| Сторінки (5/410): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Років веретено
побігло у даль,
а ті, що лишились, –
зі мною,
як тільки у душу
вкрадЕться печаль,
Всевишнього тихо
я мОлю:
– Прости мене, Боже,
де, може, й згрішила –
святих же нема
на землі –
всім поміч давала,
святинь не сквернила
пороги долала
великі й малі,
ішла навстріч сонцю,
тікала з пітьми, –
люблю все живе
й сонцелике –
завжди говорила:
«То хто ж, як не ми»
і в засвіти гнала
безлике,
снагу я спивала
із росяних трав,
на сонячних грала
кларнетах,
і розкіш землі
крізь зелених отав,
і соняхи в жовтих
кашкетах –
усе до краплини
вбирала у душу,
у серце впускала
земну благодать,
із сонячним сяйвом
прожити вік мушу –
ніколи й нікому
його не віднять!
Пошли мені, Боже,
і воду, і хліб,
зніми всі печалі
й тривоги,
тобі, лиш тобі
я даю цей обіт –
не зійти зі святої
дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
М’яким велюром серце оповите,
розкрило ніжності яскраві пелюстки,
немов вином настояним налите
від дотику бентежної руки.
Мелодію кохання грає вітер,
вона у серці струнами бринить,
сміються ніжно веселкові квіти,
і щастя птаха у гаю сурмить.
Твої три слова «я тебе кохаю»
й зелені очі – колір бірюзи,
у них – любов, глибока і безкрая,
й моєї відблиск радості сльози.
Цілунком взяв мене у свій полон,
і час над нами ніби занімів,
ти запалив в душі моїй вогонь
й тримав у ніжності п’янких обіймів.
А я пила нектар твого кохання,
хмеліла від солодкого «люблю»,
не стримуєм палкі свої бажання,
нам місяць шепче: «Зорі розіллю».
І засвітились сяєвом над нами,
в коханні відкривали зміст життя,
його віночок плетемо роками,
у ритмі спільне в нас серцебиття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
Серпень гуртує у небі птахів до вирію,
Сивій зозулі від нього вручає ключі.
Сохнуть трави, відцвітають на полі квіти
Й прохолодою хтось втаємничено дише вночі.
Утомились поля від пекучого сонця,
Запашні сінокоси і колюча стерня.
Додає хтось хвилини до темної ночі
Й краде в літа краєчок погожого дня.
Сад вже трішки побляк, гучно падають груші,
Абрикоси і сливи бубонять між собою,
Усміхаються сонцем налиті персики.
Моє літечко-літо, будь ще довго зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
Дощ веселиться щосили –
Танго танцює на листі.
З неба сміється веселка
У кольоровім намисті.
Сонце у піжмурки грає,
Веселку до річки веде.
Дощик ховається в хмарі,
То капає тихо, то ллє.
Ластівка низько літає,
Воду з листочка п’є.
Одуд кричить у лузі,
Зозуля в гаю кує.
Яблуні й вишні всміхаються,
Воду спивають листки.
Льон на полях орошається –
Будуть красиві нитки.
Квіти у цвіті файнім
Крапельки п’ють дощу.
Радію красивій веселці –
У серце її впущу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
Неймовірно гарна мавка польова,
Мов зійшла з картини Рембрандта вона.
І не зрозуміло, хто окраса поля:
Дівчина-красуня чи оці роздолля.
В маки і волошки палко закохалася.
Ці чарівні квіти у вінок впліталися.
Багряніли маки – і сіяли очі,
Голубі волошки снились їй щоночі.
Серденько раділо, а душа співала –
Ритмам і поривам простору замало.
В літечку барвистому мрії її щастя,
Мавки польової заквітчане причастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
Як люблю бачить захід сонця,
Що сідає, мов помаранч.
СоняхИ зачиняють віконця…
Розпашілого диска кумач…
Жовте море біжить до обрію –
Незрівнянну несе красу.
Сонце пестить золотом золото
І спиває вечірню росу.
Тут духовну я силу черпаю,
Що проходить крізь мОє буття,
Непосильну я ношу скидаю,
Кожній миті радію життя.
І купаюсь у заходу світлі –
Огортає мене благодать.
У душі моїй соняхи квітнуть –
Боже щастя цю мить пізнать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
Розкішний серпень за вікном –
лиш відхили фіранку,
дарує квіти всі вінком,
і кави філіжанку,
і аромати яблук, груш,
і присмаки медові,
красу природи не поруш –
побудь із нею в змові,
і захмелій, мов від вина,
і злийся в суголоссі,
із серпнем ти вже не одна –
покликав тебе в гості,
присядь із ним у тім саду,
де ластівка твік-твіка,
тріумф цей літа без табу –
душа твоя у квітах,
ще звабно манить голубінь,
і Муза сіла поруч,
дарує серпень грони мрій
і обруч свій квітковий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
Він цілував мої холодні ноги
І слався ніжністю до моїх голих п’ят ,
Бо я, звернувши трішечки з дороги,
Потрапила у барвінковий сад.
О магіє, мене ти зчарувала,
Від духів захистила й від хвороб.
Блакить небесна квіти дарувала,
Десятки я робила милих спроб
Поцілувати пелюстки блакитні,
Що впали з неба у зелений сад,
І магією Флори тут розлиті
Сплелися листям в зелені каскад.
Росою вмитий, променем зігрітий,
Барвінок мій все чарами манив,
І так магічно сплетені ці квіти
В напій живильний сад мені налив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
Швидкий, мов блискавка,
летить невпинно час,
Його не можна зупинити
ні на мить,
Він обганяє сам себе
і кожного із нас,
І біг його, ой хворобливо
як болить.
Ще вчора юність
як бузками квітла,
Переливались співом
солов’ї,
І ночі нам були
не темні – світлі,
І про кохання
шелестіли нам гаї…
А час все біг
свій безкінечний марафон,
Його шалений ритм
не помічали.
Мелодію весни зіграв
старий наш патефон.
І корабель життя
все ближче до причалу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
Я ромашки зустріла серед маків у полі,
Жовті очі дивились, ніби вічність і доля,
Війки кліпали тихо і до мене хилились…
Зразу думала – роси, а то сльози з них лИлись.
Ой ромашечки милі, то ж жіночі є сльози,
Проросли серед маків, коли вбили їх грози…
Маки – кров всіх загиблих відважних героїв,
Які впали в бою від ворожих тих роїв,
Що на землю мою, мов шуліки, летіли,
Зупинити змогли їх сини й донечки смілі.
Пролилася їх кров у боях за Вкраїну,
Вороги не зробили щоби з неї руїну.
Мужні, горді, відважні сини й доні війни,
Ви матусям і татам приходите в сни,
У полях зарясніли сонцесяйно квітками,
У серцях і думках ви навІки із нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Моє літечко-літо чебрецево-медове,
запашне, чарівне, тепле, миле і ніжне,
я в цілунках твоїх, о моя ти любове,
вся у барвах твоїх я квітую розкішних.
О натхненний мій липню, принадно красивий,
заквітчав ти трояндами й мальвами сад
і лелеченькам білим дав дужу ти силу,
і цілунком гарячим сповив виноград.
І зібрав ти солодкі меди з квіту липи,
з чебрецю запашного ти спив нектари',
соняхи як горять – сонця мов смолоскипи,
і хлібів он на нивах золотіють дари!
Оксамитове миле й розкішнеє літечко,
ти цілуєш, цілуєш, цілуєш, цілуєш,
і купаєш у барвах , у травах і кві'точках,
мою зранену душу від болю лікуєш.
Бо душа хоче миру святого, не воєн,
подивись, он на небі летять янголи',
виднокрай весь слізьми уже повен,
та нема в тому літа ні грама вини.
Налива воно сонце в прозорі бокали,
насолоду хмільну дає спить аж до дна,
і дарує, й дарує пташині вокали,
акварелей природи яка глибина!
У траві цвіркуни на зелених сопІлках
все виводять й виводять октави дзвінкі,
мелодійно свистять у житах перепілки,
горихвістки літають співучі які!
Благодать неземну й аромати медові,
моє літечко-літо так щедро дарує,
всюди барви ясніють такі веселкові,
любо серцю – краса мене літа чарує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023
Я обираю світло берегти в душі,
Бо іншого в житті мені не треба,
Його ж бо промені за все ліпшІ,
Вони ідуть з душі у саме небо
І повертаються сторицею назад.
Промінчик світла — то є справжнє свято,
Багато їх — це для душі парад,
Від світла ти завжди стаєш крилатим.
Люблю я світлі душі, не грішу,
Бо в сяйві світла я життя черпаю,
В сіянні світла я вірші пишу,
Але війна те світло відбирає…
Прийшла в мій дім так підло і підступно,
Забрала світло і накрила тьмою,
Услала землю вибухами купно,
Та все одно промінчик я ношу з собою,
Боюся, щоб війна не відібрала,
Його сховала я подалі, в глибині,
Щоби лихА його не відшукала,
У Перемоги День засяє він в мені.
І його сяйву вже не буде краю,
Засвітиться Вкраїнонька моя –
Серця вкраїнців стільки світла мають!
Це наша найнадійніша броня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023
Надя і Віра, сестри-близнючки, росли в батьківській любові та ласці. Тато і мама плекали їх, як квіточки, називаючи їх ніжно ромашечками, бо обидві були зі світленькими кучериками. Дівчатка ні на секунду не розлучалися одна з одною.
Час летів швидко. Надя з Вірою закінчили школу і обидві вступили до університету, обравши спеціальність психолога. Вони й тут були нерозлийвода: разом ходили на заняття, разом займалися танцями, разом гуляли, разом дивилися фільми в кінотеатрі. А коли Надя познайомилася з хлопцем, примудрялися, розігруючи Романа, заміняти одна одну на побаченнях. Але це було всього кілька разів, доки Надя не зрозуміла, що по вуха закохалася в найкрасивішого хлопця, а Віра, у свою чергу, теж зрозуміла, що закохується в Романа. Та Віра настільки любила сестру, що своє кохання залишила десь там, у глибині свого серця, і ніколи ні словом, ні жестом, ні поглядом не показувала цього. Вона, приховуючи кохання навіть від самої себе, після весілля Наді й Романа, вирішила поїхати в далеку Італію, куди їх із сестрою вже давно кликала далека родичка, яка була на заробітках і вдало вийшла заміж за італійця.
