

Автомобілі  і  важкий  рюкзак,
Аудиторія  й  якісь  розмови.
А  лектор  ніби  наш  вожак,
З  своїм  знанням  і  даром  мови.

А  далі  все,неначе  сон.
Я  знову  зранку  прокидаюсь,
Бо  загоряється  плафон...
Я  сон  згадати  намагаюсь!

І  знову  в  небі  блискавиця,
Що  місто  все  заворожила.
Не  розумію,чи  це  сниться,
Чи  я  цей  день  уже  прожила?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658179
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2016

Ранньою весною

Дощем  я  стала  ранньою  весною
І  обійшла  із  нею  всі  світи.
Завжди  хотіла  бути  із  тобою,
Але  усе  ж  я  змушена  піти.

Піти  туди,  де  сонця  вже  немає,
Де  віє  вітер  й  завжди  білі  ночі.
А  що  робить,якщо  душа  кохає?
А  що  робить,якшо  лиш  мокрі  очі?

Дощем  я  стала  ранньою  весною
І  завітала  бурею  в  наш  край.
На  тебе  впала  зливою  рясною...
Я  повернуся,  ти  лишень  чекай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016

Лиш біль

Уже  не  та  оця  весна,
Що  обіймала  нас  так  щиро.
Здійнялась  буря  навісна
І  посміхнулася  гидливо.

ЇЇ  усмішка  -  самота,
Холодний  чай  і  такі  ж  ночі.
А  поцілунок  -  гіркота!
Знов  сльози,біль...І  твої  очі.

Вони  уп'ялись  в  мою  душу,
Що  почорніла  вже  до  краю...
Із  океану  б  -  та  на  сушу...
Із  пекла..Так  кудись  до  раю.

Та  знаю,рай  мій  на  землі,
В  твоїх  обіймах  неминучих.
І  щоб,  коли  минали  дні,
Я  чула  щирі:"Знаєш,скучив,

Кохаю  палко  й  до  нестями
Тебе...Одну...І  назавжди...
Ти  привела  мене  до  тями,
Ну  ж  бо,  мене  ти  обійми!"

Та  ці  слова,  в  моїх  думках,
З'являються  в  лиху  годину.
Течуть  водою  у  струмках,
Ятрять  поезію  -  дитину.

Вже  вітер  стих  на  самоті,
Та  я  усе  ж  не  замовкаю.
Без  тебе  важко  у  житті,
Я  шепочу  тобі:"Чекаю!"...

Лиш  ця  весна  все  ще  не  та...
А  той  лиш  біль...І  пустота...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016

Океан очей твоїх…

Ти-моя  недосяжная  мрія,
Власник  серця  і  почуття.
Моє  щастя  і  моя  надія,
Якщо  хочеш,бери  і  життя.

Буду  птахом  в  небесах,
Буду  сонцем  над  тобою.
Іскрою  стану  в  чудесах,
Прошу,будь  лише  зі  мною.

Я  без  тебе  не  живу,
І  весь  світ  як  у  тумані.
Знайшла  стежку  я  нову,
Що  втопилась  в  океані.

Океан  очей  твоїх...
В  ньому  швидко  потонула!
І,забувши  про  усіх,
Серце  своє  пригорнула.

Обійми  його  й  тримай,
І  візьми  мене  з  собою.
Лиш  одне  прошу  -  кохай
Й  будь  завжди  лише  зі  мною...      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016

Прихована правда

Розділ  1.  Таємнича  знахідка
Годинник  пробив  дев’яту.  Я  ледь  прокинувся,  одягнувся,  випив  кави  і  зрозумів,  що  це  мій  перший  день  на  новій  роботі,  а  я  уже  запізнився.  Зі  мною  таке  часто  трапляється,  тому  я  навіть  не  здивувався.  Я  швидко  вийшов  з  дому,  пройшов  алеєю  до  стоянки,  уже  хотів  завести  авто,  але  раптом  зрозумів,  що  залишив  ключі  удома.  Що  ж  це  за  напасть  така!  Як  тільки  директор  помітить  мою  відсутність  на  роботі,  мені  добре  влетить.  До  речі,  я  влаштувався  вчителем  історії  у  одну  із  місцевих  шкіл.  Оскільки  в  машині  залишився  зошит  з  планами  уроків,  я  був  змушений  повернутись.
Зайшовши  у  під’їзд,  я  відчув  якесь  занепокоєння.  З’явилось  відчуття  чиєїсь  присутності  у  ньому.  Ця  присутність  проявлялася  у  мурашках  на  моїй  шкірі  та  морозяному  повітрі,  що  було  дивним  для  ранньої  осені.  Підійшовши  до  квартири,  я  зауважив,  що  двері  розчинені  навстіж,  а  тому  це  дуже  мене  насторожило.  Я  добре  пам’ятав,  що  зачиняв  їх.  Тихо  і  обережно  зайшовши  всередину,  я  побачив  ключі  від  авто,  а  біля  них  клаптик  паперу.  Підійшов  ближче,  щоб  роздивитись.  Коли  я  узяв  папір  в  руки,  то  зрозумів,  що  це  вирізка  з  газети.  Прочитавши  заголовок  статті,  я  мало  не  зомлів,  мої  руки  почали  тремтіти…  Там  писало:  «Резонансне  і  таємниче  ДТП  або  Смерть  на  дорозі».  Мої  очі  перебігали  з  рядка  на  рядок  і  в  ту  ж  мить  наповнювалися  сльозами.  Там  була  стаття  про  мою  кохану  дружину,  її  страшну  загибель,  яка  стала  причиною  мого  нездоланного  горя.  Я  досі  не  можу  забути  її,  а  також  не  можу  згадати  жодної  деталі  того  фатального  дня.  Лікарі  говорили,  що  це  амнезія,  викликана  шоком.  Та  я  впевнений,  що  причина  полягає  в  іншому.
Проте  зараз  мене  більше  хвилювало  запитання  про  те,  звідки  тут  взялась  ця  замітка,  чому  двері  відчинені,якщо  я  пам’ятаю,  що  точно  зачиняв  їх?!  Мій  досвід  переглянутих  фільмів  про  Шерлока  допоміг  мені  зробити  висновок,  що  у  моєму  помешканні  однозначно  побувала  якась  особа,  що  хотіла  нагадати  мені  про  ті  трагічні  події.  Тоді  ж  з’явилося  ланцюгове  запитання  –  чому  я  повинен  згадати  все  це?  Невже  для  того,  щоб  знову  розмірковувати  над  втраченим  сенсом  життя?  Відповіді  я  не  знав.  Зате  знав  точно,  що  мені  варто  робити.  Зараз  я  повернуся  на  роботу,  проведу  кілька  уроків,  а  ввечері  зайду  в  паб  і  обдумаю  усе.  
Врешті  я  маю  дізнатися,  яка  безжальна  людина  так  нахабно  увірвалась  у  мою  оселю,  щоб  залишити  згадку  про  минуле.  Я  нічого  не  втрачаю,  можливо  навіть  моя  пам’ять  до  мене  повернеться.  Мало  в  це  вірю,  проте  надія  не  помирає  останньою,  вона  живе  вічно.  Тому  я  вирішив  діяти  чітко  за  установленим  планом  та  намагатися  зберігати  спокій,  що  по  -  суті  було  практично  нереальним  у  моєму  теперішньому  стані.  Я  мав  заспокоїтися.  А  що  ж  найкраще  заспокоює  типового  представника  педагогічної  «богеми»?  Звісно  ж,  робота.  Я  подзвонив  директору,  сказав,  що  буду  за  кілька  хвилин,  а  у  відповідь  почув,  що  на  першому  уроці  була  загальношкільна  лінійка,  тому  моя  репутація  була  врятована.  Я  вийшов  із  дому,  зачинив  двері,  ще  раз  їх  перевірив  та  вийшов  із  під’їзду,наштовхнувшись  на  сходах  з  незнайомою  жінкою,  можливо,  сусідкою.  Та  це  було  не  так  важливо.  
Я  сів  за  кермо,уже  хотів  вирушати,  як  раптом  замітка  випала  із  моєї  кишені.  Це  вже  не  смішно!  Мене  починає  переслідувати  думка  про  те,  що  вона  не  просто  так  потрапила  у  мої  руки  і  постійно,  волею  обставин,  я  змушений  знову  і  знову  її  перечитувати  і  згадувати  ті  події,  які  стали  жахами  для  моєї  травмованої  психіки.  Я  заховав  її  в  кишеню  піджака  та  впевнено  нажав  педаль  газу.

