| Сторінки (4/393): | « | 1 2 3 4 | » |
Час рахує годинника стрілка, він невпинно біжить і біжить,
Новий рік поспішає в дорозі, іще трішечки й прийде та мить,
Двері тихо відкриє в кімнату – весь усміхнений й Янгол в руках,
Розправляє білесенький крила, відчуваю, що миру це знак.
Янгелочку мій світлолиций, я ж благала щодня тебе,
Принеси Україні миру, розкинь небо над нею своє голубе,
Не жили щоби люди в тривозі, не жахалися дітки ракет,
Не летіли шахеди на голови і замовк щоб навіки багнет.
Радо ми тебе зустрічаєм, ти надію на крилах Україні несеш,
Хай здійсняться усі-усі мрії і красою зірок зачаровує все,
Щоб перлинами благо і щастя для всіх розсипалось навколо,
І любов’ю наповнювавсь дім, і збирав у родинне всіх коло.
Янгелочку мій світлолиций, з Новим роком ввійди ти у дім,
Забери усі болі й тривоги, подаруй світлу радість усім,
Огорни ти старого й малого благодаті своєї крильми,
І зігрій біля серця свойого, й обійми, обійми, обійми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Ах! Як хочеться жити,
в синім небі летіти,
в вальсі білому
над землею кружляти,
залетіти в трояндовий сад,
потім знову зорею
у небо назад.
І яскраво-яскраво світити,
і у променях світла любити,
і купатись в любові щодня,
серцю знати, що ти не одна,
проживать кожну мить,
як останній раз,
щастя жінки – найкраща
з її прикрас.
Серця ніжність віддати,
щоб єдиною стати
для того, хто посланий долею,
розливається п’янко
троянд аромат,
я зорею впаду
у трояндовий сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023
Розкажи мені, вітре, про зимоньку,
про мереживо білих сніжинок,
нагадай мені юність гарячу
у полоні зимових картинок.
Розкажи мені, вітре, історію
про красунечку юну весну'
і про мрії дівочі окрилені –
я послухаю й тихо засну.
Розкажи мені, вітре, про літечко,
що на крилах тепло принесе,
хай веселкою в небі світиться
те єдине кохання моє святе.
Розкажи мені, вітре, про осінь,
про її чарівну' і сусальну красу,
я люблю її золото в золоті,
цю любов в своїм серці несу.
Розкажи мені, вітре, про доленьку,
про зірку щасливу мою.
хай ще довго вона не згасає,
я про це щодня Бога молю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023
Дорога та, що Бог її вказав,
Є світла, праведна і чиста,
На ній духовну святість ти пізнав
Й молитву Матері Пречисту.
Чому не йде'мо Божою дорогою,
Де благодать і ясне сонце сяє,
Надія, віра і любов в спасінні
Господа навіки нас осяє?
З народження ми непорочні,
Як Марії непорочнеє зачаття.
Чому у сіті ловлять нас пороки,
Наздоганяють і гріхи, й прокляття?
Чому? Чому? І цих чому без ліку –
Питання є у нашого Творця.
Чому не вистача людського віку,
Збагнути ці «чому?» всі до кінця.
І йти дорогою святою по життю,
Тікати від гріхів і від пороків,
Творити на землі тільки добро,
Якому не бува коротких строків.
Добро як є, то це вже назавжди,
Його ніщо не спинить на землі,
Воно здолає все на світі зло –
Запам’ятайте істину дорослі і малі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023
Заснув грудень в обіймах своєї чаклунки,
її магії сила тримає його,
познімала зимові усі обладунки
і лишИла ось так до пори одного.
Знав би грудень, як чари вінчаються,
не пив зілля б осіннє на водах дощу,
і що осінь у нього так закохається,
й скаже: «Милий, у зиму тебе не пущу,
Не снігами, дощами вмиватися будеш,
геть забудь про мороз – друг твій зрадив
ще вчора,
зчарувала тебе – про сніжинки забудеш,
для них місце віднині – моя темна комора».
Зрозумів кволий грудень трагедію долі,
враз закапали сльози останнім дощем,
завтра скине він чари осінні у полі
Й прожене з свого серця болі і щем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023
На небі яскрава зіронька сяє –
Мати Марія Христоса рождає!
До столу в Святвечір сідає сім’я –
Святкує Різдво Україна моя.
Різдвяна смакує усім нам кутя,
Святу радіє доросле й дитя.
Христос народився!
Всім людям явився!
Бажає усім Перемоги і миру,
Дарує любов і надію всім щиро,
Кожній людині добро він дає,
Щоб серце раділо твоє і моє.
Тож будьте здорові і будьте багаті!
Зірка – на небі, Святвечір – у хаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023
Місяць цілує пурпу'ровий обрій,
Зірка вечірня закліпала віями,
Вечір сюрпризи в торбинці довгій
З почуттями несе і з надіями.
Серце так хоче мелодію ночі
Чути в мажорнім скрипки тризвуці,
Милий скрипалю, дивись мені в очі,
Довго ж з тобою були у розлуці.
Грай же, скрипалю, як не грав ще ніколи!
Серце хай ловить мелодії звук,
Чарами входить гра та відколи
Ти, мій скрипалю, взяв скрипку до рук.
Солодко серцю, мелодія лине,
Душу мою обіймає вуаль
Тих почуттів у гарячих приливах
З обрієм в тон романтична кораль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
Коли живеш ти нудно й нецікаво,
То сенс життя втрача свою вагу,
Ти не радієш нотам і октавам,
Не грає музика в твоїм життя саду.
Життя – твоєї долі Божий дар,
Його не купиш ні за які гроші,
Воно – не річ і не якийсь товар,
Його скарби на світі найдорожчі.
Не розгуби скарбів в тунелях долі,
І найцінніше – збережи любові дар,
На все в житті є Господа святого воля,
Любов до ближніх – випий цей нектар.
Любов дає людині відчуття польоту,
Повнішим робить і яскравішим життя,
Вона розтопить навіть брили льоду,
Любити ближнього – найвище відчуття.
Любов приносить сенс в життя людини,
Де є любов, немає ворожнечі,
Всміхаються всі люди щохвилини,
Немає місця злобі недоречній.
Живи своє життя в святій любові,
Вона – твій оберіг на все життя,
Будь із любов'ю вічно ти у змові,
Життя любить – найвище відчуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
У повітрі мряка, сирість і печаль,
Дивляться так сумно всі дерева вдаль.
Кліпають очицями верба і тополя –
соромно їм наче, бо стоять, мов голі.
Безсоромник-вітер сукні позривав –
він обох безбожник уночі кохав.
Думала тополя, що вона єдина –
віддала всю цноту, в чім її провина?
Плакала верба – гіркі сльози ли'ла:
– Я ж його кохала, я ж його любила!
Усміхались тільки сосна і ялина.
Вітер грався й з ними, та не підпустили
до свойого серця зрадника-гульвісу.
Геть його прогнали восени із лісу –
І стоять у сукнях, і стоять цнотливі
Подруги-красуні, обачні і щасливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023
Як інколи біль оперізує душу,
Рве серце безжально на дрібні шматки
Собі ми рече'мо: «Ми сильні. Ми мусим.
Не заховаємось. Не навтьоки».
Чому світ жорстокий і люди не люди?
І яд випускають, і ставлять «принади»…
Вони незбагненні, неначе приблуди,
І їх цілі клубні – летять, як торнадо.
Кусають і жалять. Їй Богу, безкровні.
А це вже, як звірі, на здобич кида'ються,
Все зграями ходять і ніби у змові,
Ще й янголом божим вони прикидаються.
І пестять, і лестять тобі при розмові,
А служать нечистій, ба, навіть дияволу,
І в спеку холодні – вони ж бо зимові,
Затьмарюють світ цей дірявою славою.
Їх не злічити, їх сила-силенна,
Під скрегіт зубів ідуть ешелони,
Їх сутність звіряча нам незбагненна –
Та світ не затьмарять собою ніколи.
Ми інші від них, ми цнотливі і світлі,
Вони ж – мов ворожжя на нашій землі.
Ми добрі і щирі, завжди ми привітні,
Образи лікуєм, немов лікарі.
Виходять сердечка добра і любові.
Ми їх віддаємо усім навкруги.
З любов’ю у серці, із щирістю в змові
Зграї звірині проженем назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
В холодний зимовий вечір
Мене зігріваєш теплом,
Кохання запалюєш свічі –
Так любо було нам обом
Сидіти в затишній кімнаті,
Де запахи кави стоять,
При місяця вічній сонаті
Відблиском очі горять,
Налиті жагою і пристрастю –
Її не стирає час –
Не обмежені ми грайливістю,
Вона у нас є про запас.
В холодний зимовий вечір
Нас зігрівають цілунки.
Мене обіймаєш за плечі –
Кохання твого дарунки.
Ти все цілуєш й цілуєш
Долоні мої і вуста,
Серце своє ти даруєш –
Одне в нас на двох життя.
В холодний зимовий вечір
Мене зігріваєш теплом,
Кохання запалюєш свічі –
Так любо було нам обом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
Ой заграла зима білим снігом,
Мов на крилах кружляє-літає,
Радість серця легесеньким грігом
Аж до краю мене наповняє.
На концерт запросила зима,
Ще й поклала сніжинки-квиточки
І сюїту зіграла сама
На заквітчаних снігом листочках.
В новий день пробігає надія
І цілує прозорість сніжинок,
В небеса піднялись мої мрії –
Філігранність зимових картинок.
Я милуюсь засніженим садом,
Бахромою на грушах і сливах,
На кущах білизною нарядів,
І вуалями яблунь красивих.
А зачувши мелодію вітру,
Я кружляю з сніжинками в такт,
Білим цвітом зимою розквітну –
Чарівниця дає мені знак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Опускає день сонно фіранки,
Ніч мереживо темне плете,
Закриває портали до ранку,
Не впускаючи світло денне.
День із ніччю зійшлись у двобої,
Кожен прагне своє довести,
Друже, знаємо ми із тобою,
Що цей хрест їм довіку нести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023
Мені сказали, що зима не квітне,
Метіллю душу й серце заміта,
Вона холодна й зовсім не привітна,
Її прихід не кожен привіта.
