КОРОЛЕВА ГІР

ДВАДЦЯТЬ П’ЯТЬ ЖИТТЄВИХ КОЛОСКІВ

ДВАДЦЯТЬ  П’ЯТЬ  ЖИТТЄВИХ  КОЛОСКІВ

(Молодшому  синочкові  з  нагоди  Дня  народження)

Роки  несуться  птицями  у  далі,
Збігає  час,  злітає  десь  у  вись,
Лишає  із  роками  він  скрижа́лі,
А  сам  несеться,  мчиться  він  кудись.

Вже  двадцять  п’ять,  а  наче  бу́ло  вчора,
Вже  чверть  століття  в  скриню  син  зібрав,
Їх  вишивала  доля  неозора,
Всевишній  кожен  з  них  подарував.

Не  віриться,  що  син  такий  дорослий,
Ще  наче  вчора  виріс  з  пелюшо́к,
Життя  плете  роки́  його  в  колосся,
Перед  очима  перший  його  крок.

Перед  очима  всі  його  стежини
Від  пуп’янка  до  красеня,  ким  став…
Сьогодні  двадцять  п’яті  уроди́ни,
Вже  двадцять  п’ять  томів  життя  зібрав.

Дорослим  став,  але  такий  ще  юний,
І  пізнає  щораз  життя  на  смак,
Дзвенять  красиво  всі  життєві  стру́ни,
І  ллється  пісня  із  душі  відтак.

Роки́,  мов  перли,  у  життєвій  скрині,
Нехай  Госпо́дь  насипле  їх  до  ста,
Ось  двадцять  п’ять  синочкові  є  нині
І  ця  пора  у  нього  золота́.

Вже  двадцять  п’ять  дерев  в  саду́  зростає,
І  двадцять  п’ять  налитих  колосків,
Та  й  кожне  з  зерен  рясно  проростає,
Злетіло  ввись  вже  двадцять  п’ять  птахі́в.

А  я  щодня  молю́  за  нього  Бога
І  доленьку  вимолюю  йому,
Хай  килимом  встеляється  доро́га,
За  це  в  молитві  руки  я  здійму́.

Дорослий  син,  повірити  не  можу,
Гортаю  пам’ять,  наче  той  альбом,
Вимолюю  для  нього  ласку  Божу,
Що  стала  би  цілющим  джерелом.

Сторінку  кожну  в  пам’яті  гортаю,
І  кожна  з  них  миттєво  ожива,
Аналізую  і  себе  питаю
Чому́  так  швидко  кожен  рік  сплива.

Минув  той  час,  коли  блукав  в  дитинстві,
Був  підлітком,  а  далі  бу́ла  юнь,
Щаслива  я  у  сво́їм  материнстві,
І  двадцять  п’ять  почулося  відлунь.

То  ж  добру  долю  хай  Госпо́дь  дарує,
І  під  Покров  Пречиста  хай  візьме́,
Життя  синочку  доленька  гаптує,
На  крилах  щастя  хай  його  здійме́.

І  я  щаслива  буду  з  ним  від  то́го,
В  життя  свідоме  він  уже  вступив,
Молю́  за  нього  Господа  святого,
На  щастя  щоб  його  благословив.

01.09.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023

УКРАЇНА, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ЦІНА

УКРАЇНА,  НЕЗАЛЕЖНІСТЬ,  ЦІНА

НЕЗАЛЕЖНА,  ВІЛЬНА  І  СОБОРНА

Незалежна,  вільна  і  соборна,
Нездоланна,  сильна  і  міцна,
Хоч  страждальна,  але  –  непоборна,
Бо  ж  її  стирає  сатана.

Незалежність  –  у  міцнім  корінні,
Вільний  дух  –  у  кожному  із  нас,
Цей  наш  код  у  кожнім  поколінні,
Й  ПЕРЕМОГУ  наближає  час.

УКРАЇНА  –  світова  перлина,
Ця  коштовність  мила  всім  серцям,
І  звучить  в  ній  мова  солов’їна.
УКРАЇНА    –  це  Господній  храм.

Тридцять  другі  наші  роковини,
Та  палає  ненька  у  вогні,
Кров  стікає,  мов  з  ягі́д  калини,
Й  тілопади  сіються  рясні.

Суверенна  ненька-Україна,
Та  шматують  лю́бу  вже  роки́,
Її  палять,  та  вона  –  нетлінна,
Не  зага́сять  рідної  свічки́.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  за́вжди  буде  з  нами,
СУВЕРЕННІСТЬ  вплетено  в  вінець,
А  НЕЗЛАМНІСТЬ  пишем  іменами
І  любов’ю  кожного  з  сердець.

24.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023
ID:    992106
                                           ***

Вже  тридцять  другі  роковини,
Як  незалежними  ми  стали,
Проте  спокою,  а  ні  днини
Ми  за  роки  ці  всі  не  мали.

То  з  комуняками  боролись,
То  вільність  слова  захищали
І  на  Майданах  не  корились
Й  за  незалежність  умирали.

І  незалежність  цю  свою
Виборюєм  тепер  щоднини
Із  ворогами  у  бою,
Ставши  на  захист  Батьківщини.

Віками  наша  Україна
Цю  незалежність  здобувала,
Ні  голод,  смерть,  страшна  руїна
Дух  український  не  здолала.

І  не  здолають  нас  поганці,
Уся  потуга  їхня  марна,
Бо  духом  ми  бійці-  повстанці
І  наша  нація  -  Незламна.

24.08.2023  р.

©Стефанія  Терпеливець,  2023

УКРАЇНА,  НЕЗАЛЕЖНІСТЬ,  ВОЛЯ

Україна,  незалежність,  воля,
І  соборність  наша  є  у  нас,
Нам  за  що  така  гіркая  доля?
Нам  за  що  цей  чорний  день  і  час?

Україна  –  молода  держава,
Тридцять  два  в  календарі  лишень,
Спопелять  ніхто  не  має  пра́ва,
Для  ординців  стала,  як  мішень.

Подолати  нас  орда  взяла́ся,
Зазіхнули  вбивці  на  святе,
Україна  волі  не  зреклася
І  надалі  буйно  зацвіте.

Незалежність  легко  не  дається,
А  незламність  має  гарт  в  боях,
І  соборність  теж  не  продається,
То  ж  тернистий  в  України  шлях.

Суверенність  ворога  бентежить,
Україна  нас  усіх  болить,
Моsk@леві  ненька  не  належить,
Україні  нашій  вільній  жить!

Нездоланна  наша  люба  ненька,
Нищена…  шматована…  в  вогні,
З  сил  спада,  але  стоїть  рідненька,
Й  переможе  ворога  в  війні.

24.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

                                               ***

Сатані  не  вдасться  подолати
Нашу  Неньку  Вільну,  Незалежну.
Україна  буде  увесь  час  стояти,
Господь  дає  силу  і  за  нею  стежить.

Ключ  від  коду  схований  далеко,
Його  ворогу  не  вдасться  відшукати.
Незалежність  нам  прийшлась  нелегко,
І  дух  нації  нікому  не  здолати.

ПЕРЕМОГА  близько,  час  покаже,
Треба  нам  прискорити  події!
Жаль,  багато  ще  синів  поляже...
В  нас  Духовна  Зброя  –  нею  володіймо!

Світова  перлина  –  наша  Україна,
В  неї  закохався  увесь  світ.
В  нас  найкраща  мова,  мова  солов'їна,
Не  дамо  зганьбити  український  рід!

У  вогні  палає  люба  наша  Ненька,
І  стікає  кров'ю  молоденький  цвіт.
Пригорни  нас,  Боже,  до  свого  серденька,
Батьком  будь  для  сиріт,  удів  і  калік!

24.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

НА  ПРЮ  ЗА  СУВЕРЕННІСТЬ

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  знищити  бажають
Й  спопелити  ненечку  усю,
Ще  й  теракти  вбивців  дошкуляють,
Біль  у  серці  я  за  це  несу.

Їм  СОБОРНІСТЬ  теж  не  до  вподоби,
Наша  воля  і  незламний  дух,
Знищення  ми  бачим  їхні  спроби,
Залп  війни  і  досі  в  нас  не  вщух.

СУВЕРЕННІСТЬ  їх  веде  до  сказу,
Наша  МОВА,  наче  гострий  меч,
СТЯГ  шматують  вбивці  до  наказу…
В  них  нутро  –  безодня  гноєтеч.

Цих  потвор  усе  у  нас  лякає,
І  як  бачать  ГЕРБ  наш  золотий,
Їх  самих  жадоба  пожирає,
Їх  дратує  дух  наш  вольовий.

А  за  вірність  неньці-Україні
Знищити  готові  все  до  тла.
Мові  все  звучать  в  нас  солов’їній,
З  нашого  не  пить  їм  джерела́!

Ми  на  прю  пішли  за  суверенність,
За  Вкраїну  платимо  життям.
Їхні  мрії  –  їхня  нездійсненність,
Бу́ли,  є  й  лишаються  сміттям.

28.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023
ID:    992424

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023

ВОРОЖА АТАКА НА КИЇВ

ВОРОЖА  АТАКА  НА  КИЇВ

Атака  знову,  знову  смерть  і  кров,
І  руйнування  знову  у  столиці,
Звучало  знову  безліч  молитов,
Всю  ніч  у  небі  цілі  й  блискавиці.

Потвори  били  всім,  що  в  них  було́,
Життя  забрали  у  людей  ординці,
Всю  ніч  свистіло,  рвалось  і  гуло,
Нас  нищили  ці  нелюди-чужинці.

Всю  ніч  в  молитві,  не  змика  очей,
Через  атаку  ворога-потвори,
Дода́лось  знову  через  них  смертей,
Пожежі  знову,  сльози,  біль  і  горе.

Нема  ні  краю  цьо́му,  ні  кінця,
Убивці  нас  ніяк  не  полишають,
У  намірах  нас  стерти  із  лиця,
Тому́  від  нас  вони  не  поспішають.

Атак  ще  скільки  треба  пережить?
Життів  ще  скільки  мають  в  нас  забрати?
Ще  скільки  доведе́ться  нам  тужи́ть?
Ще  скільки  доведе́ться  нам  страждати?

За  що  нам,  Боже,  кара  ця,  скажи?
За  що  ми,  Боже,  всі  у  небезпеці?
Врятуй  благаю!  Мо́лю,  поможи!
Нас  вбережи  у  нашій  же  фортеці!

30.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023

НА ПРЮ ЗА СУВЕРЕННІСТЬ

НА  ПРЮ  ЗА  СУВЕРЕННІСТЬ

(Відповідь  на  коментар  Марії  Стримбіцької  на  до  вірша  «НЕЗАЛЕЖНА,  ВІЛЬНА  І  СОБОРНА»)

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  знищити  бажають
Й  спопелити  ненечку  усю,
Ще  й  теракти  вбивців  дошкуляють,
Біль  у  серці  я  за  це  несу.

Їм  СОБОРНІСТЬ  теж  не  до  вподоби,
Наша  воля  і  незламний  дух,
Знищення  ми  бачим  їхні  спроби,
Залп  війни  і  досі  в  нас  не  вщух.

СУВЕРЕННІСТЬ  їх  веде  до  сказу,
Наша  МОВА,  наче  гострий  меч,
СТЯГ  шматують  вбивці  до  наказу…
В  них  нутро  –  безодня  гноєтеч.

Цих  потвор  усе  у  нас  лякає,
І  як  бачать  ГЕРБ  наш  золотий,
Їх  самих  жадоба  пожирає,
Їх  дратує  дух  наш  вольовий.

А  за  вірність  неньці-Україні
Знищити  готові  все  до  тла.
Мові  все  звучать  в  нас  солов’їній,
З  нашого  не  пить  їм  джерела́!

Ми  на  прю  пішли  за  суверенність,
За  Вкраїну  платимо  життям.
Їхні  мрії  –  їхня  нездійсненність,
Бу́ли,  є  й  лишаються  сміттям.

28.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023

ПРИЗЕМЛИ

ПРИЗЕМЛИ

Приземли  бляшанки,  Боже,  
Знищи  дрантя  це  воро́же,
І  від  гни́лі  чи́сти  простір,
Щоб  невдалим  був  їх  постріл.

Приземли  ворожі  ці́лі,
Та  вже  так,  щоб  не  вціліли,
Приземли  їх  оркостані,
Щоб  цей  зліт  в  них  був  останнім.

Приземли  їх  на  болоті
З  феєрверками  в  польоті,
Факел  довго  з  них  палає,
Як  заграва  хай  засяє.

Приземли  їх,  я  благаю,
Відверни  від  мо́го  кра́ю,
Відверни  від  України,
Хай  уся  ця  нечесть  згине.

Приземли  їх,  та  хутчіше,
Хай  палають  яскраві́ше,
Їх  у  себе  не  чекаєм
Й  відвернути  їх  благаєм.

Приземли  із  фаєр-шоу,
Цим  заве́рши  їх  розмову,
Приземли,  нехай  палає
Й  нас  вже  більше  не  вбиває.

25.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023

НЕЗАЛЕЖНА, ВІЛЬНА І СОБОРНА

НЕЗАЛЕЖНА,  ВІЛЬНА  І  СОБОРНА

Незалежна,  вільна  і  соборна,
Нездоланна,  сильна  і  міцна,
Хоч  страждальна,  але  –  непоборна,
Бо  ж  її  стирає  сатана.

Незалежність  –  у  міцнім  корінні,
Вільний  дух  –  у  кожному  із  нас,
Цей  наш  код  у  кожнім  поколінні,
Й  ПЕРЕМОГУ  наближає  час.

УКРАЇНА  –  світова  перлина,
Ця  коштовність  мила  всім  серцям,
І  звучить  в  ній  мова  солов’їна.
УКРАЇНА    –  це  Господній  храм.

Тридцять  другі  наші  роковини,
Та  палає  ненька  у  вогні,
Кров  стікає,  мов  з  ягі́д  калини,
Й  тілопади  сіються  рясні.

Суверенна  ненька-Україна,
Та  шматують  лю́бу  вже  роки́,
Її  палять,  та  вона  –  нетлінна,
Не  зага́сять  рідної  свічки́.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  за́вжди  буде  з  нами,
СУВЕРЕННІСТЬ  вплетено  в  вінець,
А  НЕЗЛАМНІСТЬ  пишем  іменами
І  любов’ю  кожного  з  сердець.

24.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023

ПОДЯКА Й СПОДІВАННЯ

ПОДЯКА  Й  СПОДІВАННЯ

Я  дякую,  Боже,  за  тишу  ранкову,
За  те,  що  світанок  зустріла  я  знову,
За  те,  що  повітря  вдихнула  у  груди,
Хай  тиша  панує  в  нас  за́вжди  і  всюди.

А  вранці  хай  Ангел  все  дотиком  будить,
І  милість  твоя́  всі  діяння  розсудить.
Щоб  кроки  робилися  всі  без  зусилля,
Щоб  я  не  відчула  ніко́ли  безсилля.

Я  дякую,  Боже,  що  тиша  лунала,
За  те,  що  страху  уночі  не  зазнала,
За  те,  що  жива  і  здорова  проснулась,
Й  любов’ю  твоєю  ще  раз  огорнулась.

Я  дякую,  Боже,  що  маю  нагоду
Писати  й  творити  для  сво́го  народу,
В  молитві  стояти  і  вірити  щиро,
Що  рідній  Вкраїні  розквітнути  в  МИРІ.

Я  дякую,  Боже,  за  тво́ю  опіку,
За  ласки  і  милість,  яких  є  без  ліку,
За  те,  що  надія  мене  не  лишає,
Що  світле  майбутнє  Вкраїну  чекає.

Я  дякую,  Боже,  і  дякувать  буду,
А  ще  сподіваюсь,  що  ти  зробиш  чудо,
І  щезнуть  ординці,  як  ро́си  на  сонці,
Й  прийде́  ПЕРЕМОГА  у  рідній  сторонці.

24.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023

МУЗИКА ДУШІ

МУЗИКА  ДУШІ

ЗВУЧАЛА  МУЗИКА  ДУШІ

Звучала  музика  душі́,
Вона  ні  миті  не  стихала,
Звучала  вдень  та  й  уночі,
І  ніжно  струн  усіх  торкала.

Звучала  музика  душі́,
Акорди  за́вжди  бра́ла  різні,
Та  й  все  лила́сь,  немов  дощі  –  
Ніко́ли  лить  її  не  пізно.

Звучала  музика  душі́,
Струна  із  серцем  гомоніла,
І  їй  ніде́  нема  межі́,
Ще  й  полони́ть  красою  вміла.

Звучала  музика  душі́,
Тональність  барвів  додавала,
Мов  чародій  був  на  плечі́,
Душа  так  грою  чарувала.

Звучала  музика  душі́,
Звучала  ніжно,  без  упину,
Скрипко́ві  й  інші  всі  ключі
Ставали  всюди  в  часі  плину.

Звучала  музика  душі́,
Хотілось  дуже  вальсувати,
Їй  не  потрібні  глядачі,
І  без  упину  їй  звучати.

22.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023
ID:    991931

                                           ***

Звучала  музика  душі,
Так  ніжно,  лагідно  звучала,
Хоча  її  не  чули  всі,
Бо  лиш  мене  в  обійми  брала.

Звучала  музика  душі
Й  тональність  в  неї  різна  була.
Звучала  вдень  та  й  у  ночі
І  я  чарівність  її  чула.

Звучала  музика  душі,
Для  мене  лиш  вона  звучала
І  в  неї  не  було  межі,
Вона  лилась  і  чарувала.

Звучала  музика  душі
Душа  ж  уміє  чарувати,
Звучала  чисто  і  без  фальші
І  спонукала  вальсувати.

22.08.2023  р.

©Стефанія  Терпеливець,2023

МУЗИКА  ДУШІ  НА  ХВИЛЯХ  ЩАСТЯ

Звучала  музика  душі́
Й  звучати  буде  вона  вічно,
Відлунням  плавно  йде  в  тиші́,
Звучить  прекрасно  та  магічно.

Звучала  музика  душі́,
Тональність  в  неї  вібрувала,
Високі  ноти  і  низькі,
Вона  із  ними  чаклувала.

Звучала  музика  душі́,
Злітали  звуки  в  піднебесся,
Немов  вмивалася  в  росі,
Із  нею  й  щастя  так  торкнешся.

Звучала  музика  душі́,
Купалась  в  магії  бажання,
Почуть  її  хотіли  всі,
Але  почуло  лиш  кохання.

Звучала  музика  душі́,
Світились  очі-намистини,
Все  виливалося  в  красі  –  
Шедеври  музики-картини.

Звучала  музика  душі́,
Ніщо  приспать  її  не  в  силі,
Вона  злітає  на  крилі,
Її  гойдають  щастя  хвилі.

22.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

                             ***

Звучала  музика  душі,
Подаючи  свої  акорди.
Найкраще  чулась  у  тиші
І  при  відкритому  віконці.

Ці  звуки  вітерець  ловив
І  ніс,  щоб  радісно  звучали.
Та  у  душі  ще  дощик  лив,
Їм  хмарки  сонце  відкривали.

Звучала  музика-і  враз
Струна  у  серці  забриніла.
Душа  відчула:  уже  час,
Давно  до  танцю  я  хотіла.

Звучала  музика  й  звучить...
Її  не  треба  зупиняти.
Зболену  душу  звеселить,
Більше  не  буде  вже  страждати.

22.08.2023  р.

©Марія  Стримбіцька,2023

ДУША  І  МУЗИКА

Звучала  музика  душі́,
Акорди  різні  підбирала,
Творилась  залюбки  в  тиші́
І  без  упину  грала  й  грала.

Звучала  музика  душі́,
А  вітер  брався  помагати,
Усе  було́  в  такій  красі,
Що  годі  словом  описати.

Звучала  музика  душі́,
Раділо  серце  від  звучання
Хотіли  чуть  її  усі,
Нестерпним  бу́ло  в  всіх  бажання.

