| Сторінки (2/199): | « | 1 2 | » |
Засніжені знаки зими –
Автентичні автографу автора.
Вежа-велет вже виросла вп’ятеро,
Томна темінь тлумачить томи.
Ранки – рахманні раби
Авансцени. Аби
Заглянути за завісу зими…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Ненаписаний лист – одинак, що на дні душі
Звив гніздечко скупе із полинно-терпкої зажури
Осклянілий портрет у думках вже давно замшів,
Вже немає вогню, бо вітри суголосні задули.
І виліплює час аплікації з аве мрій,
Чорно-білі мости споряджає із грудня в січень.
І розгладжує вись паперовий картатий змій
Щоб одну лише мить зазирнути снігам у вічі.
Не лікують думки. Понад берегом чайки крик
І зіщулився в тьмі острівець призабутий нами.
Не напишу листа – ти без мене змирився, звик.
Межи долями – сніг. А чи осінь січе дощами?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014
Попрошу тебе: не іди,
Не губися у пущі грудня.
Мерехтять у снігах сліди –
Поторочі, чи діти блудні.
Замерзає на шибці день,
Зирить осудом в теплу хату.
У каміні ще де-не-де
Зблисне полум’я пелехато.
Сніжно-біло мовчать мости
Ті, що доля плела між нами.
Попрошу тебе: не іди,
Не розтань край зими снігами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014
Не боли мене, світе, не печи мене кров’ю
Обривається відчай над годиною злою.
Тихо схлипує вітер, небо знітилось гірко.
Шини, кулі, коктейлі, чорна, в сажі, бруківка.
І кружляє, як привид, сивий птах над угаром.
Недарма народились і вмирали недаром
І пішли у безсмертя, охрестилися небом.
Опадають зірниці так нестерпно-миттєво…
Де відради шукати сивій матері нині?..
Завмирає сльозою заметіль на калині.
І горить у минуле непогашена свічка.
Не печи мене кров’ю, не боли мене, світе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540452
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2014
Причаститися осінню, ще раз надпити снаги
І забути про завтра – сумне і холодне від снігу.
Накохатися пралісом сором’язливо-нагим,
Із останньої зваби наміряти сонця на втіху.
Хоч би раз понад обрієм з вітром (безумний тандем!)
І ловити дощі ті, що буйно вихлюпує небо…
Недоспіваним осудом глипає листя гніде
У заплакану просинь із густо наметених гребель.
Ще би раз… Окрик осені губиться в сивій імлі
Журавлями роки застеляють лазурне крайнебо.
Подарована смута безсонням застигла в мені
Причаститися б осінню і… відпустити від себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
Слова - Леся Шмигельська
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Я забуду цей день, він такий, як і тисяча інших,
Тільки вітер сильніш і побільше на жменьку образ,
І стрімчасті думки, що по клаптях зібралися віршем,
Я забуду тепер, хоч до них повернуся не раз.
Полохливим зайчам заховалося сонце за обрій,
Загубивши надвечір свій слід у призахідній млі.
І у сутінках тих мені затишно, гарно і добре,
Я радію зіркам, наче матері діти малі.
Не важливо мені, що цей день називатиму «завтра»,
А за декілька літ я казатиму навіть «колись…».
Невідомий сюжет і ніким не розгаданий автор,
І на гребені днів безумовна межа бісектрис.
Кожен любить своє, але я закохався у осінь,
В міріади хмарин і гранатове листя в саду.
Жінка з осені йде, оглядаючи пізні покоси,
По стежках золотих я за нею росою піду...
Жінка з осені… Ні! Бо ця жінка, здається, із дива,
Із замерзлих краплин, що торкаються смутком лиця.
І жагуча, як мить, як Мадонна, безмежно вродлива,
І співають вітри серенади її без кінця.
А писати про сум і про осінь з дощами не треба?
Як не чутиму їх, то не буде, здається, й мене.
Я пірну в листовій, пригортаючи осінь до себе,
І у зливах рясних тихим жалем замру заодне...
Я складаю слова з осенілого жовтого листя,
Неслухняні рядки по землі пише вітер-школяр.
Перестиглі сади і осінні тумани пречисті,
І пречисті думки у полоні незвіданих чар.
Чи забуду цей день? А хіба він, як тисячі інших?
Чистим зором очей я торкаюся синіх небес
І блакитних дощів, наливаючи чашу по вінця,
Торжествую за день, що із темної ночі воскрес...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538331
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 20.11.2014
У жменях осінь принесла тумани
І листопледом вкрила спориші.
Простиглі ночі палахтять принадно
Помежи млою й небом на межі.
Проймає вітром сковане мовчання
Байдужо гасне каганець пустий.
Уже під ранок виплив увостаннє
Крізь сіру мряку місяць-вартовий.
До спілих марень туляться одвірки
Скриплять ворота скуті напівсном.
І награють повз віття томне «Гірко!»
Німі музики в полі за селом.
Вже скоро грудень. Так нестерпно-довго
Чекаю диво біле з далини.
Заосенілі нині до знемоги
Безногі тіні вперлися в тини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2014
Наснилася віхола – панна в лілейнім плащі.
Пробіглася полем, засипавши зимного пуху
Судомною втіхою, ніби вона ні причім
Намела під ноги й за овид гайнула щодуху.
Морозний світанок з-під вій розсипає зірки,
У світлій піжамі півсонно блукає стежками.
Босоніж по кризі до берега і навпаки
Вертає до хати накоханий білими снами.
О віхоло-панно, прошу, не тривож листопад,
Не сійся югою у сни золотаво-бентежні.
Від цього щаслива, чи може тобі невпопад,
Що листя на гіллі завмерло, немовби на стержні?
Моя білокоса терпка, як торішнє вино,
Не можу не пити твою перламутрову смуту.
Тебе не чекала, повір, та люблю все одно.
Крізь перші морози на мить повернути б…
Осінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2014
***
Зачекаю на тебе
На безлюднім вокзалі
Нині вже не суттєво,
Як чогось не сказали.
Не схотіли, не вийшло.
Видно, так було треба
А в садку наша вишня
Вже сягає до неба.
І кошлаті берізки
Вже давно постаріли
Чи жалію? Нітрішки!
Бо жила, як уміла.
Не ховалася в мушлю,
Не лукавила долі.
Від стоклятого «мушу»
Натерпілася вволю.
Берегла сокровенне,
Дещо прагла забути.
Часу стомлені вени –
Обезкровлені пута.
…На безлюднім вокзалі
Наше вчора і завтра.
Безнадійні чекали
На свій рейс. А чи варто?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2014
Страшно народитися безкрилою
Неба не пізнати височінь,
Вдвох не нашептатися із римою
При свічі.
Тяжко не побачити побачене,
Не ввібрати світло крізь імлу.
Вторити вітрам, що понад хащами:
«Не люблю».
Боляче лишитися без імені,
Наче нехрещене немовля.
В висі безіменна, неоспівана
Снить зоря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2014
Осінь і грім.
Блискавка губиться у пожухлому бур’яні.
Несподівано, дивно.
Скоцюблені спини
Проймають великі дощові краплини,
Наче серед літа.
Нахмурені грозові хмари прагнуть летіти
За журавлями.
Посеред осені – тісно. Кричу до нестями!
Кричу мовчанням…
Ця осіння гроза, немовби остання.
Дивачка,
Загублена блудниця із пісні неначе.
Вона лише мить.
А за обрієм – стогне, горить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2014
І знову кров… О Боже, знову відчай
І знову смерть-хижачка на порі.
І розпинає небо крик у вічність.
І молитовно ждуть святі та грішні
Матері.
Горить земля і крається надвоє,
Сумне безсмертя набирає лік.
Доба новонароджених героїв
Нетлінне світло доблесті людської
Повік.
Ще крок, чи два… А там – чиясь Голгофа
Важка дорога має свій кінець.
На вівтарі, що зветься Перемога
Моя земля скалічена, убога
…І Бог Отець.
© Леся Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533775
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2014
Прийшла зима негадано, неждано,
Не кликав жовтень блудницю. Та ба…
І крізь вітрів завихрене сопрано
Пече вогнем терпка її хода.
О так невчас! Та хто кого питає?
Осінні сни згромаджено на віз.
І в далині повільно завмирає
Безгрішний стукіт з’їжджених коліс.
А листопад? Заметені стежини.
Невдячна госте, дай прийти йому!
Лілейну рунь приречено-невинно
Пряде зима на вицвілу журбу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2014
Я витешу вогонь із білого каменя,
Що на моїй душі.
Залиши
Усе, що тебе болить – мені
Переболію колись.
Замкнусь
Аж на сім замків,
Щоб ні лукавого, ні Бога
Нікого.
Лише задзеркалля і пустка.
Ще дні, без часу та виміру.
Вимрію…
Так не можна, я знаю.
Та деколи хочеться, треба.
А як без неба?!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2014
Знівечена, бідна, невільна,
Моя земля, моє боління.
Така від роду.
Сльози мого народу
Пропікають каміння.
Недоспіване, недоказане. недописане
Захисти,
Мій Боже! Це, небо, безсоння, дощі.
