| Сторінки (2/111): | « | 1 2 | » |
Він малював свій дотик до землі -
в пастельних традесканціях відтінком,
він намагався відтворить на склі
вологу тінь з п'янким осіннім трунком.
Прошитий льон - розложистий туман -
провадив хмарну млисту передмову,
де від цикорію гіркий обман,
де п'ють вино, де квітку п'ють тернову
І кігтями вхопившись за сучок,
співав там ранішній рябий дельфіній,
а метушливий щирий писачок
виводив аконітів вбивчих ліній
Він вписував барвінок в бурю барв,
де коловрат серед вогню і грому
матується до весняних токат,
яких не заглушити вже нікому
Змальований із когось страстоцвіт
буремно розлітався поміж крону
і ясно відзеркалював політ
навислого над вітами циклону
Останній штрих геліотропних фарб
на піднебесних мурах - його підпис,
а рвійно вирізьблений громом карб -
порив і жар його, прощальний відблиск
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Ще чути порохом з ключиці
і ліліями від тендітних рук,
ще куля в його серці б'ється
в її підборів точний, рівний стук,
ще пряним вітром в темний ранок
знайомий до кісток парфум,
ще від прихильності уламок,
а усмішка в нестямний струм,
ще з присмаком гвоздики вечір
з напівсолодким порухом руки,
ще п'яний місяць горне плечі
і падають розгублені зірки,
хоч срібло вже мережить долю
на локонах, на блиск зірниць,
а куля гріє знов до болю,
і чути порохом з її ключиць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Маленька ящірка втомився.
Втомився повзать по фотонах
і бігти між планет, стомився
стрибати по чужих кордонах
Маленька ящірка приляже
і буде грітися під зорі,
допоки світло не пров'яже
нові нефритові узори
Маленька ящірка ще вільна
від геосфер і гравітацій,
і може подрімать спокійно
безшумно й тепло, без новацій
Маленька ящірка моргає,
а око тім'яне чутливе
нову галактику вивчає
і сяйва серце мерехтливе
Маленька ящірка далеко
від тих подій, що будуть згодом,
але вже зовсім близько млеко,
а шлях його уже під боком
Маленька ящірка не знає,
де зупинитись доведеться,
і що його давно чекає
планета, де життя почнеться
Маленька ящірка спокійний,
всміхається на жарт комети -
і хвостиком гойдає мрійно,
і береже її секрети
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Мир цьому дому! Мир і спокій,
жар біля печі й милість в словах,
бо запах рідного дому солодкий,
як свіжий хліб в материнських руках.
Як молоко, ще тепле й пахуче
з цівками жадібних, спраглих ковтків,
кроки в кімнату знайомо співучі
і спогад з дитинства, що знову розцвів:
як стукіт фігур у іграх вечірніх,
де б'ють в доміно і вмикають пісні,
де прохолода рибалок досвітніх
і мрії про перший цілунок у сні,
як зерна жовтілі під ранішнім сонцем,
що промінь останній до них запліта,
і вірний велик отам, за віконцем -
з товаришем серце в поля виліта,
як крісло - гойдається знову із рипом
і все під мелодію не попада,
де дідуся виносять зі скрипом,
де досі свій запах тримає труна
Тож мир цьому дому! Мир і радість,
ласка в очах і любов до близьких,
бо запах рідного дому і вірність -
юність на лицях старих й молодих
(Мт. 10, 12-13)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
В червоні ягоди не йди, зажди!
Від них лежать без шкіри безголові
болючі спогади насилля й крові,
і кігтів окривавлені сліди,
не йди!
В червоних ягід перелісний плід.
Від них у трави падає багрово
беззвучне й потайне останнє слово
на згаслий і чужий гарячий слід.
Ти зблід!
В червоних ягодах минув мій цвіт.
Від них і стиль віршований, порфірний,
і дух, молитвами простий та вірний,
під шелестом жахних гримливих віт.
Та не тобі той світ!
(на фільм "The Village" 2004)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
Під ляскіт відсірілого металу
блакитна гусінь з нашого вокзалу
повзе так швидко, скільки має сили
повзти, коли стухають небосхили,
коли лишилася одна хвилина
доїхати до свого дивокраю.
А з нею (несподівано) людина -
сиджу і потихеньку засинаю
І поки сонце стомлено зітхає
між гілля, вітер з кронами сплітає
сталевий, перебитий світлом дріт-
цієї ночі перший буйноцвіт
І поки місяць вловлює фотони
та тьмяно виє в світлотінь на склі,
його вже закривають передзвони
пророслих з-під бетону ліхтарів
На спільний рух у хрипах сутінкових,
на полиски костюмів їх святкових
людська рука страхається. Невміло
проводить відзеркаленням світило,
торкається до листя - діоптазу
між пучками, наскрізного узору,
де видно лиш одну коротку фразу:
"Вона злетить із колії угору!"
"Чому не залишилася із нею?
