| Сторінки (6/508): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Адам у райському садочку,
Побачив Єву в закуточку,
Яка дрімала мирним сном,
Думок гріховних та й не мала,
Лежала та відпочивала,
Аж раптом він ні з того й сього
Припхався з планом на розмову.
Почав цим планом хизуватись
До Єви в ліжко з планом пхатись...
Мовляв, відчуй його окружність,
Дивись, яка його потужність.
У цьому плані перемоги,
Є вуха, очі, руки, ноги.
А ще по плану є язик,
Я теж ним працювати звик.
Коротше, все є, що потрібно,
Тебе кохати принагідно,
Будь-де у райському садочку
Готовий рідний твій Адам.
Що скажеш Єво?
- Скажу, що я тобі не дам...
Коротко про мирний план: 5 років Адам дуже кохав Єву, але кінець кінцем та
сказала, що вона вже за#балась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
Всі дороги ведуть прямо в МСЕК.
Конвертують тарифи у бакси.
Роздратований чимось генсек,
З гнівним спічем звертається в маси.
Половина з країни втікла,
Інша, краща, бідує, воює,
Але є ще прошарок л#йна,
Та яка інвалідність купує.
Але щоб не казав й не робив,
Мафіозна утворилася братія.
Риба завжди гниє з голови.
Засмерділась твоя ЗЕмократія.
Відхрестившись від прав та свобод
Ти ж обрав владу цю недаремно?
Тонна вкрадених зелених банкнот,
Президенту здались неприємною.
Незалежність здобути вдалось
А чи вдасться її захистити?
Гнидам завжди тут краще жилось,
Бо не влада, а ми інваліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
[b]Привіт матуся, мені вже не болить.
Моя душа звільнилася земного,
Шукати в Божім просторі святого,
Тендітного, та бажаного слова,
Яке мене ще здатно обігріть.
Але моя, миттєва, смерть раптова,
Мені не дала шлях мій завершить.
- А якось треба й далі жить...
- А якось треба й далі торувати
Цей довгий шлях одвічний боротьби,
За право нам тут буть та існувати,
Щасливо, без страждань, та без журби.
Ніхто не вірив так як я у силу слова.
Твердіше куль були мої слова.
Ворожа куля, ні, не випадково,
Життя моє, буремне, забрала,
У простір вільний, тихо, наді Львовом,
Я крилами пташиними зліта...
Останній зойк лунає з виднокола
Країни, де оселилася біда...
Де ворог підлий знов вчиняє змови,
Над пам'яттю глумиться поколінь,
Паплюжить мою Націю та мову,
І продає країну за безцінь...
Я вас благала вирватись з полону.
Не жити так, як ця облудна тінь,
Що Сонце правди затуляє, гне до долу,
Та не здіймається, не повстає, з колін.
Любила волю. Мала дужі крила.
Бо вільний птах не зна сталевих грат.
Слугою буть й коритися не вміла,
На сполох била, грала у набат,
Відчувши надпотужну, дику силу,
Яка зросла з прапрадідів, в віках.
Я вірила. Я вірити хотіла,
Й в молодість пірнала уві снах...
Тепер простіть мене, й прощавайте,
Та ворогам, благаю, не простіть.
Їх злочини над вами пам'ятайте.
Навчайтеся, тренуйтеся їх бить,
Аби здобути у звитягах слави,
Бо правда має бути з кулаками,
А справедливість з гострими зубами...
Останній бій наш точиться, гудить,
Під небом синім, над усіма зірками...
Я в молитві прошу мене простить.
Я словом рідним потечу струмками,
І в кожнім серці буду вічно жить.
Я вас люблю, і цю любов віршами,
Закінчу сповідь в невловиму мить...
Мої рідненькі, мені вже не болить.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
Сатиричний вірш про втечу з України партнера Коломойського олігарха Боголюбова...
Щури тікають так аж Гай гуде,
Й щойно наш корабель накренився,
Шукають порятунку де-не-де,
Бодай мізерний шанс б втікти з'явився...
Яка різниця, потяг чи літак,
Підійде й російська субмарина,
Якщо тобі народ кричить - Мудак!!!
Тоді прощай назавжди Україна.
Розбіглись "Ліги Сміху" та "Квартал",
Розбійники тікають з "ПриватБанку",
Вивозять у валізах капітал,
На критику звучить. - "Ідіть у ср?ку"...
А капітан не втік! Герой! Авжеж.
Але він забобонний вірив в міфи
Читав він заклинання від пожеж,
Та силою думки нас всадив на рифи.
Не допоможе й карибський ром,
Щодня хоч пий, але така реальність
Нас, сивий, вирулить досвітчаний старпом,
Аби не трапилась ще жахливіша крайність...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024
Прем'єрка Італії Джорджія Мелоні перестріла Орбана
десь в кулуарах Європарламенту...
Сатиричний вірш "Мелоні та хробак орбан"...
- "Ти знов мені мерзота перестрівся,
Брудна потвора, жирне порося,
Мир руський в тебе як той біс вселився,
Саме тому тебе вітає вся русня!?
Продажна покруч, щоб ти вже вдавився,
Тим газом, тою нафтою, рублем,
Немов отруйний аспид тут пригрівся,
Лише від тебе зайвий пуд проблем.
Іще в кровавий мир свій не награвся?
Під час окупаційної війни,
Ти за спиною нашою братався,
З такою же потворою як ти...
А я кажу Європа буде вільна,
А Україну зробимо сильніш.
Ми їй дамо усе; ракети й крила,
Щоб розчавила вас усіх, скоріш.
Стоїш, сичиш, напевно пишеш тексти,
дружбану про український пиріг
Розподіл, з точки зору Бухаресту,
Запрошуючи рашку на поріг.
Душа твоя потворна хробачина.
На лобі свому намалюй мої слова:
- "Жила, живе й житиме країна,
Допоки я в Європі голова".
Союз країн Європи неділимий!
Таким як був колись священний Рим.
Він прийме Україну разом з Кримом,
Тоді й настане у Європі МИР".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024
Холодний дощ змиває чорний бруд
Людських гріхів, та помилкових рішень,
А буревій війни немов страшний мій Суд,
Стира з обличчя світу городища.
Зникає людство у пітьмі негод,
Та горе тим хто знов в цей світ приходить,
Шукати світло правди та свобод,
Але, на жаль, лише ярмо знаходить.
Розбій, грабунок, вбивства та хула;
В розбитих, вщент, скрижалях Заповіту,
В руїнах українського села,
А дим їдкий від згарища повіту,
Всмоктався назавжди в мій камуфляж,
Як пам'ять, до десятого коліна,
Поверне правди історичний кряж,
Та людства нескінченні роковини.
Усе перед очима тут пливе.
Вцілілий страх трима мене за жили,
Аж раптом в м'язах відчуваєш силу,
Та кров, яка пульсує й гуде.
Я в котрий раз за тебе не загину,
Я подарую серце молоде,
Тобі моя кохана Україна,
Щоб знов і знов свою весну зустріла,
Й квіткою духмяною цвіла...
На ранок штурм, на сон є дві години.
Думки немов шалені бджоли в голові
Малюють спогади дитинства та долину,
Квітучий гай, хатинку у селі...
Ми знов і знов на клятій цій війні.
З прапрадіда, гармати не вщухають,
Зло непокаране постійно відпускають,
Зализувати рани в чужині.
Вона немов та кровожерлива істота,
Полює жертву з лігва. З під землі
Тих байстрюків покличе до роботи,
Творити глум й безчинства над людьми...
Солоний мікс війни; з крові та поту,
Росинками з'явився на спині.
Я тут, щоб ані зайди ні сволота,
Не вказували що робить мені...
Оточують бліндаж зі всіх боків,
Боєкомплект вже вичерпаний, майже,
До спраглих й гострих тягнемось ножів,
Щоб різати їх остогидлі пащі...
І тягнеться з давніх-давен, часів,
Звитяжних предків звіт, боротьби, шляхетний;
З уславлених та грізних козаків,
До наших вирішальних днів безсмертних.
І бачачи як нищиться орда,
Як сточуються їхні батальйони
О наші лави, села та міста,
В нас вірять, поважають мільйони.
Про нас розкаже не один митець.
Історію ми пишемо щохвилини,
Вкраїни, — порубіжжя зі фортець,
Живих та войовничих та натхненних.
А ми вас не благали нас жаліть,
Залиште вашу жалість котенятам,
Лише, Вкраїну неньку полюбіть,
Й тих хто йшов на смерть її СПАСАТИ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
[b]Запам'ятай Життя то є свята Любов.
Дарує її БОГ від Матері до Сина.
З розп'яття капала Христа священна кров,
Всмоктавшись у чорнозем України.
І тихий стогін чутний, голос молитов
З одним проханням дарувати сили,
Якщо Воскресла у серцях любов,
Тоді Воскресне з праху Україна.
Криваві знов і знов твої жнива.
Я знаю Боже не буває дива.
Лише у боротьбі народу ожива,
Воскресне з попелу й руїн моя країна.
- А підлий ворог точить знов ножа.
Церковні дзвони б'ють весь час в набати.
Йдуть на війну солдати захищати,
Тебе кохана, щоби ти жила...
Трива війна вже років так до ста.
Спасіння людства, непід'ємну брилу,
Як той Христос дубового хреста,
Звалив Господь Хреста на Україну!
А материнський стогін тихий плач,
З душі живої променем неспинно
З давніх-давен немов Богів тлумач
Нам каже, що Воскресне Україна.
Життя занурить світ у вирій Знань
І збудить в нас непереможну силу.
Посієш віру, пожнеш хлібів переконань
Христос Воскрес, Воскресне й Україна...
- А підлий ворог точить знов ножа.
Церковні дзвони б'ють весь час в набати.
Йдуть на війну солдати захищати,
Тебе кохана, щоби ти жила...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
[b]Згадай мене моя країна,
У чистих спогадах, думках,
Твою доньку, й твого сина,
Які приходять уві снах.
Вони усміхнені та щирі.
Серця відкриті та живі,
Які воліли жить у мирі,
На Богом даній їм землі.
Згадай у вогнищах баталій,
Під час кривавих нив та жнив,
З крові та плоті, не зі сталі,
Господь тобі їх сотворив.
Згадайте воїнів сміливих,
Ціну їх нелюдських зусиль,
Цілющої любові силу,
Яка здолала сум та біль...
Та чорний крук літа у небі,
Здіймає гомін навкруги,
І кола звужує на гребні,
Вже чутно лязкіт ланцюгів.
Кігтями хтось породу точить.
Скрегочуть зуби ворогів.
І попіл з димом суне в очі.
Я з пекла вибратись зумів.
Росли густі, ліси високі,
Та обгоріли стовбури,
Стоять понурі в різні боки.
По трупах бігають щури.
Родючу землю ворог топче,
Холодний вітер виє злом
Вчепитися в горлянку хоче,
Понад розбомбленим селом.
Мій пращур не згадає гірше,
Часів жахливих руйнівних;
Як цю понуру й мертву тишу,
Як той найгірший в світі гріх...
Кипить, клекоче люта битва.
Без відпочинку та безсонь.
Мій кінь летить у цій гонитві,
В смертельний вихровий вогонь.
Копитом чавить вражі скроні,
Лома хребти сталевий спис,
Як хижі звірі в обороні,
Над прірвою стою. З безодні,
Сміється, скиглить хитрий лис.
А смерть немов бліда старуха,
Затягне пісеньку сумну,
З гарматних вибухів. Задуха.
Знов грають в бойову сурму.
Життя птахами у розподіл,
Зліта, сполохані, в блакить,
У свій останній бій підрозділ,
Крокує щоби вічно жить.
Згадай мене моя країна,
Ім'я у мармур закарбуй,
В гранітній стелі свого сина,
Сталевим пензлем намалюй,
На довгу пам'ять, вічну славу,
Яку для тебе здобували,
Та рясно кров'ю поливали,
Якою жертвою жили!
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
[b]
Багато років я не бачив снів,
з барвистих спогадів та відчуттів щасливих,
які скрізь тіло струмом замість слів,
збудили б легким тремором дбайливим.
Кривавими річками пре війна,
на наші покоління скрізь століття.
З вогню та попелу здіймається стіна
зловісно, тінню, нескінченним лихоліттям.
- Та в цій несамовитій боротьбі,
кується тверде прагнення свободи,
та Воля українського народу,
гартується в ці визначальні дні...
Літописи доносять "Чорну біль"
з Батурина, та в непроглядний морок
занурюється розум й звідусіль
зозуля з Бучі відраховує, на сполох...
Блукає краєм рідним, наче тінь,
нової жертви вимагає Молох...
З глибин віків не замовкає дзвін,
там де зловісний зачаївся ворог.
- Ми в цій несамовитій боротьбі,
Гартуємо тверду як сталь свободу,
та Волю українського народу,
в ці вирішальні, історичні дні...
Здригає Всесвіт плач та сум Богів,
Які почули стогін материнський,
Та розпач над могилами синів,
У відчаю скрізь чорний шлях ординський.
Відродиться із попелу й руїн,
злетить у небо пташкою кохання,
похрестить наші душі вишивані
життя цілюще з тисяч Україн.
Смерч вогняний закрутить в буревій
у рідному краю скажений ворог.
Зійшлись в непримиренний свій двобій
Добро зі злом, аж Всесвіт б'є на сполох...
- У відчайдушній нашій боротьбі,
кується тверде прагнення свободи,
та Воля українського народу,
гартується в ці визначальні дні!
кується в ці вирішальні дні!!!
[/b]
Shadows and Ashes
No dreams for years
Lost in a world of colorless tears
Feelings electric
Words unsaid
Dimming lights
Tremors spread
War rages on
Months turn to years
Twisted rivers
Ancient fears
From the ground
Mischief creeps
Endless chaos
The darkness seeps
Chronicles speak of Chernobyl's stain
In the dark
Where minds slowly wane
Cuckoo counts down
Alarm rings clear
Lost connections
Generations disappear
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
Комусь ще досі смішно досхочу,
А дехто витира криваві сльози,
Тверезо роздивляючись загрози;
країни, нації та власному життю.
Хтось й досі владі надає кредит,
А дехто всі анулював аванси,
Там на нулі, у вогнищі Донбасу,
Де Коксохім, незламний мій стоїть.
Хтось й досі вірить, що нам пощастить,
Звільнити те що, втратили назавжди,
Не бачучи гіркої тої правди,
що нам до перемоги не дожить.
Хтось й досі вірить (віра головна),
У диво технологію чи зброю,
Яка все вирішить на полі бою,
Коли по суті програна війна.
Війна, аншлаг, вистава, повний зал.
Жартують блазні та регоче натовп.
На фронті важче більш за все солдату,
В той час коли рулить країною квартал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
Присвячую захисникам та захисницям України, які достойно прийняли свій останній бій у житті та дали гідну відсіч ворогу... Слава Україні...
Огидно споглядати гру тіней,
У сутінках байдужості людської,
У вирві мряки совісті німої,
У сліпоті та дрімоті ночей.
Розбиті вщент ті глечики надій,
Які ти зберігав як скарб та цноту
Душі, яка так прагнула свободи,
Де розум не корився волі злій.
Дощить. Йде злива з попелу й вогню.
Збирається у селеві потоки.
Про цю біду попереджали нас пророки,
Та все змішали, правду та брехню...
Ніякого стає, тремор в руці.
Знизує холод схудле моє тіло.
Здається все навколо заніміло.
Лише сльоза ожила на щоці...
Живий чи ні, чи вже поміж світами
Лечу я вільним птахом вдалечінь,
Жіночий голос шепотить - "спочинь",
- "Я скучила, чекай мене коханий"...
А я відповісти, щось вже, без сил.
Те споконвічне, рідне, дуже близьке,
Відчув я раптом, ритмом відбиття;
Пульс теплих терцій, серце материнське
Боролось гаряче за синове життя.
Все раптом зупинилось, на межі,
На прямокутниках геометричних ліній,
Де гордо майорить над жовто-синій,
На чорному від згарищ рубежі.
Що буде завтра, знає лише Бог.
Батьків та долю вже ж не обирають.
Це мій останній в цьому світі ВОП.
Морпіхи з нього вже не відступають.
СМЕРТЬ ВОРОГАМ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024
[b]В історії вже був Наполеон,
Який помер на острові Гелени.
Але ж він був сміливим, як Леон.
Був левом він, не клоуном з арени.
Всі знають, що таке атракціон,
Те що приваблює, смішить та розважає.
А в Україні свій Наполеон.
Він про військову тактику все знає.
Французький досягав чого хотів.
Були у нього злети та падіння.
Народ його любив й боготворив,
А з нашим все дійшло до божевілля.
Були часи відважних козаків.
Гетьманів ті на Радах обирали.
А ви обрали в РАДУ мудаків,
Які усе проґавили й проспали.
Були часи тут правили Князі.
А зараз найвеличніший "аль-денте"
Честь віддають маленькому слузі,
Який керує на правах оренди.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
[b]Трапляються дивні в країні курйози,
На фоні "потужних", "великих" зростань.
