| Сторінки (2/134): | « | 1 2 | » |
Дощі, дощі, то йдуть, то ллють,
Зима весною стала нині,
Мені ж, як більшій половині,
Хотілось шубу одягнуть.
Сіріють будні за вікном,
Природа нами стала сита,
То сніг зірветься серед літа…
Чиїм це писано пером?
І все б нехай, та ж Новий рік,
А настрій хоч ліпи із глини…
Одна лиш втіха – мандарини,
Моїй душі і серцю лік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019
Я не вмію писати вІрші,
І читати я їх не вмію.
Та скажу я вам навіть більше,
Буває їх не розумію.
Я не вмію писати вІрші,
Про шум вітру, красу навколо,
Про чиєсь бездоганне солло...
Щира правда, без перебільшень.
Я не вмію писати вІрші,
Як пишуть відомі поети...
І рядки в них такі відверті,
Доторкаються звуків тиші...
Я не вмію писати вІрші...
Нехай, таланить не в усьому...
...Вітер тихо гілля колише,
Навіває осінню втому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2019
Тебе чекати вміла і хотіла,
Лиш закрадалось в душу каяття...
Коли торкалась до твого я тіла,
То відлітала в чисте небуття…
Тебе чекати і шукати спокій?..
Не тяжко було … Сміхом залилась...
У тих блаженно безкінечних років
Я сил й терпіння, мабуть напилась.
Тебе чекати… Вічність розгулялась,
Химерна злість пронюхує стежки…
Ступати слідом я вже не боялась,
Не малювала крапки і дужки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2019
Боляче знову тебе відпускати до іншої,
Стукіт замків, а далі по дверях вниз спиною.
Ти поспішаєш у дім до своєї безгрішної,
Та, що між іншим, зветься твоєю дружиною.
Стомлює час, в графік складені наші побачення,
Все впорядковано, стисло закріплено рамкою.
Знаєш, це іноді навіть не має тлумачення,
Поруч з коханим себе називати коханкою.
Так недоречна печаль, сльози, сварки спустошені
І каяття, та назад уже як повертатися?
Іноді доля нас зводить, ось так, без запрошення...
Іноді просто не маємо сил прокидатися...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2018
...А я тобі писатиму вірші,
Чіплятиму по ниточці рядочки,
Від буднів відриватиму листочки -
Маленькі краплі щирої душі.
А ще я малюватиму кіно,
Відбивки мрій, забарвлені сюжети
І наші бездоганні силуети,
Шкода, що не побачиш… Все одно…
Розпорошу словами почуття, -
Крихкі, тонкі - сплітатиму нитками,
А там де доля пролягла крапками,
Там напишу без гордості - ТВОЯ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016
Долетіти б до хмар і пірнути в м’яке покривало,
Доторкнутись крізь пух до безмежжя блакитних доріг.
Колисати думки і чекати, щоб сонце сідало,
Проводжаючи день за далекий багряний поріг.
Долетіти б до хмар, зазирнути хто ж їх розстилає,
Хто пряде й звідкіля білосніжне таке полотно?
Хто фарбує грозу, блискавицями вись розсікає?
І створити своє незабутнє пухнасте панно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2016
А я на пальчиках до твоїх снів,
Щоб ненароком їх не сполошити,
Я не надовго – ніжність залишити…
І зняти втому безкінечних днів.
Я їм віддам долонь своїх тепло,
Знизавши по краплинці вир кохання,
Заколишу до терпкого світання,
Тендітний всесвіт тиші – ніби скло.
Дозволь , я лиш на хвильку в твої сни,
Щоб оксамитом їх розфарбувати,
Безмежний простір мрій своїх віддати…
Ти лиш не проганяй мене із них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016
Поволі течуть ріки. Вода віддається плину часу – кудись біжить, мляво, спішно. Обходить перепони, омиває мільярди піщинок і знову мчить. Звідки? Чому? Навіщо? А якщо прислухатись?! Вода несе тисячі історій, наспівує чи викрикує їх дорогою. Не стоїть на місці, не тримає чужий сум чи радість. Все біжить, клопочеться, розповідає, живе.