Не згодилась злетіти над землею?"-
питатиме себе, за страх короткий
коритиме себе, і чітко кроки
запам'ятає площею нічною,
коли удачу ляком загасило,
а кокон розгорнувся за спиною
і спо́рхнув вверх блакитно й лускокрило
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
Куплю собі коробочку
і спатиму* у ній,
таку малу хатиночку
для всіх гостей із мрій
Там буде поле з маками
і соняшників край,
там горщики з фіалками,
там мій таємний рай
Слонів рожевих стадо
чекає там мене,
один зустріне радо
і хоботом торкне.
Вірші разом згадаємо,
улюблені пісні
тихенько заспіваємо
тюльпанам і весні
Там сонце знов гранатове
розсипеться у сніг,
жовтенькими курчатами
там бігтиме наш сміх.
Там кожен ранок їстиму
калиновий кисіль,
а ввечері кружлятиму,
коли танцює джміль
Морозиво з фісташками
брунькується в садках,
дарують манну кашку там
тарілочки в пісках
Там під полярним сяйвом
молочної роси
барвисто квітнуть майвом
знайомі голоси
У всіх є свої шафи
чи тумби біля стін,
в яких живуть жирафи
чи схований пінгвін.
Чи, може, там є спогад -
скрутився і мурчить,
а кинеш йому погляд,
і він за ним помчить.
Невже Ви не сумуєте,
якщо в коробках ждуть?
Я знаю. Ви чекаєте,
коли усі підуть.
(*-чи "житиму"?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020
Нічними вулицями стишеного міста
блукає привид - тінню від зірниць,
в його очах бринить сльоза сріблиста
і усмішку гойда на дні зіниць
Він прикрашає ніч омріяним банкетом:
там по бульвару ллє кленовий сік до рук,
а ліхтарі розблискують дуетом
прогірклий димний блюз на чорний брук,
примарним трунком, від доріг розхитані,
колісні пари стукотять у такт,
для нього ж всі шляхи прочитані
і кожна нота відкрива свій смак,
і кожна золотава брунька світла
опівночі розкриється йому,
і вирветься з-під цегли квітка зблідла,
що тягнеться назустріч - у пітьму
Де битиметься під фантомним страхом,
прихованим за комір піджака,
аж поки не лежатиме над прахом,
коли зненацька доторкнеться
чужа рука
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020
Коли стікав з виноградних грон ліквор дощу,
коли павутиння збирало перше вино,
а вітер, розкидавши листя, врешті ущух
і гра по бетону з фронтонів у доміно,
коли розбивався стукіт синюшних плодів,
коли хризантема злякано квітку схилила,
просмажений ґрунт плескався під ними й радів,
поки вода печалі від сонця топила
І бігли в траві намистинки всіх кольорів,
мапу виводили іскрами в зелень вологу,
що сад у собі береже вже стільки років -
в коріння ховає зміїсту дорогу
Там б'ються жуки за солодку деревину,
там точать мурашки чорну кору на узори,
а бабки натягують в крила свою сивину
і дзвінко летять між тюльпанові створи.
Там сонні гриби відбивають гулко хлющі,
там дика погода ростить різнотрав'я,
ховаються коники в мокрі й пишні кущі,
поки не вчують від сонця літнє вітання
Карту змалюю й собі під подушку лишу,
хай віє у сни зворушливо, щиро, сердечно,
а може, якось наважуся і запишу
про сад, де завше затишно, тихо й безпечно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
Коли лунають краплі злив співучих,
а небеса шлють пісню грозову,
з гілок-орбіт кремезних, серед тучі,
малі сатурни падають в траву
Засмаглі сонцем, від дощу змокрілі -
прикрасою дерев у літні дні,
лежать вони червоні і дозрілі,
солодким соком ллються до землі
Чарують світ у травах росянистих,
ховаються грайливо від руки,
і грає сад на нотах їх вогнистих,
і стукотять об чашку кісточки
І розписом сумних новин прийдешніх -
той день, коли в думках лише черешні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
Доконче вони проростуть з очних ямок,
коли блідий череп кришитися буде в землі.
Просочений живістю, все ж захрусткий уламок-
нарешті випустить пагін нервових вузлів
Їх стебла зміцніють насичені кров'ю,
сп'янілі мускатним тоном схололих скроневих доль.
Їх листя буде живитись терпкою любов'ю,
якою просякнуті кості після недоль
Простягнуть бутони під місячним німбом
і жадібно питимуть відблиски в свій фіолет,
жагучим і потайбічним кольором-зривом
прорветься, прихований сонцем, їх силует
Жахтітимуть чистим нічним ароматом,
відгук якого часом іскрив по заблуканих снах,
і розлетиться німа і самотня соната
до тих, хто не спить і до кого шепочеться жах
І відцвітуть до ніг- солодкої страти,
дріматиме попіл, віддавши нарешті усе.
Дивіться, як будуть дивно й щемливо вмирати
і віддавати душі недобите есе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020