| Сторінки (13/1236): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Я ношу тебе завжди з собою,
Душею і тілом всім!
Стань небом,землею,водою,
На перехресті пережитих зим,
Ти мій персональний Гольфстрім:
Нестримно-тепла течія,
яка розмиває лід...
Я всього лиш тільки я,
Ти-це цілий світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2014
****
Тремтять руки...Я не можу....Я тут більше не можу...Нічого не роблю...Навіть не пишу тобі листів,бо нічого писати....Краще б я втратив розум,але не тебе,не тебе... відрікся від усього: від своїх книг,від ескізів,прогнав з душі Ерато,промінявши її на Мельпомену...Хіба ж не причинний?Божевільний,безталанний і нікчемний...
Мені так тебе не вистачає...Якби ти тільки знала...Чого варті мої поривання без тебе?Ні крил...ні неба....пустка!
Я тільки зараз по -справжньому зрозумів,як ми рідко говоримо близьким людям про свої почуття,зате щоденно розсипаємось в компліментах перед людьми чужими і нам байдужими...
ЛЮБЛЮ тебе,моя найбільша слабкосте!Чесно.Дуже.
P.S Не дай мені Господи зійти з розуму і вмерти від недостатності любови.
Пітьма.Пітьмою.Темрява.В пітьмі.
Сублімація розпачу і безнадії.
****
Місто лежало у нього під ногами...Те місто,яке він не просто любив а обожнював,яке леліяв і розбудовував в міру сил своїх і носив у серці як оберіг...як ладанку...Ладанку?Де він чув то слово?А,напевно то батько розповідав...Він розповідав Борвієві про людей які носять грудях хрестики вірують у Ісуса Назорея,
за гріхи людські розп*ятого...
Батько каже що то все візантійська потолоч,хоче розхитати Русь от і понаприносила тут своїх божеств,навзамін нашого воску і меду,вкупі з ведмежами шкурами.
"Вовки сину і є вовки,якому б богу не кланялися...Не токмо гречини,але й булгари,печеніги,половці та ще бозна яка пошесть прагне зцапати Русь,немов то перепілка дурна,а не земля гідна і славна,що має свій корінь,віру давню і меч гострий...Вони небораки і досі напевно думають що у нас тут неотесані гречкосії живуть,які тільки й знають що землю шкрябати і з жонами любитися...Хоч ми не раз їх вчили шанувати отчину нашу і був би я молодший я б і сам пришпилив на царгородських воротах ще один щит...Та вже старий сину,нездужаю,мусиш ти вмісто мене послужити землиці Руській.Старий замовк на хвилю і затим повторив:
"Стережись вовків,сину,не бійся,не тікай ніколи,але остерігайся та й вовчиць також....Бо ніколи не знаєш яка твар тобі зуби може показати-завершив він.
Потому я довго не міг заснути....
Я думав,невже моя Данка,також вовчиця,бо сповідує віру еллінську,а не нашу предківську?Батько зі старим Дорошем навіть хотіли пошлюбити з Божеданкою...Але то давно було ще коли всі у давній вірі,тепер Дорош і всі його кревні -ревні християни,як і всі ближні нашої старої княгині...
Тепер у нас з моєю пташкою різне небо і боги різні,яким не поясниш що любов не вибирає...як я буду один у Вирії?Покинутим журавлем відлученим від отчого дому,від її очей схожих на зорі небесні,на море,яке нікому не під силу вичерпати...
****
-Вставай,Бендж,вставай!Монголи спалили Київ!Я бачив сон!-розпачливо кричав містер Джеймсон,тормосячи Вербича за плече.
-Невже?А може печеніги чи половці?Минулого разу вам снилось зруйнування Запорозької Січі і Григорій Сковорода!Хто наступний Хмельницький,Мазепа,Орлик?Чи мо із наших нинішних вельмож?
-Не смійся,хлопче,мої сни завжди збувалися!
-Ага.Особливо щодо подій,які відбулися хтозна скільки років тому.Я одного не розумію звідки у вас- сивого мудрого ірландця стільки слов*янщини в голові?
-У всьому винен один із моїх предків-відповів старий.-Досхочу напившись лиха на Батьківщині,забився десь аж під Карпати,попередньо зачепившись там за якусь молодицю.
-Авжеж,ненароком.-лукаво зауважив Бендж.-Ви ірландці завжди знайдете собі якусь болячку на голову...
-Зрештою як і ви русини.-не розгубився дідуган.
І вони обидва чи не вперше за станній час від душі посміялися.
*Ерато і Мельпомена-у еллінській міфології-музи поезії і трагедії відповідно.
**Вирієм-давні слов*яни називали рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482951
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.03.2014
Передаю великий привіт Паркам,
Подаруйте мені ще одну лінію долі…
Щоб мені не було надто жарко,
Але достатньо солодко на волі!
Щоб не було обмежень-казематів,
Ані війн,ані мільйонних тюрем!
Щоб я зумів нарешті стати,
Ну хоч трошки менш похмурим!
Подаруйте мені ще одну лінію долі,
Ну хоч трохи більш щасливу…
Бо у серці вже занадто солі,
А в душі-шторми і вічні зливи!
*Парки -у давньоримській міфології богині людської долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482815
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2014
Серед сотень тисяч перероджень,
Смертей і нових воскресінь…
Наша повість не має продовжень,
Сонце залишає волосінь:
Зі своїх променів на стелі…
У серці акварелі і пастелі,
Погляд,посмішка,ім.*я…
У серці ти все ще моя!
Без будь-яких доведень і обґрунтувань,
Ти у топі моїх заповітних бажань!
Серед сотень перероджень і смертей,
Загубився у вирі сумнівних ідей:
Ілюзій,міражів,примарних мрій,
Невже живу в реальності чужій?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482729
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2014
Ти найкраща із квітів неба,
І найдивніша із книг землі…
Я ляжу поруч біля тебе,
Розтану променем на дні…
Твоїх очей безмежних наче океани,
Зарубцювавши собою всі болі і рани…
лишившись при цьому для тебе ніким,
Я все ж гублюся в руслі твоїх рим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482509
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.02.2014
Сімнадцятилітні безвісті зниклі,
А ми давно вже на жаль звикли…
До внутрішніх постійних барикад,
І кожен з нас невідомий солдат,
У цій забутій Богом і дітьми країні:
Де небо над нами нестерпно синє,
Де кожен має власний вирій,
Бо кожен з нас по суті-журавель…
Не вистачає душевного миру,
Навколо безперервна карусель!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482279
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2014
Моя чортківська офензиво,
І день,і ніч,і світле майбуття…
Мої нервові та психічні зриви,
І віршами порепане буття!
Моя печаль і розквіт мого духу,
Мій відступ-наступ-тепла ніжність мрій….
Єдина запорука мого руху,
Твоя долоня у руці моїй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2014
З сердець героїв ростуть квіти,
І ти живий,бо хтось із них пішов,
Щоб ти побачив наступне літо,
Вони проливали кров!
І ніколи,нізащо не забудь цієї жертви,
Хто б там що тобі не говорив...
Бо сорому не мають тільки мертві,
Так само,як живі не мають крил!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481793
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.02.2014
Моя плането на ім*я Ю.
Не смію тебе торкатись…
Прекрасна,як келих вогню,
Не можу намилуватись!
Ти можеш обпекти мені руки,
Або усю душу зігріти!
В тобі всі небесні звуки,
І велич земної орбіти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481571
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.02.2014
Станіславському поету і прозаїку Артурові Сіренку
з повагою і трепетом душевним присвячую
Хай бережуть Вас всі боги,
Хай береже вас неба безкінечність…
Від болю,відчаю,нудьги,
Бо люди-це лише непевність!
Хай бережуть Вас всі боги,
І хай щадить Вас часу вічна плинність,
Нехай Господь додасть снаги,
Бо люди- то не завжди вірність!
Хай бережуть Вас гори і моря,
Від підступів,від нашептів,від кулі…
Нехай хранить Вас та свята зоря,
Що будить душі чисті і поснулі…
Хай береже Вас неба височінь,
І вірне,незрадливе плече друга…
Нехай веде Вас світло устремлінь,
І відганяє демонів від туги!
Хай молитви,що гріють Вас,
Ніколи не полишать душу…
А хайку від усіх нещасть,
будуть щитом Вам непорушним!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481386
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.02.2014
Чотири хлопці із волинської землі,
Які хотіли жити не в петлі,
Ніколи не повернуться додому,
Не спочиватимуть від втоми,
Не питимуть води з дівочих рук,
У нас тепер своя квінтесенція мук:
Безжальних,дантових,пекельних,
Імен нетлінних і кам*яноскельних!
Немає більш,ні віри,ні любові…
Натомість є багряне сонце крові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481162
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2014
Ми не люди,ми просто морські камінці,
Безоплатне добриво ненаситного дна….
І половина з нас живе у меді й молоці,
А решта руїна,біда і війна!
А решта –відчай,болі і плач…
Здогадайся хто із нас квач?
Хто із нас тут в адекваті?
Хто носій любові і добра?
Поки у еліти«after party»,
У тебе Малахітова гора!
У тебе битв,у тебе бід-кривавих ран без ліку,
Замість обіймів рідних і близьких…
Невже люди страждатимуть до кінця віку,
У столиці-святая святих!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481112
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2014
Чортківські церкви у жодній з яких ми не повінчаємось,
Люди,посмішки,мости…
Ми досить часто самі над собою знущаємось,
До повної втрати мети!
Небо,вулиці,вітрини і будинки,
Усе переповнене вщерть тобою….
Діти на площах сміються дзвінко,
Мов квіти небесного крою!
І будь-яка життєва круговерть
в порівнянні з тобою іграшка лише,
Ти стріла,а я твоя мішень!
І де б мене не зустріла смерть,
Я завжди носитиму тебе в душі,
Любов,як відомо,немає межі!
І навіщо мені земна твердь,
Якщо у мене ти( на щастя)є:
Щось тепле,близьке,рідне і моє…
Щось дивовижне,неймовірне,мрійне…
Щось невагоме і завжди стихійне!
Чортківські церкви,де ми,на жаль,не повінчаємось,
Люди,посмішки і сни…
Ми надто часто самі над собою знущаємось,
До повної втрати весни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480888
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.02.2014
Душе моя згорьована,
Перемелена жорном часів…
Душе моя обпльована,
Подихом злих вітрів!
Душе моя замучена,
Каторгою думок…
І я немовби розлучений,
із квітами пелюсток:
Без жодних твоїх звісток,
Без нових жаданих вІршів,
І я неначе місток…
У щось набагато гірше!
Я кит,що ковтнув Іону,
І не поверне його назад…
З глибин предковічного Дону,
У світлий небесний сад!
Світильник і винoград,
І досі на жаль непізнані…
Для всіх земних,
Для всіх живих!
Ніхто не дійде до істини,
В епоху усіх сліпих!
В епоху бумбоксів і стерео,
В китовому темному череві!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480649
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2014
Лучше быть сверху чем снизу ,
Лучше быть добрым чем злым…
Лучше достать себе визу,
В неба сиреневый дым!
