3^4

*@#!"

Їсти  чорний  шоколад  і  матюкатися.
Десь  про  себе  або  вголос,  як  піде.
Вірш  не  пишеться  (тут  рима  "каракатиця"  -
між  рядками  загубилась,  допливе)

Екстрачорний  шоколад  і  чай  з  корицею.
Вірш  прокорчився  в  конвульсіях  і  згас.
Загуло  роботою  та  залізницею,
на  людей  скінчився  добовий  запас

Знову  чорний  шоколад  і  джаз  дозовано
(щоб  не  з'їхати  кудись  в  глухі  кути)
Частки  осені  й  жалю  синхронізовано,
тільки  що  тепер  шукати  і  навіщо  йти

Їсти  чорний  шоколад  (так  і  запишемо  -
пані  вмерла  переївши  шоколад).
Малювати  каракатицю,  що  вижила
і  пливе  кудись  невміло,  невпопад

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024

Мюнхаузен збирає стиглі вишні

Мюнхаузен  збирає  стиглі  вишні
і  мріє  тут  створити  свій  садок:
"Порички  на  лисичках  будуть  пишні,
а  сливки  на  кабанчиках  в  рядок,

на  лосях  добре  виростуть  черешні,
а  на  ведмедях  буде  нектарин,
на  зубрах  абрикоси  величезні!
І  може  десь  посаджу  мандарин

Ще  треба  би  інжиру  на  косулях,
і  аличі  на  видрах  кілька  штук..."
Мюнхаузен  все  мріє  і  смакує,
і  оленя  свого  годує  з  рук

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024

Цілував весняний вітер

Цілував  весняний  вітер  Ваші  кучері,
Милувався,  наче  хмарки  їх  накручував,
Сонце  бавилось,  пускало  жовті  вогники,
Щоб  зловити  посмішку!
І  замовкнути...

Зупинити  хоч  на  хвильку  свої  оберти  -
"Як  давно  воно,  таке  холодне,  котиться?
Як  давно  не  відчувало  теплі  доторки?
Як  давно?.."
А  вітер  вигукне  і  схопиться,

Відчуваючи  Ваш  сміх  співучим  подувом,
І  закручуючи  крони  дивним  контуром  -
"Чи  хоч  раз  він  відчував  пориви  ніжності?
Чи  здіймався  він  хоч  раз?"
Секунди  вічності!

Мить  захоплення  -  
можна  всесвіту  таке  пробачити,
Та  чи  буде  рухатись  так  само?
Будем  бачити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024

Запечене яблуко

Запечене  яблуко  в  грудях,
Що  б'ється  із  ритмами  джазу
"Шановна,  застрягли  ви  в  буднях
вчепили  робочу  заразу,

Вам,  пані,  пора  відпочити,
послухати  джаз  стетоскопом,
пуститися  в  танці,  зайняти
свого  чоловіка  городом,

Дітей  відвезти  в  літній  табір,
й  до  подруг  сходити  нарешті,
нарешті  купити  жадані
спідницю  й  футболку  в  комплекті,

І  книгу  оту  дочитати,
яка  кілька  років  пилилась.
Чудова  дружина  і  мати,
зручна  працівниця  -  втомилась!"

Так  яблуко  стало  солодшим,
І  Фіцджеральд  в  серці  співає,
а  час  став  молодшим  і  довшим.
Так  часто  із  серцем  буває

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024

Як рухаються ці шестірні?

Зі  скрипом  пружистих  суглобів  і  шелестом  вій
розносяться  символи  їх  існування  та  серцебиття,
із  блиском  цікавих  очей  у  палітрі  живій
малюються  їхні  полотна  -  хвилинні  відбитки  життя

Встановлений  рух  обертає  планету  в  світи,
в  яких  існування  живого  ламає  закони  буття,
порушує  хід  нескінченності  й  білих  світил,
але  все  одно  повертається  до  забуття

Як  знати  цей  рух,  як  вловити  той  спільний  маршрут,
щоб  стати  в  пази  механізму,  не  втративши  власне  чуття,
не  стерши  бажання,  не  чуючи  стогони  пут,
не  давши  думкам  подуріти,  вчуваючи  мляве  гниття

Із  шепітним  голосом  змій  виставляє  язик  -
І  чорним  цвітінням  по  тілу  розкриється  крик

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2023

Мигдаль

В  кімнаті  розкинулись  пахощі  мигдалю,
і  туга  пускає  бутон  від  глибокого  вдиху  -
час  грітися  чаєм,  скидаючи  тонни  жалю,
вдихаючи  дух  незворотності  -  мірно  і  тихо...

Вдихаючи  запах  анісу,  торкнутись  руки  -
й  відчути,  що  чай  охолонув,  а  в  серці  ясніше,
що  тепла  долоня  проводить  по  шкірі  щоки,
а  простір  між  ніччю  й  світанком  стає  все  тісніше

А  простір  втрачає  свій  сенс  для  обійнятих  душ,
вечірній  тужливий  бутон  розпускається  в  сльози,
бездонна,  страшна  незворотність  -  міжзоряна  туш  -
лишає  листи,  обіцяє  прийти  до  морозів

Лишається  стук,  що  на  двох  перекачує  кров,
і  завтра  готовий  лунати  з  ранковим  дощем,
і  разом  радіти,  що  болісний  вечір  пройшов
в  кімнаті,  де  пахне  ніжністю  та  мигдалем

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023

Розлито пісню

Розлито  пісню  голосом  весни-
розмито  нею  спогади  і  сни,
і  обриси  людей,  збіднілий  фон,
і  образи  знайомих,  мов  з  ікон-
таких  близьких,  але  далеких  лиць,
таких  малих,  неторканих  дрібниць  -
прихованих  у  складках  забуття

Прискіпливе  до  часу  почуття!
Знайшлося  між  ослаблених  лещат,
зайшлося  сміхом  до  в'язниць  і  ґрат,
та  вилетіло  дихати  життям,
та  вимило  себе  від  літніх  плям,
спекотних  ланцюгів  і  димних  пут.

Скорботний  відкидаючи  статут!
Злітай  і  розмалюй  вогнем  сади
зривай  достиглі  і  рясні  плоди,
нехай  позаздрять  зорі  в  небесах,
не  гай  ані  секунди  в  жовтих  днях,
розмито  плани  сірості  й  війни,
розлито  спів  любові  восени

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023

Чи тепло ходити по сонцю

Чи  тепло  ходити  по  сонцю,  як  іній  морозить  повіки?
Чи  плазменні  хвилі  змивають  безмовну  й  тягучу  печаль?
Червона  розпечена  лава  -  єдині  доведені  ліки,
Чекай,  най  хребці  покриває  золочена  плазмою  шаль

Чи  тепло  на  серці,  як  сонце  пропалить  розсипчасті  кості?
Чарівно  потріскує  біле  ломаччя  у  пащі  вогнів,
Чатують  розбурхані  гази  і  промені  стелять  на  постіль  -
Чи  вдасться  тоді  розтопити  колючість  морозних  снігів?

Чи  тепло  збирати  по  сонцю  розжарені  сяючі  квіти?
Чадіти  від  їх  аромату  і  падати  в  біле  ядро,
Чистісінько  шкіра  зігрілася  й  стала  поволі  чорніти,
Чи  зможе  хоч  ядерний  синтез  спалити  холодне  нутро?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023

Вавилон

В  спіральних  рядах  із  цеглин  і  смоли  земляної,
в  розсіяних  перистих  хмарах,  над  смугами  нив,
тримаються  залишки  слів  у  старезних  сувоях  -
це  записи  порозуміння  минулих  часів

Заховані  давні  хвилясті  рулади  між  брили,
у  сірих  руїнах,  що  згадують  спільний  підйом,
де  люди  колись  один  одного  так  розуміли,  
що  фрази  і  досі  відблискують  срібленим  швом

Заховані  дивні  піщинки  споріднених  суджень,
що  котяться  вниз  від  зіяння  небесного  скла,
тікають  до  тверджень  земних  і  потьмарних  закутень,
де  слів  плутанина  та  криє  відчужена  мла

В  спіральних  рядах  зустрічається  пил  на  шляху  -
загублений  спокій  розсипався  в  сіру  труху

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023

Жовтневе сонце

Під  ранок  стає  холодніше,  дрижать  тротуари,
І  небо  заклякло  -  склепінням  незрушного  скла.
А  Сонце  блищить  крізь  морозні  нав'ючені  хмари,
І  щось  бубонить  невдоволено...  Всюди  імла

Жовтневе  ти  сонце,  всміхнися  і  крига  розтане!
Танцюють  сніжинки  до  рук  твоїх  білі  вірші,
А  клени  тихенько  скидають  зимові  плащі
І  шлють  реверанси,  аж  поки  їх  ніч  не  застане

Пронизливий  вітер  погойдує  кучері  й  тихне,
І  нишком  дзвенить  по  бурулькам  знайомий  мотив,
Колюча,  прискіплива  паморозь  раптом  заблисне  -  
Зустріти  твій  милий  рум'янець  крізь  тінь  самоти

Жовтневе  ти  чудо,  хай  світить  для  тебе  ясніше!
І  знай,  що  коли  усміхаєшся  -  в  світі  тепліше:)

15  жовтня  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

Минулорічний сніг

Минулорічний  сніг  мурчав  і  пузо  біле
під  руки  підставляв  -  таке  пухнасте!
Світання  теж  його  чесало,  сонне  й  запізніле,
дивилось  на  метілі  хвіст  вирластий

Кошлате  чудо  все  крутилося  під  ноги
та  починало  щирим  нявкотом  неділю  -
ось  пухом  вкрилися  всі  люди  і  дороги,
запахло  свіжістю,  морозом  і...ваніллю?

Хрусткий  ранковий  сніг  мурчав  і  як  грайливо!
Куди  ж  ти  підеш?  Стій  та  слухай  чисту  радість,
не  ніжити  зимову  шерстку  неможливо,
заховувати  пальці  у  м'яку  лукавість

Запізнюйся  та  забувай  про  все  на  світі,
і  згадуй  потім  цілий  день,  щомиті

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022

Сезонна амнезія

Збираєш  листя.  Вохристий  букет  -
п'ять  жовтих  пальців,  мов  кістяк  натури,
ти  був  інакшим...  
Сонячний  браслет
підкреслював  довершеність  фігури,

де  комірець  підводив  зелень  трав,
Священний  гай  в  очах  твоїх  пишався,
і  кожен,  хто  тоді  зустрівся  знав    -
ти  знову  безнадійно  закохався:

в  гудіння  бджіл,  і  в  запахи  лугів,
в  саме  життя,  що  грає  і  вирує.
Ти  пам'ятаєш?..
Захват  перецвів,
і  тільки  вітер  між  дерев  вальсує

Збираєш  листя.  Жовкле,  як  ти  сам,
таке  ж  крихке,  розгублено  кружляє,
і  втомлено  дивується  дощам...
Ти  все  згадаєш  -  
час  тебе  міняє,

переживеш  і  холод,  і  сніги,
і  перегній  від  висохлих  букетів.
Ти  вікна  розмалюєш  від  нудьги,
хурделити  навчишся  до  заметів,

і  хоч  холодним  став  ти  до  усіх,
та  ще  милуєшся  сукном  в  загравах.
Ти  все  згадаєш:  
і  тепло,  і  сміх,
і  знову  гай  пишатиметься  в  травах

