| Сторінки (6/508): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
[b][color="#0f088c"]Коли душа не спить,
Ти прагнеш більш за все свободи,
Ти бачиш, як руйнується цей світ.
Ти свідок, як у боротьбі народ твій,
Караючим мечем Шевченка «Заповіт»,
Виконує в пекельних колотнечах
З ордою, що зі сходу дме вогнем,
Ти йдеш стежиною де саме небезпечно,
Де смерть і кров і бурелом з дощем,
Затьмарює блакитне твоє небо
І страчує світанки, а жнива,
Покличуть раптом: -
«Захистити треба Вкраїну,
поки ще вона жива!».
Підступний ворог, він хитріший лиса,
Химерою крадеться зі спини
І завдає удар, підступно, списом
Під час неоголошеної війни.
А ти встаєш, долаєш біль і втому.
Колотить серце в грудях. Ще живий.
Понівечене тіло входить в кому,
А дух твій рветься у останній бій.
А Вічність знов нагадує про себе;
В думках натхненних, в молитвах палких.
Ти свідок, як чорніє чисте небо,
Як гине у катівні ….Сінцов і Клих.
А Вічність ту, що називаємо БОГОМ,
Невтомно повертає до життя,
Тебе наш сину, воїн наш хоробрий,
Щоб зупинив ти кровопролиття.
Ти захисник, ти син Вкраїни Мати!
Ти впевненно: «Хто, якщо не Я !».
Вчимось боротись, жити, воювати,
Любити, вірити і перемагати.
Нехай горить під ворогом земля.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2019
[b][color="#2c0996"]Триває ця війна, здається, безкінечно,
І віра в перемогу ще жива.
Блакитне чисте небо і золоті жнива
Ні на словах ти любиш, а сердечно,
Тоді тебе покличе земле-мати,
Її від лиха, бідну, рятувати…
Коли не маючи ні досвіду, ні знань,
Ти приймеш виклик долі без вагань,
Коли рішучість дій руйнує кволість,
А сила духу надихає всix навколо,
Пробуджена i чиста твоя совість
Малює спротив злу останнє коло;
В останню мить, де саме небезпечно
Ти без вагань готовий йти у бій,
Де смерть кружляє вітром потойбічним,
До змін готовий ти і до рішучих дій,
Коли, в тобі росте незламна віра,
У перемогу серед страждань і зрад,
Коли, в тобі любов, міцніє, щира,
Коли, тобі болить від невиправних втрат,
Коли, ти переймаєшся за долю,
Країни цілої, народу, - ти живеш!
Без боротьби ми не здобудем ВОЛІ
Без ВОЛІ не засієш не пожнеш.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821702
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.01.2019
[color="#0a00c7"][b]Не маю сил, ані терпіть, ані мовчати.
Безглузда й безсоромна темна ніч
Скувала люттю все, і потойбіч,
А нам би ранки сонячні стрічати…
А нам би всім, гайда, на вільну СІЧ.
Грабується, плюндрується, летить
У шкереберть усе; мої переконання,
Що обернулися, на мовчазну блакить,
Як саме щире на суді зізнання,
Перед самою стратою, за мить…
І душ людських, нахабства кривизну,
Не випрямить ні БОГ, ані століття,
Їх марнославство, як брудне лахміття,
В приціл я бачу, в зброю нарізну,
Моїх убивчих слів у розмаїтті…
Не маю сил, дивитися на глум,
Рабів сліпих, катів осатанілих,
Від їх бенкету кров застигне в жилах,
Їх сміх потворний - високовольтний струм,
У саме серце б’є і в’яже крила…
Тремтить надія вогником в печі,
Конає нічка, і у теплий ганок
Промінчик Сонця б’ється, добрий ранок,
І вже життя ворушиться, бриньчить,
І зве мене кохана на сніданок,
Щаслива і жадана мить…[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821553
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.01.2019
[color="#7e0de0"][b]На серці тяжкість,
Як новина,
І сум не радість,
Не дивина.
Що втрати з фрону,
Як ревіт гріз,
І глум чорноти,
Довів до сліз.
Одна розлука,
Мов цілий вік.
Моя сполука, -
Твій чоловік.
Летить Свобода,
Як вільний птах,
А краю врода,
В моїх віршах,
Тримай міцніше,
І притискай,
Співай гучніше
Про рідний Край.
До перемоги
Йдемо брати!
Мою залогу,
Бог освяти…[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821357
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2019
[color="#0300a6"][b]Люблю Я Русь-Україну. Живу Я,
З тобою і в тобі мій родовід.
Життям своїм, що миті ризикую,
Заради твого щастя, мій Нарід.
І бачить Бог, Він три-єдин, Він сущий,
Яку несемо жертву на Олтар,
Заради Краю, він як сад квітучий,
Манить мене, як заповітний Дар...
Ти Дар богів, моя земля свята-Я,
Тут народився, ріс Я і любив...
Україна-Русь стоїть у краю Рая,
Де Я так щасливо з тобою вік прожив.
Замало, так, нехай двадцять чотири,
Але яких же карколомних літ…
Ти все віддала, всю любов і сили,
Я ж гартував свій меч, свій спис і щит,
Щоб захистити у скрутну годину,
Тебе від ворогів мій «Херсонес»…
Моя земля свята, родина, не руїна,
Я «Rex» твій, полу-Бог твій, Ахилес![/b]
[/color]
Rex"Рекс" — верховный руководитель; rex sacrorum — y римлян жрец, занимавший первое место в "ordo sacerdotum", состоявшем под верховенством Великого понтифика (pontifex maximus). Как титул монарха ставится после имени короля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2019
[color="#0e04cf"][color="#004dff"][b]Не ріжуть руки гострієм морози,
Легке, як пір’ячко тепло зігріє душу
І спогади течуть, як самі чисті сльози...
- "Пробач, народе, я спокій твій порушив!"
- А світ навколо тебе, майже, засинав,
Тяжкій твій сон, але пробудження ще тяжче.
- "Я знав про страшну долю твою, знав…
Народе триста років кров'ю плаче."
Весільну сукню надягла ЛЮБОВ.
Від всього серця віримо у милість,
Твою ГОСПОДЬ, тоді проллявши свою кров,
Затвердив у законі СПРАВЕДЛИВІСТЬ!
І я стою, схиляю голову свою,
Молитва з вуст тече струмком НАДІЇ.
- Прошу врятуй Україну мою.
- Врятуй від марнославців-лиходіїв...
Північний вітер, злий, даремно б’є в розкуті груди,
Підступна крига вже не звалить з ніг,
Бо ми українці, самі щасливі люди,
Тому що ВІРА самий сильний ОБЕРІГ...[/b][/color]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820332
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.01.2019
Змінити світ людський?
Як є все залишить!
Христос це вже зробити намагався...
А зло не спить, воно шукає вбить,
Того, хто не скорився, не зламався.
Змінить себе? Чого б це? Тяжкий труд!
Навіщо знати правду, мудрість істин?
Простіше жити серед зайд, приблуд,
Які затьмарять все брехливим змістом.
Боротися? Навіщо ж? В боротьбі
Ні спокою не знатимеш, ні миру,
Простіше жити «вільним», у ярмі,
Зручніше теж сховатися за спину,
Того, хто нас скерує й поведе,
І з тими, хто нам рай пообіцяє,
Але так щоб зрекатися себе,
Заради чого, кого, - БОГ вас знає?
Навіщо самостійності просить?
На що вам незалежність? Будь відвертим!
У братському союзі, якось жить,
Простіше автономним елементам.
А ми нарід, ми волелюбний рід,
Лише бажали принципово ВОЛІ !!!
Стріляв в нас кат за колоски у полі,
Коли від нас відрікся цілий світ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813674
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.11.2018
Не йму я віри вам, політикани марнославні,
Мого народу; гніт, ганьба, тенета і канва,
Ми не живем, а виживаєм в тяжкій праці,
Держава – забавка для вас, азартна гра.
Ви не державники ви суть пристосуванці,
Для кого бізнес, декому сім’я,
Понад усе, ну а нарід,
А він як віл у пасці,
Ба більш, у підлабузників Кремля.
Прозрійте і нарешті зрозумійте,
Що до загибелі веде широкий шлях,
І зупиняти боротьбу не смійте,
Москаль ось тут, а с того краю лях.
Правий поет, пророче сильне слово,
В серцях не замовкає не на мить,
Борімося, і переможем безумовно…
Це наш останній бій, і нас не зупинить.
Нехай підуть у забуття пройдисвіти огидні,
Шипить гадюка «Ю», а ось іще один хамелеон
Міняє колір знов під краєвиди рідні, -
Брудний, огидний, чорний ПАНТЕОН.
Не йму я віри вам, ні справам ні словам.
Мій нерозважливий, довірливий народе,
Знов вибере козу, чи то козла,
Які спаплюжать честь українського роду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813570
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.11.2018
[b][color="#3e0bd6"]Ми помирали бути вільними від пут,
За Волю, щастя, Славу України,
Від Жовтих Вод, Пилявець, Корсуня i Крут,
Ми шли у бій, за край старинний, рідний.
Ми зазнавали невиправних втрат,
Тортур жахливих, утиски i тюрми,
І зрадив, скривдив нас північний "брат",
А ми у бойові вже грали сурми.
Щербився спис, вгризалися шаблі,
В сталеві обладунки пихатої шляхти,
Не було видно неба i землі
Від диму i вогню, i там поліг ти…
Поранені, знесилені, але і ще живі,
Оточені з усіх боків ворожим станом,
Ми, боронились на своїй землі,
Ми, за Україну й Волю помирали.
Ми пам'ятаєм вік звитяжних перемог:
Розбите вщент, пiд Конотопом царське військо...
Було усе за нас: земля, на небі БОГ,
І вже, здавалось, ВОЛЯ була близька.
Та ось, як чорні круки новина,
Чом так захмарилось блакитне моє небо;
Манкурт знов змовився з боярами царя,
Нас розділити і загарбати до себе.
[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813564
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.11.2018
https://www.depo.ua/rus/life/pogibshiy-geroy-ato-18-letniy-sirota-spas-chetveryh-nakryv-03092014185900
[b][color="#002bff"]Слава вічна вам України сини,
Найхоробріші воїни світла.
Ви полинули у жерло цієї війни
У обійми спекотного літа.
Де пліч о пліч билися з ворогами лютими
За свободу, за волю, за правду.
І клялися, як воїни під Крутами,
Кров за кров, зуб за зуб, брат за брата.
Зв’язка кріпка одвічної дружби,
Ще з дитинства братерством освячена,
Вас покликала обов’язком служби,
Захистити від нелюдей спадщину.
Україну святу, рідну неньку
Кобзарем край казковий омріяний,
Не дали сплюндрувати рідненьку,
Спіть спокійно сини наші рідні.[/color]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779842
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2018
Одна на всіх в нас спільна люди доля.
Одного всім тяжкий цей Хрест нести.
Чому ми люди досі не на Волі?
Чому нас роздирають дики пси?
Чому розділені, чому осиротіли?
Де наш Богдан, Мазепа, Ла-Файет?
Що, за Свободу мало ми сплатили?
За український світовий авторитет?
Що з нами люди?
Що, знов позасинали?
Чи може страх закрався у серця?
За смерть братів, сестер, ні, ми не пробачали,
І битись з ворогом клялися до кінця.
А церкви всі заліплені свічками,
І стільки трун, залиті в край, слізьми,
І кожен день прощаємось з синами.
А правимо Вкраїною не ми?
Де ваша українська щира мова?
Невже забули славний руський рід,
Дитинства, материнських, колискових,
Хіба козацьких не співав вам дід?
Чому ви нашу віру розтоптали,
І до московських подались попів!?
Вони ж на Україну наплювали,
На наших воїнів-ангелів синів.
Ми кров лютневу, на Майдані не забули.
Хіба єдині, ми, хіба не розбрілись?
Чому ж дозволили шакалам і акулам,
Із темряви на ноги підвестись?
За що нас знову кинули у злидні,
І сплюндрувавши мрію в нас живу,
Знов бенкетують покидьки огидні,
На лацкан причепивши корогву.
І знов немає єдності в суспільстві.
Безбожні розділяють дикуни,
Поляк нас звинуватив у насильстві,
Угорцям теж кордони затісні.
Гримить тотальний наступ на свободу,
Контрреволюцій грізний грім луна,
Як вирок всьому нашому народу,
За що загибла сотня не одна!?
І котрий рік, вже не вщухають спори,
Про мову, віру, героїзм, війну.
Та до Софії Київській, Собору,
Прийди, побачиш, скорботну цю стіну.
Немає цій стіні кінця і краю,
Мій Боже скільки гарнів хлопців полягли,
Щоб ми жили у центрі, а не з краю,
Європи тої, котрій присягли.
Я все ж незламний!
Я не переможний!
Україна - Я твій легіонер!
Пліч о пліч ми долаєм світ безбожний,
Я честь, я гідність, ре-во-лю-ціонер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778092
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2018
[b]
[color="#0062ff"]Тримай мій вірш; натхненний, добрий, грізний.
В них згусток хвилювань, невпинна воля жить
Позве у боротьбу безкомпромісну,
Своє життя Вкраїні присвятить.
***
Дай Боже нам дожить до мирних днів.
Дай Боже ні про що не шкодувати.
Четвертий рік ховаємо синів.
Стікає кров’ю Україна-Мати.
А влада найцінніше продає
І гідність нашу й далі зневажає
І вже на віру нашу зазіхає,
Церквам московським землю роздає.
Засохли сльози, запеклася кров
На ранах, що не гоються століття,
Де ж в цьому світі віднайти любов,
Від лихоліть живем до лихоліття.
Я став чинити опір. Повставав.
І не змирившись з владою катів
У вихорі повстань, боїв, бунтів
Винищував нахабних ворогів,
Бо більш за все Я Волі забажав.
Сто літ поневірянь і боротьби
сто років катувань і геноциду,
Але такого рабства і ганьби
Не знали ми…
Як нести в серці цю нестерпну кривду?
Була в нас СІЧ, держава Гетьманат,
Здобута Воля, січове козацтво,
Хіба ти міг Богдане знать про всі жахи кріпацтва,
В яке нас заярмив північний брат?
Хіба не зміг він передбачити біду?
Розділена Вкраїна навпіл, знову,
Між заходом і сходом по Дніпру,
Від Переяслава до Мінська довга змова…
Я дуже помилитися б хотів,
Щодо угоди, чи то вже до змови…
В безвиході мій ворог очманів,
Знов лупить по нас попри заборону…
Про що ти кажеш? Про яке таке братерство
Ведеш розмову жалюгідний окупант,
Коли ти вбивство звів у ранг мистецтва!?
І в день не вчухне грім твоїх гармат.
Ти все руйнуєш на своєму шляху,
Живе все нищиш, як скажений звір.
Ні, не пробачу різанину-Волноваху?
Ні не прощу кровавий Іловайська тир...
Засохли сльози, запеклася кров.
Ми козаки не вмієм програвати.
Жага до Волі – то найвища є любов,
Ми – ЗСУ, опалені у вогні війни солдати.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772395
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.01.2018
https://strana.ua/news/113276-aleksej-arestovich-priznanija-eksperta-po-ato-stali-khitom-seti.html
Стих про камминг аут Арестовича.
Маски сброшены...Покровы сорваны...
Тайны вечные превратились в пыль...
Даже заповеди и те разорваны,,,
Что осталось, только мифы и быль...
Что осталось от правды – она голая,
Вся избитая, приговора ждёт,
Ложь склонилась над нею добрая,
Шепчет ласково, - “готов эшафот”.
Гильотины от работы ломаются
А костры с новой силой жгут,
Вакханалия продолжается,
Самый честный, лояльный суд...
Неприкрытая, бесстыжая, лысая,
Ложь циничная ночью не спит
И глазёнками хитрыми рыская,
Всё о правде своей говорит:
“Я вам врал, я топтал ваши Истины,
Я плевал на Идейный догмат...
Я играл с вами хитростью вымысла,
Собирая свой электорат.
Для меня, как травою сорною,
Все вы были... Адептов рать,
За собой вёл новую сборную...
Мне так было приятно лгать.
Рукоплещите, нерукопожатые,
Я призренья к вам, нет, не скрывал,
Постмайдановские вожатые,
Как и я вас ведут на подвал.
Я призрел на вашу идеологию,
Для меня Незалежной нет,
Жрите, жуйте, мою демагогию,
Ещё двадцать с излишком лет...
И поверьте, что мало колышет,
То, что было и будет потом,
Кто и что про меня напишет,
Без эмоций в контексте злом.
Всё, харе, я беру свой тайм аут,
Патриоты сжигайте мосты,
Выдал искренний я комминг аут,
Удаляя “друзей” посты...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768077
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 25.12.2017
https://www.youtube.com/watch?v=SDanPTsN7hw
Про рух за Импичмент.
Веры ищущим, вольному волю,
Нищих духом блаженных не счесть,
Я пришёл вас лечить нет не солью,
Соль на раны моей - правды весть.
Ждём мессии упрямо с оглядкой,
Руки греем над пламенем лет,
Шоколадною плиткою сладкой,
Шлёт мой недруг, слащавый, привет.
Я не сдался под прессом насилья,
Я не струсил под натиском лжи,
Я сильней становлюсь от бессилья,
Тех, кто бросил меня на ножи.
За свободу платили мы кровью,
Жизнь под рабством низка и пуста
Я терновый венец с изголовья,
Снял, с растерзанной плоти Христа.
Нет не праведником не мессией,
Был я вам, но надежды свет,
Пробивался сквозь мрачность России,
Та что слала нам тысячи бед.
И вот снова я тут перед сгарищем,
В пламенеющем вихре речей,
Перед вами стою средь пожарища,
И родной и чужой и ни чей.
Я стучу, я кричу, но откроется,
Дверь пудовая в девять замков,
Перед теми, кто с верою борется,
Призывая на помощь БОГОВ.
Зацветёт новым цветом калина.
В каждом сердце растопится лёд.
Плоть от плоти я с тобой Украина.
Душа в душу с тобою народ.
Не глашатай я вам, не целитель.
Достучаться хочу, указать,
Украина ваш дом и обитель,
Только вам её нужно спасать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768069
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 25.12.2017
Неможливо більше мовчати,
У цій дикій, безсоромній півночі,
І так хочеться вже закричати,
І тікати звідси світ за очі.
Бо грабують, плюндрують і зраджують,
Безкінечно, популісти-пройдисвіти,
І брехню і неправду насаджують,
Розділяючи край мій на три світи.
А вони нам читають інструкції,
А вони нам вінці всі із терену…
Топлять цілу країну в корупції,
Ну, а ми що? А ми все ще терпимо.
Не можливо більше змовчати.
До якої межі байдужістю
Нашу душу і тіло товчете
Віддаєте один іншому почесті.
Але сила в наших вільних серцях
І вогонь життєздатний в очах
Всім надію дає і крильця.
Ще поразка в бою не крах.
Не можливо більше терпіти.
Чую рідній землі гучні стогони.
Кров за тебе за щастя пролити.
Я очищу Вкраїну від погані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767424
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2017
Серце рветься з грудей дикою качею;
В небо мрій і надій, сподівань.
Плачу земле моя, гірко плачу я
Скільки ж ще нам терпіти страждань!?
І в полоні у долі, лечу бачу я,
Там внизу людське море бурлить.
За кривавий Майдан, не пробачу я,
І за те, що не дали нам жить.
Серце рветься від болю, тлумачу я,
Нас до рабства твого не привчити.
Гідність, віру, любов ні, не втрачу я,
І тобі другий раз нас не вбити.
Повернусь з небуття і воскресну я,
До нового життя, щоб пройти
Знов цей шлях боротьби,
Україно моя – піднебесна-я,
Щоб ти знову могла розцвісти.
Голос мій, і мій ДУХ, - Меч Караючий,
Не зв’язати, і не полонить.
Я сміливо повстав, вже не плачу я,
Щоб не вмерти, а сто разів жить.
Жить для тебе Україно-Матінко,
В боротьбі твою честь захистить.
І звільнити з тенет тебе моя ластівко
У небесну, чарівну блакить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767423
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2017
[b][color="#004dff"]Люблю тебе мій теплий рай родинний,
Мій ранок сонячний під солов’їний спів,
Мій рідний край, багатий, старовинний,
Мене зростив, нагодував і обігрів.
Моя родина – український вулик.
Моя Вкраїна – споконвічний рай.
Для нас усіх – наш захист і притулок,
Наш хліб і сіль, святковий коровай.
Живи моя Вкраїна первозданна.
Моя Україна народжена з Русі.
Ти в нас одна, мов жіночка кохана!
Я син моєї матері-землі!
Якщо підступний ворог шле прокльони,
Якщо зневажливо і кривдить і ганьбить,
На захист стану твоєго кордону,
Щоб ти могла щасливо й далі жить.
І я в бою, в останній час смертельний,
За тебе рідна гаряче помолюсь.
Всі вороги підуть в огонь пекельний,
І буде жити Українська РУСЬ![/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2017
[b][color="#0026ff"]** На пам’ять Аміні ***
Не плач моя Матінко-Земле, ох гірко не плач.
Доньок та синів ти своїх на війну проводжала.
За біль, та страждання, та сльози пробач;
За завдані кривди, за болісні рани.
Прикрию собою, тебе від вогню застелю.
Всі кривди твої ворожою кров’ю омию,
Земля моя рідна тебе я всім серцем люблю,
Моя Україна.
Я Встою!!!
Я Зможу!!!
Я Вмію!!!
Весь розпач, страждання, ненависть та гнів,
Зросте у велику, народну нестриману хвилю.
І помста прийде ворогам за вбитих доньок та синів.
Моя Україна.
Я Встою!!!
Я Зможу!!!
Я Вмію!!!
І подумки я з тобою в молитвах говорю,
Йти в бій зі щитом, чи на щиті, за правду і віру.
Всім серцем тебе моя Україно люблю.
Прийми у обійми тепер доньку найріднішу та щиру.
«Прилину до теплих твоїх та лагідних рук.
Доземно вклонюся тобі; цілюща та сильна.
Останнього подиху та серцебиття мій лемент та рух
Відчуй моя рідна.
Я бранка твоя!
Я воячка – Аміна!!!».
І в день та вночі не вщухає, мете Колодій
На вістрі атак, у вихорі бою, на герці,
Здимає у небо він попіл та дим в буревій,
Та ріже на шмаття хоробре та любляче серце.
Розп’ята любов сто віків на холоднім хресті.
Над Краєм Голгофою чорні круки кружляють.
Караючий меч, а не мир Я їм буду нести.
Хто сіє ненависть, той завжди тут смерть пожинає.
- «Несіть, до Вівтарю, мою світлу душу небогу,
В Чертогах за обрій, за тебе Вкраїно молю;
За спокій та мир, за бажану всіма перемогу.
В Небесному воїнстві тепер на сторожі стою!"[/color]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017
Мій новий вірш присвячення воїнам визволителям з під ганебної злочинної окупації.
Коли душа не спить,
Ти прагнеш більш за все свободи,
Ти бачиш, як руйнується цей світ.
Ти свідок того, як у боротьбі народ твій,
Караючим мечем Кобзаря «Заповіт»,
Виконує в пекельних колотнечах
З ордою, що зі сходу дме вогнем,
Ти йдеш стежиною де саме небезпечно,
Де смерть і кров і бурелом з дощем,
Затьмарює блакитне твоє небо
І страчує світанки, а жнива,
Покличуть тебе: - «Захистити треба
Вкраїну, поки ще вона жива!».
Підступний ворог, він хитріший лиса,
Химерою крадеться зі спини
І завдає удар, підступно, знизу
Під час неоголошеної війни.
А ти встаєш, долаєш біль і втому.
Колотить серце в грудях. Ще живий.
Понівечене тіло входить в кому,
А дух твій рветься у останній бій.
А Вічність знов нагадує про себе;
В думках натхненних, в молитвах палких.
Ти свідок, як чорніє чисте небо,
В катінях гине наш Сенцов і Клих...
І Вічність, ту що називаєм БОГОМ,
Невтомно повертає до життя,
Тебе мій сину, воїн наш хоробрий,
Щоб зупинив ти кровопролиття.
Ти захисник, ти син Вкраїни Мати!
Всі, як один! " Хто, якщо не Я!!!"
Вчимось боротись, жити, воювати,
Любити, вірити і перемагати.
Нехай горить під ворогом земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761122
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.11.2017
[color="#ff0000"]Коли жахлива ця війна, здається безкінечна,
А віра в успіх все ще в нас жива,
Коли це сине небо i золоті жнива
Не на словах ти любиш, а сердечно.
Коли тебе покличе земля-мати,
Їй від лиха бідну врятувати.
Коли не маючи ні досвіду, ні знань,
Ти приймеш виклик долі без вагань.
Коли рішучість дій руйнує кволість
А сила духу надихає всix навколо,
Коли пробуджена i чиста твоя совість
Малює спротив злу останнє коло.[/color]
[color="#0d0c0c"]В останню мить, де саме небезпечно
Ти без вагань готовий йти у бій,
Де смерть кружляє вітром потойбічним,
До змін готовий ти і до рішучих дій.
Коли в тобі росте незламна віра,
У перемогу серед страждань людських і зрад
Коли в тобі любов міцніє щира,
Коли тобі болить від невиправних втрат.
Коли ти переймаєшся за долю,
Країни цілої, народу - ти живеш!!!
Без боротьби ми не здобудем ВОЛІ
Без ВОЛІ не засієш не пожнеш.
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745561
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.08.2017
[b][color="#3c00ff"]Монолог-звернення президента Порошенко до народу.
Політичний-сатиричний вірш, в якому автор прагнув розкрити внутрішню сутність влади в особі Петра Олексіївича.[color="#3c00ff"][/color][/color]
[color="#ff002b"]Президент:
[/color]
[color="#260fd6"]Добридень вам панове і панянки,
Дозвольте вас відволікти від справ.
Звертаюся не задля обіцянки,
Ні через те, що раптом вас згадав,
А доповісти, що для вас зробив я,
І що потрібно ще зробить мені,
Як вивести нас з цього безгрошів’я,
Відчув і сам на згорбленій спині.
Так не простий обрав я шлях-дорогу
Хоча не було в нас альтернатив,
Я вірив в нашу спільну перемогу,
І знав, яким солідним є актив.
Актив народний це не вила у воду,
Новий долаємо всі непростий бар’єр.
Оспівував в віршах поет природу,
А економіку оспіває прем’єр.
Я шоколаду ж вам не обіцяю.
Минулий рік пішов – важкий тягар,
А новий рік, що принесе? Не знаю.
Я сподіваюсь запобігти чвар.
Відверто кажучи рішучі були кроки,
Але ж помилок і собі не пробачав,
Коли ті пси гарчали з «опоблоку»,
Як лев на них я рикав, не мовчав.
Я намагався бути з вами у русі,
Б’ю по корупції і здирників громлю,
Я реформаторів запрошував із Грузії,
Але чогось їх більше не люблю.
Не до снаги їх енергійні рухи,
Не до вподоби самостійність справ,
Вони мені набридли, як ті мухи,
Тому я іншу тактику обрав.
Ця тактика відома і свідома,
Ця тактика навчає вигравати,
Немає проти лома і прийому,
А я не проти, буду обіцяти.
Я не злякався і не здивувався,
Кого вони хотіли посадити…
Я нещодавно, вибачте, дізнався,
Без хабаря і кроку не зробити.
Стара, як світ, ця звичка всюди брати.
На все розцінки, й суми не малі.
Якщо з інвесторів у нас беруть «відкати»,
То що казати вже про хабарі.
Як субкультура серед нас - мажори,
Як сурогат приживсь - контрабандист,
А ті брильянтові, так звані, прокурори,
Набрали хабарів у повний зріст.
Де честь, де гідність, принципи моральні?
Усюди зрада, зрадників пітьма…
І де подівсь колишній генеральний?
Теж десь махнув кудись на острова.
Ти бач, політики, яку обрали моду?
Будують корупційний свій ланцюг,
І цей ланцюг, як зашморг для народу,
Нардепи, як та зграя злих бандюг.
Наперебій заладились брехати,
І я один підставлю грудь під кулі.
Я їм кричу: - «Всіх посаджу за грати!»
Але ж вони, паскуди, крутять дулі.
Запеклий бій оголосив корупції,
І рейтинги піднявши на свій бренд,
Я політичний, вибач, проституції
Чіткий, жорсткий поставив регламент.
Так, бий своїх, щоб вороги боялись.
Я б’ю в трибуну, стіни аж тремтять,
І вже мене критикувати взялась
Парламентська остання в світі б_лядь.
Мені вже дошкуляють патріоти.
Жорстока критика. Мій рейтинг на нулі
В день і в ночі киплять, як борщ роботи,
І заважають кляті москалі.
Мене вже ігнорують з «Батьківщини»
Ляшко зірвавсь, як лютий пес з цепка,
Погрожує принести в РАДУ вила,
Всадити їх в мої окорока.
Я пам’ятаю день інавгурації,
Майдан гудить, віджали курви Крим.
Вже почались на Сході провокації,
Коли я вперше сходив на килим
Червоний, наче кров, килим багряний
Переді мною струнко всі, як той багнет,
І я щасливий, і такий рум’яний,
Іду, і тут халепа, впав кадет.
Не фаталіст, я віру і вбачаю,
Якась містична сила в цьому э,
І щось недобре тілом відчуваю.
Через плече и дурень не плює.
Тяжкий мій хрест, шановне моє панство,
Народу довгі роки, ще нести,
Бо президенство – це як мореплавство,
Немає карт, а мусиш все ж грясти.
Згадати «любих друзів» я не радий,
Це ж треба до такого призвести,
Щоби на Сході бахали гармати,
Там де хати руйнують і мости.
У всьому, звісно, винен гидкий Яник!
Ти бач, якого накатав листа!
Благав у путіна: - «введи війська на ранок»,
А вже під вечір той окупував міста!
Та шо б його тоді вінком прибило,
Та шо б не зміг гадюко підвестись,
Тоді не було б і війни, можливо,
На радощах і я б перехрестивсь.
Але ж то стерво, волоцюга клятий,
Дурепа, зрадник, путінський шпигун,
Вночі втікав і накувавши п’яти,
В Ростові, готував проект «Шатун».
Я завжди клав в піджак святу ікону,
Але чи зміг би хтось передбачать,
Що Яника за рік позбавлять трону,
А я Украйну буду «визволять».
Не думав ворог, які ми люди вперті,
Прорахувався, вщент програвши все,
Українець! Він не боїться смерті,
Коли Україна стоїть понад усе.
Нащадки наші воїни славетні,
Нам передали свій козацький дух:
Непереможні, вільні і безсмертні,
Ламали ворогів в металобрухт.
О скільки зараз славних «Компанійців»,
Звитяжних і сміливих «Чучупак»,
Хребта ламають москалям убивцям,
На гострі відчайдушних злих атак.
Я твердив вперто: «жити по новому»,
Це не оманливе «покращення життя»…
АТО в три тижні, і гайда до дому,
Але дурне було передчуття.
Здобути прагнув більш за все свободи.
Голодного не зрозуміє ситий
Не будуть жити вільно ті народи,
Які себе не здатні захистити.
Я чорта лисого із під землі дістану.
Любого розміру навішаю локшу.
Приму усіх послів з за океану
І що завгодно з ними підпишу:
По перше, транш на чергову реформу,
(Співпраця надважлива з МВФ)
Що ж в економіці не вклалися у норму,
Нехай не заздрять зайди із РФ.
Воєнні я влаштовував паради,
І вже тремтять від страху вороги.
Є все у нас і танки, і гармати,
Залишилось віддати !вам! борги.
(вказує на народ).
На перший ряд я ставив благодійність
Всім кумов’ям і друзям я дарив,
Посади міністерські за прихильність,
Але ж чому народ це не схвалив!?
Так, я вам не Хмельницький, ні Шевченко,
Але ж великий маю теж багаж ідей.
Так, не Грушевський і не Винниченко,
Бо більше, - «Український Мойсей!!!»
Можливо, висновки робити ще зарання,
Не час ховати зброю, чи шолом.
Ніхто з вас не помітив просування
У напрямку омріяних реформ?
Шукати треба позитив у всьому,
Нема у світі швидкісних реформ.
Хоч і повільний рух, але ж він у гору,
Нехай й кумедних набуває форм.
Політика, - театр, ми актори,
Працюю я невтомно, як Сізіф!
Прибрав я вчасно фірму у офшори,
Щоб податковий не платить тариф.
Піду на все заради України,
Піду на все, - не означає піду геть.
І вже прем’єр за соціальні зміни,
Але летить авторитет у шкереберть.
І той, хто робить висновки тривожні,
І той, хто тут розхитує човна,
Вони для мене хробаки безбожні,
Колабаранти, цього, шатуна.
