| Сторінки (2/134): | « | 1 2 | » |
Зухвала вічність квітне листопадом,
збиває груди подихом цвілим.
Така мізерна, скільки в ній загадок.
Така терпка, мов стоптаний полин.
Така велична, вижита життями.
Крихка, як смерть і дужа, мов граніт.
Збагачена столітніми житами.
Спустошена гарматним сурмом бід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024
Дуже ніжно люби, обережно тримай за руку.
Протікай поміж пальців, лоскотанням дрібних мурах -
в єдине своє, що не має в житті передруків...
Дуже чесно молись, у думок невідомих рядках.
Дуже ніжно люби! Міцно, вперто ступай. Не слухай,
що шепочуть чужі, непрожиті в цій долі очі.
І, якщо раптом десь здоганяють лихі розрухи,
страх тримає, а ти не втискайся в гучне пророче.
Дуже ніжно люби! Будь відвертим собі про своє.
Грайливо цілуй і цінуй без зухвалості масок.
Дуже ніжно люби... Так буває лиш раз... щоб твоє...
Дуже бережно... Знай, це людину найбільше красить.
#Людмила_Мартиненко ❤
Вересень 2024р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Коли людина чогось варта,
її слова, турботи, вчинки...
У їй серденьку тепла ватра
розтопить воском поєдинки...
Свої, чужі, затяті, вперті,
злорадні, горем оповиті...
Вона здолає сотні смертей...
благословить життєві миті...
Коли людина чогось варта,
їй світ затьмарити не мрія...
У ній своя небесна мантра...
Вона лиш свої зерня сіє
й збирає своє... най би зливи,
спекотні до нестями зради...
Вона підніметься, важлива,
хоч стільки б не було їй падать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Найсмачніша кава у Львові.
Найкрутіші гори - Карпати.
Найдовші обійми - зимові.
Надважливим словам - звучати!
Найдухмяніший хліб із печі.
Сновидіння найкращі вдома.
Мудрість сива крізь час доречна...
Найяскравіше - погляд томить.
Найжаданіші - кого люблять.
Найдорожче - просте, буденне.
Найгріховніші знову судять.
Найвідоміше: "цить, таємно"!
Найміцніші - встають і далі.
Найкрихкіші тягнуть до прірви.
Не завжди для вершин медалі,
їх все більше он там, де вирви.
Тьмяні часто навчають блиску.
Для достатку щоденно мало.
Найсолодше сопе в колисці.
Найгучніще, що тихо грало.
Найбезглуздіше - заповітне,
непосильне - часом мізерне...
Безнадійне - в турботі квітне.
Все велике - з маленьких зерен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2024
Дякую тобі за ранок, мій янголе із окопу!
Дякую тобі надгучно, щоб чули з інших галактик.
Ти лиш живи довго-довго, так нині живуть в Європі.
Як на те воля Божа, вбережи свої землі клаптик.
Дякую тобі дівчинко, чіясь мамо, дружино,
що в руках, замість сумочки, носиш сьогодні зброю.
Ти лиш тримайсь без відчаю, доки молитва лине.
Я ж безкінця читатиму... щоб всі святі ордою
стали тобі на захисті... й вічники - діди, прадіди...
з роду твого великого... сили крізь час несуть.
Я ж безкінця кричатиму людству безгрішно праведних:
- Де ж ви усі поділися, що колись були тут?!
Дякую тобі, янголе, з пікселю, бруду й попелу.
Мужність твоя вершинами наш ще тримає світ.
Ти лиш живи до старості (сивих років) у
спокої...
Ти лиш живи... і житиме весь український рід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024
Нам... хочу я щастя, такого зухвалого,
нахабно багато, без дна і кордонів.
Щоб кухня пахтіла млинцями невдалими,
а я б цілував у тім винні долоні.
Щоб світ за вікном засинав під мелодію
весняних дощів чи зимового свисту.
Я хочу, щоб була моєю безоднею...
Без тебе ж я ввічній безодні зависну...
Я хочу вивчати очей твоїх лінії,
коли посміхаєшся ваблячи дотиком,
І знати, про що вони нині замріяні...
Я хочу, щоб стала для мене наркотиком.
До сивих годин ідучи немов підлітки:
кохати, тримати, шукаючи приводу
на зустріч з тобою... без жодної підлості,
я буду терпіти усіх твоїх привидів...
І байдуже, хто і про що пліткуватиме
у нас за плечима... той шепіт ми стишимо.
Я буду з тобою щодня прокидатися
нахабно щасливим... якщо тільки ВИЖИВУ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024
🌺
Мати полеглого воїна здіймала прапор.
Той самий, з яким має ступати до вбивці.
Натовп мовчав за плечима тривожно, бо раптом,
піде вона - для якої увесь світ вицвів.
Мати тримала за руку онуку... очі
їй вже давно не сльозяться від злого вітру.
Люди їй дали право - ось так, як захоче,
вирішить долю тих, хто благав "та ж повірте".
Мати ступала впевнено, навіть вперто.
Так ходять звірі стежками свОго лісу.
В скронях гриміло серце "коли б не вмерти",
а на обличчі - "ворога вбила б двічі"!
Миттю зірвала прапор - білого ситцю,
сміхом залилась і рвала той крам на шмаття...
Оторопіли посланців темні лиця...
Мати ж бубніла молитву... чи то прокляття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024
В моєму місті кладуть бруківку,
фонтани в парках ростуть зерном.
А їм потрібна евак.автівка
і сотні дронів... Здається злом
дедалі глибше, так ніби скальпель,
проріже душу портрет війни...
Там кров рікою з маленьких крапель
тече щоденно! А що тут ми?
Йдемо узбіччям - нова бруківка,
фонтани, парки... яскраві сни...
А як же, люди, евак.автівка?
Невже наш ворог навіки зник?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023
Хто не шукав на карті маячки -
Семенівка, Широкине, Дружківка,
Оленівка, Ізюм... стежки, річки...
Тому важлива вкрай ота бруківка.
- Біля лікарень? Милиці ж, візки!?.
- Та ні не там... і навіть не вокзали...
А запитаєш - завчені казки:
- Ми б на ці кошти інше не придбали.
- Такий кошторис: двері... кухня... парк...
- Війна в країні! Пройдусь біля річки!
Який ще має бути Божий знак,
щоб затягли ремні, бо репнуть діжки!?
Коли диміло в лютому торік,
і припікало добре біля дупи,
тягли усе, з усіх ще й в один тік,
щоб москалів давити... і до купи...
Кого ж тепер зібрати в військомат?
Бо якось дивно, закінчились руки...
А може тендер?!: - Мер!? Завгосп!? Комбат!?
Беріть бруківку і під Бахмут, С....ки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Чи знаєш, Світе, скільки рідні плакали?
"Нема зв'язку", "зник безвіти", "в полоні"...
Вдягали радість до дітей наляканих,
щоб їм зігріти душі та долоні.
Чи знаєш, Світе, як не спати з ліками? -
Вони не діють... тіло не ведеться...
І хоч би як вривалось сонце вікнами -
тут холодно... тут вже не так живеться...
Чи знаєш, Світе, що ми в Бога просимо?
Ми ж не убивці! - Молимо про зброю...
І дивимось на всіх віднині скоса ми,
мов божевільні спільною бідою.
Чи знаєш, Світе, як рахують постріли?
Щоб кожен в ціль, бо кулі діамантові.
Чому так, Світе, чорно-білі постаті
щодня на фото, глянцевих чи матових?!
#Людмила_Мартиненко 💙💛
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Різна реальність, лише не в різний час.
Стрічка новин різні транслює фото.
Він - спостережник... нині, як більшість з нас...
просто живе... просто любить суботу...
Йому болять новини... болить рука...
Її давно нема, але біль фантомна.
Він не жалкує, ніби відпав рукав...
й тих рукавів нашити можливо тонни.
Він не шкодує, бо врятував дитя -
юного хлопця, а його доньці стільки ж...
Різна реальність... різні в нас сприйняття.
Стрічка новин також транслює інших.
Спокій, достаток, віра і відчуття
буцім весь білий світ не лякають втрати.
Досі "щасливий", досі таке ж життя...
Вибач мені!.. але... чи ти рук тих вартий?
Гори світлин у посмішках без турбот:
квіти... морозиво... море... диван... відпустка...
танці... пісні... світанки... "ми ріжем торт"...
І... Мама Героя - фоном, у чорній хустці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Сьогодні вишиванку одягнувши,
згадай прошу, яка ціна ниток,
що хрестиком тканину огорнувши,
зігріли серця кожен закуток.
Найкращі люди на землі... та в небі,
дістали піксель, зброю і броню.
Щоб заквітчати сорочки для тебе!
Щоб Україна мала цю весну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023
Як примиритись, як скажіть забути?
Чи сорок п'ятий вже не так болить?
А мати вчора випила отрути -
її дитя в землі сирій лежить...
А інша цілий рік снує підтинням,
чекає, виглядає, всіх кляне...
Душа її гіркіша тонн полину...
Хто їй ту душу в біле одягне?
Та й сорок п'ятий ще пече бабусі...
Не зшиють рани в пам'яті нитки.
По веснах линуть в Україну гуси! -
Герої ж не вертають на стежки...
Пробачили, примирені бідою,
із відчаю у відчай крізь роки.
А вони знову йдуть на нас ордою,
лешень вже ті, з ким спільні в нас батьки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023
💙💛Війна це страшно. Війна це відверто не лише з людьми, а й з собою. У війні нема ілюзій, очікувань... є висновки... багато і різних. Вона приземляє, спустошує, вивертає... іноді так, що далі нікуди.
Війна це про людяність, підтримку, кордони... душевні та розумові. Про закінчення сліз, емоцій, надії... віри... без неї найтяжче. У війні зникають межі... з'являється час... іноді він нестерпно безкінечний... іноді, як вода крізь сито.
