| Сторінки (12/1113): | « | 11 12 | » |
Людина - хліб, талант - це масло,
Не кожен бутербродом став.
Душа - густе волосся пасмо
На тіла лисину-кришталь.
Та Бог скупий - не всім дав "масла",
Немало - "лисими" зробив.
Душі іскринка лиш не згасла
У тих, хто вірив в справжність див,
Хто ставив ціль і йшов до неї,
І хто життя не згайнував,
Не споживав скупим плебеєм
Низьких вдоволень щедрих страв.
Не вгруз в матерій ницім світі,
На мілині мов корабель,
"Зручним" не став хто для еліти,
І взяв духовності щабель.
Лиш оболонка - наше тіло,
Голодна, хтива і скупа,
Що нашу суть і "Я" покрило
Та егоїзмом обступа.
І тільки вирвавшись з полону
Гріхів спокусливих людських,
Душа і тіло в унісоні
Злетять, позбавившись від лих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013
Кінчається рік кавуновою скибкою,
Насіння слизьке пророста в нас подіями...
Його увертюра почалася скрипкою,
Фінал зазвучить тогорічними мріями.
Укотре прожити новий сподіваємось
Все ж краще, зустрівши його хлібом-сіллю ми,
Невтішні, як завжди, ховає він таїни,
Бо віра без дій не наділена крилами.
Всміхнутися всім - не боятися осуду,
Штурвал обхопивши руками, мов золото,
Бо мрія невпевнена - страва без посуду,
Невдачі ножем буде спритно заколота.
І будь там, як буде! Крізь ями повітряні
Летіти до цілі, мов спритний винищувач,
Екстрим - кубометрами, впевненість літрами,
Повільно не встиг - необхідно пришвидшувать.
Та час все одно утікатиме здобиччю,
Тримай на прицілі, втече-бо й не вернеться.
Він мчить, наче кінь, що вкорився погоничу,
Стрілою мов, кулею, свистом метелиці.
Фіксуй його миті у пам"яті знімками.
У ніч новорічну підіймемо келихи
За те, щоб життя наповнялось відтінками
І фарбами, мов граціозні метелики!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2012
Крізь гординю не переступити нам,
Бо це давній наш внутрішній ворог,
Бо вона – перешкода невидима,
Обертає життя наше в порох.
На очах з пеленою характеру,
І запальності частих припадків
Ми душі загубили фарватери*
І пішли в запроектну осадку.**
Те, що було пов’язано з друзями,
Завойовано спільно в коханні, -
Вперта пиха все брудом замурзала
І взаємні дала нарікання.
Всіх послати до дідечка матері,
(самолюбство вони зачепили!!!)
І, у душах лишаючи кратери,
Відкладати для помсти ще сили.
Чим від звірів ми все ж відрізняємось?
В них є відданість, дружність, що в крові,
Ми ж всміхаємось злісно, мов «каїни».
Хто скуштує людської «любові»?
Нам не бачити миру і спокою,
Доки в нас є Іуди насіння,
Доки з прірви не вийдем глибокої,
Посадивши зерно розуміння.
*Фарва́тер - штучний або природній
прохід для суден серед навігаційних
небезпек, огороджений знаками
навігаційного обладнання морських
шляхів: буями, віхами, створами тощо.
**Оса́дка су́дна— глибина, на яку
судно занурюються у воду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
О, лінь грандіозна! "У радості мить,
В годину негоди"* вклонюсь тобі я,
Неначе Сосюра Вкраїні...Болить
У грудях без тебе, ми ж разом - сім'я!
Ще здавна, могутня вершителько доль,
Штовхала ти завжди у спину прогрес.
Ти в стрункості гір, в шурхотінні тополь,
І в шумі дніпровських замріяних ГЕС.
Лиш ти вибираєш історії хід,
О муза Парнасу сучасних богів,
За тебе піду я в хрестовий похід,
Щоб вбити затятих твоїх ворогів.
Без тебе ніщо ми - від нас не тікай,
Твої ми васали, хоч служба тяжка,
За тебе, царівно, підпалимо рай,
І знай, - не здригнеться при цьому рука!
* - цитата з вірша
Володимира Сосюри "Любіть Україну"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Мій мозок втрачає дієвість півкуль,
Його опромінюють радіохвилі,
Я впевнено множу здоров'я на нуль,
Я - цілий народ, що прямує в могилу.
Давно не лякає мене нікотин,
Смолою наповнились щедро легені,
Цікаво стрибати у вир гільйотин,
Стрибки фіксувати на знімках рентгену.
Печінка ковта алкогольні рубці,
Неначе голодна і спрагла дитина,
Смертельна ін'єкція - шприц у руці,
Її потребує-бо кожна клітина.
Імунна система - холодна, як лід,
Завмерла на місці, немов під гіпнозом,
Її поїда ненажерливий СНІД,
Мене ж лікарів не лякають прогнози.
Сміливо ширяюсь, палю я і п'ю,
Люблю випадкові статеві стосунки,
Нічим не зломити упертість мою,
Плюю на скупі лікарів підрахунки.
Я ж - цілий народ, є ще сила в мені!
Який сенс життя, як не буде тих звичок??
Я війни здолав, та помру від дурні,
Бо все, окрім розуму, я запозичив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Протест рішучих нацменшин
Серед гуманності народу
Зроста щорічно на аршин,
П'є з джерела криштальну воду.
То незвичайне джерело -
Культура, мова і обряди, -
Народну душу зберегло,
Та заповзли в ту воду гади.
Пригрілись змії ті слизькі,
На грудях нації кремезних,
Прилипли, наче слимаки,
Могутній дух от-от вже щезне.
Підступна смерть уже за крок,
Слизькі потвори-бо здавили,
І п'ють гарячу свіжу кров
З народу прасвятого тіла.
"Побійся Бога, ти расист?"
"Ні, звісно, хлопці-демократи...
Тут вже безсилий компроміс,
Де хочуть голос наш прибрати!
Культура дух, і ззовні ми -
Все втратить цінну самобутність,
Розчинять нас чужі сини,
І слова нашого могутність!"
Французи*, як живеться вам?
Третина вас - трикляті маври,
Плюють вони в душі ваш храм,
Чекає більшість їх і лаври.
Адольф з євреями боровсь...
Не тих ти нищив, Шикльгрубер,** -
Турецьке іго в вашу кров
Глибоко запустило зуби.
P.S.
А щодо наших нацменшинців, -
Люблю - хоч їх вже чималенько..
Монголо-, афроукраїнці -
Калініченки, Кучеренки...
* - у Франції на конкурсі краси
перемогла корінна француженка.
Негритянські нацменшини були
невдоволені таким вибором,
вважаючи переможницю занадто
БІЛОЮ! Ось до такого абсурду,
по суті, дійшла Європа! Білих
європейців засуджують за їх
національність та колір шкіри!!!
То хіба це не фашизм зі сторони
нацменшин? Українцю, прокинься!
Ні толерантності!
Відстоюй свою ідентичність!
** - Батько Гітлера до 1876 року
носив прізвище своєї матері
Марії Анни Шикльгрубер,
єврейки за походженням
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2012
Цей світ абсурду, як театр зла –
Безглуздо роздаються в ньому ролі.
Безчестя не змивається смола
Із людства перевернутої долі.
Собі ми не належимо, бо хтось,
Жорстокою могутньою рукою
Нам видає безвиграшні лото,
І робить нас безликою юрбою.
Закручують, як гвинтики, людей
В огидний механізм чужих пороків.
Невже ми лиш раби дурних ідей,
Невже не здатні на правдиві кроки?
Валюта й влада з присмаком гріха
Виковує рабів-маріонеток,
Де смерть – лише статистика суха,
«Добро» й «Любов» – то назви статуеток.
Та людству посміхається петля,
Таємний браконьєр вполює рибу,
Гарпун летить стрілою з корабля,
Чергову наближаючи загибель.
Допоки світом правлять папірці
І хтось трима в руках твою свідомість,
Життя твоє – лиш ніша в гаманці,
А страх - слизька дорога в невідомість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
Хоч будь закоренілим ти лінивцем,
Чи вправним роботягою в цеху,
Питання про "навіщо народився"?
Постане на життєвому шляху.
"Не раз себе підловлював на думці,
Чому я топчу землю до цих пір -
Можливо ви "охрестите" безумцем?..
Не вийде з мене Кафка чи Шекспір,
Хронічна ж-бо хвороба - графоманство,
А давній егоїзм - і поготів..
Не вийде з мене "бомж", не вийде й панство,
Лежати на Сейшелах би хотів,
Щоб маври з опахалами чорняві
Робили невеличкий вітерець,
Мулатка щоби пестила, смаглява,
Омари в клярі, зверху ще чебрець."
"Та годі, вередливий ти поганцю", -
Хтось з натовпу жбурне напереріз, -
"Ти з фрезером кружляв би краще в танці, -
На землю з неба, мрійнику, вже злізь!
То був би з тебе толк, заморський Грицю,
Розводить філософію життя...
Закинь її далеко на полицю,
Сховай разом із нею це ниття,
Країні зараз треба "піонєри",
Щоб жваво виробництво підіймать,
Ті ж атомники, й, звісно, комбайнери,
А ти шо, в біса, кажеш , курча мать?"
Я ствердно похитаю головою,
Та тишком прошепочу сам собі:
"Пацан, є шанси стати "рок-звіздою" ",
Нелегко хай розкоченій губі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012
Я так довго ішов навпростець,
Дув в лице мені вітер,
І нарешті побачив кінець,
Не простий лиш, а світу.
Ще здаля помахав мені він
Неохоче рукою.
Дрижаки викликає в колін,
А мене – заспокоїв.
Та мій спокій, скоріше за все,
Хулігана збентежив,
Зупинився «Кінець..» на шосе,
Мов повержена вежа.
«Ти чому не дрижиш від страху?» -
Запитав мене грізний.
«Бачив біди вже, пане брехун,
За життя своє різні,
Бачив справжні страждання, тяжкі,
Коли корчились люди ,
А твої аргументи хиткі,
Не боюсь я паскуди!»
Побілів тут бідняга і зник,
(Стало соромно певно),
Мов маленький згорілий сірник,
Марновірства син древній.
Я всміхнувся і далі пішов,
І наспівував пісню…
Тихий спокій і щира любов –
То мій захист залізний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012
Куплет 1:
Здається часом світ наш лиш пустою грою слів,
В мої відкриті вікна заглядають люди злі,
Добро пшениці зернами дбайливо я садив,
Та душі, вкриті тернами, вже не сприймають див.
***
Приспів:
Далеко десь за небокраєм лишив я свою весну
Докупи знов себе збираю, й знов вночі немає сну,
Чи пустота в мені живе, чи я живу у пустоті,
Чи світобачення криве у ненаписанім листі….
****
Куплет 2:
Думками довго плавав неспокійний інтерес,
Не клеїлись до купи… Бо питання без адрес,
Та ось прийшов до мене той, що відповідь беріг,
Сказав він, безіменний, тихо сівши на поріг:
Куплет 3:
«Стривай-но, хлопцю, годі…зрозумій одну лиш річ,
Не зміниться погода, бо на протязі сторіч
Однакову картину на віку я бачить міг -
Тобі плюють у спину на шляху твоїх доріг.»
***
Приспів
***
Куплет 4:
Та трішки почекаю, може хтось, ще не німий,
Присяде тихо скраю, скаже: «Як душі, самій?»