Так, обіцяв продати я свій бізнес,
Але, як батьку без дитя прожить!
Сьогодні я дарую вам «безвізи»,
Тому мене ви зобов’язані простить.
Ідіть до біса критикани з зали.
Я знищу всіх на світі ворогів,
Собачій будки за життя не збудували,
Але втручаються у наміри богів.
Прим. Автора: «Чучупака» і «Компанієць» - отамани повстанського війська Холодного Яру.
04.08.2017 р.[/color]
[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744710
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 04.08.2017
Пролог:
Я не верил до этого в сны,
В предсказания, и даже вещие,
Но вторгались довоенные сны
Ночью темною законами вечными.
Что вещали, сулили они,
Эти тяжкие сны с преисподней,
Отрывали от грешной земли
И несли душу над колокольнями.
***
И снова тревожные сводки, потери на фронте,
Рыдания надрывные; вдов, отцов, матерей.
Нам нужен приказ; из калибров всех; метко, дозвольте.
Чтоб не было больше невосполнимых потерь.
Три ночи без сна, обстрелы из танков и САУ.
Дрожит от разрывов, как тело живое, земля.
Какую ещё мне готовишь небесную кару,
Мой Боже?! Скажи мне, что это всё было не зря.
Скажи мне мой Боже, уверовать как в справедливость?
Когда предают многократно нас в этой стране,
Когда своей жалостью липнет бестактная лживость,
Когда в двадцать лет ты седеешь на этой войне,
Когда ты не нужен, и брошен в объятья разлуки,
Как в вечный и тёмный, холодный и злой замок «ИФ»,
Ты как Прометей терпишь неимоверные муки,
Растерзанной плотью твоей вновь питается Гриф.
Как хищная бестия, он сузил круги над тобою,
Мгновенье, как вечность, как пули в истошном пеке,
Вонзаются сталью, безжалостной, нервной и злою ,
Отточенной тактикой на долговязом клинке.
А ты заряжал пулемётную ленту бессонный;
Голодный и злой, ощетинясь, собакой Донбасс
Глазел на тебя этой яростной ночью бездонной
И клацал клыками с уродливой серостью масс.
Кто рад тут тебе; палящее Солнце и ветер,
Объятьем прохладным порадует Миус река,
А может гнедой твой, войною потрёпанный БТР?
Кто верен тебе, пристрелянный мудрый АК?
Тебя радо встретят листвой долговязые клёны,
Но птицы давно здесь не вьют своих праздничных гнёзд,
И ты окрылённый любовью, войной опалённый,
Сбиваешься с счёту от сотен обрушенных звёзд...
Ты рад что живой. Турбиной взведённое сердце
Гоняет по жилам твою бестелесность души,
И пот вытирая с махровых усов полотенцем,
Ты ловишь от взрывов в окопе свои куражи...
Войну называешь людскою привычкой дурною,
И веришь, и знаешь, зачем ты тут здесь и за что...
Играя со смертью, своей и чужой головою,
Рискуешь, попасть в долгий список героев АТО.
Но выйдя из ада, встревоженный общей судьбою,
И память листая как чёрную книгу страны,
Ты бросишь сквозь зубы: - твоею не станет рабою,
Не свяжут запястий её, и не оболгут лгуны...
С глубин рьяных лет, доносятся вновь песнопения,
Атаманов славных, отчаянных воинов полки.
Атакою конной проносятся, как дуновения,
Парящего ветра, у самой могучей реки,
Казачьи ватаги, бушующей бурей над морем
Кипящих котлов освободительных битв,
А тысячи судеб повергнутых мором и горем,
Гранитною стелой кричат, - "Слышишь, не повтори!!!"
Я снова увлёкся твоей и своею свободой,
Я снова в беспамятстве пьяной походкой бродил,
По улочкам, скверам упившись твоею природой,
Влюблённым юнцом без тебя я с тобой говорил.
Был верен мечте, и цели служил благородной,
Сто раз утверждал я сомненья в душе, тяжкий труд,
Что нет никакой, да и не было дружбы народной!!!
Сильнейшие жертвуют, слабые снова солгут.
Свободные борются, рабы же тебя предадут.
И снова и снова, как в омуте вечных скитаний,
Мы станем искать долгожданный незыблемый свет,
Что в нас пробудит и поставит на путь изысканий,
Бесценно утраченных, будущих вёсен и лет.
Но что вдруг со мною, я снова в бреду философии,
Нет места Софоклам среди Византийских вождей.
Там всё утопает под грузом лжи и ксенофобий,
В мистической догме “неисповедимых путей”.
Всё это был сон, или это уже было с нами,
Да, нет же я помню, пылающий воздух и дым,
И дикие шершни свистевшие над головами,
Пронзали сердца над истлевшею вывеской “КРЫМ”.
Всё это, казалось, какой-то ужасною былью,
Какой-то нелепый, кровавый, сценария раздел;
Один сумасшедший достал, припорошенной пылью,
С лукавой улыбкой, с таким упоением смотрел;
На зарево тысяч огней громыхающих ночью,
Пронзающих небо, несущие верную смерть,
Нет это не смерч, это дьявол, шагающий с дочью,
Спустивший с цепи шакальё на блаженную твердь.
И рвались мосты и дома, невзрачные точки на картах,
Расстрелян восход, отброшен к подножью кордон,
И вырвавшись из преисподней пылающий Тартар,
Истошно над Гуково взвыл, - “Я с тобой ФАРАОН!!!”
Запомнится всем поколениям "кровавость" застолья,
Когда исчезали тела в огнедышащей мгле…
В реальность поверить не мог я Зеленополья,
А сколько ещё безымянных остались в земле?
Не мог я смотреть на слащавые сытые рожи,
Лоснящихся лиц генералов в эфирах прямых,
Когда видел смерть тех парней, что остались без кожи,
Я весь этот мир поделил на своих и чужих.
Мы весь этот мир: уязвимый, испорченный, алчный,
Во всей красоте лицезрели в Совбезе ООН,
Беспомощно зал трепетал перед “ВЕТО” с душою собачьей,
Того, кто с усмешкой шептал: - « я с тобой Фараон».
Война началась против нашей страны не с Майдана,
Её возгорания еще с Приднестровья видны.
Она раскрывалась головкой красной тюльпана,
Как знак молчаливый, в преддверии страшной беды.
Она возгоралась на поле боёв Карабаха,
Она полыхала Абхазкой кровавой зарёй,
Гуляя в Чечне 10 лет упоённая прахом и страхом
И души травила едкой, как дым полыньёй.
И вот нагулявшись упившись как следует горем
Решила устроить свой скоропалительный бал;
Сжигая стволами Кахети, Цхинвали и Гори,
А в танго смертельном огонь всё вокруг поглощал.
Не нюхал я пороху, не видел я дыма пожарищ,
Не знал и не ведал, - “беды не бывает одной”.
Приятель, сокурсник, знакомый, мой друг, мой товарищ,
Навечно уйдут, поглощённые этой войной.
Но кто пожалел, что отдал свою жизнь за свободу?
Взалкали не мы, беспомощно выл оккупант.
Как грязь с новых “берц” очищу я мир от уродов,
Я клятву давал! Я твой Украина десант!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744701
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 04.08.2017
Добрий ранок Українці;
Сонячний, бадьорий…
І тобі сміливий лицар,
Воїн наш хоробрий,
І тобі земля-мати;
Щедра на врожаї,
Дбати рідна й захищати,
Від краю аж до краю,
Обіцяю, присягаюсь,
Від недругів лютих;
Шанувати пам'ять предків
Славних, незабутніх.
Добрий ранок дівчинонько.
Не сумуй красуню.
Повернеться твій коханий,
Він твій мир рятує.
Як повернеться, весілля,
Гучне вам влаштуємо;
Заспіває вся Вкраїна,
Що Сам Бог почує;
Те, які ж щасливі люди
Живуть у цьому краю;
Чутно сміх, кобзи і співи,
Україна святкує, гуляє…
Але що це, сум та горе,
Наче чорні хмари,
Наче чорне, грізне море;
Татарва, тартари…
Несуть смерть в мій Край веселий;
Грабують бандити.
Знищують міста і села
Бісові діти…
Та навіщо ж ви прийшли
З мечем й вогнем у наше поле,
Навіщо ж вам моя земля,
Річки, ліси і гори.
Своєї стільки, що у світі немає,
Таких птахів, щоби її облетіти…
Але ж ваша лиха воля
Мій ДУХ підкорити…
Підкорити, захопити,
Навіки зганьбити,
Закріпачити народ мій,
Спрагу до ВОЛІ вбити.
Не схилюся, не скорюся,
Ні панам, ні вам, нікому,
Лише БОГУ, що покаже
Вірну нам Дорогу.
Добрий ранок Україно!!!
Мати рідна, Славна ненько.
Не сумуй не плач кохана,
Діточки рідненькі…
Повернусь живим, здоровим
У колиску рідну,
На мою рідну серцю землю,
Славну Україну!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744575
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.08.2017
Повстань Україно, ти цього хотіла,
Від гніту тирана і клятих катів!!!
Бурхлива, неспинна, невичерпна сила
Творила історію визвольних бунтів.
Ти Сила Народу Холодного Яру!
Ти Блискавка Віри Трипілля Синів!
Отамани нас об’єднавши у лави,
Як море бурхливе виплескує гнів,
Невтомно топило твоїх ворогів…
І край боронили, як Леви, щосили,
Кидались у вихор боїв без страху,
Бо вільними жити, любити хотіли,
У рідному краю… В годину лиху…
Ми вірили вдача на нашому боці,
Ми знали за що і навіщо б’ємось.
І смерті сміливо дивилися в очі…
Щоби в України щасливо жилось.
Повстань Україно від гніту, зневіри…
Збуди до життя наші спраглі серця.
Зверніться до БОГА, щоб дарував Віру,
І тверду надію йти до кінця.
Звільнись Україно, ти цього хотіла,
Щосили в Михайлівські дзвони вдаряй!
Бурхлива, козацька невичерпна сила
Боронить на фронті, твій мир і твій Край…
Повстань Україно, нема більше сили
Терпіти народу свавілля нахаб.
Виходь Україно! Ти цього хотіла!
Ти вільна, свобідна, ти сильна, не раб!
Звільнись Україно, розправ свої крила!
Злети журавлем у небесну блакить.
Народу твого працездатного сила,
Як вільний, бурхливий Дніпро закипить…
Не раджу я «гратися» з власним народом,
Знущанням і кривдам покладемо край.
Сто років цей хрест несемо за свободу,
Щоби не чужинський, а їсти свій коровай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744310
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.08.2017
Присвячення поету, борцеві з радянською
нелюдською системою, великому українцю В.Стусу.
КРОВ'Ю ПИШЕМО СВОЮ ІСТОРІЮ.
Кров'ю написані молитви і вірші,
Як подих волі останній натхненний,
Твій стогін лунає зі стомленої душі
У слові під час буремний.
Ти витримав все; побиття і наруги,
Ненавість, знущання, тортури.
Кремлівська, ганебна, гбешна прислуга
Майстерно збудовує мури.
Тебе не злякали; тюрма і кайдани,
Бо вірив, що правда з тобою,
Що будуть горіти у пеклі тирани,
Знищені твоєю рукою.
2 Липня 2017.
Костянтин Костюченко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740542
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.07.2017
[color="#043fbf"]́[b]
Завмерла тиша, тільки чорні хмари
Сховали Сонця проміні рясні.
Чорнобиля наснилася примара
Мені сьогодні у жахливім сні.
Наснилося, як обрізають крильця
У ненароджених тендітних янголят,
Як невловимий невидимка-вбивця,
Нищівно у грудях спалює серця.
Наснилася мені мертвецька тиша,
Де тільки вітер грізно завивав,
На вухо шепотів мені: – «Навіщо!»
А я знесилений і Бога не благав….
Лише хотів я перервать жахіття,
Лише волав життя вдихнути знов;
В цілющий ліс, в річки, в різноманіття,
У рідний край, садків, гаїв, дібров.
Наснились люди, мов дорожні тіні,
І невблаганний і нестерпний плач…
Пробач, благаю, Боже Україні;
За сум, за біль, за муки нам пробач!
Костюченко Костянтин.
[/b][/color]
[color="#a30202"][b]У ці дні ми громадяни українці пригадуємо жахливу трагедію Чорнобиля, яка чорною плямою суму і болю залишиться на душі наших поколінь. У ці дні ми українці пригадуємо також жахливі злочини радянської інквізиційної нелюдської системи і геноциду, закріпачення і ошукування, руйнування іскри Божої а саме душі людської, її знецінення і повільне згасання в пітьмі радянського концтабору. У ці дні ми пригадуємо і громадянську війну розв’язану советами проти молодої самостійності УНР, голодомор 22-го, 33-34-го років. Розв’язану Сталіном і Гітлером другу світову війну у 1939 році, підірваний радянськими військами НКВД Дніпрогес, який втопив сотні сіл, і тисячі українців, пригадуємо трагедію Бабій Яр, яку спровокували чекісти підірвав увесь Хрещатик разом з їх мешканцями. Пригадаємо переслідування і вбивства відомих українських поетів, письменників, композиторів, науковців, пригадаємо знищення українських книжок і викорінення української мови ще у дитинстві. Пригадаємо трагедію Афганістана, яка забрала багато життів українських хлопців. Пригадаємо жахливу трагедію Майдану і Небесної Сотні, Криму і Донбасу, ті тисячі життів, які віддали заради України, заради того, щоби жити у свої сторонці, мирному Шевченківському оспіваному поетом раю. Давайте люди не забувати ці жахливі трагедії нашого народу, щоби ці трагедії ніколи більше не траплялися з нами!
P.S Тільки зараз я пригадую слова одного так званого керівника, сусіднього «маленького» і неприглядного державоутворення під назвою росія , який стверджував, що руйнація радянського союзу це велика геополітична і світова трагедія людства. Напевно в нас різні погляди, щодо трагедії і що насправді є трагедією, і дуже різні визначення цього питання.[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2017
[color="#1125ba"]Так дуже шкода й прикро аж до сліз, не маю слів,
сказати хочу тільки вибач, не подужав,
Що поруч я не був, що так, як ти не вмів,
Не встиг, не зміг, прикрити тобі спину.
Спочинь мій друже.
Ти відпочити ліг від тяжких справ,
здавалось нелюдських випробувань і долі,
Ти воїна шлях свій непростий обрав,
в якому сенс життя лише є Гідність, Честь і Воля.
За тебе друже стоїмо ми тут,
щоби довести справу побратимів,
що полягли, життя віддали за редут…
Ви наше воїнство небесне Херувими!
Нехай загинуть наші вороги,
не ми, вони прийшли на рідну землю.
Ми змусим їх сплатити всі борги.
Плюю на тебе клятий вбивця «кремль»!
І знову смерть кружляє з вітерцем гарячого безжального металу,
де ріже наші душі гостриєм, безжальним своїм вбивчим жалом.
Тепер і ти пішов від нас у небуття,
у невідомий край, у той містичний споконвічний обрій.
Молюсь за те щоб ви зустріли РАЙ, знайшли свій спокій, Воїни Хоробрі!!!
[/color]
18 березня на фронтах невизнаної війни полягли чотири українськи воїни, за один день, невиправні втрати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724649
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.03.2017
Щодо подій Лютого і Березня в Україні 2017 року.
Нещодавно Україна і українці відсвяткували день добровольця, привітала і влада їх стусанами і черговим приниженням тільки за те, що вони вимагають припинити ганебну торгівлю на крові нашого багатостраждального народу. Маємо те, що маємо?
- Тяжко, коли навкруги чорні круки, кружляють над знесиленим тілом моїм, ледве живим. Тяжко на серці коли бачу страждання і муки, навколо рідних до болю дітей, а світ інших людей мов глухий, мов осліплений світлом яскравого, теплого Сонця, що зневоднює душі завмерлих істот, що звуться людьми.
Тяжко мені...
Тяжко бачити горе і сум вже три роки на спаленій війною землі...
Зневірився я шукати примарне щастя в імлі, на помацки йти в темряві нескінчених коридорах влади, і стукати з острахом у зачинені двері, і вимагати, марно, хоч би якоїсь правди.
Тяжко мені...
Тяжко мені, коли рідні забули, а чужинці забили ногами, а ті хто учора сміявся і хлопав мене по плечу тепер зріклися і ганьблять мене грізно чорними ротами.
Тяжко мені...
По ділам їх впізнаєте ви, по ділам їх, а слова їх ділами обернуться, а діла гірше ніж за полинь... Дай хоч трішки вже спокою, кровний вороже мій, прошу тебе на останок – йди геть, згинь!...
Тяжко мені дивитися, як всі останні ночі і дні, зустрічають тебе моя Рідна Земля Українська з сумом і квітами, на колінах синів твоїх проводжають дорогою у нове життя…
Сумно мені, і лють переповнює груди, що нема у жовнірів, чужинців і наймитів ні совісті ані каяття, за скалічені душі синів твоїх, Вкраїна квітуча моя; продають і плюндрують і б’ють...
Молюся щодня з братами. А чи почуєш молитви мій Боже, в час коли нас узяли в кільце сили зліє, скажені, ворожі? Скажи, чим зарадиш в ці дні?
І хоч тяжко мені; під кулі по пояс в багнюці, в холоднім окопі і ночі і дні, в бліндажі, під обстрілом стікаючий гарячою кров’ю, - захищати тебе рідна мати моя Україна є найвища насолода життя!
Не треба жаліти мене. Як би тяжко не було б мені, не треба жалю, а лише я молю про одне, брати і сестри не забувайте мене після того, як я піду у вічне життя, не лишайте Вкраїну помирати повільно від укусів скажених псів, підіймайтесь на наші місця, настав час вирішальних часів.
Вітай свого рідного сина!
Я йду мій народе!
Підводься!
Вставай!
Слава Україні!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723875
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2017
[color="#0033ff"][color="#478df5"]Світ теплий очей, твоїх зігріває Вкраїну, як Сонечко дивне, чудове, і лагідне. Всім серцем своїм і душею любив Батьківщину, і життям сплатив данину за діло праведне.
Ти тут народився у краю пісень і любові, у краю вільних людей і свобідного духу... Знаємо, якою був шлях твій тяжкий у неволі радянського табору, пам'ятаємо...
Наш красень, наш сокіл, ти в небо злетів у блакитне і чисте так високо, і чорні загрозливі хмари розбити хотів, і був ти, як блискавка...
Над лісом, над степом, і сивим Дніпром кружляв ти співаючи, над містом, над полем і рідним селом: боровся і жив поспішаючи...
Світ теплий очей твоїх зігріває наші серця, а співом й музикою навіки Вкраїна збагачена, Володю ти з нами і ми з тобою до кінця, - твій дух, твоя творчість й талан - наша українська спадщина![/color][/color]
"4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк. Кати його боялись, тому і вбили".
"Володимир Івасюк народився 4-го квітня 1949-го року у Кіцмані, Чернівецької області, на Буковині. Батько його був професором української літератури в Чернівецькому університеті, мати вчителька української мови середньої школи. Ще малим хлопцем брав батько Володимира в Карпатські гори й учив слухати, як співають старі ялиці, учив прислухатись музиці бистрих кришталевих гірських потоків. Як глибоко вкорінились в душі молодого генія мелодії зелених Карпат — відчувається в його піснях, в яких він їх увіковічнив й які нам подарував. Володимир так розповідав про себе: «Я ніколи не думав, що зможу писати пісні. Правда, музику я дуже люблю, чую її навкруги. Все, здається мені, співає. Якось з батьком ми йшли лісовою стежкою, і він запитав мене: Чи я чув, як співають дерева? Я спочатку не вірив. Ми увійшли у густий ліс. Перестав падати дощ, і небо прояснилося блакиттю, а з смерекових гілок падали краплі, співаючи стару знайому мелодію»".
Читати статтю тут: http://ukrmir.info/?p=9476
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723870
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2017
Світла пам'ять тобі козаче,
Плаче небо і стогне Земля,
Україна в скорботі плаче,
Ми увічним твоє ім'я.
*****************
Копаю мерзлий ґрунт донецької землі,
Теплом приємним дихаю на руки,
Як символічно наді мною круки
Літають у небесній вишині.
Ковтаю гірку, як полинь сльозу,
Гоню безсоння і долаю втому
Я серцем тягнусь до дітей додому,
А в спогадах і мріях на війну.
Дрижить понівечена, скривджена земля.
Від люті знову ворог шаленіє.
Я плачу Боже, я ж твій Єремія!
Невже ж Твоє Я жертвенне ягня?!
Чого ще нам чикати і благати,
Яких таких щедрот, чи насолод?!
Дивись, як невблаганно плаче мати,
Відчувши холод мідних нагород.
Безодня майорить і вогняним дощем
Мій простір швидко темрява вбивала,
А блискавка, мов шаблею блищала,
І накривався Світ стальним плащем.
Сплітався морок в чорно-сиві хмари,
Затягуючи рідний Небокрай,
І чорні круки, як нічні примари,
Обсіли мій Святий Бахчисарай.
Яку ще жертву нам нести заради волі!?
Чого ще нам у Господа молити!?
Дай Боже ніч і день цей пережити,
Щоби не бачити, ані страждань, ні крові.
Невже ж в житті чогось було замало!?
Хотілось, може, більшій нам чеснот!?
Хоругва є, є зброя, є клейноди,
І воля є, і ворогів чимало.
Тоді, перед ким, ми Боже завинили,
За що ж нас так жорстоко розп’яли!?
Невже ж за те, що вільно тут любили!?
І в боротьбі свободу здобули!?
Могутнім духом з мертвих повставали.
У грізний бій нас вів Святий Арей.
Своїм мечем свій шлях ми прокладали
І здобували рай Гіпербореи.
Та хто же ми: Галлати, Гети, Гуни,
Сармати, чи Алани, Царськи Скіфи,
Сварога діти, Воїнство Перуна,
Чи ми нащадки, невтомного Сізіфа?!
Хто ми мій Боже, мій Святий Свароже?!
Ми ангели безсмертні, Херувими?
Переді мною ДРГ ворожий.
Під обстрілами гинуть побратими.
Чому скажи ми мусимо терпіти,
Свавілля влади, і віковічний гніт?
Чому вмирати мусимо, не жити,
І боронити майже цілий Світ?
Ми проти рабської долі повставали;
За кривди, за сплюндрованих дружин,
І братчиків з неволі визволяли,
І билися у січі на загин.
Невже ж це кара Божа, віща Доля,
Кидати борону, і не зібравши жнив,
Знов йти на смерть, за нашу Святу Волю?!
Щоб наш нарід щасливо й далі жив.
Щоб наші діти мати не благали,
І не тягли б голодні рученят,
Щоби батьки цей Світ не проклинали,
За біль у погляді дитячих оченят.
Щоб на землі самім хазяйнувати,
Ніяких не благати допомог,
Навчити всіх чужинців поважати,
У вихорі військових перемог.
І ствердитись, як Нація, Держава,
Рішуче, без вагань і без надій;
Надіятись на когось, марна справа,
Коли вступив у вирішальний бій.
Лише одна надія за плечима;
Надійний тил – край рідний берегів,
Тверда рука, що поруч, побратима,
Наказ рішучий гнати ворогів,
І скинути ярмо, диктат тирана,
Як і колись безстрашні козаки,
Під проводом, Богуна, Болбочана,
Хмельницького прославлені полки...
Згадати всіх: Залізняка і Гонту,
Павла Тетерю, Виговського і Сірка,
Які московську зрадницьку облогу,
Шаблями гнали до свого царька.
Як Конашевич-Сагайдачний славний,
На схил Дніпра піднявся на коні.
Як Наливайка козаки повстали...
Згадати всіх у доленосні дні.
Згадати прадідів славетні перемоги,
Де битим був загарбник, на полях.
Тяжкі були у них усіх дороги,
Але один бажаний, вірний шлях.
Шлях боротьби за Волю України:
Жертовний, довгий, мученицький шлях,
За щастя діточок і за родини.
Гартуймо дух і тіло у боях.
Слава Україні !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718641
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.02.2017
По матеріалу статті. http://www.dialog.ua/news/109848_1485903634
«Нація тільки тоді буде сильною, коли буде залізно переконана і впевнена в непорушності її ідеалів і прагнень, а прагнення в нас одне виграти в цій війні, стати сильною, свобідною, насправді незалежною і впливовою державою, яка посяде впевнено своє законне місце серед лідируючих інших країн цього світу».
*** Симуляція чи стимуляція дискредитації.***
«Не поспішайте, сядьте, заварить чашечку кави, хочете з вершками і поміркуйте над тим, що знову путінські лайномети намагаються нам втюхати: «Наступ укровійськ під Авдеевкою – це провокація Порошенка», «Порошенко не дає наказ наступати, не дає наказ стріляти, не дає, не хоче, не може, він нас зливає, зрадник!» і така далі всяка маячня. Чого ви дивуєтесь, зараз сприятливі умови для нової хвилі психічної атаки не тільки через контрольовані «кол-смі-центри», а також через путінських шавок, так званих «агентів впливу».
Додам тільки одне: «Нація тільки тоді буде сильною, коли буде залізно переконана і впевнена в непорушності її ідеалів і прагнень, а прагнення в нас одне виграти в цій війні, стати сильною, свобідною, насправді незалежною і впливовою державою, яка посяде впевнено своє законне місце серед лідируючих інших країн цього світу».
- Пора вже суспільству раз і назавжди поставити жирний хрест і затаврувати ганьбою всіх подібних політичних повій, поховати і стерти їх з людської пам'яті, стерти їх всіх з наших наївних сердець. Всіх подібних «шуфрічей», «бойок», «савченків», «новінських», «тимошенчіх», та «ляшків» потрібно обходити десятою доріжкою. Вони всі ті, хто так чи інакше намагається посіяти в наших умах хаос і сум’яття, недовіру до влади, дискредитувати і знищити той маленький вогник надії, який жевріє десь там всередині і час від часу підказує нам, що попри всі труднощі і втрати, часом тяжкі нелюдськи зусилля, ми стоїмо, ми боремось, ми всі разом українці, як моноліт, як нерушима стіна пліч-о-пліч, як один за всіх і всі за одного, і все таки на правильному шляху. Адже сила народу в єдності, а слабкість в роз’єднані, саме це ворог намагається проштовхнути через чисельну «обслугу» всередині країни. Так, важко пояснити деякі вчинки і рішення влади, які все більше скидаються на банальну зраду, але на те ми і суспільство, щоби тримати ситуацію під контролем і показати владі, що заграватися з народом не варт. Так, згоден, дуже багато дорікань, критики в останні місяці, роки, на владу, дуже багато питань, суперечних а іноді нелогічних дій, чи взагалі прослідковується нерішучість, невпевненість, чи нездатність діяти всупереч всьому, якщо пріоритети України стоять на першому місті. Але погодьтеся, прошу, в одному: Україна її народ, і влада стикнулися з самим масштабним протистоянням з часів УНР, опинилася в самих тяжкий і самих невигідних умовах, опинилися в дуже загрозливій ситуації, які коли-небудь існували в історії України. Повстало взагалі гостре питання існування державності як такої. Україна і українці, її патріотичні сили, народ, довели всьому світові непереможну здатність до спротиву ворогам, нездоланну велич духу; боротися і вмирати в цій боротьбі за право ЖИТИ, за право бути ВІЛЬНОЮ людиною на своїй землі. Я би хотів поставити одне єдине запитання всім скептикам в критиканам, всім тим, хто так чи інакше поливає брудом на право і наліво владу, висуває претензії і недовіру в постаті президента Порошенко; а що вони взагалі зробили задля України, які би рішення приймали на його місті? Хотів би запитати, чим допомогли, кого врятували, який такий корисний особистий внесок зробили заради нашої перемоги, заради того щоби в нас був мир і спокій? Я впевнений в думці, що вони всі, ображені і розлючені підуть геть, не в змозі, хоч що небудь заперечити, хоча б що небуть переконливо і аргументовано відповісти; вони всі, ті хто ще учора тримав всю повноту влади у своїх руках, хто був відповідальний за все, що зараз відбувається. Вони будуть заперечувати свою опосередковану чи пряму причетність наближення країни до самих трагічних і доленосних подій на сході і в Криму. Ці так звані попередники мали би усвідомити, що насправді вони всі причетні до масових вбивств наших воїнів і цивільних на Сході України, вони як ніхто мають нести всю повноту відповідальності за трагедію під назвою "гібридна війна росії", чи то "руський мир", чи то "російська агресія", адже ця так звана агресія, є по суті продовженням геноциду українців, яке розпочалось не з 2014 року, а на мій погляд, як людини яка дещо знає з історії, а з 1918 року, з часу заснування незалежної, неподільної, унітарної держави Україна.
Невдахи всіх барв і відтінків сірого, політичні незграби-популісти, вчорашні ватажки високо-відсоткових партій-обіцянок, які зробили політичну кар’єру тільки завдяки дискредитації, політичними спекуляціями, і суто на популістських лозунгах, ще мають, здається, сміливість де що нам пояснювати і вказувати, кого нам любити і кому нам українцям довіряти. Парадокс ще полягає тому, що вони настільки самовпевнені в своїх аргументаціях і виводах, що забувають на хвилину, хто і що вони взагалі для українців, за що їх всіх мають українці, суспільство. Та вони для нас затавровані ЗРАДНИКИ, всі до єдиного, яких під час війни треба було б винищувати, як пацюків, які нас українців догризають. Але не вийде і вже не виходить, бо якось дуже сумнівно і не переконливо звучить чергова брехлива лайка, в адресу керівництва, яка суміжна з маячнею, що начебто Порошенко з генеральним штабом, винен в ескалації конфлікту на Донбасі.
Теж саме, слово в слово, всі вони казали і в 2014 році, в самий екстремальнішій період і відповідальний для країни, що начебто українська влада винна в загострені ситуації. Будь ласка перегорніть сторінки газетних шпальт, і подивіться. Взагалі придивіться уважніше до тих, хто насправді представляє так звану опозицію, які спочатку, коли це було вигідно для них, шли під патріотичними гаслами, разом з владою. Як же вони хотіли сподобатися, як вони дерли свої горлянки на ток-шоу, якими вони були борцями за незалежність і справедливість. Де вони зараз? Всі стали у позу Гераклітів-правдоборців беззаперечних і послідовних критиканів і термінаторів влади, починаючи з Юлі В. і можливо закінчуючи Ляшко, та іншими. Запізно для них, застаріли політтехнології не діють, нові не вражають, адже психологічний портрет нікчем і збанкрутілих опортуністів чітко вимальовується в загальній картині українського політичного світу.
Я пригадую 2008 рік, коли російськи гради і винищувачі бомбили Цхінвалі і Горі та інші села в Грузії, з якою цинічною усмішкою сяяла з екранів «політична зірка» Тимошенко, яка зловтішалася з жарту путіна щодо краваток Саакашвілі і Ющенко. Вже тоді вона вибудовувала «правильную тактику нашого сотрудничества з путиним на десятилетие вперёд». Перегляньте це будь ласка: https://www.youtube.com/watch?v=rOObEj2LEfA
Вже тоді путін пропонував так званий обмін пакетами цікавих йому підприємств (мова йшла за «співпрацю» з авіабудуванням «Антонов»). Росія вже тоді полювала за «контрольними» всіх важливих стратегічних підприємств і як цього не усвідомлювали «головні ролі країни» не розумію. Невже прем’єр не уявляла, з яким, взагалі, монстром вона має справу, який невдовзі проковтнув і її, і поховав надію українства підвестися з колін, адже вплив підконтрольних путіну партій того часу з кожним роком набирав обертів. Всі ми були свідками «бунту» прем’єра і суперечок з Ющенко. Нажаль всі ми, хто з різних міркувань не довіряв і критикував Ющенко, зараз би сказав наступне, - як же він був правий в своїх філософських застереженнях щодо цього монстра. Я би не хотів, щоби згодом ми, так само, як і тоді, не зловили себе на думці, - «А все ж таки Порошенко був правий». Досвід і інтуїція, як то кажуть, на вагу золота.
Прислухайтесь уважніше до їх спічу, як вони себе поводять, в нападі і в захисті, якими оперують доводами, як аргументують, як відповідають на дуже незручні питання і ви люди все зрозумієте з ким, взагалі, ми маємо справу, і який справжній має бути до них всіх рівень довіри.
Слава Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715753
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.02.2017
***** Сатиричний вірш *****
- «Що трапилось, що коїться брати!?
Знов збурюють! Підштовхують до прірви!?
Будують патріоти блокпости!?
Та, як вони посміли, - хай їх вирве»…
- «Дивись закрили транспортний зв’язок!
На коліях розпалюють багаття!
А як же наш донбаський «уголёк!?
Це ж зрада!
Ми замерзнемо!
Прокляття!».