Звучала  музика  душі́,
І  лились  звуки  без  упину,
Звучали  ноти  мило  всі,
Не  чути  пісню  лебедину.

Звучала  музика  душі́,
Мене  вуаллю  накривала,
Немов  в  раю́,  усе  в  красі,
І  я  із  нею  розквітала.

Звучала  музика  душі́,
У  нас  із  нею  таємниця,
Немов  коштовність  у  росі,
Душі  цілющая  криниця.

22.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023

ЗВУЧАЛА МУЗИКА ДУШІ

ЗВУЧАЛА  МУЗИКА  ДУШІ

Звучала  музика  душі́,
Вона  ні  миті  не  стихала,
Звучала  вдень  та  й  уночі,
І  ніжно  струн  усіх  торкала.

Звучала  музика  душі́,
Акорди  за́вжди  бра́ла  різні,
Та  й  все  лила́сь,  немов  дощі  –  
Ніко́ли  лить  її  не  пізно.

Звучала  музика  душі́,
Струна  із  серцем  гомоніла,
І  їй  ніде́  нема  межі́,
Ще  й  полони́ть  красою  вміла.

Звучала  музика  душі́,
Тональність  барвів  додавала,
Мов  чародій  був  на  плечі́,
Душа  так  грою  чарувала.

Звучала  музика  душі́,
Звучала  ніжно,  без  упину,
Скрипко́ві  й  інші  всі  ключі
Ставали  всюди  в  часі  плину.

Звучала  музика  душі́,
Хотілось  дуже  вальсувати,
Їй  не  потрібні  глядачі,
І  без  упину  їй  звучати.

22.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2023

БОЖЕВОЛІЮ

БОЖЕВОЛІЮ

Я  божеволію  від  тебе,  моя  мила,
Мене  красою,  люба  полонила,
Без  тебе  вже  себе  не  уявляю,
Бо  серцем  тебе,  рідная,  кохаю.
Я  божеволію  від  тебе,  як  ніколи,
Дарована  Всевишнім,  моя  доле,
Бо  ти  для  мене  –  квітка  в  зелен-лузі,
І  серце  за  тобою,  люба,  в  тузі.

ПРИСПІВ

Я  божеволію  від  тебе,  божеволію,
Бо  ми  поєднані  з  тобою,  долею,
Поєднані  з  тобою,  наче  лебеді,
В  човні  кохання  ми  на  хвилі-гребені.
Я  божеволію  від  тебе,  божеволію,
Господньою  напевно  було  волею,
І  до  безтями  в  тебе  я  закоханий,
Прийшло  кохання,  наче  гість  наш  проханий.

Я  божеволію  від  тебе,  моя  доле,
Ти  –  моє  щастя  і  яскрава  зоре.
Для    мене  ти  –  єдиная  на  світі,
Теплом  кохання  стали  ми  зігріті.
Я  божеволію  від  тебе  вже  щомиті  –
Коханням  ми  з  тобою  оповиті.
Давно  вже  струни  серця  мого  мліють,
Серця  кохати  щиро  наші  вміють.

ПРИСПІВ

21.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023

КОЛИ?

КОЛИ?

Коли  минуть  жахливі  дні  і  ночі?
Коли  війна  піде́  у  небуття,
Минуть  жахи́,  неначе  поторочі,
Й  не  буде  ворог  забирать  життя?

Коли  птахи́  ворожі  розіб’ю́ться
І  приземля́ться  всі  на  болота́х?
Коли  ординці  кляті  схаменуться
Й  до  нас  вони  не  йтимуть  навіть  в  снах?

Коли  війна  покине  землю  нашу?
Коли  грозі  війни́  прийде́  кінець?
Коли  сміття  верне́ться  в  сво́ю  р@schу,
Щоб  переможний  ми  сплели́  вінець?

Коли  орда  не  буде  нас  вбивати
І  кров  не  буде  литись  по  землі́?
Коли  все  перестануть  руйнувати
Ці  не́люди,  потвори,  моsk@лі?

Коли  в  могили  цвіт  лягать  не  буде?
Коли  полин  забудемо  на  смак,
І  ниви  знов  заколося́ться  всюди,
І  замість  мін  розквітне  знову  мак?

Коли  в  страху́  ми  перестанем  жити?
Коли  тривоги  час  у  нас  мине?
Коли  ми  перестанемо  тужити
Й  не  будем  гинуть?...  Це  є  головне.

18.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023

УЖЕ ЦЬОГО́РІЧ ТРИДЦЯТЬ П’ЯТЬ

УЖЕ  ЦЬОГО́РІЧ  ТРИДЦЯТЬ  П’ЯТЬ

Уже  цього́річ  тридцять  п’ять,
Як  вийшли  з  стін  своєї  школи,
Роки́  невпинно  так  летять
І  не  пове́рнуться  ніко́ли.

Уже  цього́річ  тридцять  п’ять,
І  це  не  віриться  ніко́му,
Але  рокі́в  тих  не  приспать,
Кудись  мандрують  по  одно́му.

Уже  цього́річ  тридцять  п’ять,
Той  час  пробіг,  неначе  вихор,
Й  не  сів  ніде́  відпочивать,
Хоча  пронісся  дуже  тихо.

Уже  цього́річ  тридцять  п’ять,
І  все  у  пам’яті  спливає,
Нам  тих  рокі́в  не  наздогнать,
Та  пам’ять  спогади  гортає.

Уже  цього́річ  тридцять  п’ять…
І  де  ж  вони  усі  взяли́ся?
Вони  не  хочуть  почекать  –  
Ходою  гордою  пройшлися.

Уже  цього́річ  тридцять  п’ять,
Що  не  кажіть  –  солідна  дата.
Щоб  нас  могли  роки́  збирать
Й  скарбниця  з  них  була́  багата.

17.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023

БУМЕРАНГ

БУМЕРАНГ

Усе  в  житті  вертає  бумерангом:
І  підле,  і  погане,  і  бридке,
Життя  –  не  стрій  із  правим  й  лівим  флангом,
Й  відлуння  бумерангу  є  дзвінке.

Тому́  не  варто  щось  лихе  робити,
Не  варто  ко́мусь  прикрість  завдавать  –  
Не  варто  чорнотою  щось  творити,
Й  від  чорноти  для  ко́гось  ликувать.

А  бумеранг  бува  не  за  гора́ми,
Й  прийде́  в  ту  мить,  коли  ти  не  чекав,
Й  ніяк  його  не  обійде́ш  стежка́ми,
Бо  сам  йому  доро́гу  прокладав.

Та  й  бумеранг  не  статус  обирає,
Й  не  омина  якийсь  високий  чин,
Він,  як  ніщо́,  так  влучно  повертає,
Й  дарує  ту  з  небажаних  картин.

На  те  він  бумеранг,  щоб  повертався
І  нагадав  про  те,  що  щось  робив,
Від  нього  ще  ніхто  не  заховався,
І  сво́ю  силу  він  не  розгубив.

Тому́,  ніж  щось  робити  –  варто  думать,
Бо  бумеранг  є  всюди  й  повсякчас,
Він  –  безпощадний.  Повертає  й  тлумить,
І  може  повертатися  не  раз.

30.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023

ЗГАСЛО НАДВЕЧІР’Я

ЗГАСЛО  НАДВЕЧІР’Я

(  В  знак  світлохї  пам'яті  про  матусю  )

Три  ро́ки  вже  з  сестрою  ми  не  діти,
Три  роки  в  нас    матусі  вже  нема,
Не  можем  більше  з  нею  посиді́ти,
Не  гомонить  із  нами  усіма.

Живе  у  серці,  хоч  нема  три  ро́ки,
І  в  пам’яті  матуся  в  нас  живе,
Не  чуються  ніде  матусі  кроки,
А  біль  від  втрати  серце  й  душу  рве.

Це  рана,  що  боліти  буде  за́вжди,
Матусі  нам  усім  не  вистача,
Усе  на  світі,  якби  міг  –  віддав  би,
Аби  горіла  мамина  свіча.

Але  вона  загасла  так  раптово,
Від  цьо́го  біль  у  нас  всіх  розгорівсь.
Не  скаже  рідна  ненька  жодне  слово,
Ніку́ди  смуток  за  роки́  не  дівсь.

Не  вийде  більше  мама  на  подвір’я,
Не  вийде  до  дороги  нас  стрічать,
Наза́вжди  згасло  неньки  надвечір’я,
І  нас  не  може  більше  вже  навчать.

Три  ро́ки  збігли,  наче  мить  єдина,
Три  роки  болю,  щему  і  журби,
Вже  ні  сестра,  ні  я  більш  не  дитина,
Не  квітнуть  більше  мамині  сади.

11.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023

ШІСТДЕСЯТ ДВА СКАРБИ

ШІСТДЕСЯТ  ДВА  СКАРБИ

(Василю  Зайчуку  з  нагоди  Дня  народження)

Твої́  літа́  пливуть  кудись  за  обрій,
Шістдесят  два  життєві  кораблі,
Що  не́сли  в  люди  справи  тільки  добрі
І  мають  слід,  й  не  щезли  у  імлі.

Шістдесят  два,  мов  день  один  збігали
Й  вели́  тебе  стежинами  життя,
І  ні  на  мить  вони  не  залишали,
Творили  різнобарвне  вишиття.

Щодня  пливли  вони  кудись  у  далі,
Не  був  цей  шлях  коротким  і  простим,
Шістдесят  третій  вже  на  п’єдесталі,
Зустрівся  вже  віч-на́-віч  вже  із  ним.

Шістдесят  два  в  шухляду  звіт  поклали,
Що  сіяли  –  збирати  лиш  тобі,
Бо  лиш  з  тобою  ниву  засівали,
Ти  головним  в  життєвій  був  сівбі.

Шістдесят  два  твої́  скарби  у  скрині,
Одна́кові,  та  рі́зняться  вони,
Шістдесят  третій  вже  додався  нині,
Життєві  ними  сіються  лани.

Твої́  роки  –  це  вірні  вартовії,
З  тобою  у  дозорі  кожну  мить,
Були́  поми́лки,  відчаї  й  надії,
І  кожен  з  них  відлунням  вже  дзвенить.

Шістдесят  два.  Та  це  не  вже,  а  й  –  тільки,  
Ти  їх  гортай  тепер,  немов  альбом,
Хай  рухають  вперед  життєві  стрілки,
Й  життя  хай  срібло  сипле  над  чолом.

Шістдесят  дві  криниці  із  водою.
Шістдесят  два  життєвих  джерела́,
Опіка  Божа  буде  хай  з  тобою,
Й  міцні  обійми  Янгола  крила.

10.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023

МРІЯЛИ Й ХОТІЛИ

МРІЯЛИ  Й  ХОТІЛИ
(Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  на  вірш  «МИ  ХОТІЛИ»)


Ми  хотіли,  щоб  жити  у  тиші,
Й  не  здригатися  щоб  від  тривог,
Та  кроваву  історію  пишем,
І  писать  не  прийшлося  пролог.

Ми  хотіли  світитись  від  щастя,
Дзвінко  сміх  щоб  дитячий  лунав,
Та  став  ворог  над  нами  знущаться
І  від  болю  наш  край  застогна́в.

Ми  хотіли  самі́  панувати
На  свої́й,  Богом  даній,  землі́,
Та  став  ворог  нас  вдома  вбивати…
Спопеляють  в  нас  все  моsk@лі.

Ми  хотіли,  щоб  нарід  єдино
Все  на  благо  Вкраїни  робив,
Та  настала  лихая  година,
Й  свою  крівцю  вкраїнець  пролив.

Ми  хотіли,  щоб  всі  гуртувались
Й  Україну  святу  берегли,
Та  у  зрадники  є,  що  подались,
І  невинні  за  них  полягли.

Ми  хотіли…  багато  хотіли,
Але  ворог  зробити  не  дав,
Та  на  захист  ми  стати  зуміли,
І  життя  не  один  вже  віддав.

07.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023

МИ ХОТІЛИ

МИ  ХОТІЛИ

Ми  хотіли,  щоб  квіти  стелились
По  святій  українській  землі,
Та  нато́мість  в  нас  крівця  проли́лась,
І  курличуть  про  біль  журавлі.

Ми  хотіли  слова  вісті  чудові
І  про  радість  співати  пісні,
Та  давно  ми  купаємось  в  кро́ві
Й  на  нас  сиплються  біди  рясні.

Ми  хотіли  Вкраїну  рідненьку
Розбудовувать  ра́зом,  гуртом,
А  нато́мість  рятуємо  неньку,
Яка  гнеться  чимдуж  під  хрестом.

Ми  хотіли  спокійно  ходити
По  землі,  що  Господь  наділив,
Але  ж  кров  нам  доводиться  лити,
Ворог  ки́лим  із  тіл  простелив.

Ми  хотіли,  щоб  тихими  бу́ли
І  світанки,  і  ранки,  і  дні,
Аби  вибухів  ніччю  не  чули,
Й  вечори,  щоб  не  бу́ли  сумні.

Ми  хотіли  і  мріяли  жити,
І  купатися  в  щасті  завжди́,
Та  доводиться  плакать-тужити
Й  зазнавати  страшної  біди́.

Ми  хотіли,  щоб  мова  звучала
Й  майорів  український  наш  стяг,
Щоб  Вкраїна  все  більш  рзквітала,
Та  чекаємо  наших  звитяг.

07.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023

РОЗМОВА НЕБА І ЗЕМЛІ

РОЗМОВА  НЕБА  І  ЗЕМЛІ

Розмова  неба  і  землі…
Гроза  і  грім,  веселка  й  хмари.
Мов  на  пташиному  крилі,
Кудись  віднеслися  стожари.

Про  що  розмову  ж  бо  веде
Земля  із  небом  наодинці?
А  поміж  ними  постає
Веселка  у  своїй  ряднинці.

Про  що  розмова  та  у  них,
І  що  диктуть  громовиці?
У  той  момент  і  вітер  стих,
І  запалали  блискавиці.

Про  що  розмова  в  них  щораз:
Сувора,  грізна,  непривітна?
Та  з  злості  вдарив  грім  не  раз,
Й  зника  веселка  вже  тендітна.

Про  що  розмову  так  ведуть  –  
Ніколи  нам  це  не  дізнатись.
А  хмари  чорні  розійдуть,
І  небо  буде  усміхатись.

21.06.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023

ТРОЯНДОВИЙ ПОЛОН

ТРОЯНДОВИЙ  ПОЛОН

В  полон  взяла́  троянда  жінку
Й  не  відпускає  ні  на  крок…
Мов  пісня  лине  лунко,  дзвінко,
В  думках  злітає  до  зірок.

В  полон  взяла́  троянда  жінку,
Оби́дві  стали  гомоніть.
Пелюстку  кожну,  мов  сторінку,
Ви  ніжним  поглядом  торкніть.

Троянда  й  жінка  дуже  схожі,
Бо  особлива  в  них  краса,
Милу́ють  ними  перехожі,
І  їх  обох  вмива  роса.

Троянда  й  жінка  –  квіти  з  ра́ю,
Яких  Всевишній  сам  створив,
«Пред  ними  голову  схиляю…»,  –  
Яко́сь  мудрець  заговорив.

Троянда  й  жінка  –  королеви.
Їх  трепет,  ніжність,  аромат…
Створіння  це  не  кришталеве
І  безліч  є  про  них  сонат.

Полон  троянди…  жінка  –    диво,
Яке  так  манить  і  п’янить,
Дурманить  трепетно  й  красиво
Й  з  полону  цьо́го  не  звільнить.

04.08.2023  р.

©Королева  ГІр  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023

НЕ БУДЕ ЩАСТЯ БІЛЬШОГО ДЛЯ НАС

НЕ  БУДЕ  ЩАСТЯ  БІЛЬШОГО  ДЛЯ  НАС

Не  буде  щастя  більшого  для  нас,
Аніж  дізнатись  нам  про  ПЕРЕМОГУ,
Але  ж  бо  довго  тягнеться  той  час
Й  вся  Україна  чує  знов  тривогу.  

Найбільшим  буде  щастя  для  всіх  нас
Коли  усі  пове́рнуться  із  фронту,
Й  не  знищить  ворог  більш  іконостас,
Й  наза́вжди  щезне  він  із  горизонту.

Не  буде  щастя  більшого  для  нас
Ніж  те,  щоб  мирне  небо  простягнулось,
То  ж  молимо  за  це  ми  повсякчас,
І  щоб  життя  спокійне  повернулось.

Не  буде  щастя  більшого  для  нас
Ніж  те,  аби  сміялись  наші  діти,
Які  є  найдорожчими  з  прикрас,
Які  для  нас  –  найкрасивіші  квіти.

Найбільшим  буде  щастя  для  всіх  нас  –  
Коли  вціліє  ненька-Україна,
Коли  до  нас  пове́рнеться  Крим  наш,
Й  звучатиме  скрізь  мова  солов’їна.

Найбільшим  буде  щастя  для  всіх  нас,
Коли  усі  пове́рнуться  додому,
Аби  вогонь  війни  наза́вжди  згас.
За  це  ми  молим  Господу  святому.

05.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023

ДВА ІМЕНИННИКИ

ДВА  ІМЕНИННИКИ
(Онукові  та  племінникові  з  нагоди  Дня  народження)

Сьогодні  в  нас  подвійне  свято  –  
Два  іменинники  в  родині,
Онук  й  племінник.  Ці  хлоп’ята
На  рік  дорослішають  нині.

Племінник  –  сім,  онучок  –  вісім
Зустріли  цих  серпневих  ранків,
Дитинство  безтурботне,  звісно,
І  стільки  ж  дня  цього́  світанків.

Ростуть  вони  нам  всім  на  втіху,
Ми  молимось  за  них  щоднини,
Щоб  не  стихали  звуки  сміху,
Й  для  цьо́го  будуть  все  причини.

Хай  ворог  вступиться  з  Вкраїни,
Дитинство  щоб  не  міг  забрати,
Хай  всюди  будуть  гарні  зміни,
Під  мирним  небом  щоб  зростати.

Два  іменинники  рідненькі,
Що  вміють  теж  бешкетувати,
Не  виросли,  та  не  й  маленькі,
Дають  про  себе  всюди  знати.

Й  сьогодні  та́кож  нагадали
Про  себе  нам  оці  хлоп’ята.
Щоб  нас  і  далі  звеселяли
Й  робили  за́вжди  всім  нам  свята.

04.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023

ВОСЬМИРІЧНЕ ЩАСТЯ

ВОСЬМИРІЧНЕ  ЩАСТЯ
(  Дорогому  онуку  з  нагоди  Дня  народження)

Я  пам’ятаю  ту  щасливу  мить,
Коли  почула:  «Мамо,  Ви  –  бабуся!…»,
Ще  й  для  онука  розпоча́ла  жить
Й  за  нього  за́вжди  Господу  молю́ся.

Це  ще  один  мій  стимул  до  життя,
Це  ще  одна  така  життєва  втіха,
Це  ще  одне  життєве  вишиття,
Яке  дода́ло  радості  і  сміху.

Це  Янголя  зростало  на  очах,
Дитяче  лепетання,  перші  кроки,
Зростав  у  колискових  і  казках
І  наїдав  свої́  кругленькі  що́ки.

Збігали  дні,  і  тижні,  й  місяці,
А  далі  вже  лічба  пішла  роками,
А  далі  –  вже  й  портфель  в  його  руці
І  час  побіг  шкільними  стежечка́ми.

Сьогодні  –  вісім,  вчора  бу́ло  сім,
Дитячих  безтурботних  вісім  рочків,
Це  радість,  що  дода́лась  нам  усім,
Вже  має  гай  з  восьми  свої́х  дубочків.

То  ж  хай  Госпо́дь  саджає  ті  дубки,
І  Янгол  хай  крильми́  їх  обіймає,
Щасливими  хай  будуть  всі  роки́,
На  втіху  й  радість  нам  усім  зростає.

