| Сторінки (6/578): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Чистим залиши́тись бульбашу́ не вийде,
Адже час розпла́ти дуже скоро при́йде.
Бацька не полізе в бункер на уралі,
Бо маріонетку зовсім там «нє ждалі».
У помийну яму бацька вліз по вуха,
Думав, наче в танку, там буває глухо.
Грузне у тій ямі вже тепер бульбашик,
Не рятує ба́цьку недоро́бок-ра́schик.
Бульбаша втягнули у війни тенети,
Але ж він не знає карлика секрети.
Здохнути прийде́ться ра́зом з юродивим,
І Госпо́дь не буде до них милости́вим.
Бацька «не воює», лиш дає плацдарми,
Щоб людей вбивали раschистські жандарми,
Доведе́ться бацьку за це відповісти,
Бо вони з раschистом є рецидивісти.
Бульбашеві мо́рдор віддає вказі́вки:
Нищити вкраїнців і їхні домівки.
Бацька ж є слухняний, орка не підводить –
Через сво́ю землю раschистів проводить.
На руках у бацька кров мого́ народу,
І не дасть той карлик йому нагороду.
Та Госпо́дь накаже бульбаша-скотину
За святую землю, за кожну людину.
31.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022
Бажаю всім зустріти ЗАВТРА,
Та й всім сьогодні провести́,
Бо з нами Бог і з нами правда,
Із молитов вінок сплести́.
Бажаю більше не почути,
Що знову гине неньки цвіт,
Нам ПЕРЕМОГУ всім здобути,
В молитві з нами цілий світ.
Бажаю плакати від щастя,
Рікою сльози хай течуть,
Прийняти всім Святе Причастя,
Щоб більше вибухів не чуть.
Бажаю вранці всім проснутись
Й почути звісточку про МИР,
Та й молитва́ми огорну́тись,
Щоб відступив від нас упир.
Бажаю вмитися росою,
В промінні сонячнім тону́ть,
Герої щоб не йшли до бо́ю,
Про ПЕРЕМОГУ щоб почуть.
Бажаю всім зустріти ЗАВТРА,
І ПІСЛЯЗАВТРА зустрічать,
Нехай горить життєва ватра,
Щоб кожен день усім стрічать!
14.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022
Прийшли загарбники-мордо́ри
В країну світла і добра́,
Знайшли доро́гу ці потво́ри.
До нас ця погань дорбела́.
До нас ввірва́лись на світанні,
Ввірва́лись нелюди-кати,
Ракети вл́учили в вітанні,
Завда́ли болю-гіркоти́.
Ніхто на це не сподівався,
Ніхто у нас їх не чекав,
В домівку мо́рдор увірвався –
Його ніхто не зустрічав.
Тривога, біль і знову втрати
Від рук огидної орди.
Яка ж убивць родила мати,
І як насмілились прийти?
Війною це не називають,
Хоча вбивають всіх підряд,
З лиця землі усе стирають,
На кожнім кроці тілопад.
Орда руйнує кладови́ща,
Нацистів бачать навіть там.
Летять снаряди, кулі свищуть,
Вже не один спалили храм.
Бандеру бачать й в немовляті,
Яке у світ в цю мить прийшло,
Рашисти, вбивці, орки кляті…
Всі межі бидло перейшло.
Ще й всім рашистам сповіщають,
Яке життя на цій землі,
Як ці потвори нас вбивають.
Щоб поздихали москалі!
А дехто й нюні розпускає
В розмові з рідними людьми –
Ніхто їх вдома не чекає.
Хай ляжуть всі вони кістьми!
Нічо́го в них нема святого,
Й ніко́ли цьо́го не було́,
В них за́вжди ру́ки до чужого,
У них панує тільки зло.
Тому́ загарбники ввірва́лись
На нашу землю на зорі́.
З життям ординці попрощались,
Ще й інші здохнуть москалі.
Ми сво́ю землю захищаєм,
Молитва й зброя у руках,
Рашистів в порох постираєм,
Бо наша кров на їх руках.
29.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
Навіть небо свій вибір зробило
Й показало пророчий нам знак,
Світло Боже над нами пролило,
Нас орді не здолати ніяк.
Неспроста́ показалося світло,
Неспроста́ протягнулась рука,
Це – щоб ненька в нас знову розквітла,
Щоб сльоза не котилась гірка́.
Це – щоб знов усміхнулася доля,
Ворог щез, як на сонці роса.
Не покине ніко́ли нас воля,
Це показують нам й Небеса.
Із Всевишнім орді не боротись,
Не під силу вступати в борню́,
Наче в жорні, лиш можуть змолотись
За жорстокість, і звірства, й брехню.
Всі ми Господа молим-благаєм,
На коліна пред ним лиш стаєм,
Від Всевишнього чуда чекаєм,
В боротьбі ПЕРЕМОГУ кує́м.
Нам Всевишній показує диво:
Світло й милість з руки показав,
То ж у бій ми ідемо сміливо.
Ні на мить нас Господь не лишав.
Не лишав і не ли́шить ніко́ли,
Пророкує нам ро́зквіт усім,
Не лягатимуть в землю соко́ли.
Тільки щиро ми Бога молім.
13.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ЗІТРЕМ ОРДУ»)
Зітре́м орду й не пошкодуєм,
Вони не гідні в світі жить,
Вкраїну-неньку відбудуєм,
За неї в нас душа болить.
Зітре́м орду, у прах зітре́мо
За те, що знищили людей,
В собі́ ті сили віднайде́мо,
Щоб стерти й знищить за дітей.
Зітре́м орду, а прах розвієм
Й приорем в землю, наче гній,
Зробити це усі зумієм
За кожну з тих страшних затій.
Зітре́м орду, яка ввірва́лась
На нашу землю на зорі́,
В обі́йми з смертю паскудь взя́лась,
Смердючі кляті москалі.
Зітре́м орду, зітре́м рашистів,
Ніхто не кликав їх до нас,
Вони ще гірші від фашистів.
За все бува розплати час.
Зітре́м орду за все, що діють,
За всі знущання над людьми,
Скоти наві́ки оніміють,
Бо ми вмиваємось слізьми́.
Зітре́м орду, ущент зітре́мо,
Їх не назвати більш людьми,
Цей шлях кровавий ми пройде́мо,
Та орки ляжуть всі кістьми.
Зітре́м орду і промінь миру
Нам ПЕРЕМОГУ принесе́,
За це моли́тви молим щиро.
Русня вся кару понесе́.
25.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022
Медична сестра на посту у лікарні,
Медична сестра на посту день і ніч.
Чудові усі: добродушні і гарні,
Не знімають халат вони до́бами з пліч.
Медична сестра, наче сонце в палаті,
Вона, наче зіронька, сяє усім,
Її впізнаю́ть лиш по білім халаті
Й по серцю великім її золотім.
Медична сестра... скільки світла і сонця,
Медична сестра, наче Ангел з Небес,
В палатах щодня виглядають з віконця,
Чекають її, наче фею чудес.
Медична сестра, і палати, і хворі,
Недоспані ночі, і стогін, і біль,
І літо, й зима... на посту в коридорі,
І кличуть її із палат звідусіль.
Медична сестра ще й душею лікує,
Почує усіх і розрадить слівцем,
До хворих вона із любов'ю прямує,
Бо серце її не налите свинцем.
19.05.2021 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_медсестра
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022
Ми – маленькі українці,
Любим Україну,
Молим Бога на колінцях
Всі за солов’їну.
Хоч маленькі, та завзяті,
Неньку прославляєм,
Бо душею ми багаті
Й голови схиляєм.
Ми вклоняємось низенько
Нашим всім героям,
За усіх болить серде́нько…
Бій іде за боєм.
Та ми вірим в ПЕРЕМОГУ,
В наші ЗБРОЙНІ СИЛИ,
Шлемо всі благання Богу,
Щоб у МИРІ жи́лі.
Мирне небо щоб над нами
Знову простягнулось,
Золотими колосками –
Поле усміхнулось.
Нас, маленьких патріотів,
Ворог не здолає,
Бо про неньку-Україну
Пісенька злітає.
11.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2022
Молімось, людоньки, молімось,
Аби не бу́ло в нас війни́,
До Бога серцем пригорнімось,
Розбиймо плани сатани.
Молімось, людоньки, молімось,
У Бога з вірою живім,
В молитві ми усі збері́мось,
Вінець із молитов сплеті́м.
Молімось, людоньки, молімось,
Щоб повернути знову МИР,
Усі до Господа звернімось,
Щоб відступив від нас упир.
Молімось, людоньки, молімось,
Хай нас зали́шить сатана,
Всі молитва́ми огорнімось –
Тоді закі́нчиться війна.
Молімось, людоньки, молімось,
Повірмо в Господа усі.
Без молитов не обходімось,
Й не будем жити у страсі́.
Молімось, людоньки, молімось,
Молім за все, що нас болить,
За ласку Господу вклонімось,
Бо нас орді не полони́ть.
11.05.2022р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2022
А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Люблю́ її рідненьку над усе,
За неї цвіт в боя́х із орком гине,
Любов ця перемогу принесе́.
Не можна нашу неньку не любити,
Вона єдина серцю дорога,
Ми жи́ли тут і бу́дем далі жити,
І панувати зась в ній ворогам!
В серцях живе вона у всіх з утро́би,
В утробі закладається любов,
Даремні в московитів тії спроби,
На неї хто сягнув, то смерть знайшов.
Ми – нація незламності і волі,
Любов до України – сильний код,
Бажання і думки всі – на роздоллі,
Тому плека нена́висть орків зброд.
Ми – нація нескореності духу,
І в єдності ми можемо усе,
Орду ми не пробачимо бездуху,
Яка свідомо горе нам несе.
А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Святую землю, що на ній живу,
І ПЕРЕМОГУ гідно я зустріну,
Бо тчемо ми усі її канву́.
22.03.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022
А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Люблю́ її рідненьку над усе,
За неї цвіт в боя́х із орком гине,
Любов ця перемогу принесе́.
Не можна нашу неньку не любити,
Вона єдина серцю дорога,
Ми жи́ли тут і бу́дем далі жити,
І панувати зась в ній ворогам!
В серцях живе вона у всіх з утро́би,
В утробі закладається любов,
Даремні в московитів тії спроби,
На неї хто сягнув, то смерть знайшов.
Ми – нація незламності і волі,
Любов до України – сильний код,
Бажання і думки всі – на роздоллі,
Тому плека нена́висть орків зброд.
Ми – нація нескореності духу,
І в єдності ми можемо усе,
Орду ми не пробачимо бездуху,
Яка свідомо горе нам несе.
А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Святую землю, що на ній живу,
І ПЕРЕМОГУ гідно я зустріну,
Бо тчемо ми усі її канву́.
22.03.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022
Ось знову ніч, тривожна ніч
У битві з ворогами,
Ми не змикаєм зовсім віч,
Усі ми з молитва́ми.
Підступний ворог теж не спить
І нищить Україну.
В молитві просим зупини́ть,
І врятувать Вкраїну.
В молитві діти і старі,
І немічні, і хворі...
Ракети знову угорі,
І мерехтять вже й зо́рі.
Ворожі літаки летять,
У них мета єдина:
Безжально все підряд бомбля́ть,
Мішень їх -Україна.
А інші орки на землі́
З кордонів підступають.
Вони і в місті, і в селі
В усіх підряд стріляють.
Та мужньо воїни стоять,
Тримають оборону,
Ординці і в вогні горять,
Набравши так розгону.
Ось тиші мить, коротка мить,
І знову в нас тривога,
Від пострілів усе дзвенить.
Надія лиш на Бога.
А ми в молитві дальше всі,
І страх є, і - надія...
Чому в орди нема душі́?
Страшна у них затія.
Душі у па́скуді нема,
Ні мізків, ані се́рця,
Таке з катюгами всіма.
До нас з них кожен вдерся.
Та ми в молитві і за них,
Щоб врешті схаменулись,
Щоб вибух, залп і постріл стих,
У рашу щоб вернулись.
В домівки, щоб вернулись ми
Із укриттів, підвалів,
Щасливі з сво́їми дітьми́.
Дістали всіх з завалів.
Такою кожна наша ніч:
Молитва, біль і сльози,
Де з ворогом ми віч на віч...
Над нами зглянься, Боже!
20.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022
Жене́мо нечесть з України,
Що ро́бить з матінки руїни.
Госпо́дь поможе їх прогнати,
А оркам й в пеклі не сконати.
Жене́мо ра́зом орків клятих,
Жене́мо паскудь з двору, з хати,
Із сіл, із міст, та ще й з столиці,
З святої нашої земли́ці.
Жене́мо клятих московитів,
Рашистів-нелюдів, бандитів.
Вони – непроханії гості,
Що й не збирають сво́ї кості.
Жене́мо всіх з землі святої,
Для них не шко́да нам набоїв.
Це стали з радістю робити,
Хто смів на землю цю ступити.
Жене́мо з кожного куточка,
Не віддамо їм ні шматочка,
Не оркам землю цю топтати!
На вус це мають всі мотати.
Жене́мо всіх і бу́дем гнати,
Земля зуміє їх приспати.
І скоро скажем: «СЛАВА БОГУ,
ЗА УКРАЇНУ Й ПЕРЕМОГУ!».
