| Сторінки (2/199): | « | 1 2 | » |
***
Цей вечір липневий, мов скибочка житнього хліба,
Пахтить на півсвіту, принаджує щастям тремким.
В цій купелі пізній на мить розчиняєшся ніби,
На хвильку малу, хоч здалося блукаєш віки.
Не скажеш нічого - у тиші твоє натхнення,
Годинник невпинний, неначе старий пілігрим.
Важка порожнеча, немов горобець у жмені –
По пусти її. Чуєш? Інакше у ній згориш.
І годі мовчати: співай, говори, невгамовна!
Бо кожна сторінка твоя – непрочитана ти.
Та зірка найвища хай буде для тебе корона,
Хоча б на цей вечір, а далі її відпусти.
А далі, як буде, бо ти із отих, що не плачуть,
Наївна, як липень, бо досі ще віриш дощам.
Минаєш в роках і дитинно чекаєш на здачу,
А що та копійка супроти зневіри в очах.
А що перелоги, вони не такі вже й далекі,
Збираєш по крихті іще не забуті слова.
І там, де крайнебо, колись народились лелеки,
З малого зерняти поспіли добротні жнива.
Виношуєш мрії, де кожна для тебе, як мантра
Хоча розумієш на долю надіятись всує.
Прощаюсь, мій липню, чи може, як вчора: «Дозавтра!»
Не чує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Ця вселенська ріка, де нема берегів,
Велелюдні плачі без кінця і без краю.
Місяць дивний якийсь – не світився, а грів
І котили вітри сивих повеней зграю.
Помирала трава на високих горбах,
Від шаленства стихій захлинались дерева.
Ніби сотні віків ця безмежна доба
І байдужість світів, і відлуння сталеве.
Що Ти, Боже, писав, де писання Твої?
Знов тернові стежки, що й були на початку.
Постелились дими там, де квітли плаї,
І любов між суєт, мов байстря-немовлятко…
Виростали мужі межи істин святих,
Багряніла земля поміж кроків прозорих.
Знову Ноїв ковчег, знов іти та іти,
Проростали слова там, де падали зорі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
Все минає, все колись минає,
Лиш не знаєм крайньої межі.
В світі цім, де споконвічні зграї
Кавальцують душі, рубежі.
За плечима – сходжені дороги,
Перед зором – руна золоті.
Ми такі мізерні перед Богом
І такі між величі прості.
Хоч життя мов азбуку завчили,
Повертались на круги своя.
За гріхи чи навіть безпричинно
Починали знову з букваря.
Кожен день, як літери, як знаки,
Кожна мить – три крапки потайні.
Ми такі в цій мові не однакі
І такі у Господа одні.
А вітри голосять наче дзвони,
Ці плачі незатишні мов час.
У відлуння власні диктофони,
Що зиму записують і нас.
Небеса пронизливі як погляд
І думки розсипчасті мов рінь.
Молитвами мати лиш говорить,
В кожнім слові – істина корінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2022
Оця зима вже сотні літ
Стоїть, мов срібна молитовня.
Неначе повня, білий світ.
І наче світ цей – дивна повня.
Снігів по вінця, снів катма.
Спинися, віхоло, тихіше!
Нехай замріяна зима
На склі застигне білим віршем.
Оця розхристана юдоль –
Моя покута й нагорода.
І поки ми шукаєм доль,
Вони самі по нас приходять.
А ти про добре говори,
Про щось невічне і нестримне.
Сніги, насіяні згори,
Назавтра щедро зродять скипнем.
І заворожені ліси –
Такі пророчі, як предтечі.
І добрі з неба голоси
Про теплий щем в крилі лелечім.
Лиш не гріши, що юги злі,
Густі сніги, як білі руна.
Оцій зимі вже сотні літ,
А ти душею й досі юна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Оці святі сліди непроминання,
Ці вічні руни древніх молитов.
Коли стежки – одні суцільні рани
І менше віри в те, що Бог – любов.
І світ оцей – далеко не нірвана,
Бо рваний на парцели вже стократ.
І те, колись непізнане, вже знане,
Та й невідомо, хто для кого брат…
Бо так багато величі в дрібному,
Помежи люду безліч «королів».
А що по нас, а що відтак, потому,
Коли забране віри, волі, слів?..
А нині гучно божаться безбожні
І б’ються в груди… що їм суєта?
І стелить грудень білосніжне ложе,
І жде Марія чистого Христа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
Оця зима вже сотні літ
Стоїть, мов срібна молитовня.
Неначе повня, білий світ.
І наче світ цей – дивна повня.
Снігів по вінця, снів катма.
Спинися, віхоло, тихіше!
Нехай замріяна зима
На склі застигне білим віршем.
Оця розхристана юдоль –
Моя покута й нагорода.
І поки ми шукаєм доль,
Вони самі по нас приходять.
А ти про добре говори,
Про щось невічне і нестримне.
Сніги, насіяні згори,
Назавтра щедро зродять скипнем.
І заворожені ліси –
Такі пророчі, як предтечі.
І добрі з неба голоси
Про теплий щем в крилі лелечім.
Лиш не гріши, що юги злі,
Густі сніги, як білі руна.
Оцій зимі вже сотні літ,
А ти в душі ще й досі юна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2021
***
Відтанцював своє, мій листопаде,
А далі вже хай крутиться зима.
В тобі якась чудна моя відрада,
Дарма, що віддаляєшся, дарма.
Так перейшло, а думалося – вічне,
Та й не усе відплакали дощі.
Тебе кохала осінь, чоловіче,
А ти шепочеш: «ліпше помовчім».
Ти всі слова порозсипав за вітром,
Бо, думав, наговоритесь іще.
То хто з лиця сльозу останню витре
Тій, що колись підставила плече?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
Холодно…голод…мука… Ворони ситі...
Мариться щедрий колос, жнива, снопи.
Мама виймає хлібець із печі житній,
Тато нас вчить святого: «Не цуп, не вбий…».
Бабця сидить на призьбі, квасолю лущить,
Дідо старого воза латає… Сон…
Хочу кричати вголос і якнайдужче,
Біль без кордонів, оргії… Де кордон?
В’яло сповзає вечір зі стріх, одвірків,
Плачуть безхлібні, спраглі, голосить дзвін…
Діти… голодні діти… було їх кілька…
Батько уже не чує, вмирає він.
Гнеться стара халупа все нижче й нижче,
Крушаться вікна, стіни, зогнилий під.
Сниться, що мати рідна вечерять кличе…
Місяць по ріках болю іде убрід…
Холодно… голод… мука… забуті села,
Страшно лягати спати, бо сниться хліб.
Молиться сивий старець, а лихо – меле
Чорну святу землицю на свіжий гріб…
Л.Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Усе, що маєм і що мати будем
Оці невічні спомини, думки.
За добрим серпнем незворушний грудень,
А далі знову березень стрімкий.
Ці білі ночі та Вози Чумацькі,
Крислаті зорі ніби чумаки,
Тай вись оця протоптана таки
І світ звідсіль немов на срібній таці.
І тепла свічка в темному вікні,
Хтось малював свої незвичні мапи,
Тримали землю і кити, й слони,
Йшли кобзарі, манкурти і солдати.
І князь хрестив, а десь молились люди
За все, що маєм і що мати будем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864384
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 10.02.2020
чекає світ святого Воскресіння,
а понад всім – відлуння і вітри.
і досі ще незбиране каміння,
іще Голгота пнеться догори…
а десь – сніги ще дочиста не скреслі,
розшиті густо кров’ю і вогнем…
і жде іуда поки Син воскресне,
відтак Його ославить і розпне…
і так віки – надіємось, минаєм,
згорають ватри зчитані дотла.
бажає птаха любленої зграї
і прагне мрія висі та крила…
…а поки світ чекає, як востаннє
на благовіст, який немає меж.
переболиш, Владико, і постанеш,
а ми собі з огню воскреснем теж….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829464
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2019
і був туман, був у туманах серпень,
ранкові роси сивіли, як ми.
у світі цім розлук та неповернень,
де вічна вись із вічними крильми –
уже не місяць – рудуватий серпик
серед світань самісінький-самий…
нелегко йти, ще важче просто бути,
посеред воєн, глуму, правосудь.
де не баладні вуї Робін Гуди
і не казкові замки все ж ростуть.
усе впереміш – люди, долі, люди
і вже не ріки – дивна каламуть…
і вже немає ні межі, ні раю,
і так столико помежи юрби.
хто має віру – той не помирає,
хто не боровся – певно не любив.
відмедувало. відбуло. світає.
аби зійти, воскреснути аби…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803742
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2018
шалений вік летовищ і торговища –
кудись летять, крамують, десь крадуть.
між молитов набожника і покруча,
немов гриби, святилища ростуть.
і невідомо Боже чи не Богове,
оте усе в золочених вбраннях.
то лиш до свят – поезіями, догмами,
а далі: хто кудою, навмання.
отак ішли – минали і губилися,
обітовані втративши стежки.
а мрія – незагнуздана кобилиця
гайнула понад обрії, таки.
і все, що любе – згаяне, забулося,
на цій землі, де все чомусь не так.