- «Що роблять, га! Знов кляті москалі!
Розгойдують човна! «ШАТУН» у дії!
Ганьба! Народ співає - Се Ля Ві,
Семени, Лихоліти, – Ли-х-о-о-дії!!!».
- «Погрожує арештами Грицак,
Гарчить, як пес смердючий сам пан Тука,
І Карасьов, як наймудріша щука,
Теж не забув свій сунути п’ятак».
Почуйте люди, гниди що торочать,
Про що кацапські воші вже смердять:
І крах економічний вже пророчать.
Мовляв, доцільно ще поторгувать;
- «Блокада неможлива для Донбасу!!!»,
- «Євросоюз введе санкційний «гніт»!!!…
- «Вже в місті «Щастя» всі замерзли теплотраси!»
- «Ось з чого починався геноцид»!!!
- «Всіх винних треба жорстко покарати!!!».
- «Та це ж махновщина! Анархія! Ганьба!!!»
- «Спецназ негайно!!! Все розблокувати!!!»
- «Зриваються контракти!!!»
- «Нам труба!!!».
- В істериці ординський бидлопас,
Погрожує піти у контрнаступ,
Якщо ми їм зупиним контрабас,
І якщо влада перестане красти.
Дзвонить до Порошенка сам Ахметов:
- «Опять попал ты Петя на должок,
Придётся снова подымать мне ренту,
Страдает ведь семейный кошелёк.
Ведь мы тогда с тобой договорились.
Ты обещал, что будет всё нисчак,
Не для того так тяжко мы трудились,
Чтобы Донбасс гнал в тыл ваш, порожняк.
Придётся против вас вводить ряд санкций,
И если не пропустят товарняк,
Я из-за этих ваших провокаций,
С Захарченко твой поделю общак!»
Петро испугано...
- «Ой що ти, що ти, слухай, не хвилюйся,
Не треба зайвих цих переживань!
Це ж Путін все, його я не боюся,
Він, як і всі, хто проти мене, – срань.
А що народ!? Мовчить і не журиться,
Платіжки йдуть, всі сплачують за газ,
Але, щоби зі мною не ділиться,
Навіщо ж ми почали цей Донбас!?
Мені вже майже нічого втрачати
Мені сам Трамп два рази натікав,
Що перед тим, як я втечу у Штати,
У цьому році всіх нагодував.
І що ти вдієш треба й далі грати,
Я звернусь завтра до свого народу»…
Сильніший той хто вміє програвати,
І вільний той хто б’ється за свободу.
Їде війна, заходить в кожну хату,
Скажіть у чому хлопці не праві?
Спитай сиріт, убиту горем мати,
Чи можна заробляти на крові!?
Ми кожен день втрачаємо героїв!
Вже третій рік вбиває нас Донбас!
Чому у власній хаті ми ізгої,
Чому для нас Украйна – «Алькатрас!»
Ніколи для бариг не тхнули гроші
Вони всі - паразити-короїди,
Не так вже і страшні московські воші,
Як політичні українськи гниди!!!
Слава Україні!!!
1.30.2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715318
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 30.01.2017
І ти родився вільним брате мій!
І ти, і я, - росли й жили в любові.
І ти, і я, - щасливу мить надій,
І гідність берегли, як Віру в БОЖІМ СЛОВІ.
І ти, і я, мій брат, жили у мирі.
Я сіяв хліб, а ти плекав лозу.
Аж раптом в дім наш увірвались дикі звіри;
Принесли горе і страшну війну.
Настав нелегкий веремії час страшний,
Але ж і ти, і я - навік брати по крові!
Кидала веремія нас у пекельний бій
Рубати ворога їх шиї двоголові.
Настане час, - засіємо лани,
І разом вип’ємо смачного «мукузані»,
Пліч опліч з нами Грузії сини.
Схиляюся брати мої в пошані.
Слава Україні!!!
http://gordonua.com/news/politics/esli-cercvadze-peredadut-rossii-gruzinskiy-legion-pokinet-ukrainu-v-znak-protesta-mamulashvili-170638.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714489
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2017
Я за те щоби прийшов «добрий» український Піночет з хунтою «добрих добробатів» і взялися жорстко, докорінно змінювати цю країну, по справедливості, майже не порушуючи закони і европейськи цінності. Як вам це, га?
Багатомісячні поступові контрреволюційні дії багатьох відвертих і доволі лукавих ділків і "воротил політики", по більшій мірі байдужих до долі українців і України, м’яко кажучи недоброзичливців, а кажучи прямо ворогів незалежного і самостійного руху і розвитку України, на превеликий жаль, можуть увінчатися успіхом. І це не жарти, і не перебільшення судячи з останніх подій, які вже сколихнули українську столицю.
Без перебільшення скажу, що готується щось більш серйозніше, аніж такий собі « замах» на містера «Г», який судячи з інтерентного вибуху різнокольорових жартів прямісінько попадає у десятку самих невдалих сфабрикованих замахів на самого себе за останні 3 роки. Пригадайте і пана Щокина і ця незадачка з тепловізором, і також Парасюка, якого не бере Ф-1, і пана Геращенка, про «страту» якого ведуться у телефонній розмові за допомогою звичайного телеоператора.
Нажаль вже ніхто з них вже не згадає справу про розкриття вбивства Павла, чому питаєте, тому що не по зубам, тому що там працювали, нажаль професіонали, але діло честі було лише попередити відверту маячню під кодовою назвою «замах століття на видатного державного діяча послідовного особистого ворога путіна».
Але я не про це хочу зараз вести мову, я про те, що нас знову використовують, як бидло, знову хочуть вибити з під ніг стільця, а не вийде і ось чому, ми навчанні гірким досвідом, тим, що зі зміною однієї провладної партії на іншу нічого не зміниться, НІЧОГО!!! Потрібен більш детальний і тонкий підхід, аніж підіймати знов на Майдані вереск і слати прокльони на «поганих мусорів», які виконують свою роботу по встановленню правопорядку і все, аби тільки вони ці «мусора» дурниць не наробили.
Але людей, знов використовують, адже не озброєним оком видно, що йдуть міжкланові війни за вищі керівні посади!
Українці, люди добрі, схаменіться, НЕ ВІРТЕ НІКОМУ!!! Ми ж з вами вже переконалися, і було дуже боляче, що зі зміною тільки однієї людини нічого не зміниться в цій країні.
Нам потрібно гуртуватися навколо ідеї – довгострокового плану виходу України з кризи, - не піддаватися панічним настроям відвертим популістам і негідникам, які весь цей час тільки і робили, що все гальмували і піарилися, займалися критиканством і крали, крали і крали. Тепер вони хочуть бути владою, а як же!?
Ми всі стали свідками багатомільйонних статків у суддів, і прокурорів і депутатів, не кажучи вже про олігархів, для яких бізнес – це вищий пріоритет, а вже потім країна, а на останньому місті нарід. До речі, слово олігарх набуло для мене якогось негативного значення, ні не після виступу «славетного укр. філантропа» Пінчука, який навчив українців, як потрібно Україну любити і поважати «братнього» сусіда, а раніше, набагато, коли я мав змогу віч на віч стикнутися з розкішшю і марнославством «хазяїв» України.
Нас знову розведуть як кроликів, ті хто зараз так само як багато років мали і мають всі засоби на виробництво, контролюють і ВР, через своїх представників-депутатів і чинять шалений тиск на цю владу, яка спромоглася впасти на дно довіри настільки, що піднятися їй буде дуже важко, а може вже і неможливо.
Якщо Майдан, – добре, але проукраїнський, ще потужніший і сильніший за попередній, але не просто з декларативними вимогами а з чітким довгостроковим планом дій, реалістичним планом дій, змістовний, і професійний. Майдан повинен обрати лідерів Майдану, провідників проукраїнських націоналістичних рухів і партій, які потім повинні довести, що вони гідні очолювати вищі посади в країні.
Але, якщо це знову буде безглузде збурювання і велика бійка стінка на стінку, якщо зараз ми українці знову поведемось на чистий розводняк відвертих і прихованих ворогів і «доброзичливців», таких наприклад, як Юля, Мураєв, Рабінович, фехтувальник на вилах пан підЛяшко, інших там Бойок, Геп, Труханів, Пашинських, і закінчуючи інших представників вимираючого виду, які занесені у Червону Книгу Катів українського народу, (як же не згадати нашу хероїню) Гадю, всі разом і багато, багато інших, не вистачить паперу перелічити всю цю мерзоту, які звісно з ким за одно і заради чого працюють, і на що. Все це мені нагадую казочку Крилова, про лебедя, рака і щуку. Але я не хочу бути і не тим і не іншим, я і возом бути не хочу, тому що я не з ними, вони всі остогидлі гниди, які роз’їдають наше суспільство і державність. Збурювати вони вміють, а хто завали потім розбирати буде, га?
Провідник визвольного руху українців від панського а потім і від кріпацького гніту Т.Г.Шевченко, так просто і чітко все сказав, і він був люблячим батьком нашим.
"Та неоднакого мені,
Коли Украйну зліє люди
Присплять лукаві і в вогні
ЇЇ окраденою збудять
Ох, не однакого мені".
Скільки таких лукавих фарисеїв блукають по парламенту і по ефірах, розповідаючи нам, як все погано і як все несправедливо, що влада така, сяка, все зливає, гниє, нічого не робить... Облаяти, попіарятись черговий раз і підуть святкувати у дорогий ресторан, щоби відкоркувати чергову пляшку шампанського за майбутню близьку перемогу по случаю чергового «державного перевороту».
Але я хотів би запитати, а що вони зробили задля країни Україна, як тільки займатися критиканством, обливаючи брудом з брехні і пустих звинувачень своїх політичних конкурентів, і розповідати страшилки українцям, що завтра буде цілковитий крах. І так щоденно, але чогось його немає і немає. Щось не так в цій країні, і я знаю що, але хто мене почує... Далі буде.
З повагою Костянтин Кост.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713923
рубрика: Проза, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.01.2017
Загиблі герої листопада 2016.
Прошу переглянути відеокліп. https://www.youtube.com/watch?v=u6kPBCTwzT0
http://censor.net.ua/resonance/418911/zagibl_gero_listopada
Ще так складно писати про те,
Що нам Драма складає у рими.
Мені важко і боляче від перелічених втрат.
Гинуть хлопчики наші,
України сини, побратими.
Ти пройшов весь Майдан,
А вже тут, на війні, ти солдат.
Чистий погляд очей,
Добра усмішка сяє з світлини,
Я вдивляюсь в обличчя й не віру,
Що вас більше вже з нами нема…
Ти на заклик прийшов
Захистити кордон України,
Пам’ять світла козаче,
Про тебе в нашім серці,
Назавжди, жива.
Тут кривава війна лічить
Наші життя щогодини,
Знову обстріл ворожий, шалений,
І падає вбитий у серце мій друг,
Він не встиг дописати листа
До своєї дружини;
- «В мріях лину до теплих твоїх
І лагідних рук…».
Біль у серці, сльоза на щоці,
Відчуваю нестерпну я втому,
Цілі сутки без сну,
Під прицілом ворожих гармат…
Смерть солодка за тебе
Моя Україна! Я вдома!
Не відступим ніколи,
Хай затямить ненавидний кат!
- Я сержант Микола Саюк,
Командир батареї, із Дубно.
Ще з Майдану я тут,
За українську мрію борюсь…
Я у співі весняних пташок,
З вітром вільним щасливим і шумним
З вірою в нашу близьку перемогу,
Рідні мої, до вас повернусь.
Я на обрії рідного краю
Я всіх друзів своїх пригадаю
Не сумуйте, не плачте, благаю
Я тебе моя люба кохаю..
За Україну бідну молюсь.
- Я Сергій Кочетов.
Я майдановець. Я доброволець..
Я бував у горнилі, у центрі кровавих подій.
Нашу муку і біль не відчує нажаль урядовець,
І так прикро мені, що їдуть із життя молоді…
На війні, все так, як на війні,
Піт і кров перемішані разом,
І байдужість до смерті,
Дивна суміш із почуттів,
Тут любов і ненависть,
Трансформуються з часом,
У сталевий наказ,
Не впустити до нас ворогів.
- А я Денис, простий, звичайний хлопець,
Я в Києві навчався, працював,
І кинув все, щоб стати добровольцем,
Стрільцем у сімдесят другій воював.
Не зміг я всидіти, лише спостерігати,
За тим, яка несправедливість і туга,
А те, що я не вмів ще воювати,
Війна навчає швидко, не шульга.
- Я Юра Сірик… І я бував у пеклі;
Тридцятка відступає, Степанівка горить.
Були бої жорстокі і запеклі,
Мовчать загиблі, серце не мовчить.
Від страху стигла кров у наших жилах,
Коли тіла бійців рвалися на очах…
Над сотнями таких Савур – Могилах,
Кружляють наші душі, - вільний птах.
І Іловайська не забуть криваву рану,
Мій Боже! Яка жахлива ця війна!
Хто ж нас довів всіх до такого стану?
Чи є в цьому якась моя вина?
Пробачте , що не встигну, не врятую,
Але прошу за мене понесіть,
Наш прапор, як мету мою Святую:
- Заради України тільки жить.
- Мій позивний - «Мамай», Андрій моє ім’я.
Окремий перший батальон морської піхоти.
Тут «Подолянина Вовки» - моя сім’я,
Нам всім надовго висточить роботи.
Любить як ми і вірьте в Україну,
Всі труднощі ми здатні подолати.
Зі смертю тіла не загине наше діло.
Зі смертю сина тільки гірко плаче мати.
- Я з Первомайська, кадровий військовий
Звати Сергій, а позивний мій «Брама».
Ми переможемо на цій війні обов’язково,
Якщо живою буде Воля, Честь і Слава.
Складають кобзарі вам пісні і балади,
Славетним воїнам, - України синам,
Про Олександра з тридцять шостої бригади,
І іншим всім морпехам пацанам.
Розкажуть дітям, як ми воювали,
Всю правду, як було все без прикрас,
Як проти окупантів захищали,
Рідні міста, і села, наш Донбас.
Попасна, Марьінка, Нікішино, промзона
Пески, і Павлопіль, Широкіно, Торець,
І Старогнатівка, – тримаєм оборону,
Із наших тіл периметром фортець.
А погляд їх ніколи не забути,
Жага до перемоги, світ в очах,
Які жили зі мною поруч люди!
Яка сталева віра у серцях!
Мені б так само вірити і жити,
Мені б так само жертву цю нести,
Хоч би на мить так, як вони, любити,
Так гаряче б молитись на хрести.
Сини Вітчизни; Данили, Святослави,
Богуни, Дорошенки, Виговські,
Кость-Гордієнки, Гонти, Болбачани,
Такі нам рідні і таки ж близькі.
Нам не забути бойовищ кровавих:
В уяві знов козацькі душі повстають;
Імен могутніх оборонців славних,
Ніколи поколінням не забуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2017
Вы все кацапы на одно лицо,
во всё поганый длинный нос суёте,
вы «русский мир» циничных подлецов,
и где плюёте, срёте там живёте.
Работа ваша лгать и клеветать,
варясь в соку из гнева мутной желчи,
зовёт вас пропаганда убивать,
всех, кто на правду вам открыть пытался очи.
Вы топчите, сжигая третий год,
в крови умывшись, города Донбасса,
вы не народ, - вы жалкий мутный сброд,
готовый умереть за пи-да-раса.
Вы нам не братья, нет, не господа,
вы просто истеричные нацисты,
равнять с землёй готовы города,
кивая на своих пропагандистов.
И вы не Русь, вы Мокши, Весь и Чудь,
вы племя Финов; – Мурома, Мещера,
вы так огромны, что вас всех чуть-чуть,
вы так светлы, как тёмная пещера.
Когда напьётесь вы уже крови,
когда же вы насытите желудки,
и уберётесь из моей земли,
- кровавые и алчные ублюдки.
Но не отмоете вы от крови клыки,
на пир кровавый свору зазывая…
мы будем резать ваши языки,
в огонь забвения эту гниль бросая.
На зло вам будем здесь любить и жить…
(Чтоб вы до смерти удавились Крымом.)
С кем правда «брат» - того не победить!
Ещё станцуем на твоих обломках РИМа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712421
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 15.01.2017
Гумореска. "Вибачатор - СМЕРЧ"
Я установка реактивна Смерч,
Мені сказали, - ідем вибачатись,
А я сказала, - може хлопці в Керч,
А потім у Москву порозважатись.
А потім із Москви в гастрольний тур,
Поїдемо до Яника, в Ростові
Поб’єм йому кухонний гарнітур,
Ускладнимо умови побутові.
А потім постріляєм по кремлю,
І бажано прицільно, бо там Путін,
За землю, за українську мою,
Бо кривди їх вже ж мною не забуті.
І я чогось сьогодні дуже рада,
Питаєте, – Чому? Бо не одна,
За мною вже готується торнадо,
Повибивати з них того лайна.
У чергу стали танки і танкісти,
Полів цариця, – добрі пушкарі.
Ховайтеся скажені КримНашисти,
Дістанем вас підлоту з-під землі.
Я установка реактивна – Смерч.
Я створена щоб ворогів жахати.
Я є караючий, безжальний, гострий меч.
Зі святом їду сепарів вітати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2017
Вивчення історії своєї держави, країни, народу, - надважлива справа громадянина-патріота. Пошук історичної істини, історичної правди справа нелегка, але вона звільняє людину її душу від тягаря того доважку брехні, тої неправди, які нам втлумачували весь цей час «імперські історики». Ще один дуже важливий аспект в процесі надбання знань - це вивчання і знання історії інших цивілізацій, як прикладу і досвіду боротьби інших народів, які час від часу повставали проти тиранії і рабства. Один з багатьох прикладів героїзму є битва, яка увійшла в історію , як битва греків з персидською навалою зв СХОДУ при Марафоні.
Ця історія зараз, як ніколи актуальна. Та сама навала зі Сходу, таке ж саме примушення брутальною силою підкорити Україну, така ж сама окупація земель ворогом, примушення здатися, підкоритися шляхом перемовин, замирення, шляхом пряника і батога, шляхом підкупу еліти (прямої зради), залякуванням, поширення брехні, сіяння хаосу і думки безперспективності подальшої боротьби. Встояти, терпляче і мужньо винести всі тяготи, перемогти ворога, надважлива справа, адже від цього залежить подальша доля України, доля наших дітей, внуків, нащадків.
Цитата з книги Стівена Прессвіда «Ворота вогню», о битві спартанців при Фермопілах. (переклад з російської). Матеріали надані Юрієм Бутусовим.
Нотатка до командира підрозділу чи війська.
«Ніщо так не розпалює мужність в серцях воїна, як ті моменти, коли він з побратимами опиняється на грані смерті, на волосині від поразки від повного знищення – і при відсутності духа не дозволяє піддатися паніці, забороняє віддатися під вплив відчаю, але замість цього примушує виконувати звичні дії, підкорюючись його наказу. Мужність, що йде з середини, і є слідством залізної дисципліни і гарного навчання і тренування. Саме це завжди оголошується, як найвищою гідністю воїна. Виконувати звичайне в надзвичайних умовах. В мить хаосу відчувати поруч з собою братів по зброї, товаришів, яких навіть не знаєш по імені, з якими ніколи раніше не навчався воєнній справі, але які зараз пліч опліч з тобою – з боку щита і списа, попереду і з тилу. Побачити, що товариші згуртовані, як один, - ні в божевільний одержимості, а в цілковитому порядку, які є незворушні. Зрозуміти що кожний знає свою роль в битві і справляється з нею.»
Від себе додам.
Нам не потрібна Фермопільська героїчна остання битва, як приклад відчайдушної боротьби і самопожертви, сам на сам з ворогом, після якої ворог придушив останній спротив і поглинув цілу країну Спарта і втопив її волелюбний нарід в крові і терорі, але нам вкрай потрібна Марафонська перемога, як приклад шаленого спротиву тиранії зі сходу, як важливий досвід перемоги, як приклад блискавичного керування військом під проводом Мільтіада.
Слава Нації Нескорених!!!
По матеріалам сайту " Все для історіка".
" Перська держава, що завоювала і об'єднала в другій половині VI століття до н. е. величезну частину тодішнього культурного світу (у тому числі - Вавілонію, Єгипет, Малу Азію), зіткнулася з грецькою цивілізацією на східних берегах Егейського моря. Завоювавши до кінця VI століття більшість багатих грецьких міст західного узбережжя Малої Азії (Мілет, Ефес, Пергам тощо) і прилеглих до нього островів, перси незабаром відчули наростаюче невдоволення та спротив місцевого населення, більшість якого складали вихідці з Греції.
У 500 році це невдоволення вилилося у відкрите повстання проти перського панування, яке почали і очолили жителі Мілету. Повсталим малоазійським грекам спробували надати допомогу греки Балканського півострова. Два міста - Афіни та Еретрія - послали до Мілета 25 кораблів з воїнами-добровольцями. Спарта відмовилась допомагати грекам, і в 496 році повстання було придушене. Ця акція була використана як привід для оголошення Персією війни Балканській Греції.
У 492 році перси зробили з Малої Азії комбінований суходольно-морський похід проти Греції, проте в силу обставин, що склалися (морська буря знищила флот) змушені були перервати його.
У 491 році до н.е. Дарій послав посольство до Греції, вимагаючи від греків покірності. Деякі грецькі поліси визнали владу персів, але спартанці і афіняни відмовилися це зробити і вбили перських послів.
У 490 році відбувся новий похід персів. На цей раз вони вирішили перевезти свою армію через південну частину Егейського моря і висадити десант відразу в Центральній Греції. Захопивши і зруйнувавши м. Еретрію на острові Евбея, перська армія, що складалася з лучників і вершників, висадилася в північно-східній частині Аттики, на Марафонській рівнині біля невеликого містечка Марафон, в 42 км від Афін. Поле бою являло собою рівну, оточену горами долину на березі моря, зручну для дії перської кінноти.
Перси мали 10 тисяч кінноти і близько 10 тисяч піших лучників.
У греків ж було 11 тисяч афінських гоплітів. Чисельна перевага була на боці персів, якісне - на боці греків. Навчені і спаяні військовою дисципліною гопліти зіткнулися з різноплемінним перським військом, основній масі якого була не цікава мета походу.
Грецька армія складалася з важкоозброєної піхоти, гоплітів, з мідними шоломами, у латах і набедренниках, з великими мідними щитами; їх зброєю був довгий метальний спис. Піхота персів була легкоозброєна, без шоломів і панцирів, захищалася легкими і плетеними щитами; головну зброю її складали лук і шабля. Головною силою перського війська вважалася кіннота.
Греками командували десять стратегів: один з них, Мільтіад, був добре знайомий зі способами дії перської армії. Думки афінських стратегів розійшлися: одні були проти того, щоб вступати в битву з персами, оскільки вважали, що афінське військо занадто нечисленне у порівнянні з перським, інші, і в їх числі Мільтіад, наполягали на тому, щоб дати бій. Одинадцятою людиною з правом голосу був афінський полемарх Каллімах, обраний за жеребом. До нього звернувся Мільтіад з промовою: "Тепер у твоїй владі, Каллімах, або кинути Афіни в рабство, або захистити їх свободу ... Якщо ми не вступимо в бій, то виникне великий розбрат, який збентежить уми афінян і схилить наших співгромадян підкоритися персам ... Якщо ти приєднаєшся до моєї думки, то й батьківщина наша буде вільна, і місто буде першим у всій Елладі ... " Цими промовами Мільтіад схилив Каллімаха на свій бік. Голос полемарха вирішив справу, і було прийнято рішення дати бій.
Перед боєм Мільтіад побудував грецьку фалангу при вході в марафонському долину. На правому фланзі знаходилися кращі афінські гопліти, лівіше вишикувалися інші воїни по філам; лівий фланг склав загін платеян. Правим крилом керував Каллемарх, лівим флангом командував хоробрий Аемнест.
Внаслідок чисельної переваги персів і значної ширини долини Мільтіад не міг дати своїй фаланзі необхідної глибини. Крім того, він враховував можливість охоплення своїх флангів перською кіннотою. Тому він зменшив кількість шеренг в центрі і відповідно збільшив число шеренг на флангах. Загальна протяжність фронту сягала приблизно 1 км.
Бойовий порядок персів складався з піших лучників, які перебували в центрі, і кінноти, що будувалася на флангах.
Щоб не дати перській кінноті часу атакувати греків на рівнині і щоб слідом за стрільбою з лука безпосередньо перейти до рукопашного бою, Мільтіад рушив з висот на ворога "швидким маршем". "Побіжний марш" дозволяв швидко долати вражений стрілами простір і морально діяв на супротивника.
Витримавши перший натиск, перські лучники контратакували греків, прорвали слабкий центр афінської фаланги і переслідували афінян в глиб долини. Але сильні фланги грецької фаланги перекинули персидську кінноту, якій не вдалося прорвати тут ряди афінян, і пішли проти перського центру, поспішаючи на допомогу своїм затиснутим товаришам. Наслідком цієї атаки стала поразка перських лучників. Оточені з усіх боків, перси почали тікати.
Афіняни заволоділи 7 кораблями. На інших кораблях перси відплили в море, прагнучи досягти Афін раніше, ніж це зробить грецьке військо. Афіняни також кинулися в місто і, випередивши противника, досягли його раніше, ніж перське військо. Мільтіад розташував своє військо на східній стороні Афін. Перси, підійшовши на своїх кораблях до Фалер (Фалер був тоді гаванню афінян) і побачивши, що афінське військо стоїть у міста і готове до битви, не наважилися висадитися. Перський флот повернув назад і поплив назад в Азію.
У бою греки втратили 192 людини, перси - 6 400 осіб.
У Марафонської битві греки дали перший відсіч персам. Цей бій показав, що тяжкоозброєній, добре навченій піхоті не страшна іррегулярна кіннота. На місці бою на марафонському полі, поряд з братською могилою воїнів, полеглих за батьківщину, був споруджений пам'ятник на честь вождя греків Мільтіада. Сцени з марафонської битви були зображені в одному з портиків, що знаходилися на головній площі Афін.
У свідомості наступних поколінь греків марафонська перемога закарбувалася як перемога еллінської свободи над східним деспотизмом, як перемога свідомого громадянина-патріота над вірнопідданим рабом перського самодержця.
Люди! Коли нація поміж свободою і хлібом обирає хліб, то вона втратить і свободу і хліб, коли нація обирає свободу вона завжди буде мати хліб, якій ніхто від неї його не відбере. Слава нації нескорених!
Слава Нації Нескорених!!!
Дякую що дочитали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712097
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.01.2017
[b]Ми не знали всіх вас поіменно,
Роздивляючись ваші світлини.
Будем жити! Підняти знамена!
Щастя зичу тобі Україна!
Та за ВОЛЮ ми кров проливали.
Ми свідомо свій вибір зробили.
Ворогів нас боятись навчали.
Сумували за тим, хто загинув.
І тоненька кордону смуга
Раз у раз уривалась у війнах…
Хоч і звикли ці руки до плуга,
Вправно зброю тримати ще вмію.
Триста років кати панували,
І на рідній землі вільно дихати,
Діти бісові забороняли;
Королі та царьки, та пройдисвіти.
Нас ярмили, а ми не корилися.
Гнали нас і морили голодом.
Ми боролися, жили та билися
В серці з вірою, в перемогу та Господа.
Знов підступна навала з московщини!
Тільки разом здолати зможемо
Ворогів проженем до ростовщини,
Хай чекають там Суду Божого.
Всьому вимір є, час, все замириться.
Подивись як гартується нація!
Наше військо тепер не зупиниться.
Ми потужна, нова генерація!
По молитву йду до Храму Господнього...
На вівтар кладемо життя золото.
Берегли честь та гідність з молоду,
Не лякаючись невідворотного.
Нагород не потрібно та срібла.
Жити гідно та вільно бажаємо!
Україну - могутню та сильну
Відбудуємо.
Перемагаємо!
Найцінніше, що мали, віддали
Ще з Майдану, під час Революції...
Україну в піснях прославляли.
Шанували святу Конституцію.
Слава бранцям синам України!
Подвиг ваш увесь світ надихає
Розвалити до підвалин росію.
Той хто бореться - перемагає![/b]
[i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017
- Уявіть собі картину,
Москаль на україночці оженився,
Та після весілля, сучий сину,
Як свиня напився.
Ліг, тай спить
І не в зуб ногою,
Лише гармата його збудить,
І як той дурень головою,
Щось, телепню, крутить.
Ну москаль одним словом,
І гірші ще за нього бувають.
Не вивчає нашу мову,
Та й на свій «язик» картавить.
Спить, як сич на дубочку, посапує,
Та щось уві сні до себе дурень балакає.
Тут прийшла дружина Галя, коло нього сіла,
Щось дуже важливе запитати схотіла.
І так дивиться на нього, як кіт на мишу,
І муркотить щось на вухо,
Порушала його тишу.
Галя:
- «Чоловіче мій єдиний,
Дорогий мій друже.
Щось ти бачу любий мій,
Як кугут занедужав.
Ось святий вечір скоро прийде
В мою Україну.
Відсвяткуємо Різдво.
Побачиш родину.
І вже стіл накритий.
Вечерю смачну готують,
А тут в Московії лише вовки виють
І хіба від них хтось врятує!?».
Від цих слів москаль підвівся,
І щось шукати почав по кімнаті,
Бігав туди і сюди, хрестився,
Сварився, молився,
Зачинив всі двері в хаті.
Раптом каже своїй Галині,
Ось такі навіжені слова:
- «Не работает тормоз в машине,
І болит с бодуна голова.
Ты, вообще, хоть себе представляешь,
Как поеду я в твой бандерштат,
Ты что дура, или может, не знаешь,
Там на завтрак кацапов едят.
Распинают, на палю сажают,
В крест дубовый три раза плюют,
Заклинание трижды читают,
Ну, короче меня ж там убьют.
Хоть Украина твоя не Уганда,
Но я знаю там рабство и плен…
Просвещает нас всех пропаганда,
От лукавых и подлых измен.
Так что Галя, я к вам ни ногою,
Галя, чё ты, я просто боюсь,
Ведь дружу я пока с головою,
Ну, бывает, беспричинно смеюсь».
Галя:
- «Що ти, як ота гармата з ранку зарядився,
Ти чому під Новий рік, як свиня напився…
Нісенітниці торочиш про мою Батьківщину,
Хоч разочок прочитав би нашого Тичину,
Чи то Лесю Українку, Франка, чи Карпенка.
Ох, правий про москалів був Тарас Шевченко.
Ти живеш до цього часу розумом радянським!
Пам’ятаю, як в віршах лаяв вас Руданський!
Вибач мені любий друже, мій коханий муже,
До батьків поїхать мусиш, якщо не байдужа.
А якщо не хочеш їхать, то піду із хати,
На твої вже забобони глибоко начхати».
Галя лагідно:
- Ну ж бо, їдемо мій милий,
Хіба я тебе не кохала,
Хіба перед сном у ліжку
Українських книжок не читала.
Хіба я не варила тобі борщик,
Не викидала твій нічний горщик…
Ну ж бо зараз мені встав,
І не ліз у сварку,
Якщо будеш сперечатись
Дам макітрою під сраку».
Що би бидло не робило,
Як би рогами не впирався,
А у дівчину нашу Галинку,
Як той дурень закохався.
Тож, уявіть собі друзі, ще другу картину,
Вмовила Галя москаля поїхати в Україну.
Збираються, речі складають і пакують у валізи,
І тут москалику каже:
- «У меня нет визы!»
А Галя відповідає:
Пишногруда, круглолиця;
- « Як до кордону потрапимо
Повзи під спідницю.
Чіпляйся за що можеш,
Хоч зубами за сідниці,
Тільки любий мін пустунчик
Не роби дурниці».
Добре все. Домовились.
Зібралися. Потяг собі їде,
Але ж ніхто не уявляв,
Що все с цього вийде.
Приїжджають,
Їх вітають батько та мати,
З хлібом сіллю зустрічають,
Заходять до хати.
Роздягаються,
До різдвяного столу сідають,
І горілочки і меду і борщу наливають.
Тут пісне, а ось голубки,
Сало, зрази, смажена рибка,
(І від цих харчив у москаля
Вже тече по вусах слинка).
Ось запечена свинина,
Картопля клумачка,
Олів’є і грибочки, огірки і качка,
Капустина і хлібина здобна,
Саме с печі,
Ось такій, в нас в Україні друзі,
Щедрий Вечір.
От вже горілочка наллята,
Батько бере слово:
- «Хоч ти і москаль, синку, а вас вітаймо вдома.
Хай їй грець, дочці моїй, за таке кохання,
Подивлюсь чи справдиш ти наше сподівання.
Буде синку мені для тебе таке завдання.
Не хвилюйся, прошу дуже, я тебе, зарання.