Розділ  2.  Роздуми
Уроки  в  школі  проходило  доволі  спокійно.  Розповідав  учням  про  перших  князів  Київської  Русі,  але  чомусь  не  міг  зосередитися.  Постійно  плутав  імена,  дати.  Останні  події  вибили  мене  із  звичного  режиму.  Я  рідко  втрачав  контроль  над  своїм  розумом,  завжди  намагався  тримати  себе  в  руках,  але  зараз  бачу,  що  я  не  такий  сильний,  яким  був  колись.
Отже,  я  сумлінно  провів  усі  шкільні  уроки,  побував  на  учительській  нараді,  зробив  потрібні  нотатки,  зібрався  та  поїхав  у  паб,  місце,  де  я  зможу  добре  осмислити  усе.  Я  не  замовляв  алкоголю,  просто  сидів  біля  вікна  і  спостерігав  за  перехожими,  які  кудись  поспішали.  Мою  увагу  привернула  одна  жінка,  одягнена  у  все  чорне.  Я  її  точно  десь  бачив.  Згадав.  Я  розминувся  із  нею,  коли  виходив  з  будинку.  Жінка  зупинилась,  почала  вдивлятись  у  мене,  я  ж  вирішив  підійти  до  неї.  Проте,  коли  я  вийшов  із  пабу,  нікого  уже  не  було.  Містика  та  й  годі.  Я  згадав,  що  не  бачив  її  обличчя,  воно  було  заховане  під  темною  вуаллю.  Хто  ж  вона?  І  чому  переслідує  мене?  Останнім  часом  було  все  більше  запитань,  ніж  відповідей.  Варто  було  щось  робити.  Але  ж  що?  Я  ніякий  не  детектив,  я  не  вмію  діяти  за  планом,  я  звичайний  вчитель.  Хоча  ні,  не  звичайний.  Я  -  вчитель,  який  не  пам’ятає  жодної  деталі  про  смерть  дружини.  Вирішив  ще  раз  прочитати  замітку.  Я  бачив  усе,  але  в  той  же  час  деякі  речення  були  ніби  замальовані  чорним  маркером,  я  не  міг  прочитати  нічого  про  винуватців  аварії…Так  само  я  не  міг  самостійно  згадати  це.  Я  впав  у  відчай.  
Повернувся  у  паб  і  замовив  великий  келих  пива.  Випивши  його  до  дна,  я  вирішив  віднайти  ту  таємничу  незнайомку.  Перш  за  все  я  підійшов  до  бармена  і  запитав  його  про  те,  чи  знає  він  цю  жінку,  яка  так  довго  простояла  біля  вікна.  
Та  бармен  лише  подивився  на  мене  з  усмішкою  і  порадив,щоб  я  не  вживав  алкоголю,  оскільки  за  вікном  нікого  не  було.  Такого  не  може  бути.  Як  це  не  було?  Що  ж  в  біса  відбувається?  Ця  подія  стала  останньою  краплею  моєї  бездіяльності.  Я  вирішив,  що  хоча  я  й  не  детектив,  але  я  повинен  дізнатися  істинну  причину  появи  жінки  та  дивного  проникнення  у  мою  квартиру.  Я  вирішив  спершу  обшукати  свою  квартиру,  пізніше  знайти  незнайомку.  Можливо,  саме  в  ній  я  знайду  відповіді.  Також  я  поставив  собі  за  мету  повернути  пам’ять  про  дружину.  Для  цього  я  повинен  зустрітися  з  її  родичами,  яких  я  теж  не  пам’ятаю.  Це  стало  для  мене  несподіванкою  …Напевно,  мені  потрібно  відправитись  у  архів.  Проблема  в  тому,  що  я  забув  дівоче  прізвище  своєї  дружини.  Де  ж  я  зможу  щось  відшукати?  Мої  думки  поверталися  до  моєї  квартири,  в  якій  я  живу  вже  доволі  давно.  Там  повинні  бути  старі  фотографії,  речі,  там  живе  пам’ять  про  все,  що  колись  було  мені  таким  улюбленим  і  близьким.  Я  одягнув  плащ  і  вийшов  із  приміщення  пабу,  залишивши  на  столі  гроші  за  пиво  та  чайові.
Повертаючись  додому,  я  обмірковував  усю  складність  моєї  ситуації.  Справжні  детективи  розслідують  різні  справи  інших  людей.  А  у  мене  досить  дивне  завдання  –  відшукати  щось  про  своє  сімейне  життя,  пізнати  свою  дружину,  пізнати  самого  себе.  Знав,  що  це  буде  складно.  Але  у  мене  не  залишалося  вибору.  Я  не  міг  розпочати  нове  життя  та  вільно  вдихнути  на  повні  груди.  Не  люблю  таємниці,  а  тому  я  повинен  їх  відкрити.

Розділ  3  Квартира
Додому  я  потрапив  доволі  швидко.  Хоча  алкоголь  ще  був  у  моїй  крові,  проте  я  прекрасно  усвідомлював,  що  роблю.  Зайшовши  у  квартиру,  я  побачив  сліди.  Придивившись,  я  побачив,  що  сліди  належать  жінці.  За  формою  зміг  визначити  те,  що,  імовірно,  жінка  йшла  на  невисоких  підборах.  Я  вирішив  визначити  місце,  куди  вона  ішла.  Сліди  привели  мене  до  спальної  кімнати.  Пізніше  я  зрозумів,  що  жінка  кудись  зникла,  немов  розчинилася  у  повітрі.  Слідів,  які  б  вели  назад  до  коридору  не  було.  На  мить  я  злякався,  та  потім  опанував  себе.
Я  вирішив  оглянути  спальню.  Вона  була  просторою.  Стіни  прикрашали  шпалери.  Вони  були  кольору  морської  хвилі.  В  ту  мить  я  згадав,  що  ці  шпалери  ми  клеїли  разом  із  дружиною  та  довго  сперечалися  про  їх  колір.  Спогади  супроводжувались  різким  болем  голови.  Та  це  минуло  так  само  раптово,  як  і  почалося.  Я  підійшов  до  ліжка  та  обезсилено  упав  на  нього.  Вперше  за  останній  рік  я  щось  згадав.  Це  не  могло  не  тішити.  Тому  хвилину  відпочивши,  я  вирішив  іти  у  вітальню.  У  вітальні  я  наткнувся  на  старезний  комод,  проте  не  зміг  знайти  ключ.  Мені  довелося  використати  досвід,  набутий  ще  в  університеті.  Я  знайшов  шпильку,  відкрив  нею  комод.  Та  сталося  непередбачуване:  я  випадково  нею  уколов  палець.  Крапля  крові  упала  на  якийсь  конверт.  Коли  я  його  оглянув,  то  побачив  там  декілька  фото,  на  яких  я  упізнав  свою  кохану.  Її  обличчя…  Воно  було  найпрекрасніше  із  тих,  що  я  коли-небудь  бачив.  Зачекайте...  Я  знову  пригадав  незнайомку  і  зрозумів,  що  ті  риси  її  зовнішності,  які  я  встиг  розгледіти,  дуже  схожі  на  риси  моєї  дружини.  Можливо,  це  її  родичка.  Тільки  тоді  не  зрозуміло,  чому  вона  постійно  зникає.  
Мої  пошуки  продовжувались.  Я  вирішив  змити  кров  із  пальця,  тому  зайшов  у  ванну  кімнату.  Коли  я  намагався  змити  кров,  декілька  її  краплин  упали  на  мою  сорочку.  На  мить  мені  здалося,  що  я  весь  стою  у  крові.  Але  скоро  це  відчуття  зникло,  тому  я  пішов  переодягатися.  Я  повернувся  у  спальню,  знайшов  чисту  сорочку  та  одягнув  її.  В  цей  час  я  помітив,  що  мій  одяг  занадто  офіційний,  я  ніколи  не  любив  ходити  за  покупками.  Мій  погляд  зацікавила  одна  шухляда,  де  зберігалися  літні  речі.  Я  висунув  її  і  побачив  подарунок.  Він  був  ще  запакований.  Я  присів  на  підлогу,  потягнув  за  бантик…О  Господи!  Це  ж  футболка  моєї  улюбленої  команди  –  Динамо.  Звідки  вона  тут  взялась?  Мене  це  занепокоїло.  Я  добре  оглянув  футболку  і  знайшов  у  кишені  чек  із  магазину.  Я  вирішив  дещо  з’ясувати.  
Поклавши  чек  у  гаманець,  я  сів  за  кермо  та  поїхав  у  магазин  спортивного  одягу.  Таких  було  декілька  у  моєму  місті.  Я  об’їхав  майже  усі,  але  безуспішно.  Коли  я  заїхав  у  останній,  продавець-консультант  сказав,  що  близько  року  тому  до  них  заходила  якась  мила  жінка,  яка  й  купила  цю  футболку.  Продавець  зізнався,  що  добре  запам’ятав  її,  тому  що  особи  жіночої  статі  рідко  заходять  до  них.  Що  ж…  Враховуючи  те,  що  футболку  купляла  жінка  і  те,  що  цю  річ  я  знайшов  у  себе  вдома,  моя  дедукція  підказала,  що  цей  подарунок  мав  належати  мені.  Імовірно,  його  приготувала  для  мене  дружина.  Якщо  вона  дарувала  мені  подарунки,  значить  я  був  їй  важливим.  Якщо  вона  знала  про  мої  захоплення  та  уподобання,  то  кохала  мене,  намагалася  зробити  мене  щасливим.  Цікаво,  чи  я  робив  щось  для  неї.  Я  думаю,  що  відповідав  їй  взаємністю.  Мене  потішило  те,  що  моя  пам’ять  фрагментарно  до  мене  повертається.  
Я  відчув  себе  втомленим,  тому  вирішив  заїхати  у  бар  та  добряче  повечеряти.  Пізніше,  приїхавши  додому,  я  влігся  спати.  Цей  день  приніс  для  мене  багато  спогадів,  тому  я  миттю  поринув  у  країну  сновидінь.