Я щиро посміхнуся, ми просидимо всю ніч,
Як добре, коли друзі йдуть з тобою пліч-о-пліч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2012
На гузно стрінги натягну,
У груди я накладу вати,
І ціль поставлю головну –
Вночі відправлюсь бл..дувати.
За макіяжем уст та вій
Дивлюся я цілодобово,
Я генерал нічних повій,
І стати в стрій завжди готова.
«Опасна служба и трудна»,
Багато скрізь мєнтов поганих,
Та ціль свята і головна, -
Прямі обов’язки путани.
На морді захисний окрас –
Яскраві тіні та помада.
Хто справу з нами мав хоч раз,
Той знає справжній смак принади.
Пильнуй, не втрать лиш голови,
Бо небезпечне військо "Бл..ді",
А клич наш - суто бойовий:
"Є..емо ангелів і гадів!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
Не уявляю років в сорок
Себе примірним сім’янином
Я стану твердим, наче корок,
Що закупорюють ним вина.
Не буде того хулігана,
Який рвав струни на гітарі,
Який отримував догани
За те, що «сємки» їв на парі.
Не стане того гітариста,
Що шибки змушував дрижати…
Де «PUNKS NOT DEAD!», де «FUCK THE SYSTEM!»??
Не буде того вже пірата..
Мішок проблем нових на плечі -
Ти відцвіла, прищава юність,
Робота, жінка і малеча
Вже незабаром загарпунять.
P.S.
Та всім негодам плюну в спину,
Ви дідусі вже духом в сорок?
Я, постаріла хоч, - дитина!
В порохівницях є ще порох!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
Наче хтось напустив в мою душу іржі,
Кислотою чимдуж роз'ятрив її струни -
Я невільником втрапив у соцмережі,
Осушивши солодкий з отрутою трунок.
На руках і ногах я не маю оков,
Та міцніш, ніж кайданами, воля закута,
І у жилах скипає розбурхана кров
Лиш, коли інтернет мене вабить у пута.
Добровільно в заточення йду без питань,
Не пручаючись..... - наче приречений смертник,
Бо вже коренів безліч в мені проростань
Від "ВКонтактє" й "Facebook"-а - слащаво-славетних.
Чи довічно, мов кролик, вклонятися їм,
Лжепророкам сучасним, що манять в тенета?
Хто кого? - Може ви мене, я вас мо' з'їм?
Апетити ростуть-бо в очах інтернету!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
Між роками торосів, і відстаней хвиль,
Паралелей у сітці та меридіанів,
В непогоду та шторм, у безвітряний штиль
Свою службу несуть кораблів капітани.
Пілігрими морів йдуть крізь витівки миль,
Злих стихій без страху скрізь долають капкани.
Їх хребет – то чугунний баластний фальшкіль,
А пробоїни – їхні відкриті то рани.
Хоч напруження часто сягало вершин,
Та міцні, наче сталь, і незламні, мов грати,
Бо паломники хвиль вони – всі як один,
Хоч для інших ті хвилі страшніші за катів.
Та кому, як не їм, поміж часу лавин
Ностальгії пориви в душі краще знати,
Коли в грудях болить, калатає, мов дзвін,
Як вертаєшся з плавання в рідні пенати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
Маяковський насправді ж то був козаком -
Не затятим борцем комунізму.
Без шаблюки потужним словесним рядком
Він неправди долав катаклізми.
То був погляд борця, що іскрився з-під брів,
Так уміли свердлить лиш козаки!
Навпростець він ішов, навпростець говорив,
Ворогів відбивавши атаки.
Кожне слово в устах набувало ваги,
Скреготало відлунням у серці,
Сколихнувши обидва душі береги
Ненаситною повінню герців.
Він по собі лишив цілі орди творінь
І не канув безслідно у Лету,
А пустив свої корені вглиб поколінь, -
Не вмирають-бо справжні поети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
Зразковим був хлопчиком,
школа
з відзнакою,
і слухався
матінку
й тата,
Та з успіхом
в душу
людині
накакаю,
як буде
мене
діставати!
****
Слухняного хлопця
не бив
добрий тато, -
не вибив
тому
з мене
дурість,
Зі злості
я так можу
в душу
н_а_с_р_а_т_и, -
за рік
не н_а_с_р_у_т_ь
стільки
курі!
****
Та будь ти хоч сповнений
благочестивості
старець
чи щирий будь
пастор, -
Все ж не оминеш ти
святої
можливості
в душу
людині
накласти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2012
Таємна є володарка тіней,
Прихильний до якої сам Танатос,
Думок змогла холодність поєднати
І палкість почуттів, мов Гіменей,
Що в шлюбі молодих єдна подружжя,
І смолоскипа полум’ям потужним
Овсітлює їм шлях життя з лілей.
Нещадна смерть і віддана любов,
Мов пара, закружляли хвацько в танці,
Як пристрасні нестримані коханці,
Холодна і гаряча злилась кров.
Така вона – таємна і сумна,
Відтінків тьмяних вічна королівна,
Закохана й водночас малоспівна,
Мов келих недопитого вина.
То ж що робить? Тікати стрімголов,
Чи лишитися з нею вже довічно?
Як кінчиться це – добре чи трагічно?
Питання всі до дівчини DeathLove.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2012
Немов в Маяковського,
радіомачтою
мій темперамент
"топорщиться"!
Хай заздрять
і бігають пачками
дами,
бо в їхніх обранців
він морщиться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Погас, мов шлак протуберанців
Поміж розжарених шарів
Пекельних сонячних субстанцій,
Вогонь в очах, що ледь жеврів.
Вітрами, що з пустель арктичних,
Людська холодність обдува
Душі відкритої величність,
Мов храм гріховників паства.
Презирство, злобні пересуди,
Тваринна сутність хижаків,
На кого схожі стали люди?
На купу черствих слимаків.
Душа – не шмат сільського масла,
Що в прохолодному льоху,
Подбай, аби вона не згасла
В тяжку годину і лиху!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Відрадно, коли усмішку тобі
Дарує випадковий перехожий,
Самотню, але щиру... у юрбі,
На зграю диких звірів дивно схожій.
Крізь шквали цегляних пісних облич
Пробивсь промінчик теплого ще сонця,
Мов кинутий зухвало виклик, клич
На противагу тіні охоронцям.
То ж звідки стільки злості у очах,
І зціпленість зубів?.. тремтять щелепи..
Як вогник у душі твоїй зачах -
Ти втрапив у найприкрішу халепу.
Хоч усмішка нікчемна в самоті,
Та, сяючи душею нароспашку,
Вона в своїй дитячій простоті
Дарує іншим крила, мов у пташки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
1 куплет
В темряві мерехтить полум’ям від свічі,
Спалахне лиш на мить, твоє світле життя,
Пролетить, мов стріла, згубиться уночі,
Зблисне в хмарах грози і піде в забуття
Приспів
Ангели, стривайте, ангели, чому лишаєте мене в безодні?
Сиплеться душа уламками, поглине прірва там її голодна.
2 куплет
Груди мужньо розправ, встань з колін, підіймись,
І збери в кулаки волю всю для ривка,
Підіймешся на пік, не дивись тільки вниз,
Хоч здолати себе – справа то нелегка.
Приспів
Ангели зійдуть в цей час з небес, і з їхніх уст ти вчуєш дивну пісню,
Пульс життя твій в грудях знов воскрес, від щастя битись серцю стане тісно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2012
Кохайте лиш негідників, дівчата,
Не зв"язуйтеся краще з простаками.
Негідників не важко покохати,
Ловіть міраж в просторах Атаками.
Сміливо дайте серце в руки ката,
Вухами спрагло пийте красномовство,
На вовка йдуть покірливо ягнята,
Романтика запахла звіроловством.
Не слухайте з упертістю поради,
Стрибайте в вир солодкої омани,
Де вами будуть ноги витирати,
Ви ж любите це, мовби наркомани.
Так тягне недосяжність вас магнітом,
Доступність нецікава і банальна,
Продовжуйте негідників любити,
Вони ж бо неповторні, унікальні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012
Ти за мову мою не чіпляйся до мене,
Бо просякнута кров’ю наскрізь.
Можеш «проти» свої розгорнути знамена,
Але в душу, іудо, не лізь.
Мов Ісус на Голгофу с хрестом на раменах,
Йшов віками народ під ярмом,
Та піднявся з колін і воскрес він, стражденний,
І озброївся рідним письмом.
Але ось закружляли над небом, вже вільним,
Кровожерні голодні круки,
І вистежують жертву невпинно і пильно,
Мов вродливе дівча парубки.
Тої ж миті готові рвонутись до плоті, -
Лише слабкість свою покажи.
Нагло зиркають птахи у хижім польоті.
Дзьоб міцний, мов хірурга зажим.
Вам не місце, круки, над моїми синами
Вже не довго лишилося вам,
Там не вкриється буйність голів полинами,
Де вклоняються рідним словам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374532
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 31.10.2012
Навішо узи гіменея?
Є інтернетний флірт!
Залиште шлюб собі в трофеях -
Вирішує все вірт.
Стриптиз смачний перед екраном,
Округлість пишних форм
Поволі робить наркоманом,
П’янить, мов хлороформ.
Давно нема середньовіччя
І величі фортець.
В бою втрачали передпліччя
Заради дам сердець.
Змінила хатня обстановка
Епічність почуттів,
Зніми штани лиш і джинсовку,
Й білизну поготів.
Мов давні греки, культом тіла
Ми захопились знов,
Гріхи пізнать давно кортіло,
Та як пізнать любов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2012
Порожнеча наповнила простір душі,
І дірки виїдає в мені зсередини,
Відчуваю, як в грудях періщать дощі,
Де здіймався палац – залишились руїни.
І лиш кава на мить подарує тепло,
Я не сам – ми в обнімку удвох з самотою,
На друзки вже розбите не склеїти скло.
Звабний присмак життя просякнувсь гіркотою.
-Як там серце?
- Всього лиш плющем поросло.
Похилилися долі розпатлані віти -
То зів’яла верба…і зламалось крило,
Вже підбитому птаху увись не злетіти.
Як знайти для душі той омріяний рай,
Де серця огортає тепло ендорфінів,
Де вирує любові рясний водограй,
І усміхнене світло не бачило тіні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012
Якщо раптом життя остогидло,
Попереду нема перспектив,
І майбутнє липке, мов повидло, -
Не вдавайсь до швидких коректив.
Відпочинь перед бурею злетів,
Час зведе плями зла нанівець,
Твого успіху гострі багнети
Перетнуть неприступність фортець.
У очах доки тліє ще вогник,
Доти п’єса твоя має жить,
І душі буйногруді корогви
Мають дихать в тобі кожну мить.
І тому, приміряючи відчай,
Мов дешевий китайський піджак,
Знай – він душу шкребтиме лиш вічно,
Як небажаний в стаді чужак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2012
Написати б вірша, щоби міцно торкав він
Збайдужілу іржавість струни,
Наче скальпелем, повний рішучості, раввін,
Обрізаючи всім пі**ни…
Щодо рівня цензури, без сумніву, - лідер,
Бездоганний мистецтва рубін,
Лиш посмій свою критику висловить, пі**р –
І вкоротить життя карабін.
Новий вірш мій серйозність пройматиме щира,
Скільки блазня тягтиму тягар?
Заливатимуть в ньому страждання й зневіра,
Наче вилив душі - пісуар.
Не розтоплять лишень псевдопереживання
Псевдощирістю кригу сердець,
Ваших штучних емоцій пусті коливання
Дуже швидко захопить пи*****.