Надя, ридаючи, умовляла Віру залишитися у рідному місті, знайти тут своє кохання і бути разом, бачитися щодня та допомагати одна одній. На що Віра, так само ридаючи, відповіла, що вона знайшла вже своє кохання і тому має їхати. Надя, ні про що не здогадуючись, подумала, що коханий сестрички, напевно, живе в Італії і навіть трішки образилася, що Віра своє кохання приховувала від неї.
З того часу минуло чотири роки. Віра непогано влаштувалася в Італії, вона доглядала стареньку, син якої жив в Америці, отримувала за це непогані гроші, частину яких періодично відсилала Наді. Єдине, що не давало їй бути щасливою, те кохання, яке вона сховала навіть від себе. Думала, що тут, у далекій Італії, вона забуде Романа. Але виявилось, що це не так.
Тут, в Україні, їй було набагато легше, коли вона щодня бачила Романа. А тепер усю свою любов вона віддавала цій хворій старенькій, а та у свою чергу не чула в ній душі. І вже було вирішено, що свій будинок за обопільною згодою із сином бабуся подарує Вірі.
А Надя з Романом, живучи в коханні та гармонії, за цей час народили дівчинку Настусю, якій виповнилося три рочки, та хлопчиків-двійняток – Андрійка та Віталика. Їм було по півтора рочки. Родина жила в щасті й любові. Але прийшла біда, коли на неї ніхто не чекав…
Якось Надя відчула нездужання, через кілька днів усе повторилося. Роман повіз дружину на обстеження. Діагноз привів їх у шоковий стан. У Наді виявили онкологічну хворобу четвертої стадії. Лікарі не давали жодної надії. За пів року Наді не стало. Віра прилетіла на похорон сестри.
Маленькі Настуся, Андрійко та Віталик жили в бабусі та дідуся, поки мама лежала в лікарні, а Роман увесь цей час був поруч із дружиною.
Після похорону Віра з батьками поїхали додому, де їх чекали дітки Надії, що були під наглядом сусідки й нічого не знали про смерть матусі. І коли Віра переступила поріг батьківського будинку, до неї на шию кинулася старшенька Настуся. Цілуючи та обіймаючи її, дівчинка радісно кричала: «Матусю, матусенько моя дорога! Де ти так довго була? Я так сумувала за тобою? Ти моя найулюбленіша матуся!»
А в цей час до Віри підбігли меншенькі Андрійко та Віталик і теж закричали: «Мамо! Мамо!» Вони обоє обхопили її шию своїми маленькими рученятками. Віра не змогла стримати сліз, вони текли струмками, а Настуся, Андрійко та Віталик витирали їх своїми рученятами, не відпускаючи її ні на хвилинку від себе. Так було і завтра, і післязавтра… Діти сприйняли Віру за свою маму. І що з цим робити, ніхто не знав. Але все вирішилося якось само собою. Коли Віра сказала Настусі, що їй знову треба їхати, дівчинка твердо відповіла: «Матусю, ми з Андрійком і Віталиком тебе більше ніколи й нікуди не відпустимо. І навіть не смій проситись у нас. Правда ж, братики? І вони, міцно обійнявши, утрьох цілували її очі, ніс, щоки. У цей момент підійшов Роман і тихо на вухо сказав їй: «Віро, ну пообіцяй дітям, що ти більше ніколи нікуди не поїдеш». І Віра пообіцяла. Вона замінила Настусі, Андрійкові та Віталику маму, а вони, звичайно, ні про що не здогадувалися. Хлопчикам було все одно, бо вони зовсім маленькі, а ось Настусі пояснили, що мамі не подобається її ім’я Надя і тепер вона буде Вірою. Так Віра стала для діток мамою, а для Романа – коханою дружиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989607
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023
Золоті капелюшки
мило й ніжно сміються
і за сонцем яснИм
повертають голівки свої,
а воно пестить в сяєві світлім
медові пелюстки,
осяйне дивне чудо
моєї святої землі.
Нива дише життям,
що любов’ю налите,
заряджається світлом
й сонцесяйним теплом,
мов дитячі обличчя
сонцем всі оповиті,
переливом сміються
в полі соняхи знов.
Білі хмари на небі –
буде захід барвистий,
він наповнює вщерть
світлом душу мою,
з пелюсток бурштинове
одіну намисто,
серед соняхів в полі
величнім стою.
Пелюсточки медові
переливами сяють,
прохолода вечірня –
і така благодать!
Душа й серце мої
насолоду пізнають,
що її для життя
можу в полі цім взять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
Дивилось небо збляклими очима,
Ховали мальви в пелюстки печаль,
Заплакала від горя тополина,
І клен засмучено дивився вдаль.
Калинонька у лузі зажурилась,
Хилились недозрілі ще жита,
Над містом «Пливе кача» тихо лИлось –
Синів громада з жалем проводжа.
Лежить дорога янголів на небо,
Уже їх стільки дивиться на нас,
У своє лоно їх приймає Геба*,
В найтяжчий в долі України час.
Сини, орли, ви наші соколята,
Ще б жити й жити і ростить дітей,
І ранки сонячні щодня стрічати,
І втілити в життя мільйон ідей...
Та відібрали орки в мами сина,
Коханого в дружини відняли,
І донечка тепер вже сиротина,
Й в синочка ніби крила відтяли'.
Та ми незламні, з духом Перемоги,
Відплатимо за наших всіх синів,
Не зійдемо із воленьки дороги –
До неї все життя Спаситель вів.
Геба* – у давньогрецькій релігії — богиня юності та розквіту життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
Мене вкутує
тихого вечора плед –
свіжий-свіжий
і всіяний зорями,
я у мріях лечу
до параду планет
на перетині
з встрічними долями,
серед них розіслалась
близенько моя,
де барвінок
із мальвою вінчаний,
всесвіт десь угорі,
піді мною земля,
її килим всецвіттями
квітчаний,
тихо вечір махає
легеньким крилом,
спочиває далеко десь
щастя лелече,
зігріває мене щось
приємним теплом:
чи барвінок зірчастий,
чи зАтишний вечір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Хтось розгадав феномен тиші?
Напевно, в її серці є магніт.
Вона притягує усіх до себе,
Чарує, манить, радує, п’янить .
А тиша має душу – ви це знали?
Мовчанням нам дає вона розраду.
І приголубить, і присяде поруч,
Ще й мудру настанову дасть, пораду.
У тиші очі із блакиті неба.
В безодню їх чи заглядали ви?
Там стільки кольорів веселки!
Один собі назавжди обери.
Не вірите, що тиша в кольорах?
Вона їх за потреби нам дарує.
У неї навіть чорний є для тих,
Хто сам себе ніколи не почує.
А я феномен тиші розгадала.
Й для себе я зробила відкриття.
У неї віра є, душа і серце.
А головне – у тиші є життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
/вірш без дієслів/
У цілунках розкішного літа душа,
Благодать й аромати в повітрі медові,
Мов та флейта, у серце – мелодія птахи,
З надвечір’ям солодким вона у змові.
Перламутрами свіжими росИ й краплинами
На зеленому килимі – сяйво намиста,
Цвіркуни у траві на сопілках з вербиченьки,
О казкова ця мить, осяйна й урочиста!
Літо-літо моє, у лілеях все ти, у трояндочках,
У смарагдах, ще й променем сонця торочене,
В оксамитах усе, барвінкове і веселкове,
Як неділенька, святістю Божою прощена.
Запашне, чарівне, тепло-миле і ніжне,
Ти, мов янгол небесний, на плЕчах моїх,
Літо-літечко, вся у барвах твоїх розкішних,
В поцілунках солодких і таких дорогих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023
Мій вороне чорний, тобі років двісті,
А може, і триста живеш ти на світі.
Не каркаєш. Тихий. Десь твої діти…
Хотів ти із ними старість зустріти.
Та не судилося. Камінь на серці…
Ворог триклятий небо «кромса»,
Із чорних хмар смертельного герцю
Краплями сипле кривава роса.
Ти пам’ятаєш, вороне славний,
Все, що творила р@сійська орда,
Як убивала наш устрій державний
Кривавого ката пекельна хода.
Й сьогодні біснує ординська навала,
Стирає безжально і села, й міста…
Сумний і журливий, а серце рве рана.
Мій вороне чорний, добро пророста…
Повернуться діти з кривавого бою,
На зранені крила візьмУть перемогу,
І розпрощаєшся ти із журбою,
До рідного дому злетиш без тривоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Що є святіше за тепло родини,
і за сім'ї священний родовід,
за те, що батько передав для сина,
а батькові – його іще праді'д?
Мов гілочки, на дереві ми роду,
в корінні сила й міць уся його,
родина – це історія народу,
це древо роду давнього твого.
Родина власна – це твоя фортеця,
любові живодайне джерело,
вона веселкою і в дощ сміється,
і найнадійніше в житті вона крило.
Коли в родині щастя і повага,
любов плекається щоденно навіки,
коли в серцях існує рівновага,
і квітнуть роду береги ріки,
І не згасає вогнище сім'ї,
якого не придбаєш ти за гроші,
і мудрість не захована в імлі,
і з діда-прадіда скарби є найдорожчі,
Тоді родина сильна і міцна,
їй бурі не страшні і перешкоди,
вона в цім світі буде не одна –
з її основ утворені народи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
Мріями плекала
я свій зелен-сад,
нотами ставали
у музичний лад,
а життя казало:
«Є на все свій час,
Стиглими плодами
зійдуть на Парнас.
Хай ще визрівають
в серденьку твоїм,
Світлом наливай їх,
росами пої».
Пророста любов’ю
їхній весноквіт,
я щодня літаю
з мріями в політ,
грають мрії, грають
в серденьку моїм,
носить їх на крилах
неба херувим,
по одній спускаються
в мій зелений сад,
на землі збуваються –
їх уже каскад.