Лучше быть сильным и смирным,
Лучше быть светлым всегда…
Копить в себе ладан и смирну,
Без зависти и стыда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480447
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2014
Шукати зорі у тебе на тілі,
У серці,у очах,в душі…
Вдихати собою усі твої хвилі,
І звуки твоїх віршів!
Ти –як поезія:не менше і не більше,
Ти наче музика всього мого життя…
Відчути тебе ближче,іще ближче,
Тобою переповнилось буття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2014
Не вітайте мене з цим днем,
Це нагадує глум і блюзнірство…
Бо у серці пече вогнем,
Власна самота і марновірство!
Власна суєта і марнота…
Гіркі печаті цього віку…
у душі знов зимова сльота,
Ти нагадуєш мені зірку:
Яка була із самого початку…
З часів заснування неба…
Я чорнило твоєї крапки:
Примітивна тупа амеба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479901
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.02.2014
Ти мені замість серця,
Замість сонця,квітів,трав…
Час уже не повернеться,
Голову десь тихо склав:
В холодних пісках буденності…
Через нестачу теплоти…
У нетрях твоєї небесності…
Аріаднина нитка мети
Була десь загублена мною:
Залишилась тільки тінь,
Того,що ми звали любов*ю,
Та неба глибинна синь…
Ще довго в мені клекотіла:
У серці,у душі,в умі…
І мучила душу й тіло
Відсутністю кораблів!
Відсутністю твоїх струмів,
Очей,і долонь,і слів…
Відсутністю твоїх стуків,
У двері моїх домів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479640
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.02.2014
Епоха одалісок нічних клубів,
Грудастих і стегнастих німф…
Епоха ідіотів в кубі,
Які здали китайцям Крим!
Епоха дітей без честі та сорому,
Епоха батьків без Бога…
Ми гнемося під королями голими,
І стелимо їм дорогу…
В те величне і світле майбутнє,
Яке для нас чомусь відсутнє…
Бо нас навряд чи хто згадає,
У посткомуністичному раї!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479363
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2014
Чистити душу,
Чистити кров…
Від накипу суші,
Міст і розмов!
Від накипу сонця,
Від злості і слів,
Від зайвих емоцій,
І попелу днів!
Чистити душу,
Чистити плоть…
Я непорушний,
Я не Господь!
Нескорений і богорівний,
Я-лиш сліпа пітьма!
Бездонний,вічний і безмірний,
Насправді мене нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479186
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2014
Руки твої- як квіти,
Очі твої-як вись…
хочеться вверх летіти,
І не боятися вниз!
І не боятися впасти:
Безсилля людське брехня…
хочеться тебе вкрасти,
Покласти на круп коня!
Втекти десь у дикий степ,
Туди,де не буде монголів…
Але зараз у моді дапстеп,
Поклоніння мечу і короні!
І кожен із нас тут Отелло,
На варті суспільного статусу…
У кожного власне пекло,
За межами звичних градусів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2014
У кожного третього –серце,
У кожного п*ятого –цироз…
нам всім недостатньо поезій,
І трохи,можливо,глюкоз!
Ні,не цукрових діабетів,
А щастя,посмішок,тепла…
Замість тупих апологетів
матів і битого скла!
*Апологе́т (грец. απολογεομαι — захищаю) — запальний прихильник якоїсь ідеї, напряму, вчення.
у переносному розумінні — беззастережні захисники і вихвалячі певних ідейних течій або систем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478818
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2014
Люба Монтег!
Ось уже з роки я один з останніх,опальних земних піїтів,блукаю по небесних нетрях,не маючи,проте ані найменшої надії повернутися До Дому...Горні пустелі,навіть зоряні не ніколи не стануть рідними для того хто народився і виріс на землі -серед людей,хто звик відчувати під ногами твердь,а над головою вись...а тут ти мовби висиш у просторі,наче підвішений Кимось на небесних ліанах-ефемерний,невидимий,безтілесний...
Атлант втомився і більш не тримає небесне склепіння...Воно падає на мене всією своєю важкістю,прагнучи розчахнути надвоє.Небо.Куди не глянь суцільне небо.Ніколи не думав що воно може втомити.Болить голова і постійно нудить...Це щось на кшталт місцевої морської хвороби.Не лише у мене,а й у багатьох наших.Пропонують написати покаянну,а повернувшись на землю публічно відректися від своїх рукописів І забути в подальшому і про поезію і про живопис та інші крамоли з Чорних списків.Прости я не хочу.Не можу вертатися до тебе зганьбленим.Цілую.Люблю тебе й живу тобою,чи то пак животію.(Просто по іншому тутешнє існування назвати важко).
***
Ти ж знаєш що новітні Гермеси швидкістю не відрізняються,тому ще не відправивши попередній лист вже пишу тобі наступний,оскільки це тепер єдиноможливий спосіб нашого конекту.
День тут триває мов тиждень,тиждень,мов місяць,а місяць мов сон....
(Ти пам*ятаєш як я читав тобі Кальдерона напам*ять і вголос,хоча ти більше любила Шекспіра,він і нині на Землі заборонений?)
Тішить одне,одне що листи ізгоїв не проходять ідеологічних чисток,а то якби можні мали змогу нас би узагалі вислали за межі Галактики ,або топтати ряст десь на Марсових полях.Спасибі прокураторам за цю милість до заблукалих душ,за торжество лібералізму і демократії.
А взагалі "молодці"хлопаки,швидко закріпились,всюди розставили своїх,перетворили суди цивільні на трибунали військові,щоб тримати все під контролем чи то пак під прицілом,що в суті своїй одне і теж.
З такими темпами і слово "люблю"скоро стане ідеологічно непевним(про почуття я взагалі мовчу).
Як ти?Як наші?Як мама і бабуся?Як батько?
Обіймаю всіх.Поцілуй від мене дітей.Люблю і чекаю від тебе звісток.
****
А наша місцева богема тим часом процвітає.Містер Джеймсон(ти пом*ятаєш цього старезного доброокого сивобородого дідугана?)музикує ,каже що хоче написати свою кращу і останню,як він стверджує, ораторію «Путь»,Арчі ж і далі творить,свої реально магічні чи радше,магічно реальні полотна,Емерсон і досі шукає ідеальні пропорції для своєї Галатеї,а решта займається хто чим…
Я ж з того часу як ми прибули сюди не брав,ані олівця,ані пензля в руки,не пишеться-видається ніби Душа це лист намертво запечатаний сургучем відкрити той лист здатен лише Господь.
Ніколи не думав,що маючи під ногами зорі,мовчатиму як риба, не зможу і двох рядків докупи скласти.
Відомий живописець,славетний поет,який потім виріс в особливо ненебезпечного державного злочинця!Яка олжа! Раб-без*язикий,німий паяц.
Як же довго ідуть сюди листи з дому!Як довго!
***
Ти пишеш,що,нарешті, отримала мої листи...Це тішить,як і те,що вдома все в порядку...(наскільки взагалі це можливо у тому гадюшнику котрим тепер стала Земля...)ти пишеш що тобі боляче і важко читати мої листи,що ти щоденно плачеш і молишся за мою бунташну душу(Хто КРІМ тебе це робив би?)Я вдячний тобі,мила,мені болить не менше,ніж тобі,але прошу тебе,не плач,кохана,бо сльози твої солодкі лиш тоді,коли я можу їх втишити,і заспокоїти тебе обіймами чи поцілунком.Проте зараз, на жаль ,я безсилий як новонароджений.Я можу лиш коптити небо тупими бляшанками шатлів,всоте розкурюючи душу на погребальному вогнищі віршів...Ні,солодка,не лякайся,помирати я не збираюсь,просто без тебе темно,байдуже і страшно...Люблю тебе,бережи себе,і думай про хороше...
З тобою в серці...
Чекаю твоїх листів,хоч знаю,що напишу тобі раніше,не дочекавшись відповіді...
З любов*ю Бенджамін Вербич.
****
Все було дуже швидко...За три дні до заслання нас викликали в комендатуру...
Дали день на збори,з тим щоб опісля якомога швидше,відпровадити нас за межі країни...Офіційна причина:асоціальність,цебто органічна несумість з існуючим державним ладом,наявність недопустимого рівня!!!крамоли в головах! Цікаво хто коли і як її виміряв!?
Ти пам*ятаєш ніч мого вигнання?....На відправній станції сплелись у тугий вузол жіночі і дитячі плачі,скупі слова розради серед прощань...Гамір,сльози,крики біль і відчай...І серед усього цього Вавілону,цієї безжальної Мекки людських розставань,я БАЧИВ лише твої очі-дві теплих карих квітки яскравіших за будь який маяк!
****
Самотність чи хтось її колись міряв,
чи хтось колись її знав?
і що вона таке взагалі?
Не маючи жодних підстав і прав
Жити отут на землі:
і чи можна відчути її глибину,
Пізнати таїну любові..
Пройтися у неї по самому дну,
По теплому струмові крові....
Ми зав*яззю спільних на двох імен...
Писали любові величний катрен!
Адже любов це самотність на двох,
Адже любов це самотність і Бог!
І оце я пишу тобі таку нікчемність?Я-котрий колись писав тобі виключно сонети...Напевно перегорів,змізернів,змалів,стоптався...Та й що іншого можна написати тут: сидячи у
цій вакуумній дірі,цій праматері вселенської порожнечі,де немає ні квітів,ні трав,ні людей,за винятком жмені ізгоїв,які після кількох років проведених у цій пустелі,починають тихо ненавидіти одне одного.
Нікого немає,нічого немає навіть мене!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478513
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.02.2014
Фактично весь мій світ втілився в одній невеликій кімнаті:книги,шафа,ялинка,державний герб і портрет Шевченка.
Така собі сублімація життєвих пріорітетів окремої особистості-маяк персональних цінностей.
Моя кімната –схожа на древній фетиш,тотем чи оберіг,різновид намоленого і вистражданого форпосту.
Якщо вірити в те,що речі,якими ми користуємось,певною мірою рецепціюють наш дух,
то в мене їм навряд чи є чого повчитиcь:я безформний,безколірний,порожній і ніякий…
Хоча…якщо відкинути машкару песимізму і рвонутись назад у часопросторі(ніби колись було інакше?),цікаво скільки твоїх посмішок і сліз можна було б знайти у всіх будинках і кімнатах,де ми з тобою були разом? І не лише під дахом,але й на вулицях….
Зрештою весь світ суцільний коридор,одна велика вітальня,в якій ми приймаємо гостей,самі будучи прийшлими у ньому,і чи є сенс блукати в пітьмі і збирати шматки уже колись розбитого дзеркала?
Жаль і разом з тим велике благо є в тому,що найтривкішим з можливих конвертів є пам*ять,яка нагадує мені те,що попри всі мої намагання(чи то пак зазіхання), корені відчаю не заглушили твоїх квітів,а вони,натомість зробили мене іншим:сподіваюсь ліпшим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478255
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.02.2014
Тебе манили гори Гімалаї,
Небесна пуповина цього світу…
Тибетські дивовижні небокраї,
Що в них так легко серце загубити!
Тебе манили дивні жовті води,
Незнаних і чужих тобі країв…
Ти все життя шукав cобі свободи ,
Натомість віднайшов безодню снів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478071
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2014
Я завжди мріяв про дівчину,що пише вірші…
Яка вміщала б всі моря і океани…
В якої очі були б глибші і світліші,
За всі мої душевні рани!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478056
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.02.2014
Cотні троянських воєн:
В центрі все той же плід...