04.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023

СИЗОКРИЛА ГОЛУБКА

СИЗОКРИЛА  ГОЛУБКА

Моя́  голубко  сизокрила,
До  мене  ти  лети,  лети,
Розправ,  рідненька  сво́ї  кри́ла,
Не  бійся,  люба,  висоти́.
Лети,  голубонько,  до  мене,
До  себе  ніжно  пригорну́,
Хай  вітер  хмароньки  розже́не,
Тебе  кохаю  лиш  одну.

ПРИСПІВ

Лети,  голубонько,  до  мене,  я  прошу́,
Тебе  чекаю,  рідная,  роками,
Кохання  в  сво́їм  серці  бережу,
Ніхто  не  стане,  мила,  поміж  нами.
Лети,  моя́  голубко,  навпростець,
Лети,  моя́  голубонько,  благаю,
Мелодія  одна  для  двох  сердець,
Надію  я  лелію  і  плекаю.

Лети,  моя́  голубко  мила,
Тебе  в  обі́йми  я  візьму́,
Ти  мо́є  серце  полонила,
Без  тебе  важко  одному́.
Не  моя,  серденько,  провина,
Що  я  в  полоні  в  почуттях,
Моя́  пташинонько  єдина
Хай  легко  стелиться  твій  шлях.

ПРИСПІВ

Моя  голубонько-пташино,
Таких  як  ти  –  не  зустрічав,
Тобі  назустріч  я  полину,
Бо  все  життя  тебе  чекав.
Полину  я  назустріч  долі,
Свою́  красуню  обійнять,
Зустрінемось  на  видноколі,
Щоб  берегти  тебе́  й  кохать.

ПРИСПІВ

03.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023

ЛЕТЯТЬ У ДАЛЬ

ЛЕТЯТЬ  У  ДАЛЬ
(  Аллі  Горбуновій  з  нагоди  Дня  народження  )

У  даль  кудись  роки  летять
Й  назад  вертатися  не  хочуть,
Їх  не  хотіла  відпускать,
Але  вони  летять  й  клекочуть.

Це  збірка  всіх  твої́х  років,
Ти  все  чудово  карбувала,
То  ж  кожен  з  них  ввійти  зумів,
А  доля  їх  впорядкувала.

Ти  час  від  часу  їх  гортай,
Вичитуй  фрази  і  цитати,
Себе  за  кроки  не  картай,
Сама  продовжуй  щось  нотувати.

Пучечок  променів  твої́х,
Лишень  тобі  вони  світили,
Ти  їх  збирала  разом  всіх,
Вони  життєве  світло  лили.

Хай  додаються  ще  до  них
І  сторінки́  й  проміння  ясне,
Щоб  ти  не  знала  бід  і  лих,
Й  життя  хай  буде  лиш  прекрасне.

А  коли  буде  ювілей
Із  ста  дарунків  цих  Господніх,
Хай  заспіває  соловей,
І  ми  збере́мось,  як  сьогодні.

31.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023

СПАЛЮЮ МОСТИ

СПАЛЮЮ  МОСТИ

Бува  в  житті  я  спалюю  мости,
Хоч  наміру  не  мала  це  робити,
Роблю́  це  там,  де  не  прийму́:  «Прости…»,
Хоч  як  не  стали  б  прощення  молити.

Вкрай  рідко  я  зважаюсь  на  цей  крок,
Але  ж  роблю́,  бо  є  усьому  ме́жі,
Життя  дає  й  болючий,  та  урок,
На  все  дивлю́сь  внизу  й  з  вершини  вежі.

Мости  не  за́вжди  легко  спопелять,
Нелегко  і  непросто  крапку  ставить,
Та  й  в  іншім  місці  інші  будувать…
Життя  і  нами  і  мостами  править.

Мости  для  того,  щоб  по  них  ходи́ть,
Тому́  міцними,  зазвичай,  будуєм,
А  спопелять  –  страшніш,  ніж  розводи́ть,
Й  в  уяві  як  роби́ть  –  усе  малюєм.

Я  спалюю…  я  спалюю  мости,
Якщо  по  них  не  гіден  хтось  ходити,
Не  за́вжди  просто  бу́ло  їх  звести́,
Але  життя  це  змушує  робити.

Тому́  бува  я  спалюю  мости,
Й  не  кожному  мій  крок  цей  до  вподоби,
Хоч  хтось  чека,  що  я  прийму́:  «Прости»…
На  прощення  не  роблю  навіть  спроби.

01.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023

ГРІШНИК

ГРІШНИК

Прийшов  до  церкви  грішник  сповідатись,
Гріхи  тяжіли,  гнули  все  униз,
З  думками  він  не  міг  ніяк  зібратись,
Але  торкнувся  він  рукою  риз.

Принишк,  завмер,  підняв  уго́ру  очі,
І  погляд  перевів  він  на  вівтар,
Тримати  все  в  собі́  не  бу́ло  мочі,
Полегшити  хотів  він  свій  тягар.

Він  на  коліна  став  у  сповідальні,
Та  з  чо́го  розпочати,  що  сказать?
Були́  це  миті,  ма́буть,  вирішальні,
Бо  ж  треба  грішну  душу  очищать.

–  Чи  каєшся  в  свої́х  гріхах  сьогодні?
Які  гріхи  споко́ю  не  дають?
Невже  в  душі́  їх  рі́ки  повноводні?
Чи  всіх  гріхів  самому  не  збагнуть?

Не  бійся  про  гріхи  свої́  сказати,
Бо  задля  цьо́го  ти  сюди  прийшов,
Я  буду  тебе  слухать,  помагати.
Щоб  їх  позбутись  –  шлях  ти  віднайшов.

Нехай  гріхи,  що  є,  тебе  не  гложуть,
Бо  ти  з  душі  гріховню  утворив,
Їх  сповідь  й  покаяння  переможуть…
Ще  мить  якась  і  він  заговорив.

Була́  для  нього  сповідь  нелегко́ю,
Непросто  бу́ло  все  розповідать,
Чоло  вкривалось  потом,  як  росою,
Та  стало  легше  на  душі  ставать.

Тягар  спадав,  немов  кудись  дівався,
А  грішник  говорив  і  говорив,
В  гріхах  він  вперше  у  житті  зізнався,
В  гріхах,  з  якими  все  життя  прожив.

Священик  слухав  і  давав  науку,
Запитував  і  радив  що  роби́ть,
Він  відчував  його  душевну  му́ку,
І  як  душа  ця  про  гріхи  кричить.

Завершив  грішник  все  розповідати,
І  в  нього  стало  легше  на  душі́,
Святе  Причастя  ще  б  йому  прийняти,
Щоб  знов  гріхи  не  лізли,  як  вужі.

Все  вислухав  священик  й  за  покуту
Сказав,  що  помолити  має  він,  
Щоби  душа  не  знала  більше  смуту,
Й  щоб  з  легкістю  пішов  з  церковних  стін.

Святе  Причастя  душу  лікувало
І  Божий  промінь  теж  душі́  торкнув,
Святою  благодаттю  напувало,
І  грішник  легкість  на  душі́  відчув.

Тягар  кудись  подівся,  як  не  бу́ло,
І  душу  не  глодали  вже  гріхи,
Ще  й  світла  у  душі́  його  прибуло
й  очистило  гріховні  всі  шляхи.

27.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023

КВІТИ УКРАЇНИ – КВІТИ ПЕРЕМОГИ

КВІТИ  УКРАЇНИ  –  КВІТИ  ПЕРЕМОГИ
(Присвята  виставці  Анатолія  Марчука  «КВІТИ  УКРАЇНИ  –  КВІТИ  ПЕРЕМОГИ»  )

Краса  чарує,  ми́лує  усіх,
Тонка  робота  майстра  цих  полотен,
Майстерно  передати  все  це  зміг,
Між  квітів  заховались  десь  і  ноти.

На  цих  полотнах  квіти,  мов  живі,
Вдивляються,  голівками  хитають,
Ми  бачимо  шедеври  світові́,
Які  до  нас  з  любов’ю  промовляють.

Така  тендітна  вся  оця  краса,
Шикарна,  королівська,  багатюща,  
Немов  щодня  вмиває  їх  роса,
А  рукотворність  ця  є  невмируща.

Пелюстка  кожна,  кожне  стебельце,
Листочок  на  стеблі,  що  пнеться  вгору.
У  фарбах  є  живильне  джерельце́,
Що  б’є  і  б’є  в  любую  року  по́ру.

Плеяду  квітів  бачим  на  стіні,
Вдивляємось,  любуємось,  п’янієм.
І  кожна  з  них  сказала:  «Ні  війні!»,
Сказали  так,  що  ми  їх  розумієм.

Хай  зді́йсняться  пророчі  ці  слова́:
«Вкраїни  квіти  –  квіти  ПЕРЕМОГИ»,
Бо  ПЕРЕМОГУ  з  нами  здобува,
Й  вони,  як  ми,  не  зі́йдуть  із  дороги.

20.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023

ЛЬВІВСЬКІ ПЛЯЦКИ

ЛЬВІВСЬКІ  ПЛЯЦКИ

Львівські  пляцки  смачні  дуже,
Бо  печуть  їх  ґаздині́,
А  ти  ла́суй  ними,  друже,  
У  святкові  й  будні  дні.

У  них  вклали  серце  й  душу
Да́ли  туди  смакоти́,
Скуштувати  пляцки  мушу,
І  скуштуй,  звичайно,  ти.

Львівським  пляцкам  нема  рівних,
І  смачніших  не  знайде́ш.
Всі  смакують  наш  «Макі́вник»,
І  смакуй  ти  з  ними  теж.

«П'яна  вишня»,  «Сирник»,  «Празький»,
«Вишиванка»  і  «Спартак»,
«Медівник»,  «Дрова́  під  снігом»  -
Кожен  різний  є  на  смак.

А  ще  є  «Амоняко́вий»,
І  «Смітник»,  й  «Мадярський»  є,
І  «Гуцульський»,  і  «Казковий»,
І  «  В  декреті  курка»  є.

І  «Гавана»,  й  «Пані  Дульська»,
І  «Принцеса»,  і  «Султан»,
Навіть  є  «  Пані  Валевська»,
А  ще  пляцок  є  «Ґердан».

Ще  й  «Горіховая  скриня»
«Снікерс»,  «Са́кура»  й  «Козак»,
Їх  пече  лиш  господиня,
Пляцків  в  неї  не  є  брак.

І  «Ламбада»,  й  «Ейфорія»,
«Кора  дуба»  і  «Тюльпан»,
«Вальс  нічний»,  «Анастасія»,
Ну  і,  звісно  –  «Кавоман».

«Розмарі»,  «Дівоча  доля»
І  смачнезний  «Золотар»,
«Жінки  примхи»  ,  «Квітка  з  поля»,
«Блу́дний  син»,  а  ще  й  «Бунтар».

«Коломийка»  і  «Хмаринка»,
І  «Вишневий  аромат»,
«Білий  лев»  і  «Скатертинка»,
І  смачний  «Казковий  сад».

Та  й  ще  безліч  пляцків  інших,
Яких  ніде́  не  знайде́ш.
Не  знайде́ш  пляцків  смачніших,
То  ж  до  нас  ти  знов  прийде́ш.

21.06.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023

ДОДАЛО́СЬ ЖАЛЮ, ПЛАЧУ́ І БОЛЮ

ДОДАЛО́СЬ  ЖАЛЮ,  ПЛАЧУ́  І  БОЛЮ

Нам  додало́сь  жалю́,  плачу́  і  болю,
І  знову  всьо́го  злива  й  заметіль,
Зарадити  ніхто  не  зможе  горю,
Бо  ми  й  Вкраїна  для  ординців  –  ціль.

Сьогодні  знову  полягли  соколи,
Сягнув  їх  ворог  на  святій  землі́.
Невже  це  не  зупиниться  ніко́ли?
Невже  все  знищать  вбивці-моsk@лі?

Лягли  сьогодні  знову  в  домовини,
Туди  їх  вклала  клятая  орда,
Лягає  цвіт  красуні-України…
Остання  путь,  остання  їх  хода.

Прийшла  весна  і  мало  все  буяти,
Радіти  мало  сонцю  і  весні,
Натомість  в  землю  мусимо  лягати...
Для  нас  і  дні  і  ночі  всі  страшні.

Нам  слухавку  знімати  навіть  страшно  –  
Найгірше  боїмося  ми  почуть…
Герої  наші  йдуть  у  бій  безстрашно
І  рі́ки  крові  в  нас  щодня  течуть.

Нам  додало́сь  жалю,  плачу  і  болю,
Та  мусимо  ми  вистоять  війну,
Бо  ми  за  правду,  незалежність  й  волю,
Ми  мусим  подолати  сатану.

29.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023

МИСТЕЦЬКИЙ ФРОНТ

МИСТЕЦЬКИЙ  ФРОНТ
(Відповідь  Стефанії  Терпеливець  на  вірш  «КОЛИ  ГРИМЛЯТЬ  ГАРМАТИ»)

Коли  гримлять  гармати  –  
Митці  у  нас  не  сплять,
Щоб  час  не  гайнувати
Й  Вкраїну  прославлять.

Коли  гримлять  гармати  –
Й  в  повітрі  все  дзвенить,
Митці  й  тоді  завзято
Беруться  щось  твори́ть.

Коли  гримлять  гармати  –
Не  можемо  дрімать
І  осторонь  стояти,
І  часом  зволікать.

Коли  гримлять  гармати  –
То  слово,  наче  меч,
Врага  взяло́сь  вбивати
У  вирі  ворожнеч.

Коли  гримлять  гармати,
То  наш  мистецький  фронт
Всім  хоче  показати,
Де  мирний  горизонт.

Коли  гримлять  гармати,
То  музика  й  пісні́
Взяли́сь  гучніш  звучати
Й  війні  сказали:  «Ні!».

Коли  гримлять  гармати  –
Митці  в  нас  не  мовчать,
На  фронт  йдуть  воювати
Й  мистецтвом  заряджать.

Коли  гримлять  гармати  –
Не  в  закутках  митці,
Мистецтво  не  зламати,
Бо  вправні  ми  бійці.

Коли  гримлять  гармати,
То  будь-який  митець,
Що  взявся  воювати,
Орду  тре  нанівець.

Коли  гримлять  гармати,
То  в  кожного  митця
В  творіннях  всім  впізнати
Відважного  бійця.

Коли  гримлять  гармати  –
Ми  творим  для  людей,
Щоб  Бог  поміг  зітками
Наш  переможний  день.

26.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023

КОЛИ ГРИМЛЯТЬ ГАРМАТИ

КОЛИ  ГРИМЛЯТЬ  ГАРМАТИ

Коли  гримлять  гармати  –  
Мистецтво  не  мовчить,
Це  треба  цінувати
Й  майбутнім  нашим  жить.

Коли  гримлять  гармати  –
Культура  у  строю́,
Й  підтримує,  як  може,
Вкраїноньку  свою.

Коли  гримлять  гармати  –
То  й  слово  рветься  в  бій,
Ним  в  ворога  влучати,
Й  не  вбити  жодну  з  мрій.

Коли  гримлять  гармати  –
То  й  музика  луна,
Не  можемо  чекати,  
Бо  скрізь  вже  сатана.

Коли  гримлять  гармати  –
Танцюється  гопак,
Й  вражині  розтоптати
Ми  не  дамось  ніяк.

Коли  гримлять  гармати  –
В  нас  пісня-водограй,
Ми  будемо  співати
Про  наш  вкраїнський  край.

Коли  гримлять  гармати  –
Культура  на  крилі,
Бо  Україна-мати
Найкраща  на  Землі.

Коли  гримлять  гармати  
Здригається  земля,
Молитву  ми  читаєм
І  слово  Кобзаря.

25.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023

ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА В БІДІ

ЧОРНОМОРСЬКА  ПЕРЛИНА  В  БІДІ

Зруйнована  святиня  у  Одесі,
Зруйновані  домівки  і  порти,
Стирають  місто,  що  на  воднім  плесі
Потвори,  вбивці,  не́люди,  чорти.

Горить  зерно,  як  золото,  в  ангарах,
Палає  місто,  наче  смолоскип,
Щоразу  у  ракетних  все  ударах,
І  чується  і  плач,  і  гуркіт,  й  скрип.

Руйнація  будинків  і  святині,
А  ще  й  щоразу  забрані  життя,
Нема  споко́ю  у  морській  перлині,
Бо  нищить  все  ординськеє  сміття.

Летять  бляшанки  і  несуть  загрозу,
Рида  Одеса  й  чути  моря  плач,
Сягають  центру  і  сяга  «Привозу»,
Луна  тривога,  наче  гра  сурмач.

Куди  подітись,  як  луна  тривога?
Куди  втікати  –  як  ворожа  ціль?
Надії  й  сподівання  лиш  на  Бога,
Бо  знову  сльози,  смерть,  і  страх,  і  біль.

Щодня  й  щоночі  нищать  все  потвори.
За  що  й  чому́  така  брудна  війна?
Їм  треба  порт,  їм  треба  Чорне  море,
З  людьми  воює  клятий  сатана.

Перлина  Чорноморська  вся  страждає,
І  цвинтар  вже  загрозу  там  несе…
Коли  ж  Госпо́дь  убивць  тих  покарає
І  що  нам  ПЕРЕМОГУ  принесе?

25.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023

СІМДЕСЯТ ДВІ КРАПЛИНИ

СІМДЕСЯТ  ДВІ  КРАПЛИНИ

(Олександру  Бойку  з  нагоди  Дня  народження  )

Сімдесят  дві  краплиноньки  у  морі,
І  нива  сколосилась  золота́,
А  зо́рі,  що  зійшлись  на  видноколі,
Зібрали  всі  доку́поньки  літа́.

Одні  зірки́  сідали  на  погони,
А  зо́рі  інші  вказували  шлях,
Життєві  за́вжди  чулись  передзвони
І  кожен  рік  злітав,  неначе  птах.

Сімдесят  два  у  вирій  здійняли́ся
І  клекотіли,  наче  журавлі,
Життям  з  тобою  всі  вони  пройшлися
І  не́сли  мудрість  на  свої́м  крилі.

Сімдесят  два  ці  мірялись  не  в  милях,
Але  й  пливли,  неначе  кораблі,
Тебе  гойдали  залюбки  на  хвилях
Й  водили  без  упину  по  земл́і.

Вони  тобі  повідали  багато,
Із  кожним  таємниця  є  своя́,
І  кожен  дарував  життєве  свято,
Й  мов  на  дозорі,  всі  вони  стоять.

Сімдесят  дві  і  пристані  й  причали,
І  гавані,  і  бухти  серед  них,
Вони  тебе  з  собою  повінчали,
Й  благословінь  бажали  всі  рясних.

Нехай  років  щоразу  додається,
Бо  ще  зерно  не  зібрано  усе,
Господнє  світло  хай  на  тебе  ллється,
А  кожна  мить  лиш  радість  хай  несе.

Хоча  б  до  ста  зозуля  докувала,
Усі  роки́,  немов  скарби  збирай,
Пречиста  під  Покровом  щоб  тримала
І  берегла  рокі́в  твої́х  врожай.

24.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023

ЗАКОХАНИЙ СКРИПАЛЬ

ЗАКОХАНИЙ  СКРИПАЛЬ

Думками  лину  я  у  даль,
Думками  лину  й  повертаю,
Для  мене  грає  там  скрипаль,
А  я  все  потайки  кохаю.
Для  мене  грає  там  скрипаль
І  ллється  музика  навколо,
Із  мене  вітер  зняв  вуаль,
Коли  звучало  мо́є  соло.

Із  мене  вітер  зняв  вуаль,
Та  я  продовжила  співати,
Не  зупинявся  і  скрипаль,
Мені  хотілось  танцювати.
Не  зупинявся  і  скрипаль,
І  струни  голосно  дзвеніли,
Дзвеніли  так,  немов  кришталь,
А  серце  й  доля  гомоніли.