P.S. Даруйте за низький рівень моралі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012
Мов ходи чорно-білими шахами,
Ми відносини квапили здуру.
Розлетілися клятви всі птахами,
Ласим блиском твого манікюру.
І вдихаючи спраглими ніздрями
Аромати солодкі омани,
Ти впивалася гострими вістрями
В мою гендерність звабного стану.
Не страждали романтики прозою, -
В самій суті статевих досліджень
Досягали ми успіху дозами
в хтивих позах мізкових розріджень.
Лиш душі з прохолодою айсбергів
Не торкнеться колишня відлига.
Передбачливий Фрейд, що із Фрайбергу**
Вже давно присвятив тобі книгу.
* - на написання вірша надихнув вірш
Віктора Банара "Досліди"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370490
** - місце народження Зігмунда Фрейда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012
Ламає тіло тітка Нежить
І настрій відбирає знов,
Вже вкотре організм бентежить,
Мов мозок купка злих розмов.
Скувавши горло у кайдани,
Заклала ніс, взяла в полон,
Скупим безжалісним тираном
Посіла свій жаданий трон,
Нагнала вмить температуру.
Чоло покрив пекельний жар.
Терпіти скільки диктатуру,
Що душу кидає в Тартар?
«За що відпущено ці муки?» -
До мовчазних звернусь небес -
Немов горгонові гадюки**,
Пуска лиш блискавки Зевес.
Та знаю я рецепт узвару,
Не чародій, не маг нехай,
Потворі тій сувору кару -
З лимоном й медом зроблю чай.
*Тартар - у давньогрецькій міфології -
найглибша безодня, а також її божественна
персоніфікація, що знаходиться під Аїдом,
в надрах Землі, куди після Зевс скинув титанів
**Медуза Горгона - найбільш відома з сестер
горгон, чудовисько з жіночим обличчям і
зміями замість волосся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2012
Численні помахи скакалки
Мене до цілі наближали.
Я мріяв сильним стати змалку,
Та мрій одних було замало.
Легені рвуть залізні пута,
Напнулись груди, як вітрила.
Приймаю спорт, немов отруту,
І розпрямляю вільно крила.
Пливу стрімкою течією,
Лечу по небу гордим птахом,
Лункою піснею Орфея
Здіймаюсь вище з кожним змахом.
Здолать рекорди і вершини,
Пройти крізь біль випробування,
Пробитись листям конюшини
Асфальту крізь нашарування.
Солодке тіла оніміння,
В гомілках стомленість приємна, -
Сьогодні я боровся з лінню,
І вірю все ж, що не даремно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2012
Малюк, що іграшці радіє,
Як спраглий кінь ковтку води,
Не має бруду в світлих мріях, -
Мов стиглий плід без гіркоти.
Проста і непідробна щирість,
Фонтаном б’є з його очей,
І відліта в далекий вирій
Зі швидкоплинністю ночей.
Скажи, дорослий – в чому виграш
Тісного натовпу років?
Лиш хижий він, мов погляд тигра,
Мов чорна зграя злих круків.
Не всім-бо досвід йде на користь,
І мудрість мозок огорта.
Шануєш людяність і совість,-
Не вкриє душу мерзлота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2012
Блукає між примарними тенетами
Мій мозок, мов загублений солдат.
Чи атомники можуть буть поетами?
Вірші чи прибутковий мегават?
Душа кричить: «Ти дурень! Йди в поезію,
Таких знайти ще треба серед нас!
А ти на мозок сиплеш, мов магнезію*,
Знання оті, що згублять твій Парнас*.
Тобі, як самородку, юний друже мій,
Всміхнувсь золотокудрий Аполон*,
Оточений скрізь відданими музами.
Цей шанс бува один лиш на мільйон.
Із флейтою в руках, вінком заквітчана,
З сувоєм, що вкриває стрункість ніг,
До тебе Еутерпа* йде у відчаї,
З надією ступа на твій поріг.»
Озвавсь здоровий глузд: «Стривай-но, братику,
А як же п’ятирічне навчання?
Кар’єру інженера проміняти тут
На вірші хочеш? Що за маячня?
Престижна спеціальність нині - атомник,
Де платять копійчину чималу,
Зректись ілюзій раджу я удаваних,
Поетом втрапиш в злиднів кабалу.»
Горить в сумлінні з дивною затятістю
Між глуздом і душею боротьба.
Залишив би суперників я з радістю,
Та став для них подобою раба.
*Магнезія — білий порошок або розчин, що представляє собою сіль магнію й призначений для підсушування рук і, як наслідок, збільшення надійності хвата (наприклад, в скелелазінні).
* Парна́с— гірський масив у середній частині Греції на північ від Коринфської затоки. За міфами, одне з місць перебування Аполлона та муз, святилище поезії. У переносному значенні Парнас — світ поезії.
*Аполон - бог, якого, як правило, супроводжують музи, він має прізвисько Мусагет, тобто «водій муз».
*Еуте́рпа — одна з 9 муз, дочка Зевса та Мнемосіни; покровителька ліричної поезії. Зображували її молодою жінкою з вінком квітів та сувоєм біля ніг. Евтерпа — винахідниця флейти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2012
Ланцюг випробувань, немов клубок з акторських ролей,
Не кожному під силу показати майстер-клас.
Наповнилися п’єси бутафорією долі,
Слова під мішурою, але вчинки - без прикрас.
До зір миттєві злети супроводжують падіння,
Успішно розпочавши, не завжди сягнеш вершин,
Хтось втілить у життя , а хтось лиш марить в сновидіннях,
Здолає океани, чи не скорить і аршин.
Відміряв сім разів? Та цього може бути мало,
На п’яти наступає час поразок і невдач, -
Життю ніколи в очі не дивися ти зухвало.
Герой сьогодні, завтра - лиш безславний споглядач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368870
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2012
Розсікаєш, як павич, поважною супер-ходою.
Набубнявіли, наче бруньки, повні гнилі, «понти»,
І гординя твоєю задертою ввись бородою
Розтинає повітря густі атмосферні фронти.
Повсякчас нецензурщина ллється з паскудного рота,
Як замулений щедро багном повноводий струмок,
Недостойних і «нижчих» людей лише бачиш навпроти,
Та запалений мозок твій сповнений ницих думок.
Самовпевнено зиркнувши злими, мов звірі, очима
І розправивши крила, як півень, зобразив орла.
Боягузтво і підлість, неначе рюкзак, за плечима.
Хвору душу в полон затягнула гріхів кабала.
Та чи бачив життя твій нахабний розбещений погляд?
Але з часом все ж досвід гіркий тебе спустить з небес.
І обмежений хтивістю зарозумілий світогляд
Дуже швидко нарве, мов задавнений гнійний абсцес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2012
Минулої ночі маленьке відбулося диво,
Для більшості хоч не в новинку подібні дива,
Та саме тоді мені випало стати щасливим,
В житті-бо не часто подібне зі мною бува.
Десь в царстві могутніх планет і далеких галактик
Нова засвітилася зірка - як сонце, ясна,
Малесенький, наче піщинка, матерії клаптик,
У Всесвіті - мовби краплинка у діжці вина.
Та радість шумить, наче буйна некошена нива,
І колосом стиглим зростає маленьке життя,
А груди мої розрива щось нове, особливе
І сповнене чимось незвіданим серцебиття.
Упертим наїзником вдаль швидко рветься годинник,
Мов коней, вперед підганя білогриві роки,
Незчуюсь, коли підросте мій рідненький племінник,
Промовивши «дядя», торкнеться моєї руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2012
Не стримать хворобливий давній потяг,
Поезії віддавши купу жертв,
Душа твоя потрапила під протяг,
І фальші дозу взяла на десерт.
Віршів ріка бурхлива не стихає,
«Даєш новий стаханівський рекорд?!»
Таланту ні кінця нема, ні краю.
Мистецтво перетворюється в спорт.
Скупе жадання слави та уваги,
Волаюча бездарність їсть рядки,
Майстерність не лишилася зневаги,
Виходять дивні «перли» з-під руки.
Навіщо сліпо тішитись думками,
Стрибаючи у вир пустих оман,
Себе ж дурити довгими роками?
Поет? – Ні, пересічний графоман!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2012
Сміливо ламати кордони найменшого вето,
Приймати як забавки їх на шляху до мети,
Самому складати життя неповторне лібрето,
Розкрити себе до кінця для нових перспектив.
Розправити в напрямку вітру потужне вітрило,
Без страху зламати його під напором стихій,
Або обпалити, дійшовши до мрії, всі крила,
Мов юний Ікар, що всміхався лиш долі лихій.
Мов Зевс всемогутній, що батька підступного скинув,
Прибрать перешкоди, скоривши свій власний Олімп,
Радіти, неначе дитина, хвилинам щасливим,
Надією бути для когось, не мірявши німб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2012
Немов їдким пекучим ацетоном,
Гарячу кров згорта у грудях щем.
Зламалися у серці камертони,
Бездушність огорта рясним дощем.
Жбурнули, як сміття, старий непотріб,
Насмішки вслід гіркий лишили смак.
Шукаєш навкруги надію вкотре,
Тепла маленький вогник у очах.
Химери сновигають, сірі тіні,
Та рідко зловиш погляд, що наскрізь
Турботою проймає, розумінням,
Не зиркає, неначе хижа рись.
Знедолена душа не розуміє,
Потрапивши в байдужості полон,
Чому сімейний затишок – то мрія,
І чом її життя - кошмарний сон?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2012
Той ранок був на всі не схожий, -
Сплелися в танці сонце й дощ,
Як випадковий перехожий,
Милуюсь дзеркалами площ.
Тепло проміння й прохолода,
Блакиті скатерть й хмар шматок.
Антициклон і непогода -
Коктейлю пристрасний ковток.
Ще сплять околицями міста
В обіймах лагідного сну,
А я цей ранок, мов намисто,
В душі хустинку загорнув.
Усе ж дійшла кінця вистава.
Хоч то була коротка мить -
Дощу тремтіння золотаве
І досі в грудях майорить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2012
В моєму серці вибухівка,
З годинниковим механізмом.
Ніхто не зна, коли спрацює бомба.
Лютує правляча верхівка,
Вожді чекають катаклізмів,
Тікає люд, утворюючи тромби.
Таким напруженим затишшя
Лиш перед бурею буває,
Коли лякає щонайменший порух.
Хоч обережні та неспішні…
Та ключ не маємо до таєн ,
Сховався він в підземних коридорах.
За все своя чека розплата,
Чи півжиття віддать, чи душу
Сягнувши до омріяної суті?
Навіщо жадібно шукати
У всьому сенс, неначе сушу,
Життям, мов морем, будучи прикутим?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365615
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2012
Я прокидатись звичку маю рано,
В окрузі всіх буджу своїм сопрано,
А потім контральто мій і тенор
Сусідам лобові здувають вени.
Опісля в хід іде моя гітара,
Вілуння чутно струн за півгектара.
Нехай спочине вітчизняний «Промінь»* -
Чекає рок-хітів потужна повінь.
Ремонту хати скромні мої спроби
Чомусь сусідам геть не до вподоби,
Бо мій потужний чудо-перфоратор -
Бурхливих суперечок детонатор.
Коли відчув я помсти вірогідність,
Піти в підпілля гостра необхідність
В районну потягла бібліотеку -
Перечитав з Платона до Сенеки.
Клюють клейонку вже голодні кури,
А я в садку цитую Епікура.