Війна це про силу... фізичну, моральну, духовну. Це про вчинки, які засуджував і точно б не вчинив так в інших обставинах... Вона випалює не лише довкілля, а й свідомість, сприйняття, розуміння... все стає чітко чорно-білим і лише дітям дозволяється веселка.
Війна це байдужість... до всього, що мало якусь вагу, сенс... велич вчорашня стає мізерністю сьогодення... і навпаки. В ній поруч божевілля та свідомість, відчай та впевненість, страх та сміливість... рішення років приймаються в хвилини... хвилини стають цінніші за роки.
Війна це дорого... не фінансово - душевно. В ній холод пронизує в спеку, задуха стискає в мороз... І відстані... ці безкінечні відстані... неспокій, безпорадність... страх за тих, кого ти не знаєш, але ж вони там за тебе... за тих, кого ніколи не бачив до випуску новин... за діток, мам, татусів, бабусь та дідусів... всі вони щось планували... всі хотіли жити... вижити...
Війна це невпевненість перед величезним світом, величезних можливостей... який став дрібним, сплутаним, розмитим, двояким... зросла маленька країна, втративши території та людей... вона зросла на попелі, холоді, молитві...
Війна це ненависть... горе... біль... свій, чужий, спільний...
Війна це Буча, Ірпінь, Бахмут,Часів Яр, Вінниця, Умань...
Війна там, куди приходять вони!
(Картинка з нету)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
На кладовищах билися попи,
звитяжним залпом гналися служити:
хтось вбивцям дарував можливість жити,
кадильця переплавивши на спис;
хтось свою шану віддавав батькам
Героїв, що на віки в домовині...
Мороз і спека бігали по спині...
Ти бачив, Боже, цей безглуздий срам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023
💙💛
Засуджують. Рахують. І лукавлять.
Себе коханих підіймають ввись.
Присядьте, люди! Нас давно не ваблять
усі, хто в гарні "ряси" одяглись.
Нам за святиню воїни, солдати,
нехай не носять вашого вбрання,
нехай в руках тримають автомати,
а тіло "прикрашає" лиш броня...
Там, під бронею, серце без гордині,
душа - розмах лелечого крила.
Присядьте, люди! Всі ми в чомусь винні!
То лиш війна ще не до всих дійшла.
Рахують. Проводжають. Зустрічають.
Крізь штучні сльози штучної душі.
Та шлях війни вже двері відчиняє
до грішника, що "вчив" гріхи чужі.
#Людмила_Мартиненко 🌞
Фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Він рятував їх сотнями на добу:
різав, зшивав, мотав кілометри бинтів...
- Лікарю, ти розкажеш чи довго був,
де виривають Героїв з ручищ катів?
З ранку до ночі мантра: "прорвемось брат!".
Шмаття заліза падало з тіл під стіл...
Часом у душу ліз свій зухвалий кат:
"Не врятував усих! але ж так хотів..."
Кожне ім'я для нащадків в душі тримав...
- Скільки вже маєш бинтових таких братів?
Міцніше долоню вкотре солдат стискав...
Дома розкаже про дев'ять своїх життів.
Піксель в землі, тій, за яку б'ємось.
Змиється кров, висушить бинт тяжку біль.
Він поруч був... Був, бо як раптом щось...
Мав полатати ворогом взяту ціль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Вкотре купую до чаю мармелад.
Знаю, калорії, цукор... - грішила й буду! (🤭)
Наші кав'ярні щодня добирають люду:
"Каву солодку!"
"Лате і шоколад!"
Боже, то добре, що не одній мені,
мозок шепоче: "так хочу шматочок щастя..."
Стрічка новин ріже лезом тонке зап'ястя...
Гради, ракети, міни у кожнім сні.
Світлий екран заховала під гору книг -
вирву себе на годину у інший простір...
Ще рік тому магазини манили в гості.
Світе, коли ти змінитись настільки встиг?
Знову на кухню...
"Будеш солодкий чай?"
Я б так хотіла звично радіти тиші,
блиску вітрин зі світлом у кожній ніші...
"Скоро вже так!
Чуєш?!
Ти лиш не звикай." (❤🙏)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Вплітає холод божевільний ряд
ракет в намисто. Скільки їх в іуди?
Смердючим вовком скалить ікла кат.
І кігті проростають його всюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023
Віддам цей лютий рік сусіду,
що плазуном зайшов до хати,
щоб він навчався виживати,
боячись за спиною сліду...
Віддам йому цей мир і спокій,
і колискові під сирену,
нехай би тішився щоденно,
в задусі темряви... Допоки
не дійде матері такого:
чом я в окопі народила
синів і донечок?.. сповила,
немов, забута в світі Богом...
За Що могили в полі сходять?
Де жито сіяли, плужили...
Нехай би вони ворожили,
чом снами божевільні бродять?
Віддам цей Лютий рік отрути,
тому, хто заздрісно здихає!
Щоб сліз напився!..
Підло?!
Знаю!
Він має все сповна відчути!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022
Я плакала... боліло до кісток.
Не вірила, що так душа страждає.
Лишався крок, ще вчора - цілий крок,
сьогодні мені йти куди немає.
На дверях у сусідів не замки,
вони б мені з порогу відчинили...
Дверей нема, посипались шибки
два тіла покривалами накрили.
Я плакала... без крику чи зітхань,
йшла полем, болем, свистом заметілі.
Лишився крок та жодних запитань...
і божевілля голками по тілі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2022
💙💛
Ну от ми сильні - з образу світлини...
Дружини й доньки, мами і сини...
Нас не бентежать пасма сивини
і не страшать затемнені вітрини.
Ми стали половинками чужих...
Незнаних доти, голосу не чувши
та у молитвах й разу не забувши,
щодня у Бога просимо за Них...
Ми стерпимо пітьму, холодні ночі,
діставши ковдри, пледи і свічки -
нехай Вам сяють воску маячки
і гріють тіло виплакані очі...
#Людмила_Мартиненко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
❄Я б так хотіла не про війну... про сніг...
Дрібно сьогодні кружляв у моєму місті...
Знаєш, йому тут багато вділили місця,
щоб забілив усе і під ноги ліг.
Тихо бажаю, щоб сніг лоскотав дітей.
Сипав, а їм веселішає вже й від того...
Рясно тупочуть, плетуть між дерев дорогу,
і голосять незліченність сніжних ідей.
Не про війну... та в душі розійшлась метіль...
Як там вони? І чи сніг таки ліпше зливи?
Сміхом дзвенять звідусіль дітлахи щасливі.
Якби можливо під сніг заховати біль...💙💛
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
Життя спиняє рідні кроки,
змінивши їх на розмах крил
і ти летиш у вічний спокій...
Змиритись з тим бракує сил...
Чомусь вас кличуть журавлями!?
За вірність роду і землі...
Та серце не сприймає слів,
йому б торкнутися руками,
йому б чекати край воріт
і споглядати кожен ранок...
А ти летиш віддавшись ранам
в далекий невідомий світ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022
🍂Остання Осінь окупанта
прийшла, ледь ноги волочила,
школяркам не вплітала банти,
з порогу стежки замочила,
щоб змити кров суху і чорну.
Земля ж тремтіла - поглинала...
Бач, в ній вже того болю повно,
від лютого німою стала.
Лиш по ночах стогнала-вила,
в задусі диму захрипала...
Та Осінь беззупинно лила,
звірячий слід у землю пхала.
🍁Остання Осінь окупанта
бинтами огортала рани,
вона була ста Весен варта -
в її ночах тварюк не стане.
В її красі багряних шалей
іржею й мохом пахли ранки,
вбирала в себе очі далей,
вітрами сікла вражі танки,
мов божевільна градом била,
зривала темні головиці...
Вони ж горлали: "все нам снится..."
а Осінь їм на сон завила.
🍂Остання Осінь окупанта
тверді слова вкладала в душу:
"Навіки стерти ката мушу,
щоб відродились діаманти.
Щоб кожен знав чітку оправу,
в яку вриватися негоже...
Іди зі мною поруч, Боже,
бо не спинюсь на переправі..."
🍁І хто зна, де зберала сили,
яку щодня читала мантру...
Та рила нелюдям могили -
остання Осінь окупанта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022
Розбіглись гниди по планеті
від сатанінської чуми,
поволокли лихі тенета,
оті, що дома наплели.
Вертайте люди їх в болото,
женіть у прірву власних бід!
Нехай зачинять вождю рота,
що ласий зжерти увесь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022
💙В її галереї бракує світлин,
💛в очах глибини темно-синьо...
Частішають сльози без зайвих причин,
втішає себе: "плачуть сильні..."
💙втираючи щоки... Молитва й вперед,
💛до нового дня на гостину...
Жовтіє колоссям затертий конверт,
а в нім: " Ну привіт, Україно...
💙Я твій ще новенький, чистесенький рік...
💛Скажи, з чого хочеш почати?
Лиш не поспішай... Розжену я той крик,
що громом з сусідньої хати...
💙Та й хату знесу, і курник їхній теж...
💛Не плач, ти ж сьогодні святкуєш.
А знаєш, що зло добігає тих меж,
якими уже не здивуєш.
💙Воно поглинає себе звідусіль
💛і врешті лишиться руїна...
Відставити сльози! Всміхнись, щезне міль...
І все буде в нас - Україна!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Звісно люди знають краще,
що тобі робити:
з ким заснути чи не спати,
борщ який варити.
Люди знають скільки грошей
мусиш заробляти,
в бутіках чи на базарі
речі купувати.
Язики в таких без діла
не полежуть лежма,
бо їм треба розказати -
вперта чи залежна,
працьовита чи ледача,
як город сапає,
як пере, пече і смажить,
ще й часом зітхає...
Такі знають, як посіять,
правильно садити,
їм відомо, як нікому,
що й коли солити.