печуть огнем пустопорожні вулиці
німіє вись від «братових» атак…
відтак мужі мудрують і офірують,
їм світ – тупе захрестя і не більш.
і гомонить невіруючий «вірую»
впустивши у скарбницю вбогий гріш.
вже та, що охрестили солов’їною –
не солов’їна з «доброї» руки…
а де межа, стражденна Українонько?..
бо те безмежжя далося взнаки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796845
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2018
***
відшелестить, відквітне і відбуде,
зелене мрево ляже на стежки.
і сім вітрів розправлять сильні груди
й помчаться сивим полем навпрошки.
а світ немов у китицях шовкових -
люби і мрій, бо що тобі літа?
в густій траві – загублена підкова,
гляди ж, неначе з казки – золота!
і добре так пробігтись за вітрами,
повірити в щасливий зорепад.
у спогадах, як ув обіймах мами,
де ані сліз, ні підлості, ні зрад.
лише думок тоненькі павутинки
і замість хмар – небесні хоругви.
щасливо так і так на мить дитинно
збирати щедре сонце в рукави!
…іще цвітінь смарагдова повсюди,
ще зріє, у медах зачата, вись.
відшелестить, відквітне і відбуде –
лише не нині, а колись… колись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793944
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2018
хай буде так, як накричать громи,
як навіщує на гнізді лелека.
і добрий звук старезної сурми
озветься десь з-за обрію, здалека.
і будуть руки сповнені тепла
тебе чекати юну для обіймів.
ця дивна ніч віддала, що могла,
собі лишила зорі поруділі.
…погасне мовчки вуличний ліхтар,
допише ноту стомлений маестро.
якби тоді у Господа спитав
про ті стежки, дороги, перехрестя…
ти нині там, ще юна, молода,
а я отут – свою чекаю осінь.
бо вік людський – нестримана вода,
а сивина – то ще не старість – досвід.
і знову час торкається зела,
вгинають гілля яблука доспілі.
свій кожен день прожила, як змогла
…а десь в дорозі – сиві заметілі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792523
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2018
коли від землі до неба один лиш крок
і ти, оминаючи прірву, ідеш до сонця –
стають зрозумілими повені, безголосся…
життя – урок…
коли опускаєш крила, то лиш на мить,
щоб далі летіти мало стремління – сили б.
додай мені моці, мій досвітку, світе милий!...
…а світ – горить…
коли від роси до юги хвилина лиш –
стараєшся зрозуміти все «до» і «після».
залиш своє слово у вірші, у тихій пісні -
себе залиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787482
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2018
майдани, долі, сиві зграї,
неправда, безвість, ордени.
і ті, що небо підпирають,
о, матінко, твої сини.
столикі зайди, біди, слави,
лукаві ліплять свій едем…
то де замолене «ізбави»?
І де Месія, Боже, де?!
споконвіків напевне грішні…
відлуння – дзеркало криве...
і «плила кача» в тиху вічність,
і до сих пір пливе, пливе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778163
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2018
Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.
Судний день ще далеко і люди такі безневинні,
Ще святіша святого пречиста йорданська вода…
Ще не хочемо знати, а що буде далі з Тобою,
Нині рада Марія, бо Син її тут, серед нас.
Ще немає Варавви, нечутно ні грому, ні воєн,
Світить зірка вселенська на небі допоки одна…
Таке звичне – «Осанна!», а далі – не бачать, не чують…
І чого лише варті оті посивілі світи?
Поки сядеш, Ісусе побіля Творця одесную -
Мусиш хрест на Голготу за нарід сліпий однести…
Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772287
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.01.2018
Маріє, йди, яскиня ще не близько,
а люд глухий, не пустить на поріг.
ще мітить Бог Ісусові колиску
межи ягнят, у бідному дворі.
Ще Вифлеємська зіронька не світить,
ще прикра темінь вкутала зірки
і Три Царі також блукають світом
чекають днесь Господньої руки.
і буде так, як у святочній пісні:
«Осанна в вишніх…дякую за все…».
Маріє, йди… помолимося грішні
за те Дитя, що світові несеш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770166
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2018
ростуть дерева, люди, Колізеї,
добавилось сивин за цілий рік.
і просить благ для Матері своєї
ще не рожденний Богочоловік.
так легко йти, водночас – так нелегко
у вирі зрад, неправди, суєти…
чекаєм знов натомлену лелеку,
яка на крилах втримує світи...
і вже у буднях, вимірах, у часі –
відчутно хід прийдешньої доби.
шалений роче, йди – не повертайся,
на завтра світла прагнемо… аби…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769019
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.12.2017
у чужих тайниках, як відомо – чужі таємниці,
ляже сніг на траву і накриє вчорашні сліди.
ревно молиться ніч – межи зорі струмить «да святиться…»,
хмари, як хоругви тінню плинуть по горах блідих.
неважливо роки, коли хочеться жити дитинно,
знов повірити в казку, побігти за сонцем згори…
на похилу вербу в’яже вітер зимову хустину,
полосує мороз край доріг престарі явори.
чи змінилися ми? стали вищі на голову з віком?
але казка живе, вірим далі у силу добра!
пише юга листи мармурово-ясним алфавітом,
серед енних суєт кожен стезю свою обира…
не минають світи – то лишаємось ми між світами,
гасне грудень сумбурний, міліє старий календар.
скоро ніжне Різдво – розговіються душі і храми,
піде помежи нас колядою маленький Владар…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767741
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2017
А жінці для щастя багато не треба,
Лиш поруч надійне відчути б плече.
Відтак – незахмарене війнами небо,
Побувши між зорями – прагнути ще…
Торкатися висі з коханим у парі,
Блукати Шляхами Молочними вдвох…
Ти чуєш цей шепіт, небесний звіздарю?
За нас певно молиться нині сам Бог.
І хай не погаснуть галактики, люди,
Хай пісня не тихне ота, з піднебесь.
Без нас цей Усесвіт лиш крихтою буде,
А з нами він – ціла планета, увесь.
І так буде завтра, і так буде далі –
Померкнуть огні від щасливих очей.
Напишуть вірші мандрівні менестрелі
Про нині, про вічність, про космос оцей.
…А жінці за щастя б ввесь світ обійняти,
Спинити пожарища, війни, біду…
Ти чуєш, Плането, я – жінка, я – мати,
Про щастя не мрію – до нього іду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741183
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2017
Паради, поради, укупі гульвіси, герої,
Несе гутаперчивий хлопчик пісні калачі.
Плетуться віночки з барвінку, колючої хвої,
Вивершують діло почате мужі-брехачі.
І крутиться світ безкінечно у бісовім колі,
Здається, отій круговерті немає кінця…
Рясні обіцянки-цяцянки, вишивані льолі,
Душа копійчана осіла на дні гаманця…
То хто ми сьогодні? Народ? Жебраки? Поторочі?..
Минають негоди, століття, минаємо ми…
Обстріляна хата, бабусині вицвілі очі,
Шматують безмежжя давно не небесні громи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732648
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.05.2017
***
Мій пораднику, Янголе світлий, додай мені сил,
Щоб іще раз у небо, а там – я віддам тобі крила…
Наблагаю у Господа вітру, а ти попроси,
Аби зірка, ота, що між хмар – нашу путь освітила.
Мій заступнику лагідний, знаю, шляхи нелегкі,
Та обоє здолаємо скруту – на те ми у парі.
Пахнуть травнем і тихою звабою трави вогкі,
Клуботять в розпогоджену тишу дими кучеряві.
Ти намолиш мій досвіток, вірю, засвітиться день
І трембіта розбудить ще снігом забілені гори.
Бачиш, щастя сьогодні отими стежками іде,
На котрих нам судилося брати початок учора.
…Кажуть, є десь заобрії, далі – немає межі,
Посивілі тумани уклалися поза світами…
Знов народяться ангели, будуть писатись вірші -
Та не нами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2017
Батько сіяв пшеницю озиму, вклонявся землі,
У Бога просив урожайного, щедрого року…
Ми, такі безпечальні, ще зовсім дітиська малі,
Раділи за таткове: «Дякую, Боже!...нівроку…».
Далі босими п’ятами йшли по колючій стерні,
Мама вслід нам кричала: «Болітиме, дітки!»… Боліло.
Та чомусь так здавалось, у час той далекий, мені –
Буду тільки міцніти від того… і певно міцніла.
А брати серед поля – довільні, чекають мене,
Назбирали колосся густого повнісінькі жмені.
І не йдемо додому аж поки вже хтось не гукне,
Допоки за обрій не скотиться сонце червлене.
Намолочено збіжжя! Ось-ось запахтять калачі,
Ласкаво відкохані щедрою працею мами.
Добірна і пишна цвітінь, золоті дукачі –
Вродливиться осінь неюна багата хлібами...
…Ще і нині дитина, бо тато чекає жнива,
Ще матуся старенька пече Великодню хлібину.
Я – щаслива… Щаслива! Бо казка не вмерла – жива!
Я – дитина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2017
Плететься поволі, натомлений часом і болем –
Старезні калоші, дірява свитина, борги.