Ми вкотре почули про метаморфози,
На пресконференції сенсів та знань.
Звучали в питаннях критичні моменти.
І щоб узагальнити свій аргумент:
Яке ж не легке це життя президента.
Й на цьому був зроблений певний акцент.
Реальний політик такий не зродився,
На нашій багатостраждальній землі,
Який би так вміло на кріслі б крутився,
Під пресом проблем. А вони немалі.
Трапляються дивні в нас метаморфози,
Від "я же не лох" та "я же не втік,
До "я же не тряпка", - "ганчіркова" проза.
Роса в очі Божа - березовий сік.
Шляхи всі вели до античного Риму.
Відомі усім ці крилаті слова.
Родила Володю на світ мама Рима.
Тепер він закон та усім голова.
Володя Зеленський не вправний оратор,
Та ще й не політик, але ж президент.
Він фокус шляхів, та акцентів новатор.
Він перший у світі такий прецедент.
Усе що потужно гуде та злітає,
Усе що великим росте та дзвенить,
Без зайвих вагань та питань довіряє.
Про це побалакати найбільше кортить.
А щодо нудотних та злих критиканів
Зеленський язик свій нещадно гострить.
Та звужує очі, як у стадо баранів
Чабан лементує та їх пожурить...
Говорить про візії диво-стратегій.
- "Немає", зізнався, "всіх планів війни".
Не має стратегій!? Тому що він геній!
- "Ніхто їх немає", сказав, "до весни".
Роками зелені нас скручують в роги,
На фоні корупцій та зрадницьких дій.
Мені якось кисло з його перемоги,
Ніякого зле від зелених надій.
Зізнатись потрібно сміливо та чесно...
Втомились усі від омани й брехні.
Він преться у власні лише інтереси,
З питанням, що буде з ним після війни?
Підпишемо в підсумку текст резолюцій.
Є лідери в нас, але без булави.
Чекає країну рух до революцій,
Бо тулуб не може жить без голови.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
[b]Життя не уявляємо без ГУГЛУ,
Підтверджує це будь-який хробак.
З'явився дивний винахід БЕЗУГЛА.
Придивишся ні наче не Єрмак.
В країні де БЕЗУГЛА там розруха,
Куди не глянь усюди мудаки.
Роти усюдисущі очі й вуха.
Всезнаючи "безуглі" й "єрмаки".
Якого би не юзав застосунку,
(Були у нас часи та загули),
Чекають всі від ГУГЛУ порятунку,
Але лише Безуглу здобули.
Казала мудрість не вступають в ріку,
В одну й ту саму, майже два рази.
Але нарід вступив у "БОНЕВТІКА",
Так глибоко, що й замастив штани.
Гугли й не гугли хоч які новини,
А гірше ніж БЕЗУГЛОЇ нема,
Її тупу фейсбучну писанину,
За щось, хтось міцно ручками трима.
Але є в нас один ресурс потужний,
Він круче партій натівських ракет.
Це наш двигун, наш генерал Залужний,
А не БЕЗУГЛИЙ штучний інтелект.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023
[b]Є час усе обміркувати,
Та пригадати стадіон,
Там де Зеленський на дебатах,
Усе поставив на "ZERO".
Як було всім на все начхати,
Аби закінчити війну,
Як небезпечно було грати,
У цю односторонню гру;
Сплатити будь яку ціну,
За мир без миру хижаку,
Та потанути в перлах слави,
В оваціях, й власними руками
Віддати ворогам ключі
Від нашої фортеці брами,
Бездумно та не каючись,
Перетворитись на героя.
Тут вся країна поле боя.
Залиті кров'ю, розп'ялись,
Та розтеклись немов ізгої,
По всьому світу розбрелись.
Є час, а може вже й немає.
Замовкла з натовпу "ХВАЛА!!!"
Орда жахлива наступає,
Та спалює усе до тла.
Душі живої не залишить,
І тихий стогін пролуна,
То біль землі почуєш в тиші,
В перервах диких канонад.
Колотить серце молотками.
В душі гаряча молитва,
Немов пташинням вверх зліта,
Й тяжкі думки, "що буде з нами?"
Ніхто, й навіть БОГ не зна....[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
[b]Така ось правда - чорна прірва,
Тут два світи, як смуги дві,
Є біла - розважати щиро,
А чорна - вмерти на "нулі"...
Така в нас доля, - це неволя.
З боків одвічні вороги.
Один на рани сипле солі,
А іншій вимага борги.
Але немає гірше ката,
Який, що гад в тобі сидить,
Вчиняє глум, готує зраду,
Й не дозволяє гідно жить...
Одне шоу подруги Зеленського Кравець вартує стільки як фортифікайні споруди у Запорізькій області.
А потім вони скажуть, що "потужно" готувалися до наступу росіян....
Нарід, які дрони? Ви що? Годі скігліти! Тут у гумористів контраступ на бюджет саме у розпалі...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
[b]
Здирають шкіру по живому,
Й останні свити з жебраків.
Ламають ребра воєнкоми,
Наприкінці "нових часів".
Роти роздерті кров'ю юшать.
Кайданки жили роздера.
Тебе за правду влада душить,
За віру, мову, та хіба
За це ми кров свою пролили?
Піди у "служок" запитай
За що ж тебе з ноги щосили
Вночі гамселив поліцай???
Продали землю, вкрали хату.
Як ту худобу на забій,
Женуть у поле помирати,
Без підготовки, на нулі.
В душі, розтоптаній, зневіра.
Зотліли помстою серця.
Лише та клята "зона сіра",
Шепоче - "битись до кінця".
Тілами вкриті терикони.
Загарбників, як рій, пітьма.
На нас пруть танкові колони,
А ми їх дронами збива.
Триває люта січ кривава.
Вмирає брате на руках.
А в нас за спинами заграва.
Щури шмигають по тилах.
Щось голосує "Чорна Рада".
Усе поставлено на Кон.
Роздали здирникам посади.
Своїм -'усе, для нас - закон.
Дурненький дурнем поганяє.
"Найкращий" ідол та кумир,
Найгіршим бидлом управляє,
Й будує ілюзорний мир.
А люди це все проклинають.
Знов патріота під конвой
Ведуть в тюрму, за що не знають.
Якщо розвідник ще й герой,
Та ще посмів розкрити рота
Сказавши правду про щуря,
Тебе чиновницька істота,
Як баламута-бунтаря,
Засудить, честь твою спаплюжить,
Що й гірким смутком у серцях,
Заб'ється птахом, та заюшить
Слізьми в молитвах до Творця.
І вбитий в скроню світ згасає,
Під регіт зрадників й мерзот.
А блазні ручки потирають,
Й наказують закрити рот.
Плюндрує п'ятий рік країну;
Невіглас, хам, нехлюй, брехло.
Докерувались до руїни!
Дивись до чого все дійшло?!
"Зе"депутати мають броні.
Ох, в них робота нелегка,
Трощити щелепи та скроні,
Військових у дворах збива.
За що, спитаєте тверезо,
Того побили вояка?
Зло має власні інтереси.
Всі кажуть "банда Дмитрука".
Жахливі відбувались речи.
Невже чекає нас пітьма.
У міжусобні колотнечі,
Чиясь зла воля нас штовха.
З'їда іржа "Зе"корупційна,
Усе здорове та живе,
Неначе попелиця підла,
Огидна, жадібно жере...
Дрібненька, розчавив би гада,
Та має слуг під легіон.
Кричить, та вимагає влади.
Дивись, який Наполеон.
Що це все як не божевілля.
Чумне весілля й стигне кров.
По трупах йде його свавілля.
Й жалю нема.
Згаса любов.
Але насправді сміху мало.
Країну навпіл роздера,
Постійні чублення та чвари,
З часів гетьманів та Петра.
Вкраїна знову кров'ю вмилась.
Невільна, гине у вогні.
На два фронти насилу билась
За право щастя на землі.
Є гірка правда у цій трощі,
Серед війни, грабунку, кривд.
Не так страшні московські воші,
Як купка українських гнид.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
Система вся продажна та гнила,
З'їда немов корозія метали.
Хтось на війні, шука безсмертя слави,
Хтось на крові мільйони нажива.
Питань гора, та на копні проблем
Ми маємо обрати гідну владу,
Відповідальну сформувати РАДУ,
Державу Київську, не новий Вифлеєм.
https://youtu.be/IT8QoGNg51k
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
Сьогодні у бою за Україну загинув активіст солідарної молоді Сергій Іконников. Йому назавжди буде 25...
1 куплет.
Яка ж несправедлива су ка смерть.
Сьогодні ти прийшла за побратимом.
Але ж прожив він ледве, ледве чверть.
Якби ж та су_ча куля пройшла мимо.
За штурмом штурм, пруть орки звідусіль.
Немає часу відписати рідним
Щоб описати, що війна це біль,
Але вона навчає бути гідним.
Приспів
Життя, як шторм морський в ній боротьба,
Немов кипляча рідина з мастила.
За хвилями любові йде журба.
Сьогодні тебе вража куля вбила.
Як боляче від втрати що ущерть,
Нестерпним гнівом душу захлинає.
Зриває осінь все у шкереберть
Ії з повітрям жадібно ковтаю...
Тебе немає з нами, світ згаса,
Повільно в сутінках кривавої гонитви,
Країни рідної, невільної, краса,
Осіннім листям падає у битвах.
Приспів.
На тлі життєвих драм, негод, пригод,
Карбують в душах спогади сміливі
Рішучі не чекають нагород,
А мужні в битвах грізні та щасливі...
Не маю зараз часу на листи,
Залишу листування для дівчаток.
Я маю шлях, це значить мушу йти.
Де є кінець, там завжди є початок.
Костянтинополіс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
[b]Минають, поза сумнівом роки,
неначе потяг швидкісний.
Ти у віконці сидиш, та споглядаєш ці віхи,
Які пульсують з промінцями Сонця.
Ти змінюєшся ззовні, назавжди,
але душа добрішає з роками.
Кожну хвилинку жив ти для мети.
До всього прагнув власними руками.
Якби це вчора; школа, інститут.
Літа як літо тепле промайнули
Екватор перетнутий, - атрибут.
Поважний вік; побачили й почули...
Штиль припинивсь, повільно вітерець
Розгойдує на щоглах парусину.
За обрієм початок, не кінець.
За небокраєм бачу Україну.
Я відчуваю ласку Божих днів,
Які мені відпущені од віку;
Кохану, будні
Безконечних жнив,
Й родинне щастя
Батька й чоловіка...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
[b][color="#2f0591"]Усе тонуло у безпорадній метушні.
Світ руйнувався немов пісочні вежі.
Боги вже за новинами не стежать,
Бо всі вони в окопах, на війні.
А ти стоїш серед руїн зотлілих,
У повний зріст, тримаєш кулемет.
Адреналіном лють тече по жилах.
Поцілив вкотре під арський "ланцет".
Село ковтнула повінь, фатум долі.
Розлилась дика тиша навкруги.
Лише далекий стогін мимоволі
Почуєш по обидва береги.
Здавалося, ані кінця, ні краю.
Велике море вийшло з берегів.
Пливе мій човен, хвилі розрізає,
Не чутно вже й лементу птахів...
Табун нестримний, дикий вихор волі,
Ніхто не заярмив й не підкорив
Він пил війни підійме в гуляй-полі
Який собою Сонця диск закрив.
Прокинулась тисячолітня сила,
Яка чаїлась в балках та ярах
Загомоніла й "кам'яна могила",
З курганів скіфських повилазив жах.
Новим життям забилась в грудях вічність,
Оголена жіночість з таємниць,
Веде тебе в реальність потойбіччя,
У світ її божественних скарбниць.
П'янке повітря жадібно ковтають
Дуби - тисячолітні віщуни.
Буває так й Боги помирають
У вихорах безглуздої війни.[/color]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
[b]Мої палки вітання громадяни,
З найкращим побажанням у ці дні;
Щоб більше горя, та війни не знали,
Від втрат, щоб болю ми не відчували,
Й не плакали через сумні пісні.
Легкої долі вздовж шляху-дороги,
Ніхто у світі нам не обіцяв;
Ані герой, ні лідери, ні Боги...
Лежать лише узбіччями тривоги,
Надії та бажання перемоги.
За обрієм я край свій обійняв...
Простерши руки, закричиш у небо.
Почує хтось зойк відчайдушний твій?
Стоїш серед лугів твоїх та степу,
тримаєш з побратимами наш стрій.
Відчуєш, раптом, як той вітер свище,
заплутавшись у розбраті гілок
дубів тисячолітніх, в бойовищах,
кривавих січах, й сумних думок...
А ворог в спину підштовхне до краю,
Отої прірви, й вихор боротьби
Свобідні душі підійме до Раю,
Де вільні, рівноправні, не раби,
Живуть у злагоді, шанують в серці Бога,
Та мріють повернутись в милий край
Де серед степу, лугу, шлях-дорога
Простерлась скрізь блакитний водограй.
Стискаєш міцно Біблію держави,
Славетного козацтва заповіт,
І гучно промовляєш Слава! Слава!
Тобі мій вільний український світ.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
[b][color="#000352"]Дощі. Дощить. Це вже як стан душі.
Дощить у серці, мерехкотить нам в очі.
То небо плаче, з ранку і до ночі,
а сльози надихають на вірші.
Так, це душа заплакана, самотня,
покинута напризволяще тут,
ні Боже я не баламут,
з твоєї Я чоти, із тої сотні,
яку багато раз іще позвуть...
Призвуть, спорядять та відправлять,
на чергову неоголошену війну,
там де дощі із куль, та гради гатять,
там де тебе я щохвилини спом'яну.
Дощі. Дощить. В багнюці по коліно.
Окопна сирість, та духмяний ліс,
і небо синє у хмаринках посивілих,
і бій той під Бахмуткою, з коліс...
Дощить вже не краплинками водиці,
дощить мій весь поранений тулуб.
І кров'ю всі наповнені криниці,
а у горі виблискує тризуб...
Скрізь марево дощу й свинцеве небо,
крізь блискавки та громи ми йдемо,
нічого окрім волі нам не треба,
хіба що міцно нести знамено!
Дощить, й дощить, колись і перестане,
проб'ється к душам сонячне тепло,
і мир прийде у край, й життя настане,
і буде викорінено все зло...[/color]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023
[b][color="#960303"]Звіряча, огидна пика російського миру.
Рушай та дивись на тваринний їх світ.
Чуєте зойки лунають з кривавих катівень?
Зла незліченного вирій, той звіт,
Надрукували до престолу поклали,
Слузі антихриста принесли:
(скільки вони закатували,
та скільки голів усікли).
Ось вони справжні антихриста діти;
Пасинки нелюда, дикі раби.
Як поруч з ними могли ми всі жити,
Дихати, їсти все те що й вони?
Чим ви здивовані, що вас жахає,
Розстріл героя чи відтин голів?
Кров безневинного їх надихає,
Та що стікає з дубових хрестів…
То їх природа звіряча, тваринна.
Так вони діють завжди на війні.
Ічкерія, Сирія тепер Україна...
Злочин стигматом кровить у душі…
То ж яка їх мета? Які цілі у ката?
В темінь віків їх криваві сліди,
Стежками стеляться щоби залякати,
І щоби відмовитись від боротьби…
Та знають поганці, українців замало.
Нас не злякати відрізанням голів.
Ворог радіє, радіти зарано,
Скоро відчуєте наш справжній гнів.
Я українець! Сказати вам мушу!
За кожну сльозинку вам відомщу
За кожну ту божу замучену душу,
Пекельним сталевим вогнем пригощу.
І доки ви є, тут чи там, не важливо.
Не заспокоїться помсти рука.
Я нищити буду цю кремлівську скотину,
Допоки не зсохне кривава російська ріка…
І зникне москвовія дика істота,
З пам’яті тисяч моїх поколінь.
Триває війна. Ще багато роботи.
Тож браття і сестри до справи.
Амінь…[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
[b][color="#002ba1"]За життя ми будуємо сходні
Хтось униз, хтось до верху, на злет
Країна дізналась сьогодні
Загинув в бою "Моджахед".
А ось бачиш зоряне сяйво
У небі сузір'ям в горі.
То воїн Дмитро Коцюбайло.
Наснився сьогодні мені.
Вони усю ніч говорили
Зі мною про рідну країну;
Про бій свій останній та втому,
Про мрію потрапить до дому,
Про тисячі планів та справ,
Які б довершити мав.
Про доблесть, та честь, та відвагу,
Обов'язок, гідність, повагу.
Про владу зрадливу дражливу,
Про сенси життєві важливі,
Про те що, які ми вразливі,
Про тисячі різних проблем,
Про те, як вогнем та мечем,
Плюндрують паскуди країну,
Перетворивши в руїну,
Від півночі, сходу, на схід
Кривавий залишивши слід.
Про те як від влучних гармат,
Пощади волав окупант.
Всю ніч, ми про все говорили,
Про слабкість й невичерпну силу,
Про те яким був відчайдушним,
Та відданим хлопцем Ратушний.