Корони вчорашніх ізгоїв,
І схожий на пазли світ!
Нафта і сфери впливу,
Нато чи Митний союз?
Хто ти?Скажи на милість:
Монгол чи таки урус?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014
Я погонич караванів,
Я король усіх пісків...
Кровний принц на карнавалі,
Покровитель жебраків!
Я надія всіх голодних,
І прозріння всіх сліпих...
Я ніхто-медові соти
В океані сліз твоїх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477781
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.02.2014
Кожен день,кожен твій вірш,
Звучить по-новому,наче уперше…
Забитий тобою у серце ніж,
І світ поступово втрачає межі…
А я вже десь там –на небесах,
Де немає ні болю,ні смерті..
Я вже десь там де відсутній страх,
Де немає,ні стін,ні тверді!
Кожен день,кожен твій вірш,
Звучить по-новому,наче уперше…
Та кожну мить,
Серце щемить
судомно,
а спогади брешуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477522
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.02.2014
Діти орликівських конституцій,
Діти Батурина,Полтави і Лубнів…
Де кожен третій папський нунцій,
А кожен п*ятий- із блудних синів!
Родом із забутих селищ…
Занедбаних часом криниць…
Розтоптана кіньми велич,
Мізерних людських одиниць…
Діти орликівських конституцій,
І вогнищ народних повстань…
Розквітлі в лицарському дусі,
Від вибитих кров*ю зізнань!
Плачами,болем,зубами та нервами,
Пекучим полум*ям сліз….
Не важить:«Ми ж дійшли первами»,
Коли все зійшло під укіс!
Встеляли собою землю,
Причому не тільки свою…
Покірно приймали петлі,
Або полягали в бою!
Це вже кому як щастило:
У кожного свій Сибір…
У серце- гартовані стріли,
У душу-гвалтований мир!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477311
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2014
Моє серце дивна клітка,
Для чужих незнайомих птахів…
Я усміхаюсь надто рідко,
Для жителя земних світів!
Чого я прагну і чого шукаю,
Навіщо і чому живу?
Занадто близько стою до краю,
Не уві сні,а наяву!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477122
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2014
Знаєш,чому в тебе нічого не виходить?
Ти дивишся собі під ноги,а не в небо…
Тобі насправді вже ніхто не треба…
Бо ти не створений для свободи!
Навіщо тобі розкіш і хороми?
Якщо у тебе є власний хлів…
Ти плід уяви власної утоми,
І сотень тисяч безсенсових слів!
Тебе насправді ніщо не обходить,
Ні рок-н-рол,ні тим більше,хіп-хоп…
Останній крик конаючої моди,
Нікчемний,жалюгідний мізантроп!
*Мізантроп — людина, яка уникає товариства, відлюдькувата, страждає або навпаки насолоджується своєю ненавистю до людей (мізантропією).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477056
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2014
С тобою я встречаю утро,
C тобою провожаю ночь...
Вряд ли я когда нибудь был мудрым:
Сердце до сих пор тревожит дождь.
Моя усталая,больная голова:
Большое кладбище для стихов...
Любовь моя не делиться на два:
Не признает никаких оков...
Кроме тебя,кроме тебя конечно,
Давно пора мне выйти на конечной...
И забыть всё,и забыть всех,
Кроме тебя-мой первый грех!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2014
Не всім щастить на карооких янголів,
Мені пощастило двічі...
Із сумками типу"Napoli",
І фільмами Гая Річі...
Минає неспішно тихо,
Моя особиста епоха...
У лютих закрутах віхол,
У марних шуканнях Бога...
У серці танцює тривога,
Гарячий скапує віск...
А вечір вдягає тогу,
На стомлене тіло міст...
Я знов загубив Дорогу:
Лукаві усі шляхи...
Хай спокій зеленого моху,
Покриє мої гріхи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476803
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2014
Цей світ розтрощений на скалки,
Столяття,як хижий оскал...
Слова-жалюгідні уламки,
Зруйнований п*ядестал!
Я бачу безодні болю,
У водах твоїх зіниць...
Вплітаю у коси долю,
І неба сонячний диск!
Не бійся,нічого,мила,
Ні злоби,ні суєти...
У тебе є руки-крила,
А очі твої мости!
Шляхи із вічності в вічність,
Не бійся нічого, ні...
Ми всі на Землі лише тлінність,
Крім образів на стіні!
Ми всі на Землі лише тіні:
Піщинки на тілі планет...
Сумні пілігрими осінні,
Загублені у сяйві Андромед!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476152
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2014
Шукати тебе в краю чеберяйчиків,
В країні дітей і Любові...
Як щось сакральне,давно втрачене,
У кожному кванті крові!
Шукати тебе у світі,
В очах незнайомих людей...
У кожному промені літа,
У безмірі ніжних ночей!
Любити тебе і гріти,
Забути про все що було...
Маленька моя Аеліто,
Ти серця розбите скло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2014
Шукати зорі між трав,
Вдихати повітря з тобою...
Без тебе я іншим не став,
Ніколи не був героєм!
Шукати тебе по лісах,
У гаванях юних мавок...
У шумних,суєтних містах,
В оваціях-криках"Браво!"
Я розгубив усе,що міг:
Закінчилась моя вистава,
Залишився грудневий сніг,
І сльози Місяця над ставом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475932
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.01.2014
Хотів тебе побачити смертельно,
Але боявсь сполохати до болю…
У мене в серці ніжноакварельно,
Ти диктувала власну волю!
Я досі не змінив паролі,
І доступ в серце досі ще відкритий…
Із присмаком морської солі,
Любов моя продовжує боліти!
Чи пломеніти,чи горіти,
Я більш не знаю,я уже не певний…
Чи хочу я насправді жити,
У світі,що давно святенний!
У світі брехонь та ілюзій,
Де не існує правди одкровень…
Де кожен має по катюзі,
По цензору розстріляних пісень!
Я так хотів зустрітися з тобою,
Але сполохати боявся,не хотів….
У мене в серці квітнеш ти весною,
Обітована земле моїх днів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2014
Он писал стихи и редко улыбался,
Несмелылым был-всего боялся…
Поэтом был без права на ошибку:
В запасе девять жизней-только и всего…
Он был трусливым,слабым,хлипким,
Но небо говорило сквозь него!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475526
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2014
Я дихав твоїми легенями,
Дивився твоїми очима…
Я був твоїми натхненнями,
І янголом за плечима!
Шукав тебе я на площах
Луцька,Чорткова,Львова…
Ішов до тебе на прощу,
Чекав від тебе хоч слово!
Натомість лиш тиша:
Мовчання і безгоміння…
Мене ти навіки лишиш,
За мурами розуміння:
Відчуженості і злоби,
Байдужості абсолюту…
Ти сонце найвищої проби,
Різновид моєї спокути!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474921
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.01.2014
Руде волосся.Гіпнотичний погляд.
Але як,скажи,вдалося тим,хто поряд:
Зібрати стільки золота в одній тобі,
В тобі є щось від правди голубів:
Від святості їх чистоти…
Від перших днів Господнього творіння…
Немає зла,немає суєти…
Немає докорів нечистого сумління!
В тобі є щось від тиші,зоряної ночі,
Напевне вірші і напевне- очі….
Ти тихий безберегий океан,
А в мене очі-брехні і обман!
А в мене очі- пустка,біль і відчай,
Полковника давно ніхтo не кличе!
Ніхто,ніколи і ніде,
Полковника уже не жде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474675
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.01.2014
Cмутно мені-Україна спливає кров*ю,
Гірко мені-вона як обитель розбою…
Важко мені бо не маю я слів для молитви,
Страшно мені,бо брехня ріже душу,як бритва…
Тяжко мені,бо люди стогнуть під ярмом найманих yбивць і лицемірів…
Тоскно мені,бо я ні в кого і ні в що не вірю…
Сумно мені –куди й навіщо йду не знаю…
Гірко мені-простіть мене,бо я усіх прощаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474470
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014
Холодний,білий,перший сніг,
Німа приречена байдужість...
На вулиці сліди чиїхось ніг,
А в голові лише похмурість!
Як данина сьогоднішній погоді:
Місцями дощ з сльозами перехожих...
Кожен другий у нас- Мавроді,
Кожен третій-Че Гевара.Боже!
Революції вирують в стольних градах,
Бідний Київ як котел кипить...
На губах у владних присмак зради,
І людське навряд чи їм болить!
Бо коли ти зверху "решта"тобі десь там:
Глибоко,але не в серці!
У кожного з вельмож є власний храм,
З іконами від комерцій!
І всі ми потроху вперті,
У кожного свій Вавілон!
Ніхто не боїться смерті,
Всі знають:життя лиш сон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474305
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2014
Я ношу тебе в серці постійно,
Без перерви на рекламу і обід...
З тобою абсолютно вільний,
В твоїх зіницях цілий світ!
З тобою абсолютно вільний,
Як духи нашої землі....
Я незнищенний і стожильний,
Я порох в тебе на крилі!
Я промінь в тебе на крилі,
Ношу тебе в собі правічно...
Милуюсь,як картинами Далі
тобою антропоцентрично:
І не важливо вже чи знаєш ти,
Що ти у серці мого світу...
життя-це міст по ньому перейди,
У край омріяного літа!
Де буде все чого так прагнеш,
Де буде все чим ти живеш...
І зціляться колишні рани,
А я спокійний Гільгамеш:
Прийму самотність як належне,
Як незалежність висоти...
Замовкнуть всі мої пожежі,
Та лишишся навіки ти!
*Гільгаме́ш — шумерський цар, який за літописом правив приблизно у проміжку між 3000 та 2500 роками до РХ, десь за 400 років до того як була написана про нього поема(11 глиняних таблиць"Епос про Гільгамеша")
©Богдан Тригуб
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2014
На тілі карт-Вітчизни географій,
Подоланий теплом твоїх очей...
Не потребую я присвят і епітафій,
Для вже минулих зоряних ночей!
Мені давно не треба нових віршів,
І проза,напевно,вже зайва теж...
Я не менше за інших грішний,
Просто поруч зі мною полеж!
Обійми мене, до серця пригорнися,
Щоб я відчув,як любиш ти...
Що нам,скажи,в цю ніч присниться,
Коли єднаються мости!
Коли ти поруч-ангели досяжні,
І я вже чую шепіт їхніх крил...
Я ніколи не був відважним,
Але зараз я повен сил!
Загубися в мені,загубися,
До дна у серці розчинись...
Піддайся мені,не борися,
Убий в собі гамір міст!
Ділися зі мною,ділися,
Ти радістю в кутиках вуст...
Не бійся,нічого,не бійся,
Я Богу за тебе молюсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2014
Сьома печать
І коли Він зняв сьому печатку, вчинилося безгоміння на небі десь на півгодини.
І бачив я сім Ангелів, котрі стояли перед Богом; і дано їм сім сурм.