А вітер у плечі, то скупо леліє, то коле,
Крізь хмари застояні промінь крадеться тугий.
Усяке бувало – кохав і надіявся, вірив,
Позаду стежина – її перейшов, як зумів.
Дорога у небо громами розорана, сіра
І безвість холодна, безмежно глибока, як рів.
Чи думав, чи мріяв, пішовши крізь повені, драми?..
На древі столітнім – розбите лелече гніздо.
Весна за весною, одвічні вали за валами,
Ні друга, ні брата… в імлі – водевіль, шапіто…
Йде старець (чи митар?), минають негоди, століття,
Обабіч дороги – плакучі рокити, хрести.
Хтось вічний у слові, у промені сонця, у дітях,
А другим судилось у полі зелом прорости…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722980
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2017
Проминають літа у стремлінні, жаданнях і веснах,
Мегаполіси, дні, розставання, залізні мости.
Не втонувши в брехні обирали несміливе, чесне
І байдак хутко зладивши прагнули далі пливти.
Чи боліли тривоги, що звили кубельце в кубельце,
Там, на денці душі, де затишку ні крихти нема?…
Поміж ангельських дів одкровенно-сумне інтермеццо
На півталих снігах награвала прощально зима.
Хтось лишився чекати, мабуть, побоявся дороги,
Інший пнувся до сонця долаючи триби, путі.
На застиглих верхах, де молитва найближче до Бога,
Серед ґречних і грішних блукали самотні святі.
Чи пробудяться дзвони, щоб гідно весну охрестити,
Аби нехристом їй не ввійти у байдужі світи?...
На межі холоднечі – намолена, тепла обитель,
Тихо прагнуть до неї мандрівці-прочани дійти.
І торкнеться перо журавлине яси золотої,
Все, що є і що буде, як зірка – погасне, мине.
Я прощаю вас, люди, за вас помолюсь нині, вої,
Якщо днесь прогрішила невільно - простіть і мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720440
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2017
Не сотня Небесна, вже сотні… Всевишній, допоки?!
Торують стежину між зорі відважні сини.
Криваві заграви, молитва, приглушені кроки,
Кістлява потвора-заброда з обличчям війни…
Поділені долі, дороги на «до» і «опісля»,
На «буть» чи «не бути» датовані помисли, дні.
Розп’яті тумани за бродом, розстріляна пісня,
Невизнаний воїн між люду без почестей, ніг…
Вже світ розпирає від люті, прокльонів і санкцій,
На скиби криваві шматована рідна земля.
Таврують країну іуди, божки-самозванці…
Ще вірячи в диво на татка чекає маля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719050
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.02.2017
Тішся цим світом, у волю зерном проростай,
З вітром охвітним щосили гайни попід хмари.
Мить, наче пісня… А десь дозрівають жита,
Бавить вівчар на плаях кучеряві отари.
Завтра – це інше, ти нині отут і живи!
Сонячноквітно в ясирі мільйонних ілюзій.
Марне чекати від світу хороших новин,
Згаснуть колись вороги і народяться друзі.
Так, буде важко, далеко Господній ковчег,
Стежка до раю витка, припорошена снігом.
Висі пізнавши до неї потягнешся ще
В небо пірнаючи, хмари минувши, з розбігу!
Хтось би не зважився, ти одчайдух, не дрімай!
Фібрами, зором, натхненням торкнися зірниці.
Певне кричатимуть свідки: «Тобі через край!»,
Сито в’язатиме нічка на місячних спицях.
Дівчинко, юносте, знаю, нелегко… Борись!
Крила жар-птиці сховають од лиха, образи…
Весни минуться, але не сьогодні – колись,
Лиш не іди самотою, а з долею разом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718173
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2017
Лови своє щастя, бо завтра не буде нас,
У вирі чужому погубимо крила і кроки.
Усе, що красиве, на жаль, не завжди Парнас,
Лиш небо високе.
Між весен і вишень вляглись молоді сніги,
Півсвіту біліє, а пів – поза межами, пустка.
В далекому завтра несніжні стежки, борги,
Прозріння негусто.
Десь яв і омана, смереки одна в одну,
І жалить безжально сліпе відчуття заметілі.
На сонячній арфі застиглу торкне струну
Вітер, весь білий.
І день розпочнеться початком… тік-так, тік-так…
Хвилини – хвилинні, а миті – миттєві…жаско.
Охочий до лісу бездомний, чудний жебрак
Грітиме пташку…
У кожного нині по зірці, свій хист, мов хрест.
Так дивно вдихати безмежжя на повні груди!
Лови своє щастя, бо нині ти тут увесь,
Колись не буде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715038
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2017
Палахкотіти, падати, вставати,
Нести не хрест, а тисячу хрестів.
Голгофа, біль, пречисті сльози вдів
І Діва Мати.
Сліпі, гротескні, блудні і облудні,
Колючий дріт обплутує мости.
Стражденний люде, доки так іти
З огнем у грудях?..
Не сніг, не усміх – дим і перелоги,
І смерть стократ лютіша від зими.
Цей грішний світ, що крається, гримить
Чи бачить Бога?…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711399
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2017
Поклоніться дорозі, коли навіть йти вже несила,
Коли кроки останні безжально-пекучі, як біль.
Заблукале пташа, приморожені гнізда, крила
І сніги звідусіль…
Знов народяться зими, летітимуть будні крізь свята,
На безладді, безлюдді ростимуть будинки, гриби.
А так хочеться літа, так прагнеться бути, літати…
Поміж зорі, якби…
Поклоніться дорозі, бо щось пережито-прожито,
Бо вже рік на порозі такий молодий, як дитя…
І хай кануть жалі крізь перейдені дні, мов крізь сито,
Довгих літ Вам життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709596
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2017
Не претендує на пророцтво,
Мережить верші, от і все…
Прийшовши в світ хвилинним гостем –
Одною римою блажен.
Метання, помисли, образи –
Минуть у спогадах, роках.
Пташині добре з небом разом,
Й душа поета, наче птах.
Так вольно волі між словами,
Так славно славі між людей.
Іде повз вічні дреми, драми
Людина Божа – Єлисей.
Ідуть, царі, небоги, волхви,
Горять заграви, десь – бої…
Бредуть шляхом, як вічність довгим
Межи чужих – свої. Свої?
…А він мережить ґречний, грішний,
Хоч не Месія, не пророк.
Лягає каменем наріжним
Ще крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700178
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2016
***
Не вставай, я сама зачиню за собою двері,
Вітер виє у комин, як сивий, бездомний пес.
Ми себе віддали цій добі, одкровенням, ері…
Ніч беззоряна, тьмяна, лиш місяць, як срібний перст.
Що між нами лишилося? Осінь, сльоза, дороги,
Кілька реплік без змісту, фатальні, хиткі мости.
Заховався (дивака!)у ніч, від сльоти вологу,
Паперовий кораблик, що так й не навчивсь пливти.
Чи під силу піти, коли вітер січе у плечі?
Достобіса ілюзій, утримати мить – не зміг.
Вись боліла дощем і вчорашнім крилом лелечим...
Далі – сніг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
Жінка-янгол, жінка-богиня, невістка
Помежи істин
Вальсує із вітром… вітряна панна,
Осінь, осанна…
Крила білого птаха, що ніби вросли у небо.
Чи треба
Любити осінь – діву, жінку, невісту?
Вечір і місто,
Розгублені зорі, вітрини, клени,
Учора зелені.
М’яко торкаю рукою ніч,
Що зіткана зі свіч,
Що пахне сном, кардамоном, єлеєм
…я поруч із нею,
Вдихаю її – прозору осінню ніч
…поклич…
Крізь осінь і ніч – клич!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2016
Не розгадуй цю тайну, що звіку ще осінню кличуть,
Ми повірили в неї, як вірять душі і богам.
Ми торкали вершин, а бувало, часами, і вище,
Між імли, велелюддя не гублячи віри й на грам.
Чи було це початком дороги у зріле і зриме,
Де зчорнілі дерева, як вдови, віджила листва?..
Там ,по замкнутім колі, самотня блукальниця йтиме,
Що сто бід переживши лишалася досі жива…
Недоспівана осінь… журбує і скрипка, і вітер,
Говоритиму тихо, щоб слухати їхні сліди.
Безіменний оракул сльозу напророчить – і витре…
Та й кому ти заплачеш у світі нечулім? Чудний!
Вслід розродиться ніч сивим ранком і тихим ячанням.
Не любили, любили… Невинні, тому й не звиню…
Ця глибінь не німа, бо уперше, усоте, востаннє –
Ми повірили в осінь, що днесь воскресала з огню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692310
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2016
А гори парують… димлять заосінені гори,
Цвітуть хризантеми і пахнуть заохрені дні.
Дарма, що не літо, дарма, що не юні, ти - поруч
І більшого щастя, здається, не треба мені.
Ще плачуть трембіти, ще мріють закохані Мавки,
Віщує майбутнє при стрітенській свічці мольфар.
Сльоза листопаду, полишені гнізда на хаті,
Шукає спасіння маестро, самотня строфа.
Нашіптує вітер про те, що не ждеш і не віриш,
Банують без хвилі поодаль круті береги.