А я не вірю – в неї є харизма,
Вона снігами білими цвіте.
Від самого народження й до тризни
Полотна зі сніжинок білі тче.
Її вуалі – наче дивоцвіти,
Мереживом срібляться на гілках,
Її мороз які малює квіти!
І приліта щодня, як дивний птах.
Зима нам казку нову відкриває,
Кружляють білі бджоли за вікном,
З небес на землю пада покривало,
Побілене негашеним вапном.
Метелики і білі, і сріблисті
У круговерті вальсу все летять,
Дерева у грайливому намисті,
Немов зірки на небі мерехтять.
Усе, як влітку, тільки біло-біло,
Все білим цвітом ніжності цвіте,
Пелюсточок вже стільки налетіло
І білим цвітом все мете й мете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023
Білокрилою птахою прилетіла зима,
Цілий день вона сипала білі сніжинки,
Дивувалась умінню своєму й сама,
Білим килимом вкрила всі дороги й стежинки.
Зарум'янила щічки всім дівчаткам й хлоп'яткам,
А дерева! Одягла їх в весільний наряд,
Посріблила майстерно усі їхні заплатки
Й повела їх швиденько на зимовий парад.
Сніжно-біле мереживо принесла до калини,
І на кетяг поклала, мов чарівну вуаль,
Полетіла за мить в ліс густий, де ялини,
Білосніжну на хвою накинула шаль.
Повернулась до річки – льодом воду скували
З лиходієм у змові – із тріскучим її морозцем,
І роботи, здавалось, зробили чимало,
Та пече щось їм душі, у серці є щем.
Як же воїнам бути у тріскучі морози?
Хто зігріє теплом у окопах в снігу,
Коли ворог лаштує грізні залпи, мов грози,
Нищить землю Вкраїни таку дорогу?
І, порадившись в білій верткій круговерті,
Вони градус морозу спустили на нуль,
Спакували його у біленькі конверти –
Нехай хлопців рятують від ворога куль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023
Каравела багряної осені
Нап’яла вже свої паруси.
Ми постоять на палубі просимо,
А тоді свої щогли неси
До грудневих посріблених ранків.
Чепуриться де вже морозець,
Вечори де холодні й світанки,
Тепла ковдра – наш острівець.
Каравела багряної осені
Заплива в білу гавань зими.
Ми постоять на палубі просимо…
Як далеко весна, а в ній – ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Настояне вино наливає
в келихи осінь,
натужну посмішку
ховає в оголених вітах,
прощаючись з нами,
ще кидає з неба просинь,
печалі складає
в інеєм припорошені квіти,
в повітрі залишає
пряний аромат кориці,
підносить нам настояне вино,
прощальний вальс
танцює з жовтим листям,
що землю бурштином
встелило вже давно,
і випити до дна
нас просить осінь,
і тихо йде собі,
не обертаючись назад,
сумно-печальний погляд
кида ніби в простір
й веде у даль з собою
збляклий листопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
багряніють десь
щастя листочки,
покохала його
у осінній красі,
він залишив
одні заморочки.
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
шурхіт листя
мене зігрівав,
я всміхалась тобі
і співала пісні,
ти букети з листочків
мені дарував.
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
де краса твоя
ділась багряна?
Я любила тебе
й небо ще голубе,
говорив ти мені,
що кохана.
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
зігрівав шурхіт
душу і тіло,
цілував, милував,
обіймав, дивував,
був надійним,
здавалось, і смілим.
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
де листочки,
що так зігрівали?
Ти забрав із собою
в незвіданий край,
ти кохав і я теж
покохала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
За лаштунками душ що кої'ться, не знаєм:
Віє там вітровій, а чи тиша свята.
Бува пізно розгледіть уже ми встигаєм,
Не живе там добро – пустота, пустота.
Може тіло красивим і привабливим бути,
Та в тім тілі немає ні краплі душі,
Може тіло звичайне нагород не здобути,
Та сія в нім душа, всіх зігріти спішить.
Саме люди з душею мистецтво творили,
І культура не може жить ніяк без душі,
Лиш щаслива душа всюди диво вершила,
Де немає душі, пустота й спориші.
Бережіть від душевних інфекцій ви душу
І вона вам сповна теж віддячить добром,
Посадіть і плекайте у душі своїй ружу,
Щоб ніколи у ній не відчули надлом.
*Ружа - троянда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Життя людини є, на жаль, не безкінечним,
І вороття назад ніколи вже не буде.
І жити треба поспішати, безперечно,
Сліди добра лишати маєм всюди.
Його малесенька посіяна зернина
Хай зійде квіткою у сонячній весні,
Щоб не залишилась лишень її стеблина,
Цвіла добра щоб квітка безкінечні дні.
Початок славний є в добра й нема кінця,
Його не купиш ні за які гроші,
Пасує кожному добро, воно всім до лиця,
В скарбах душі ця ноша найдорожча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
А любов, ой п’янка, мов нектар,
Перламутрами сяючи в серці,
Намистинки нанизує ніжні,
Відкриваючи магії дверці,
Так наповнює душу теплом,
Що у ній розквітають квіти,
І звучить вже мелодія вальсу,
І ти щастю спішиш порадіти.
Ох любов, ти солодка малина,
Феєрверк і емоцій парад,
Для закоханих райдужна втіха,
Сонцесяйного щастя каскад.
Ти п'янка і солодка отрута,
Випиваєм напої твої,
І п’янієм й стаєм, ой грайливі,
Як же маниш в обійми свої!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
Скажи мені, де ти?
О де ти, надіє?
Чом падаєш зіркою
з неба нічного?
Невже ти примарна
і схожа на мрію,
невже я для тебе
не значу нічого?
Дивлюся в безодню
і кличу тебе я,
як щастя далеке,
що десь в зореграях.
Надіє, надіє,
моя ти лілея,
скажи, із якого
чекать тебе краю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
Плачуть квіти осінні
у осіннім саду,
по осінній доріжці
я до тебе іду,
все осіннє довкола
оголя листопад,
по-осінньому шепче
щось мені невпопад,
а осіння жоржина
мені каже: не вір –
сад осінній роздягне
і загляне в твій двір...
По-осінньому звабить
і оголить твій стан,
зніме з велетня-дуба
той осінній кафтан,
що в негоду осінню
рятував від дощів,
а сьогодні за вітром
він осіннім злетів.
Дню осінній, мій друже,
не пущу тебе в зиму,
я в осінніх обіймах
за тобою полину,
я в осінній спіралі
повальсую із вітром,
і в осінній вуалі
павутинок розквітлих
пригорнуся до тебе,
мій коханий осінній,
у волоссі – сріблинки,
мов осінній той іній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
Прихилюся до тебе, чарівниченько осене,
до близької подр'уги своєї давньої,
розплела ти мені, мов вербиченькам, коси,
сивини упустила на корінчики ранньої.
Заквітчала ти айстрами подаровану доленьку,
заспівала мені тихо пісню в принишклім саду,
мов голубочку, я відпустила тебе на воленьку,
на прощання сказала мені: «Завтра знову прийду».
Я до ранку чекала тебе у саду на стежині,
ти не йшла – напинала багряні свої паруси,
залишила мені тільки кетяг червоний калини
й мов художником писані, багряні картини краси.
Я стояла одна, ти була уже зовсім далеко,
запливала твоя каравела в білесеньку гавань зими,
вже давно відлетіли у теплі краї і лелеки,
і зима вже змахнула, мов біла лебідка, крильми.
Морозець чепуриться, вечори вже холодні й світанки,
я із саду без тебе схвильована з щемом у серці іду,
ти пливеш, моя осене, до грудневих посріблених ранків,
залишаєш надії на зустріч в вересневому айстрів саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
Мріями плекала я життєвий сад,
Нотами ставали у музичний лад,
А життя казало: «Є на все свій час,
Стиглими плодами зійдуть на Парнас.
Хай ще визрівають в серденьку твоїм,
Світлом наливай їх, росами пої».
Пророста любов’ю їхній весноквіт,
Я щодня літаю з мріями в політ.
Грають мрії, грають в серденьку моїм,
Носить їх на крилах неба херувим,
По одній спускаються в мій життєвий сад,
На землі збуваються – їх уже каскад.
Мрії випускаю у рядки віршів,
Чую я поезії неповторний спів,
Бо акорд мажорний у мого життя,
А мінорні ноти – геть у небуття.
У саду любові хочу вічно жить,
І життя натхненно буду я любить.
У житті моєму стільки є любові,
Бути вічно з нею хочу я у змові,
Щоб удвох, як завше, по стежині йти,
Перлами любові жити і цвісти,
Доглядати буду свій життєвий сад,
У життя мойого стільки ще принад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
Дивлюся із сумом, опало як листя з дерев,
В долоні збираю останнє осіннє проміння,
Тікають роки без оглядки і без перерв,
І тільки тепер приходить видюще прозріння.
Хоч став, хоч не став ти для них перепони,
Не спиниш шаленство років на льоту,
Для них своя тризна і свої в них закони,
Хоч в весни зелені, хоч в осінню сльоту.
У сутінках ночі перед тихим світанком
Рояться думки і все нижуться в безліч разків
Легким і грезетовим ніжним серпанком
Моїх все втікаючих вдалеч років
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
Осене, осене, кроками тихими
ти віддаляєшся в край до снігів,
осене, осене, ми тебе просимо,
смерчі війни забери з берегів
нашої неньки Вкраїни стражденної –
горя голубка зазнала сповна –
крила відтяти, щоби не злетіла,
хоче прокля'та жорстока війна.
Осене, осене, ранок скривавлений,
день захлинається весь у тривогах,
вечір заплакав, утомлений горем,
зранена ніч на небесних дорогах,
осене, осене, ми тебе просимо:
болі й страждання від нас забери,
змий їх дощами і свіжими росами,
мир в Україноньку нашу верни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
Сила впала на нуль, ти уже у знемозі –
не здавайся ніколи, якщо важко в дорозі.