Одкровення Іоанна Богослова
Cюжет філософсько-містичного фільму «Сьома печать» («Det Sjunde Inseglet», 1957) шведського режисера Інгмара Бергмана спершу може видатись досить простим, але то лише на перший погляд… Насправді це своєрідна енциклопедія буття не лише Середньовічної Швеції, але й тодішньої Європи загалом з її війнами, забобонами, мандрівними акторами, вертепами, хресними ходами, чумою і, на жаль, псевдорелігійністю, зведеною в ранг обов’язкової формальності, коли зберігається лише зовнішня обрядовість і втрачається суть віри та її глибинний зміст.
Заможний лицар повертається зі своїм гострим на язик слугою із затяжного походу в Святу Землю.Такий собі середньовічний варінт Дон Кіхота і Санчо Панси.
Дорогою їх переслідує примара смерті, видима тільки лицареві, з якою він веде філософські бесіди і… періодично грає в шахи, щоб здобути відстрочку і віддалити момент свого відходу з грішної Землі.
Впродовж усього фільму лицар уперто намагається зрозуміти щось важливе для себе, знайти втрачену душевну Гармонію і віднайти своє призначення. Його гнітить власна недосконалість і гріховність, а також несправедливість світу. Герой запитує себе: «Чому Господь створив цей світ саме таким? Чому у ньому стільки зла, сліз, абсурду, натомість так мало любові, надії й тепла…? Чому врешті-решт не можна бути атеїстом, відкинувши всю релігійну догму?» Але безбожником лицар бути не може, оскільки відчуває присутність Вищого промислу у всьому.
Фільм починається і завершується епіграфом з «Одкровення» Іоанна Богослова, а похмурий апокаліптичний настрій наскрізь пронизує всю картину.
Герої часто говорять про містичні, страшні й таємні знамення, котрі віщують близький кінець Світу… (постійне очікування початку Вселенської катастрофи, взагалі було характерним для Темних Віків, цьому сприяли епідемії, війни і надмірний фанатизм та визискування з боку церви).
У фільмі яскраво зображена хресна хода екзальтованого, обірваного, очманілого натовпу, який безтямно лупцює себе бичами, закликаючи до покаяння і спокутуючи прихід Божої кари-чуми. Перед людом, котрий до появи процесії безтурботно веселився, насолоджуючись виставою місцевих скоморохів, виходить чорноризець і починає кричати, викриваючи присутніх у всіх смертних гріхах -дійсних і вигаданих. При цьому оратор жодного разу не згадує свою скромну особу, тим самим підкреслюючи своє привілейоване становище перед замурзаними і темними міщанами-грішниками.
Повсюди панує блуд, мародерство, запобігання перед силою і тотальна відсутність духовних орієнтирів (з мертвих людей знімають срібні прикраси, щоб потім за вигідну ціну продати їх першому-ліпшому). Усе це разом створює гнітюче враження якогось божевільного бенкету, всесвітньої оргії, масового психозу, порятунку від яких немає.
Хтось шукає спасіння у роздумах , метафізиці і молитвах, хтось - у бесідах з людьми в шинках і, як не парадоксально, добрих справах (слуга лицаря рятує від наруги і приниження дівчину і бідного актора, в той час, як його пан, заглиблений у себе, усе ще роздумує про сенс буття і митарства своєї душі).
Але незалежно від цього всі вони знаходяться на одній каруселі, запускає яку хтось Невідомий нам, адже не випадково лицар запитує янгола смерті: «Коли ти востаннє прийдеш до мене, чи відкриєш мені свої таємниці?». - «У мене немає ані таємниць, ані знань!» - відповіла йому Смерть, яка постає перед нами лише як сліпий виконавець чиєїсь незнаної волі.
Якщо дух руйнації не відає ключових таємниць буття, то хто, зрештою, їх може знати?
Не випадковими також видаються чоловічі імена головних персонажів: Йоф, Йонас, Іон та співзвучні з ними. Це, з одного боку, не дає нам забувати вищезгаданий епіграф до фільму, а з іншого - натякає нам на біблійну Книгу Іова.
Іов – слуга Божий, уособлення покірності волі Творця, за чиєю волею все відбувається і без якої, як відомо, навіть волос з голови людської не впаде.
У фільмі ж ця покірність носить відтінок фаталізму, приреченості, неможливістю будь-що змінити. Боротьба у ньому наявна, але виключно внутрішня, духовна…
В одному з кульмінаційних епізодів фільму зброєносець говорить лицареві: «Погляньте у її очі. Її бідний мозок щойно здійснив відкриття: у земному світі лише порожнеча… І ми безпомічно стоїмо, тому бачимо те ж саме що бачить вона! І страх наш подібний до її страху».
Апогей безнадії. Невже за межею земного буття нічого не існує? І де людська душа знайде прихисток по смерті?
Над цими питаннями глядач роздумує протягом перегляду усього фільму.
І це саме ті вічні «клубки ниток», які кожен з нас «розмотує» все життя, земне принаймні. Наприкінці подорожі лицар зі своїми супутниками таки досягає дому…
Але занадто пізно, як варто було очікувати, оскільки він мусить сплатити свій останній борг смерті за програну шахову партію.
Блаженний актор Йоф, якому відкриті нематеріальні сфери людського буття бачить, як Смерть веде душі лицаря і його супутників та змушує їх танцювати свій дикий, химерний танок.
Хоча і для надії автори картини простір теж лишають: сім’я,радість спілкування, любов, віра в краще навіть у безнадії - ось що тримає нас в в житті. Лицар говорить дружині Йофа: «Я запам’ятаю цю мить, цей спокій, суницю, чашу молока, ваші обличчя у світлі вечора, сплячого Мікаеля, Йофа з лютнею… Я постараюсь запам’ятати нашу бесіду і нестиму цей спомин обережно, немов у мене в руках чаша, до країв наповнена парним молоком. Для мене це буде знаменням та джерелом радості».
І авторові цього нарису хочеться вірити, що він таки пронесе той спогад крізь пітьму, вже будучи у лапах смерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2014
Якщо я не втримаюсь,зоре,
На тонкій нитці земного буття...
Не плач,мене відплаче море,
Не треба сліз і каяття!
Ти НЕ кричи: мене відплаче небо,
І НЕ ридай,мене схоронить світ,
І я не знаю,моя нене,
Чи лишу по собі слід...
Навряд чи потрібні світові,
Мої маленькі дитячі сліди...
Навряд чи йому болітимуть,
Відлуння чиєїсь біди!
Навіщо мені ті сліди?
Німий,без*язикий паяц...
Я думав,що йду до мети,
Насправді буття лише вальс!
із небуттям і болем порожнечі,
З мовчанням-з тисяччю пустот...
І тягарем на наші плечі,
Лягає важкість насолод!
Які ми помилково прийняли за вічність...
Буття людське всього лиш тлінність!
В якому не знайдеш місця
для почуттів і світлих поривань,
Бо світ-то байдужа криця,
Холодних,людських прощань!
Бо світ то рибальська сітка,
І душі людські у ній ...
Тепер виживають рідко,
У вихорі злих подій:
Інформаційних і атомних воєн,
Брехні і фальшивих надій...
Душа людська прагне волі,
Проте на землі своїй,
Вона вже не знайде втіхи,
Ні віри,ні каяття...
Вона поріднилась з лихом,
Немов то її дитя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472006
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2014
Каждый день,как крестовый поход,
Тысячи "Новых"историй...
Повторяются опять из года в год,
Я потерялся во мгле теорий!
Изобритательных ученых и не очень,
Но умных,мнительных творцов...
Мы все давно живем наощупь,
В стране забытой Праотцом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471791
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2014
Я буду дивитись на тебе,
із висі чортківського неба...
Із тверді калузьких мостів,
Мені вже напевно не треба,
Писати нових віршІв!
Без сенсу плодити ілюзії,
Про велич своєї душі...
Перед Господом ми голопузі,
Нащадки старих божків!
І ми нічого не варті,
Навіть у власних очах...
Усе ще застигли на старті,
Де нас вже чекає крах!
І наша партія шахів,
Від першопочатків фарс...
Ми втілення власних стрАхів,
А наше буття тільки дартс...
Ми дротики цього світу,
Мішені для зла і образ...
Та інколи хочеться літа,
Любові і ніжності в нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471588
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2014
Я старий,непотрібний вояка,
Відслужив я своє більше строку...
На Різдво чи на День подяки,
Високосного,певно,року...
Мене викинуть на смітник,
Як стару,непотрібну річ...
Спишуть все на мій древній вік,
Ну а далі,напевне,в піч!
Я буду тихенько горіти,
Але не кричатиму,ні...
Я звиклий під кулями жити,
То чи личить тепер мені!?
Боятися власної смерті,
Ефемерної як життя...
Ордени і медалі здерто,
Залишилось одне шмаття...
Понівечених синіх мундирів,
Та й вони уже догорають,
Мріяв жити хоч день у мирі,
Смішний і наївний,бо знаю:
Для любові ніхто не рождає,
Волоцюг і убивць,як я...
Проте вірю і відчуваю,
Що у серці ти досі моя!
Я проніс тебе крізь життя:
Крізь безум війн і холод гільйотин...
Як запізніле,щире каяття,
Єдину втіху моїх годин!
Я ніс тебе крізь революцій марші,
Крізь гасла і постійні зміни влад...
Не поєднались дороги наші,
Бо ти- жона,а я-солдат!
Бо вб*ють як не сьогодні-завтра,
А я не вартий твоїх сліз...
Але твоє ім*я,як мантри,
Я у душі і в серці ніс!
І на смертних моїх дорогах,
На битих моїх шляхах...
Я знав що мої тривоги,
У тебе горять в очах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471273
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2014
Усі мої мрії у тебе на дні очей,
і на кінчиках твоїх вій...
Жалюгідний,нікчемний пігмей,
Але я все ще досі твій!
Я лиш олов*яний солдатик:
Я звиклий до самоти...
Я буду тебе споглядати,
З небесної висоти!
Не плач,не ридай,не треба:
Не вартий того ніхто...
Я буду промінням Феба,
Торкатись твого пальто!
Торкатись твоїх футболок,
І губ ,і очей,і щік...
Тебе не здолає морок,
Тебе не підкорить вік!
Бо я буду над тобою,
Лагідним духом небес...
Обійматиму теплотою,
Найкоханішу з поетес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471032
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.01.2014
Я простий олов*яний солдатик,
У глибинах твоїх очей...
На буденність розщеплені дати,
Наших спільних Одіссей!
Свіжий вітер Гіперборей,
Не заживлює більше рани...
Загубився серед людей,
Давно висохли океани
Нашої стражденної любові,
У жилах більш ні краплі крові:
Сама лиш дистильована вода,
Але пам*ять для мене свята!
І все що мені лишилось після тебе,
На світлинах фіксоване небо
твоєї світлої,невинної душі,
Нагадує мені,що я колись теж жив!
Без сумніву горів,я дихав і творив тобою
Тепер душа розділена на двоє...
Розпалась на елементарні часточки,
Віддав би півсвіту за дотик руки!
Але в мене, на жаль,немає,
Ні твоєї сили,ні тепла...
Я себе уже не відчуваю,
У світі розбитого скла...
Я лише олов*яний солдатик,
У нотах твоїх пісень...
Самотністю спаяні дати,
Наших спільних одкровень!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470845
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2014
Видали мене із білих списків,
Закинь у кошик з позначкою:"спам"
Я лізу з відкритим писком,
Брудними ногами в храм!