Тиняється думка всевольна то птахом, то звіром
І губляться риси крізь роки облич дорогих…
І тепло, і терпко, згорають сумління і весни
Старий листоноша край осені, мій листопад.
І сотні доріг за селом дорогих і воскреслих,
І стрілка хвилинна, яка не вертає назад.
Моління ув осінь… дерева і свідки і судді,
Мов вишитий віттям кошлатиться сивий туман.
А ми, наче діти одвічно кохані і блудні,
Дарма, що не літо, дарма, що не юні, дарма…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016
Незалежно залежна від куль, безнадії, утоми,
Де полин, що стрілою у зранених душах осів.
І маячать могили по стежці до волі, додому,
Й наскрізь вигіркле літо у слізно-солоній росі.
Заґратовано-вільна – печуть омерзілі кайдани,
Захмелілі од смерті мільйони злорадих Варавв.
І тяжіють під серцем у мами незгоєні рани,
Смолоскипиться небо від пінно-червлених заграв.
О моя Україно, в безглуздих парадах і війнах,
Де знекровлену тишу неславлять холодні огні.
І столезим лжебратом ущент неподільно-подільна,
Загартована болем у спадок дісталась мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685440
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2016
Поглипують вічні зорі в квадрати вікон,
Шукають скупу захилу бездомні пси.
Різнити добро від фальші пізнала з віком,
Як серцем зуміла чути жагу сивин.
Вже місяця срібне вістря вп’ялось у хмари
і плаче німими слізьми гілля верби.
Когось поглинала вічність, когось вінчали,
Десь сіро пливли тумани, а десь – гроби…
Цей подих солоний вітру і ніч, і тиша,
Марніє під спраглим небом полин-трава…
Хтось прагне іти землею, хтось пнеться вище,
Я тихо молюся віршем поки жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683335
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2016
Друзі-поети, ділюся своєю маленькою приємністю: сьогодні взяда до рук свою п'яту щойновидрукувану збірку поезій "ПроСвіт"... Теплі відчуття, неначе ще одна рідна душа...дякую Наталі Данилюк за коректуру, щирість і людяність, а ще усім щирим і небайдужим друзям! Обіймаю Вас! Маймося!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2016
***
З тобою й без тебе… зникають прозірчасті дні,
Відпахла вже липа медами і спраглим липнем.
Від буйної повені скверик занидів, схмарнів,
Лиш знайдене полум’я то спалахне, то схлипне.
Барокові арки від обрію аж до сердець,
Складає маестро в душі недописані вірші.
Із пізнього цвіту сплітає багряний вінець
Закохана мавка із вірою в справжнє і віще.
Прийдешнє – між мріянь, а нині – відлуння і ми,
Захмарні бажання згорають стрімким зорепадом.
Гармонія вітру і лету, небес і пітьми,
Попереду – вічність, минуле між весен, позаду.
Кохаю, як вперше, кохаю, як юна, колись…
Болить листопад енним листиком, енним туманом.
За обрієм – безвість, на шпилі смереки – вись…
З тобою, коханий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2016
Нічого не змінилося у світі.
Наталія Горішня
Нічого не змінилося в цім світі –
Минають дні, благоговіння, ми.
І рябизна заманливих позліток
Зникає в млі. Мовчить старезний млин.
Сортують владні люд – на чорні, білі,
Комусь – по сонцю, іншому – борги.
І, мов телят, ошукують уміло
Сто раз дволикі друзі-вороги.
Великі ріки, путь і сиві хмари,
Ведуть вожді заціпенілий люд.
Мо’ продадуть, або отак, задаром
В офіру хижій нечесті дадуть.
…Хоча би неба, клаптик свого неба
І битий шлях залишити синам…
Окраєць хліба, кров свята, молебень,
Межи гріхами – сивий Авраам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681509
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.08.2016
Водевіль і безсоння, і ніч, що летить на друзки,
Закосичені мавки в обіймах старих озер.
І натомлені летом тиняються полем бузьки,
Дід, під сивого дуба, недолю свою підпер.
Плаче кобза крізь тишу і рвуться безвольні струни,
Все, що було – в туманах, що буде – розкаже Бог…
Споконвічна офіра прожитому, небу, врунам,
Ревно кланявся старець відлунню важких епох.
То співав, то молився задивлений в ніч безкраю,
Херувими злетілись збирати в траві зірки.
Позолочений місяць,неначе ключі від раю
І до неба – долоні, порепані, шкарубкі…
Чи боліло під серцем? Кристально дзвеніла тиша
І самітницькі думи пройшлись борозною між брів.
По Чумацькій тропі, поміж зорі, все вище і вище
Побрів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680458
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2016
Розговівшись грозою запахли намолені ранки,
Жовте сонце на соняху ревно збирає росу.
Із-під крил твоїх літепло променем сіло на ґанку
Розігнавши безсоння сумбурне, розвіявши сум.
В’яне липень між липи і губляться стишені кроки,
І розтопленим медом торкається літо до губ.
На вітрах навіть тепло, теплом гомонять потоки
І розтріскані вишні черлено летять в траву.
Ліс, як сонне дитя, випростовує руки-віти,
Націлований небом шепоче свої казки.
Розпогоджений Всесвіт і овиди обігріті,
Ненаситні перуни, що липню дались взнаки.
Посередині літа – дощі, одкровення, лелеки,
Розімліла веселка у квітно-духмяній траві.
І засмаглі облоги шурстять од вселенської спеки,
І сто сонць нині в небі, в долонях – маленький світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679205
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.07.2016
Знову порти, вокзали, пусті конверти,
Будні, немов крізь пальці сухий пісок.
Краплі стікають долу щоб тихо вмерти,
В соняхи, сонцем спалені до дірок.
Вірити і прощати, щоб далі жити,
Знати, що в цьому світі горять мости…
Там, на краю орбіти – свята обитель,
Крізь листопад у липень ще йти і йти…
Мрії солоно-теплі, як енні сльози,
Знову мені зостались одним-одні.
В небі – спекотне сонце, на диню схоже,
Сушить пожухле віття на паркані.
Знову порти, вокзали, рясні тумани…
Схлипне старий колодязь без журавля.
І заятрять роками давнішні рани,
Вп’ється зелом і небом своя земля.
Годі питати в себе про світ і просвіт,
П’яти від стопутівців печуть огнем.
Щось несказанно-тепле, незнане досі,
Вкаже безмовно пальцем на свій едем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677301
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2016
Не чекаю нічого від осені. …просто чекаю…
Недописані вірші лягають багряним листком.
І останнє «курли», в небесах, журавлиної зграї,
І правічне – «люблю», незагнуздані мрії битком.
Не важливо, що далі, бо нині осанна і крила,
Стозасвічені зорі на ликах студених озер.
Я у тому привіллі з тобою крилато-щаслива,
Не важливо, що завтра, важливо, що тут і тепер.
Не посмію злукавити доленьці (бо і не вмію),
Кожен день, що чекаю, немовбито перший, або…
…Між тривожної осені, стомлена, з вірою в мрію –
За нагою межею з огню воскресала любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2016
Розвінчані мости і три дороги,
Молитву шепчуть стомлені вуста.
Куди йдемо, між кулями, до Бога?
Чи мо’до біса тягнемо хреста?..
Бредуть у завтра підпанки і злидні,
Печуть заграви, біди і борги.
І гомонять гутірки посполиті
Помежи трав язичницькі боги.
Солоний день, підсолений сльозою,
Криваві німби в тихих янголят.
…А посивілі далі після бою
У вишині лелеками болять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2016
Лукавить небо сонечком і зливами,
Своє земне вишіптує трава.
І сто вітрів дітиськами грайливими
В обіймах літа всоте ожива.
Сезон віршів ночами не дописаних,
Сріблясті юрми виплаканих хмар.
Лжеранить сонце пристрасними списами
Скороминучий літній календар.
Це ніби сон, хвилинний і несправджений,
Що відболить до першої зорі…
Поки живем, світанками гарячими,
До тих пір сонце світиться вгорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674482
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.06.2016
Незаймано чисто… дзеркала, долоні, свічі,
Обоє щасливих на межах земних півкуль.
Десь янгол сміявся, хвилини ішли у вічність.
Холодні лампади мигтіли крізь сніжну тюль.
Вертатися пізно – стежки по обидва боки…
Ще теплі долоні у безвість несли тепло.
Поближче б до серця, туди, де болить неспокій,
Де білі світанки і долі, як бите скло.
Незраджені зими ліпили прозору мрію,
Скрипіли колеса поодаль сумних воріт.
Із комина кіпоть звивався лукавим змієм,
І світ у дзеркалах, у сивих туманах – слід…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2016
Пташко моя, а небо так низько-низько…
Наталя Данилюк
***
Пташко маленька, що небо несеш на крилах,
Що тобі мріється в леті твоїм стрімкім?
Змірявши висі може тобі й несила
Далі летіти, бо світ нелегкий таки?…
Світла надіє, ти пахнеш весною, сонцем,
Щастя заховане в миті тремких секунд.