Мрії випускаю
у погідний день,
і акорд мажорний
у моїх пісень,
їх співати буду
в сні і на яву,
з мріями крилатими
я щодня живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
Плаче небо дощами –
десь поділась блакить,
в його серці нірвана,
його серце болить,
прорізають ракети
без кінця і без краю,
поховались комети,
ждуть погожого раю,
позлітались ворони
до будинків впритул,
плачуть дерева крони,
їх ляка в небі гул,
притулились до неньки
дітки злякані вкрай,
на шматки рве серденько
України печаль…
Що ж ви, нелюди, робите
на святій цій землі?
Нашу волю не згробите!
Ми – її ковалі!
Поверніться, ракети,
всі на тих ворогів!
Грайте, грайте, кларнети,
Україноньки Гімн!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2023
А в пшениці волошки –
сині-сині, як море,
спів пташиний над полем,
о заквітчана доле,
п’ю солодкий нектар,
умиваюся росами,
ніжно промінь голубить,
вітер грається косами,
любо-мило на серці,
ніби грає сопілка,
чую свист мелодійний –
це співа перепілка,
оксамитові трави –
ніжний дотик до ніг,
казка літечка-літа –
мій святий оберіг
від лихого і злого,
що принЕсла війна,
мої милі волошки,
це не ваша вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
Вже квітучий від нас
віддаляється червень,
блискавиці й громи
він покликав здалЕку,
ой втікає так швидко
літечка первень,
діточок вже до лету
готує лелека,
а за червнем біжать вдаль
неспинні дні року,
як же хочеться біг їх
швидкий зупинить,
та безсилі в цім світі
і ми, і пророки,
день проходить... доба...
а здається, що мить,
та не будем журитися –
все ще попереду,
зустрічаймо наш липень –
пливе у човні',
є надія на милість
і щедрість без вереду,
перемог врожаями
оро'сить вповні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
Над хмарами сонце лишило пасмо,
неначе дитя позіхало.
Весь день потягло за собою воно,
поля після спеки зітхали.
Цвіркун обізвався уже в берегах,
сповила пітьма все навколо.
Травиця хилилася сонно в лугах,
берізки тулилися в коло.
По синьому небу розсипались зорі
і місяць заграв на кларнеті.
Ріжечком торкався верхів’я тополі,
висвічував щось в очереті.
Біліли в широкім лататті лілеї,
тремтіли густі верболози.
Русалки сміялись і, схожі на феї,
спивали із трав свіжі роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
Вечір чари наливав у келихи,
випити запрошував до дна –
я була в цих чарах не одна.
Ми удвох спивали насолоду,
ті фіалки так п'янили нас –
двох сердець закоханих Парнас.
Нам зоріла з неба зоряниця,
ти торкався моїх губ і вій –
почуттів це збурений прибій.
Без упину ти мене цілуєш,
в серці жар й нестримне палахтіння –
вечір підливає нам хмеління.
Пелюстки розкрились від зізнання,
зацвіли троянди мого серця –
ми кохання вічні два озерця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023
Чути серце своє навіть в шепоті трав,
В шелестінні тополь край дороги,
Серед тисяч пісенних і нот, і октав –
Подолаєте ви всі найвищі пороги.
Треба бачити зорі у звичайних калюжах,
Пізнавати себе і весь світ до кінця,
Творче серце не може бути байдужим,
У красі і в любові воно йде до Творця.
Воно любить життя і себе в цім житті,
Світ широкий, людей і мелодію душ,
Творче серце завжди подола віражі,
Лиш гармонію цю в нім ніколи не руш.
Воно знайде красу і в терновім кущі,
Донесе до людей, щоб його полюбили,
Творче серце побачить веселку в дощі,
Воно хоче, його щоб постійно живили.
Не гасіть же вогонь, що палає у серці,
Додавайте снаги і натхнення у нього,
Щоб спочинку йому не було в круговерті,
Щоб розкішно було, а не глухо й убого.
Творче серце – мотор і глушити не треба,
Розганяйте його на життя марафон,
Вам Всевишній пошле свою милість із неба,
І для творчого серця зігра саксофон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Літо-літечко в оксамитечку,
Барвінковеє, веселковеє.
У віконечко заглядається,
В росах вранішніх та й купається.
Літо-літечко все у квіточках –
У лілеєчках, у трояндочках.
Прямо в серденько задивляється.
В різнобарв’ячку та й кохається.
Літо-літечко – у смарагдах все,
Сонця променем оторочене.
Ніжно серденька доторкається,
У танок веде та й пускається.
Літо-літечко втаємничене,
Розкажи секрет мені, розкажи.
Та до милого, чорнобривого
Ти стежиночку покажи.
Літо-літечко – верби гілочка
Нахилилася до води.
Прийди, миленький, на хвилиночку,
Обійми ж мене, обійми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
Не вплітайте, ромашки, мені сивину,
не спішіть, ви мої голубо'чки,
у душі я плекаю ще юну весну,
насолоду мотаю в клубочки.
Я не встигла набутись іще молодою,
сивина заглядає вже в коси,
я спішу до ромашок швидкою холодою,
із яких спило сонце всі роси.
Упаду на ромашковий килим у лузі,
небо кине блакиті мені з висоти,
ловлю щастя своє в біло-білій окрузі,
напиваюся серцем його чистоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
Біжиш
від мене,
а куди –
не знаєш,
моя дорого,
чи назад
вертаєш,
якась
суєтна ти,
непосидюча,
коли –
гладенька,
а коли –
колюча,
нема передиху,
ані зупину,
біжи, біжи,
а я –
перепочину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2023
/ці рядочки навіяла мені історія однієї жінки/
Вона дивилась на зів’ялі квіти,
Знала вже, що реверсу не буде.
Смутком стукають у вікна віти.
Боже, де він? Як його забути?
На ній мантилья – ворона крило,
Зливалася із чорними очима.
«Себе загубить», – гомоніло все село.
Пік серця біль – на те була причина.
Він до землі її, проклятий, пригинав,
Вона ж пручалась, як несамовита.
А біль її усе кусав й кусав –
Надії келих вже було розбито.
І не роняли сліз запалі очі,
У простір лиш дивилася байдуже.
Довгими здавались дні і ночі
І холодно було, немов в зимовій стужі.
Не спала довго… сон таки зборов –
І полилася пісня чарівлива.
Її покликав дивний голос знов –
Орфей явивсь у сні… О диво!
Зачарував його солодкий голос,
Пішла за ним незнаними стежками
У поле, зеленів де колос,
Щоб скинути з душі важенний камінь...
Вона не знала: долі то був знак –
Ішла до нього волошковим полем.
Вже зовсім близько був її маяк
Й кохання цвіт навколо лився морем.
Букет волошок скромно їй простяг
І заспівав про них чарівну пісню.
Її кохати вічно заприсягсь
І тугу відігнав її торішню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2023
Перли-роси купають любов,
Благословляють її небеса.
Не на день – на вічність вона,
Ця блаженна, солодка краса.
Рай земний зацвіта для любові,
Соловей свою пісню співа,
І калина в весільній обнові
Цвітом білим усе засіва.
Їй присвячують оди поети,
Композитори пишуть пісні.
Незакохані мріють про неї
І благають прийшла щоб ві сні.
Хто плекає любові озерце,
Насолоду спиває сповна.
Її світло наповнює серце,
Зацвітає блаженством вона.
І квітує до скону, довіку,
Скільки сили є в неї й снаги.
Бережіть ви кохання навіки,
Й вічні будуть його береги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
Стели свої стежки-дороги білим цвітом,
Живи у мирі й злагоді з самим собою,
І перед Господом ти будь завжди в отвіті –
Тоді і щастя не обернеться журбою.
Воно пригорнеться до тебе гарячіше,
Пошле тобі ясне проміння зоряниць,
Лови його з любов’ю в серце ти хутчіше,
Бо радість щастя – найпрекрасніша з скарбниць.
У щасті жити – для душі свята відрада,
Не мерехтіння, а горіння золоте.
Гармонія хай квітне затишного саду,
Її крислате віття буйно хай росте.
Любові повні розкриваються бруньки –
Які ж хвилини дорогі і серцю милі!
На небі щастя загоряються зірки,
І вечір леготом тобі розправить крила.
Засяють намистинки щастя перлами,
Ріки життя твого надійна течія
До тебе берегом заквітчаним повернена,
В гармонії твоя душа завжди сія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
О трояндо, ти квітка краси!
Запросила мене вчора в гості,
Афродита із хвиль ти морських
І краси безкінечної простір!
Погляд пада в заквітчану даль,
Милуватися йду я красою,
Одягаю розкішну вуаль,
Серед квітів залюблено стОю.
Що за піна була в тому морі?
Ароматів заквітчаний рай.
Квітка серця й жіночої долі,
Оптимізму заряд – це мій драйв!
Мов карміни, пелюсток каскад
В’яжуть квітку моєї любові.
Я із нею стаю в один ряд
І квітую з трояндою в змові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
Білі троянди –
цнота незрадлива,
свіжість ранкова
на моєму вікні,
рОки, як птахи,
немов пролетіли,
миті щасливі
приходять ві сні.
Білі пелюстки –
ніжності крила,
як я вдихала
їх аромат!
Радості миті
стримать несила,
від щастя летіла
в безмежжя сонат.
Білі троянди
ти часто даруєш,
знаєш – люблю
їх чисту красу,
душу любов
твоя зігріває,
її крізь роки
в своїм серці несу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
День був теплий. Промені сонця цілували дерева, кущі, квіти і трави. Пізня весна дарувала всім щастя, радість та посмішки. Але Аделіна нічого цього не бачила й не відчувала. Вона йшла вулицею, як сама не своя. Ноги підкошувалися. Серце стогнало від болю та образи. Сьогодні вона дістала тяжкий удар долі. Одночасно втратила коханого і свою найкращу подругу.
Їй на телефон надійшло повідомлення: «Якщо ти думаєш, що Марат тебе кохає, то глибоко помиляєшся. Він мій. І лише мій. І кохає лише мене. А ти була просто іграшкою в його руках. Якщо не віриш, приїжджай сьогодні інкогніто до мене на дачу і все побачиш власними очима».
Повідомлення надійшло з телефону подруги. Аделіна не могла повірити в те, про що було написано в повідомленні, адже вона знала, що її Марат зараз у іншому місті у відрядженні.