Лишив у запустінні господарство,
Проте пофілософствувать я майстер.
* - радіо "Промінь"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365096
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.09.2012
Вже чималий кілометраж
Лишився мріяти позаду.
Налився барвами пейзаж,
Мов стигле гроно винограду.
Тікає сонця теплий диск
За горизонту барикади,
В очах лиша прощальний блиск.
Мрійливі пісні шлють цикади.
Поволі вечір з’їла ніч
І прохолоду розстелила,
Розмивши погляд навсібіч
Зірковим клаптем небосхилу.
Приємна стомленість в ногах,
Що подолали перешкоду.
Здолати простір, час і шлях -
Немає ліпше насолоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2012
Відбитками на дзеркалі дахів
Душа моя застигла у польоті.
Мов зграя в вись спрямованих птахів,
У сонячній яскравій позолоті.
Ніхто спинить не в силах той порив,
Що пострілом пронісся блискавичним,
Тепла багрянцем жили напоїв,
Свій вектор спрямувавши по дотичній.
Десь там зомліле місто давить смог,
Проблеми колять мозок гострим вістрям,
Вкінці чека безславний епілог.
Зроби ковток хоч свіжого повітря.
Таким здається крихітно малим
Людський похмурий світ, що повен злості,
Коли над еліпсоїдом земним
На крилах вітру розтинаєш простір…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2012
Обіцянку якщо готовий
Ти стримать без вагань, -
З повагою «людина слова»
Скажу без коливань.
Не жаль мені й мішка довіри.
В тяжкий для тебе час
Нехай хоч вилізу зі шкіри –
Твій щит я і Парнас.
Якщо ж уміло можеш в тиждень
Сім п’ятниць запихнуть,
Малюєш гори дивовижні, -
Чекай лише на кнут.
Відвернуться від тебе швидко
Усі товариші,
З такими мати справу – бридко,
Й пускати вглиб душі.
Слова кидаючи на вітер,
Пізнаєш, балакун,
Всю гіркоту пустих цих літер.
Ти раб, а не трибун.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012
Ідуть за поколінням покоління -
Ніхто не озирнувся ще з людей.
Прискорює швидке гріхопадіння
Підступний наш спокусник Асмодей.
Скупий Мамон жадає скрізь наживи,
В нутро старанно гроші напиха,
Не шкода Сатані для тебе гніву,
Тому на полі битви лиш труха.
В крові Левіафан лишає заздрість,
За чаркою стрічає Вельзевул,
Ще півбіди Люципера пихатість, -
Бо ледар Бельфегор стоїть впритул.
Гріхів низьких не плутай насолоду
Зі звуками церковних літургій -
Ріка розпусти доти повновода,
Поки мовчить розплати Везувій.
7 демонів уособлюють людські гріхи:
Асмодей - хтивість (розпуста);
Мамон - скупість;
Сатана - гнів;
Левіафан - заздрість;
Вельзевул - обжерливість (пияцтво);
Люципер - зарозумілість (гордість);
Бельфегор - ледарство (лінь).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2012
Пиши важливих справ товстезні списки, -
Сюжети пишні втопляться у склянці,
Залишаться лиш мрій скупі відблиски.
Життя тебе закрутить спритно в танці
Плануй десятки зустрічей, стратегій
І з ким сягнеш висот свого Амура, -
Та, всупереч всьому, вінок елегій
Плете тобі буденність зла й похмура.
Чому б здоровий глузд не зневажати,
Коли реальність вносить гіркий присмак,
П’янких ілюзій пити аромати
В світах, що не торкається їх присмерк?
Та кинутий навколо себе погляд,
Позбавлений наївності, уважний
Покаже справжню суть того, хто поряд.
В життя лиш хаос вносить легковажність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2012
То був звичайний день, опісля пари,
Я рушив в бік південного крила.
Затерплих ніг по сходинках удари –
Дорога та до виходу вела.
За мною зачинились тихо двері,
Позаду себе глянув я на мить,
І погляд мій упав на лист паперу:
«Якась об’ява там, мабуть, висить».
Звідтіль мені всміхалося обличчя
Щасливого, на диво, дідуся,
І датами з минулого сторіччя
Об’ява щедро вкрита була вся.
В історію життя пірнув глибоко
Старенького того викладача,
Спинявся на міцях поодиноких:
«Чим жив, де був, коли, з чого почав».
Був родом із села моряк військовий,
Закінчив школу, згодом - вже курсант,
Тривала служба і підводний човен,
Звання військове - старший капітан.
Брав учать, і не раз, в морських походах,
По звільненню пішов викладачем.
Та душу слабо гріли нагороди , -
Був справжнього життя лиш шукачем.
Лещатами немов затисли серце -
Ще вчора славним був душі шатер.
Не світяться очей палкі озерця.
«Родився, викладав, служив, помер.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2012
З’їдають тихо очі транспаранти,
Примарами обклеєно білборди.
Довір’я вже розбите на квадранти.
Вирішуються долі, мов кросворди.
Ілюзія влізає вперто в душу,
Змією хитро гріється на серці,
І приспану свідомість міцно душить.
Брехня вганяє в мозок кілогерци.
Цікаво, справді, жити, безперечно, --
Не плутати обов’язки з правами,
Обіцянки жувати, наче гречку.
Тріщать кишені щедрими словами.
Багатообіцяючі вершини
Здіймаються ораторським талантом,
Лягають, мов бальзам, на хворі спини,
Чіпляються коріннями айланту.
Вулкан гарячих пристрастей стихає,
Зніми з очей оманливу завісу, --
Засохли слів оазиси безкраї,
І зникли вмить десерти тирамісу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2012
Старі сороки скрекотали,
Скорившись сну, солодко спали.
Симфонії свої співали
Самотні солов’ї… Світало...
Синички скрізь собі сідали,
Сумна симфонія і скали…
Судоми суть стирають справи,
Скуштую солодощі, страви.
Сумнівні спомини, страждання
Слизькими стали сподівання,
Складаю суєту у складки,
Стаю в страшну зі страхом схватку.
Спалило сірість сонце світлом,
Сичів скорило спритно, сліпо.
Сферичним сітчастим склепінням
Спираються суворі стіни.
Створити статую, скульптуру,
Спростить суху, складну структуру,
Спинить стривожену секунду,
Сказать слова скупі і скудні.
Сивіє серце… сніжні скроні,
Сторінки скінчуються скромно,
Скорив, стоптав свою стежину,
Стріляє старість стрімко в спину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2012
Скрипіли в дверцях жалібно завіси…
Стояли, наче стражі, героїчно
Сто років вже, ще прадід їх повісив
Служили справно, та, на жаль, не вічно .
Сказала якось татові матуся:
«Сергію, ти полагодив би двері
Сльоза біжить вночі - ввесь час боюся,
Скриплять завіси, мов страшні химери.
Скоріше їх полагодь, чоловіче,
Старання прояви хоч трішки й мужність,
Страшні картинки лізуть знов у вічі…
Стомилась бачить я твою байдужість.
Сокиру взяв зі злості сивий батько,
Свинець обличчя вмить змінив румя’нець,
Старі дверцята вирубавши хвацько,
Соснові дошки вирвав, мов троянець.
Стояли незабаром вже новенькі,
Сколочені руками батька, дверці.
Свіженькі в них завіси і рівненькі.
Світились очі мами, мов озерця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2012
Ти пишеш власноруч скрижалі долі,
І впевнено захоплюєш плацдарм.
Чи легко буть господарем престолу,
Не втративши при цьому звичний шарм?
Народ своїм шляхом зібрався вести.
На камені, немов гучний пророк,
Старанно вибив заповідей тексти.
До мрії опинившись лиш за крок.
Снарядами заряджені гармати,
Запущено військову круговерть.
Життя подарував своїм догматам, -
Натомість серед люду сієш смерть.
Недовгий вік відпущено тирану,
Чекають вбивцю плаха і кайдани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2012
Тремтить червоно-жовтим падолистом,
Пробуджена зі сну, красуня осінь,
Замріяно-розпатлана, барвиста,
Мов дівчина, звабливо-жовтокоса.
У вікна заглядає, як примара,
Лишає по собі холодну просинь,
Впускає в настрій суму товсті хмари,
Що вчора ще співав дзвінкоголосо.
Ковток тепла прощально-життєдайний, -
Миттєвий подих бабиного літа
Для дум лишає простори безкрайні,
Пускає павутиння оксамити.
Ковтками вересневого повітря
Пори нової поглинаю чари,
Очима барв вбираючи палітру
В душі напівпусті резервуари.
Шукаю спокій в листя шарудінні,
Що в серці занотується пластами.
І слабкістю наповнене проміння
Востаннє п’ю я спраглими вустами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2012
Отак і живемо…
Життя, - як ескімо, --
Солодке, а кому і зводить зуби,
М’яке, чи шкарубке надміру й грубе,
Немов в руках кермо.
Невдалий поворот –
Розбитий вщент капот.
Втрачаєш керування і свідомість,
І, як на зло, товариш твій натомість
Досяг значних висот.
Ти руки опустив.
Немов локомотив,
Що з колії зійшов для всіх зненацька,
Втікла від тебе хвацькість та юнацька, -
У грудях негатив.
Немов слизька змія,
З’їдає власне «Я»
Лукава й хтива тітонька Безвихідь,
Лишає животіти в царстві тихім
Господарка твоя.
Вбиватися не час –
Вогонь життя не згас!
Куди твоя поділася завзятість?
Тебе давно, хоробрий і крилатий,
Чекає твій пегас!
Отож сідай в сідло!
Пришвидшує галоп
Твій кінь безстрашний і на все готовий,
Лиш сумнівів і страху скинь окови -
Й сягнеш своїх «європ»!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2012
Замазане, запльоване,
В журнал не занотоване,
Нечесане й неголене
Запилене ім’я.
Потертого, кривавого,
Відвертого, слинявого,
Шкідливого, лукавого
З кишені вийму я.
Масна, зухвала посмішка,
Знайомих майже півмішка.
Набита стравами кишка,
Кар'єрна течія.
Убогого, відсталого
З очима вглиб запалими,
Голодного і спраглого
Жбурнули, мов сміття.
Чим гірше паперового,
Пом’ято-кольорового?
Чому не жаль нам кволого?
Сліпе серцебиття.
Без них - лише примари ми,
Життя затягне хмарами,
Для нас стають кошмарами
Могутні папірці.
Безхатченко...карбованця...
Грошей, немов шовковиці…
З душі тече сукровиця...
Байдужість у руці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2012
У грудях вже як тиждень з лишком поспіль
Шалено калатає ГЦН*.
Повільно опускаюся на постіль,
Долаючи здуття могутніх вен.
Вони, мов трубопроводи товстезні,
Торують нескінченну магістраль,
Як Всесвіту простори, довжелезну..
Мовчить душі нестримна пастораль.
Працюють в голові без перебоїв
Напружено панелі БЩУ**,
Готують організм мій до двобою
З вогнем кохання, що в мені не вщух.
Суцільний механізм – а не людина,
Сталевий і незламний, мов гвіздок,
Потужні руки-важелі зі спини,
І б’ється пульс, неначе молоток.
Симфонія Бетховена, як ліки,
Що терціями гріють хвору кров,
Свинцем стуляють зморені повіки,
Кладуть на серця рани товстий шов.
* - головний циркуляційний насос ядерного реактора
** - блок щита управління АЕС
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2012
Годину сповістять гучні куранти,
Що в грудях відіб’ють свій звичний бій.