Розділ  4.  Родичі
Прокинувшись,  я  смачно  поснідав  бутербродами  з  кавою,  одягнувся  та  вийшов  на  ранкову  прогулянку  парком.  Мої  думки  не  покидала  ідея  про  родичів  моєї  дружини.  Чому  вони  не  приходять  у  гості?  Чому  в  моїй  пам’яті  немає  спогадів  про  них?  Цікаве  запитання…  Відповіді  я  вирішив  шукати  в  архіві,  проте  зупинився..  Як  я  зможу  щось  дізнатися  про  них,  якщо  я  не  пам’ятаю  імені  дружини.  Воно  також  стерлося  з  моєї  голови,  і  я  не  знайду  цьому  пояснень.  Та  раптом  в  мою  голову  прийшла  грандіозна    ідея.  Я  згадав  про  документи,  вони  лежали  у  шафі…Шафа  була  у  вітальні,  а,  отже,  я  маю  мерщій  повертатися  додому.
Коли  зайшов  у  вітальню,  то  зрозумів,  що  сьогодні  я  знайду  якісь  відповіді.  Це  було  важливим  для  мене.  Тільки  одне  було  доволі  дивним,  що  я  наважився  приміряти  на  себе  образ  детектива  і  готовий  робити  обшук,  але  у  своїй  же  квартирі.  Та  я  згоден  на  це.
Отже,  зайшовши  у  вітальню,  я  підійшов  до  шафи  і  почав  шукати  потрібну  полицю.  Знайшовши  її,  я  вийняв  звідти  свідоцтво  про  шлюб…  Дивно,  чому  раніше  я  його  не  бачив…  Можливо,  просто  не  помічав,  а,  може,  не  хотів  помічати.  Я  присів  на  підлогу  і  почав  шукати  у  свідоцтві  ім’я  дружини.  Еврика!  Знайшов…Тоді  я  згадав,  що  мою  дружину  звати  Савчук  Ольга  Сергіївна.  В  ту  ж  мить  я  згадав  те,  де  ми  вперше  познайомились  і  як  я  робив  їй  пропозицію.
Я  зустрів  свою  кохану  в  гуртожитку,  на  святкуванні  Дня  студента.  Я  відразу  запримітив  це  невеличке,  крихітне  і  в  біса  гарне  дівчисько.  Вона  навчалась  на  філологічному  факультеті,  була  тихою,  вихованою  та  начитаною.  Саме  через  своє  кохання  до  Олі  я  почав  читати  книги.  Першою  такою  книгою  був  роман  Ремарка  «Три  товариші».  Я  перечитав  його  кілька  разів,  перш  ніж  спробувати  обговорити  сюжет  із  прекрасною  володаркою  мого  серця.  Так  ми  почали  спілкуватися,  а  пізніше  зустрічатись
На  річницю  наших  стосунків  із  коханою  я  вирішив  зробити  пропозицію  вийти  заміж.  Заліз  на  її  балкон  (жила  вона  на  третьому  поверсі),  подарував  їй  букет  її  улюблених  червоних  троянд  та  розкрив  усі  свої  наміри.  На  щастя,  Оля  відповіла  взаємністю.  Ми  одружилися.  Пізніше  зняли  квартиру  і  почали  жити  разом.  Власне  в  цій  квартирі  живу  я  зараз.
При  появі  цих  спогадів  на  моєму  обличчі  з’явилася  усмішка,  яка  пізніше  перетворилася  у  глибоку  печаль  та  ще  одну  рану  на  серці.  Я  сумую  за  нею…А  ще  дуже  хочу  дізнатися,  хто  позбавив  її  життя,  прагну  подивитися  цій  людині  в  очі.  
Та  зараз  мені  важливо  повністю  відтворити  всі  моменти  у  пам’яті.  Адресу  батьків  я  знайшов  доволі  легко.  Вони  жили  на  розі  моєї  вулиці.  Адресу  я  знайшов  на  одному  із  фото,  яке  лежало  у  тій  же  шухляді,  де  й  документи.  Отож  я  одягнув  чистий  костюм,  перед  тим  сходив  у  душ,  а  пізніше  вийшов  із  дому.
Коли  я  підійшов  до  будинку  своїх  родичів,  то  помітив  сліди  на  стежині,  що  вела  до  дверей.  Вони  мені  нагадали  незнайомку,  тому  я  почав  хвилюватися.  Та  все  ж  списав  ці  відчуття  на  звичайне  самонавіювання.  Отже,  я  підійшов  до  дверей  та  подзвонив  у  дзвінок.  Ніхто  не  відчиняв.  Я  прислухався  і  почув  відгомін  кроків:  хтось  точно  стояв  у  будинку  та  дивився  на  мене.  Дивно,  мені  завжди  здавалося,  що  у  мене  із  тещею  та  тестем  були  чудові  стосунки.  А  може,  все  зовсім  не  так.  Я  озирнувся  навкруги.  Мою  увагу  привернуло  подвір’я,  на  якому  я  знаходився.  У  голові  почали  з’являтися  спогади  про  те,  як  я  уперше  прийшов  сюди  знайомитися  із  батьками  своєї  коханої.  Ще  тоді  я  помітив  красиві  та  вишукані  клумби,  які  розміщувалися  вздовж  стежини.  На  клумбах  росли  троянди.  Уже  тоді  я  знав,  що  це  улюблені  квіти  дружини.
Перевівши  погляд  із  клумб  на  будинок,  я  знову  постукав.  На  цей  раз  двері  відчинилися.  На  порозі  стояв  мій  тесть.  Його  погляд  пронизував  мене  до  кісток.  Як  тільки  я  подав  руку,  щоб  привітатися,  тесть  вигнав  мене  і  сказав,  що  не  хоче  мене  ні  бачити,  ні  знати  взагалі.  Я  намагався  вивідати  причину  такого  ставлення,  але  чоловік  грюкнув  дверима,  так  і  не  давши  жодних  пояснень.
Що  ж,  сьогодні  не  мій  день.  Як  тільки  я  хочу  щось  довідатися,  переді  мною  з’являються  сотні  перешкод.  Такий  перебіг  подій  починає  наштовхувати  на  безнадійність  моїх  пошуків  та  розслідування.  Проте  я  не  здаюся  без  бою.  Я  вирішив  повернутися  додому  та  добряче  все  обміркувати.

Розділ  5.  Незнайомка
Зайшовши  у  квартиру,  я  заварив  собі  міцної  кави  та  випив  її.  Моя  душа  перебувала  у  якомусь  гнітючому  стані.  Мене  непокоїло  те,  що  я  не  можу  дізнатися  нічого  більше  про  своє  сімейне  життя.  Можливо,  і  не  потрібно  знати.  Я  боюся,  що  правда,  яка  мені  відкриється,  стане  ударом  у  самісіньке  серце.  Так  я  сидів  у  вітальні  та  розмірковував.  
Раптом  мій  телефон  задзвенів.  Я  взяв  його  в  руки  і  побачив,  що  мені  надійшло  якесь  смс  -  повідомлення.  Подумав,  що  це  інформація  від  мобільного  оператора  про  нову  акцію.  Проте,  прочитавши  його,  мої  руки  затремтіли,  а  в  очах  з’явився  дикий  страх.  Повідомлення  надіслав  хтось  незнайомий,  який  відверто  мене  ненавидить.  Зміст  був  такий:  «Мені  набридло  спостерігати,  як  ти  живеш,  радієш,  працюєш!  Я  хочу  зустрітися  з  тобою  сьогодні  у  тебе  в  квартирі,  якщо  втечеш,  то  пошкодуєш!».  Я  справді  злякався.  Що  може  означати  для  мене  зустріч  на  моїй  території?  Чому  не  на  нейтральній?  Відповідей  я  не  знав.
Тому  мені  нічого  не  залишалося,  як  просто  сісти,  заспокоїтись  та  чекати  гостей.  Про  всяк  випадок  я  знайшов  у  кладовій  старий  револьвер  (подарунок  від  найкращого  друга)  та  заховав  його  у  внутрішній  кишені  куртки.  Думаю,  що  він  не  буде  зайвим,  особливо,  якщо  гість  буде  не  один.  Я  всівся  переглядати  телепередачі  та  просто  чекати.
День  добігав  до  кінця.  Я  уже  думав  про  те,  що  ніхто  не  прийде,  а  повідомлення  –  це  чийсь  жарт.  Проте  я  дуже  помилявся.  У  мої  двері  постукали.  Не  встиг  я  і  вийти  в  коридор,  як  хтось  сам  їх  відчинив.  Тоді  я  злякався  і,  в  пориві  емоцій,  вистрілив.  Руки  затремтіли,  револьвер  упав  на  підлогу.  Я  почув  крик  та  побачив,  як  хтось  увімкнув  світло.  Коли  коридор  освітила  лампа,  я  мало  не  зомлів.  Незнайомка!  На  порозі  моєї  квартири  стояла  та  сама  незнайомка,  яка  постійно  мене  переслідувала.  Вона  трималася  за  плече,  з  якого  капала  кров.   Жінка  підійшла  до  мене  і  мовчки  промовила:
- Що  ти  в  біса  робиш?  Я  завжди  знала,  що  ти  божевільний.  Хотів  убити  і  мене,  тварюко?
- Я  не  розумію,  про  що  ти.  Я  нікого  не  вбивав,  просто  не  потрібно  було  вриватися  у  мою  квартиру!
- Згідна,  але  я  не  вривалася.  У  мене  є  ключ.  Та  це  нічого  не  змінює.  Я  все  одно  тебе  ненавиджу.  Вбивця!
- Чому  ти  так  називаєш  мене?
- Не  будь  дурнем,  ти  прекрасно  знаєш  про  що  я!
- Нічого  я  не  знаю,  поясни…
- Не  грайся  з  вогнем,  а  то  пошкодуєш.  Останнім  часом  у  тебе  з’явилося  дуже  багато  ворогів,  які  в  будь-яку  мить  готові  тебе  знищити,  безжалісна  тварюко!
- Не  смій  так  говорити  про  мене!  Я  нічого  тобі  не  зробив.
- Невже  ти  не  розумієш,  що  знищив  мій  світ,  моє  життя  уже  ніколи  не  буде  таким,  як  раніше!!!
- Поясни!!!  Мені  набридло  гратися  у  ігри.
- А  мені  набридло  мовчати  і  спостерігати  за  тобою!,  -  незнайомка  підійшла  і  ударила  мене.
Я  спіткнувся  і  упав.  Жінка  підійняла  мене,  потім  ще  раз  ударила,  потім  ще  і  ще.  Коли  у  мене  з  носа  почала  текти  кров,  незнайомка  підняла  мене  і  посадила  на  диван.  Наша  розмова  продовжувалась.
- Я  бачу,  ти  -  міцний  горішок.  Та  знаєш,  як  для  вбивці  ти  дуже  сміливий.  Одні  ховаються,  а  ти  живеш  так,  ніби  нічого  не  сталося.  До  речі,  мене  звуть  Марія.  Савчук  Марія.  Не  пригадуєш?
- Я…  Я  не  знаю,  що  відповісти.  Ти  сестра  Олі.  Тепер  я  знаю,  чому  мені  так  знайоме  твоє  обличчя.  
- Саме  так.  Та  завдяки  тобі  моєї  любої  сестри  тут  більше  немає.
- Я  не  розумію  тебе,  чому  ти  так  кажеш?
- Не  розумієш?!  Тоді  це  освіжить  твою  пам’ять!
 Марія  подала  мені  замітку  із  газети.  Таку  ж  я  бачив  у  себе  в  квартирі.  Я  взяв  
її  в  руки  та  почав  читати.  