Дівчина швидко набрала номер коханого, але він був поза зоною. Потім набрала подрузі, але вона теж була поза зоною. І раптом Аделіна згадала, що на дачі в подруги немає стільникового зв'язку. Це якось насторожило її та вона все ж таки вирішила поїхати на дачу. Швидко викликала таксі й уже за годину була в потрібному місці, але не біля самої дачі подруги, а на сусідній вулиці. Запитала водія, чи зможе він почекати її трохи за подвійну плату. Таксист погодився. Аделіна попрямувала до дачі. Не доходячи до потрібного будиночка, вона побачила свого Марата, який обіймав і цілував її подругу. Вони, веселі та щасливі, гуляли у весняному саду…
Аделіна не пам'ятає, як опинилася в таксі і як доїхала до міста. Цілу дорогу вона проплакала. Вийшовши з таксі, дівчина попрямувала до підземного переходу, але ноги не слухали її і вона присіла на лаву, де вуличний музикант грав на скрипці. Він побачив дівчину, що плакала, і заговорив з нею. Аделіна продовжувала плакати, не реагуючи на його розпитування. І тоді музикант, узявши до рук скрипку, почав грати красиву мелодію весни Ніколаса де Анжелеса. Мелодія скрипки гарним звучанням заходила в душу Аделіни. Вона змахнула хустинкою сльози, посміхнулася і, подякувавши музикантові, кинула йому в капелюх гроші. Він простяг купюру їй назад, але дівчина, ще раз подякувавши, пішла в напрямку багатоповерхівок.
Прокинувшись уранці, Аделіна зрозуміла, що сум знову поглинає її, і вона вирушила до переходу, де вчора грав музикант. Побачивши дівчину, хлопець зрадів і знову зіграв їй красиву мелодію весни. Так тривало аж два тижні. Аделіна шукала втіху в музиці, їй здавалося, що ця маленька скрипка, як і людина, має душу і серце, що її мелодія наповнює життя особливим змістом і теплом.
Але третього тижня на звичному місці Аделіна не побачила Германа, так звали музиканта. Його не було й кілька наступних днів. Аделіна дуже сумувала й не знаходила собі місця, бігала по всіх торгових точках, розпитувала продавців, але ніхто нічого не знав про музиканта. Одного разу бабуся, яка проходила повз неї, почувши її розпитування, сказала, що бачила його в сімнадцятій міській лікарні, адже сама тільки два дні тому як виписалася.
Аделіна, почувши цю інформацію, швидко помчала до лікарні, але знайти Германа було складно, адже вона не знала ні його прізвище, ні відділення, де він лежав, ні діагноз. Та й медперсонал особливо не поспішав їй допомогти. Ким вона доводиться Германові, щоб допомагати їй? Аделіні довелося йти на прийом до головного лікаря й розповісти свою історію знайомства з музикантом. Вислухавши дівчину, головний лікар сказав, що Герман перебуває у відділенні кардіології. Він надійшов у тяжкому стані з обширним інфарктом після того, як на нього напали невідомі, відібрали гроші та об асфальт розбили його улюблену скрипку.
– Ми витягли його з цього стану, – сказав лікар, – але Герман не бачить сенсу жити без своєї скрипки, яка була його душею та любов'ю.
Почувши це, Аделіна дуже розхвилювалась. Та потім, узявши себе в руки, поїхала до свого вчителя музики, який познайомив її з відомим у місті скрипалем. Усі разом вони пішли в магазин музичних інструментів, щоб вибрати скрипку, яка гарно звучить.
… Двері палати відчинилися й Герман побачив Аделіну, яка тримала в руках чудову скрипку. Германові очі засяяли від подвійної радості. Він побачив свою Аделіну й отримав дорогий подарунок.
З того часу минуло багато років. В Аделіни і Германа вже з'явилися онуки, а вони, як і раніше, кохають один одного. І щовечора Герман грає на скрипці для своєї Аделіни красиву мелодію весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986134
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Хто долю нелегку моїй дав Україні,
Послав випробування, ой, які тяжкі,
Бо дуже хоче, щоб вона була в руїні
І не робила кроки уперед швидкі.
Та не зламати дух наш, не зламати!
Літає він ще в сповиточку над дитям,
Його плекають твердо батько й мати,
І не здолать його ніколи ворогам!
Цей дух міцний пройма єство вкраїнця,
Тече у венах кров козацька навіки',
Ми духом відчуваємо завжди чужинця
І не протягнемо у потиску руки'.
Ми, українці,зроду щирі і привітні,
Із щедрістю накриємо для гостя стіл,
І в посмішці для нього ми розквітнем,
Коли з добром іде він у наш двір.
Та коли йдуть на нас зі зброєю війною
І нищать діток у пекельному вогні,
Відплата тобі, враже, буде нищівною,
Ми непохитні в вірі, правді, і борні!
В нас незборима сила духу й велич
(Передали у спадок предки давні),
Лиш кинь до захисту своєї Неньки клич –
І оживуть козацькі духи славні.
Тоді тримайся, враже, *** сину,
Не жди пощади, бо її не буде,
Відплаті нашій не дамо зупину,
І Перемогу ми в бою здобудем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
Я до тебе крізь ночі прийду,
Твою тишу наповню собою,
Благодать біля тебе знайду
І залишусь навіки з тобою.
Ранок нас не злякає обох,
Денне світло візьме в обійми,
Ми, як лебеді, – тільки удвох,
Нам так тепло і в холоді зимнім.
Поцілунки у тиші нічній
І обійми твої на світанні.
Ти мій Лукаш з освячених мрій,
А я Мавка на вітах кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Ой чарує, чарує
їх грація!
Божеволіє
серце моє.
Водна гладь –
це ж яка декорація!
Хвиль від рухів
блаженна вібрація,
І танцюють
на ній обидвоє.
Красень лебідь
від рухів п'яніє,
Які ж ніжні
обійми партнерів!
У лебідоньки
серденько мліє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Я хочу неба чистої блакиті,
Веселку сонячну під час дощу,
Гаї пташиним співом перелиті,
У небо голубів я запущу.
Хай птиці миру полетять над світом,
І сповістять про Божу благодать,
Хай слово «МИР» всім буде заповітом!
З сердець його нікому не віднять!
Я вірю: буде МИР на всій планеті,
Бо людство хоче МИРУ, не війни,
Нехай на землю бомби не летять касетні,
І дітки не жахаються пітьми.
Тож піднімайсь, плането, проти воєн!
Борись за МИР щосили й щоснаги!
Лиши всіх ворогів пекельних зброї,
Замість ракет нехай ростуть сади.
Нехай завжди цвітуть весняним цвітом,
Дають врожаї мирні на землі,
Нехай радіють МИРУ в цілім світі,
Ми, люди, МИРУ справжні ковалі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
Тонув день у відблисках зорі…
Вечір, як настояне вино…
Трелі заливали солов’ї…
Хтось крутив індійське нам кіно.
В щасті ми купалися щасливі,
Юність окриляла на порі,
І роями мрії незрадливі,
Й та єдина, там десь, на горі,
На самісінькій її вершині,
Хоч до неї треба було йти,
Шлях той не простий і зримий,
Та окрилені ми мчали до мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
Платівку довго крутить патефон,
життя – це дуже довгий марафон,
і ти один нездужаєш в дорозі,
опинишся один ти у знемозі,
якщо впадеш, не буде в тебе сил,
ніхто не прийде у біді на поміч,
плече надійне не підставить враз,
лиш друг підмогу принесе гаразд.
У справжній дружбі не буває фальші
і лицемірства буде видно пальці,
хоч «дружба» поняття й крихке,
та якщо справжня – подолає все лихе,
і відчуття підкаже справжність дружби,
а перевірить її тільки час,
з надійним другом не бува сутужно,
якщо не так, то друг тоді не ваш.
Моральні цінності для дружби є важливі –
це спільні цілі у єдиному пориві,
це безкорисливість й довіра перш за все,
у дружби справжньої – одне лице,
ті друзі – хто пройшов із вами тяготи і біди,
ті – хто не помчав вперед, а поруч з вами їде,
ті – хто крізь терні разом до побіди,
вони як рідні вам, а не сусіди.
Вони надійніш найміцнішої броні,
ви з ними на баскім отім коні,
що перевірений і часом, і роками,
вони вже поруч, вони завжди із вами,
коли ти бачиш в другові себе,
а друг твій бачить у собі тебе,
то це і є та вірна й справжня дружба,
а не корислива і хитра служба.
Згадайте острів, Робінзона Крузо
і П'ятницю, що доля вдарувала,
чи легко в одиночку там без друга,
коли б безсилля душу всю скувало?
А графа Монте Крісто хто рятує?
Звичайно, вірний і надійний Фаріа,
і нехай світ увесь мене почує:
без друзів на землі й життя нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
У пантеоні мудрості віків,
На зламі всіх епох і поколінь,
Між найдрібніше писаних рядків
Піфон* снує примарами сплетінь.
Свою він роль зіграє до кінця –
Харону* зробить немалу послугу:
Зірве із генія лаврового вінця –
В аїд* відправить душу на наругу.
Колись же прийде мудрий Аполлон* –
Заслін змайструє на шляху Піфона,
Удава-змія візьме у полон,
І вартовим поставить він грифона*.
Піфон* (за грецькою міфологією) – жахливий змій;
Харо́н* – у давньогрецькій міфології перевізник померлих у потойбічне царство;
аїд*– потойбічне царство;
Аполлон* – у грецькій міфології: золотокудрий, з срібним луком бог, який є охоронцем світла;
грифон* – міфічне крилате створіння, яке зображували крилатим левом з головою орла або іншого птаха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
Я бачила
звичну картину:
мережив павук
павутину,
малюнок
виводив ажурно,
а муха гуляла
безжурно,
побачила
диво красиве –
і стримать себе
вже несила,
за мить
опинилася в сіті,
бо так вже
ведеться у світі:
красиве
уводить в оману,
а потім
зализуєм рану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Кладе війна свої тяжкі покоси,
згорьовані принишкли спориші,
на трави падають не роси – сльози,
кричать ночами злякані сичі.
Вбиває блискавично смерть крилата,
хто потрапляє в траєкторію її,
сестричку, брата, матінку і тата,
й лишає слід кривавий на землі.
Летить шахед підступно і зловіще,
регоче ніби ревом навісним,
здається, світ розколеться і трісне,
і день не буде завтра вже ясним.