Про той, Мацієвського, подвиг
Останній уславлений подих,
Який прогримів на весь світ,
Який не помре сотні літ.
Згадали також Журавля,
Морпіха останній шлях.
А потім в піснях згадали
Про Бабіча під гітару.
Про те як Віталій Скакун,
Себе підірвав на мосту,
Про того поета зі Львова,
На герці, "НА ЗЛАМІ ЕПОХ"
Відомий на псевдо Руф,
А "Голосу крові" Бог,
Спонукав "Нації Дух"...
Згадали також Каракая,
З рідного міста та краю,
Він був за життя правдоруб.
Невиправний правдолюб.
Згадали Андрія Кизило,
Хороброго командира.
Про "МІФ" Василя Сліпака,
Оперного співака.
Добровольця з "Правого Сектору",
Українського воїна "Гектора"...
Не встигли усіх пом'янути
Почули гримить звідусюди.
Мотори сталеві й гармати
Нарешті, почалось брате!
Пішли в контрнаступ армійці,
У Бахмуті та Авдіївці,
Під Мар'їнкою та Вугледаром,
Суне помсти навала.
"Бредлі", "Мардери" та "Леопарди",
Хаймарси, Цезарі, САУ "Краби".
Все лупить у бік ворогів,
Віддати усі їм борги.
Страшною буде розплата,
Для орків, північного ката;
За сотні братських могил,
Десятки спалених сіл,
Зруйнованих вщент наших міст...
За все буде битий чекіст...
Зруйнована буде росія,
Брудна, як завжди та безсила,
Підрізати наші крила,
На злеті звитяг й перемог.
Бо правда за нами та БОГ!
А ми в молитвах щоденних,
Пом'янемо всіх блаженних;
Хоробрих, сміливих бранців,
Незламних, вкраїнських, спартанців.
Одне лише є прохання,
Пробачити нам в останнє;
За болісні ті образи,
За несправедливі накази,
І що за життя не вказали,
Належної вам пошани.
Пробачте за все побратими.
Без вас ми усі сиротини.
Навколішках біля могили
Стою і вам славу співаю,
І подумки вас проводжаю.
На небі зібрались на віче.
В сузір'ях яскраві комети.
Одна з них зветься "Да Вінчі",
А друга ім'ям "Моджахеда"...[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
[b][color="#0b006e"]Я тебе ніколи не покину.
Я тебе ніколи не залишу.
Я з тобою буду Україна,
Ти моя надійна сила вища!
Ти моя і віра та опора.
Ти моя країна споконвічна.
Я твою тримаю оборону.
Ти моя цілюща та безгрішна.
Ти моя свята жіноча велич,
На яку молитися я буду.
Твоїх добрих, вірних друзів безліч,
Цілуватимуть твою хоругву.
Я ж пригублю всі твої клейноди,
Поцілую знамено з коліна.
Бо я син твій козацького роду,
Жити будеш славна Україна.
Я тебе ніколи не залишу!
Бо в тобі мої лежать коріння!
Ти мій дух матуся відродила.
Я твоя матерія насіння.
Буде жити вільна Україна
Без диктату й примусу тирана.
Зустрічайте люди її сина,
Той який розірве всі кайдани.
Запанує мир у ріднім краю.
Заживуть в тобі щасливо люди.
Я в це вірю, я це точно знаю.
Так було, так є і завжди буде.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
[b][color="#0e014f"]Життя людські війною в потойбіччя
Штовхають без жалю та метушні...
Я нещодавно проводжав Да Вінчі.
Та сама доля випала й мені.
Віддали найцінніше Україні.
Мій край палає сяйвом вівтарів.
Воюють заповзято побратими
Й ненависних нищать ворогів...
Дивлюсь з Небес високих на Вкраїну.
День і вночі спалахують вогні.
Тебе моя земля я не покинув,
Я знов і знов народжуюсь в тобі.
Я повернусь, я обійму родину,
Пройду ще раз шлях воїна не простий,
Щоби жила та квітла Україна,
В якій щасливі чую голоси.
Братам та сестрам від віків й донині,
Один єдиний заповіт несу.
Не зраджуєте ніколи Україні,
Та бережіть її красу...[/color]
[/b]
https://lviv.media/ukraina/68160-na-vijni-zaginuv-pobratim-da-vinchi/
[b]У боях за Україну загинув засновник розвідувального загону “Бешкетники Сірка” Іван Щеголов. Він розпочинав свою військову діяльність ще в 2016 році разом із Да Вінчі (Дмитром Коцюбайлом).[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
[youtube]https://youtu.be/8rmAiT39_24[/youtube]
[b][color="#020b5e"]Я йду у бій,
Не в перший не в останній.
Маневром атакуючим завдам,
Болючі, гострі, невиправні втрати,
Підступним, підлим, ницим ворогам.
Я йду у бій! Зі мною побратими.
Розлючені, немов з степів вовки.
Позаду нас десятки тисяч вбитих,
Огидних орків роти та полки.
Я йду у бій!
Лише одне прохання.
Якщо загину в герці бойовім.
Несіть русні вогонь, як покарання
Та справедливу помсту, наче грім.
В бою запеклім,
Я черпаю ті сили,
Які зберіг мій пращур у віках,
Яка текла в моїх сталевих жилах,
Немов бурхлива та прутка ріка.
"Ми йшли у бій!"
Мій допис на світлині.
Усміхнені обличчя та брудні,
Над нами майоріли жовто-сині,
Під берцями дороги вогняні.
Йдемо у бій!
Не в перший, не в останній,
Й щохвилини смерті в очі зазирав,
Та й зберігав до вас одне прохання;
Єднатися до наших збройних лав!
Йти до кінця, до перемог дзвіниці,
Яким не був би тяжким шлях війни.
Ми всі під світлом Божої зіниці.
Ми всі Твої Господь доньки й сини...[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
[b][color="#021791"]Привіт Весна!!!
Неси тепло скоріше.
Я зняти хочу з себе пуд одеж.
Ти помолодшала,
А я вже постарішав.
Розказуй де була і як живеш?
Ми тут з зимою всі осиротіли.
Пригадуєш себе в минулий рік?
Як виживали, як ми животіли,
Твій пили весняний, кривавий сік.
Що там по переду й гадки не гадали.
Пірнули всі в страшний та лютий бій.
З тобою весно ми перемагали,
І рухались у літо за обрій...
Але ж яким воно було спекотним...
Зло відтворило пекло власноруч.
На волю вийшли виродки-істоти,
Втопивши Всесвіт в сотнях тисяч Буч.
Здригнулись гори від плачу та горя,
І тиснула пітьма зі всіх сторін.
Штовхнути скелі прагнула у море.
Та непохитним був наш стрій та чин.
А воля зріла тим незламним духом,
Та билась пульсом нового життя.
Солодким відчувався смак задухи,
Та Азовсталі подвиги звитяг.
Згадай весна про наші контратаки,
Звільняли як Макаров та Мощун.
Про те як нищили рашистські танки,
Про те як їх "москву" втопив "нептун"...
Стрічай весна непереможні лави,
У Мар'їнці, в Авдіївці. Бахмут
незламний пам'ятає нашу славу,
Дух воїнства з часів героїв Крут.
Привіт весна!
Моя неспинна сила!
Твори, крокуй, пульсуй, живи й майструй,
Щоб в душах наших впевненість зродилась,
Та в перемогу віру подаруй...[/color]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
[b][color="#0d025e"]Тридцять років грабунку, поневірянь, та брехні.
Десять років, найдовших, війни, море горя та сліз.
А останні три роки живеш, як в жахливому сні,
У якому царює суцільний квартал-шоубіз...
А чесноти людські підмінили на веселу кмітливість...
Попурі всім клялись, що їх правда не може збрехати.
Вони нашу безвихідь занурили у неможливість, зупинити війну...
Не вдалось відтермінувати???
Де ж та клята межа, щоби в мить перервала безумство!?
Де надійна стежа, яка б вивела з цього нехлюйства!?
Де спасіння гора, на яку би я сперся!?
Де ота оглядова вежа, на яку би я вдерся!???
Ось байдужість твоя та неуцтво дотепер бенкетує.
Сміх змінився на плач й довгий стогін матерів та вдовиць.
Мудреців не почули. Не дивуйся що ворог руйнує,
Край твій рідний, який ти віддав під управу убивць.
Рік палає війна,
яка тягнеться більше століття.
Це надмірна ціна,
яку платимо в час лихоліття.
Все те саме колись,
Наші предки на собі відчули,
То ж молись та борись,
Щоб тебе і мене не забули...[/color]
Дружина головного прокурора Києва Кіпера — громадянка Росії
Близький до Голови ОП Єрмака - Олег Кіпер, головний прокурор Києва вдало приховував російське громадянство дружини і її зв’язки із спецслужбами рф майже 2.5 роки а саме її співпрацю із центром «Вестник Евразии», який займається вербуванням.
Врешті був змушений зізнатися в інтерв‘ю Радіо Свобода (https://www.radiosvoboda.org/.../news.../32251219.html), що дружина наче «змінила російське громадянство на українське». На 6 місяці війни…
По-перше, журналісти з’ясували, що російський паспорт дружини прокурора досі дійсний і вона має діючий індивідуальний номер платника податків в росії.
По-друге, як могла Ірина Кіпер набути українське громадянство не вийшовши з російського, адже відповідно до ст.9 Закону України «Про громадянство України», набувач громадянства має довести, що в нього немає іншого громадянства. І це обов’язкова умова.
По-третє, раніше ЗМІ неодноразово повідомляли про російське громадянство Ірини Кіпер (https://censor.net/.../jena_kandidata_na_post...) і про її можливі зв‘язки із спецслужбами країни-агресорки через центр «Вісник Євразії», який вербує «перспективну» молодь (https://versii.com/.../venediktova-v-prokurature-est.../).
Олег Кіпер очолив Київську міську прокуратуру 11.09.2020 р. До цього Кіпер працював на Одещині та Івано-Франківщині. Був заступником начальника Головного слідчого управління ГПУ часів Віктора Януковича.
Нові обличчя, вашу мать? 🤡
Голова Сумської облорганізації партії «Слуга Народу» М. Ананченко організував схему незаконного виїзду українських чоловіків закордон - НАЗК
Голова Сумської обласної організації партії «Слуга Народу», Народний депутат Михайло Ананченко організував схему незаконного виїзду українських чоловіків закордон, про це заявив (https://www.radiosvoboda.org/.../news.../32101547.html) заступник голови Національного агентства з питань запобігання корупції Артем Ситник.
За словами одного з керівників НАЗК і першого директора НАБУ М. Ананченко звернувся до Сумської ОВА з проханням надати дозвіл на виїзд двом особам, нібито, для доставки гуманітарної допомоги. Але надалі ці дві особи ввезли чотири автомобілі для власних потреб, на одному з яких їздить і сам народний депутат (https://politdate.com.ua/golova-sumskoi-oblorganizacii...). За цією схемою закордон вже переправлено десятки українських чоловіків платоспроможного статусу та, під виглядом гуманітарного вантажу, ввезено автомобілі, генератори, старлінки, тощо, які потім продавалися через мережу магазинів.
Сама фігура М. Ананченка цікава не лише НАБУ та НАЗК, але і Службі безпеки України (https://prokurorska-pravda.today/.../20645-golova...!). Ананченко відома на Сумщині довірена особа Андрія Деркача, який Указом Президента позбавлений громадянства України та за даними СБУ, керував в Україні агентурною мережею ГУ Генштабу РФ.
Адже сам М. Ананченка є продуктом інкубатора спецслужб та проросійських сил в Україні. Його політичний злет тісно пов'язаний зі структурами В. Медведчука та патронатом ідеологів «російського світу» в Україні.
Так званим «Студентським Президентом України» (що стало відправною крапкою його політичної кар‘єри) М. Ананченко став завдяки так званій ВМГО «Студентська республіка», «зірками», «суддями», ключовими тренерами та експертами якої були підозрюваний у державній зраді занесений на «Миротворець», журналіст каналів Медведчука - Руслан Коцаба та звинувачена СБУ в організації мережі коригувальників вогню Євгенія Більченко, технологи та люди Медведчука, що опікувалися цим проектом (http://mnk.org.ua/.../na-shcho-naspravdi-bere-derzhavni.../).
Не гребує М. Ананченко і банальною корупцією. Так, в одній зі справ ним зі спільниками було розкрадено пального необхідного для ЗСУ на суму понад 50 млн. грн; а в іншій - про постачання бетонних захисних споруд в області за завищеними цінами - СБУ уже пред’явлено обвинувачення ще одному його спільнику Голові Сумської облради Віктору Федорченко, на чиєму автомобілі М. Ананченко їздить закордон (http://bug.org.ua/.../zbigav-do-prykordonnykiv-i.../).
«Але якби в нас був такий Путін, я б за нього голосувала. Він робить для Росії добре… Він діє в інтересах своєї країни. Щоб кожен президент так свою країну захищав» — Верещук в інтерв‘ю «Комерсанту» під час Ревоолюції Гідності…
Журналісти повинні знати і нагадувати, бо інакше суспільство, збурене марафоном повірить у трансформоване минуле…
На жаль, брехливі передвоєнні заяви влади (див. відео в посиланні) вбили не одну людину…. Бо не на часі було попереджувати…
А щодо головного блогера Буданова — то він же у підпорядкуванні Генштаба, він же підпорядкований цивільному міністру оборони Резнікову, тому і вимагати від нього поведінки, яка б не враховувала політичні потреби не можна(
Не критикуйте, а просто враховуйте обставини….
[використано шарж НВ]
https://t.me/Chornovil_official/11421
Ще раз про чорний порожній рот Верещучки...
Від Тараса Чорновіл
Через брехливий і довгий язик медведчуківської під…/соратниці Верещук уже доводилося її згадувати в ці дні, бо так, як вона бреше, не всі її московські куратори зуміють… А тут уже договорилася до списку злочинів цієї влади. І Верещук водночас свідок та співучасниця, бо її посада зобов’язувала дбати про безпеку громадян на прифронтових територіях і забезпечити евакуацію при першій же нагальній потребі. Вона приїхала в Станично-Луганське буквально напередодні вторгнення й брехала місцевим жителям, що "нападу не буде, не треба здіймати паніку, не слід нічого робити. Рашисти якраз провокують на якісь неадекватні дії, щоб потім розкрутити ці провокації".
Це просторікує не якась тупувата блогерка, і навіть не яка-небудь нардепка Безугла (з них що візьмеш?) Це профільна віце-прем’єр із доступом до державної й військової таємниці і обов’язками якраз у сфері про яку вона брехала людям. Ви знаєте, скільки людей загинули в цьому районі? І я також. А стерті з лиця Землі пару селищ і міст разом із значною кількістю жителів, а трагедія міста Щастя, а розстріляні автівки тих, хто спробували втекти після початку атаки в ці передсвітанкові години? А нам же ще доведеться взнати про катівні й розстріли. Нагадаю вам, що від 2020 року, коли Зеленський наказав відвести військових, туди через міст навідувалися навіть бойовики (їх заборонили арештовувати!) й прямо погрожували жителям, активістам, силовикам, представникам місцевої влади, сповіщали про розстрільні списки. Верещук персонально відповідальна за долю тих, проти кого погрози були виконані. а втекти в момент вторгнення з того закутка не зміг майже ніхто.
І ще одне. У нас тут люблять зараз відмазувати Буданова й навіть адекватні люди повторюють брехню, ніби він так усе правильно прогнозував. От нехай Буданов подасть у суд на Верещук, бо вона чітко сказала, що "розвідка підтверджує: війни не буде, а йдуть провокації, на які не треба піддаватися".[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2023
[b]Згасає День. Ковтає ніч поля.
Та в ніжних пролісках блукають хуртовини.
Природа матінко гойдає немовля.
Біля похилої червоної калини.
- Спи, засинай, шепоче вітерець.
Запросить станцювати з ним хурделиць,
І ковдрою усе село застелить,
Та піде через річку, навпростець.
Луги у дрімоті, та ліс понурий,
Й небо, коловрат, встеля зірки.
В думках сумних я день провів минулий,
Сльоза засохла на моїй щоці.
Душа літа в неясних сновидіннях.
- Що робиш ти? – питаю я її,
- Я в пошуку везіння та прозріння,
- Побути хочу тут на самоті.
В ночі шукаю спалахи горіння,
Бодай одного бачить ліхтаря,
Який б вказав мій шлях того спасіння,
Без примусу, та без поводиря.
Та Дух землі, святішого не знайдеш,
Веде тебе у розповідь століть,
А ти його історії ковтаєш,
З усіх випробувань та лихоліть.
Життя бриньчить струмком поодиноким,
Зозуля в проліску за річкою кує.
Над Краєм рідним точиться толока.
Ні сну, не спокою, не бачить, й не знає...
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023
[b]Якщо мене не стане, я піду…
Піду у далечінь захмарну синю.
То попросіть, щоби відвів біду,
Бо молитва оця мені не силу..