Люди рано здаються, утрачаючи шанси,
когнітивні заходять тоді дисонанси.
Зробиш ти помилки, то на них і повчись,
упадеш – піднімайсь і злетиш тоді ввись.
Сам Апостол Павло настанову давав:
хто сідав запасним – все відразу втрачав.
Поки ти ще живий, і здоровий, і вільний,
шанс до успіху й стимул у тебе є сильний.
Мотивацію май, хай зростає вона,
і ніколи дорога вже не буде сумна.
Хай маленькими кроками, а до цілі іди,
залишай на землі правди й честі сліди.
Май ти віру в житті – вона все перекриє
і резерви снаги, й силу духу розкриє.
«Як метелик, літай і жали, як бджола», –
Мухамеда Алі гасло сонцем сія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
Струменіє у серці багрянцями осінь…
Мов в кареті з сусального золота мчала вона,
На прощання на небо ще кинула просинь –
Незрівнянна ні з ким ця красуня земна.
За каретою вітер летів невгомонний
І слідо'м всі листочки багряні зривав,
Залишав на деревах нагу' старомодну
І на землю їх шати красиві жбурляв.
Сірим пледом накрив голубінь він небесну,
Зняв з калини ще вчора файну сукню її,
А вона, немов Фенікс, ще яскравіш воскресла,
На оголених вітах – грона, наче вогні.
Сад притих і мовчить, може, вітру боїться,
Ще ж учора у златі купався сповна,
Буде осінь чарівна по ночах йому сниться,
А сьогодні сумує: «Де ж поділась вона?»
Плачуть верби над ставом, сльози падають в воду,
Чом оголені віти? Де чарівні наряди?
Явори у зажурі… Хто красунь згубив вроду?
Як же вербам іти на фешенебель-паради?
Килим листя згорнувся й покотився до річки,
Залишаючи слід з одиноких листочків,
Впав у воду холодну на тремтливі їй вічка
Та й розсипався геть на окремі шматочки.
Моя осене люба, ти помчала куди?
Від людей утікаєш? Повернись, королево,
І порадуй багрянців красою сади,
Щоб сміялися довго вони мигдалево.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
Вальсував листопад на лаштунках осіннього саду,
Запрошував чемно до танцю своїх королев.
Вальс Шопена звучав як найкраща у світі принада
Для шикарно в багрянець зодягнених милих дерев.
Мов на подіум вийшли розкішні й чарівні красуні,
Листопад їх по черзі граційно у вальсі кружляв,
Обіймав, цілував він принцес зовсім юних,
На їх грудях сусальних чисті роси спивав.
А тоді листопад зав’язав у вузли бурштини,
Вміло так поскладав дивовижні картини багрянців,
Ні для кого уже не було несподіванок і новини,
Коли він чемно усіх запросив до осіннього танцю.
Він завжди особливий, напрочуд прекрасний,
Уповільнює темп, елегантно підходить до мене,
Ясний погляд і змах руки такий своєчасний –
Барв палітра, романтична довкіл атмосфера.
З листопадом вальсую, а навколо – чарівність,
Ніжно він огорта мене шармом і вабить,
Обсипа мене листом багряним осіннім,
І до ставу чомусь мене хоче принадить,
Де калина-дівчина запишалась красою,
Вітер кульки червоні, мов зорі колише,
І вони пломеніють на гілках над водою,
Листопад їм курсивом ноти пісні напише.
А мені він наллє вина келих настояний,
Пелюстками дозрілих троянд встеле путь,
Піднесе він експресо подвійний достойно,
Його пажі мені хризантеми красиві несуть.
Листопад, листопад, ти запав в мою душу,
Розтривожив осінній її передзвін,
Я з тобою і листям вальсувать тепер мушу,
У багряному шармі беру я розгін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
Не люблю я дощу,
не люблю,
бо періщить –
все сіре тиждень,
я у сірість
й сама впаду,
якщо сонце
з-за хмар не вийде,
а я ж сірості
не люблю,
не втішає мене
безбарв’я,
дайте світла мені –
я жду,
хоч промінчик
в моє безправ’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Ми вальсуєм удвох
між осіннього листу,
скрипаль грає
мелодію нам падолисту,
хай немає тепла
та і пізня вже осінь,
хай сховалося сонце
й за хмарами просинь,
та любов у серцях
розпалила вогонь,
ти торкаєш теплом
моїх ніжних долонь,
серця б'ються у такт,
вітер листя зриває
й бурштино'ві накидки
на нас одягає,
переливами нот грай, с
крипалю, мажорно,
закарбуємо в серці
цю мить неповторну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
Тумани впали на левади,
Умились росами вітри.
Як з давньогрецької еллади,
Троянський кінь біжить з гори.
Підступно фиркає на полі,
Здіймає вихор-буревій.
Встає і пада на роздоллі,
Сльозу викочує з-під вій.
Висять свинцеві темні хмари,
Ховають сонце за брезент.
Дерева голі, як примари –
Це листопад узяв патент.
Його це право лист скидати,
Вести цю осінь до зими.
На фініш грудню передати
Патент, на що не маєм права ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
«Пори року» Чайковського линуть…
Ви шикуєтесь в сонячний ряд.
І у променях сонечка світлих
Ідете на осінній парад.
Ви – священна квітка Японії,
Пелюстками встилали саке
З побажанням міцного здоров’я –
Божество ви святе золоте.
Ви – окраса осіннього саду,
Переможниці світла над тьмою,
Імператора квіти японського
Із магічністю і дивиною.
Кіку-сан – це вродливі дівчата,
Їх порівнюють з вами і сонцем.
О чарівні творіння! О богині з богинь!
Заглядаєте з саду в віконце.
Ви – провісниці осені любої,
І принада, і шарм ви природи.
Умивались красуні росою,
Зберегти щоби юність і вроду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Закружляй, листопад,
жінку в листі багрянім,
у обійми візьми
й подаруй насолоду,
хай подругою стане
для неї Нірвана
і із серця її
вирве всю прохолоду,
запали ти їй зорі
у бездонному небі,
білосніжний букет
хризантем піднеси,
порятуй від холодних
лаштунків Ереба,
й ти побачищ, багрянцю,
скільки є в ній краси –
вона в осінь свою
йде з самої весни,
до багряного танцю
ти її запроси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Душа жіноча і осінній шарм
Кохання вальс повільно танцювали.
Багряний листопад їх цілував,
Дозрілі айстри пісню їм співали.
Осінній шарм душею володів –
Душа жіноча мліла і тремтіла.
Осінній шарм, як гість із її снів,
Красивого бажав жагуче тіла...
Дует дозрілий в росянім намисті
Зустрів прозябло молодий світанок.
І шелестіло вслід багряне листя,
І спогади будив осінній ранок.
А шарм осінній душу все втішав.
Казав, яка ж вона іще красива!
Куточки втаємничені всі знав –
Душа жіноча буде ще щаслива!
У землю піде вся її печаль,
І змиє дощ сліди її навіки.
Осіння жінка скине з себе жаль –
Душа її віллється в щастя ріки.
І старості не буде знать душа,
А шарм осінній їй додасть натхнення.
Жіноча не зів’яне ще краса,
Коли в душі любов й благоговіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023
Прошу я, осене, щоб спішно ти не йшла,
щоб сонячні подарувала дні,
щоб казка хризантем іще цвіла
і айстри радість дарували ще мені.
Прошу я, осене, ще не оголюй сад,
нехай дерева похизуються нарядом,
княжні-жоржини вийдуть на парад
і різнобарвним нижуться каскадом.
Прошу я, осене, не покидай ще став
і ту вербу, що Мавку прихистила,
до неї Лукаш стежечку проклав,
тут тайна є й її велика сила.
Прошу я, осене, зігрій мене теплом,
закутай землю в плед із золотого листя,
і чаєм напої, і усміхнись обом,
і подаруй з калини нам намисто.
Прошу я, осене, як жінці, ти залиш
надії й за'гадку в осінньому саду.
Я вірю, сонцем ти мене ще осліпи'ш,
До тебе, осене, із вірою я йду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
Вечір цілує замріяний обрій,
Зірка вечірня закліпала віями,
Легіт сюрпризи в торбинці довгій
З почуттями несе і з надіями.
Серце так хоче мелодію ночі
Чути в мажорнім скрипки тризвуці,
Милий скрипалю, дивись мені в очі,
Довго ж з тобою були у розлуці.
Грай же, скрипалю, як не грав ще ніколи!
Серце хай ловить мелодії звук,
Чарами входить гра та відколи
Ти, мій скрипалю, взяв скрипку до рук.
Солодко серцю, мелодія лине,
Душу мою обіймає вуаль
Тих почуттів у гарячих приливах
З обрієм в тон – романтична кораль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
Світанкова мовонько моя,
калинова сопілочко ніжна,
колискова, співуча,жива,
мелодійна, ясна і чарівна,
дзвінкотюча, моя красива,
дивна, лагідна і святкова,
переливами срібними мила,
солов’їна ти й барвінкова.
Ти синонімів пишна криниця:
небозвід, небосхил, виднокрай,
круговид, кругозір… чарівниця!
Моя мовонько, в серденьку грай!
Я щодень зізнаюся в любові,
ти для мене святиня душі,
я лелію твоє кожне слово,
підбираю до таїн ключі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Триножили, паплюжили, топтали
моєї мови неймовірний квіт,
вона ж, мов Фенікс, знову воскресала
й сія'ла перлами на цілий білий світ.
Конала стільки літ вона в неволі,
наруги зазнавала і глумлінь,
забороняли петра укази волю
і циркуляр валуєва гнівнИй.
Указом емським мовоньку карали,
німа щоби й беззвучна ти була,
холопською вони тебе назвали,
боялись іроди, щоб квітом не цвіла.
Ой скільки ж зла і гніту ти зазнала,
як доля стражденна народу мого,
вузлом вас воля Божа поєднала,
ворожжя не знало лише одного,
Що мова – це серце мойого народу,
і кров, і плоть з сповиточка в утробі,
її не стоптать юродивим іродам,
вона найвищої в злоті є проби.