Рида земля у згарищах й руїнах,
І соловей десь злякано затих,
І мати плаче на могилі сина,
О Боже, спопели катів отих,
Що принесли і горе, і страждання
в квітучий край, поля де золоті,
де небо синє до землі вітанням
торкалось обрію в чаруючій красі.
Моя ти земле, страднице недолі,
чому кати, скажені й навісні,
століттями твою топтали волю,
щоб мову ти забула і пісні.
О не журися, нене, не журися,
тебе на згубу не дамо катам!
У сяйві перемоги вознесися!
За тебе йду молитися у храм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
Дорога до храму
і світла, і чиста.
Нема на ній бруду –
лиш Мати Пречиста.
Дорога до храму
і плинна, і тиха.
Нема на ній скверни,
нема на ній лиха.
Дорога до храму –
блаженство і доля.
Нема на ній кривди –
на все Божа воля.
Дорога до храму –
земна і небесна.
Приходьте частіше –
хай віра воскресне!
Дорога до храму –
любові дорога.
Любіть усім серцем
Вкраїну і Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
Ластівочко мила,
Ти гніздечко звила
Прямо тут, під стріхою,
Будеш мені втіхою.
Я для тебе, пташечко,
Миле янголяточко,
Принесу водиці
Прямо із криниці.
Вивела пташаток,
Милих ластів’яток.
Вчитимеш літати,
Щоб з собою взяти
У краї далекі,
Летять туди й лелеки.
Буду сумувати
І весни чекати,
Щоб тебе зустріти
Й сонця дивоцвіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
Заснули хвилі. Берег спить.
А соловей: тьох-тьох! Тьох-тьох!
Чарівна мить!
Солодка мить!
І гріх… І гріх її спинить.
Як коники в траві сюрчать!
Ну, справді-бо мов той оркестр.
Мовчать потрібно тут…
Мовчать…
Щоб мить щасливу розпізнать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Зустріти ранок і відкрити душу дню,
що спішить за ранком навздогін,
відчути фібрами усю його спокусу
і взяти разом з ним зі старту свій розгін,
почати те, що вже давно назріло,
що є моїм, спорідненим душі,
почути пісню того менестреля,
якого ноги топчуть спориші,
там, де дитинство біга босоноге,
зорю вечірню де в саду стрічала,
де до ставочка бігла за джмелями,
і що кусають, ще того не знала,
там, де мені всміхалася калина,
де до верби прив'язані човни,
де раків я у норах наловила
й кипіли ними повні казани,
блакить де неба падала в луги,
там, де веселка в Удай перевеслом,
русалки де сміялись із води,
де Мавка-дівчина із казки мов воскресла,
до тої бігала дивитись я верби,
всміхалось де привітно й мило сонечко,
де водяні жили смішні-смішні діди,
де курочка ряба знесла злоте яєчко,
де їжачків поїла молочком парним,
корівку де на лузі випасала,
де в руки брала сіреньких я вужів –
страху маленькою зовсім тоді не знала,
де мамині смачнющі пиріжки,
бабусина де казочка жила,
були де курі, гуси і качки,
і звідки в юність стежка повела...
Ношу в своєму серці теплий спомин,
він гріє душу і в міцний мороз,
засі'яв мою доленьку весною
повів у літечко моїх метаморфоз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Наше дитинство – це справді колиска мрій і надій. Ми були щасливі, адже над нами було мирне небо. А це, виявляється, найголовніше в житті. Вітаю всіх діток із святом – Міжнародним днем захисту дітей! Бажаю щасливого дитинства від мирним небом!
Люблю я світанки росяні,
Коли сонце свій диск підійма.
Пробігти б ногами босими –
Та тепла того вже нема.
Як колись було у дитинстві,
По росяних травах біжиш,
Аромати вдихаєш квітів
Й на гойдалці в небо летиш.
Було то щастя у щасті –
Кращого годі й шукать.
У сонячнім світла причасті
Ранки свої зустрічать.
А потім вбігти у хату –
На столі вже сніданок стоїть.
Пиріжечки смачні із маком,
Мама спішить молоком напоїть.
І знову прожогом на вулицю,
Корівку на трави погнать.
Зозулясту зловити курицю:
З яєчком чи без узнать.
Сапувати ідеш городину –
Огірочки, дині і кабачки.
А коли тобі зломить спину,
Очеретом ідеш до ріки,
Де наловиш руками раків,
Що клешнюють у норах своїх.
На воді бачиш стільки знаків –
Кожен правильно зрозумій.
Ось дрібна якась, дивна хвилька,
То вуж віртуозно пливе.
Плескіт – і вгору крапельки,
Там плитка хвостиком б’є.
А птахів – голосів не злічити!
Зозулі кують в берегах.
Хотілось тоді нам радіти
Й по росяних бігать стежках.
Які ж ми були щасливі
В колисці надій і мрій!
Літають щодня на крилах
Спогади в серці моїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
Учора був прощальний бал Весни.
Чарівно кружляли берізки і клени,
І грали Ліста на скрипках їм ясени,
І трави до ніг їм хились зелені.
У вітру обіймах колували черешні,
Граційно крутились абрикоси і вишні,
І залицялись персики до них нетутешні,
Кружляли по колу яблуні пишні.
У серце ляже спомин одкровень,
Вони робили кроки вільні в змові,
І юна Весна, і закоханий Червень –
Злилися в вальсі ніжності й любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
Вийся барвіно'чку,
вийся зелененький,
заплітай віночком
рідную земельку,
голубіють всюди
твої оченята,
брали в руки квітку
молоді дівчата
і тоді ставали
на рушник весільний
у вінку з барвінку –
символом подвійним,
квітнеш ти на щастя,
в'янеш ти на горе,
стелишся землею,
як те синє море,
ти живеш в фольклорі
і в піснях народу,
бо символізуєш
молодість і вроду,
не втрачає кольору
листячко й під снігом,
тож землі вкраїнській
будь ти оберігом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023
Переллю я мелодію серця з весни
у моє барвінковеє літечко,
а красуня до мене приходить хай в сни
у вишневих садах і у кві'точках,
а я літечко миле зустріну з надією,
і скупаюсь в його буйноцвітті,
бо приходило в сни і жила я із мрією,
колисало мене зелен-віття,
я чекала, чекала на зустріч із літечком,
пила вина його молоді із жагою,
цілувала півоній чаруючі квІточки,
і спішила, спішила зустрітись з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023
А моє мальовниче село
розіслалося в тихій долині,
де буяє весною зело
й розпліта свої коси калина,
соловейко щебече в гаю
і несе свої води ріка,
відчуваю себе, як в раю,
тут і втома від серця втіка,
і душа молодіє весною,
ніби крила у мене ростуть,
я навіки зріднилась з красою
і з бузками, що пишно цвітуть,
із казковим заквітчаним раєм,
що квітує, п’янить і дивує,
живу в серці із рідним я краєм –
веселковим буянням чарує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023
Моє село –
мій захисток, мій смуток,
моя фортеця від нещасть і бід.
Ти ще живеш,
ще зовсім не забуте,
тут корінь пустить не один ще рід.
До тебе
з міста я везу тривоги,
тобі везу і радощі, й жалі.
До тебе
звідусіль мої дороги –
ніде так не співають солов’ї.
Моє село,
моя батьківська хато,
і верби, що край берега ростуть.
Ніколи вас
не буде забагато,
на вас молюсь, мені вас не забуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023
Коли в душі сум’яття і тривоги,
І світ схиливсь за втомленим вікном,
Побігли врізнобіч усі дороги,
Мене рятує сонячна любов.
Відкрию двері я навстріч любові,
Омию тихими весняними дощами,
І понесу дорогами й стежками,
І все життя із нею буду в змові.
Візьму я все у серце її світло,
Нехай зігріє зранені жалі,
Хай посміхається мені привітно,
Великі драми відганя й малі.
Не розгублю я розсипи любові,
Засію їх повсюди на землі,
Хай зігріва серця і в холоди зимові,
І діамантами сіяє у імлі.
Нап’юсь любові трунку до нестями
І мур тривог на шмаття рознесу,
Рішуче, відчайдушно, невблаганно
У серце розсипи любові упущу.
Як таїну причастя молитовну,
Розсиплю я по закутках душі –
Вона зійде перлинами коштовно
І скаже: «Сяєво моє ти не гаси».
Я простягну до неї обважнілі руки,
Любов мебе навстріч благословить,
Хай душу гіркота не каламутить –
У розсипах любові серцю жить.
Любов всесильна, як весни буяння,
Як сонця світло, що долає тьму,
Її проміння — серця осяяння,
Його з собою я в життя візьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
Ти даруєш мені ту весну,
ту весну, що зелена-зелена,
я без неї уже не засну,
в'ються мрії твої коло мене,
тону-тону в небесній блакиті
і в твоїх поцілунках гарячих,
і ловлю я флюїди щомиті
із обіймів твоїх тремтячих,
ти цілуєш, цілуєш, цілуєш,
і немає кінця тим цілункам,
моє серце коханням лікуєш
і солодким наповнюєш трунком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2023
Спадали з неба сонця аграманти,
Росою вмиті квіточки сміялись,
Взяли в оркестрі ноти музиканти –
Скрізь солов’їні трелі розливались.
Душа раділа сонячній весні,
А хмара чорна бурю накликала:
Грозі казала «так», а сонцю «ні»
І кру'ків чорних сунула навала.
Та й сплюндрували вмить усю красу,
Геть розсікали небо блискавиці,
Немов у руки хтось узяв косу
Й вогнем махав із неба до травиці.
О ця гроза, скажена й навісна…
До смерті налякались музиканти,
Аж затремтіла дівчина-весна,
Враз потемніли неба аграманти.
Весни забилось серце під кущі,
Сховалося від грому й блискавиці.
Воно любило тихі лиш дощі,
В яких вмивали квіти свої лиця.
Чому вже так ведеться у цім світі,
Красу плюндрує темінь навісна.
За кожну квіточку ми маєм буть в отвіті,
Тоді і засміється нам весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2023
Яблуні – файні красуні,
Королеви весняних садів.
В пишних сукнях на подіум,
Як дизайнер, їх травень привів.
Білі сукні із сонця відливом
Травень ніжно на них одягав.