22.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022
Госпо́дь створив і світ й красу,
Щоб ми могли життю радіти,
Ще й дав нам Божую росу́,
Яка вмивала трави й квіти.
Для нас і землю він обрав,
На ній постала Україна,
Госпо́дь її поцілував
І зазвучала солов’їна.
Джере́ла й рі́ки нам відкрив,
І освятив Бог тії во́ди.
Всевишній все для нас творив,
Ще й дав усі дари́ природи.
Над нами небо простягнув,
На ньому зо́рі густо всіяв,
Та й промінь сонця протягнув
І вітерцем на нас повіяв.
Нам хліб Госпо́дь подарував,
Обси́пав ним усе колосся,
І повен колос Бог вгинав.
Для нас багатство це знайшло.
Ще й соняхи нам посадив,
Які, мов сонечка світили.
І льон, як небо, простелив,
Аби у злиднях ми не жи́ли.
Ще й чорноземи вдарував,
Зробив родючою землицю,
На врожаї́ благословляв.
З Вкраїни Бог робив світлицю.
Нам насадив Госпо́дь лісів,
І звів красивії Карпати,
Рукою над усім провів,
Щоб нам в достатку проживати.
Госпо́дь творив усе для нас,
Щоб ми в красі тій потопали,
Наси́пав нам усіх прикрас,
Щоб ми, як квіти, розцвітали.
Але в одну лютневу ніч
Орда на землю це ступила,
Й по всій країні навсібіч
Свої́ ракети запустила.
І стали нищити усе,
Почало все в вогні палати.
Ординець горе скрізь несе.
Що ще від не́людів чекати?
Горить родючая земля,
її всівають скрізь снаряди –
Такі розваги моskаля,
Ще й мріють вбивці про паради.
А землю змочує вже кров
Й тече вона давно рікою.
Раschиsт-убивця увійшов
І горе нам приніс з собою.
Вже стогне ненька і рида,
І те́рпить звірства, біль і му́ки,
В молитві ру́ки все склада,
І серце рветься від розпуки.
Її гаптують вороги,
Гаптують кров’ю, скрізь, невинну,
Накинуть хочуть ланцюги –
Так гноблять не́люди гостинну.
Ще й сіють міни на полях,
Де у ріллю лягало збіжжя.
Де був роздольний рідний шлях –
Постало всюди бездоріжжя.
Ридає ненька у вогні,
Бо в пеклі рідна опинилась,
Попала в руки сатані,
Але катам цим не вклонилась.
Сади квітучі щовесни
Колись ми бачили усюди,
Тепер про них у нас лиш сни,
Слізьми́ вмиваються в нас люди.
Хрущі в садочках не гудуть,
Їх через постріли не чути,
Не можна цьо́го і збагну́ть
Чому так з нами мало бути.
Але Госпо́дь відро́дить все,
Війну проже́не з сатаною,
Нам ПЕРЕМОГУ принесе́,
За неї всі життя – ціною.
05.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022
Дорогі друзі, творчим дуетом у складі #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів та #Стефанії_Терпеливець на одному диханні народилась нова композиця "#ПТАШИНІ_СПІВИ_У_МІНОРІ", присвячена темі війни. Щоб нас і наші домівки минали ворожі ракети та інша ворожа зброя! Щоб ворог пропав з нашої землі, як роса на сонці! ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
ПТАШИНІ СПІВИ У МІНОРІ
ПТАШИНІ СПІВИ І ВІЙНА
Птахи́ співають, та уже не так,
Хоча весна квітує ніжним цвітом,
Велика кількість ордівських атак,
Все всіяно снарядами, як житом.
Постійно ллється пісня голосна́,
Але вона, немов якесь благання,
Та й радість не прино́сить ця весна:
Через війну для багатьо́х – остання.
Але птахи́ продовжують співать,
Про біль і горе співом тим голо́сять,
З людьми вони взяли́ся сумувать,
Й війну закі́нчить Господа так просять.
Цього́річ заспівали в унісон,
Але, на жаль, не радісні ті співи,
Страшна війна ввірва́лась. Це – не сон…
Ворожії рясніють в нас посі́ви.
Птахи́ раділи защораз весні,
Бо ця пора всьому́ життя давала,
Але в цієї – всі жалобні дні,
Й про це пташина кожна заспівала.
Птахи́ співають, та у співах біль,
А цвіт весня́ний і птахі́в не ті́шить,
Бо ворог убиває звідусіль,
Руйнує все і землю нашу мі́сить.
23.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
***
Пташина пісня лине голосна,
І сум звучить у співі тому,
Квітує цвітом вже кругом весна,
Та є місця де не радіють цьому.
Там залишилися руїни і рови,
Бо все кругом понищили ординці.
Забрали у людей всю радість від весни,
Всі душі понівечили ті нелюди-чужинці.
Але пташки продовжують співать.
Про горе й біль людський вони голосять
І ніби намагаються сказать,
Що теж у Бога допомоги просять.
Вони співають й ніби просять нас
Триматися й надії не втрачати.
Господь поможе і настане час,
Що будем Перемогу зустрічати.
03.05.2022 р.
© Стефанія Терпеливець, 2022
ПТАШИНА ПІСНЯ
Пташина пісня лине навкруги́,
Так жалібно, так щемно скрізь лунає,
Бо нищать нашу неньку вороги.
Про біль і горе пташечка співає.
Поглянула пташина з висоти́,
Сльозу зрони́ла, стала невесела,
І заспівала: «Господи, прости…
Врятуй вкраїнські всі міста́ і се́ла».
Із вирію верталася до нас,
Весну несла́ на крилах із любов’ю,
Тепер співає пташка защораз,
Як ненька вже вмивається лиш кров’ю.
Птахи́ злетілись всі в пташиний хор
І заспівали, як вбивають неньку,
Та й чується у голосі мінор,
Бо цілиться потвора у серде́нько.
Співають про руїни всі птахи,
Про згарища страшні вони голо́сять.
Так нищать нашу неньку вороги.
Про порятунок пташечки всі просять.
В піснях свої́х із нами рвуться в бій,
Гаптують ними нашу ПЕРЕМОГУ,
А це – єдина з заповітних мрій.
Піснями вистеляють їй доро́гу.
03.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022
На мелодію пісні «ОЙ, У ВИШНЕВОМУ САДУ»)
Душі моєї передзвін,
Який же загадковий він,
Я з ним живу усе життя,
Його лелію, мов дитя.
Душі моєї передзвін,
Увись злітає часто він,
Але назад він поверта,
І знову ввись кудись зліта́.
Душі моєї передзвін –
Буває таємничим він,
І таємниць не видає́,
Жагу життя все видає.
Душі моєї передзвін
Летить, неначе навздогін,
Його ніщо́ не здоганя,
Кудись летить він навмання.
Душі моєї передзвін,
Не покидає мене він,
Тому я слухаю його,
Відлуння дзвоника свого.
Душі моєї передзвін
Ніко́ли не підводить він,
Йому я дякую за це,
І з ним єднається слівце́.
05.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_душа_передзвін
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022
Дай нам, Боже, ПЕРЕМОГУ,
Забери усю тривогу,
Хочем в мирі дальше жити,
Україну відроди́ти.
Прожени орду прокля́ту,
Що ввірвалась в нашу хату,
Що катує, убиває,
Все навко́ло спопеляє.
Сили дай це перебути,
Та не зможем це забути.
Стільки горя нам завда́ли:
Ґвалтували, убивали.
Ці «воя́ки» – мародери,
Що у пошуках Бандери,
Що не вкрали – все це нищать,
Бо гниле в потворів днище.
Для них люди як розвага –
В цьо́му їхня перевага.
Поможи нам їх прогнати,
Ще й сліди позамітати.
Поможи нам, Боже милий,
Щоб ми в МИРІ знову жи́ли,
Щоб це пекло закінчи́лось,
Й наша кров вже більш не ли́лась.
04.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2022
Яка доба, а звісточки немає,
Нема дзвінка… до цьо́го ж за́вжди був,
А мама на ту звісточку чекає –
Це з перших днів війни́ синок збагнув.
Нема дзвінка, думки́ взяли́ся роєм.
Що трапилось? Чому́ набрать не зміг?
Чи може знову бій іде за боєм?
А може?... Ні!!! Синочок не поліг!
Ідуть думки́, неначе поторо́чі,
Та їх жене́ матуся навсібіч.
Такі страшні в чеканні дні і ночі…
Нема дзвінка… нема. У чо́му ж річ?
В руках стареньку вервичку тримає,
Благає Бога, сина щоб вберіг,
Молитву без упину промовляє,
І ко́си вже біліють, наче сніг.
Тріпоче серце, наче пта́ха в гру́дях,
Думки́, моли́тви, син… і ця війна.
Ракети, танки… міни рвуться всюди,
Вже пекло скрізь. Воює сатана.
Стоїть робота, зовсім не бере́ться,
Що ві́зьме в ру́ки – падає із них,
Бо ірод ще ніяк не схаменеться.
Й чо́му ж бо телефон давно затих?
Присіла ненька, телефон тримає,
Його із рук вона не випуска,
Бо звістку від синочка все чекає,
Найгіршого в думках не допуска.
Уже опівніч, а в думках молитва,
І знову сльози, і думки́, і син…
Невже і зараз в них запекла битва?
І сльози знов, гіркіші, ніж полин.
Ридає, плаче… плаче і голо́сить,
І вервицю в руках вона трима,
Моли́тви мо́лить, Господа все про́сить,
А звісточки від сина все нема.
Над ранок вже й на сон чому́сь склонило,
Так, си́дячи, й здрімалася вона,
Та закололо серце і занило…
Що ж ро́бить ця проклятая війна?
Вже й сон минув, думки пливуть, як хмари,
І вервичка в руках, і телефон…
За що нам куштувать цієї кари?
А може син потрапив у полон?
Вже взя́ла свічку Стрітенську у ру́ки
І приступила знов до молито́в.
Душа болить, нестерпні тії му́ки…
Страшні думки́, у жилах стине кров.
Яка доба, а звісточки немає…
«Всевишній, їх щитом усіх накрий…», –
І день і ніч все Господа благає,
Аж тут СМС : «МАТУСЮ, Я ЖИВИЙ!».
І знов молитва. Дякує в ній Богу,
Що син живий, що звісточка прийшла.
Вимолює ЖИТТЯ всім й ПЕРЕМОГУ.
Та й знову сили в со́бі віднайшла.
Аж сльо́зи градом, а тоді – й рікою,
Очам не вірить і читає знов…
Нічо́го тут не вдіяти з собою –
Така вона, матусина любов.
03.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
https://youtu.be/2h0H19I8BTM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2022
(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ПТАШИНІ СПІВИ І ВІЙНА» )
Пташина пісня лине навкруги́,
Так жалібно, так щемно скрізь лунає,
Бо нищать нашу неньку вороги.
Про біль і горе пташечка співає.
Поглянула пташина з висоти́,
Сльозу зрони́ла, стала невесела,
І заспівала: «Господи, прости…
Врятуй вкраїнські всі міста́ і се́ла».
Із вирію верталася до нас,
Весну несла́ на крилах із любов’ю,
Тепер співає пташка защораз,
Як ненька вже вмивається лиш кров’ю.
Птахи́ злетілись всі в пташиний хор
І заспівали, як вбивають неньку,
Та й чується у голосі мінор,
Бо цілиться потвора у серде́нько.
Співають про руїни всі птахи,
Про згарища страшні вони голо́сять.
Так нищать нашу неньку вороги.
Про порятунок пташечки всі просять.
В піснях свої́х із нами рвуться в бій,
Гаптують ними нашу ПЕРЕМОГУ,
А це – єдина з заповітних мрій.
Піснями вистеляють їй доро́гу.
03.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
Птахи́ співають, та уже не так,
Хоча весна квітує ніжним цвітом,
Велика кількість ордівських атак,
Все всіяно снарядами, як житом.
Постійно ллється пісня голосна́,
Але вона, немов якесь благання,
Та й радість не прино́сить ця весна:
Через війну для багатьо́х – остання.
Але птахи́ продовжують співать,
Про біль і горе співом тим голо́сять,
З людьми вони взяли́ся сумувать,
Й війну закі́нчить Господа так просять.
Цього́річ заспівали в унісон,
Але, на жаль, не радісні ті співи,
Страшна війна ввірва́лась. Це – не сон…
Ворожії рясніють в нас посі́ви.
Птахи́ раділи защораз весні,
Бо ця пора всьому́ життя давала,
Але в цієї – всі жалобні дні,
Й про це пташина кожна заспівала.
Птахи́ співають, та у співах біль,
А цвіт весня́ний і птахі́в не ті́шить,
Бо ворог убиває звідусіль,
Руйнує все і землю нашу мі́сить.
23.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
Низький уклін тобі, солдате,
За те, що ти нас бережеш,
Подяка щира, лю́бий брате,
За нас у бій із орком ідеш.
Нас мужньо всюди захищаєш,
Сміливо йдеш в запеклий бій,
І ні на крок не відступаєш,
Хоч орки вбили безліч мрій.
Тебе цілують кулі, гради,
Летять до тебе звідусіль,
А поряд рвуться ще й снаряди,
За нашу неньку в тебе біль.
Не думаєш тоді про себе,
Коли ідеш нас захищать,
А ми всі молимось за тебе,
Орді не будемо прощать.