Запилені відкрию фоліанти -
Душі багаторічний звіробій.
Листаю за сторінкою сторінку,
Життя перед очима майорить
Смугастою палітрою відтінків.
Несеться метеором кожна мить.
Умілий маляр-час фарбує скроні,
Так вправно припорошує, мов сніг.
А ми – раби, йому в жорсткім полоні
Покірно уклоняємось до ніг.
Та мрію я, поживши повноцінно,
Коли зів’яне буйство моїх трав,
Немов Сковорода, сказать нетлінно,
Що «світ мене ловив – та не впіймав».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2012
Доля нас звела, мов хуртовина,
Що зненацька місто накрива,
Й сніжною мітлою б’є у спину..
Чи з душі промовлені слова?
Віхола несеться, наче куля,
Без жалю будівлям рве дахи,
Так лукава доля й з нами втнула,
Перетнувши тісно нам шляхи.
Жадібно, шаленими ковтками
Пристрасть пила наша перша ніч,
Що немов би спала в нас роками,
Щоб зненацька взяти в параліч.
Хто сюжет придумав, та й навіщо?
П’єса наша рветься хутко вдаль..
Стій! Чому, мов зливою, періще
Мозок мій голодна, зла печаль?
Як відчути точно так і тонко?..
Здатен я побачити ту грань?
Наче невидимка в ополонку,
Я пірнув углиб поневірянь.
Хто зітре браваду поцілунків,
Пульс сповільнить гальмами часу?
Напоїв вуста солодким трунком, --
Серцю біль натомість принесу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2012
Потяг... Повно натовпу і бруду,
Серце в ритм зі стукотом колес
Б'ється барабаном в мої груди,
Мов могутній красень Геркулес...
Труться неспокійною юрбою
Мною ненаписані рядки.
Хвилями шаленого прибою
Мозок мій розбурхують думки.
В світлі ліхтарів, що на зупинках
В ніч турбують заспаних примар,
Сон малює привидів картинки,
Й ними щедро сповнює кошмар.
Вдаль повільно котиться свідомість,
Глибоко занурююсь в світи,
Де панує вічна невагомість,
Зло змінила легкість доброти.
І тому зникає вмить бажання
Знову прокидатися від сну.
Жадібно торкаю, мов востаннє,
Тиші зачаровану струну…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2012
Хоч "сімдесят" - ви, скажете, багато?
Я вже на "п"ять" цю цифру обігнав,
Вірші для когось - наче збройні лати,
Мені ж - клубок душі гучних октав.
Куди спішу, друкарська мов машинка?
За літо вже подвоїв свій запас, -
Віршовий, звісно. Бачите картинку? -
Аж дим іде - вірші пишу для вас.
Поезією мучаю безсоння,
Чи то воно мордує вже мене,
Мов жіночка закохана стороння?
Коли цей жах, скажіть мені, мине?
Потрапити б скоріш до рук Морфея,
В його обійми - той солодкий сон
У якості цікавого трофея, -
Поет посів укотре "сплячий трон"?
А поки не пускає спати муза, -
За ніч, можливо, збірку напишу,
Бо вдалий твір - мов шар, забитий в лузу,
Вклонюсь Його Величності Віршу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2012
Ти велике цабе, -
Всі медалі для тебе і лаври.
Вихваляють тебе,
Мов міфічного хлопця-кентавра.
Наче риба в воді,
Ти купаєшся жадібно в славі,
По твоїй бороді
Ллє вино, мов розжарена лава.
Вже давно по тобі
Сохнуть панночки «ВІ АЙ ПІ»-класу,
Мов шукачки скарбів,
І від світських левиць нема спасу.
Молодий хуліган,
Шалапут, ще й гульвіса, нероба,
Запальний інтриган,
Плюс до цього – зіркова хвороба.
Ось такі твої дні –
За «мажорним» живеш ти сюжетом.
Твої думки брудні
Поїдають тебе за бенкетом.
Марнувати життя –
Неважка і нехитра то справа,
В нормі серцебиття, -
Бо не знаєш – знайшли вже управу.
Посміхаєшся ти,
Та не бачиш – нависла вже хмара.
Тут не вдасться втікти –
Щедру з неба відпущено кару.
P.S.
(рядок спеціально для атеїстів-
«За тобою прийшла твоя кара»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2012
Безсоння не лишає й крихти спокою.
Беру, як завжди, ручку і папір, -
Мов з ями вибираюся глибокої,
Або, мов альпініст, спускаюсь з гір.
На ниві опиняюсь, житом всіяній,
Та дивні помічаю колоски, -
Осяяні думками скрізь і мріями,
Пощипують, торкаючись руки.
Питаю їх: "Що робить вас казковими?
Як тільки вас беру руками я, -
Думки стають мов росами ранковими,
Хапає мозок тепла течія."
У відповідь мовчання...лиш мелодія,
Тихенький спів по ниві прокотивсь.
Чарівна, незабутня та рапсодія,
Пройшовши полем, стрибнула у вись.
Не міг я розрізнить, про що співалося,
До вух лишень долинули слова:
"Ця нива - не бездушне сміттєзвалище,
Поезія-бо вічна і жива!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2012
Знову це відчуття, коли їхати маю я з дому.
В грудях камінь з’їдає слова і лишає думки.
Рік майбутній, як завжди, відірве від друзів, знайомих,
Скупо лиш подарує від спогадів присмак терпкий.
Ще два дні можу тішитись свіжістю цього повітря,
Як востаннє, з жагою напитись теплом рідних стін,
І ландшафтів знайомих вбирати яскраву палітру.
Ще два дні – й потяг швидко візьме свій шалений розгін.
В тім далекім краю манять пишні морські краєвиди,
Та ніщо не замінить безкрайності рідних степів –
Ця любов передалась від батька, а батьку - від діда,
Дух козацький в мені гомонить глибиною віків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012
Мозку не потрібні часті стреси,
Глибоко сумління запихніть,
Лінь – двигун постійного прогресу.
Стрибайте сміливо в її сіть.
Хто колись бував в її полоні, -
Певно, знає ( і не по чуткам) -
Вміщується мрія на долоні.
Щастя розпродали по квиткам.
Звісно, легше лиш спостерігати,
Як будують долі за вікном.
Сам себе ув”язнюєш за грати,
Душу напоївши щедро сном.
Тіло знову нудиться від ліні,
Що з в обійми лагідно бере,
Ось вам повноцінне покоління, -
Братство «В світ зачинених дверей».
Знов сьогодні будеш ти в онлайні,
Друзів перевіриш, за звичай.
Простори відкривши там безкрайні
Долі покладеш ти з часом край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2012
Ми - лиш маленькі гвинтики у Всесвіті,
Піщинки, що з"явилися на мить.
Нас тлін, мов вітер, може перекреслити
І в небутті навіки зачинить.
Балакати добряче ми навчилися
І тіло виставляти напоказ,
Та душі шкутильгають, мов на милицях.
За спиною - клумок банальних фраз.
А власне "его" тішить купа принципів, -
Це бачить той, що вдруге не воскрес??
Вдавати з себе звикли ми єпископів,
Та в пеклі нам не бачити небес!
Отож для втіх на світі ми з"явилися,
Щоб їсти один одного, мов хліб?
Чому ж і досі душі в нас на милицях?
О, краще б, Іісусе, ти осліп!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2012
Пограємо в мовчанку?
Кажуть люди,
Що вміти треба - так ще помовчать...
По справжньому...
Коли не треба слів -
За все говорять очі,
Мов вогні,
Що кожен раз запалює душа...
В них ти побачиш,
Неначе в дзеркалі, і спогади, й минуле,
Гарячий, наче ватра, і палкий,
Нестриманий торнадо почуттів,
Букет емоцій і жагу пригод,
А глибше - і наївність...так! - дитячу!
Але відвертість - найцінніший скарб!
Чи краще бути, скажеш ти, лукавим, -
В обличчя посміхатися привітно,
А в спину лиш зневажливо плювати?
Невже
Взаємного довір"я, сміху,
Що йде з душі,
Тобі не вистачить, аби заповнить душу
По самі вінця легкістю п"янкою?
В такому разі ти лише сухий
І шкарубкий, мов пень...
Навіщо
Тоді живеш і дихаєш повітрям?
Мов по інерції, щоб просто жити...
Тож люблю так -
Душевно помовчати "ні про що"
Ніщо мовчанки тої не замінить,
Вона немов ковток
Зеленого з жасмином чаю,
Терпким звабливим присмаком лишає
Тепло у грудях...
Сильне, незабутнє!
P.S. Вирішив поекспериментувати з білим віршем)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2012
Гламурні діви, вам дається слово!
Що скажете сьогодні ви нового?
Яку в життя обрали ви дорогу? -
Смішний калейдоскоп...
Гламурні "кіси", хто вас вивів в люди?
Якщо ще взагалі такі з вас будуть...
Не зачіски - химерні халабуди!
А мозок, мов сироп...
Вас вирвати б на місяць з модних клубів, -
То врізали б, напевне, дівки, дубу,
Поміж людей (для вас - "холопів грубих")
В гуртожиток-тюрму...
Двірничок би зробить з глямурних тіток,
Прожили б ви на їхній заробіток?
Погнула б спину купка злих сиріток!
Це вам не пляж в Криму...
Пізнати б вам гіркий життєвий присмак.
Проблеми вас лещатами не тисли,
Постійних "паті" не торкався присмерк...
Солодкий мармелад.
Це зараз ви - принцеси невмолимі,
Та вічно вам не бути молодими,
Проб"є і вам колись лиха година -
Скитання-променад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2012
Зламати як стереотип?
"Он, бачиш, той похмурий тип,
Що сумно закінчив?"
"Он недоделанный поэт,
Видал их много белый свет,
Таких не в бой, а в тыл!"
Як в ополонці, я кручусь
І знов дурню пишу якусь --
Нікому не здалась...
Прогайнував життя, як міг
І сам в труну "неслави" ліг.
"Он не поэт, а мразь!
Лишь плаха плачет по нему,
Не заслужил он и тюрьму,
Придворный скоморох!"
"Йому не бачити похвал,
В руках не втримати штурвал,
Нехай товче горох!"
Здорову критику люблю,
Це як підсрачник королю,
Що пихи переїв.
Тому запрошую сюди!
Залиште в коментах сліди
І трохи теплих слів (піндюлів).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2012
Не складу ніяк собі я ціну,
Знаю хоч, проте, заздалегідь,
Що глухій безвиході на зміну
Радісне безглуздя знов спішить.
Без вагань із легкістю пір’їни ,
Хоч життя гнітить ярмом тяжким,
Переправлю настрій на «відмінно»
Я миттєвим помахом руки.
Відступили злодії примарні –
Ціла купа болісних проблем.
В голові моїй вони безкарно
Нили неприємним мозолем.
Не лишай з ваганнями і смутком
Мозок свій ніколи сам-на-сам,
І побачиш, як моментом, хутко
Зникне в голові твоїй бедлам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2012
Не так давно ще був простим студентом,
Спокійно міг прожити і на гріш,
Але забулось раптом все, моментом…
Душею не живеш уже, а спиш.
Пірнаєш тілом глибоко у розкіш,
Куштуєш стиглий плід її сповна.
Та душу ти до плоті не примостиш,
Бо іншим плодом живиться вона.
Її не вдовільнити мішурою,
Чи пружністю жіночих пишних форм,
Банкнотами, що сипляться горою, -
Їх запах лиш п"янить, мов хлороформ.