Ти послухай хоч одну історію. Ріка не приховає жодних дрібниць. Вона по краплині збере всі слова і тримає їх, міцно тримає. Десь омиє коріння похилої верби, змиє з її листя втому, дасть спраглому корінню життя. А що йому треба? – лишень напитися досхочу і зігрітися під теплим промінням сонця. А стільки верба розповість - все вислухає. Чому так похилилася, що її гне до долу. Чи то лютий вітер плутав її гілки-коси, та нікуди від нього сховатися, чи то старість хилить так низько-низько…
А що коли зима ? Скам’яніла крига ховає думи, історії. Ховає, бо годі слухати, відпочити час. Вода спить і всі слова вкрито тоннами морозної ковдри. Та не зникають вони. З першим теплом враз зашумлять, понесуться за течією. І нема їм кінцевої зупинки. Біжить ріка, метушиться, слухає, розповідає, замовчує, приховує чи розносить. Щось тихо, інше жбурляє, жене слова хвилями, б’є порогами. І тяжко їй від того, хоч яка сильна… А далі тиша…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665912
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2016
Лимонного кольору сніг,
Шепоче щось ніжно , чарує,
Затримує подих - милує
І стелиться хутром до ніг.
Лимонного кольору сніг,
Між нас розгортає завісу
Та вабить торкнутися, звісно,
Долоні, в які щойно ліг.
Лимонного кольору сніг, -
Його ліхтарі фарбували,
Хоч й гадки про теє не мали,
Сторожі алей та доріг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2016
Змарнілі трави в кіптяві, золі,
Котили полем сум, нестримні сльози.
Ти зупинись на тій лихій дорозі,
Вклонись від болю стомленій землі.
Стискатиме у грудях гомін трав,
Бо буде правда гіркоті полину,
В жалобі, тихо впавши на коліна,
Згадаєш тих, кого щодня чекав.
До неба підійматимеш чоло…
Смиренний біль по ниточці з’їдає,
Бо схочеш обійняти – та немає…
Лиш поле, що золою поросло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2016
На серці туга залягла, стискає міцно,
Ще один день календаря суцільно чорний.
Дотепно вибране вбрання, що навіть смішно,
На інших рваний камуфляж і погляд сонний.
Давно відміряне життя чужим завзяттям,
На дошці шахів, як завжди, змітають кволих.
Чи то так доля пролягла, а чи прокляття? –
Надмірні статки... Нині гра бездушно хворих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2016
Ми Вас чекали в мріях про майбутнє,
В уяві малювали світлі миті
І спогади гортали незабутні,
Ми вчились жити, як ніхто на світі.
Ми Вас чекали – звісточкою… Тихо
Щоночі в Бога прихистку шукали.
В молитвах ніби відверталось лихо,
Ми кожне Ваше слово пам’ятали.
Ми Вас чекали… Не таких… Навіщо?…
Не в домовинах бачити хотіли…
Здригнулось небо, лютим болем свище…
Ви журавлями з дому відлетіли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
Суворими хмари довкіл покривають блакить
І сонця здається замало чи й зовсім не гріє.
Куди іде тато? Чому так у грудях щемить?
Спиніться благаю... Все ніби довкола німіє.
Хустинкою сльози зі щічок матусі стирав,
Сестричка сумує, я їх що є сили втішаю.
"Лишаєшся старшим" - так тато мені наказав.
Я мужній, лиш тільки щодня у вікно визираю.
Думками між нами стираю безмежжя доріг,
Я, тату, навчився, як ти - ні сльозинки від болю.
Благаю у Бога, щоб тільки від кулі вберіг,
Ти зараз далеко та серцем ми поруч з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2014
(моїй мамі, до дня народження)
Ми вдячні Богу, що у нас є ти ,
За материнську лагідну турботу,
За те, що так чекаєш щосуботи,
За людяність і серце доброти.