Вони б це житло не брали -
замаленька спальня,
та й авто б твоє продали -
жре бензин буквально.
Звісно в них найкращі діти,
курі яйця носять,
підіймаються бисквіти -
всі рецепта просять.
Так вони б вас не постригли,
фарбу взяли іншу,
сукню зшили без кишені
ще й на розмір більшу.
Їм відомо де відпустку
мусиш відробити,
на Схід їхать чи на Захід,
може що купити.
"А вона їх бач "прос....ла"
захотіла в гори...
Вже б на Чорний день відклала...
бо, не дай Бог, скоро..."
З боку правда ж гарно видно,
чути все нівроку,
шкода, що вони для когось
теж з якогось боку.
І косі, й криві, ледачі,
ще й не того зросту,
до свого добра незрячі,
до чужого ж гострі...
Люди-людоньки, чи й справді
вам чужого треба?
Всі колись прийдем на розсуд
в пекло чи на небо.
Та й однакові ж не будем -
бо не смачно жити...
Доля лиш проведе всюди,
щоб менш говорити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
Як би тобі боліло -
не поспішай здаватись.
Все подолаєш сміло!
Бог так велів - надати
сильному більше втоми,
щоб над собою стати...
Зрячість не дав сліпому,
комусь велів мовчати...
(то все мабуть не кара) -
квітка між камнів в'ється,
щоб показати світу -
тяжко, та їй вдається...
Бо поруч сотні схожих,
кому й на грам не легше...
Якщо із рук це Божих -
мусиш рости!!! Знай, втеча
з цього життя не вихід...
Божа задумка інша -
з тяжкості мудрість вита,
з болісті вчення ніша.
Якби тобі боліло -
спробуй пізнати рану,
собі зцілити тіло
й тому, що поруч стане...
Маєш знайти те світло,
що перекреслить муки -
Діти, Сім'я... Йди сміло!!!
Не опустивши руки!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
В Криму бавовна... знову палять...
і черги мабуть за бензином,
і тиск за пульсом в тілі валять,
з аптек виносяться корзини.
Пробач нам, Боже, грішну радість,
за страх жінок й дітей рашистів...
Їх повела вбивати заздрість,
ми ж їх за кожен постріл знищим!
Сміємось й сльози витираєм,
в молитвах просимо про зброю...
В Криму бавовна... Що ж, вітаєм!
Це бумеранг летить, ізгої!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
Їм не вуха заклало - серця,
не сліпі вони - очі закрили...
У їх пам'яті є ці місця,
де босоніж в дитинстві ходили!
Ми їм сотні світлин - брехня!
Ми їм тисячі віршів - тиша...
В них загинув солдат-рідня,
на землі нашій горе лишив...
І байдуже, що в цих полях
його дід помирав за волю...
Внук прийшов зазіхнув на стяг...
Вам стискає серця від болю???
Та не має у вас сердець,
то годинники вшиті в груди,
як не йтимуть - то все, кінець...
Ви ж давно не такі, як люди.
Немов черви довкола й скрізь,
обираючи стиглі груші,
пнетесь, лізете... Не до сліз
вам давно, бо цікавлять гроші...
Вам не вуха заклало - душі,
не сліпі ви - так зручно жити...
На долонях крові калюжі,
на світлинах в долонях квіти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2022
Там, де тепер гарматни бій -
квітла моя земля...
Хрипло лунає: "Міни! Стій!
Стій, краще піду я."
Там, де руїни, попіл, дим,
чувся дитячий сміх...
Кулі спинили його, з тим
часу спинився біг.
Там, де поля відстраждалі сплять -
маки цвіли торік;
душі над містом своїм шумлять,
ніби лелечий крик;
там полотно від чужих воріт,
ситом проміння лл'є;
Господи, там проклинає світ
кожне дитя твоє...
Там, де тепер захололі сни -
хтось обіймав теплом...
Гомін лісів: " Ти не йди, спинись!
Краще уже разом..."
Ніби відмотаний плівки час
в дикі чужі віки...
Знай, де війна визволяла нас -
штучні стоять вінки...
Там, де тепер гарматний бій -
ще зацвіте земля...
Далі ні кроку! Досить! Стій!
Стій, бо тут правлю Я!
Знайду в собі понад тисяч сил,
щоб розігнати муть...
Далі ні кроку! Час твій сплив!
Маки мої цвітуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2022
Сьогодні зранку вдягну вишиванку,
Вклонюсь СОЛДАТУ в приспаній імлі...
За те, що в тиші стріли цей світанок,
За те, що НАЦІЯ МОЯ Є НА ЗЕМЛІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
💙💛
Мене відвернуло від мови убивць!!!
Від її звучання, рядків у мережі...
Усе певне має свої чіткі межі...
Навіщо тримати, що падає ниць?
Можливо сьогодні це надто болюче,
бридке, ненависне, спиняє думки...
Ні мова не винна, а покидьки сучі!..
Їх мова нагадує лиш закутки,
де йшло лихе стадо, дитяче здригання,
підвали, руїни, могили й виття...
Хіба цього мало, щоб світу звучання
було серед мов, що дарують життя?
🌞 #Людмила_Мартиненко
#stop_the_war
#всебудеУкраїна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022
💙💛
Чому ж вам, дурні, дома не сиділось?
Чи не лежалось на печі? Є ж піч.
Погано спалось, мріялось чи їлось?
Хто ж до сусіда йде як суне ніч?
БАБАЇ ходять по начах в сусідів!
А ми ж сусіди! Ви прийшли вночі!
Логічно, правда? Прийшли б по обіді,
мабуть не стріли б смертних палачів.
Що затверда для вас така наука?
Та раджу вам засвоїти її...
Як захотілось взяти зброю в руки -
ви б запитали, хто їй за своїх.
Чи ж у дитинстві мама не навчала:
"Не знаєш броду, то не йди у брід".
Але, що мама, в ящик показали -
рублями платить бункерівський дід.
Воно й поперло, леніна в кишеню
замість цукерки кинула рідня.
Та прикрість вийшла, став комусь мішенню,
у мріях взявши Києв за "два дня"...
Чому ж вам, дурні, дома не сиділось?
Квиток взяли лише в один кінець.
Вас ще багато там таких? Чи всілись?
Бо ж світу ой увірветься терпець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022
Господи, підходить Великодень,
зацвітають вишні за вікном,
сонце рано вкотре ніжно сходить...
Озирнись, так хочеться разом,
щоб зібралась за столом родина:
дід і батько, син, брат чи сестра...
Господи, зійди у цю хвилину,
відведи безжальний намір зрад.
Ми у чомусь певне завинили,
чи є той, що прагне зла й пітьми?..
Вчора знову діток хоронили...
Господи, зійди хоч над дітьми...
Загорни в маленькі душі вміння
не зламатись в цей безжальний час.
Нам дай сили, мудрості й терпіння -
вистоємо! Є щось серед нас,
що єднає і здіймає крила...
Ти ж, благаю, пригорни дітей.
Ми б цю землю вкотре захистили,
не зімкнувши ні на мить очей.
Муром стань за нашого солдата,
там далеко й поруч водночас.
Господи, зайди у кожну хату
і пробач укотре грішних нас.
На порозі знову Великодень,
тісто сходить, миром пахне цвіт.
Господи, пробач нам цю негоду...
Підкажи, як захистити світ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Москва палала, ми ж сіяли поле,
тепліше стало на усій землі.
Не підведи молитви наші, доле,
нехай горять в тім пеклі москалі.
Москва палала, ми ж тримали свічку,
щоб той вогонь не гаснув ні на мить.
Хтось кидав дрова, лив бензин, я ж спічку
палила знову - трепетно горить!
Москва палала, ми кололи свині,
які ж смачнющі будуть шашлики...
Гукали всіх, хто в Польщі чи Берліні...
Удосталь м'яса! Їдьте залюбки!
Москва згоріла... Ми ж зібрали жито,
продали газ і нафту, ех часи...
Ну що рідненькі, гарно будем жити!
Ніхто не суне вже до нас носи!
Палав славнозвісний корабель "москва", але...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
Рік тому прокидалось сонце,
нас манило іти до школи,
у цю пору усі віконця
ще носили красиві штори.
Рік тому малювали квіти
і веселку у чистім небі.
Всі ми були щасливі діти...
Рік тому... А сьогодні треба
нам сидіти укотре дома,
затуливши картоном вікна,
нас серена лякає громом
із якогось стального віку.
Мама нам рюкзаки зібрала,
у кишенях лежить папірчик...
"Так потрібно" - вона сказала,
"Не згуби лише, мій промінчик."
Ми малюємо знову небо,
літаки, блокпости, ракети.
Хоч зовсім не багато треба,
щоб змінились картин сюжети:
зупинити війну в країні,
де були ми такі щасливі...
Нас лякають в містах руїни
і ракети, що б'ють щосили.
Ми не хочемо йти в підвали
і дивитись, як плаче мама.
Ви чужими сьогодні стали,
хоч торік обіймались з нами.
Зупиніть цю війну, дорослі!
Зупиніть, щоб у щасті жити!
Щоб постів не було в дорозі,
а за шторами цвіли квіти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
Там жили люди, Боже, наші люди,
десятки, сотні, тисячі людей...
Чому на кращих косять очі всюди
і ллється бруд немислимих ідей?
Там були діти... найцінніше в світі...
Чому прийшов за ними сатана?
Вже янголи... покликані летіти...
маленькі душі... в чому їх вина?
Там наш солдат, бетонною стіною,
тримався до останнього... німим
став цілий світ... ми ж не німі з тобою...
в молитвах крик: "ти повернись живим..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
Ми інші, і у нас свого удосталь,
в нас навіть небо інше серед хмар;
в нас чисте серце, думка, чиста постіль!
Шкода прибилась нечисть із примар.