Світ мого маленького раю…
На Тебе уповаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532495
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.10.2014
Злотокоса моя, надпечальна осіння снаго,
Скажи бо мені, моя панно п’янка, ти щаслива?
Обціловує дощ твоє тіло. Ти любиш його?
Чи може немило, нірвано, купатися в зливах?
Забіліли сади – перший іній закравсь у твій світ
І торкає лиця з-поза хмари надломлений промінь.
Затуманюйся, млій, моя ладо в пурпурній листві
Зупинися в росі, що лежить на траві невагомо.
Віддавайся вітрам, окаянні кохають тебе,
Листопадом укрий, як фатою, оголені плечі.
Видно мрійну таку нашептали невинні з небес,
Або висікли з хмар зачаровані зорі-предтечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2014
Світ,
котрий «світиться словами»
Не кожен вірш можна вважати поезією. Знайомлячись із творчістю Лесі Шмигельської, мимохіть згадала вислів світлої пам’яти письменника Василя Остапов(ич)а: «Якщо хочеться читати вірші не раз і не двічі, то це — поезія». Роблю висновок: поетеса Леся Шмигельська — це… поетеса! Позаяк її вірші хочеться читати і перечитувати, аби продовжити раювання. На жаль, не знайома з нею особисто (лише віртуально: з веб-сайтів і соцмереж), зате знайома з її творчістю, а отже — з її душею: чутливою, ніжною, багатою… Попри те, що поезія пані Лесі ряснить гарними метафорами, яскравими порівняннями й епітетами, водночас художні засоби її мови прості, повні чіткости і зрозумілости. Досконала грамотність, бездоганна ритміка, музика мовлення, тематика, щире одкровення — все це вабить і приємно вражає. Її «шаради смеркань», «намовлені огні», «невистиглі бажання», «небо, розшите низинкою», її світ, котрий «світиться словами», справді надихають. Як надихають і саму поетесу природа, ріднокрай, люди, життя. Це, справді ж бо, — сповідь її душі. Добре пише авторка не лише класичну поезію, а й рубаї, т. зв. «зорову» поезію: акровірші, вірші на одну букву. Останні оригінальні ще й тим, що кожна строфа в них — на різні букви, які загалом складають окреме слово. Особливо цікавим і вдалим є акровірш «Слово». Себто пані Леся сміливо й ориґінально експериментує, випробовує власні сили в нових жанрах, у новотворах, у неологізмах, котрих у неї також не бракує: всеобрій, повесіння… Краса довкілля, життєві цінності, взаємини людини з Природою, духовність у широкому розумінні — головні мотиви творчости івано-франківської поетеси Лесі Шмигельської. А сама поезія — як роздум про життя і місце людини у ньому, як сповідь творчої, чутливої душі. Її поезія — необхідність, потреба. Про це — сама поетеса: Ще допоки на аркуші мріється — Я живу, я кохаю, я дихаю. Ця поезія надихає і нас жити, кохати, дихати, творити. Запрошую пораювати у Слові поетеси Лесі! Її «Всеобрій» вас також захопить тонким жіночим ліризмом, новизною, гамою світлих та прекрасних почуттів і, головне, життєствердним настроєм.
Любов СЕРДУНИЧ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527212
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 01.10.2014
Весна – це літепло забілене в сніги
І першоцвіт на теплому осонні,
І павутинки сонця безборонні,
Що заблудилися між пагонів пругких.
Весна – це музика притаєна в душі,
Навіть коли тобі давно за сорок
І б’ють вітри зазимлені на сполох
У світ за вікнами, де жовтень задощив.
Питаю в осені: «А що таке – весна?»
Вона мені – під ноги листопадом.
Вже сто тривог лишилося позаду
І сотні пристрастей вже випито до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014
Ілюзія намовлених огнів,
Коли горить минуле й невідоме,
Коли надія гіркне до оскоми
І день, що подарований мені —
Це всього-на-всього лиш звуки павутини.
І шал рутини...
Ілюзія несказаних думок,
Де всі слова загублені в «сьогодні»,
Від горя слизько — далі йти не годні.
З пісочника розсипався пісок,
Що рахував: «А скільки ще до літа?»
Лишився вітер…
Ілюзія невистиглих бажань
Між «не моли!» і вічністю, що в небі.
Оте столике, стоязике «треба»,
Де кожен крок — на вічних терезах.
І дощ не дощ, а марево зелене,
Що йде крізь мене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2014
На вічних терезах літа і зими,
Чиїхось істин біло-чорне тло.
І вже тумани сиві за плечима
Тому, що нині всоте не збулось.
А все, що є, – облудне, як бескиди
І нетривке, мов березневий сніг.
Чекає доля поки час не скине
Важкий тягар перейдених доріг.
Десь освятили тишу блискавиці
Задміла вись у проблисках гнучких
А в синіх вікнах, де чомусь не спиться
Запроменіли Стрітенські свічки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
Моя печаль – сполохане ягня,
Невтомна річка, що немає броду.
У день новий я навчена від роду
Іти вперед усупереч огням.
І крок-у-крок годинник на стіні,
Як листопад, безжально-неминучий.
Упертий вітер видерся на кручі
Наперекір усьому і мені.
Не відчуваю й клаптика вини
За все, що є і що було до мене.
Наснився край, як зірка, безіменний
Для мене лиш воскреслий з далини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2014
Повесіння…
Час оглух, онімів, закляк.
Здається, далі ніяк.
Єдине спасіння –
Не згинати колін, не падати.
Ніч зазирає холодними лампадами
Ніби літо, не літо,
А так – повесіння.
Розраховувати на везіння?
Можна, взагалі-то.
Хоча бажалося небуденного…
Вітер гортає щоденника,
Регоче в душу,
Прозорими пальцями стукає у вікна.
Ніч не вічна.
Розчиняюся у темному плюші
Дочитую останні думки.
Прийшло не з легкої руки
Нинішнє повесіння…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014
Наболіло…
Все, що вічно було нашим – розсипається,
Просочується, мов крізь пальці пісок.
Так несміло,
Ніби робимо перші кроки по своїй землі
Гіркій, зболеній, замінованій лихом і мінами…
Урок –
Важкий урок на витримку та гідність,
На синівську любов і відчайдушність
Ще крок
Один розпачливо-великий крок
З болем і криком, але ми мусимо…
Не без втрат…
Вантаж «200» розпинає небо,
Ділить його на До і Після.
То не брат
Коли підняв над головою вільної невільниці
Кривавого, ненаситного меча.
Нить,
Судомна нить пронизує все тіло.
Крові не треба. Спиніться і покайтеся
Бог простить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506895
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.06.2014
У тиші, чи неспокої
Все одно
Я чекатиму на тебе.
У вікно
Загляну променем сонця
Хай дощі
Та я світитиму в серці
По щоці
Пройдуся ніжним спогадом
Цілунком
Зігрію люблячі очі
Так лунко
Заголосять громи
І дощі
Залоскочуть осілу тишу
Ні причім
Усі жалі чи тривоги
Вже час
Нам зрозуміти
Це небо
Цей Всесвіт
Для нас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
Гадаю
Ці дивні дощі сьогодні чекали на мене,
Стікаючи небом впліталися в гілля клена
І в липень ішли, немов на зелене світло,
І сонце з-за хмари то багряніло, то блідло.
Смеркало…
Шаради смеркань розшили заплаканий захід
Згортаючи крила в домівки вертали птахи
Цитринним огнем крізь млу загоралися липи,
Тремтіли сльозою і ніч неспанням попелили.
Так вдало
Сторукі громи шмагали безвольні хмарини
І спрагнене літо впивалось у тінь краплини.
Вже в енне гроза та стрічаю її несміло
Боліло не в неба, здається, мене боліло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2014
Печальний день одинаком на краю осені
Тремтить на гілці стомлений листок.
Півсонна тінь бреде крізь дощ ногами босими
І сивий дуб зіщулився, намок.
Уже тепла не догукатись, не домірятись
Багатозначне Ню, куди не глянь.
Малює вітер срібноперими завіями
Осиротілу заосінню грань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2014
З далеких далей летять лелеки
Несуть на крилах світи далекі
І поклик неба.
Їх вічні лети, неначе пісня,
До болю чиста, до муки – грішна
Душі потреба.
У тиху гавань, де гнізда рідні,
Де слово тепле весною квітне
Вертають птиці.
І так стоясно, до сліз нестримно,
Як дні погожі лягають рими.
Ми стали вищі.
Ми ті, що прагнуть і мають віру,
В борні не згасли – змогли, зуміли,
Не впали духом.
Напившись висі та сліз доволі
Лелека біла у чистім полі
Стоїть і слуха…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503829
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.06.2014
ДОРОГІ МОЇ ДРУЗІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2014
Останній день весни, а далі…Далі?
Що буде там, коли за рубікон
Усі протистояння і скрижалі –
В огонь…
Коли застигнуть роси від безлюддя,
Затужить даль безмежністю доріг
І ляже час оскомою на груди,
Неначе гріх.