Просіть у молитвах, про все просіть,
Щоби вогні любові не згасали,
Щоб більшого насилля ми не знали.
Й життям, достойним, праведним живіть…
А раптом куля, й не поталанить.
В бою останнім я піду у вирій.
Тоді за мене Господа просіть,
Спускаючи до Раю по Тисині.
Святий Апостол на моїм шляху,
Мене зупинить й строго запитає,
- «Чому ти тут»?
- «Та в пеклі я в же був!
А в нас рабів до РАЮ не впускають»…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023
[b][color="#030d85"]Життя триває.
Життя вирує.
Усе долає.
Усіх рятує.
Любов народить
Життя в Країні.
І жито вродить,
На ниві милій.
Живи країно,
Хай не згасає,
Любов до сина.
Він захищає,
Тебе небога.
Тобі вродлива,
Прошу у БОГА,
- Даруй їй крила![/color][/b]
На фото боєць Дмитро Лінартович, український актор і доброволець, отримав важке поранення в боях за Соледар
Дмитра ви можете знати зі стрічок «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», «Толока» й «Обмін». Після 24 лютого він став служити розвідником у 46-й окремій десантно-штурмовій бригаді.
Зі слів батька, захисник отримав важку контузію і осколкове поранення. Наразі він перебуває на лікуванні.
Швидкого одужання Дмитру, а нам всім витримки та сил перемогти у новому 2023 році...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Послание к русским.
(по мотивам М.Ю.Л.)
[b]"Прощай немытая россия",
Страна лжецов, страна шутов,
И ты народ в своём бессилье,
Под ложью сукиных сынов.
Не ты ль преступный свод указов
Всё яростней, всё горячей
Хвалил; убийства палачей,
И от кровавого экстаза,
Твердил, — "становимся сильней?!".
Быть может, в планах злых увидишь,
Все ужасы творцов войны.
Восстанешь к жизни и подымишь,
Народ твой, спящий, для борьбы?
Но нет, в тебе сидит зараза.
Синдром имперский исцелим.
Не скрыться вам в горах Кавказа,
При свете тысяч Украин.
А помнишь, как мы мирно жили?
Шёл год за годом, день за днём.
Мы вас чертей в Днепре крестили,
В Днепре вас всех и отпоём...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
[youtube]https://youtu.be/245U78ISM74[/youtube]
[b][color="#000d99"]Навіщо мені ваша правда,
Загорнута в істин хустину.
Заточкою гострою кривда
Калічить мою Україну.
Навіщо мені така воля,
Яку ви загнали у рабство.
Кривавою річкою доля,
По жилам тече марнославством.
Релігій навіщо багатство,
Її вітражі та святині,
Якщо це усе святотатство,
А люди як у павутинні.
Чому ж білі дні почорніли,
Й понурили ранки зимові?
Роками хтось сіяв зневіру,
У пісні твої колискові.
Навіщо нам душу струїли;
Нужденністю, горем, сумою.
Руйнує мою Україну
Потвора, що зветься війною.
Навіщо, навіщо, навіщо,
Я денно та нощно питаю,
Де ж сила божественна вища,
Яка ворогів покарає?![/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
[b][color="#000e87"]
Привіт усім
вельмишановне панство,
Та нешановні
слуги й президенте.
Хтось каже не часі
критиканство,
Тоді народ присвятить
вам памфлети.
Якби ЗЕ мав
чесноти Да Лай Лами,
Якби ж то мудрості
позичив в Ярослава.
Я б присвятив
йому всі епіграми,
Народ б співав
в церквах Володі "Аве".
Але, коли війна
й скрутна година
Спіткала нас.
Не знаєш
хто причетний?
Коли він членом
грав на піаніно,
Країну рятував
Петро Шляхетний.
А зараз він
усміхнений й рум'яний,
Супергерой
нівроку та людина.
Змінила амплуа
на фортепіано,
Раніше членом
грав на піаніно.
Все під контролем,
Рада та Кабміни.
Але непідконтрольні
критикани.
Розгойдують
навмисно клавесини,
Щоб кришкою
нанести члену рани.
/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
[b][color="#0e0273"]Від коміка доріс він до аскета,
простий як дуб, і до людей не борзий.
(А ще не вистачало б лісапету,
й небритого оголеного торсу).
Його не засмутив і бруд матрацу,
Й жахливий сморід, той що з туалету.
Проста людина. Жив він у палацах,
А зараз бачу, справжнього аскета!
Він їв мівіну, запивав чифіром,
і навіть не просив у мене "постіль",
і наростало збудження та сила,
коли він запросив мене у гості.
Росло напруження, він погляд не відводив,
а я розгублено прошепотіла ревно:
"в купе не часто їздять президенти,
поодинокі, та ще і без Гелени[/color].[/b]
[b]Сатиричний вірш...
Справжня історія про, те як одного разу Зеленський
подорожував у звичайному купе, та які емоції вирували
у свідка бортпровідниці щодо напіваскетичного
максимально наближеного до народу життя найвеличнішого
президента планети та епохи.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
[b][color="#7d0101"]Я обличчя війни! Я безкарне її потойбіччя.
Непокаране зло загорнулось у середньовіччя,
та безжально шматує мене, геть жене,
з мого світу дитинства,
безневинне дитя, і цнотливе життя,
перетворює землю мою, на хорор кіно,
де показують, кожного дня серіал про
масове вбивство...
Я обличчя війни
з посивілим на скронях волоссям...
Пригорни мене світ, обійми,
Я твій відчай, твоє відголосся.
Я обличчя твоє!
Чуєш ненько моя Україна.
Дорікаю тобі, вік у вік,
за байдужість, людина.
Та хіба ти людина, яка втратила міру
та чуйність, та яка не любила,
й заклякла в мармурову байдужість?!
Я обличчя жаху, якій в просторі
замість пташиння, на моєму даху,
наче круки, як чорне насіння,
що посіяли ви у спустошені
й сухі оченята, на обличчі війни,
зосередився гнів дикуватий.
Не пробачу тобі, не забуду спустошену прірву,
ту яку я з душі, неодмінно, та будь за що вирву,
і клянусь, що помщусь,
смикну з коренем світобудову ту, що ти породив;
вкрай брехливу, цинічну потвору.
Не пробачу ніколи; за зруйновані школи,
за окрадене вами дитинство моє,
за сплюндровані в церквах ікони,
усіх наших святинь,
закатованих бранців,
за Гостомель, за Бучу, Ірпінь,
за мільйони вигнанців,
за обличчя моє сиротинське,
за потерті у кров рученята,
та за сльози німі, що застигли
в моїх оченятах...
Я обличчя війни, плоть від плоті,
немов крові краплина.
Твої справжні сини підростають.
Живи Україно![/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
[b]"Скажи ка дядя", не даремно
З Херсону вигнали ганебно,
Усю російську шваль?
Були татари, яничари.
Були й німці грабували,
Але коли прийшли козляри,
Ото ж був лютий жах.
Усі ховались у підвали.
А патріотів катували.
Жінок безчестили, сучари.
І грабували й грабували,
Найдовших триста днів.
Для нас усіх пощезло світло,
Що день, що ніч, не було видно.
Але десь жевріла надія,
Бо наші воювати вміють.
І битим був не раз;
Той окупант, той нелюд клятий...
Яка ж їх народили мати,
Що їх відправила вбивати,
Беззахисних людей???
Та ще одна нестерпна кара,
Яка наші серця скувала.
Коли не чутно канонад,
Козацьких танків та гармат.
Бувало тихо, ані стрільна...
Точилась боротьба підпільна.
Чаївся гнів на ворогів,
Зростав як лютий, хижий звір.
І ми чекали з нетерпінням,
Знайомий лязкіт та гудіння,
Підрозділів аеромобільних.
Де наші? Близько чи далеко?
Яка в країні небезпека?
Що відбувається у світі,
коли поранені та вбиті,
в домівці рідній, у краю,
Щодня, я з БОГОМ говорю.
Та ВІН, як буцім-то не чує.
Я вірю, ВІН мене врятує.
Я ще дитя, херсонець Я,
Зі мною разом вся рідня...[/b]
Напевно ви бачили вже відео, де маленький хлопчик підходить в Херсоні до українських військових та питає "Дядя, а ви вже вигнали тих козлів?".
То ж це відео і надихнуло мене написати саме такого вірша...
Дякую друзі за увагу до моєї творчості...
Слава Україні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
[b]Басня про енота...
[color="#0600a6"]- "Енота мы не отдадим.
Енота день и ночь мы бдим.
Для нас он символ, наша гордость.
Готовы на любую подлость.
Енота мы у вас не крали.
Его по-тихому забрали.
Теперь Енот у нас живёт,
И ночью в наших норах срёт.
Ведёт себя как мы, по-жлобски.
Енот не кот.
Енот укропский.
И было б всё наоборот,
Если б российским был енот.
Но суть закралась в анекдот.
Енот как враг себя ведёт.
Он партизан и диверсант,
Он украинский оккупант.
Залез однажды под капот.
Погрыз все провода Енот.
Все автоматы разрядил,
А с танков всю соляру слил.
Все берцы нам енот загадил,
Все рации расколошматил.
На утро нечем воевать,
БК он спрятал под кровать.
Весь взвод тошнит, болит живот.
Нам что-то дал сожрать ЕНОТ.
Достал нас этот обормот.
Енота лучше только КОТ.
Все говорят что у кота,
Чутьё на крыс и на крота.
Не повезло с тобой енот
Нам крыса лучше подойдёт".
И ни для красного словца
Пишу от первого лица.
Не буду влазить в долгий спор.
Украл енота, значит вор.
А тут, как раз, без компромисса.
Украл енота, значит крыса...[/color]
Вірш аторський, слова народні.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
[b][color="#7a0505"]Неможливо більше читати
Ці жахливі сценарії сиквелу.
Руки тягнуться щось написати.
Та вже сил немає.
Всі "Scrivere" викину.
Та рядок за рядком стрічками,
Знов і знову кладу, кулеметними.
І течуть знову сльози свічками
Над людськими усіма рудиментами.
Тіло тут сидить, а душа у просторі,
Тихо літає птахом безхатченком,
Та живе одиноко на острові,
Серед моря надій, які втрачені.
Неможливо більше тлумачити,
Та горнути в метафори істини,
Все одно ви їх люди не бачите,
Ці малюсенькі спалахи бісеру.
Та пливуть над країною спогади,
У свинцеві хмарини огорнуті.
Посивіли чорняві бороди,
У сторічному зловісному омуті.[/color][/b]
"Scrivere" - на італійській мові це означає писати щось (нотатки, листи, твори)...
Світлина - це Херсонщина, звільнена... Я припускаю це те, що залишили після себе окупанти - надпис монумент "Нам здесь жить", але не довго "вам здесь жить", дуже коротко, та дуже неякісно та не комфортно буде "вам здесь жить"... Життя це факт довело... Слава Україні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2022
[youtube]https://youtu.be/aN55qu07g-k[/youtube]
[b]
[color="#02086e"]Вночі наснився дивовижний сон.
У рідну гавань на усіх вітрилах,
Фрегат заходить, на ім'я ХЕРСОН,
І надпис на борту - "русні могила".
Повірте на слово! Я правду вам кажу.
Пливе "ХЕРСОН", як той бугай кремезний.
Стривай, я вам на мапі покажу
Де ж готувався наступ величезний.
Москаль побіг, сідниці всі роздер,
Все загубив; штани, пістоль, фуфайку.
Залишився лише вцілілим хер,
А ще горілка, самовар та балалайка.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
[youtube]https://youtu.be/wdF4KtSR8rs[/youtube]
[b][color="#0e017d"]
Сто дев'ять років точиться війна.
П'ятсот ночей товчемо сучу зграю.
Звільняємо і села і міста,
І кажуть всі, що Я перемагаю.
Але щось сум бере, та хуком б'є під дих,
Та ще й туга тримає за горлянку.
Віршів думок навіяло сумних.
Як дочекатись кавового ранку?
Осіннім листям падає журба,
На сірі та холодні підвіконня.
Тут затишно, а десь кипить війна.
Тут чисте небо, але там безодня.
Та все минеться, втома пропаде.
Повернеться бадьорість сьогодення.
Сум прожени, та він сумний піде,
Собі шукати іншого натхнення.
Тугу звільни, вона не любить грат,
Хай літає серед хмарин емоцій.
Журба її дивакуватий брат,
Ненавидить яскравий промінь Сонця.
Перегорни сторінки зі світлин,
Усміхнених, веселих добровольців,
Не чути поміж них сумних новин,
Тому що наші хлопці переможці.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2022
[b][color="#03058a"]В твоїх очах усе моє життя,
усі мої думки та хвилювання,
усе людське та й нелюдське буття,
і доль скалічених усі випробування.
Здавалось, Всесвіт в них засумував;
за вкраденим, та невловимим щастям,
В руїнах міст тебе закарбував,
Дівчисько, на ім'я тендітне, Настя.
В її очах душа твоя зліта,
Немов той птах у бірюзовий простір,
Внизу стожар, копиця золота,
Й розкидані хатинки на помостях.
Твоя душа дитяча у журбі.
Скувала біль, твоє хоробре серце,
У цій несамовитій боротьбі,
Всіх наших мотивацій та інерцій.
В твоїх очах сто тисяч воскресінь,
Життів, які чекають на спасіння;
Усіх на білім світі потрясінь,
У силі величезного безсилля.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
[b][color="#040f6e"]Досить вже сльози лити.
Горя людського за край.
Не поспішайте жити.
Шлях свій повільно долай.
Кожному міряна міра.
Краще свою пізнай.
Кидай свого кумира.
Істину, краще, шукай!
Всім нам воздасться по вірі.
Віра без дії мертва.
Вчинки хоробрі та щирі
Ділять думки на слова.
Мусимо бути та жити.
Лелеча твоя душа,
Тарахкотить любити,
в подорож вируша.
Вільна людина та сильна,
Зі шляху свого не звертай.
Вершину свою повільно
Долай. Будь за що, долай.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2022
[b][color="#020069"]
Я бойовий кіт,
маю два дальноміри,
в спектрі бачу вночі,
техніку та капоніри.
Є тепловізор теж,
- мій суперінстинкт докорінний.
Ворог мій ти помреш,
як пес смердючий, безрідний.
Пристрій мій, - ультразвук,
глушить ворожі ефіри.
Вуса відчують стук
на кілометри кафіра.
Я бойовий кіт,
кібернетичне створіння.
Орки ховайтесь під пліт,
увімкненні сили звірині.
Порода моя бойова.
Я ультрас, Бандера та наці.
Стривай, вже бавовна луна,
у напрямку геолокацій.
Я кіт зі сталевим нутром,
а кігті та ікла з титану.
Поснідати хочу Пуйлом,
та вибити мізки з барана...
Стривай ку р-во, я вже йду,
на "ВИ", чи на "ТИ", вже байдуже.
Де б орки не були б, знайду!!!
Наказ твій чекаю, Залужний.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022
[b]Хто бреше там, що МИ їм Крим здали;
без пострілу, без шуму, та без пилу?
Забули, як "ПАХАН" копав могилу
всій Україні?
Та як все продали?
Забули, як штовхали нас під чобіт,
Кремлівського нахаби упиря?
Який терпіли біль, та мали клопіт:
- "Чи буде ще українська земля;
Соборна, незалежна, та свобідна,
В якій я вільно думкою лечу,
Над краєм моїм рідним неподільним,
В якому кожен мав все досхочу?"
Але прийшли вони, та обміняли
свободу на московський черствий хліб,
та на роки наш дім окупували,
та майже все розпродали в роздріб...
Лунали; стогін, лемент, звідусюди.
Обурення зростало в громадян.
Тоненькими струмками бігли люди,
Від малку до велика, на Майдан.
Забули, хто насправді зрадив неньку?
Як ту жебрачку вів у кайданах,
Без жалю, кинув до кремля стареньку,
До сотень нових таборів та плах???
Коли ще не всмокталась кров козацька,
У вибоїни бруківки та щілин,
"Зек" Крим здавав, як непотрібну цяцьку,
Кидаючи країну на загин...
Стояла, пограбована, та вперта;
Побита вся, без війська, голіруч.
Сорочка вся в крові, губа роздерта,
Віч-на-віч з ворогами, власноруч,
В безвиході причастя та приречень,
Вела у бій свій добровольчий клин,
Без остраху, жалю і заперечень,
У кіптяві давно згорівших шин.
І колотило від напруги серце.
Згадає все воно, та вже не відболить;
Двобій запеклий, з ворогом у герці,
Та волю нашу кров'ю окропить.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022
[b][color="#0b0380"]
Всіх вас тварюк усміхнених й цинічних
змете обурений й розлючений народ,
якому присягались ви публічно,
та замість слуг перетворились на господ.
Ніхто з живих, та вбитих вами, мертвих,
вам не пробачать зради гострий ніж,
і те як ви не припиняли жерти
скарби країни, що вже босоніж,
стоїть серед руїни, попід небом,
ані даху, ані скоринки хліба у руці.