В нас інші люди: матері і діти,
чоловіки - горою за своїх...
Ми навчені, як ближнього любити,
чуже не брати й на землі чужих...
В нас інша воля, не з казок і байок,
і президент з народу, із своїх...
Хоч правда є продажніх кілька стайок...
Та прийде час, доберемось й до них.
Відправимо за нечистю, в мішечках,
у чорних-чорних, як св'ята земля...
Ми нація, не суньтесь й на краєчок!
Бо ляжете колонами в полях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
Ми просто хотіли жити!
Щоб в полі рясніло жито,
щоб наших дітей навчити,
як вірити і любити.
Ми знали, що буде завтра...
Читали дорожню мантру -
нам точно летіти варто,
туди де початок старту.
Щоб рухати свою мрію,
щоб знову зерно посіять
і мати таку надію,
що більш, ніж торік зумієм.
Ми чесно уміли жити!
Тримати в обіймах квіти
і дуже тому радіти...
Та раптом змінились титри...
Копаєм окопи з дідом,
примхливим отим сусідом,
що нас не терпів та звідав,
що краще за нами слідом.
Зібрали таку громаду -
в кремлі за столом не сядуть
й уперто чекаєм стадо,
що суне орківська влада.
Ми разом до кухні стали,
так ніби завжди стрічали
гостей величезні зали.
Якби нам колись сказали...
Не вірили б рідні вуха,
що вистачить того духу
терпіти такі розрухи
і кожну пораду слухать...
Ми стали міцна родина
за кожного: доньку й сина.
Бо це лише їх країна!
Незламна, одна-єдина!
Ми вас не хотіли чути,
ні бачити, ні збагнути
чому ви такі - з отрути?
Як можна ось так тонути?
Ми просто хотіли жити!!!
І будемо!!! Бо як квіти,
нас ніжно тримають світом...
Ваш попіл розвіє ж вітром...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
Не ламайте нас - ми незламні,
не звільняйте нас, бо ми вільні.
Ми попереду, ви ж останні,
хоч які б не були вже сильні.
Не приходьте - без вас щасливі,
не запитуйте, бо не змовчим.
НАША ПРАВДА ЛУНА ЩОСИЛИ!!!
Це у вас там два слова - злочин.
Не руйнуйте, бо маєм вміння
підіймемо міста ще більші...
Вас затягне ж землі коріння,
не потерпить настільки грішних.
Кожну мить із страхів дитячих
оберне у найтяжчі муки...
Є межа і у нас терплячих -
за дітей брати зброю в руки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
Коли тобі страшно, пиши мені , чуєш!
Я буду чекати й читати слова...
Або набери, намалюй, як малюєш,
якщо від тривоги тебе розрива...
Коли не вмережі, пиши побратимам!
Вони зрозуміють, пораду дадуть...
Кричи, вишивай, хочеш сльози не стримуй...
І я відпишу... скоро гади впадуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022
Доживала зима час свій градами,
про весну сповіщав знову град.
Не холодний - з гарячими кадрами,
хворобливої нечисті зрад.
Божеволіє світ ненажерливий,
світ безлюдності ніби людей.
Але нам, десь за обрієм жевріє,
віра в диво небесних ідей.
Вже не страшно, бо разом тримаємось,
шкода лиш, що єднає війна.
Для дітей жартома посміхаємось
й не турбує нова сивина.
Чітко знаємо з ким добре в погребі,
а до кого в хороми не йти;
з ким віднині в обіймах на ТИ,
відсторонивши гори непотребу.
Зустрічала весна нас заплаканих
від немислимих досі речей,
гартувала в безсонні ночей,
молитвами за діток наляканих.
Розривала мости поміж "рідними",
пригортала до роду чужих -
бо ж надія трималась на них,
що не стали на відстані підлими...
Пройде час, ми поволі одужаєм...
Вільні люди - долають рабів!
Ми зберемо колосся полів
на яких стали нині байдужими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2022
Чи хто запитує, як у тебе справи, Боже?
лягаючи спати згорнувши свої думки.
Чи ти ще терпіти бажання всі наші можеш,
претензії впертих, тих, що немов залюбки
несуть на служіння молитви свої до храмів,
та моляться дуже щиро, але і потім
все ж кидають у душі інших найтяжчий камінь.
Я їх не засуджую, і не дивуюсь їм.
Бо ж сама "несвята", й частіше усього прошу,
не дякую вчасно, й молитви мої прості.
Скажи, чи стомився сьогодні ти з нами, Боже?
Ти тільки не йди, присядь, а як хочеш - постій.
На часі нам бути разом. Чи ти не проти?
Вкотре з порадою йдемо до тебе ми.
Ти зцілюєш душі, тіла в єдиний дотик.
Пробач за непослух, мабуть іще дітьми
ми були до вчора... Сьогодні бач зовсім інші,
бо й наші вже діти дорослі гортають думки.
Готові іти на війну... Що є в світі гірше?
А гірше, коли їх потому хоронять батьки..
А чи хто запитує, як в тебе справи, Боже?
Чи з нами ще ти? І, як бути нам тепер?
Візьми нас за плечі, як більше ніхто не може.
Нам віра потрібна, страх вже давно помер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2022
"Я піду навчатись у військо країни,
щоб маму свою вберегти..."
Це просто слова однієї дитини...
Племінниці... ЧУЄШ ТАМ, ти?
А їй лише сім... У косички волосся,
без бантів - не хочеться їх...
І байдуже, тільки б спокійно жилося,
і чувся її дзвінкий сміх.
Весь день запитання про зброю і танки,
чи є у солдат вихідні...
А я тихо плачу чекаючи ранку,
збираючи сили на дні...
Вигадую гору цікавих історій,
щоб трішки прикрасити світ
її ще маленьких думок територій,
що вперто ладнають політ.
І хочеться мати в собі такі вміння,
щоб все відмотати назад,
щоб знищити того бездушшя коріння,
щоб зовсім не знати про "град"...
Я вірю коли ТОБІ буде сімнадцять,
не знайдемо й сліду війни...
МИ будемо щиро завжди посміхатись...
ТА ТОЧНО НЕ БУДУТЬ, вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2022
Знаєш, мені від того вже не болить,
аж надто часто люди знімають маски.
Їхня бездушність душить лише на мить,
далі ж все як в кіно: " грайте ще, будь ласка!"
Знаю, що кожен носить у собі своє
й точно не я наливала їм ту отруту,
що роздають, з когось просто струмками ллє...
"Боже, коли цей світ стане серцями чути?"
Знаєш, я все частіше читаю тих,
що на папері давно все і всім сказали,
й тих, хто без слів вище над нами стали,
чистими сходами йшли, без гаманців чужих.
Знаю, колись всіх нас розсудять там...
Це дещо інше, осуду й гніву схожих.
Ми ж промовчати зараз з тобою можем,
тихо підти, душі вберігши храм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2022
Мені мало зими, а тобі так бракує літа,
люблю білий сніг й миготіння нічних ліхтарів.
Ти чекаєш тепла, щоб босоніж піском ходити,
а мені б ніжний плед й оберемок красивих снів.
Щоб зрання за столом їх складати в одне горнятко,
щоб ділитися ними й шукати, якісь дива.
Підсвідомість часом нам диктує свої порядки,
ти не віриш у сни, то й нехай, це твої права.
Мені мало часу, щоб збирати слова у рими,
тобі мало його, щоб читати мої думки.
А життя поміж тим нишком ріже свої хвилини
і зникають вони, мов від диму легкі клубки.
Знаєш, мабуть колись, розгорнувши старі світлини,
буде безліч чому та байдужість, яка пора...
Головне, щоб разом ми гортали оті хвилини...
Взимку ж літо знайти не такі вже й складні дива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
Люди не одужують відразу
після загрубілих, брудних слів,
тануть у роках їхні образи,
гасне світло їхніх почуттів.
Їх лікують чиїсь інші звуки,
що не ріжуть простори душі
чи ж самі себе - піднявши руки,
витіснивши темні колажі.
Люди не відразу мають досвід,
він приходить з часом крізь роки,
не зважати на нікчемний осуд,
власні обираючи думки.
Дивом залишаються щасливі
з вперто точним контуром межі,
де своє вагоме й особливе,
а чуже лишається чужим.
Люди не одужують в задусі
дивних рамок, крихітних ідей,
їх лікує віра тих людей,
що лишились в паралельнім русі ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Різдвяні дива ходять тихо,
когось одягаючи в щастя,
від когось ховаючи лихо,
а іншим шепочуть: "все вдасться."
Різдвяні дива пахнуть домом
і чуються сміхом малечі,
свічками ялинок надвечір,
світлинами, ті, що на спомин...
Різдвяні дива ходять вчасно!
І нам нарікати негоже
в них кожен повірити зможе,
коли на душі стане ясно.
Коли все збираючи в руки
комусь віддаєш трішки більше:
і серця гарячого стукіт,
і ніжність своїм найріднішим.
Різдвяні дива - тепла казка
і ще одна спроба збагнути,
які обирати маршрути,
щоб Божу отримати ласку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021
Коли викликаєш "сто три"
зникає вчорашній крик
і все те до чого ти звик,
байдуже - іди бери!
Тоді серед ста речей
вдягаєш якийсь халат,
літають кутки кімнат
й обличчя чужих людей.
І світ із вчорашніх цін
стає на ваги нулем.
Позаду лишився дім,
думки з теорем і лем.
Спадаєш із таких висот
на перший абзац життя...
Палати не знані доти,
години не так летять.
А там за дверима хтось
тримає долоні вгору...
"Єдине б лише збулось -
чим довше побути поруч".
🙏❤
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021
Ти чуєш, поволі підходить зимова казка.
І десь у думках миготять кольори гірлянд,
у тихім чеканні надія на Божу ласку,
що гірші часи у минулому міцно сплять.