Треба лише тобі піти до сусідів поколядувати,
Засіяти підлогу житом, колядку заспівати.
Як зайдеш у хату голосно скажеш,
– Христос народився!!!
По традиції три рази, щоб перехрестився.
Після цього господар мусить дати з харчами торбинку,
Пляшку горілки, може гроші…
Чи второпав синку!?».
Ось година вже пройшла, завернула в другу.
Заблукав можливо десь біля того лугу.
І немає, і немає. Ніч на дворі,
Десь вже година третя,
Батько тут дочку питає:
- «Галю, де подівся Петя!?».
Як зненацька, біля сходів щось заверещало,
Петро ввалився у вхідні двері,
Що аж з питель їх зірвало,
А сорочка вся обдерта, штанці порвались,
Тут Галино і питає,
- «Що мій любий сталось!?».
Петя:
- «Что случилось, что случилось!
А тебе, что мало!?
Там они меня пытали чесноком и салом,
Морды, во, у них какие, страшнее у бульдога!
В жизни я ещё не видел такого бандерлога!
Я с порога говорю и:,
- «Христос Народився!!!»,
А они мне:
- «Ти що москалику, в темну нічку, може, заблудився?».
Я им снова:
- « Доброй ночи. Я пришёл до хати
Это, как его, до вас, поколядувати».
На дворі собаки виють.
Хуртовина. Нічка,
А посеред кімнати стіл,
А на столі горить свічка.
Вітер віє завиває,
Страшно якось стало,
Достає господар ніж,
Пляшку, хліб і сало.
Розкладає все на стіл,
На ноги підвівся:
- «Звідки парубку такий ти до нас з’явився!?
Чи не Галя молода тебе до нашої хати,
В щедрий вечір попросила поколядувати!?».
- «Перед ним рукой дрожащей
Я перекрестился,
Как учили, говорю им:
- Христос народився!»
- «Славим! Славимо Його!!!
Заходь до хати,
Хоч ти синку і москаль,
Та не жид пархатий».
- «Но в момент последний мой
Вырвался, не сдался!!!
Ни словили, ни поймали.
В руки им не дался!!!
Ось така повчальна вам всім казочка від Кості.
Вивчай мову українську, якщо їдеш в гості!
Ось і казочці кінець,
А хто дочитав той молодець.
(Славімо дуже схоже на російське слово – словим, от слова ловить).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711124
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.01.2017
Я пригадую 2014 рік, вересень, самий тяжкий період для нації, для країни. Саме тоді ми могли втратити все, і свободу і фактично державність. Військова інтервенція у повному розпалі. АТО (так звана антитерористична операція на сході України, а по факту неоголошена ВІЙНА), яка була обіцяна за 3-4 тижні президентом, (чисто популітський коньок) переросла у повномасштабні бойові дії, з використанням ворогом зброї масового знищення, і по суті стала військовою черговою інтервенцію Ьосії «брата каїна», не за довго до зухвалого міжнародного злочина - анексії Кримського півострова. Після масованого багатоденного артобстрілу наших прикордонних ділянок з території росії прикордонних пунктів пропуску; «Красна-Талівка», «Маринівка», «Ізваріно», та інших, проросійським бандформуваням стали надходити техніка в боєприпаси. Далі вторгнення чотирьох моторизованих бригад регулярних військ РФ – була втрачена висота «Савур Могила», оточення угрупування військ під Ізварино і Іловайськом. Ізваринька операція зазнала фіаско. Угрупування наших військ потрапила в кільце під Іловайськом. Одурені генерали з генштабу під «чесне слово офіцерів росіян» віддали наказ построїтись в колону і «парадним шагом» виходити через пекельний коридор.
Це була, я вважаю, сама жорстока і цинічна спецоперація кремля по знищенню боєздатності добровольчих підрозділів, що по їх оцінкам і розрахункам могла призвести до насильницького і неминучого повалення влади в Києві, як максимум, і як мінімум посадити Київ за стіл переговорів, на умовах Ьосії. До цього вже були жахливі втрати:
11 липня 2014 року — ракетний обстріл угрупування Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України під час війни на сході України в Секторі «Д» зони проведення АТО біля селища Зеленопілля Луганської області. Внаслідок обстрілу загинуло 6 прикордонників, серед них генерал-майор Ігор Момот, і 30 військовослужбовців ЗСУ.
14-го Червня російськи терористи збивають літак Іл-76 Міноборони з 49-ти десантниками на борту, ще до цієї трагічної події 29-го травня проросійськи терористи збивають гелікоптер з 12-ма спецпризначинцями серед яких був і генерал-майор начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України Сергій Петрович Кульчицький.
Всі ми пам’ятаємо чисельні протести громадян і військових, прес-конференції польових командирів, чисельні мітинги і протести, на яких люди вже не благали а вимагали моментальних дій керівництва генштабу.
Нажаль погана скоординованість родів військ, прорахунки розвідки і непередбачуваність дій Ьоссії призвели до неминучих помилок у тактиці по деблокуванню кордону. Надходили тривожні новини з «АТО», але ми і не уявляли цілковитої загрозливої картини становища на східному фронті.
Ситуацію через помилки влади і політиків виправляли наші хлопці герої, виправляли, нажаль, втратою життя і здоров’я. Трагедія в Іловайську, забрала 500 життів найкращих синів, сотні попали у полон до ворога, величезна загроза захоплення передовими мотострілковими російськими підрозділами Маріуполя. 80 найсміливіших бійців полку АЗОВ стримали наступ ворога з величезною перевагою в танках і живої сили супротивника. Ворог відступив тоді. Широкинська операція надовго відбила у ворога бажання захопити великі міста. Влада хиталась на волосині, народна підтримка до влади рухнула в одну мить.
Тоді, якщо пригадаєте, влада цілеспрямовано створювала сприятливу інформаційну політику чи то доктрину, чи точніше сказати, тактику утримання «стратегічно важливої» ділянки фронту – ДАП (Донецький аеропорт), втримання якого нам подавалася подальша ділянка контрнастуау, а згодом коли вже стало зрозуміла вся безперспективність утримання, стало відомо про такий собі тактичний план оборони ДАПу у повному оточенні, як відволікання основних сил супротивника, які застрягли там на 242 дні. Героїчна епопея стримання ворожого наступу на інших ділянках фронту, була виконана блисковично, нажаль, ціною десятків життів наших Кібогів. Оборона нашого українського «СТРОНГХОЛДА», де кожен день гинули кращі самі активні патріоти Майдану у повному оточенні у ворога, теж коштувала ворогу сотнями загиблих і поранених. Але всі патріоти українці, попри величезні втрати життів і території, попри бездіяльність, зволікання і не бажання приймати доленосні рішення на себе, нездатність брати на себе відповідальність під час величезної небезпеки для країни, не піддалися спокусі влаштувати третій майдан, вже озброєне повстання, розуміючи до яких наслідків могло би це призвести. Спроби повалення «режиму» деякими радикалами, які пролляли невинну кров українців, як це сталося 30 вересня 2015 року під Верховною Радою, нещастя, не увінчалися успіхом.
Ворог і з зовні і з середини, створює і створював весь час з влади і українців загалом образ злочинця, з наголосом "Партія війни". Висновок: Я вважаю зрадниками так звану «Верховну з-Раду» депутатів перевертнів (не всіх звісно), але переважну більшість називаю - зрадниками і колоборантами Кремля, пам’ятайте про це, ми повинні знати їх в обличчя. Їх «натхненна праця» по дискредитації українців-патріотів у визвільній війні, нагадує мені трагічну історію УНР 1918-19 років, коли так званий соціалістично-демократичний уряд УНР на чолі Винниченка, Петлюри і Мортоса, влаштували шалений тиск на наших героїчних генералів, таких як Болбочан і Пресовський, звинувачуючи їх у завищеному мілітаризмі, в той час коли ця так звана Директорія вела зрадницькі перемовини, листування з ворогом про замирення.
Ось невеличкий текст з розповіді письменника Романа Коваля:
Петро Болбочан: «Обов’язок перед Україною кличе мене до зброї»
«Голова Директорії Володимир Винниченко, який боявся виглядати в очах більшовиків “недемократичним”, був вкрай обурений діями Болбочана, назвав його “виразним і свідомим реакціонером”, який “убив на всьому Лівобережжю авторитет і вплив Директорії”. Винниченко навісив на нього наліпку “найлютішого противника і ворога” Директорії… 12. Згодом Петро Болбочан писав голові Директорії: “Ви особливо багато працюєте і думаєте над тим, аби не розсердити і догодити Вашим Московським товаришам – більшовикам, аби не показатися в їх очах противодемократичними. Ви не бачите того, що цим плодите на Україні таких же товаришів-більшовиків, і не бачите того, що через більшовизм ведете Україну до “єдиної Росії”… Ненависть Володимира Винниченка до Миколи Міхновського, Павла Скоропадського, Петра Болбочана і трохи пізніше до Симона Петлюри мала катастрофічні наслідки для української державності. Петро Болбочан точно підмітив причину цього: “Ви всі боялися, що буде чоловік, котрий не зможе стерпіти авантюристів і кар’єристів”…
(12 Винниченко В. Відродження нації. – Нью-Йорк, 1968. – Т. 3. – С. 158, 145 – 146).
Нічого не нагадує? Але тоді війну з червоною армією не відразу теж назвали війною, майже через рік. Після гетьманського перевороту у 1919 році на чолі УНР встали тоді дуже схожі персоналії які ведуть зараз фактично підривну діяльність всередині країни готуючи населення для «замирення» з північною ордою, і проведення так званих виборів на сході, вони доводять нам «безперспективність» бойових дій на сході, вмовляють через західні змі погодитись і з втратою Криму і Донбасу і про все забути і простити, навіть гірше «просити пробачення за вбивства на Донбасі», як висловилась міс Савченко. Всі ми свідомі українці вже дали їм оцінку, нажаль, і в цьому є нонсенс і парадокс, що влада дуже мляво реагує на подібні зрадницькі дії тих чт інших так званих політиків.
Всі ми знаємо і трагедію славетного сина і героя України Петра Болбочана і фактичну зраду Петлюри, який заарештував його, піддавши приниженню, і після другої спроби розстрілу все ж такі по наказу розстріляли, лякаючись його слави і відданості серед військових в армії УНР. Всі ми знаємо про наказ Петлюри розпуску Армії УНР і припинення військового опору більшовицької навали. Всі ми знаємо і розуміємо зараз, що призвело до катастрофічних наслідків для цілої нації: втрата самостійності, державності, чисельні селянські повстання (Холодний ЯР) , голодомор 33-34 роках, і війну під назвою ВОВ, а по факту геноцид. У такий складний час, - самий страшний ворог для України, - це марнославство.
Одна на перший погляд непримітна амбіційна, популістська заява, наказ, виступ, може зруйнувати все: і надбання Майдану і втрату самостійності. Тому ми українці не маємо права на помилку, маємо пильно спостерігати за діями так званої влади. Нагадую в нас влада в руках ВРУ. В нас парламентська президентська республіка і дії «опоблоку» і її «дочок», як під копірку нагадують дії очільників Дерикторії часів УНР, в той час коли польові командири ще раз кожен день доводять, (фактично три роки), що мирні угоди з північною ордою призводять тільки до більших втрат наших воїнів і до затягування конфлікту, який поступово перетворюється до стану замороженого. Час робити висновки і бути пильними до злочинців, на шталт «Мураєвих, Рабиновичів, Боєк, Савченків, Труханових, Льовачкинів, Насірових, Ківалових, Пінчуків» та інших «замирювачів».
Звісно що ніхто з нас не хоче війни, ми всі українці хочемо якнайшвидше припинити війну і жити мирно, але не ціною поразки і приниження, через так звані поступки, які призведуть до таких самих наслідків, вже звичайно у сучасному вигляді, але не менш руйнівними, які унеможливлять розбудову і нової України і вільної нації, після постколоніального минулого. Час робити висновки. Боротьба триває.
Слава Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711112
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2017
Нема нікого гіршого серед нас,
Хто в мить останню зрадив Україну,
Він той, хто завжди нам стріляв у спину
Із вереском: «- Услышьте наш Донбасс!!!»
Нема нічого гіршого в житті,
На власні очі бачити насильство,
Відчути на собі кийки, блюзнірство
Із криками: « Нет, нам не по пути!!! »
Нема нікого гірше серед тих,
Хто збурював, вчинявши провокації
Роками грабували нашу націю,
І розділяв Україну, як пиріг.
З байдужістю жили до України
І мови і культури відцуравшись
Вони народ наш вільний на коліна,
Поставити насильно намагались.
І все життя жили на цій землі,
Серед гостинного і мудрого народу,
І не відчув ані краси землі ні вроди
Засліплені жили у чорній імлі
Спитай себе, чого ж ти хочеш, хто ти?
Навіщо зрадив Світ наш, неба край?
Скажи мені, та що ж ти за істота,
Яка отруює живий мій водограй.
Коли ж в тобі засяє правди світ?
Можливо, вже ніколи, а до того
Ти був серед нас і не пізнавши БОГА,
Чужинцем відхилив наш «ЗАПОВІТ».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710375
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.01.2017
Якій ти є по духу Українець,
Коли руйнує ворог рідний край,
Коли братів вбивають їх «гостинці»,
Ти мрієш про радянський коровай!?
Пишаєшся всім тим що є російське,
А згодом із ненавистю в очах,
Ти шлеш прокльони воїнам українським,
Які наш мир тримають на плечах.
Любити ближнього тобі не дала пиха
Без крихти совісті, без каплі каяття
На Захід від війни тікав і лиха,
Рятуючи своє пусте життя.
Ми не очікували і порозуміння,
Ні співчуття за закатованих братів.
Тай годі сподіватись на прозріння,
Коли весь час моливсь за москалів.
Але тебе впустили в нашу хату
Господар обігрів, нагодував
А ти повчав, давав свою пораду
І не про що в житті не шкодував.
Чи здатен ти кого-небудь кохати,
Коли в оманливі імлі переконань
Ти ладен був продати рідну мати
І рідну свою землю без вагань.
Якій ти є по роду Українець?
Ні мови, ні пісень не поважаєш.
Серед своїх ти жив, як той чужинець
Який свого і кореню не маєш.
Ти верещиш: «- Нам не нужна Европа!»,
Так звісно, бо кремлівський змій-месія
Врятує вас, бо ви його холопи,
Тоді пробач: таксі, вокзал – росія.
"Я українець!", - верещиш роззявши рота
Твій український паспорт – це не «ксіва»
В тобі померли головне – чесноти
І віра в те, з ким правда з тим і сила.
Не Українець ти, і це свята є правда.
Ви хто завгодно; хохли, чи малороси, чи холопи.
Карає вас суворо Бог за зраду,
Негідників ненавидних Європи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710370
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.01.2017
Скільки вже Боже лиха
Звалилось на нашу долю?
Йду я босоніж по полю,
Віє вітер тут тихо, тихо…
Поле, здається, без краю,
Велике, аж за обрій… Щосили
Біль я у серці долаю,
Я бачу могили, могили…
Крихту рідної землі сирої
В долонях, як віру тримаю.
Стоять, як живі тут герої
На варті нашого Краю.
А поруч лани житом вкриті,
Великі, як золоте море
І небо яскраве в блакиті
У сонячнім сяйві прозоре.
Вшануймо полеглих за Волю!
Я вірю – Україна житиме!
Я йду по яскравому полю
Усіяне барвистими квітами.
Біля хати садочок рясніє,
А поруч вкрите золотом поле.
Навіщо ж ти клята Росія
Принесла в дім наш стільки горя.
Немає чому більше радіти.
Так сумно кує зозуля.
Похмурі і мати і діти.
Загинув від ворожої кулі.
Рясніє червона калина.
Вишневий садок червоніє.
В останній свій путь Україна
Проводиш Великого Сина.
Шануємо полеглих за ВОЛЮ!
Ростуть патріотами діти.
Я йду по безкрайньому полю,
Я вірю – Україні ЖИТИ!!!
Вічна пам'ять герою визволителю. Вічна пам'ять справжньому "Козаку".
А хіба був у Українців хоч якийсь дрібний вибір, коли у травні ми вибирали собі владу у персоналії Порошенко. Коли росія спровокувала Майдан і розв'язала війну на сході, коли кожен день був, як на вагу золота і нам був вкрай необхідна централізована скерована на подолання сепаратизму в регіонах влада. Хіба хтось міг собі уявити, що влада згодом буде всі більше затягувати на шиї народу паски, буде покривати бариг що торгують з окупантами, не буде розслідувати злочини проти Майдану, буде так безглуздо і непрофесійно керувати АТО, буде відмовчуватись і нічого не робити проти явних ворогів у Раді, чи то хоч якось зреагувати на "зрадницькі капітуляційні статті" у Wall Street Journal, неприхованого колаборанта Кремля, а скажіть мені? Плата дуже висока, аж занадто, і все через непрофесійність, безкарність і байдужість.
Я завжди казав і кажу зараз, що життя нам дає БОГ, а виховання дають батьки. Нам вкрай необхідне патріотичне виховання дітей у любові до рідної землі і мови, у шануванні історії Батьківщини, її патріотів, які віддали своє життя заради кращої долі.
Я впевнений, ми українці-патріоти, переможемо тільки тоді, коли будем згуртовані як один міцний оберемок. Разом ми велика, потужна сила народу, якщо будемо жити без чвар і діяти злагоджено. Якщо, ми народ Український, будемо пліч о пліч разом, ми переможемо.
Ми дуже часто лаємо владу всіх навкруги, але не звертаємо уваги на самих себе, якщо ні, тоді запитай себе - "А що я особисто зробив задля захисту рідної землі, задля перемоги і віри у краще життя кожного з нас?".
Слава Україні.
https://www.youtube.com/watch?v=Sd362RS_V6I
https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/1491147657592192?comment_id=1492199854153639¬if_t=like¬if_id=1483435360976677
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710001
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.01.2017
Три года необъявленной войны.
Три года неоправданной вражды.
Три года убивает нас наёмник и контрактник,
Бомбит артиллерист, пытает нас десантник.
За что, зачем скажи мне, мальчик-ватник:
Ты убивать меня пришёл в мою страну,
Спалил мой дом и осквернил жену,
Изгадил землю предков, избил моих детей,
Не дал засеять пахотных полей,
Ограбив, и над жертвою глумясь,
Твоя душа, запачканная в грязь,
И руки, что по локоть все в крови,
Терзали и клеймили плоть земли!?
ЗЕМЛИ МОЕЙ СВЯТОЙ И НЕБА КРАЙ,
УЙДИ И НИКОГДА НЕ ЗАКРЫВАЙ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708782
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 27.12.2016
Сколько в несбыточность судеб и дел,
Струйкой прозрачной, по лицам,
Капает слёз. Он пожить не успел,
Он вдруг небесною птицей
В небо взлетел; не дожил, не допел,
И не желал прощаться,
С нею, кого так любил, и жалел,
И был готов повенчаться.
Злой рок судьбы,
Иль жестокость сердец,
Бросив тебя под пули,
Гордо твердит, - «Он – герой, молодец,
В небесном сейчас карауле».
Да, это верно, навсегда – Он Герой,
Но тяжесть отринув потери
Бессильно я в небо кричу, - «Ты живой!!!»
Я в смерть твою не поверю.
https://day.kyiv.ua/ru/news/261216-na-svetlodarskoy-duge-pogib-vypusknik-lvovskoy-voennoy-akademii-nikita-yarovoy.
Командир 3-й роты 1-го батальона 54-ой отдельной механизированной бригады 21-летний лейтенант Никита Яровой погиб 18 декабря. Через неделю тело передали нашим военным.
Никита родился 2 февраля 1995 года в с. Мелиоративное, что на Днепропетровщине. Окончил Новомосковский коллегиум №11. Поступил в Академию сухопутных войск им. Петра Сагайдачного во Львове, после окончания которой в апреле 2016-го уехал в зону АТО.
«Ты НАШ ;-( и мы об этом никогда не забудем !!!, - пишет на своей странице в Фейсбуке настоятель львовского гарнизонного храма святых апостолов Петра и Павла о. Сус. - Еще несколько дней назад разговаривал с тобой и договаривались о твоем венчания в гарнизонного храма ...
Мы будем все помнить о тебе как того, кто любил жизнь и умел петь о жизни! Ты всегда был с гитарой! У тебя всегда было и остается много друзей.
Не сможем стереть в дневнике гарнизонного храма святых апостолов Петра и Павла день вашего венчания - 20 января 2017 ... В этот день и время помнить тебя в молитве!
Мы все всегда будем смотреть, как заходит солнце, там, где оно заходит начинается новая жизнь с Богом Покойся с Богом !!!»
У Никиты остались мама и младший брат.
Священник предоставляет номер карточки ПриватБанка мамы Никиты - Людмилы Яровой - 4149497860795584.
Возможно, кто-то захочет помочь семье.
Татьяна КОЗЫРЕВА, Львов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708775
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 27.12.2016
Вітання москалям «великоросам»
Пролог:
Із комента одного ватніка.
« Мы можем критиковать Путина, но МЫ ИМ ГОРДИМСЯ. А ГОРДИШЬСЯ ЛИ ТЫ СВОИМ ПРЕЗИДЕНТОМ. Путин фигура мирового масштаба, я не во всем с ним согласен, но я его уважаю как личность и как моего президента, и тебе и кому-то другому его унижать не позволено. КАКОЙ БЫ НЕ БЫЛ ПУТИН ОН ЛИЧНОСТЬ И ВСЕ ОН ПРАВИЛЬНО СДЕЛАЛ И СМ КРЫМОМ И С УКРАИНОЙ, МОЛОТОК ВОЛОДЯ».
Відповідь на російській бля…
***
Гордись убийцей, и циничным палачом.
Гордись кровавой тряпкой, - кумачом.
Гордись диктатором, озлобленной страной,
Гордись, развязанной в моей стране войной,
И ложью «киселёвской» возгордись,
И за царя, отечество молись, молись,
И день, и ночь, и так всю вашу жизнь,
В штанах последних, в нищете коптись.
В слезах и на коленях приползи,
Проси его о помощи, проси!
Бей челобитную, волчонком вой придурок,
Всех обвиняй; Европу, Штаты, Турок.
Всем в мире; алчной, ненавистью злой
Кричишь в истерике:
- «Наш путин!!! Путин мой!!!
Хоть в три погибели я перед ним сложусь
Я им как Лениным, как Сталиным горжусь!
И я клянусь, он наш святой, герой!
Он мой правитель, светоч мировой!
Он мой диктатор, мой гнобитель, мой тиран!
Он повелитель, - Я увы баран!
Мой путин - царь! Мой путин – это бог!
Я - раб ничтожный, пёс, дурак и лох!
Он нас всех грабил, унижал, имел,
Зато хвалил нас и жалел, жалел, жалел.
Он нам халяву в виде пива раздавал,
Он Крым украинский урвал, угнал, украл,
Он развязал десятки смут и войн,
В России русский стал униженный изгой,
В России пьянство, смертность бьёт, и нет дорог,
Зато мой путин - царь и бог, он царь и бог!!!
Бюджет провален, в нём, как в сыре дыры,
И платим мзду китайцам и «кадырам».
Ну так и что, зато с колен встаём,
И с гордостью на всех врагов плюём.
Он грабил наш народ!? Ну так и пусть,
Я всё равно горжусь, я им горжусь!!!
Его все уважают и боятся,
Он самодержец! Он духовный скреп!
Обаму, Трампа; держит всех за яйца,
Он всему миру, – газ, и нефть, и хлеб.
И пусть в моей стране большой коллапс,
Жрать нечего, остался один рапс,
В портретик путина утупившись, вгляжусь
И им горжусь, до дрожи им горжусь.
И за всю жизнь я так и не пойму
За что же я так путина люблю!?
Он не урод, хотя он и не мачо,
Но в благодарность за галерные труды,
И в злодеяниях желающих удачи,
Его покорные, и жалкие рабы.
Давно в мене визрівав сатиричний вірш, нехай сповнений і сарказму, але впевнений у тому шо саме так мислить про свого ватажка ватник – «звичайний багато цвітний». Вони так пишаються своїм господарем, що годні терпіти саме ганебне рабство у світі, самі нестерпні злидні, так на Московщині з давних давен, злидні і дурість безпросвітна, водить у сліпу цих «великоросів» збирачів землі, які ніколи не знали як дати раду тому що вони віками назбирали, топлячи у кровавих загарбницьких війнах послабленні певною мірою «братські» народи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708602
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2016
Проклятье вам, кто в мракобесов верил слепо,
В угаре ненависти их разогретый плебс,
Глумился над падением Алеппо,
- «Мы кара божья страшная с небес!».
Но только нет у Бога смертной кары,
Он не карает, ведь он Бог Любви!
Нет варвара страшнее из «Тартары»,
Они, как рой осиный из-под земли,
Летят на смрадный запах тел и крови,
Всё разрушая на своём пути;
И в мыслях, и в делах своих и в слове…
Здесь Жизни после них не расцвести.
Пускай навеки же заглохнут ваши речи.
Нет горя большего увидеть смерть детей.
Пусть в храмах ваших все погаснут свечи,
И жизнь в сто крат покажется темней.
Нет, не прощайте, мстите им Сирийцы!
Их мир гнилой, - бездушен и нелеп
За маской доброй скрыл уродливые лица,
С печатью ненависти из духовных скреп.
https://www.youtube.com/watch?v=T-zkM_sh8Fw&feature=youtu.be
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708082
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 23.12.2016
http://censor.net.ua/resonance/415011/jovten_zagibl_gero
Я тільки хочу щоби пам’ятали
Усіх загиблих у цій неправедній війні,
Щоби в обличчя їх всіх впізнавали,
Їх імена читали б на стіні…
Стіна нестриманого вікового плачу,
По всіх українських містах і на селі …
Я їх в обличчя впізнаю і бачу
Їх душі - білосніжні журавлі,
Над рідною країною кружляють
І надихають нас боротися і жити,
І всім Небесним Військом нам бажають,
Перемогти, і не на крок не відступити.
Нескорені, геройськи захищали,
Дарований нам прадідами Край.
Всі, як один, проти катів повстали,
Від нелюдей наш захистили рай.
І як любили, вірили і жили,
Живущий тут не смій, кажу, забуть!!!
Вони й твою домівку боронили…
Вклонись доземно і в останній путь,
Синів України, славетних побратимів,
Що полягли в «Промзоні» чи в «Пісках»,
Проводимо і гірких сліз не стримав,
Їх імена прославим у віках.
Читай, вдивляйся і не забувай
Рідних до болі і простих імен;
Сашко, Петро, Віталій, Миколай,
Роман, Сергій, Валера і Семен…
А доки там зневірилися люди,
Я міцно свій стискаю кулемет,
Кажу я впевнено і мир і спокій буде,
Коли розіб’ємо всіх ворогів ущент!!!
А імена полеглих, славних побратимів
У віршах і в піснях будем прославляти.
Перед стіною плачу сліз не стримав
Клянусь помститись і не забувати!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703872
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2016
Что ощущает женщина, которая любит всей душой и всем сердцем? Загадку женщины нам мужчинам понять трудно сразу, но с годами ты познаёшь свою женщину как Истину, как тайну, которая, наверное, немножко приоткроет завесу загадочности с привкусом мистики, нежного дуновения волнующего тёплого романтизма и в конце скажешь себе; По истине счастлив тот мужчина, который до конца познал, как сильно и жертвенно, и трепетно способна любить женщина именно того, которого всегда ждала и которому всегда верила.
1-й куплет.
Я наполняла твои родные пригоршни влагой;
Живой росою неземной любви,
Чтоб быть с тобою мой защитник рядом,
Плечом к плечу сражаться до крови,
На этом дивном краюшке Земли,
Где нам поют так щедро соловьи,
Где каждому мгновению я рада;
Припев:
Жить тобой – мой свет, мой мир, мой рай,
Быть с тобой – счастливей нет мечты,
Свет моей любви в себя впитай;
Ты мне нужен милый, только ты!
2-й.
Я наполняла мир твой вдохновеньем,
Я в сердце своём нежно берегла,
Тепло святой любви совокупленье,
В мечтах своих и снах тебя звала,
Чтоб раствориться в этих сновиденьях,
В которых нет разлук, нужды и зла,
В которых ты любые расстоянья,
Готов преодолеть ради меня,
Моё любимое очарованье…
Припев:
Я к тебе душою всей стремлюсь!
За тебя любимый мой молюсь!
И в молитвах заступительных скажу,
Как тобой любимый дорожу!
3-й.
Искала я тебя по всей вселенной.
Мир без тебя так нестерпимо мал,
И вот своею музой вдохновенной,
Меня увлёк, в объятиях сковал…
Я так хочу, чтоб ты не отпускал,
Чтоб вечность рук своих не разжимал,
На самой крайней точке Мирозданья!
Припев:
Жить тобой – мой свет, мой мир, мой рай,
Быть с тобой – счастливей нет мечты,
Свет моей любви в себя впитай,
Ты мне нужен милый, только ты!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702941
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.11.2016
Чому в душі моїй такий живе неспокій?
Чому вночі не можу спати я?
Я відчуваю серцем твої кроки.
Я радий люба те що ти моя.
В душі моїй нестерпний біль, як сполох
Проходить наскрізь мене наче струм
Від думки, що так близько поруч ворог
Від тебе, мій солодкий Asylum.
Обов’язок знов зве нас у походи
На захист стати твого дорогоцінного життя
Від бойовищ відчувши насолоду
Я радий люба через те що ти моя.
Моя Вітчизно ненько Україна
Допоки будеш ти терпить нікчем
Молю тебе ну ж бо роди нам сина
Який звільнить нас праведним мечем
Від ворогів руйнівників вітчизни:
Запроданців злодюг і цих бандюг,
Дай Боже нам у час останній грізний
Зламати цей ненавидний ланцюг,
Московського триклятого царизму
І поховати на віки у склеп,
З піснями й кобзами відсвяткувати тризну,
На купі із духовних мертвих скреп.
А доки я не сплю пишу ці строки,
Здригаєшся вся від ворожих мін
Яке ж життя кохана стало закоротке,
Коли повстали ми всі велетнем з колін.
Моя жертовність переповнена любов’ю
Під час шалених бойовищ і тяжких дум.
Пишу твою історію я кров’ю
Моя ти матінко, – солодкий Asylum.
Asylum в перекладі - це притулок; притулок рідний і сердечно любий, вічний і дорогий, як міцна стеля від дощу і буревію, як захист від вогню і небезпеки. Мій солодкий Asylum Україна - рідна земля де я народився і тут помру, але до того наприкінці свого шляху ще згадаю, як я тут жив, боровся, вірив і любив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700621
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.11.2016
Дізнаюсь з постів Ю.Бутусова на фейсбуці https://www.facebook.com/butusov.yuriy і також з періодичних інтернет видань, про нескінченні втрати на фронті неоголошеної війни під незрозумілою назвою АТО, і стає так прикро і боляче, така бере лють на ворогів за всі роки страждань і мучень, за всі ті батьківськи сльози, ще с часів Майдану і до цього самого дня. Здається, що не буде цьому кінця і краю, як і немає чіткого плану вирішення цієї підступної війни, бо якби він був, то вже б не лилася наша кров, а Мінськ – це така сама фікція замирення, якою була Зборівська угода, наприклад.
Мені зрозуміло і очевидно тільки одне, вже як аксіома: Майдан був спровокований ззовні спецслужбами РФ за для втілення у життя довготривалої чітко спланованої спецоперації дестабілізації України, першим планом якої було від’єднання Криму, а другим послідовно, також і Сходу і Півдня України. Не сталося, як бажалося, ми билися затято, без страху, три роки, не дивлячись на відсутність і неефективність всього: боєздатної армії, воєнної розвідки, сучасного озброєння, зв’язку, медичних спецзасобів, без чіткої координації родів військ, але встояли, з величезними втратами, але не дали пошматувати себе, не відступили, не здалися, помирали зі зброєю в руках, і гарно теж підсмажували "їхтамнетов" і у ДАПі і в Дебальцево на опарниках, наприклад. Досвід цієї гібридної війни безцінний, вивчати її дуже необхідно, так само як і історичний досвід боротьби наших прадідів, які чинили відчайдушний спротив окупантам всіх націй на нашій багатостраждальній Україні; німців, румунів, поляків, мадяр, кацапів, та безліч інших, які вподобали нашу землю в якості ласого шматочку безкоштовного "дарунка".
Нажаль гинуть найкращі сини України, які не хотіли більш терпіти знущання і терор колишньої влади і імперських шовіністів.
Ось тому і такий вірш вийшов, сповнений трагізму і символізму, бо не може зло і неправда панувати вічно, я в цьому переконаний.