Здається спершу, що здійснилась мрія,
Знайшов нарешті свій життєвий рай,
Де подруга постійна – ейфорія,
Вирує втіх потужний водограй.
Ти в захваті! Але розчарування
Життя фарбує в тьмяні кольори,
Вже пишні не розраджують гуляння, --
Депресія з"їдає вечори.
Ковток свободи -- мов бальзам на душу,
Та тої, що за межами грошей,
Бо ними лиш гармонію порушив,
В тобі давно помер гіперборей.
Навчись лиш цінувати найпростіше --
Пташиний спів, чи неба глибочинь,
Красу в дрібницях бачити частіше –-
І виведеш душі гіркий полин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2012
Тролейбус йшов маршрутом, повний вщерть,
"Народження"- тире –кінцева "Смерть".
Невпинний галас натовпу стихав,
Салон блищав від вранішніх заграв.
Не встигли три зупинки проминуть -
"Дитинство", "юність", "молодість", - як тут
З’явились звідкись ями й камінці,
На шинах залишаючи рубці.
Кондуктор взяв у руки мікрофон
У голосі зробив спокійний тон:
"Шановні, все в порядку, без пригод.
Зупинка "старість" - тільки епізод."
Знов галас стих, лягла повільно ніч,
Зустрілись пасажири віч-на-віч
З кінечною, виходити їм час…
Довкола вже останній вогник згас.
Повільно розчинилися в пітьмі
Немовби-то п’янчужки у корчмі…
Зупинки промайнули так, як сон,
Неначе після пострілу патрон.
Так швидко пролітає і життя,
Тролейбус нас відвозить в небуття,
Можливо там опинишся і ти,
Не в силах шлях потрібний віднайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2012
Грайливо підморгну я песимізму,
Нервових пальців швидшим стане бій,
Черговий вчувши наступ катаклізму,
Коли в душі лютує буревій.
Посипляться думок гучні розряди,
Мов блискавок і грому передзвін.
Картинок розмаїті міріади
В уяві пронесуться навздогін…
До виходу пітьмою шлях накриє,
В зневіри мул ногами міцно вгруз.
У водах безнадії знов по шию…
Розбився на фрегаті Лаперуз.
Невже усе життя мені сидіти
В невдач непрохідній трясовині?
Не бути вільним птахом, наче вітер,
А, мовби п’явка, повзати в багні?
В душі жевріє вогник оптимізму,
Щоб серце знов наповнити теплом,
Потужний давши поштовх механізму,
Який кресалом, гострим, наче склом
Кайдани повсякденної рутини
Розірве, мов божествений титан,
І спалить песимізму павутину,
Чи згодом перетворить на туман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2012
Невпинно час спливає, мов наїзник,
Що на коні несеться в далечінь.
Вбиватись за минулим дуже пізно, -
Воно ж бо не лишає навіть тінь.
Ще вчора в речі вірив я казкові,
І думав, що навколо дивний світ,
Але, нажаль, він виявився кволим,
Залишивши мені скупий «привіт».
Жевріла тільки заповітна мрія,
Тремтіла, наче зведений курок.
Коли померла з вірою надія, -
Любов впіймала кулю у висок.
Нестримний час фарбує в білий скроні
Нещадні зморшки молодість крадуть,
Несуть мене швидким галопом коні
В незнану й загадково довгу путь.
Чого в житті досяг ти, сивий вершник?
Не влучивши, порвав лиш тятиву.
Твій кінь, нажаль, не виявився першим,
Лиш воду скаламутив річкову...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2012
Ушістдесяте я думки "брєдові"
Без страху виливаю на папір,
Мов краплі незагуслої ще крові
На новий, щойно випраний ковнір.
Чим вкотре заманеться мені знову
Страшенно здивувати читача?
Можливо завести мені розмову
Із сухістю манер викладача
Про класиків і чудернацькі рими,
Про вічні почуття і про казки?
В уяві виникають пілігрими,
Із терну гарно зв'язані вінки...
Мабуть, колись я саме так зробив би,
Та щось перемінилося в мені...
Оточують нас скрізь лиш купи кривди,
Людської злості, підлості, брехні.
Кохання, ти ламаєш, кажуть, стіни
І розбиваєш лицарям серця?
Чому ж тоді із легкістю пір'їни
Людину перетворюєш в мерця?
Нерідко прирікаєш на страждання,
Що часто переходить в суїцид.
Любов - настільки річ багатогранна:
Закоханих вбива, мов геноцид...
Не буду мудрий висновок робити -
Збагнуть неважко хід моїх думок...
Бо кров'ю моя лірика залита,
Мов правдою замулений струмок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012
Кожен з нас в житті свій час у чергах гайнував,
В голові тримаючи ще безліч різних справ.
Наболілу написав історію свою,
Мов солдат, що воював в запеклому бою.
Йшли години у змаганні, куль не чутно свист,
Тітка лиш заповнює якийсь печатний лист.
Вже не німці виступають в ролі ворогів, -
Бюрократ мечем зтинає тисячі голів.
Поглядом хижацьким натовп зиркає, як вовк,
З радістю печінку й нирки він мені б натовк.
Із людей система робить звірів повсякчас,
З запалом в очах так любить нівечити нас!
За квартплату черга в сотню з гаком чоловік,
Можна простояти в ній, як статуя, довік.
Мов в воді, в чеканні розчиняється життя,
І терпіння, як в прислів'ї, здійснює тертя.
Мозок мій думками проклинає цілий світ,
Я не руйнуватиму чеканням свій політ,
І на бюрократів ще управу віднайду,
Ну а поки ці "рєбята" хай горять в аду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2012
Ех борідка, моя ти борідка,
Ми в розлуці бували нерідко.
Ех, красуня моя ти чорнява,
Мов пітьма, що опісля заграви!
Але бритви «Джілет» страх не стерти,
Бо для тебе - то вісниця смерті,
І рука так дрижить від конвульсій,
Бо не стане у тебе вже пульсу.
Та збривати тебе – то безглуздя,
Я не слухаю ті словоблуддя…
З бородою ідилія повна,
Бо рідня то моя чистокровна!
Приберу я скоренько всіх свідків,
Що були під час вбивства борідки,
Бо була то сметрельна помилка...
Я в крові її був по гомілки...
Без своєї густої борідки
Буду жити, немов би сирітка!
То навіщо ті каторжні муки?
Я скоріш пообрубую руки,
Чим вбиватиму ними рідненьку,
Що мені дорога, наче ненька.
Борода – то моя пишна гордість,
Заздріть ви, безбороді, натомість!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012
Часто думаю я, якби все навпаки
В нас було, якби наші дівчата
Дарували мужчинам обручки, квітки –
Ось тоді було б справді п*дато!
На побачення я б запізнявсь без проблем,
А прийшовши, отримав од Лєни
Водоспад поцілунків, букет хризантем,
Ось тоді б все було ах*єнно!
Лєна скаже із поглядом, повним вогню:
«Камасутру бігом практикуй!»
І на ліжко впаде, як коза на стерню,
Не покаже мені більше х*й!
Запросила в театр, в кіно, в бутіки.
Я єдиний такий, неповторний!
Вже не ллються із уст чарівних матюки –
Лєна грає мені на валторні.
Доти мріяти можу я без перешкод,
Доки мозок мій знов не проснеться,
І вся купа фантазій, амурних пригод
У безодню глуху наї*неться !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356727
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.08.2012
З вуст твоїх не вирветься виття,
Мужньо переносиш біль і втому,
Смак свободи, спрага до життя, -
Відчуття до болю то знайомі.
В підземеллі темно, мов в льоху,
Віє невсипуща прохолода.
Кардинальні зміни у даху
Відбулися з настанням свободи.
Промінь сонця б'є, немов патрон.
Як малюк, радієш щиро світлу.
Як король, посівши владний трон,
Погляд твій застиг хазяйновито,
Мов спішить привласнити життя, -
Справжнє вже і гратами не скуте,
Маючи чітке передчуття,
Що дійшла кінця твоя спокута.
Шквал емоцій груди розпира,
Бо прийшов до фінішу живий ти
Звідти, де глибокая діра,
Що не кожен в змозі з неї вийти.
Маєш ціль - не бачиш перешкод,
І на що б не підштовхнула доля, -
В серці маєш захисту штрих-код,
З ним життя гнучке, немов тополя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356207
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2012
Повільно горизонт з'їдав світанок,
А місяць, потускнівши, знову зник.
Твої слова залишу на сніданок,
Чи скупо занотую у словник.
Емоції твої чітким відбитком
Залишать на душі вагомий слід.
Вгрузаю в них, немов в пісок, по литки,
Тому перенесу їх на обід.
В клубок терпляче я змотаю нитки, -
То нерви, що кладеш мені під двері.
Зв'яжу тобі з них гарну білу свитку,
Та краще притримаю до вечері.
Глибоко проросли в мені насінням
Емоції, слова твої і нерви.
Полию щедро їх своїм терпінням,
Коханням вдобрю паростки із терну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012
Тремтить зніяковілими вустами
Промовлене від серця слово «мама»
В житті вона лише одна єдина,
Хто відданою лишиться дитині.
***
Приспів:
Шлях життєвий встелиться квітками,
Чи кущами терну поросте, -
Пам'ятай завжди лиш слово "мама",
Найрідніше серцю й золоте.
***
Так ніжно приголубить свою доню,
З турботою до себе пригорне.
Цілую їй натруджені долоні,
Та молодість вже їм не повернеш.
Коли від тебе, мамо, я далеко,
Невидимим магнітом тягне знов
У край дитинства, де летять лелеки,
В хатинку, де живе твоя любов.
Минули стрімко так безсонні ночі,
Коли гойдала ніжно немовля.
І руки обіймають вже дівочі,
І доня слово «мама» промовля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2012
Черга підійшла до ювілею,
Це ж не жарт - п'ятидесятий вірш!
Кінчилась любительська аллея,
Перетнуто вже новий рубіж.
Довгими безсонними ночами
Мозком працював я, без кайла.
Щось було із музою між нами, -
Познущалась тітка, як могла!
Добре попсував собі я нерви.
"Ну а що ти, хлопчику, хотів?!"
Тоннами зіпсовано паперу,
Терикони чорнових листів.
Титанічну зроблено роботу,
Лише б хтось хоч трішки оцінив,
Скільки в тих словах людського поту,
Пристрастей і почуттєвих злив!
Та хвалитись досить...бо відомо -
Понад міру хвалиться дурко.
З мене не спаде моя корона,
Та і трон не відбере ніхто!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354232
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.07.2012
В світі, де чатує підла згуба,
І фатальність скрізь мене чека,
Я пускаю радо мильні бульби, -
Не збираюсь "парити парка"!
Світ заполонили хами й стерви,
Мучають, мов жертву алтаря,
Без жалю шматують мої нерви,
Та мені вони "до ліхтаря"!
Акції на біржі "прогоріли",
Вибухнув партійний "Мерседес".
Це так само настрій мій змінило,
Як в рукав залитий майонез.
Щиро посміхнусь в лице проблемам
І скажу своє відверте "НІ!"
Позитив - найкращий вид тотему,
Оберіг від кривди і брехні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353999
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.07.2012
Він схильний до наркотиків, пиятики,
І бачить лише в цьому сенс життя,
Його давно порвав на дрібні клаптики.
Вважаючи запізним вороття.
І кожен божий день, як "по накатаній":
Впивається у вену вірний шип.
