| Сторінки (6/508): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Не бросайся из крайности в крайность.
Снова истину ищешь в вине.
И не можешь поверить в реальность,
утопая в мирской суете.
Слышишь рокот волны набегающей.
Пролетая над пропастью дней
ты бредешь, словно путник блуждающий
по судьбе то чужой, то своей.
И когда вдруг охватит стихия,
ты владеешь одной лишь мечтой,
что придёт долгожданный Миссия,
и прибудет с тобой и со мной.
Не бросайся из крайности в крайность.
От бессилия шаг до борьбы.
На куски рвёшь утопий фатальность
и живёшь от мольбы до мольбы.
Открывается звёздная бездна
Бесконечных, великих миров.
Ты предчувствуешь, как тебе тесно
в этом мире реалий и снов,
в этом мире запутанных слов,
в этом мире непрочных основ.
Ветра шквал паруса распрямляет.
Рулевой твой укажет путь.
Только Промысел Божий знает,
где на этом пути повернуть,
и подскажет в чём жизни суть.
Не бросайся из крайности в крайность.
Человеку призыв не пустой.
Свято веришь в свою гениальность
и в рулетку играешь с судьбой.
С каждым часом и днём снова в бой
ты вступаешь с самим собой.
Дерзкий, умный человеческий рой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297011
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.11.2011
Используй силу мысли
ты в позитивном смысле.
Не унывай и будь самим собой.
Пройдут твои тревоги,
волненья, а в итоге
ты встретишься лоб в лоб с своей судьбой.
Люби и будь любимым
и оставайся сильным.
Питай надежду, веру и любовь.
Живи себе с уютом,
твори добро кому-то
и повторяй как заклинанье вновь.
Я сильный, полон веры,
смелей возьмусь за дело
и до конца роботу доведу.
Не счесть порой препятствий,
но переполнен страстью
достигнуть цели в этом же году.
Сомненья если точат,
и так везёт не очень,
и думаешь свернуть с пути назад.
Обдумай, чего хочешь,
быть может план не точен.
При ловле блох спешат, так говорят.
Что ж не спеши, обдумай
Какой начальной суммой
Твой план будет реально подкреплен.
Тогда берись за дело
решительно и смело
и заработай первый миллион.
Спокойствие дружище
ты истину отыщешь,
лишь приложи терпение в труде.
И в пониманье чистом
будь чуть авантюристом
и никогда не сгинешь в нищете.
Используй силу мысли
Ты в позитивном смысле.
Не зарывай, а проявляй талант.
Вооружайся знаньем
и укрепляй сознанье,
и без сомненья станешь ты богат.
Запомни одну фразу,
- успех придёт не сразу,
но трудности старайся превозмочь.
Включай воображенье
и до изнеможенья
тверди как заклинанье день и ночь.
Я сильный, полон веры,
смелей возьмусь за дело
и до конца роботу доведу.
Не счесть порой препятствий,
но переполнен страстью
достигнуть цели в этом же году.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296456
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.11.2011
Наглухо закрою дверь в прошлое.
Ветром времени развею сомнения.
Брёл по жизни от простого - к сложному,
Без упрёка и без сожаления.
И, живя, здесь в пространстве времени,
И любя всё на свете живущее,
Жал я часто колючие тернии,
Углубляясь в проблемы сущие.
А, судьба моя с Солнцем разлучница,
Ниспошли мне скорей избавление.
Ты, Любовь моя, - Верная спутница,
Ты мой Свет, и моё Вдохновение.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296309
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.11.2011
***Холодіє серце та стигне мова***
Холодіє серце та стигне мова
і не бачать люди вже світла,
та й не чують живого слова.
Загубилась раптом Віра,
та й Любов мов та голубиця,
живе в клітці цього світу,
та й на волю прагне горлиця.
І холодні душі
ніхто вже не зігріє.
Тільки я лише мушу
нести свій хрест сумління.
Як вмирав й страждав Місія
на хресті від болю,
А чи жива ще в нас надія
на кращу долю.
Простягну я в гору руки,
- Боже мій триликий,
прийняв тяжкі муки
Ти за нас великі.
Час минає швидко,
він мов суд останній,
пам’ятаємо рідко
ми його повчання.
В нас любов не щира
віра фанатична,
бідна та холодна,
як вода кринична.
Жито оксамитне
і небо дай надію,
Нагодуй нас рідне
тим, що Бог посіє.
На Весні в милій Країні
гай зазеленіє,
хай чикають мої рідні,
та й кохана мріє.
Нехай в нас слово Боже оживає,
-“ У любові спасіння ”.
Хай народ мій засіває
землю, лише добрим насінням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296307
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2011
О нет, ты больше не Венец Творенья!
не Ангел с поднебесной высоты.
И не прекрасный образ сновиденья,
ни вдохновенье Вечной красоты.