Цей день пустий, немов душа без тіла,
Що прагне ввись із темної пітьми.
Молились небеса, щоб завесніло
Єдине – мир…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502537
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.06.2014
***
Моя журо, сумна ранима жінко,
Що свій скрижаль прядеш біля вікна.
Тепло свічі, то спалахне, то згіркне
І у сльозі ні краю, ані дна.
Нести тебе, мабуть, найлегша помста,
А марити тобою – сивий гріх.
Вже на розгілля виточені гострі
Нанизаний зимою першосніг.
І так, як є. іду по мокрій кризі
Душа порожня, вимокла дотла.
Остання зірка відрікалась висі,
А я журби зректися не змогла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
Можливо нині ми йдемо не з тими
Чи не звідтіль вимолювали день.
Усе єство, немов криваві стигми,
Неначе душі голі, без натхнень.
А може світ забутий Богом нині,
Чи все, що суще, цвіллю поросло?
Вже в енне доля губиться в рутині
І морщить біль історії чоло.
Ідуть дощі холодні без потреби
Гартує дух примарна боротьба.
А там, де червоніється крайнебо,
Встає на ноги нинішня доба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500934
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2014
А так хочеться просто подихати -
Небом, сонцем, росою і тишею.
І крізь каверзні входи та виходи
Відчувати – я сильна, я дихаю.
Серед травня просякнути зливами,
Наче птах – безкорисно і повністю.
І хай будуть думки надщасливими
В задзеркаллі строкатих умовностей.
Хай вже паморозь – завтра зігріюся.
В небі зір, як зернят обліпихових!
Ще допоки на аркуші мріється –
Я живу, я кохаю, я дихаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014
Загадаю бажання для неба:
Де-не-де щоб лише по хмарині
І весною народжені стебла
Мирним цвітом хай ярять віднині
І довіку, під зливами сонця.
Та земля називається отча,
Де навчилися мрії літати,
Де мережила долю для дочок
У неспокої вічному мати,
Наче янгол, намоленим серцем.
Моє щастя – полинно-медове
Гіркне в тиші тремка прохолода.
Із любов’ю заручене слово –
Серед всіх нагород - нагорода.
Загадаю бажання для неба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2014
Ти певне не спиналася з колін
Не бачила іще святої волі
А ми, як завжди, ниці і малі,
Гіркою ерою обібрані до болю,
Немов закляті…
Плачевно так відроджується день
І перший крок, немов по лезу бритви,
І голе світло ллє на тих, хто йде
Із неба сонце млою оповите,
Немов байстря те…
…Вогніла даль у попелі їдкім,
Топився сніг від доблесті та крові
І два Майдани в стоголоссі тім:
Один на зраді, другий – на любові,
Мов грім над світом…
«Це ще початок…» - згоді скаже час
Юрбі, несамовитій від зневаги.
І сьогоденним подвигом за нас
Пішли у вись загорнуті у стяги
Небесні діти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496585
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.05.2014
Не шукала шалених пригод,
Силу духу чеканням не міряла.
Біль під серцем від зла та гризот
Лікувала не зіллям, а вірою.
Не мовчала фальшивим словам,
Підіймалась з колін, коли падала.
І за правду свою, як за крам
Заплатила сумлінням,не зрадою.
Між людей, серед помислів, скрізь –
Я була лиш такою, не іншою.
Я навчилась ридати без сліз
В цьому світі – святому і грішному.
«Сили дай!», - все, що в Бога прошу
Щоб думки мої стали світлішими,
Щоб ще раз від рясного дощу
Прорости не травою, а віршами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014
Не вір в оцю напівзрадливу тишу –
Її неспокій перевіяв, як зерно.
І знову час три крапкою напише,
Бо так віками, інше – не дано.
Ти вірив зорям. Знову, як востаннє,
Летів крізь ніч, щоб снитися мені…
І завмирали вкотре від метання
Холодні пальці січня на вікні.
А далі все було старе, як пісня,
Лиш кожен проспівав її, як зміг.
Я вимрію тебе, і якнайбільше,
Хай навіть осінь ступить на поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014
Замерзало небо, терпли руки,
Гусла кров на зболених вустах
і душа невинна в хресних муках
Янголом виходила на шлях.
Путь важка, торована сльозою,
Згарищами болю і метань
І вела тривоги за собою
Ревна доля у лютневу рань.
Відмолити б віру, Боже милий,
Відстраждати б і переболіть!..
…А тим часом обгорілі крила
Попелили стомлену блакить.
Вкрилось димом сонце за плечима,
Люта смерть дірявила щити.
Мій стражденний горе-побратиме,
Мій народе, хто ж, коли не ти?!
Окропившись кров’ю свого сина,
Знісши муки грішні та святі -
Воскресала Мати-Україна
В сотий раз прибита на хресті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495120
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2014
Весно холодна, заблукала сестро,
А де ж твої підхмелені сліди?
Чому жалі в душі моїй не скресли?
Дощем озвися, рідна, не мовчи!
Чому припорошили роси білі
Пекучі сльози братської війни?
Моя весно, змети з душі зневіру,
Пастельним вітром ярість обійми.
І обігрій з небес гарячим духом
Людців безвольних душі і серцЯ
Моя полинна, не гірчи, послухай,
Той вічний клич: «А хто ж, коли не я?»
І пнеться день, як пролісок, несміло,
Затис в кулак неспокої земні.
Тобі, народе, дякую за Віру,
Молюся нині Богу і весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491232
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2014
Відмолодить весняний буйний ліс,
Запахне вітер вишнями і медом
І в пишні коси сонячних беріз
Вплете блакить розніжене крайнебо.
Пругкі покоси стигло захрумтять
Гарячим днем під босими ногами.
Одна лиш мить лишилася, ще п’ядь,
Одне чекання відболіле нами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
І весь цей світ, неначе немовля,
якого відреклася горе – мати.
Чи не кобзар бува колись прокляв,
Уже й до того долею стокляте,
На тій струні? Зсутулилась земля
Коли в холодній злості брат на брата…
Ти бачиш, світе, кров’ю плаче день
То де ж, стражденний, воля? Воля, де?!
Тим часом кат без слідства і вини
Жене в кошари злоті сите стадо.
І знову день виснажливо поник,
І знову тиша гусне, наче ладан
У божім домі. …Хлопчики, сини
Небесні вої, звідки вас чекати?!
А десь крайнебо плаче у вогні…
Герої, не вмирають зроду, ні!
О Боже наш, прости нам за гріхи,
Освячені Тобою підем далі.
Бентежні зорі всіють небосхил,
Неначе кров’ю скроплені медалі –
За героїзм… А хто ж, коли не ти
За рідну землю, що немов на палю
Настромлена. Печуть гарячі рани..
Блаженство дай, Святий, за правду гнаним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489926
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.04.2014
О, Мудросте, скажи: Куди іду?...
Нестор Чир
***
Мудросте, скажи: куди іду,
Чи, бува, не збилася з дороги?
Блідне в небі (певно на біду)
Скалка сонця й падає під ноги,
Затуливши вітру тихий стогін.
Я волію йти крізь біль і страх,
Бо назад путі уже немає.
Зірка, розіп’ята на вітрах,
Та, що гріла вись за небокраєм,
З вірою у серці не згасає.
Я не знаю, що чекає нас
В час журби – чи зігнуться коліна.
По стежках, що викарбував час,
Крізь безчестя, морок і руїни
Йде до волі Мати Україна.
Мудросте, додай думкам снаги,
Хай на душу не лягає іній,
Хай Дніпра пречисті береги,
Наче крила, здійме Україна.
Ми живі – хай знають вороги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483109
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2014
Великий світе, краю ясноокий,
Моя Вкраїно, блуднице гірка
За що, невинна, ревні твої кроки
Руйнує вщент безжалісна рука
Немов на рингу… Боже мій, допоки
Чекатимуть іще на твій нокаут
Лихі Пилати?.. Доки ще нести
Твоїм синам важкі оті хрести?
Моя причинна пісне Кобзарева,
Мій світку чистий ранньої зорі.
Хіба гілки твого святого древа,
Твій родовід оті лжекоролі,
Що пахнуть кров’ю?! .. Білі смуги мрева
Холодним днем прямують по землі,
Мов діти грішні, що клянуть і молять
Життя безпутне.. В чиїсь хаті: «І сила і воля».
…Гаптує доля хрестиком дороги
Червоно-чорним щедро поміж тим…
Скажи, чому на вік забуті Богом –
Одну причину з тисячі причин.
Тарасе, батьку, зглянься на убогих
Рабом безмовним ти, хоч, не мовчи!
Хай забере з душі одвічну втому
Твоє: «Молітесь Богові одному…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2014
Мука чекання терпка, наче ягоди глоду.
Полем лютневим бреде перестигла зима.
Змерзлі, до краю, стежки визирають з негоди
Промені сонця збирають крізь білий туман.
Ноги в заметах розмоклих блукають безсило
(Певне зима в талу воду впустила весло).
Хтось, наче плакав. Спадали обрізані крила
В птахи, що вчора ще віхолу в душу несла.