Хвилина - й твоє тіло стало ватяним,
В екстазі знову погляд твій "залип".
Реальність вдаль тікає швидко річкою,
В примарний світ відкрито темний люк,
Галюниками бавишся за звичкою,
Мов іграшкою пещений малюк.
В твоїй крові просторами безмежними
Пульсує субмарина "Алкоголь",
Вона свідомість діями належними
З турботою узяла під контроль.
Найвищий кайф (наркотики, пиятика) -
Шукав у ньому вперто сенс життя,
Та долю лиш порвав на купу клаптиків,
І тихо відійшов у небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
Ти думаєш, що сковано деталі
Серцевого у грудях механізму
З міцної загартованої сталі,
Нема в нім почуттів, лише харизма?!
Що я не відчуваю ані трохи
Душевного тепла, страждань і болю,
Любові, що п'янить, мов випивоху
Пляшчиною гіркого алкоголю?
Жорстоко помиляєшся, одначе,
Коли вбачаєш лиш бунтівника,
Не чуєш-бо, як в нього серце плаче,
Не знаєш-бо, душа яка палка!
Яким міцним не був би ти горішком,
Кохання плавить серце, мов метал,
Від нього не втікають тишком-нишком,
А бережуть, мов дорогий кристал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2012
Як Петрарка й Шекспір, шо писали нетлінні сонети,
Як Сікорський, знайшовши в повітрі усю свою суть,
Хтось за давністю літ уже канув в глибокую Лету,
Але справи його і донині із нами живуть!
Що залишать по собі сучасне й нове покоління?
Аморальність вбиває в людині культурне єство!
Ми не знаємо, навіть, чийого нащадки коріння,
Ми зробили із хтивості й підлості вже божество.
Озирніться навколо! Хіба ми такого хотіли?
Вже не радує погляд в майбутнє, як було колись!
В наших душах зіяють великі озонові діри.
Справжність, мужність та чесність давно уже перевелись!
Так хотілось і мріялось, але, однак, не судилось!
Топче натовп мораль, як скажений розлючений бик...
Проживи так життя, щоб по тобі у спадок лишились
Хоч малі - добрі справи...Й безслідно колись ти не зник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352888
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.07.2012
Як криголам, невпинно йду до цілі,
Хоч зустрічаю безліч перешкод,
Та рухаюся впевнено й уміло,
Щоразу уникаючи негод.
Мов айсбергів крихких безмежжя в морі,
Мов кригою покритий океан,
Життя поразок повне, бід і горя,
І незагоєних серцевих ран.
Хтось не здолає крижані гіганти,
Розбившись, швидко враз піде на дно,
А інші, наче дужії атланти,
Сплетуть з ниток життя веретеном.
Ти думав, можна тільки народитись
Вершителем історії країн,
Чи мультимільйонером грошовитим?
Ламав в житті з них кожен купу стін.
Коли не бачиш більше сенсу жити,
Коли безвихідь - твій найкращий друг,
Ти в змозі сам себе "з нуля" створити,
Лише не опускай ніколи рук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348464
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.07.2012
Руїни скрізь, мов сміттєзвалища,
І біди людські поспліталися.
Смерть - вже звичайне явище.
Що це, скажіть? - Апокаліпсис.
Земля - величезне ристалище,
Де ми між собою змагалися,
Де війни лишали згарища.
І ось він прийшов - Апокаліпсис.
Скрізь розбрат і грішників зборище,
А праведники? - позникали всі.
Земля вже давно - бомбосховище.
Та вирішить все - Апокаліпсис
І люди такого не знали ще,
Бо тут уже не вибиралося,
Хто знайде в могилі пристанище.
Вирішував все - Апокаліпсис.
Все людство піде до кладовища,
Пророцтва, нажаль, позбувалися.
І Страшного Суду видовища
Покаже всім нам - Апокаліпсис.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347470
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.07.2012
Самотність....(з ким такого не бувало?)
Клює у серце, мов голодний крук.
Давно порожні вже стоять бокали
І чутно лиш годинниковий стук.
Безмежна пустота наповнить душу,
Немов шампанське келих, до країв
Відраду я шукати знову мушу
У спогадах минулих світлих днів.
У пам"яті спливають щастя миті,
Де пристрастей вогонь мене палив,
І очі, блиском юності налиті,
І серце, що не знало горя злив.
Куди це все поділося? Хто знає?
Вже серце почерствіло і душа
Очей пожовклих стомленість вбирає
Всю юність і незайманість вірша.
Чи в змозі я в собі перебороти
Ту заздрість, злість та інших ворогів,
Що глибоко засіли, мов наркотик,
В моїй думками повній голові?
Чому вони заполонили душу,
Колись ще свіжу і відкриту всім?
На це питання сам для себе мушу
Я відповідь знайти передусім.
І сам у тому винен, точно знаю -
Ніхто не в змозі тут допомогти,
І щоби не дійти до прірви краю,
В собі я сили маю віднайти,
Щоб знову повернуть душевну юність,
Порвати пут залізних ланцюги,
В які мене скували злість, байдужість,
Що є мої найперші вороги.
Не допущу цієї більш наруги,
І високо у небо запущу,
Зібравши в руку, всі свої недуги,
Перетворивши в крапельки дощу.
І ось постане знову перед світом
Відновлена, нескорена душа,
Із барвами незайманого літа
І юністю квітучого вірша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346715
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 27.06.2012
З душею що з твоєю зробить
Знічев'я мовлене «Чорнобиль»?
Чи зколихне в тобі почуте
Емоції, чи дасть заснути?
Можливо, ні. Бо ти не знав,
Що десь, колись, в лісах Полісся
Серед річок, боліт і трав
Вогонь пекельний вмить розрісся.
Палав три дні, палав три ночі,
Тріщав і скиглив страшно ліс,
Йому-бо випекло всі очі,
Спалило прядки з пишних кіс.
Не знали ще предвічні хащі
Таких тяжких, нестерпних мук,
Не розуміли – хто і нащо?
Чиїх брудних це справа рук?
До неба віти простягали,
Просили милості в небес,
Благали, скільки сили стало,
Але не чув їх навіть Зевс!
Ніхто не знав тієї ночі
Як гинуть люди у вогні,
Стуливши ясні свої очі,
В квітневі теплі, чисті дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284076
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 03.10.2011
Не фарс, лукавство і облуду,
Не забобони і плітки -
Цінують розум справжній в людях.
На виховання ж йдуть роки.
Слугує книга нам у цьому,
З малечих літ науці вчить,
Для всіх така близька й знайома.
Ви нею дуже дорожіть.
І книга має справжню цінність,
Бо визрівають в нас думки,
Чи світлі почуття й невинні.
Її читають залюбки
Людей багато, всіх професій,
Всіх напрямків чи кіл, конфесій.
"Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя", -
Не марно це писав Шевченко,
З поетом згоден в цьому я.
Не слід від книги відвертатись,
Читанням нехтувати вам.
Знання сміливо здобувати
Й взнавати слід нові слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208083
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.08.2010
Вийду з хати я уранці
В українській вишиванці -
Тій, що мати вишивала
І з любов'ю дарувала.
І вдихну на повні груди
Аромат вишень розквітлих,
Що в садках ростили люди,
Й зеленіють ті привітно,
Бруньки білі розпустивши,
Ароматом напоївши
Все село, усі округи
І глибокії яруги.
Та й затягну "Ой на горі...",
Про чайки козацькі в морі
І про славнії походи
Їх до міста Царгорода.
Й стає легко на душі,
Бо люблю я Україну, -
Мою гарну батьківщину,
Їй пишу свої вірші.
Й завжди буду пам'ятати
Так, як свою рідну матір,
Боронити й захищати,
Сміливо в бою стояти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208080
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.08.2010
Як хто-небудь запитає,
Що без тебе б я робив,
Відповісти що, - не знаю...
Існував би, а не жив.
Зла самотність гірше часом,
Ніж отрута, бо вбиває
З вірою надію разом,
Їх в людині підриває.
Стариганом злим, бездушним
Я б тоді, можливо, став,
Бо душі було би душно
Без коханнячка октав.
Хоч живуть на світі люди
Ті, що не знайшли любов,
Я дивуюсь - як у грудях
В них пульсує досі кров?
І спокійні наче ззовні,
Бо призначення в них є,
Їх душа холоднокровна,
Мабуть, черствою стає...
Я, бува, їм заздрю...лише
В них розмірені думки.
Він теорію залишить -
Їй віддав з життя роки.
Та невже він повноцінно
Вік свій тут відвікував?
Почуттям не знає ціну
І ніколи не кохав...
Рівносильно це скитанню,
В чорно-білих барвах все.
Душу в формули складання
Всю без залишку внесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2010
Тим, хто цурається рідної мови,
"Гордо" присвячую я ці рядки,
Не пожалкую для них свого слова
І свої світлі тривожні думки.
Мами вам на ніч також колискові
Ніжно співали. А ви у той час
В себе вбирали слова нові й нові
Рідної мови для кожного з нас.
Скоро дорослими ви поставали,
Крила розправили, наче орли,
Не розумію, чому ж ви продали
Душу чужинцям, за гріш віддали?
Чом же так швидко ви матір забули,
Що колискову співала для вас?
Ви, мов осліпли, у зраді втонули,
Вам не на користь йшов зрілості час.
Доки не пізно, отямтеся, люди,
І не стидайтеся рідної мови.
Користі з батькопродавців не буде,
Лиш для культури могила готова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207507
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.08.2010
Не відгриміли ще роки війни,
Ще бережуть про неї пам'ять ветерани,
Вітчизні віддані великії сини,
В їх душах не загоїлися рани.
Осколки мін хоч мучають постійно,
Та біль серцевий не тоді відчули,
А коли ранені їх друзі безнадійно
Від куль ворожих навіки поснули,
Коли після в Освенцимі знущань
Сім'я не оминула катувань,
До німців хто в полон "попався" -
Той у ГУЛАГ переправлявся.
Провину у душі глибоку відчували,
Як в перші місяці всім віійськом відступали,
Лишаючи дітей, старих та матерів
Фактично на поталу жорстоких ворогів.
Заплющать очі й часто вони бачать,
Як матері за ними гірко плачуть,
Як корчиться від болю наш солдат,
Десь здалеку вчувають шум гармат.
Хто їм поспівчуває та хто їх зрозуміє,
І хто в серця старечі вживить нову надію?
Хто буде лікувати в душі глибокі рани
І хто напризволяще не лишить ветеранів?
Додолу ви низенько їм вклоніться,
Щоб діти наші їх не забували,
Як ми, щоб поважали й шанували,
За старість ветеранів заступіться,
Як і за нас вони хоробро заступались.
Теплом серця зігрійте їм,
І ласкою їх душу огорніть,
Не гояться ж слівцем одним
Болючі у душі рубці та рани...
Напротязі десятиліть
Потрібно "лікувати" ветеранів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207327
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.08.2010
Де ти живеш, доля моя?
Скільки років жду тебе я…
Погляд, мов птах, рветься у даль
І огортає душу печаль…
Чом мені сумно? Чом я один
Жити не можу? Мариться він –
Образ прекрасний, наче у сні,
Ти посміхаєшся щиро мені.
Гріє лиш думка, що через роки
Я все ж торкнуся твоєї руки,
Сон мій реальністю стане тоді, -
З’явишся ти у моєму житті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2010
4 розділ - "Охрім - Дон Жуан"
Всі знали на селі Охріма Кізяченка.