Твои глаза не излучают жизни
и нету больше в них огня Небес.
Как жаль, что ты не повод ясной мысли,
как страшно, что тобой владеет бес.
Теряешь, будь-то, прежнюю воздушность,
Святая кротость больше не в чести.
Ты указала на свою бездушность,
сей тяжкий крест тебе одной нести.
Земная женщина опомнись, кем ты стала?
Посмешищем на радость дураков.
Быть в рабстве этом диком не устала?
Сними скорее тяжкий груз оков.
О нет, ты больше не Венец Творенья!
О Женственность, – значение твоё
так величаво! Что ж, ты порожденье
Ребра Адама, значит и моё.
Нет, не сравню тебя я с Вдохновеньем,
нет на Земле поистине Богинь.
И от тебя мне больше нет волненья,
лишь сладость грёз и горечи полынь.
Но верю я, что вскоре возродится,
взойдет Звездою Женщина Любви.
И снова Мир наш Светом озариться,
Её Богиней только назови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294599
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.11.2011
**************************
Жила была одна себе конфетка,
среди таких же, как сама конфет.
Самодовольной и капризною кокеткой
её соседи звали много лет.
К лицу ей шла блестящая жилетка,
любила пёстрые одёжки примерять.
По внешности красивой была детка,
а что внутри никто не мог и знать.
Любила говорить она о деле
и о своём невинном нежном теле,
часами слушать лесные слова,
и многие её лизнуть хотели,
но никому себя и не дала.
Глупышкою она была, к тому же
с мужчинами любила флиртовать:
- “Ищу я среди пёстрой свиты мужа,
а им со мною только б переспать.
Какие меркантильные порывы,
ах, где же мой изысканный кумир.
Похоже, что перевелись мужчины
Каким был Пушкин, Байрон и Шекспир.
Да, не найти пожалуй джентльмена,
который бы меня превозносил.
Куда не глянь повсюду лишь измена,
обман и хамство, нету просто сил.
Хоть светской жизни нашей перспективе
всегда отводим основную роль,
мне, как публичной, извините, диве
подобный кризис причиняет боль.
Соперниц даже не беру в сравненье
они мне, мягко скажем, не ровня.
Хочу добавить без преувеличенья,
Им не блистать и не пестрить как я”.
Она среди конфет умом блистала.
С подружками любила поболтать
и жажду монологом утоляла,
бывало даже, не ложилась спать.
- “Мои подружки ну скорей скажите,
роскошный ли на мне одет наряд.
Колечко новое и бусинки смотрите
На солнышке как весело блестят.
И по секрету всем вам на досуге
Весть радостную скромно изложу
Пусть лопнут все завистницы в округе
За принца замуж скоро выхожу.
И хоть годков мне всё ещё немного,
меня учил мой папочка магнат.
Посватать сможет тот, кто мне в итоге
кольцо подарит в двадцать пять карат”.
На крик её собрались все соседки,
Чтоб уделить внимание кокетке.
При виде них она засуетилась,
поправила причёску, распрямилась,
и сверху вниз с укором посмотрев,
свой не таила справедливый гнев.
Песочное печенье вдруг вмешалось:
- “Хоть говорить такое постеснялась.
Сказать тебе хочу на удивленье,
что словоблудью нет у нас прощенья.
Была ты не умна, и не скромна,
но добродетель эту знать должна”.
Конфетка тут же громко зарыдала,
С обидой в голосе произнеся слова:
- “Я образ красоты и идеала,
а ну, скажите, в чём я не права?”
-“ Нет равной мне я слаще и вкуснее”.
Кричала всем та модница опять.
- “собой я не дурна и всех милее.
Как смеете меня критиковать?
Принц Шоколадный точно так подметил:
- “Отдайте должное вы моднице конфете.
Она ведь украшение стола.
Смотрите, как блестят её одёжки,
какая попка, спинка, губки, ножки.
По всем размерам, в общем, хороша,
ведь от любви поёт моя душа.
И от тебя свою любовь не скрою
Прошу тебя ну стань моей женою”.
На стул присела, закурив сигарку,
ему сказала, не смотря в глаза:
- “Ох, как была бы рада я подарку,
ой-ой, простите, брызнула слеза.
Женой твоею стать была бы рада,
но папка мой просил Вам передать,
без диаманта в двадцать пять карата
увы, сказал, к себе не подпускать”.
Тут вышел старый, мудрый Мармелад:
- “Чтоб этот спор у нас пошёл на лад,
такую я вам всем скажу примету,
как не ругали б вы теперь конфету,
но чем пышней на ней одет наряд,
то тем быстрей её, увы, съедят”.
Так и случилось, кто-то мимо шёл,
из всех конфет её одну нашёл.
Безжалостно, легко её раздел,
в рот положил, причмокнув, быстро съел.