Моя переливом багата, скарбнице,
красою синонімів ти неосяжна,
у кожнім серці, прошу, відтворися!
Ти, мов та панна, шикарна, княжа.
Душа, моя мово, святиня водноча'с,
ти дар, і кровинка, й фортеця моя,
ти мій сьогодні найвищий Парнас,
без тебе, як птаха, була б без крила.
Ніколи, ніколи тебе не зречуся,
ножа нехай ворог у серце встромля,
тобою я дишу, тобою горджуся,
ти – скарб найцінніший, ти – зброя моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Гірлянди зір розвішав місяць в небесах
І човном десь поплив Чумацьким шляхом,
У напнутих в безодні парусах
Він відчував себе надзоряним монархом.
Та раптом щось змінилось в одну мить.
Сховались зорі злякано за парус,
У кожної з них серденько болить,
Як зло на небі випустило парость.
Летіли смерчі балістичні і крилаті,
Несли заряд, що нищить все живе,
Сховались зорі зі своїм монархом,
Від того жаху, що так небо рве.
Застигла темінь над роздоллям України,
Та не ляка вона незламний люд,
Хоч на землі і пепел, і руїни,
Та світло у серцях замість облуд.
Його не в змозі загасити лютий ворог,
З щоднем воно яскравіше сія.
У грудях наших є свободи подих,
І слава прадідів, й провісниця-зоря.
Для нас свобода – це найвища цінність,
Це меч і сила духу у борні,
Це України наша слава й вірність,
Политі кров'ю сходи на землі.
Та ворогам цього не зрозуміти,
Вони в кайданках ідола живуть,
Вони є богохули, й щоб сквернити,
На землю нашу все життя повзуть.
Напне на небі місяць паруси
І попливе човно'м Чумацьким шляхом,
Засяють зорі Перемоги і краси,
Й Егіда* стане України дахом.
Егі́да* — щит як атрибут Зевса.
Переносно егіда — захист, заступництво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Як вруняться переливами осені барви!
У відблиску вечора сховані чари,
Упали роси діамантами на трави,
Загравши мільярдами бликів в муравах.
Метаморфози фіранки відкрили,
І місяць в чалмі вже летить, мов на крилах,
Сузір'ями зір устеляє дорогу,
Десь тулиться вітер уже до порогу.
Осіннім листям устелені вулиці,
У світлі ліхтарів – цілунки й зустрічі,
І вальс Вівальді, і нічні хороводи
Кружляли у обіймах прохолоди.
Осика стоїть у багряному листі,
Калина всміхнулась в червонім намисті,
Десь втіхи просили осінні сади,
Ведмедиця в небі лишила сліди.
Ця ніч міріадово зоряна й тиха –
Для серця мого це розрада і втіха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023
По опалому листю іду навмання,
Сум на серці й метуть заметілі,
Заховалося сонце за хмари зрання,
Порожнеча і холод у тілі.
Пізня осінь впускає щемливо у душу
Згубу й скИпень , і сум, і журливу печаль,
Заметілі думок перетЕрпіти мушу,
Бачу в сяєві сонця освітлену даль.
Унизу я відчула шелест тихий листочків,
Що теплом так горнулись до ніг,
А вони, мов шерстяний бабусин платочок,
Той, що в скрині, святий оберіг,
Зігрівали мою охолоджену душу
І збивалися в купку на стежці в саду,
Я зібрати в долоні сьогодні їх мушу,
Вітер завтра розвіє і я їх не знайду.
Сколихнулося серце – шелест листя зігрів,
Забриніли в нім струни моєї любові,
У осінній танок хтось за руку повів…
Хто ж це з листям осіннім у змові?
СкИпень* – дуже холодна погода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023
Вустами Господа говорить істина:
Блаженні чисті серцем і душею.
Аби душа людини світлом квітнула,
Любові сад зростити треба в неї.
Й плекати добре дерево в душі,
Хай визріває його чистий плід,
А черв'яка, що хоче надкусить, глушить,
Не дати споганити душу і весь рід.
В молитві щирій прагнути до Бога,
Причастям тайн пречистих осіять,
До істини душі відкриється дорога,
Як все гріховне з неї проганять.
Злобі, лукавству, заздрощам не місце
У душах світлих, промінь де сія,
Ніколи не оселиться там нице,
Воно видніється аж ген ще звіддаля.
Святі місця відвідуйте частіше,
Шукайте вмиротворення в собі,
Добро і щирість хай живуть у ніші
Душі, що істину виборює у боротьбі.
Тоді не буде воєн на планеті,
Не будуть сльози лити матері,
Не будуть душі пробивать багнети,
А буде мир на всій, на всій Землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
Осене, осене...
Небо ще з просинню.
Осене, осене...
Айстри цвітуть.
Осене, осене...
Ми тебе просимо:
дні золоті хай
тепло ще несуть.
Осене, осене...
Трави із росами,
Осене, осене...
Фея багряна,
золотом золото,
наче покосами,
скрізь повстеляла
ти килимами.
Осене, осене...
Все в акварелях.
Геть ностальгію!
Не місце хандрі!
Висну в багряно-
злотих я тунелях.
Кетяг калини
горить на порі.
Осене, осене..
Листя золочене,
плетиво світла
і павутинки.
Осене, осене...
Будь ти привітна,
щоб не скотилася
жодна сльозинка.
Осене, осене...
Я уже з просіддю.
Ро'ки мої
забираєш з собою,
линуть до тебе
вони зі сповіддю,
в серці ж романтика,
ніби весною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
Осінь шарму налила в бокали
Й запросила у багряне листя
Слухати сонату падолисту.
Ми сиділи, як подру'ги давні,
Листя цілувало наші плечі,
Опустіли гнізда вже лелечі.
Та квітують айстри й хризантеми,
У букетик їх зібрала осінь,
Розіслала в небі ніжну просинь.
І сказала мило й чарівливо:
– Все для тебе, по'друго моя:
Й небо синє, і оця земля.
Насолоду цю спивай до краю,
Це твоє найкраще є причастя,
Жінка осені – це справжнє щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
/бездієслівна лірика/
В полудневому сяйві сонця
Переливами хвиля за хвилею
В безкінечний всесвіт віконце
З Афродитою – з піни богинею.
У морській глибині корали,
Як осіннього клена листя,
Всюди, всюди води хорали
І з коралів красиве намисто.
Вічний рух і любов наша море,
Парус білий десь вдалині,
Нескінченні краси простори
На камінні – злоті вогні.
У серцях полум'яна осінь
І напнуті її паруси,
Над водою бездонна просинь –
Скільки ж в моря тієї краси!
Насолода простором морським,
Трунок серцю й душі розрада,
І бокали в руках із шампанським,
І кохання осіннього влада.
Ми з тобою удвох,
Наше щастя на двох
В переливах осіннього моря,
А на небі над нами – Бог,
На землі – наша світла доля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
Десь блукають у Всесвіті долі людські,
На стежках перехресних стрічаються,
Вечорові їм світять на небі зірки,
Сонця промені тепло всміхаються.
Один знайде у Всесвіті долю свою,
Візьме в руки й нестиме, як квітку,
Інший кине, як щось не потрібне йому –
То й не дасть тоді доля просвітку.
Не пробачить вона вже безглуздої зради,
Вдарить боляче каменем в груди,
І ніколи не буде для серця розради –
Бережіть свою доленьку, люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Осінь і жінка у чомусь так схожі.
В душі жінки – зрілість і мудрості нива.
Вона не змарніла, вона ще пригожа –
І в мріях жіночих щаслива-щаслива.
Для неї ще пісня калини десь ллється,
А в серденьку грає сопілка її золота.
Вона переливом весняним сміється,
Хоч павутиння у коси сивина запліта.
Вона ще кохана й сама ще кохає
І сукню одягне, що вище колін.
І пісня любові для неї лунає,
В житті позитивних чекає ще змін.
Жінка і осінь. У них є різниця,
Бо осінь втрачає красу золоту.
А жінка налиє аж повну криницю
Чарівності силу й любов всю святу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
Мій лісе осінній, до тебе спішу,
В обійми твої упаду до нестями,
Любов я у серці своєму ношу.
Берізки мої, знов зустрінуся з вами,
Стрічки бурштинові вам в'язані в коси,
А клени червоні плащі одягли,
І небо ажурне плетуть стрункі сосни,
На вільхах багряні висять прапори.
Я чую твій шепіт, осінній мій лісе,
Ти –таємниць перехрестя і дійсності,
Кущі аж горять у червоному флісі,
Я завмираю у часі і вічності…
І знову гуляю твоїми доріжками,
І подихом дишу свіжим твоїм,
Стрічаюсь з грибочками-сироїжками,
Ховаються в листі оцім золотім.
Разки горобин, мов коралі червоні,
Так манять красою й на сонці горять,
Мій лісе осінній, в твоєму полоні,
Отак би мені до весни зимувать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
Душа жіноча і осінній шарм
Кохання вальс повільно танцювали.
Багряний листопад їх цілував,
Дозрілі айстри пісню їм співали.
Осінній шарм душею володів –
Душа жіноча мліла і тремтіла.
Осінній шарм, як гість із її снів,
Красивого бажав жагуче тіла.
Дует дозрілий в росянім намисті
Зустрів прозябло молодий світанок.
І шелестіло вслід багряне листя,
І спогади будив осінній ранок.
А шарм осінній душу все втішав.
Казав, яка ж вона іще красива!
Куточки втаємничені всі знав –
Душа жіноча буде ще щаслива!
У землю піде вся її печаль,
І змиє дощ сліди її навіки.
Осіння жінка скине з себе жаль –
Душа її віллється в щастя ріки.
І старості не буде знать душа,
А шарм осінній їй додасть натхнення.
Жіноча не зів’яне ще краса,
Коли в душі любов благоговіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
Я – жінка-осінь.
Я – в тренді завжди.
Хай за хмарами просинь,
Та ще в листі сади.
Я – жінка-осінь.
Я – в тренді завжди.