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022

Веселка

Непостійне  світло  б'ється  світом,
о  планети  й  зорі,  цілу  ніч,
вкрасти  дивні  кольори  й  летіти!..
Мила  моя,  піднебесним  цвітом
виструнилась  ти  мені  навстріч

Люба  моя,  ранок  теж  погожий  -
з  усмішкою  й  вогкістю  в  очах.
Знаєш...  повертайся  швидше,  можеш?
Кожен  день  окреслений  і  схожий,
навіть  сни  ховаються  в  дощах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022

Шовковичне вино

Зінична  торочка  з  опалого  листя  все  вужче,
І  руки  вже  висохли  в  синьому  плетиві  соку:
Дві  стьожки  окреслили  вени,  що  сповнились  дужче,
Три  крапки  всмоктало  в  бетон  на  приховане  хокку

Притишена  спекою,  ніжність  натхнення  ще  бродить,
І  тліють  цукрові  хатинки,  щораз  боячись  догоріти,
Ховають  дрібні  сподівання,  де  світло  заходить  -
В  скляний  фіолет  -  розчинятись  на  дні  та  п'яніти

Два  промені  будуть  тримати  окрайку  напою,
Три  білі  печаті  від  сонця  закріплять  прихильність.
Вдивляючись  в  келихи,  спалять  марноти  лупою,
Проводячи  поглядом  часу  безжальну  невпинність

Із  келихів  кожен  залишиться  майже  порожнім,
з  тонкою  торочкою  літа,  з  вином  переможним

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022

Сонце злизало останні сліди

Сонце  злизало  останні  сліди  сутінкові,
шерхатим  своїм  язиком  роздираючи  тіні,
сухим  язиком,  розриваючи  думку  в  промінні  -
день  починається  знову  -  нові  почування  ранкові

мали  б  квітчати  пробудження  й  славити  сяйво,
яке  пробивається  кожного  разу  найперше,
земля  розкривається  наново  й  дихає  легше,
вчорашнє  тепер  забувається  й  падає  висохле,  зайве,

вигнане,  стишено  біля  заку́тин  вкладеться,
і  сном  прикидається,  наче  його  не  існує  -
ховається  так  надвечір'я,  бо  сонце  пильнує.
Хтось  же  не  спить  і  трима  свої  сни  коло  серця:

запах  левкою  -  малої  нічної  фіалки,
знайоме  сопрано  та  цвіт  серцелистої  липи,
розкроєне  небо  та  гойдалки  лагідні  скрипи,
зморені  хмари  розсипались  в  зоряні  скалки

Запах  левкою  лишився  між  ними.  Обидві
його  зберігали,  тож  сонце  нарешті  осіло,
зайшло  невдоволено  в  ясени  і  догоріло,
полиски  вкотре  спустивши  по  схиленій  ринві





*пейзаж  "Сутінки",  художник  Лілія  Студницька*

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022

Королівський рубін

В  долині  мумі-тролів  спокій.
Виблискує  під  сонцем  річка,
в  ній  яблука  червонощокі
пливуть,  немов  святкова  стрічка,

будинок  тягнеться  угору,
скидає  ніч,  вдягає  ранок,
готує  павучкам  комору  -
складає  мешкання  із  банок

А  ґанок  спить,  і  тихо-тихо.
Лише,  заждіть,  не  варто  снити!
Щось  миготить...  Собі  на  лихо
валізку  хтось  забув  закрити...


Гемуль  прокинувся  раніше
(він  все  шукав  собі  цикорій  -
в  колекцію,  щоб  найгарніший!),
ходив-бродив  собі  поволі.

Нарешті  екземпляр  знайшовся  -
блакитна  квітка,  сильний  корінь,
листок  так  гарно  розійшовся,
так  симетрично!  
Що  за  промінь?

Червоний?  На  зеленій  жилці?!
Він  невдоволено  запирхав,
все  викинув  десь  на  стежинці,
стояв  сердитий,  важко  дихав,

і  раптом  дивиться  -  на  сукні
вогняні  фарби  на  воланах...
Гемуль  хапав  сліди  нечутні,
кружляв  і  падав  у  тюльпанах,

і  все  ловив  малу  жарину
на  білих  торочках,  невпинно,
коли  подумав:  "Цю  рослину
в  гербарій  взяти,  неодмінно!"

Він  ще  ходив  біля  будинку,
розгублений,  шукав  по  клумбах
(затупав  кожну  там  травинку,
ото  нагрів  же  собі  чуба!),

аж  поки  не  заліз  за  стіну
у  живоплетову  гущавінь,
де  тицьнув  носом  по  рубіну
й  побачив  променистий  камінь  -

на  нього  впав  гарячий  вогник
і  спогади  збудив  червоні,
Гемуль  -  добропорядний  змовник  -
тихенько  сів  і  склав  долоні


У  королівському  рубіні,
захованому  до  валізки,
гуляли  знов  багряні  тіні,
виднілися  на  гранях  дрізки:

і  милих  мешканців  долини,
і  Чупслі  з  Тряслею  в  шухляді,
Мари  на  крижаній  стежині,
і  Мумі-мами  на  леваді

Відкрита  Чмихова  фіранка,
з  Ондатрових  книжок  закладки,
бузок,  що  пахне  біля  ґанку,
і  теплі  яблучні  оладки,

і  загалом  усе  навколо,
що  вже  було,  чи  є,  чи  буде,
рубіну  світло  розкололо
й  сховало  у  червоні  груди...


Схилився  вечір,  солнце  гасло,
фігури  меркли  і  зникали,
Гемуля  шепіт:  "Це  прекрасно...",
коли  видіння  проминали

Захоплений,  він  тихо  мовив:
"Яку  ти  розповідь  складаєш,
зі  спогадів,  що  собі  зловиш...
Ти  ж  теж  колекцію  збираєш!

І  як  я  цього  не  помітив?
Співбрате  по  біді!  До  речі,
я  не  дозволю  тобі  скніти!"
Гемуль  поклав  рубін  на  плечі,

відніс  у  гостьову  кімнату
на  другий  поверх,  вклав  дбайливо
на  підвіконня  в  шаль  кошлату,
й  заснув,  замислившись  мрійливо...


Тепер  рубін  завжди  на  сонці,
усі  з  долини  його  знають  -
лежить  і  блискає  з  віконця
червоним  світлом  грані  грають,

і  Чупсля  з  Тряслею  вже  звикли,
живуть  із  ним  в  кімнаті  разом,
коли  ж  вони  раптово  зникли  -
рубін  їх  згадував  щоразу


І  променисте  миготіння
щоразу  милувало  очі  -
він  зберігав  нові  видіння,
складав  і  розглядав  щоночі.


(до  повісті  "Капелюх  Чарівника"  Туве  Янссон)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022

Молочні ночі

Їжак  позіхнув  і  тихенько  покинув  обплетену  коренем  нірку,
шукати  комаху  собі  на  снідання  під  зляканим  місячним  оком,
під  зорями,  що  пробудились  латати  на  небі  просмалену  дірку
від  сонця.  І  дивляться  мовчки,  а  шви  заховали  під  хмарним  потоком

Але  їжаку  не  цікаво,  він  їсть.  Та  й  до  неба  йому  зависоко

Він  далі  собі  дріботить  і  шукає,  і  впевнено  носом  шмигає,
знаходить  жучків  біля  кореня  кропу  чи  гусінь  у  вусах  квасолі,
де  сходження  літньої  ночі  на  землю  й  роса  від  травинок  злітає,
як  сукня.  І  падає  тихо,  змиваючи  сірі  сліди  на  подолі

Але  їжачку  все  одно,  він  полює.  Та  й  здобичі  має  доволі

Побачив  і  ла́сує  темну  малину,  що  мало  не  падає  з  гілки,
ховає  запаси  і  злизує  падь  попелиці  на  зігнутих  стеблах,
під  шум,  де  черешня  рахує  тріумфи  по  ягодах  й  сипле  листівки,
під  запах...  молочних  стежин,  манівців,  що  спускаються  долу  від  неба...

Маленький  їжак  проводжатиме  мрію.  А  більше  йому  і  не  треба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022

Вечірній збитень

А  поїзди  курсують  і  гудуть  степи,
і  горизонт  по  вікнах  жовто-синьо  йде,
вже  підняло  в  дощах  бадилля  молоде...

"Невже  вогнем  займуться  золоті  снопи?  
Невже  залишаться  руїни?"

Хміль  зійде,
Здіймуться  трави  і  піднімуться  жнива,
сягаючи  колоссям  попід  сонми  хмар  -
зберуть  у  пригоршню  націлений  удар,
де  м'ятою  закриті  рукава

А  поїзди  біжать  і  ліс  за  ними  мчить,
і  стовбури  сплітаються  в  смеркання  дня,
вже  відгоріло,  сонце  рушить  навмання...

"Чи  завтра  знову  так  яснітиме    блакить?
Чи  ж  встигнуть  яблука  дозріти?"

Йде  життя,
Цвітуть  гарячі  маки  і  повзе  чебрець,
вбираючи  корінням  кожну  добру  вість  -
суцвіттям  відмежовує  незнану  злість,
та  грає  звіробоєм  вітерець

А  поїзди  мандрують  і  летять  джмелі,
і  мед  стікає  кронами,  немов  вінець.
Невже  цей  день  нарешті  захмелів?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022

Розкажи на вухо рибам

Розкажи  про  сновиддя  свої  мовчазним  напівсонним  рибам.

Тиху  розповідь  їм  заспівай,  стоячи  у  стрункому  рогозі:
про  серця  полум'яні,  що  б'ються  безладно  та  звучно  в  тривозі.
Там  із  ними  розійдеться  дума  чиясь  опівнічна,  журлива,
та  загубиться,  стишена  вітром,  в  сухій  очеретовій  прозі

Розкажи  лише  їм,  напівпошепки,  ноги  тримачи  в  мулі,
не  відводячи  погляд  щемкий,  на  приглушеній  ніччю  палітрі:
про  видіння  людські,  що  тримаються,  наче  прокляття  в  повітрі.
Там  покриють  їх  води,  як  завше  ховали  і  сни  потонулі  -
непоспішно  і  глухо,  жахи  розмиваючи  в  денному  світлі

Розкажи  про  химер  суходолу,  по  шию  занурившись  в  воду,
пройшовши  руками  крихкого  латаття  підводні  вервиці:
про  кармінову  землю,  де  жито  викрикує  на  косовиці.
Там  із  гуком  потонуть,  закривши  куширом  гнітючу  негоду.

Там  риби  пливуть  вдалечінь,  витріщають  маленькі  очиці.