Глазурька сладенькая быстро рассосалась,
конфетка тут же горькой показалась.
И выплюнул он горькую конфетку.
Остался только некий привкус едкий.
Всё, что осталось от такой конфетки
действительно не стоит и монетки.
По жизни дать хочу я вам совет
Не пробуйте на вкус таких конфет.
закончен в 18. 11. 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294412
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 19.11.2011
ДІАЛОГ ДВОХ ХРОБАКІВ
Передмова
Якось сидять на купі гною два хробаки, батько та син.
І син питає батька:
- Батьку, а чи добре було б жити в сливках?
- Так, дуже добре, синку.
- Батьку, а чи приємно було б жити у солоденьких яблучках?
- Так, ще краще, синку.
- Батьку, а чи файно було б ,наприклад, жити в ананасах?
- Так, синку, це було б дуже класно.
- Так чому ж ми і досі сидимо на цій купі гною?
- Розумієш, синку, є таке поняття як Батьківщина.
************************************************
Одного дня на дивний й грішний світ,
З великої купи бруду та лайна,
Два хробаки, батько та син,
Насилу видерлись на пліт
( Навіщо виповзли, а хто його там зна ).
Набридло їм, можливо, там сидіти,
В багнюці тій і там повільно пріти.
Повітря свіжого й духмяного ковтнуть
Їм забажалося, і може ,в цьому суть.
Чи закортілось їм засмагнуть всім на диво
Під сонячним промінням. Все можливо.
Коротше кажучи, чи сумно, чи то сміх,
Життєвих тем чіпати теж не гріх.
Один з них, син, спитав:“ Навіщо, тату,
Усе життя сидіти в цім багні?
Дивись, яка у нас мерзотна хата,
Нема такої жодної в селі!”
Та i громада бідна, вся у злиднях,
Хто п’є, хто ледарює, хто краде ”.
Тут батько каже: “ Синку, ми ж їй рідня:
Там сват, тут брат, i кум свій де ні де ”.
Син
Ще на поверхні, може, то й нормально,
Копнути глибше купу цю, то можна i здуріти.
Все буде, обіцяли, ідеально,
I начебто всім стане краще жити!
Не можу більше, тату, я терпіти
I жити серед бруду i брехні,
Коли навколо дивно квітнуть квіти,
В садку пташки, а ми у цім багні.
Батько
Ще не загоїлись з війни колишні рани,
Ще мозолі від тяжких праць сверблять,
Але вже тут як тут політикани,
Залізли нам на шию і сидять.
Політики не звикли до роботи,
Бо їх “ політ ” напевно всім набрид
Навряд чи синку знайдеш у них чесноти
Натомість є завжди готовий звіт.
Син
Та гратися ж в політику - не жарти,
Парламент наш, мов той “ бійцівський ” клуб,
Тасує “ коаліції ”, мов карти,
I змовника шукає тріснуть в зуб.
І знов парламент виявляє щирість,
Всім склавши коаліцію із трьох,
Але в цім батько бачу якусь підлість
І навіть неприхований “ подвох ”.
Батько
Є на Різдво Католицьке прикмета:
Якщо парламент буде засідати,
То ймовірно, за проект “ БЮТжета ”
Завзято будуть ті голосувати.
Кипить, як самовар, Верховна Рада,
Вичавлює щось гидке звідти пара.
Ще хтось помітив: ця верховна зрада
Висить над нами, як нічна примара.
Син
Не дивно, тхне однакого від влади,
Гниє та риба, кажуть, з голови.
Дають обіцянки і як завжди посади,
Дістатись їм кортить до булави.
Годують нас обіцянками марно,
Наїлись так, що лізе з вух “ брехня ”.
З косою жінка, може, дуже гарна
Ну, а по суті все ж вона - змія.
Збагнула леді Юля не відразу,
Що осередок кризи є Кабмін.
- А щодо боргу за спожиті гази?
- хай віддає “ Нацбанк ”, то винен він.
I знов винить у кризі опонентів,
Регіоналам пальчиком грозить:
- “Я всіх відправлю вас до Дісней Лєндів -
Хай Буш вас демократії навчить!"
Батько.
Ії промова завжди така ґречна,
Що навіть чорта вміє ублажать,
Але все ж наша, рідна і сердечна,
Все, що посіяла, те нам прийдеться жать.
Народ в країні вже на межі зриву,
З’їдає гроші клята та інфляція,
Залишились у спадок від “ПРОРИВУ”
Ії коса, намисто, усмішка та грація.
На флоті є така прикмета, синку:
Жіноча стать на судні - до біди.
Жалкують, що в кабмін впустили жінку,
Тепер, як мавпи, чешуть всі зади.
Ось президент працює дуже плідно,
Хоч він руками нічого не крав,
Що до довіри - рейтинг жалюгідний,
Та все ж втручається у стан державних справ.