Ми вдячні долі за твоє життя,
Хоч пролягло тернистими шляхами
І сліз багато стерто рушниками,
Стерпіла все, падіння, небуття.
Ми вдячні , мамо, за твоє тепло,
За покарання, клопітку науку,
Ми маємо в житті надійні руки,
Які підтримка, що б там не було.
Летять роки, не зупинити час…
Та річ не в тім, вік не такий важливий…
Лиш поруч будь, лиш будь завжди щаслива,
І щосуботи , ти чекай на нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
Намалюй Весну для мене
Із бузкових кольорів,
Запитай порад у клена,
Не потрібно малярів.
Намалюй дзвін птахів, тихо,
Не полохай їх, молю,
Бо Весна, вона так звикла,
Чути звуки кришталю.
Намалюй луги, спросоння,
Вкриті подихом роси,
Промінь сонця, крізь віконня,
У долонях принеси.
Намалюй Весну, дощами,
Напуваючи поля,
Райдуг вир під небесами,
Хай прокинеться земля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2014
Непомітно Новий рік
Підкрадається до хати,
Щось в мішечку приволік ,
Не спішіть його впускати.
Бо настав прощання час,
Рік Старий йде в далеч тиху.
Попрохайте, щоб від нас,
Він забрав байдужість, лихо,
Неприємності, хвороби,
Заздрість, лінощі, напасті,
Щоб в житті нового року,
Було більше місця ЩАСТЮ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2013
Так хочеться казкової зими…
Сріблясто-білих за вікном сніжинок,
На склі морозу ніжних павутинок,
Снігову бабу, лижі, ковзани…
Так хочеться заметів, хуртовин,
Картонно-паперових годівничок,
Для тих маленьких снігурів, синичок
І мішуру прикрашених вітрин.
Так хочеться чарівних кольорів,
Мережива вузьких, дрібних стежинок,
Відблиски діамантів із крижинок
І світло ялинкових ліхтарів.
Так хочеться казкової зими…
На підвіконні, огорнувшись пледом,
Зігрітись чаєм з ароматним медом,
Спостерігати міста дивні сни.
Так хочеться казкової зими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2013
Пробач мені ранки з моїм галасливим «ВСТАВАЙ»,
Той чай до сніданку, де сіль, а не цукру пів ложечки.
В аптечці авто – три помади і туш – вибачай,
А ще повідомлення « донька чи син? - в нас дві смужечки..."
Пробач мені, милий, зіпсований новий піджак,
Тих пару сорочок, що праска спалила – трапляється,
За те, що у борщ не поклала я знову буряк,
Шедеври, мій любий, приблизно ось так і з’являються...
Пробач мені, рідний, що вчора накрився футбол,
В моїх серіалах, як завжди, останні дві серії.
Хіба ж це важливо - пінальки, пенальті чи гол?
Куди цікавіше, як ділять нащадки імперію...
Пробач, мій коханий, капризи, упертість мою,
Надмірну турботу, дзвінки, повідомлення з жартами.
А ще, знаєш дуже, безмежно тебе я люблю
І хочу каблучку, маленьку таку, з діамантами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456572
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.10.2013
Я на світанок - теплий промінь, тобі в долоні…
Можливо й так, побути поруч, хоч зовсім трішки.
А на щоках, як завжди сльози, такі ж солоні,
Така любов... Колись про неї читала книжки...
Не поруч ще та вже не разом, і так щоночі,
Я перед сном, в молитвах знову, тебе згадаю.
Буває люди говорять з дива: «хтось наврочив»,
Та я не вірю … Бо лиш в книжках ось так буває...
Знімають будні, під вечір тихо, безмежну втому ,
У вікнах місто малює світло, яке зникає...
Закрити б книгу таку відверту, таку знайому,
Не вийде мабуть, вона так міцно мене тримає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013
Вітер тихо, з весною в розмові,
Білий цвіт мов сніги розмітав,
На ніч пісню співав, так по волі,
Лише сам ні хвилини не спав.