Двірники заметуть останнє опале листя,
яскравість його сьогодні втрачає міць.
Мрійливо мені снігопад вже укотре сниться,
реальність трима ж свою непохитну вісь.
Алеями ніч розсипає кришталю іній
і знаєш від того чомусь в душі тепло.
Загорнеш мене у обійми свої так сильно,
щоб в ніжності тій спокійно мені було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
Час лікує нам рани душевні й тілесні,
протікає крізь пальці, тягнеться в роки.
Він вирішує все, навіть те, що нечесно,
що мов карма життя нам дана з висоти.
Час стирає і так, він дарує безмежне,
розставляє усе на потрібні місця.
Ми ж у часі ростем, ми від нього залежні,
лише він зводить нас у великих містах.
Час зникає коли так бракує хвилини
і в секунді буває рятує життя...
Його мало, якщо поруч рідна людина
і багато у день співчуття й каяття.
Час не вернеш назад перевівши годинник,
стрілки мляво крути, але толку нема.
Він рахує за нас кожен подих людини,
він вимірює все і сваритись дарма,
він не чує... Іде, щось бере, щось дарує,
а от скільки піщинок лишилось - ніяк
не дізнатись і, мабуть, єдине дивує,
що ми часто його витрачаємо так
ніби жити нам вічно, ніби ще здоженемо,
десь, колись скажем слово вагоме одне...
Але час про своє все... І колись ми збагнемо,
що зникає він з кожним проведеним днем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021
Проводиш пальцями по склу, холодна мряка
змиває дрібно звідусіль вчорашній пил...
У відображенні дзеркал, чомусь "ніяка",
щось глибше душить, ніж завжди, бракує сил.
Занадто димно і вина порожня пляшка
по тілу тихо потече теплом, у скроні
не так вже тисне... Лиш слова забути важко,
такі терпкі, немов вино... А ще долоні...
Доросла дівчинко, поплач, лікують сльози.
Вчорашній досвід, часом, - щеблями у гору
і знаю завтра ти міцніше заговориш,
ввібравши в себе ту гірку сьогодні дозу...
Проводиш пальцями по склу, не лячна тиша
і вже не губляться слова, коли навпроти...
Ступаєш гордо, бо життя все ж кращих лишить
і теплим стане не його долоні дотик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
...А восени їй хочеться тепла,
щоб подихом зігрілися долоні,
терпкий глінтвейн і плед на підвіконні,
дощу струмочків з того боку скла...
Збирати листя паркових алей,
і безліч фото у його смартфоні...
Лишити поруч тих, хто завжди "взоні" -
з-поміж мільярдів, нібито людей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021
Я майже така, як ти, нічим не гірша,
а можливо й у чомусь краща, де є знання.
Бач, кожен в собі ладнає окрему нішу,
єдину з-поміж подібних до їх звання.
Ти мабуть у чомусь більший, коли про віру,
хоч часом в мені молитви ростуть зерном
та поруч тебе відчую таку довіру,
що слово моє міцніє легким теплом.
Ти, знаю, на кілька кроків за мене ближче
до слави, пошани, честі яскравих слів,
і я б не здолала й крихти твоїх мостів,
лиш тому, що тут потрібна, на ступінь нижче.
Я майже така, як ти - незначна людина,
із-поміж мільярдів інших подібних тіл.
Для когось чужа, як ніч, а комусь єдина,
хтось лишив мене, а хтось віднайти хотів.
І в цьому потоці руху, кого б послухать?!
Крізь час, а чи то розруху знайти ім'я
людини, що над усім має силу духу*...
Та правда, тут ще таких не стрічала я...
Над усім має силу духу* - мати вміння у всьому (ідеальна)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021
Як хочеш, ось тут забери своє -
красиві слова і безмежну тишу,
усе, що колись загубив чи лишив,
бери... Пробачай, маєм те що є.
Усе забирай: світлий день і ніч,
прозору до склянного тону браму,
що вперто стояла між нас. До храму
вже краще, ніж рватись крізь неї. Річ
у тім, що давно припадає пил
на ранки проведені разом, каву,
розвіяну вітром піщану славу
стосунків, яких час за обрій сплив.
Як треба бери, хай тобі твоє.
Коли б ще усе змити це водою,
із тіла, думок - скинути горою...
Лишити собі лиш саме своє...
Як хочеш іти, відрубай межу,
щоб більше ні кроку! І слів не треба!
Лишиться для нас одне спільне - небо...
На згадку розбитого вітражу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
Душа оголюється разом з тілом -
у розмовах нічних зникають маски.
Відверті слова... Говори будь ласка,
бо в світі проміння все надто біле.
У світлі проміння лягають тіні,
збираєш їх міцно в кулак, стираєш,
а ніч, ніби кожну ту грань ламає,
мов рамку, що втисли у неї... Ліній
між нас так багато, давай словами
лиш тільки нічними пропишем вічне,
так, буцім на лаві підсудних свідчим -
відверто-правдиво без блиску драми.
У сповіді ночі розмиє гордість
і сорому сліз не знайти чи сміху,
тоді не відчуєш отого вдиху,
що часом страху видає убогість.
"Душа оголилась, а завтра???" - Завтра,
ти знаєш, не рушить зненацька стеля.
Можливо, лишень поміж нас дуелі
зійдуть на ніщо, як схолола ватра...
І часом, якби до рання не спати,
ми б стали на добрий шматок рідніші...
Не тямивши дива за інших інші.
Оголивши душу, зламавши ґрати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
Хотіла облишити це писання,
щоб вітром гуляли тяжкі думки,
щоб рими забути й нічні рядки
змінити на тепле й глибоке спання.
Щоб спокійно так - лягла і сопеш,
забувши, що десь у душі шкребеться -
чиєсь чи своє, щоб не ранить серце,
бо часом до сліз ті слова несеш.
Хотіла облишити, як той кіт,
дрімати на кожній зручній канапі,
щоб рій тих думок залишить на мапі
і забути де, щоб затерся слід.
До вчора терпіла. Зганяла з плеч
ті роздуми: " бути чи не бути?..." ;)
Та мов наркотик, уже надвечір,
писала своїм словам маршрути.
Хотіла спати... Сміялась з того -
лічба слонів не рятує зовсім...
В блокноті тихо лягала осінь,
тим словопадом з безсоння мого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021
Так люблю ті ранки, що можна поспати,
не квапитись гори долати...Лишень,
в ті ранки люблю прокидатись о п'ятій,
щоб часу набрати ще більше на день.
Щоб світ малювати, або ж споглядати
дива, що створила вже інша рука.
І знаєш, буденність, що досить легка,
заслуга творців, що хотіли віддати.
Щось надто своє, що лилося за вінця,
що крила ростило між ребрами десь...
Хоч, мабуть, ті крила у добрих сердець,
бо світлом лягають на чистій сторінці.
Й нема тому краю... Початок десь був...
Творців надихали такі ж невгамовні;
цей світ за вікном надихав, безумовно -
хтось бачив в нім більше, хтось більше в нім чув...
Так люблю ті дні де безмежжя годин,
щоб встигнути кожне творіння спіймати,
утримати тут і хоч трішки віддати,
тому, хто чекає в задумі один...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2021
Чужими дорогами їхати вкрай цікаво,
в чужому житті нам легше й простіше йти,
страхи там не ті: ні образ вже нема, ні слави...
В чужому житті є вміння "кудись" рости.
Чужими дорогами ноша легка, і віра
незламно тримає кожну болючу мить.
В чужому житті вже не має лихого звіра,
що душу дере і вперто, десь тут, сидить...
Там іноді просто так, - "нам" таки видніше,
бо ж "нам" панорамні вікна відкриті всі...
Та світ тих життів, часом аж настільки інший,
що губить в глибинах світло... То ж, мабуть, стій!
Хоч кожен зіграє сотні разючих ролей -
чужими дорогами пройде свої шляхи.
Можливо і знайде знаки усих паролей,
або ж розіб'ється вщент і від чужих лихих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
Маленькі дрібниці великого щастя -
це зовсім не кава у ліжко зрання
і навіть не почесті, гучні звання,
це щирі слова і цілунок в зап'ястя.
Смішні подарунки і теплий пиріг,
прогулянки парком чи затишок лісу,
пахучі долоньки, цукерками звісно,
світлини старі, що так вміло беріг...
В маленьких дрібницях - кохання і сум,
та зустріч тримка і болюче прощання,
чиєсь особливо вагоме зізнання,
що іноді душу торкає, мов струм.
Збирай його вміло з усього й завжди,
у скриньку, мішок - по крупинці... Ділися...
Хоч комусь те щастя і справді дрібниця,
велике ж з малого зростає... Зажди...
Великого щастя торкнеться душа,
коли віднайти його в собі зуміє...
І кожен збере, що насправді посіє,
і прийде тому, хто по собі лишав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Знай, коли тебе я люблю
стають за спиною крила,
я маю надсилу духу
і світ мене манить: "йди".
Я в собі зневіру гублю,
ладнаю міцні вітрила,
що схоплять стежини руху,
піднявши мої сліди...
Коли мене ти кохаєш
в словах і обіймах ніжних,
мій світ відчиняє вікна
у простір без дивних меж,
я в собі немов зростаю,
хоч ми у колонці грішних,
де сотні ж таких безрадних,
що прагнуть любити теж.
Коли я на тебе злюся,
спиняється світ довкола,
зникають тендітні мрії
і ніжність моїх думок.
Знайди в собі сили зрушить
моє хвилювання словом,
бо в тім чоловіча сила -
зробити назустріч крок.
Коли я тебе дратую
ти маєш збагнути Всесвіт,
жіночих гормонів грання
й буденність цього життя.
Бо як, коли я відчую,
що ти не мені озвешся?
У чому ж тоді кохання
і серця твого биття?
Коли світ зупинить подих,
твого чи мого цвітіння,
тоді вже на цих сторінках
порожні гучні слова...