Розділ  6.  Всі  таємниці  перестають  ними  бути
Як  тільки  я  почав  читати  замітку,  мої  руки  почали  тремтіти,  голова  йшла  обертом,  серце  прискорено  билося.  Тепер  я  міг  прочитати  усю  статтю,  без  жодних  проблем.  Я  був  глибоко  вражений.  Невже  все  моє  розслідування  зовсім  не  мало  сенсу,  оскільки  убивцею  був…я  сам.  Я  не  міг  в  це  повірити,  проте  всі  факти  були  не  в  мою  користь.  Я  поглянув  на  Марію  та  зрозумів  усе.  Зрозумів,  чому  вона  переслідувала  мене,  чому  лякала.  Я  убив  її  сестру.  Тому  Марія  мене  ненавидить  усім  серцем.  Та  я  не  звинувачую  її.  Тут  винний  лише  я.  Раптом  у  мене  потемніло  в  очах  і  я  згадав  усе.
Не  знаю,  як  я  зміг  забути  той  фатальний  день.  Ми  з  дружиною  поверталися  від  її  подруги.  Усе  як  завжди.  Нічого  особливо.  Оля  посміхалася,  розповідала  веселі  історії,  які  траплялися  на  уроках.  Я  слухав  її  та  уважно  спостерігав  за  рухом  зустрічних  автомобілів.  Нічого  не  віщувало  біди.
Оля  продовжувала  розмовляти,  пізніше  запитала  мене,  чому  я  не  знайомлю  її  з  своїми  батьками.  Я  не  міг  відповісти.  Мої  батьки  залишили  мене  в  дитячому  будинку,  коли  я  був  ще  немовлям.  Звісно,  вони  відвідували  мене,  проте  лише  знущалися,  будучи  напідпитку.  Я  знав  їх  адресу,  знав  усе  про  них,  а  саме  про  спосіб  життя.  Тому  не  знайомив  їх  із  коханою,  намагався  захистити  її  від  згубного  впливу  цих  людей.  Оля  наполягала  на  знайомстві,  а  в  моєму  серці  поволі  прокидалася  лють.  «Невже  ти  не  розумієш,  що  я  не  хочу  тебе  з  ними  знайомити,  не  хочу?!»,  -  вигукнув  я.  Дружина  заплакала,  що  ще  більше  мене  розлютило.  Вона  частенько  говорила  про  це,  проте  зовсім  не  розуміла  мене.  Звичайно,  у  неї  ж  прекрасна  родина,  батьки  –  лікарі.  Сімейна  ідилія,  чи  не  так?  А  в  мене  немає  нікого.  Лише  болючі  спогади  про  втрачене  дитинство.  «Якщо  ти  не  вважаєш  за  потрібне  знайомити  з  батьками  мене,  тоді,  напевно,  уже  познайомив  із  ними  іншу!»,  -  тихо  сказала  Оля.  Це  стало  останньою  краплею.  Невже  вона  не  розуміє  і  не  відчуває,  що  я  кохаю  лише  її?!  
В  пориві  емоцій  я  вирішив  налякати  дружину.  Щосили  вивернув  руль,  як  раптом  побачив  бензовоз,  що  вилетів  з  -  за  повороту.  Мої  руки  затремтіли,  я  не  міг  зробити  жодного  вдалого  маневру.  «Я  не  хочу  помирати,  врятуй  мене,  коханий!»,  -  кричала  Оля.  Та  я  не  зробив  цього.  Подумав,  що  все  минеться.  Яким  дурнем  я  був.  Тоді  я  не  знав,  що  водій  бензовозу  був  напідпитку.  Ми  зіткнулися.  Стався  вибух.  Єдине,  що  я  пам’ятаю  –  це  заплаканий  погляд  моєї  дружини,  погляд,  повний  болі  та  ненависті.  
Пізніше  я  цілий  рік  пролежав  у  комі,  лікарі  намагалися  мене  врятувати.  Я  вижив.  Хоч  мав  загинути.  Видно  тому  ці  трагічні  події  просто  заблокувалися  у  моїй  пам’яті.  Моя  детективна  історія  завершилась.  Злочинцем  тут  був  лише  я.  Розплющивши  очі,  я  подивився  на  Марію  й  промовив:
- Пробач…  Я  не  хотів  цього…  Я  кохав  її...  
- Так  звісно,  кохав!  А  знаєш  що?  Я  все  бачила  тоді.  Я  бачила  твої  очі,  налиті  кров’ю.  Чекаючи  на  автобус,  ніколи  б  не  повірила,  що  стану  свідком  смерті  своєї  рідної  сестри  від  лап  такого  безсердечного  звіра,  як  ти.  Тепер  я  засуджую  тебе.  Ти  не  будеш  жити,  обіцяю.  Твоя  смерть  буде  миттєвою!
Я  не  зміг  нічого  сказати  у  відповідь,  як  Марія  взяла  мій  револьвер  та  кілька  разів  вистрілила  у  мене.  Я  упав.

Розділ  7.  Пробудження
….Я  прокинувся  і  побачив  білі  стіни  та  лампу,  що  зі  стелі  світила  мені  прямо  в  обличчя.    Не  встиг  я  усе  оглянути,  як  раптом  в  кімнату  вбігло  кілька  людей  у  халатах.  Тепер  зрозуміло  –  я  у  лікарні.  Лікарі  підбігли  до  мене  та  почали  оглядати.  Я  не  розумів  їхнього  хвилювання,  проте  пам’ятав  усе  сам:  незнайомка,  моє  розслідування  і  врешті  розв’язка  –  я  убив  свою  дружину,  добровільно  позбавив  життя  ту,  яка  була  мені  найріднішою  і  найпотрібнішою.  Я  зробив  спробу  піднятися  з  ліжка,  проте  найстарший  із  лікарів  зупинив  мене,  попросив  усіх  вийти,  сів  на  стілець  та  промовив:
- Чесно  кажучи,  в  усього  персоналу  не  було  жодної  віри  в  те,  що  ви  прокинетесь.  Проте  ви  нас  дуже  здивували.  Після  такої  кількості  вогнестрільних  поранень  ніхто  не  виживає.  Чекайте,  ви  ж  напевно  нічого  не  пам’ятаєте…Я  маю  вам  усе  розповісти…
- Та  ні,  -  мовив  я  та  поклав  свою  руку  на  руку  лікаря,  -  справа  в  тім,  що  я  пам’ятаю  геть  усе.  Мене  звати  Олександр  Наливайко,  довгий  час  я  учителював  у  школі,  викладав  історію.  Більше  року  тому  я  убив  свою  кохану  дружину,  будучи  абсолютно  рішучим  у  своєму  виборі.  Я  спричинив  аварію,  внаслідок  якої  постраждав  сам.  Думаю,  тепер  ви  вірите  в  те,  що  з  моєю  пам’яттю  все  гаразд.
- Тобто  ви  хочете  сказати,  що  після  перебування  у  комі  ви  повністю  усвідомлюєте  суть  злочину,  який  ви  скоїли?
- Так,  звісно…Я  жалію  про  це,  тільки  нічого  уже  не  можна  змінити.  Дзвоніть  у  відділок,  я  хочу  зустрітися  зі  слідчим.  Але  перед  тим  я  прошу  вас  принести  мені  зошит  та  ручку,  я  хочу  щось  занотувати.
- Звісно,  як  забажаєте...


………………………………………………Сьогодні  11  жовтня  2015  року,  за  декілька  хвилин  зайде  слідчий,  пізніше  мене  чекатиме  суд.  Через  вікно  реанімаційної  я  бачу  Марію.  Вона  стоїть  і  вдивляється  мені  в  обличчя.  Жінка  ненавидить  мене,  це  я  знаю  точно.  Я  знову  вижив.  Тільки  я  не  скажу  нічого  про  неї,  вона  не  винна  в  тому,  що  сталося.  Я  візьму  всю  вину  на  себе.  Мій  вирок  буде  суворим.  Та  мені  байдуже.  Адже  я,  Наливайко  Олександр  Орестович,  сам  зробив  вчинок,  який  буде  мучити  мене  до  смерті.  Я  убив  свою  кохану,  убив  ту,  яка  була  світлом  у  моєму  похмурому  житті…  Самотність  –  найвища  міра  покарання  для  мене…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652348
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016

Туди…

Слова  я  чула  стоголосі.
Не  слухала  їх.  Утікала..
А  люди  йшли.  Простоволосі.
Моя  ж  душа  кудись  літала.

Туди,  де  щастя  проживає.
Туди,  де  райська  є  краса.
Туди,  де  серденько  кохає.
Туди,  де  чисті  небеса....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647111
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2016

Корабель

Я  відпускаю  в  небо  мрію!
Нехай  летить...Відпочиває...
Ще  забирає  хай  надію
І  серце,  що  вогнем  палає.