Щоки цілують останні зимові сніжинки,
З присмаком солі холодна вельможа з вельмож.
Бачу, весна вже крадеться крізь хугу, навшпиньки
Дихає в спину, як злодій, останній мороз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014
1.
Я не знаю чи ще коли вдасться,
Як в дитинстві – веселкою ввись
І до сьомого неба, де щастя…
Хоча б раз у той рай, як колись.
Та впірнути б у купіль шовкову,
Що так сонячно пахла теплом,
Як тоді. Й пригорнутися знову,
Малахітовим дням під крило.
Де добром зацілований червень
Лив у відра вишневі нектари.
І ховалися тіні мізерні
За гардини трояндових чарів.
…Розлетілися роки, як зерна
Між туманами, ніби хто вкрав їх.
2.
…Між туманами, ніби хто вкрав їх.
І немає тим дням вороття.
Як відлуння у спогадах давніх –
Юних помислів серцебиття.
Чи зуміємо звідати сонце,
Що лягло у долоні вершин
І дороги незвідані досі
Перейти крізь туман, поміж тим?
Щоб до мрії… Нехай вже не юна
Та хмільна й без солодкого трунку.
Простягається стезею в дюнах
Тиха гавань мого порятунку.
Мій неспокій, що мліє на струнах
Мого серця, так щемко і лунко.
3.
…Мого серця, так щемко і лунко,
Так глибинно, ніхто ще не чув.
І не відав ніхто мою думку,
Що в душі серед тисячі дум.
Так порою безглуздо і тихо,
Що здається, цей спокій без дна.
Лиш інерція зоряних дихань
Ледь мого досягає вікна.
Ніч казкова і пахне, мов ладан,
Наречу її нині своєю.
Вже метеликом випурхнуть ладне
Тепле слово зігріте душею.
…Срібний серп в небі стигне і тане,
Блідне просвіток понад землею.
4.
Блідне просвіток понад землею
Ще лишилася хвиля до ранку.
У безсонної ночі єлею
Я попрошу. Засвітяться рани
Пережитим, прожитим і вічним,
Тим, що навіть і час не лікує.
Запече мене паморозь січнем
Тих років, що минулися, всує.
І чекатиме сонце допоки
Світ, замерзлий від ночі, розтане.
І присяде шалений неспокій
На роками запряжені сани.
Щоб на волю!.. Міцнішають кроки.
Не сезон ще всепрощень, зарано.
5.
Не сезон ще всепрощень, зарано,
Може в плині забулося дещо?
Я не знала колись, як доречно
Вміє кавою пахнути ранок.
Це було вже колись, та не з нами,
Ще на грані промоклих віків.
Коли слали листи за листами
Не до наших – до тих берегів
Де сходилися руслами ріки
Такі рідні по духу і масті.
Де чекали завжди. І не тільки –
Йшли вперед, намагались не впасти.
…Стрімко тягнеться гілка до гілки.
Щоб до сьомого неба, до щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473713
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 19.01.2014
Зими нема. Замкнулися сніги.
Сховалися за стопудові двері.
Лиш миготять сніжинки кришталеві
На півпрозорих вазах дорогих.
І дивна тиша за нічним вікном.
Димлять на підвіконні сонні свічі.
А між дерев ховається притьмом
В дощату мряку чудернацький січень.
Мороз, мабуть, з теплінню за одно
Хоча під ранок стямився, таки
І ніжно-ткане срібне полотно
Лягло на чорні втоптані стежки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2014
Вечірнє сонце, дякую за день!
Ліна Костенко
Я знову сонцю дякую за мить,
Що днем погожим промайнула нині,
За той останній промінь, що горить,
Блідим огнем по заспаній долині.
Вечірнє сонце, дякую тобі,
Серед зими за марево червлене.
І хоч мороз у зброї до зубів…
Тож хай там як, а ти було у мене!
Тобі, стоясне, вдячна за «колись»,
За «що було» й усе, що має бути
За те, що й досі тягнуться у вись
Мої думки. За те, що не забуте,
Неподоланне, вічне, наче світ.
За слово правди, що зазнало муки.
Вечірнє сонце, дякую тобі
І піднесу в молитві вдячно руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014
Коли в тобі не серце, а вогонь,
Що так пече, аж душу розпирає,
Коли пульсує безліччю погонь
на твій народ безлика сіра зграя.
Та в ланцюги… О, Господи, боронь
Своїх дітей невинних! Чи не Каїн
В тобі шукає ласого шматка?
Моя Вкраїно, доленько гірка…
Коли слова гостріші за мечі,
А міць людська стократ сильніша зброї,
Не в землю зерна сіють сіячі,
А в душу світло, ґазди сивочолі,
Що нині йдуть із гаслом на вустах:
«Ганьба безчинству! Досить вже сваволі!
Довготерпіння випите до дна!»
Моя наснаго, в чім твоя вина?
Чи посягнула може на святе
Коли тебе безвольну розпинали?
"А чи болить, страждальнице, тебе?",-
Хоч раз на вік вельможі запитали?!
..Над нами небо нині голубе,
Те вічне небо, ще у нас не вкрали.
Свій день прийдешній волею зустрінь.
Вкраїні слава! Помолюсь. Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466724
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.12.2013
Ми ті, що не навчилися любити,
І в небо не злетіли (бо безкрилі).
Бреде наш вік, спустошений, як митар
Рахуючи за нас нужденні милі.
Ще крок, ще два… лишилося до «завтра»
Скажіть, а «нині» за гріхи чиї?!
Чекає лиш на те, як ляже карта
Той ворог ваш, що в серці причаївсь.
Ні пари з уст – наказано: «Мовчати!»
Комусь за це «сузір’я» на лацкан!
Але ж тебе твоя родила мати
І ти давно, напевне, батько й сам!..
Народе мій, скажи, чому ти злидар
У себе вдома, на своїй землі?!
Чому вкраїнський дух, як на коридах,
Якого рвуть безжально бугаї?!
Народе мій, ти вистояти зможеш.
Ніхто скорити віру не зумів!
Допоможи нам всім, Великий Боже,
Навіть тоді, коли забракне слів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464709
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2013
Прагнемо жити, любити, на когось чекаємо,
Мітимо дні, пережиті десятками справ.
І, як багаж, цуприкуємо роки навзаєм,
Тішимось тим, що прожити їх Господь нам дав.
В полоні турбот протікає буття суєтою,
Нині ти перший в цій грі, а порою відтак
Біди нагрянуть, накривши габою густою,
Замість троянди розквітне розлого будяк.
Що ж, так буває, жалітись на долю не треба,
Серед юрби не згубити би сутність людську.
Он херувими зірницями дивляться з неба,
Виру мирського шукають кипучу ріку.
Кожному з нас написало життя реквізити,
В кожного поле своє і своя сіножать.
Час невблаганно збирає роки, наче мито,
Мрії, як діти, за ними невпинно біжать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013
Я за сльозу, що крадькома скотилась,
За біль німий, що тиші, наче брат.
І альфа дня, розпеленавши крила,
Моїм думкам снаги віддасть стократ.
Я за весну жагучу, семиструнну,
Легкого вітру надвишневий блюз.
Хоча,повір, бува сказати трудно
Слова стовічні: «я тебе люблю!»
Я за життя полинно-веселкове,
Його стежками,ніби вперше йду.
Вдихаю стиглу осінь знову й знову,
Що пахне щастям в маминім саду.
Уже давно, чомусь, не вірю грозам,
Та мрії досі тягнуться у вись.
А я за сни, що дихають морозом,
Мов зграйка зим прожитих ще колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2013
Я щиро вдячна Богу за тепло,
Що добрим словом зігріває душу,
За те, що навіть всім вогням на зло
Я теж горю, мов полум’я, бо мушу.
За тиху пісню, що співав кобзар
Колись давно, у полі, на могилі.
Щось є щемке у цих словах, мов жар.
Вони ж не подоланні, бо стокрилі.
Я вдячна Богу за усе, що є
Хай маю на плечах єдину свитку.
І навіть хай це небо не моє –
Я все одно не вмію не любити.
За вічну мрію, що живе в мені,
У завтра з нею йду, немов на свято.
Поезіє, впаду тобі до ніг,
Свята і грішна посестро крилата .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2013
1.
Я забуду цей день, він такий, як і тисяча інших,
Тільки вітер сильніш і побільше на жменьку образ,
І стрімчасті думки, що по клаптях зібралися віршем,
Я забуду тепер, хоч до них повернуся не раз.
Полохливим зайчам заховалося сонце за обрій,
Загубивши надвечір свій слід у призахідній млі.
І у сутінках тих мені затишно, гарно і добре,
Я радію зіркам, наче матері діти малі.
Не важливо мені, що цей день називатиму «завтра»,
А за декілька літ я казатиму навіть «колись…».
Невідомий сюжет і ніким не розгаданий автор,
І на гребені днів безумовна межа бісектрис.
2.
Кожен любить своє, але я закохалася в осінь,
В міріади хмарин і гранатове листя в саду.
Жінка з осені йде, оглядаючи пізні покоси,
По стежках золотих я за нею росою піду.