"We  seek  for  slumbering  trout
And  whispering  in  their  ears
Give  them  unquiet  dreams"  -
"Мы  форели  полусонной  беспокойные  виденья  на  ухо  поем"  Уильям  Батлер  Йейтс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2022

Хай бачать

Хай  бачать,  як  ми  сміємося,
вкриваючи  світ  рушником,
вплітаючи  смерть  у  волосся
весняним  червоним  вінком,

Як  сходять  посіви  пшениці
на  спалах  ворожих  вогнів,
і  краще  цвітуть  полуниці
на  теплих  тілах  ворогів

Хай  чують  наш  сміх  замість  грому  -
провіщенням  до  блискавиць,
як  вдарять  збивати  оскому,
на  вулицях  біля  границь

Як  усмішки  -  змушений  вищир
до  диких,  звіриних  створінь,
з'являються  на  бойовищі
із  піснею  всіх  поколінь

Хай  знають  наш  сміх,  нашу  вдачу,
талан  з  молоком  на  устах,
спадкову  ознаку  козачу  -
знак  "ВОЛЯ"  на  наших  серцях

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2022

Червоний півник

Під  звук  сирен  хитає  білі  штори,
заграва  ллється  струменем  по  ламінатних  швах,
де  нас  малих  змальовано  колись  на  деревні  узори  -
де  фотокартка  дому  загорається  в  тонких  пазах,
коли  тікають  люди  і  кричать  собори

Коли  стрясає  дах,  заглушений  ракетним  воєм,
і  дім  хитається  та  струшує  переляк  з  черепиць,
коли  згинаються  дерева  зі  скрипучим  болем,
червоний  півник,  що  стояв  в  вазоні  горілиць,
готується  злетіти  вперше  з  циферблатним  боєм

Готується  розплавити  маленькі  крила,
піднявшись  з  вибухом  і  з  гулом  мертвих  стін,
злетіти  й  кукарікати  востаннє  до  світила,
готується  розбити  хмаровий  заслін
і  впасти.  
Там,  де  жив,  там,  де  оселя  мила

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2022

Відомому політику

Всі  проблеми  вирішуються  на  городі  -
сапку  в  руки  й  розмова  лунає  сама:
"От  навіщо  тобі  ті  конфлікти,  та  годі!
Чи  якоїсь  дачі  у  тебе  нема?

Скоро  квітень,  пора  висівати  розсаду,
хочеш,  трохи  насіння  позичу  тобі?
"Де  Барао",  "Хурма",  є  й  сульфати  для  саду,
не  помітиш,  як  швидко  минатимуть  дні

Бо  нема  чим  зайнятися,  нудишся,  мабуть?
От  дурне  в  голові  через  те  і  зійшло
Зовсім  скоро  весняні  роботи  настануть,
тож  знайди  вже  собі  кілька  соток,  чи  шо

Чи  немає  своєї  землі  під  ногами?
Чи  немає,  де  сіяти  жито  й  ячмінь?
Заходився  робити  людей  ворогами,
біснуватий!  Чи  мало  тобі  володінь?"

Всі  проблеми  вирішує  стукіт  лопати,
запах  трав  і  бруньок,  що  вітають  весну.
Тільки  виродок  зараз  збере  автомати
і  накаже  почати  безглузду  війну!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2022

Лист

"Мій  хлопчику!  Я  знав,  що  час  настане
і  ти  досліджуватимеш  все  незнане,
і  ти  візьмеш  цей  лист  -  коли  зима  розтане,

коли  твоя  матуся  загасить  лампадку,
ти,  певно,  теж  шукатимеш  до  загадки  розгадку,
яка  й  мене  так  вразила  спочатку:

як  тільки  ти  відкрив  до  неї  вперше  оченята,
підняв  свої  маленькі  й  ніжні  рученята,
і  опустився  ти  до  рук  -  була  тоді  дев'ята  -

тоді  ж  в  куточку  її  губ  (я  вперше  його  бачив)
з'явився  і  стрибав  собі,  малий  пустун  неначе  -
маленький  поцілунок!  Він,  якщо  ти  раптом  плачеш,

теж  плаче,  теж  сміється  враз  і  знову  бешкетує,
як  ти,  не  любить  кашу  теж  -  так  само  вередує,
та  знаю  -  найгарніший  він,  коли  тебе  цілує.

Я  все  чекав  його,  ловив,  спіймати  ж  не  вдалося!
Мій  хлопчику,  хто  зна!
Але  мені  здалося,
що  тільки  ТИ  б  його  зловив  і  вклав  собі  в  волосся

Тому  вкінці  листа  ти  знайдеш  насінини:
це  ситцева  глоксинія  і  запашні  жасмини,
гортензії,  півонії,  помпонові  жоржини  -

як  виростиш  ці  квіти  і  подаруєш  мамі,
коли  вона  прокинеться  і  вийде  у  піжамі,
то  вхопиш  поцілунок  ще  зранку  -  на  світанні

P.S.:  Мій  хлопчику!  Він  завжди  твій,  я  знаю,
тож  бережи  його  і  маму.  Обнімаю."  


"Он  получил  всё  —  кроме  самой  последней  шкатулочки  и  поцелуя,  который  прятался  в  уголке  её  рта"  -  Джеймс  Барри  "Питер  Пэн  и  Венди"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2021

Звучало в вечірніх новинах

Звучало  в  вечірніх  новинах:
"в  мурашнику  знайдено  тіло",
і  фото  із  місця  події  висить  в  оголошеннях  міста.
"Лежало  в  землистих  щілинах,
холодне  лице  побіліло"  -
написано  судмедекспертом,  і  опис:  "червоне  намисто

на  шиї  висить  з  горобини,
на  пальцях  каблучки  коштовні  -
з  мурах,  що  забризкали  руки  рудавих  тілець  кислотою,
живі  ж  -  як  каркас  домовини,
кружляють  дрібні  та  невловні
навколо  загиблого  N...",  тремтливою  далі  рукою:

"Ім'я  -  мов  заклякло  парфумом
в  повітрі,  і  вітер  колише,
а  стать  розпускається  з  серця  та  схожа  на  білі  нарциси..."
Експерта  звільнили  із  глумом,
а  ось,  як  наступний  напише:
"Причина  наразі  незнана,  але  проявляються  риси

нетлінності:  шкіра  ще  біла
і  схожа  на  крейду  вощану,
якою  світи  малювати,  писати  повчання  на  стінах,
і  певно,  були  колись  крила,
бо  кілька  пір'їнок  і  рану
знайшли  на  плечах  -  заквітчану.  Багато  хто  став  на  коліна"

Ніхто  не  наважився  зняти
з  мурашника  змучене  диво,
тож  розтин  ніхто  не  проводив,  а  справу  тихенько  закрили.
Людей  почали  відганяти,
але  розійшлось  хворобливо:
зненацька  притихла  злочинність  і  жителі  якось  змінились,

так  з  міста  -  районного  центра,
в  період  "блаженного  тижня"
пропали  погані  новини,  і  сварки  минули  у  сім'ях,
від  тіла  ж  сорочка  затерта
злетіла,  щораз  дивовижно  -
в  ранковій  траві  крижаніє,  де  впало  розпушене  пір'я...

І  хоч  у  вечірніх  новинах
ні  слова  про  неї  не  чути,
навряд  чи  ви  знайдете  фото,  мурашник  спустілий  стоїть,
але  на  стареньких  стежинах
легенду  ще  можна  почути
про  білого  ангела  в  квітах  -  навіки  у  спогадах  спить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2021

Мегалодон

Венозними  потоками  морських  басистих  хвиль,
під  міоценних  вод  нещадним  тиском,
пливе  собі  рибина  і  дайвінг  довгих  миль
лишається  на  ній  сріблястим  блиском

Пливе  удаль  неквапно,  під  проводом  світил
лускаво  відбиваючи  відтінки,
хвилюється  з  водою,  і  з  поштовхами  брил
минає  недопалені  іскринки

В  його  пенатах  пусто  і  бажаний  улов
вишукує,  у  вплавнях  за  планктоном,
готовий  розігнатися  і  мчати  стрімголов,
щоб  хоч  мальків  наїстися  загоном


Венозними  потоками  морських  солоних  крипт,
із  поглядом  Нептуна  за  плавцями,
пливе  собі  рибина  і  раптом  чує  схлип
бічними  лініями  й  давніми  рубцями:

Схлип  крові  недалеко  -  розчинений  шафран,
мізерна  крапля  вишитим  узором,
мереживом  під  зібрами,  полегшенням  від  ран,
миттєво  блисне  -  і  вода  прозора

І  вхопиться  за  жертву  до  скрипу  у  хрящах,
за  черево  зубами  до  знемоги:
тримати  кашалота  до  темряви  в  очах,
і  вирвати  шматок  під  тихий  стогін


Венозними  потоками,  в  наплив  морських  сплетінь  -
акули  білої  старий  прароднич,
кочує  величезна  рибина  в  далечінь,
шукаючи  собі  наступну  здобич  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021

Забутий вірш

Надворі  сніжинки  лютують  з  початком  зимових  ночей,
і  курява  білих  уламків  в  легені  нав'язливим  свистом.
Коли  ж  прозвучить  нота  "соль"  -  мотиви  лунатимуть  чисто:
"Спи,  сонце"  і  холодом  струсить  крижинки  з  очей,
і  сніг  розлетиться  притишено  -  снами  над  містом

Якщо  тільки  ти  не  заснеш  у  цю  мить  і  спіймаєш  чудесний  момент,
і  сповнений  втоми  побачиш,  що  сни  вже  спустилися  й  тануть,
що  меблі  і  речі  розмиті  в  полоні  в'язкого  туману,
а  з  дійсності  в  тілі  тримається  тільки  акцент,
тоді  ти  почуєш  останню  строфу  довгожданну:

в  ній  звуки  маленьких  зірок  пританцьовують  першим  морозам  у  такт,
прозорі  кристали  пронизують  вікна  будинків  запалі
і  ті  відкриваються  з  тріском,  із  ревом  своєї  печалі.
Якщо  тільки  ти  не  заснеш,  то  відчуєш  безсонний  антракт
між  снами  трухлявого  Гіпноса,  вхопиш  рядки  небувалі

І  тільки  тоді,  коли  наголос  -  скалками  битого  скла,
з  хуртечею  влучить,  підвісивши  в  закрут  гірлянд  кожне  слово,
і  тільки  тоді,  як  почуєш,  побачиш,  зомлієш  раптово  -
тоді  ти  заснеш,  як  холодний  піт  перестане  стікати  з  чола.
Щоб  зранку  забути,  як  дивно  співалось  -  жахливо  й  казково

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021

Нескінченний

...Бог  дивиться  через  вікно
старенького  свого  трамвая
на  кадри  розхитаних  вулиць,
на  кабельні  згини  вай-фая,
на  неба  фланельне  сукно

На  міста  широкі  вітрини,
на  лапи  бездомних  собак,
і  поглядом  знову  проводить
малі  жартівливі  жоржини
і  чийсь  зашкарублий  рюкзак

Наступна  зупинка  його
(як  хочеш  -  за  комір  спіймай)
він  вийде  собі,  посміхнеться,
і  сяде  в  наступний  трамвай
дивитися  знову  кіно  -...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021

Пусто

Плодами  каштана  в  колючих  жовтневих  кольчугах
(а  ти  на  них  схожий  -  так  само  закоханий  в  листя,
так  само  ховаєшся  в  звивистих  вуличних  дугах,
де  тріскає  плю́ска,  коли  роздоріжжя  імлиться,

Так  само  на  голчастій  шкірі  тримаєш  прожите
і  падаєш,  наче  призначення  зріти  -  в  падінні,
так  само  повітря  розсічене  знову  й  прошите  -
тим  голосом  квітня,  що  був  залишився  в  цвітінні)

Так  от,  набивай  порожнечу  плодами  каштана,
вони  ж  стукотітимуть  -  скажеш,  що  вже  холодніє
і  бігтимеш  з  ними  на  північ  допоки  стемніє,
допоки  між  пальці  побачиш  багрову  сутану

Коли  ж  твої  милі  каштани  зігріються  й  луснуть,
нарешті  не  буде  так  тихо,  бездумливо  й  пусто  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021

Затягнути шви

Не  забудь  затягнути  шви  -
таємниці  заший  на  губах,
на  руках  розпиши  молитви
і  тримай  уповання  в  очах,