Хіба, питаю, так було нам треба,
обрати шушваль цю замість митців?
І всі вони усміхнені та ситі,
в очах ані спокути, ні жалю...
- "За що", питають, змучені та вбиті,
живі та мертві в рідному краю,
таку сплатили ціну неосяжну,
якої вже не бути й не було?
- Тому що їх обрали легковажні,
яким було байдуже, все одно...
Народ тепер стоїть серед руїни,
з ненавистю в очах на ворогів,
за глум та плюндрування України,
в очікуванні сплати всіх боргів.
Дивись Господь, хто все продав за гроші,
і гнівайся на їх падлючий рід.
Не так страшні були московські воші,
як ціла купа українських гнид.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022
[b][color="#00067a"]Скувавши, смуток
Б'ється у грудях,
Сердечним болем,
Птахом перебитим...
Так хочеться іще
Хоч раз пожити,
У цім краю,
Який я так люблю.
Так хочеться
Забувши все,
Любити;
Тебе моя красуня,
Там де світло,
Завжди в віконці,
Гріє теплотою,
І посмішкою
Чарівною...
Так хочеться
Іще побути із тобою,
Освідчитись,
Ще раз, іще на мить...
Але за обрієм
Війна. Кипить
Запекла боротьба,
Лунають вибухи
Гучні,
А ти наснилася мені,
Вночі сьогодні,
В бліндажі...
Спимо по черзі.
Дощить, в душі
Розпука.
Від бруду і мастила
Чорні руки,
Гортають спогади
Ще довоєнних літ,
Де ти така щаслива
І вродлива,
Мені слова кохання
Говорила,
Посеред лугу
З квітів маргариток...
Та знову небосхил,
Як моноліт,
Забарвився
в червоно-чорну гаму,
Пробився промінь
Скрізь хмаринок браму,
Як молитву
Торочу "ЗАПОВІТ";
"Повставайте,
та устаньте,
Кайдани порвіть,
Та кров'ю ворожою
Волю окропіть...
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вільній
Новій
Не забудьте
Пом'янути
Не злим, тихим
Словом"...
Зоряне небо
У ночі читаю...
Чи ще побачимось,
Обіймемось,
Не знаю...[/color][/b]
Слава Україні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2022
[b]Привіт всім друзям України!
Вітання воїнам добровольцям!
Ми всі, як нація єдині,
В міцній співпраці правдоборців.
Ми не чекаєм перемоги,
Десь гріючись в м'яких диванах,
Ми творимо її, як Боги,
З "Небесної Сотні", на Майданах.
Ми не чекали манни з неба,
Зірок теж звідти не хапали,
Та наша справа недаремна,
Бо ми за ВОЛЮ помирали.
У світі нас іще згадають,
Книжки напишуть про героїв,
Хто бореться той виживає,
Готовий завжди він до бою.
Привіт героям добровольцям!
Вам вічна слава і пошана.
Ми українці - правдоборці,
А Україна нездоланна![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022
[b]
Хтось сьогодні
назавжди впаде
від ворожої кулі,
Та міцним сном засне.
Хтось смертельно
потомлений й далі піде,
торувати столітній цей шлях
безперервних боїв на війні,
за свободу та волю,
притискаючи стяг бойовий
до грудей, і готовий до бою,
до болю, як поранений лев,
у оточенні хижих гієн,
як натягнутий нерв,
обірвався під час сирен,
розірвався зв'язок з тобою.
Хтось притисне світлинку
Коханої жінки,
Та упустить сльозинку,
Перегорне життя сторінку,
Довоєнного мирного часу.
Хтось розіб'є
переповненого терпіння чашу,
Та піде на війну...
Хтось згадає давен
Давнину,
Та віддасть найцінніше
Що в нього є,
Як золоту данину,
Що несе на Олтар,
Омріяних вольностей,
Та свобід;
За Вкраїну
За правду,
За рід ,
Та спадок величний,
Предків хоробрих, могутніх.
Чуєш клич їх, зве
До визвольних битв
Майбутніх?
Хтось сьогодні сплакне,
Пригадавши найтяжчу мить.
Хтось затворну раму зведе,
Зі словами "будемо жить"...
Хтось в останні хвилини життя,
Прошепоче "Героям слава".
Хтось відкине геть каяття
І відкриє рахунок кривавий,
Знищуючи ворогів
На забаву.
Хтось зрадіє в молитвах до Бога.
Хтось жертовник наповнить Сварога.
Хтось назавжди залишиться в Книзі Буття.
Хтось освятить добром життя.
Щоби нам щасливіше жилось,
Пам'ятайте завжди хто є ХТОсь.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022
[b]Так хочеться світла відчути,
через темряву столітньої ночі.
Марево стелиться звідусюди
та затуляє блакитні, та стомлені очі.
Так хочеться невловимого щастя,
що пташкою щебече з утаємниченого гаю,
молитви гарячої та причастя,
яка б доброю вістю літала по рідному краю.
Так віриться у перемогу світанку,
Над сутінками здичавілого звіра;
У боротьбі до останку,
Гартується дух і тіло;
Побачити любові промінь,
На небосхилі буття та життя.
Твої тендітні долоні,
Зігріти під бомбами,
В укриттях...
За цим всім прихована спрага,
Бажання розбити ці грати,
Сталевими жерлами чорними
Стогнуть усі гармати,
Тарахкотять кулемети,
Та гуркотять "Хаймарси".
Палають ворожі намети,
Від Курська, Бєлгороду та Донбасу.
Крокує піхота у наступ,
Тікають у паніці звірі...
Цей шлях починав я з "ПЛАСТУ",
З тату тризубу на шкірі...
Тепер лише прагну помститись,
За ті безневинні душі,
І Господу помолитись.
Сповідатись Тобі я мушу...
Триває війни колотнеча,
Супроти кремлівської банди.
Тримають країну на плечах,
Могутні, сміливі Атланти.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022
[b][color="#0805a6"]З днем народження х-у-й-л-о
президент галімий,
Чув, тобі Мерлін Монро
співає "Червону калину".
Зачекався вже Кобзон
з Жириновським...
Плачуть.
Є у тих чортів різон,
Побажати вдачі...
Привітали всі тебе
позаземні сили,
підірвали всі мости,
всі склади спалили.
Вже бавовна скрізь луна
по містах і селах,
в нас для тебе є труна,
музика весела.
Так що вова не канюч,
хай триває свято.
(Є бажання власноруч
задушити падло)...
Скоро звільнимо Херсон,
з Кримом на додачу.
Щось поганий в тебе сон,
по "ху-йлятціі" бачу.
Як там по мосту хлопки?
Що, не до вподоби?
Біжать з Криму русаки,
зрадники нероби...
З днем народження Ху-й-ло,
старий кінь педальний,
з таборів тебе вітає
твій кумир, Навальний.
Скільки б доль, життів не вбив,
буде в Україні
і тобі та твому війську,
всім по домовині.
Нехай стане цей мій вірш
віщім та пророчим,
йди до пекла вже скоріш,
бункерна ти покруч...[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022
[b][color="#2303b0"]Кричать "ура!",
Деруть свої горлянки;
нікчемні "гойди",
кріпаки тупі.
Стоять у черзі
мамки росіянки,
зміняти Ладу
за криваві гробові.
І глум навколо
ярмарку безумства,
цинізм та ницість
все злилось в одне;
в безбожне й
необмежене холуйство,
та над всім цім
ненависть головне...
А ми не мали
жодних планів помсти,
лише з огидою до
них пишу такі слова:
"Сьогодні ми позбавили
вас мосту, а завтра
буде в котрий
раз Москва!"...[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022
[b]Серце болить,
та не стримує сліз,
скільки принесла лиха,
вся ця бісівська "кпсс",
та їх жахлива кормига.
Скільки в житті я
книжок не читав,
від авторів іноземних,
та в Книзі Буття Україну
згадав у молитвах
щоденних,
Всевишній Господь наш,
розчулився він,
призвавши
Архангела Гавриїла,
військо небесне
негайно зібрати,
порятувать Україну.
З тої пори незгасла
війна між темрявою та світлом.
Там на московії сатана,
впивається геноцидом.
Цілі народи зжирає він,
нищить все добре в людині,
та перетворює у
безмовних рабів,
з початку віків і до нині...
Та на початку
нових століть,
повстала нова Україна;
під час потрясінь, зневір,
лихоліть; могутня,
вільна, єдина.
І дала нерівний,
останній свій бій,
щоб славу
безсмертну здобути,
і знищений був
скажений той звір
списом сталевим
У груди.
Весь світ затремтів,
і стомлено вщух,
здивовано зашепотіли;
- "Так ось він який
воїнства дух,
Архангела Гавриїла!"[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2022
[b][i]Ці рядки я присвячую всім, хто віддав найцінніше життя за волю та свободу України. Схиляємо голови братам та сестрам які загинули за Україну та в ім'я України..
Він інакше не міг….
Так вчиняють сини України.
Вірні діти її; героїчні, надійні, сміливі.
Дописати не встиг
той останній в житті вірш ліричний,
В край ланів золотих,
Його кликав той голос містичний.
Він інакше не міг…
Жив він так, як горять смолоскипи.
Він сказати не встиг,
Головного і друзям і рідним.
Все життя, як вогонь,
Як палаючий обрій свободи.
Кожна ніч – то безсонь,
Кожен день - наступи, та оборони.
Кожний ранок, молитва гаряча до Бога,
Щоб Господь не покинув,
Захистив, врятувавши небогу.
Кожний вечір шалені ворожі прильоти.
Смак землі моя рідна відчув,
Твій, який зрощений кров'ю піхоти.
Його погляд очей,
Як безодня блакитна, чарівна,
Він був наш Прометей;
Заклопотаним, вільним та рідним.
На світлині боєць, якого я не знаю, але це фото облетіло весь інтернет, яке вражає і надихає. Слава Господу Живому цей хлопець живий, та здоровий, принаймні, я на це сподіваюсь і вірю, адже про долю цього бійця я нічого, нажаль, не знаю, лише фото його це віддзеркалення нас усіх, нашої України: страждання, боротьби, болю та суму за чисельні втрати друзів та рідних через жахливу війну, яка як та чорна морська хвиля, накриває нас усіх, але в якій ми з Божою ласкою та поміччю переможемо неодмінно....
Слава Нації, друзі! Смерть та ганьба, вічна, ворогам![/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
[b]Матуся, рідна, як у тебе справи?
Чи всі за день довершила, чи ні?
Міцної з ранку любиш випить кави,
Аж раптом захотілось і мені.
Багато днів, та місяців розлука,
Скувало твоє серденько, болить.
Пробач мені, життя така розпука,
Що навіть я засумував на мить.
Не плач матусю, рідна, не сумуй.
Нехай тебе минають дні похмурі
І те що не приїхав не шкодуй,
Я обіцяю, буде все в ажурі.
Невтомно всі чекають промінь Сонця,
(З надією та з вірою в серцях),
Теплом душі постукає в віконце,
Та відпочине на твоїх очах...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
[youtube]https://youtu.be/4Gpsr3fwFeo[/youtube]
Чуток нас "потрепали", так "малёхо",
- "А чё случилось, ты что ранен Лёха?"
- "Да, зацепило нас, подумаешь осколки",
"Один, второй укольчик и на полку!"...
- "Трёхсотым лучше, говорят, чем быть двухсотым".
- "У нас остался только я от роты"...
- "Ой, Лёха, ждём тебя, Я, сын и псина".
- "Не жди, я сдох, встречай ладу "Калину"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
[b]"Актор", "агент", "розвідник", і "юрист".
Прогнози строчить с Фейгіним на пару.
По суті, Льоша, він, авантюрист,
Езотеричного немає в нього дару.
Сьогодні він експерт і лицедій,
А завтра інші носить маски.
Сказав, що серед обраних місій,
У нього свіжі та добірні казки.
Але, якщо серйозно, на біду,
Бо шулери з'являються відтоді,
В країнах, де зникає без сліду
Освіченість в людській природі.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
[youtube]https://youtube.com/shorts/eQIWDKttbZs?feature=share[/youtube]
Мій новий вірш присвячений живим і "мертвим", хто пройшов спекотне саме тяжке літо 2022 року на війні в Україні.
Нехай живе вічно Україна та її герої!!!
******************************************
[b][color="#021da3"]
Останній теплий день палав у жерлах літа
у вихорі найдовших потрясінь,
там де не чути як сміються діти,
а чорні хмари вкрили височінь...
Уздовж шляхів вже догорають хати.
Понівечена техніка лежить.
Потомлені та мовчазні солдати
крокують у розбомблену блакить.
Життя людські, як білі ті хмаринки,
заплакали, нещасні, звідусіль.
Здавалось, не залишилось й шпаринки,
кудою б не просочилась біль.
Повітря, як розпечене вугілля,
збиває звичний ритм серцебиття,
і військо титанічним надзусиллям,
дарує радість спогадів життя.
З жахіть розпочалось тисячоліття.
Лежить ущент зруйноване село.
Чи гіршого не було лихоліття,
яке тут вирувало і пішло???
Усе змішалось; відступи, прориви,
атаки, оборони, вий сирен,
і суховій і літні грози, зливи,
й найдовший список прізвищ і імен.
Вінець народ приміряв тереновий,
Там де живі позаздрили мерцям,
Не випадково ця війна, кує підкови
З сердець хоробрих від початку до кінця.[/color][/b]
**********************************************
На відео, маленький епізод великого героїзму і самопожертви в ім'я України та її свободи і незалежності. Наші льотчики ризикуючи життям доставляють боєприпаси, медикаменти, медиків та добровольців на оточений звідусіль АЗОВ-СТАЛЬ. Ця військова звитяга увійде в історію героїчного спротиву московитській навалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qEo5aR6BI1M[/youtube]
[b][color="#021361"]Ми, народе, власними руками
відтворили пекло на землі,
У краю, де ходить поміж нами
Матір Божа в чорному вбранні.
Вічність не осушить її сльози.
Сум і розпач серденько скував.
Обпеклась в лютневі злі морози,
Ніжна плоть, яку ти так кохав.
Неможливо зупинити вітер,
Та завоювати цілий світ.
Тільки осінь замалює літо,
У жовтий і червоний самоцвіт.
Неможливо ріки зупинити,
Чи заборонити їм текти,
Правді битись; помирати й жити...
Як же ж існувати без мети?
Неможливо із брехнею жити,
І толерувати цих облуд.
Вільних неможливо підкорити,
У краю серед нікчем Іуд.
Ясний зір загортаний імлою.
Чорний дим повітря отруїв.
Вбиті йдуть за світлом долиною,
Через груди згарищ і руїн.
Зве знайомий голос за собою,
(Той хто обіцяв солодкий мир)...
А тепер обпалені війною,
Ми його нудний читаємо твір.
І ковтаєш простір безпорадний
У краю де смуток вкрив степи.
Невгамовний вітер зве на варту,
У долину де стирчать хрести...[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022
ГРАФОМАН...😁😁😁
[b]Я рифмоплет український.
Пресую емоції в рими,
Як той кулемет, строчу
По клаві вірші та поеми.
Відкритий як нерв,
До болю,
Натхнення акумулюю,
Готовий завжди до бою,
На теми нові полюю.
Палають усі критикани,
Глузують "преміальні" поети:
- "І хто ж це такий безталанний
Тут пише вірші в інтернеті?".
- "Це ж я рифмоплет український,
Вірніше, його аватарка!"...
Ні Київський, та не Львівський,
А так, безталанна кустарка.
Як грім серед ясного неба,
Мені постачала у двері,
Якась суперзірка і лейба,
(З визнанням заслуг на папері).
Зеленкою залили сонети,
Нанесли душевні рани,
Побили в мені рифмоплета,
Отримали графомана.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
[b]
[color="#04067d"]
Століття минули, та ми не забули;
ГУЛАГи, полони, катівні, і глум.
Як прадіди наші на собі відчули
По втраті Вкраїни; біль, розпач і сум.
Ті ж самі кацапи, що звались, "Червоні",
Зірки на кокардах, а нині в них Zet
і свастики ці на шевронах та скронях,
як символ війни нескінченний "пабед".
Нащадки ординців тепер відтворили
Над нами той самий терор, геноцид.
Тоді ми боролись, як нині і жили
Щоб ворог не знищив твій й мій родовід.
Все це з нами було, та ми не забули
Кубань, Стародубщину, Зелений той Клин.
Нас вільних і сильних століттями гнули
Та сіяли в душах гірку полин.
Здавалось, страшні ті століття минули
Втонули у вирі потрясінь й лихоліть.
І ми в метушні незалежній заснули,
Прокинулись, а війна вже кипить.
Була в нас і влада, центральна принада.
Вели потаємно розмови з Кремлем.
За спинами бранців, така ж Чорна Рада
З таким самим деспотом горе-вождем.
Коли ж ми візьмемось за розум панове?
Невже ж нас Історія нічому не вчить
Пройдисвіт при владі, - зелена полова,
Твій зір затуляє.