Лишиться на згадку сполох -
душі особливе вміння...
І лячно, бо час по ріках
все швидше чомусь сплива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
Не шукай мене в них - я інша,
ні не краща лише особлива,
не порівнюй - бо надто щаслива,
хоч правий, у чомусь я грішна.
Когось вабить безмежжя тиші,
мене ж манить величність неба.
Мені більше, ніж іншим треба,
бо я більше за всіх залишу...
Не шукай мене в них, хоч часом
нас лікують чужі обійми,
помилки ми цінуєм власні
загубивши вагоме "стіймо".
Нам високе дарує крила,
і тепло підіймає ...жити...
вже навчилась зібравши сили
не волію тебе спинити.
Не шукай в мені інших, знаєш,
в мені надто себе багато,
і я більшого справді варта...
Відпусти... Бо коли тримаєш
у задусі стискає груди,
а життя то просторі вікна...
Я малюю стежинки віку
де коритись, пробач, не буду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2021
Лише б не запізно дістатись до щастя,
щоб змога була ще його огорнути
і з ким поділитись, кому підморгнути,
та щоб у кишенях ще років із двадцять.
Лише б не запізно збагнути, що кроки
до когось ведуть, а від інших втікають
і поки слова захололі дрімають,
минають для слів тих відведені роки.
Лише б не запізно про мрію згадати.
Значну чи мізерну - важливо здійснити
і хоч на годину тим душу сповити...
Буває за мить усе ладний віддати.
Лише б не запізно постукати в двері,
зробити дзвінок, обійняти, зустріти.
Навчати дітей, але вміти, як діти
любити й радіти без зайвих критерій...
Лише б не зарано поставити крапку
ще там де писати в дві сили потрібно,
і хоч без абзаців, розсипано, дрібно...
Й читати того хто полишив вже згадку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
Розповім тобі дивну казку,
що мене розбудила зранку,
вона сіла на край фіранки
й гріла ніжки ввімкнувши праску.
Варіант, як мені не дуже
бо ж рахунки прийдуть на світло,
але раптом усе розквітло,
на платіжки лягла байдужість.
Поливала на вікнах квіти,
малювала сердечка й стріли,
потім ближче таки підсіла,
пила каву... і ми, як діти
реготали на кухні нишком
про амурні буденні справи...
Вона трішки хотіла слави,
щоб про неї писали в книжках.
Я їй дала маленьке слово,
що колись у віршах напишу
про казкову любов і лишу
всім на згадку ось цю розмову.
Казка мріяла про акторів,
вибирала сюжети вперто,
дивувала її відвертість
і мрійливість отих просторів.
Дарувала слова тендітні,
загортала в долоні ніжність,
в ній була неосяжна вічність,
що теплом зігрівала літнім.
Як на мене - амурний геній,
а не просто ранкова казка...
Десь по черзі вмикались праски,
у віконцях зникала темінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
Це ж треба так закутала зима,
пухнастим - білим, аж по самі вуха.
Мабуть стомилось небо мене слухать:
"Так хочу снігу, а його нема."
Зібрали там засідання святих!))
За круглий стіл - хто хімію вивчає,
як сніг створити кожен чітко знає,
та щось пішло зовсім не так у них.
Виходив дощ, туман і зорепад,
а сніг ніяк, не вистачало духу...
Химерний кіт (святих) усе пронюхав
і ніченькою зплутав все підряд.
На ранок вуаля - мете з небес,
і вдень мете, і ввечері, по колу...
Святі рахують збитки, як ніколи,
і мріють зупинити цей процес.
А на землі ну точно не до них...
Цікаво лиш, кота не будуть бити?
Хоч я йому вже ладна заплатити,
щоб часом рятував своїх святих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Різдвяна зірка і молитва.
Сім'я, кутя, вечеря тиха -
ось так усе зникає лихо.
Лише солдатів грізна битва
на серці каменем лежить...
Порожнє місце за столом.
Усе наповнене Різдвом,
коли чатують кожну мить.
Коли цінують, бережуть -
у спокої стрічають ранки
і не втискають дні у рамки,
кохають, мріють і, живуть...
Яскрава зірка та молитва.
І віра, що таки з Різдвом,
усі зберуться за столом,
останню завершивши битву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021
Це не входило в його плани,
за вікном розсипати сніг.
Хуртовини із ста доріг,
він не кликав, запрягши сани.
І не прагнув ось так, як всі,
не хотів, щоб було, як звично.
Лише щиро везіння зичив
і цікавих гламурних снів.
Лив у келихи терпкий дим,
притаївши п'янке ігристе,
дав у руки сторінки чисті,
щоб писали самі... та з ним...
Марив стати новим по суті,
не за звичкою - бо вже час.
Ладен він ще прийти не раз,
щоб його все ж змогли почути.
"Новий рік не про когось... десь...
Починай щось нове із себе,
як в тім є хоч мала потреба,
й поки час не добіг увесь."
будь класним))) - рядок від сина))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021
Світ чарівний в заторах доріг...
Хтось малює на вікнах сніжинки
і в чеканні своєї зупинки,
марить дивом, що випаде сніг.
Я грайливо тримаю кермо,
розглядаю фарбовані нігті...
Час затих. Він відмовився бігти...
Рідко так, коли ми стоїмо.
Ловлю погляд. Всміхається... Мить,
теплий подих на скло, знак питання,
дивні смайли, сердечка, прохання...
"Ти нахаба)"... пишу... смайл летить...
Збайдужіла гримаса за склом.
Знову подих - яскрава усмішка...
Хтось минає наш месенджер пішки,
ми ж заручники... Пахне різдвом.
Десь у душу закралася казка...
І цей милий з маршрутки актор,
його теж не бентежить затор,
в нім щось є, загравання чи ласка.
Він кумедний... Я тисну на газ,
на прощання махнувши рукою,
смайли сипались ще за спиною,
витираючи скло в котрий раз.
Світ чарівний... Маленькі дива
ми несемо самі, хто як може...
Вії раптом сніжинка тривожить,
гріють душу вже стерті слова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2020
Коли випаде сніг, місто згубить сліди метушні,
огорнеться бульвар у м'яке і пухке покривало.
Вона зробить глінтвейн і тепло розіллється зухвало,
втамувавши думки, що сльозили, а нині смішні.
Коли випаде сніг, у гірлянди вдягнуться шибки.
Хтось, колись так схотів розбавляти усе чорно-біле.
Їй здається зима, хоч сувора та надто несміла,
має пряжу, в якій, лише білі і чорні нитки.
Коли випаде сніг, вона знову напише листа.
Раз на рік, як і всі, хоча так їй далеко не вісім.
Дивна, вірить у те, що отримає той в закуліссі,
бо ж ця магія в ній оселилась колись неспроста.
Щось напише своє, і дарунків захоче своїх:
трішки більше тепла і надії для тих хто схилився...
Сніг впаде, щоб цей світ, чогось ніжного в нього навчився...
Щоб зігрілась вона, за вікном у обіймах твоїх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
День колись починав все вперше,
хтось велів йому тут ступати,
він так боязко йшов від хати,
ледь від того страху не вмерши.
Знав увесь розпорядок зміни,
заучивши його до зерен:
мав тут бути таким мізерним,
а ось тут підіймати стіни.
Десь світити палючим сонцем,
за версту ж розливати зливи,
бігти полем, зривати сливи...
Зачиняти чиєсь віконце...
День трудився щосили й духу,
втілив, мабуть, з півсотні планів.
Навіть довге бурчання слухав.
Хоч, поправді, оте бурчання
віднімало і час, і віру,
бо ж старався він ще з порогу,
оминувши тяжку дорогу,
що прямісінько йшла до прірви...
Він у кожну дрібну шпаринку
зазирав, утішав... Рішуче
двох привів на одну зупинку,
закохавши - блаженна участь...
Ніби кинув у грунт насіння,
знав, що буде із того диво...
Він хотів, щоб його уміння
проросло, і тоді, можливо,
ще про нього колись згадають.
Запаливши свічки надвечір,
огорнувши у ковдру плечі,
він почує її: "кохаю..."
День уперто гортав години.
Йому часом ставало млосно,
від лікарень такий був острах,
там ціну віддають хвилині.
Там надії сягають світу,
дітлахи зазирають в очі...
Його ранив найтяжчий злочин,
загасити маленьке світло...
День пройшов незбагненні далі,
стер три пари чобіт, стомився...
Він навчав, рятував, молився,
міцно так пригортав скрижалі.
І йому було так важливо,
прочитати у книзі свідчень:
"Це найкращий був день за вічність!
Це був день, з-поміж тих, щасливих..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
Відчиняю на розпах вікна,
щоб впустити осінню ніжність,
серед цього стрімкого віку
в ній своя особлива вірність.
В ній чиїсь незабутні тіні
і твої митушливі кроки...
Шум дощів навіває спокій,
наливає в горнятко ліні.
Містом листя мете вітрисько,
щось його розігнало зранку,
кріпить лист на віконну рамку
і втікає на землю низько.
Бешкетує і злиться, мабуть,
що працює сьогодні в зливу,
я ж на нього дивлюсь щасливо
і так хочу його погладить.
Пригорнути, налити кави,
щоб зігріти, а ще почути,
чом ламає чиїсь маршрути
і шукає для себе слави.
На екрані світлин чекає
про свою клопітку роботу...
Він хотів вихідну суботу,
а натомість бульвар змітає...
Осінь ніжно стікає з неба,
підвіконня манить присісти
і блукати думками містом,
зачекавшись ось тут на тебе.
Шкода лиш, що змокріло листя
так хотілось його зібрати
і почувши всю точність мантри
по осінній дорозі плисти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020
Ти чуєш, це Осінь. Вона норовлива хоч ніжна.
Поглянь, як ступає вузькою стежиною дня.