Час  відпочити  і  мені
Від  злої  болі  і  печалі.
Знайшовши  спокій  у  пітьмі,
Я  зупинюся  на  причалі.

Там  корабель  спустив  вітрила,
Вийшов  юнак,  неначе  з  казки.
На  кораблі  привезли  крила
Й  трішки  закоханої  ласки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646402
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.02.2016

Я інакше не вмів…

Захистив  всіх  крилом...Й  полетів.
В  небеса,  через  світ.Аж  до  раю...
Він  -  герой.  Він  інакше  не  вмів...
"Ти,  матусю,  пробач.Я  не  вперше  вмираю...

Я  вмирав  і  тоді  за  руїну,
Я  вмирав  за  людей  на  Майдані.
Я  вмирав  за  свою  Україну,
Я  вмирав  і  за  світло  в  тумані"

Він  летів,  і  дощем  лились  сльози,
Боліло  серце  за  всіх,  за  братів.
Врятувати  хотів  від  загрози...
"Вибач,мамо,  інакше  не  вмів!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645542
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2016

Співцева мудрість

Сліпий  співець  блукає  світом
І  грає  музику  дощу.
Грає  зимою,грає  літом,
Його  обідом  пригощу.

Старець  не  радий  злу  і  горю,
Мріє  злетіти  понад  раєм.
Колись  казав:"Мені  б  на  волю,
Летів  би  швидко  сивим  гаєм..."

"Дідусю,милий,рай  вже  тут,
Панує  щастя  і  любов!"
Оця  любов  -  звичайний  бруд,
А  рай  мій  там,  де  рідна  кров"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643640
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.02.2016

Ой, ішла сирітка

Ой,  ішла  сирітка,
Та  й  куди  не  знала.
Плакала  лебідка
Та  все  мандрувала.

"Я  одна  у  світі,
Ні  мами,ні  тата.
Загубилась  в  цвіті,
Батьківськая  хата"

Сяде  на  лавчину,
Тихо  заридає.
На  руках  дитину
Гріє,обіймає.

Козаченько  рідний
Уже  не  вернеться.
Віяв  вітер  східний,
А  серце  не  б'ється.

"Ой  піду  я  в  поле,
З  милим  розмовляти.
Бо  сердечко  коле,
Хоче  спочивати.

Сину  мій,  синочку,
Скоро  все  засяє.
Стріне  мати  дочку,
Візьме,привітає.

А  ти,мій  миленький,
Шукай  в  світі  долі.
Засинай  рідненький,
Обабіч  тополі.

Та  тополя,  то  мати,
Що  літає,як  птиця.
Не  намагайся  піймати,
Бо  це  все  лише  сниться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643639
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.02.2016

Клянусь, що буду забувати

Вже  не  залишилося  сліз,
Я  краще  буду  віршувати.
Багато  болю  ти  приніс,
Клянусь,  що  буду  забувати.

Іди  до  біса,  там  живи,
Кохай  чортиць  і  душогубок.
А  зараз  все,  прошу  іди!
Кохання  втратило  гатунок...

Я  вже  писала,  що  в  пітьмі
Не  хочу  я  назад  вертати.
Не  загоряться  вже  вогні,
Клянусь,  що  буду  забувати.

Ти  вже  не  мій  і  ним  не  будеш,
Вогонь  спалив  усі  мости.
Ти  поклянися,  що  забудеш,
А  я  знайду,  куди  плисти.

Я  стану  тим,ким  бути  мрію,
Вогонь  у  серці  запалає.
Відродить  знову  всю  надію,
Душа,  що  так  мене  кохає.

А  ти  іди,зникай  з  життя...
"Тебе  ненавиджу!",-шепочу,
Та  все  ж  відчуєш  каяття!
Як  я  колись...
Тобі  пророчу!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2016

Ні в темну ніч

Цієї  ночі  я  не  сплю
Чекаю  здійснення  я  мрії
Казала:  "  Горенько  втоплю!"
Проте  втопила  всі  надії

Самотня.Наче  на  межі
Давно  цього  не  відчувала.
Тут  я  одна.Й  мої  вірші
Як  же  ці  рими  відшукала

Усе...я  йду...В  мить  прокидаюсь
А  це  лиш  сон  прийшов  в  пітьмі
Від  неї  я  не  заховаюсь
Ні  в  темну  ніч,  ні  в  яснім  дні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642614
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2016

Мій ангел…

Ти  ангел..У  моєму  сні...
Не  хочу  навіть  прокидатись...
Душа  моя  давно  в  пітьмі,
Так  важко  в  цьому  зізнаватись.

Ти  обіймав  мене  вві  сні,
Тебе  за  плечі  я  тримала.
Без  тебе  довго  ідуть  дні,
Нікого  ще  так  не  кохала.

Проте  не  знаю,як  знайти,
Хоча  і  знаю,  де  шукати.
Куди  скажи  мені  іти?
Забути...Чи  усе  ж  кохати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2016

Місяченько

Сяють  зорі  в  небесах,
Посміхаються  ласкаво.
Потопають  в  чудесах
І  танцюють  жваво-жваво.

Місяченько  вже  не  спить,
Він  за  цим  спостерігає.
Його  серце  так  тремтить...
Він  зірки  оберігає.

Від  вітрів  і  від  дощу,
Від  біди,що  ходить  в  га́ю.
"Нікуди  не  відпущу,
Всіх  у  жменю  заховаю"

Вже  світанок  завітав,
Сонце  в  вікна  заглядає.
Місяць  зорі  заховав
Й  ніжно-ніжно  обіймає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640521
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.02.2016

Синові

Мій  сину,плачу  за  тобою,
Я  знаю,  сумно  і  тобі.
Вві  сні  я  обійму  рукою
І  стану  світлом  у  пітьмі.

Пробач,за  те,що  не  вернуся,
Що  я  пішов...Я  не  хотів!
Я  білим  птахом  обернувся,
Здійнявся  в  небо.Полетів.

Та  я  люблю  тебе,ти  знаєш,
Я  вірю  в  тебе,  не  покину.
Ти  маму  теж  оберігаєш,
А  я  душею  до  вас  лину.

Таке  життя...І  Божа  Воля..
Дивлюсь  на  тебе  із  небес...
Щаслива  буде  твоя  доля,
Із  морем  радості  й  чудес!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636590
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.01.2016

Моя в'язниця

Пуста  кімната,обдертії  стіни,
Наче  в'язниця...Без  виходу,звісно.
Підхожу  я  ближче.Навколо  руїни.
А  у  темниці  холодно  й  тісно.

Тут  я  живу  вже  не  рік,  і  не  два,
Навколо  нікого,безлюдна  пустеля.
Немає  тут  щастя,  лишилась  пітьма,
І  десь  вже  обшарпане  небо.Як  стеля...

Вийти  у  світ.Та  цього  я  жахаюсь.
Зламати  всі  стіни  не  маю  я  сил.
Бо  в  тебе,напевне,я  знов  закохаюсь...
Не  треба.Не  маю  давно  уже  крил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636589
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2016

А я забуду. .

Стежки  ведуть  мене  у  дім,
Дороги  зводяться  в  одну.
Побачу  я  тебе  у  нім,
На  свою  радість  чи  біду.

Я  уже  звик  бувать  без  тебе,
Навчився  сам  я  виживати.
Та  кожен  раз  просив  у  неба,
Щоб  перестав  тебе  кохати.

Жорстоке  небо.Промовчало.
Коли  я  зустрічав  тебе,
То  серце  в  п'ятки  утікало.
Я  знову  проклинав  себе!

А  ти  байдужа.Гордовита.
Я  підійшов  до  твого  дому,
У  домі  бачив  ворожбита...
І  я  упав  в  тривалу  кому!

Я  поселився  в  білу  вежу,
Не  вийду  звідси,ні  на  мить.
Зробила  в  серденьку  пожежу,
Її  не  можу  потушить.

Хай  лине  час,минають  дні,
Мине  життя  і  я  забуду.
А  зараз  дні  мої  пусті,
Та  спокій  все  ж  я  не  здобуду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630442
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.12.2015

Стіна часу

Я  відчуваю  дотик  твій,
Хоча  шукаю  я  віками.
Протоптую  шляхи  до  мрій
І  устеляю  їх  зірками.

В  житті  не  бачилися  ми,
Але  у  снах  завжди  мандруєм.
Між  нами  час,стіна  пітьми,
Та  вірю,що  її  зруйнуєм.

Нарешті  зможем  розказати,
Про  те,що  двоє  відчуваєм.
Про  те,як  можемо  кохати,
І  як  від  горя  утікаєм.

Я  захищу  тебе  від  світу,
Я  захищу  від  зла  і  бід.
Зламаю  плити  із  граніту,
Бо  все  ж  побачитись  нам  слід...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626023
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.12.2015

Я. . кохаю

Неважливо  хто  ти,кольори  очей,
І  яка  мета,  що  перед  тобою.
Молюся  за  тебе  сотні  днів,ночей,
І,  по  правді,  кажучи,я  живу  тобою.

Скільки  слів  написано  мною  у  ночі,
Скільки  всього  обіцяно  нами  обома.
Та  я  завше  буду  писать  тобі  вірші,
Ніхто  ще  не  придумав  кращії  слова.

Я  намалюю  літо,пахощі  трамваю,
Намалюю  осінь  і  сезон  дощів.
В  будь-яку  пору  року  я  тебе  кохаю,
Я  тебе  засипаю  сотнею  віршів.