Герой для нас ти, хоч і юний,
Вкраїну любиш над усе,
Бо патріота в тебе струни,
Ту нечесть через це трясе.
У бій із вами йдуть й дівчата,
Це сестри й донечки для нас,
І з ними Бог і Янголята,
Луна молитва повсякчас.
Низький уклін, солдате, любий,
Для нас усіх ти – брат і син,
За тебе моляться всі люди,
В молитві кожна із родин.
Вас всіх Господь оберігає,
У всіх вас Ангел на плечі́,
Ворожу силу відвертає,
Вставляє їм свої́ мечі.
21.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022
Ой, біла голубка так прагнула волі,
Бо в пекло іти не хотіла вона,
Молилася Богу: «Рятуй від недолі,
В яку занури́ла прокля́та війна».
У білу голубку убивці стріляли,
І ра́нили важко щоразу вони,
Цю юную пта́ху кати ґвалтували,
Бо мають вказівку таку сатани.
Ця біла голубка орді не здавалась,
Леті́ть намагалась подалі від них,
На Милість Господню вона сподівалась,
Чекає щоб постріл ворожий вже стих.
Ця біла голубка кружляє у небі,
Пір’їни летять із розправлених крил,
І вбивць-коршакі́в* відганяє від себе,
Спадає щодня бідолашна із сил.
Цю білу голубку живце́м спопеляють,
І плач роздається далеко в світи́,
В споко́ї убивці її не лишають,
Та чує від Бога: «Красуне, лети!»
Ця біла голубка вся кров’ю стікає,
Бо ці́лить у неї безжально орда,
Всевишнього мо́лить, рятунку чекає,
Та з ко́ршуном** поряд вона не сіда́.
В голубки-красуні шматоване тіло,
Та серце її уціліло в бою́,
Це горе на білу красунечку сіло,
Але береже вона гідність свою́.
Ця біла голубка не здасться ніко́ли,
Бо віра незламна їй сил додає,
Не знищать ніза́що красуню потво́ри,
Живильна вода їй ключами заб’є́.
Всміхне́ться голубка, затягнуться ра́ни,
У танці із МИРОМ вона закружля,
Для неї усюди заграють орга́ни,
Торкне́ ПЕРЕМОГОЮ й струн скрипаля.
03.05.2022 р.
КОРШАК* – один з видів соколоподібніх птахів.
КОРШУН** – те саме, що і КОРШАК.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
https://youtu.be/ghwg2IHfs9s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022
Молі́мось всі, бо є в молитві сила,
Молі́мось щиро, Бог почує нас,
Нас віра поєднала і скріпила,
І навіть врятувала нас не раз.
Молі́мось всі, щоб в нас війни не бу́ло,
Щоб ми у мирі жи́ли, як колись,
Нас Милосердя Боже не забу́ло,
Небесна Сила каже нам: «Молись».
Молі́мось всі, зносім благання Богу,
Всі молитви́ сплітаймо у вінець,
І нам Госпо́дь наблизить ПЕРЕМОГУ,
Й війні у нас прийде́ тоді кінець.
Молі́мось всі, молі́мось дуже щиро,
Молім й за тих, хто Бога омина́,
Молім за всіх. Нам ПЕРЕМОГИ й МИРУ!
Щоб відступив наза́вжди сатана.
Молі́мось всі, молі́мось за́вжди, люди,
Молитвою ми війську поможім,
Бо та орда розлізлась вже усюди,
«Врятуй нас, Боже!», – кожен з нас скажім.
Мол́імось всі, на цьо́му фронті будьмо,
Бо нищить й наша зброя ворогів,
І дякувати Богу не забудьмо
За те, що нас веде́ за руку й вів.
02.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2022
Минуло довгих вісім літ,
Як полягла НЕБЕСНА СОТНЯ,
Покрив майдан вкраїнський цвіт.
Була́ та мить неповоро́тна.
Чи щось змінилося у нас?
Чи ми в житті відчули зміни?
Страшна доба, важкий в нас час,
Літають кулі, рвуться міни.
Були́ пекельними ті дні
У чотирна́дцятому році,
Майдан в диму́ і у вогні́,
Лила́ся кров на кожнім кроці.
У вічність СОТНЯ відійшла,
НЕБЕСНОЮ її назвали,
Вона під кулі з дому йшла,
Життя герої там відда́ли.
Ті дні у пам’яті живуть,
Це неможливо нам забути,
І рани ті не заживуть.
Чому́ біда та мала бути?
Хотіли краще жити ми
І йшли майбутнє відстоя́ти,
На захист стали там грудьми́,
І довело́сь життя віддати.
Тоді поліг наш перший цвіт,
Ряснів майдан в ті дні тілами,
Минуло довгих вісім літ -
НЕБЕСНА СОТНЯ в серці з нами.
20.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_майдан_патріотизм_гідність_небеснасотня
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2022
В боях кує́мо ПЕРЕМОГУ,
В запеклій з ворогом війні́,
Ми прокладаєм їй доро́гу.
В важкій наш край тепер борні́.
Ми ні на крок не відступаєм,
Буває дуже важко нам,
І щиро Господа благаєм,
Бо ворог спалює вже й храм.
Бої ́в нас точаться усюди,
«Дарунки» теж до нас летять,
Щодня невинні гинуть люди,
Бо ворог взявся їх вбивать.
Не ми війну цю розв’язали,
Та ми боронимо свій край,
Усі на захист неньки стали.
Нам сили, Господи, додай!
Орда катує і вбиває,
Ґвалтує й нищить всіх підряд,
Усе довкола спопеляє,
Щодня рясніє тілопад.
В боях кує́мо ПЕРЕМОГУ,
Здолаєм ворога в бою́,
Моли́тви щиро молим Богу
За МИР у рідному краю́.
01.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2022
Ви першими взяли́ удар на себе,
Ви першими зустріли ворогів,
Та й дехто з вас в ту мить пішов на Небо,
Бо знищити вас ворог там зумів.
Кордони неньки вірно захищали,
Але зненацька ворог появивсь,
Та цьо́го ви, звичайно, не чекали,
Й там прикордонник із життям простивсь.
Вели́ до нас всю техніку убивці,
Кордон Вкраїни не́люд перетнув,
І ненька застогна́ла від паршивців,
Бо на святиню мо́рдор посягнув.
Одразу закривавилась Вкраїна,
А біль і плач роздався за кордон,
Не впали ви, ні ненька на коліна,
Усюди став на захист легіон.
Ви першими зустріли на кордоні
Навалу вбивць, раschиsтськую орду,
Були́ вони за ненькою в пого́ні,
Й з собою не́сла по́гань ця біду.
Своє́ життя за неньку там відда́ли,
Ввірвався ворог до вкраїнських стін,
Війну оті потво́ри розв’язали.
Низький всім прикордонникам уклін.
30.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм_прикордонники
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2022
Задумав ворог йти до нас в мандрівку,
Пройтись парадом по святій землі́,
Узяв у ру́ки зброю й вибухівку,
Здійняв у небо іншу на крилі.
Російськомовні МАРІУПОЛЬ й ХАРКІВ
Взяли́сь стирати із лиця землі́,
Ще й МИКОЛАЇВ їм припав до ва́рґів*,
Його цілують кляті моskалі.
І до вподоби тій орді́ ОДЕСА,
В якої сво́ї зви́чаї й життя,
Їм захотілось са́ме то́го пле́са –
Ординець там побачив майбуття́.
Перлину сте́пу взяв він у облогу,
Бо там побачив сухопутний шлях,
Це за ХЕРСОН посіяло тривогу.
Та й там орду стираєм в пух і прах.
Раschиsт ступає ще й до ЗАПОРІЖЖЯ,
І топче не́люд золоті́ поля́.
Везе́ орда укра́дене там збіжжя,
Яке вроди́ла ця свята́ земля.
Не полишає ця потво́ра й СУ́МИ,
Цілує не́люд з зброї СУ́МСЬКИЙ край,
І звістку відправляє до дурду́ми,
Бо ті наказ відда́ли: «Спопеляй!».
Входи́ла погань з півночі в ЧЕРНІГІВ,
Все нищила на сво́єму шляху́,
Туди багато бу́ло їх набі́гів.
І далі грузне та орда́ в гріху́.
Не міг лиши́ти ворог і ЧЕРКАСИ,
Бо в нього план – всіх зни́щити-уби́ть.
Летіли скрізь ворожії фуга́си**.
Ординська мрія – все живе згуби́ть.
І за ДНІПРО мерзота ця взяла́ся,
Ракети-подарунки шлють туди,
Вже думали, що мрія їх збула́ся,
І малювали далі всі ходи́.
Не оминули не́люди й ПОЛТАВУ,
Напевно хочуть лікувальних вод.
Й звітують, що зробили сво́ю справу,
І що вдало́сь зроби́ть без перешкод.
КІРОВОГРАДСЬКУ область не минули –
Стратегія у ворога така.
Жорстокістю все людство сколихнули,
Ще й бомбардують навіть з літака.
І ВІННИЦЯ біди тако́ж зазнала,
Відчула поцілунки і вона.
Від них і ця красуня застогна́ла,
Та час прийде́ і ворог наш скона́.
Ну, а ЖИТОМИР він гати́в щоразу,
Там цілував ракетами усе,
Не змінював упи́р свого́ наказу.
Він думав, що усе тут рознесе́.
Їм полюбилось славне місто РІВНЕ,
Побачили АЕС неподалік.
Це місто за́вжди людне і чарі́вне.
Летіли подарунки і в цей бік.
Гатили і по ЛУЦЬКУ ті ординці,
Там бачили вони для се́бе ціль,
Такі вони раschиsтські ті злочинці,
Які несу́ть страждання, горе й біль.
Та ще й ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ став більмом на оці,
Дали́ ординці їм вітання знак,
Аеродром стояв у тім потоці,
У здобич так поцілився корша́к***.
Не міг минути ворог і ТЕРНОПІЛЬ,
Тому́ й туди ракети запускав,
Він думав, що із нього зро́бить по́піл,
То й так прицільно курс туди він брав.
Від бульбаші́в цілують місто ЛЕВА,
Воно ж для них – бандерівське більмо́,
Нацистське ще й коріння всьо́го древа.
Таке чудовисько потворне це шельмо́.****
Вітання слали ще й до СТАНІСЛАВА,
І в Чорний ліс в ДЕЛЯТИН загляда.
Про них росте недо́бра всюди слава.
Спільноті світовій все обрида́.
Лякати брався мо́рдор й БУКОВИНУ,
І ЗАКАРПАТТЯ трішечки лякав,
Й не визнає свою́ раschиsт провину –
Бандеру і нацистів він шукав.
Та ціллю залишається столиця,
До неї ворог рвався звідусіль.
Для нього – непідступна ця фортеця,
Тому́ скида́ ракети, як в коші́ль.*****
30.04.2022 р.
ВА́РҐИ* – ГУ́БИ. Діалектна галицько-подільська назва.
ФУГАСИ** – розривний снаряд.
КОРШАК*** – один з видів соколоподібніх птахів.
ШЕ́ЛЬМА**** – хитра й підступна в своїх учинках людина.
КОШІ́ЛЬ***** – те саме, що й КОШИК.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2022
Чому́ полин їмо ми замість меду
На Богом даній рідній нам землі?
В обі́йми орків ру́ки не розве́ду.
Ви про́кляті наві́ки, москалі!
Невже святого зо́всім в вас немає?
А може то ніко́ли й не було́?
Чому́ вбивати совість дозволяє?
Чому́ у вас панує тільки зло?
Ввірвались ви у нашу рідну хату
На українській цій святій землі́,
Та кожен з вас отримає розплату –
Варитись вам у пеклі у смолі.
Ми – ґа́зди тут, і це вам треба знати,
В свої́й госпо́ді тут керуєм ми.
Ви нас прийшли, тварюки, убивати,
Але самі́ поляжете кістьми́.
Із хлібом-сіллю ми вас не зустріли
І рушниками не встелили путь.
Чому́ ж в полоні, орки, ви прозріли?
Не можу цього зо́всім я збагну́ть.
А через вас полин в нас замість меду,
Гірка й болюча в кожного сльоза.
За нами ПЕРЕМОГА попере́ду,
Бо з нами Бог і з нами Небеса!
20.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2022
( Мічману Юрію Капралову з нагоди 80-річчя )
Багато ве́сен бу́ло у житті,
І кожна з них по-сво́єму буяла,
А миті бу́ли навіть золоті́,
Та й кожна з них сво́є щось виміря́ла.
Багато ве́сен бу́ло у житті,
Пливли́ вони, неначе каравели,
Й шторми́ були́, і шти́лі на путі,
Та й успіхів вінки вони все пле́ли.
Багато ве́сен бу́ло у житті,
Та всі вони різнились між собою,
Але ж не залишались в самоті,
Та й навіть вирізнялися сівбою.
Багато ве́сен бу́ло у житті,
В букет вони збирались без упину,
І жодна з них не бу́ла в пустоті,
Про кожну з них розказувалось сину.
Багато ве́сен бу́ло у житті,
Та цьо́го разу ювілейна знову,
Вісімдесята вже на висоті,
Яка сторінку відкриває но́ву.