На  потилиці  напис  -  "живи",
між  лопатками  схований  страх,
і  сліди  від  сухої  трави  -
огрубілі  рубці  на  ногах

Пам'ятай  тільки,  знов  запиши
на  надіях,  що  впали  в  боях  -
не  забудь  затягнути  шви,
щоб  не  втратити  обраний  шлях

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021

Cinnamon

Її  переслідує  запах  коричного  пилу:
схід  сонця  підносить  його  на  гарячих  плечах,
солодке  світання  підхоплює  душу  безсилу  -
маленьку,  химерну  і  тиху  -  заховану  в  снах

Від  чорної  кави  вчувається  присмак  кориці
ранковим  етюдом  пейзажів  коричневих  крон,
минають  примари  й  душа  відкриває  зіниці,
і  ловить  своїм  об'єктивом  сьогоднішній  фон

Земля  під  ногами  здіймається  з  реготом  вітру  -
і  пил  розлітається  з  ним  на  підбори  столиць,
поривами  сміху  -  яскраву  коричну  палітру,
мов  карі  сліди  з  порожнистих  осінніх  очниць

Її  переслідує  запах  -  горить  підвечір'я
коричними  тінями  збитого  кленами  дня,
ця  ніч  поцілує  вколисану  душу  у  тім'я,
нечутно  на  грудях  засне,  як  руде  кошеня

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021

Іриси

Вночі  по  відливах  бігли  дощі,
змиваючи  залишки  сонця  з  оселі,
провадили  хрускіт  кістлявий  у  сни,
коли  непритомність  тікала  до  стелі

Шепочучи  залишки  слів  із  видінь,
згрібаючи  спогади  марень  кошмарних,
я  довго  старалась  розгледіти  тінь,
яка  залетіла  з  дрімот  позахмарних

І  душно  забилось  між  ребра  повітря,
гулких  альвеОл  пробиваючи  дно.
"Доконче  потрібно  подихати  вітром,
бо  я  задихнуся"  й  відкрила  вікно



А  там  поміж  вогкість  і  запах  дощів
блищали  суконки  і  крильця  тремтіли,
а  там  поміж  крапель  притишений  спів
малі  танцівниці  в  траві  тріпотіли

І  трунком  співали  про  дику  ваніль,
про  карамельні  смерканки  солодкі,
про  пісню,  яку  їм  наспівував  джміль,
де  променились  медовії  нотки

Жевріли  зірки  під  кунцитовий  вальс
і  падали  ниць  -  догасать  веснянково.
В  тім  танці  ятрів  їх  цитриновий  пульс,
та  всі  компліменти  згорали  раптово

Так  тихо,  лиш  роси  в  бетонний  фаянс
стікали,  впивалися  в  пористі  злами,
і  вітром  по  хордах  бринів  резонанс,
підстрибував  в  серці  -  рипів  між  вузлами


Прокинувшись  зранку,  побігла  на  двір:
Де  сукні,  що  тішили  барвами  зір?
Де  ділися,  феї?  Куди  ви  втекли?
Лиш  з  Ірисів  нишком  краплини  стекли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021

Вальравн

Чорний  крук  не  спить,          він  сидить  і  чекає  на  гілці  -
на  зрубах  цієї  берези  застряг  чужий  німб.
Чорний  крук  мовчить,            осінь  грає  йому  на  жалівці  -
кожна  пісня  нагадує  вбивчого  пострілу  грім:

як  сидів  отут,                                чорна  тінь  від  кривавої  ночі  -
і  жадібно  їв  чиєсь  тіло  на  голій  землі,
як  обжерся  смут  -                    страху  людського  воложисті  очі,
і  напився  кагору,  що  стік  і  завис  на  чолі,

як  згадав  себе.                    (Чи  його?  Хто  блукав  по  завулках?
Хто  йшов  манівцями  до  хати  і  мріяв  про  сніг?)
І  лице  рябе,                              мов  в  осінніх  малих  візерунках.
Хто  побачив  безчинство  й  додому  звернути  не  зміг?

Осінь  грає  град                      і  читає  останні  бемолі,
поки  крук  злітає  й  танцює  свій  дикий  танок.
Осінь  йде  на  спад,            вже  біліє  на  видноколі  -
чорний  крук  сивіє  на  кожен  роз'ятрений  крок.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021

Чорна Вісімка

Удар  в  нескінченність
і  білий  шоколад  -
удача  підраховує  відсотки,
і  поки  небокраєм  ще  грають  в  сонцепад  -
цей  вечір  журавлиново  солодкий

Удар  в  нескінченність  -
смолисту  і  гладку  -
зажура  перекочує  у  лузу,
і  поки  хвилювання  затиснулось  в  кутку  -
приреченість  погойдує  від  блюзу

Удар  в  нескінченність.  
ЗігнУтий  в  номер  змій  -
тріумфом  незавершених  історій,
і  поки  вічний  цикл  прямує  по  прямій  -
є  час,  коли  чуття  мовчить  в  покорі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021

Угода

Дванадцята  ночі:  багряна  троянда  в  руці,
два  джокери:  чорного  стримує  права  п'ята,
зім'ятий  червоний  затиснутий  у  кулаці  -
між  другим  і  третім  пальцями  -  наче  мета,
яку  хтось  зловив,  поки  з  сміхом  тікала  у  сни,
і  взяв  настанову  досягнення  (хоч  би  й  у  чорта),
яку  виглядав  і  чекав  біля  вікон  з  весни,
вона  ж  пропадала,  мов  тінь  -  недосяжна  і  горда,
яку  вже  тримає  із  передчуттям  на  вустах,
де  перший  рум'янець  в  жагучих  серпневих  обіймах,
а  відблиски  сонця  танцюють  на  жовтих  квітках,
де  видно  її:  улюблену,  сонячну,  мрійну...

Дванадцята  ночі  -  добитий  годинником  день,
і  перехрестя  спалахує  криком  нечистих,
з  троянди  летять  пелюстки  від  бісівських  знамень,
з  землі  повстає  сірий  демон  у  хвилях  вогнистих:
-  Хто  зважився  кликати  духа  людської  пітьми?
Хто  з  смертних  насмілився  звати  маркіза  нікчемних?
Того,  хто  будує  престол  чавуном  і  кістьми,
а  потрух  мерзотників  звісив  на  мурах  підземних!
Це  ти?  Не  тремти,  якщо  сам  мене  з  пекла  дістав!
А  чорного  джокера  варто  тримати  міцніше  -
зійшов  повний  місяць  і  час  на  угоду  настав.
Що  хочеш  за  душу?  Кажи!  Тільки  чітко  й  скоріше

Стоїть,  наче  стовп  і  мовчить,  стікає  страх  із  чола:
-  Я,  власне...  Мені  б...
-  Та  кажи  вже!  Хто  вибрана  краля?
-Мені  б  помідорку!..  Бо  рання  "Ірина"  зросла,
а  й  досі  немає  плодів...
-  Я  демон  провалля...
Господар  овець,  що  зчорніли  немов  гематит,
в  содомських  безкраїх  руїнах  я  дикий  володар,
як  стукну  копитом  -  орда  прогорить  в  антрацит.
Ти  просиш  від  власника  пекла  якісь  помідори?..
-  Мені  б  помідорку!..  На  зиму  заквашу  собі,
сусідам  врожай  покажу  -  якщо  можна  зробіть,
щоб  завжди  цвіли!  І  щоб  сотнями  їх  на  стеблі!
То  як  же,  домовимось  з  вами?..  А  душу  -  беріть

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021

Провулками

Ліхтарик  погас.  Тут  закляклі  від  часу  фасади
спілкуються  шифром  під  пальцями  східних  вітрів.
Прийшов  ти  невчасно  -  опівночі  із  димарів
злітають  вінками  посохлі  чадні  серенади,
тоді  ж  і  замовкнуть  шерхаті  рельєфи  від  слів

Рахуй  кожен  крок.  Тут  по  числах  окреслюють  карту
бордюрних  цензур  на  берізки  й  повзучий  пирій.
Прийшов  ти  непрохано  -  з  ними  в  землюці  сирій
сховають  сліди  незнищенного  чорного  жарту,
тоді  ж  і  згниє  весь  бур'ян  на  дорозі  старій

Навіщо  ти  тут?  Тут  на  кучерях  неба  сльозини
з  прожилок  гарячого  листя  шовковиць  і  груш.
Прийшов  ти  даремно  -  як  тільки  розведена  туш
відтворить  мандалу  в  агатових  складках  жоржини,
тоді  ж  і  зіллєшся  із  сонмом  загублених  душ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021

Дон Мурчало

Ніч.  І  місто  заснуло.  Прокинувся  кіт  -
солодко  так  позіхнув,  потягнувся,
в  кватирку  протиснувся,  перевернувся
в  землистій  пилюці  й  побіг  до  воріт  -
клан  вже  чекав  його,  тож  шанобливо
хвости  піднілися  до  чорного  боса,
собака  прив'язаний  рявкнув  гнівливо
і  кури  общипані  глянули  скоса
"Сліпе  порося"  -  їх  незмінна  таверна,
в  якій  вже  давненько  немає  свиней,
хоча  де-не-де  ще  знаходяться  зерна,
тож  є  закуток  й  вистачає  мишей
Належало  знову  промявкати  плани:
по-перше  відстежити  дона  Пищані,
який  догризає  сусідські  дивани,
по-друге  сплатити  борги  по  сметані,
по-третє  канарка  підкинула  звістку,
що  хтось  із  своїх  не  шанує  закони  -
ховає  пучок  валер'яни  в  любистку,
тому  і  зібрали  найближчі  райони,
тому  і  чекали  всі  дона  Мурчало
(як  боса  всіх  босів),  комісію  склали.
І  поки  нявчання  навколо  вщухало,
перші  дві  справи  вони  розібрали:
живуть  за  сараєм  малі  крисенята
(яких  так  багато  у  дона  Пищані)
щури  -  є  щури,  хтось  тай  здасть  свого  тата,
і  той  попадеться  у  лапки  жадані.
А  там  і  сметану  відплатимо  разом:
коли  хазяям  покладемо  цю  мишу  -
забудуть  весь  борг  і  пробачать  образи
за  вірність  диванам  і  здобич  найліпшу.
Два  з  трьох  -  непогано!  А  як  же  той  зрадник?
Всі  стали  шукати  любистковий  запах  -
попався  рудий  консільєрі  (порадник),
а  що  це?  Невже  валер'яна  на  лапах?..
"Сліпе  порося"  заскрипіло  котами
пускаючи  цвяхи  до  них,  зашипіло,
ввімкнулося  світло  і  крик  між  хатами,
а  клан  все  гасав  і  нявчав  очманіло...