У ній є щось власне, високої почесті гідне,
лише погляд один - марсала терпкого грання.
В ній фарби бринять, у пристрасть фарбуються губи
і скромна вуаль ховає вчорашні сліди.
Гримує печаль, ворожить думками: "чи любить?"
Штовхає й манить, зникає і просить: "знайди."
Ти знаєш, вона не терпить покірливих зроду,
властива їй гра і чесні у неї призи.
Торкнеться душі - утримай щасливу нагоду,
а зрадиш її не пустить дрібної сльози.
...Милується з веж просторами свого паланку,
уперта й легка, у ній безкінечнісь думок...
Зустрінеш її у бронзі холодного ранку.
Зчитаєш її з пожовклих, крихких сторінок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
Буде море і келих вина,
довгі бесіди не телефоном,
там буденне зупиниться коло,
бо будильників звуку нема.
Трішки димно і гори думок,
потривожать іх іноді хвилі,
розганяючи вічності милі,
хоч і вічність вона ніби крок.
Буде білий крізь пальці пісок,
а на ранок терпка прохолода,
лише дні метушаться, так шкода,
прив'яжи їх ось тут, до гілок.
Блискіт фар і улюблений хіт,
замальовані в пам'яті миті,
нічне море у келих налите
і розмитий на березі слід...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
Вже трішки доросла. Собі молодій посміхаюсь.
Уперта й відверта, бо легше - все прямо й без бруду.
Життя щось ладнає та я по-своєму пручаюсь,
не хочу, як інші, як в інших не хочу й не буду.
Так дещо зухвала, до тих, що без дозволу в душу,
хоч часто на грубість долоні стискаю до болю...
Для мами маленька... Для сина всі камені зрушу,
та й він, як дитину, закриє буває собою.
Я трішки щаслива, та голосу в щасті не треба,
своє заховай, і замки навісні начепи...
Хоч плачу ночами, вдивляюся часто у небо,
і ще не навчилась, ось те, що болить відпустить.
Для тебе красива... Хоч сиве фарбую волосся,
не люблю підбори, яскравий не мій макіяж.
Я часто мовчу, щоб почути чиєсь відголосся
І читаю людей, яких відкарбовує стаж.
Я знаю про себе не скажеш так гарно, як люди,
бо й справді чиїсь, в рази виростають гріхи...
Вже трішки доросла... Життєві шукаю етюди.
На радість тобі усі подолаю страхи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
У кожного в цім світі власний світ,
у кожного із вікон своє сонце...
Комусь важливо бачити політ,
комусь летіти... Інші, незнайомці,
у своїм світі вічне щось несуть
і мабуть їм від того таки сила...
Бач, маю думку, виростають крила,
коли твій світ знайде у чомусь суть.
Хтось має світ молитви й сповідань,
у іншого прокляття і зневіра,
і він не знає тому всьому міри,
і кожен ворог... Хтось шукає грань
серед зірок і чисел, все рахує.
Бо світ такий - чатує свою лань...
І скільки ще світів таких існує?
Хтось світ наповнив квітами. Вони
дарують втіху, і краса довкола
зімкнулась тихо в неосяжне коло
та не бентежить подих від зими.
Одним важливий спокій за столом,
а інших тішить вкотре оковита
і байдуже, що зовсім драна свита,
що діти не огорнуті теплом.
Чийсь світ німий... Незримий серед фарб
та дух у нім змагається за право...
Він надихає! Та хіба ж цікаво,
комусь буденне, мати такий скарб.
Цей дивний світ у кожному вікні...
За безліччю дверей нові актори.
Світи чиїсь немислимі мені,
Комусь мої негадані простори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
Усьому час свій, місце і причина.
Для когось межі, інші ж на межі,
хтось тішить нас, хтось ріже з половини,
комусь ми рідні, рідним ми чужі.
Все випадкове ні не випадковімть -
дарунок долі чи невдалий жарт,
життя дарує зустріч серед втрат
і пише тихо найсильнішу повість.
Все має сенс. У злетах чи падіннях
знаходять друзів, інші ж ворогів...
Хтось все ще проклина своє коріння,
комусь для вдячності бракує днів.
Все має зміст... В читанні пізнається
величність чи мізерність авторів...
Всьому свій час... І лише тим вдається,
хто має все збагнути з поміж слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Положиш в долоні сонце,
щоб душу зігріла трішки,
маленьке, а ще смугасте
таке вже воно твоє...
Колись я розкажу донці,
що варто ходити пішки
і зовсім не страшно впасти,
бо ти поруч мене є...
Малюєш мені усмішку,
коли нагорнулись сльози,
бо знаєш, що так буває,
в якісь особливі дні.
Хоч каву не носиш в ліжко,
як я не читаєш прози
та сина завжди навчаєш,
що мами добріють в сні.
Що мамі вже час спочити
і щось солоденьке з'їсти,
що більше таких не буде
жінок у його житті.
І знаєш так легко жити,
бо є поруч кого сісти,
схилитись кому на груди...
Бач, істини всі прості...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Обійди стороною заздрість
та за приклад візьми сильніших,
коли серце огорне слабкість,
нарікати не смій на інших.
Загартує життя мов камінь
та в душі не гаси надії,
бо вона найсильніша з храмів,
та душа, що стерпіти вміє.
Обійди стороною бідність,
бідність вчинків і певне слова.
Ти в собі віднайди ту гідність,
що тримати тебе готова.
Знайди сили ставати кращим,
не за друга, себе вчорашнього...
Не з роками ти будеш старшим,
а з умінням підняти слабшого.
Обійди стороною осуд,
не зносивши чужого горя
І наповни порожній посуд,
пригорнувши того хто поряд...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
Якби зупинити ріки,
Щоб всю каламуть віддали,
он ту, що згортали дружно,
завзято з усих воріт.
Хіба ж, люди, ми каліки?
Чи мізки давно зів'яли?
Та було б на разі слушно,
нам жити три сотні літ.
Щоб в тому лайні по вуха
і ми, й наші вже онуки,
і їхні онуки, мабуть,
тонули й на саме дно.
Нам враз би промило очі
і стали б на місце руки...
Не було б ось так байдуже,
начхати і все одно...
Якби зупинити ріки...
Із лісу дмухнути вітру...
Ввірватись у наші вікна,
прикути всим брудом тим...
Які б ми шукали ліки?
Згадали б кінцеві титри...
І, мабуть, уже до віку,
кляли себе словом злим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2020
Кохання вмирає тихо,
або ж галасливо б'ється.
Шукає собі куточок
в кімнаті її душі.
І знаєш, єдине прикро,
вона вже не так сміється...
Та, мабуть, на ступінь вища,
тримає тяжкий важіль.
Віднині відверті поруч,
а інші, не так цікаво...
Довіру втрачає слово,
бо скільки довкола слів?!
Кохання вмирає тихо...
Хоч, певне, не в тому справа.
Вона цінувала спокій...
А вогник поволі тлів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
Ти їдеш собі за місто,
бо там зачекалась мама...
Накрите зростає тісто
і борщ на плиті кипить...
Усе набуває змісту...
Комусь будувались храми,
для тебе ж цей храм у домі,
де кожна цілюща мить.
Ти їдеш собі за місто,
вділивши оту хвилину,
забравши рюкзак тривоги
і гору всіляких справ,
аби пригорнути міцно,
єдину свою людину,
що пройде усі дороги,
аби ти ще ближчим став.
Ти їдеш собі за місто...
І борщ той найкраща страва,
і ти смакувати будеш
та схочеш додати ще...
Ти їдеш, бо з нею поруч
ладнається кожна справа,
тривоги змиває серце
весняним рясним дощем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020
На моєму узбіччі танки,
я не можу пройти бо міни...
Затискають колючі рамки
недожитих життів руїни.
Запалила вже соту свічку,
а від болю не гасне рана.
Комусь славу б здобути вічну,
в когось свита остання рвана.
Мати Бога молила, вила...
Лікувати не має статків...
Син єдина опора й крила...
А у них наразу все гладко.
Проплатили за нову зброю,
гради, міни, гучні гранати...
Їм твоєю б таки рукою,
ось ще трішки землі забрати.
Схаменіться, протріть вже очі,
нагулялись в царів могучих.
Прибиріть свої лапи вовчі!
Відверніть свої очі злючі!
Чи вам люди забракло волі?
Чи в проклятті живеться тепло?
Ви кому віддаєте долі?
Обираючи щораз пекло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020
Я так люблю книжкові магазини,
у них свій власний дивний аромат.
Там стоси свіжих, щойно з друк машини,
гарячих ще і складених у ряд.
Їх сторінки хрустять немов скоринка,
а літери ще тільки підійшли,
у кожної своя п'янка родзинка,
манять, лиш тільки б мимо не пройшли.
Люблю ту здобу довго вибирати,
читати зміст закритої душі.
Гортати кожну, поглядом блукати,
без зайвої важкої митушні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
"Як бути відважним, кмітливим, завзятим?
І скільки ще років тут має минути,
Щоб міг я найкращим пожежником стати?"
Мій брат не давав мені вчора заснути.
Знайшов в інтернеті жахливі картинки,
Де бідні звірята в спекотній задусі
І все торочив про одне без зупинки:
"Я буду пожежником! Я не боюся!
Навчуся, як тато автом керувати,
В спортзалі гантелі усі я осилю.
Мені ж доведеться людей підіймати,
Це ж знаєш, яким маю бути я сильним."
Створив він затори з автівок в кімнаті,
Завив, як могуча пожежна сирена
І мчав до дивана, мене рятувати,
Бо ж там все палало, така ось вам сцена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020
Лиш білими квітами поле засію
І буду чекати, щоб влітку розквітли.
Спекотної ночі на нім буде світло,
Так ніби у літо хтось снігу навіяв.
Там ніжно цвістимуть ромашки і маки,
Ти бачив їх в білім, тендітнім цвітінні?