Багато ве́сен бу́ло у житті,
І кожна з них несла́ свої́ уроки,
Та й жодна не лиши́лась в забутті,
Вісімдеся́та ро́бить сво́ї кроки.
27.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_привітання_ювілей
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
СТРАЖДАЄШ, ПАЛАЄШ, ВИСТОЇШ
Страждаєш, люба Україно,
Із серця капає лиш кров,
Із тебе робляться руїни,
Від того дня, як кат прийшов.
Страшні у тебе, нене, рани,
Й щоразу більшими стають,
Із тебе гирло полум'яне,
Тобі ударів завдають.
Ракети падають щомиті,
І бомбардують літаки,
Міста́ і се́ла кров'ю вмиті,
Із кро́ві рі́ки, не стежки́.
Домівки полум'ям палають,
Розбиті інші нанівець,
Людей щомиті скрізь вбивають,
Коли ж війні прийде́ кінець?
Дітей орда страшна вбиває,
Вбива невинних немовлят,
Що є святе – вона не знає,
Впритул взяли́ся розстрілять.
Та ти стої́ш, Вкраїно рідна,
Нестерпно боляче тобі,
Себе боро́ниш мужньо й гідно,
Хоч вже й палаєш у вогні́.
Ти вистоїш, я точно знаю,
Бо ти, рідненька не одна,
За тебе сво́є серце краю,
Тебе шматує сатана.
04.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
Дорогі друзі, Вашій увазі, композиція "#ПРИВИД", яка народилась у цей важкий воєнний час творчим дуетом "#КОРОЛЕВА_І_МАЕСТРО" у складі #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів та #Сергія_Ярунського.
Мирного неба над нами і бажаної ПЕРЕМОГИ!
З теплом і любов'ю Ваша Королева Гір Клавдія Дмитрів
ПРИВИД
ПРИВИД-АС
Велике Українське Небо
Обійме всіх, хто любить нас.
Біди і чорних хмар - не треба...
Їх розжене наш Льотчик-ас.
Ми, українці - неймовірні.
Весь світ співає Славень наш!
Великі духом, думкою - вільні -
Козацтво! Вищий пілотаж!
Нас - не здолати, не зігнути.
Непереможні вояки!
І Неньці нашій в Світлі бути
Віднині - завжди! На віки!
02.03.2022 р.
© Сергій Ярунський, 2022
ПРИВИД У НЕБІ
Злітає ПРИВИД в небо дуже гідно,
І кожен злет – продовження життя,
Усі бої́ закінчує він плідно –
Він спалює ординця, як сміття.
Пала ординець в небі, наче факел,
Його здале́ка бачим в небесах,
Кружля над нами ПРИВИД-АНГЕЛ птахом,
Йому Госпо́дь показує той шлях.
Важкі бої́ із ворогом у небі,
Птахи́ ворожі, наче саранча,
Молитва у бою́ все є в потребі,
Й Госпо́дь свого́ нам подає меча.
Один за одним ворога збиває,
Так неньку від ординців береже,
А кожен бій не мить якусь триває,
Бо погань зазіхає на чуже.
Птахи́ ординські зграями літають,
Над нами в небі просто аж киша́ть,
В чуже обійстя з неба заглядають,
І в на́мірах нас нищити, вбивать.
Влітає ПРИВИД у ворожу зграю,
Вступає з орком у запеклий бій,
Ще й інший вже летить з-за небокраю,
Але згорить і ця з ординських мрій.
У ПРИВИДА на бій благословіння,
Йому Госпо́дь у небі помага,
По лезу кожне ПРИВИДА ходіння,
Та нищить він ординського врага.
Десятки на рахунку вже ординців,
І ПРИВИД-АС це робить залюбки,
То ж цим оберігає українців,
До ПЕРЕМОГИ всі веду́ть стежки́!
03.03. 2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_привид_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2022
В вогні палає красень-Маріуполь,
Його цілує з зброї окупант,
Живильної водиці дати б ку́холь.
Погоду робить там колаборант.
Театр чудовий знищили ординці,
Ховалися жінки́ там із дітьми́,
Вони ж усі – невинні українці,
Всі – жертви сатанинської пітьми́.
Там полк «Азов» удари всі приймає,
Він береже, як може, «Азовсталь»,
Ворожії атаки відбиває,
Та ворог все там знищує, на жаль.
У схо́ванці там при́хисток шукають
Десятки сотень ді́ток й матері́в,
Раschиsти бомби все на них скидають,
Виконують вказівки упирі́в.
З’єдналися з «Азовом» і морпі́хи,
Знеси́лені, та з вірою в життя,
Дода́лось їм надії та й утіхи,
Небаченої сили й відчуття.
В вогні́ палає Маріуполь-красень,
Там гинуть люди від потво́р-орди́,
Не буде їм ні про́щень, ні пробачень,
Вони лиши́ли скрізь свої́ сліди.
25.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_Маріуполь_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2022
Чорнобиль…біль…трагедія всесвітня…
Несе страждання вже на протязі рокі́в.
Дорослий постраждав й дитина малолітня,
Й це пам’ятатимуть впродовж усіх віків.
Це біль, і плач, і смуток, і тривога,
Безсильність людства, відчай і журба.
Тернистою там стала вже доро́га,
Іржею затягнулась в криницях там вода.
Це те, про що ніколи не забудем,
Про що розповімо і правнукам свої́м.
Цей чорний день ми пам’ятати бу́дем,
Бо дзвін Чорнобиля доно́ситься в наш дім.
Чи близько ми від нього,чи далеко,
Чи ми були́ тоді, чи когось не було́.
Про це нам сповістив навіть лелека
В усі міста́ й кожнісіньке село.
Вогонь пала і диму чорний стовп,
Вогонь пекельний й запах у повітрі.
Були́ написані таблички всюди «СТОП!»
Й писали теж про це газети всі всесвітні.
Цей чорний день – історія жива...
Та пам’ять не забудьмо вшанувати,
Бо очевидців цьо́го дня в живих уже нема,
Котрі на смерть пішли, щоб нас всіх врятувати.
22.04.2011 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 202
#Вірші_поезія_Україна_біль_Чорнобиль_трагедія
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
https://youtu.be/2eopMdCiO4o?list=PLw2DLRFzokgNOe24Fcril-bc-PeIUX6TY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022
Той біль і Чорнобильські дзвони,
Відлуння до нині іде.
Поняття відчуження зони
Думками страшними веде.
Відлуння ми чуєм роками –
Воно сколихнуло весь світ.
Зростає там все будяками,
Довкола колючий є дріт.
Не бігають діти, як всюди,
Хоч людно колись там було́.
Домівки покинули люди…
А скільки у землю лягло…
Зали́шив той день нам відбиток,
Він в спадок усім перейшов.
По нім все збирається в зви́ток,
В усьо́му себе він знайшов.
Став чорним квітневий той ранок,
Стовп диму й горючий уран…
Ще й безліч імен наостанок,
І часом него́єних ран.
Весна тридцять п’ята настала,
Та з пам’яті день не пішов.
Трагедія людство спіткала,
Цей біль у серця увійшов.
Відлуння й страшне відголо́сся,
Гудіння реактора й дим,
Жахіття, що там відбуло́ся,
Даровано ранком страшним.
Та в пам’яті ті, хто боровся,
Життя хто своє залиши́в,
Під небом востаннє пройшовся,
Бо нас рятувати спішив.
26.04.2021 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_біль_Чорнобиль_трагедія
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022
Цей славний край усі ми добре знаєм,
Він – особливий серед всіх степів,
Його і зараз ми не забуваєм,
Хоч окупант забрати захотів.
Взяли́ в кільце Херсонщину ординці,
Бо марили цей клаптик обійнять,
Та й думали: «Херсонці – не вкраїнці,
І можна їх від неньки відірвать».
Але ж Херсон - це та́кож Україна,
Херсонщина – вкраїнськая земля,
З споконвікі́в там – мова солов’їна,
Яку з пелю́шок чує немовля.
І їх ніхто́ не ли́шить наодинці,
Вкраїна вся в молитві за Херсон,
Зламають сво́ї зуби там ординці,
Й загарбання – це був в раschиsтів сон.
Хоч зараз в окупації там люди,
Але про них ніхто не забува,
Херсон вкраїнським був, і є, і буде!
Госпо́дь покаже ворогу дива́.
То ж мають окупанти добре знати,
Що їм Херсон народ наш не віддасть,
І стяг вкраїнський зможуть знов підняти,
І сла́вень наш там бу́де знов звуча́ть.
25.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_окупант_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Нехай вода гріхи наші омиє,
Омиє душі кожного із нас,
І дощик з неба рясно хай облиє,
Бо день такий буває в році раз.
Цей перший понеділок після Пасхи
З дитинства пам’ятаємо усі,
Нас дощик поливає з Бога ласки,
І вся земля стає в Божій росі.
В народі називають поливальним,
Водою обливають геть усіх,
Та називають навіть і Пасхальним,
І лине по усіх усюдах сміх.
За це сьогодні в нас нема образи,
І хлопці обливають всіх дівчат,
Виблискують краплини, наче стрази,
Пісні та сміх сьогодні скрізь звучать.
На те він є таким лиш раз у році,
Всі інші понеділки – не такі,
Його з дитинства пам’ятаєм досі.
Околиці стають всі гомінкі.
20.04.2020 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2020
#Вірші_релігійнапоезія_Великдень
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Господнє Воскресіння буде завтра,
Ну а сьогодні ще у нас страсти,
Ісус воскресне, це – святая правда!
Ісусику, нас грішників прости!
Прости за ту страшну юдейську зраду,
Прости усіх за всі наші гріхи,
До тебе я приходжу брать пораду
Не день, не два, а й всі свої роки.
Вже залунають дзвони Великодні,
Далеко буде чуть найбільший дзвін,
Сумуємо усі-усі сьогодні,
Цей смуток завітав до наших стін.
«Христос воскрес!» – усюди пролунає,
«Воістину воскрес!» – відвовімо.
Це воскресіння кожен з нас пізнає…
Але чомусь ми дальше грішимо.
Ісус, Великдень, Пасха, Воскресіння,
Велика радість в кожен дім ввійде,
Дай Бог, щоб надійшло усім прозріння,
І буде час – Ісус з Небес зійде.
18.04.2020 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2020
#Вірші_релігійнапоезія_Великдень
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
Христос воскрес – воскресне й Україна,
І світло переможе всю пітьму!
Пред образом усі ми на колінах.
Я руки у молитві знов здійму.
«Христос воскрес!», – лунає по всім світу,
Велика радість до усіх прийшла,
Господнє засвітило всюди світло,
Нам Пасха світла втіху принесла.
«Христос воскрес!», – про це голосять дзвони,
Піднявся з гробу наш Ісус Христос,
Не помогла і стража-охорона.
Сьогодні чудо із чудес збулось!
Христос воскрес! Усім це сповіщаймо,
Це торжество чекаєм кожен рік,
Спасителя всі щиро прославляймо.
Христос воскрес, наш Богочоловік!
Христос воскрес! Усі радіймо нині,
Господь ступив на кожного поріг,
А Літургія правилась в святині.
Христос воскрес і зло він переміг!
19.04.2020 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2020
#Вірші_релігійнапоезія_Великдень
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
Злітає ПРИВИД в небо дуже гідно,
І кожен злет – продовження життя,
Усі бої́ закінчує він плідно –
Він спалює ординця, як сміття.
Пала ординець в небі, наче факел,
Його здале́ка бачим в небесах,
Кружля над нами ПРИВИД-АНГЕЛ птахом,
Йому Госпо́дь показує той шлях.
Важкі бої́ із ворогом у небі,
Птахи́ ворожі, наче саранча,
Молитва у бою́ все є в потребі,
Й Госпо́дь свого́ нам подає меча.
Один за одним ворога збиває,
Так неньку від ординців береже,
А кожен бій не мить якусь триває,
Бо погань зазіхає на чуже.
Птахи́ ординські зграями літають,
Над нами в небі просто аж киша́ть,
В чуже обійстя з неба заглядають,
І в на́мірах нас нищити, вбивать.
Влітає ПРИВИД у ворожу зграю,
Вступає з орком у запеклий бій,
Ще й інший вже летить з-за небокраю,
Але згорить і ця з ординських мрій.
У ПРИВИДА на бій благословіння,
Йому Госпо́дь у небі помага,
По лезу кожне ПРИВИДА ходіння,
Та нищить він ординського врага.
Десятки на рахунку вже ординців,
І ПРИВИД-АС це робить залюбки,
То ж цим оберігає українців,
До ПЕРЕМОГИ всі веду́ть стежки́!
03.03. 2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2022
Із силою вітру жене́мо ординців,
Женем до кордонів руsню,
На нашій землі нам не треба чужинців.
Ми згадуєм в Бучі різню.
А кожного думка сильніша від вітру,
Й бажання – позбутись орди,
Та й кожен з нас мовить: «У прах усіх зі́тру,
І більше не ступлять сюди!»
Із силою вітру женемо потвору,
І кожному вказуєм шлях,
Хто прагнув за вбивства званням лізти вго́ру –
Від них залишається прах.
Із силою вітру женем моskовитів,
Цілуємо зброєю їх,
Це гірша мерзота від всіх паразитів,
Тому́ викорінюєм всіх.
Із силою вітру важливо їх гнати,
Без шансів вертати назад,
А ко́го зумієм – у порох стирати
За вчинений в нас тілопа́д.