Помежи хмар шукаєш крайнебо отче,
Вітру довіривши душу свою крихку.
Крихітко ніжна, мабуть не летіти важко,
Втішена волею – волю в собі несеш.
Що тобі бачиться в димнім захмар’ ї, пташко,
Як тобі просвіток без тишини і меж?
Казко стокрила, у висі не смій отерпти!
Небо крилатих любить, безкрилим – зась.
Може лише маленьке пташа тепер ти,
Завтра в тобі воскресне зоря чиясь.
© Л.Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671857
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.06.2016
Грайливим дівчиськом нічка пішла за овид
Вже місяць скликає зорі (старий сурмач!).
Напевно світанок сонний чар-зілля повен
Закохує в себе зірку, та бач, дарма.
Лупаті озерця, шелест, пташині соло
Полоще травневі коси стара верба.
І перші проміння сонця, мов п’яти голі
Вилискують в стиглих росах (не сон, ти ба!).
Прийшло довгождане завтра, ще крок – і мрія!
Вишнево запахнуть знову густі сади.
Не ганю цей світ невільний, люблю, як вмію
По стежці добром свяченій волію йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2016
Вечір. На темній розбурханій річці – білі човни
Місяць і зорі, вони…
Верби, неначе старі босоркані, гадають своє
Тінь балансує – нема…є...
Арки небесні, закохані очі кольору слив.
Граючи в ляльки – росли.
Мліли фортуни, світи у долонях, просивінь скронь,
Курище, вітер – вдогонь…
Що нам зосталось ? Укоськані хмари, відлуння, громи?
Повені, юрби… десь – ми.
Юні мадонни лічили зірниці, сни неземні…
Ніч відпливала в човні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664697
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.05.2016
…І засурмив Третій Янгол, відкрилось небо,
Впала пекельним болем полин-зоря.
Люди, вогонь, могили, гроби сталеві…
Душі сталеві, безвість…десь ти і я...
«Ми» , всепропахлі ядом, безлуння, вітер,
Сиві безмовні хащі, столикий біс.
Тихо ішла недоля, отак, нізвідки…
Прип’ять… Вкраїна… Мати… сурма на біс…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2016
Поклич мене, стомилася, сто…ми…
І ще сто нас лишилося в минулім.
Повітряні мости, намиста, кулі
І ми, ще діти, летимо саньми!..
Минулося… немає нас, нема…
Лише стежки, верстальниці убогі –
Верстають милі, думання, тривоги.
Як змах крила – надії, мрії змах…
Забулося… Різдво, Великдень, Спас…
Зі свята – в будень, із весни – у літо.
Поміж говіння, зливи, першоцвіту –
Немає нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016
Мамо, пробачте, що я запізнивсь
Перехреститись до кулі…
Б.Томенчук
***
Немає вже «після», лишилося «до»
Помежи «умерти й жити».
Мамо, я чую як впертий дощ
Ялозить холодні плити.
Мамо, я бачу сумні зірки
Ген-ген понад нашу хату…
А я не навчився усе-таки
Безжалісно убивати.
Прости, не вмолив осоружну смерть,
Оту, що пройшла під серцем…
Годинник спинився на сьому чверть…
Так легко востаннє…уперше…
Своє одкровення крізь ніч несу
В світи, де нема утоми.
Пробач мені, люба, за ту стезю,
Яка не веде додому…
© Л.Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656954
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.04.2016
...а вірш мій зовсім не святковий...таке наше "нині"
***
Вода і каміння, і ще щось вершинне, від Бога,
Лелечі вітання забілені в білі сніги.
Самотні сліди, шпакуваті од стужі облоги
І трепетні риси, крізь роки, облич дорогих.
То де ж наша гавань? Холодне підхмар’я і вітер,
Знеможені крила на тлі обгорілих небес.
Свячена вода, на путі занепала обитель,
В надії на світло чеканне: «Осанна, воскрес!».
Розпука і зорі… У горі невтішна Пречиста,
Довкола – пилати, могили, безмовні хрести…
Фата і недоля, заплакані вдови-невісти
І Хресна дорога, якою так тяжко іти…
© Л.Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653436
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2016
Наректися святою, чи мо' відректися од себе?...
За лілові гардини сховалися перші зірки.
Під ногами нічвида невільно похрускує щебінь,
Розсипає відлуння між гір золоті мідяки.
Це достоту земне, хоча тулиться міцно до неба,
Це миттєве і вічне, що в серці немає межі.
Березневі струмки, заметілі чи грози липневі,
Сповідання і прощі, одвічно людське – «ниспошли!».
Променіти чи скніти?... згорають останні сніжинки
Переплетені з ніччю паліють сумбурні думки.
Десь сіяч і предтеча, розвалені гнізда обжиті,
Не казкова жар-птиця, поранена летом стрімким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653158
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2016
Казка про все прекрасне – скороминуча,
Кидає кволий промінь сонце з-за кручі.
День осеніє квітом і полинами.
Пишуться ноти, вірші, життєві драми.
Міряні хибні межі, криваві мітки,
Ділені душі, долі, шляхи нізвідки.
Прихистку прагнуть птахи між зла і болю,
Хижо кричить вітрами відлуння голе.
Більше немає пісні отам, де морок –
В тілі, в землі, у вірі важкий осколок.
Десь скотарі, вельможі, двори хвалебні…
Слід, що пропах димами пройшов крізь небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639959
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2016
А небо сиве, а небо вільне , а небо вічне…
Горять заграви, парують тризни, торги і віча.
Будують храми, таврують душі оті, хто вище.
А десь неволя, дими і круки над попелищем.
Безвісні долі, хрести, могили в неріднім полі,
Снігів по вінця, нетепле сонце і вітру вволю.
Війна безлика, чийсь крок у вічність, бої, облоги.
Шукали стежки межи ровами, молились Богу.
Пошерхлі крила, безмовні ночі, зірки погаслі.
Хтось хліба просить, а хтось, неначе, пиріг у маслі…
Вмирає тиша від куль і грому, німіє свічка.
А небо сиве, а небо вільне , а небо вічне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638614
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2016
Струмить коляда, розсипається срібними дзвонами.
Вертепи нам радісно вісточку добру вістять,
Що в яслах, на сіні, між мли і ягнятами сонними,
На світ народилося чисте, як зірка, Дитя.
Прости нам, Ісусе, що місця не стало для Матері,
Не дали Пречистій у хаті скупого кутка...
Слідами зневір'я і муками віри розп’ятої
Ярить під ногами покутою стежка витка.
Маленький Владарю, оглянься, ми інші, ми виросли
Окріпла надія у наших замлілих серцях.
Вертаються хмари, неначе лелеки із ирію,
І снігом невинним у душі мете без кінця.
О зірко, що в небі, світи у пітьму над окопами,
Різдвяним теплом огорни відчайдушних в борні.
Жертовним огнем і до болю щемливими кроками
Печуть під ногами нам нині дороги курні.
Ми просимо, Боже, не блага у сріблі чи золоті,
У світі, що зараз, благаємо лиш одного:
Не дай оніміти, застигнути каменем в холоді.
Христос народився! У серце прийміте Його…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2016
Я пам’ятаю й досі ніч святу:
На покуті димить Різдвяна свічка,
Витає дух пробачень і освідчень.
Густі дими над стріхою прядуть.
До хати батько молитовно дідух
Святково вносить, укладає гідно
У чепурний і вартий в домі кут.
І так пречисто сяють образи,
Неначе сам Господь помежи нами –
Малий Ісусик щедрими руками
Торкнувсь теплом найменшої сльози .
І закликає мати до молитви
Маленьких нас, щоби благословити
За рік діждати: «Боже, поможи!»
Відтак за стіл. Парують пампушки,
Кутя пахтить горіхами і медом.
У небі зорі запаливши щедро,
Іде колядка світом навпрошки.
…Із року в рік у спогади вертаю,
Коли свята зоря з-за небокраю
Торкає світлом пройдені стежки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2016
Шукаю спасіння в тобі, як в молитві чи тиші,
Звикаю до срібла на скронях і вірю у мить.
Пером журавлиним вклонюся зорі щонайвищій.
Твій біль, що під серцем, хай нині в мені відболить.
І сонця відбитки в долонях, у погляді – небо,
Тобі подарую, як мрію, бажання-бажань.
Не вгадуй нічого, я просто повинна, так треба.
Наш світ на порозі хуртечі, а далі – межа.
А далі незнане, а дальше рови та облоги,
Розхитані зорі, тумани по вінця, огні…
Як вляжеться пломінь, зотлілий в сльозі до знемоги,
Щоб ти лише поруч, як небо високе в мені.
© Л.Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2015
Присвячую…
Далеко до ранку… ще зорі, як бите скло
Десь тризна голодна, мольба, чорнота ядуча.
Ще жевріє в тілі невиннім крихке тепло,
Ліниво чадіє в печі півзогниле суччя.
Знеможена мати, задушлива тиша, смерть,
Що глипає хтиво у темні, заплакані вікна.
На покутті свічка у мисці остання дерть
І місяць у небі то спалахне, то зблідне.
«О люлі, синочку, мій янголе, спи, засни…»
Не плакала більше, немала ні сліз, ні моці.