Вже  зима  настала,та  літаю  я,
Десь  над  небесами  у  країні  мрій.
Де  би  я  не  була,знаєш,я  -  твоя:
У  країні  щастя  і  здійснених  надій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2015

Листи

Не  надсилай  мені  листи,
Вони  мені  щось  не  приходять.
Та  мушу  я  відповісти,
Бо  твої  очі  розум  зводять.

Почну,  напевне,  із  "Привіт"
І  розповім,що  відчуваю.
Без  тебе  вже  не  любий  світ,
Тому  що  я  тебе  кохаю.

Поставлю  крапку.Відпочину.
Пізніше  далі  напишу.
Тебе  кохаю  до  загину
Й  ніколи  я  не  залишу.

А  потім  сльози  упадуть,
На  ті  слова,що  написала.
Як  зорі,в  небеса  зійдуть.
Кохаю,як  колись  кохала...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2015

Чому, мамо?

Кохала  я  його  без  меж,.
Та  розійшлися,помилились
Ти  помилялась  колись  теж,
В  коханні  ми  з  ним  утопились.

Мамусю  рідна,чому  так?
Чому  коли  когось  кохаєш,
Злітає  в  небо  чорний  птах,
І  ти  того  когось  втрачаєш?

Чому  матусю  холод  лютий,
Чому  так  холодно  мені?
Невже  і  справді  кажуть  люди,
Що  щастя  справжнє  в  пустоті?

Колись  і  ти  когось  любила,
Щаслива  ти  із  татусем.
Як  вибір  власний  ти  зробила?
А  як  бабуся  з  дідусем?

Я  знаю,щастя  у  довірі,
А  шлях  лежить  крізь  почуття.
Його  не  визначиш  у  мірі,
За  нього  лиш  віддаш  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2015

Пісня як ріка

А  ріка  тече  широка,
Рве  заплави  й  береги.
Як  любов  моя,глибока,
Заливає  всі  стежки.

Віє  вітер  молоденький,
Зустрічає  він  весну.
Заспіває  мій  миленький
Пісню  гарну,голосну.

Пісня  ллється  над  плаями,
Стукає  мені  в  вікно.
Протікає  ручаями,
Перетворює  в  вино.

Пісня  наша  про  кохання,
Легінь  мій,іди  скоріш!
Передай  весні  вітання,
Жартами  її  потіш...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617947
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.11.2015

Стріляй

Давай  стріляй,у  болю  нема  меж,
Ти  будеш  задоволений  із  цього.
Я  не  впаду.Ти  добре  це  простеж,
І  я  піду...У  пошуках  нового.

Нового  болю  чи  новенький  мрій,
Які  дозволять  дихати  на  повну.
А  ти  шукаєш  ту,що  без  надій,
Розділить  сміло  цю  любов  гріховну.

Ти  знову  будеш  вводити  в  оману,
Ну  що  ж,дівчино,жаль  тебе  мені.
Бо  ж  серце  перетвориться  у  рану,
І  ти  будеш  бродити  у  пітьмі.

Та  все  ж  побачиш  ницість  ти  його,
Напишеш  вірш,що  буде  на  мій  схожим.
Знайдеш  коханого  ти  справжнього,  свого...
А  цей,що  зараз,стане  перехожим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615691
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.10.2015

Життя

Ти  знаєш,я  так  хочу  жити,
Збирати  квіти  в  полі,і  в  саду.
Когось,  до  втрати  розуму,  любити,
І  відганять  від  рідних  злу  біду.

Плести  віночок  хочу  на  Купала
І  слухати  мелодії  дощу.
А  пам'ятаєш,тут  колись  гуляла?
І  спогад  рідний  я  не  відпущу.

А  тут  узимку  бабу  ми  ліпили,
Шукали  гілки  десь  у  кучугурах,
А  тут  в  траві  намисто  загубили,
Як  і  дитинство,  у  старих  бардюрах

Були  веселі,радісні,завзяті,
І  дух  природи  ще  у  нас  жеврів.
Але  прийшли  знов  холоди  прокляті,
Та  ти  мене  учергове  зігрів.

Було  життя,  неначе  чиста  квітка,
Тепер  схилилось,  наче  жовтий  лист.
Та  буду  знову  я  твоя  лебідка,
Почуєш  це,мій  рідний  гітарист.

У  ритмі  вальсу  швидко  закручуся,
І  причаруєш  знов  мене  тим  чаром.
Закохана,присяду  і  всміхнуся,
Бо  серце  знов  горітиме  тим  жаром.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2015

Вірші

Життя  не  гасне,тільки  мерехтить.
Це  лампа  знов  загасла  непомітно.
А  ти  кохаєш,значить  треба  жить,
І  загориться  знову  твоє  світло.

Душа  ламається,а  потім  всеодно,
Складається  в  такі  незвичні  пазли.
Стається  все,немов  би  у  кіно,
Коли  з  тобою  разом  грушу  тря́сли.

А  груші  падали  й  би́лися  об  землю,
Та  їм  не  боляче,у  них  нема  душі.
Ти  знаєш,сильна.І  усе  я  стерплю.
Мене  врятують  лиш  твої  вірші...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2015

Дівчина

Одного  дня  чи,  може,  ночі,
Коли  усі  уже  заснули...
Лилися  слізоньки  дівочі,
Що  у  калюжі  потонули.

Калюжа  здалась  океаном,
Таким,  що  швидко  греблі  рве.
Ніжні  слова  були  обманом,
Що  дуже  швидко  дах  зірве.

Стояла  дівка  під  вербою
І  плакала,униз  схилившись.
Хотіла  щось  зробить  з  собою,
Та  зупинилась,помолившись.

Їй  соловей  заграв  сонату
І  закрутився  у  танку.
Вона  згадала  рідну  хату
І  милу  матінку,святу.

"Я  не  покину  їх  ніколи!",-
Дівчи́на  крикнула  сміливо...
І  хоч  сердечко  її  кволе,
Та  заживе  вона  щасливо

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613806
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 16.10.2015

Зізнання. . Чи думаєш?

Напевне  завжди  так  буває,
Коли  приходить  почуття.
Воно  живе(та  не  вмирає)
І  змінює  усе  життя.

Воно  долає  всі  простори
Та  створює  нові  світи.
Кричу  я  сміло  на  всі  гори:
"В  думках  у  моїх  тільки  ти!"

Я  закохалась  так  раптово,
Та  зрозуміла  це  одразу.
Завтра  побачу  тебе  знову
І  посміхатимусь  щоразу.

Та  не  скажу  тобі  зізнання,
Боюсь  лише,не  зрозумієш.
Прийшло  до  мене  це  кохання...
Відчуй  мене,ти  це  умієш!

Мої  думки  лише  про  тебе,
Так  хочу,щоб  разо́м  були́.
А  чи  ти  думаєш  про  мене?
Вагони  наші  прибули́...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2015

Жоржини

В  твої  очах  вогонь  палає,
Рука  ж  холодна,наче  лід.
Далеко  голос  твій  лунає,
Та  слухати  його  не  слід.

Бо  пеклом  стало  в  мить  кохання,
А  я  ж  шукала  в  тобі  раю.
Бродила  з  ночі  до  світання
І  говорила,  що  кохаю.

Проте  цей  вогник  загас  швидко,
Замерз  увесь  світ  навкруги.
Далеко  десь  вже  інший  видко,
Стоять  там  інші  береги.

А  наше  море  знов  розлилось
Та  затопило  всі  стежини.
В  ньому  кохання  утопилось,
А  потім  зацвіли  жоржини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2015

Танго…

В  танго  кохання  й  почуттів,
Нас  закрутили  вітрюгани.
У  світ  бажання  й  відчуттів
Ми  із  тобою  поринали.

Пили  вино  і  розмовляли.
Про  все  на  світі.В  тишині.
Слова  кохання  промовляли.
І  сяйво  бачили  в  пітьмі.

А  потім  казка  закінчилась.
Ми  повернулися  в  життя.
Я,може,просто  помилилась.
Та  твої  зникли  почуття.

Чи  це  все  сон?Та  ні.Реальність.
А  як  же  повернутись  в  мрії?
Кохання,звісно,не  банальність.
Не  вмію  жити  без  надії...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2015

Кайдани

Палав  вогонь,  книжки  горіли,
А  я  втікала  у  пітьму.
Віршів  уривки  десь  летіли.
Їх  позбираю  і  візьму.

Візьму  з  собою  їх  по  світу,
Буду  зачитувати  всім.
Осінь  прийде  на  зміну  літу,
Я  про  кохання  розповім.

Розкажу  всім  про  те,що  було,
Про  наші  зустрічі,зітхання.
Ти  знаєш,ні,я  не  забула,
І  в  серці  ще  живе  кохання.

Так  обпікає  серце  й  душу,
І  кровоточать  мої  рани.
Та  я  терпіть  себе  примушу,
Бо  почуття  ці  -  як  кайдани...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2015

коханій

Збираєш  ніжно  пелюстки
І  ніжно  їх  втираєш  в  руки.
Я  знаю,любиш  ти  квітки,
А  ще  сильніше  -  серця  стуки.

Така  прекрасна,  і  проста..
Багато  слів  хотів  сказати,
Не  разом  ми,моя  вина.
Тому  я  змушений  втікати...

Не  смій  ніколи  падать  духом,
І  знай,усе  в  твоїх  руках.
Для  тебе  буду  "просто  другом",
Мене  знайдеш  на  сторінках.

Між  нами  відстань.Розумію.
І  рамки  часу  не  з'єднати.
Та  бути  поруч  я  зумію,
Лише  навчись  це  відчувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015

розірвані шляхи

Живеш  у  пошуках  кохання
І  дихаєш  лиш  ним  одним.
Так  прагнеш  слухати  зізнання!
Проте  чого  стаєш  ти  злим?