Жінка з осені… Ні! Бо ця жінка, здається, із дива,
Із замерзлих краплин, що торкаються смутком лиця.
І жагуча, як мить, як Мадонна, безмежно вродлива,
І співають вітри серенади її без кінця.
А писати про сум і про осінь з дощами не треба?
Як не чутиму їх, то не буде, здається, й мене.
Я пірну в листовій, пригортаючи осінь до себе,
І у зливах рясних тихим жалем замру заодне.
3.
Я складаю слова з осенілого жовтого листя,
Неслухняні рядки по землі пише вітер-школяр.
Перестиглі сади і осінні тумани пречисті,
І пречисті думки у полоні незвіданих чар.
Чи забуду цей день? А хіба він, як тисячі інших?
Чистим зором очей я торкаюся синіх небес
І блакитних дощів, наливаючи чашу по вінця,
Торжествую за день, що із темної ночі воскрес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2013
1.
Коли обрав стежину – йди по ній,
Лишень в дорозі схибити не смій.
Шукаючи в житті легкого шляху
Довіку не дотягнешся до мрій.
2.
Зима надворі. Снігу намело.
Й думки порозбігались, як на зло.
Уже за обрій заховалось літо,
І сонця в небі наче й не було.
3.
Опріч пихи не бачить більше світу,
Так добре в кріслі панському сидіти.
Але на все, як кажуть, є свій час
Зів’яне титул твій, отак, як в’януть квіти.
4.
Кому пишу, питалися мене,
Такі слова пекли мене огнем.
Та все ж я вірю в натовпі людському
Зігрію словом серце не одне.
5.
Хаяме, рідний, честь тобі й хвала,
Великий майстре влучного пера.
Я учениця мудрості твоєї
Де рубаї, як золота гора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013
Холодно. Бентежно. Що ж, хай так.
А інакше… Боже, як інакше?!
Мавкою блукаю у листах,
Наче тінь, незримий мій Лукаше.
Слухала, як розганяв Морфей
Добрих ельфів з лісової пісні.
Ти питав: «Чи вірю я у фей?»
Ні, пробач, уже не вірю, дійсно…
Падав дощ. Я бачила – ти змок,
Чаю пив, щоб трішки відігрітись…
Мов п’янкий із шавлії вінок
Спогад мій ще досі пахне літом.
Доля вже зіграла – шах і мат,
Сотні мрій відірваних від світу.
Пломенівся дивний листопад
Почерком стривоженого вітру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2013
Цей дивний жовтень все-таки мольфар,
Малює листя крізь дощі та вітер
І між багряно-полум’яних фарб
Він попри все бажає зеленіти.
Оцій красі радію, мов дитя,
Що вже не вперше тішить моє око.
Так рік-у-рік,усе своє життя,
Іду від літа в жовтень, крок за кроком,
Із чаші сонця – золотавий фреш,
П’є зрілий жовтень спраглими вустами.
Якщо щасливим бути, то без меж,
Якщо кохати – також до безтями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013
Ні, так не можна, хоч би день тепла,
Хоча б на крихту бабиного літа!
Ще осінь так бажала осеніти
Горіти листя прагнуло до тла
А тут, лише дощі, холодний вітер…
І сіра вежа монотонних днів,
де ніч і день сплелися воєдино
і від туманів геть на серці димно,
і дуб старий ще більше посивів –
Не обійшли його літа нестримні…
Прогноз погоди… хто тут диригент?
Похмурі дні, мов хто наміряв метром
І не питають: холодно, чи тепло.
Лиш пахне літом в склянці чаю мед.
І жде на краще стомлений маестро:
Вже може завтра «бабине» тепло –
Строкаті клени так його хотіли!
Тріпоче листя мокре, недоспіле.
…А далі – бита стежка за селом
Чекає жовтня теплих перевтілень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
Я свій неспокій другом наречу.
Чому б і ні? Колись бувало й гірше!
Мої думки – це мабуть і не вірші,
А спогад мій – задуманий мовчун,
Старий, як світ, мислитель, і не більше.
Чомусь зізнатись важко: «Я люблю»,
Коли в душі безлюдно і безладно
І тарабанить переспілим градом
Моїх чекань розорану ріллю.
І засипає сніг стежки позаду.
Ця тиша не моя. Коли збагну?
Вітри мої – видать, мені так треба,
Крізь призму літ несуть мене до тебе.
Хоч губить осінь першу сивину.
На клаптику зажуреного неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
Ще встигнемо зробитися піснями,
Коли любов натхненням нам воздасть.
Наталія Горішня
Ще встигнемо зробитися піснями,
Життя – це невблаганний диригент.
Коли печаль імлисту до нестями
Весняна мить колись розіб’є вщент.
І чаша неба повна, через вінця
Травневих злив стікатимуть плоди,
І срібні роси в травах, як червінці,
Вітрам засвітять в очі молодим.
Сумних снігів палітру чорно-білу
Розпише маляр сонячним теплом.
І посміхнеться проліском несмілим
Рясний обліг, усім снігам на зло.
Отак і ми – слідом зима за нами,
Своє шукаєм щастя серед щасть.
Ще встигнемо зробитися піснями,
Коли любов натхненням нам воздасть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
Розсіявся морок від дотику раннього сонця,
Умився росою вже майже осінній обліг.
Тай туга осіння, неначе непрохана гостя,
Вже першим листочком сьогодні лягає до ніг.
Просто неба удвох, а думки вдалині понад світом
У хвилини життя заплелося мереживо слів.
Половіють сади в міріадах серпневого літа
І прозора теплінь вислизає смерекам з-під брів.
Ми відчинимо дім, як попроситься осінь у гості,
Як постукає дощ мокрим пальчиком в наші світи.
Нині вето на смуток, а «завтра» – незвідане досі.
Просто неба удвох ми зуміємо все перейти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2013
О небо, небо! Скільки в нім снаги!
Я падала й спиналася на ноги
І між туманів темних і густих
Знов торувала до зірниць дорогу.
Віршую долю сотнями ночей,
Печуть слова, як вигріте каміння.
Тепер мені не боляче, лишень
Без пломені я жити чи зумію?
Ввійшли думки, як промінь крізь вікно,
Здається, все було давним-давно…
Та день без сонця ще не охолов,
Ще безгоміння даль не пеленало.
На тінь сади підперлися недбало,
Неначе на горби моє село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2013
Я поклонюся небу за любов.
Ти бачив сонце? Там палає вічність.
І щоб тебе колись побачить знов,
Я небесам вклонюсь доземно тричі.
Слухняно жду, що день новий воскресне,
Бо в світ оцей прийшла для тебе я.
Серед грози на вервиці небесній
За нас земних молилася земля.
Ті міражі чомусь іще не щезли
В твоїх руках, немов залізні жезли,
Що в душу б’ють, як громовиця з неба.
Мені належить мука? Що ж, прийму,
Лише благаю: не залиш саму,
Бо я згорю, немов свіча, без тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433360
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.06.2013
Сім слів, сім струн, сім сріберних сотань…
Анатолій Мойсієнко
Серед скрижалів смутку серця стукіт,
Світанок стріну сріблом стоголосим,
Світ споконвічно світиться словами,
Сім слів. Сім струн. Сім сивочолих смутків.
Лиманом ллються ласки лебедині,
Лілове літо ліпить ліру липі.
Латає лихо ліліпут-лакей
Лапатим листям літніх лотерей.
Осанна осені. Оголена образа,
Обвінчана оковами, осанна.
Осінній обцілований оазис,
Одвічні обрію огні обітовані.
Валторна, вечір, ватра, вітер, вальс –
Віч-на-віч, вдруге, втретє, вп’яте, всоте.
Вже вкотре віршем вимолила вас,
Взамін, вернулась впевненість вже вкотре.
Обкрадені, облатані. Одні
Обточені, обтесані обрубки.
Одушевлять окрилені онуки.
О, одержимі оди огняні!
Сім слів. Сім струн. Сім сивочолих смутків…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2013
1.
Мої думки, мандрівники мої.
Мене ведете в сонячні краї,
Щоб знов на аркуш чистого паперу
Лягли в рядочок мудрі рубаї.
2.
Минають дні. Та, що ж тоді, нехай,
Гляди лишень чогось не прозівай,
Бо непомітно втраченому нині
Не знайдеш завтра ні кінець, ні край.
3.
Любити клявся в горі і в біді,
І був героєм, мабуть, лиш тоді.
Коли ж була потрібна допомога,
Втікав, як миші від кота руді.
4.
Свої хрести несемо на землі
Чи хлібороби ми, чи королі,
Нам кожному судилося це право –
Нести хрести – великі чи малі.
5.
Твоя молитва не піде до Бога,
Коли ти для сусіда просиш злого,
Бо заховавши душу за сім шкур,
Життя стає мізерним і убогим.
6.
Холодні руки легко відігріти,
Хай навіть сніг мете чи віє вітер.
Але нема для лютої душі
Такого сонця в небі, щоб зігріти.
7.
Ти став багатим, все на світі маєш,
Уже і за біду не пам’ятаєш.