Із силою вітру цю нечесть жене́мо
З Вкраїни – святої землі́,
І ра́зом усі знову МИР поверне́мо,
Відступлять від нас моskалі.
15.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2022
Де взя́лись о́рки, ті злочинці кляті?
Чому́ їх карлик всіх до нас послав?
Вони вбивають нас у нашій хаті,
Наказ такий страшний рашист віддав.
А всі вони, неначе безхребетні,
Це – вбивці здичавілої орди,
Ще й о́бстріли ведуть у нас ракетні.
Завда́ли нам незнаної біди́.
Церкви́ палають, школи і лікарні,
Будинки, що наповнені людьми,
Ввірвалися потво́ри ці моральні,
Шакалів-вбивців не чекали ми.
Ввірвалися, як піст мав розпоча́тись,
Великий Великодній строгий піст,
Не йшли вони до це́ркви сповідатись,
Руїни роблять з наших сіл і міст.
В підвалах в нас народжуються діти,
А інші помирають малюки,
Лягають в землю пуп’янки і квіти
Від вражої ординської руки́.
Тремтять будинки, ши́бки вилітають,
А з деяких руїни лиш стають,
Потво́ри московиті нас вбивають,
Щомиті скрізь ударів завдають.
Ввірвались в нашу хату ті ординці,
Накази вбивчі виконать прийшли,
Та неньку не дадуть їм українці,
Багато з них вже сво́ю смерть знайшли.
Народ Вкраїни то́го не пробачить,
Й Госпо́дь їм то́го точно не прости́ть,
Від ран смертельних Україна плаче,
Бо не хотіла цвіт свій хорони́ть.
Хоч нам нелегко – ми не відступаєм,
Не вбити їм вкраїнський сильний дух,
Щомиті перемогу наближаєм,
Й не скажемо, щоб став з землі їм пух.
Та з нами Бог й за нами перемога,
Цю погань ми проже́нем навіки́,
Вже в інший світ їм встелена доро́га,
Й не спле́туть надмогильні їм вінки́.
16.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2022
Страсна п’ятниця настала –
Ісуса на Голгофу повели́.
Мати Божа плакала-ридала,
Біля Ісуса нелюди були́.
Знімали з нього о́діж, катували,
І хрест важкий дали́ йому нести́.
Били Христа і нього глузували,
А він промовив: «Отче, їм прости…».
Ішов з хрестом і падав, піднімався,
Знесилений від болю йшов Христос.
Він біль терпів, терпів, але не здався,
Схиливши голову, промовив: «Це збуло́сь».
Списом бік Ісусові пробили,
Прибили цвяхами його на тім хресті.
Губку в оцет нелюди мочили
Й в уста впихали з оцтом ті квачі.
Муки Ісуса бачила Марія,
Не покидала сина ні на мить.
Ісус – наше спасіння і надія,
Та кожна рана до цих пір болить.
Страсна п’ятниця, Ісус терпів ті муки,
За на терпів й за на Ісус помер.
Серце Марії рвалось від розпуки.
Й що станеться – Ісус знав ще в четвер.
Страсна п’ятниця, втрачає мати сина,
Та не втрачає віри ні на мить,
Що і дорослі і мала дитина
З Ісусом в серці завжди будуть жить.
26.04.2019 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_релігійна_страснап’ятниця
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
Посилання на цю пісню.
https://youtu.be/wrcvcQv9uaY?list=PLw2DLRFzokgNgw0thq_EgdnFBCgDmKOpY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2022
Чистий четвер, багато в всіх роботи:
Помить, прибрати і ви́чистить усе.
В цей час ще більше у людей турботи.
Очищення у душі принесе́?
Чистий четвер напередодні Пасхи -
Хтось прибирає, паску хтось пече.
Та від Творця усі чекають ласки,
Аби Госпо́дь узяв нас за плече.
Чистий четвер, та чи сумління чисте?
Чи викинули не́нависть і гнів?
Тримає нас в опіці і Пречиста.
Ісус Христос нас врятувать схотів.
Чистий четвер –готуються до свята,
Хтось йде на сповідь, далі – на страсти.
Чисте́нька, наче писанка, в всіх хата,
Скажім в душі: «Нас, Господи, прости».
Чистий четвер, і вишні білять, й груші,
В порядок все приводять всі до свят.
Та головне – свої́ очи́стить душі,
Й про це потрібно за́вжди пам’ятать.
25.04.2019 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_чистийчетвер
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
Молімось всі, молімось, люди добрі,
За воїнів моли́тви ми молім,
Вони – відважні, мужні і хоробрі,
За них моли́тви всі свої складім.
Молімось всі, молімось без упину,
Із вірою молімось защораз,
Щоб нам зберіг Всевишній Україну,
Хай з нами йде й веде за руку нас.
Молімось всі, молімось, я благаю,
Всі молитви́ сплете Господь в вінець,
Ординець щоб забравсь з святого краю,
Аби війні прийшов уже кінець.
Молімось всі, посилюймо молитву,
За неї просять хлопці на війні,
Із нею виграю́ть запеклу битву,
Де рветься все й палає у вогні́.
Молімось всі, молімось особливо,
Плетім ланцюг із наших молитов,
Бо зараз, як ніко́ли, це важливо.
Сильніший він від будь-яких оков.
Молімось всі, Госпо́дь усіх почує,
Рукою вкаже ПЕРЕМОЗІ путь,
А кожен воїн захист цей відчує,
Її священну скоро приведу́ть.
20.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_окупант_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
Молі́мось всі, молі́мось, хто як може,
Госпо́дь почує кожного із нас,
Перемогти нам ворога поможе,
Молі́мось, щоб настав уже той час.
Молитва наша орків проганяє,
Захисникам більш сили додає,
Весна нам перемогу заквітчає,
В боях поразку ворог зазнає́.
В молитві нашій є цілюща сила –
Духовна зброя проти ворогів,
На ворога чекає лиш могила,
На всіх скаже́них тих раschиsтських псів.
Ця на́волоч не вірить зо́всім в Бога,
І нищать скрізь вкраїнськії церкви́,
У пекло їм прокла́дена доро́га,
А ми складе́мо щирі молитви́.
Молі́мось ми, Госпо́дь усіх нас чує,
Молитва – це духовний сильний фронт,
Нам перемогу і кує́ й гаптує,
А їх всіх кличе обрій-горизонт.
Орді прокля́тій нас не подолати,
Ми – нація, неско́рені борці.
Насмі́лились нас нищити, вбивати…
В бою́ вони – нікчемнії бійці́.
Тому́ гатя́ть ракетами усюди,
І бомби разкида́ють з висоти́,
Від цьо́го гинуть всюди наші люди,
Від вбивць, потвор, раschиsтської орди́.
Молитвою підсилюємо віру,
Міцніє дух вкраїнців вочевидь,
На ПЕРЕМОГУ ми даєм офіру,
А до орди́ в нас – лють, і злість, і бридь.
18.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022
Ти бачиш, Боже, бачиш все,
І вірю, що поможеш.
Нам віра радість принесе́,
Нам помогти ти зможеш.
Зумієш нас ти захисти́ть
Від вбивці-терориста.
Всі молим й будемо моли́ть
Тебе, Ісусе Христе.
В молитві сила – знаєм це,
Опіку відчуваєм,
Щоб ворог нас не взяв в кільце,
Всі слізно ми благаєм.
Всі наші воїни в боях,
А ми – за них молитві.
Живеш у наших Ти серцях,
І хлопці йдуть по бритві.
Найкращі воїни у нас –
Атаки відбивають,
В такий важкий пекельний час
Усіх нас захищають.
Я свято вірю – нас веде́ш
Уже до ПЕРЕМОГИ,
Весь шлях із нами Ти пройде́ш.
Ми не зійде́м з дороги!
20.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022
ВІЗЬМИ, ВСЕВИШНІЙ, ВСІХ НАС ПІД ОПІКУ
О, бережи нас, Господи, щомиті,
Бо кров'ю ми давно уже умиті,
У кро́ві ми скупались й потону́ли,
Цей присмак ми усі уже відчули.
Прости нас грішних, Господи, благаю,
Моли́тви всі до тебе я складаю,
Над нами я прошу́, змилосердися,
На неньку-Україну подивися.
Нас нищить ворог, Царю наш Небесний.
Коли вже він, неначе крига, скресне?
Коли зійде́ для нас вже сонце МИРУ?
Прошу́ про це тебе, Всевишній, щиро!
Орда рашистів землю нашу топче,
І техніка орди́ вже скрізь гуркоче,
Скрізь авіа й ракетнії удари,
Над нами ще й ворожі байрактари.
І на землі́ обстрілюють усюди,
Щомиті гинуть скрізь невинні люди.
О, Господи, вже зглянься ти над нами,
В хресті твої́ми до́чками й синами.
Візьми Всевишній всіх нас під опіку,
Бо вже смертей через орду без ліку,
Закрий нам небо від врага щитами,
Опікуйся, Всевишній, про́шу, нами.
За руку нас веди до перемоги,
Закрий орді усі до нас дороги,
Дай світло МИРУ на землі священній,
Тобою на віки́ благословенній.
14.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022
Важкою дуже бу́ла ніч:
В тривозі вся країна.
Ми не змикали зовсім віч,
Шибки́ дзвеніли й сті́ни.
Постійні вибухи були́,
І за́грава* у небі,
Був свист ракет, вони гули́,
І страх збирав, дале́бі**.
Думки́ молитвою сплели́сь,
Надія лиш на Бога,
Гати́ть ракетами взяли́сь,
Лунає скрізь тривога.
Благали Господа усі,
Щоб відвертав ракети,
В сльоза́х були́, були́ в страсі́…
Ракет постійні ле́ти.
А ворог все їх випускав,
Влучав у різні ці́лі.
І все без промаху влучав…
Усі ми на прицілі.
Земля з-під ніг у нас ішла,
Чекали всі світання.
Важкою дуже ніч була́…
Для когось – і остання…
18.04.2022 р.
ЗА́ГРАВА* – Відсвічування, відблиск (перев. на небі) яскравого світла, пожежі, вогнів і т. ін.
ДАЛЕ́БІ** – правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_окупант
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, верби́чка й ПЕРЕМОГА,
Бо Господом з любов’ю простелена дорога.
Цього́ усі чекаєм і вся спільнота світу,
Бо полягло за неньку героїв, наче цвіту.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, з ріллі́ зросте́ колосся,
Трагедію пізнати усім нам довело́ся.
З руїн тепер підня́тись Госпо́дь нам допоможе,
Над темрявою світло усюди переможе!
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, заквітчана у квіти,
Під мирним небом будуть народжуватись діти,
Під мирним небом буде звучати колискова,
Як море, розіллє́ться, вкраїнська наша мова.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, увінчана у лаври,
Ударять музиканти в гучні́ свої́ лита́ври.
Гопак скрізь затанцюють всі славні козаче́ньки,
Всю нечесть прожене́мо із України-неньки.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА із чистим небосхилом,
Повінчана любов’ю наза́вжди тільки з МИРОМ.
Доро́гу їй для цьо́го просте́лить ПЕРЕМОГА,
На неньку схо́дить світло й велика ласка Бога.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, квітуча і барвиста,
Неначе вишиванка, і совість в неї чиста.
Лани широкополі протягнуться усюди,
Щодня сходи́ти сонце під мирним небом буде!
18.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_окупант
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
В нас буде МИР, ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
Верби́чка ПЕРЕМОГУ нам наб’є́,
Звучатиме скрізь мова солов’їна,
Ми не дамо ординцеві своє́!
Ще зовсім трішки, трішки залиши́лось,
І ПЕРЕМОГА вже чекає нас,
Бо світло Боже вже на нас проли́лось,
Надхо́дить ПЕРЕМОЗІ нашій час.
Лягло в бою героїв, наче цвіту,
Й ніко́ли більш вони не зацвітуть,
«Все буде Україна!», - кажуть світу,
В бою́ лягають й більше не встають.
Ідуть у бій, щоб бу́ла Україна,
Із ворогом в запеклий бій ідуть.
Прийшла до нас та чорная година,
Та неньку окупанту не дадуть!
Розквітне ненька гілкою верби́чки,
Ще й ніжним цвітом рідна зацвіте,
Госпо́дь їй дасть живильної водички,
Й покотить знов колосся золоте!
В нас буде МИР! ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
Госпо́дь з Небес на це благословив,
Наді́йде скоро світлая година –
Шлях ПЕРЕМОЗІ Го́сподь простелив!
17.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
НЕ ЗАЛИШАЙ
В опіці, Господи, тримай,
Не залишай нас наоди́нці,
Усіх завжди́ оберігай,
Тебе благають українці.
Не залишай нас ні на мить,
Бо вся надія лиш на тебе,
Лиш ти нас можеш захисти́ть,
Поглянь на нас усіх із неба.
Нас ворог знищить захотів,
Нещадно кат усіх вбиває,
Цілком уже оскаженів,
З землею скрізь усе рівняє.
Тебе благаю, зупини
Цю вражу силу і навалу,
Від України відверни́,
Щоб стільки ми вже не страждали.
Надія, Господи, одна –
Що ти щито́м своїм закриєш,
І забере́ться сатана,
Доро́ги сві́тла нам відкриєш.