P.S.:  у  Дона  Мурчало  не  видно  і  вус,
в  пилюці  провинно  скребеться  в  одвірку

P.P.S.:  моралі  нема,  тільки  кіт-сажотрус.
Хтось  зна,  де  купити  замок  на  кватирку?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021

Вузли

Зажди,  перехожий!  Зв'яжу  тобі  долю...
Зміїним  вузлом  -  не  розв'яже  ніхто!...
Бо  я  заплету  в  нього  чорну  тополю,
сховаєш  собі  у  кишеню  в  пальто

Чекай,  не  іди!  За  мідяк  довголіття
тобі  пров'яжу  в  сорочини  рукав:
вплету  у  вузли  це  крихке  суховіття
із  юних  дубів  і  пасльонових  трав

А  хочеш  зв'яжу  тобі  вузол  багатства?
Лише  за  срібняк  журавцем  заплету  -
отримаєш  завтра  же  майже  півцарства,
якщо  покладеш  його  в  скриньку  пусту

Заходь,  перехожий,  кохання  за  сотню!
Колючку  з  червоних  троянд  загорну
у  темну  березову  бруньку  самотню  -
і  спалиш  той  вузол,  як  підеш  до  сну

Чи  може,  тобі  ворогів  загубити?
Я  вузол  з  живих  аконітів  зв'яжу  -
як  тільки  він  зсохне  не  зможуть  збудити  -
ти  тільки  вклади  волосину  чужу
 
Куди  ж?  Не  біжи!  Ай,  минув  своє  щастя...
Щоб  вузол  тобі  починання  замкнув  -
за  що  не  берись,  а  нічого  не  вдасться!..

Зажди,  перехожий!  Я  долю  в'яжу!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2021

Апокриф

Я  бачив,  як  біль  покидає  стражденних  і  падає  в  тінь,
тікаючи  тихо  під  збиті  дорогами  ноги,
як  б'ється  в  конвульсіях  горе  людське  після  слова  "Амінь"
і  стрімко  зникає,  збиваючи  з  жахом  пороги,
як  злякана  смерть  відлітає  з  могили  за  змахом  руки,
ховається  біля  оливи  й  зализує  рани,
як  рветься  параліч  і  сиплються  в  землю  важкі  ланцюги,
в  якій  залишають  від  себе  гранатові  шрами,
як  сіра  проказа  знімає  коріння  з  нещасних  та  йде
блукати  й  рости  десь  поодаль  від  Сина  Давида,
як  зламана  голосом  сильним  потворність  хвороби  бреде,
немовби  відчужена  білим  хоралом  сновида,
як  квітнуть  пробуджені  поглядом  Вишнього  очі  сліпих,
і  плачуть,  підносячи  чорні  зіниці  до  неба,
як  слово  вдаряє  у  вуха  й  руйнуються  стіни  глухих,
а  добрі  новини  пускають  у  зцілених  стебла

Я  бачив  також,  що  від  болю  Він  молиться  й  плаче  вночі...
а  тіні  збираються  й  грають  ансамблем  емпатій  -
що  горе  впивається  ними  і  гасить  малі  каганці,
а  гніт  опадає  на  мідні  уламки  щербаті,
що  смерть  не  забула  образи  й  чекає  на  помсту  з  хрестом,
де  вперше  скуштує  на  смак  і  ковтатиме  вічність,
що  зірваний  з  когось  параліч,  спиняє  ходу  батогом,
і  ось  повільнішають  кроки  і  дзенькає  дійсність,
що  сіра  проказа  сміється  до  Нього  й  чатує  в  кущах,
та  все  ж  відступає  лякливо  і  зморює  інших,
що  хижа  потворність  викривлює  сни  і  навіює  жах  -
Він  молиться,  наче  востаннє,  за  себе  та  грішних,
що  очі  у  Нього  мутніють  на  той  вирішальний  момент,
коли  прозріває  і  дивиться  вгору  каліка,
що  слух  пропадає  й  на  долі  секунди  щезає  -  ущент,
коли  перше  слово  зростає  й  живе  в  чоловіка


Якщо  ж  Його  зрадили,  мучили,  вбили,  неначе  злочинця,
якщо  й  дотепер  милосердя  в  незламному  світі  дріма,
якщо  і  любов  зустрічають  небажано,  ніби  чужинця,
то  люди  й  Христос,  і  спасіння  -  все  створене  Богом  -  дарма!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2021

До межі

Дозвольте  бачити  Вас,  мила  Пані,
дозвольте  з  Вашим  поглядом  в  безодню  -
сердечність  в  передсмертному  світанні
засвідчить  доброзичливість  Господню

Дозвольте  на  той  бік  піти  поволі,
пройтися  до  межі  за  руку  з  Вами-
немов  у  піднебеснім  протоколі
вже  підписали  добрими  словами  

Дозвольте  Вас  почути,  мила  Пані,
дозвольте  з  Вашим  голосом  згасати  -
бо  щирість  в  милозвучному  прощанні
стирає  біль  і  компенсує  втрати  

Дозвольте  лиш  самій  сягнути  прірви.
Бо  дійсність  вже  тріщить  по  швах  без  квіту  -
і,  певно,  не  одна  зазяє  вирва
якщо  не  повернетеся  до  світу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021

Метелики в животі

Синявцеві  падали  -
сірий  пилок  з  них  злітав  сухим  струпом  в  долоні,
бесшумно  спровадили  -
кілька  років  протримавши  у  кислім  полоні,
і  бражників  скинули  -
пообіцявши  собі  не  відчути  їх  знову,
нещасні  загинули  -
хапаючи  лапками  клятвенну  тиху  промову

Тоді  з  агрипинами  -
крильця  порвали  на  клаптики,  щоб  не  шуміли,
малими  вуглинами  -
найбільші  метелики  вуса  згортали  й  чорніли,
підсрібників  змучили  -
гнівно  здираючи  плями  з  тоненького  тільця,
вони  надокучили  -
їх  танці,  мов  осені  сукня  -  оранжеві  кільця

І  ось  сонцевик  -
що  залетів  несподівано  й,  певно,  останнім,
маленький  сірник  -
чи  вдасться  йому  запалити  лампади  потайні?
Чи  він  долетить,
чи  залишить  про  себе  іскринку  прощальну?
Чи  тихо  згорить  -
поставивши  крапку-вуглинку  печальну?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021

Літня асфіксія

Не  дихай.  Під  червневим  сонцем  сажа  -
між  серцем  і  лопаткою  ліворуч,
що  шворою  міцною  душу  в'яже.
Не  дихай  старістю,  що  ходить  поруч  -
сухою  правнучкою  кров'яних  гігантів,
яка  на  "вдих"  просочується  в  зморшки,
скупою  бабцею  коштовних  діамантів,
і  "видих"  -  з  преагонію  завдовжки

Не  дихай.  Кисень  палить  чорні  вії  -
важким  повікам  білою  межею
та  попелом  в  очах  твоїх  сіріє.
Не  дихай  варом  -  з  нього  кров  з  іржею  -
немов  закислена  отруює  тканини,
в  артеріях  прямуючи  до  мізків,
де  кожна  думка  відмирає  щохвилини  -
і  в  вени  повертаються  обрізки  

Не  дихай.  Тільки  глянь,  як  небо  душить,
мов  синя  бомба  із  отруйним  газом,
а  в  погляді  вчувається  байдужість...
Не  дихай  смерті  затяжним  екстазом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021

Вікна

Нехай  кімната  сердито  до  тебе  гарчить
і  злякані  стіни  трясуться  навколо  -
за  шибками  спокій  прозоро  сонетом  дощить
і  чути  тихесеньке  соло  -
це  злива  скляною  щокою  біжить  
 
Нехай  пасати  людський  розтривожать  тайфун,
а  двері  зачинені  міцно  і  щільно,
заграє  сюїту  на  підвіконні  цвіркун,
збиваючи  крики  повільно
ансамблем  віконних  промінчиків-струн  

Нехай  буде  так,  не  відводячи  погляд  від  скла,
іти  і  співати,  мінити  циклони,
тільки  б  у  вікнах  щоденно  співанка  жила

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021

По місяцю зорі розгублено плачуть

По  місяцю  зорі  розгублено  плачуть:
"Куди  ти  пішов?Де  ти  дівся,  юначе?
Хто  вкаже,  де  стати  і  хто  поведе  за  собою,
хто  змиє  цей  день,  обійнявши  морською  водою?
Хто  нас  розташує,  щоб  струнко  сіяли  як  панни,
останнє  проміння  змете  невгамовно,
а  як  вже  на  небі  старечо  здіймуться  кургани
із  молитов,  із  печалей  людських  і  із  диму  надій,
хто  знесе,  рознесе  безупинно  й  безмовно?
Хто  знайде  нам  світла  на  тлі  бескінечному  й  воску,
щоб  залатати  всі  діри  на  небі,  і  трохи
не  поперхнеться  від  смІття,  від  пилу  земного,
щоб  посадити  волошок?  А  брошку
із  хвойного  лісу  і  темних  струмочків  печерних,
розхристаних  рік  у  горах  і  запаху  білих  снігів,
що  труять  і  душать  людей  на  вершинах  своїх,
хто  подарує  ту  брошку  молочну  і  свіжу,
тільки-но  збирану  з  вівць  і  зійняту  з  полів,
тільки-но  зібрану  з  запаху  сіна  і  листя,
зморщену,  дивну  подасть  одинокій  жінці  у  парку,
з  букетиком  ніжним  волошок,  як  завжди?
Хто  розжене  всі  примари  із  снів  і  сновидців
за  руки  хто  проведе  по  ромашках  й  нарцисах?
По  травах  і  струнах  їх  поведе  на  страту
у  млистий,  полинний  свій  світ,
і  спалить,  і  на  вогні  відгорить  все  тяжке  і  нечисте,
порохом  в  землю  і  димом  під  небо,
під  день  обережно  сновидець  полине
з  букетом  волошок  незмінним  на  грудях.
Хто  передасть  привітання  і  думи  по  світу,
накресливши  мапу  чорнилом  на  білизні  чумацького  шляху,
і  у  густій  та  темній  воді  небосхилу
нас  розташує,  давши  по  думці  на  зірку?
А  потім,  кому  передати,
чим  засвітилися,  ті,  що  здригнулися  враз,  наче  вікно  перед  ними  розбили-
скло  і  пелюстки  волошок  летіли  в  волосся  і  руки
та  залишилися  там  серед  м'язів  і  крові
або  проросли,  наче  м'ята  крізь  них,  як  були  вісті  добрі?
Хто  тепер  гляне  під  ранок,
побачить  на  пряному  тлі  над  горами,
що  сонце  жевріє  вже,  ллється  землею,
розбите  та  мокре  яйце,  як  сніданок?
Накриє  хто  стіл  скатертиною  й  зорі,  хто  заведе  по  домівкам,
щоб  не  згоріли  від  жару  й  скреготу  сонця  по  небу,
великого,  ледве  місткого  тут?  Де  ти?
Куди  ж  ти  пропав  світлолиций?
Куди  ти  лице  заховав  і  голову  світлу  від  світу?
Невже  це  вона  тебе  знов  повела  за  собою?..
Як  довго  дивився  й  тужив,
танцював  разом  з  нею  вночі,
топтав  черевики  і  плащ  свій  стирав  і  бруднив?
І  плащ  став  протертим,  майже  прозорим,  планетам  світив
з  діркАми  на  ступнях.
"і  де  ж  він  тепер?  Не  повернеться!"
Зорі  кричали,  знімаючи  з  якоря  небо
і  розкришилось:  волошки,  ліси  і  всі  сни,
перевертаючись,  свІтові  зносило  межі,
зривалось  і  сонце,  і  падало  в  променях  на  шматки,
обломки  кружляли,  здіймалися,  гинули:  люди,  степи,  
а  з  берегів  виходили  води,  
зміщалися  в  гущі  тіла  і  комети,
стискалися  разом  й  летіли  на  дно,
і  темінь  прозора  лише  залишилась,
плавати  десь  і  ніде,
та  й  її  замело.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021

Багатоклітинний вареник

Я  боюсь,  що  воно  виповзе...
Капустяне  нестямне  створіння  -
в  холодильнику  злісний  лежить  і  росте,
і  вже  чути  його  мурмотіння...