Вітер тихо блукав між полями,
Він, здається, щось вічне шукав,
Те, про що люди мріють роками,
Те, що іншим так легко віддав.
Вітер тихо вплітав вербам ніжність,
Потім люто гілля обривав,
Розмінявши кохання на вічність,
Він блукав… Безкінечно блукав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2013
Сни… В них тебе вже немає… Не звично чомусь…
Все ще дивуюсь… Повітря не бракне у грудях…
Інші ?.. – Та ні… Досить щиро тепер посміхнусь…
Так не можливо… Шукати тебе в інших людях…
Спогади гріють… Та спогади це не життя…
Іноді серце… Так сильно… Та я не зважаю…
Інші ?.. - Та ні… Залишила тобі почуття…
Щастя… Я дещо по іншому нині сприймаю…
Тихо … Не треба… Тривожити душу - дарма …
Мрії… Тепер не такі вже захмарні… Змінились…
Інші ?.. – Та ні… Хоч насправді давно не сама…
Легко… Нарешті… Без тебе я жити навчилась…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2013
Так може лише він любити,
Щоранку, крізь привітний сон,
Не прокидаючись зігріти,
Легеньким дотиком долонь.
Після роботи зустрічати,
Ледь не зваливши в дверях з ніг
До болю ніжно обійняти,
Якби ж і ще сильніше міг.
Так може лише він жаліти,
Коли водночас сльози й сміх,
І хочеться ще більше жити,
І хочеться, щоб так у всіх.
Сваритись, хитро вибачатись,
Знайшовши безліч ніжних слів,
І найщиріше хвилюватись,
Ніхто б так інший не зумів.
Так може лише він любити,
Щоб поцілунки без причин,
Лише один на цілім світі
Так може мій коханий син.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2013
...нехай колись, упавши на коліна,
схиливши злій біді своє чоло,
десь поруч буде та одна людина,
яка підніме, щоб там не було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422210
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 01.05.2013
(моїй маленькій племінниці)
По доріжці, кроками дрібними,
Наша доня впевнено ступає,
Ручками розмахує своїми,
Допомогу вперто відвертає.
В оченятах стільки щастя, дива,
Світ стає дедалі цікавішим.
Тільки не тримайте… Вередливо –
"Я сама"… - щоразу голосніше.
Одяг в шафі складений уміло,
Светрики й штанці перемішались,
"Я сама" - з під лобика несміло,
Тільки б всі подалі заховались.
"Я сама" – тримає міцно ложку,
Нагодує всю сім`ю завзято,
Кицю – Муру і собаку – Тошку,
Поспішає модно причесати.
На ніч казочок, напевне з десять,
За хвилинок п`ять перечитає,
Мовою, що проситься до серця,
Та переклад тільки мама знає.
Іграшки стомились, сплять тихенько,
Зайчик на столі, а Вовчик-братик,
В мами на подушці – там зручненько,
"Я сама" лягає теж там спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416529
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.04.2013
Навряд чи хтось зможе колись пояснити,
Чому в серці ніжне тепло?
Чому мрієш час на віки зупинити?
Щоб завжди кохання жило.
Навряд чи хтось зможе колись описати
Безмежність п’янких почуттів,
Коли є слова та не можеш сказати,
Усе, що в душі затаїв.
Навряд чи хтось зможе колись відшукати
Палітру замріяних фарб,
Щоб тихі кохання думки змалювати…
Який колір має цей скарб?
Навряд чи хтось зможе колись передати
Кохання розлучного біль.
Так ніби шматочками серце порвати…
Навряд чи достатньо цих слів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2013
Хоч іноді просіть в батьків пробачення,
Нехай прощаєтесь лише на день,
За біль у серці – ззовні не побачений,
Вони ж одні у нас серед людей.
Ви іноді цілуйте скроні морщені,
І ніжно обіймайте повсякчас,
Та в гості поспішайте, без запрошення,
Батьки – вони завжди чекають нас.