І вечір мій в росах –
Сліз щастя сліди.
Я – жінка-осінь.
Я – в тренді завжди.
Павутинками просідь,
Ти ще, зимо, зажди.
Я – жінка-осінь.
Я – в тренді завжди.
Мій коханий хороший,
У танок поведи.
Я – жінка-осінь.
Я – в тренді завжди.
Уже не наосліп,
Уже назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Поцілунок осіннього світанку
я спивала ніжно із росою,
він спіймав мене через альтанку,
де я осені втішалася красою,
зашарілась я, немов дівчисько,
червоніла, мов калина, зрання,
а світанок, нахилившись низько,
шепотів на вушко про кохання,
жест зробивши вправно і уміло,
сонцем засвітив осінній ранок
і скупав мене у променях він сміло,
загорнувши у зникаючий серпанок,
обійнявши, вмив мене росою,
на багряний подіум повів,
де стояли в шатах над водою
доньки сивочолих яворів,
дарував він грона винограду,
сонні квіти в райському саду,
смакувала я його принаду
і казала: «Завтра теж прийду».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023
Граційний красень на блакитній гладі озера...
Притягує мій погляд, мов найпотужніший магніт.
Він плив до мене в переливах світлих осені.
У білокрилу грацію закоханий весь світ.
Я відірвать очей своїх не можу від води,
Я ніби в казці.. і диво-красень біля мене,
У ньому – сила, вірність, ніжність і жертовність,
Навколо – осені зелено-жовті ще знамена.
– Чому один? – я в красеня здивовано питаю,
І бачу у очах його дорослу зрілість,
І біль, і сум, що серденько так крає.
– А чи ти знаєш щось про лебедину вірність?
– Звичайно, знаю, друже лебедю мій, знаю.
– Моя лебідочка – найкраща із лебідок,
Я буду в вірності їй вік свій доживать...
І я цьому була не перший й не останній свідок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Осене, осене,
мила подру'го,
в серце заходиш,
розвіюєш тугу,
кидаєш просинь
у небесах,
барв переливом
в моїх ти очах,
ро'ки мої заплела
ти багряно,
осене, осене,
чарами знана,
ще не зухвала,
трішки грайлива,
в кольорі літа
з тобою щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Кружляє осінь під мелодію Шопена,
Строкаті айстри просяться до рук.
Червона мідь закоханого клена
На подіум веде парад перук.
Багряний килим зітканий із листя,
Стрункі берізки вділи сорочки,
І бурштином виблискує намисто,
Горять червоно-золоті свічки.
Вальсує осінь на лаштунках саду.
Їй вітер ніжно талію обняв,
І шепотів щось про любов і зраду,
Й на ноті «мі» її зацілував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
/абетковий вірш/
А Ажуром виплела дитинство доля,
Б Бриніло в лузі воно й біля річки,
В Веселки кольорами бігло аж до поля,
Г Ген далиною розвівало стрІчки.
Ґ Ґринджо́ли як летіли із гори!
Д Донині відчуваю фібрами спокусу,
Е Ех, взяти б й зараз зі старту той розгін...
Є Єднанням з мріями щодня я жити мушу.
Ж Життя моє наповнене дитинством,
З Зернята сіялись у зорану ріллю,
И Ич, як он зеленіє вічно воно листом,
І І щастя те, що я його щоранку п’ю.
Ї Їй Богу, хочу чути пісню менестреля,
Й Його десь ноги й досі топчуть спориші,
К Корівку де на луках випасала я Веселу,
Л Лилась де дзвінко пісня мамина з душі.
М Мені на бе'резі всміхалася калина,
Н Небес блакить спадала у луги,
О О! Де у норах раків, ой, скільки ж я ловила!
П Пиріг бабусин ароматом пахнув навкруги,
Р Русалки де сміялись переливом із води,
С Ставочок, до якого бігла за джмелями,
Т Тоді купатись йшла до Удаю у берегИ,
У Уранці милувалась журавлями,
Ф Фіранки колихались десь на вітрі,
Х Хвіртки скрипіли, мов старі вози,
Ц Цвірінькали там горобці привітно,
Ч Чорнявий кіт всміхався до кози…
Ш Шаленого кохання суголосся
Щ Щосили мчало з вітром із гори,
Ь М’який знак куйовдив нам волосся,
Ю Юлою десь крутилось стоголосся,
Я Які ж щасливі ми тоді були!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
«Пори року» Чайковського линуть…
Ви шикуєтесь в сонячний ряд.
І у променях сонечка світлих
Ідете на осінній парад.
Ви – священна квітка Японії,
Пелюстками встилали саке
З побажанням міцного здоров’я –
Божество ви святе золоте.
Ви – окраса осіннього саду,
Переможниці світла над тьмою,
Імператора квіти японського
Із магічністю і дивиною.
Кіку-сан – це вродливі дівчата,
Їх порівнюють з вами і сонцем.
О чарівні творіння! О богині з богинь!
Заглядаєте з саду в віконце.
Ви – провісниці осені любої,
І принада, і шарм ви природи.
Умивались красуні росою,
Зберегти щоби юність і вроду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
Я запросила в гості осінь-златовласку,
Дві філіжанки чаю на столі,
Скрипаль зіграє нам осінню казку
До першої вечірньої зорі.
Ішла граційна гордовита пані,
Несла дари з розкішних сундуків,
Їй кланялись дуби – пани всі знані
І клени вартували з рундуків.
Багряна сукня розвівалась вітром
Й тяглося шлейфом листя по землі,
Навколо айстри усміхались квітом,
І грабів бурштинові камзолі
У відблисках сідаючого сонця
Все чарували в предвечірній час.
Палітра жовтня відкрива віконця,
Альтанка чепурна чекає нас.
Солодкий, зігріваючий, терпкий
Смакуєм чай... Вже з осінню на ти.
Скрипалю, казку для душі зіграй,
А ти нам, місяченьку, посвіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
О панно Осене,
із Вами я на Ви.
Хто той художник,
що малює Вас?
Він фарби взяв
найкращі кольори
І начіпляв
багряно-золотих прикрас.
О панно Осене,
Вас обіймав художник,
У дорогії шати одягав.
А потім підло
роздягав безбожник
І голе тіло
ніжно цілував.
О панно Осене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
(на основі реальної історії жінки,
котра втратила на війні свого коханого)
/лірика без дієслів/
Журливе чайки киготіння вдалині,
На серці смуток, згорнутий сувоєм,
Мов марево її щоденних снів –
Вона і Він. На березі їх двоє.
Осіннє море і пісок осінній.
Вона і Він у осені в гостях...
Туман в очах, у серці – іній,
Колиска дня знеболена у снах.
Рятунок – море, де Вона і Він...
І де багряний осені цілунок,
Навколо тиша де і світ без війн,
І щедрість осені – дарунок.
Осіннє море – то причал останній,
Багрянцем пломеніючі серця...
Тривожна ніч. Дзвінок в оселю ранній...
І сльози осені без ліку, без кінця...
Вона і Він... Тепер одна Вона...
Осіннє море – її вічна втіха.
Набатом кляте слово в ній «війна»,
Страждання, біль і всюди стільки лиха.
О море, море! Осені лаштунки...
Краплини переливом на долоні,
В душі печалі вічні обладунки,
Рятунок – хвилі моря ці солоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Плаче осінь холодним дощем…
Сльози капають з сивого неба...
Оперізує серце щем...
МИРУ! МИРУ Вкраїноньці треба!
Миролюбна! Свята! Нездоланна!
Ти ніколи не прагнула воєн.
Люба земле моя ти рахманна,
Шлях тяжкий твій і дуже достойний.
Ти пройшла крізь важкі лихоліття...
Предків славних синівська любов
Не давала загинуть суцвіттю,
Бо козацька бурлить в жилах кров.
Я молюся за тебе, нене,
Присягаю тобі у любові,
Хочу бачити весни зелені,
А не сльози і ріки крові.
Хочу бачити діток веселих,
Хочу чути дзвінкі голоси
У містах українських і селах.
О Всевишній, нам МИР принеси!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023
Павутинки бабиного літа…
Хто їм помережив завитки
І сипнув з небесної блакиті
Срібно-білі стьожки і нитки?
Павутинки бабиного літа
Цілували очі і уста.
Я не відганяла їх – манила
Біло-срібна їхня простота.
Павутинки бабиного літа
Доторкнулись ніжно до щоки.
Осінь вже спутилася за літом.
Десь тепло згубилось і роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023
Аграмантами падали зорі,
місяць хвацько підморгував нам,
ми удвох в неосяжному полі,
я нікому тебе не віддам,
я без тебе, як квітка без сонця,
як троянда зів'яла в саду,
ти для мене – у Всесвіт віконце,
я такого, як ти, не знайду,
будеш зорі мені дарувати,
як колись у вишневім саду,
будеш ніжно мені ти шептати:
– Я такої, як ти, не знайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023
Любові яблука в осінньому саду
Упали кульками червоними на землю.
Мій саде, я до тебе завжди йду,
Люблю твою я тишу недаремно.
Мені даєш ти снАгу до життя,
Хмільним мене напоїш ароматом,
Тут відчуваю я серцебиття,
Люблю повітря свіжі аграманти.
Так в юності завжди тобі казала
І на траву сідала залюбки,
Романи про любов тобі читала,
Гортаючи тихенько сторінки…
А сад дозрілий тішив мої мрії,
Дав насолоду спити аж до дна,
Котив сльозу щасливу із-під вії,
І листям шелестів: «Не будеш ти одна.
Він прийде в сад, щоб яблука зібрати,
Любов свої розкриє пелюстки –
Її захочете серцями розпізнати
Й розливи щастя спити на вікИ».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2023
А може, ти правий Альбер Камю,
назвавши осінь другою весною,
листочок кожний – квіточка немов,
і як тут не погодитись з тобою.
Зухвала трішки й надто соковита,
глінтвейн й меланхолія вечорів,
любов'ю зрілою по вінця аж налита,
її вогонь багряно як горів!