Видали мене із білих списків,
Натисни в пам*яті: "деліт"...
Бо з таких як я не буде зиску,
Для шикарних як ти кобіт!
Випечи з серця гнівом вогненним,
Бо хто я?Безпринципний ідіот...
Ти дівчинка епохи постмодерну,
А я дешевий Дон Кіхот!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2014
Ти така гарна як небо,
Я такий звичний,як сніг...
Крім тебе нічого не треба,
Та я не спроможний на біг...
На далекі дистанції з часом
змагатися не мені...
Ми все таки будем разом,
Але вже у іншому сні!
Де не буде підступів і злоби,
Де буде світло і тепло..
Де люди будуть кращі за худобу,
І забудуть вселенське зло!
Де люди не ховатимуть думок,
І НЕ ганьбитимуть почуттів...
Не ховайся від мене за сотий замок,
Ти все чого я хотів!
у цьому земному житті,
Ти серце моїх шляхів,
Окраса в земному бутті...
Праматір нових світів,
І квітка надії в путі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470454
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.01.2014
Если я не вынесу тяжести этого мира,
Прошу тебя,пожалуйста,не плачь...
Если навсегда умолкнет моя лира,
Помни:каждый сам себе палач!
Каждый сам выбирает дорогу,
И собственный последний поворот...
Попроси прощения у Бога,
Пусть Он меня отпустит и поймет!
Ведь я,ты знаешь,недостоин,
Целовать даже пыль Его ног...
Мне очень жаль,но я не воин,
Постоянно,вечно одинок!
И мне больно бесконечно страшно,
Без надежды и без света жить,
Я ведь не был никогда отважным,
Постарайся меня не судить!
Я устал безнадежно плыть
по жизни вдаль,не ведая куда...
Постарайся меня позабыть,
Моя любимая,последняя звезда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470231
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.01.2014
13.
Дневники:
«Моя мама говорит,что я не приспособлен к жизни,и наверно она права?Какие у меня перспективы на ближайшее будущее ?Никаких.Ни работы,ни денег,ни девушек,ни стихов.
Я ничего не пишу уже три месяца.Остается надежда.Эта старая кляча уже не раз спасала «любомудров»вроде меня.
Да-да,не приспособлен к жизни…Но к какой?К чьей жизни?К кутежам и попойкам с незкомими тебе людьми,к замкнутому дом –быт-работа-быт.
А где поэзия,творческие порывы,любовь?Где жертвенность и героизм?Всюду только холеные рожи,лицемерие и блеф с налетом великосветского блеска?А что ты хотел,дурачина?Вспомни в каком мире ты живешь,и не ты ли его таким сделал?
Тряпка.Безвольный комок кожи и костей! С Новым годом тебя,шут гороховый!
P/S Говорят новый год,начало новой жизни…Интересно подразумевает ли это завершение старых бед?УЛЫБАЙСЯ,СВОЛОЧЬ,УЛЫБАЙСЯ,может "станет всем всем светлей",может "радуга зажжется" в этом мире картонных теней?
14.
Она часто приходила в его сны-в его светлые и безгрешные сны.Что ж не сумел удержать реальность,тешься илюзией,неудачник…
«Я НЕ хочу,НЕ хочу тебя потерять,я слишком тебя люблю,но…ТЫ ведь уже потерял ее….Понимаешь уже?Очнись уже!Очнись!ШИЗА.Нужно прекратить с собой разговаривать…
А если не с кем больше?Что тогда?Молчать?Как там Учитель говорит: «Весь мир у меня под ногами?Обман.Сплошной обман.
Сколько раз,сколько раз он говорил себе,что любви нет,что это лишь зыбкое утешение,на захваченном бурей корабле?А что же тогда вечно,и разве сам он не фантом,не плод собственного воображения,всего лишь пещинка в голубом крутящемся шаре…Карусель абсурда,да и только!
Люди часто думают,что их сила в индиидуализме,что они способны построить и воздвигнуть,что то истинно великое самостоятельно и без чьей либо помощи,забывая о том,что еще старик Хемингуэй сказал: «Человек один не может,человек один ни черта не может!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469823
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.01.2014
Я- НИКТО,Я ПРОСТО ВСПЫШКА СВЕТА,
В ЭТОМ МИРЕ ОБМАНЧИВЫХ СНОВ...
Я- УБИЙЦА,ШАЛЬНАЯ РАКЕТА,
ПОПАВШАЯ "СЛУЧАЙНО" В ЧЕЙ-ТО КРОВ!
ПОПАВШАЯ "СЛУЧАЙНО" В ЖИЛОЙ ДОМ,
У НАС ТАК РАЗВЛЕКАЮТСЯ БЫВАЕТ,
НИКТО ИЗ ЧИНУШЕК НИ ДУХОМ,НИ СНОМ,
ОБ ЭТОМ КОНЕЧНО НЕ ЗНАЕТ!
СКАЖИ МНЕ,ОБЬЯСНИ,КАК ТАК СЛУЧИЛОСЬ?
ОТКРОЙСЯ,НЕ ТАИ,ОТВЕТЬ НА МИЛОСТЬ,
КАК ЭТИ ЛЮДИ СПЯТ ПО НОЧАМ?
В НАШЕМ МИРЕ ШЕКСПИРОВСКИХ ДРАМ,
КАРУСЕЛЯХ АНТИЧНЫХ ТРАГЕДИЙ,
ГДЕ ПЛАВЯТСЯ СЕРДЦА ПОДОБНО МЕДИ,
А ДУШИ НЕТ И В ПОМИНЕ,
ЖИВЕМ В БОЛОТЕ-
В ВЯЗКОЙ ТИНЕ,
А КРИЧИМ,ЧТО НАМ ПОРА В ЕВРОПУ,
ДЛЯ НАЧАЛА НУЖНО БЫ ЗАШТОПАТЬ,
ДЫРЯВЫЕ КАРМАНЫ ГОСБЮДЖЕТА,
ЧТОБЫ СТАРИКИ ДОЖДАЛИСЬ ЛЕТА,
ИНАЧЕ НЕ ДОЖИВУТ:
НЕ ДОЖДУТСЯ,
УВЯНУТ,УМРУТ!
У НИХ ВЕДЬ НЕТ ДАЧ В МЕЖИГОРЬЕ,
ХАЛЯВНЫХ ПУТЕВОК НА МОРЕ,
СЫНИШКИ В" УКРАВТОДОРЕ",
ТАК И ЖИВЕМ-В ХЛАМЕ И В СОРЕ!
ХОТЯ КОМУ ДО ЭТОГО ЕСТЬ ДЕЛО?
КАЖДАЯ ТУШКА БЕРЕЖЕТ ТЕЛО,
А ПРО ДУХ МЫ ЗАБЫЛИ СОВСЕМ:
ОН НЫНЧЕ В СПИСКЕ ЗАПРЕЩЕННЫХ ТЕМ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469305
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.12.2013
Моя одвічна аритміє,
Причино нерівномірних серцебиттів...
Якби я міг,я би засіяв,
Тобою землю всіх полів!
Усіх віршів,усіх поезій,
Переповнив би Всесвіт тобою,
Тішився б тобою,як Боецій,
Втішався тишею святою!
Розфарбував би я весною,
Кожен твій сон,
кожен твій день,
Якби ти була зі мною,
Піснею пісень!
*Боецій-(480—525)філософ-неоплатонік, теолог і теоретик музики,автор трактату"Втішення філософією",міністр при італійському королі Теодоріху,пізніше був засуджений за зраду Візантії,підданий тортурам і страчений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469130
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.12.2013
Поэты режут вены,
Поэты проливают кровь...
Ибо в границах этой Вселенной,
Давно умерла любовь!
Поэты режут вены,
И губят души и тела...
Вокруг себя воздвигли стены,
Чтобы прятать свои дела
Утаить их,скрыть От Бога-
заныкать,где-то между строк...
В каждом из них дорога,
каждый из них пророк!
Цветок увядшый и порок,
связали запад и восток
В один громадный,толстый узел,
всё лучшее свое отдали Музе,
Чтобы навеки замолчать:
Им больше нечего сказать
Поэты устали мечтать,
Поэты ложатся спать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468829
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2013
Моя душа народжена сліпою,як і серце,
Сліпою і зійде в пітьму,
Та образ Божий в мені ще не стерся,
Я пензлі до рук візьму!
Намалюю пейзаж наостанок:
Аквареллю,гуашшю,вугіллям,
Зустріну черговий світанок,
Поплачу над власним безсиллям...
Безкриллям і неможливістю стати птахом,
Щасливим бути,як оті мурахи,
Котрі живуть в трудах,
І в ясності мети...
А я давно уже зачах,
У болях,в смутку пустоти!
У безвісті,у нетрях порожнечі,
"Хто ти,скажи мені,хто ти?"
Шепочуть зорі,падають на плечі!
Я прагнув істину знайти...
Знайшов лиш втечу від мети:
Обман ілюзій...
Хотів додому я прийти,
Та втратив друзів!
Тепер живу автопілотом,автостопом:
У пошуках нових доріг!
Хотів знайти в собі свободу,
Хотів,але на жаль не зміг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467727
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2013
Яка різниця:Луцьк,Чортків,Калуш,Львів?
Ти всюди самотній,як перст...
Світ,як береги чужих тобі морів,
А буття як суцільний стрес!
А буття то суцільний вертеп,
Невеселих гірких новин...
Україна це дикий степ,
У якому ти завжди один!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467490
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2013
Мені нема чого тобі сказати,
бо я лише порожній глечик...
не здатен щось нове зачати,
бо старе в мені ще не відмерло...
Мене дивують звичні речі,
мені незвіданим є небо!
Природа Бог для всіх то очевидність,
Для мене Бог це таїна незмірна....
Я всі знання міняю на невинність,
На серце в тебе на долоні,
Цей світ мене вже бачив на колінах
У смутку бачив і в полоні!
бо я- пітьма, нічого крім пітьми,
Немає нас,немає слова"ми"!
Якби,я міг,
то жив би під крильми у тебе
Якби я міг,
щоденно пив би з неба
Твоїх уст!
Сховався б в мушлю від облуди світу,
Я молюсь:
Щоби укотре розпустились квіти,
На кораблі що йде у центр міфу,
В глибини вод прадавніх як буття,
Де я побачу і Атланта і Сізіфа,
Десь там мій грот,десь там моє життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467342
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2013
Коли ти вільний художник,
Так важко вперед іти...
Бо не кожний,чуєш,не кожний,
На руїнах збудує мости!
Не кожен відчує фарби,
У стомленій ницій душі,
"Якби мені крила,я би,
Підійнявся над цих пажів!"
Брешеш,собако,брешеш,
Ти б і далі валявся в смітті...
Вбивав би людей як Цепеш,
Бо люди,мовляв,не ті...
І небо,на жаль,не те...
Лиш ти один"геніальний"...
Лиш его твоє святе,
А світ надто тревіальний!
Усе буденне,звичне,нецікаве,
Ти все уже бачив в нім...
Останній нащадок Варавви,
Скажи мені,де твій німб?
*Влад III (Дракул, Влад Цепеш, рум. Vlad Ţepeş, Влад Наштрикувач, та Влад Дра́кула рум. VladDrăculea — «син дракона» ; *14 листопада 1431 — †1476) — Князь та Воєвода Волощини в 1448, 1456–1462, 1476 роках.За переказами відначався крайньою жорстокістю.