Хоч іноді схиляйте низько голову,
Перед батьками сліз не покажіть,
Вам боляче, нехай за щось вам соромно,
А ви у їхні душі зазирніть.
Їм іноді кажіть що дуже любите...
Життя летить, спливає швидко час,
Ви обійміть, скажіть, що не забудете,
Бо лиш батьки не забувають нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
Здається, можна все чоловікам...
До друга десь поїхати на дачу,
Там випити дві літри - по сто грам,
І пивом закріпити – за УДАЧУ.
Додому через два дні приповзти,
Постоявши у дверях - руки в боки,
Хто в цьому домі Ти розповісти
І що за рік, з Тобою, йде два роки…
Здається, можна все чоловікам...
Не знати у якому класі діти
І збори, що присвячені батькам,
На них Їм можна точно не ходити.
Щомісяця, в день-гожий зарплатні,
Донести Вам хто цю сім`ю годує,
А вистачить тих грошей Вам чи ні,
Це Їхню велич просто не хвилює…
Здається, можна все чоловікам...
У Них весь одяг сам завжди переться,
У домі нема місця павукам
І на плиті все вариться-печеться…
Помиті сплять рідненькі діточки…
А Їм ще на ніч ніжність необхідна…
Шануйте Їх, терплячі жіночки,
Вони ж тендітні, берегти потрібно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403368
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.02.2013
Мамо, чуєш, боляче чомусь,
Обійми мене ніби в дитинстві,
Я крізь сльози тихо посміхнусь,
Страшно так з бідою наодинці…
Мамо, знаю, сильною була,
Завтра теж я не скорюся лиху.
Я ж завжди терпіла, я ж могла,
Лиш сьогодні я поплачу тихо…
Мамо, згадую себе малу -
Вперто ні на крок не відступала,
А сьогодні ніби на краю,
Та тримаюсь, я ще ж не упала...
Мамо, ти пробач мені, пробач,
Що так легко руки опустила…
В відповідь почую : "Ти поплач…
Потім ще віднайдеш в собі сили…"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013
На роздоріжжі зупинилась Осінь,
Одягнена у золотаві шати.
Між двох доріг поради серця просить,
Не знаючи, куди ж то їй ступати.
Одна дорога кликала дощами,
Розмитими стежинами блукала,
А інша вдаль багряними садами,
Ніби манила, ніби проганяла.
Одна зривала листя обгоріле
І все під ноги килимом розлогим,
Стелилась, щось тихенько шелестіла
І дощ підряд змивав її тривоги.
А інша, мов ріка зливалась з небом,
Прикрашеним чарівним зорепадом,
Ховалась між горами зелен-степом,
Алеями троянд, затишним садом.
Стояла Осінь в золотавих шатах,
На серці тихо затаївся смуток.
Їй було байдуже куди ступати,
Лише б надійно хтось тримав за руку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
В животі у мами поселився,
Менший братик мій чи то сестричка,
Я сьогодні увесь день дивився,
Бійка у маляти перша звичка.
Знову це дитя безперестанно
Штовхає в животику нівроку.
Ох нехай тебе лишень дістануть,
Знатимеш тоді мою науку.
Вихованням я твоїм займуся,
Враз забудеш свою першу звичку.
Хто ж тобі дозволив так матусю
Штовхати, мій братик чи сестричка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398771
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.02.2013
В ніч чарівну, зимою засніжену,
Ти без мене прошу не сумуй,
Я сніжинками, білими-ніжними,
Прилечу, ти лиш тільки відчуй.
На губах розстелюся цілунками
І в обійми свої огорну,
Я на віях твоїх візерунками,
Незабутніми, враз промайну.
Я на щічки твої буду падати
І розтану в долонях твоїх.
Нам ніхто не зуміє завадити,
Бо для інших це падає сніг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2013
Я давно не кохаю тебе…
Це лиш час нам поєднує долі,
Проганяє та кличе поволі,
Та колись все напевне мине.
Я давно не кохаю тебе…
Взагалі, поясни, як кохати?!