***
Піде, впаде у забуття і прірву
Людської зневаги, проклятий тиран,
Замало крові було, мабуть, звіру,
Що він ще більше крові забажав.
Зібрав орду тварюк в людський подобі,
Дав зброю їм і наказав вбивать,
Всім вихвалявсь і кепкував у злобі
Нас Вільних, Сильних Духом покарать!?
Задовго ще помсти ножа точило,
І все чекало зручний час відкрить,
Війни підступної звіряче своє рило,
Щоб знову Вільний Дух наш підкорить.
Зненацька, по хижацьки, проти ночі
Він запалив все поглинаючи вогні,
І сльози відчаю і горя вкрили очі,
Що все живе без жалю у багні,
Він топить і руйнує без зупину,
Міста і села у вогнянім вінці.
Хіба пробачим Ми колись убитих у спину,
Синів України в донбаському кільці.
Не буде прощення їм! Братання теж не буде!
Нас Вільних Духом ворогам не підкорити!
Я знову бачу, як на Майдані плачуть люди,
Я знову чую, - «Герої не вмирають!
Герої не вмирають!
Герої не вмирають!»
Це означає – Будем Жити!!!
«Вони обидва, як двоє братів, друзів, пліч опліч приймали участь у самий небезпечний час революції Гідності на Майдані Незалежності. Обидва пішли добровольцями на фронт у складі добровольчого батальйону "Айдар". Обидва стали артилеристами мінометного розрахунку, і сьогодні їх професійне свято. Обидва загинули під Донецьком. Сьогодні герої повернулися на Майдан, щоби попрощатися з нами перед останнім у своєму житті шляхом у вічність, попрощатися з матінкою Україною, яку вони захищали три роки від російських варварів-окупантів. Героям слава!».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698382
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2016
Люблю тебя, скучаю и ревную,
Нет большего желанья на Земле,
Чем сладость, нежность, сила поцелуя,
Прикосновенья верная к тебе.
Тебя б увидеть и открыв объятья,
Бежать к тебе, чтоб над землёй поднять
И закружить, как в день тот нашей свадьбы
И никогда с собой не разлучать.
**********************************
Ти – моя рапсодія душі.
Ти – моя кохана чарівниця.
Надихай, збуди в мені вірші.
Божа бережи тебе правиця.
Ти їдеш так легко, від землі
Наче відривають тебе крила.
Ангел мій, дарований мені.
Ти – фортеця, і могутня сила.
Ти – моїх рапсодій водограй.
Твої очі – сонячний світанок.
Ні на мить мне не залишай
Я прошу, молю, тебе кохана.
Стану на заваді волі злій.
Від лихих вітрів оберігаю.
Ангел рідний, вірний, добрий мій,
Сонячна моя, тебе кохаю!
Ти – моя рапсодія душі.
Я до тебе світ мій поспішаю.
В серці збережи мої вірші.
Ангел мій, я так тебе кохаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2016
«Про одне лише жалкую – це роки, а так хотілося ще пожити по людські» - це останні слова, останнього кадру мого найулюбнішого артиста театру і кіно Анатолія Папанова з кінофільму «Холодне літо 53-го». Не дай Боже нам пережити ще одну таку амністію, яка висить, як хмара над суспільством, як примара чергової порції примирення, чергової вимоги ворогів всього українського. Ми так замало робимо висновків з минувшини, і не проводим паралелі з історії проголошення незалежної УНР 1918 року і війни з червоною радянською імперією з гібридною війною «демократичної федерації», яка почалась у 2014 році, що не вбачаємо, майже, дзеркального відображення, повторення, кривавих і трагічних подій, доленосних помилок спочатку центральної ради, а згодом і Дерикторії, які призвели до втрати суверенітету і незалежності, а згодом і до окупації, довгої повстанської боротьби, голодомору-етноциту, війни-геноциду, і радянсько-совкового комуністичного рабства на довгі десятиліття. Далі ми і самі знаємо і бачили, як і хто керував нами всі 25 років незалежної. Докерувалися. Не маємо жодного права втратити ще раз таку омріяну, поллятою кров’ю наших героїчних воїнів синів НЕЗАЛЕЖНІСТЬ! Не маємо права, тому здатні і будемо вимагати від влади ДІЯТИ, робити все задля побудови НАСПРАВДІ ВІЛЬНОЇ СИЛЬНОЇ І НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ! Жодного шансу прокремлівським приблудам і колобарантам не дамо на нашій землі, нехай приберуть свій бруд, а якщо ні, то це дуже скоро ми зробимо з ними.
З повагою автор.
О Боже Справедливий наш Єдиний!!!
Кого до влади наш Майдан привів!?
І плакати вже ми не маємо сили,
Й не вистачає і лайливих слів.
Сміятися!? Та горе сміх затьмарить.
Коли перетворили на базар
Країну цілу, в якїй нами правлять
Ці зайди, серед страждань людських і чвар.
І всі ті блазні про покращення торочать,
Коли вбивають нас міномети і гармати.
Щасливого життя нам напророчать,
З вимогою ще трішки зачекати.
Та скільки ж можна з нас чавити соки,
Магнати роблять бізнес на крові
Вже цілих двадцять п’ять буремних років
І трутнями живуть на цій Святій Землі.
І не вщухають зрадницькі прислів’я
В замиренні з північною ордою
А мінський пакт висить паском на шиї,
Тягар наш з ДНРівськой чумою.
Де ваша честь, – продали і забули!?
Де совість в вас, – валяється в лайні!?
Ви плач і стогін материнський і не чули,
Не бачили й не нюхали війни!
Прокиньтеся!? Бо цей ваш шанс останній!?
Мій прийде день, я кину олівець,
Щоби здійснити суд і покарання,
Щоб ви відчули лють наших сердець.
Очистяться лани і пасовища.
Весь час ви сіяли, а Я ваш буду жнець!
З Землі Святої приберемо козлищїв,
До того, як зведуть все нанівець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697156
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2016
Намагаюсь заснути, але не спиться мені
Без тебе у холодному ліжку.
Чомусь безкінечні ті ночі і дні,
Читаю тобі проти ночі книжку,
Голосно так і виразно, і уявляю,
Ти поруч, зі мною, зігрієш
І скажеш мені: « Тебе я кохаю
Душею і тілом»… Я знаю, ти вмієш
Зігріти словами мене і рядками
Віршів, що долають вічність.
Моє ти – життя, обережно руками,
Неси, як вогонь, мою вірність.
Моє ти – кохання, ти мій візерунок
На яскравому килимі всього всесвіту,
Ти щастя моє, ти мій порятунок,
Я квіткою в садочку твоєму розцвіту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2016
Я люблю тебе мій рідний хлопчику,
Самий світлий мій зайчик сонячний.
Щебетун мій, маленький горобчику,
Мені сумно без тебе і боляче.
Пам’ятаю тебе в колясочці,
Рідна бабушка тебе колихала, і пестила,
І співала тобі пісні-колядочки,
На руках баюкала, лестила.
Пам’ятаю, як було нам радісно,
Пам’ятаю, коли повертався я,
Ти мене обнімав так жадібно,
І просив: - «Пап давай пограємся».
День з тобою синочок, – щастячко,
Рік з тобою, – на душі сонячно.
Мамка твоя, - наша лагідна пташечко.
Мені сумно без вас і боляче.
Ти пробач, що так вийшло, знов поїхав я.
Ти прости, що так далеко від тебе я,
Виріс ти вже і так подорослішав,
Ти мій син і опора єдина моя.
Ти і мамочка разом, рідна моя сім’я,
Я без вас, як на острові безлюдному,
Знов так хочеться зігріти вас полум’ям
Почуттів, взимку, в місяці Лютому.
Фото було зроблено приблизно у 2006 році.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695336
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.10.2016
(1).
Відпусти мене,
Не тримай прошу благаю,
Як любить тебе?
Я не можу і не знаю.
Що робить мені?
Бурю розпалив кохання,
Почуття у вогні,
І в моїй душі бажання,
Доторкнутися,
До лиця твого в останнє,
Розчинитися,
У твоїх обіймах… Тайна
Так мене тяжить,
Так захоплює й лякає,
Як тебе любить,
Коли ти зі мною граєш.
Не шукай мене,
Не люби і не допитуй,
Відпусти прошу,
Почуттів вино допито.
Ми кохалися,
Чи мені все це наснилось,
Не прощалась я,
Але разом не судилось.
(2).
Зрозумій мене,
Не назву тебе - мій любий.
Хоч і у вісні
Знов цілую твої губи.
Відпусти мене,
Не тримай, не муч, благаю!
Я гоню тебе
І не на мить не відпускаю.
Ти ж пробач мені,
Хоча забуть тебе не силу,
Обіцяв всі дні,
Не залишу, не покину,
Та поїхав ти
І сказав так буде краще.
Я на самоті,
Покинута на призволяще.
Відпусти молю,
Не пиши вірші кохання,
Серцем ще люблю,
Але ця вже мить остання,
Відчуттям тепла
В пам’яті ті дні і ночі,
Зичу я добра,
І цілую твої очі.
Палаю у вогні,
Різних почуттів мій друже,
Плачу у ночі,
Ти любить мене не змушуй.
Бо не можу я,
Вся віддатися коханню,
Бо я не твоя,
Прощавай,
Ця мить остання.
(Заспівати перший куплет).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016
Ти десь сумуєш, плачеш моя люба,
А я тебе благаю не журись.
Від перших днів знайомства і до шлюбу
Твоєю я любов’ю весь зігрівсь.
Твоє кохання ніжне і пекуче
Крижане серце розтопило вмить.
Дівоча врода, мова лагідна, співуча,
Мене для тебе надихала жить.
Ти вірила всі ці роки, чекала,
Ти вірною дружиною була.
Синочка, як надію колихала
І полум’ям любові обняла.
До долу, моя рідна, на колінах
Схилюсь і ніжно тебе обійму.
Хочу померти теж в твоїх обіймах.
Я повернусь кохана, не сумуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
***
Что мучает всех нас?
Что душу так тревожит?
Задуматься над жизнью стоит нам,
Когда последний шанс и выбор может
Решающий, и даже если сам
Не в силах побороть в себе сомненья,
Тревогу, страх пред будущей судьбой,
Но только, вот, не надо суеверья,
Ведь, жизнь не мёд и не пчелиный рой…
Да, жизнь не мёд, но как вкусить приятно
Порой запретный плод, он лёгкостью манит,
Не впасть в соблазн, да, это и понятно,
Запретен плод и в том его магнит.
Да, часто мы сгорали быстрой страстью,
Клялись в любви, но были ли верны
До той поры, пока козырной мастью
Швыряла совесть нам в лицо, что мы грешны.
Но грех не в том, что жили, как придётся,
Что хлеб насущный тяжек был и чёрств,
Не от того, что часто в жизни рвётся
Струна забытых и затёртых добрых чувств.
Наш грех один, жаль, что не понимали,
Как каждый день прицельно и в упор
В любовь мы равнодушием стреляли
Вот в этом наш всеобщий приговор.
Пройдут года и наши дети может
Уроки мудрые отцов своих поймут,
Пусть в этом им Свет Истины поможет,
Но, то, что сеяли, то именно, пожнут.
2.03.2009. Радом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690610
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2016
Цей вірш я написав ще у далекому 2007 році, і загубився на довгі роки, дуже зрадів коли відновлював за допомогою однієї корисної програми мій мертвий Hard drive Махтоr-500, несподівано натрапив на цей віршик написаний російською. Спогади про те як я насправді був у довгому відрядженні у Венеції далеко від родини. Ось така історія.
***
По улочкам Венеции
Гулял я и бродил.
По улочкам Венеции
Ходил я и грустил.
Зачем мне эти улицы
Каналы и мосты?
Влюблённые целуются,
Но не со мною ты.
Я б всё отдал за миг с тобой.
Мне бы тебя обнять.
По улочкам Венеции
С тобой бы погулять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2016
До яких жахливих і руйнівних наслідків приводить шовіністична імперська злочинна ідеологія, годі і казати. Проведу хронологію війн ініційованих росією з початку 19 сторіччя і до сьогодення.
Висновок: Агресор зупиняється там де його зупинили патріоти захисники рідної землі, і прогнали геть.
Хронологія російських війн.
1904, рік російсько-японська війна.
- «Да мы этих узкоглазых узлом завяжем, все их ржавые железяки перетопим, в Токио войдём через месяц!!!»
Висновки: З боку російської імперії 86 тисяч загиблих, затоплено 2 флоту, втрачено Порт Артур і половина Сахаліну.
1914, перша світова війна.
- «Да мы сейчас этих австрияк и германцев на штыки насадим, через неделю будем в Вене, через две в Берлине!!!»
Висновки: 1700000 вбитими і померлих від ран, 5000000 поранених , 2000000 полонених, поразка, втрата Польщі, розвал Імперії, розстріл царської сім’ї.
1920 рік Радянська-Польська війна.
«Да мы этих панов в бараний рог свернём, напоим в Висле наших красных коней, даёшь Варшаву!!! Даёшь Берлин!!! Они у нас попляшут!!! Через труп белой Польши лежит путь к мировому пожару!!!"
Висновок: У бойовищах під Варшавою загинуло 25000 червоноармійців, 60000 попали у польській полон, 45000 були інтерновані, декілька тисяч зникли без вісті. Велика кількість артилерії і техніки була знищена. Польські втрати у 3 рази менше. Після битви маршал Ворошилов говорив, - « Ми чекали від польського робітничого класу повстань і революції а замість отримали, шовінізм і ненависть до руських».
1939 рік, війна з Фінляндією.
- «Да мы сейчас этих чухонцев в блин раскатаем, через неделю в Хельсинки Будем, так встречай нас Суоми красавица!!!»
У агресора 2500 літаків, проти 270 у фінів, 2300 танків проти 26 танків, 500000 солдат проти 250 тисяч. Як результат, 184000 вбитих, померлих від ран і замерзлих, у 7 разів більше аніж у супротивника. У 10 раз більше втрат у літаках, також 650 танків.
1941 рік, напад Германії на СССР.
- «Да мы через неделю будем в Берлине!!! Малой кровью на чужой территории!!!»
Висновки, приблизно 27000000 загиблими, пів країни у руїнах і згарищах.
1979 рік, введення військ в Афганістан.
- «Да куда эти абрекам против нас, у нас танки, вертолёты, самолёты, ночное видение, силища да какая!!!».
Висновки: 15000 загиблих, тисячі спаленої бронетехніки, більше 300 гелікоптерів і 100 літаків збитими, витрачено 40 міліаріїв доларів у перерахуванні з рублів по курсу того часу. Радянський Союз лузнув від такої тяжкої поразки і втрати.
1994 рік, перша Чеченська війна.
- « Да мы одним полком возьмём Грозный за пару часов!!!»
Висновок: 10000 загиблими, втрачено сотні одиниць техніки, за висновками другої розв’язаної війни росією, чеченці перемогли вдруге, але росія платить їм величезну дань, куплена лояльність обходиться росіянам дорогою ціною, озброєні чеченці у Москві вчиняють вбивства і грабунки звичайних громадян.
2008 рік, російсько-грузинська війна.
- « Грузинские фашисты поддерживаемые госдепом угнетают русских осетин!!!».
Співвідношення сил 30 до одного. Героїчна перемога росії над маленькою Грузією з населення до 5000000.
2014 рік, вторгнення в Україну, анексія Криму.
- «Да мы дойдём, до Киева и Львова за считаные недели, вся их техника хлам и ржавчина, укропы прибегут сдаваться сами!!!».
Як результат, провал після анексії Криму плану щодо створення квазідержави Новоросії, через величезні людські втрати, починаючи з квітня 2014 року, українські війська знищили близько 12 тисяч ворожих солдатів, що окупували землі Донбасу: приблизно три тисячі військовослужбовців РФ і близько 9 тисяч добровольців і найманців.
Плюс зниклі безвісти. Російські правозахисники говорять про три тисячі солдатів російської армії. Враховуючи, що не кадрових бійців в три рази більше, то загальна кількість бойовиків, які безслідно випарувалися, може досягати 9 тисяч. Разом з військовими це приблизно 12 тисяч.
Якщо такий підрахунок наближений до реальних показників, то втрати прихильників "російського світу" в Україні наблизилися до числа загиблих солдатів Радянської армії в ході 10-річної війни в Афганістані, коли додому не повернулося 15 тисяч осіб, понад 400 пропали без вісті.
Також крах росії, як у внутрішній так і у зовнішній політиці, санкції підірвали і без того вже хитку економіку, з’являються масові незадоволення населення, величезні заборгованості з виплат зарплат і пенсій, падіння рівня життя; внутрішнього валового продукту, курсу рубля, шалені репресії проти опозиційних лідерів і інакодумців. Десь вже ми це все бачили. Так історія повторюється. І російська імперія і радянська були зруйновані зсередини недолугою агресивною політикою так званою партією влади. Тільки єдність сил і думок українців зможе зупинити агресора. І ця чергова воєнна авантюра повинна стати остання для росії.
Слава Україні!!!
По матеріалах аналітичних програм ОмTV.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016
Міцніє Віра, Нація, Держава.
Крокують по Хрещатику полки.
Скандують люди їм, - «Героям Слава!!!»,
України славетні козаки.
Три роки йде війна, терор братерський
Примушує нас припинити бій,
І здатися під усмішки донецьких,
На передодні третій світовій.
Та ми ж і боротьби не припиняли,
Ми мріяли, творили і росли,
Нас переслідували, гнали, катували,
А ми на зло всім ворогам ЖИЛИ!!!
І мову нашу, наче душу в книжках
І нашу силу, мудрість, лють, любов,
Ми зберігали, як вино у діжках,
Таке ж хмільне, червоне, наче кров.
Пишаюся, що народився вільним.
Однолітки ми, як пара янголят.
Любов до тебе зробила мене сильним,
Ти Чарівна Красуня, я Солдат.
Але чому, людей навколо бачу;
Сумних, незадоволених і злих,
І усмішок не бачу я дитячих,
В розділеній тобі на мертвих і живих!?
Одні готують вічні всім кайдани,
А інші роздягають і плюють,
І лізуть всі кому не лінь в гетьмани.
Безбожники за безцінь продають.
Тебе моя земля, красуню жінку,
Знов зрадили і кинули у вир...
Хотів вже ж вкоротити тобі віку,
Цей людожер, московській клятий звір.
Але не сталось, як йому бажалось.
Не розділив він навпіл твій пиріг…
Що встиг украсти, те і загойдалось,
На шиї зашморгом, як самий тяжкий гріх.
Весь твій народ прийшов на допомогу,
І воїни повстали визволять,
Щоби тобі розчистити дорогу,
У доленосний вік твій, двадцять п’ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686529
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.08.2016
У цю хвилину я пригадую В’ячеслава Чорновола, його непростий шлях боротьби, як його оббріхували, як його зрадили. Він ще тоді публічно у 91-му запропонував програму державності Криму у складі України і приєднання до НАТО, і говорив що росія не може бути нашим стратегічним партнером, тому що вона намагається її знищити. Як він був правий. Нажаль свідомість і обізнаність наших тутешніх провладних політиків відставала від Чорновола аж на 25 років. Нажаль, такого рівня лідера, національного масштабу, у нас поки ще немає, але впевнений буде і дуже скоро буде. В цей доленосний час, бути чи не бути, в котрий раз Вищі Сили допомагають Україні встояти проти ординської навали, тому що матінка земля народила багато сильних і сміливих патріотів, які не вагаючись пішли у нерівний бій заради слави і свободи Батьківщини. Ми переможемо, вірте люди, але вірити замало, треба діяти рішуче і сміливо. Перемога на обрії, боротьба триває. Згадайте люди, браття нашого батька, видатного лідера нації, якого вбила, без сумніву, спецслужби сусідньої держави, які вже у той час таємно керували зовнішною і внутрішньою політикою незалежної України. Перемога буде за нами!!!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627191#com2854748
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656383
In this moment, I remember of Vyacheslav Chernovol, his not easy way to fight as his cause, as he is betrayed. He then publicly in the 91-m has proposed a program of statehood of Crimea in Ukraine and joining NATO, and said that Russia may not be a strategic partner because it is trying to destroy her. As he was right. Unfortunately, the consciousness and awareness of our local pro-government politicians lagged from-up to 25 years. Unfortunately, this level of leadership on a national scale we don`t have yet, but I'm sure it will be very soon, will be. At this fateful time, to be or not to be, at that time a Higher Power will help Ukraine to stand against the “ORDA” invasion, because mother Earth gave birth to many of the strong and the brave patriots who did not hesitate to went in unequal battle for the Glory and freedom of the motherland. We win, believe, but believe it is not enough, we must act decisively and boldly. Victory is on the horizon, the struggle continues. Remember people, brothers, our father, a prominent leader of the nation, which killed, without a doubt, the intelligence agencies of neighboring state, which are already at the time, secretly led by external and the internal politics of the independent Ukraine. The victory will be ours!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686068
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2016
Лист до авторів.
Далеко вже не новина, що цей, я наголошую, український патріотичний, поетичний сайт: ( www.Poetryclub. com.ua ), на якому так багато чудової, мелодичної, яскравої, як і професійної так і новаторської поезії, але нашої української, нехай написані вірші обома мовами, хоча тішюся, що української стало більше, так от, цей гарний і добрий український творчий ресурс став на превеликий жаль прихистом для справжніх українофобів, маргінальних елементів і справжнісіньких «сепарів», які сіють брехню і розбрат. Це справжні язви на ще, доки здоровому тілі української творчої думки. Своїми недолугими віршиками, ці римоплети паплюжать Україну і українців, державу, мову, прапор, наших патріотів, воїнів, керівництво, тощо. Вони діють приховано, нахабно, зневажливо, безкарно. Можливо хтось з вас зауважить, про толерантність, чи про право на альтернативну точку зору, чи просто, думка, мовляв, а навіщо їх взагалі чіпати, бо народна мудрість, - не чіпати лихо поки сидить воно тихо, гадаю не на часі, така моя позиція, бо я вважаю «лихо» ніколи тихо не сиділо, це «лихо» діяло впевнено і нахабно, всі останні роки, щоби словом і ділом розколоти наше товариство, країну, посіяти ворожнечу і хаос. Результат такої багаторічної «праці» ми вже знаємо з вами, це втрата тисяч життів наших громадян, воїнів, загублені на багато років території, спаплюжена репутація держави, українства, брехливою московською пропагандою, яка тут рясніє пишним цвітом. Злочинно для модераторів сайту закривати очі, як їм можливо здається, на безневинні «твори» українофобів і відвертих зрадників, але справжні сини і доньки, патріоти, України неньки, не змиряться, і викажуть рішучий протест і спротив на словоблудну, брехливу і агресивну лайку так званих «поетів».
Громадяни українці, які є авторами на цьому сайті, зазвичай всі люди дуже виховані, інтелігентні, і освітчані, які знають правду, які і є правдоборці і патріоти, їх важко переконати і збити з пантелику доважками брехні, повірити у всю нісенітницю і маячню, якою намагаються нагодувати, так звані «поети», неокріплі душі українських дівчат і хлопців, які зазвичай заходять на цей сайт збагатитися духовно, і що станеться з ними, коли вони натраплять на «віршики» таких собі, як вони себе називають, - «патріоти чи «новоросії», чи «малоросії», не важливо, що станеться? Цілі і прагнення таких лихварів і авантюристів, дуже зрозумілі, це сіяти ворожнечу, розбрат і брехню, як можна більше і якісніше, і повірте, вони це вміють. Я знаю, що кажу. Пам’ятаєте, істину, - «По ділам їх, впізнаєте їх». Терпець уривається!!! Люди!!! Будьте небайдужими до викликів сьогодення, до страждань і сліз тих наших співвітчизників, які стали безневинними жертвами знахабнілих маргіналів-українофобів, вони своїм «словом» у прямому сенсі вбивають і отруюють душі. Не треба забувати, про біблейський початок Творіння Великого і Неосяжного Бога: - « Спочатку було Слово і Слово було у БОГА». Господь дарував нам, людині, як Дар, здатність вимовляти слова, але горе всім тим, хто застосує ці слова задля своєї зловтіхи, буде покараний, рано чи пізно, не інакше, і також не варто забувати про сенс чи енергетику, які вкладені у ті чи інші слова. Слово не горобець, вилетить не впіймаєш, чи не так? Нехай, навіть і віртуальна боротьба, супроти тутешніх ворогів українства, стане для них нищівною поразкою, зведення до мінімуму їх зусиль посіяти ворожнечу і сумніви у нашій суспільній важливій справі розбудови Нової України: справді вільної, правової і багатої.
Тому, дорогі поети і поетеси, наші дорогі українці «Боріться і поборете», так заповів нам наш неперевершений отець, великий поет всіх часів і народів, наш пророк Т. Г. Шевченко. Цей сайт поле нашої української свідомості, нашої боротьби, поле нашої битви за Україну; Незалежну, Неподільну, Унітарну Державу, без цензури, але з нетерпінням і з нищівним спротивом до ворогів і зрадників, перевертнів, які можливо живуть поруч з вами, говорять одне а роблять геть інше. Не бійтеся їх, засуджуйте, вступайте з ними у суперечку, доводьте свою точку зору, аргументуйте, зачипайте за живе, навіть якщо потрібно погрожуйте. Ще раз наголошую, проявіть свою громадянську позицію, - !!! НІ БРЕХЛИВИМ ЗРАДНИКАМ УКРАЇНОФОБАМ НА САЙТАХ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ !!! Імена і псевдо відомі, я не раз з ними стикався, нажаль, їх багато, деякі діячи такої субкультури, можливо, перебувають на непідконтрольних територіях, але не факт, деякі мігрували до мого чорного списку, але це не зупинить їх, бо вони відчувають свою безкарність і користуються нашою незбагненною українською толерантністю. Що робити? Підскажіть? Залишити їх у спокої не вихід, спокій розв’язує їм руки.
Твори наших українських поетів – це наше безцінне надбання, тому треба вберегти, зберегти це, і рішуче боротися супроти явних і прихованих ворогів, які не дрімають, а діють.
Ще раз вітаю всіх нас з ювілеєм нашої Незалежності. Бажаю мира, щастя і добра.
Дякую за увагу і розуміння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685756
рубрика: Проза, Громадянська лірика
дата поступления 25.08.2016
"Мы не умрём мучительною жизнью,
Мы лучше верной смертью оживём"
В.С. Высоцкий.
***
Война, которую не ждали, не гадали,
(Беду и смерть никто не в силе предсказать),
Ворвалась в нашу жизнь, а с нею возмужали
Мальчишки те, которых провожали,
Родную землю нашу защищать.
На первый зов родной земли поднялись,
Все как один, - "Если не я, то кто!?"
И многие навечно с ней обнялись,
С последним вздохом - "Господи зА чТО!?".
Здесь предки наши сеяли и жали,
Боролись, верили, любили край земли,
Той, что они нам вечно завещали,
Которую Украиной нарекли,
Которой мы присягу все давали,
С которой мы любили и росли,
В которой, мы мальчишки, возмужали,
И в первый бой под Иловайском шли.
Слава Україні!!!
https://www.youtube.com/watch?v=etWU6EIeY-E
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682287
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 07.08.2016
[i]Защитникам, живым и павшим под Савур Могилою посвящается.[b][color="#ff2f00"][/color][/b][/i]
[color="#0080ff"]Стихотворение «Заклятая ВЫСОТА»[/color]
***
Снова ощущаю я бешеный ритм
Импульсаций децибел и терций.
Как разрывы в груди отзвуки битв
Разрывает осколками сердце.
А из свежих ранений по капельке кровь,
Как душа, не спеша, с нетерпеньем,
В глинозем, в чернозем, освящая любовь
Просочилась с таким наслажденьем.
Я стою, на краю, посредине войны,
Оглушенный, но не побежденный,
И не чуя уже под собою страны,
Я взлетал над землёй окрыленный.
Я ночами стонал, звал на помощь, кричал,
И молил, и просил их, - «Простите!»
Я сегодня во сне всех друзей повстречал,
Я сказал им: «Вы только живите!».
Но, тревожно на фронте снова.
Рвется скрежетно земная твердь,
И в молитвах я Божье слово
Возрождал, чтобы тут уцелеть.
А кто-то был моложе, кто постарше,
Стекались, добровольческой рекой;
В бригады, в батальоны, и на марше,
Мы необстрелянные уходили в бой.
И днём, и ночью все, как черти злые,
Готовясь для последнего рывка,
Лоб в лоб мы шли, как в те сороковые,
За час дневной весь расстреляв БКа.
И раздавались эхом тяжким громы.
С войны отечественной штурмом пронеслись,
Полки, что полегли тут на изломах,
И брали мы измором эту высь.
Мы огибали южный фронт дугою.
Донецкий кряж. Окапываясь тут,
Все обнялись с донецкою землёю,
Не веря в то, что нас так предадут.
Сберечь пытались мы «Изваринскую жилу»,
Пять раз мы штурмовали высоту,
И верил я, что под Савур Могилой,
Я, наконец, бессмертье обрету.
Я знал ещё, не всё по Воле Божьей,
Не мог Господь такого допустить,
Чтобы такою кровью у подножья,
Смогли мы эту высоту отбить.
Тяжёлый, знойный и кровавый Август
До дней последних точно не забыть,
Когда солдат наш, как Гефест, как Фауст,
Любой ценой стремился победить.
Горит Степановка, "тридцатка" отходила,
Маринивку четвёртый час бомбят;
Теряли время, технику, и силы,
И не вернуть потерянных ребят.
И каждой клеткой ощущая напряженье,
Здесь воин глубоко осознавал;
Трагичность всю ошибочных решений,
Судьбу страны, больших надежд свершений,
И полный операции провал.
Мы знали враг готов на ухищренья.
Любые были сведенья важны,
И наблюдали войск перемещенье
С Российской сопредельной стороны.
Никто не верил до последнего в вторжение!
В генштаб докладывал комбриг с передовой,
- «Границы наблюдаем нарушенье,
Южней Амвросиевки и в сторону Снежно!».
И помню, как беспомощно стояли…
С Генштаба только слово - «Наблюдать!»
И мы все в замешательстве молчали
Не в силах ни на что уже влиять.
Фронт сыпался. Менялась наша карта.
Не верил донесеньям, глупый вздор.
Где танки!? Почему молчала арта!?
И закрывался узкий коридор.
Мы оказались в полном окружении,
И в предвкушении вражеских атак
Копили злость и силы, в день сраженья,
На этих диких, бешеных собак.
Никто не ждал такого поворота.
Кто там погиб, кто в плен…кто уцелел…
Нас утром штурмом будет брать пехота,
Если в ночи начался артобстрел.
Бомбят, утюжат нас из-за кордона;
«Гвоздики», «САУ», миномёты, «град»,
Всё в нас летело, с рёвом, визгом, стоном.
Гостинцы слал кровавый, кровный, брат.
Я видел, как рвалась земля, а небо
На нас упало огненным дождём.
И смерть в тела вонзалась наши слепо,
Безжалостным, холодным остриём.
День ото дня не мил был и не краше,
Но, с нами был Потехин, Гордийчук,
Весёлый и решительный Юлдашев;
Они вселяли в нас бессмертный дух.
Стояла гордо каменная стела,
А мы, вгрызаясь в эту высоту,
Скорбили над Володею Конделой,
Как каменные воины на посту.
Я чувствовал, как покидают силы
Немую плоть, но сердце, как в набат
В груди забилось над Савур Могилой,
На высоте той, где погиб комбат.
Мы ждали все приказ на отступленье;
Приказ был ждать, держаться и терпеть,
И роковое приняли решенье,
Решенье, всем геройски умереть.
- «Савур!», «Савур!», мне нужен только – «Сокол!»
- Я вызываю «арту» на себя!!!
И затряслась, и зазвенела громко
Протяжно обожжённая земля.
Мы верили, что будет подкрепленье,
Я спорил, - «врёшь, нас вытащат с котла,
Живыми выйдем с адского "ущелья"!!!»
Здесь кровь буквально в жилах замерла.
Здесь по-другому даже Солнце грело.
Наш "Иловайск", "Изварино", как стон
В груди моей измученной хрипело и болело,
Что не смогли мы удержать кордон.
Лежит в руинах каменная стела,
А воин наш, как заново рождён
Здесь кровью расписался самоотверженно и смело
- «Я на своей земле не побеждён!!!»
И ты, придя сюда, у каменной плиты
Запомни всех погибших поименно,
Склони колено, возложи цветы,
Всем, кто зажил здесь памятью нетленной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676052
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 04.07.2016
Мій подих ледве, повільно, вже стиха,
І серце подає невтишні ритми.
Пробач мені мій Боже, я не без гріха,
Але, нестримно, хочеться ще жити.
Як вірив я, і як вночі молив,
В часи розлук, в часи нестерпних мук и болі…
Від всій душі й серця я любив
І прагнув більш за все я Істини і Волі.