Який життєвий злет й швидка кар’єра!
Бував банкіром, та у мить прем’єром став.
А все ж, коли була його прем’єра,
На крісло президента зазіхав.
Гарант був Конституції в країні,
Всіх громадян шляхетний захисник,
Тоді для полонених на «Фаїні»,
Той президент - був головний боржник.
Тримав він курс співдружності з Європою,
І цінував такий пріоритет,
А чи кого здивуєш голою попою ?
У них на це міцний імунітет!
А ті, що опозицією звуться,
Кричать що сили, наче грім з гори.
На все, що робить влада вже плюються
I знов кричать: ” Дочасні вибори!”
Поразкам опонентів вони раді,
Але коли відповідальна мить,
Всі як один: ”І ми були при владі,
Тому i за народ душа болить ”.
Та ще у мутній річці половити
Велику рибку банки забажали.
Кому не лінь валютні ті кредити
На право та на ліво роздавали.
Хизуються банкіри рилом ситим,
Останні копійки з кишені рвуть
І душать злісно нас ярмом кредитним,
Лякають, що застави відберуть.
Що коїться на цій святій землі
З усіх кутків у мить повиповзали,
Як аспіди зухвалі лихварі,
У котрих є завжди отруйне жало.
Вдень i в ночі не спить прокуратура,
Відкрили ті тюремне ательє.
Вдягають безкоштовно від “кутюра”,
Такі собі брудненькі справи «шиє».
Ростуть і квітнуть в нас “ Елітоцентри ”,
До "Зваричів" ідуть колядувати.
А "Флетчери" всіх обкрадуть до цента,
А Одиладжи – змій, почав брехати…
А вже ш є важливіші карні справи,
Кого i за що, хтось там отруїв?
Гурман Вітьок був на заморськи страви,
Тоді якогось гада той i з’їв.
Не вірить наш народ у їх казки,
В обіцянки, та справи хлібосольні.
Гризуться всі за владу, «мов вовки»,
А потім кажуть речі сердобольні.
А на Майдані гарно так співали,
Вистава благодійна на весь світ,
Але цим співом вже всіх так дійняли,
Від сліз та сміху вже болить живіт.
Хтось кинув байку дужу: “ Нас багато!
Нас не здолати зовні ворогам !”
Вас i не треба навіть i долати,
Самі не з’їли та й чужим не гам.
Не можна й слова вставити без мата,
Дивуюсь і дивлюся на все це,
Хтось каже, що всі вимремо без НАТО,
А хтось за незалежність УПЦ.
І тут, і там - усюди критиканство,
Безглуздий та надмірний популізм,
Бо все, що робить Уряд, – це шаманство,
А що Парламент - справжній егоїзм.
«Син»
Сусідня купа знову щось хитрує,
Кричать: "На шару газу не дамо!"
«Батько»
Так і не треба, бо вже ж нас врятує
Все те ж лай-но, на йому й сидимо.
Хай шантажують москалі тим газом,
Погрозами нас вже не залякати,
Їх хижий план накрився мідним тазом,
З лай-на ми газ навчимось виробляти.
I знов питає син: “ Було б приємно
Нам жити в яблучках солодких i смачних?”
- Так, синку, так і навіть було б чемно
Пожити трохи в жолудях лісних.
Підійде теж, можливо, й кисла слива,
I грушка дика - те ж спасіння смак,
Але чекати від цієї “купи” дива -
Тоді, напевне, свисне в річці рак.
Від фруктів цих тече по роті слина,
Я б кинув все і втік, де щастя є,
Але співуче слово Батьківщина,
Мені зробить це знову не дає.
І все ж я вірю, що з цієї драми
Ми виповзнем сильніші і гнучкі,
Бо купу цю люблю я до безтями,
На слові цім кінчаю балачки..!
8.02.2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293694
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.11.2011
Нет пророка в своём отечестве
Истин древних, библейский слог
Я усвоил ещё в младенчестве
И до сивых волос сберёг.
Нет пророка в своём отечестве
Ты его не ищи, не найдёшь.
В лживый час ты живёшь и в обществе
С теми с кем навсегда пропадёшь.
Нет пророка в твоём отечестве,
Ведь ты жил среди них уже.
Что хорошего найдёшь в человечестве?
Потеряешь с пророком ЛЖЕ.
Нет пророка в моём отечестве?
Я уверен, что все мы их знали.
Утопая в своём невежестве
На кресте роковом их распяли.
Нет пророка в своём отечестве,
Потому что они суть земли.
Растворяясь в чужом человечестве
Они истины нам донесли.
Есть пророки в чужом отечестве.
Истин верных бессмертный слог
Я усвоил ещё в младенчестве
И без них я прожить не смог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293577
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.11.2011