Любові хоче осінь, як і жінка,
щоб серце зігрівалось почуттями,
і полум'ям горіла кожна квітка,
її нектар спивали щоб губами.
Не осінь наганяє сум у душу,
а те, коли в ній не живе весна,
Альбер Камю,
погодитись з тобою все ж я мушу,
щоб вЕсну в осені всю випити до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
Бурштином молодий
запалився вже вересень,
переливами гра
осіння мелодія,
Літо бабине ніжно
павутинками стелиться,
а у серці моїм іще літа рапсодія.
Килимами упали
ген квіти строкато,
у садах вже дозріли
фруктові дари,
ще прозорістю радує
неба освята,
у корзину охоче
стрибають гриби.
Примостивсь під калиною
вересень хвацько,
на сопілці зіграв їй
осінню мелодію,
зашарілась калина –
прийшов він зненацька –
гарячінь, і жарінь,
і закоханих оргія.
Ах, ця вересня юнь
й молодечий запал,
припаса для красунь
все коштовне каміння,
одяга на берези
свій жовтий опал,
золотить й золотить
ще зелене верхів'я.
Підфарбовує вербам
розплетені коси,
чорнобривцю підморгує:
бач я який!
Разом з сонцем спиває
насичені роси
і калини нектар
терпкогіркоп'янкий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023
Де пожовклі схилилися трави,
Де холодний гуля вітровій,
Де принишкли всі літні забави,
Кроки осені чути в імлі.
Горделива й шикарна панянка
Золочені несе сундуки,
Сяє злотом її вишиванка,
У багрянці усі рундуки.
Задивляються клени на неї,
Усміхаються їй явори
І дарують розкішні камеї,
І брунатні в гаях вечори.
А вона, златоквіта панянка,
Парасолю розкривши багряну,
Лісом й гаєм пройшла, як шляхтянка,
Заспівавши осінню осанну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2023
Небесне склепіння усіяне зорями
І ти у блаженстві під ними стоїш,
Осяяні зорі щасливими долями –
Ти подих натхнення свій затаїш.
Щасливий у щасті шедевр свій творити,
Життя не проща помилок і падінь,
Без дублів й чернеток ти маєш прожити,
Баласт віднайти, своє світло, не тінь.
Шукай своє місце, де цвіт твого щастя,
Де фарби веселки заходять у душу,
Шедевр в кольорах – особливе причастя,
Щодень говори: «Сотворить його мушу».
Бо кожен із нас є шедевру творець,
Сміятися треба, кохати й співать,
І буде тоді щонайкращий вінець,
Й захочеться жити й до зір долітать.
Є внутрішній настрій, то буде і успіх,
Наповнюй ти серце по вінця добром,
Зорить на устах переливами усміх,
Душа хай буяє весняним зелом.
Ніколи не скаржся, що фарби лиш сірі,
Бо в цьому існує твоя лиш вина,
За чорними смугами завше йдуть білі,
Міняй їх хутчіш – це не є дивина.
Душевна гармонія – успіх шедевру,
Його споглядатимуть всі глядачі,
Хай буде дорога завжди для маневру
Від сірості буднів до сяйва вночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Осіннє сонце, дякую за те,
Що ти ще пестиш променями ніжно,
Що ти цілуєш ранками в плече,
Коли мені і млосно, і маніжно.
Осіннє сонце, дякую за те,
Що заглядаєш у душі моєї сад.
Розгониш там холодні сірі хмари.
Лаштуєш струни на музичний лад.
Осіннє сонце, дякую за те,
Що ти снуєш в повітрі павутинки,
Мереживом окутуєш мене,
Даруєш щастя радісні картинки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
Кохання – собливий Божий дар,
Це радість серця й почуття високі,
Кохання зраджене – великий це удар
І рани у душі навік глибокі.
Кохання – вічне, як сонет Шекспіра,
Воно оспіване у тисячі пісень,
Але коли струна зламалась в ліри,
Темнішим став від ночі світлий день.
Прекрасна юнь Ромео і Джульєтта
І їх любов на всі віки й часи,
Їх вірність не злякала і вендета –
У серці – світле почуття краси.
Кохати – піднестись у почуттях до неба,
Летіти ввись з божественним крилом,
Кохання сад завжди ростити треба,
А зраджений – це вічний біль, облом.
Якщо в коханні відбулася зрада,
Повірте, там кохання не було,
Кохав один, а другий – це досада,
Й у птаха мов відірване крило.
До вас звертаюсь, люди, я сьогодні,
Ви бережіть кохання навІки!
У поміч сила вам хай йде Господня,
Кохання – це нектар, це Божі ліки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2023
Пелюсточками сипалося щастя,
Цілуючи своєю благодаттю,
Його я таїнство відчула як причастя,
Що вишивало мою долю гладдю.
Від себе я його не відпускаю
Тримаю міцно, ніби диво-птицю,
За щастям до безпам’яті скучаю,
Коли із серця мить не струмениться.
Своє я щастя бережу, лелію,
Люблю медові пахощі його,
В своє солодке щастя щиро вірю,
І мова спільна в нас із ним – арго.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023
В леготі тихім – мелодія осені,
ноти за душу беруть золоті,
небо ще кидає залишки просині,
літечка дні в моїм серці святі.
Сонце медово всміхається з неба,
в пригорщі сипле останнє тепло,
в променях світла ще є в нас потреба –
світло дає людям в душі тепло.
Вина ігристі – це роси осінні,
айстри зоріють ось тут під вікном,
осені пахощі всюди незмінні,
тільки вона пригощає вином.
Враз так розкрила свої всі конверти,
фарби з багрянцем до рук узяла,
кисті шикарні й малярські мольберти –
й перші штрихи вже на лист нанесла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
Доторкнись – затремчу,
як на вітрі стеблинка,
поцілуй – я розстану
в солодкім меду
і відчую кохання
щасливу зернинку
ту, що сіяли ми
у веснянім саду.
Як давно це було,
а здається, що вчора,
переливом співали
для нас солов'ї,
зорі нам дарувала
небесна штора,
її Нікта прослала
над нами вгорі.
Ми купались у щасті
весняної ночі,
переплетені сяйвом
небесних світил,
і сьогодні любов'ю
в нас світяться очі,
я без тебе, коханий,
як птаха без крил.
Я плекаю у барвах
кохання озерце,
насолоду найбільшу
спиваю до дна,
її світло блаженством
наповнює серце,
я з тобою в любові
і ніколи одна!
Я до тебе, коханий,
крізь ночі прийду,
свою тишу по вінця
наповню собою,
благодать я у щасті
твоєму знайду
і залишусь навіки
в коханні з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023
Людина без мрії, як птаха без крил,
Земля як без квіту, як небо без сонця.
Мрія легка, як прозорий акрил,
До світла тобі відкриває віконця.
Мрія – це сенс, це польоту свобода,
Мрія – це право піднятись над світом,
Мрія – це свято, тріумф й насолода,
Як квітка лілея, що цвіте серед літа.
Мрії, як саду, квітнути треба,
Без квіту не буде у мрії плодів,
Існує в людини в природі потреба,
Якщо посадив, доглядати зумій.
Хто мрію здійснив, на землі той щасливий,
Хто виростив сад, той збира врожаї,
І смак врожаю не терпкий – особливий,
І здійснених мрій течуть ручаї…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2023
Я проводжаю веселкове літо,
спиваю аромат його до дна,
флюїди радості мені дарують квіти,
купаюсь в благодаті саду я щодня.
Троянди манять білосніжною цнотою,
співають оду сонячному дню,
дзвіночки як захоплюють красою,
мелодію серденьком я ловлю.
Пелюсточки космеям миють роси,
гібіскус, ніби сукня танцівниці,
і гладіолусів яскраво-пишні коси
іще цілують бджілки-трудівниці...
Не йди від мене, літечко, не йди,
ще потримай мене в палких обіймах,
до осені мене ще не веди,
дай роль мені в твоїх яскравих фільмах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023
Грає серпень на скрипці прощальну мелодію літа,
Прийде час і сховають в валізи яскраві наряди квітки,
А сьогодні вони ще вальсують в обіймах серпанку,
Хоч і зблякли від пекучого сонця їхні брошки-листки.
З кожним днем усе менше блакиті небесної,
Лелеки з насиджених гнізд відлетіли у вирій давно.
Мені з літечком милим так прощатись не хочеться,
Хоч вже смуток за ним у відчинене стука вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Усе, усе, усе тобі –
і неба очі голубі,
і струни серця – все тобі,
бо знаєш, любий, добре знаєш,
що я кохаю до безтями.
Візьми мене
в п’янкі обійми,
спивай із губ моїх нектар,
зроби найперший дотик вільно,
веди під музику Стожар.
Любові полум’я
тріпоче,
стежину топчемо удвох,
я все дивлюся в твої очі –
ми на перетині епох.
Коли цвіте
ще юність в серці,
а сивина вже на порі,
а я – в очах твоїх-озерцях,
над нами в небі – дві зорі.
Розшила ніч
свої узори,
в бокали налила вина,
ще почуття у нас прозорі,
хоч вже на скронях сивина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
ЗІ СВЯТОМ, З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ МОЯ НЕНЕ, МОЯ РІДНЕНЬКА УКРАЇНОНЬКО! ЗБОЛЕНА, АЛЕ З НЕПОГАСНОЮ ВІРОЮ В СЕРЦІ ТИ ВИБОРЮЄШ ПЕРЕМОГУ. І БУДЕ ПЕРЕМОГА!!! СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
Крізь тумани і грози,
крізь страждання і болі,
поглинаючи сльози,
вперекір своїй долі,
йде волошковим полем
нескорена Жінка,
хоч і бита недолею,
вся у мальвах й барвінку.
Збива вітер із ніг,
колошматить волосся,
на безмежжі доріг
їй вклонялось колосся,
усміхалась блакить,
гріло сонце теплом,
та під серцем болить
й перебите крило...
Обійму я голубку,
пригорну міцно-міцно,
віддам серця любов
і скажу їй привітно:
– Нема сили такої,
щоб змілить джерело,
ти жива і незламна
ворогам всім на зло!