Відпускати і завжди тримати,
Коли ти забуваєш мене.
Я давно не кохаю тебе…
Не шукаю у натовпі очі,
Ти пробач, але я так не хочу,
Це щодня убиває мене.
Я давно не кохаю тебе…
Ці слова намагаюсь відчути…
Але як ? Як себе обманути ?
Коли серце тобою живе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
Дощу краплиночки на склі,
малюють віти.
Тобі так зимно на душі,
Гуляє вітер.
Морозить в серці почуття,
Морозом лютим
І ніби все твоє життя
Під кригу скуте.
Малює дощ із небуття
Твої печалі.
В душі довічні каяття:
- Як жити далі?
Коли вже сонячне тепло
Не гріє тіло,
Коли на серці - «все одно»,
Переболіло.
Дощ намалює не на склі,
А сліз дороги,
Які на стомленій щоці
Благають Бога.
Щоб ця байдужість відійшла
Й не повертала.
Щоб сили у собі знайшла,
Щоб вибачала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
Загубились стежки дрібним маревом,
Ти мене більше в них не шукай.
Я в майбутньому, десь поза хмарами,
Зачекай мене там, зачекай…
По маленьких спустошених вулицях,
Не блукай – розгубились сліди.
Я в майбутньому – серцем почується…
Ти мене лише трішки зажди.
На дорогах закиданих каменем -
Болю й заздрощів, ти не зважай, -
Ми з минулого вічність дістанемо…
Зачекай мене лиш, зачекай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2012
Боляче… Очі навпроти,
З каменю майже живі…
Ніби пронизливий дотик -
Холодно, страшно мені.
Знову у спогадах хмарних,
Біле розкішне вбрання.
Мов наречена убрана,
Тільки зовсім нічия…
Боляче … Вкотре з гранітом,
Тиху розмову веду.
Як повернути те літо?
Щоб відхилити біду…
( п-ю Степурі Н.О.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369521
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.10.2012
- Мамо, що за хлопчик це такий?
І чому убраний так негоже?
Одяг, он поглянь, який брудний,
Босий, що він взутися не може?
І чому у баках із сміттям,
Він без сорому, ввесь час "гребеться"?
Бачу тут його майже щодня,
Щось собі буркоче і сміється.
Що ж він так? Додому хай іде,
Вмиється, батьки його чекають.
Запитай його - живе він де?
Може всі його давно шукають…
- Ей, малий: – хлопчина той озвавсь, -
Вже сто літ немає в мене дому.
Я батькам давно до біса здавсь
І мені спокійніше самому.
Ти іди собі куди ішов,
Це за тебе можуть хвилюватись.
Вдалих Бог тобі батьків знайшов…
Йди, на мене досить озиратись…
Син поглянув й слова не сказав
І за руку взяв мене щосили…
Потім тихо-тихо "прокричав":
- Мамо, знаєш, я такий щасливий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2012
До Серця просилось Кохання, так чемно:
- Впусти, так благаю, впусти…
- Я хочу де люди, я хочу на землю,
- Я буду лиш радість нести…
- Я тепле, привітне, Я щире, відверте.
- Дарую п’янкі почуття…
А поруч стояла Розлука, і вперто:
- Якщо ввійдеш Ти – то і Я !!!
- Я буду щокроку тобі в допомозі,
- Мов друзі – ми поруч завжди.
- Я буду на кожній невдалій дорозі
- Змивати сльозами сліди…
Кохання на дружбу відверто зітхало:
- Не знаю невдалих доріг..
- Але мені дуже при-дуже цікаво…
- Йдемо на Сердешний поріг…
Всміхнулося Серце і двох привітало:
- Ви ж тільки у дружбі живіть.
- От тільки для двох в мені місця замало,
- Та якось містіться, ідіть…
Кохання принесло дарунки і квіти,
Чарівні і ніжні слова.