Дзвеніли  так,  немов  кришталь,
А  пісня  ввись  моя́  злітала,
Кудись  поділася  печаль,
Бо  я  всім  серцем  покохала.
Кудись  поділася  печаль,
Пішла  в  невіданії  далі,
І  грать  продовжував  скрипаль,
Хоч  глядачів  не  бу́ло  в  залі.

І  грать  продовжував  скрипаль,
А  вітер  музику  розно́сив,
Він  ніс  її  кудись  у  даль
Й  вплітав  він  щастя  в  мо́ї  коси́.
Він  ніс  її  кудись  у  даль,
Плечей  мої́х  торкав  і  стану,
Накинув  ніжно  ту  вуаль
І  заховався  між  туману.

Накинув  ніжно  ту  вуаль,
Став  виглядати  із  діброви,
Так  попрощався  він,  на  жаль,
Із  ним  не  бу́ло  в  мене  змови.
Так  попрощався  він,  на  жаль,
Кохання  дав  мені  зернину,
Чекав  зізнання  той  скрипаль
І  грав,  і  грав  він  без  упину.

24.07.2023

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023

БОЛЮЧЕ ВІДЧУТТЯ

БОЛЮЧЕ  ВІДЧУТТЯ

Таке  буває  відчуття,
Що  нас  давно  уже  продали,
А  потім  лиш  для  прикриття
Страшних  ударів  нам  завда́ли.

Але  навіщо  і  чому́?
Дай  Бог,  аби  я  помилилась…
Цей  крок  потрібен  був  кому́?
Навіщо  ненька  знадобилась?

Якщо  продали,  то  чому́
Дівчата  й  хлопці  наші  гинуть?
Невже  так  легше  і  кому́,
Що  в  засвіти  рідненькі  линуть?

На  захист  стали  з  перших  днів
І  першими  пішли  в  могили…
Той  ворог  знидіти  волів
За  те,  що  з  нами  так  вчинили.

З  ножем  герої  йшли  на  танк,
Не  мали  чим  оборонятись.
То  хто  в  званні?  Який  той  ранг
Що  взявся  так  розпоряджатись?

Мене  Вкраїна  вся  болить,
Болить  за  кожного  вкраїнця…
Ще  скільки  зможемо  прожить,
Бо  чаша  горя  вже  по  вінця?

20.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023

ТАНЕЦЬ НА РУЇНАХ

ТАНЕЦЬ  НА  РУЇНАХ

Шкільний  свій  вальс  танцюють  на  руїнах,
Який  це  біль,  яка  страшна  біда,
І  голоси  не  чути  в  рідних  стінах,
Бо  зруйнувала  сті́ни  ті  орда.

Дивлю́сь  на  це  і  серце  рветься  в  шмаття,
І  кров,  неначе  з  рани  струменить.
За  що  це  нам?  За  що  таке  прокляття?
Нестерпний  біль,  нестерпно  це  болить.

Рікою  сльо́зи,  їх  не  зупинити,
За  парти  сісти  ворог  їм  не  дав,
Непросто  дітям  все  це  пережити,
Їм  ворог  клятий  все  це  влаштував.

Не  світла  зала  й  музика  врочиста,
Не  кульки  й  не  святковий  колорит,
І  гама  суконь  не  така  барвиста…
Руїни  скрізь…  не  ки́лим-оксамит.

Не  так  цей  день,  звичайно,  уявляли,
Та  довело́сь  пізнать  гіркий  полин,
То  ж  на  руїнах  танець  танцювали,
Уламки  скрізь,  а  не  набір  перлин.

До  болю  це,  до  гіркоти,  до  щему…
Руїни,  танець,  дзвоник,  атестат,
Світ  бачить  цього  покидька-нікчему
Й  руїни  від  ракет  і  від  гармат.

07.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023

НЕ ПТАХА Я У КЛІТЦІ ЗОЛОТІЙ

(  Написалось  і  одразу  наспівалось...)

НЕ  ПТАХА  Я  У  КЛІТЦІ  ЗОЛОТІЙ

Не  птаха  я  у  клітці  золотій,
Не  нею  буть  мені  писала  доля,
Не  птаха  я  ,  голубчику  ти  мій,
А  й  квітка,  що  розквітла  серед  по́ля.

Не  птаха  я  у  клітці  золотій,
Не  птаха  я  і  нею  я  не  буду,
Не  птаха  я,  голубчику  ти  мій,
Та  мить  з  тобою,  любий,  не  забуду.

Не  птаха  я  у  клітці  золотій,
Та  кри́ла  в  мене  виросли,  я  знаю,
Кохання  зерна,  любий,  ти  посій,
Бо  серцем  я  усім  тебе  кохаю.

Не  птаха  я  у  клітці  золотій,
Та  лину  я  назустріч  своїй  долі,
Я  відчуваю  погляд,  милий,  твій,
І  бачу  силует  біля  тополі.

Не  птаха  я  у  клітці  золотій,
Хоч  нею  трішки,  ма́буть,  я  б  побу́ла,
Відчула  б  біля  клітки  подих  твій,
Й  слова  кохання  щоб  твої́  почула.

Не  птаха  я  у  клітці  золотій,
Але  думками  птахою  кружляю,
Я  ходжу  по  святій  землі́  свої́й,
І  щиро  серцем  всім  тебе  кохаю.

22.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023

КОРОТКА ЩАСЛИВА МИТЬ

КОРОТКА  ЩАСЛИВА  МИТЬ

З  тобою,  наче  доля,  нас  звела́,
Думки́  наші  сплели́ся  воєдино,
Назустріч  нас  зненацька  повела,
Тепер  до  тебе  я  бажанням  лину.

Потішилась  недовго…  мить  якусь,
А  далі  –  біль,  і  сльози,  й  міркування,
З  думками  битись  защораз  берусь,
Але  сильніше  відчуття  кохання.

Думки́  не  відігнати  аж  ніяк,
І  болю  аж  нічи́м  тут  не  зарадиш…
Я  спробую  з  цим  впоратись…  Та  як?
Щоб  і  хотів,  та  серцю  не  накажеш.

Можливо  час  потрібен  нам  обом…
Але  чому́?  Чому́  так  мало  статись?
Ти  оповив  мене  свої́м  теплом…
Я  в  то́му  щасті  мріяла  купатись.

Чи  ве́рнеться  моя  щаслива  мить?
Чи  доля  випробовувати  стала?
Тебе  зуміла  в  серце  я  впустить…
Що  буде  далі  –  звісно,  я  не  знала.

У  пам’яті  зали́шу  щастя  мить,
Не  стану  нізащо́  її  стирати,
Чи  знову  зможу  серце  відчинить…
Немов  альбом,  цю  мить  буду  гортати.

19.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023

НЕ ПТАХА

НЕ  ПТАХА  

Не  птаха  я  клітці  золотій
І  не  струна,  яка  бринить  від  болю,
Та  є  девіз…  девіз  у  мене  свій:
«Зміню́  життя,  але  не  змі́ню  долю».

Нелегко,  та  долаю  я  усе,
І  сліз  не  ллю…  Як  плачу  –  наодинці,
Я  сильна  жінка,  знаю  перш  за  все,
Не  манекен  в  крамниці  на  вітринці.

Буває  –  сльози  перлами  збіга,
Течуть  з  очей  солонії  струмочки,
Та  мудрість  бе́ре  верх,  перемага,
І  дзвін  дають  в  житті  свої́  дзвіночки.

Багато  що  я  бачила  в  житті,
Багато  що  дово́дилось  пізнати,
Стрічалось  всяке  на  мої́й  путі,
Не  ски́глила,  усе  могла  долати.

Із  долею  не  стану  у  двобій,
Не  стану  я  на  долю  нарікати,
Бо  знаю,  що  на  все  в  житті  час  свій,
Й  від  труднощів  не  стану  утікати.

Життя  і  доля…  Доля  і  життя,
Реалії,  і  мрії  й  міркування,
І  кожен  крок  –  життєве  вишиття,
А  кожна  мить  –  надії  й  сподівання.

20.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023

ЗА ЩО НАМ КАРА?

ЗА  ЩО  НАМ  КАРА?

За  що  нам,  Боже,  кара  вже  така?
Щомиті  нас  обстрілюють  ординці.
За  що,  Всевишній,  доленька  така?
Ми  –  миролюбні,  Господи,  вкраїнці.

Чому́  й  за  що  на  кожнім  кроці  плач?
На  кожнім  кроці  гинуть  наші  люди,
Гріхи  нам,  Боже,  я  молю́  пробач,
Бо  ллється  кров  уже  давно  усюди.

Одеса,  Миколаїв,  стальний  град,
Херсон  і  Запоріжжя,  й  місто  Лева,
Дніпро,  Тернопіль…  В  нас  не  зорепад,
А  й  зброя  в  нас  летить  вся  моsk@лева.

Черкаси,  Суми,  Умань  у  біді,
Чернігів  є  під  обстрілом  щомиті…
Тривати  скільки  вражій  цій  ході́?
Невже  ми  мало  горем  оповиті?

І  Харків,  як  більмо  на  оці  їм,
Усюди-всюди  ворог  нас  сягає.
Чому́  це  сталось  у  краю́  мої́м?
За  що  нас  ворог,  Боже,  спопеляє?

За  що  нам,  Боже,  стільки  вже  біди́,
Навіщо  нам  брудна  війна  ворожа?
Зерно  горить,  харчів  горять  склади…
За  що  на  Україну  кара  Божа?

В  нас  ллється  кров  уже  давним-давно,
Й  щоразу  гірші  бачимо  знущання,
Ввірвалася  до  нас  орда-лайно,
Й  бою́сь,  що  ця  мандрівка  не  остання.

За  що  терпіння,  Боже,  нам  такі?
Чому́  нас  має  ворог  убивати?
Чому́  нести́  хрести  такі  важкі?
За  що  Вкраїну-неньку  шматувати?

19.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023
ID:    989240

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023

Я ВЖЕ НЕ ТА

Я  ВЖЕ  НЕ  ТА

Я  вже  не  та,  яку  колись  ти  знав,
Я  вже  не  та,  й  такою  вже  не  буду,
Тоді  на  все  ти  просто  не  зважав,
Та  до  дрібниць  нічо́го  не  забуду.

Я  вже  не  та,  й  життя  уже  не  те,
Я  вже  не  та,  і…,звісно,  це  не  дивно,
Та  зрозуміла  правило  святе,
Яке  прийшло  мені  інтуїтивно.

Я  вже  не  та.  І  подиву  нема,
Що  я  не  та,  що  я  давно  змінилась,  
Життя  дало́  уроки  недарма…
Для  тебе  я  чужою  залишилась.

Я  вже  не  та…  Життя  так  повело́…
Відкрило  очі  навіть  на  дрібниці,
Та  не  змінити  те,  що  вже  було́,
Багато  що  лишилось  в  таємниці.

Я  вже  не  та.  І  збіг  вже  часу  плин,
Й  думки́  не  ті,  і  погляди,  й  бажання,
Усе  перемолов  життєвий  млин,
Лишились  тільки  мрії  й  сподівання.

Я  вже  не  та…  І  рада,  що  не  та,
Я  вже  не  та,  що  сліпо  довіряла,
Був  чистий  аркуш  й  формула  проста,
Й  ніко́ли  я  про  це  не  шкодувала.

27.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023

СОН І ДІЙСНІСТЬ

СОН  І  ДІЙСНІСТЬ

Я  прокинулась  десь  на  світанку,
А  вві  сні  знову  поряд  був  ти,
Був  закоханий  в  ту  бойківчанку,
Повз  якої  не  зміг  ти  пройти.

І  в  обі́йми  ти  брав  мене  ніжно,
І  до  себе  так  ніжно  тулив,
Та  вуаль  вітер  зняв  білосніжну,
Щоб  нектар  ти  із  вуст  мої́х  пив.

Божеволіла  від  насолоди,
І  хотіла  ту  мить  зупинить,
Відчуття  від  роси  прохолоди,
Та  й  струна  почуттів  вже  бринить.

Неймовірне  щось  в  нас  відбулося,
Зародило  палкі  почуття,
Все  твоє́  і  моє́  враз  сплело́ся,
І  гучним  стало  серця  биття.

Ми  забули  про  все  із  тобою,
Опинились  в  полоні  такім,
Ми  не  вдієм  нічо́го  з  собою,
Бо  ми  бранці  в  коханні  палкім.

Був  це  сон,  але  дійсність  ця  близько,
Наша  зустріч  була́  не  вві  сні,
Слід  в  очах  залишився  від  блиску,
І  бажання  горять  всі  вогні.

01.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023

СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ ОЛЕГА АНТИПОВА

СВІТЛІЙ  ПАМ’ЯТІ  ЗАХИСНИКА  УКРАЇНИ  ОЛЕГА  АНТИПОВА

Герой  загинув,  голову  поклав,
Віддав  життя  за  нас  та  Україну,
Як  зброю  взяв  –  не  думав,  не  гадав…
Та  в  засвіти  через  війну  полинув.

Війна  забрала  в  юного  життя,
А  намір  був  –  здобути  ПЕРЕМОГУ,
Із  засвітів  не  буде  вороття,
Хоч  не  туди  він  прокладав  дорогу.

Поліг  герой,  дода́лось  горя  й  сліз,
Рида  село,  ридають  рідні  й  друзі,
Ридає  над  рікою  й  верболіз.
За  ним  громада  й  Україна  в  тузі.

Життя  забрала  клята  ця  війна,
Життєву  свічку  нагла  загасила,
Безжально  діяв  вбивця-сатана,
І  напослідок  кров  Олега  вмила.

Він  найцінніше  на  війні  віддав,
З  любов’ю  до  Вкраїни  ліг  в  могилу,
Він  вірно  рідну  землю  захищав,
Й  за  обрій  птахом  назавжди́  полинув.

Із  фронту  в  домовині  повернув
І  не  розплющить  очі  вже  ніко́ли,
Герой  Олег  вже  вічним  сном  заснув
Й  не  подарує  мамі  матіоли.

30.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023

АНАТОЛІЮ МАРЧУКУ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

АНАТОЛІЮ  МАРЧУКУ  ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Лиш  Господом  дарований  талант
Такі  шедеври  нам  творити  може,
Й  купить  його,  неначе  діамант,
Ані  знайти,  ані  продать  не  зможе.

Народжує  шедеври  не  вві  сні,
А  й  пензлем  ніжно  аркуша  торкає,
Й  плоди  творіння  дуже  є  рясні…
Та  що  красу  творити  надихає?

Ця  вся  краса  під  пензлем  ожива:
Півонії,  бузок  та  ще  й  іриси,
Картина  кожна,  наче  щось  співа
І  барви  виграють  на  них  іскристо.

Усе  таке  красиве,  як  в  раю́,
І  соняшник  голівки  нахиляє,
І  тра́ви  у  діброві  чи  в  гаю́…
Краса  ця  тішить  й  струн  душі́  чіпає.

Ще  й  мальви  заворожують  мене,
І  синє  небо  десь  на  видноколі,
Це  щось  магічне,  наче  неземне…
За  цей  талант  подяка  Богу  й  долі.

Трояндові  пелю́стки  й  яблунь  цвіт,
І  лілії  красиві  й  гладіолус…
Творіть  шедеври  ще  хоч  з  сотню  літ,
Й  вплітайте  цю  красу  в  життєвий  колос.

29.06.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023

НАЗАВЖДИ СІМДЕСЯТ ШІСТЬ

НАЗАВЖДИ  СІМДЕСЯТ  ШІСТЬ

(  В  знак  світлої  пам'яті  про  дорогу  мамочку  )

Не  кругла  дата,  та  усе  ж  була́  б,
Якби  ти,  мамцю,  бу́ла  ще  живою,
Усі  вітання  радо  прийняла́  б…
Сумуємо,  рідненька,  за  тобою.

Додався  б  і  сьогодні  рік  тобі,
І  він  поповнив  б  роки  життєву  скриню.
Без  тебе  ми,  матусенько,  в  журбі,
А  біль  і  щем  нія́к  я  не  зупи́ню.

Зустріла  б  радо  на  порозі  нас,
Всміхнулась  би  й  до  себе  пригорнула.
В  сімдесят  шість  зупинено  твій  час
Й  ти  птахою  у  засвіти  майнула.

Слова  вітання  слали  б  ми  тобі,
Пісні  звучали  б  писані  для  тебе,
Аби  не  плакать,  я  кажу́  собі,
Що  ти  не  тут…  Що  ти  уже  на  Небі.

Молитву  шлю  за  тебе  в  Небеса,
Такі  тепер  для  тебе  подарунки,
Лишилась  біля  хати  вся  краса
І  вишиті  тобою  візерунки.

Хай  вічний  спокій  буде  в  Небесах,
Нехай  душа  твоя  відпочиває,
Вже  йдеш  до  нас  і  ми  до  тебе  в  снах,
І  біль  від  втрати  нас  не  покидає.

Якби  сьогодні  ти  була́  жива,
Тебе  усі  могли  б  ми  привітати,
В  сімдесят  шість  зібрала  ти  жнива
Й  пішла  у  вічність,  мамцю,  спочивати.

Тобі  наза́вжди  є  сімдесят  шість,
Ця  дата  на  табличці  на  могилі,
Була́  ти  тут  лиш  стільки  часу  гість,
Й  не  зовсім  ті  літа́  були́  на  схилі.

16.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023

ЗІРВАЛА ПУП’ЯНОК ОРДА

ЗІРВАЛА  ПУП’ЯНОК  ОРДА

Зірвала  пуп’янок  орда,
Йому  не  дала  розпуститись,
Прийшла  в  родину  ця  біда,
І  довело́ся  слі́зьми  вмитись.

Зірвала  пуп’янок  орда,
І  це  зробила  серед  ночі.
Маленьку  квіточку  шкода́,
Що  не  відкриє  більше  очі.

Зірвала  пуп’янок  орда,
З  стебла  одразу  кров  поли́лась,
Червона  кров,  а  не  вода,
Калюжа  з  неї  утворилась.

Зірвала  пуп’янок  орда,
Розквітла  б  з  нього  чудо-квітка,
Родина  квіточки  рида…
Життя  орда  забра́ла  влітку.

Зірвала  пуп’янок  орда,
Це  з  легкістю  вона  зробила,
А  біль  не  змиє  цей  вода,
Життя  потвора  в  квітці  вбила.

Зірвала  пуп’янок  орда,
Дідусь  над  пуп’янком  ридає,
Життя  зупинена  хода…
Ось  так  орда  нас  визволяє.

05.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023

І ЗНОВУ ТРИВОГА

І  ЗНОВУ  ТРИВОГА

І  знову  спо́кою  нема,
І  знову  в  нас  звучить  тривога,
Будь,  Боже,  з  нами  усіма,
Хай  МИРОМ  встелиться  доро́га.

Не  допусти,  молю́,  біди́,
Не  допусти  вогню,  ударів,
Хай  не  лишають  в  нас  сліди,
Бо  це  не  звуки  від  фанфарів.

Верни  їх,  Господи,  туди,
Звідкіль  вони  до  нас  злітають,
Біду,  Всевишній,  відведи,
Хай  в  нас  життя  не  забирають.

Верни  їх,  Боже,  в  оркостан,
Верни  бляшанки  ці  додому,
Нехай  збирає  їх  тиран,
Хоч  всі  за  раз,  хоч  по  одному.

Не  потребуємо  ми  їх,
Птахів  лиш  наших  хочем  бачить,
Верни,  Всевишній,  їм  усіх…
Наш  нарід  то́го  не  пробачить.

Тривога,  страх  і  укриття,
Молитва,  відчай  і  зневіра,
Врятуй  нам,  Господи,  життя,
Бо  лиш  на  нього  в  нас  офіра.

11.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023

СВІТЕ, ПРОБУДИСЬ

СВІТЕ,  ПРОБУДИСЬ

На  шляху  із  ГЕС  вода
Все  підряд  змиває.
Люди  добрі,  в  нас  біда,
Все  живе  вмирає!