У тобі незнищенна
ні воля, ні сила,
і не згасний вогонь!
Українонько мила,
ти даєш мені віру
і вічну любов,
воскресаю, мов Фенікс,
із тобою я знов.
Україно рідненька,
берегине заквітчана,
я з красою твоєю
навіки повінчана,
світлу мрію мою
воскреси, воскреси,
і щоночі приходь
ти до мене у сни.
Залікую я серце
й перебите крило,
і відродим святині
і посієм зело,
пригорну я до серця
тебе, рідная Нене,
затріпоче на вітрі
Перемоги знамено!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
О Серпню мій, ти – втіха і розрада,
коханець щедрий з безлічі кохань,
задовольни одне моє бажання
із тисячі нездійснених бажань.
Не йди від мене, не веди ще в осінь,
насолодитись хочу я тобою,
і спити аромати саду зрілого,
не хочу зустрічатися з журбою.
І Серпень ніжно обійняв за плечі,
повів у сад, де пахне виноград,
де яблука у спасівку медові,
де літа затишок і непорушний лад.
Він цілував мене і пестив моє тіло,
налив у келих зрілого вина,
подарував у кольорах всі квіти,
себе відчула з Ним, я – не одна.
І тішились удвох ми, як уперше,
спивала з губ його п’янкий нектар,
нас чарувало неба голубе озерце,
о Серпню мій, тебе кохати – дар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Я вимолюю мир у неба,
А воно все дощами плаче…
Я не хочу війни! Не треба!
Жити в мирі я хочу одначе.
Жити хочу я до війни,
Де плелася мереживом доля,
Де росли в мирі внуки мої,
Бігав кінь у лугах по волі,
Де веселки туге перевесло
Кольорами над Удаєм грало,
Де стрічала заквітчані весни
І від щастя серце співало.
Я вимолюю мир у неба,
А воно все дощами плаче…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Розчервонілись яблучка у серпні,
Неначе сором впав на їхні щічки.
Такі вони принадливо-смачненькі
Ростуть в саду, що тулиться до річки.
А грушки, мов ліхтарики, повисли.
Так світять сонцем навіть уночі.
У них такі медові жовті щічки –
Притягують до себе глядачів.
Налиті соком сливки зашарілись,
Бо залицяється червоний виноград.
Вони ще молоді і дуже милі.
А щедрий батько їх – серпневий сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023
14 серпня свято семи мучеників Макавеїв. Хай здоров’я всім вам додається, МИР настане в Україні і усе удається!
Ідуть віряни на богослужіння,
несуть святити воду, мед і мак,
на землю Боже йде благословіння –
початок це й для України добрий знак.
В руках вірян красиві «макавейчики» –
робили з квітів, маку і духмяних трав –
вони життя щасливого провісники,
щоб ворога злий дух нас не здолав.
Це день сімох страждальців Макавеїв
й Хреста Животворящого несіння чесних древ,
ніколи українців не здола лиха зневіра,
дай українцям, Боженько, єлею,
дай, Божа Матір, МИРУ в цей величний день!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023
Років веретено
побігло у даль,
а ті, що лишились, –
зі мною,
як тільки у душу
вкрадЕться печаль,
Всевишнього тихо
я мОлю:
– Прости мене, Боже,
де, може, й згрішила –
святих же нема
на землі –
всім поміч давала,
святинь не сквернила
пороги долала
великі й малі,
ішла навстріч сонцю,
тікала з пітьми, –
люблю все живе
й сонцелике –
завжди говорила:
«То хто ж, як не ми»
і в засвіти гнала
безлике,
снагу я спивала
із росяних трав,
на сонячних грала
кларнетах,
і розкіш землі
крізь зелених отав,
і соняхи в жовтих
кашкетах –
усе до краплини
вбирала у душу,
у серце впускала
земну благодать,
із сонячним сяйвом
прожити вік мушу –
ніколи й нікому
його не віднять!
Пошли мені, Боже,
і воду, і хліб,
зніми всі печалі
й тривоги,
тобі, лиш тобі
я даю цей обіт –
не зійти зі святої
дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
М’яким велюром серце оповите,
розкрило ніжності яскраві пелюстки,
немов вином настояним налите
від дотику бентежної руки.
Мелодію кохання грає вітер,
вона у серці струнами бринить,
сміються ніжно веселкові квіти,
і щастя птаха у гаю сурмить.
Твої три слова «я тебе кохаю»
й зелені очі – колір бірюзи,
у них – любов, глибока і безкрая,
й моєї відблиск радості сльози.
Цілунком взяв мене у свій полон,
і час над нами ніби занімів,
ти запалив в душі моїй вогонь
й тримав у ніжності п’янких обіймів.
А я пила нектар твого кохання,
хмеліла від солодкого «люблю»,
не стримуєм палкі свої бажання,
нам місяць шепче: «Зорі розіллю».
І засвітились сяєвом над нами,
в коханні відкривали зміст життя,
його віночок плетемо роками,
у ритмі спільне в нас серцебиття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
Серпень гуртує у небі птахів до вирію,
Сивій зозулі від нього вручає ключі.
Сохнуть трави, відцвітають на полі квіти
Й прохолодою хтось втаємничено дише вночі.
Утомились поля від пекучого сонця,
Запашні сінокоси і колюча стерня.
Додає хтось хвилини до темної ночі
Й краде в літа краєчок погожого дня.
Сад вже трішки побляк, гучно падають груші,
Абрикоси і сливи бубонять між собою,
Усміхаються сонцем налиті персики.
Моє літечко-літо, будь ще довго зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
Дощ веселиться щосили –
Танго танцює на листі.
З неба сміється веселка
У кольоровім намисті.
Сонце у піжмурки грає,
Веселку до річки веде.
Дощик ховається в хмарі,
То капає тихо, то ллє.
Ластівка низько літає,
Воду з листочка п’є.
Одуд кричить у лузі,
Зозуля в гаю кує.
Яблуні й вишні всміхаються,
Воду спивають листки.
Льон на полях орошається –
Будуть красиві нитки.
Квіти у цвіті файнім
Крапельки п’ють дощу.
Радію красивій веселці –
У серце її впущу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
Неймовірно гарна мавка польова,
Мов зійшла з картини Рембрандта вона.
І не зрозуміло, хто окраса поля:
Дівчина-красуня чи оці роздолля.
В маки і волошки палко закохалася.
Ці чарівні квіти у вінок впліталися.
Багряніли маки – і сіяли очі,
Голубі волошки снились їй щоночі.
Серденько раділо, а душа співала –
Ритмам і поривам простору замало.
В літечку барвистому мрії її щастя,
Мавки польової заквітчане причастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
Як люблю бачить захід сонця,
Що сідає, мов помаранч.
СоняхИ зачиняють віконця…
Розпашілого диска кумач…
Жовте море біжить до обрію –
Незрівнянну несе красу.
Сонце пестить золотом золото
І спиває вечірню росу.
Тут духовну я силу черпаю,
Що проходить крізь мОє буття,
Непосильну я ношу скидаю,
Кожній миті радію життя.
І купаюсь у заходу світлі –
Огортає мене благодать.
У душі моїй соняхи квітнуть –
Боже щастя цю мить пізнать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
Розкішний серпень за вікном –
лиш відхили фіранку,
дарує квіти всі вінком,
і кави філіжанку,
і аромати яблук, груш,
і присмаки медові,
красу природи не поруш –
побудь із нею в змові,
і захмелій, мов від вина,
і злийся в суголоссі,
із серпнем ти вже не одна –
покликав тебе в гості,
присядь із ним у тім саду,
де ластівка твік-твіка,
тріумф цей літа без табу –
душа твоя у квітах,
ще звабно манить голубінь,
і Муза сіла поруч,
дарує серпень грони мрій
і обруч свій квітковий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
Він цілував мої холодні ноги
І слався ніжністю до моїх голих п’ят ,
Бо я, звернувши трішечки з дороги,
Потрапила у барвінковий сад.
О магіє, мене ти зчарувала,
Від духів захистила й від хвороб.
Блакить небесна квіти дарувала,
Десятки я робила милих спроб
Поцілувати пелюстки блакитні,
Що впали з неба у зелений сад,
І магією Флори тут розлиті
Сплелися листям в зелені каскад.
Росою вмитий, променем зігрітий,
Барвінок мій все чарами манив,
І так магічно сплетені ці квіти
В напій живильний сад мені налив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
Швидкий, мов блискавка,
летить невпинно час,
Його не можна зупинити
ні на мить,
Він обганяє сам себе
і кожного із нас,
І біг його, ой хворобливо
як болить.
Ще вчора юність
як бузками квітла,
Переливались співом
солов’ї,
І ночі нам були
не темні – світлі,
І про кохання
шелестіли нам гаї…
А час все біг
свій безкінечний марафон,
Його шалений ритм
не помічали.
Мелодію весни зіграв
старий наш патефон.
І корабель життя
все ближче до причалу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
Я ромашки зустріла серед маків у полі,
Жовті очі дивились, ніби вічність і доля,
Війки кліпали тихо і до мене хилились…
Зразу думала – роси, а то сльози з них лИлись.
Ой ромашечки милі, то ж жіночі є сльози,
Проросли серед маків, коли вбили їх грози…
Маки – кров всіх загиблих відважних героїв,
Які впали в бою від ворожих тих роїв,
Що на землю мою, мов шуліки, летіли,
Зупинити змогли їх сини й донечки смілі.
Пролилася їх кров у боях за Вкраїну,
Вороги не зробили щоби з неї руїну.
Мужні, горді, відважні сини й доні війни,
Ви матусям і татам приходите в сни,
У полях зарясніли сонцесяйно квітками,
У серцях і думках ви навІки із нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Моє літечко-літо чебрецево-медове,
запашне, чарівне, тепле, миле і ніжне,
я в цілунках твоїх, о моя ти любове,
вся у барвах твоїх я квітую розкішних.
О натхненний мій липню, принадно красивий,
заквітчав ти трояндами й мальвами сад
і лелеченькам білим дав дужу ти силу,
і цілунком гарячим сповив виноград.