Наївшись сито, бідному віддай
Як не хлібину, то хоча б окраєць.
8.
Псують людину гроші, та усе ж
І безгрошів’я, знаю, нищить теж.
Коли в усьому мати добру міру,
Тоді, повір, ніде не пропадеш.
9.
Здобути слави лаври золоті
Ти мав собі найперше на меті.
Та все-таки забув найголовніше –
Лишитися людиною в житті.
10.
Своїм думкам спочинку я не дам,
Моє перо вклоняється словам.
О рубаїв сріблясті влучні стріли!
За них тобі завдячую, Хайям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431931
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2013
Віро моя, будь зі мною, в біді не залиш,
І не дозволь перед страхом заплющити очі.
Руки складаю в молитві. Мов сонце з імли –
Аvе Маrija, як віра – святе і пророче.
Народжена з чекання і вогню,
Ані сльози, ні крапельки зневіри.
Допоки все любові віддаю
І поки я в любов до болю вірю,
Я не одна – в мені моя надія.
Лапаті зорі впали в очерет –
Юначі мрії світлі та солодкі.
Безмежна тиша, як безкрилий лет
Одним зусиллям рівно стелять кроки.
В тобі – мій світ, від тебе – мій неспокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2013
Все прийму, що судилось мені,
Все, що доля-віщунка намітила.
Знову день пробіжить по стерні
Польовими осінніми квітами.
І засвітиться сонце згори
Усіма пурпуровими звабами.
Ви куди, молоді явори,
Ще до літа? Та літо вже бабине!
Пролетіли роки? Не біда!
Кожну мить пережитого згадую.
Блудить осінь від листя руда,
Як дівча – між любов’ю і зрадою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013
І хто казав, що там, за морем краще?
Що в світі тому ти, як свій. Хіба?
Бредуть вітри-паломники по хащах,
В чужих оселях губиться доба.
А там удома, десь чекають діти
Співає ніч байдужу колискову.
Іще від літа не зів’ялі квіти
Ідуть ув осінь нині, як на сповідь.
Заплакати б…журба в очах, як порох
І шлях далекий знітився, поник.
Останні сльози виплакані вчора
Печуть виною, навіть без вини.
Крізь шал розлук, не боячись неслави,
Щоб діткам заробити мідяків…
Такий закон в державі без держави,
Як в тих рядках, що в пісні та…без слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425436
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.05.2013
Хтось когось не любив, хтось когось не вберіг,
Час мина, як розмінна монета…
Загубились стежки, заплелись між доріг,
Як думки між рядками поета.
Хтось на когось чекав. Хоч на скронях років
Розписалося бабине літо.
І самотній листок, що в дощах тріпотів,
Впав на землю, ніким не зігрітий..
Хтось любити хотів, та натомість, як біль,
Сум розлуки гіркий серед ночі.
Запізнілі листи, що прийшли нізвідкіль,
Перечитує час неохоче…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2013
Як добре день відміряти тобою,
Нести любов, як свічку у руці.
Неначе очищаючись від болю,
Який завдали почуттям людці.
І тим вогнем оперезати душі
Серед снігів холодної зими
І не пустити у життя байдужість,
Знайти себе в блуканні серед тьми.
А що, якби в букет зв’язати мрії
Високі, наче зорі угорі?
Дороги наші розповзлись, як змії,
На противагу – років тягарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2013
І все-таки чудний якийсь цей світ –
Святий тотем незаперечних істин,
А ви мене, думки, таку прийміть,
Таку як є: земну і недвоїсту.
Лишає день згасаючі сліди,
І непомітно йде собі у вічність.
А стежка, що вела у нікуди,
Зробилася мала, мікроскопічна.
Іду чи до вершин, чи до низин,
Присяду, щоби трохи відпочити,
Я відчуваю часу буйний плин
І знов встаю. Іду, бо треба жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2013
Ти не хвались, що в позолоті
Твоє обрамлене життя,
Коли душа уся в болоті
І, як содом, гріхів виття.
Не майори знаменом слави,
Не любить совість слова «чин».
Бо не пролізе цвях іржавий
У дошку навіть на аршин.
Ти не хизуйся словом «анти»,
Гляди, антихристом не стань,
Бо підуть мрії-спекулянти
Шляхом нездійснених бажань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2013
На гіллі дуба сонця капелюх,
І краплі неба в переспілім житі,
А я смакую мрії соковиті
І п’ ю дитинства «усмішку до вух».
І отча хата поглядом жоржини
Мене стрічає з далей і доріг,
Я так люблю вернутись до своїх
І обійняти хвіртку безневинно.
Втопити зір у храмі наготи,
Що б’є ключем джерельної водиці.
Де зорі п’ють берези білолиці,
Я тут росла, росли мої брати.
…А в піднебессі ранок моложавий,
І хмари в небі зграйками летять,
Чекають в хаті двійко щебетят,
І світить щастя в райдужній заграві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2013
1.
Спасибі, мите, ти у мене є,
Або, хто знає – може, я у тебе.
Дошкульні хмари, наче прес-пап’є,
Мов заніміли на розмоклім небі.
Я все одно чекаю на блакить,
Як на любов давно колись чекала.
Височині також потрібна мить,
Хоча, мені здається, миті мало.
Блідими волосинками трави
Пройшов світанок майже півверсти,
Щоб на папері зупинитись віршем.
Зарожевіла днина у вікні,
Немов матусин мак на полотні,
І сонця стало ще на промінь більше.
2.
Лягла печаль тополі на плече,
Ніхто не скаже їй: «Іди додому».
І розчинялись в погляді очей
Сирі акорди блискавки та грому.
Казкова мить, і кращої нема,
Бо я її для себе змалювала.
Лиш гостра тінь блукаючих примар
На синій обрій всілася недбало.
Плететься полем стежки срібна нить.
Я не гойдаю тишу, хай не спить,
Бо вже вітри втомилися літати.
У кожну мить тобою дорожу,
Хай навіть день заляже за межу –
Моє кохання завжди буде святом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2013
Слова – правителі і в’язні,
І жаль в обірваній струні,
Порою хащі непролазні,
А часом – луки запашні.
Слова кохання, муки, зради,
Ласкають, ґанять і плюють.
То ратаєм, то шовкопрядом
З глибин душі збирають суть.
Вони – це теплий голос мами,
Зітхання скрипки звіддаля,
І крик в пустелі до нестями,
І зір сліпого кобзаря.
Слова, ви вмієте любити
І покарати заодне.
Пекти вогнем несамовито
І мати лико кам’яне...
Нехай пройшовши стодороги
І біль зазнавши не одну,
Отим словам, що йдуть від Бога,
Я завжди знатиму ціну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2013
Не так і багато для справжнього щастя нам треба –
В холодних завіях зустрітися б з літом увіч,
Накидати б зорі на скибочку змерзлого неба,
А потім втопитися в сяйві каштанових свіч.
Летять блискавиці, як биті шматки порцеляни,
І хмари вологі народжують діти-дощі.
Прогнати би ген крижані ненаситні тумани,
Що в далеч вп’ялися, неначе у тіло кліщі.
Чекати б удвох на кармінно-гарячі світанки
І пити солодкий нектар солов’їних пісень.
Нічого, що ніч і дощі лопотять безустанку,
А нам би до щастя добратися якось лишень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2013
Знов подібна ця тиша на відчай,
Що терзає мене взаперті.
Я не знаю, мій Господь завіщо
Свої муки терпів на хресті?
Просякає облуда крізь серце,
Як запечена кров крізь бинти.
Сатаніє в шаленому герці,
Чи спізнаєш це, Господи, Ти?
Чи вестимеш свій люд за Собою,
Заблукалий, як вівці вночі,
Так, як Ти йшов цією тропою –
Людський гріх на плечах несучи?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013
1.
Хто я є в цьому світі лукавому?
Дні розлізлись, як плями на скатерті,
Накривається час порохнявою,
Стоячи на вітрах, мов на паперті.
Хто я – мить? На душі так розгублено,
І думки постулялися знічено.
А тумани над обрієм клубляться,
Пахне ніч догорілими свічами.
Хто я – тінь, що, немов неприкаяна,
В різні боки за сонцем мечеться?
На стіні одинокий маятник,
І в душі – його волі дещиця.
2.
Я не хочу лишатись пилюкою
В цьому світі стократ многоликому.
Дощ по вулицях сплячих грюкає,
То крадеться, мов злодій, тихо так.
Я не хочу спіткнутися в темряві
І в брехні, як в багнюці, знидіти.
Я не можу іти заземлено
І заземлене небо видіти.
Я не буду коритися нечисті, –
Від лукавого, Боже, ізбави нас!
Простягається до безконечності
Гріховодного шляху пліснявина.
3.
Я не хочу, не можу так... Хто я є?
День відміряний часу колінами,
І навколішки тінь замасковує
Збайдужілі думки пластилінові.
Навіть вітер і той стривожено
По дорогах немитих човгає,
Вже надії на мить перемножено,
Знов мовчанням запитую: «Хто я є?».