Як міг боровся з сутінками лиха
І відчайдушно злої волі опирався…
Кохане Сонечко моє для мене ти і втіха
І світ мій лагідний, з яким не розлучався.
Як сумно; я не зміг… я не зберіг…
Вже серце подає невтішні ритми.
Я заблукав у скупченні доріг,
Шукаючи натхнення Світ і рими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2016
Спущені прапори
З чорними стрічками,
По будівлям розвішані.
Червоними річками
Кров людська тече
У землю родючу...
I нема чим лікувати
Рану цю болючу.
У жолобі Україна,
Зажурились люди.
Оспівують свого сина,
Чутно плач усюди.
Мати плаче невблаганна:
- «Сину милий, любий,
Ти чому пішов так рано,
Та ще й до шлюбу!?
Наречена тебе чекає,
Повертайся синочку,
Плаче кожен день, благає,
Самотня на місточку!!!»
И не вирить що загинув…
- «Сокіл мий єдиний
Ти у вічності полинув
За волю України».
Спущені прапори
З чорними стрічками
По будівлям розвішані.
Червоними річками
Кров людська тече
У землю родючу
I нема чим лікувати
Рану цю болючу.
Спи спокійно любий синку,
Ти назавжди з нами
Вмию своїми долонями
Твої жахливі рани…
Не вмирає Слава!
Не вмирає Воля!
Герої не вмирають!
У боротьбі наша доля,
Нехай вороги знають.
Не вмирає Слава!
Не вмирає Воля!!!
До рідного краю
Повертайтеся
Зі східного поля
Живими, благаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670807
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.06.2016
Борьба миров,
Низов, верхов, идеологий…
Всё здесь застряло бременем
В паскудной почве дней;
Безжизненных религий,
Больных идеологий;
Мы впитывали мозгом всё сильней.
Святое всё забыто, и затёрто
Бездушною шпаклёвкой
Предрассудков.
Душа распластана и распростёрта,
Над бездной грешного поступка.
И нет, казалось, мысли светлой,
И добрых дел,
И благородства,
Что вселяет Веру,
И справедливому не следуем примеру
В миру вещественных, кармических,
Духовных сфер и тел.
Душа томится
В клетке вольной птицей,
А псы голодные
Свою открыли пасть.
Подонки и убийцы
Свои открыли лица,
Клеймя чело людей,
- «Мы ваша власть!».
Но, Боже мой,
Ничто им не простится,
И громче всех они кричат: «Спаси!!!»,
Усердно молятся все
Под Твоей Десницей:
- «О, мимо эту чашу пронеси!!!».
Тревога слышится,
Но, огненною львицей
Врывается войною сатана
И делит мир ужасной колесницей.
Под сапогом его моя страна.
И плакать хочется,
За души помолиться,
Тех, кто не дрогнул,
В час последний свой.
Пришли отдать им честь,
Пришли, чтобы проститься,
И мстить за них
Смертельный приняв бой.
2.06.2016 00:12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669821
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 02.06.2016
Два разных мира есть тут, совершенно разных;
Один мы называем все войной,
Но есть другой; безоблачный и праздный,
Он дышит мне в лицо с улыбкой злой.
Два разных мира здесь, два разных полюса;
В одном на линии огня, ты на передовой.
В другом в тебя плюют, лишают права голоса…
И тут и там рискуешь головой.
Два разных мира в нас живут, не уживаются,
Два разных мира против вас ведут войну.
И тут и там враги не унимаются,
И тут и там на крови наживаются,
И там и тут твою крушат страну.
Два разных мира; мир реальный и иллюзий.
В одном ты под обстрелом день и ночь,
Реальна смерть, кровь, адреналин, контузия,
В другом тебя пихают в спину прочь.
И в этих двух мирах мы затесались,
Но путь наверх не каждый выбрать смог.
Есть мир, в котором все приспособлялись.
Есть мир опасных и крутых дорог.
Есть мир борьбы, страданья и лишения.
Есть мир наживы, пошлости и лжи.
Есть судьбоносный мир и не простых решений.
В каком ты мире хочешь жить? Скажи!!!
Два разных мира здесь; свет ресторанов в полночи,
Ночные клубы, шум и театров, оперетт.
В одном карманы набивают тупо сволочи,
И в том же клянчат нищие на хлеб.
Два разных мира, есть. В одном бомонд съезжается,
На свой очередной корпоратив,
В другом, на смерть стоит солдат, сражается,
И счастлив он, что день ещё прожил.
Два разных мира вижу я, два разных помысла;
Один мир светлый, добрый и святой,
И мир другой; бездушный, злого умысла;
Грозой навис над нашей головой.
Есть мир растительной и имбецильной твари,
В котором даром дай и укажи,
Готовы всё продать, как на базаре,
Ради дешёвой колбасы и подлой лжи.
Есть волонтёров мир и патриотов;
Мир, где готовы всё отдать, чтобы вершить
Судьбу страны и целого народа,
Чтобы потом достойно, мирно жить.
Два разных мира, абсолютно разных,
Как будь то, разделяет нас стеной.
Один довольный, сытый, светский, праздный,
Другой мы называем все войной.
И в этих двух мирах мы затерялись,
И путь наверх не каждый выбрать смог.
Есть мир, в котором все приспособлялись.
Есть мир, в котором почитаем БОГ.
Есть мир борьбы, - людских судеб крушений.
Есть мир предательства, наживы, алчности и лжи.
Есть мир героев и жертвенных свершений!
В каком ты мире хочешь жить? Скажи!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662374
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.04.2016
Тебя глазами снова я ищу,
Ты ангелом приходишь в сновиденье.
Из снов своих тебя не отпущу,
Я попрошу тебя стать солнышком весенним.
С тобой на встречу я бегу, лечу,
Разлукой мучим был, но окрылённый,
Тебя средь тысяч звёзд я разыщу,
Чтоб ощутить себя счастливым и влюблённым.
Я в бурной растворюсь волне морской,
Я стану бризом, что вплетётся в косы,
Последую я Солнцем за тобой,
А утром нежным превращусь я в росы.
Я Осенью листвою припаду,
К твоим святым ногам, и пожелав удачи,
Зимою на тебя снежинкой упаду,
На краюшек губ алых и горячих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659987
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.04.2016
Мне снился ночью образ твой;
Чудесный и простой,
Воздушный, нежный, и неуловимый,
Игривый, азартной,
Той девушки с глазами голубыми.
И тайною укрывшись, как в вуаль,
Она так грациозно танцевала,
И вдруг ушла в заоблачную даль,
И даже за собою не позвала.
Она как свет, мой долгожданный Грааль;
Мгновеньем вдохновенья, озаренья,
Волной любви накрыла, а печаль
Повисла радужной палитрой впечатленья.
Прости, прощай и чаще навещай
Меня во сне таинственною птицей.
Мы встретимся, я знаю, не скучай.
Теперь лети за огненной зарницей.
Мне снился ночью образ твой незримый,
Девчоночки с глазами голубыми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659661
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.04.2016
Не бывает добрых и плохих.
Не бывает; милых и прекрасных,
Очень близких и таких чужих,
Ординарных, непосредственных и разных.
Присмотрись к нему, замедли бег,
Как же он любуется тобой,
Есть на свете тот лишь человек,
О котором скажешь ты, - «Он мой!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658937
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.04.2016
Безвихідь з лабіринту, й пітьма навколо,
А ти один стоїш, ворожість звідусіль.
Відчув і ти вид того нелюдського,
Ненависть люту. Холодний подих,
Злочинного, як чорна вбивча гниль,
Підступно висмокче з душі життя,
Повільно, непомітно підкрадеться,
Й болісно завдасть удар у серце,
Без зволікань, вагань, чи каяття.
I ти знайшовши вихід з цього лабіринту,
Звав за собою розгублених й сліпих,
Щоби, нарешті, вивести на світло,
Але не встиг, ти впав у червоний снiг.
Холодний сніг, як та нiч безсонна…
Здавалося, не зможе зупинити
Нiщо тебе, людина благородна.
Нiщо нездатне мрію твою вбити,
Залізною волею і жагою до свободи
Серця розпалював ти в нас до боротьби.
Син України, вільного народу,
Ні словом, ані ділом не зганьбив;
Довіру, честь, переконань вершини,
І неминучу славу у віках
Рідного краю, раю Батьківщини.
І час імперiï ненавидної крах
Він знав. Він вірив, він плекав надію,
Що стане край наш вальним за життя,
I втілеться бажана з малку мрія,
На це достойне нас усіх буття.
Донцов Дмитро Іванович — український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч, головний ідеолог українського інтегрального націоналізму. Ідеолог украінскої консервативної революції. Редактор журналу «Литературно-научный вестник». Автор книг «Націоналізм», «Хрестом и мечом» и «Дух нашої старини».
Мико́ла Іва́нович Міхно́вський - — український політичний і громадський діяч, адвокат, публіцист, перший ідеолог українського націоналізму та організатор війська.
Ідеолог і провідник Братства тарасівців, засновник УНП (1902), один із лідерів УДХП, член Братства самостійників.
Автор брошури «Самостійна Україна» (1900), підготував проект Конституції (1905).
Степан Бандера - український політичний діяч, один з чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття[1], після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б.
Шухевич Роман Осипович - український політичний і державний діяч, військовик. Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонівВермахту (1941–1942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради(1943–1950). Романові Шухевичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави[2][3]. Посмертно іменований пластовою старшиною найвищим почесним ступенем гетьманського скоба (1950)[4].
В'ячесла́в Макси́мович Чорнові́л (24 грудня 1937 с. Єрки Київської області — 25 березня 1999, Бориспіль Київської області) — український політик,публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; Герой України (2000, посмертно). Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975).
Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. та Акта проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р.
«Середовище ОУН стало стартовою сходинкою для багатьох майбутніх військовиків, громадсько-політичних діячів, публіцистів, письменників та поетів. Серед них: Микола Капустянський – генерал-хорунжий армії УНР; Зенон Коссак-Тарнавський – автор 44-х правил життя українського націоналіста; Омелян Сеник – член проводу ОУН, Микола Сціборський – теоретик українського націоналістичного руху; Ярослав Стецько – голова проводу ОУН, Антибільшовицького блоку народів та Світової антикомуністичної ліги; Степан Ленкавський – автор «Декалогу» (Десяти заповідей українського націоналіста); Кирило Осьмак – президент УГВР; Юрій Липа – громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист і лікар; Лев Ребет, Іван-Тадей Мітрінга, Роман Паладійчук, Ярослав Старух, Євген Врецьона, Іван Равлик, Дмитро Яців, Іван Вітошинський, Дмитро Маївський, Юрій Стефаник, Олекса Гай-Головко, Йосип Позичанюк, Пантелеймон Сак, Богданна Світлик, Марко Боєслав та ін».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656383
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.04.2016
http://donbass.ua/news/region/2016/01/09/ja-pochti-molcha-vyl-pogib-barni-kem-byl-ukrainskii-geroi-ubityi-segodnja-snaiperom.html
«Блаженны миротворцы, ибо они будут наречены сынами Божиими». Матф.5:9.
Мужайтесь воины!
Держитесь парни!
Нет миротворца.
Погиб наш Барни.
Сын Украины,
Отважный, смелый,
В боях кровавых,
За честь, и веру,
Служил, сражался,
Всегда был с вами.
Нет больше жизни,
Погиб наш Барни.
Под пули шёл,
Не пригибался,
В сердцах навечно
Он жить остался.
Сухая новость,
Привычной лентой;
Погиб, посмертно,
Он стал легендой.
Нависли тучи
Свинцовым мраком,
Он был из лучших,
Он жил без страха.
А враг заклятый
Нас всех ограбил.
В прицел, проклятый,
Его взял снайпер.
Держитесь воины!
Терпите парни!
Мы все достойно
Помянем Барни.
Героям Слава!!!
От сердца к Солнцу!
Покойся с миром!
Честь Миротворцу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656344
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 01.04.2016
Расстрелянной безжалостно Весной,
Сжигают в жерлах огненных зарниц;
Тела, и жизни, и мечты, и мысли...
Дамокловым мечом над головой нависли,
Смертельным громом безжалостных орудий,
Орда, тьмы, мурома, жмудь, чудь, мокши, мери.
Пришли нас убивать по православной вере;
Наёмники, манкурты, когорты чёрных судий...
И, вроде, люди, нет, хуже, звери…
И нет, казалось бы, уже пощады.
Идёт непримиримая война.
И враг с азартом всё выпаливает градом,
И рад, когда в огне моя страна.
И цели все уже предрешены,
Поставлены задачи боевые,
И судьбы наши ими решены,
Как и тогда в далёкие сороковые.
А мы гостей встречали с хлебом, с солью,
На Богом заповеданной земле.
Ценою неподъёмною и кровью,
За что мы платим, ну, ответьте мне.
Да наши предки умирали за свободу.
Как жить без воли в рабстве и нужде,
Когда три века моему народу,
Империя сулит жить в нищете!?
Ценою непомерною мы платим;
Ценою жизней и выжженной землёй.
О, скольких мы утратили, утратим,
И сколько нас с поникшей головой,
Израненных, обрубленных, избитых,
Несокрушимых духом, не разбитых,
С надеждой, с верой, в будущее взгляд
В моей стране "убитой", обратят.
И гордо молчаливо, очень смело
Восстанут к жизни, души их не спят.
Возьмутся с новой силой тут за дело.
Нет веры без деянья, говорят.
Мы помним всё, и всех, кто был там с нами,
Геройски павших на «дебальцевских опорниках»,
Тех, кто, забыв себя, вот этими руками,
Держали под прицелом всех безбожников.
В пылающем огне голодными, бессонными,
Ночами адскими под пулями, окопами
Наспех отрытыми и взрывами разбитыми,
Стояли на смерть все, вне закона мы.
Блиндаж бревенчатый, сырой, - укреп готов:
И крепость, иль могила, или кров.
Ради тебя моя любовь, моя родная
Земля, что заповедана Богами,
Я умереть всегда буду готов.
Я клятву дал, молитвою без слов
Её читал, и в мирный час, и в яростном бою
Твою Свободу, Волю, Правду, отстою!!!
И вот по счёту, третья тут Весна:
Холодная, раздетая и нищая,
Такая же, как и моя страна:
Разграблена она, стоит унижена,
Не сломлена.
Молитвою о помощи
К Распятию Святому, так беспомощно,
Обращена, с надеждою и верою,
Душою неподкупною и смелою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655607
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 29.03.2016
Ой, сосуды мои вы сосуды,
Я вас всех осушу поутру.
Жадно пью я из каждой посуды,
Даже то, что мне не по нутру.
Выпью жадно рассола из банки,
Закушу квашеным огурцом,
Ой, похмелье моё спозаранку,
Башка будь то налита свинцом.
Ноги слово привязаны к пуду,
Выпел всё, дайте влаги чуток,
Воспалились и ноют сосуды,
Вспомнил, что в холодильнике сок.
Я бегу, я спешу, спотыкаясь,
Кровь пульсирует в венах, как ток,
Я его жадно пью, обливаюсь,
Весь промок, я с утра весь промок.
Смутно помню вчерашнюю пьянку:
Тосты, речи, веселье, понты.
Осушил все сосуды и банки,
Даже ту, где стояли цветы.
Слышен грохот на кухне посуды.
Зарекаюсь, не пить никогда.
Осушил я все в доме сосуды,
Только в кране осталась вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655286
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 28.03.2016
Как хочется в минуты тишины
Придаться музе и возвысив взоры,
На чистом небе рисовать узоры,
Избавившись от пошлой мишуры.
В стихах душой разлиться на просторе
И выйти поскорее с берегов,
Иль белым парусом лететь над бездной моря,
Свободным быть и сбросить тяж оков.
Дождём пролиться на мои просторы,
Иль ветром вольным лес мой колыхать,
И заглушить все человеческие споры,
И войны все с родной земли прогнать.
Как хочется любить и быть любимым,
Бороться, верить, думать и мечтать,
И просто быть надёжным и счастливым,
И научиться только отдавать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644416
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.02.2016
Вже рік нема з нами Андрія, у ці дні сумно і гірко від втрати нашого, такого рідного, для багатьох мільйонів українців, і рідних і близьких, далеких і незнайомих, хто мав честь його знати і хто просто любив його талан. Він для нас був не тільки, як співак, чи зірка естради, а ще і кращим другом, вчителем, життєрадісним, надзвичайно талановитим хлопцем.
Вже рік, але ми і досі відмовляємося вірити в те, що його немає поруч з нами.
Він живе в наших серцях і спогадах.
Пробач Андрію, що не вберегли тебе.
***
Жену від себе сум і смуток,
А сльози йдуть самі з очей,
Від втрати у горлі наче згусток
Застиг в холоднім подиху ночей.
Вже рік тебе нема, але зігріє
Твоє тепло пісень, правдивих слів,
Нас всіх, наш Скрябин, брате, наш Андрію,
Пробач мій сумний хід віршів.
Ти завжди будеш в серці жити
І в пам’яті майбутніх поколінь.
Твої повчання, як творити,
І жити, вірити, любити,
Навіки з нами,
Все,
Тепер із миром ти спочинь.
І заповітом повертайся,
Як вільний птах в край рідної землі,
І з нами Андре заставайся,
Де люди всі, як кораблі.
Герої не вмирають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2016
Невозможно больше молчать,
В этой дикой, безнравственной полночи.
Мне так хочется им закричать;
- «Что же делаете вы сволочи!!!».
Предаёте с цинизмом, и грабите,
Без конца в свой народ плюёте,
И бахвалитесь тем, что правите,
Утопив всю страну в болоте.
И читаете нам инструкции,
Как нам думать и что говорить,
Охраняете наследство коррупции,
Не забыв своих псов покормить.
Невозможно больше молчать,
До какой же черты равнодушие
Будет души из тел выбивать,
Стоны слышу их, всё глуше и глуше я.
Но живое биенье сердец,
И огонь в наших добрых глазах,
Говорит всем, что ещё не конец,
Пораженье в боях не крах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639169
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.01.2016
Нас учит Жизнь не прозябать в унынии;
Надейся, верь и хоть живи до ста,
Но перспективы тают тут отныне, и-и-и-
- И также ожиданья, неспроста.
Как тут прожить, когда всё дорожает;
Тариф на всё привыкли подымать,
Воры и шулеры во власти восседают,
Готовы рай земной нам обещать.
Возрос в цене газ импортный природный,
Но почему позвольте ка узнать?
Здесь социальный уровень народный,
Свалился, так что больше не поднять.
Нас Европейцы учат демократии,
Как честно жить, трудится, выбирать,
Попробуй объясни всем нашим партиям,
Что жить, возможно, и не воровать.
Всех лихорадит до сих приватизация,
Да здравствует родной олигархат,
У них на миллиарды спекуляция,
И монопольный бизнес, говорят.
Я удивлён, ну как народ наш выживает,
Зарплат гроши не трудно подсчитать,
Ведь если власть народ свой уважает,
С него три шкуры он не будет драть.
Нас президент не шоколадом мажет,
Реформы Сеня щедро раздаёт,
Субсидией он долго жить прикажет,
И ГПУ дел заказных нашьёт.
За жабры пойман хитрый лещ Вилкула,
А Фирташ, словно сом ушёл с крючка,
С дырявых клеток все ушли акулы,
Остались только сетки на бычка.
Наш главный рыбнадзор – прокуратура,
Свой многотонный подымает трал,
И СБУ видать, губа ни дура,
Отлавливает мелкий криминал.
Упал на головы нам всем большой лавиной,
Мажор-и-тарный и партийный сброд,
Парламент стал одной большой трясиной,
Боюсь, народ по пояс засосёт.
Объелись бабки дармовым спагетти,
Под выборы, что хорошо идёт?
- Салями, брынза, вина из Кахетии,
Икорки красной, ну если повезёт.
А помню шли на выборы как франты,
Единым фронтом, ну ни дать ни взять,
Передрались за власть колицианты,
И рылом все ни прочь поторговать.
Михей, наш губернатор из Одесщины,
Поднял гармидер и переполох,
Увесистые шлёт чинам затрещины,
Ну а Аваков с Сеней ловят новых блох.
Кидаются стаканом неудачники,
Ментам миллионерам морду бьют,
Люстраций не желают наши «дачники»,
Ну а нардепы на закон плюют.
Против рассеи штаты вводят санкции
Европа тоже в унисон поёт,
А мы торгуем с «мирной оккупацией»,
И всё почти за даром в Крым идёт.
Я рад, что молодёжь не уезжает,
Ни чем с родной земли их не прогнать,
И если власть героев унижает,
Тогда ни долго ей осталось ждать.
Борьба нам видимо, не видима с коррупцией,
Вот индульгенции всем «бывшим» раздают,
И на словах все машут конституцией,
Ну а на деле трижды предают.
На сессиях нардепы в вышиваночках,
Пиар, престиж, ни сглазь, три раза сплюнь,
При иномарках все и при модных панночках,
И каждый патриот и чистоплюй.
Наш президент - гарант, он генеральный,
Прикрыть мечтал он даже Шустер лайф,
В реальности живёт он виртуальной,
И получает несравнимый кайф.
Судилищ ветки до корней иссохли,
А все плоды её упали и гниют,
И от бесправия собаки все издохли,
И даже кошки песен не поют.
Фемида окончательно ослепла,
Сошла с ума и впала в сонный бред,
То голову себе посыплет пеплом,
То закричит, - «здесь честных судий нет».
Такая вот чудесная история,
В моей родной разграбленной стране,
Подняли снова черти морды в «мордоре»
Готовятся усиленно к войне.
Но ты не коротай всю жизнь в унынии,
Вон сколько дел кругом, невпроворот,
Всё будет хорошо у нас отныне-и-и
Ведь в нашем сердце ПАТРИОТ живёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634318
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2016
Вірш присвячується воїну АТО, Вадиму Антонову,
якій пав смертю хоробрих 10 Серпня 2014 року в бою за Іловайськ.
Історія 7 літньої дівчинки на ім’я Соня Антонова приголомшила мене на стільки що я не міг не написати цього вірша. Писав я його цілий день, і ось на решті закінчив.
Вірш буде не простий для читача, можливо десь суперечний, тяжкий, без прикрас, але ж вибачте, історія стоїть того, щоби її написати у віршах. Сюжет дещо вигаданий, не вигадані тільки прізвища і деякі діталі. Сюжет вірша побудований таким чином, що сам воїн розповідає свою нелегку історію останніх років свого життя, як би звертається до читача, говорить до нього. І так…
«Файсьук: Юрий Бутусов. 18 декабря в 10:33.
7 летняя Соня Антонова из Житомира первый раз написала письмо с к Святому Николаю. У Сони одно пожелание. Она хочет чтобы прекратилась война. Чтобы все военные вернулись домой. Чтобы все дети получили ту радость, о которой думает она... Ее папа, в мирной жизни инженер-полиграфист, активист Евромайдана, доброволец 2-го резервного батальона Национальной гвардии "Донбасс" Вадим Антонов пал смертью храбрых 10 августа 2014-го в бою за Иловайск».
«По списку № три».
Я твердо вирішив, що йду,
По списку третій, на війну,
Вже добровольців так багато,
Бо сил терпіти все це брате;
Знущання над моїм народом,
Немає більше, тому погодив
Своє я рішення, не просто;
Сім’я, дружина і дочка,
Вона малюсінька ще зростом,
Але ш розумниця яка:
П’ять рочків -
І знає все доволі вдосталь,
І відчуває: нелегка
Розлука їй зі мною буде,
Мене згадає, не забуде,
У серці, я на все життя,
І в пам’яті;
Пробачте, люди,
Що я не бачив майбуття,
Нема із нього вороття,
Воно для нас таке містичне,
Для когось - вічність, героїчне,
Для деяких і іронічне,
Надія є, - оптимістичне,
Але ж майбутнє – як дорога,
Та, що веде назад, до Бога…
Шлях марнославства оминай,
Твій дух, – як вільний вітер в полі,
Любов і добру вість в долонях,
Несеш в оспіваний твій край.
Без знань у путь не вирушай,
Не бійся темряви і болі,
Стежину боротьби вже ж обирай,
Здобудеш Слави, вип’єш Волі,
І знайдеш бажаний свій Рай,
Землі української край.
А доки, ще слухняний долі,
Лечу, як сокіл до небес:
Слов’янськ і Бахмутка, Торез,
Чи Лисичанськ, чи та Саур Могила,
Наснилися, невже жахливий сон,
Звільняли села і міста,
Під Маріуполем багато сил віддали,
І побратимів втратили чимало,
Можливо, десь до ста.
Жахлива цифра, скажете, спинись,
Моя душа від цих новин вразлива,
Генштабу безпорадність – ніч жахлива,
І зрадник нам на голови зваливсь.
Ще жахливіші втрати нас чикають,
Хіба ж я знав, що нас ось так кидають:
Гарматним м’ясом на укріп райони,
На їхні засідки і міни,
З землі і з неба прилетять,
Як смерті янголи, потвори,
Підступні, смертоносні схрони,
Що землю рвуть і тіло на шматки.
І бачити, як побратим мій гине,
Найтяжче, люди добрі, у житті,
Але ж які життя людські крихкі,
І це життя у вічності полине.
Це все по попереду чекало нас усіх,
А я у мирному житті –
Порядний сім’янини і гарний тато,
Дочка є, - Соня – сонечко моє,
Попросить жалібно з нею так пограти,
Маленька моя часточка, своє.
Звичайний інженер-поліграфіст,
За покликом сумління – активіст,
В буремні ті часи Евромайдану,
Свою я першу там отримав рану,
І хрещення своє там бойове,
Але щоб хрещення пройшов іще війною,
По-справжньому, хто небудь би сказав?
Чи віщував би хто, що підем за бідою,
У цей смертельний вихор, хто ж це знав?
Ніхто, не міг і навіть здогадатись,
Що так придушить «брат» в обіймах нас,
А ті, хто серед нас жили, країну зрадять,
Із криками, - «Введи війська в Донбас».
А вже ж і я повірив у це божевілля,
Коли за звісткою, ще гіршу звістку шлють,
Розстрілюють із «Градів» Зеленопілля,
І все, що можна, до кордонів пруть;
Війська чисельні, танки і гармати,
Стікається потоком звідусіль,
І все готове вже у нас стріляти
І завдавати страшну нам всім біль…
Горять дома в містах, у селах – хати,
Зруйновані дороги і мости,
І голосно і невблаганно плаче мати
На могилках, освячені хрести
З’явилися, і горе, гірке горе,
Пливе, все поглинає навкруги,
Усіх, неначе теє Чорне море,
І мирне це життя не до снаги.
Його нема, не скоро вже,
Та і не в цьому році,
По переду запеклі нас бої
Чикають,
Безсонні ночі і буремні дні…
Йдуть на фронт, за Волю,
Добровольці.
Гідні сини українській землі.
Завдання, воїна на легке,
Тип паче – досвіду немає…
Шеврон мій, - сокіл, що в піке
Над здобиччю, як смерть, кружляє.
Резервний, Другий батальйон,
В «Донбас» зачислили гвардійцем.
Я так зрадів, що я пройшов…
Прийшов до дому я проститься:
«Моя ти рідна не сумуй,
Я повернусь, я обіцяю,
Доньку за мене поцілуй,
Все вибач, дуже поспішаю».
Не обертаючись, пішов,
Хіба ж я знав, ця мить остання,
Пульсує, відчував, як кров,
В висках, мабуть, від хвилювання.
Далека подорож за обрій,
Їде колона в далечінь,
Новини там не дуже добрі,
Спекотний Серпень, відпочинь,
Аж ні, не нам, ми на роботі,
Завдання – Іловайськ звільнить.
Найтяжче там, в бою, піхоті,
Не «Бог війни», а треба жить.
Завдання – вижити, всі знали,
Комбат такий наказ читав,
Але ж голів не пригинали,
У повний зріст по них стріляв.
У них всіх настрої ворожі,
І люди на людей не схожі.
На лицях посмішок немає,
Якась байдужість у очах,
І погляд їх – суцільний жах;
Зневіра, лють, я вже не знаю…
І мимоволі промовляю:
«Навіщо ми всі тут?». Долаю
Хвилину сумніву в собі
І посміхаюсь, не вагаюсь,
Бо твердо вирішив я йти,
Авжеж і досі пам’ятаю,
Що я по списку номер три.
Я, як і зараз пригадаю:
Майдан в ночі горить у вогні,
Як, в Бога віруючи, благав я:
Померти дай в щасливі дні.
Дай сили витримати ночі,
Від диму чорний, як той чорт,
Хустиною протерши очі,
Той самий бачу темний «хорд»:
Стоїть з дубинками, щитами…
І зазирає в очі нам,
Мабуть, наказу ті чикали
Зачистити від нас Майдан.
А ми заслони, барикади,
Високі мури збудували,
Ми б їх бруківкою вітали,
Якщо б наблизились вони:
Ані ненавидний рекрут,
Ні нелюд, з назвою «Беркут»,
Ні ці політики-сатрапи,
Їх прокляла вже рідна мати,
Так само, як прокляв народ…
Дружина плаче і блага: «Не йди»,
А я їй: «Мила, ну облиш, не змушуй,
Хіба щось більше треба довести,
Я маю честь, це значить, люба, мушу…».
«Ніхто, крім нас», я в ПДВ служив,
Народу клятву вже ж я не порушу,
З цим народився я, і з цим я жив,
Таку я маю в світі цьому душу.
За спадок предків, нашу Україну
На захист стати здатен Батьківщини,
За неї і життя і душу
Віддати згоден, щоби і жили,
І далі посміхались наші діти,
І в краю мирному могли радіти;
Росли, як квіточки, цвіли,
А доки
Роблю я в житті
Важливі кроки…
Туди, у самий вир війни,
У саме пекло ми прямуємо,
Туди, де діти «бісові» існують,
Та ще вони, що народились,
Пошкодують.
Але ж і знаю, що готують
Вони не свято нам як раз,
(«Общак» для них то є – Донбас).
Які їм ласощі згодують,
І нісенітниці про нас,
Неважко буде здогадатись.
Їх там привчали відцуратись,
Від неньки рідної роками,
І рідну мову не вивчати,
І вічно бути батраками,
В обіймах «ката» - москаля -
Шкідлива і гидотна тля…
Та, звісно, там не всі – погані люди,
Є там такі, що тебе не засудять,
Зневажливо «бандера» не назвуть,
Образливою лайкою не збурять
І забалакає з тобою що-небудь.
Запросять в хату, може, нагодують,
І тихо, пошепки:
- «Скажи мені коли?
Коли наш край, нарешті, звільнять?
Від клятих цих ЛДНР.
Чи вже ніхто всіх їх не спинить?
Де український офіцер?
Де розвідка чи агентура?
Без них не виграти війни ,
Штик – молодець, а пуля – дура,
Навчимось воювати й ми?
Де військо, чи воно розбито?
Де зброя, техніка вся де?
Багато було наших вбито,
Під Іловайськом, де-не-де?
Чому в котлах занапастили,
Багато безневинних душ,
Невже ш там зрадники нас «злили»,
За жирний «ГРУшний» куш:
Чому тоді ви йшли у наступ,
А зараз зась – і закопавсь,
Чи воїн наш ліпше за заступ,
А ні за зброю вже б тримавсь.
На фронті, кажуть, дух не падав,
Коли в оточенні були,
На підступах фортеці -ДАПа,
Ви гарних їм пілюль дали.
І тою славою зажили.
Було підкріплення, підмога,
Ішли в ночі, мороз, пітьма,
Просили і благали БОГА,
Щоб не полегли тут кістьма?
Коли ж ми на своїй землі,
Почнемо вже хазяйнувати?
Невже ш ніколи? А тепер,
Нас тут зомбують поважати,
Колишній час СРСР.
Нема хазяйства, все згоріло,
Корівку вбило ще той рік,
Не знаю, звідки прилетіло,
В якій такий стріляли бік;
Ті кажуть: «сиплють нам укропи»,
Ти кажеш, що сепаратист,
Байдужість люта до Европи,
І до Росії ненависть.
Та й і до вас нема любові,
Як цвях, Україна мені,
Болючою раною до крові,
Свербіла у останні дні
Питанням болісним – навіщо?
Навіщо збурили суспільство?
Майдан навіщо підіймали?
Там перши вбивства і насильство,
Психологічні перші травми.
Вогонь війни розбухав хто?
Скажіть чи правда є на світі?
Там на Майдані був АТО,
І тут АТО, у цім повіті».
Російські скрізь телеефірі
Брехливі подають зефіри,
Заплутавшись у цій брехні,
Політики, як цербери лайливі,
Тримають нас за шию міцно, ні,
Не віру, що останні дні,
Ми доживаємо, наприкінці віків;
І кожен вечір «ОТЧЕ НАШ» читаю,
Так ще в житті ніколи не моливсь,
Творця молю, і плачу, і благаю,
Щоб цей лайливий карлик зупинивсь.