Зневіра  серце  розриває,
Душа  уже  давно  змарніла.
Тому  й  кохання  утікає,
Пробач,ти  знаєш,не  хотіла.

Дороги  розійлишся  знову,
Минула  я  свою  зупинку.
Життя  чомусь  іде  по  колу,
Ховаю  сльози  у  хустинку.

Вони  опустяться  на  землю
І  проростуть  із  них  троянди.
Гірська  вода  зламає  греблю,
І  запалають  вмить  гірлянди.

Їх  світло  створить  гарну  казку,
Яку  я  добре  пам'ятаю.
І  ти  відчуєш  знов  ту  ласку-
Вже  не  біжу,а  лиш  кохаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610211
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.09.2015

на скелі

До  мене  хтось  стояв  уже  на  скелі
І  теж  сидів  у  роздумах  на  ній.
Не  перетнулись  їхні  паралелі,
І  не  почула  більше  слів:"Я  твій".

Роки  минають,покоління  йде,
Та  він  іще  залишився  стояти.
Можливо  там  колись  її  знайде,
А  поки  ще  стоять  на  серці  грати.

Його  зустріла  темної  я  ночі,
Послухала  історію  й  завмерла.
Пролись  чисті  слізоньки  дівочі,
Печаль  моя  зітхнула  і  померла.

"Воно  існує,-він  мені  сказав,-
Лише  цінуй  оте  своє  кохання...
Ніхто  не  любить,так  я  кохав,
Лиш  передай  ти  їй  мої  зізнання".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609502
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.09.2015

Марную

Наповнилася  чаша  мого  болю,
І  кола  пекла  пройдені  давно.
Тепер  ступаю,щоб  здобути  волю,
Життя  так  схоже  на  німе  кіно.

Один  за  одним  змінюються  кадри,
І  люди  всі  мені  ніби  чужі.
Я  згадую  усі  знайомі  мантри,
Та  мовчки  видаляюсь  з  мережі.

Тепер  без  доступу  і  без  обмежень.
Затерті  фрази  більше  не  почую.
Від  мами  чула  стільки  застережень,
Проте  чомусь  життя  своє  марную.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609291
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2015

Гори. Музика

Втікала  в  гори  я  від  самоти,
Шукала  щастя  та  червону  руту.
Та  не  змогла  її  я  віднайти,
Почувши  пісню,так  давно  забуту.

Вона  лунала  наче  із  небес,
Пташки  замовкли  десь  у  верховітті.
Не  бачила  я  ще  таких  чудес,
До  мене  вийшов  дивний  дід  в  лахмітті.

Він  глянув  сумно  на  вечірній  ліс
І  витяг  дудку,  що  була  в  свитині.
Не  стримала  від  музики  я  сліз,
Співалась  колискова  ця  дитині.

Дитині  лісу,сонця  і  тепла,
Яка  століттями  всіх  нас  оберігає.
Напилась  я  води  із  джерела,
Бо  щастя  моє  більше  не  втікає....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609290
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.09.2015

Козаче…

Соколя  маленьке  в  небесах  літає,
Козаки  далеко  їдуть  на  війну.
А  моє  серце  ніжне  милого  кохає,
І  його  із  ними  я  не  відпущу...

Милий  мій,любенький,
Не  лишай  кохану.
Залишись  рідненький,
Залікуй  ту  рану.

Сонце  сходить  швидко,
Десь  там  за  горою.
І  вже  військо  видко,
Що  стало  стіною.

Залишись  коханий,
В  ясную  годину.
Не  залишай  козаче
Одну,сиротину...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2015

Лотос життя

Лотос  не  розцвітає  миттєво,
Спокійний  дух  не  прагне  до  суєти.
Але  як  же  йому  відкритись,  
Коли  душа  поринає  в  світи...

Коли  не  знаєш,де  повернути,
Коли  дороги  снігом  замело.
Відпустити  чи  краще  забути?
ЩОби  минуле  вдаль  відійшло...

Та  лотос  не  розцвітає  миттєво,
І  час  пришвидшити  неможливо...
Людиною  бути  -досить  дієво-
Тоді  навчишся  жити  щасливо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608428
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2015

Осінній

Багряна  королева  покоями  ступає,
А  слуги  кланяються  до  землі.
Уся  у  шатах,діток  пригортає,
Що  плакали  далеко  в  тишині.

Вона  художниця,її  картини
Не  оцінила  жодна  ще  душа.
Малює  гори,ріки  і  долини,
Ступає  гордо  і  не  поспіша.

Віє  вітрами  сильними  невпинно,
Плаче  дощами,  ніби  перший  раз.
І  усміхається  усім  дитинно...
Яка  краса  у  цей  осінній  час!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608426
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.09.2015

осінь. сни

Стежини  сходяться  в  одну,
І  русло  змінюють  річки́.
Проміння  знищує  пітьму,
У  вирій  вже  летять  пташки́.

Та  дні  минають  непомітно:
Навчання,  дім,  навчання.
Та  раптом  запалало  світло,
До  мене  знов  прийшло  кохання.

Без  дозволу,без  докорів  й  питань,
Із  мудрістю  його  я  зупинила.
Бракує  ласки,щастя  і  зізнань,
Я  їх  давно  в  минулому  лишила.

Та  раптом  сон  мені  наснився,
Що  книгу  я  не  дописала.
І  лебідь  білий  там  з'явився,
Якого  так  давно  кохала.

Він  підлетів  до  мене  стрімко,
я  вмить  відчула  смак  надії.
І  полетіла  пісня  дзвінко,
Про  те,що  здійснюються  мрії...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015

ніщо не вічне

Я  розумію,що  не  все  ідеально,
І  почуття  розчиняє  повітря.
"Кохатиму  вічно",-  брешеш  банально,
І  в  сірих  барвах  щастя  палітра.

Ти  ж  розумієш,що  ніщо  не  є  вічне:
Ні  вітер  у  полі,  ні  квіти  в  саду...
Кохання  щасливе,  воно  ж  і  трагічне,
І  камінь  завадить  текти  джерелу.

Усе  це  природність  або  просто  звичка,
Бажання  не  бути  на  самоті.
Кохання  -  хвороба,душа  -  "рукавичка",
І  як  не  втопити  печаль  у  вині?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607726
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.09.2015

Одна

Часто  буває  залишаюсь  одна.
В  полоні  проблем  і  важкої  утрати.
Ніхто  з  вас  не  винен,це  моя  вина...
І  біль  від  усього  не  описати...

Темная  нічка  змінює  день,
Так  і  життя  моє  наче  у  тіні,
Наче  для  долі  я  справжня  мішень,
Та  бачу  я  мрію  у  переплетінні...

Є  ціль  у  житті,до  якої  я  йду...
хоч  кроки  повільні,на  це  не  зважаю,
І  мрія  здійсниться,її  я  знайду,
Бо  чудо  існує,я  відчуваю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607481
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 17.09.2015

Клоун

Клоуни  завзято  скачуть  по  арені,
Створюючи  незвичайне  і  цікаве  дійство.
Беруть  червоні  кулі,вмить  вони  зелені,
Їх  не  розкусити,  справжнє  чародійство.

Та  і  у  житті  клоунів  вистачає,
Хтось  у  них  навчається  а  хтось  утікає.
Чомусь  багато  фальші  та  щирості  нема,
В  людей  немає  серця  -  давно  там  пустота.

Звичайно  я  не  праві,  судити  тих  чи  інших,
В  цьому  межі  немає,звичайно  є  ще  гірші.
Коли  зустріну  фальш  ,піду  й  не  повернуся,
Буваю  в  цирку  рідко,  то  ж  клоунів  я  боюся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606424
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2015

залишуся

Не  плачу,не  радію,не  сміюсь-
Зігріє  чай  у  дощову  негоду...
Тебе  шукаю,  в  очі  подивлюсь,
Побачу  в  них  я  сердечко  народу.

Ти  як  вогонь,  що  гасить  океани,
І  як  орел,  що  в  небо  десь  летить.
Коли  підеш,залишиш  в  серці  рани,
І  там  вогненна  іскра  палахтить...

А  ти  подумав  -  що  ж  мені  робити?
Як  житиму  без  тебе  тепер  я?
Найлегше  було  сердечко  розбити,
Та  я  усе  ж  залишуся  твоя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2015

Сьогодні, завтра, завжди

Cьогодні,завтра,  і  завжди,
Коли  упаде  зірка  з  неба...
Мене  знайди  і  збережи,
Бо  це  найбільшая  потреба.

Кохання  змінює  світи,
І  проростають  знову  квіти.
Воно  не  зможе  не  прийти,
Примусить  серце  заболіти.

Ти  не  зникай,побудь  ще  мить,
Без  тебе  щастя  не  пізнаю.
Послухай,  серце  так  тремтить,
Тому  що  я  тебе  кохаю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2015

чекай…

Мій  любий.Сьогодні  не  сплю.
Гіркі  сльози  пронизують  очі.
Я  тримаюся.Так  люблю.
І  мрію  про  тебе  щоночі.

Сьогодні  пішли  ми  у  бій,
Хвилювалася  я  непомітно.
Закінчився  у  зброї  набій
І  погасло  у  небі  світло.

Це  війна  іде.Зрозумій.
Я  не  знаю  чи  повернуся...
Так  багато  тут  підлих  змій,
Та  я  го́лубом  обернуся.

Ти  ж  чекай.І  люби.
На  світанку  зійде  знову  сонце.
Повернуться  назад  голуби́
І  постукають  у  віконце...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605555
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.09.2015

Пустые люди

Бродят  люди.Словно  тени,
Прячутся  они  во  мгле,
хранят  в  серце  много  лени,
Не  рисуют  на  стекле.