Світе,  очі  вже  відкрий,
Винних  добре  знаєш,
Воду  ти  із  слів  не  лий.
Ти  ж  не  потопаєш…

Потонув  Херсон  в  воді,
А  з  ним  –  й  Гола  Пристань,
Та  й  Олешки  у  біді,
І  це  правда  чиста.

Та  не  бачиш  ти  чому́сь…
Чи  не  хочеш  бачить…
Я  в  свої́х  здогадках  б’юсь,
Що  усе  це  значить.

Чом  же,  світе,  ти  черстви́й
До  біди́  і  ли́ха?
Знаєш  добре,  хто  правий
Й  споглядаєш  стиха.

Правді  в  вічі  подивись,
Світе,  пробудися!
Хоч  тепер  змилосердись,
Хоч  тепер  озвися.

11.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023

«СОНЯШНИК» І ТАЛАНТИ

«СОНЯШНИК»  І  ТАЛАНТИ

Ось  знову  зустріч  й  знову  фестиваль,
Ця  світла  зала  й  наші  конкурсанти,
Чека  на  них  диплом  та  ще  й  медаль,
Й  на  багатьох  уже  чекають  гранти.

Наш  «СОНЯШНИК»  тут  знову  всіх  зібрав,
Зібрав  таланти  на  чудовій  сцені,
Щоб  кожен  з  вас  талант  свій  показав,
А  ви  до  перемог  усі  натхненні.

Розкрийтеся  на  сцені  цій  сповна́,
Бо  виступ  ваш  –  це  шлях  до  ПЕРЕМОГИ,
А  мрія  в  нас  усіх  живе  одна,
Й  ми  не  зійде́мо  з  нашої  дороги.

Вам  «СОНЯШНИК»  дає  до  злету  старт,
На  сцені  цій  зірками  ви  засяйте,
Підтримувать  культуру  кожен  варт,
То  ж  квітами  Вкраїни  розквітайте.

Не  бійтеся!  Сміливо  до  мети!
Овації  зірвіть  всієї  зали,
Вершин  бажаю  кожному  сягти,
Щоб  свої  лаври  починать  збирати.

Журі  поважне  вам  оцінку  дасть
І  виступи  оці́нить  відповідно,
Тому́  розпочинати  саме  час,
То  ж  виступить  бажаю  всім  вам  гідно.

07.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023

НАША БІДА ЗАЛИШАЄТЬСЯ НАШОЮ

НАША  БІДА  ЗАЛИШАЄТЬСЯ  НАШОЮ

Чи  ти  не  бачиш,  світе,  всю  біду?
Чому́,  скажи,  душею  ти  лукавиш?
Каховська  катастрофа  на  виду…
Чому́  плече  своє  нам  не  підставиш?

Невже  тебе  Вкраїна  не  болить?
Невже  не  бачиш,  що  із  нами  діють?
Ми  хочемо  під  мирним  небом  жить,
Та  нелюди  нам  смерть  і  горе  сіють.

Як  можеш  ти  лукаво  співчувать?
Якби  не  ми,  то  ви  були́  б  у  пастці.
Та  скільки  ви  ще  будете  чекать?
На  європейській  ми  із  вами  латці.

Не  бу́ло  б  нас  –  сягнув  би  ворог  вас,
А  ми  щитом  для  вас  усіх  зробились.
Невже  нас  захищати  ще  не  час?
Невже  на  все  ви  ще  не  надивились?

Ми  гинем  й  потопаєм  у  воді.
То  де  ж  ті  дружні  ру́ки  допомоги?
Чи  маєм  всі  загинути  й  тоді
Задзво́ните  в  усі  дзвінки  тривоги?

Як  десь  біда,  то  ми  на  поміч  йшли,
Як  десь  трясло  –  розвали  розбирали,
Та  ви  в  собі  сміливість  не  знайшли
І  ми  від  вас  такого  не  чекали.

09.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023

НАЧЕ В ВОДУ ТИ ДИВИВСЯ

НАЧЕ  В  ВОДУ  ТИ  ДИВИВСЯ

Наче  в  воду  ти  дивився,  великий  пророче,
Клятий  ворог  моskовитий  нас  знищити  хоче.

Сунуть  далі  в  Україну  цілою  ордою,
Та  наш  нарід,  духом  сильний,  з  ними  став  до  бо́ю.

Ро́бить  лихо  лютий  ворог  із  нашим  народом,
Ненька  вже  заполонена  тим  раschиsтським  збродом.  

Те́рпить  нарід  наш  знущання,  ракетні  атаки,
Не  вгамуються  потвори,  вбивці-посіпаки.

Кожну  мить  у  нас  стріляють,  нема  нам  спокою,
Стоїмо  в  борні  запеклій  з  клятою  ордою.

То  ж  надія  в  нас  на  Бога,  що  нам  допоможе,
Щоб  вступилось  з  України  це  сміття́  вороже.

Нам  нелегко,  наш  Кобзарю,  воїни  все  гинуть,
Наче  цвіт  падуть  на  землю  і  на  Небо  линуть.

Ти  із  круч  Дніпрових  бачиш  всю  біду  і  лихо,
Дев'ять  ро́ків  нас  вбивають,  в  нас  давно  не  тихо.

Помолись  за  Україну  на  Небі,  Шевченку,
Щоб  Госпо́дь  вберіг  наш  нарід  і  Вкраїну-неньку.

Щоб  лани  широкополі  знову  колосились,
І  незламні  українці  нічи́м  не  журились.

10.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023

КАХОВСЬКИЙ АПОКАЛІПСИС

КАХОВСЬКИЙ  АПОКАЛІПСИС

Каховський  апокаліпсис…  Біда…
Біда,  яку  орда  для  нас  зробила,
Нема  там  і  пташиного  гнізда  –  
Усе  орда  проклята  затопила.

Перлина  степова  тепер  в  воді,
Міста́  і  се́ла  стали  під  водою,
Та  прощення  не  буде  цій  орді,
Бо  в  нас  уже  роки  нема  спокою.

Ці  не́люди  пішли  на  крок  такий,
Створила  паскудь  екокатастрофу.
Який  же  ПЕРЕМОГИ  шлях  гіркий…
Йдемо́  усі,  неначе  на  Голгофу.

За  що  нам,  Боже,  кара  аж  така?
За  що  нас  знищують  у  різний  спосіб?
Чому́  не  всохне  ірода  рука,
Яка  вбиває  українців  й  досі?

Чи  зважить  хоч  на  це  тепер  весь  світ?
Чи  хоч  тепер  весь  світ  заб’є  тривогу?
Та  скільки  нам  побачити  ще  бід,
Аніж  побачим  нашу  ПЕРЕМОГУ?

Каховський  апокаліпсис…  Це  жах,
Що  може  ще  страшніше  спричинити,
Де  гине  все  живе  в  нас  на  очах,
Й  ніхто  не  взявся  вбивцю  зупинити.

Чи  б́айдуже  так  світові  до  нас?
Чи  це  тому́,  що  це  не  їх  торкає?
Та  чи  прийде́  для  вбивць  розплати  час?
А  світ  за  всім  лишень  спостерігає.

Каховська  катастрофа  на  роки,
І  наслідки  покажуться  болючі,
А  все  це  від  ординської  руки́…
Та  світ  мовчить  про  нелюдів  смердючих.

Ми  жити  хочемо!  Всевишній,  нас  почуй!
І  зупини  убивць  із  оркостану,
А  світу  очі,  Боже,  ти  роззуй…
Благати  я  про  це  не  перестану.

08.06.2023р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023

ВЖЕ П’ЯТДЕСЯТ

ВЖЕ  П’ЯТДЕСЯТ

Вже  п’ятдесят…  А  може  це  лиш  тільки?
Й  звідкіль  взяли́ся  всі  ці  п’ятдесят?
Не  знаю  я  Госпо́дь  відміряв  скільки,
Та  знаю  точно,  що  роки́  летять.

Вже  п’ятдесят  наспівано  мелодій,
Вже  п’ятдесят  написано  поем…
Куди  ж  веде  невидимий  добро́дій?
Веде  й  веде  мене  він  день  за  днем.

Вже  п’ятдесят  тих  зіграних  акордів,
Які  звучали  різно  й  в  унісон,
Але  ж  життя  –  не  побиття  рекордів,
Й  ці  п’ятдесят  –  це  дійсність,  а  не  сон.

Вже  п’ятдесят  сонет  я  написала,
В  яких  звучить  і  радість,  й  біль,  і  сум,
І  п’ятдесят  пісень  я  заспівала,
Ще  й  п’ятдесят  моїх  життєвих  дум.

Вже  п’ятдесят…  Та  вже  й  дітей  зростила,
Немов  птахів,  пустила  їх  в  політ,
В  життя  щасливе  двері  відчинила…
За  перші  п’ятдесят  життєвий  звіт.

Вже  п’ятдесят  вершин,  падінь  і  злетів,
І  п’ятдесят  мої́х  життєвих  струн,
Не  маю  від  життя  свого́  секретів,
Що  да́ло  п’ятдесят  життєвих  рун.

Вже  п’ятдесят  перлин  вплела́  у  ко́си,
І  стрічок  п’ятдесят  туди  вплело́сь,
Їх  срібло  прикраша,  неначе  ро́си,
Й  бажання  не  одне  уже  сплело́сь.

Вже  п’ятдесят  незвичних  намистинок
В  життєвому  намисті  назавжди́,
Вже  п’ятдесятий  у  житті  ужинок,
І  нива,  де  видніються  сліди.

Вже  п’ятдесят…  Та  це  лиш  пів  століття,
Рокі́в  мої́х  чудовий  диводзвін,
Який  несеться  десь  у  верховіття,
Ще  й  заставля  задуматися  він.

Вже  п’ятдесят  томі́в  мого́  будення
Покладено  у  скриню  до  скарбів,
На  все  Господнє  є  благословення.
Почесне  місце  п’ятдесятий  вздрів.

Вже  п’ятдесят  троянд  мої́х  розквітло,
Вже  п’ятдесят  кущів  в  мої́м  саду́,
На  них  лило́сь  завжди́  Господнє  світло,
І  п’ятдесят  доріг  вже  на  виду.

Вже  п’ятдесят  птахі́в  кудись  злетіло,
Які  назад  ніко́ли  не  верну́ть,
Вже  п’ятдесят  рокі́в  на  плечі  сіло,
І  кожен  з  них  зуміла  я  відчуть.

Вже  п’ятдесят  зерняток  в  колосочку,
Який  трима  життєвеє  стебло,
Вже  п’ятдесяту  вишиту  сорочку,
Життя  вдягнути  теж  мені  дало́.

Вже  п’ятдесята  зірка  засвітила,
Вона  яскраво  світить  поміж  зір,
Ще  й  п’ятдесята  думка  легкокрила,
І  п’ятдесятий  вишитий  узір.

Вже  п’ятдесят  таких  обіймів  долі,
І  кожен  з  них  відчула  я  сповна,
І  хвиль  вже  п’ятдесят  в  життєвім  морі,
Й  минула  п’ятдесята  вже  весна.

Вже  п’ятдесят  відтінків  на  палітрі,
Вже  п’ятдесят  орнаментів  життя,
Ніхто  й  ніко́ли  їх  нічи́м  не  зі́тре.
Це  в  мене  п’ятдесяте  вишиття.

Вже  п’ятдесят  красивих  діамантів,
Що  шедеврально  склалися  в  панно,
Це  ювілейний  бій  мої́х  курантів…
Ще  скільки  буде  –  знати  не  дано.

Вже  п’ятдесят.  За  кожен  вдячна  Богу,
Й  на  інші  я  прошу́  благословить,
Указувать  життєвую  доро́гу,
Й  під  мирним  небом  всі  роки́  прожить.

Вже  п’ятдесят.  А  може  це  лиш  тільки?
Та  й  хочеться,  щоб  їх  було́  й  було́,
Щоб  рухались  годинникові  стрі́лки
Й  спадали  пасма  на  моє́  чоло.

03.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023

СОРОКОВИЙ ТАНЕЦЬ

СОРОКОВИЙ  ТАНЕЦЬ

(  Іллі  Московченку  з  нагоди  40-річчя)

Ти  сорок  танців  станцював,
Що  за  характером  різнились,
До  них  ти  кроки  додавав,
Які  наза́вжди  закріпились.

Ти  кожен  танець  танцював,
Єднав  красиво  елементи,
Ще  й  музику  їм  підбирав
Й  збирав  за  них  аплодисменти.

Ти  їх  усіх  переплітав,
Можливо  щось  було́  невдало,
Але  ж  невпинно  танцював,
Ніщо́  тебе  не  зупиняло.

Ще  й  розвиток  у  танцях  був,
У  кожнім  з  них  було́  натхнення,
Та  не  одразу  ти  збагнув,
Що  кожен  має  різне  ймення.

У  них  різнився  темп  і  ритм,
Та  й  постановка  теж  різнилась,
Та  відчувався  колорит
І  тема  повністю  розкрилась.

Продовжуй  дальше  танцювать,
Панно  творити  танцювальне  –  
Прийде́мо  й  з  сотим  привітать
Й  сказати  слово  привітальне.

Не  бійся  сво́їх  сорока  –
Вони  для  тебе  –  подарунок,
Хай  бу́де  доленька  легка́
Й  життя  –  як  танець-візерунок.

01.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023

СІМНАДЦЯТА АТАКА

СІМНАДЦЯТА  АТАКА

Страшна  сімнадцята  атака,
І  рев  сирени  не  стиха́,
Та  ППО  уклін  і  дя́ка,
Бо  в  нас  годинонька  лиха́.

Ворожі  цілі  в  нашім  небі
Сную́ть  над  Києвом  біду.
Ми  їх  не  кликали  до  се́бе,
Не  кликали  гнилу  орду.

Від  гулу  то́го  ціпенієм,
Загра́ви  в  небі  є  страшні,
Моли́тви  молим  так,  як  вмієм,
Лунають  вибухи  гучні.

Горять  домівки,  гинуть  люди,
Автівки  трощаться  й  майно,
Де  вража  ціль  –  біда  усюди,
Атаки  робить  нам  лайно.

Жорстока  й  вбивча  ця  атака,
Що  серед  ночі  відбула́сь.
В  ординських  мізках  –  те́мінь,  мряка…
Палало  все  і  кров  лила́сь.

Страшна  сімнадцята  атака,
І  Київ  цілу  ніч  здригавсь.
Це  роблять  нам  якого  шляка?
Упир  чому́  до  нас  ввірвавсь?

30.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023

ЩЕ СКІЛЬКИ МАЄ ПОЛЯГТИ?

ЩЕ  СКІЛЬКИ  МАЄ  ПОЛЯГТИ?

Ще  скільки  має  полягти,
Щоб  клятий  ворог  зупинився?
Могили,  сльо́зи  і  хрести…
Герой  у  землю  оповився.

Ще  скільки  має  полягти,
Щоб  відійшла  ворожа  сила,
Що  здатна  горе  нам  нести́,
І  землю  рідну  кров  залили.

Ще  скільки  має  полягти,
Щоб  МИР  нам  знову  повернувся?
Ще  скільки  нам  нести́  хрести,
Аби  упир  вже  не  проснувся?

Ще  скільки  має  полягти,
Щоб  ПЕРЕМОГУ  нам  здобути?
Болить,  пече  від  гіркоти…
Ми  це  не  зможемо  забути.

Ще  скільки  має  полягти,
Щоб  мирне  небо  протягнулось?
На  що,  Всевишній,  присягти,
Щоб  це  жахіття  вже  минулось?

Ще  скільки  має  полягти,
Щоб  клята  ця  війна  скінчилась?
Прости  нас,  Господи,  прости…
Благаю…  й  слі́зьми  знову  вмилась.

30.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023

ШІСТНАДЦЯТА АТАКА

ШІСТНАДЦЯТА  АТАКА

Ось  знову  забрані  життя,
І  знову  знищені  домівки.
Підвали,  стіни,  укриття…
ТЦ,  майно,  горять  автівки.

Летять  ракети  й  серед  дня,
Була́  шістнадцята  атака,
Така  вказівка  упиря,
Якому  служать  посіпаки.

Ні  миті  спо́кою  нема  –  
Сміття  гати́ть…  гати́ть  усюди,
Все  страх  сильніше  обійма,
І  найстрашніше  –  гинуть  люди.

Кінця  ще  травень  не  добіг,
І  на  атаки  надбагатий…
Аби  Госпо́дь  нас  уберіг,
Вкраїну  й  Київ  наш  хрещатий.

Споко́ю  зовсім  в  нас  нема,
Орда  столицю  атакує,
І  ро́бить  це  не  крадькома,
Потвора  плани  все  будує.

Наш  Київ,  наче  те  більмо,
Яке  з’являється  на  оці,
Забрати  серце  не  дамо,
Не  буде  мати  ворог  моці.

29.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023

НА НІЧ СПОКІЙНУ НАС БЛАГОСЛОВИ

НА  НІЧ  СПОКІЙНУ  НАС  БЛАГОСЛОВИ

На  ніч  спокійну  нас  благослови,
І  відвертай  ворожії  ракети,
Подушка  щоб  торкнулась  голови,
Замовкли  щоб  ворожі  кулемети.

Нам  ніч  спокійну,  Господи,  даруй,
І  бережи  захисників  на  фронті,
Всевишній,  я  благаю,  нас  почуй,
Щоб  МИР  вже  показавсь  на  горизонті.

Світанок  нам  побачить  поможи,
І  ранок  нам  дозволь  усім  зустріти,
Усіх  нас,  Боже  милий,  бережи,
І  зрадникам  дай  милість,щоб  прозріти.

Дозволь  не  чути  вибухів  ракет
І  поможи  ніколи  їх  не  знати,
Забути  кулеметний  рекошет,
У  сховища  вночі  щоб  не  втікати.

Хай  місяць  світить  кожному  в  вікно,
А  зорі  ПЕРЕМОГУ  пророкують,
Якої  ми  чекаємо  давно,
Яку  захисники  усі  гаптують.

На  ніч  спокійну  нас  благослови,
Та  й  вбережи  життя  й  домівки  наші,
Нас  захисти  від  вбивчої  моskви,
Щоб  горем  не  наповнювались  чаші.

11.09.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2023

Я САМЕ ТА

Я  САМЕ  ТА

Я  саме  та…  Я  та…  Я  українка,
Хто  любить  Україну  над  усе,
Я  саме  та.  Я  та  вкраїнська  жінка,
Яка  у  серці  всю  любов  несе.

Я  саме  та,  яка  Вкраїну  лю́бить,
Оспівує  й  звеличує  її,
Яка  любов,  як  перли  не  розгубить
Й  не  покидає  ріднії  краї́.

Я  саме  та,  хто  любить  Україну
Душею  й  серцем,  а  не  напока́з,
Яка  плекає  мову  солов’їну
І  душу  рве  у  шмаття  защораз.

Я  саме  та,  хто  любить  Україну
На  Богом  даній  цій  святій  землі́,
Що  не  втекла  в  заморськую  країну
І  бачить  неньку  у  вогні  й  золі́.

Я  саме  та,  яку  болить  Вкраїна,
Й  не  час  від  часу  тільки  тут  бува,
В  якої  не  зламалась  солов’їна,
Й  з  акцентом  не  заморським  всі  слова.

Я  саме  та,  яка  не  для  піару
На  себе  вишиванку  одяга,
Яка  куштує  з  полину́  нектару,
Бо  Україна  серцю  дорога́.

27.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023

СЕРЦЕ УКРАЇНИ

СЕРЦЕ  УКРАЇНИ

Багато  літ,  як  Київ  заснували…
Пройшло  багато  історичних  літ…
Красиве  місто  нам  побудували,
Про  нього  знає  цілий-цілий  світ.

Хрещатий  Київ,  пагорби  і  кручі,
І  вулиці,  і  площі,  і  майдан,
Дніпро  славетний,  сивий  і  могучий,
І  всім  відомий  київський  каштан.