Ввижалося небо і вічко пусте труни,
Розп’ята Мадонна, прокляті дороги отчі.
…Коби ще до ранку, проз ніч перейти, коби…
Ця безвість на голках… тіло також у глицях.
У мареві – небо, а далі гроби, гроби…
Заснула навічно…поруч – дитя в колисці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624601
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.11.2015
Йдеш наді прірвою – вітер, туман в лице,
Йдеш з молитвами і сонцем (душі так треба).
Може у просторі крила і обпече
Ватра пекельна, що аж від землі до неба.
День без кінця і без краю, зима безмеж,
Світ, що стікає кров’ю (учора Божий)…
Зразу ще плачеш, опісля звикаєш, йдеш,
Вітрилом стаєш для того, хто йти не може.
Чимось поєднані люди і кораблі,
Може штормами, а мо’ сум'яттям чи морем...
Краплю останню, що з неба, візьми собі
Пристань едемська нескоро ще, ой, нескоро…
© Леся Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623979
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2015
Я молилася, прагнула, мріяла,
Як паломник ішла до мети.
А літа мої птахами білими
Вили гнізда за мревом густим.
І псалми, що на янгольськім криласі,
Завмирали у світлі нірван.
І несни мої в зорях губилися,
В час, коли зігрівали слова.
Я любила, горіла, я вірила,
Прагла правди між зла і прелюд.
В тишині, що прошрамлена війнами,
Я – люблю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621656
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2015
У просвіті – лжеліхтарі
І ніч, і осінь.
Огонь і кров на вівтарі
Жертвоприношень.
Гаряча даль, холодна вись,
Вози чумацькі.
Мовчать дуби іще з «колись»
Їм літ за надцять.
У вирі зрад і ницих рад
Піїти й ліри.
Війна, паломники, парад…
Чи те хотіли?...
Юрба іуд, невинний Бог
Розп’ятий досі…
Межи гріхів згадають мо’
Про світ і просвіт…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621352
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.11.2015
Ви скинули маски, панове-стражі
І замкнуте коло знов?...
Не батькові діти, а діти вражі
Не воду п’єте, а кров…
А десь кулемети і Гради, безвість,
Могили, хрести, хрести…
І ходить нагою душа по лезу –
Їй боляче хрест нести.
На чорній траві запеклася мука,
Тривога, як темна ніч.
І плаче сльозина чиясь беззвуко,
Фантоми зникають пріч…
Десь грають весілля сліпі музики,
У світі, де горя вщерть
І замкнуте коло, що знов безлике.
У спину стріляє смерть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618915
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.11.2015
А я – трава...
Я – хрест.
Я – світлий міф.
Ігор Павлюк
Я трава,
Що воскресла з-під снігу зими та байдужості.
Я – жива,
Хоча жити нелегко між вічних огнів.
Я всебіль,
Що зринає сльозою і в проСвіті губиться.
Я – хрести
На солдатських могилах одвічно сумні…
Я – легенда
Карпатська водою джерельною свячена.
Я – яса,
Між зорею і квіткою, корінь, що вріс.
Я – любов,
Що іде понад смертю і пісня не страчена…
Я – молитва…
Я – вірш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618264
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2015
Крізь тишу – грім, крізь гіркоту – моління,
Колюче груддя вибитих доріг.
І вершать долю ерами провинну
Небесні вої-янголи вгорі.
До раю – вік, до чорноти лиш миля
Помежи драм людських спирає дух
То де наш Ной – загублений у хвилях,
Чи сатаною приспаний оглух?..
Нема зірок – чистилище і попіл,
Зелених бісів скурена юрба.
А біль землі під серцем, наче докір…
Назад путівців не було й нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617459
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.10.2015
Усе, як завше – щось утрачене, щось лічене
Помежи доль – розхитані мости.
І гріє досі ще каштановими свічами
Ота весна, що вміла доцвісти.
Вино солодке, білий хліб і святість паперті,
Правічний сум доріг-кардіограм,
Де світ змілілий у цитриновому заході
Свої казки нашіптує богам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617243
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2015
Довершене ячання, крок у небо
Чумацький Шлях і зоряні вози.
Немовбито востаннє голостепом
Стрункі ряди озброєних дружин
Ідуть у бій…
Іще не доборолись… як востаннє
Дзвенять мечі, кольчуги… кров і дим…
І сивий князь тремтячими вустами
Дає присягу вічно-молодим,
Тим, що в сирій…
…Померши – воскресали, йшли у вічність,
Злітали в небо білими крильми.
І крізь віки дивилися у вічі…
...А нині знову: «Хто, коли не ми?»
І знов у стрій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615938
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.10.2015
Ішла крізь ніч задивлена у небо,
Пекли лице розпечені зірки
І дивувала осінь не жовтневим
Напівтеплом розгублено-ривким.
…А десь в огні спокусливі едеми
На грані сліз, на відстані руки.
Кришився світ од леготу і грому,
Впереміш все – небесне і земне.
І три царі ішли з Єрусалиму,
До Світла йшли крізь пекло вогняне
Тоді не знавши, що Святого Сина
Іще не раз запроданець розпне…
...Ішла крізь ніч, молилася і меркла,
Втікала тінь судомно у світи..
Крізь тьмяний дим недогоріла церква,
Багряні ріки, нехристи, хрести…
Почерез біль, промокши і отерпши,
Ішла до волі з іменем святим.
©Л.Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614042
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.10.2015
Летіли в ніч рядки... Не зупинила.
Світлана-Майя Залізняк
***
Дощ нестримано-тихо, крізь темінь, заплакав і стих.
В ніч летіли рядки… Не насмілилась, не зупинила.
І леліяла спрагла земля кожен випитий вдих
Пересіяних ситом краплин, що подібні на крила.
Не збагнути де вічне, твоя нерозгадана суть,
Наче вмита дощами хитка, порцелянова тиша.
А зірки, що у небі, щоніч – воскресають і мруть.
…На папері думки хтось по білому білим напише...
© Л.Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609642
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.09.2015
Намалюй мені гілку грозою одтяту, чуєш?
І грозу намалюй божевільну, що б’є в лице.
Межи хмар у дощах, нефальшиве. тремке «алілуя»
І тривожна нетиша розшита важким свинцем.
Замоли мою душу від немочі геть безсилу,
Де несправджені мрії за вітром пішли убрід.
На палітрі небес меркнуть янголи білокрилі,
Огортає покута імлою мене і світ.
Наділи крихту сонця дорозі терново-хресній,
Щоб отому, хто йде, не зімліти од тьми й неслав.
Заблудили дощі у бентежних думках і веснах
…А за обрієм день умираючи – воскресав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606950
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2015
На відстані серця, на віддалі слів і мовчань,
Де ні молитов, ні прокльонів - одне лише небо.
Химерна до болю громами розхристана грань
Й незаймані літом полівки некошених стебел.
Така моя осінь, дощами зачата в душі,
Уривками фраз щось мінорне нашіптує вітер.
Проста і без гриму, їй все оте зайве. А втім
Прийти у цей світ безборонною треба вміти.
©Л.Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604727
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2015
Незалежно залежна від куль, безнадії, утоми,
Де полин, що стрілою у зранених душах осів.
І маячать могили по стежці до волі, додому,
Й наскрізь вигіркле літо у слізно-солоній росі.
Нерозковано-вільна – печуть омерзілі кайдани,
Захмелілі од смерті злораді мільйони Варавв.
І тяжіють під серцем у мами незгоєні рани,
Смолоскипиться небо від пінно-червлених заграв.
О моя Україно в безглуздих парадах і війнах,
Де знекровлену тишу неславлять холодні огні.
І столезим лжебратом ущент неподільно-подільна
Загартована болем у спадок дісталась мені.
© Л.Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601813
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2015
Під ногами каміння і попіл, що пахне вогнем
Розтривожений обрій вперехрест прошитий громами.
Сподіватися марне, що вистигне, вщухне,мине
і полегшає біль стопудовий на жадані грами.
Бо немало вже сліз і проклять, безнадійних чекань
І нелічені втрати, в душі незагоєні шрами.
Воскресає із диму їдкого знеможена рань
І дорога додому набожно зорить молитвами.
Та чекати не треба, що хтось підійме із колін
Закривавлене тіло святого і грішного світу…
Ти боєць і фортеця, і світло вогнів-калин
Ти молитва свята Преображень і Стрітень.
Вже незримі остроги ростуть межи інь і янь
Там де чорне і біле, відвага і ница зрада.
Разом з кров’ю і потом, між істин і дорікань
Б’ється серце того, хто стежку свою не зрадив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601063
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.08.2015
Ся днина, заповнена сонцем
колись таки вистигне.
Замшіють, укриються мрякою
теплі стежки.
Застигне рядками
усе заопівніччю писане,
Уляжеться зірка між травами
щастям тремким.
Ні тиші, ні гомону - ночі,
нагі і приречені.
Між часом і вічністю
будні забілені в дні.
І світ збайдужілий
Приймає прощення і зречення,
Як дань за минуле,
Вивершує оди пісні.