Був хвастовитим дуже козаченько,
Спідницю не пропустить жодну,
Для цього зробить що завгодно.
Сподобалась йому донька Івана,
Найкраща дівка на селі - Уляна.
На вдачу була жвава й енергійна,
Не всидить ні хвилиночки спокійно.
Надів одного разу свій жупан
Наш любий Кізяченко-Дон-Жуан,
Підправив зачіску і вусики підстриг -
Готовий до любовних він інтриг.
На вулицю із хати почвалав,
Промову по дорозі готував,
Хотів Уляну в себе закохати.
Що не піддасться, звідки було знати?
Уже стояв серед дівчат та парубків,
Що ввечері гуртом в селі збирались.
Побачить серед них Уляну він хотів,
Та ось вона до них вже приєдналась.
Спочатку споважнів, побачивши Уляну,
Мов той індик, що зваблює індичку.
Зробившись від краси її, мов п'яний,
Рум'янцем любувавсь на ніжних щічках.
Почав Охрім до Улі загравати,
І натяки відверті їй давати,
Та на умі у неї лиш один -
Це красень Вирвихвіст Юхим.
Охріму ж ніби дівчина піддалась,
У крайньому випадку, так здавалось,
До себе взавтра хлопця запросила,
Й додому утекла що було сили.
А вдома радилася з батьком Уля,
Як краще показать Охріму дулю,
І самовпевненого так провчити,
Щоб і не смів до неї в двір ходити.
Як це бувало завжди, наш Іван
Для донечки придумав чіткий план.
Надумав, що відразу гостя в хату
Вони не будуть просто так впускати.
Повинен під дверима танцювати
І весело при цьому заспівати,
Прокукурікати, начетвереньки стати
Із рохканням малого поросяти.
А потім вже Іван все улаштує,
І добре над Охрімом пожартує.
Ось, як домовились, прийшов Охрім,
І одяг весь парадний вже на нім.
Гука хазяїна до хвіртки,
В руці для Улі гарна квітка.
Ось і Іван собі виходить з хати,
Почав він Кізяченка вже вітати,
Та попрохав одразу козака:
"Станцюй спочатку, хлопче, гопака.
А потім нашої козацької утни,
Щоб затріщали всі сусідськії тини!
І перед хатою ти стань начетвереньки,
Прокукурікай голосно, а не тихенько,
Зарохкай, чк маленьке порося -
Ось і робота вже для тебе вся.
Тобі і Улю потім повертаю,
Але ганчір'ям очі замотаю,
Щоб не осліп, побачивши красу
І не дививсь, немов на ковбасу,
А міг помацати свою Уляну,
Тут я перечити тобі не стану!"
Опісля того, як управився Охрім
(уже й ганчір'я на очах козака),
Увели Кізяченка тоді в дім,
І на стільці силить наш неборака,
А перед ним стоїть Іван в спідниці.
От Уля до Охріма й промовляє:
"Чого стоїш? Йди до своєї киці!"
Івана він в обійми заключає.
Намацав Мордопупенкове пузо.
"Дає, мабуть, печеного гарбуза, -
Подумав, а чого - не знати, -
Та я ж тебе ще навіть і не сватав!"
Тоді не витримав Іванець -
Як зарегоче! От поганець!
А наш Охрім ганчір'я зняв,
В штани із несподіванки й наклав.
Відтоді до уляни він забув дорогу,
Тут більше не ступали його ноги!
Уляна ж із Юхимом заручилась,
І дітки в них гарненькі народились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207098
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.08.2010
3 розділ - "Степан у турецькому полоні"
Товаришем Івана був відомий неборака,
Його всі знали, як Степана С_р_а_к_у.
Хоча і відчайдушний задирака,
Але відважний і хоробрий він вояка.
Не раз в боях кровопролитних С_р_а_к_а
Кидався в лавах перших у атаку,
Нещадно ворогів Степан рубав,
З братами перемогу здобував.
Зібрались якось два друзяки -
Наш Мордопупенко і, звісно, С_р_а_к_а,
Минуле славне згадувать почали,
По чарці пили й знову наливали.
Спочатку турків нагадали,
Як їх з Поділля вибивали,
Приходив і татарин і поляк,
А ми місили всіх цих посіпак.
На думку ж інше Йванові спадало.
Відрізавши собі шматочок сала,
Схотів він молодість свою згадать,
І знов над С_р_а_к_о_ю пожартувать.
Степан горілкою тим часом упивався,
Іван у вуса тихо сам собі сміявся,
До рота лишнього не брав,
А план ретельно свій складав.
Іванець вичекав потрібної години,
Коли його товариш міцно спав,
Мотузкою тоді його зв'язав,
Трофеї турків вдяг з атласу і сатину.
За пояс ятаган заткнув,
Що в турків за шаблюку правив,
На голову чалму напнув,
Рудії вуса вугликом підправив.
І сам на себе став не схожий -
Неначе справжній яничар!
Зі С_р_а_к_о_ю ж що було, Боже,
Як він позбувся хмільних чар!
Проснувшись ранком, він як стрепенеться,
Як захарчить собі і затрясеться,
Та як не намагався, як не дувся,
Мотузки так і не позбувся.
Побачив бусурманина личину,
Що на турецькій щось там гелготав
(Для С_р_а_к_и це страшна була картина)
І, як скажений, зарепетував.
Коли ж, розмахуючи довгим ятаганом,
Погрожувати турок наш почав,
Показувать, що вріже, як барана,
П'яненький С_р_а_к_а тут же і наклав.
Степан тоді, уже настроєний рішуче,
Разом з мотузкою зірвав штани й онучі,
Безштанько по селу пошкандибав,
І друге ім'ячко він людям показав.
І сміху ж було потім на селі,
Діди сміялись, баби і малі.
Між жінок вславився він місцем гарним,
Бо прізвисько своє носив не марно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207076
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.08.2010
2 розділ - "Параска і кабан"
Іванець мав ще й тещу норовисту,
Хоч пропускала також чарку стиха,
Могла вона і вбить за оковиту,
Та й діставалось козаченьку "на горіхи".
Була торгівкою стара Параска,
По чоловіку звалась Дерипаска,
Здорова, моцна та дебела баба,
Буднючна, як ропуха-жаба.
Козак боявся тещі, мов вогню,
Була йому ненависна вона,
Як муха в стійлі сплячому коню,
Ось і придумав жарт про кабана.
Все почалось на свята великодні,
І господині ще напередодні
Усі свиней і качок зарізали,
Та паски до печі старанно клали.
Ось заходилась біля печі і Параска:
Наготувала купу різних страв,
Спекла вона й святкові паски,
Тут зять її "свиню" й підклав.
Хильнув він для хоробрості спочатку,
На себе натягнув старенького кожуха,
Тоді ще й причепив свинячий хвіст та вуха,
І ратички знайшов, ліг біля свиноматки.
Вже смеркло, темна ніч настала,
Хоч око виколи, пітьма така.
Пішла Параска в хлів по сало,
Та тут уже біда її спіткала:
Сопіння раптом вчула п'ятака.
Заворушилось здоровезне щось в хліву,
Зарохкало страшенно, заревіло,
Одразу баба наша зрозуміла,
Що то кабан чужий жує вкутку траву.
Хоробрістю хоч славилась в народі,
Та як заверещала на всі груди!
На кабані літала баба по городу
Немов солдатська пуля, звідусюди
На цю виставу позбігались люди.
Було й Іванові від тещі лихо,
Як взнала та про зятеві утіхи.
Добренької качалки скуштував,
Та довго після того шкутильгав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206941
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.08.2010
1 розділ - "Жарт над кумом"
Жив колись собі козак поважний,
Звався Мордопупенко Іван,
Мав він голос гомінкий, протяжний,
Бовваніла голова, мов жбан.
Мав на ній три сиві волосини;
Ніс Івана був, як картоплина,
А живіт - мов репаний гарбуз,
Що на грядці під вагою вгруз.
Був червонощоким, в ластовинні
Та бородівка на товстій спині
Красувалася. Під носом - руді вуса,
І лякалися Івана навіть гуси.
Він гладкий, опасиситий, огрядний,
Зростом невисокий та порядний,
Гуморний, веселий, товариський,
І на витівки багатий, мов хлопчисько.
Від щирого серця сальце полюбляв,
Горілкою також себе частував,
І знищував миттю тарілку з борщем,
Одразу справлявся Іван з кулішем.
Кум його, Юрась Тягнирядно,
Також часто бачив в чарці дно,
Був худий і довгий, як лозина,
І носив завжди просту свитину
Звикла вже давно громада вся
До дотепів, жартів Івася.
Вже й до кума черга підійшла,
Та сміялось потім півсела.
Якось-то сидів Юрась в шинку,
З пляшки, як завжди, він лив гірку,
Та побачив раптом смерть с косою,
Закричав шалено, замахав рукою.
Про пощаду він почав молити,
Запевняв, що хоче ще пожити,
Та нещадною була до нього смерть,
Каже:" Випив ти горілки вщерть!
Ходім зі мною, йдемо, сину,
Уже прийшла твоя година!"
Ввесь Тягнирядно поблід
І холодний став, як лід.
Та від хмілю ані трохи
Не помітив він підвоху:
Смерть була з руденькими вусима,
На голові - три сиві волосини.
Почув Юрась вже потім на утіху,
Як долинали звуки кумового сміху,
Це, як звичайно, Мордопупенка робота
Ще чарку довго кум не брав до рота.
Іван, натягши білу скатертину,
Взяв косу, що лежала у коморі,
Потяг із печі глечик і вуглину,
На нім зобразив смерті він личину,
Попростував в шинок до Юрася,
Ось і пригода з кумом тая вся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206934
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.08.2010
Чом в снах так часто ти мені приходиш,
Розгублено кидаєш погляд свій,
Розмову довгу, як завжди, заводиш,
Спокою не даєш душі моїй?
Очей блакить, немов озер глибоких,
Навіки буде в пам’яті моїй
І обрис довгих вій твоїх широких
Верта до давніх спогадів і мрій.
Твоя душа, мов струни ліри, ніжна
Хвилює моє серце повсякчас,
Мов звуки флейти, голос дивовижний,
Пришвидшує биття у грудях враз.
Забути хоч тебе не маю сили,
Уже нестерпний спогадів мій біль,
Але надав твій образ мені крила
І маю у житті тепер я ціль.
Хто раз колись побачив досконалість,
Не в змозі стерти в пам’яті той слід,
Не владна тут над нею навіть старість…
Вона в душі розтопить швидко лід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2010
У думках мені, буває,
Як самотній вечорами,
Старі спогади спливають
І несуть мене крилами
У минуле…
Враз згадаю
Світлі радісні хвилини,
Як на тебе споглядаю,
Наче вражена дитина.
Вуст ловив твоїх тремтіння
Кожен погляд, кожне слово,
І взаєморозуміння
Відчував я виняткове.
Щось в тобі різнилось з тими,
Що оточують навколо,
Ти природна вся, без гриму
І напрочуд загадкова.
Таємничість в тобі злита
Разом з ангельським мовчанням,
І водночас ти відкрита
Для простого спілкування.
Ти шануєш мову рідну,
Знаєш звичаї, обряди,
України донька гідна
І талантами багата.
І нехай нас розділяють
Кілометри й місяці,
Та, проте, надію маю,
Що побачу очі ці
Ще не раз, бо, коли бачу,
Відчуваю в собі сили
Жити далі і, неначе,
Виростають в мене крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2010