Зірки розсипатимуть відблисків тіні,
Це будуть лиш їхні казкові ознаки.
Лиш білими квітами - море із піни,
Купатися в них всі охочі захочуть,
А я милуватимусь з ранку до ночі,
На їхню красу незрадливо покірну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020
"Як бути відважним, кмітливим, завзятим?
І скільки ще років тут має минути,
Щоб міг я найкращим пожежником стати?"
Мій брат не давав мені вчора заснути.
Знайшов в інтернеті жахливі картинки,
Де бідні звірята в спекотній задусі
І все торочив про одне без зупинки:
"Я буду пожежником! Я не боюся!
Навчуся, як тато автом керувати,
В спортзалі гантелі усі я осилю.
Мені ж доведеться людей підіймати,
Це ж знаєш, яким маю бути я сильним."
Створив він затори з автівок в кімнаті,
Завив, як могуча пожежна сирена
І мчав до дивана, мене рятувати,
Бо ж там все палало, така ось вам сцена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864796
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020
"Як бути відважним, кмітливим, завзятим?
І скільки ще років тут має минути,
Щоб міг я найкращим пожежником стати?"
Мій брат не давав мені вчора заснути.
Знайшов в інтернеті жахливі картинки,
Де бідні звірята в спекотній задусі
І все торочив про одне без зупинки:
"Я буду пожежником! Я не боюся!
Навчуся, як тато автом керувати,
В спортзалі гантелі усі я осилю.
Мені ж доведеться людей підіймати,
Це ж знаєш, яким маю бути я сильним."
Створив він затори з автівок в кімнаті,
Завив, як могуча пожежна сирена
І мчав до дивана, мене рятувати,
Бо ж там все палало, така ось вам сцена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864792
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020
"Як бути відважним, кмітливим, завзятим?
І скільки ще років тут має минути,
Щоб міг я найкращим пожежником стати?"
Мій брат не давав мені вчора заснути.
Знайшов в інтернеті жахливі картинки,
Де бідні звірята в спекотній задусі
І все торочив про одне без зупинки:
"Я буду пожежником! Я не боюся!
Навчуся, як тато автом керувати,
В спортзалі гантелі усі я осилю.
Мені ж доведеться людей підіймати,
Це ж знаєш, яким маю бути я сильним."
Створив він затори з автівок в кімнаті,
Завив, як могуча пожежна сирена
І мчав до дивана, мене рятувати,
Бо ж там все палало, така ось вам сцена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864791
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020
"Як бути відважним, кмітливим, завзятим?
І скільки ще років тут має минути,
Щоб міг я найкращим пожежником стати?"
Мій брат не давав мені вчора заснути.
Знайшов в інтернеті жахливі картинки,
Де бідні звірята в спекотній задусі
І все торочив про одне без зупинки:
"Я буду пожежником! Я не боюся!
Навчуся, як тато автом керувати,
В спортзалі гантелі усі я осилю.
Мені ж доведеться людей підіймати,
Це ж знаєш, яким маю бути я сильним."
Створив він затори з автівок в кімнаті,
Завив, як могуча пожежна сирена
І мчав до дивана, мене рятувати,
Бо ж там все палало, така ось вам сцена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864789
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020
"Як бути відважним, кмітливим, завзятим?
І скільки ще років тут має минути,
Щоб міг я найкращим пожежником стати?"
Мій брат не давав мені вчора заснути.
Знайшов в інтернеті жахливі картинки,
Де бідні звірята в спекотній задусі
І все торочив про одне без зупинки:
"Я буду пожежником! Я не боюся!
Навчуся, як тато автом керувати,
В спортзалі гентелі усі я осилю.
Мені ж доведеться людей підіймати,
Це ж знаєш, яким маю бути я сильним."
Створив він затори з автівок в кімнаті,
Завив, як могуча пожежна сирена
І мчав до дивана, мене рятувати,
Бо ж там все палало, така ось вам сцена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864788
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020
"Як бути відважним, кмітливим, завзятим?
І скільки ще років тут має минути,
Щоб міг я найкращим пожежником стати?"
Мій брат не давав мені вчора заснути.
Знайшов в інтернеті жахливі картинки,
Де бідні звірята в спекотній задусі
І все торочив про одне без зупинки:
"Я буду пожежником! Я не боюся!
Навчуся, як тато автом керувати,
В спортзалі гентелі усі я осилю.
Мені ж доведеться людей підіймати,
Це ж знаєш, яким маю бути я сильним."
Створив він затори з автівок в кімнаті,
Завив, як могуча пожежна сирена
І мчав до дивана, мене рятувати,
Бо ж там все палало, така ось вам сцена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864787
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020
"Як бути відважним, кмітливим, завзятим?
І скільки ще років тут має минути,
Щоб міг я найкращим пожежником стати?"
Мій брат не давав мені вчора заснути.
Знайшов в інтернеті жахливі картинки,
Де бідні звірята в спекотній задусі
І все торочив про одне без зупинки:
"Я буду пожежником! Я не боюся!
Навчуся, як тато автом керувати,
В спортзалі гентелі усі я осилю.
Мені ж доведеться людей підіймати,
Це ж знаєш, яким маю бути я сильним."
Створив він затори з автівок в кімнаті,
Завив, як могуча пожежна сирена
І мчав до дивана, мене рятувати,
Бо ж там все палало, така ось вам сцена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864786
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020
Як подолати цей тяжкий недуг?
І чом мені на те не має сили?
До долу гне, жбурля і бач, як хилить,
Мов по камінню я тягну свій плуг.
Здобула все, і владу, й визнання,
Достаток маю (і не маю його),
Хоча би Бог дав чоловіка злого,
Щоб не тягло до шопінгу щодня.
Щоб наказав не тринькати грошей,
Забрав картки, готівку і автівку,
Щоби купив буресеньку корівку
І повен хлів курей, гусей, свиней.
Щоб поле він засіяв буряком,
Звелів мені сапати ті гектари,
У мріях, щоб я бачила Канари
І спала міцно, тихим, мертвим сном.
Я б до крамниць не мала сил дійти
І захотілось так борщу і сала,
Я певна, що б навік щаслива стала
Й не було б часу зрозуму зійти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020
Не маєш бути ти кращим всіх,
чи ж перевершити тобі гожого,
і подолати непереможного,
щоб полюбитися ними міг.
Не маєш стати єдиним тим -
надійним, вірним усім і кожному,
хоч в різні руки одне положимо,
приймають різне. І знай "святим"
не всі сьогодні схиляють голови,
бо кожен цінність свою несе,
і навіть в русі, що по шосе,
комусь завадиш промчати колами.
Не маєш бути зручним, гнучким,
бо в судний день не усі помилують,
бач є такі, що твоєю ж силою,
тебе зітруть, хоч би був яким.
Не маєш знати з усіх джерел,
але навчатись при змозі в сивого,
і не вдавати таки щасливого,
а бути тим, ким ти є тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020
В кишенях вітер, а мені б квітів купити... Чуєш?
В моєму світі вони єдині сплітають суть.
Це знаєш, ніби крилатий витвір, якщо малюєш,
Бо ми, як діти, коли щось вабить - не каламуть.
В кишенях вітер, а я б алеї розфарбувала,
Із ніжно-білих, або ж бузкових, рожевих хмар.
Сиділа б тихо, і мабуть довго б таки чекала,
Коли б створили, тендітний звісно, квітковий храм.
В кишенях вітер, і то не смуток, як підеш лугом,
Знайдеш тих квітів, за безцінь, тільки не сполоши.
Та мабуть, знаєш, щоб залишитись навіки другом,
Візьми їх трішки та й по кімнаті розпороши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2020
Які вони, жінки за тридцять?!
Одні заміжні, інші ні,
У час журби вміють журиться,
Де смутку час, вони сумні.
Жінки за тридцять мають досвід,
Давно борщі у них смачні,
Вони вставати вміють вдосвіт,
Ночей не спати в дні тяжкі.
Жінки за тридцять вже жартують,
Про вік, коханців і життя,
Ще сукні звабливі купують,
Вже цінять щирі почуття.
Жінки за тридцять давно мами,
Є й ті, що марять ними стати.
Своїми ніжними руками
Можуть зігріти... ляпас дати...
Які вони, жінки за тридцять?!
Відверті, стримані чи ні?!
Уміють в горі веселиться
І на одинці не одні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Я пишу вірші, видершись на хмари,
Бо знаєш краще пишеться здаля...
З благословення Божого чи кари,
Та день поволі рухає знуля.
Я пишу вірші... Поміж тихих вулиць,
Вдивляюсь пильно, бродить чорний пес.
Спросоння місто трохи потягнулось,
Кудлатий ж марить кісткою з небес.
Я пишу вірші... Чую пообіді,
Біля підїзду, з двору шум і гам...
Сварились чемні, мирливі сусіди,
А хтось їх постив нишком в інстаграм.
Я пишу вірші... Місто закипіло,
Кільцем надвечір кинувши маршрут,
В турботах сонце трохи згодом сіло...
А я пишу... Так зручно мені тут...
Я пишу вірші... Ліхтарем смартфону
Собі свічу... І знову дивний пес...
(- Вже злазь, кумедна, хмари не вагони...
Хоча й бредуть по коліях небес.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2020
Я колядок не учила,
Бо багато мала справ,
Та у Бога попросила,
Щоб він щастя всім нам дав.
Щоб приніс до цього дому,
Миру, затишку, тепла,
Щоб не знали більше втоми
І щоб радість тут жила.
На столі, щоб мали вдосталь,
І для себе, й для гостей,
Щоб ще років зі сто поспіль
Вам лиш радісних вістей.
Із Різдвом вас, посміхніться,
(Бо ж Різдво всім до лиця.)
На гостини не скупіться,
Щось несіть до гаманця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2020