В опіці, Господи, тримай,
Тримай наш люд і всю Вкраїну,
І ні на мить не залишай,
Небесний Царю, Божий Сину.
14.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022
Там десь – верба, десь – шу́тка, десь – лоза,
По-всякому в народі називають,
Та світлий день, як чистая сльоза.
Великдень всі за тиждень вже чекають.
Нас б’є верба і шу́тка трішки б’є,
Ще й б’ють-голо́сять дзвони Великодні,
Це радості усім нам додає,
Бо Пасха вже за тиждень від сьогодні.
Є котики в святкової верби,
Торкнемся ми до них – тепло́ відчуєм,
Мине цей тиждень страстної журби,
Й Христове Воскресіння відсвяткуєм.
Освячена, окроплена лоза,
І пахощі від неї дух тамують,
А котики – шовкова органза.
Сьогодні, як ніко́ли, їх шанують.
Шутковая неділя надійшла,
Її приходу цілий рік чекала,
Освяченая шу́тка в дім зайшла
І про Великдень радо сповіщала.
12.04.2020 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
https://youtu.be/C2JfM_VYH9Q?list=PLw2DLRFzokgNgw0thq_EgdnFBCgDmKOpY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022
Що знову хоче та орда?
Невже свої́х земель їй мало?
Чому́ на нас її хода?
За що нас горе це спіткало?
За що це сунеться на нас?
Ніхто ж у нас їх не чекає!
Це – як трощи́ть іконостас…
Які думки́ цей збрід плекає?
Неначе кістка, ця земля,
Впопе́рек горла зброду стала,
На край наш плани звідтіля,
Аж ди́ба ця мерзота встала.
Молитва кожна має міць,
І їх в вінець Госпо́дь сплітає,
Та рветься погань силоміць,
Й про це вже явно сповіщає.
Вже шматувати хоче все,
Святую землю спопелити,
І намір цей орда несе,
Так рветься в край святий ступити.
Її не спа́лить у вогні,
Не знищить землю цю святую,
Не дасть Госпо́дь нас сатані
Й Вкраїну нашу молодую.
Щодень напруга ця зроста,
Надія, що Всевишній вчує,
Не знищить нас тая орда,
Госпо́дь Вкраїну нам врятує.
Та ворог хоче воювать,
Йому Вкраїни ще бракує,
Готовий вже він наступать.
Почвара щось собі мудрує.
Той лютий ворог має план –
Йому потрібна Україна,
Все знищить хоче цей тиран ,
Та Україна є нетлінна.
Чому біда спіткала нас?
Чом нас нена́видить мерзота?
Та вогник віри в нас не згас,
Не вмре Вкраїна наша зло́та!
18.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
Всевишній, Україну вбережи,
В молитві я звертаюся до тебе,
І ворогові шлях його вкажи,
Війни як хоче – хай провадить в себе.
У МИРІ хоче Україна жить,
І на чуже вона не зазіхає,
Не ворогу по цій землі ходи́ть!
Його ніхто у нас тут не чекає!
Хай нас забуде ворог назавжди́,
Нехай життя людські не забирає.
На допомогу, Господи, прийди,
Хай Україну враг не спопеляє.
Біду від України відведи,
Хай розірвуться всі ворожі пута,
Хай схаменеться ворог назавжди́,
Хай спопеліє вся його отрута.
Візьми в свої́ обі́йми, Боже нас,
Не дай пропасти славній Україні,
Важкий настав для України час.
Не дай їй рватись на ворожій міні.
Всевишній, Україну вбережи
І вислухай моли́тви наші щирі,
В біді страшній нам, Боже, поможи,
Ми хочем жити без війни, у МИРІ!
16.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
Хай Стрітенська свічка засві́тить нам МИРОМ,
Наза́вжди заслі́пить прокля́ту війну,
Моли́тви всі молять за це дуже щиро,
Бо миру відчули давно ми ціну.
Хай Стрітенська свічка палає усюди,
Її не зага́сять ворожі слова́,
За МИР В УКРАЇНІ скрізь моляться люди,
Спільнота підня́лась уже світова.
Хай Стрітенська свічка війну відганяє,
Хай розум осві́тить усім ворогам,
Хай вража нога у наш край не ступає,
У ру́ки Господні Вкраїну віддам.
Хай Стрітенська свічка горить ясним світлом,
Це світло усім хай надію подасть,
А намір ворожий роздує хай вітром,
І знищить Вкраїну Всевишній не дасть.
Хай Стрітенська свічка прине́се нам втіху,
Хай радість осяє Вкраїну і нас,
Щоб ворог не взяв Україну в потіху,
Молю́сь за це, люди, й моли́ть прошу вас.
Хай Стрітенська свічка моли́тви підхопить,
Й сплете́ їх в єдиний вінок молитов,
Вкраїну ніко́ли хай враг не захо́пить,
До неньки-Вкраїни живе в нас любов.
15.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2022
(Відповідь на вірш Сергія Ярунського «УКРАЇНЦІ ТРИМАЮТЬ НЕБО»)
УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИ́!
Хоче в мирі і злагоді жити!
Як позбутися всім сатани?
Які ще моли́тви молити?
Ми тримаємо небо усі,
Всі тримаємо й молим молитви,
Ми купатися хочем в росі,
А не в кро́ві, що ллють її битви.
Україна постала більмо́м,
І давно зорить ворог на неї,
Краще б взя́ли читати Псалом
Й не чіпали Вкраїни моєї!
Україну і нас вбережи,
Вбережи від біди нас, Всевишній!
Всі моли́тви почуй, поможи!
Хоч з нас кожен у чо́мусь є грішний.
Ми ніко́ли не брали чуже
І своє́ віддавати не хочем!
Вже нестримно так ворог ірже́,
Все вже духом смерди́ть наволо́чим.
Україна вся небо трима,
За Вкраїну вже світ став горою,
І молитва думки́ обійма́,
Щоб біда обійшла стороною.
Щоб забули ми слово війна,
Більш ніко́ли її ми не знали,
Схаменеться вже хай сатана,
Щоб війну і вві сні не згадали!
УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИ́!
Небо мирне славетно тримає,
Щоб не пу́стки були́ й бур’яни,
Але ворог лиш цьо́го чекає.
Захотів він святої землі́,
То й Вкраїну він знищити хоче,
Замість зерен – тіла́ у ріллі,
І від злості зубами скрегоче.
Відверни вражу силу від нас,
Збережи Україну святую!
Хай настане той, Господи, час,
Що ти скажеш : «ВКРАЇНУ ВРЯТУЮ!».
15.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2022
Не знищить лютий ворог нас,
Не знищить Україну,
Даремно тратить сили й час,
У нас він і загине.
Він на святе вже зазіхнув,
На неньку-Україну,
Ординець навіть не збагнув
По що до нас він лине.
Він мріяв взяти всіх і все,
Але не здогадався,
Який дарунок понесе́,
Єхидно посміхався.
Він «МРІЮ» нашу загубив,
Але й свою утратив,
Дітей невинних ірод вбив.
За все рашист запла́тить.
Нам дуже боляче в цю мить,
Все більше звір лютує,
Наказ віддав спали́ть, убить,
Усе підряд руйнує.
Ракети, бомби, градопад,
І та́нки, і піхота.
На кожнім кроці тілопад –
Вбиває всіх мерзота.
Але не знищить ворог нас,
Бо правда й Бог із нами,
Міцніє віра защораз
З Господніми щитами.
Бо нам Госпо́дь дає щити
І нас оберігає,
Не ся́гне ворог наш мети
Й кістки не позбирає.
Нелегко нам, та стоїмо́,
Ми неньку захищаєм,
Вкраїні честь віддаємо́,
Бо вірність їй тримаєм.
Не знищить клятий ворог нас,
Хоч дуже він лютує,
У нас в церква́х – іконостас,
Диявол в них панує.
В молитві всі ми день і ніч,
Дорослі і маленькі,
На всіх фронтах ми пліч о пліч
За Україну-неньку.
19.03.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
Вкраїна бу́ла, є і за́вжди бу́де,
Бо з нею Бог і з нею добрі люди,
Ми не дамо Вкраїну загубити,
Вкраїна-ненька бу́де за́вжди жити!
Світанок той ніко́ли не забудем,
І ра́зом перемогу ми здобудем,
Рашистів прожене́мо з України,
Знешкодимо усі ворожі міни.
Нелегко нам, та ми не здаємо́ся,
Прокл́ятих орків ми не боїмося,
Ми сво́ю землю гідно захищаєм,
Щомиті перемогу наближаєм.
Від московитів ми не утікаєм,
Цю наволоч із неньки виганяєм,
До нас мерзота в лютому ввірва́лась,
Пройтись парадом *** сподівалась.
Встеляють землю орки замість гно́ю,
Що рвались так із ЗСУ до бо́ю.
Не думали і навіть не гадали,
Що їх по смерть усіх до нас послали.
Бо гідну відсіч дали ми ординцям,
Всевишній помагає українцям.
І хоч бої́ в нас точаться усюди,
Вкраїна бу́ла, є і за́вжди бу́де!
23.03.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
Ми йдем у бій із окупантом,
Госпо́дь нам сили додає,
Нам лиш Госпо́дь стає гарантом,
Бо він нам руку подає.
Так день за днем в боях із орком
Ми за Вкраїну стоїмо,
Нас ранять кулями й осколком…
Та гідну відсіч даємо́.
Неначе привиди, примари,
До нас злізає саранча,
Літають в небі байрактари,
Госпо́дь дає для них меча.
В боях кує́мо перемогу,
Хоч гине й наш за неньку цвіт,
Ми розіб’є́м врагів облогу,
Не стане ворог й край воріт.
Наза́вжди стихнуть їхні та́нки,
Замовкнуть орки назавжди́,
В землі́ зали́шаться останки.
Ніхто́ не кликав їх сюди.
Ми йдем у бій за Україну,
За неї голови кладем,
Хтось не почує: «Доню», «Сину»…
До перемоги всі веде́м.
24.03.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2022
Не про любов на часі є писати,
Не про кохання світу голоси́ть,
Та хочу Вам єдине я сказати –
Вкраїна-ненька бу́де вічно жить!
Бо з нами Бог і вся спільнота світу,
Всі Ангели Вкраїну бережуть,
Героїв наших, мов наве́сні цві́ту,
Й щодня все більше квіти ті цвітуть.
Цей цвіт ніко́ли, вірте, не зів'яне,
Ніко́ли він на землю не впаде́,
І на коліна ненька теж не стане,
Вкраїнський нарід зброю не складе́!
Буяє цвіт солодким тим нектаром,
І аромат від нього навкруги́,
А ПЕРЕМОГА БУДЕ НЕЗАБАРОМ,
Поляжуть кляті наші вороги!
То ж зараз про любов до України,
Про нашу вірну віддану любов,
Орда собі тепер розставить міни,
Бо саме час для цього вже прийшов.
Цвіти́, Вкраїно, й цвіт твій хай буяє,
Героям слава й смерть всім ворогам!
Тебе красиве майбуття чекає,
Низький уклін міцним твої́м ногам!
28.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2022
Українці не здаються,
І ніко́ли не здадуться,
Нами світ уже горди́ться -
Мило нам на це диви́ться.
Насолода неймовірна,
Бо Вкраїна неподільна,
Та й у єдності ми - сила,
Нам Госп́одь розправив крила.
Й наш коктейль "Бандеро-смузі"
Москалеві - по заслузі.
Га́тять ним всю моskальноту
І солодку чують ноту.
В ньо́му різнії мастила,
Українці – супер-сила.
Додають до ньо́го й чари –
Влучні щоб були́ удари.
Залюбки над ним чаклують,
Насолоду в цьо́му чують,
А до чарів - ще й бажання,
Точним щоб було́ влучання.
Бог нам каже, що робити.
Ми живем і бу́дем жити!
Щоб москаль горів яскраво!
А героям нашим - слава!
28.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
НЕ ЗІГНУЛА КОЛІН
Молю́сь за тебе, УКРАЇНО,
За тебе молиться весь світ,
Не знаю кращої країни,
Тобі всього́ лиш тридцять літ.
Красива ти, неначе квітка,
Неначе сонце золоте,
А для врага – немов знахі́дка,
Й такої більше не знайде́.
Госпо́дь моли́тви наші чує
І руку сво́ю подає,
Даремно враг свій час марнує
Й поразки, звісно, зазнає́.
Та ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ
Боро́нять мужньо рідний край,
Боро́нять гідно сво́ї сті́ни.
Кріпися, ненько, не палай!
Тебе народ безмежно любить,
Для них ти – ненька дорога́,
Тебе агресор не погу́бить,
Ти не злякалася врага!
Стої́ш, рідненька, як святиня,
В молитві люди всі стоя́ть,
Для нас ти, рідная – єдина,
Тобі, матусе, процвітать!
За тебе всі стоять горою,
І руку світ тобі подав,
ВКРАЇНО, дорожу тобою,
В ці дні весь світ тебе пізнав.
Стаєш ти гордістю Європи,
І - прикладом для багатьох,
Не треба більш тобі окопи,
Бо моskовитів план вже здох!
Пишаюсь, нене, я тобою,
А нашим воїнам - уклін,
Не склала ти орді тій зброю
І не зігнула ти колін!