І  Кий,  і  Щек,  й  Хорив,  і  Либіль  мила
В  історію  засновників  ввійшли.
Красою  всіх  столиця  полонила,
З  старих  часів  перекази  дійшли.

Його  гостинність  за́вжди  незбагненна,
В  обі́йми  щирі  він  усіх  бере́,
Ця  київська  земля  благословенна,
Яку  орда  у  нас  не  відбере́.

Наш  красень  Київ  –  серце  України,
Його  ворота  дійсно  Золоті,
Він  –  гордість  є  незламної  країни,
Й  місцини  у  столиці  є  святі.

То  ж  над  Дніпром  наш  красень  височіє,
Шалений  ритм  його  далеко  чуть,
Гостей  він  за́вжди  дивувати  вміє,
Дороги  всі  до  Києва  веду́ть.

27.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023

«ДАРУНКИ» З ОРКОСТАНУ

«ДАРУНКИ»  З  ОРКОСТАНУ

Приліт  сьогодні  знову  у  Дніпрі,
Й  по  Києву  потвори  теж  гатили…
Вбивають,  нищать  кляті  моsk@лі...
Життям  вкраїнці  знову  заплатили.

Будинки,  і  лікарні,  й  гаражі…
Травмовані,  убиті…  й  знову  діти…
Не  знають  вбивці  жодної  межі́  –  
У  пеклі  їм  за  це  вовік  горіти.

Їм  треба  Україна,  та  без  нас,
Тому́  ракети  всюди  запускають,
Та  вогник  віри  в  нас  ще  не  загас,
Але  ж  життя  потвори  забирають.

Будинок  чи  лікарня  –  той  об’єкт,
Який  несе  загрозу  оркостану?
Відомо,  що  відсутній  інтелект,
Тому́  пускає  зброю  ту  бляшану.

Сьогодні  знову  Київ  і  Дніпро,
Херсон,  і  Миколаїв,  й  Запоріжжя…
Яке  ж  бо  у  потвор  гниле  нутро…
Куди  гати́ть  –  нема  в  них  роздоріжжя.

Й  Одесі  дістається  від  потвор,
І  Харківщина  має  «подарунки»…
Чи  матиме  завершення  терор?
Які  у  них  ще  плани  й  розрахунки?

26.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023

ШІСТДЕСЯТЬ СІМ БРАТІВ

ШІСТДЕСЯТЬ  СІМ  БРАТІВ

Летять  роки,  кудись  вони  мандрують,
Але  назад  дороги  їм  нема,
Й  благання  наші  зо́всім  бо  не  чують.
То  ж  скільки  б  не  благали  –  це  дарма.

Побу́ли  рік  й  прощаються  наза́вжди,
Але  ж  лишають  по  собі́  сліди,
Щоразу  в  оберемок  їх  зібрав  би
Й  в  посудину  налив  би  їм  води́.

Нехай  летять,  нехай  собі  мандрують  –  
Тобі  Госпо́дь  нови́й  сьогодні  дав,
Вони  летять  і  подих  теж  тамують,
Бо  ти  про  інші  Господа  благав.

Госпо́дь  почув  і  в  цьо́му  не  відмовив,
Сьогодні  роком  знову  збагатів,
Отримав  –  про  що  мріяв,  що  замовив,
Додавсь  шістдесят  сьомий  до  братів.

Тепер  тобі  із  ним  усе  ділити,
Сліди  свої́  він  ли́шить  теж  тобі,
Життєву  чашу  з  ним  ти  будеш  пити,
Нічо́го  не  забе́ре  він  собі́.

Шістдесят  сім.  Звідкіль  вони  взяли́ся?
Та,  слава  Богу,  що  вони  летять,
За  кожен  з  них  ти  Господу  молися,
Аби  до  ста  могли  в  обі́йми  брать.

20.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2023

КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА

КОЛИ  ЗАКІНЧИТЬСЯ  ВІЙНА

Коли  закі́нчиться  війна  –  
Зійде́  над  нами  сонце  МИРУ,
Про  це  співатимем  в  піснях,
І  про  любов  до  кра́ю  щиру.

Коли  закі́нчиться  війна  
Й  ординці  щезнуть  з  України,
То  не  забудеться  ціна
Й  зведе́мо  знову  наші  сті́ни.

Коли  закі́нчиться  війна  
Й  ординці  щезнуть  з  мо́го  кра́ю,
Не  при́йдуть  більше  навіть  в  снах  –  
Розквітне  ненька.  Вірю,  знаю.

Коли  закі́нчиться  війна  
Усі  пове́рнуть  з  поля  бо́ю,
Навіки  щезне  сатана
І  не  тектиме  кров  рікою.

Коли  закі́нчиться  війна  
Й  не  будуть  більше  в  нас  стріляти,
Не  буде  в  нас  орди-лайна,
Й  не  будуть  го́лови  складати.

Коли  закі́нчиться  війна  
І  будем  плакати  від  щастя,
Ми  не  забудем  імена,
А  ворогу  за  це  воздасться.

02.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2023

А Я ПИШУ ПРО ТЕ, ЩО ТАК БОЛИТЬ

А  Я  ПИШУ  ПРО  ТЕ,  ЩО  ТАК  БОЛИТЬ

А  я  пишу́  про  те,  що  так  болить,
Хоча  не  всі…  не  всі  це  розуміють,
Та  й  довело́ся  сліз  багато  лить…
Немов  зерно,  ординці  міни  сіють.

І  те,  що  так  взяло́ся  нас  боліть,
Рядочками  на  аркуші  лягає,
Доводиться  з  цим  жити  і  терпіть…
Життя  щоднини  вбивця  забирає.

Це  рана,  що  ятри́ться  з  кожним  днем,
І  біль  нестерпний  всюди  роздається.
Та  чи  колись  затягнеться  рубцем
Чи  ще  сильніше  всюди  роз’ятри́ться?

Немов  перо  я  вмокую  у  кров,
Яка  тече  з  роз’я́треної  рани,
Болить,  пече,  але  жива  любов
До  неньки,  яку  знищують  тирани.

Писати  дуже  важко  про  таке,
На  аркуші  думки́  всі  виливати,
Болить  найбільше  за  життя  людське,
Яке  убивцям  легко  забирати.

А  я  пишу́  про  те,  що  так  болить,
Пишу́  щодня,  вмиваюся  сльозами,
Від  болю  серце  рветься,  стугонить…
Невже  ми  вмиті  вічними  гріхами?

20.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023

БУЯННЯ ВЕСНИ І ЗАБРАНІ ЖИТТЯ

 
БУЯННЯ  ВЕСНИ  І  ЗАБРАНІ  ЖИТТЯ

Весна  буяє  зеленню  і  квітом,
Але  немає  радості  у  нас:
Невинно  гинуть  і  дорослі  й  діти,
Потвори  убивають  защораз.

В  смарагди  одягнулися  дерева,
Прикраси  з  квіту  в  шати  додають,
Й  роса  спада  на  землю  кришталева,
Та  й  сльози  потічками  в  нас  течуть.

Все  зелено,  заквітчано,  красиво,
Птахи  співають  нам  про  рідний  край,
Та  падає  на  нас  ворожа  злива
І  пекло  постає,  де  квітнув  рай.

В  пташиних  співах  чується  ридання,
Хоча  вони  і  тихі  й  голосні,
Для  ко́гось  ця  весна  уже  остання,
А  наші  сльо́зи,  мов  дощі  рясні.

Весна  буяє,  квітне  все  навколо,
Бо  й  цю  весну́  ніхто  не  відмінив,
Полеглі  не  підні́муться  ніко́ли  –  
Життя  на  вічність  ворог  їм  змінив.

Птахи  наве́сні  з  вирію  вертають,
Та  не  вернуть  герої  з  тих  світів,
Й  нові́  щоденно  го́лови  складають  –  
Про  це  голо́сить  і  пташиний  спів.

19.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023

НІЧОГО СВЯТОГО НЕМАЄ В ОРДИ

НІЧОГО  СВЯТОГО  НЕМАЄ  В  ОРДИ

Нічого  святого  немає  в  орди  –  
Накоїли  нам  ці  потвори  біди́,
І  дальше  ще  лізуть  до  нас,  як  вужі,
Ні  в  чо́му  не  знають  р@schиsти  межі́.

Щоднини  приносять  і  горе  і  біль,
Нас  знищити  всіх  –  в  них  поставлена  ціль,
Тому́  не  зважають  вони  ні  на  що,
Бо  ми  для  орди  –  абсолютно  ніщо́.

Ми  молимо  Бога,  щоб  нас  захистив,
Щоб  зрадникам  го́лови  всім  просвітив,
Аби  не  «зливали»  усе  ворогам
Й  аби  не  казали:  «Вкраїну  продам».

Ординські  знущання  жорстокі  й  страшні,
В  реальності  бачимо  це,  не  вві  сні,
Вбивають,  катують  убивці  людей,
Небачено  в  нас  від  потвор  цих  смертей.

Герої  на  захист  Вкраїни  пішли,
Та  кулі  ворожі,  на  жаль,  їх  знайшли,
І  вже  в  домовині  вертають  звідтіль,
А  нам  додається  і  горе  і  біль.

Нічо́го  святого  немає  в  орди,
Несем  через  них  ми  болючі  хрести,
Та  Бог  допоможе  те  лихо  приспать,
І  більше  ніко́ли  війни́  не  зазнать.

09.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023

ОРДА НАМ НЕБО ВИШИВАЛА

ОРДА  НАМ  НЕБО  ВИШИВАЛА

Орда  нам  небо  вишивала
По  всій  Вкраїні  цілу  ніч,
З  Днем  Вишиванки  нас  «вітала»,
«Вітання»  слала  навсібіч.

До  нас  летіли  ті  «дарунки»,
Щоразу  був  гучним  приліт,
Стелились  в  небі  візерунки,
Які  страшний  лишають  слід.

Вони  і  хрестиком  і  гладдю,
Низинкою,  та  ще  й  стібком…
Нам  не  поміряти  їх  п’яддю  –  
Все  небо  вишите  цілком.

Те  «вишиття»  для  нас  огидне,
Воно  приносить  горе  й  біль,
Лиш  ворогам  це  не  набридне,
Бо  Україна  –  їхня  ціль.

Страшні  узори  вишивали,
Ракети  замість  голки  в  них,
На  «нитці»  ще  й  вузли  в’язали,
Щоб  заподіять  більше  лих.

У  нас  є  сво́я  вишиванка,
У  нас  є  сво́є  вишиття,
Але  ординська  та  бляшанка
Все  забира  чиє́сь  життя.

18.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023
ID:  983622

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023

ГОРІТИ У ПЕКЛІ

ГОРІТИ  У  ПЕКЛІ

Горіти  у  пеклі  р@schиsт@м  прокля́тим,
Конати  потворам  усіх  поколінь,
За  те,  що  наважились  нас  убивати…
Наплодив  хто  стільки  цих  диких  створінь?

Горіти  у  пеклі  й  не  знати  споко́ю,
За  нашу  невинну  пролитую  кров,
За  те,  що  високою  платим  ціною,
За  знищення  наших  будинків  й  церков.

Варитись  потворам  в  котлі  із  смолою
За  наших  героїв,  що  в  землю  лягли,
Віками  не  знати  ніде́  їм  споко́ю
За  те,  що  на  землю  святу  посягли.

Горіти  у  пеклі  до  тла  всім  ординцям
За  те,  що    війною  ця  нечисть  прийшла,
За  все,  що  зробили  вони  українцям,
За  те,  що  біда  Україну  знайшла.

Горіти  у  пеклі  і  скону  не  мати,
На  со́бі  орді  наше  горе  пізнать,
За  те,  що  взяли́ся  усе  спопеляти,
Віками  за  нас  у  безодні  страждать.

Горіти  цим  нелюдам,  в  пеклі  горіти,
Лиш  в  пе́кло  дорога  потворам  з  руsні.
А  нас  ця  війна  буде  за́вжди  боліти,
І  бути  в  нас  МИРУ,  як  бути  весні.

05.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023

ЗАВЖДИ В РУСІ

ЗАВЖДИ  В  РУСІ

І  мріємо,  й  надіємось,  і  знаєм,
І  віримо,  й  лякаємось,  й  пливем,
Сумуємо,  тривожимось,  чекаєм,
Мандруємо,  вникаємо,  живем.

Збираємо,  зриваємо,  шукаєм,
Вдивляємось,  і  мріємо,  і  йдем,
Торуємо,  пишаємось,  зважаєм,
Питаємо,  звіряємо,  ввійдем.

Дивуємось,  ридаємо,  умієм,
Торкаємось,  пишаємось,  знайдем,
І  оремо,  і  косимо,  і  сієм,
Збираємо,  і  мелем,  й  бережем.

Гаптуємо,  і  тчемо,  й  вишиваєм,
Відмірюєм,  складаємо,  падем,
Шукаємо,  знаходим,  викидаєм,
Наказуємо,  ставимо,  кладем.

Замислюємось,  віримо,  і  знаєм,
І  творимо,  і  пишемо,  й  ведем,
Співаємо,  танцюємо,  втішаєм,
Мудруємо,  даруємо,  берем.

І  дякуємо,  й  нехтуємо,  і  чуєм,
Блукаємо,  і  падаєм,  й  встаєм,
Вагаємось,  кепкуємо,  марнуєм,
Влізаємо,  прямуємо,  стаєм.

Диктуємо,  і  пишемо,  й  лютуєм,
Збираємось,  і  дбаємо,  і  жнем,
Стрічаєм,  розлучаємось,  мудруєм,
Підхоплюємо,  гримаємо  й  ждем.

Карбуємо,  нотуємо,  вбачаєм,
Стискаємо,  леліємо,  куєм,
Жадаємо,  вирішуєм,  стираєм,
Порівнюєм,  цінуєм,  додаєм.

Радіємо,  хвилюємось  і    плачем,
І  прагнемо,  і  тулимось,  і  звем,
І  молимось,  й  зриваємо,  і  бачим,
І  квапимось,  і  чинимо,  й  везем.

15.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023

А У НЕБІ ЯСНІ ЗОРІ

А  У  НЕБІ  ЯСНІ  ЗОРІ

А  у  небі  ясні  зо́рі,
Що  купаються  у  морі,
Місяченько  срібнолистий  з  ними  є.
Та  й  неначе  на  роздоллі,
Підійшли  вклонитись  долі,
Що  стежиноньки-доріженьки  снує́.

А  у  небі  зо́рі  ясні,
Дивовижні  і  прекрасні,
Які  висипані,  наче  з  решета́.
Усі  вони  непога́сні,
Королівства  мають  власні,
З  ними  неба  скатертина  золота.

А  у  небі  ті  зірниці,  
Наче  злото-блискавиці,
Що  зібралися  в  сузір’я,  мов  на  бал.
Місяць  –  їхній  стороже́нько,
Дарував  своє́  серде́нько,
І  зайшов  у  королівство  всіх  дзеркал.

А  у  небі  зо́рі  тихі,
Це  –  для  місяця  утіха,
Він  танцює  перед  кожною  із  них.
Зо́рі  ясні  утішає,
Жодну  він  не  обминає,
І  торкає  ніжно  зорів  золотих.

А  у  небі  ясні  зо́рі
Цілу  нічку  на  дозорі,
Місяченька  не  лишають  ні  на  мить.
Він  із  ними  все  воркує,
Кожну  слухає  і  чує,
І  ніко́му  їх  не  вдасться  розлучи́ть.

15.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023

КОРОТКЕ СЛОВО

КОРОТКЕ  СЛОВО  «НЕ»

Не  повірю,  не  знаю,  не  зможу,
Не  вигадуй,  не  мрій  і  не  злись,  
Не  шукай,  не  знайде́ш,  не  тривожу,
Не  придумуй,  не  трать,  не  берись.

Не  погляну,  не  сяду,  не  стану,
Не  майну,  не  злечу́,  не  провчу,
Не  здивуюсь,  не  вчую,  не  кану,
Не  занурююсь  і  не  кричу.

Не  захочу,  не  можу,  не  буду,
Не  візьму́,  і  не  дам,  й  не  піду́,
Не  збрешу́,  не  вернусь,  не  забуду,
Не  віддам,  не  прийму́,  не  зайду́.

Не  проси,  і  не  стій,  і  не  мисли,
Не  шукай,  не  губи,  не  збери,
Не  забудь,  не  пиши  і  не  ти́сни,
Не  жартуй,  не  турбуй,  не  бери.

Не  шматуй,  не  гніви,  не  дивися,
Не  клади,  не  стели,  не  зривай,
Не  плямуй,  не  чіпай,  не  сварися,
Не  малюй,  не  губи,  не  вбивай.

Не  даруй,  не  проси,  не  змагайся,
Не  носи,  не  тягни  і  не  ний,
Не  мовчи,  не  спіши  і  не  грайся,
Не  жартуй,  не  втішай,  не  розбий.

Не  очікуй,  не  зваблюй,  не  здамся,
Не  повірю,  не  думай,  не  тіш,
Не  зупи́нюсь,  не  ски́глю,  не  дамся,
Не  втручайся,  не  гни  і  не  ріж.

Не  тамую,  не  чую,  не  пла́чу,
Не  виходжу,  не  рву,  не  дивлю́сь,
Не  корю́,  не  сумую,  не  трачу,  
Не  відважусь,  і  не  перейму́сь.

Не  захочу,  не  вчи,  не  поїду,
Не  залишу,  не  дам,  не  вдаю,
Не  скажу́,  не  змовчу,  не  приїду,
Не  пробачу,  не  йди,  не  втаю.

13.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023

НЕХАЙ ДУША СПІВАЄ

НЕХАЙ  ДУША  СПІВАЄ

Нехай  душа  співає  без  упину,
Й  та  пісня  лине  у  світи,  у  даль,
Нехай  шука  для  радості  зернину,
А  му́зику  заграє  хай  скрипаль.

Нехай  душа  співає  і  не  плаче,
А  спориші  ́у  ній  хай  не  ростуть,
І  чорний  ворон  хай  у  лісі  кряче,
Та  й  тугу  хай  вітри  десь  віднесу́ть.

Нехай  душа  співає  і  радіє,
Хай  відійде́  від  неї  вся  печаль,
На  краще  хай  надія  все  жеврі́є,
Падінь  нехай  не  знає  і  проваль.

Нехай  душа  співає  стоголоссям,
І  співу  щоб  упину  не  було́,
Бажання  хай  сплітаються  в  колосся,
Ключем  хай  б’є  живильне  джерело.

Нехай  душа  співа,  про  що  захоче,
Той  спів  спинити,  щоб  ніхто  не  бравсь,
Душа  –  вона,  створіння  це  жіноче,
Щоб  розум  в  тую  душу  закохавсь.

Нехай  душа  співає  і  чарує,
Як  треба,  то  накине  хай  вуаль,
Хай  шепіт  сво́го  серця  за́вжди  чує,
Й  до  неї  хай  не  зна  дороги  жаль.

Нехай  душа  співа  й  не  знає  втоми,
Щоб  їй  не  був  знайомий  зовсім  біль,
А  пам’ять  хай  гортає  їй  альбоми,
Й  ніко́ли  щоб  не  сипали  їй  сіль.

04.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2023

ПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДІ

ПИТАННЯ  БЕЗ  ВІДПОВІДІ

Чому́  ординець  са́ме  нас  обрав?
Чому́  на  нас  пішов  він  із  війною?
Чому́  потвора  кро́ві  зажадав
Й  не  обійшов  Вкраїну  стороною?

Чому́  війна?  Уже  десятий  рік…
Десятий  рік  ми  крівцю  проливаєм,
Полеглим  ми  не  відаємо  лік,
Та  стоїмо  й  себе  обороняєм.

Але  ж  чому́?  Чому́  до  нас  прийшли?
Для  чо́го  їм  рідненька  Україна?
Вони  давно  всі  межі  перейшли…
Й  несе  для  них  загрозу  солов’’їна.