А Ви мовчите та й не чуєте.
Навічно тоді замовчіть!
Нас кривдники в підкову не зігнули.
Ми й непомітно в націю зросли,
як Богу Україні присягнули,
і цілий всесвіт у бою стрясли.
Зігнемо ворога в козлячі довгі роги!
Шлях непростий, важкий, та є мета,
Йти уперед до зрощеної кров'ю перемоги
До предків славних вірою зліта.
[/color]
Слава Україні...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
[b][color="#001475"]Усе згадати складно.
Не важко все забути,
Від совісті і правди відректись.
І жити тихо, тінню, поміж люди,
Так жили, як і до війни колись.
А пригадайте чим займалась влада;
Парламент, судді, офісні ділки,
Як продавали впливи і посади,
І як бюджет пиляли залюбки,
Як багатіли друзі президента,
Хто в корупційний потрапляв скандал?
На Baker street, чиї апартаменти?
Завершити війну хто обіцяв?
Хто ворогу зливав секретні дані;
Про військо, агентурну мережу?
Ніхто з них не отримав покарання.
Усе це я на згадку бережу.
Був розпуск Ради всупереч закону.
Закон!?
Авжеж вся влада в їх руках.
На «Зе» дивились всі, як на ікону.
"Слуга" надовго в їхніх засів думках.
Що, мудрості життєвої не чули?
"Не сотвори кумира де б не був".
Засліплені кумирами заснули,
А час коштовний, шанс, давно минув.
Згадайте все, від самого початку.
Коли і де звернули не туди?
Хто з патріотів прийде вам на згадку,
І хто міг відвести нас од біди?
Згадали, ні?
Не популісти звісно.
Гірше, якщо невіглас й дилетант.
Один, пообіцяє щось там грізно.
А другий, - змарнувати все талант...
А зрадників пітьма, нема де сісти.
Багато з них до влади присмоктавсь.
Полізли у нардепи кар'єристи.
З тих пір з цим статусом зоставсь.
Скажіть мені, за що сидів "Рифмайстер"
Та бойовий незламний генерал?
Надайте відповідь, нарешті, і згадайте,
Хто за безпеку нашу з вами дбав?
Хто з "слуг" казав, - "нам не потрібно НАТО",
"В ЄС нас не беруть, та вже й не ждуть",
Та про наймирніші і плани і гармати,
Які на нас з росії наведуть?
Але одна є невловима суть;
Слабких, поступливих, ніхто не поважає.
Таких частіше юзають і б'ють.
А сильний лідер, ні, не догоджає...
Замало призваних, багато дуже званих.
Іще немало битих без вини.
Але якщо ти мирні носиш плани,
То будь завжди готовим до війни.[/i][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022
[b][color="#800303"]Чорніша за вугілля ніч,
Окутала ліси соснові.
За лісом тим гуляє січ,
Все поле у ворожій крові.
Там біля річки Інгулець,
Блукають душі, як примари.
Така всім буде Божа кара.
Такий безславний їх кінець.
А ніч Сварога все густіша.
І холод прониза кістки.
І мертва, і нестерпна тиша.
Готує ворогам пастки.
Блукають стежками чужинці,
Сліпі і прокляті всіма
Шукають шлях втопитись в річці,
Вздовж погорілого села.
І тиша, мертва, дика тиша,
Горнула українську ніч,
У мертвий ліс страшний і хижий,
Де поруч прогулялась січ...[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
[b][color="#130294"]Про що ж ти там замислився синок.
Можливо про ото усе велике,
яким колись пишався весь совок;
безбожний, і невільний і безликий.
Навіщо ця сценічна нова гра.
На «Гру престолів» ти синок не тягнеш.
В житті ти не образив й комара,
Але амбіцій цілу гору маєш.
Гадаю в тебе є емоційний стан.
Але, по Станіславському, «не вірю»
А може раптом ти згадав Майдан?
І ця війна тебе скувала біллю.
Можливо сум у серце завітав,
Про втрачені бездарно дні і ночі,
Коли хyйлy ти в очі заглядав,
Й не вірив у сповіщення пророчі.
А може сумнів мишкою шкребе,
Десь там у нетрях дум про Україну.
Чекала бідна ненька не тебе,
Але в обійми прийняла, як сина.
Чекала й дочекалася війни,
Війни, яку ми всі давно забули,
Яка калічить і вбиває без вини,
Яку усі на світі вже відчули.
Про що ж твої тяжкі синок думки?
Про зрадників, яких тягнув до влади?
Пройдисвіти, як дикі реп’яхи,
Отримали звання, прибутки і посади.
Та серце крає надважка туга.
Про те що ми всі втратили назавжди.
Народу був потрібен не слуга,
Народу був потрібен промінь правди!
[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
[b][color="#020799"]І ось вона богиня мізансцени!
Дитя не вистачає на руках.
Ікона людства, holly Зе-Гелена
Спасінням пролетіла по містах.
Як втілення жіночості і цноти...
І мужністю Господь не обділив.
Не треба заздрощів і слів порохоботи,
Коли вона всіх трощить ворогів.
Та є в її житті одна основа.
В її обручці справжній діамант.
З давніх легенд повстав - "їбаш їх Вова",
Як той непереможений гігант.
Є сходини Потьомкінські в Одесі,
В Нью-Йорку є Імперський хмарочос.
А в Києві живе Леді-принцеса, -
Наш перший український симбіоз.
Вона хоча й не роялті британська,
Не Вашингтонська... Другої нема.
А вітчизняна. Гелена Троянська,
Затаємничена, як рідна Купина.
Тож недруги, не суньте пальці в рота.
А критикани заздріть до нудьги.
У Зе-Гелени вистачить роботи.
Коли є поміж нами вороги...[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
[b][color="#020273"]Вдивляйся в очі повні болю,
Й на все життя запам'ятай,
Які є українські вої,
Кожного дня про них згадай.
Ці очі бачили насилля,
Смерть побратимів і сестер,
І те безсилля і свавілля,
Який вчиняє людожер.
Вдивляйся в очі повні міці.
В них ні початку ні кінця.
Читай їх долі по сторінці,
В романах нашого бійця.
Бо їх життя - це наша Воля.
А погляд їх - без краю Край,
Такий ріднесенький до болю,
Цілющий мед, і водограй.
Молись в ці очі проти ночі,
І погляд свій не відвертай.
І в них читай слова пророчі.
І подвигу не забувай[/color].[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
[b][color="#0a007a"]Разманчик де ти?
Прошу, нас звільни!
Звільни від панування укрів гнівних.
Кадирчік, переведи нас на рублі
Вже задовбали кляті укро-гривні.
Під Жмеренкою я зроблю підкоп,
Який веде до метрополітену.
Я в огороді вирву весь укроп,
Я викраду для тебе Зе-Гелену.
Вони побудували тут садок,
Всі тротуари плиткою встелили.
А я хочу, ромзанчику, в совок,
Жили в хліву, але як дружньо жили!
А зараз бачу скрізь - Бандероград,
Бандеромагазини і крамниці,
Тут всі бандерівці: коти, собаки, птиці,
Тут навіть ціни теж бандеропад.
Врятуй кадирка, нас в їх свобод,
Від західних техно-цивілізацій.
Тут "руцкиймир" безкарно душать "наці",
Годують паляницями народ.
Немає сил терпіти це свавілля.
Ось бачиш, вже на мові я пишу.
Рамзанка зупини укро-насилля,
За це тебе сальцем я пригощу.
P.S. Відпустиш вуса, відростиш чуприну,
І показачемо тебе на Кадиренка,
Й полюбиш усім серцем Україну,
І вивчиш "ЗАПОВІТ" Т.Г. Шевченко.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
[b][color="#00007d"]Дивись яка краса!
Скажи Маруся?
Працює "Хаймарс" і я казав не раз,
Коли на цю "бавовну" я дивлюся
Отримаю такий самий оргазм.
У збуджені такому бачу сенси.
В Новій Каховці вибухи луна.
А ти Маруся все бажаєш сексу?
Бач, нерви натягнулись, як струна.
Марусь, не треба оголяти ніжки.
Новини манять з фронту, як магніт!
Лежиш уся огололена у ліжку,
А тут новий по ворогам приліт!
Готові всі чоловіки до бою!
Дивлюсь на тебе й бачу власну ціль.
Та збуджений одною новиною,
Як «Хаймарс» лупить орків звідусіль.
Дарма Маруся ти благаєш шансу.
Дарма шепочеш, - "милий, хоч би раз"...
Мені, кохана, тут не до романсу.
Коли працює збуджено «Хаймарс».[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
[b][color="#660101"]Вітри збудили в дикій кач моря.
Заворушились вікові діброви.
В червоний дим фарбується зоря
То йдуть у бій бійці АЗОВу.
Птахів завмер дзвінкий гостинний спів
Важкі лавини скидають з себе гори.
Палає схід під час кривавих жнив,
То йдуть у бій бійці АЗОВу.
Трясе як лихо в ранці небокрай.
Я чую предків солов'їну мову.
Шепоче, гомонить мій рідний гай.
Запеклий бій ведуть полки АЗОВу.
І чорне Сонце запеклось в плечі
Татуюванням тризубу і знову
Я чую лязкіт зброї, немов мечів
Славетних предків вояків Азову.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
[b][color="#960000"]Ніхто вже не мовчить
Три тисячі двадцять днів.
Уся душа кричить
Під час кривавих жнив.
Збудивсь від тяжких снів
Наш всесвіт ста віків.
І трощить ворогів
Під час кривавих жнив...
Кохана заспівай
Нам пісню бойову.
На марші помахай
В колону мовчазну.
Це наш останній бій
Це твій останній шанс.
Тримаймо браття стрій.
Іще згадають нас.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
[b]Тонуло літо в червоних барвах,
В блакитних смужках сумного неба.
Дощило світло в райдужних мальвах.
І тихий стогін гукав до себе...
Смереки впали від люті вітра.
Жнива згоріли від Сонця спеки.
І насміхалась мармиза хитра,
Почувши зойк дитя далекий.
І морок чорний, як смерть блукає,
В блакитних смужках хмільного неба.
А наше військо не відступає,
Й провину людства бере на себе.
Здається ось, ось і осінь близько,
Стривай, ще літо не закінчилось.
Невтомно б'ється з пітьмою військо.
І Матір Божа в ночі наснилась.
Вона молилась, вона благала,
За Україну невпинно битись
Поміж людей теплом блукала,
І в кожнім серці, як птах гніздилась.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
[youtube]https://youtu.be/FWuLSj6u0Ms[/youtube]
[b]На рашистських ТВ помийках, де всі 8 років мили кістки українцям, українській владі, грозились знищити і стерти в пил і ядерний попіл, раптом визнали, що ми таки 8 років готувались до московського бліцкригу. Але це неправда, ми готувались, але лише 5 років, якщо так, чесно.
При «недоговірно-спроможному» Пороху був створений кістяк українського добровольчого руху і ЗСУ, які зараз переломлюють останні рашистські кістки і хребти здичавілим оркам, які раптом усвідомили себе супер-пупер імперцями і «вершителями» доль цілих народів і країн…(от як закрутив)…
Так ось, здивуванням в оркостані з циклу палаючої імперської дикої істерії не було меж.
Дійсно, дивовижно виглядали на русіш-ТВ псевдо-українські потьомкинські селища, з бутафорних хатинок і переляканих хохлів, які мали б при наближені русні тікати чи навпаки падати на коліна і благати про «освобожденіє»…
Але русні не казали, що тверезість це норма життя і що цілодобова скабеевська маячня про зрадників і боягузів «хохлів», які не здатні і не будуть з нами воювати, і те що, «ця війна буде тривати Вова 3 дні», насправді були лише укусом божевільного з палати №6 московського психдиспансеру… Реальність для русні насправді виявилась дуже болючим ефектом який я б порівняв з вибухом гранати Ф-1 в одному з рашистських пердаків. Але, вибачте, розірваних пердаків «російських мальчіков» на даний час вже дуже багато і число тих, хто проявив акт доброї волі, наближається до 40,000 і біля 80,000 пораненими незворотних втрат.
Що ж трапилось? Чому все це відбувається? Можливо щось пішло не так?
З пиріжками і квітами ніхто не зустрічав «асвабадітелей», навпаки українські мирні селяни подоставали сотові і почали масово наводити нашу арту по координатам охуівшої русні, і звідки прилітало ніхто з них так і не дізнався, вони ж вірили до останньої каплі самогону, що це все навчання і що міни не «настоящіє», кров куряча і що вибухи і трупи друзів це все гарна голлівудська акторська гра і режисерська постановка… Протверезіння було жорстким і болячим. Но ніхто не хотел умірать без стіралок і м’ясорубок…
А брендові конотопські відьми з тік-ток блогу так круто наврочили і прокляли російську зігануту другосвітову драконівську недоармію, що ті прокляли день, коли народились і той день коли брали іпотеку на мобілку для любимої мамочки на день народження.
Доречи, мамочки на расссееее, це дуже агресивний і жадібний різновид самиць-хижаків. З бажанням збагатитись і отримати компенсацію з приводу утилізації синка, вони дуже засмучуються, що синок в полоні отримав лише поранення…
Висновок такий: Українці по великому рахунку до СВО готові не були, по великому рахунку, під час якого зигануті нацисти-рашисти вже випустили по мирняку більше 2,500 ракет різних систем і калібрів не рахуючи скільки скинули бомб і снарядів (десятки і сотні кілотонн).
В тому і прикол, були не готові, але ламаємо їм хребти, а уявляєте якщо б були готові?
Так може це ми, українці, по великому рахунку, ще нічого і не починали?
Уявляєте добродії, коли ми почнемо?[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
[b]Чому я, не схвалював, м’яко кажучи, обрання коміка Зеленського на саму поважну, дуже відповідальну посаду президента України. З багатьох причин і чинників. Я не буду тут зупинятись на чисто прагматичних міркуваннях з питань; державної безпеки, некомпетентності і непрофесіоналізму цього пана, а також тих, кого він з собою привів в органи державного управління, а лише зупинюсь на критичному аналізі, який я вже неодноразово робив, але схоже що не був почутий. Схоже що наша українська ментальність дуже сильно постраждала через історичну м’ясорубку, в якій покоління наших батьків, дідусі і бабусі були насильно «перекручені» і «перероблені», та ще так, коли свідомість що ми люди козацького (українського) роду з великим історичним минулим поверталась до нас усіх саме через дуже важкі випробування, щонайменше трьох революцій і війни, і все це за 30 літню новітню історію нашій незалежності…
Тож, наша пострадянська ментальність, - це перепона на шляху нашого розвитку, маємо її міняти через свідомість того що ми НАЦІЯ, а не якийсь нарід; колишні кріпаки, колишньої колонії, колишньої імперії. Ні, ми нація, волелюбні люди, з окремим менталітетом Європейця, і господаря на власній землі. Схоже що багато хто з нас забув хто ми і ким були.
Аналізуючи події минулого і сьогодення хочеш не хочеш а мусиш робити висновки, кожного дня. Так, багато було згаяно часу, втрачено шансів і доленосних моментів, які б сприяли розвитку України і українства. Але по кучмівські маємо те що маємо…
Критичне мислення підказує саме такі сентенції про які я вже неодноразово натякав і казав, що зміна влади під час війни ( а війна в Україні тривала і триває з 2014 року) призведе до дуже негативних і непередбачуваних наслідків, особливо тими особами, хто прагнув відновлення стосунків з кремлем і реваншу за будь яку ціну. Гадаю мені не потрібно переповідати історію відновлення стосунків з кремлем урядом УНР «директорії» на чолі Винниченко і Петлюри та інших політичних діячів, які дірвавшись до влади знищили армію, відновили промосковську дипломатію, а коли збагнули що накоїли лиха, було занадто пізно… Так чи інакше паралелі історичні і історичні граблі мають одну схожу рису – вони при фізичному контакті болісно б’ють у лоба…
І так, все по порядку. Які на мій погляд існували і досі існують негативні наслідки для країни обрання нової влади в постаті Зеленського на посаді президента України?
1. Зеленський - ставленик олігарха.
Тільки лінивий не чув про офшорні компанії, квартири в Лондоні на Бейкер стріт, і кіношний бізнес в РФ тісно пов'язаний з друзями Зеленського.
2. Люба зміна влади в країні призводить до значних (значною мірою негативних) наслідків і прогнозованих подій, перед усім зміни зовнішньополітичної, економічної і соціальної політики і кон’юнктури.
• Запатентований реваншизм.
Призначення нових людей (лояльних до влади президента), звільнення і усунення колишніх очільників. Формування нового уряду. Парламентські перевибори (монобільшість), тощо…
І це нормальний процес, якби не реваншистські наміри нової влади, повернути все що було втрачено тими, хто прагнув будь за що заробляти мільярди на горбах українців (ну ви розумієте про що і про кого я тут веду розмову).
Коротше кажучи – реваншизм у всіх її проявах дуже ганебна і небезпечна річ, яка може негативно впливати навіть на безпеку цілої країни, що і відбувалось на протязі останніх трьох років.