27.02.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
Здригнулася, заплакала Вкраїна,
Роки́ тече її невинна кров,
Поставить рідну прагнуть на коліна,
У браму неньки не́люб увійшов.
Входи́ть став так, неначе він господар,
І дозволу ні в кого не питав,
Ще й старостів з собою поприво́див,
І марш убивчий вже давно заграв.
Не встиг ступи́ть, як став в обі́йми бра́ти,
Й одразу з зброї взявся цілувать,
Непрохано став рватися до ха́ти,
Й свої умови неньці виставлять.
Цього́ красуня, звісно, не чекала,
Та зойкнула від болю в тую ж мить,
Ударів несподіваних зазнала,
Вже вісім ро́ків все її болить.
Одразу не́люб ставить став умови,
І вирішив йти з нею на рушник,
Та довгими не б́ули ті промови,
Й задумав із могил зроби́ть квітник.
Усіяв ними, наче снігопадом,
Вони рясніють й густо все ростуть,
Цілує він то кулями, то градом,
І хліб щодня із зброї нам печуть.
Той смак щодня усі ми відчуваєм,
І му́зика від пострілів звучить,
Щоб він пішов, ми Господа благаєм,
Щоб нам Госпо́дь поміг це пережить.
В молитві зводить ненька сво́ї ру́ки,
Щоб взяла нас Пречиста під Покров,
Щоб швидше вже закінчились всі муки
І спопеліла нелюба любов.
24.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
Війна давно обрала Україну,
Чому́ ж її сягнула дорогу́?
Сягнула й зруйнувала східні сті́ни.
За що ж вона дісталася врагу?
В обі́йми взя́ла й з них не випускає,
Вони болючі й горя завдають,
І дальше на невинну наступає
Й нічо́го враг не хоче зовсім чуть.
Вкраїна мила, наче наречена,
Для неї мирта всі роки́ росла,
На шлюб такий не є благословенна,
Невинною на сповідь ненька йшла.
Фату і сукню силоміць вдягнули,
Вінець – із терня, дроту й бур’яну,
До болю у обіймах тих стисну́ли,
І дали пити з чаші полину́.
Гіркий полин і тілопад рясніє,
Із серця кров стікає, як вода,
Щоразу більше сукня червоніє,
Голо́сить ненька, стогне і рида.
Фата чорніла, а тепер палає,
Невинність наречена береже,
Та ворог ні на мить не випускає,
На неї кулі сипле та й ірже́.
Фата горить й обличчя накриває,
На сукню кров із тіла виступа,
А враг думки́ недобрії плекає,
І ні на крок назад не відступа́.
В свої́ обі́йми взяв враг наречену…
Чи розпинать? Чи може під вінець?
Вогнем її зі Сходу обпале́ну…
Весіллю цьому щоб прийшов кінець!
Весільний марш вже грає вісім ро́ків,
Спекли зі зброї неньці коровай,
В собі́ вбачають з сивини пророків,
Що Україна – їхній древній край.
Весільні гості рвуться знов до танцю
Під музику снарядів, куль і мін,
Та згоди ненька не дає обра́нцю,
Пред вівтарем не зі́гне з ним колін!
21.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
Війна чому́сь обрала Україну.
А може ворог то її обрав?
Бере́ться знищить й мову солов’їну,
Для цьо́го план роками він складав.
Вона красива, наче наречена,
Немов дівча, в білесенькій фаті,
Хлібами ця земля є золоче́на,
А мова, герб, і гімн, і стяг – святі.
Але війна її в обі́йми взя́ла,
Вже вісім літ, як сталося таке,
І кулями роки́ всі цілувала,
Та неньці це – болюче і бридке́.
Війна фату на неньку одягнула,
І сукню закривавлену вдягла,
На Україну клята посягнула,
У неньки кров стікає із чола.
Весільний марш вона заграла з градів,
Ще й старості́в з собою привела́,
Тілами сипле замість зорепадів,
І силомі́ць веде́ до вівтаря.
Та славна наречена не дається,
За неї заступається весь світ.
ДО ВІВТАРЯ ІЗ МИРОМ ЛИШ ПРОЙДЕ́ТЬСЯ
Й складе на нім присягу-заповіт!
21.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
Ти йдеш, любий сину, за неньку-Вкраїну,
За землю святую ідеш ти у бій,
В молитві думками до тебе я лину.
Виконуєш гідно обов’язок свій.
За землю святую в бою з ворогами,
І вдень, і вночі відбиваєш орду,
Вже стогне земля під рашистів ногами,
Прине́сла ця погань нам сльо́зи й біду.
З тобою в боях всі твої́ побратими
За клаптичок кожен життя віддають,
Хоч кулі зі свистом літають над ними,
Та мужньо у бій із ординцями йдуть.
До Бога моли́тви постійно лунають –
Хай ворог відсту́пить з святої землі́,
Та вибухи й постріли в нас не стихають,
І знищують все ці скоти́-москалі.
Вмивається кров’ю святая землиця,
Везу́ть в домовинах і до́ньок й синів,
Продовжуєм всі за Вкраїну моли́ться,
Бо дзвін про війну в нас давно задзвенів.
І вдень, і вночі, й на світанні щоднини
Ракетні удари і бомби летять,
Ми всі пов’язали вже чорні хусти́ни…
Ні люди, ні Бог це орді не простя́ть.
28.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
Вкраїнці кажуть: «Маєм люте горе,
Яке прийшло, ввірвалося до нас».
За що це нам? За що? Зізнайся, доле!
Коли прийде орді розпла́ти час?
За що людей вбивають моskовити?
За що звіряче знищують усіх?
Чому́ заба́глось руйнувать, палити?
У них від цього регіт, крик і сміх.
Регочуть озвірілії ординці –
Таку розвагу на́волоч знайшла,
Звільняє від життя орда вкрїнців.
Чому́ ця па́скудь нас не обійшла?
Ведуть війну з населенням Вкраїни,
Влаштовують потвори геноцид,
Лишають після себе скрізь руїни,
Відсутнє в них поняття гріх і стид.
Безжально і бездушно убивають,
Ґвалтують ці потво́ри і дітей.
Це всюди так, де ці кати бувають.
Тіло лишають навіть без очей…
За що це нам? За що такі терпіння?
За що ці катування від орди?
Всевишній, віджени орди створіння,
На захист нам від по́гані прийди!
09.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
В думках ми відганяли чорні дні,
І як могли, усі ми це робили,
Рідненька Україна у борні́,
Раschиsти неньку всю живцем палили.
Прийшли раschиsтські не́люди до нас,
І чорний день одразу ми відчули.
Прийшов той день, настав страждальний час,
До нього ми готовими не бу́ли.
Цей чорний день у лютому настав,
Це був четвер, число – двадцять четверте,
Ракетами нас орко цілував…
Його тепер нам з пам’яті не стерти.
Болить він нас і кров’ю він стіка,
Й ніко́ли він боліть не перестане,
А крові – не одна уже ріка,
Та вірю – ПЕРЕМОГА в нас настане!
Чому́ дано нам чорний день пізнать?
Чому́ це пекло мали ми відчути?
За що Вкраїна має так страждать?
Чому́ в житті у нас так мало бути?
Щоб швидше вже настав йому кінець,
Щоб ми забули сховища, підвали,
Щоб спле́ли ПЕРЕМОГИ ми вінець,
Позбулися раschиsтської навали.
30.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
На нашу землю по́кидьки напали,
Щоб знищити й в вогні́ її спалити,
Потво́ри ці доро́гу віднайшли,
Щоб нас, вкраїнців, в кро́ві потопити.
Лягає в землю славний наш народ,
Його мерзота нищить, убиває,
Прийшов топтати нашу неньку скот,
Та сам на цій святій землі здихає.
Лиш днів за три хотіли Київ взять
Й повісити ганчірку триколірну.
До нас не треба руки простягать,
На смерть ішли свою ганебну вірно.
Зрівняли із землею безліч сіл,
І з міст зробили справжнє попелище,
Нема лікарень, телевеж і шкіл,
Суцільне роблять орки кладови́ще.
Гуде земля, здригається вона,
Випалюють вогнем її потво́ри,
Ввірвалась з моskовитами війна,
Співають нам снарядів їхніх хори.
Цілують нас ракетами вони,
І градами годують дияво́ли.
Як нам позбутись, Боже, сатани?
Все гинуть через них наші соко́ли.
Як знищити цю погань назавжди́?
Вкажи, Всевишній, шлях до перемоги,
Щоб цвітом забуяли в нас сади,
Щоб ми не знали від війни тривоги.
Щоб вже прийшов для них той судний день.
Й моskовськая потвора щоб сконала,
Щоб нас вони не брали, як мішень,
Щоб ненька-Україна розквітала.
17.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
До Перемоги нас Госпо́дь веде,
Болючі і виснажливі ті кроки,
В важких потугах, та вона прийде́,
Бо сьогодення в нас таке жорстоке.
Жахливі рани і нестерпний біль,
Шматують, рвуть, але ми не здаємся,
Нас дістають ординці звідусіль,
Та Господу в опіку віддаємся.
Нелегко нам, але ми стоїмо,
Несе́м в собі́ нечувану тривогу,
Ми молимось і майже не спимо,
Вимолюєм у Бога перемогу.
Куєм її, куємо у борні,
І ні на крок ніде́ не відступаєм,
Нам довело́сь пожити у війні,
За ПЕРЕМОГУ Господа благаєм.
Болючий кожен подих в нас тепер,
Болючими в нас будуть і пологи,
Ні в ко́го плід любові не завмер –
То й іншої не бачимо дороги.
Любові плід до нашої землі,
Тому́ усі ідем до ПЕРЕМОГИ,
Стікає кров по нашому чолі,
Та збережем усі свої́ поро́ги!
04.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
Дорогі друзі, Вашій увазі композиція "#ФРОНТОВА_КОХАНА", яка народилась у наш важкий воєнний час. Саме події сьогодення наштовхнули на створення цієї композиції творий дует у складі #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів та #Стефанії_Терпеливець.
Мирного неба нам всім над головою та блискучої нашої ПЕРЕМОГИ у війні!!
З теплом і любов'ю Ваша Королева Гір Клавдія Дмитрів
ФРОНТОВА КОХАНА
НЕМОВ КОХАНА
Немов кохану, зброю обіймає
Кожнісінький вкраїнський захисник.
Нема умов – на це він не зважає,
Сміється й каже, що до цьо́го звик.
Бере́ до рук, цілує, як кохану,
В любові зізнається їй щораз
І каже: «Довірять не перестану,
Бо доленька з’єднала ра́зом нас».
Він з нею спить, і їсть, і розмовляє,
Ще й ластівкою ніжно назива,
І вдячністю вона відповідає.
Влучання в ціль – це вдячності слова.
Вона на гру́дях і в руках буває,
І вмощується навіть на плечі́,
Все з радістю ординців зустрічає,
І вдень, і вранці, ввечері, вночі.
Та й дякує щоразу їй за вірність,
За вміння таємницю берегти,
Звеличує все точність і відмінність,
І присягнули ра́зом в бій іти.
Немов кохану, зброю обіймає,
Неначе вдвох прожи́ли все життя,
Любов ця ПЕРЕМОГУ наближає,
Стирає в порох орків, як сміття́.
06.06.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
***
Він обійма її щорана
І цілу ніч із нею спить.
Вона тепер для нього,мов кохана,
Її не відпускає ні на мить.
Вона тепер для нього та єдина
З якою зв'язане його життя,
Бо поруч з нею в нього є ще сила
І є надія в краще майбуття.
Цілує й дякує її за вірність
За те,що не підводить у бою,
За її точнісь, за відмінність,
За те,що досі ще в строю.
Не стомиться він її тримати
На грудях, на плечі чи у руках.
Він з нею в бій іде перемагати
Вражину всю стираючи на прах.
06.04.2022 р.
© Стефанія терпеливець, 2022
ДОРОЖИ́ТЬ
Він нею дорожи́ть, її леліє,
До серця ту́лить навіть у бою́,
Вона його надію щиро гріє,
Із нею повсякчас він у строю́.
Ані на мить її не відпускає,
Немов зіницю ока береже,
З любов’ю він до неї промовляє?
У вірності упевнилися вже.
Єдиною для нього зброя стала,
Хоча колись і в думці не була́,
Немов на нього все життя чекала,
Щоб знову Україна зацвіла́.
Ні разу ще вона не підводила,
І сумнівів не сіяла вона,
Вони удвох – нескореність і сила,
Їм нестрашна ординськая війна.
У них обох єдинеє бажання –
Усю орду розби́ть у пух і прах,
На це у них велике сподівання,
Бажання це у серці та очах.
І думають обоє однако́во,
І кожен крок – це рішення обох,
Тримати вміє кожен сво́є слово,
Бо їм в усьому помагає Бог.
06.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
Дорогі друзі, Вашій увазі знову болюча композиція "#ЗІТРЕМО", яка народилась творчим дуетом у складі #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів та #Стефанії_Терпеливець. Мирного неба нам всім і ПЕРЕМОГИ! Не забудемо! Не пробачимо!
З теплом і любов'ю Ваша Королева Гір Клавдія Дмитрів
ЗІТРЕМО
ЗІТРЕМ ОРДУ
Зітре́м орду за Україну,
За кожен клаптичок її,
За кожну вбитую дитину,
Сади́ й зеленії гаї.