Щоб сліпили красою своєю,
Кожну квітку він цілував.
Помережив їм завиточки,
Перлами пообсипав,
Ароматом полив Nina Ricci –
Він секрет, таємницю знав.
Кожна яблуня – мов наречена,
Білим квітом чарує сад.
День поставить найвищу оцінку
За розкішний яблунь наряд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2023
Ви чули, як шепоче таємниче море?
Маленьку мить прислухайтесь до нього –
Це тисяч голосів у Всесвіту просторі
І безкінечна від основ його дорога.
Я чую здалеку могутній голос Посейдона –
Колишеться його «баркас» на хвилях,
Шторми і бурі він трима в своєму пантеоні,
А потім грізно їх у тихе море кине.
Здавалось мить – стою на краю прірви,
Боюся й крок ступити уперед,
Ритмічний моря шум, а потім – ніби вирви…
Їх накрива каскадний хвилеплед.
Морська стихія дивовижна і красива...
Не вірите? Зумійте вбачити її красу.
Хоча величні хвилі й б’ють об берег силою,
Та я ловлю їх неприборкану ясу.
У золотий пісок на мить занурю ноги…
І млість, й натхнення у каскаді хвиль ловлю.
Стихію моря угамовують всі боги…
О моє море, я і в шторм тебе люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2023
Я поставлю на паузу день,
в темінь ночі іти не готова,
заспіваю ще сотні пісень,
намалюю картини зі слова.
День дає мені барви весняні,
колоритні дає голоси,
зазиває своїми піснями,
манить в чари цієї краси.
Ось метелиця ніби мете –
з вишень падають білі сніжинки,
сяйво райдуги з неба іде
і хмаринки злилися в картинки.
Усміхаються личка тюльпанів,
задивляються в очі весні,
її віддано й щиро кохають,
разом слухають птахів пісні.
Хвилі звуків протяжних «зінь-зінь» –
це вівсянки в саду розгулялись,
жайворонкове чути «ті-і-ті-інь»,
флейти іволги десь лаштували.
Соловейко затьохкав в гаю,
ніби спив він весняний трунок,
любував мене чарами день,
я відчула його поцілунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023
Цей вечір... Тихий кармінний вечір.
Троянди кармінно цвітуть.
Блаженство мої огортає плечі.
П'янка насолода шукає свій путь
До серця мого, що спиває її.
Хвилини святі у єднанні з красою...
В вечірньому небі летять журавлі,
І трави вже в кульках – умиті росою.
Береза зітхає і кличе у гості,
І віти в розвії мені нагина,
Дзигликів чується десь стоголосся,
А вечір багрянцем усе залива.
Бринять мого серця натягнуті струни,
Цнотою так ніжно всі ноти звучать,
І я, мов закохана дівчина юна,
Цей вечір кармінний так хочу обнять.
Та він іще той джентльмен родовитий,
Так хвацько забіг наперед і сказав:
Я в серці твоєму навіки відлитий,
Тебе ще весною в саду покохав.
Відтоді дарую тобі насолоду,
Сади із кармінно квітучих троянд,
І ріки, й красу всю цієї природи,
І зір доленосних яскравий парад.
Спивай цю красу неповторну по вінця,
Віншуй її в серці жагучім своїм,
І тільки тобі, найчарівнішій жінці,
Про почуття свої всі розповім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023
У душі ніби світло погасло,
Не торка її промінь теплом,
Із щасливої стала нещасна,
Недарма ж махав ворон крилом.
Ще й накаркав прОклятий лихо,
Потемніла від горя ураз,
У Вкраїноньці так було тихо,
А в м@сковії дав хтось наказ...
Дуже з ворогом різні ментально,
Хоч казали: один ми нарід.
В наших душах скарби є сакральні,
З прадідІв був ще славний наш рід.
Чом же, вороне, лихо накаркав?
Чом накликав на нас ти біду?
Чом собака м@сковсь..й загавкав
Й напустив на нас зграю-орду?
Може, винні ми в чім, десь згрішили?
Мови матінки, може, зреклись?
Може, справи дідів не звершили?
О Всевишній, за нас помолись!
Якщо грішні, то вибач нас, Боже,
Дай снаги і підтримки синам!
Нам із МИРОМ завжди по дорозі!
Україну ніколи не здамо ворогам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023
Реставрую по крихтах нездійснені мрії –
Розгубились вони на дорогах життя,
Припилилися, може, й лежать в безнадії
І не ждуть у сьогодні вони вороття.
Їх зберу обережно і скажу: «Ви – щасливці.
Не сумуйте, як тільки розпуститься листя,
Відпущу вас на волю, якщо не лінивці,
А тоді нанижу у красиве намисто».
Одягну це намисто у будні і в свята –
Оновиться у мріях душа вся моя.
Буду весну нову зустрічати я радо,
Шелест тихий трави і спів солов’я.
Заспіваю веснянку із мріями разом,
Окроплю і омию їх першим дощем,
Пробіжуся весняним заквітчаним садом,
Зронить серце моє причаєний щем.
Ой, що буде? Що буде? Мрії, знаю, зрадіють,
А ще більше зрадіє душа вся моя.
Я весною у ній рясно мрії засію –
Восени на врожаї чекатиму я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023
Мені мама вишила сорочку
І дала її на світлу долю.
Хай несе для тебе вона щастя,
Моя люба, рідна моя доню.
Малювала матінка узор,
Кольори ретельно підбирала,
Вишивала вона світлий день,
І вночі чарівні стьожки клала.
Одягла я мами вишиванку
І назустріч з легенем пішла.
Він чекав у лузі, де калина,
Білим цвітом ніжно зацвіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023
Вишила матуся вишиванку,
Червоніли нитки – радість і любов,
Хрестиками шила аж до ранку
Й начитала стільки молитов!
Чорна нитка – це родючі землі,
Щоб достаток завше в доні був,
Традиційні кольори воскресли
Й дух історії із хрестиків війнув.
Вишиванка вийшла в стилі ретро –
Приміряла вранці вже її.
Як же мама вишила за ніч усе це,
Щоби вранці одягти мені?
Хоч і сорок літ з тих пір минає,
Вишиванку мами бережу,
На сучасну нізащо не проміняю,
Ще і правнукам своїм я покажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023
Чому серце так плаче і тужить?
Чому сум огортає крилом?
Лихо крутить свої все потуги,
В наших душах від горя надлом.
Що ти, клята війно, наробила?
Спопеляєш красу мого краю?
Убиваєш дітОк, тільки очі відкрили?
Ой не буде, кати, тут вам раю!
Не пробачить вам Бог наші сльози,
Смерті всіх безневинних людей,
Хай зметуть із землі вас всі грози
За кожну сльозинку дорослих й дітей!
Ти не плач, не тужи до знемоги,
Хай загояться рани й жалі!
Буде! Буде наш День Перемоги!
І засвідчать його скрижалІ*!
Скрижа́ль — дошка або таблиця з написаним на ній текстом (переважно священним, культовим).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023
Поет – не Бог, але він має силу,
ту силу слова, що до миру зве,
він написати може мудро і красиво,
а може так, що буквою на шмаття рве.
Його не треба злити, він – поет,
він бачить наскрізь й відчуває біль,
отой, що серце пронизав стрілою,
думки летять, неначе буревій.
Він словом гніву може стать до бою
проти війни, проти смертей і диких звірів,
проти насилля і засилля ворогів,
ні, його душа не обміліла,
вона цвіте й у заметіль серед снігів.
Поета серце хоче МИРУ, МИРУ,
щоб не було ні крапельки страждань,
ніколи щоб війни не було виру,
щоб благодаттю ріс наш гетсимань.
Творець вкладає всі слова у риму,
у душу заглядаючи поету,
іде навала слів і їй немає спину,
йому не треба ні звання, ні еполети,
бо він поет, творець всього нового,
його в усі епохи чують всі,
бо він володар слова вікового
і з Богом він живе в своїй душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023
Спішу, матусенько, до тебе я спішу,
Не бачилась вже кілька днів з тобою,
Тобі любов свою в серденьку я несу,
Щоб не зустрілась ти в житті з журбою.
Тебе, рідненька, ніжно обійму,
Скажу слова, що найтепліші в світі,
В серденьку твоїм болі всі зніму,
За тебе я, матусенько, в отвіті.
Ти цінувать життя мене навчила,
Дала поради мудрі і святі,
Не обпалила щоби доня крила
Й не залишалась щоб на самоті.
Матусенько, лебідочко рідненька,
Для мене ти – найкращий скарб життя.
Для тебе я дитя завжди маленьке,
Доріженьки мої встеляє напуття
Те, що дала мені ти в сповиточку,
Його із молоком всотала в себе я.
І те, що вишила нитками у сорочку –
Калини цвіт і пісню солов’я.
Тобі, матусю, я складаю шану,
Вклоняюся до самої землі
У риму я складу тобі осанну
І зморщечки розгладжу на чолі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023
Всі матусі, як ті квіточки,
треба в старості їх доглядати,
щоб не знали вони самоти,
все тепло свого серця віддати.
Вони наші віконечка в всесвіт,
і зірки, що на небі горять,
і пісень нескінченний переспів,
як ростили своїх немовлят.
Доброти це бездонні криниці,
що її вистачає на всіх,
піднесем ми матусям водиці,
хай ще довго луна їхній сміх.
Як же хочеться їх обійняти,
і додати надовго їм сил,
бо без них нам утіхи не знати,
потьмяніє без них небосхил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023
Любов була, і є вона, і буде,
Допоки світ тримають ці кити,
А без любові геть поникнуть люди,
Засохнуть всі на дереві гілки.
Розколеться і місяць в половинки,
На небі згаснуть зіроньки-зірки,
Розгубить люд любові всі краплинки,
У душах – пустка, у серцях – дірки.
Тож не губіть ви розсипи любові,
А сійте їх повсюди на землі,
Хай зігріва серця і в холоди зимові,
І діамантами сіяє у імлі.