Він  царапає  стінки  кастрюлі  -
значить  шкварки  собі  приростив,
і  від  смаженої  цибулі
смачний  запах  по  кухні  розлив

Він  чекає,  коли  зніму  кришку,
щоб  плеснутися  вниз  на  підлогу,
він  покаже  свою  усмІшку
із  застиглого  тіста  схололу

Він  помститься  за  дні  у  неволі,
за  забудькуватість  хазяїв,
за  вареничні  згублені  долі,
бо  ніхто  їх  нарешті  не  з'їв

Будь  обачним!  Якщо  повернуся,
якщо  вдасться  нас  захистити...
Я  позбудуся  рештків  -  клянуся!
Ця  істота  не  мала  жити!…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021

Він плаче, коли сонце у зеніті

Він  плаче,  коли  сонце  у  зеніті.
Стираючи  просте  "люблю"  з  повік,
він  завжди  посміхається,  щорік  -
у  день,  коли  небесний  схил  у  цвіті.
Весняний  дощ  його  навчив  сміятись,
щораз,  коли  конвалії  дзвенять,
він  впевнено  береться  до  занять  -
любити,  довіряти,  сподіватись!
Шукає  конюшину  й  білоцвіти,
купається  у  прянощах  мімоз
і  знає  лиш  один  чіткий  прогноз:
ростимуть  трави  та  цвістимуть  квіти,
а  сонце  жартуватиме  до  сліз.
Ковтаючи  ту  сонячну  корону,
геліодори  вирвуться  з  бетону,  -
немов  незламного  життя  девіз!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021

Павутиння

Ледве  помітний  шерхіт  нічної  білизни,
нібито  сон  вже  обтрушує  денні  турботи,
ніби  це  чути  блаженні  тихесенькі  ноти,
з  яких  починається  радість  щоденної  тризни
і  спокій  гарячого  тіла  після  роботи

Ніч  заглядає  в  кімнату  шпарунками  в  стінах,
дихає  острахом  й  вузлик  плете  у  волоссі
Ніч  оглядає  з  цікавістю  сонне  обличчя  і  постіль:
браслети  на  білих  руках  і  синці  на  колінах,
і  тихо  спускаються  з  стелі  непрохані  гості  -

Маленькі  та  темні,  мов  тіні  забутих  фантазій,
перебирають  у  лапках  свою  павутину  жахіть  -
ось  замість  сітківки  липка  нерозривна  їх  сіть,
а  сни  застигають  в  незнаній  наукою  фазі,
де  страх  догниваючий  за  павутинням  стоїть,  

Де  раптом  відомо,  що  ніч  -  це  німий  обсерватор,
що  біль  в  хеліцерах  нависла  над  ліжком  і  жде,
і  кігтиком  думку  за  думкою  тихо  пряде
з  бридким  поєднанням  химерних  метафор,
яким  зберігати  кошмар  поки  сонце  зійде

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021

Травень Марії

Як  тільки  з'являться  кульбабки  -
вважай  причастя  на  дорогах  -
збери  свої  засохлі  фарби
і  йди  радіти  перемогам!

Коли  побачиш  конюшинку  -
маленьких  вузликів  із  щастя  -
знайди  хоробрості  піщинку,
що  закотилась  у  зап'ястя

Танцюй  під  запахом  фіалок,
блукай,  братайся  з  розмарином,
слідкуй  за  небом  з-під  люпину,
щоб  закохатися  в  світанок

Життя  у  травні  розквітає,
під  поцілунками  Марії,
стікають  живним  ґлеєм  мрії,
а  серце  ніжність  знову  грає

Даруй  же  радість  і  сміливість,
які  знайшлися  такі  кволі,
залюблені  моменти-зорі,
і  роздавай  весняну  щирість!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021

У весняного неба

У  весняного  неба  високий  тиск,
давить  світила,  бʼє  балюстради,  згинає
світ  в  горизонт  напівкруглий,  як  зляканий  кіт,
стружку  з  асфальту  у  чашку  собі  насипає.
Готує  відвар  і  горить  від  людських  очей
карих,  нахабно  піднятих  угору,  стікає,
скапує  воском  гарячим  із  голих  плечей,
опіком  руки  розписує  і  застигає
зашкарубілим  узором,  болючим  татуюванням
по  плавленій  шкірі  і  мʼязам,  в  очах  із  середини  прожовклих,
тисне  й  врізається  скрипом  свого  біснування  -
вʼється  по  писанці,  палко  малюючи  жовтим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021

Пара шкарпеток

Пара  шкарпеток  (хоча  і  не  пара,  бо  синя  і  біла)
разом  втекли  поки  пральна  машина  шуміла,
разом-бо  мріяли  якось  пройти  по  траві
Мокнути  поруч,  болото  збиваючи  в  піну,
сохнути  поруч  в  смерканні  старого  каміну,
з  якого  казковість  і  вічні  пісні  степові́


Вперше  збирати  дощі  весняні́  по  краплині,
ховатись  послухати  ті  серенади  бджолині,
що  знову  таємно  в  дзвіночках  лунають  вночі
Ловити  комах  і  ховати  гіллячки  в  бавовні,
шукати  відбитки  від  сонця,  як  місяць  уповні,
шукати  -  куди  повертаються  бурі  сичі


Пара  шкарпеток  (якщо  пам'ятаєте  -  біла  і  синя)
біжать,  поки  не  дивиться  їх  господиня,
на  фоні  від  неба  ховаючи  голі  нитки
З  радісним  "шльоп!"  вилітають  з  вікна  на  подвір'я,
з  лавки  збивають  стареньке  діряве  ганчір'я
й  падають,  наче  з  щоденника  перші  листки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021

Янголи

Ти  називаєш  янголом.  Та  янголів  не  люблять  -
в  останній  день-бо  сурмами  кінець  протрублять

Їм  бавити  дітей,  які  їх  не  впізнають,
їм  провести  до  Господа  ті  дні,  які  минають,
їм  слухати  прохання  і  плач,  коли  кричать,
їм  вирізають  в  мармурі  лиш  болісну  печать

Їх  значення  прислужників  записане  в  пролог  -
поплічники  для  грішників,  яким  вмирає  Бог,
бо  милості  своєї  до  янголів  жалкує-
вони  робоча  сила,  як  ні  -  хай  жебракує,
здирає  грішні  душі,  не  молиться  і  плаче
так  тихо...  Тільки  димом  прикриється  гарячим

Ніхто  не  зна  напевне,  чи  буде  їх  робота
потрібна  на  подальше  правління  Саваота:
чи  їх  залишить  людям  над  небом  слугувати,
чи,  врешті,  його  милістю  дозволить  смакувати,
чи  просто  згодом  щезнуть  й  ніхто  їх  не  згадає,
хіба  в  ділах  Господніх  про  них  не  прочитає

Не  називай  же  янголом  -  ти  тільки  обернися,
згадай  про  тихих  наймитів  і  вдячно  посміхнися

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021

Білі кораблі

Пінисті  брижі  над  лісом  вплітаються  в  косми  дубів,
поміж  руде  листовиння  хвилюються,  (мовби  бентежно?)
Згин  за  згином  під  спів  складаю  в  кораблик  папір  -
тисяча  білих  вже  є  -  я  вішаю  їх  обережно

На  хвилі  піднебних  стежин,  що  линуть  над  схиленим  віттям,
над  кожним  маленьким  "а  може...",  які  позлітались  на  звук,
над  зрубами  сохлих  корчів  -  усмІшка  численним  століттям,
я  вішаю  ті  кораблі,  яким  не  дізнатись  розлук,

Яким  тільки  шум  перелисту,  дзвінок  омели  і  блакить  -
безмежні  ряди  траєкторій  легенькому  корпусу  судна,
де  вічність  кошлата  й  ляклива  нарешті  назустріч  летить  -
це  їх  непробудність  -  жива,  і  зовсім  трохи  абсурдна

Коли  на  морЯ  попідхмарні  натрапить  опівночі  штиль,
почують  вербову  сопілку  -  як  подих-спочинок  від  битви,
і  спогад  гойдатися  буде,  немовби  від  ранішніх  хвиль,
від  білих  легких  кораблів  та  спільної  з  ними  молитви

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021

Я все ще згадую осінь

Я  все  ще  згадую  осінь,
коли  дивлюсь  на  весну,
як  квіти  з  її  волосся
зів'януть  на  товщу  земну,
Як  скрапає  з  рук  тремтячих
вишневий  червоний  сік,
а  сонце  знову  заплаче,
ховаючись  в  хмарний  потік,
Як  вилетить  криком  птаство,
зриваючи  вени  легень,
кривавих  зірок  безумство
зрізатиме  кожен  день,
Як  ночі  знову  самотні
в  міцних  парканах  доріг,
і  змінять  обійми  спекотні
в  холодні  судоми  ніг,
Як  кинуть  зрілі  черешні
сутулу  деревину,
яку  обстругають  врешті
в  чиюсь  мовчазну  труну.
В  якій  вже  зникають  назовсім.
Я,  можна,  раніше  піду?
Бо  все  ще  згадую  осінь,
коли  дивлюсь  на  весну

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021

Сонет сліпому

Коли  ти  побачиш  зорі,
востаннє  тримаючи  дух,
і  погляд  звичний  прозорий
осяє  космічний  рух,

Коли  ти  побачиш  небо
і  білий  віддалений  шлях,
який  розливається  тепло
на  зблідлих  безкровних  губах,

Коли  ти  побачиш  світло  -
мрію  -  далеку  і  вічну
яка  розцвіла  непомітно
на  музику  серця  ритмічну,

Коли  ти  вперше  побачиш  зорі  -
осліпне  хтось  мимоволі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021

Мої слова

Мої  слова  вмирають  в  голосі  моєму!..
Він  їх  ламає  скрипом,  і  до  щему,
до  ниючої  згадки  перед  ранком,
до  вогкості  в  думках,  у  білий  сон  -  серпанком,
ламає  кожну  букву,  кожен  колір-тему

Мої  слова  в  агонії,  немовби  квіти,
які  шукають  Вас,  бо  погляд  світить,
бо  вірші  оживають,  як  читаєте,
бо  подумки  хоч  крапку  в  них  згадаєте  -
і  будуть  бавитись,  сміятися  мов  діти

Коли  побачите  останню    кому  -
вони  вже  сплять  тихенько  на  листочку  цьому,
під  колисковий  голос  забувають  втому...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021

Соснова гілочка

На  темінь  віконну,  незрушно  зимову,
на  тіняву  довгих  холодних  ночей,
обперла  хвоїнки  галузка  соснова  -
мов  гострим  докОром  зелених  очей
вдивляється  в  гілля,  прикрашене  сріблом  -
де  зорі  гойдаються  (майже  живі!),
а  шишки  заснули  осипані  снігом
й  висять  нерухомо,  немов  воскові.
Вдивляється  й  пише  по  склу  непомітно
свій  лист,  свою  мрію,  своє  сум'яття
в  морозних  узорах  -  тримається  міцно
від  голок  мільйонних  тонке  відбиття...

Раптово  засяє!..  І  пісня  привітна
неспішно  зіграє  свій  перший  куплет,
розвісить  чиясь  долоня  тендітна
ті  кульки  -  фігури  червоних  планет,
які  колись  впали,  приваблені  співом,
святково  між  прянощів  хвої  горять,
а  шишки  впиваються  знаним  ефіром
і  лусочки,  як  прикраси  летять!