Доки треба в котлі тім варитися
Серед хамства, брехні і панічності?
Так хотілося б світлом розлитися
По нетлінних артеріях вічності...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418367
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2013
Кажеш, перемелеться? А треба?
День поник, як зібганий листок.
Знавіснілим вітром без потреби
Мечуться думки з кутка в куток.
«А чи треба?» – я спитаю вдруге –
Двічі в одну річку не ввійти…
Глянь, лукавий майстер недолугий
У майбутнє лагодить мости!
«А чи треба?» – запитаю втретє,
Я не хочу в світ кривих дзеркал!
Від зневіри, наче від багнета,
Падають надії наповал…
Бісиками дивляться із ночі
Негаразди пережитим днем.
Край дороги стомлене «не хочу», –
Як не нині, завтра все збагнем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Шляхетне «Ви», як нота, як акорд.
«Ви» офіційне, як межа, як віха.
Ольга Слоньовська.
Мускатне «Ви», і я у «Вас» мілію,
Як випите у келиху вино.
Я краплею прозорою волію,
Як є душа, то їй лягти на дно.
Безмовне «Ви», а я молю і кличу
Наперекір умовностям черствим,
Кляну в думках стократ абсурдну тишу
І чиста йду в святий Єрусалим.
Бо є там «Ви», і це святіш за святість,
Хоча, мабуть, й гріховніше за гріх.
Думки, як сон, безликі і строкаті,
Строкатіші від офіційних віх.
Пророче «Ви», у цьому є щось Боже,
Неначе озоріння із ікон.
Гірчить сум’яттям стомлене: «А може…
А може, «Ви» – це мій солодкий сон?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Так буває, хоч руки білі, та чорніша за ніч душа,
Певна річ: у гадючій плоті – вдосконалене гадюча,
Злорадіє: «не ликом шитий», бо на троні – то вже король,
Хоч дволика у нього пика і фальшиву він грає роль.
Товстошкіре нутро, як диня, і без болю йому простіш,
За монету він зрадить брата, та і душу продасть за гріш.
І написані ним закони обіймають гріховну суть,
І його мільйонні клони, наче тіні, за ним повзуть.
Не питаючи волю Божу, топче злобно чужі сліди
І запитує час крізь зуби: «Як нам далі? Тепер куди?!»
Тож яких ти батьків дитина і нащадок племен чиїх,
Що ідеш за гріхом Пилата, учиняючи власний гріх?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417117
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2013
Так живу…
Не пручаюсь ні вітру, ні болю,
Часом змінюю сміх на журбу
І не плачу смичком на віолі,
Проклинаючи долю-рабу.
Так живу…
Не прошу від життя нагороди –
Вознести в мою честь мадригал.
Та важкими стають переходи
По арені розбитих дзеркал.
Так живу…
Не боятися тьми намагаюсь
І в житті прагну вибрати мить.
Хоч до болю люблю, та не каюсь,
Той карається, хто не горить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417116
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2013
То не ти, а зима снігом дихає в плечі,
То не ти, а мороз обпікає лице.
Сновигає печаль у сутані чернечій
І невинні думки так січе, так січе!..
То не я, а душа захотіла любити,
То не я, а зірки запалали вогнем.
Я молю за свій гріх, хай простить Вседержитель,
Що в любові святій я згораю живцем.
То не ти, та й не я…Тихо падають мрії,
Наче друзки, летять, як розколотий гріх.
Я зібрати свій світ по краплині волію
І зігріти твій біль у долонях своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416880
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.04.2013
Важко з часом що-небудь пізнати
В тісняві доріг, імен, облич.
На роками списанім форматі
Дні порозбігались врізнобіч.
Вже давно укрився грудень січнем,
Ярий лютий тягнеться, як вуж…
І блукає доля, мов зарічна,
В круговерті невгамовних стуж.
Час прожитий – стомлений мислитель,
Наче пісня на старий мотив:
«Чи зумію так тебе любити,
Як ніхто й ніколи не любив?..».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Яка імла! Куди, скажи, йти далі?
Гризу думок засохлий чорний корж,
А вслід – пітьма, як генуезький дож –
Одвічна алегорія печалі.
А далі що? Скажи, що буде далі?
Сьогодні я – не я, немов так треба,
Сприймаю світ, як зомбі, як амеба,
Плетуться дні, як вівці в пасторалі.
А далі що? А далі… Треба жити!
Зітру з душі образ гіркий плювок.
Хоч креше злоба кованим копитом
Об день холодний, що від сліз промок.
…Так пахне чаєм з липи на вокзалі,
Беру квиток лише в один кінець.
У день новий мандрую навпростець,
Позаду залишаючи печалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416257
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2013
Про що ти думав, милостивий Боже,
Коли Тебе зреклися всі святі,
А ненаситні хтиві людозвірі
Терзали тіло чисте на хресті?
І у в обіймах неземної муки
Мертвіла кров на зболених устах,
І навіть небо гасло від розпуки,
Останній промінь кинувши на шлях.
За що цей біль, за що такі страждання?
Пече колюче терня знов і знов.
Гаряча кров і біль святого серця –
Така людська розплата за любов?!
…Вже вкотре йду на сповідь, наче вперше,
Гортаю дні в молитві поміж строф.
Ісус Христос воскрес, іще не вмерши,
І йде до нас десятками Голгоф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013
Позбираю думки, порозкидані зовсім недбало,
Що було у житті – отепер називається мить.
А в літах, як в житах, тих зернят небагато й немало,
Що боліло колись – відболіло і вже не болить.
Що шукала собі, мені важко вже навіть збагнути,
Там на обріях ліг відпочити від втоми туман.
Сполотнілі думки нині я обірву, наче пута,
Час, як бісер, зберу і сплету загадковий ґердан.
Все, що в мріях жило, хай народиться віршем про долю
І про сад навесні, що давно-предавно перецвів.
Все пройшло, як дощі, і згорнув уже день парасолю –
В молоду іще душу вже дивиться осінь з-під брів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013
Серед буднів пісних я збираю по крапельці свято,
Наче сонце росу понадвечір в спекотливий день.
І краплинок отих, як життя, все одно небагато,
Розділю на усіх, хоча матиму жменьку лишень.
Напросивши гостей, я покличу й тебе на цей празник,
Заховавши свій біль у самотній сльозі. Ну і що ж?
Розгубивши слова і впізнавши мене не одразу,
Ти розлуки роки на чекання моє перемнож.
Розкажу я тобі, як жилося з тобою й без тебе,
Як холодні дощі обпікали порою лице.
Я торкалася хмар, що так пахли тобою і небом,
І губилася в них… розкажу тобі навіть про це.
Крізь березову шаль простяглось павутинкою сонце,
Тихий вересень – ти, а розбурханий липень – це я,
Приходи хоч у сни, я прошу тебе, вересню, конче,
Завмирають вітри, вимовляючи рідне ім’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2013
А)збуку літ хаотично заплутало часом,
Б)огу відомо – де я буду, де будеш ти.
В)идно, як світиться даль мигдалевим атласом,
Г)ен понад нею – веселки барвисті мости.
Ґ)ейзер любові зібрав оксамитові ранки,
Д) ень догорає в обіймах вечірньої мли.
Е)олова арфа, що так чарувала світанки,
Є)внухом-вітром віднесена в сиві бори.
Ж)имолость пахне, напоєна літом гарячим,
З)овсім недавно ще цвіт дарувала весні.
И)ч, які зорі, неначе алмази! Одначе
І)ноді смутком на душу лягають мені.
«Ї)хній» цей світ, а чи буде він все-таки нашим,
Й), може, колись загориться ще наша зоря.
К)ланяюсь дню на устах зі святим «Отченашем»,
Л)аскою світить любов, що ніяк не згора.
М)ітить печаль бахромою по наших стежинах,
Н)итка безжально сплітає нерівні рядки.
О)нде, здається, складають товар на вітринах,
П)оміж тим крамом сховалися наші роки.
Р)азом до щастя ми підемо, взявшись за руки,
С)онце, як мати, ласкатиме наші серця.
Т)ане свіча, що була еполетом розлуки,
У)тла сльозина торкнулася смутком лиця.
Ф)енікс кохання воскрес із гарячої плоті,
Х)ори небесні вознесли знамення сердець.
Ц)итра небес награє в осяйній позолоті,
Ч)ари кохання вплітаються в долі вінець.
Ш)а, урагани! Спиніться і ви, буревії!
Щ)астя, як мрія,торкнуло нас ніжним крилом.
Ь)(єрчик) маленький нічого спитати не сміє,
Ю)ду лукавого кине в невільний содом.
Я) по краплині відміряла азбуку часу –
Богу відомо – де я буду, де будеш ти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2013
Кінець акорду, більше – ні…, ні…, ні…,
А композитор-час поставить крапку.
Десь плаче вітер стомлено і слабко,
І пише ніч кросворди по вікні.
А я дивуюсь: «Що мені це «ні?»,
Хіба його в житті моєму мало?
Вже заглядають завидки зухвало
На світлий обрій ген у далині.
Ні шелесту, ні краплі. Знову «ні»!