**Вара́вва — біблійний персонаж, злочинець, звільнений Понтієм Пілатом з нагоди святкування іудейським народом свята Пасхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467109
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.12.2013
Твоє ім*я травою пам*яті не поросте,
Моя Юдиф,моя свята Естер!
Я народивсь і втисячне помер,
Земля втомилась і буття пусте!
Усе,що міг,я давно стер
із карти своїх днів....
Тепер один, як я того хотів!
Душа мовчить і я від неї ніби автономний,
Занедбаний,забутий і бездомний!
Відірваний життям від пуповини,
Я грішний,водночас не винний,
У тому що народжений таким нездалим,
І так бездарно розпорошив все що міг,
Заради якихось примарних далей,
Заради чужих доріг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466814
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2013
На колір і смак-товариш не всяк,
У кожного свій аршин...
І кожний мірить на власний кулак,
Павутину буденних днин!
На колір і смак-товариш не всяк,
У кожного свій відчАй...
Немає різниці турчин чи козак,
У кожного власна печаль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466664
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2013
Не хочу нікому бути
ні каменем,ні прокляттям,
Не хочу нікого чути,
У мене немає завзяття!
У мене так мало сили,
Любові,душевних поривів...
У мене забрали крила,
І я з того часу посивів!
У мене ні краплі сонця,
Пітьма-моє друге ймено...
і Янгола-охоронця,
У мене украли напевно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466400
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2013
Ти приходиш до мене у сни,
Одкровенням гіркої весни,
І солодом літніх ночей,
ТИ Скажи мені,поясни,
Як в безоднях твоїх очей,
Помістилось все,що я люблю?
Кожну думку і дотик ловлю...
В тобі живе сила вітрів,
Приходиш шепотом морів,
І зорями,і літніми ночами,
Приходиш,незважаючи на драми,
Зринаєш в пам*яті,у спогадах моїх,
І грієш у долонях серця сніг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466175
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.12.2013
Люблю тебе-цього достатньо,щоб свіча мого життя не згасла остаточно,
Люблю тебе і все моє буття від цього є немов солодшим...
Люблю тебе,в тобі усі грані і межі,в тобі немає жодних меж...
Ти як вогонь і блиск пожежі,а я лиш попіл від пожеж!
Куди б не йшов усюди ти,
на фоні крові й суєти,
На фоні глупоти і непрощення,
ти як найперше одкровення,
Неначе світоч Доброти!
В тобі усі мої мости,
Благословення всіх моїх шляхів...
І душу гріє сонце днів,
Проведених з тобою,
Моєю рідною сльозою,
Моєю ніжною весною,
Єдиною і вічною виною!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465968
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.12.2013
12.
Из дневников Гаврилы:
Я не любил выходить за грани своих снов,потому что единственно в снах мы могли все еще быть рядом…Она могла запросто прийти,сесть ко мне,на колени и начать шептать мне на ухо разную дребедень:о делах,которые она сделала за день,о всех своих родственниках,в частности о бабушке,которую очень любит,о любимых цветах и книгах,о политике,о погоде,о чем угодно,а я просто сидел и слушал ручей ее голоса.Я обожал ее и обожаю до сих пор,я без ума от нее,как греки без ума от своих статуй. Она лучше и совершенее любой из античных скульптур,лучшее из всего,что могло быть создано за всю историю.Для меня она просто лучшая.Я пишу это с ясным осознанием того,что она несовершенна,но именно именно в ее погрешностях и червоточинках,спрятана половина ее прелести(если не вся).
Я не любил выходить за грани своих снов,и потому я сделал их своей реальностью.
Она…Иногда я думаю за что она была ниспослана небом мне- обычному жителю Вавилона страстей и обмана?
Ведь в этом городе,как впрочем и в любом другом небо нынче не в цене,все привязаны к земле,и в нее в конечном счете все и возвратяться…
И совсем не важно,что она была моей всего лишь короткий срок,потому что у любви нету срока,и забыть ее невозможно,потому что на страже у любви память вместо палача.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465605
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.12.2013
10.
Внимательный читатель может упрекнуть меня в некоторой непоследовальности и осколочности моего повествования,но разве память это не калейдоскоп,который выбирает самые яркие и приятные картинки?
Гаврила же был поэтом,он пытался видеть мир во всей его целостности и разнобразии,что было черезвычайно тяжело и далеко не всегда удавалось.
Большеинство людей до конца дней остается на одном уровне восприятия,то есть в замкнутом круге своих собственных интересов,но Гаврила хотел видеть дальше и глубже,вернее чувствовать,поскольку чувства в человеке сильнее чем разум…
Стихи для него и были,одним из лучших способов познания мира и самопознания,открытие тайных горизонтов души и ее сокрытых сил,ее воли,добра и теплоты,поскольку холода и мрака вокруг и без того больше чем достаточно…Он не гнался за какими- то эксрасенсорными способностями ,за чем-то сверхьестественным,он просто мечтал,чтобы было больше света.
11.
Сегодня в который раз повторился тот же странный сон,будто бы он Гаврила,идет по улице,именно идет,а не тащиться как обычно,чувствуя ноги,движение крови в жилах,
необыкновенную ясность мысли и легкость в сердце. Наутро проснулся в слезах.
Такие сны повторялись довольно часто.Иногда ему чудилось будто бы он бежит по цветочному лугу,радуясь полноте окружающих красок,и своей целостности и неущербности…
Тем больнее было пробуждение,после которого эти сны казались жестокой забавой какого-то отмороженного кукловода,что потешаясь, проверяет на прочность твои нервы!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465168
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.12.2013
Самотній воїн тішиться дощем,
Самотній сивий,сумноокий воїн...
Він знає:за правим його плечем,
Ангел,що вартує нитку долі...
Самотній воїн тішиться дощем:
У ньому вічність здріблена на краплі...
Самотній воїн в неба під плащем,
Любов і серце шеляга не варті!
Любов і серце-два лукавих свідки,
Що завели його у гавань порожнеч...
Любов і серце тихо, непомітно,
Іржею з*їли давній меч!
Куди тепер?Хіба що з журавлями:
Шукати у рядках чужих небес,
На попелищі пройденої драми,
Слова жадані:"Я воскрес!"
Воскрес в тобі,з тобою і для тебе,
Я пілігрим народжений від неба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464985
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2013
Прости мне Господи,за то что я пустой...
Прости всем нам за то что мир отстой...
Я знаю,что Ты создал его садом,
А мы залили Твой сад дерьмом...
Я чувствую себя последним гадом,
И все вокруг давно уже вверх дном!
Бытие обернулось кошмарным сном,
И нету в людях больше мира...
Не спасает теперь даже лира,
Буйны головы под мечом!
Вселенная похожа на модель большого тира:
Каждый из нас отличная мишень...
Над нами лишь черные дыры,
Зловещая,темная тень.
Политики играются в войну,
Земля-Титаник:мы идем ко дну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2013
Якщо смерть,підібгавши хвоста,
Не захоче тебе чіпати...
Помолись-порахуй до ста,
А тоді можеш знов співати!
Не бійся,не плач,не ридай:
ВсІ ми під Богом ходим...
У кожного свій небокрай,
Від смерті і до народин!
Один і той же небокрай,
Одна і та ж свята надія...
Говориш собі:"Вставай!",
Допоки в тобі щось тліє!
Допоки ще маєш мрію:
У цій країні,де б*ють усіх,
З жінками і дітьми включно...
Холодний грудневий сніг,
І відчай у серці сушить,
Бережи,якщо можеш душу!
Кожен день іди вперед,
Доводь собі,що ти щось можеш...
Ні,ти не Гамлет і не Макбет,
На Дон Кіхота більше схожий!
Останній мрійник в цьому світі,
Загублений у сонці і у літі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464414
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2013
Ігри в недитячий майданчик,
Єдинокровні,чи єдинозмовні
Країну кидають,як м*ячик,
І місяць вже стоїть уповні!
Багряним кольором налився,
Скажіть мені:"Ти помилився!"
Скажіть собі:"Все буде добре"!
Скажіть собі"Все буде мирно"
Прошу тебе,о мудра доле,
Хай попри все нам буде вільно!
Повірте в те,що згине безум,
Натомість серце і любов
Прийдуть і справлять свою мессу
Не буде чобІт і підков,
На стомлених наших душах:
Ми будемо сильні і дужі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463990
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2013
Благословіть, мамо, шукати зілля,
Шукати зілля на людське божевілля.
Павло Тичина
Мені самотньо,тоскно,безпросвітно,
Безбарвно,сумно,боляче,безквітно...
Моє життя проходить повз,
Кудись у безвість порожнечі...
Мої рядки,що зіткані із гроз,
У кригу загортає вечір!
Я був дурним:думав вірші тебе звоюють,
А я буду просто користувачем...
Не знав тоді,що кожну свою Юлю,
Я мушу берегти мечем!
Бо в світі,на жаль,не цінується,
Те що надто легко здобулось...
Пісочні замки з часом руйнуються,
Залишаючи тільки млость!
Нудоту,відчай,злість,ненависть,біль,
Байдужість власного безсилля,
І страх,як батько всіх людських безкриль,
Невідворотність божевілля,
Що смутком поглинає дух,
І де знайти те дивне зілля,
Яке відновить серця рух,
І подарує радість,певність,силу,
Моя чудова,неповторна,мила
дівчино-розсміяна ромашко,
Без тебе невимовно важко,
без тебе невимовно страшно,
Мій міст у вічність,дивна пташко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463506
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.12.2013
Твої вірші нічого давно не варті...
Брехливі і нещирі,як ти сам...
Якби Прометей стояв у муз на варті,
То спалив би дотла твій храм!
Бо яке може бути віно
З брудних і запльованих вікон?
Вульнарних побутових мізансцен,
Зараз ніхто не ходить з каганцем,
Ніхто не шукає правди,
у кожного власні вади,
Аксіоми доведених теорем,
Ніхто не наважиться спростувати...
Ніхто на бунт уже не здатен,
Порожній,як літери усіх твоїх рядків,
У серці біль розведених мостів!
*Мізансцена (франц. mise en scène — розміщення на сцені), розташування акторів на сцені в той або інший момент спектаклю.
**Віно́ (чеськ. veno, пол. wiano, рос. вено) — давнє загальнослов'янське слово, що означало подарунок при укладанні шлюбу, в різний час та в різних народів конкретне значення відрізнялося:
плата за наречену;
посаг;
віно та привінок — подарунок чоловіка дружині або ж частина майна чоловіка, що забезпечує придане дружини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462946
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2013
Дівчино з білим левом,
Заспівай мені хоча б щось...
Багато мені не треба,
Колискову із віршів і проз!
Дівчино з білим левом,
Обійми мене хоча б раз...
Крім тебе нікого не треба,
Дотик для мене екстаз...
Дотик для мене святиня,
В душі бо зимова сльота...
А ти на Землі єдина,
Не взята ще висота!
Ти мій останній удар,
Одначе до болю солодкий...
Пора вимикати радар,
Бо дні вже занадто короткі!
Пора вимикати радар,
І зникнути з горизонтів...