Які б не стрілись бурі й вітровії,
Не загасить багаття їм любові,
Вона зорить зорею й душу гріє,
Лиш тільки будьте завше з нею в змові,
Щоб залетіло щастя світлогриве,
І в заметіль троянди зацвіли –
Чарівні квіти вогнеликі і манливі
У серці розсипом любові ожили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023
Ти в квітах барвистих,
моя берегине,
накину на плечі
і серцем полину
в правічність,
до предків,
до наших святинь –
звідки нащадкам
заповіт був один:
до скону, до віку
шанувать невмируще,
оте, що є наше,
нетлінне і суще,
оте, що прабабці
носили у свято,
й сьогодні для нас
ти важиш багато,
хустино вкраїнська,
святине моя!
Тебе як одягне,
мов квітка сія,
дівчИна, чи жінка,
чи бабця старенька,
ти мила для серця,
хустино рідненька!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023
Подаруй мені щастя весною, –
Хай розквітне розмаєм воно.
Подаруй мені ніжність весною,
Як в любовнім романі й кіно.
Подаруй мені світло весною, –
Хоч краплинку у будні мої.
Подаруй мені радість весною –
Цілувать хочу очі твої.
Подаруй мені казку весною –
Пригорнусь, обімлію й скажу:
– Подаруй мені щастя весною –
В своїм серці його збережу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023
Ніжні квіти весни –
краплі неба й краси
ти простяг несміливо мені.
Диво-казка і сон,
що узяв у полон,
у відчиненім квітли вікні.
Посміхнувсь ти мені –
я раділа весні,
що приніс ти сьогодні в мій дім.
Ніжно так обіймав,
пригортав, цілував –
своє серце лишив у букетику
тім голубім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
О П'єр Маньоль*,
твої магнолії
квітують
на моїй землі,
втікає геть
меланхолІя,
зникають
болі і жалі,
я притулюсь
до квітки ніжно,
вдихну духмяний
аромат,
ти зупинись,
проклята війно,
красу весни
в нас не віднять!
П'єр Маньоль* – французький ботанік, іменем якого названа магнолія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023
В якихсь химерах
переплівся час,
святе і грішне тут
зійшлись в двобої,
вже зло і ницість
злізли на парнас,
і душам праведним
нема тепер спокою.
Прошу я Бога:
«Пригорни мене,
палітру дай у душу
кольорову,
хай черствість й зло
її завжди мине,
хай світлом дня
сіяє, як в обнові.
Хай заздрість,
непорядність
і бездушність
ніколи не зрідняться
із душею,
нехай вона пізнає
справжню сутність
тих, хто наблизиться
колись до неї».
Квітує переливами
душа,
А інколи буває що і
плаче,
її сльозам даю я
відкоша
і сповиваю радістю
одначе.
Я не впускаю теміні
у душу,
і зла ніколи в неї
не впущу,
із нею в суголоссі жити
мушу,
й ніколи я її
не знапащу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023
Травень – тріумф весни,
радість дарує людям,
іволга грає своє попурі ,
трелі виводять в гаю солов’ї,
у голубім океані неба
танго танцюють
закохані журавлі.
Травень буяє зелом,
бархат квітів
розсипа різнобарв’ям,
кида живодайне тепло,
килимами встеля
бірюзи зелен-трав’ям.
Юність природи – весна,
очі радіють й душа,
у білих хмаринах сад,
яблунь чарує наряд,
душа оксамитом сія.
О весно чарівна моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Манила сакура своїм рожевим квітом,
всміхалась ніжно оксамитами суцвіть,
віталась мило-мило з усім світом,
шептали всім пелюсточки: «Привіт».
Я не змогла пройти повз тебе, чарівнице,
божественну красу щоб не пізнать
і не потонути в твоїй краси криниці,
щоб насолоду й чари ці спивать.
Мені мелодію кохання наспівала,
і юності згадались сторінки,
у леготі весни серця кохали,
кохають й нині – непідвладні їм роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Перевесла квітучих суцвіть
піднялись від землі аж до неба,
весни запахом можна схмеліть,
бо її нектари' спити треба.
Вже наповнені келихи вщерть,
молодий їх підносить легіт,
огортає тебе круговерть
пелюсток і пташиний щебет.
Мило кліпають сонечка війками
і цілують-цілують галявину,
на берізці синичок двійко,
весняну' сповіщають цікавину.
Нарядилась черемха на бал,
переливами пишна сукня,
кида посмішку всім назагал
і взува на підборах туфлі.
А нарциси – які ж юнаки,
так залюблені у свою вроду,
все фіалкам шепочуть казки
про красиву свою породу.
А в саду он черешеньки квітнуть,
як зав'яжеться плід, буде всім новина,
що осяє всю землю привітно,
бо влива в мою душу надію весна.
Благодаттю мене огортає вона,
насолоду спиваю до дна,
і хмелію-хмелію від чар і вина.
О весна! Моя мила весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
Весна вбирає день в квітучу барву,
Примула розкриває пелюстки,
Тремтять на вітрі гіацинти-трави,
На маргаритках – файні сорочки.
У вінку барвистому природа,
Смарагдові левади в ліхтарях –
Це діти сонця, молоді кульбабки,
Облюбували жити в цих краях.
На голубому гобелені неба
Зграйками зібралися хмарки.
Цілує сонце променями землю,
Ніжність хмар торкають ластівки.
Біля річки – зелено, барвисто.
Стіною розрослася рогоза.
Сім’я качина – на водяній гладі.
Аж до води лягла верби коса.
Бджола збирає мед із цвіту китиць –
Верба дає їй золотий нектар.
Симфонія весняних барв природи –
Величний неповторний Божий дар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
Я перли кохання збираю,
Де весна спліта свій сонет,
Наповнює щастям бокали,
Над нами – парад планет.
Малюють серця акварелями
Кохання цноту' перлинну,
Луна солов'їними трелями
Над гаєм летить невпинно.
Пастелями вечір звисає,
Спивають луги свіжі роси,
Вербиченька щось, мабуть, знає,
Вона розпліта свої коси.
В цілунках твоїх завмираю,
Злились воєдино серця,
Я перли кохання збираю –
Немає їм краю й кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
Я назустріч ішла тиші –
і не знала, що буде далі,
чи злякає вона, чи обійме
у своїй прозорій вуалі.
А коли ми зустрілися з нею,
то одразу мене впізнала,
так легенько торкнулася вій
і з очей моїх сльози прибрала.
І вони засіяли від щастя,
розуміла я Тишу без слів,
бо мелодія мило лунала,
і я чула беззвучний спів.
– Не завжди фарби всі яскраві,
бо приходять і сірі будні,
мої ночі бувають світлі,
ну а дні бувають паскудні.
Пам’ятай ти мої настанови,
що життя – непроста штука,
люди палки в колеса ставлять,
хай для тебе це буде наука.
Пам’ятай, я для всіх подруга,
і нікому не кидаю виклик,
від гріхів я людей рятую,
бо до мене вони звикли.
Втішу кожного і прийму,
у свій світ благодаті і тиші,
в мене час для кожного є,
я не прагну низів і виші.
Обійму я, почую, помовчу,
чи погана, чи гарна звістка,
я мовчанням своїм лікую,
бо мовчання – це рай, не пустка.
Я не видам людей таємницю,
пронесу її крізь роки…
я дивилася в очі Тиші –
й розуміла її думки.
Ти права, як завжди, моя Тише,
ти подруга моя навікИ,
хай пливуть за зимою весни,
не розлучать з тобою роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
В словах, які римами в’яжуть алею,
Поет, мов художник, малює картини.
Трояндами слів прикраша галерею
І в’яже співзвучні в разки намистини.
Нектаром любові слова наливає
І ставить їх трепетно в сонячний ряд,
Красиво віночком, як квіти, вплітає
Й на поетичний виводить парад.
Співучі, джерельні, такі дзвінкотючі,
Неначе дзвіночки бринять і бринять,
На ниві поезії сходи співучі
Фіалковим квітом п’янять і п’янять.
Як білокрилі лелеченьки милі,
Злітають високо в небесную вись,
Набравшись від Музи блаженної сили,
Рікою любові слова розлились.
Сузір’ям Плеяд розіслались по небу,
І трепетом ніжним спустились донизу,
Шукають в них люди сакральну потребу,
Бо в душі заходять вони без капризу.
Безмежжя в них світ й особливі принади,
Які ж бо чарівні бувають слова!
Знімають журбу й заліковують рани,
Вони – немов казка весни лісова.
Хай трепет любові заходить у серце
Від слів, що нектаром наповнюють душу!
Відкрийте для них і віконечка, й дверці,
Й прийміть найсолодшу у світі спокусу.
Розлийте ви їх в кришталевії чаші
І спити до дна побажайте усім.
Любов’ю серця наповняються ваші –
І величі слів зазвучить вічний гімн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
26 квітня відзначають День пам’яті Чорнобильської трагедії – однієї з найбільших техногенних катастроф людства
В безлюдді, на голому полі,
На рідній – чужій землі
Стояли в тісному колі,
Дивилися в очі весні.
Чорна весна, невесела,
Плакав гірко полин.
Обжиті лишились села,
Собака вив не один.
Їм в вічі підло брехали,
Скликали поспішно конклав,
Кар’єри собі лаштували,
Правди ніхто не казав…
Вдалеч впивались очима –
Бачили рідний поріг.
Святість його так значима
В безмірі інших доріг.
Серця лишилась частинка
На атомом вкритій землі.
Вії тремтять у росинках,
Горнуться дітки малі…
В безлюдді, на голому полі,
На рідній – чужій землі
Стояли в тісному колі,
Дивилися в очі весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
Засвітились зорі у душі
розсипом медової любові,
не спіши гасить їх, не спіши,
хай любов сія в своїй обнові.
Розіллється леготом весняним
в твоїм серці милий, любий цвіт,
від любові заживуть всі рани –
тільки не проґав її прихід.
Посели у серденьку навіки,
дай водиці їй із джерела,
а вона наповнює хай ріки,
зоряницями усім завжди сія.
Хай дзвенить над світом двінкотюче,
вигаптовує добра осяйну путь,
хай чарують розсипи разюче,
не забудь до серця пригорнуть.
Бо вона, як благодать небесна,
дає стимул жити і творить,
коли сил нема, вона воскресне,
з нею тільки в тиші треба говорить.
Ждуть любов гаї, сади, й діброви,
і співанки, зіткані з октав,
і дуга веселки кольорова,
й соловей, що в гаю заспівав.