Нема нічого, тільки дивні тіні,
І два крила у дивному сплетінні,
Що, наче мить, згорали у вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
Я не раз розгортала пітьму
У завіях, скоцюрбившись з холоду,
І не раз в серці рану німу
Я відчула, осколком проколоту.
Щось змогла віднайти за роки,
Щось лишити в минулому мусила
І не рідко свій голос таки
Марнувала в дешевих дискусіях.
Падав сніг на гарячі сліди,
Знов дощі мили скло закіптюжене…
Я хотіла тепло віднайти,
А натомість зіткнулась зі стужею.
І під маскою хтивих облич
І тих днів, що уже не повторяться,
Я шукала когось, але ніч,
Бачу, знову до мене горнеться.
Пригасали громи вдалині,
Блискавиці-мечі тихо падали,
Стало легко і вільно мені –
Я ні мрію, ні долю не зрадила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
Усміхнися мені. Хай зімліють громи
На узбіччі смаглявого літа.
Все, що з нами було, все, що втратили ми –
Нам тепер не знайти, не зустріти.
Вже дозріла калина, як ранок оцей,
І смарагдово світять смереки.
Я відміряла даль всім чеканням очей –
Ти, проте, залишився далеким.
Зруйнували наш світ блискавиці й громи,
Дві обручки, як долі. Ми – квити.
Навіть в морі людськім я навчилась між хвиль
Повсякденно і вірити, й жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013
Серпик місяця ніжно освітив чорне полотно нічного неба. Заіскрилися, замиготіли на небесному просторі зорі-сестриці. Але, раптом, одна із них відірвалася від гурту і стрімко полетіла до землі.
Галина вдивлялася у зоряну височінь. Ніби чекала, що впаде зірка, вже і бажання загадала.
...Впаде, та не їй на щастя, а комусь іншому.
Вона – студентка інституту культури, русява голубоока красуня, життєлюбна, товариська. З Василем зустрілися вперше в театрі. Емоційний, запальний юнак з першого погляду вразив дівчину своєю прямотою і безпосередністю. Коли вони познайомилися, Галина зрозуміла, що це той. на кого вона так довго чекала.
Здавалося, що щастю немає меж. Дівчина уперше так безтямно закохалася.
Щира і відкрита, ділилася найсокровеннішим з своєю кращою подругою Іриною. Вони втрьох гуляли, сміялися або просто слухали музику.
Ходили недобрі слухи, буцімто хлопець зустрічається з обома дівчатами. Але Галина настільки вірила обом. близьким їй людям, що все інше немало ніякого значення.
…Сьогодні у них весілля. Василь одружувався з Іриною. В чистому вечірньому повітрі розносилися звуки весільного вальсу. Тужливо плакала скрипка, плакала з нею, з Галиною. Її боліла душа, і біль був такий нестерпний... Боже, як вона мріяла розчинитися у весільному коловороті з своїм коханим. Та видно, не доля. А, можливо, її доля деінде блукала?
Але про все оце сьогодні думати не хотілося. Галина розуміла, що крізь
гіркоту розчарування і біль розлуки, життя все одно продовжується і треба жити, адже вона – сильна.
На небі вже згасла остання зірка. Пробуджувався молодий ранок . Перші ранкові промені ніжно обціловували кожну квіточку, легенько збираючи сльози-росинки. Дівчина піднесла обличчя назустріч сонцю і новому дню, який вона розпочне з чистого білого аркуша…
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414721
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 01.04.2013
1.
Ну от і все, здається, поїзд рушив
Через людські надії і життя,
Бо все-таки пече вогонь спокуси, –
Ні сумнівів нема, ні каяття.
Лягає смутком шепіт вечоровий
Під монотонний стук важких коліс,
А за вікном твій погляд загадковий
Цілує чужину вустами сліз.
Чи знаєш, юнко, що тебе чекає
У сяєві спокусливих вогнів?
Блукає зло по світі цім чи Каїн,
Несе тягар незмолених гріхів...
2.
У марево розкішної облуди
Тебе манливо доля привела,
Не йде – летить, гуляє поміж люди,
Оскалившись від шалу, демон зла.
П’янким дурманом дихають борделі,
За тебе платять ламані гроші,
Щоб тішитись тобою у постелі,
Купляють тіло, звісно, без душі.
І пада, пада білий цвіт під ноги,
Немов монети з «щедрої» руки,
Кричить душа від болю і тривоги,
Печуть вогнем мізерні копійки.
Нова зупинка, знову поїзд рушив,
Дітей своїх, о Боже, захисти!
Врятуй - таки, хоча і грішні душі,
Бо хто ще порятує, як не ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2013
Ми ті, що не навчилися любити,
І в небо не злетіли (бо безкрилі).
Бреде наш вік, спустошений, як митар
Рахуючи за нас нужденні милі.
Ще крок, ще два… лишилося до «завтра»
Скажіть, а «нині» за гріхи чиї?!
Чекає лиш на те, як ляже карта
Той ворог ваш, що в серці причаївсь.
Ні пари з уст – наказано: «Мовчати!»
Комусь за це «сузір’я» на лацкан!
Але ж тебе твоя родила мати
І ти давно, напевне, батько й сам!..
Народе мій, скажи, чому ти злидар
У себе вдома, на своїй землі?!
Чому вкраїнський дух, як на коридах,
Якого рвуть безжально бугаї?!
Народе мій, ти вистояти зможеш.
Ніхто скорити віру не зумів!
Допоможи всім нам , Пречистий Боже,
Навіть тоді, коли забракне слів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414373
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2013
Так не хочеться жити за графіком,
Плісень з буднів зітерти так варто би!
Щоби дні не лежали калачиком,
Мов зіпсутий товар в супермаркеті.
Як медяники, миті розкупимо,
І з’їмо їх, як завжди, холодними.
Час вділяє нам святості скупо так,
Та й думки, як потоки зневоднені.
На небесно-повітряній ратуші
Час покліпує сонними віями.
Я так хочу на білому аркуші
Хоч секунду про щастя помріяти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Я забуду цей день, він такий, як і тисячі інших,
Тільки вітер сильніш і побільше на жменьку образ,
І стрімчасті думки, що по клаптях зібралися віршем,
Я забуду тепер, хоч до них повернуся не раз..
Полохливим зайчам заховалося сонце за обрій,
Загубивши надвечір свій слід у призахідній млі.
І у сутінках тих мені затишно, гарно і добре,
Я радію зіркам, наче матері діти малі.
Не важливо мені, що цей день називатиму «завтра»,
А за декілька літ я казатиму, навіть, «колись…»
Невідомий сюжет і ніким не розгаданий автор,
І на гребені днів безумовна межа бісектрис.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Я так тебе не бачила давно,
Що вже, повір, впізнаю не одразу.
А спогади хмільні, немов вино,
Застигли холодом печалі чи образи.
Ти десь блукав, і я була без тебе,
Здавалося, на цілий світ одна.
Від блискавиць рясних палало небо,
І бігли хмари, випиті до дна.
Чи знаєш ти ціну мого боління?
(Та що мій біль! Тебе ж він не болів!)
Повзе туман за мною на колінах,
Неначе свідок втрачених років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413818
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.03.2013
Я так, чомусь, боялася зими,
Все думала: «дасть Бог промчиться мимо»,
А я крізь сон морозним снігом йтиму
Рясних завій гортаючи томи.
Немає снів, тай осені нема.
Вже сірий день промок увесь до нитки.
Вона прийшла – холодна та німа,
Самотніх дум скорботна фаворитка.
Заплакала. Я бачила печаль,
Застигли болем сльози кострубаті
І хуртовини сніжно-біла шаль
Сповзала мерзлим інеєм по хаті.
Зимо, тебе я все-таки люблю,
Здається ми з тобою обвінчались.
З небес сніжинку світлу, як зорю,
Наче обручку натягла на палець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
...І знову напишу я про дощі –
Вони ж, як люди – добрі і не дуже,
Як наше літо, мій коханий друже,
Кидають в землю блискавки-мечі,
Такі вони, такі, оті дощі.
Щасливий сад весь світиться в росі,
Наповнений життєвою снагою.
Цілований ранковою грозою
Самітникові вітру до душі.
Такий цей сад, коли він у росі.
А я пишу. Минулися дощі,
В ріці веселка миє довгу косу,
Лягають вірші в золоті покоси,
Квітують мрій трояндові кущі.
Такі мої ці вірші, як дощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
Поговори зі мною про дощі,
Похмуре небо, мов діряве сито,
Заплакане і в мряку оповите,
Неначе смуток в сірому плащі.
Поговори зі мною про печаль,
Що, мов черв’як, безжально точить душу,
І я цей біль на двох ділити мушу,
Тобі віддам думок моїх скрижаль.
Поговори зі мною про життя,
Воно ж таке, мій друже, швидкоплинне!
Отож, прожити з гідністю повинні,
Назад, на жаль, немає вороття.
Поговори - і згине біль, наруга,
Розсіються, немов тумани, вмить
Після дощу веселка заіскрить, –
Яке то щастя мати поруч друга!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013