У білому попелі хмар,
Душі не сховаєш під зонтом!
Господь,як старий антиквар,
Він кожному знає ціну...
І як я до Нього полину,
Брехливий,грішний блудний аз?
Завершений цикл замкнутих фаз,
Постійних життєвих погромів,
Як смію з*явитись у Божому домі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462291
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.11.2013
Холодний серпень.Тиша.Чигирин.
Останній день Богдана...
А потім Україна стала сумою руїн,
окрасою на вістрі ятагану,
Трофеєм польської корони,
Сльозами уселюдських матерів...
Їх сльози одинаково солоні,
Хтоби з дітей дочасно не згорів!
І тільки небо вічне,незнищенне,
Для нього не існує дна...
Не плач,земле,не плач,нене,
Хай відридає кобза сумна!
Хай відмучиться замість тебе,
Щоб ти не витрачала сліз...
Щоб ангели не рвали небо,
вселенським плачем.
Скорбна вись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462025
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.11.2013
Я останній лицар сумного образу,
такий же темний як цей вік,
Але попри все таки останній...
Я останній справжній чоловік,
Абстрактні всі межі і грані...
Їх легко можна переграти,перейти,
Я теплий попіл-спалені мости,
рядки хемінгуеївської прози,
Народжений в серпневих грозах,
Сповитий в грудневих снігах...
Моє ім*я самотність,
і вічний,постійний страх,
Що тягне у невідомість...
бути ніким,бути нічим,
у світі взаємно байдужих істот...
Бути чужим,бути сліпим,
Чекати поки хтось візьме на борт
невинну душу пілігрима
Марно:зараз кожен вільний грот,
Дорожчий,ніж руїни Риму!
Навіщо Рим?У мене є ти,
У кожному кутку душі і серця...
На фоні загальної суєти,
Мій девіз на щиті ще не стерся!
А отже можна вперед іти,
До вічної і світлої мети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461864
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2013
Твої долоні,як на курси кораблі,
Лягли теплом мені на скроні...
В тобі є щось від древніх королів,
І твої сльози-теплі і солоні....
Вже затопили береги,
І змили пісочні замки...
А я не маю більш снаги,
Боротися,виходити за рамки,
усталених меж,засторог і табу...
ношу тебе в серці де б я не був!
Сподіваюсь,ти це знаєш,
Мене ще досі відчуваєш...
Хоча б,на йоту,хоча б трошки,
Але я для тебе чиста дошка:
Табула раса,
нічого окрім порожнечі...
Нікчемні фрази,
байдужий вечір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461633
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2013
Ти знаєш,що ти кохана?
ти знаєш про це чи ні?
Для мене ти як осанна,
В химерному плетиві днів...
Ти знаєш,що ти -кохана?
Ти знаєш,що ти-свята?
Моя незагоєна рана,
Окраса мого хреста!
Ти світло моїх доріг,
І велич моїх шляхів..
Без тебе я би не зміг,
Носити тягар віків...
На стомлених плечах своїх,
Бо я ж не титан,я смертний...
Крізь болі,печаль і сніг,
Крізь всі заборони смерті:
Кричати тобі люблю,
Чекаю тебе,кохана....
Без тебе я рівний нулю,
Без тебе з колін не встану!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461280
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.11.2013
За радощі і за щастя,
Сльозами плачу сповна...
Спокутую свої страсті,
Вичерпую аж до дна...
Дайте мені вина!
Не бачити світу щоб...
Дайте мені вина,
Або хоча б кулю в лоб!
Дайте мені любові,
тепла не жалійте теж...
Як не жаліли крові,
Щоб збити зі звичних меж
свідомість-
загнати у глиб печер,
у безвість,
у невідомість,
Поет у мені помер!
Натомість лишився холоп,
Лицемімір,лизоблюд,холуй...
Бережи у душі собор,
І пильно її вартуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461089
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2013
Шукач прамов,прасмислів,прачуток,
На небі вже давно повісили замок...
Для тих в кого серце нечисте,
Хто прагнув чуже посісти,
Не віднайшовши альтавісти,
Загнавши душу в глухий кут....
І кожен третій зараз Брут,
У царстві смертних править блуд,
І що тепер лишається робити?
Любити,прощати,терпіти,жити,
Жаринами у сонці пломеніти,
Горіти зорями земними...
нетлінними,невинними,живими!
*Альтавіста-інша точка зору...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460874
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2013
ХОРОШИЙ ПОЭТ НАБОКОВ,
АХМАТОВА,ПАСТЕРНАК...
ХОРОШИЙ ПОЭТ СУМАРОКОВ,
А Я ВСЕГО ЛИШЬ ПРОСТАК!
Я МАЛЬЧИК ПИШУЩИЙ БЕЗ ЦЕЛИ,
НО СЕРДЦЕМ-ПО НАИТИЮ ДУШИ...
ЛУЧАМИ СОЛНЦА,НОТАМИ КАПЕЛИ,
Я НЕ ЧЕКАНЮ СТРОЧКАМИ ГРОШИ!
ПИШУ ПОТОМУ ЧТО ИНАЧЕ НЕЛЬЗЯ,
ПОТОМУ ЧТО ПО-ЛЮБОМУ НУЖНО ВЗЯТЬ
МНЕ СУМУ ПРЕДНАЗНАЧЕННИХ ВЕРШИН,
ОДИНОКИЙ ГРУСТНИЙ ПАЛАДИН!
СТИХИ КАК СПОСОБ УДЕРЖАТЬСЯ НА ПЛАВУ:
ДУШУ СБЕРЕЧЬ И НЕБА СИНЯВУ!
*Паладин (італ. paladino, від пізньолат. Palatinus — придворний) — у середньовічній західно-європейській літературі — назва сподвижників франкського імператора Карла Великого або короля Артура (легендарного вождя кельтів у Британії). Пізніше паладинами стали називати доблесного лицаря, відданого своєму государю або дамі.
У переносному значенні (іронічно) — людина, безмежно віддана якій-небудь ідеї або особі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460756
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2013
Душити в собі графоманство,
Зростити в собі пустелю...
Гроші-то не багатство,
Багатство-це стани Дзену!
Це спокій і рівновага,
Відсутність брехні і облуди...
Бороти тінь власних страхів,
І заздрісні пересуди!
Іти і шукати Логос,
На битих Чумацьких шляхах...
Іти на небесний голос
По вічних і теплих зірках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460469
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2013
Переламайте мені хребет,
Сліпуче сяйво зірок погасло,
Величним світлом сліпих комет,
Ні,я не прагнув із неба впасти!
Переламайте мені хребет,
І болем закрийте очі...
У мене немає тебе,
А більшого я не хочу!
А більшого і немає,
Ти-двері земного раю...
Чи є у світі,щось глибше ніж ти?
Окрім порожнечі,звісно...
Мертві душі,знищені мости,
Без тебе безмежно тісно!
Чи є у світі,щось глибше ніж ти?
Окрім,звичайно,океанів...
Чи є у світі щось краще ніж ти?
Ти квітка у серця рані!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460372
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2013
1.
Я ніколи не думав що я так прив*язаний до своєї землі,що я настільки сильно її відчуваю,допоки не втратив її того злощасного року Божого 1697-го,коли запорожці на чолі з кошовим Гусаком вирішили пошарпати Трабзонд.
Пошарпали.Добре пошарпали... дзвеніли шаблі,лилася кров людська,звідчаєно голосили жінки.
Мене рубали і я рубав.В мене стріляли і я стріляв.Бо мусив,бо не міг інаше,війна не питала моєї волі.
Інколи я питав себе: «Хлопче,що ти тут забув?Що ти один з найкращих спудеїв Київської академії,затятий віршомаз,залюблений у небо,робиш тут:на цій косовиці,Що шукаєш на цьому полі смерті,у цих безкінечних походах,кожен з яких може стати останнім?»
У тому бою мене таки знайшла куля,якогось турчина,ноги підкосились,рука ослабла,і мене поринув у пітьму.Перед тим як піти у забуття,я подумки подякував Господу за гідну січовика смерть,і попрохав Його відпустити мені гріхи.
Але то була не смерть(як я того хотів)а лише рана.
Очуняв я оточений бусурманськими недовірками,які дивились на мене повними ненависті очима,а один з них навіть поривався мене на місці прикінчити.Але з натовпу вихопився сивобородий старець,владно крикнув на напасника і той опустив ятаган.
Чоловіка звали Алі–паша.Він мене купив врятувавши тим самим «уруську собаку» від розлюченого натовпу який прагнув помсти за смерть своїх близьких.
Він же мені і розповів що братчики завершивши потіху,поспішно відступили,побоючись
ворожої погоні,погоні мене ж лишили,подумавши що мертвий.
Так я опинився в турецькому полоні.
2.
Вже три роки я жив у Алі-паші.Наглядав за його дітьми,вчив битися на шаблях його страшого сина Османчика,і навіть викладав йому латину.Я ж бо могилянський спудей.Гай-гай знали б мої дидаскали кого мені доведеться вчити.
Словом Алі-паша ставився до мене добре,не цькував не закував у кадани,добре годував і не прмсмшував міняти віру.Спочатку я його не розумів,чекав якогось підступу.Але якось теплого осіннього вечора,Алі-паша розповів мені що його мати була русинкою,родом з Волині.
Ще зовсім малою її забрали в полон кримчаки і продали в Кафу,затим в Синоп,потім в Трабзонд,де й потрапила до рук батькові Алі-паші,який був шанованим беєм і користувався впливом серед городян.
Після цього полонянка кілька місяців жила в його домі,як прислуга.Орхан(так звали батька батька Алі-паші був вражений красою козацької дівчинИ і одразу закохався в неї,проте сказати про свої почуття не наважувався,бо був значно старшим за віком,тай сумнівався,чи зможе горда красуня покохати його загарбника,розбійника і вбивцю(Принаймні таким він мусив їй здаватися,він же був одного племені із споконвічними ворогами її народу.Орхан гаразд відав,що міг взяти її силою.Міг,але не хотів.Він навіть збирався спорядити купецький караван і з ним переправити дівчину в Україну,але та відмовилася сказавши,що вдома її ніхто не чекає,рідні майже не лишилось та й землякам вона,буде чужа,як і вони їй зрештою.
"Яка різниця де бути самотньою тут чи там."-сказала вона беєві.-Окрім того приручену пташку в небо не відпускають.-лукаво посміхнулась.
"Через місяць вона вийшла заміж за батька і прийняла віру Магомета.А ти,козаче,питаєш чому без кайданів?Як можна батожити рідного брати.Всі ми на цій землі в волі Аллаха"-завершив Алі- паша свою розповідь.
Того вечора я довго не міг заснути.Я думав чи правильно вчинила русинська дівчина,відрікшись від свого роду,від землі і віри?Напевне,ні...Але чи ж винна вона в тому, що малою відірвано від колиски і кинуто у вир чужих людей,які поневолі,з часом,стали їй рідними.
Добре,коли ти запорожець:сидиш сидиш собі на Січі,пахкаєш люлькою,п*єш горілку,заклавши останні шаровари орендарю,і час від часу махаєш шабелькою,шарпаючи турецькі береги,ляхів,татарву,москалів,а то й своїх же братів-українців!