Щоб не війна, ми якось й по-своєму,
Розібрались би, а що нам всім ділить,
Яку таку невичерпну дилему,
Ми жили разом і будем разом жить.
Аж ні, все набагато є складніше,
Не раз українець відштовхував Москву,
І щоби нам було, безгрішним, гірше,
Майстерно та розбухала війну.
Привчали завжди жити по-імперські,
Росія мати нам, чи старший брат?
Та не були стосунки ці братерські,
Коли українці визирали із-за грат,
Коли в катівнях тисячі вмирали,
Коли косив весь край голодомор,
В Сибіру нас до смерті зацькували,
«Українець !» – то був наш приговор.
Жахливе вже ж минуле те століття,
Скосив тиран найліпший первоцвіт,
Моїй землі національне чисте листя,
Пробилося тепер на Божий Світ,
І подивіться на ці щасливі лиця,
Хіба вони всі думали про смерть?
Ні, тому що за життя є українці,
Гідні сини, проживши тільки чверть,
Здається, що вони тут народились,
Як Янголи оті рятівники,
Їх БОГ послав сюди щоб зупинились,
На краю том ворожі ці полки.
І відштовхнувшись від землі родючій,
Йшли вперед, на схід, прибравши бруд:
Паскуд московських, виродків смердючих,
І цих кремлівських зрадників-облуд.
Їде війна між двох світів, триває,
Як буревій жахливий у пісках
Змітає на шляху, псує, ламає,
І цілий світ, здається поглинає,
У розбраті і чварах нас стиска.
Початок є всьому, і є всьому кінець,
Не може ця війна тривати вічно,
Мільйони серед нас ще є сердець,
Таких завзятих і патріотичних.
Мільйони нас за вами повстають,
Ви – наші «кіборги», і воїни героїчні,
І з пам’яті, ніколи не зітруть,
Такі усміхнені прості рідні обличчя.
Дякую що ви були, і є, і будете.
Слава Україні!
Героям слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629990
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.12.2015
Цвіт нації, найліпшій, найсильнішій!!!
Твій дух та тіло гартувались на війні.
Попереду завжди. Найсміливішій.
Ти врятував Україну у вогні,
У вогнищах пекельних битв чисельних,
У ДАПі, в Іловайському кільці,
Ти захищав в останню мить смертельну,
Так само, як і січові стрільці,
Ціною найкоштовнішого дару:
Ціною життя, а доля рідної землі
Сьогодні переважила і Славу
Тобі співають і старі й малі…
Тобі наш побратим, наш милий сину;
Син України – ти щирий патріот,
У вічність слави ти, як сокіл той полинув,
І за життя не вимагав щедрот…
З одним єдиним словом – «Не втрачайте Віру!!!»
- «Не припиняйте, прошу, боротьби!!!
- «Я за Україну і за народ загинув,
Скорботні дні прийшли, але ж і ви,
Нині живущі, ні на крок у відступ,
Вперед! До славних наших перемог!
Ми дали гідну відсіч, як нездоланний підступ…
За нами правда – це значить З нами Бог!».
Вічна Слава воїнам-синам України полеглим у бою з окупантами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627191
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.12.2015
Отримали ви владу і довіру,
А вам все рівно, вам хоч кіл теши.
Вже подуріли від надлишку жиру,
І заробляєте товстенькі бариші.
Сини вітчизни кров свою пролляли,
І пам’яті про них вам не дамо зганьбити.
Всі ці роки на крові заробляли.
Так не вчиняли, навіть, московіти.
Ви бойовищ не бачили і зблизька.
Бездарно і безкарно керували,
Що кинули під Іловайськом наше військо.
Ми допомоги так і не діждали.
З «чесно зароблених» палаци будували,
А надлишки, звичайно, йшли в офшори.
І змін в країні менш за все бажали;
Всі самі «чесні» судді, прокурори.
Євросоюз почав дивитись косо,
На чвари доморощених господ,
В той час коли країна – гола й боса,
В якої незахищений народ…
За височенним живете парканом.
Ви є українська еліта без народу!
Ваша рідня живе за океаном,
Бо ви без честі, племені і роду.
Ну що, вже дали раду і бурштину?
Роздали ролі, утворивши фірму.
Забрали як відкат свою третину,
Ховаючись за владу, як за ширму.
I крадуть всі, на чому тільки можна.
I як вовки обгладжують кістки.
Смакуєте своє життя безбожне,
Коли народ збирає колоски.
Але, як завжди небо у блакиті,
З новою силою бандура зазвучить,
На Божому живемо люди світі
I Україна ненька буде жить!
Залишилось панове вам не довго,
Не треба тішитись, що чаша гірка вас мене
Народ ніщо для вас, та хоч побійтесь БОГА!
Богові - Боже, Кесарю - земне.
Свободи дух в серцях непереможний;
Дніпро, Одеса, Харків, Кривий Ріг.
Бо Воля нації це - тільки Воля Божа,
А Воля Божа - це наш оберіг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624164
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.11.2015
По пиці, ще рукою, не по моді,
Залиште ляпас тільки для жінок,
Б'ють здирників ногами вже по морді,
Чому ж у всіх це викликає шок.
Прокинулись, здригнулися від крику,
Підняли вереск, - «Це ж сором і ганьба!!!
- "Не можна ж бити чоловіка в пику,
та ще ногою, навіщо ж вам рука?
Тим більше, що цей пан у нас «шановний»:
Почесний громадянин, керівник…
Якщо рука потягне на умовний,
То ця нога можливо і на рік."
На це спокійно відповів козаче:
- «Навіщо підіймали ми Майдан,
Щоби всі ті пристосуванці і ледачі,
Як ті щури, засіли б по містам,
І далі б крали, брали, і будували дачі?
Нас зневажати більше я не дам.
Дивіться, та хіба ж він постраждалий,
Я вам звичайно може не Ван Дам,
Але ж «маваші» мій був дуже вдалий.
Нокдауну нема, ані синця,
Із чого ж зроблена його «кампана»?
Я мітив у середину лиця,
А вийшло, що наскочив на барана.
Я зараз розповім, як все було,
Я йшов упав, ногою зачепився,
І щось такі по пиці загуло,
Буває все, ну може помилився.
Можливо, хлопці, погарячкував,
Так, дійсно, діяв я не по уставу,
Та, щоб я дійсно силу всю приклав,
Тоді мені би шили іншу справу»...
І знову влада гаркне хворобливо,
Догану дасть за прикрий інцидент,
Попросять вибачитись за це набите рило,
І втрутиться у сварку президент.
А може і не втрутитись і зовсім,
Він як той «ЮЩЬ», посади роздає,
І нагороджує їх щедро в дивній позі,
Із приказкою, - «те що твоє – моє».
Але ж панове все це так набридло,
І млявість реформаторів нових,
І те, що голови підняло знову бидло
І вже голосять деякі із них:
Про те, що час закінчити війну,
Про те, що все пропало, нас зливають…
Чи будувати нам оцю стіну,
Коли МОУ по схемі розкрадають.
Відводити озброєння, чи ні,
Коли рашисти в нас впритул стріляють,
І чи не здирництво це є, скажіть мені,
Коли на все тарифи підіймають!?
А ми їм гум конвої в Крим женемо,
Наш на відміну не залізо що вбиває,
Але завжди готова хитра схема,
І хитро хтось на цьому заробляє.
І заходилися судить Парасюка?
Лише за те, що не стерпів нахабства.
Судить майдановця, атовця, козака!?
І хто, колишнє остогидле люте панство!?
Ото ж дійшли до розбрату і чвар,
І б’ються всім чим можна, вже ногою,
Солодким сном не спить наш государ,
Жахається, що візьмемось за зброю.
А доки ми чекаймо на місію,
Хто вже врятує край від ворогів?
І с острахом плюємось в бік росії,
Іде війна, а що ти брат хотів…
За честь і гідність, за Волю і свободу
Боролися і боремось у віках,
Нема закону злочинця бити у морду,
І здирників паплюжити в віршах.
Найвища цінність, то для нас є Батьківщина:
Ця споконвічна, Богом дана нам земля,
І мова рідна, – як душа нетлінна,
І мати Божа і її Святе Дитя.
Слава Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623660
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 24.11.2015
Один зоолог, – имя Микоян,
Поведал нам о жизни обезьян,
Он утверждал, что есть один изъян,
У некоторых злобных обезьян,
Как ни мани и ни корми бананом,
Добрей и человечнее ни станут.
***
Однажды утром, приведя себя в порядок,
Напудрившись, и сделав макияж,
Еленка Бондаренко, как подарок,
Отправилась в украинский вояж.
Ну, дура дурой, что с неё возьмёшь,
Куда не побежит везде нагадит,
И гавкает на всех прохожих ложь,
А ей в ответ: - «Ну, хватит Ленка, хватит!».
Ну как же ей закрыть такую пасть,
Когда такая пасть нужна для дела.
Всех оппонентов с ходу оболгать,
Или врагов всех искусать хотела.
С рядов кричат передних – «Провокатор!!!»,
- «Она же явный украинофоб»,
Она в ответ: - «Я ваш реаниматор,
Приехала устраивать флэш-моб»,
Царёв подбадривает: - «Да, Ленка, ну писец,
Ну и отвесила укропам мерзким ленка,
От слов твоих дубеет холодец,
И в капучине пропадает пенка.
От слов твоих российский президент,
Прости, ленуця сможет возбудиться
И может быть потребует квартет,
Ну, ради славы можно и смириться.
Ну, одуреть, ну Ленка ты врёшь,
Какие там кассетные снаряды.
Тут днём с огнём и пушку не найдёшь,
Не говоря уже о танке с градом.
Её же отговаривать не надо,
Чем дуру не корми, дай посвистеть,
На всех ток шоу, как шимпанзе с гранатой,
Всех дураков заставит попотеть.
В кремле ему все отрапортовали:
- «Тяжёлой артиллерией хохлов,
Прямой наводкой та ток шоу расстреляли!»
Х-ло:- «Готовьте гиви, моторолу, и послов!»
Хоть ложь видна, и зрячим быть не надо,
Она такой навешает лапши,
Расскажет ужасы, то про нацистов с АТО,
То про фашистов, ну, хоть ей кол тиши.
И с каждым шоу всё она моложе,
Ну что сказать, ей некуда скрывать,
То, что на этой идиотской роже,
Написано; - «Я конченая хлядь».
PS. Прости народ, я слов не выбирал,
Хотя всё то, что рассказал не ново,
В стихах вы не найдёте криминал,
Из песни вряд ли выбросите слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620584
рубрика: Поезія, Юмореска
дата поступления 12.11.2015
На обращение Валентины Володиной - "Реформу в Правосудии"...
Ко всем судьям в День Судный...
Но вы, увы не наша честь,
Скорей всего бесчестие,
Проклятьем ляжет Божья Весть,
На ваше "благочестие".
***
Нам завещал Спаситель "НЕ СУДИ!",
А вы не слушали его и осуждали,
Неправедным судом бедняг хлыстали,
На каверзном неправедном пути.
Указывал ОН вам на справедливость,
По совести, по сердцу поступать,
Но Рыцарь был казнён врагам на милость,
С тех пор дана вам власть, чтоб осуждать.
Но в каждом чистом сердце горит пламя,
Борьбы, непримиримости со злом...
Клеймили нас с рождения устами,
Судили нас железом и хлыстом.
Мы выдержали все их истязанья,
Дай БОГ нам удержаться на ногах,
И рушили в забвенье изваянья,
Всех судей тех, кто обратился в прах.
И этих судей алчных сбросим в вечность,
Не им судить, кто прав кто виноват,
Осудит БОГ вас всех, Закон ЕГО и Вечность
И Справедливость, как верховный постулат.
Не суди судом неправедным, да не судим будешь! Вот так, а не иначе мог сказать Спаситель ученикам своим. Одно выброшенное из контекста слово меняет весь смысл заповеданных слов, да и жизни в целом.
Как и во всём остальном, человечество преуспело в «исправлении» Слов Спасителя куда более изощрённые.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618412
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 04.11.2015
НАТО или АТО. (3 часть).
Что ж выходит, ошибались?
Властолюбцы-демократы,
Как клещи здесь присосались,
И подачек ждут от Штатов.
Ляшко гнёт в дугу Европу,
- «Зажралась, молчит па д люка»
Басни доброго Эзопа,
В Минске нам читает, с у к а.
Греков в реку слить решила,
Одиозная Европа,
Афинянам пригрозила,
Скоро вам всем будет г о п а,
Если вступите с М о с к в о ю,
В тайные переговоры,
То поганою метлою,
Быстро выметем из зоны.
Вернуть Сталина мечтали
Саблезубые старухи,
Много лет не подыхали
И дождались на досуге.
Только ростом тот не вышел,
Он в мозгу озлоблен очень,
Гневно он горчит и дышит,
Что в сортирах всех замочит.
Замочил, да видно что-то
Покатилось не за планом,
Кто-то до седьмого пота,
Его кроет жутким матом.
Он винит в грехах, всех, смертных;
Запад, Киев, «майдану ты х»,
В кризисах всех перманентных,
Санкций разных пресловутых.
Оппонентов уничтожил,
Ввёл цензуру, пропаганду,
Ох, Росси-юшка упала,
До Зимбабве и Уганды.
С голоду старухи сдохли,
Не дождавшись и надбавки,
От любви к нему посохли,
Даже не вставая с лавки.
- «Путина мы очень любим,
За него пойдём в атаку,
Если надо то замутим,
Мировую драку, давку».
Что не делай с русским людом;
Бей, сажай, трави, и в ссылку.
Но, если стал ты лизоблюдом,
То, не долго стать подстилкой.
Но а Путин, что Распутин, -
Проповедник одиозный.
С Берлускони дружбу крутит,
С Меркель бизнесмен серьёзный.
Дружно газом торговали,
А в Газпроме влезли в доли,
О л ланд обещал мистрали,
С верфи выпустить все в море.
Но, Майдан все карты спутал,
Шулер побелел от злости,
И поднял в Крыму на утро,
Флаг, где череп был и кости.
Только в Сочи темны ночи,
Так же, как темны мыслишки,
Стали в Сочи дни короче,
Мир закрыли на задвижки.
Ополчились Крым наш ы с ты,
Собирают ополчение,
Правят русские нацисты,
На Донбассе новоселье.
После майского парада
Занялась словесным блудом,
И визжат как поросята,
И пугают самосудом.
И с те р я т с трибун, - «ВЫ ХУНТА!»
И анафемой пугают,
Испугались звери бунта,
И на нервах нам играют.
Мирный план в АТО солдаты,
Называют авантюрой.
«Се пар» нам, то смерч, то грады,
Ну а мы им харч натурой:
Пиво, яйца, млеко, сало,
Товарняк и днём и ночью,
Торгашам всё денег мало,
Бизнес на крови порочный.
Кому мать родна, сховався
Бизнес делать свой порочный.
Но, а друг мой записался
В АТО, в корпус добровольчий.
Честно служит Батьківщині,
Жизнью каждый день рискует…
Кто из власти в Украине
Кровью нашею торгует?
Расплодились ренегаты,
Агентурной паутиной.
Заплели интриги г а д ы,
И попрятались за спины,
Уходили, кто в подполье,
Ну а кто в зад «Г о п позиций»,
Кто же слил в Зеленополье,
Координаты всех позиций?
Славна «рідна Уграїна»,
И б о г а та на героев,
Но всегда стреляли в спину
Ей, предательски, изгои.
А ещё недавно, вроде,
Клялись в верности и чести,
Только честь для них ни в моде,
Если мочат ради мести.
Там где ВРУ, вруны засели,
Дом родной – «Верховна Рада»,
Тяжким бременем висели,
И решали, что нам надо.
За народный счёт жирели,
Под себя «закон» писали,
Кто накрал, - разбогатели,
Пока гимны распевали…
И бежали в заграницы,
Все, кто тут наворовали,
Были страшны все их лица,
Когда им хвосты прижали.
Власть на утро протрезвела,
От такой попойки ночью,
Всех арестовать велела,
А они им машут с Сочи.
Снова Генпрокуратура
Ищет «в і д б у вайло цапа»,
И дерут со многих шкуру,
Даже с тех, кто там из «Д е р ж аппа".
Самозванцы и пиндосы,
Вдруг, люстраций захотели.
Друг на друга шлют доносы,
Снова бьются за портфели.
К бою кулаки готовят,
Бывшие «бон а парт и й ц ы»,
И до хрипа долго спорят
О значении коалиций.
Это всё мы проходили,
И дворцовые интрижки,
Драки в сессионном зале,
До крови и до отрыжки.
На Майдане выбирали
Злополучных президентов,
С потрохами всё продали
Под шумок аплодисментов.
Что, опять, на те же грабли,
Наши власти наступают?
Подождите, наши сабли
С вас всю д у р ь повыбивают.
Это ещё не Конец, а только начало!
[i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616765
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 28.10.2015
"НАТО или АТО"
Помниться договорились,
В Беловежской, злачной пуще.
Вроде, как разъединились,
Так сказали, - «Будет лучше».
И, по ходу, обязались,
Без конфликтов и интрижек,
Почему же передрались,
Понастроили тут вышек.
Оплели колючим дротом,
Запустили агентуру,
Стали лапать все Эроты
Незалежности натуру.
Постоянно намекают
Вступить в брачные сношенья
Украина ж отвергает,
До сих пор их извращенья.
Не стерпел таёжный леший,
Вот такого униженья,
Доведён он безутешный
Ею до умалишенья,
И стучит о пол копытом,
И грозится ей отмщеньем,
А придворная вся свита,
Извелась от нетерпенья,
Расплодили глашатаев,
Развели шутов глумливых,
Их от славы всех шатает,
За враньё кликуш спесивых.
Ввёл цензуру, пропаганду,
Счёт включил для диссидентов,
И войска свои в Луганду,
Под шумок аплодисментов.
Хуже, гад, не смог обидеть,
Но пошло всё не по плану.
Он ни как не смог предвидеть,
Что в Украине восстанут;
Укрнационалисты,
Волонтёрские движенья,
Даже те, что пацифисты,
Не стерпели униженья.
Взяли в руки автоматы,
И собрались все в бригады,
Украинского десанта,
Ужас, как боятся гады…
А они нас градом ночью,
Из жилых кварталов мочат,
И за спинами гражданских,
Не стыдясь, вступают в бой,
А когда мы бьём прицельно
Эту сволочную шельму,
Истерический, смертельный,
Подымают, тут же, вой.
Миллионы наших граждан
Правильный избрали вектор,
А в стране десятый каждый,
Записался в Правый Сектор.
Ярошем в Крыму пугают,
В детских садиках детишек,
Стать таким, как он мечтают,
Там, пожалуй, все мальчишки.
Миротворцы президенты, -
Тунеядцы, лоботрясы,
Резали с оркестром ленты,
Вытирали слёзы в рясы.
Все «пиарились» бесстыдно,
На всех темах злободневных,
Было бы ни так обидно,
Если б не было измены.
Вражеская агентура,
Всю страну заполонила.
СБУ, прокуратура,
Государства тайны слила,
Долго б это продолжалось,
Но Майдан поднял восстанье.
Быть или не быть решалось,
Украинское «питання».
Ополчился грозный мордор,
Ну, обиделся наверно,
От того что все их морды,
Отвратительны и скверны,
Что народ наш славный, гордый,
Прекратил им подношенья.
Путлер злой и очень подлый
Рвёт войной все отношенья.
Нам с пелёнок утверждали:
- «Старший брат добра желает».
Мы рождались и не знали,
Что так жёстко нас обманет.
Клялись в верности и чести,
Тайно ножички точили,
Ради той кровавой мести
О которой говорили:
- «НАТО блок, - альянс опасный,
Вражеский, притворный, гнусный.
Злобный Пентагон, ужасный
Закусить поклялся Русью.
Запретим и не допустим,
Мол, - «Нет НАТО в Украине,
Что-нибудь своё, замутим,
Застолбим её твердыни».
ПРопаганда этим НАТО,
Население пугало;
Что во всех проблемах Штаты,
Бесконечно виноваты,
Что на всех ни хватит сала,
Мол, - «Останемся в убытке
Что в стране валюты мало,
Золотые тают слитки.
Вишь Макдональдс расплодился,
Кодло злое из Госдепа,
В нашу кожу бургер впился,
Точно так же, как нардепы,
И сосут из нас денжища,
Кофехаузы, Старбаксы,
Жадные раскрыв глазища,
Федеральных банков баксы.
Контрагентов своих слали,
Убеждали и просили, -
«Поскорей вступайте в НАТО
Защитим вас от России».
Всех послов тут освистали,
Обвиняя в шпионаже,
И с трибун статьи читали,
Слёзно клялись в дружбе с рашей.
А политики ругались,
Болтовнёй все занимались,
На ток шоу распинались,
Но как видно замарались.
Ни гроша они не стоят,
С них мы даже не смеёмся,
Во дворах собаки воют,
На их морды мы плюёмся.
Много очень лебезили
О своих иммунитетах,
Закулисье обвинили,
В нарушении паритетов.
- «Вы б сменили тон свой резкий,
Лучше чтобы, как партнёры.
Как то не по-добрососедски
Везти длительные споры,
О вступлении в блоки ваши,
Мы с Союза только вышли.
Не хотим мы новой каши
Заварить на нашей «крыше».
А в глобальном переделе
И в политических интригах,
Мы не в доле, и не в теме,
Так что пусть вступает Рига.
Вот Литва уже вступила,
Блок приблизился к границам.
Возрастает с НАТО сила,
КГБшникам не спится,
Видно по бессонным лицам,
Суетятся эти гады.
Не спасает украинца
Его спящий мирный атом.
Нужно нам вооружаться,
Проводить реформы, что ли,
А ни то можно остаться
Голым, босым в чистом поле.
- «В чистом поле, но на воле!»,
Некто возразить пытался.
Не готовят борщ без соли,
Чтоб на славу он удался.
Вот народ наш хлебосольный,
С давних пор гостей встречает,
Приглашает за застолье,
Тех, кто с миром приезжает.
Но не спала, бдела «вата»,
Подкупила «Крымнашистов».
Те снесли мешками злато,
По офшорам, спрятав быстро.
«Федерасты» разлагали
Украины «незалежнoсть» .
«Рыги» тоже не отстали,
Нанесли удар в промежность.
Ветку дружно все пилили,
На которой мы сидели…
Нам ведь прямо говорили
- «Крым не ваш, не самом деле».
И пугали, что затравят
Всех в Лукяновских застенках,
Или то, что нас заставят,
Приползти к ним на коленках.
Мордовали и ругали
Украинских патриотов,
И по всем углам пугали...
Ну, какие ж идиоты…
Власти мудрость забывают,
- «Не копай чужому яму»…
Те ж без устали копают.
Вот какая наша драма...
Мы свободными гуляли.
Так мы думали, по правде.
Нам с трибун в народ швыряли
«Любі друзі» при параде;
Обещанья жить, как в сказке,
Безобидные капризы...
Лицемеры сняли маски,
И читают нам репризы.
Разругались, разделились.
Всю страну отдали в откуп
Тем, c кем в Раде жёстко бились,
Ну а после, пили водку.
A на высший пост державный,
Выбрали смутьяна, Хама.
Он войны топорик ржавый
Раскопал на месте Храма.
Ездил к «Пу» посовещаться:
- «А чи підписувать угоду?
Вильнюс нас просил остаться,
Злую выждать непогоду,
Но я с «Пу» договорился,
О разделе Украины,
Но, народ мой не смирился,
Камни полетели в спины…
Я бежал в Ростов холодный,
И со мною два придурка,
Не стерпели гнев народный,
Хоть и тяжела разлука,
Межигорье вспоминаю,
И коллекцию спиртного,
И за страусом скучаю…
Сколько там всего родного:
Унитаз мой золочёный,
И батон наивысшей пробы,
Мерседес люксовый чёрный,
Лучше не было у «Кобы».
И пока лишён я власти,
Хитроумный план ковался,
Хоть циничен и ужасен,
Я с ним всё же соглашался.
Западу мы, мать, покажем.
Нет, не кузькину, конечно.
Пусть он думает, что с «рашей»,
Отродясь, мы в дружбе вечной.
Я их всех заинтригую,
В шантаже потренируюсь.
Говорят, что я рискую,
Что игру веду двойную,
И собою я любуюсь»…
- «Помнишь, что с Хусейном сделал
Этот Буш, который младший.
Он беднягу так уделал,
Что тот принял сан монаший.
Но какой с тебя диктатор,
Узурпатор – это слишком,
Неудачливый оратор,
Со скупым, и злым мыслишкой.
Так что ты быстрее думай
Про военные реформы
Там соседи ваши в думе
Варят против вас законы.
Коль метафора уместна
Но, а правда режет очи,
Словом я скажу, нелестным,
Будут тяжки дни и ночи...
Конец второй части. Продолжение следует.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614752
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 20.10.2015
Сатирическая или трагикомическая драма в двух частях.
Пролог.
«Как жить, когда "Всё хорошо",
Когда слова ничто ни значат…
Смешно тогда, когда смешно,
А не тогда, когда все плачут».
«ТЯГНИБОКовские ФАРИОНнетки
И ТУРЧИНОВские ЯЦЕНЮКи
До дыр стёрли свои коленки,
Обо все НАТОвские половики…»
Часть первая.
Споры про вступленье в НАТО
То и дело подымались,
- « В НАТО нам вступать не надо»…
Кто-то крикнул, - «Рановато!!!»
Но дебаты продолжались,
А затем совсем притихли,
Нашу бдительность приспали,
Армию разоружили,
Распустили, разакрали.
Зло теперь затылки чешим,
Друг на друга всё пинаем,
Оборону ещё держим,
Наступать, не наступаем.
Протрезвела будь то РАДА,
Так сказать, зашевелились,
Подавай теперь им НАТО,
Видишь, как объединились…
Коалицию создали.
Президентская верхушка.
«В НАТО !!!» громче всех кричали,
В вышиванках, как кукушки.
«Про внеблоковый», законом,
Отменили поздновато,
Танки, пушки и патроны,
Шлём на фронт теперь солдатам.
Окопались, притаились,
И обстрелы стали редки.
Черти там засуетились,
Носятся, как волки в клетке.
Ночью, ДРГ Рязанский
Проводил разведку боем,
А отряд наш партизанский,
Вывел нескольких из строя.
Так бежали, что теряли,
Амуницию и «зброю»,
Несколько к нам в плен попали,
Ныли, плакали стонали,
Бились головой пустою.
И клялись – больше не будем,
Пропаганда вино-ВАТА.
Русские мы, значит, люди,
Злой пастух, - дурное стадо.
Пощадили, посадили
Срок тюремный отбывают.
Во кремле собаки выли,
Что этих двух и знать не знают.
Но, позор и стыд не смоет,
Никаким он ухищреньем,
«Плесень ботоксная» ноет
Снова, всем на удивленье.
Затянул в генассамблее,
Монолог смешной и скучный;
И то, что Запад всё наглеет,
И как над ним сгустились тучи,
Про то, какой ценитель мира,
Защитник угнетённых масс,
Кумирище телеэфиров,
Про Крым шептал и про Донбасс,
И про союза перспективу,
В объединении средств и сил,
Но как то выглядел плаксиво,
Чего то, кажется, просил.
Кто же нам защитой будет
В этом мире коллективном?
Кто агрессора осудит?
Враг в запале агрессивном,
Наши земли отбирает,
Аннексирует гибридно,
На Донбассе наступает,
По фронтам всем, очевидно…
Наши войны все достойно,
Отбивают наступленье
Уходили добровольно,
Становясь незримой «тенью».
Волонтёрское движенье,
Озадачило козлищу,
Неожиданным решеньем:
Берцы, бронники и пищу,
Всё для фронта, для победы,
Над двуглавым супостатом,
Внуки славных наших дедов,
Давят москаля булатом.
Но в генштабе рассердились,
- «Патриоты наступают!?»
Мол, - «Они от рук отбились,
Дисциплина пострадает!»
Гвалт, переполох подняли,
- «Три села освободили!!!???»,
- «Без приказа, негодяи,
Контрабанду всю закрыли!!!???».
Перекрыл «Кривбас» кордоны,
И «АЗОВцы» стали стенкой,
Материального урона,
Не поправить новой сделкой.
Строчат крысы тыловые,
На героев компроматы.
На Генштаб, как черти злые,
Все до одного солдаты.
Наши войны погибают,
Защищают Украину,
Кровь на фронте проливают,
А в тылу стреляют в спину,
Справедливости не знают,
Там, где денег шелест слышно,
В тыл панично убегают,
Крысы разные и мыши.
Что ж выходит, ошибались,
Либералы-демократы
Лучше б вы все умотались,
В Чебоксары или в Штаты,
И свистят с телеэкранов,
Причиняя боль, а раны
Мироточат на смутьянов,
Там, где чёрные тюльпаны…
В той стране, где горе ходит,
В каждый дом оно заглянет.
Снова сына мать хоронит,
В той стране, где ни признают.
Долго ещё будут спорить, -
- «Добровольца нет и в списке»,
А сынки опять мажорят,
И ведут себя так низко.
Мирный сговор, – лжеидея,
Меркель-Оландские пакты
В Минске, те прелюбодеи
Заключили, а теракты,
И обстрелы не проходят,
Ни на день не замолкают,
Вот уже в России «содют»
За стихи, кто посвящает,
Украинским патриотам,
Мельниченко и Бандере…
Там до пота те Эроты
Зубы, на доносах, съели.
Началась на ведьм охота,
Жгут пожары иезуиты.
Душит едкий дым до рвоты,
Все свободные сюиты.
Гибельным с Востока ветром
Самум дует смертоносный.
Гумконвой большой с рассветом
На Донбасс шлёт Вовка грозный.
- «Нам вредны все эти НАТО!»,
Сотрясались дуралеи,
- «Старшего попросим брата,
Защитить от лже-идеи.
Севастопольская база
Будет нам защитой с моря.
Никакая нам зараза
Не страшна, давай поспорим».
И вертелись коммунисты,
Словно гниды на иголках,
Доносили кэгэбистам,
С расстановкой, чувством, толком.
Чёрные плели интриги,
Подхалимничая власти,
А барыги все, что «рыги»,
Накаляли всюду страсти…
Демократы торговались,
Набивали себе цену,
В повороте не вписались,
Мордой падая о сцену.
Долго жаловались слёзно,
- «Многовекторность – химера»,
Не восприняли серьёзно,
Антикризисные меры.
- «Что же нам за это будет
Если тут же вступим в НАТО?
Нас соседушка осудит,
Щедрым, крепким, русским матом.
Надо б, как то похитрее,
Проявить сноровку, что ли.
Руки там и там погреем,
Мы их всех пропентагоним.
И заключим договоры
О прямом ненападенье,
И войдем в переговоры,
В затяжные, в подтвержденье,
В статусе решим остаться,
Мы безъядерной страною,
Не забудем сторговаться
И тройною их ценою.
Газ дешёвый нам заочно,
Импорт свежий, всё за планом,
По офшорам, и бессрочно,
По рукам, и по карманам
Баксы, Евро, распихаем,
Экономику завяжем,
Обхитрим их, обыграем,
По рукам их, гнусных, свяжем.
- «Так что в НАТО нам не надо,
Нужны ли мы в Евросоюзе,
Когда наши депутаты
Возят импортные грузы?
Бизнесмен стал олигархом,
Депутатом – вор в законе.
Запад всё смотрел со страхом
На диктатора на троне.
- «Бандитизм всё не уймётся»,
Янык жаловался слёзно,
- «Этим всё не обойдётся»,
Кулачком стучал он грозно.
- «Жить так сложно самостийно
Демократия на срыве.
Мы же выгоду отыщем
Даже в дырках в чужом сыре».
Только маем то, что маем.
Нас партнёры убеждали.
- «Нету хаты больше с краю,
Их давно все повзрывали.
Двадцать лет по тьмах блуждали,
Нас вели слепцы иуды,
Зря мы улучшений ждали,
Так наивно от приблуды.
От такой вот жизни, мигом,
Как-то больно в бок кольнуло.
В храмах перед БОЖИМ ЛИКОМ
В три погибели согнуло.
Знали б где упасть, наверно,
Постелили бы соломки.
Но судьба смеялась скверно
Доводила нас до ломки,
Доводила до восстаний,
До кровавых революций,
Колиивщины кровавой,
Вновь возжаждали безумцы.
Три Майдана Украина пережила,
Горе, горе,
Сколько ж крови ты пролила,
Реки крови, море, море.
Оглянись назад родная,
Вспомни, кто и бил и мучил,
Разорённая, пустая,
Над тобой нависли тучи;
Тяжелы они и грозны,
Льют дожди, как будь то вечность,
Это Бог роняет слёзы,
На людскую бессердечность.