А викуті міццю, проз обрій,
Ішли і не падали,
І літо боліло, горіло,
під серцем пекло…
Тяжіє у просинь лелека
Де воля і янголи,
Де зранене сонце
Не скупо дарує тепло.
©Л.Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594748
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2015
Наодинці з грозою і відчаєм
Мрячно і холодно.
Десь надломленим окриком
Тишу ламають вітри.
Тінь порочного літа
Сумбурно лягає за обрієм,
Укриваючись шовком
Доспіло-серпневих гардин.
Пристрасть древньої спеки
Проз хмари голубить засмагою,
У надії на сонце
Шурстять перемоклі лани.
Неосінню журу
Я тобою і зраню і вигою
Не губи мене в зливах,
Спини між громами, спини!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2015
Лінія сонця і лінія долі
По вертикалі.
Краплі холодні капають долу
Далі і далі…
Геть задощило. Небо погідне
Певне в декреті
Тіні вечірні ліплять по стінах
Лжетрафорети.
Дивно і темно. Думка малює
Зоряні пасма
Хмарно-погідно, ніч балансує.
…Не впасти б…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592707
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2015
У боротьбі із вітряками
Перемагає той,
Хто зупиняє вітер ....
В.Оболонець
***
Більше несила… ні слів, ані сліз
Чорні хустини і марева чорні,
І води тяжіють несховано злі,
І скаляться люто некивані жорна.
І що кому з цього?...Кричи не кричи
Вже голос холоне упившись отрути.
Прийшовши нагими і підуть з нічим
Схрестивши намолено руки на грудях.
А небо, як з воску – німотно-черстве,
Сховали між хмарами янголи крила.
І начебто люд весь на тризну зове
Потріскана стежка від грому і зливи.
Не ждати нікого, а просто іти.
Січе вітряком. серед «вмерти і жити».
Наповниться небо волею тих,
Хто зупиняє вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590264
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.06.2015
***
Я промину певне так, як минають роки
Губляться весни, чи падають роси в отави.
Нічка дотліє і помежи стебел тонких
Завитки сонця світанок вплете золотаві.
І поза часом, отам, де немає межі,
Де незрадливо розквітнуть духмяні левкої
З бурі відродяться безліч офірних стежин
Від грому глухого, до тиші бентежно-дзвінкої.
Я промину, та залишу сліди межи слів,
Чи засинію волошками в стиглому житі.
Іскру, неспиту дощами, воскреслу мені –
Вимрію тричі.
© Л.Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590020
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2015
Ти, що літаєш і світишся,
Птахо моя
Небо твоє у китицях
І журавлях,
Пісня твоя надихана
Вітром-огнем.
Сонце удосвіта вистигне
І спалахне.
Янголе світлий, я вимрію
Сяючий шлях.
Мрії лишайся вірною,
Птахо моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
Запрохані паростки світла
Отими що йдуть
Зоря невагомо-пресвітла
Осяла їм путь
Молитовня до неба
На стеблах
Що з плоті ростуть
Суть
Невловимої вічності
У світлі роси
…а десь фарисеї і нехристи
Біль і хрести
Неба димні шпалери,
Кулі шалені
Простріляний обрій
Недобре
Боляче
Пече
Під серцем
Усе це
Намарно хотіли
Між чорним і білим –
Біле?…
© Л.Шмигельська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587812
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2015
Скалічені осквернені хрести –
Господній Суд між небом і землею
Де ані сліз, ні крапельки єлею
Лише скупа,не прощена душа
Скитальниця осуджена і ница
Уся у глицях…
Підхмар'я димне сповнене ячань
І наскрізь дні простріляні журбою
І мов Апостол стезею глевкою
Пройшовся нині. Мо’ благословить
Гіркі потуги двохтисячоліть
Знайти сей світ?
Усе несправжнє – сонце, літо, дні,
У канделябрі вигоріла свічка.
Лишився Бог – німий, скорбний відчай,
Що не зумів од болю вберегти…
Яріють стигми Духа-Саваофа.
А де Голгофа?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585399
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.06.2015
Місяць такий великий у ньому нині півсвіту
Спрагло тягну до світла руки, лице, думки.
Слухати ніч душею у тебе навчусь уміти
Пахне святошна тиша димом од свіч їдким.
Аве, безсоння, аве! Запівночі томне вето
Смутком офірно-білим вкрило Чумацький Шлях.
Знаєш, де мій неспокій? Смішно! На дні чернеток
Межи рядків строкатих – світ, у якому я
Там чорно-біло-ясно у світі отому, певне.
Крила на фоні лету пишуть печаль живу.
Зірка, що впала з неба світлом вросла у мене,
Тепло стекло крізь пальці небо в густу траву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Біжить мій день бозна-куди
Згорає ніби
Там де «не вбий», «не осуди»
Криваві німби
Вже чорним янголом проз млу
Регоче вечір
Запеленали долю злу
Гріхи-предтечі
Жертовна тиша крок в ніде
Немов по лезу
Видать оспіваний Едем
Не нам належить
Ця ніч безглузда і німа,
Не випадково
Коли ні сліз ні сил нема
Рятує Слово
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015
а думки як ріка швидкоплинно пливли проз літа
не минаючи скрути часами вдарялись об скелі
а чимдалі до сонця наспівано день підростав
і крутили вітри межи хмар навісні каруселі
хтось ішов навпрошки оминаючи мислі мої
інший дивно спинявся вдивившись у тиху зажуру
на веснянім облозі розмерзлі струмки-ратаї
рясно плужили землю ще досі терпку і нечулу
розпогодилась даль білопінно замріли гаї
вже до рідних осель стокрилато верталися зграї
і не бракло снаги не ломило нескорених їх
бо думки як птахи вже щасливі отим що літають
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015
У білий світ крізь призму суєти
Помежи вічні померки і зради
Я силоміць училася іти,
Межи смертей уміла не вмирати.
Коли душа тремтіла, як листок,
Одним-одна, обпалена вітрами.
Моя судьба народжувала крок
Із дня у день зализуючи шрами.
Я просто йшла за сонцем, що вгорі
На зло журбі – натомлена і світла.
На паперті перейдених доріг
Огнем зорить моя жертовна свічка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2015
Озброєна духом, освячена словом і волею,
Народжена світлом осяла нам праведну путь.
Постала над лихом відважною Жінкою-воїном
І прикладом гідним для тих, що пітьмою ідуть.
Додай нам надії, Надіє, у світі, що крається,
Де рветься на шмаття оте найрідніше, святе…
А хмари на небі, як гуси, що сірими зграями
Біду пеленають і плачуть не слізьми – дощем.
Недоля блукає, як митар, стежками зболілими
Здається , що невідь немає і краю-кінця.
Тримайся нам, рідна, кріпися – чекаємо, віримо
Ще сонце свободи засяє у наші серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559535
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2015
Криваві межі, січень і сльоза…
Усе навпереміш, загусло, згіркло.
Немилий морок байдуже злизав
Із поза хмар одну-єдину зірку.
Ніщо не сниться. Спалені думки
Забілені в імлу поля і долі.
Гірчать дороги порохом їдким
Зникає тиша в томному безволлі.
Отак допоки? Боже, поможи,
У час, коли огонь у світі цьому!..
І знову свічка гасне від сльози,
І ніби лезом в душу, по живому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559477
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.02.2015
Паліндром (перевертень) – у перекладі з грецької «той, що вертається», або (давньогр.) «біжу назад тією самою дорогою».
Щодо слів-паліндромів, то їх в українській мові не так уже й багато. Звісно, створити змістовний і яскравий паліндром не так-то просто, але при належному старанні цілком вірогідно. І як добре підтвердження цьому – нова збірка талановитої української письменниці, уродженки селища Стара Синява, що на Хмельниччині, Любові Андріївни Сердунич – «ВІТРАЖІ ЖАРТІВ», яка побачила світ у 2013 році.
Напевне, є символічним той факт, що книжка вийшла з-під пера саме тоді, коли почалася революція Гідності. Слова-ПЕРЕВЕРТНІ принадили великі зміни. Як пише не без захвату сама авторка, «який же символізм має Слово! Тільки б у добрий час! Як же тут не згадати, що слово має властивість матеріалізуватись, опредмечуватися! Вітражі жартів?! О ні! Це – вже цілком серйозно!».
Пані Любов знаю лише віртуально, але маю досить приємні враження від цієї емоційної, життєлюбної, непересічної жінки. Просвітниця, фольклористка, письменниця, журналістка, громадський діяч, радіоведуча, краєзнавиця… І просто Жінка-Мати, Жінка-Патріотка, яка знає ціну істинному українському слову, добре поєднує зв’язок мови з вдачею етносу, де слово відіграє головну роль і є добрим інструментом творення народних характерів, типажів, настроїв. Микола Гоголь писав: «І всякий народ, який носить у собі запоруку сил, повний творчих здібностей душі, своєї яскравої осібности й інших дарів Божих, своєрідно відзначився своїм власним словом, що ним, висловлюючи яку тільки є річ, передає цим висловом частину власного свого характеру» («Мертві душі»).
Вірші-паліндроми – це нова грань літературної творчості Любови Сердунич.