Лиш  тоска  покрыла  город:
Одиночество,печаль...
Везде  слёзы,крик  и  холод-
Их,конечно,очень  жаль.

Нету  чуств  и  нет  емоцый,
Люди  те  живут  на  дне.
у  любви  уж  нет  пропорцый,
Топят  счастье  в  пустоте

Но  наступит  время  счастья,
Что  заполнит  пустоту.
Разойдутся  все  несчастья
И  я  к  ним  опять  приду

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602889
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.08.2015

кохання. сила

Якби  ти  знав,  що  в  тишині,
Де  ангел  ангелу  співає,
Живе  десь  та,що  у  пітьмі,
Лиш  пише  вірші  і  ридає.

Її  слова  -  жаркий  вогонь,
Що  спопеляє  душу  й  тіло.
Відчуй  все  дотиком  долонь!
Вона  страждала.Так  боліло.

А  всі  ішли,її  минали...
Та  звикла  вже  до  самоти!
Сміялись,мучили,вбивали-
Не  пропусти  її  лиш  ти!

Тепло  кохання  розігріє
І  зніме  з  дівчини  всі  пута.
Вогонь  у  серці  зажевріє...
Невже  це  справді  не  отрута?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602865
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.08.2015

Сьогодні. . Завтра

Сьогодні  чи  завтра,
Як  випаде  карта,
Як  знаєш  чи  вмієш...
Від  кохання  так  млієш.

Самотні  вже  струни.
Розкладаємо  руни,
Щоб  дізнатись  про  долю,
Відпустити  на  волю

І  засяє  веселка
Серед  темної  ночі...
Розіб'ються  люстерка,
Знов  заплакані  очі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2015

Це кохання?

Ти  думаєш,це  кохання?
Хвороба.Бо  любить  один.
І  ніхто  не  почує  зізнання,
Тільки  кров  витікає  з  судин.

Описати  тобі  кохання?
Почуття,що  врятує  світ.
У  коханні  немає  вагання,
І  метелик  летить  у  живіт.

Ну  і  гордість  тоді  не  доречна,
Егоїзм  зникає  так  швидко.
Кохання  -  станція  безкінечна.
Про  розлуку  думати  гидко.

Ти  думаєш,це  кохання?
Ця  байдужість  у  твою  сторону?
Ця  любов  перейшла  у  страждання,
Тому  віддай  її  чорному  ворону...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2015

Поезія-чи мука?

Ти  відпустив.Звичайно,я  пішла.
А  на  очах  сріблились  гіркі  сльози.
На  небі  нова  зірочка  зійшла
та  принесла  в  моє  життя  морози.

Поезія  -це  нудно?Не  біда.
Переживала  я  і  гірші  втрати.
Та  від  кохання  не  лишилося  сліда,
Тому  поезію  я  буду  захищати.

Не  проміняю  я  життя  на  муку,
Не  озирнуся  більш  ніколи  вслід.
А  потім  візьму  знову  ручку  в  руку
І  напишу  тобі  віршований  "Привіт"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2015

Розкажи. . про любов

Розкажи  мені  про  любов,
Що  може  змінити  світ.  
Чи  закипає  у  тебе  кров?
Чи  твоє  серце  як  моноліт?

Розкажи  мені  про  любов...
Я  багато  чула  зізнань,
Та  коханий  чомусь  ішов.
Тому  не  бачила  я  світань

Розкажи  мені  про  любов,
Яка  твоє  серце  так  роздирає.
А  може  досить  вже  цих  розмов,
Воно  мене  лиш  любить,та  не  кохає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2015

Уже не дружба

Ти  просто  слухай,що  скажу,
Запам'ятай  слова  навіки.
Про  все  тобі  я  розкажу
І  доти  не  зімкну  повіки.

Тебе  люблю.Уже  давно.
Ти  в  мене  в  серці  поселився.
Для  мене  друг.Як  у  кіно.
Я  знаю,ти  не  запізнився.

Край  неба,  зустрічі,вітання.
Чекала  завжди  день  при  дні.
Проте  коли  прийшло  кохання
Чомусь  блукала  у  пітьмі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2015

Реквієм

В  пам'ять  про  батька  мого  найкращого  друга...

Ідуть  роки.Та  пам'ять  все  ж
Нагадує  мені  про  тебе.
В  раю,на  жаль,нема  мереж,
Та  дивлюсь  часто  я  у  небо.

Без  тебе,тату,світ  не  той.
Чи  бачиш  мої  гіркі  сльози?
Ти  був  і  будеш.Мій  герой!
Оберігаєш  від  загрози.

Пішов  так  швидко.Та  чому?
Чому  залишив  свого  сина?
Я  не  впущу  в  душу  пітьму,
Бо  це  все  не  моя  провина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596021
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.07.2015

Ти

Один  лиш  раз.Одна  надія.
Ти  прочитай,і  не  забудь..
Летіла  в  небо  моя  мрія.
Ти  на  землі.Ти  нею  будь.

Не  покидай.Коли  так  темно.
Коли  заплачу  гірко  я.
Коли  ти  поруч  -  так  приємно.
Сьогодні  разом.Як  сім'я.

Та  вечір  прийде  сумовито.
Ти  знов  підеш.У  нікуди.
Лиш  повернись.Усе  відкрито.
І  поцілунком  розбуди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2015

Кино

Новое  чуство,чуство  надежды,
Быть  снова  счастливой,любить  безудержно.
Чуствовать  просто,быть  вместе  всегда,
Но  для  тебя  это  всё  ерунда.

Ложь  и  печаль.Вновь  розбито  окно.
Кончился  фильм.И  повсюду  стекло.
Привкус  душы,моё  сердце  так  таёт,
Только  тебя  оно  не  отпускает.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590634
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 29.06.2015

Без причини

Невагомість.У  небо  політ.
Літри  чаю...і  чудеса.
Я  передам  тобі  привіт,
І  ти  відчуєш...Це  краса.

З  тобою  поруч  день  і  ніч,
Слова  оці  пишу  із  серця.
Але  скажу  все  віч-на-віч,
І  ти  відкриєш  в  душу  дверця.

А  я  так  мрію.Помираю.
Без  тебе  сонце  не  зійде.
Ти  відчуваєш  це.Я  знаю.
І  розуміння  ще  прийде.

Ти  знаєш,справді,я  кохаю,
Але  чомусь  мовчу  всі  днини.
Проте  життя  не  уявляю,
І  не  знайду  цьому  причини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2015

***

Вечір,темінь,самота,
А  вона  сидить  одна.
Очі,лампа  і  вікно,
Та  йому  вже  всеодно

Всі  стосунки  зруйнували,
І  лилися  уже  сльози.
Та  вони  і  не  кохали:
Це  лиш  краплі,та  не  грози.

Лиш  байдужість.Все  минає.
Уже  з  іншими  вони,
Та  є  серце,що  кохає
Й  не  шукає  сторони...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590438
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.06.2015

Життя з тобою і без тебе

Знов  літня  тиша.Урагани.
А  він  підписує  листівку.
Десь  у  кутку  лежать  романи,
Вона  отримає  поштівку.

Любов  митця  і  трішки  щастя.
Сімейний  затишок.Вино.
І  стиснуте  її  зап'ястя-
Вона  потрапила  в  кіно.

А  тут  комедія,чи  жахи:
Включай  під  настрій  чи  печаль.
Бо  ми  з  тобою  бідолахи,
І  нас  усім  їм  дуже  жаль.

Я  знаю,важко  бути  поруч.
Звичайно,я  не  ідеал.
Лише  не  повертай  ліворуч,
Навіщо  нам  оцей  скандал.

І  знову  чай.Палкі  цілунки.
Вже  щастя  більшого  не  треба.
Та  й  непотрібні  подарунки,
Бо  я  без  тебе  -  як  амеба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2015

Батько

Любові  батька  нема  рівних
І  їй,звичайно,немає  меж.
Є  стільки  спогадів  чарівних,
Скільки  в  серцях  наших  пожеж.

Ти  обіймав,лилися  сльози,
Ти  вів  у  перший  клас  мене.
І  зігрівав,коли  морози...
Якби  ти  знав,люблю  тебе.

Хоч  сивина  вже  на  волоссі,
Та  в  серці  вічно  молодий.
Співають  роки  стоголосі,
Проте  мій  батько  не  старий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590203
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.06.2015

Нас немає. .

Давай  лише  разом  і  до  світанку,
Давай  послухаємо  цей  ласкавий  спів.
Присядемо  у  крісло  біля  ганку,
Один  момент,а  так  бракує  слів...

Одні  лиш  сни  та  темне  майбуття,
І  мрії  ті,що  так  я  й  не  здійснила.
Нема  тебе,  пусте  моє  життя,
В  той  день  я  просто  щастя  загубила...

Був  ти  і  я,та  я  закрила  книгу,
Усе  пройшло  без  сліз  і  без  емоцій...
Хотіла  я,щоб  розтопив  ти  кригу,
Але  коханню  не  знайшли  пропорцій...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2015

Проклинаю…

Я  буду  птахом  на  вікні
І  буду  сонцем  між  зірками.
Пишу  слова  ці  на  стіні,
Які  залишаться  між  нами.

Я  просто  знала  -  це  не  ти
І  не  мене  ти  так  кохаєш.
Та  все  ж  не  можу  не  прийти...
Чому  не  йдеш,чому  тримаєш?

Я  б  полетіла  в  забутті,
Туди,де  болю  вже  немає.
Та  знов  стою  в  передчутті,
Що  моє  серце  ще  кохає.

Як  важко  все  почати  знов
І  стерти  із  життя  сторінки...
Я  проклинаю  цю  любов,
Що  має  болісні  відтінки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587637
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.06.2015