Видніє  гарненька  галузка  соснова,
на  темінь  віконну  -  яскравий  міраж,
зелена  надія  й  весняна  обнова  -
нового  початку  колючий  вітраж

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021

Нотатки патефона

Хрипить  наш  тонарм,  як  худий  і  знесилений  лев,
а  джаз  завиває  кістками  в  скрипучих  платівках:
що  краплі  імбирного  пива  стікають  у  цівках,
що  сонце  розтало  між  гілля  старезних  дерев
й  повільно  згасає  спека  в  дурманних  жарівках,

що  сонце,  розтоплене  подихом  ніжним  "прощай",
мов  магма,  злизало  стежку  червону  під  ноги,
а  сивий  старий  патефон  залишив  пожоги
й  дрижить,  коли  голка  шкребе  той  обвуглений  край,
де  небо  згоріло  і  в'ються  зчорнілі  дороги,

що  перша  сльоза  -  куллінан  близько  буйних  стихій
зорить  видноколо  -  провісником  смертної  туги,
та  джаз  не  змовкає.  І  видно  неторкані  смуги,
де  знову  звучатиме  голос  зажурі  нічній
і  мовчки  кружлятиме  спогад  палкої  зав'юги

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021

UrObOrOs

Бенгальські  вогні  оствітили  видіння,
де  рік  пожирає  свій  звивистий  хвіст,
де  ніч  композитор,  а  ранок  соліст  -
святкових  примар  потайне  володіння

Змикається  коло  під  зриви  салютів,
і  хрускіт  хребців  лунає  вже  голосніш,
і  дзенькіт  пронизує  ніч  все  веселіш  -
всесвітні  стогони  можна  прочути

Чмакають  нутрощі  в  спільний  вічний  квартет,
а  рік  ще  жере  себе  для  рівноваги,
а  змій  лише  мріє  померти  від  спраги
і  залишити  для  світу  тільки  скелет

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020

Ода котлеткам

Поки  свідомість  просмажена  б'ється  в  судомах,
в  забитих  під  сесію,  вже  задубілих  районах,
поки  допитують,  вписують  у  заліковку,
думка  про  теплі  котлетки  заникана  в  сховку

А  запах  лоскоче  замок  та  тисне  на  двері,
і  пестить,  голубить  мрію  смачної  вечері.
А  запах  вже  рветься,  скибками  на  тротуари  -
так  легше  спекотні  й  нудні  досидіти  пари

Я  бігтиму  радісно  (навіть  забуду  про  бали)
згадаю,  як  ніжно  вона  в  тарілку  лягала.
Я  бігтиму  -  очі  квартиру  знайому  шукають,
пухкенькі  й  смачні  від  мами  котлетки  ж  чекають!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020

Ранкова кава

Ти  перемогла.  На  цьогорічне  літо
кожен  ранок  твій  і  чашка  на  столі.
Будемо  разом  -  така  собі  еліта  -
в  шторах  сонця  блиск  і  ти  в  моїй  руці

Обпікаєш  губи,  чорна  і  гаряча,
і  гіркий  твій  присмак  в  них  на  цілий  день.
Як  тебе  любити?  Тільки  серце  скаче  -
під  жагучим  небом  я  твоя  мішень

Молоком  холодним  і  солодким  цукром
пригощу  тебе  і  пошепки  торкнусь,
і  бліде  обличчя  під  ранковим  смутком
зрожевіє  живістю,  коли  тобі  всміхнусь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020

Танець тролів

Тут  від  себе  не  біжать,  не  біжать,  не  біжать...
Тут,  немов  відроджена,  прокинеться  душа...
Тут  нікуди  не  спішать,  не  спішать,  не  спішать...
І  на  спільний  танець  кожен  сміло  вируша...

Тут  не  знають  про  печаль,  про  печаль,  про  печаль...
Тут  лунає  казка  всім  -  дзвінко,  мов  сміх...
Тут  навколо  пастораль,  пастораль,  пастораль...
А  печера  звучно  б'є  -  тупотом  ніг...

Тут  скелясте  полотно,  полотно,  полотно...
Тут  гірські  хребти,  немов  імпасто  кожен  рух...
Тут  картина,  де  давно,  де  давно,  де  давно...
Кришталеві  сни  малюють  тролі  із  розрух...


На  їх  стінах  не  граніт,  не  граніт,  не  граніт
На  тих  стінах  мрії,  як  фізаліси  висять
На  камінний  сталагміт,  сталагміт,  сталагміт
Мов  на  світло  полум'я  метелики  летять

На  холодних  стрімчаках,  стрімчаках,  стрімчаках
На  вогненну  музику  -  падає  лід
На  засніжених  ставках,  на  ставках,  на  ставках
Де  молочних  крапель  стук  -  пряжений  слід

На  долонях  крокуси,  крокуси,  крокуси
На  вбрання  святкове  місяць  скинув  білу  шерсть
На  їх  стегнах  пояси,  пояси,  пояси
А  земля  протоптана  і  блискає  як  жерсть  


Б'є  тріумфом  у  кістках,  у  кістках,  у  кістках!
Б'є,  немовби  серце  розлетілось  на  вогні!
Б'є  червоним  на  щоках,  на  щоках,  на  щоках!
І  ховають  тіні  наші  обриси  нічні!

Б'є  опівніч  блискавку,  блискавку,  блискавку!
Б'є  балади  вірності  -  краплями  сліз!
Б'є  сріблясту  вишивку,  вишивку,  вишивку!
На  людські  окреслення  -  грубий  ескіз!

Б'є  на  стелі  вічністю,  вічністю,  вічністю!
Б'є  і  поки  видно,  все  стрибає  догори!
Б'є  фортуна  милістю,  милістю,  милістю!
А  маленькі  тролі  знов  запрошують  до  гри!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020

Восьминожик Фуфі

На  дно  океану  спускається,  в  рідний  свій  дім,
минаючи  зрізаний  бурними  водами  фйорд,
вітаючи  змазаний  хмарами  грім-
вертається  юний  Лорд

Гортає  він  хвилі  й  читає  закони  на  них,
які  написав  його  батько  літ  триста  тому,
і  поміж  гір  морських  кам'яних
зростають  порфіри  йому

І  золото  стрімко  відлискує  зябрами  риб
хвалебні  вірші,  і  гімни  підводні  вже  чути,
гігантські  кальмари  із  глиб
з'являються,  наче  салюти

Пливуть  каракатиці  -  вірний  армійський  флот
із  синьокровних  захисників  свого  Лорда,
і  проводжають  до  грот,
де  скеля  розбилася  горда

Де  музика  грає  -  акордами  пінистий  вал,
де  плескіт  знайомий  від  щупалець  любих  братів,
планктони  ведуть  карнавал,
а  здалеку  чути  китів...


І  Лорд  відсвяткує  повернення  в  водах  нічних,
поки  не  з'являться  в  вікнах  промінчиків  смужки,
та  знову  на  крики  півнів  гучних
лежатиме  біля  подушки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020

Знайомство в кав'ярні

("Всякий  ученый  немного  напоминает  труп"  В.Гюго)



Чиста  сорочка,  мов  білий  ранковий  сніг,
усмішка  мила  і  запах  вечірнього  джину,
димний  класичний  піджак  і  приманливий  сміх  -
ніби  майстерно  і  точно  прекрасну  картину
перенести  у  реальність  хтось  зміг

Сірі  думки,  мов  сухий  виродливий  некроз,
очі  сухі  від  навислої  вічної  втоми,
коло  із  чисел  летальності  й  кількості  доз
нібито  стукіт  незрушної  темної  коми
по  нотах  розклав  якийсь  віртуоз


Мистецтво  життя  в  ньому  квітне  й  летять  пелюстки,
але  відмирають  наївні  і  ніжні  ростки,
щоб  стали  цілющі  -  гіркі,  та  живильні  ковтки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020

Сливове

Хтось  гостям  розставив  чашечки  на  сливі
та  напій  солодкий  ніжного  відтінку,
щоб  злетілись  ввечері  гості  полохливі
і  здували  з  них  вночі  рожеву  пінку.
Щоб  зчудовані  від  запаху  світанки
прокидалися  на  колір  того  цвіту,
щоб  із  піни  малювали  витинанки  -
на  вологу  землю,  травами  прогріту

Хтось  прикрасив  гілку  бруньками  букетів,
а  на  них  прозорі  крапельки  роси,
щоб  маленькі  гості  на  своїм  бенкеті
пісню  дощову  співали  -  крихітку  грози.
Щоб  приваблені  тим  голосом  комашки
поверталися  погрітись  біля  сливи,
щоб  пробігли  поміж  бруньками  мурашки  -
заховались  в  листя  від  дзвінкої  зливи

Хтось  розклав  між  листя  сині  скельця  тьмяні,
матові  туманом  і  солодкі  світлом,
щоб  гостей  зігріли  кісточки  духмяні,
коли  трісне  шкірка  зі  сливовим  сміхом.
Щоб  зраділі  їжачки  їх  відшукали,
спробували  сині  м'якуші  медові,
щоб  від  неба  змокле  щастя  відбивали
на  своїй  блискучо-милозвучній  мові

Хтось  на  руку  людську  гляне  підозріло,
на  лице  зім'яте  білим  квітом  сніжним,
і  якщо  вже  милість  в  тих  очах  дозріла,
то  дозволить  скуштувати  скарб  цей  ніжний
І  тоді,  можливо,  гості  загадкові
в  ніч,  коли  затихне  голос  той  людський,
заспівають  знову  всі  пісні  сливові,
щоб  цей  шлях  останній  був  йому  легким

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020

Сомнамбула

Розгулює...
Ніби  все  бачить  і  розуміє,
ніби  вже  знає,  куди  він  іде,
ніби  також  сумує  й  радіє,
обдурює?..
Марить.
Наче  прямує  впевнено  й  легко,
наче  кожен  камінчик  помітно,
наче  мрії  ждуть  недалеко...
Вдарять,
Вороже!
Мовби  від  сну  одірветься  раптово,
мовби  прокинеться  біля  ножів,
мовби  розбудять  його  -  і  готово.
Знеможе

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020

Під грибом

Він  жив  під  грибом,  скільки  знав  себе,  стільки  ж  дивився  на  схили  доріг,
збираючи  спори  на  чай  і  воду  гарячу  з  рубців  пенькових,
яка  все  стікала,  змивала  весь  бруд,  як  живий  і  стрімкий  оберіг,
як  голос  киплячий  зі  зрубів,  як  музика  з  коренів  їх  вікових

Він  жив  під  грибом,  де  із  шершнями  бесіди  тишком  до  ночі  точив
і  грався  з  горобчиком,  що  прилітав  та  шукав  біля  пня  черв'яків,
і  бачив  народження  зір  молодих,  як  їх  місяць  сміятись  навчив
і  відправляти  автографи  просто  з  небес  до  малих  світлячків

Він  жив  під  грибом,  під  отруйним  грибом  -  парасолькою  в  сонячні  дні,
гуляв  біля  примул  -  таких  емоційних,  як  били  кошлаті  дощі,
дивився  непевно,  та  слухав  уважно  з-під  шапки  розмови  чудні,
і  стримував  зойк,  коли  на  пеньок  раптом  падали  мокрі  плащі

Він  знає  свій  гриб,  знає  вулиці  й,  певно,  змалює  по  пам'яті  хід,
якщо  доведеться  знов  бігти  чи  раптом  повзти,  наче  зляканий  кріт.
Він  знає  -  його  там  чекають,  а  зорі  прощально  блищать  йому  вслід,
тільки  лунає  попереду  (майже  знайомо)  бажано  й  щиро:  "Привіт!"