Сама авторка не перестає дивуватися рідному слову: «О СЛОВО, ти – одвічне диво! А рідне слово – й поготів. Надто ж – українське! І віршовані паліндроми – лише одне з підтверджень тому». А хіба не так? Строфа за строфою, думка за думкою, пані Любов вимальовує, вигранульовує своє дивне дітище, яке, поза сумнівами, має належне місце в українській літературі. Межи дивними плетінками бачимо світ, у якому живемо з його болючими реаліями і метаморфозами:
вибори робив
аго(в), мере, перем(в)ога!
Велика, аки лев!
або:
віра – рів?
«од» і «до» –
вік дер предків
Пані Любов експериментує. І, скажу, експериментує досить вдало, бо чітко спресовані думки самі говорять за себе:
тепер трепет
і траві, і варті,
тепер репет:
о зело! О лезо!
Такі конструкції читаються і, тим паче, пишуться не легко, доводиться, як зазначає сучасний поет і теоретик курйозного вірша Олександр Квятковський, «думку підбирати до слів», що авторка і робить:
усип зорі розпису
і розморозь зором зорі
мориш-бо обширом
(«Ак вишивка»)
Далі цитую авторку: «Дивуєшся і можливостям дзеркальности ріднослова, і цьому порухові вишукувати їх. З одного слова вибудовується ціла конструкція!». Авжеж! І це яскраво виражено у її паліндромних віршах:
я і чети течія
я і гама – магія
я і дія
я і топ – се деспотія
я і голо ед-ідеологія
я і домра – гармонія
я – і Дана-Надія
я і Дани – надія
я і нофми – симфонія
я і цар – грація
Саме так народжуються паліндроми Любові Сердунич. Здавалося б проста, мимовільна гра слів. Але заглиблюючись у суть, бачиш тонку, філігранну роботу вправного талановитого майстра пера, де кожне слово у своєму містичному задзеркаллі гідно підкреслює глибину авторського задуму, вміння вправно володіти нелегким творчим процесом.
І хто наважиться сказати, що це – не поезія?
Леся ШМИГЕЛЬСЬКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2015
Заміноване поле і стежка, сліди за селом.
Заміновані душі і долі гіркою сльозою.
Ще жива Україна, лиш мука гірчить над чолом
І на серці – ураза, якої епоха не згоїть.
Ще не вмерла… Всевишній, молю, опустися з небес,
Омофором святим огорни волелюбів одчайних.
Межи сотні Іуд і Пілатів таскають свій хрест,
Наче прокляті нині не світом, а безлічсвітами.
Це сини Твої, Боже. Невже не даси їм руки,
Не ізбавиш од скверни безвинну, заплакану землю?!
На обстріляній ниві ще горсточка стебел тонких,
Які не скалічив душею обділений нелюд.
Знову кров’ю мережить літопис геройська доба
І нова «Ілліада» скеміє у кожному слові.
Лиш болять безіменно розп’яті хрести на гробах,
І яріють печаллю гіркою тернисті дороги.
Нескоримі і вічні, що міццю торкають вишин.
Завмирає сполохано пташка у димнім захмар’ї.
Не спіткнутися б в млі, у вогні не згоріти б, лишень…
Десь поранено тишу у мирі жахливо-примарнім…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554017
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2015
Струмить коляда, розсипається срібними дзвонами.
Вертепи нам радісно вісточку добру вістять,
Що в яслах на сіні між мли і ягнятами сонними
На світ народилося чисте, як зірка, Дитя.
Прости нам, Ісусе, що місця не стало для Матері,
Не дали Пречистій у хаті скупого кутка...
Слідами зневір'я і муками віри розп’ятої
Ярить під ногами покутою стежка витка.
Маленький Владарю, оглянься, ми інші, ми виросли
Окріпла надія у наших замлілих серцях.
Вертаються хмари, неначе лелеки із ирію
І снігом невинним у душі мете без кінця.
О зірко, що в небі, світи у пітьму над окопами
Різдвяним теплом огорни відчайдушних в борні.
Жертовним огнем і до болю щемливими кроками
Печуть під ногами нам нині дороги курні.
Ми просимо, Боже, не блага у сріблі чи золоті
У світі, що зараз, благаємо лиш одного:
Не дай оніміти, застигнути каменем в холоді.
Христос народився! У серце прийміте Його…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015
Стискаю у кулак усі свої думки.
Я знаю, тісно, їм бракує висі,
Щоб у світанки сонячно-займисті
Іти помежи ніч шляхом своїм крихким.
Щодня у суєті краплиночку себе
Я залишала, всім жалям, навзаєм.
Як безпритульна тінь ота, що серце крає
Блукала ніч в мені зірками із небес.
Не вигоріла, ні, від того брала міць,
Хоча порою ниділа від болю.
Ідіте, мислі, йдіте з тьми – на волю
Тримати у душі не стану силоміць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549145
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2015
Я пам’ятаю й досі ніч святу:
На покутті димить Різдвяна свічка,
Витає дух пробачень і освідчень.
Густі дими над стріхою прядуть.
До хати батько молитовно дідух
Святково вносить, укладає гідно
У чепурний і вартий в домі кут.
І так пречисто сяють образи,
Неначе сам Господь помежи нами –
Малий Ісусик щедрими руками
Торкнувсь теплом найменшої сльози .
І закликає мати до молитви
Маленьких нас, щоби благословити
За рік діждати: «Боже, поможи!»
Відтак за стіл. Парують пампушки,
Кутя пахтить горіхами і медом.
У небі зорі запаливши щедро
Іде колядка світом навпрошки.
…Із року в рік у спогади вертаю,
Коли свята зоря з-за небокраю
Торкає світлом пройдені стежки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
З Новим роком, українці, з Новим роком!
Йдімо впевнено до волі з кожним кроком!
Щастя, затишку, терпіння всій родині
Миру, віри, перемоги – Україні!
Щоб усього Вам удосталь вистачало,
Щоб нікого серед Вас не бракувало,
Щоб ніхто не почувався одиноким.
Якнайбільше віри в завтра. З Новим роком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014
Уже поза північ. А я чомусь далі не сплю.
Чекаю світання. Нервово покліпує свічка.
Невільно лягає серпанок на сонну ріллю
І чорною кішкою треться о спогади відчай.
Надумані мною, згорають у небі зірки.
Усе, що боліло – бажаю забути поволі.
У сірих обносках тиняється грудень гіркий,
Неначе примара бездольна по замкнутім колі.
На крайчику неба зібралася хмарищ юрба,
Скуйовдивши тишу надривно викрикує вітер.
У цьому призвіллі я лиш полонянка, хіба,
Що серцем воліє захмарений розсвіт зігріти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014
[i]Йдуть по ґрунті громи,
а в небі росТУТь могили...!!!
О.Букатюк
Йдуть по ґрунті громи,
Сіють гільзи у зорану землю
І гіркі врожаї проростуть у пекучій сльозі.
Знов оббреханий день огорнувся у куряву темну
І пропахле огнем отепер надвечір’я врази.
І могили ростуть…
В небесах, і так близько до сонця
У заплющений позір невинно крадеться тепло.
Як вам, Ангели, там і чиї ви тепер охоронці,
Чи болить іще досі, кажіть, перебите крило?
По затерплій ріллі,
Замороженій люттю і груднем,
Цуприкує недоля зухвала нехитрі паї
Українці? Хіба? Не були ще до нині, то будьмо
Станьмо гідними дітьми, оскверненій мамі своїй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
Повертайся живим, я благаю, не йди в небеса.
Пронеси через померки віри запалену свічку.
Серед куль навісних і ворожої мли ти не сам –
Сотні доль у тобі, що вимолюють Матір правічну.
Не скорися орді, мій звитяжцю, не зволь відійти,
Бо мільйонами уст молитовно устелена стежка
По якій ти ідеш. …Догорають останні мости
І руїна пече огнедишно близька і далека.
Не зімлій між смертей, хоч як тяжко, а мусиш іти.
Твоя віра свята, наче світ цей – одна і нетлінна.
Повертайся живим, заклинаю! За муку – прости…
Одержимий життям той, хто вирізьбив кров’ю – «Вкраїна».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543660
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.12.2014
Аплодувати сирим словам,
Що не мають душі –
Чи варто?
З імли, десь там,
Де вицвілі од відчаю спориші –
Розгорається ватра.
Безпорадна юрба
Аплодує Іуді, з мольбою: «Спаси
Нас!»…од нас же самих…
Українці?…Хіба?
Матері не зрадить син!..
Жар не зотлів, не стих.
Пекуча кіптява впивається у світ,
Ще вчора усміхнений.
А нині?
«Не вбий. Не вкради»… – Божий Заповіт…
І всі вони:
Лжелюди, лженевинні,
Фарисеї без імени і серця…
А ми молимося: «Боже, Ти, що єси…
Ізбави нас од лукавого…»
У шаленому скерцо
Небо і земля. Відлуння яси
Понад загравою.
На тілі землі – шрами
Беззвучні плачі,
Що між нині і завтра…
Аплодувати сирим словам,
Що не мають душі –
Чи варто?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014