І Серцю так тепло, і стало радіти…
Розлука ж – чатує… Дарма…
Кохання і Серце - веселі, жартують,
Довкола них радість, тепло…
Розлуку їх пестощі дуже дратують…
І зникло ураз що було…
Взялася Розлука до звичної справи,
Створила безмежну пітьму.
До Серця нові відчуття завітали,
Так боляче, прикро йому...
Усе, що так тішило, гріло Серденько,
Розлука прогнала й мовчить…
Кохання упало додолу низенько:
- Серденько, пробач що болить…
- Пробач, моє рідне, за друга такого.
- Мені дуже прикро, пробач!!!
Та Серце уже не зважало на нього:
- Невдала дорога… От бач…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342808
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 08.06.2012
Для тебе я просто Картинка,
Тобі так приємно?! – дивись.
От тільки в житті - Невидимка,
Це ж правда, не треба, не злись.
Малюєш напевне в уяві
Безмежні бажання думок.
Солодкі слова і цікаві,
З життєвих нічних сторінок.
Щось пишеш, а потім стираєш –
Таке віртуальне життя.
Сумуєш – Картинку чекаєш,
Яка , коли треба, зника.
Сумуєш – «Привіт, Невидимко,
Скажи мені щось, напиши…»
А сам?! Ти ж і сам та Картинка,
Яку я малюю завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012
Я хочу знову в наш останній день,
Щоб гордості й байдужості набратись.
Щоб вміти проганяти тих людей,
З якими серце хоче залишатись.
Щоб впевнено ступати кожен крок,
Без хвилювань – "Можливо зупинитись..."
Без домислів докірливих думок…
Це все не так… Я хочу там лишитись…
Я хочу знову в наш останній день,
Замовчані слова, щоб всі сказати.
Пробачення просити в тих людей,
Яких змогла з життя свого прогнати.
Як повернути той єдиний день?…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Він соромно дивився їй у очі
Та гордість не дозволила йому,
Хотів сказати він тієї ночі,
Що так кохає лиш її одну.
Та все ж змовчав. Так билось серце в грудях
Від тих думок: “ Вона, не зрозуміє …’’
І бачив її образ в чужих людях.
Та замінити кимось не зуміє.
Чому ж так легко іншим це сказати?
Чому для інших серця не існує?
Він сотні раз хотів її обняти,
Сказати як кохає і цінує.
Весь час мовчав. Змінити щось вагався.
Весь час чекав, а що? – і сам не знав.
Для інших без усмішки посміхався.
Та не помітив, як її втрачав...
Він соромно дивився їй у очі.
Він плакав, він кричав: “Я так кохав.”
Але то було фото в світлі ночі.
Він так багато років промовчав.
І лиш тепер, в молитвах , так відверто,
В коханні зізнавався він щодня…
Кохання – лиш воно було безсмертне,
А не вона , так прикро, не вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012
Я ще вчора в животику в мами,
в теплоті, був таким щасливим,
та сьогодні щось сталось з вами
ненароджену радість вбили.
А у мене вже ручки й ніжки,
і серденько – таке маленьке,
зачекали ще б зовсім трішки
й чули б стукіт цього серденька.
Я ще вчора в животику в мами,
вже сьогодні – сміття шматочок.
Ви зламали життя руками,
а я ваш маленький синочок.
Ви на мене зовсім не чекали,
це був просто дарунок від Бога,
адже ви так багато втрачали,
я ж дарований був в допомогу.
Я ще вчора в животику в мами,
а сьогодні я - АНГЕЛ – літаю.
Та були б ми разом щасливі,
я не думаю , точно знаю.
Я б так радісно вам посміхався,
не тривожив би сну ночами
Та сьогодні я сам зостався
і не буде вже тата й мами…
Я ще вчора в животику в мами,
був під захистом кожну хвилину,
вже сьогодні я вас захищаю
і на себе беру цю провину.
Не хвилюйтесь , я все розумію,
та й болить мені зовсім трішки.
Я ЛІТАЮ - ХОДИТИ НЕ ВМІЮ…
Хоч були в мене ручки й ніжки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2012