Чому́  гнилий  ввірвався  оркостан
І  не  дає  спокійно  людям  жити?
Чому́  ввірвався  нелюд  цей,  тиран,
Й  доводиться  життям  за  це  платити?

Чому́  ніхто  його  не  зупиня?
Чому́  нема  управи  на  потвору?
Від  нього  лиш  погрози  і  брехня,
Нелічено  смертей  й  людсько́го  мору.

Чому́  не  схаменеться  терорист?
Чому́  ця  кара  впала  на  Вкраїну?
До  злочинів  у  нього  тільки  хист,
Й  суцільну  робить  нелюд  цей  руїну.

11.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2023

ЦЕ БУДЕ ЗАВТРА

ЦЕ  БУДЕ  ЗАВТРА

Це  буде  завтра,  а  сьогодні…
Ну  а  сьогодні  те,  що  є,
Не  опинитись  би  в  безодні…
Життя  нам    барвів  додає.

Це  буде  завтра,  а  сьогодні…
Сьогодні  знову  я  піду́…
Я  йшла  туди  напередодні…
Чи  може  інший  шлях  знайду́.

Це  буде  завтра,  а  сьогодні…
Пали́ть  не  стану  я  мости,
Хоч  почуття  давно  холодні
Й  тягар  не  хочу  цей  нести́.

Це  буде  завтра,  а  сьогодні…
Іди  спокійно…  Не  зважай…
Не  знаєш  планів  ти  Господніх…
Іди…  і  більш  не  ображай.

Це  буде  завтра,  а  сьогодні…
Я  розміркую  над  життям,
І  не  розчулять  вчинки  жодні,
Наза́вжди  це  собі  затям.

Це  буде  завтра,  а  сьогодні…
Я  потону́  в  свої́х  думках,
Вони,  мов  рі́ки  повноводні…
Тепер  не  все  в  твої́х  руках.

16.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023

ОРДИНСЬКЕ СМІТТЯ

ОРДИНСЬКЕ  СМІТТЯ

Усі  гуртом  кує́мо  ПЕРЕМОГУ,
Жене́м  орду,  яка  до  нас  прийшла,
Сміливо  їм  показуєм  доро́гу,
Щоб  ця  потвора  з  неї  не  зійшла.

Як  йшли  до  нас  –  дороги  не  питали,
Валили  ці  убивці  навпростець,
Вони  на  нас  зненацька  так  напали,
Та  скоро  їм  прийде́  усім  кінець.

Не  може  це  провадитися  вічно,
Не  може  це  тривати  без  кінця,
Пройтись  парадом  прагнули  велично,
Й  стирати  взя́лись  неньку  із  лиця.

І  їх  колись  зітру́ть,  немов  в  макітрі,
Зітру́ть  потвор  за  це  у  порошок,
Від  них  смердить  у  нашому  повітрі,
Отримали  ми  біль  і  сильний  шок.

Та  гам  Госпо́дь  поможе  їм  позбутись,
Поможе  нам  очиститись  від  них,
Не  будемо  в  ярмі  р@schистськім  гнутись,
Достатньо  ми  зазнали  горя  й  лих.

Нам  Україна  треба  без  ординців,
Не  місце  їм  на  цій  святій  землі́,
Сміття  не  буде  серед  українців,
Наза́вжди  згинуть  кляті  моsk@лі.

10.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023

В БОЯХ З ОРДОЮ

В  БОЯХ  З  ОРДОЮ

В  боях  запеклих  з  клятою  ордою
Ні  вдень,  ні  ніччю  спо́кою  нема,
За  землю  ллється  кров  на  полі  бо́ю,
Дай  Боже,  щоб  усе  це  недарма.

Щоб  недарма  лягали  в  домовини,
Щоб  недарма  давали  там  життя,
Там  цвіт  найкращий  неньки-  України,
І  там  щодня  є  кровопролиття.

Ніяких  правил  у  орди  немає,
Конвенції  й  угоди  не  для  них,
Катує  нечисть,  всіх  підряд  вбиває,
Ніко́ли  ми  не  знали  стільки  лих.

Страшна  орда  ввірвалась  в  Україну,
Летять  ракети,  дрони,  літаки,
Зробили  з  ра́ю  нелюди  руїну,
Залито  кров’ю  поле  і  стежки́.

Бої́  жорстокі  й  зовсім  не  вщухають,
Провадиться  у  нас  брудна  війна,
Життя  потвори  кляті  забирають,
Вбиває  нас  ординець-сатана.

Герої  рідну  землю  захищають,
Її  не  можем  ворогу  віддать…
На  жаль,  в  боях  і  го́лови  складають…
Ми  будемо  їх  за́вжди  пам’ятать.

10.05.2023  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023

УКРАЇНА – ЦЕ ЄВРОПА

УКРАЇНА  –  ЦЕ  ЄВРОПА

Україна  –  це  Європа,
Й  світ  давно  це  визнає,
Де  не  буде  раschотопа,
Це  нам  віри  додає.

Де  не  буде  вбивців  клятих,
Їх  в  Європу  не  візьму́ть,
Там  не  буде  раschовати,
В  пух  і  прах  нас  не  зітру́ть.

Європейська  ми  держава,
Нас  підтримує  весь  світ,
За  нас  шириться  скрізь  слава,
Та  й  лягає  неньки  цвіт.

Світ  дізнався  про  Вкраїну,
Про  незламність  й  сильний  дух,
Чують  мову  солов’їну,
Яка  ріже  вбивцям  слух.

У  нас  цінності  високі,
Й  честь,  і  совість,  і  мораль,
Нам  потрібна  воля  й  спокій,
Та  війна  у  нас,  на  жаль.

У  Європі  Україна,
Європейське  нам  близьке́,
Європейська  ми  родина.
Все  раschистське  нам  мерзке́.

09.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023

НЕ СПЛЯТЬ ПОТВОРИ

НЕ  СПЛЯТЬ  ПОТВОРИ

Не  сплять  потвори,  не  дрімають,
Спокіно  жити  не  дають,
А  й  по  Вкраїні  гаратають,
Але  своє́  вони  знайду́ть.

Страшні  атаки  вже  щоночі,
Ні  миті  тиші  вже  нема,
Час  тягнеться,  як  поторочі,
В  страху́  потвора  нас  трима.

І  безпілотники  й  ракети,
Біду  це  все  нам  додає,
І  дронів  ще  постійні  ле́ти,
Та  й  ворог  га́тить  ними,  б’є.

Не  полишають  нас  потвори,
Ми  повернути  хочем  МИР,
Вони  принесли  біль  і  горе,
Усе  розрушив  в  нас  упир.

Щодня  в  могили  заганяють,
Ми  молим  Бога,  щоб  вберіг,
Усім,  чим  можуть,  нас  вбивають…
Перемогти  щоб  Бог  поміг.

На  це  надії  не  втрачаєм,
Убивці  згинуть,  як  роса,
Думки́  про  це  усі  плекаєм,
Й  війни́  закі́нчиться  гроза.

09.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023

ВОДОГРАЙ РОКІВ

ВОДОГРАЙ  РОКІВ

(  Володимиру  Розуменку  з  нагоди  Дня  народження  )

Ще  рік  один  дарований  Всевишнім,
Його  Госпо́дь  для  нас  приготував,
В  весняну  по́ру,  як  розквітли  вишні,
Його  у  Вашу  скриню  він  додав.

Частина  скарбу,  що  у  Вашій  скрині,
Коштовність,  що  прописана  десь  там,
Отримали  її  в  дарунок  нині,
Прийміть  її  у  свій  душевний  храм.

Ви  будете  із  ним  єдине  ці́ле,
Ступатимете  крок  у  крок  разо́м,
Бо  ті  роки́  уже  відгомоніли,
Та  й  гріли  Вас  вони  свої́м  теплом.

Жнива  давно  почали  ви  збирати,
Колосся  повне  з  золотим  зерном,
Тепер  озиме  треба  засівати,
Й  хай  проросте  золо́ченим  рядном.

Хай  проросте  і  стане  буйноцвітом,
А  Ви  збирайте  щедрий  урожай,
Нехай  життя  вирує  живоцвітом,
Ну  а  рокі́в  хай  буде  водограй.

У  водограй  води  хай  додається,
Немов  вода,  нехай  течуть  роки́,
Задумане  нехай  усе  вдається,
До  всіх  шляхів  відкриються  замки́.

07.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023

ОБЛИЧЧЯ ГЕРОЯ

ОБЛИЧЧЯ  ГЕРОЯ

ГЕРОЙ

Чи  той  герой,  що  віддає  накази?
Чи  той  герой  що  гине  у  бою́,
Де  ворог  лізе,  наче  метастази,
У  славному  вкраїнському  краю́?

Своє́  життя  дає  за  Україну,
Дає  його  у  розквіті  рокі́в,
Шанує  в  серці  мову  солов’їну,
Яку  стирають  упродовж  віків.

Лишень  герой  іде  на  прю  у  пекло,
Бо  мова  має  значення  завжди́,
Дає  життя  герой  в  бою́  запеклім,
А  ворог  залишає  скрізь  сліди.

В  сирую  землю  лиш  герой  лягає  –  
Для  нього  Україна  над  усе,
Квітучу  неньку  ворог  спопеляє
Й  загрозу  у  куточки  всі  несе.

Герой  вертає  з  фронту  в  домовині,
Світлицею  для  нього  був  бліндаж.
Герої  служать  вірно  Україні,
Не  вда́ваний  на  по́каз  це  кураж.

Лишень  герой  стоїть  на  полі  бо́ю,
Й  свіча  героя  гасне  саме  там,
Біда  не  оминає  стороною,
Герой  за  неньку  пла́тить  все  життям.

03.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023
ID:  982071

                                                       ***

Усі,  хто  захищає  Україну,
Усі  вони  герої,  як  один.
На  захист  стали  у  важку  годину
І  батько,  й  брат,  сестра,  коханий,  син.

Вони  не  думали,  що  там  на  них  чекає,
Якою  буде  лютою  війна.
З  них  кожен  знає  –  край  свій  захищає,
Який  плюндрує  клята  нам  орда.

Своє  життя  дають  за  Україну,
Бо  нарід  горе  й  хрест  важкий  несе,
За  рідну  землю,  мову  солов'їну,
Яка  для  них  у  світі  над  усе.

А  скільки  їх  лежить  вже  в  домовині,
Таких  красивих,  юних,  молодих.
Вони  служили  гідно  Україні
Й  Вкраїна  пам'ятатиме  про  них.

Бо  лиш  вони  стоять  на  полі  бою
На  зло  усім  страхіттям  і  смертям,
Боронять  нашу  незалежність  й  волю
І  захищають  нас  своїм  життям.
03.05.2023р.

©Стефанія  Терпеливець,  2023

ГЕРОЙ  НЕ  ВІДДАЄ  НАКАЗИ

Герой  не  йде  накази  віддавати,
Він  зброю  взяв  і  вирушив  у  бій,
І  довело́сь  життя  в  бою́  віддати,
Й  це  точно  не  була́  одна  із  мрій.

Герой  в  окопі  і  на  полі  бо́ю,
Не  в  кабінеті  всівся  за  столом,
Любов  до  України  взяв  з  собою,
Й  молитвою  зігрітий…  не  теплом.

Герой  на  фронті  всіх  нас  захищає,
Щоб  ми  в  домівках  їли  й  спали  всі,
На  фронті  свічка  в  нього  загасає,
І  вмитий  він  у  крові,  не  в  росі.

Герой  лягає  рано  в  домовину,
Але  стоїть  у  битві  до  кінця,
Бо  він  любив  безмежно  Україну…
Молім  за  них  в  Небесного  Отця.

Герой  в  окопі,  в  бліндажі,  в  болоті,
Це  не  готель  і  навіть  не  курорт,
Немов  в  родині,  кожен  в  сво́їй  роті,
Не  створений  там  затишок  й  комфорт.

Герої  в  кабінетах  не  кавують,
А  й  з  ворогом  страшним  у  боротьбі,
Й  своє́  ім’я  герої  не  плямують,
Затямить  кожен  має  це  собі́.

03.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023
ID:  982150

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023

Я РУКУ ТОБІ ПОДАЮ

Я  РУКУ  ТОБІ  ПОДАЮ

Я  руку  тобі  подаю,
Бо  хочу  тебе  врятувати,
Над  прірвою  ти…  на  краю́,
Не  треба  в  безодню  ступати.

У  чо́вен  до  мене  зайди,
Ти  будеш  зі  мною  в  безпеці,
І  спокій  в  душі́  віднайди.
Дам  крила  тобі,  як  лелеці.

Не  бійся  зробити  свій  крок,
Сміливо  ступай,  я  з  тобою,
В  житті  не  один  був  урок,
Що  вмитий  гіркою  сльозою.

Не  бійся  зробити  цей  крок,
Не  бійся,  тримай  мою  руку,
Сплети  молитовний  вінок
Й  згадай  зараз  Божу  науку.

У  чо́вен  ступай  без  вагань,
До  нього  пройдися  водою,
І  браму  закрий  нарікань,
Не  бійся,  ступай,  я  з  тобою.

Я  руку  тобі  подаю,
Врятую  тебе  від  безодні,
Ще  й  віри  тобі  додаю.
Врятую  тебе  я  сьогодні.

02.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023

ЗА МАР'ЇНКУ Й БАХМУТ

ЗА  МАР’ЇНКУ  Й  БАХМУ́Т

За  Мар’їнку  й  Бахму́т  ідуть  бої́,
Примарами  давно  міста́  ці  стали,
Хоч  випалені  зе́млі,  та  свої́,
Вони  знущань  від  ворога  зазнали.

Бої́  жорстокі  точаться  не  день,
Не  день  там  гинуть  дорогі  герої,
Бо  ці  міста́  для  ворога  –  мішень,
Й  збирають  хлопці  кожну  мить  набої.

В  повітрі  там  все  ворогом  смердить,
Захисники  атаки  відбивають,
Нам  дуже  гірко  й  дуже  нас  болить,
Бо  го́лови  герої  там  складають.

Скрізь  згарища,  руїни,  дим,  вогонь,
Все  знищене,  й  болить  усіх  –  бо  рідне.
Торкають  кулі  героїчних  скронь,
А  з  горя  мама  і  чорніє  й  блідне.

Хоч  пекло  там,  та  відступ  не  дають
І  кожен  клаптик  з  пащі  виривають,
Так  ПЕРЕМОГУ  у  боях  кують…
За  рідну  землю  го́лови  складають.

Запеклий  бій  за  привиди-міста́,
В  яких  колись  жили́  щасливо  люди.
Нам  випало  нести́  цього́  хреста,
Та  віримо,  що  МИР  в  нас  знову  буде.

05.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023

ГЕРОЙ НЕ ВІДДАЄ НАКАЗИ

ГЕРОЙ  НЕ  ВІДДАЄ  НАКАЗИ

(  Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  до  вірша  «ГЕРОЙ»  )

Герой  не  йде  накази  віддавати,
Він  зброю  взяв  і  вирушив  у  бій,
І  довело́сь  життя  в  бою́  віддати,
Й  це  точно  не  була́  одна  із  мрій.

Герой  в  окопі  і  на  полі  бо́ю,
Не  в  кабінеті  всівся  за  столом,
Любов  до  України  взяв  з  собою,
Й  молитвою  зігрітий…  не  теплом.

Герой  на  фронті  всіх  нас  захищає,
Щоб  ми  в  домівках  їли  й  спали  всі,
На  фронті  свічка  в  нього  загасає,
І  вмитий  він  у  крові,  не  в  росі.

Герой  лягає  рано  в  домовину,
Але  стоїть  у  битві  до  кінця,
Бо  він  любив  безмежно  Україну…
Молім  за  них  в  Небесного  Отця.

Герой  в  окопі,  в  бліндажі,  в  болоті,
Це  не  готель  і  навіть  не  курорт,
Немов  в  родині,  кожен  в  сво́їй  роті,
Не  створений  там  затишок  й  комфорт.

Герої  в  кабінетах  не  кавують,
А  й  з  ворогом  страшним  у  боротьбі,
Й  своє́  ім’я  герої  не  плямують,
Затямить  кожен  має  це  собі́.

03.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023

ВБИВЦІ І ХЕРСОН

ВБИВЦІ  І  ХЕРСОН

Сьогодні  втрати  у  Херсоні,
Вбиває  ворог  вочевидь,
Це  місто,  наче  на  долоні,
То  тут  не  треба  і  провидь.

Життя  потвори  забирають
У  неозброєних  людей,
Херсон  в  споко́ї  не  лишають,
Радіють  покидьки  з  смертей.

І  день  і  ніч  взяли́сь  гатити,
Не  розбирають  де  й  коли.
Їм  доведе́ться  заплатити,
Щоб  навіть  задню  і  дали́.

Усюди  вбивці  ті  влучають:
Швидка,  лікарня,  магазин,
З  лиця  землі́  усе  стирають.
І  страх  бере́  від  тих  новин.

Жахливі  кадри…  кров  і  люди,
Вогонь,  руїни,  троща,  дим…
Так  чинять  не́люди  усюди,
Підносять  ідолів  режим.

Перлина  степу  на  прицілі
У  здичавілої  орди,
Місця  всі  людні  –  вражі  цілі.
Нам  додається  сліз  й  біди́.

03.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023

ПІВ СТОЛІТТЯ

ПІВ  СТОЛІТТЯ  
(  З  нагоди  50-річчя  однокласниці  Галини  Цап  )

Ось  п’ятдесят,  та  ти  їх  не  лякайся,
Це  тільки  пів  століття.  От  і  все.
В  весну  надовго  мило  заквітчайся,
І  радість  хай  весна  тобі  несе.

Лиш  пів  століття,  тільки  крапля  в  морі,
Що  да́ла  змогу  зрозуміть  життя,
А  ти  цвітеш,  неначе  квітка  в  полі,
Й  на  ниві  простелилось  вишиття.

Лиш  пів  століття  барвами  заграли
Й  змогли  тобі  про  себе  сповісти́ть,
Вони  тобі  багато  розказали,
Хоч  пронесли́сь,  немов  єдина  мить.

Лиш  пів  століття  вплетено  у  ко́си,
У  них  –  життєва  мудрість  і  думки́,
Та  й  почали́сь  уже  жнива  й  покоси,
Видніються  життєвії  стежки́.

Лиш  пів  століття  в  скриню  ти  зібрала,
Та  ця  коштовність  дуже  дорога́,
Мов  намистини,  ти  їх  наниза́ла,
Й  збирати  інші  в  тебе  є  жага́.

Лиш  пів  століття,  п’я́та  кругла  дата,
Нехай  таких  ще  буде  хоч  би  п’ять,
А  щастям  і  здоров’ям  будь  багата,
Й  роки́  птаха́ми  легко  хай  летять.

03.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023

ГЕРОЙ

ГЕРОЙ

Чи  той  герой,  що  віддає  накази?
Чи  той  герой  що  гине  у  бою́,
Де  ворог  лізе,  наче  метастази,
У  славному  вкраїнському  краю́?

Своє́  життя  дає  за  Україну,
Дає  його  у  розквіті  рокі́в,
Шанує  в  серці  мову  солов’їну,
Яку  стирають  упродовж  віків.

Лишень  герой  іде  на  прю  у  пекло,
Бо  мова  має  значення  завжди́,
Дає  життя  герой  в  бою́  запеклім,
А  ворог  залишає  скрізь  сліди.

В  сирую  землю  лиш  герой  лягає  –  
Для  нього  Україна  над  усе,
Квітучу  неньку  ворог  спопеляє
Й  загрозу  у  куточки  всі  несе.

Герой  вертає  з  фронту  в  домовині,
Світлицею  для  нього  був  бліндаж.
Герої  служать  вірно  Україні,
Не  вда́ваний  на  показ  це  кураж.

Лишень  герой  стоїть  на  полі  бо́ю,
Й  свіча  героя  гасне  саме  там,
Біда  не  оминає  стороною,
Герой  за  неньку  пла́тить  все  життям.