Реваншизм постає головним мотивом боротьби нових зі старими, ледве не головним засобом, незважаючи на всю ганебність, потворність, підступність, такої свідомо обраної несправедливої політичної боротьби, та ще в країні з недореформованими судами і безчесними політиканами, та існуючою круговою порукою і гнилою корупцією в усіх трьох гілках влади, (законодавчої, виконавчої і судової).
Повернення в країну колишніх функціонерів часів зрадника України Януковича, таких як Портнова, Татарова, Лукаш, а також деяких біглих Олігархів, та їх «бурхлива діяльність» (творців слуг народу) – яскравий доказ реваншизму у всіх його негативних і ганебних проявах. Що ми і спостерігали всі останні роки до гарячої фази війни Рф проти України. (зараз те саме, але сповільнена і прихована)…
3. Ссавці б’ються до першої крові, а безхребетні хробаки до смерті.
Перехід попередників в опозицію і початок внутрішньої політичної боротьби, яка на наших очах перетворювалась на відверте переслідування (частіше невмотивоване) подекуди цькування і знущання над колишніми очільниками старої влади. Внутрішня політична війна (боротьба) між двома і трьома суб’єктами політичного процесу під час замороженого конфлікту (війни) на сході країни мав і має вже свої негативні плоди і наслідки – ( констатація факту). Я тут не беру до уваги 5 колону ОПЗЖопників, закриття і заборона яких ледве не єдина позитивна новина для українців. Процес національного єднання новою владою був згаданий лише після повномасштабного вторгнення росії в Україну, і те лише на словах…
4. Бажаєш війни – готуйся до миру замість бажаєш миру готуйся до війни. (наслідки і процеси).
а). Скасування, відтермінування, недофінансування оборонних ініціатив, замовлень, розпочатих проектів реформи армії і флоту. Відверта пацифістська позиція і політика нової влади (просто «перестать стрелять» і умиротворення України).
(Зупинені проекти ракетобудування РСЗВ «ОЛЬХА», «НЕПТУН», гаубиці 152мм.(натівський стандарт) «БОГДАНА» та інші…)
б). Відновлення переговорного процесу з кремлем після анексії Криму і агресії на сході країни і в Керченській протоці після взяття в полон українських моряків.
в). Зміна керівництва в армії і контррозвідці і СБУ (Баканов, Новіков, Хомчак, Таран та інші) – які не дуже були схвалені і популярні серед армійців, опозиції, журналістів політичних оглядачів інших.
Наслідки:
• Відведення війська з укріплених позицій на сході.
• Скасування і саботаж спланованих західними розвідками спецоперацій проти ворога №1 України (вагнергейт), арешт і «знешкодження» т.з групи «Швеця» контррозвідників ГШ МО України.
• Закриття школи контррозвідки.
• Переслідування колишніх генералів (Павловського, генерала Марченка, генерала Шевчука, генерала Назарова, а також ветерана АТО Андрія Антоненка (Riffmaster) і депутаток Софії Федини та Марусі Звіробій
• Видача головного свідка збиття літаку МН-17
Та багато чого іншого, чого атвор не згадав чи пропустив…
5. Відновлення економічнної та енергетичної співпраці з РФ і Білоруссю в обмін на все те що я перелічив зверху.
Небагато з нас мали передчуття того що вже сталось. Ще меньше з нас звертали увагу не стільки на постать Зеленського, а на тих, хто стояв за його спиною в очікуванні необмежаної влади, грошей (збагачення) і реваншу за бездарно втрачені мільйони доларів.
6. Москва, та вище політичне-військове керівництво РФ було вкрай зацікавлено зміною політикуму і влади в Україні з «конфратаційного і воєвничого Порошенко) на більш лояльну і договороспроможню фігуру на думку Москви-кремля.
Це не повний список застережень і наслідків і причин, чому я б ніколи не проголосував за Зеленського тоді і в майбутньому, якщо в нього вистачить зухвальства облатуватись на другий термін (не маю сумніву)…
P.S. Всі останні роки ми всі безпорадно спостерігали (за деякими виключеннями) за тими, хто безупинно зливав Україну ворогу, хто займався грабунком, махровим популізмом, політичним і економічним шахрайством під виглядом «мегабудівництва», корупцією, безпековим саботажем, перерозподілом фінансових потоків, та багато чого іншого солодкого і найкращого під соусом «кінець епохи бідності і гірше не буде», нехтуючи багаторівневими попередженнями західних розвідок про беззаперечні данні великої небезпеки вторгнення з боку РФ. Але ж вони, як згодом з’ясувалось, знали про напад, і щоби не було паніки нічого народу не доповідали і не сповіщали, а навіщо, ці люди мали інші плани і цілі, які? Ми з вами, можливо, дізнаємось після війни (війни колись закінчуються миром, так?). А зараз, під час кровопролитної війни за незалежність, критика Єрмака, Демченко, Татарова та інших "справжніх, "видатних", "героїчних", політичних "особ"истостей сучасної Зе-епохи, недоречна і як то кажуть шкідлива. Звісно, ще пак, "агентуру кремля", чіпати під час гострої фази війни ні, ні, не можна. Не можна розхитувати човна, каже той, кому було тоді і зараз байдуже за кого голосувати, і хто стане у керма воюючої країни.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022
[b][color="#000070"]Якщо б відчули ви на мить,
Що відчувають в серці українці,
То ви б усі повиздохли убивці,
Без шансу, вже когось і щось змінить.
Та ви й не здатні всі на співчуття.
Любов до ближнього відтяла ваша пиха.
Для всього світу ви біда і лихо.
Не здатні ви також на каяття...
На що ви здатні, годі і писати.
Імперскість ваша тоне у крові.
Ви здатні воювати і вбивати,
Любити? Ні, - "да, нет у вас любви".
І з чим росія би не зіштовхнулась;
З природою, країною, людьми,
Там вкрито все стражданням і слізми,
А горем Україна захлинулась.
Все що звели на болі і сльозах,
Що збудували на піску і крові,
Господь зруйнує!
Правда в Божім Слові!
Не рай чекає вас, а пекла жах.
В брехні народжувались ви, брехнею жили.
В брехні і здохнете, не буде вам могили,
Ні пам'яті, ні згадки, ні імен,
Ні сліду на поверхні Ойкумену.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
[b][color="#060275"]Ми не забудем ні Гостомель, ні Ірпінь.
Та не пробачимо ні Бучі, ані Бородянки.
Ми помстимось за тебе полонянка,
За твої сльози, за невгомонний біль.
Ми не пробачимо теракт в Кременчуку,
Ні вбивства на вокзалі в Краматорську.
Страху не маємо, - лише помститися жагу,
За душі в Харкові, Одесі і Дніпропетровську.
Ніколи рана ця, вже в нас, не відболить
Та не загоїться. Даремно щось пророчить.
Історія повинна нас навчить,
Хто бориться, той має шанс тут жить,
Хто все кидає, згодом, сльозоточить.
Народе мій, нарешті, зрозумій.
В нас є єдиний шлях перемагати.
Якщо нас знов підкорять волі злій.
Ми будемо сто раз на день вмирати.
Народе мій! В останню мить повір!
Любов до Матінки землі все переможе.
В звитяжній боротьбі, відступить лютий звір.
Лише палких серцями любить Боже.
Українці в нас місія ось ця!
В останній битві, у кривавим герці,
Буть що, нести любов в своєму серці;
Святого Духу, Сина і Отця.
Вкраїнці! Будьмо браття! До кінця!
Всі разом, як одна незламна сила!
Згадайте Русь, - як боронила і хрестила
Твою праматір, твого праотця.
А зараз Україна в бій їде
Супроти кацапви та басурмана.
Орда, – нечиста сила, смерть знайде.
Згалайте Хмеля, Богуна та Святослава.
Українці, в нас місія, ось ця!
Себе та всю Європу врятувати.
Тому до справи браття, до кінця.
Бо народились ми перемагати!
До справи браття вої, до кінця
Вклоняюся доземно вам солдати.../color]
[/b]
Станом на 9:40 внаслідок удару по селу Сергіївка Одеської області повністю зруйновані дев'ятиповерховий будинок та базу відпочинку.
- 9-ти поверховий житловий будинок: загинуло 16 людей, 34 – поранені, з них 5 дітей. Вдалось врятувати 8 людей, з них 3 дітей та вагітна жінка.
- База відпочинку: загинуло 2 людей з них 1 дитина, хлопчик 12 років та ще 5 травмовано, зараз під завалами бази залишається 3 людей, серед них двоє дітей.
На місці продовжують працювати рятувальники та екстрені служби. Робимо все можливе для порятунку людей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LYQ5bM0FSj0[/youtube]
Сувора дійсність, клята ця війна.
Всевишній Отче відвернув обличчя.
Рядить свій бал глумливий сатана
І топить людство в вирі протиріччя.
Згасає день в імлі червоних згарищ,
А слідом нічка темна поспіша,
Гортає в потайбіч жахлтвість явищь,
Там де самотня і ув'язнена душа,
У молитвах позбавлення просила,
Лише два слова, бідна, шепотіла
- "За що", випробуання ці, "за що?"
Чи я когось, за щось, недолюбила?
Чи я того образити посміла,
Хто і сприймав і ставив нас ні в що?
За що нам все це Боже? Дай нам знати.
Невже ж покинув напризволяще нас?
Дивись, як невблаганно плаче Мати.
Поглянь, на Бучу, Харків і Донбас.
В пророцтвах є остання в світі битва.
Після якої мій воскресне рід
В якій народ згадав усі молитви,
Стираючи з лобів кривавий піт.
Та не піде, я знаю, зло безкарно.
Ніщо не згасне і не відболить,
Ні пам'ять поколінь, ані криваві рани,
Які не гоються впродовж століть.
Війна. Жахливі сутінки, тривають.
А мир безпомічно і жалібно лежить,
Під грудою каміння, дні згасають
В яких ми так благали буть і жить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2022
БОНЕВТІК.
В Одесі "П0Ц" це той
хто клеїть дурня,
Публічно, беззмістовно,
бо так звик.
Але для президента
то все будні.
Чому спитаєте?
Тому що, БОнеВТІК.
Вже п'ятий рік керує
криво-косо.
Говорить те, що
вклали йому в рот.
А глядачі, як були
голі босі,
Так і залишились.
Суцільний анекдот.
У соцмережах р
ізних і розмовах
Доходить вже,
відверто, до смішного.
Мудріші кажуть:
- "визнай помилки".
Розумні; -
"що на це підуть роки".
А президент обклався
подушками;
Порадниками,
різними, плітками.
Мовляв, зізнання
власних прорахунків
Заборонили
офісні чаклунки.
Мовляв, на закид,
- "вова ти пиздYнчик",
У відповідь лунає:
- " я красунчик".
Його усі питають паблік ЗМІ:
- Чи помилялись ви колись?
- Ну що ви, ні!
Так живемо,
без жодних помилок.
Записує щоденно
у тік-ток,
Про те, що нам усі
на світі винні,
Тому що всі дурні,
а ми всі бідні.
Тому що президент
і мед і сік,
Чому, питаєте?
Тому що БОнеВТІК...
😅😂🤣😎
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022
[b][color="#0a089c"]Білі хмаринки, немов гусяче пір’я
Розхристані, як мовчазні дахи.
В нічному небі не розпізнав сузір’я.
А в день не чутно сміху дітлахів.
Йдемо в пітьмі, від віри до зневір’я.
І це життя вже нам не до снаги.
Коли ж прийде обіцяне прозріння
В країні де не тьохкають птахи?
Сто днів не чутно гоміну весілля.
Сто років йде напомацки війна.
Де Боженька обіцяне спасіння,
В краю де бенкетує сатана?
Їдкий ковтаю пил і дим безсилля.
А світ старий безпомічно закляв,
Й тонув в примарах доброго сумління,
І щось на пальцях в очі обіцяв…
Сто днів, як вічність, плаче Стефанія.
Дніпро від сліз тих вийшов з берегів.
Де Боженька обіцяний Месія,
Який би переміг всіх ворогів?
І те прохання, як в житті останнє.
Усе б віддав, аби побачить майбуття
Коли є віра, є і сподівання,
На вічне, миром сповнене життя.
Що ж вдіє віра без випробування
І без палких, яскравих почуттів,
Як та жертовність, і моє кохання,
Без мудрих і дієвих, добрих слів?
Так, віра без діяння – мертва пустка,
Немов пустеля сохне без дощу.
Хмаринку-душу, білу як пелюстку,
Одного дня у небо відпущу.
Ковтає ранок жадібно повітря.
Сто днів у бомбосховищах без сну.
Шукаєм жадібно очима промінь світла
І молимось у тишу мовчазну.
Та в Бога є насіння, що спасіння
Засіє дике поле знов життям.
І буде ще тут радість і весілля
І зійде ще надія в майбуття.
Я вірю, знаю, - це означає дію,
І віра та міцніє кожний час.
Люблю тебе. По іншому не вмію.
І ця любов врятує усіх нас.[/color]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022
Одна собака тявкала на Лева,
За те що в нього витримка сталева,
За те що дуже гордий і сміливий,
Завжди щасливий, і до друзів щирий.
І тявкав той собака, не стиха.
Та щоб його забрала вже лиха...
Схопив собаку лев той за комір,
Заскавулів, колишній «грізний» звір.
І став той пес до Лева вибачатись:
- "лише волів з тобою Цар погратись",
- " ти Цар землі, і неба, і природи",
- " такий, як я моральні всі уроди",
- " я поважаю прайд твій левенят",
- " культуру і традицію всіх свят",
- " я виконаю всі твої закони"
- " молитись буду на твої ікони".
На що собаці Лев відповіда:
- "Ти гірший за московського жида",
- "Ти гірший за рашиста окупанта",
- "Де ти живеш, там і нагадиш падло".
- "І брешеш у годину нелегку"...
Тримайте псів скажених на цепку...
[url=""]https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2821199384843115&id=100008592421105[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
[youtube]https://youtu.be/OKgGkMyR6yM[/youtube]
[b]Ми зійшли на наші рубежі!
Ми дійшли і з нами Божа сила.
Ми вже на ворожій, на межі,
Ми їм тут готуємо могили.
Ми дійшли. Кордони на замку,
Попри всі страждання, кров і втрати.
Ми несемо ношу найтяжку.
Ми твої українські солдати.
Прийде час і звільнемо Донбас,
Розом з Кримом, з нами Божа сила.
Тільки прошу вірьте, вірьте в нас.
Віра і надія - наші крила.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022
[youtube]https://youtu.be/VtpdfYEMMLU[/youtube]
Поранив моє серце, та не вбив.
Душа Одеси невмируща й горда.
Ти клятий ZVір усе, що мав зганьбив,
Плюю росія в твою пихату морду.
Геть прибери кістляві рученята,
Від вроди і краси її перлин…
Та згинь з очей та що у мідь заллята,
Розбещеність російських Катерин.
Ти спалюєш життя, все навкруги,
Розору залишаєш і пустелю.
Мій рідний дім, прадідівську оселю,
Руйнують споконвічні вороги.
Не здатне "ZVлО" відтяти нашу пам'ять.
Острозький тут фортецю збудував.
Мій Кочубей тебе я буду славить.
Моя Одеса, тебе я покохав.
Морська душа та вітерець свободи.
Дитинство, юність, у почуттях навіяні вірші,
Складав, як перші іспити в житті.
В тобі жили щасливо всі народи;
Євреї, українці, латиші…
Грек і француз, і гордий італієць,
Мадяри, і валахи торгаші.
Биндюжники, рибалки і мисливці,
Дорослі діти графа Дюка Ришельє…
Вродлива, чарівна моя принцесо,
Перлина Понт Евксінських берегів ,
В весняних барвах спалахне Одеса,
У пекторалі золотій Богів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022
[youtube]https://youtu.be/3eklYIU0rUk[/youtube]
[b][color="#6e0202"]Палай у пеклі клятий сатана!
ZVір знову вдерся в мої володіння.
Сконай повік "велікая страна",
нехай не припиняється горіння...
Гори від українських гармашів,
вмирай від чорних славних запорожців,
і від Холодноярівців синів,
та від звитяжних і нескорених АЗОВців...
Втопись у власній крові і сльозах,
триклята і заплёвана росія,
та що ніколи не стояла на ногах,
лише на вколюшках молила про спасіння...
Не буде вам "пабед" чи перемог.
На горі нашім не збудуєш щастя.
Весь світ вже відхрестився,
навіть БОГ, від затхлої і злобної напасті...
Гори "Москва", "Макаров", і "Восток",
Хай Чорнобаївка в жахливих снах насниться.
Гори до скону, в чорний угольок…
А українська помста не спиниться.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022
[b]Все буде Україна.
З нею в серці.
Вдень і вночі
за неньку молимось,
як невгомонні яструби на герці,
з безбожною росією б'ємось.
Спливає час, вже друга йде година.
На паузу поставлені життя.
Слізми і кров'ю вмилась Україна,
упритул кінця і світу і буття.