Это ОН в Христовом Лике,
Во Спасенье воплотился,
В чуждом мире этом диком,
В каждом доме поселился.
Только разумом не каждый,
Путь тот истинный, искомый,
В жизни смог найти, однажды,
Там где грозы, ветры, штормы…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613133
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 13.10.2015
Пролог.
«Мы пройдём через все испытания,
На земле Украинской нам жить.
В час прощания иль отчаяния,
Мы научимся жизнь ценить.
А когда мы все раны залечим
И задышим на полную грудь,
Братьев павших, героев сердечно,
Не забудьте, прошу, помянуть».
Чего опять уродец твой двуглавый
С кремлёвских каркает высоких веж,
Собрав вокруг себя убийц, невежд,
Устраивая праздник свой кровавый?
Чего тебе в кремле там не сидится.
Смотри, орёл самодержавия воскрес!
Уже давно тебе моя Украина сниться
В твоих владениях, алчущий ты бес!!!
И мечешь молнии из глаз, из попы гром!
Ругаешь нас за наше вольнодумство!
Ты триста лет с прорубленным окном
Водил нас от мытарства до безумства.
Четыре века блуда и скитаний!
Четыре века рабства и нужды!
Терпели всё, и лагеря, и истязанья,
Века братоубийственной вражды…
Историю героев наших славных,
Пытался ложью гнусной очернить,
И с нами ты не вёл себя на равных,
Учил высокомерно, как нам жить.
Мы память чтим о наших полководцах;
Богдан, Богун, Хоменко, Кость, Сирко…
В легендах и былинах инородцев
Мы заставляли уважать себя легко.
И были толерантны к тем, кто с миром,
К нам приходил; ни с палкой, ни с кнутом…
Ни перед кем народ не гнул наш спины,
Свободы жаждал в мире непростом.
Но враг таился; подкупом, обманом,
Подлогом подлым, обещанием пустым,
Он знал, коварный, поздно или рано,
Он над Днепром разрушит все мосты.
И там торжественно, на Переяславкой Раде,
Полкам казачьим грамоты вручал,
Ты подписался о коварной «зраде»,
И радостно по скипетру стучал.
И стали дни все от огня и дыма, серы,
Когда ты необъявленной войной
Топтал безумец нашу к тебе веру,
И разделял с поляком за спиной.
Царь Пётр зажил славою дурною;
Налог подушный ввёл, разврат и пьянство.
Глумился над людьми и над страною,
Тавро поставив крепостного рабства.
Свидетелем тому один Создатель,
Когда народ мой лил кровавый пот,
Предал анафеме Мазепу подлый поп,
Ничтожный и лукавый подстрекатель.
Рубил и Стенька Разин голову орлу.
Да, только вместо той росла другая.
Над ней Емеля саблею махая
Кричал, — "Возьму, не пропадать добру!!!"
О, сколько ж было вас и "Первых", и "Великих"!!!
Самодержавный занимали трон.
Перед престолом Господа, — безлики,
Без почестей, без власти, без корон.
Стояла ты Россия у истоков
Кровавых революций, войн и смут.
Нам не забыть истории уроков.
Потомки вас из памяти сотрут.
Стрельцы шумели бунтом, Декабристы
Просили срочных от тебя реформ.
Судьбу монархии решили коммунисты,
Сметая всё безжалостно, как в шторм.
Цензурой бичевали вы поэтов,
«Дантесов» натравляли, чтоб убить,
Закрыв страну от просвещенья света,
В которой больше невозможно жить.
Рождала Русь поистине пророков,
А вы, призвав на помощь палачей,
Им лицемерно, подло и жестоко
Рубили головы, безжалостно, с плечей.
А там, под Крутами, без жалости и чести,
Расстреливали наших сыновей
Их было триста, вас же тысяч с двести,
Обрушились лавиною своей…
Ты называл свой передел земельный,
Конфликтом внутренним, гражданскою войной.
В жестокой схватке сталкивал, в смертельной,
Славянские народы волей злой.
Уничижительным словечком малороссы
Ты оскорблял свободный мой народ.
"Крым наш! Крым наш! Ура единороссы!!!"
Кричит в истерике двуглавый твой урод.
Двуглавая химера Басилевса,
Упала тенью чёрною на Крым,
И ваш царёк упрямо корчит Зевса,
Иль Цезаря, тот, что прославил Рим.
Но ты Россию точно не прославишь,
Всё потому, что ничего не строишь,
Как прежде, до тебя, мосты взрываешь,
И знаешь то, что ничего ни стоишь.
Но стыд всем вам не свойственен однако
В ООН опять стук прежний башмака,
Пытался корчить в этот раз Петрарка,
А вышло, что свалял ты дурака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612688
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 11.10.2015
Я на вопрос " Ну, сколько? "Скажу, не так уж много.
Пол жизни прожито, неважно сколько лет.
По полной за меня, давай, ей Богу!
Потом споём втроём, затянем наш куплет,
Про Львов и Киев про Одессу маму,
Про их дворы, дворцы, мосты, сады...
Земле pодной, где родились, три раза,- Cлавa!!!,
За убежденья наши и мечты,
По полной, все сегодня выпивают,
Не замолкает пусть хвалебных суть речей,
- "Пускай твой путь по жизни озаряют
Лампадами из тысячи свечей!!!".
Сегодня поощрительны все тосты,
Сухой закон и пост запрещены,
Когда на год я изменился ростом,
Ни в низ, а в вверх ресурсы смещены.
Не важно сколько двадцать или сорок,
Я прошагал по жизни добрых лет,
A важно с кем, и кто был очень дорог,
Кто нёс со мной и счастья мир и Свет.
О жизни я скажу, не так уж много,
Она мудра, строга и не проста,
Кого-то жизнь ведёт короткою дорогой,
Кого-то в край, где все живут до ста.
A кто-то спичкою сгорел в неполных двадцать,
Разжёг огонь свободы в нас, согрел теплом,
Как c юностью, c ним тяжело расстаться,
Но помнить будут многие о нём.
C годами мы становимся мудрее
Нас опыт учит, а судьба ведёт
Дорогою тернистою, смелее
Шагай по ней, карабкайся, вперёд!!!
Что в будущем всех ждёт? Я не пророк, не знаю,
Но я сейчас торжественно скажу;
За вас за всех я тост свой подымаю,
Даже за тех, с кем вовсе не дружу.
Шепнёт, быть может кто-то, странный парень
Стихи хвалебные себе сам посвятил,
Позвольте ж быть хоть раз в году в запале
Среди небесных творческих светил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611678
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 06.10.2015
"На окраине села Крылова, Пермский Край, сегодня споритвного инвентаря не оберёшься. Накидали его участники состязания под названием "Весёлый коровяк".
Адреналин рвёт напрочь наши бошки,
Взрывается в восторге Пермский Край.
Летят на дальность коровьи тут лепёшки,
Под крики дикие, - "Дай, ещё, давай!!!".
Весёлое в стране Соревнование,
B России чтут традиции спортивные.
Здесь заняты давно говнометанием;
Политики, адепты примитивные.
С лопаты мы объелись пирогами,
Давить гусей бульдозером – пустяк.
Попробуйте же голыми руками
Метнуть подальше жирный коровяк.
Пускай враги в округе содрогнуться.
В культурные инструкции давно
Прописано, как нужно замахнуться,
И с силой бросить в них своё дерьмо.
Да, мы тут скоро все помрём от скуки.
Смотри же, сколько здесь дерьма кругом.
И чтобы не болели наши руки,
Его просушим, взвесим и метнём.
И культпросвета требуют отчёта,
Кто же сегодня будет чемпион.
Пока что школьникам поставили зачёты,
Вопрос же с чемпионом не решён.
Всё доведём мы до логичной сути,
Хотя дерьма уже никто не разгребёт,
Уверено скажу сильнейший, - это Путин!
В стране он самый лучший говномёт.
От Путина насилье и бессилье,
Должны мы с благодарностью принять.
Давным-давно, поэт сказал, Россию
Умом, вообще, не нужно понимать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607462
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 17.09.2015
Люди якщо у когось ще залишилось хоча б трішки здорового глузду і совісті, прокидайтеся, якщо ваша душа не спить, якщо не засмічена пилом і брудом вигаданих, лайливих і завідома брехливих слів, звернень, чи ідей, політиканів; дріб’язкових, марионеточних, продажних, ганебних і відразливих, всіх мастей і категорій зі статусом чи недоторканістю, прокидайтеся, вже час, нарешті, прогримів цей гучний дзвін, а разом з ним і набат, що рветься у грудях болем і відчаєм і стає так сумно і прикро від того гора і біди, що вони всі разом накоїли, бо ніхто з них не зможе втекти від відповідальності за злочини, які вони заподіяли в такий короткий але болючий проміжок часу. Чорний вересень, без перебільшення, ляже сумними рядками ще однієї історії відчайдушної боротьби української нації за визволення і справжню незалежність.
Але ж чому, БОЖЕ, я хочу запитати, всі народи світу об’єднуються у часи такої великої біди, коли ворог топче нашу святу пролляту дідівською кров’ю українську землю, коли принижує і цькує, коли насміхаючись над нашою гідністю вбиває, чому нас ці хижаки і виродки, які найгірші від гірших із істот в людські подобі, завжди намагаються хитрощами і гарно побудованим піаром роз’єднати, зламати і вбити в нас таку хитку і вже здається примарну надію на гідне і щасливе життя, чому мовчимо, чому не йдемо на майдан і не вимагаємо разом притягти до відповідальності тих хто влаштував криваву різанину, злочин проти всіх нас, виклик назавжди, теракт у серці країни, рана яка ніколи не загоїться… Навіщо!!! За що!!! А чи ви всі виродки-невдахи, збанкрутілі і ненавидні за жахливі думки і вчинки ще не наїлися влади, ще мало награбували за всі роки, ще мало вам сліз матерів і дочок наших? Ви ж будете гризтися за владу до останнього з нас доки ми всі не передохнемо, чи не так? Всі ці бруднуваті і смердючі політики і ті що зараз і ті що були в один голос співали і співають пісню про високу і незбагненну любов до громади і до України, рясніють вишиванками, червоніють круглими лицями немов свині на базарі, клянуться в майже у невичерпанім патріотизмі щодо української мети, насправді всі вони служать одному господарю це своєму користолюбству, жадобі до влади, і реваншу. Так, реванш, за будь яку ціну, за будь які гроші, в країні, яка майже 23 роки керувалася і керується ззовні, народ якої не зміг більше стерпіти такого принизливого знущання над собою, якого спочатку пограбували, а потім підвели до прірви громадянської війни.
Настав час прокинутись, адже ми відволіклись від здавалось непомітних на перший погляд подій що відбуваються всередині країни. Здається така всім відома східна мудрість не розгойдувати судно по середині бурхливої річки, позабута, тоді хоч Шевченка, пророка нашого зачитайте, згадайте що Він заповів, «Об'єднайтеся брати, благаю!». Його вірші пророчі, а слова б’ють у самісіньке серце, наскільки сильними і правдивими вони є. Але ж де там їм прислухатися до пророка, слів поета, якого вони, якщо їм вигідно, задують, де там в них здоровий глузд, адже такі слова, як влада, гроші, вплив, амбіції, користь, можливості, невичерпні як і бажання, набагато приємніші їм до серця ані ж прості і лаконічні возвання до потомків усіма українськими письменниками і діячами культури, які на своїй шкурі засвідчили, що таке є Московщина і її вбивчий вплив на Україні. Політиканам також ні до чого інтереси переважної більшості свідомого народу і його прагнення вільно жити, так звані «кулявлоби», «тягнібоки і ляшківці» своїми діями мені нагадують давню історію про так звану «чорну раду», на якій розпорошене селянство по різні боки тулилося до багатьох самопроголошених гетьманів, які звичайно були підтримані Московщиною, метою якої було знищення незалежності чи самостійної влади і старшини, які виявляли спротив і непокору загарбникам, як з тої чи іншої сторони. Історія повторюється, чи її повторюють за нас. Наша громадянська позиція повинна бути одна, Ні розколу всередині України.
В єдності сила! «Об’єднуйтесь брати мої, благаю» Т. Г. Шевченко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605293
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.09.2015
Я здесь за вас любимые мои
Стоял, стою и буду биться снова,
Хоть тяжкие бои все впереди,
Я выживу, даю вам своё слово.
И что бы ни случилось, я вернусь,
Война ведь, ну как здесь без ранений и контузий.
Я ваш защитник – этим я горжусь,
Я патриот, не строящий иллюзий.
Я с побратимами здесь на передовой,
Бомбёжки, рукопашка, всё бывало.
Войну все называют здесь войной,
А мирных дней нам так недоставало.
Мы ни бетон, ни сталь, ни материал,
Мы люди плоть от плоти, кровь от крови.
В тылу поймёт нас вряд ли генерал
И не почувствует обид наших и боли.
Я вам пишу любимые мои,
Я буду воевать за вас достойно.
Врага не пустим вглубь родной земли.
Живите мои милые спокойно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605273
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2015
[color="#ed0c1f"][i][b]* Кротиная история * [/b][/i][/color]
(Сатирическая пьеса в ролях с политическим привкусом) .
[b]
Действующие персонажи, в ролях[/b]:
Повелитель: (Царь по совместительству),
Советник Повелителя кротов,
Прокурор, Судья, Владыка,
Прозревший, Главный спикер всех Единокротов,
Народ (толпа).
[b]Ж[/b]ила была цивилизация кротов,
Малы размером были, И с рожденья слепы,
Поверх больших их, и зубастых ртов,
Носы смотрелись чуточку нелепо.
Кроты себе не то, чтобы коты,
Весь день в земле, судьба их обделила.
Как жить во тьме, без света, без мечты?
Какая ж их природа породила?
Никто из них ни думал, ни гадал,
Наверх пробраться, и прорыть туннели.
Но крот работал, спал, работал, спал,
Так день за днём век коротал, на самом деле.
Вот так, казалось, и пройдёт вся жизнь,
Но тут, от куда ни возьмись и заискрится,
В их социуме тёмном, светом, мысль,
Ну, как же здесь скандал не разгорится.
[color="#3727e8"][b]Повелитель: (Царь по совместительству).[/b][/color]
« - Я ваш верховный крот,
Я повелитель подземелья!
Я слеп, но мой огромный рот
Не закрывал я с самого рожденья,
И ел, и говорил им я, так вот;
Зачем собрал я здесь вас всех кроты?
С какой проблемою мы здесь для диалога?
Ни потому, что подлые коты
На нас там сверху гадили, немного,
Ни потому, что роет мышь под нас,
А лис коварный зарывает норы».
- «О, если б нам, хотя бы один глаз!»
Вдруг крикнул некто,
- « Что, что? Какие вздоры!!!
Все мы слепцы! И тем гордимся мы,
Но все остры умом своим и слухом,
Создатель нам сказал, что мы кроты,
Без глаз, зато с носами чуткими и ухом.
Поэтому нам не нужны глаза!
Противен свет всем тем, кто жил во мраке.
Нам жалости не ведома слеза,
Об этом знают все вокруг собаки.
Теперь о главной новости друзья,
Одна хорошая, но и одна плохая,
С плохой начать, пожалуй, и нельзя,
Хорошая уж очень не простая».
[color="#3727e8"]
[b]Советник Повелителя кротов:
[/b][/color]
- «Какая б ни была плохая весть,
С хорошей начинать нам не пристало,
Давай на чистоту, ну всё как есть,
Хоть правды в этом тёмном царстве мало».
[color="#3727e8"][b]Прокурор:
[/b][/color]
- «Скажу, как есть, и то сочту за честь,
Что в нашем коллективе есть предатель,
Мне доложили, он готовил месть,
Поджог, подлог, короче он каратель.
Он тот коварный, подлый террорист,
Смятенье в мир наш принести пытался.
Вообще, недолго он сопротивлялся,
Но должное хочу отдать, был оптимист.
Хотел он нам поведать тайну тайн,
И свет пустить в подземные темницы,
Он утверждал, что он увидел рай,
Там речка, лес, поют над полем птицы».
[color="#3727e8"][b]Повелитель: (Царь по совместительству).[/b][/color]
- «Конвой, введите мерзкого крота,
Пусть на суде народном нам ответит,
Хотя и срок за преступленье светит,
- Скажи ты видел СВЕТ?
- «Мой повелитель, ДА!»
- «Но как же ты прозрел,
Ведь ты же крот подземный!
Мы подземелье родиной зовём!
Ты родину придал, укроп презренный!
Мы здесь тысячелетие живём,
Но до сих пор никто из нас кротов,
Так не хвалил, как ты, земных скотов».
[color="#3727e8"]
[b]Прозревший:[/b][/color]
- «Ну что вы вовсе не из хвастовства,
Хотел поведать об ином вам МИРЕ.
Порой я думаю, не хватит и холста
Нарисовать его как можно шире.
Там реки есть, бескрайние моря,
Леса, и степи, и цветущие долины,
Пшеницей, рожью устланы поля,
Дубы, берёзы, сосны и рябины.
Там столько сытной и питательной еды;
Богата витаминами, клетчаткой,
С пыльцой съедобной там растут цветы,
Морковка и буряк растут на грядках».
[color="#3727e8"][b]Из толпы:[/b][/color]
1-й: - «Ну, хватит врать, прервал его старшой,
Ты от вранья становишься смешнее».
2-й: - «Он заболел, смотрите он больной,
И с каждою минутой всё больнее».
3-й: - «О! бог земли, он приоткрыл глаза,
Откуда у крота глаза, в натуре,
Я знаю, что с глазами есть коза,
Но, чтобы у крота глаза на шкуре!?»
4-й: - «Такого я не видел пацаны,
А этот бред, про дивный рай надземный,
Всё это страшные приснились ему сны,
И тут случился сбой в мозгу системный».
[color="#3727e8"][b]Судья:[/b]
[/color]
- «Всем тише, суд идет, прошу принять,
От прокурора сие постановленье».
[color="#3727e8"][b]
Прокурор:[/b]
[/color]
- «О, ваша честь прошу вас наказать,
Всех тех, кто здесь прозрел, на удивленье.
И доказательством моих правдивых слов,
Готов историю свидетель мой поведать,
О тайном сговоре прозападных бобров
Те, кто со скунсами нас всех хотели резать».
Тут, чуть не начался такой переполох,
Не шуточное дело, кротов резать.
С толпы кричат: - «Чтоб ты бобрище сдох!!!»
- «Да вас бобров фашистских надо вешать!!!»
[color="#3727e8"][b]Судья:[/b[/color]]
- «Минуточку, минуточку кроты,
Ведь мы же все цивилизованные твари,
Не то, что эти жалкие скоты,
Которых, там разбила жизнь по паре.
Есть власть верховная закон вершить.
Что скажет подземелья Царь на это?
Должны ли мы соседям навредить,
Или считаться с мнением СОВЕТА?».
[color="#3727e8"][b]Повелитель (Царь по совместительству).[/b][/color]
- «Я Царь кротов, и Я противник Света,
Слепцы слепцу должны и впредь служить!
Мне наплевать на мнение СОВЕТА,
Кроты не спросят их, как им здесь жить.»
Нам бы кротам век жить и не тужить,
В земле родной. Бескрайние просторы.
Но враг всегда пытался окружить,
Со всех сторон и свергнуть меня с трона.
Но пусть дрожат, поджавши хвост враги,
И там все на верху нам козни строят,
Открыть глаза советуют они,
На всё, что в нашем царстве происходит».
[color="#3727e8"][b]Главный спикер всех Единокротов:
[/b][/color]
- «Какая наглость, хуже нет, шантаж,
Они уже смеются все над нами.
Подземный мир, мол, говорят не наш,
И что до нас был населён червями?»
Все против нас и даже землеройки
Носами крутят, что не говори,
Кричат, что наше место на помойке,
Кричат, чтоб убирались с их земли.
[b]
[color="#3727e8"][b]Советник повелителя кротов:[/b]
[/b][/b][/color]
- «Какой же вздор, история гласит,
Что до амёб, был крот лишь ископаем,
Но, а теперь, там каждый трагладит,
Считает, что он лучше нас всё знает.
Мы отвергали ревизионизм,
Правдива лишь история Империй,
Крот Первый основал наш монархизм,
Крот Плут нас всех поднял с коленей.
А стало быть жить в мире не с руки!
Бобры на земли предков наступают!
Там на востоке братья земляки,
Ах, как же они бедные страдают.
Чтоб в будущем избавиться от бед,
Мой план изложен гениально просто,
Хоть и по сути план мой сущий бред,
Прошу, отец наш, аннексируй остров!
[color="#310ceb"][b]Повелитель кротов [/b][/color]
Какие гениальные слова!
И в чём же бред, голубчик, ну позвольте,
Там нарушают земляков права,
Нам говорят: - «Вы здесь не на курорте!!!».
А помнишь, как-то раз прогрыз я лаз,
Меня без хлеба посыпали солью
В отместку им нарыл военных баз,
Они в ответ прозвали меня молью.
Так хватит же бобры брюзжать и ныть
Пора кротам острить носы и зубы,
И неустанно катакомбы рыть,
В большой цене на рынке наши шубы.
[color="#310ceb"][b]Советник повелителя кротов[/b][/color]
О сколько в нашем мире подлых краж,
Коварен враг. Испытывает нервы.
Но он узнает скоро, что Крым Наш!
Не ты последний, но ты будишь первый!
[color="#310ceb"][b]
Повелитель кротов [/b][/color]
Быть первым для меня большая честь,
Хотя бобры и сеют подозренья,
Настал наш час; прорыть, проплыть, пролезть,
В соседнее, так скажем, подземелье.
Скажу как есть, там не всегда цветы,
Там тоже есть свои кроты и враки,
Там с моей помощью продажные скоты,
Зовут бобров восстать к кровавой драке.
Не будем же стоять мы в стороне,
Протянем лапку помощи в итоге.
Как въехать в Крым на боевом коне?
Иль на броне по боевой дороге?
[color="#310ceb"][b]
Судья:[/b][/color]
- «А что на этот счёт владыка скажет?
Значенье слов его в народе велико.
Хоть слеп, как мы, но словом нам укажет,
Как рыть кротам; вдоль или широко».
- Владыка вышел посреди собранья
И громко стукнул посохом о пол.
[color="#310ceb"][b]
Владыка:[/b][/color]
- "Я требую молитв и покаяния,
И вашу жизнь за веру и престол.
Ваш долг прорыть любые расстоянья,
Туда, куда вам укажу перстом.
А в эти судьбоносные решенья,
Когда в опасности родной наш дом, друзья,
Должны сплотиться мы против прозренья,
И наступать, нам отступать нельзя.
Нам не по вкусу корешки от репы,
Запомни крот ты от рожденья мясоед!
Духовные в боку застряли скрепы,
И не дают покоя много лет.
Теперь момент сей истины настал,
Расширить свои тёмные владенья,
И освящая данный ритуал,
Даю добро на подлое вторженье!"
[color="#310ceb"][b]Топа ликуя:[/bл][/color]
- «Ура! Вперёд! Веди же нас владыка,
И кто наш враг скорее укажи!
[color="#310ceb"][b]Владыка:[/b][/color]
- «Вот грешник перед вами, горемыка,
Душа заблудшая он, под личиной лжи».
[color="#240b9e"][b]Прозревший:[/b][/color]
- «Я не виновен, как же так, позвольте,
Нельзя рубать бездумно так концы
С реальным миром. Даже свет в оконце,
Нам завещали наши праотцы.
За что же вашего я заслужил призренья
Я только ждал и жаждал правды свет.
Ну что с того, что я достиг прозренья,
Немного раньше, а вы пока что, нет.
Придёт черёд, я верю, эволюций,
И все кроты отыщут жизни суть,
Но, а пока, в бой тяжкий революций,
Нас радикальный увлекает путь».
[b]Главный спикер всех Единокротов:[color="#240b9e"][/color][/b]
- «Он снова издевается над нами,
Какие доказательства нужны,
Дай мне его, я этими руками,
Лишу, предателя, бессовестной души».
[color="#310ceb"][b]Судья:[/b]
[/color]
- "Согласно меж-земельным договорам,
Запрещено пытать у нас кротов".
[color="#310ceb"][b]Прокурор:[/b]
[/color]
- «Но, как же мы поверим в эти вздоры,
Когда дозволено, топить им там котов».
[b]Советник Повелителя кротов:
[color="#240b9e"][/color][/b]
Двойной стандарт, им можно нам нельзя,
Пора уже им показать, кто главный,
У них король главней, у нас ферзя,
Веди наш царь кротов на подвиг ратный.
А если подфартит, и ляжет в масть,
Не будет нам постыдно иль зазорно,
Землицы у соседушки украсть,
Тем более, что эти земли спорны.
[b]Повелитель (Царь по совместительству).
[color="#240b9e"][/color][/b]
Отлично, значит так, постановить:
Подземный мир невмоготу, стал тесен.
Приказ таков, - на верх всем норы рыть,
И хватит ныть, а спойте лучше песен.
[b]Патриоты подвывая затягивает песню.
[color="#240b9e"][/color][/b]
- «О, повелитель! Ты наш гений злой,
Темны наши дела, и тёмный дом не греет.
Не дремлет враг, идёт на нас войной.
Как только он, пиндос проклятый, смеет?».
Не ровен час, он очень пожалеет.
О всемогущий, ты есть наш герой!
Повелитель (Царь по совместительству).
- «Настал момент, спросить, что хочешь ты,
Чего от жизни получить пытался,
Пора с колен вставать всем нам кроты,
Да так, чтоб мир надземный содрогался.
[b]Толпа недовольно кричит:[color="#240b9e"][/color][/b]
1-й: - « Вы что с ума сошли, тут не до шутки,
Кого нам голой задницей пугать,
Когда больны, пусты наши желудки
И в новый кризис лезете опять.
Ещё когда-то даже сам Конфуций,
(Хоть не был и кротом, но был умён),
Был против он, кровавых революций,
Когда вопрос с жратвою не решён.
А что же в нашем подземелье есть,
У нас остались только углеводы,
Червь импортный ушёл, короче жесть,
Того гляди лишат и кислорода.
2-й: - «Он прав братва нас скоро всех сожрут,
Так и не далеко до атавизма.
Подымем по стране голодный бунт,
Устроим рай подземный анархизма.
Зачем кротам с кротами воевать,
Сидели б мирно лучше мы по норам,
Всегда найдём мы с миром, что пожрать,
Ну, если ты, конечно, не обжора».
Вот так цивилизация кротов
Живёт по сей день без тепла и света.
А наш мир солнечный из песен и цветов,
Согрет теплом приятным Лета.
Простой совет беги прочь от шутов,
Что ненависть и подозренья сеют
Но тех не бойся земляных кротов,
Которые нет, нет, да и прозреют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601500
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 23.08.2015
Маховик запущен, остановить его теперь не в силе никто, остаётся только пожалеть, всех тех, кто с таким маниакальным упрямством шёл на развал собственного государства, не задумываясь о тяжких последствиях, которые с ощутимой болью, то тут, то там напоминают о себе, как о чём-то бесповоротном и судьбоносным. С каким легкомыслием, вернее сказать недомыслием и безответственностью относится огромная масса российского народа к преступным и отвратительным поступкам своего руководства, сравнить его можно, разве что, с лживым и изворотливым воришкой самого жалкого вида, с больным воображением и болезненным таким же самомнением. Тьма жалких бесов, дорвавшихся до власти, с лёгкой подачи миллионов, таких же, как они, все вместе, понесут всю полноту ответственности, за тяжкие преступления против народов мира, которым они устраивали ритуальные кровопускания в виде наспех, искусственно развязанных военных конфликтов, с начала 20-го века, и заканчивая вероломным, самым позорным за всю историю нападением на суверенную Украину. Кремлёвская пропаганда, по началу, имела некий успех при помощи наспех сфабрикованных подконтрольных СМИ, заведомо лживых мифов и инсинуаций о «нацистах-бендеровцах, фашизме и распятом мальчике и т.д.», постепенно сходит на нет, но при этом ими умалчивается такой феномен, как феномен Мельчакова, например, не говоря уже об 53-х официально зарегистрированных и действующих нацистских движений внутри России, и выступают они, как надёжная опора режима путина с функциями устрашения и контроля всего, что посмеет рыпнуться в сторону хоть каких-то прав и справедливости, и что касается дел по Крыму, и Донбассу, и внутренней ситуации в стране. Получается, что в такой огромной стране не может быть альтернативной точки зрения, а если она вдруг у кого-то появится, то у того, у кого она появится, могут возникнуть большие проблемы со здоровьем. Но это так, отступление от темы, а на деле ситуация выглядит в макромасштабе, не то чтобы уже утопической, а катастрофической.
Остаётся только добавить, с определённой убеждённостью, что эта последняя военная авантюра современной постаревшей России в отношении, когда-то братского народа на пост советском пространстве. Они упрямо не видят, как скатываются всё больше вниз, раздувая ненависть с огульными криками и призывами к насилию, тем самым не замечая, что эти крики уже становятся криками о помощи, но тогда спасение утопающих будет делом самих утопающих, в этом и будет состоять и их суд, и свершившаяся справедливость в отношении тех многочисленных стран и народов, которые пали под игом и тоталитарным прессом диктата Кремля.
Но Вечны и Нерушимы Законы Мироздания, в Законе Взаимодействия, неумолимо чётко и логично провозглашает себя в Слове Господа: - « ЧТО ПОСЕЕШЬ ТО И ПОЖНЁШЬ СТОРИЦЕЙ!».
Люди помните об этом всякий раз, когда волею своею вы принимаете решения, действия которых неумолимо коснуться вас в этой жизни или в следующей, рано или поздно, но обязательно настигнут вас, как в отдельности человека, так и народы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601394
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.08.2015
Нет, не заплачу больше я душой,
Слеза моя к тебе не обратится,
В последней моей просьбе, иль мольбой…
Ведь, не за что ей будет зацепиться,
Нет, не всплакну, я в тайне, от тебя.
Моё страданье вряд ли ты услышишь.
При случае ты всё равно унизишь,
- «За что?» - спрошу, а ты в ответ, - «Любя».
От грубых слов, бездушных, неживых,
Не буду больше телом содрогаться,
Я силой буду им сопротивляться.
Любовь моя разрубит вечность злых.
Нет времени на каверзы и сплетни,
Что там плетутся за моей спиной,
Я гордо пройду мимо, незаметно,
И встану я на их пути стеной.
И страх волной бушующей, отступит,
Хоть приступом не раз меня он брал,
Не завладеет мною, не подступит,
Любовь, Надежда, Вера, – мой причал.
Не попрошу тебя о снисхождении,
Нет, не унижусь больше пред тобой.
Не упаду в объятья вожделений,
И с силою отвергну их рукой.
Не оглянусь, я на пути тернистом,
Мой твёрдый взгляд вдруг устремиться вдаль.
Я повстречаю в светлом поле чистом,
Мою любовь, и веру, и печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601129
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2015
https://www.youtube.com/watch?v=ElERdh1seYA
Ток шоу с участием Жирика и Быкова на тему смеяться или плакать в России. Я смеялся.
Два еврея спорят о природе,
Что важнее ненависть иль смех?
Смех важнее, молвит первый, вроде...
А другой, - " смеяться это грех ".
Жаль, конечно не дошло до драки,
Зная запальной его животный нрав.
В их стране последние собаки,
Лишены уже собачьих прав.
Не до смеха, когда рубль рухнул,
Не смешно, когда кругом враги,
Страшно стало, когда путин пукнул,
В сторону украинской земли.
Виноваты стали даже пародисты -
- «Подлецы, смеются над страной!»,
Не смеются только пессимисты,
Заняты ещё одной войной.
Улыбнутся разрешают крымнашисту,
А смеяться можно только путинским шутам,
И перстом указывать, - «ФАШИСТЫ!»,
Но не здесь засел фашист, а там.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600731
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2015
https://www.youtube.com/watch?v=GoddGOQ9tPQ
Пресс-конференция Старикова.
Ах, какая же сентиментальность,
Добродетель в нежной красоте,
Нам поведал Стариков реальность,
Про войну в моей родной стране.
Ещё миг и он слезу пустил бы,
Как сердечен и глубок рассказ,
Не хватало ему только нимба,
И очков для близоруких глаз.
Трудная задача и работа,
Всем манипулировать и лгать,
А на деле этому Эроту,
На чужое горе наплевать.
Как сторонник всех марионеток,
И защитник угнетённых масс,
Вдруг собрал вокруг себя кокеток,
Чтобы с ними обсудить Донбасс.
Ложь вредна, - их мама не учила,
Повнимательней послушай друг,
И поймёшь, что этот вот мудило,
Из про путинских ничтожных слуг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600712
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 19.08.2015