Славно!А що робити жінці,котра народжена любити, сіяти хліб і берегти дім? Що чинити їй,коли чоловіки бавляться у війну?
Правду мовив Алі-паша:всі ми діти Божі-піщинки на Його долоні.
3.
Я не любив Україну,не жалів для неї крові,як не жаліли її мої предки,задовго до мого приходу у світ.
Ратний справи я пізнав доволі рано (з п*ятнадцяти літ при батькові,замість джури).
І хоч рубався і стріляв я незгірше за і інших,а часами навіть і краще(пасти задніх ні в чому не звик),але ні військова,слава,ні трофеї ,ні здобич,мене не вабили.
-Восковий ти Богдане,не твердий,ніби з глини ліплений. Не буде з тебе вояки.-не раз бідкався батько.
Я на це лише посміхався і згадував слова старого кобзаря(батькового приятеля),який часто у нас гостював.
-Затям собі,хлопче,повчав він мене.-Нехитра то штука,просадити чоловікові голову шаблею чи кулею.А ти Навчись бачити в ближньому образ Божий.
Любити його,терпіти і прощати –оце заслуга.
Люби,Богданку,люби,і любов твоя до тебе до тебе сторицею вернеться…
Люби,навіть коли тобі здається,що серце змовкло і душа порожня.
Світло в собі бережи,попри все.Йди до нього крізь терни,крізь біль і ненависть.
Бо душа людська то храм,а храм порожнім не буває!
Так сказав Божий чоловік.
Я любив Україну,але ніколи не думав що колись,блукаючи на чужині,як лампадку в серці носитиму кожен спогад,кожне слово,кожну пісню моєї далекої і незабутньої дідизни.
Доти я не знав,що землю можна носити в собі,в кожній часточці свого духу і в кожному поруху серця. Я ж бо юний і сліпий думав, що Вітчизна для мене,а не я для Вітчизни!
Жалюгідний дурень!Правду мудрі рекли:не цінуєш,допоки не втратиш.
Так полон мого тіла,став свободою мого Духу:будь яке падіння є лише частиною сходження до чогось вищого-до Бога,до Неба,до Істини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459933
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.11.2013
Я графоман,ти відаєш,кохана,
що не пишу я ні для кого...
Для кого ще напише п*яний,
як не для себе(то для Бога)?
У мене немає ритмів,
Залізних,перфектних рим...
І весь талант мій здимів,
Коли ще був живим!
Якщо він був колись насправді,
А не оманою брехні,
Якщо він був колись достатнім,
Застиг десь на морському дні,
Породжений суцвіттям днів...
І приспаний замучений печаллю...
Зубною стертою емаллю
МОВЧАННЯ літер і рядків,
Болить відсутністю віршів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2013
Моє серце -одномісна клітка,
Ніхто крім тебе в ньому не зросте...
Моя життєвонеобхідна квітко,
Моє дитя невинне і просте!
Моє дитя невинне і ясне:
Захоплене картинами Моне,
Шопеном,вальсом,книгами Ремарка...
Для мене ти мов Тріумфальна арка:
Найбільша перемога й духу злет,
Поряд зі стилосом завжди стилет!
Якщо в житті тебе я загублю,
Якщо я уподібнюся нулю,
Тоді я помандрую у пустелю,
Подалі від життєвих каруселей,
Міситиму піски,читатиму Корнеля,
Лао Цзи і може навіть Будду...
Сховаюся,втечу від суєти,
І від людського осуду і блуду,
Шукатиму в собі я висоти,
І величі прадавнього Гаруди!
Але ж ні,боюсь,не зможу,ні!
напевно,я не здатен до борні,
Осяду тихо на міському дні,
І просто рахуватиму секунди,
Які лишились принцу Сехимундо!
*Ґаруда (санскр. ? — «орел») — велика схожа на птаха міфічна істота в індуїстській та буддистській міфології. Зокрема, в індуїзмі істота є другорядним божеством та ваханою (верховою твариною) Вішну.
**Сехимундо-головний герой п*єси іпанського драматурга П.Кальдерона (17 січня 1600, Мадрид — 25 травня 1681 "Життя це сон"
*Стилос -перо.
*Стилет-кинджал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459639
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2013
У кожного з нас є межа за якою все згорає...
Інколи мені здається,що це я:що я і є тією межею,яка все знищує і поглинає,стирає грані між добрим і злим,не звлишаючи права вибору.
Поза цим Рубіконом існують лише страх,ніч,і сезон дощів,що провокують Великий Потоп.
Бо я Людина.Я-вінець творіння.Я -тінь від Господніх хітонів...Тримаю на плечах небесне склепіння,а мудрість на моїх скронях осіла снігом,я не страшуся ні бур,ні віхол!
То чому ж тоді я -істота,яка має власну цивілізацію,вже кілька тисяч років,не можу породити на світ щось добре,щось світле і справді вартісне,
натомість вивільняю лише заздрість,злобу,хіть?
Хіба цього хотіли люди минулих століть?
Чого так?Чому так?А Якщо так- моя душа простий п*ятак іржавий...
А мої вірші лиш сміття,і місце їм в канаві,а не в душах людських!
Істина прихована від нас на сторінках небесних книг нетлінних,́незнищенних і святих,мудрих,вічних і живих!
І ніхто не відає золота мого серця,всі знають лише його бруд,і про нього кричать,на переправах і мостах,на ринках,на тролейбусних зупинках!
Росу сліз я намагаюся сховати,щоб не мали причин мені дорікати зайвий раз впадати в екстаз з приводу моєї слабкості,продати душу за ціною собівартості я не дозволю:краще попіл розвію у полі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459112
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2013
8.
Дневник Гаврилы:
«У вас никогда не было ощущения непосильной тяжести внутри, как будто на ваших плечах весь мир?
Что бы вы не делали куда бы не шли,с кем бы не говорили,о чем бы не мечтали,всегда одно и тоже ощущение нестерпимой ноши на плечах,нести которую больно,но бросить нельзя.
Так вот я открою вам маленький секрет:эта ноша- вы сами,ваши пороки,ваши страхи,и ваше прошлое,бросить которое большинство людей не могут и не хотят,хотя знают что жить с ним невозможно.
Атомная бомба появилась намного раньше чем думают ученые,ибо она засела в сердце человеческом:в его страстях ,сомнениях и обманутых надеждах…
А заправляет всем часовой механизм памяти…
Точное время взрыва каждый из нас выберет себе сам.»
9.
Стишок Гаврилы(из дневника)
Зачем инвалиду девушка,ему и без нее нормально,
Любовь-безполезные сопли,давно уж не актуально…
Одиночество как известно,не делиться на двоих…
Опять эти скучные песни и новый никчёмный стих…
Это память –похожа на дикого зверя,
Лучше не тревожить, пока спит…
Она как открытые двери,
Как каменный монолит…
Упрямо тащит душу на дно,
Мне уже всё равно,
Мне уже всё равно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458729
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.11.2013
Не плачьте,не кричите,господа,
Всех ожидает участь льда...
Ты что-то знаешь?Не молчи,скажи,
Зачем живем над пропастью во ржи?
Здесь все вокруг попрятали ножи,
Ну же,не молчи,скажи!
Моя звезда летит не к небу,а к земле,
Моя судьба запуталась в петле!
Хотел я покорить вершину,
А видел только чью-то спину...
И вместо солнца видел гильйотину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458244
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2013
Книги судят.Буквы,люди.
буквы-люди,что же дальше с нами будет?
В плену взаимных обвинений,
Ошибок,лжи и заблуждений,
Ми к свету не пробьемся никогда...
В ладонях кровь,пот и вода,
В ладонях твое имя навсегда...
И даже если не вернусь сюда:
Тебя согреет осени звезда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458106
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.11.2013
Суцільна втома і безвольність,
Печаллю сидять в очах!
Аморфість і бездонність,
У темно-синіх небесах!
Таких,як ти,півсвіту,хлопче,
Такі як ти півсвіту топчуть!
Таких як ти ніхто не хоче,
Леліяти,любити,берегти...
Але ж ти знаєш ясно й точно,
Що попри все ти мусиш йти!
До радості чи до біди,
До щастя,або нуди:
До світла всі йдуть через горе,
Тож бережи в собі ти море,
Тож бережи в собі ти небо,
Будь певен-воно вірить в тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457884
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 01.11.2013
Як добре,що ти вибрала не мене,
Бо я космічний пил-не більше...
Каміння громіздке,земне,
І серце моє, жаль,не віще!
Я вітер на давніх горищах,
Душа моя-гола і боса...
палає вогнем закличним,
Блищить на світанку в росах!
Душа моя гола,правдива-
Лукавства у ній немає,
Я вперто чекаю дива,
Хоч знаю:чудес не буває!
Десь там біля брами Раю,
Загублені наші крила..
Десь там я тебе чекаю,
Десь там
чи ти чуєш,мила?
На небі,де жили колись ми,
Задовго до вселенської пітьми...
Накрий мене-зігрій крильми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2013
Время река-для дурака,
Время Любви,вечность прощаний...
Время- река,но на века...
Не напасешься ты обещаний!
Потому что люди быстротечны,
Потому что люди лживы все...
Потому что жизнь твоя конечна,
В Неба синей полосе расстаешь
И опять без жалости сжигаешь
Этот день,этот вечер и ночь
А у вас могла бы быть дочь...
Если б ты не был таким твердолобым,
Если б ты не был таким остолопом!
P.S. Мне не хватает тебя очень,
Без тебя короче дни и ночи...
Вне зависимости от длительности времен
Жизнь без тебя всего лишь глупый сон!
Люблю тебя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457506
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.10.2013
Господи,забери,молю,свій дар,
Вогонь творіння не для мене....
У мене в серці твій радар,
І твоє Слово незнищенне!
Але я знаю -це все не для мене:
Я надто скорбний і слабкий...
І що робити мені,нене,
Із ношею невтілених надій?
І що робити маю,світе,
З душею,що не хоче помирати?
Як врятувати вірші-квіти,
Коли не хочеться писати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457274
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2013
Як можу йти я біля тебе:
Приблуда,зайда,лицемір...
Як можу я хотіти в небо,
У волоцюг немає вір!
В розбійників немає серця,
У злодіїв немає почуттів...
У наш вік суцільних комерцій,
Немає більше непорочних дів!
Лицарі сумного образу не в моді,
І сльози зараз не в ціні...
Якби я жив десь на Близькому Сході,
Я б загубився у якійсь війні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457072
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2013
З депресії пірнаю у депресію,
З анархії вертаюсь у анархію...
У стані перманентної рецесії
Я відступаю углиб Нарнії!
Господь вимагає сплати,
Данин і давніх боргів...
І я готуюсь до страти,
До танення всіх снігів!
Господь вимагає сплати,
Усіх боргів і данин...
Чого мені ще чекати?
У світі я завжди один!
*перманентний -безперервний
**рецесія-тут занепад,спад,виснаження
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456879
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2013
Мне часто чудиться во сне,
Как ты беспокойно и тревожно спишь...
Я здесь-в звездном небе на дне,
Я люблю-ты ведь знаешь,малыш!
Июльские дни мне тебя подарили,
А украл октябрьский,грустный дождь...
В тебе мои лучшые силы,
Во мне-твоя сладкая ложь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456675
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.10.2013