Зітре́м орду за нашу неньку,
За цвіт, який уже поліг,
Зітре́м рашистів за рідне́ньку,
За нашу землю, за поріг.
Зітре́м орду за солов’їну,
Яку нена́видить русня́,
За нашу матінку-Вкраїну.
Орді за це така платня́.
Зітре́м орду за кожну хату,
За кожну школу і садок,
За тих, хто вже не скаже: «Тату…»,
Не скаже : «Доню» чи «Синок».
Зітре́м орду й сліду́ не бу́де,
Від неї ли́шиться лиш прах,
Ніхто́ й ніко́ли не забуде
Руїни в селах і містах.
Зітре́м орду у жо́рні бо́лю
Й не бу́де в нас за це гріху.
За ПЕРЕМОГУ Бога мо́лю,
Та не забуду мить лиху́.
25.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів,
***
Зітрем орду за Україну,
За кожне місто і село,
За нашу мову солов'їну,
За все,що знищено було.
Зітрем орду за Україну,
За кожен клаптичок землі,
За кожну вбитую дитину
Потопим орків у крові.
Зітрем орду й сліду не буде,
Зітремо нечисть ту лиху.
Ніхто їх звірства не забуде
Й не буде в нас за них гріху.
25.03.2022 р.
© Стефанія Терпеливець, 2022
ЗІТРЕМ Й НЕ ПОШКОДУЄМ
Зітре́м орду й не пошкодуєм,
Вони не гідні в світі жить,
Вкраїну-неньку відбудуєм,
За неї в нас душа болить.
Зітре́м орду, у прах зітре́мо
За те, що знищили людей,
В собі́ ті сили віднайде́мо,
Щоб стерти й знищить за дітей.
Зітре́м орду, а прах розвієм
Й приорем в землю, наче гній,
Зробити це усі зумієм
За кожну з тих страшних затій.
Зітре́м орду, яка ввірва́лась
На нашу землю на зорі́,
В обі́йми з смертю паскудь взя́лась,
Смердючі кляті москалі.
Зітре́м орду, зітре́м рашистів,
Ніхто не кликав їх до нас,
Вони ще гірші від фашистів.
За все бува розплати час.
Зітре́м орду за все, що діють,
За всі знущання над людьми,
Скоти наві́ки оніміють,
Бо ми вмиваємось слізьми́.
Зітре́м орду, ущент зітре́мо,
Їх не назвати більш людьми,
Цей шлях кровавий ми пройде́мо,
Та орки ляжуть всі кістьми.
Зітре́м орду і промінь миру
Нам ПЕРЕМОГУ принесе́,
За це моли́тви молим щиро.
Русня вся кару понесе́.
25.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Хотілось почути мені на світанні,
Що МИР вже настав, ПЕРЕМОГА прийшла,
То й спати лягала у цім сподіванні,
Та клята війна но́ві жертви знайшла.
Хотілось дізнатись, що вже не стріляють,
Що вранішнє сонце у мирі встає,
Натомість я чую, що далі вбивають,
Це болю і горя щораз додає.
Хотілось від радості плакать, кричати,
До мирного неба вже ру́ки зводи́ть,
Та ворог продовжує нарід вбивати,
Душа розривається, серце болить.
Хотілось дізнатись, що ворог розбитий,
А той, що вцілів – вже від нас відступив,
Та далі наш нарід сльозами умитий,
Бо в нові бої́ орко з нами вступив.
Хотілось життя без війни розпочати
І вибухів більше ніколи не чуть,
Та ворог продовжує все руйнувати,
І рі́ки кроваві землею течуть.
Хотілось відчути вже смак ПЕРЕМОГИ,
І більш не здригатись від жахів війни,
Забути наза́вжди про страх і тривоги,
Які ми зазнали вір рук сатани.
05.04. 2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Ворожі птахи́ підняли́ся у небо,
Ширя́ють вони, та небажані нам,
Бо нам, українцям, ті гості не треба.
Їм зе́рен і хліба ніко́ли не дам!
У небі над нами вони всі кружляють,
Їх безліч потвор над землею у нас,
Ще й бомби на наші домівки скида́ють,
Нам роблять мордо́ри біду защора́з.
Непрохані гості, ми їх не чекали,
Хай згинуть вони, як на сонці роса,
Бо совісті чистої зроду не мали,
Та й їх не чекають давно Небеса.
Їх крила відпа́дуть, вони поздихають
За злочини, вбивства, за звірства такі.
Мордорів-потво́р люди всі проклинають,
Як рі́ки, течуть у нас сльо́зи гіркі.
В залізних птаха́х цих – диявола діти,
Що здатні вбивати і нищити все.
Дай Бог, щоб востаннє зуміли злетіти,
Й політ хай за обрій усіх віднесе́!
Ворожі птахи́ над землею Вкраїни,
Ганебний політ свій здійсни́ли вони,
Госпо́дь їм запла́тить за вбивства й руїни,
За кожную бомбу із рук сатани.
29.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
Катюги, убивці, раschиsти смердючі,
За що ж ви людей повбивали у Бучі,
В Гостомелі, Ворзелі, ще й в Ірпіні
В цій клятій ганебній раschиsтській війні?
Іванків, Макарів ви теж не минули
І звірствами, орки, ви світ сколихнули.
Ці звірства, потво́ри, із рук не зійду́ть
І миті розпла́ти, ординці, прийду́ть!
Знущалися теж над людьми в Бородя́нці
Ординці, раschиsти, скоти́-голодранці,
Ще й в Сто́янці мі́сиво бу́ло з людей,
І нам не злічити одразу смертей.
За що ж ви, убивці, людей катували?
За що ви невинних дітей повбивали?
Ви з планами цими прийшли із раschні?
Присягу яку склали ви сатані?
За що в цих містах ви людей убивали,
А потім ще й танками їх пресували?
Чи може це тактика ваших боїв?
Це так воювати упир повелів?
Потвори нікчемні, убивці, катюги,
За що над людьми влаштували наруги?
Чом в кожного з них ви забрали життя?
Ніко́ли таке не піде́ в забуття!
Знущались в підвалах, вбивали звіряче,
Раділи від того, що крихітка плаче.
Ви – нелюди-вбивці з своїм упире́м!
Ми кожну мерзоту-убивцю знайде́м!
За що ви дівчат і жінок ґвалтували?
За що ви такого їм болю завда́ли?
Ще й навіть вбивали невинних тварин
І змусили пити гіркий нас полин.
Вбивали усіх, навіть тих, хто лежачі,
Зазнали й вони катування звірячі.
Яку ж вам загрозу ці люди несли́?
Це втіху таку ви, потво́ри, знайшли?
Ще й жертвам свої́м вбивці руки зв’язали,
Знущались катюги, тоді – розстріляли.
Взяли́сь мінувати вже мертві тіла́…
З раschиsтською по́ганю смерть надійшла.
Вбивали усіх, кого бачили звірі,
Сліди катування в загиблих на тілі,
У муках страшних кожен з них помирав,
А дехто із жертв у вогні́ ще й палав.
Метою було від життя їх звільнити?
Та хто ж дав вказівки ці звірства чинити?
Вам в пеклі горіти вовіки-віків!
Ніку́ди не зникне цей біль наш і гнів!
Убивці смердючі, тварюки- раschиsти,
Мерзота, потво́ри, ординські фашисти!
Госпо́дь допоможе нам ви́тримать все
І кару раsсhиsтська орда понесе́!
04.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
( На мелодію пісні «ОЙ, НА ГОРІ БІЛИЙ КАМІНЬ» )
Сидить орко, зачекався, ку-ку-ку,
Сидить орко, зачекався,
Бо до зброї він допався,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.
Чека орка подарунок, ку-ку-ку,
Чека орка подарунок:
Чорний мішок на пакунок,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.
Він чекає на підмогу, ку-ку-ку,
Він чекає на підмогу:
Із двохсотими в дорогу,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.
Цей дарунок ми вдаруєм, ку-ку-ку,
Цей дарунок ми вдаруєм,
Це для орків не шкодуєм,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.
Наче орку сон приснився, ку-ку-ку,
Наче орку сон приснився –
В свою крівцю занурився,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.
Раптом орко роздуплився, ку-ку-ку,
Раптом орко роздуплився –
В своїй крівоньці умився,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.
Лежить орко, окопався, ку-ку-ку,
Лежить орко, окопався,
Із життям вже попрощався,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.
Ви, ординці, нам не браття, ку-ку-ку,
Ви, ординці, нам не браття,
Рвемо вас, неначе шмаття,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.
Нам Господь допомагає, ку-ку-ку,
Нам Господь допомагає,
Всяку нечисть вичищає,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.
Джавеліни й байрактари, ку-ку-ку,
Джавеліни й байрактари,
Ми вас, орки, не чекали,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.
02.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Неначе гною, трупів на землі́,
Ординських звірів, що на нас напали.
Гнилі бездушні кляті моskалі,
Це вам за всіх, кого́ ви повбивали.
Та цю орду ніхто не забира,
Вони свідомо наших убивали,
І вдома їх ніхто не визира,
Бо на гарматне м'ясо відправляли.
Душі́ у них не бу́ло і нема,
Тому́ не від'єдналася від ті́ла,
Огидна всьому світу ця чума.
Та й жодна із мама́ш не посиві́ла.
Їм гроші обіцяв за це упир,
Тому́ чекають ви́плати мамаші,
Бо са́ме він для них усіх – кумир.
Таке воно продажне бидло-раschі.
Смертей свої́х синів не визнаю́ть,
Ще й тішаться, що – вбивці й мародери.
Усі ординці на той світ піду́ть,
Від пошуків нацистів і Бандери!
Нам пекло влаштувала ця орда:
Усюди плач, руїни й попелище.
Та віра наша сильна і тверда,
А в них давно – гниле й пробите днище.
30.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Як зали́шити маю я хату?
Як зали́шить подвір’я й садок?
Я не можу зали́шить це кату,
Вже розбитий, та рідний куток.
Як зали́шити можу дружину,
Що давно нерухомо лежить?
Свою першу любов і єдину,
Вік з якою зумів я прожи́ть.
Все життя ми жили́ душа в душу,
Ми ділили і радість, й біду,
Із коханою бути я мушу,
Із куточка свого́ не піду́.
Цю хатину самі́ будували,
Це гніздечко звивали удвох,
Заробляли все чесно, не крали,
Не чекали у ньому непро́х.
Наші ді́точки тут народились,
І зростали вони саме тут,
Тим, що маємо, за́вжди гордились.
Та не знали, що орки прийду́ть.
Навіть в снах найстрашніших не бачив,
Що палатиме все у вогні,
А дружина мовчить… тільки плаче,
Що Вкраїна з ордою в борні́.
І на старості що нам робити?
Та й здоров’я уже в нас нема…
Ми не зможемо звірство простити,
Що вчинила орда з усіма.
До дітей ми поїхать не можем,
Та і їм небезпечно сюди.
Може й голови скоро тут зложим
В своїй хаті від звірства орди.
Вже як буде… На все Божа воля,
Якщо су́джено це пережить…
Бо спіткала такая недоля,
Якій опір не можем чини́ть.
Вже сусідські хати́ погоріли…
Хоронив я сусідів в саду.
Так наза́вжди вони оніміли…
Хто створив сатанинську орду?
Нашу хату тако́ж зачепило…
Залишився вцілілий куток…
Скрізь уламками все тут встелило…
Та з домівки нікуди… ні крок.
Якщо су́джено жити – вцілієм,
Може скоро це пекло мине,
Та прощати таке не посмієм
За все звірство раschиsтське страшне́.
Все зрівняла орда із землею
І продовжує дальше рівнять,
І зв’язку́ вже нема із ріднею…
Від життя взя́лись нас визволя́ть.
Волонтери заве́зли нам їжу,
А вода у криниці ще є…
Не збирав я тривожну валізу,
Бо дружина – багатство моє́.
У валізу її не спакую
Й помирать не зали́шу одну.
У куточку кохану рятую,
Від орди у любов огорну.
Під опіку ми Богу дали́ся,
На все воля Господня тепер,
Ми з дружиною знов обняли́ся,
Бо любов нашу орко не стер.
02.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
https://youtu.be/txRgOV19aY8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Щоб ви усі, тварюки, поздихали
За те, що руку ви на нас підня́ли!
Смердючії убивці ви, раschиsти,
Вам мариться Бандера і нацисти.
Щоб ви усі, тварюки, поздихали
За те, що ви невинних повбивали.
За це, убивці, про́щення не буде,
Вам не прости́ть ні Бог, ні наші люди.
Щоб ви усі, тварюки, поздихали
За те, що із землею все зрівняли,
За те, що матерів й дітей убили.
Навіщо вас на світ цей наплоди́ли?
Щоб ви усі, тварюки, поздихали,
Ніко́го ми із вас тут не чекали.
Ми сво́ю рідну землю захищаєм
І з квітами вас тут не зустрічаєм.
Щоб ви усі, тварюки, поздихали
За те, що від життя всіх позбавляли,
За те, що ви домівки нам спалили
І геноцид із нами учинили.
Щоб ви усі, тварюки, поздихали,
Раschиsтськії потво́ри і шакали.
Ми неньку-Україну відбудуєм
Й парад у пекло кожному влаштуєм!
02.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022