Подаруй любов землі і людям,
спити дай цілунок з її вуст,
розсипи її розсій повсюди,
небосхил щоб в солодкості згус.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023
Вишенько моя, ти біла юнко,
Файно вбрана так, мов наречена,
Леготом весни цілована,
Сонця променем ти золОчена.
Вабить сукня біла пишністю,
Бджілки з квітів п'ють нектАри,
В ніжному суцвітті – молодість,
Пісня птахів лине, мов хорали.
Як же ти залюблена сьогодні,
І не відірвать очей від тебе,
Мила, ніжна наречена світла,
Голубінь тобі дарує небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023
Плаче весна дощем,
в серці – тривога і щем,
біль пропікає душу,
вірою жити я мушу,
якже мені без віри?!
Матір плюндрують звірі,
хижі, лихі, триголові,
в кро'ві їх триколори,
плаче весна моя, плаче,
миру чекає терпляче,
вороже клятий згинь!
Боженьку, з миром прилинь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
Років веретено
побігло у даль,
а ті, що лишились, –
зі мною,
як тільки у душу
вкрадЕться печаль,
Всевишнього тихо
я мОлю:
– Прости мене, Боже,
де, може, й згрішила –
святих же нема
на землі,
всім поміч давала,
святинь не сквернила
і драми долала
великі й малі,
ішла навстріч сонцю,
тікала з пітьми –
люблю все живе
й сонцелике,
завжди говорила:
«То хто ж, як не ми»
і в засвіти гнала
безлике,
снагу я спивала
із росяних трав,
на сонячних грала
кларнетах,
і розкіш землі
крізь зелених отав,
і соняхи в жовтих
кашкетах –
усе до краплини
вбирала у душу,
у серце впускала
земну благодать,
із сонячним сяйвом
прожити вік мушу –
ніколи й нікому
його не віднять!
Пошли мені, Боже,
і воду, і хліб,
зніми всі печалі
й тривоги,
тобі, лиш тобі
я даю цей обіт –
не зійти зі святої
дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023
Я купалась у сонячнім сяйві,
У душі – неземна благодать,
Бог сипнув на галявину сонечок,
Цю красу неземну не віднять!
Їх багато-багато-багато!
Оченятками дивляться в вись,
Жовті війки – промінчики сонечка
Жовтим морем скрізь розлились.
Дітки сонця й матусі-земельки,
Ніжно-милі малятка весни,
Я вбираю всі сонечка в душу,
Щоб зимою прийшли в мої сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023
Залиш свій власний слід на цій землі,
Можливо, буде він і не великий,
Хай не загубиться на зораній ріллі,
А головне – в житті не будь безликим.
Для цього бути генієм не треба,
Бо у малому навіть є вінець,
Роби маленькі кроки ти далебі,
Вестиме до мети тебе Творець.
Вимолюй совість ти у щирих молитвах,
І правду ти вимолюй щохвилини.
Нелегко буде на важких життя шляхах,
Та не зганьби своє ім’я «Людина».
Воно не продається на торгах,
Його не купиш в найдорожчих магазинах,
Воно здобуте у тяжких трудах,
Воно, як кров, тече в твоїх судинах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023
Життя людини є, на жаль, не безкінечним,
І вороття назад ніколи вже не буде.
І жити треба поспішати, безперечно,
Сліди добра лишати маєм всюди.
Його малесенька посіяна зернина
Хай зійде квіткою у сонячній весні,
Щоб не залишилась лишень її стеблина,
Цвіла добра щоб квітка безкінечні дні.
Початок славний є в добра й нема кінця,
Його не купиш ні за які гроші,
Пасує кожному добро, воно всім до лиця,
В скарбах душі ця ноша найдорожча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023
Пропечене слізьми війни моє холоне серце,
Свічадо відбива змарнілі зморшки на чолі,
Я перші дні пережила в Ірпінськім пеклі,
Кричали де дорослі від жахів і дІточки малі.
На тлі заграв я слово «МИР» сприймаю як священне,
У мріях переможних за овИди зникає війна,
Нанизую я мрії у разки, як з коралів намисто,
І леготом у серце обнадійливо входить весна.
Летять мої мрії в молитвах до Божого сина
І ангели натомлені несуть на крилах їх.
Я вірю! Вірю у непереможну силу воїнів!
І задзвенить над Україною моїх онуків сміх.
Як тільки дзвони Великодні розіллються над землею,
На неї зійде благословенна Божа благодать,
Яка додасть мені нетлінної снаги, і сили, й віри –
Й ту віру в сЕрденьку ніколи ворогам вже не віднять.
Бо незнищенна – і в мені живе, і житиме довіку,
У Великодні дні Всевишній посила її з небес –
І я живу із вірою і мріями в його любові,
Для нас навіки наш Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023
Оділо сонце жовтий капелюх,
Мов свічечок промінчиків набрало
І всі їх ніжно так на землю – плюх,
І пестило її, і зігрівало.
Всміхнулася цілована земля,
Закліпала зеленими очима,
У лузі чути соло солов’я.
Вербиченька вже коси розпустила.
На голубому гобелені неба
Хтось пензлем білі хмарки малював,
Вони сідали в сонячну карету,
Яку візник по небу вправний гнав.
Сміялось все довкола і раділо,
Журавка чула пісню журавля,
Мелодія у серденьку бриніла –
Співають разом веснонька й земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
Ой зозуленько сива, куєш,
відліковуєш в ритмі літа,
на життя ти надію даєш,
те «ку-ку» в моє серце вліта.
Ой зозуле, зозуленько мила,
все куєш і куєш у лугах,
де й береться у тебе та сила,
щоб луну розгулять в берегах?
Ой зозуленько, може, втомилась,
перерви те надривне «ку-ку»…
Я Всевишньому тихо молилась,
відганяючи сум за ріку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
О Боженьку, Боже, благаю тебе,
Зціли моє зранене серце,
Хіба ти не чуєш в молитвах мене?
Мої у сльозах ти не бачиш озерця?
І небо без зір непривітне твоє,
І променя сонця давно вже нема,
Чому Українонька сльози так ллє?
Гемера мовчить у скорботі німа…
О Боженьку милий, подай мені світла!
Хай сонце сіяє і вдень і вночі!
Без світла його на землі непривітно.
Від миру, скажи, де лежать ті ключі?
Поглянь ти на все: на дерева, на квіти,
На тих пташенят, що сидять у гнізді —
Всі хочуть і сонцю, і світлу радіти.
Тримає хто Мир у затяжній узді?
Всевишній хустину блакитну узяв
І небо очистив від зливи,
В віконце мені він промінчик послав
Й веселки красу у ясних переливах.
В душі розіллЯлось до серця тепло,
Надія і віра веселкою сяє.
Хай зникне з моєї землі усе зло,
І ворог у сонце моє не стріляє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Щемить, болить, пече, ятрить...
Накрите тіло, ніби саркофагом,
Душа холоне, потім знов горить,
Обстріляна вогнем летючих градів.
Сховались зорі злякані углиб,
І місяць-дідуган старий заплакав...
Пора орати й сіяти нам хліб,
Земелька просить – це весни ознака.
Стоптали, укатали, спопелили...
Скривавили, порвали душу на шматки,
Хотіли вирвать серце в України,
М@сковії зловіщії круки.
Не знають вороги, що серце – вічне,
Як вічне сонце гріє із небес,
І спопелить катів вогонь зустрічний,
У серці українців предків дух воскрес.
Літає він над селами й містами
І чавить ворога, мов колорадського жука,
Вже Перемоги день не за горами,
Землі своєї не дамо й шматка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Небо плаче журливо
весняним дощем,
заліковує рани
криваві землі,
а ворожжя в агонії
рве нов'і і нов'і.
День із ніччю зійшлись
у пекельнім двобої,
поглина темінь
світло моєї землі,
перелякані в гніздах
сидять журавлі.
Сонця промінь
згортається в хмарах,
пустить парость
так хоче весна,
згинь, примаро
війни навісна!
Переборе тебе
неба синь,
промінь сонця
осяє пітьму,
Перемоги знамено
я в руки візьму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
Душа ніколи не бува пустою,
У ній живуть і радощі, й жалі,
Коли вона в єднанні із тобою,
Розділить драми і великі, і малі.
Не нарікай на душу, що болить,
Вона вбирає світ жорстокий в себе,
Воліла б у добрі життя прожить,
І тільки потім полетіти в небо.
Та на землі, де в'яжуться тривоги,
Де без жалю закручені в спіраль
І горем переповнені дороги,
Душа в печалі дивитися у даль,
Шукає спокою і чистоти земної,
Щоб не було ні воєн, ні смертей,
Щоб сісти їй у рятівний ковчег до Ноя –
Й до берегів крізь призму днів й ночей
Плисти, долаючи усі пороги зла,
І від страждань тікаючи, від воєн
Туди, де світло дня і світ добра,
Немає де печалі, смутку й горя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
І прийшла на скривавлену землю Весна,
На зруйновані глянула храми,
Залунала далеко десь пісня тужна...
Богородиця плакала з нами.
– Моє свято сьогодні – прославлений день,
Чомусь спрагла душа не радіє...
Подивилась Весна і дзвіночками – дзень...
– Не журися, о Діво Маріє,
Подивися навкруг – блага вість вже буя,
Проростає вона із землиці,
Первоцвітами встелена ген вся земля,
І джерельна дзюркоче водиця.
Подивися навкруг, бачиш квІточки ці?
Це моя Перемоги нестримна хода,
Синьо-жовте знамено несу у руці,
Не злякала мене сатанинська орда,
Розстелюся життям я зеленим,
І закліпають вічками квіти навколо,
Усміхнуться і верби, і клени,
Україноньки діти стануть у коло
Святкувать Перемогу натхненно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Одягла білу сукню черемха,
Розвівається вітром фата.
У волосся вплела ніжну зелень –
Ой, красива ж яка молода!
Нарядились берізки-подружки,
На весілля до неї ідуть.
Голубими букетами пролісків
Устеляють весільний їй путь.
Старостами навколо горіхи –
Їм черемха дає рушники.
Опускається промінь на трави,
На вокалі співають птахи.
Наречений стоїть на порозі –
Викупне беруть в нього бузки.
Цим весіллям в дворі мами й тата
Весна розкидає стьожки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023