І зібрав ти солодкі меди з квіту липи,
з чебрецю запашного ти спив нектари',
соняхи як горять – сонця мов смолоскипи,
і хлібів он на нивах золотіють дари!
Оксамитове миле й розкішнеє літечко,
ти цілуєш, цілуєш, цілуєш, цілуєш,
і купаєш у барвах , у травах і кві'точках,
мою зранену душу від болю лікуєш.
Бо душа хоче миру святого, не воєн,
подивись, он на небі летять янголи',
виднокрай весь слізьми уже повен,
та нема в тому літа ні грама вини.
Налива воно сонце в прозорі бокали,
насолоду хмільну дає спить аж до дна,
і дарує, й дарує пташині вокали,
акварелей природи яка глибина!
У траві цвіркуни на зелених сопІлках
все виводять й виводять октави дзвінкі,
мелодійно свистять у житах перепілки,
горихвістки літають співучі які!
Благодать неземну й аромати медові,
моє літечко-літо так щедро дарує,
всюди барви ясніють такі веселкові,
любо серцю – краса мене літа чарує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023
Я обираю світло берегти в душі,
Бо іншого в житті мені не треба,
Його ж бо промені за все ліпшІ,
Вони ідуть з душі у саме небо
І повертаються сторицею назад.
Промінчик світла — то є справжнє свято,
Багато їх — це для душі парад,
Від світла ти завжди стаєш крилатим.
Люблю я світлі душі, не грішу,
Бо в сяйві світла я життя черпаю,
В сіянні світла я вірші пишу,
Але війна те світло відбирає…
Прийшла в мій дім так підло і підступно,
Забрала світло і накрила тьмою,
Услала землю вибухами купно,
Та все одно промінчик я ношу з собою,
Боюся, щоб війна не відібрала,
Його сховала я подалі, в глибині,
Щоби лихА його не відшукала,
У Перемоги День засяє він в мені.
І його сяйву вже не буде краю,
Засвітиться Вкраїнонька моя –
Серця вкраїнців стільки світла мають!
Це наша найнадійніша броня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023
Надя і Віра, сестри-близнючки, росли в батьківській любові та ласці. Тато і мама плекали їх, як квіточки, називаючи їх ніжно ромашечками, бо обидві були зі світленькими кучериками. Дівчатка ні на секунду не розлучалися одна з одною.
Час летів швидко. Надя з Вірою закінчили школу і обидві вступили до університету, обравши спеціальність психолога. Вони й тут були нерозлийвода: разом ходили на заняття, разом займалися танцями, разом гуляли, разом дивилися фільми в кінотеатрі. А коли Надя познайомилася з хлопцем, примудрялися, розігруючи Романа, заміняти одна одну на побаченнях. Але це було всього кілька разів, доки Надя не зрозуміла, що по вуха закохалася в найкрасивішого хлопця, а Віра, у свою чергу, теж зрозуміла, що закохується в Романа. Та Віра настільки любила сестру, що своє кохання залишила десь там, у глибині свого серця, і ніколи ні словом, ні жестом, ні поглядом не показувала цього. Вона, приховуючи кохання навіть від самої себе, після весілля Наді й Романа, вирішила поїхати в далеку Італію, куди їх із сестрою вже давно кликала далека родичка, яка була на заробітках і вдало вийшла заміж за італійця.
Надя, ридаючи, умовляла Віру залишитися у рідному місті, знайти тут своє кохання і бути разом, бачитися щодня та допомагати одна одній. На що Віра, так само ридаючи, відповіла, що вона знайшла вже своє кохання і тому має їхати. Надя, ні про що не здогадуючись, подумала, що коханий сестрички, напевно, живе в Італії і навіть трішки образилася, що Віра своє кохання приховувала від неї.
З того часу минуло чотири роки. Віра непогано влаштувалася в Італії, вона доглядала стареньку, син якої жив в Америці, отримувала за це непогані гроші, частину яких періодично відсилала Наді. Єдине, що не давало їй бути щасливою, те кохання, яке вона сховала навіть від себе. Думала, що тут, у далекій Італії, вона забуде Романа. Але виявилось, що це не так.
Тут, в Україні, їй було набагато легше, коли вона щодня бачила Романа. А тепер усю свою любов вона віддавала цій хворій старенькій, а та у свою чергу не чула в ній душі. І вже було вирішено, що свій будинок за обопільною згодою із сином бабуся подарує Вірі.
А Надя з Романом, живучи в коханні та гармонії, за цей час народили дівчинку Настусю, якій виповнилося три рочки, та хлопчиків-двійняток – Андрійка та Віталика. Їм було по півтора рочки. Родина жила в щасті й любові. Але прийшла біда, коли на неї ніхто не чекав…
Якось Надя відчула нездужання, через кілька днів усе повторилося. Роман повіз дружину на обстеження. Діагноз привів їх у шоковий стан. У Наді виявили онкологічну хворобу четвертої стадії. Лікарі не давали жодної надії. За пів року Наді не стало. Віра прилетіла на похорон сестри.
Маленькі Настуся, Андрійко та Віталик жили в бабусі та дідуся, поки мама лежала в лікарні, а Роман увесь цей час був поруч із дружиною.
Після похорону Віра з батьками поїхали додому, де їх чекали дітки Надії, що були під наглядом сусідки й нічого не знали про смерть матусі. І коли Віра переступила поріг батьківського будинку, до неї на шию кинулася старшенька Настуся. Цілуючи та обіймаючи її, дівчинка радісно кричала: «Матусю, матусенько моя дорога! Де ти так довго була? Я так сумувала за тобою? Ти моя найулюбленіша матуся!»
А в цей час до Віри підбігли меншенькі Андрійко та Віталик і теж закричали: «Мамо! Мамо!» Вони обоє обхопили її шию своїми маленькими рученятками. Віра не змогла стримати сліз, вони текли струмками, а Настуся, Андрійко та Віталик витирали їх своїми рученятами, не відпускаючи її ні на хвилинку від себе. Так було і завтра, і післязавтра… Діти сприйняли Віру за свою маму. І що з цим робити, ніхто не знав. Але все вирішилося якось само собою. Коли Віра сказала Настусі, що їй знову треба їхати, дівчинка твердо відповіла: «Матусю, ми з Андрійком і Віталиком тебе більше ніколи й нікуди не відпустимо. І навіть не смій проситись у нас. Правда ж, братики? І вони, міцно обійнявши, утрьох цілували її очі, ніс, щоки. У цей момент підійшов Роман і тихо на вухо сказав їй: «Віро, ну пообіцяй дітям, що ти більше ніколи нікуди не поїдеш». І Віра пообіцяла. Вона замінила Настусі, Андрійкові та Віталику маму, а вони, звичайно, ні про що не здогадувалися. Хлопчикам було все одно, бо вони зовсім маленькі, а ось Настусі пояснили, що мамі не подобається її ім’я Надя і тепер вона буде Вірою. Так Віра стала для діток мамою, а для Романа – коханою дружиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989607
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023
Золоті капелюшки
мило й ніжно сміються
і за сонцем яснИм
повертають голівки свої,
а воно пестить в сяєві світлім
медові пелюстки,
осяйне дивне чудо
моєї святої землі.
Нива дише життям,
що любов’ю налите,
заряджається світлом
й сонцесяйним теплом,
мов дитячі обличчя
сонцем всі оповиті,
переливом сміються
в полі соняхи знов.
Білі хмари на небі –
буде захід барвистий,
він наповнює вщерть
світлом душу мою,
з пелюсток бурштинове
одіну намисто,
серед соняхів в полі
величнім стою.
Пелюсточки медові
переливами сяють,
прохолода вечірня –
і така благодать!
Душа й серце мої
насолоду пізнають,
що її для життя
можу в полі цім взять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
Дивилось небо збляклими очима,
Ховали мальви в пелюстки печаль,
Заплакала від горя тополина,
І клен засмучено дивився вдаль.
Калинонька у лузі зажурилась,
Хилились недозрілі ще жита,
Над містом «Пливе кача» тихо лИлось –
Синів громада з жалем проводжа.
Лежить дорога янголів на небо,
Уже їх стільки дивиться на нас,
У своє лоно їх приймає Геба*,
В найтяжчий в долі України час.
Сини, орли, ви наші соколята,
Ще б жити й жити і ростить дітей,
І ранки сонячні щодня стрічати,
І втілити в життя мільйон ідей...
Та відібрали орки в мами сина,
Коханого в дружини відняли,
І донечка тепер вже сиротина,
Й в синочка ніби крила відтяли'.
Та ми незламні, з духом Перемоги,
Відплатимо за наших всіх синів,
Не зійдемо із воленьки дороги –
До неї все життя Спаситель вів.
Геба* – у давньогрецькій релігії — богиня юності та розквіту життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
Мене вкутує
тихого вечора плед –
свіжий-свіжий
і всіяний зорями,
я у мріях лечу
до параду планет
на перетині
з встрічними долями,
серед них розіслалась
близенько моя,
де барвінок
із мальвою вінчаний,
всесвіт десь угорі,
піді мною земля,
її килим всецвіттями
квітчаний,
тихо вечір махає
легеньким крилом,
спочиває далеко десь
щастя лелече,
зігріває мене щось
приємним теплом:
чи барвінок зірчастий,
чи зАтишний вечір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Хтось розгадав феномен тиші?
Напевно, в її серці є магніт.
Вона притягує усіх до себе,
Чарує, манить, радує, п’янить .
А тиша має душу – ви це знали?
Мовчанням нам дає вона розраду.
І приголубить, і присяде поруч,
Ще й мудру настанову дасть, пораду.
У тиші очі із блакиті неба.
В безодню їх чи заглядали ви?
Там стільки кольорів веселки!
Один собі назавжди обери.
Не вірите, що тиша в кольорах?
Вона їх за потреби нам дарує.
У неї навіть чорний є для тих,
Хто сам себе ніколи не почує.
А я феномен тиші розгадала.
Й для себе я зробила відкриття.
У неї віра є, душа і серце.
А головне – у тиші є життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023