Перед світанком, темрява густіша.
Схід Сонця нічку темну розірве,
бо є на небі Сила Божа Вища,
яка безбожну нечисть в пил зітре.
Я вірю в те, розквітне Україна,
барвистим гаєм знову зашумить,
і радістю і щастям Батьківщина,
наповниться, в якій ти схочеш жить...[/b]
На світлині медик, з Азову, в Маріуполі, на АЗОВСТАЛІ, скривавлені руки в обрзі серця, показують нам силу духу і величезну хоробрість і мужність стояти ло кінця, на смерть, за Україну! Дякую вам хлопці за величезну жертовність, ми вас вічно будемо пам'ятати і славити у віках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
[youtube]https://youtu.be/rsK7GlOV2Gs[/youtube]
І знову серце рветься на шматки.
Ні, віри я не втратив не діждуться,
Іще не всі сконали вороги,
Нехай вони від крові захлинуться.
Я чую лязкіт гусень і зубів,
І вий сирен серед копни руїни.
Ніщо мій не вгамує біль і гнів,
За глум та руйнування України.
Що з цим народом було й не було?
Якої кривди ще не пережили?
Яке ще ворог тут не спалив село?
А ми із попелу підводились і жили.
Народжувала воїнів ця земля.
Були часи, що аж до обрію могили.
Але щоби вбивати немовля?
Яка вас суча матір народила!?
Ні, не вгамується земля оця,
І доти доки вистачає сили,
Живцем ми будем рвати москаля,
Ні згадки щоб не було, ні могили.
Клянусь тобі, мій Господе, повік.
Моє життя тепер суцільна помста.
І кожен українець чоловік,
Заб’є осиний кіл у цього монстра.
Нехай конає в чорнім пеклі днів,
Щоб сліду не залишилось і згадки,
Ні про москву, ані про москалів.
На мапі світовій, ні крапельки, ні цятки.
Хай все там вкриє дикий чагарник,
Отруйними кущами й болотами.
Щоб тільки дикі звірі там блукали.
А від москви б залишився смітник.
Мій новий випуск ось тут: https://youtu.be/Fpz_73F50PU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
[b]ЗСУ КОНТРАТАКУЄ ВОРАГА ПО ВСЬОМУ ФРОНТУ[/b]
[b]СЛАВА ЗСУ![/b]
[youtube]https://youtu.be/UeACd5Cqtbs[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022
[i][b]ВРЯТУВАТИ ЦИВІЛЬНИХ І БІЙЦІВ УКРАЇНСЬКОГО АЛЛЕПО[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/QLXHOepCo-A[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945438
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022
[b]Журливий вітер ковзав в сосняку
І кидав гілки долі на узбіччя.
Буття пірнало глибше в протиріччя,
В несамовиту битву, найтяжку.
Пожвавились бруньки.
Струмки пробились.
Природа знов повірила на мить,
У те що коло світу не спинилось,
І коліщам продовжує крутить.
Зима жбурнула в ніч холодну пустку
І дико посміхаючись пішла
Розкидавши людей, немов пелюстки,
По світу як скажений сатана.
А Богу, як завжди віддали боже,
Гортаючи понівечений твір,
Який читаю я в ночі Сварожі,
В якому бреше і лютує Zвір.
Перед очима розхристалась драма.
Нечуваною звісткою журба,
В червоно-чорний колір діорами,
Розфарбувалась в сутінках війна.
Як на Голгофі розіп’яли небо
І гірко те розчулилось дощем.
Вже другий місяць плаче через тебе,
Вдягнувшись чорним зоряним плащем.
Чекає світла ліс, через поле
жбурляє вітер на узбіч шляхів
соснові гілки, впали мимоволі,
там де не чутно весняних птахів.
З промінням першим сонячний світанок,
Теплом заграє на руїнах скель.
І вийде зустрічать тебе кохана,
Над пам’яттю зруйнованих осель.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
[b]Ми все здолаємо і відбудуємо Вкраїну.
Ми вже збудили сплячий світ ЄС.
Ми українці понесем родину
в долонях у майбутній наш прогрес.
Ми приєднаємо до себе всю Європу,
і НАТО ще попроситься до нас.
Москву згадають у байках Езопа.
Крим звільнимо, Херсонщину, Донбас.
Скрізь буде українці й Україна;
Кубанська, Білгородська, Слобіцька.
І Стародубську створимо родину,
і Берестейські звільнимо міста.
Нехай Господь терпіння й сил дарує,
у дні найгероїчніших змагань.
І мир у світі знову запанує,
без сумніву, страху і без вагань…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
[b]Читай, рашист, - «сгоришь от Джавелина!»
Де б ти не був, смерть скрізь тебе знайде.
Ви вдавитесь, мерзоти, Україною,
Твоя недоімперія впаде.
Впаде і перетворить вас в руїну.
Щоб знали ви, як з нами воювати.
Колись давно вас наша Русь хрестила,
Тепер прийшов наш час вас відспівати![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
[b]Трагічна звістка розлетілась швидко,
понад лісами, лугом, гаєм, полем,
як куля, біль встромлялась в серце, гидко,
здійняла хвилі в українськім морі.
Роздмухала спокійну і вродливу
природу сил, що спала аж до часу,
поки її потойбіч розбудило,
орда триклята, злобна біомаса.
І вийшов волі ДУХ на стежку бойовища,
щоб розірвати ворогам пащеки,
і до небес піднялись димовища,
повстали люди; «Довбуши» й «дейнеки».
І зникла біль, як Сонце з небосхилу,
яке пірнуло у сталеві чорні хмари,
триває бій пекельний за Вкраїну,
перетворившись на вселенську чвару.
Заклякло від жорстокості і звірства,
усе живе, цей світ і потойбіччя,
здригнулися від повені насильства,
на схилах Борисфену-межиріччя…
А зорі меркотять сталевим лоском.
Виблискують свинцеві громовиці.
Гаряча кров твоя червоним воском,
стікає вздовж прикладу по рушниці.
І ти не відчуваєш більше болю,
лише шалене клекотіння серця.
Бадьорить розум ненависть, до бою,
на контратакуючому герці.
І гомін пролунає над лісами,
немов пташина весняна надія,
над нашими гаями і полями.
Б’є ворога, живий наш Гамалія.[/b]
[b]*Гамалія — художній образ запорозького отамана, а не історична особа: в джерелах з історії України не зафіксовано жодного ватажка чорноморського походу з цим прізвищем, хоч в «Истории русов», «Истории Малой России» Д. Бантиша-Каменського та інших джерелах згадується кілька історичних діячів на ім'я Гамалія.
*Оле́кса (Добощук) До́вбуш (1700, Печеніжин — 24 серпня 1745, с. Космач, Галицька земля, Руське воєводство, Річ Посполита) — український опришок, найвідоміший із опришківських ватажків у Карпатах. Мав брата Івана.
*Дейне́ків рух 1658—1665 років — одна з назв гайдамацького руху. Збройні виступи збіднілих представників різних верств населення проти шляхти, козацької старшини та заможних міщан, зумовлені тогочасним погіршенням соціально-економічних реалій життя.
*Борисфен – стародавня грецька назва річки Дніпро і стародавня назва грецького, найдавнішого античного міста у Північному Причорномор'ї. Тобто навіть старішим за добре відому Ольвію. Існує версія, що перші мешканці Ольвії прибули туди саме з Борисфена.
*Герць (герець) — поєдинок українських козаків з ворогами перед боєм, двобій окремих воїнів перед головною битвою, в якому виявлялося військове мистецтво; бій, боротьба між противниками; поєдинок, турнір, двобій, дуель; боротьба думок, поглядів.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Поету, громадському діячу, письменнику, воїну-патріоту Духу Нації України Юрію Руфу присвячується…
[youtube]https://youtu.be/XxCOE1pBoCc[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
[b]Ти жив, як вітер над вкраїнським краєм,
що вже перетворився в буревій.
А наші тут живі серця палають,
а ти мій друже у віках живи.
Живи серед живих. В серцях любов'ю,
заграй в барвниках пам’яті вогнем.
Тепер і ти скропив цю землю кров'ю!
Тепер твоїм воюємо мечем!
Спочинь мій друже.
За долю Батьківщини
турботи всі за тебе понесем.
В борні здобудем щастя Україні,
і волю твоїм праведним мечем!
Твої рядки розчиняться струмками,
в крові усіх майбутніх поколінь,
засяють щирими думками і віршами,
у молитві божественних створінь.
Немає смерті. Я у смерть не вірю.
Дух воїна і воїнства не вмре!
В жертовність вірю, невмирущу, щиру,
і в те що Україна понад все!
[/b]
[b]Дуже болісна звістка, яка мене шокувала. Я був знайомий з Юрієм Руфом, хоча ми не були друзями, але маю книжки з його автографом і пару фото. Я мав честь знати чудову, талановиту, людину, поета, щирого і люблячого всім серцем свою рідну землю українця. Ця *** війна забирає найкращих з кращих.
З початку війни Ю. Руф вступив у загін 24 окремої механізованої бригади ЗСУ. У мирний час - поет, вчений, засновник проекту "ДУХ НАЦІЇ", був незмінним ведучим фестивалю " Холодний Яр".
Царство Небесне великому українцю...
"Мені дуже шкода і душа у скорботі плаче, прощавай щирий друже, нехай тихо пливе по Тисині кача"...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
[youtube]https://youtu.be/Rp22lkopRd8[/youtube]
Ми будемо іще міцніші,
немов той кремінь і граніт.
Ми станемо іще сильніше
любити український світ.
Ми всі розірвемо кайдани.
Ми перевернемо весь світ.
Найтяжчі залікуєм рани,
і заспіваєм Заповіт.
Це ми йдемо по вражі душі!
Ми українці - козаки!
Ще більш розлючені і дужі.
Ми міць і гордість на віки!
Це наше полум'я свободи,
запалить сірий небосхил.
Від рабства звільнимо народи,
від Сяну до Уральських гір!
Це Ми українці звитяжні,
сталеві кіборги війни!
І день і ніч стоять на стражі
твої нескорені сини!
Поборемо всі разом ката,
московську знищимо орду!
Пліч-о-пліч всі, і брат за брата,
приведемо все до ладу!
І розбудуємо країну!
Народять воїнів нам жінки!
Увічним рідну Батьківщину
й героїв славних на віки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022
[b]Не вір ніколи москалям,
вони завжди посіють ворожнечу,
шукаючи свій привід до війни,
час нападу і вірогідну втечу.
Ніколи не підписуй з ними мир,
тому що мир той обернеться вам бідою,
ще більш кривавою війною,
руїною, неволею, сумою,
не довіряй ніколи москалям.
Їх нечесть полягає у брехні,
в підступних планах, і цинічних схемах.
Я українець і повір мені,
вони мої сусіди, ці нікчеми.[/b]
https://t.me/CostaConstantinopolis_UA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2022
[youtube]https://youtu.be/TRjyWRXai0w[/youtube]
[b]Ви хотіли нас взяти нахрапом,
на "іспуг"? Божевільні раби.
Ми узяли до рук автомати,
і гарненько вам дали піZди.
Ви нам м'язи свої показали,
вздовж кордонів, навчання, понти.
А ми рани свої зализали
і зламали сталеві хребти.
Розтрощили ущент всі колони.
Попалили всі танчики вам.
Влаштували сафарі, полони,
і три армії знищили в хлам.
Порішать в Україні хотіли,
нас провчити, і знищити нас,
а забули, тече в наших жилах
кров козацька і лютий сказ,
на всіх вас москалів недобитих,
за знущання, цькування, терор,
вам падлюкам нас не заярмити,
не повісити свій триколор.
Ця ганчірка лежить біля входу,
у сараї, там де свині смердять.
Вам ніколи не вбити свободу,
бо за неї ми здатні вмирать,
бо за неї ми здатні вбивать...[/b]
Віталій Скакун ціною власного життя підірвав Генічеський міст, щоб завадити просуванню російських окупантів. Бійцю з Тернопільської області було лише 25 років, але тепер він – Герой України посмертно.
https://incident.obozrevatel.com/ukr/crime/pidirvav-mist-tsinoyu-svogo-zhittya-scho-vidomo-pro-25-richnogo-geroya-z-ternopillya.htm
https://t.me/CostaConstantinopolis_UA
https://www.facebook.com/profile.php?id=100008592421105
1й канал (ОСНОВНИЙ)https://www.youtube.com/channel/UCf9Moj4f9Cj6sU25TUVL63w
2й канал https://www.youtube.com/channel/UCSyk91WDHlmB10gvVDi-Wng
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2022
[i]“Опять вы, гордые, восстали
За независимость страны,
И снова перед вами пали
Самодержавия сыны,
И снова знамя вольности кровавой
Явилося, победы мрачный знак,
Оно любимо было прежде славой:
Суворов был его сильнейший враг.”[/i]
М.Ю. Лермонтов.
[b]Пролог
Згустилась темрява росії,
Над краєм рідним прадідів,
Гнівиться, біситься в безсиллі,
І ледве добирає слів,
І бреше, лається на волю,
Яка повік в серцях живе,
Заллявши нашу землю кров’ю,
Війною знищуючи йде,
По селам, і містам. В руїну
квітучий рай перетворив,
І нищить, кривдить Україну,
Звір, нелюд, нехрист злий.
**********************
Идут войною, сеют смерть,
Клятвопреступники законов
Земную сотрясая твердь,
А в небе чёрные вороны,
Предвестники беды-войны,
Клюют печёнку Украины,
Стреляют подло в наши спины,
Их крики дикие слышны,
Все громче, глуше, всё сильнее.
Над городами вой сирен.
Пожар войны всё горячее,
Антихрист там восстал с колен!
Там Солнце «Смерчем» заслоняют,
Рвут с корнем Божью красоту,
И как Христа нас распинают,
Распни, распни, его, - «ату!»,
Кричат с трибуны глашатаи,
А плебс не ропщет и молчит,
Там даже псы уже не лают,
Там даже совесть не кричит.
Там все потоплено во мраке,
Победобесия хулы,
Там торжествует ложь и враки,
Там все враги: пиндос, хохлы…
Там нет свободы человеку,
Так много дней ночей и лет.
И честь, и вера слиты в реку.
Померк во мраке правды свет!
Там человеческая сущность,
Стоит, раздета догола,
И обнажает её глупость
Вражды, как Божия хула.
Война разносится проклятьем
На тех, кто возжелал свобод,
Враг, "кантемировскою" ратью,
Стоит у Золотых Ворот.
Там крик о помощи не слышат,
Закрывши наглухо сердца,
И тяжело все как-то дышат
В предощущении конца.
А на костях героев павших,
Устроив свой кровавый мир,
Шагают шовинисты маршем,
С истошным криком:
- «Тут всё наше!»,
«Крым и Донбасс!»,
«И Харьков даже!» …
Воришка,
гордый мелкой кражей.
Так всё банально.
Бес прикрас…
Козацьку волю найріднішу
Чужинський чобіт сплюндрував,
І у в’язницю найтемнішу,
Від світла проміння сховав.
І кров народу п’ють тварюки,
Ті божевільні вороги,
І в тій крові по лікті руки,
Там навіть кров на корогві.
В церквах освячують культ крові,
Там, на розп’яття, на хресті...
Культ смерті в них – то культ любові,
Культ особистості. В житті,
Там культ насилля і безсилля.
Жебрак і раб і багатій,
Впереміш все, смердючий рій.
Під час чуми святковий стіл,
Під час війни свята, весілля.
Божок кремлівський – Радзівіл,
Нову оголосив війнушку,
Скликає раду слуг-господ,
Завезли зі всіх кінців заброд,
Залізо різне: таки, пушки,
Дірки свердлять для нагород…
Країна, б’ється за свободу!
Згорить кремлівські вождь в огні;
Від гніву нашого народу,
В довготривалій боротьбі,
В імлі кривавих боєзіткнень,
В диму звитяжних бойовищ…
Захистимо, врятуєм рідних,
Вперед, до зброї всі, скоріш!
І Україна буде вільна!
І знищимо усіх заброд!
А ти стій вічно на колінах,
Немитий, проклятий народ.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
[b]Ми ще згадаєм цю війну;
Страшну і нищівну і невблаганну,
Й дитячу першу сивину,
І кульову дитячу рану.
Ми не забудемо війну,
ані у снах, ні на яву,
вона ще довго буде жити,
і в наші спогади ходити,
і перетвориться у жито…
У борошно в млинах війну,
Зітру, навіки, цю біду.
Засію поле хлібом чистим,
і відбудуємо міста,
вони засяють, як намисто,
як зайчик сонячний зі скла,
заграє промінцем надії,
пробудить потаємні мрії,
у затишку мого села,
мого дитинства чарівного,
я жив там, відчував, любив;
і перше українське слово,
і запашну солодкість жнив…[/b]
Цю дитинку, цю дівчинку вбили разом з родиною карателі, нелюди російські окупанти у Новій Каховці на другий день вторгнення...
Смерть рашистським окупантам.
Україна переможе!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022