03.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, ВСЕ БУДУТЬ УКРАЇНЦІ

ВСЕ  БУДЕ  УКРАЇНА,  ВСЕ  БУДУТЬ  УКРАЇНЦІ

Все  буде  Україна,
Все  будуть  українці,
Все  буде  солов’їна
І  згинуть  всі  ординці.

Все  буде  Незалежна,
Все  буде  в  нас  Соборна,
Любов  наша  безмежна
І  ненька  неповторна.

Все  буде  Україна,
Що  житиме  во  славі,
Воскресне  із  руїнів,
І  буде  МИР  в  державі.

Все  буде  Україна,
Заквітчана  в  калину,
Мине  лиха́  година
Країноньку-перлину.

Все  буде  Україна,
Запахне  чебрецями
Квітуча  намистина,
Й  Всевишній  буде  з  нами.

Все  буде  Україна,
І  хліб  заколоси́ться,
Й  ми  станем  на  коліна
Лиш  Богу  помоли́ться.

02.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023

СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ ЧЕРНИЦЬКОГО

СВІТЛІЙ  ПАМ’ЯТІ  СЕРГІЯ  ЧЕРНИЦЬКОГО

Вже  рік  минув,  як  ти  пішов  від  нас,
Не  встигли  огляну́тися  й  збагнути,
Так  непомітно  збіг  для  нас  той  час,
Не  зможемо  тебе  ми  більш  почути.

У  засвітах  уже  ти  цілий  рік,
Та  в  спогадах  у  нас  ти  і  по  нині,
Ти  був  чудовий  батько  й  чоловік,
Тебе  не  вистачатиме  родині.

Ти  Ангелом  для  рідних  із  Небес,  
Зали́шишся  наза́вжди  в  рідних  в  серці,
І  змолено  за  тебе  безліч  мес,
Для  тебе  звідти  не  відчинять  дверці.

Тебе  не  вистачає    тут,  повір,
Вже  цілий  рік  ти  там,  у  потойбіччі,
Ніколи  більше  не  зайде́ш  у  двір,
Не  глянеш  вже  ніко́му  ти  у  вічі.

Твоя́  свіча  вже  рік,  як  не  горить,
І  запали́ть  ніхто  її  не  зможе,
Не  зможеш  більше  з  нами  говори́ть,
Тепер  у  потойбіччі  тво́є  ложе.

Вже  рік  ти  спиш,  Сергію,  вічним  сном,
І  лиш  у  снах  до  рідних  ти  приходиш,
Твої́  сліди  не  стануть  бур’яном,
Хоч  по  землі́  ти  більше  вже  не  ходиш.

04.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023

ЧОРНИЙ ДЕМОН Й ЗАБРАНІ ЖИТТЯ

ЧОРНИЙ  ДЕМОН  Й  ЗАБРАНІ  ЖИТТЯ

В  нас  знову  плач,  а  мав  лунати  сміх,
Потвори  б’ють  ракетами  усюди,
Не  знають  ці  ординці  слова  ГРІХ,
Щоразу  гинуть  в  нас  цивільні  люди.

Ось  знову  у  тривозі  наша  ніч…
Страшна,  тривожна,  в  ко́гось  –  і  остання,
І  хтось  вже  не  відкриє  більше  віч,
Бо  відбуло́сь  з  життям  в  цю  ніч  прощання.

Орда  з  руsні  до  Умані  зайшла,
Й  Дніпро  ця  гниль  й  на  цей  раз  не  минула,
Будинки  житлові  вона  знайшла,
Ракетою  й  тепер  не  промахнула.

Атака  й  на  столицю  в  нас  була,
Й  Українка  влучання  теж  зазнала,
Виймають  з-під  завалів  тих  тіла…
Життя  вкраїнцям  нечисть  обірвала.

І  Київщина,  й  Умань,  і  Дніпро…
І  слів  бракує  все  це  описати…
Потвори,  нечисть  і  гниле  нутро,
Що  здатне  від  життя  усіх  звільняти.

Й  Чернігівщину  ворог  обстріляв,
Горять  будинки  й  знову  гинуть  люди,
Ракетного  удару  й  тут  завдав…
Потвори  ті  сягають  нас  усюди.

Орда  життя  забрала  уночі,
І  знову  серед  них  невинні  діти,
Бо  чорний  демон  всівся  на  плечі́,
І  смерть  в  домівці  довело́сь  зустріти.

Жалобну  хустку  зняти  не  дають,
Стають  мішенню  і  будинки  й  люди,
Ударів  нам  ординці  завдають…
Коли  вже  спокій  в  Україні  буде?

28.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023

ВЖЕ ТРИДЦЯТЬ СІМ…

ВЖЕ  ТРИДЦЯТЬ  СІМ…

(37-ій  річниці  Чорнобильської  катастрофи  )

Вже  тридцять  сім,  та  пам’ять  не  згасає,
Відлуння  й  по  сьогодні  всюди  йде,
Минулого  в  Чорнобиля  немає,
В  минуле  він  від  нас  не  відійде́.

Вже  тридцять  сім,  але  болить  і  нині
Той  ранок  двадцять  шостого,  що  був,
Вже  тридцять  сім  ті  свідки  в  домовині…
Багато  хто  тоді  його  відчув.

Вже  тридцять  сім  відлуння  дзвонів  чути,
Ті  дзвони  будуть  чути  ще  віки,
Той  день  і  рік  не  зможемо  забути,
Бо  багатьом  він  дався  у  знаки́.

Вже  тридцять  сім.  Страшний  квітневий  ранок…
Сповіщення,  сирени  і  вогонь,
Цей  атомний  жахаючий  світанок…
Щоб  повторилось  –  Господи,  боронь!

Вже  тридцять  сім…  АЕС,  Чорнобиль,  атом,
І  диму  стовп,  й  палаючий  уран,
Найбільша  катастрофа  –  треба  знати,
Жахливий  з  радіацією  чан.

Вже  тридцять  сім  про  це  ми  пам’ятаєм,
Та  очевидців  нам  не  поверну́ть,
Від  катастрофи  наслідки  ми  має…
Ніко́ли  це  не  зможемо  забуть.

26.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023

ЧОРНОБИЛЬСЬКІ ДЗВОНИ

ЧОРНОБИЛЬСЬКІ  ДЗВОНИ

Вже  тридцять  шість,  а  наче  вчора  бу́ло,
Вже  тридцять  шість,  як  сталася  біда,
Як  людство  про  трагедію  почуло,
Від  неї  і  сьогодні  світ  рида.

Тоді  весна  буяла,  як  ніко́ли,
Усюди  зеленіло  все  й  цвіло́,
Нектар  збирали  у  садочках  бджоли…
В  реакторі  горіло  і  гуло́.

В  повітрі  дим  стовпом  здіймався  вго́ру,
І  язики  лизали  небеса,
Прийшла  біда  у  ту  весняну  по́ру,
Що  в  пам’яті  й  сьогодні  не  згаса.

Гудок  гудів  і  дзвін  лунав  усюди,
Роздався  він  у  ту  тривожну  ніч,
Й  на  станції  там  гинули  вже  люди,
І  йшла  загроза  звідти  навсібіч.

Той  дзвін  лунав,  та  радість  не  прино́сив,
Він  про  біду  усім  нам  сповіщав,
Дзвенить  в  вухах  у  кожного  і  досі,
Трагедію  він  в  со́бі  всю  вміщав.

Вже  тридцять  шість  про  це  ми  пам’ятаєм,
Низьки́й  уклін,  хто  там  віддав  життя,
Із  пам’яті  той  день  ми  не  стираєм,
Й  сьогодні  чуєм  дзвонів  тих  биття.

26.04.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023

ШЕ НЕ ОСІНЬ

ЩЕ  НЕ  ОСІНЬ

Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  у  садку,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  у  танку,
Ще  не  осінь  і  кохати  саме  час,
Ще  не  осінь  доторкнулася  до  нас.

Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  у  садку,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  на  містку,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  надійшла,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  нас  знайшла.

Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  в  сад  прийшла,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  нас  знайшла,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  в  цій  порі  –  
Це  кохання  тільки  лине  на  крилі.

Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  –  так  і  знай,
І  коханню  свому  серце  відкривай,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  ти  повір,
Ще  не  осінь  у  сузір’ї  наших  зір.

Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  золотить,
Ще  не  осінь  на  вітрилах  вже  летить,
Ще  не  осінь  у  обійми  нас  взяла́…
Трішки  смутку  й  позолоти  додала́.

Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  обійма,
Ще  не  осінь,  бо  в  душі  буя  весна,
Ще  не  осінь  вийшла  з  нами  на  паркет,
Та  додався  у  життя  нови́й  сюжет.

19.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023

ЗАХИСТИ, ПРЕЧИСТА

ЗАХИСТИ,  ПРЕЧИСТА

Матінко  Пречиста,  про́шу  тебе  нині,
Поможи,  рідненька,  нашій  Україні.
Хай  за  небокраєм  сонечко  сідає,
А  не  птах  ворожий  все  до  нас  злітає.

Поможи,  Пречиста,  край  наш  захистити,
І  свої́м  Покровом  нас  усіх  накрити,
Щоб  вражина  клята  доступу  не  мала,
Від  життя  ніко́го  з  нас  не  визволяла.

Випроси  в  Ісуса  захисту  із  Неба,
Нам  опіка  зараз,  як  ніко́ли  треба,
Захисти  солдатів  всіх  на  полі  бо́ю,
Щоб  вони  вціліли  у  бою́  з  ордою.

Захисти,  рідненька,  захисти,  благаю,
Молитви  в  надії  я  тобі  складаю,
Бо  той  ворог  клятий  взявся  убивати,
Увірвався  ірод  до  нашої  хати.

Увірвався  ірод  у  домівку  нашу…
Хай  назад  вертає  у  гнилую  раschу.
Поможи  нам,  Діво.  Ми  в  біді  і  горі,
Захисти  Пречиста  всіх  нас  від  недолі.

Поможи  позбутись  тих  катів,  благаю,
Які  так  безжально  нарід  наш  вбивають.
Нас  накрий,  я  молю,  Омофором  Діво,
Щоб  зажи́ли  знову  ми  усі  щасливо.

18.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023

А Я У ЛІТО ПЕРЕЙДУ́

А  Я  У  ЛІТО  ПЕРЕЙДУ́

–  А  я  у  літо  перейду́,  –  
Весна  сказала  без  вагання,  –  
Й  від  вас  ніку́ди  не  піду́…
Це  вам  таке  моє́  зізнання.

А  я  у  літо  перейду́
Й  продовжу  дальше  квітувати,
Туди  доріжку  віднайду́
Й  надалі  буду  всіх  втішати.

А  я  у  літо  перейду́
І  буду  зеленню  буяти,
Зупи́нюсь  трішечки  в  саду́,
Щоб  добре  все  порозглядати.

А  я  у  літо  перейду́,
Кружляти  буду  у  таночку,
В  шовко́ві  тра́ви  упаду́,
Й  зберу́  я  стрази  для  віночка.

А  я  у  літо  перейду́,
Весняний  спів  лунати  буде,
До  квітів  в  лузі  припаду́  –  
На  них  перлини  з  росів  всюди.

А  я  у  літо  перейду́,
Не  хочу  йти  я  у  минуле,
І  по  стежинах  скрізь  пройду́,
Які  в  смарагдах  потонули.

24.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023

ВЕОВИЧКА, ЩО КРОВ'Ю НАЛИЛАСЬ

ВЕРВИЧКА,  ЩО  КРОВ’Ю  НАЛИЛА́СЬ

Ось  вервичка,  що  кров’ю  налила́сь
Десь  перед  тим,  коли  орда  ввірва́лась,
Десь  перед  тим,  як  всіх  вбивать  взяла́сь,
То  на  зернятках  крівця  показалась.

Це  що  таке?  До  чо́го  б  це  воно?
Як  розгадати  цюю  таємницю?
Немов  її  вмокнули  у  вино…
Вино  і  кров  –  як  добре  придиви́ться.

І  нитка  заплямована  у  кров,
Десь  менше  крові  є  на  ній,  десь  –  більше…
Невже  це  знак,  що  час  страшний  прийшов,
Й  подекуди  ставати  буде  гірше?

Невже  Госпо́дь  нам  знак  такий  подав?
Невже  так  довго  цій  війні  тривати?
Чи  може  цим  від  чо́гось  вберігав,
А  ми  не  знаєм  як  це  трактувати?

Так  по  зернятках  крівця  розтеклась,
На  багатьох…  на  більшій  бо  частині.
Так  Україна  кров’ю  залила́сь,
Брудна  війна  у  рідній  Україні.

Ось  вервичка.  Вона,  немов  жива,
І  ті  зерня́тка,  наче  промовляють.
Вино  і  кров,  і  вервичка,  й  дива́,
Що  щось  віщують  й  так  застерігають.


22.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023

ЛЮДИНА ТИ?

 ЛЮДИНА  ТИ?

(  Кожному  ординцеві  )

–-  Людина  ти?  Та  буть  цього́  не  може!
А  що  ж  людське́  в  собі́  ти  віднайшов?
Дивлю́ся  –  то  нічо́го  і  не  схоже.
Мене  вбивать  в  мою́  домівку  йшов!

В  людини  є  душа,  і  мізки,  й  розум,
Є  серце,  совість  і  здоровий  глузд.
Людина  не  несе́  кому́сь  загрозу,
Й  не  накида  петлі́  й  всіляких  вузд.

Людина  ти?  Це  лиш  людська́  подоба,
Потвора  ти,  і  не́люд,  й  сатана,
В  тобі́  лиш  звірство  і  страшенна  злоба,
Що  нищить  все  прекрасне  й  розтина.

Уявлення  людини  ти  не  маєш!
Чи  може  знаєш  ти  ціну  життя?
Ти  лиш  катуєш,  нищиш,  убиваєш…
Це  все  нотується  й  не  пі́де  в  забуття.

Хіба  людина  йде  кого́сь  вбивати?
Хіба  людина  спричиняє  біль?
Чи  здатна  горе  ко́мусь  завдавати,
Ввірвавшись  в  інший  край  хтозна  звідкіль?

Зробивши  все  це  –  кажеш  що  людина?
Немає  й  слова,  ким  ти  дійсно  є!
Прийде́  лиха  за  скоєне  година
Й  за  скоєне  отримаєш  своє́!

Людина?  Та  це  зовсім  не  про  тебе!
Хіба  що  про  людину  ти  лиш  чув.
Людиною  прийти  у  світ  цей  треба,
Щоб  все  життя  на  цій  посаді  був!

22.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023

А БУВ ЦЕ СОН

А  БУВ  ЦЕ  СОН

Бажання  у  обіймах  опинитись,
Відчути  трепет  се́рця  і  душі́,
У  вічі  із  любов’ю  подивитись,
Щоб  дзенькнули  в  ту  мить  в  замках  ключі.

А  був  це  сон.  Вві  сні  було́  так  мило,
Мене  до  себе  ніжно  пригорнув,
Неначе  щось  замки́  усі  відкрило,
Й  бажання  ти  на  відстані  відчув.

Твій  милий  погляд,  очі,  мов  озе́ра,
Душевної  криниці  глибина,
В  обіймах  я…  та  бажана  Венера…
Сную́ть  думки́  і  пристрасть  поглина.

Тремтіння  тіл,  бажання  і  обі́йми,
Бриніли  стру́ни  мило,  в  унісон,
Ще  мить  якась  і  шаль  вже  вітер  зді́йме…
Але  це  був…  Це  був  красивий  сон.

Ті  відчуття  мене  не  покидають,
Хотілось  би  в  житті  це  все  відчуть,
Це  почуття,  які  душі́  торкають,
Й  мене  в  полон  затягують,  беру́ть.

У  них  стаю  я  бранкою  кохання,
Немов  в  тенетах  опинилась  я,
Прости  мене  за  щире  це  зізнання…
Увага  дорога́  мені  твоя́.

Надії  на  реальність  не  втрачаю,
Леліяти  я  буду  це  в  думках,
Не  поряд  ти…  тебе  я  відчуваю…
Пробач  за  всю  відвертість  у  віршах.

21.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023

НИЗЬКИЙ УКЛІН, ПОВАГА Й ШАНА

НИЗЬКИЙ  УКЛІН,  ПОВАГА  Й  ШАНА

Низький  уклін  й  повага  й  шана,
В  душі́  та  серці  навіки́,
Нестерпний  біль,  суцільна  рана,
Могили,  свічі  та  вінки.

Словами  біль  не  передати,
Не  описать  його  пером,
Героїв  маєм  пам’ятати  –  
Вони  заснули  вічним  сном.

За  неньку  голови  складають,
Ідуть  із  ворогом  на  прю,
Вкраїну  рідну  захищають,
З  гори́  це  видно  й  Кобзарю.

Вертають  з  фронту  в  домовинах,
Німіють  ріднії  щодня,
Втрачає  доню  хтось,  хтось  –  сина,
Їх  позбавля  життя  руsня.

Чорніє  вдома  мати  з  горя,
В  сльозах  питаючи:  «Чому́?
Чому  спіткала  ця  недоля?
Коли  прийде́  кінець  цьому́?»

Щодня  поповнюються  списки,
Героям  всім  низьки́й  уклін,
А  ПЕРЕМОГА  наша  близько,
Воскресне  ненька  із  руїн.

Та  не  воскреснуть  лиш  герої,
Ніхто  не  встане  з  домовин,
Ворожі  зібрано  набої…
Біль  не  забере  й  часу  плин.

19.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023

БОЇ ЗА БАХМУТ

БОЇ  ЗА  БАХМУТ

(  Пригадалась  мелодія  пісні  «ОЙ,  У  ВИШНЕВОМУ  САДУ»  і  написались  ці  рядки,  які  чудово  лягли  на  цю  мелодію  )

Йдуть  за  Бахму́т  у  нас  бої́,
Там  гинуть  хлопці  молоді́,
Там  ворог  місто  спопеля,
Чорніє  спа́лена  земля.

До  бо́ю  ворог  все  стає,
Страшних  ударів  завдає.
Не  будуть  хлопці  відступать,
Бо  взя́лись  неньку  захищать.

Жорстокі  точаться  бої́,
І  не  шумлять  давно  гаї́,
А  ворог  нищить  все  підряд,
То  ж  скрізь  рясніє  тілопад.

Давно  вже  привид  з  міста  став,
Бо  кри́ла  ворог  розпластав,
Там  ллється  крівця,  як  вода,
В  нас  –  горе  ,й  біль,  й  страшна  біда.

За  спокій  молимось  усі,
Щоб  забуяло  все  в  красі,
Щоб  ворог  щез,  немов  роса,
Й  війни́  скінчилася  гроза.

Йдуть  за  Бахму́т  бої  щодня,
Вбивати  взя́лася  руsня.
Госпо́дь  поможе  їх  здолать,
Й  життя  героям  зберігать.

19.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023

МОЖЛИВЕ СТАЄ НЕМОЖЛИВИМ

МОЖЛИВЕ  СТАЄ  НЕМОЖЛИВИМ

Можливе  стає  неможливим,
А  іноді  й  десь  навпаки,
Додолу  спадає,  мов  зливи,
Щезають  дороги  й  стежки́.

Можливе  стає  неможливим,
Нічо́го  не  вдіяти  з  цим,
Буває  щось  дуже  важливим,
Й  його  не  зрівняти  ні  з  чим.

Можливе  стає  неможливим,
Хоч  цьо́го  не  хочемо  ми,
Лукавим  стає  і  фальшивим,
І  чується  подих  пітьми́.

Можливе  стає  неможливим,
Зненацька  буває  стає,
Це  часто  бува  особливим,
І  смутку  воно  додає.

Можливе  стає  неможливим,
Чому́  ж  бо  трапляється  так?
Чи  може  життя  є  грайливим
І  це  перед  чимось  є  знак.

Можливе  стає  неможливим,
Й  безсилим  стаєш  перед  ним,
Та  крок  має  бути  сміливим,
Бо  нас  не  зламати  нічим.

27.12.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023