(знайомому  із  синдромом  Аспергера)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020

Кіт Круасанчик

Сьогодні  літо  землю  обпіка,
а  клумби  дивляться  й  сміються:
гуляє  котик  з  радістю  на  вусах
і  злизує  краплинки  молока,

і  гордо  мружиться  в  небесний  диск,
і  сонцю  світиться  безжурно,
на  кожну  витівку  його  ажурну,
на  вишитий  між  листя  блиск,

потягується  солодко  в  траві
і  кублиться  клубочком  теплим
ранковим  круасанчиком  щоденним,
лежить  у  квітах  і  дріма  собі.

Сьогодні  плавиться  асфальт  в  смолу,
а  люди  усміхаються  на  муркіт,
на  чорнобривниковий  шурхіт
і  мордочку  серед  квіток  руду

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020

Поїзд-контрабас

"Не  бачити.  Не  чути  твого  крику",  -
та  трави  викрик  завжди  відчувають
і  стебла  від  судомів  відлітають  -
легатні  жертви  його  струму  й  смику

І  грає  він  на  сухожилках  звуків,
і  ріже  -  розриває  цілі  вщент,
наступний  крок  -  це  мрія  про  абсент,
вона  зросла  і  в  тон  із  нею  стукіт

"Біжи"  -  лунає  шурхіт-шепіт  в  ноги,
"...put  flowers..."  -  тихим  фоном  відчуттям,
надійно  відчаєм  до  небуття
з  тремтінням  ґрунту  -  зайві  епілоги

Біжу.  Тільки  на  зустріч  з  вашим  страхом,
є  шум  сильніший,  що  давно  чигає.
Нехай  же  потяг  різко  розсікає,
бринить  своїм  стабільно  скрипним  шляхом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020

Хлюпати б зараз

Хлюпати  б  зараз  в  калюжах  по  кісточки,
стрибати  в  асфальти  безформні  й  діряві,
ловити  би  краплі  солодкої  дині  весни,
що  ронить  з-під  тучі  зернята  лизяві

Спіймати  б  ромашкові  відблиски  з  вікон
і  рахувати  на  "любить-не  любить",
і  "пунькати"  всі  п'ятачки  понад  світом  -
вологі  хмаринки,  що  небо  голубить

Човгати  б  біля  грязюки  в  теплий  бульйон
і  запасатись  росою  в  волоссі,
не  відпускати  свій  свіжий,  мокрий  сезон,
що  знову,  мабу́ть,  закохався  в  осінь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020

Кругла Земля

Кругла  Земля  біжить,
повільно  біжить  по  колу,
тут  -  воду  б'ють  захололу,
там  -  місто  на  спеку  блищить

Очі  свої  підніми
круглі  на  кругле  Сонце,
тут  -  в  тебе  дощ  на  долоньці,
там  -  в'януть  чиїсь  квітки

Колом  по  тілу  кров,
радість  по  колу  і  жаль,
тут  -  коливо  й  тиха  печаль,
там  -  хтось  вже  смерть  поборов

Хай  буде  коло-вінком
і  кругле  життя,  як  ромашка!
Просто,  коли  мені  важко  -
тішусь  чиїмось  танком

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020

На сьомий день

А  на  сьомий  день  Бог  втомлено  зітхнув  -
шурхотіло  листя  всіх  вишень  в  Едемі.
Хтось  Адаму  грушу  з  дерева  жбурнув  -
вітром  він  назвався,  награючи  трелі

Згодом  над  землею  хмари  розсував,
розігнавши  тишу,  бриз  кучерив  хвилі.
Він  штовхав  ковчег,  він  води  розділяв,
цілував  Марії  коси  посивілі

Під  сузірʼїв  хори  колисав  степи,
шепотів  деревам  тайни  підсвідомі,
продував  забуті  в  битвах  черепи  -
з  них  через  канали  вилітають  бджоли

Лиш  в  його  обіймах  вулиці  тремтять
у  вінках  відлунних  шлють  йому  освідчень,
опадає  страх  і  всі  жахи  мовчать
навіть  під  панічним  тріском  людних  скупчень

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020

Примарна волошковість

Джмелику,  покажи  і  мені  дорогу,
покажи  ту  дорогу  крізь  маковий  цвіт,
де  збирається  в  трави  весь  змучений  світ,
де  гуляє  в  дощах  і  шепочеться  Богу,
де  квіти  простягує  в  змоклий  зеніт

Джмелику!  Ти  ж  співаєш  по  нотах  пилку,
ти  ж  граєш  на  житі  п'янкою  росою,
як  ромашка  чекає  танцю  з  тобою,
як  ту  пані  таємно  губами  торкну,
як  краплинку  краси  спіймаю  щокою

Джмелику...  мої  руки  до  тебе  пусті,
моїх  грубих  нахабних  слів  ти  не  чуєш,
а,  може,  ти  барви  волошки  відчуєш?
а,  може,  гуляє  блакитна  на  самоті?
а,  може,  хоч  дрібку  тих  чар  подаруєш?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020

Руда троянда

Коли  свої  дощисті  коси
нарешті  розплела  земля,
розкрило  пелюстки  під  ро́си
руде  трояндове  маля

І  поки  підбирала  шпильку  -
гримливу  блискавку  між  хмар,
воно  вже  підняло  стеблинку
і  в  жилках  відбива  удар

Вогнистим  пульсом  все  ж  розквітло
жовтогаряче  янголя
і  мріє  про  краплинку  світла
на  все  своє  мале  життя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020

Небо запахло сиром

Поглянь!
Небо  запахло  сиром  -
молочним,  м'яким,  прохолодним
Дістань!
Небо  пахне  так  щиро
сумним  і  душевно  голодним
 
Дивись!
Тече  журавлиновий  сік  -
вечірній,  смачний  і  живильний
Озвись!
Тече  у  віконце  для  всіх
лови  ж  той  рум'янець  прихильний

Тримай!
За  білий  шматок  сяйливий  -
дірчастий,  твердий,  недосяжний
Піймай!
За  голос  його  грайливий
місток  в  небеса  протяжний

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020

У наступному житті

"Вставай,  вже  сьома  ранку!"  І  встає,
і  йде  знов  на  роботу  чи  навчання,
а  котик  грається  -  свій  хвостик  дістає
і  чується  безклопітне  нявчання

"Шуруй  на  сьомий  поверх!"  І  біжить,
шукає  документи,  акти,  папки,
а  котик  вже  наївся  дома  й  спить,
закинувши  на  ті  папери  лапки

Якщо  є  вибір,  у  наступному  житті
ми  будемо,  як  котики  щасливі,
і  в  тій  нашій  щоденній  простоті
забудуться  нехай  віки  бурхливі

А  поки  час  ще  є  і  кіт  не  спить,
лежати  з  ним  і  грітися  ліниво,
лежати  з  ним  і  хай  весь  світ  мовчить!
І  слухати,  як  муркає  сонливо

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020

Ты спроси у ясеня

Ты  спроси  у  ясеня,  где  твоя  любимая,
разучи  вопросы  с  ним,  реплики  зубри,
репетируй  тонкости,  разговор  штудируя,
разложи  по  пунктикам,  фразы  подбери

Обними  ты  ясеня,  как  свою  любимую,
перед  встречей  выпей,  чтобы  не  трястись,
походи  по  городу,  вспоминая  милую,
повтори  метафоры,  в  общем,  соберись!

И  когда  ты  ясеню  скажешь  на  прощание:
"Завтра  вновь  увидимся"  и  "Спасибо,  друг",
и  когда  решишься  ты  предложить  свидание,
тщательно  продумав  всё,  ты  покинешь  луг

Здесь,  дрожа  тональностью  листика  из  ясеня,
ты  пройдешь  по  улицам,  ведомый  мечтой,
и  увидишь  празднество,  будто  говорящее:
"Была  тебе  любимая,  а  стала  мне  женой"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891842
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2020

Ми піднімались

Ми  піднімались  до  хреста  Христа,
а  гори  розтікались  і  хололи,
а  гори  вже  змивали  суходоли
і  залишалась  тільки  висота

Ми  обнімали  сланцю  сорочки́,
щоб  ружами  не  вишитись  додолу,
щоб  врешті  повернутися  додому,
не  вислизнути  з  Божої  руки

Ми  відчували  герци  Господа
між  пальцями,  тривкими  ланцюгами,
між  ланками,  миттєвими  дротами,
де  карбувалась  лиш  сама  слюда

Сильніший  там  підтримував  слабкого.
А  гори,  щоб  між  пальцями  займатись,
а  гори,  щоб  між  ланками  зриватись,
не  можуть  сподіватись  ні  на  кого

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020

Рожевий слон

(гуляв  собі  колись  на  шпалерах)

"Я  залишу́сь  у  твоєму  серці".
І  залишився.  Щоправда  виріс.
Тупотом  проводжаючи  сірість,
перечекав  у  вінцевій  вені

Певно,  ти  слухав  кожну  хвилинку,
як  і  раніше,  вуха  піднявши,
хоботом  руку  тихо  узявши,
і  для  відваги  клав  конюшинку

Поки  мене  обіймав  пара́ліч,
поки  тебе  ховали  шпалери,
ти  розумів  крилаті  химери,
знов  залишався  спогадом  наніч

О,  розкажи  трохи  більше  у  сні,
співи  дріади  мені  пригадай,
ти  ж  її  чуєш?  Священний  твій  гай
буде  зʼявлятись,  коли  ми  одні

«Я  збережу  тебе  доки  живу!»
Тільки,  скоріше,  це  ти  бережеш,
ми  співіснуємо.  Поки  ведеш,
не  віддаляйся,  бо  знову  впаду

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020

Знайомій яблуні

У  сні  ти  огортала  мене  корою,
а  теплим  мохом  вкривала  кожну  щілинку,
що  розпускалась  з  нарцисами,  і  весною
передавала  від  сонця  пухку  жаринку

Дух  спеки  пронизував  молодість  крони,
та  в  стовбурі  ніжність  пульсуюча  грала,
з  хребців  виривались  останні  нейрони
і  в  луб  сонна  артерія  тихо  вростала

Час  перетинав  наші  зв'я́зки  повільно,
через  орбіти  камбій  прописував  кола  -
понад  завитку  тріск  мерехтів  божевільно:
"Не  прокидатись.  Не  прокидатись  ніколи"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020

Паніка

Вас  так  багато...
Чому  вас  так  багато?
На  вулицях,
в  будинках
і  в  піснях
Чому  іду  я  знову  винувато,
невдалим  текстом,  що  його  вже  зжато
й  кидає  по  чужих-своїх  шляхах?

Ви  такі  різні...
І  як  ви  такі  різні?
На  вигляд,
в  мріях
і  в  думках
Одні  як  дротики  різкі,  залізні,
а  інші  -  ті  м'які  та  ніжні,
бо  в  кожного  свій  досвід  у  руках

За  вас  молитись...
Поки  лиш  молитись  -
на  посмішках,
віршами
і  у  снах
Щоб  кожному  було  де  прихилитись,
щоб  більше  не  було  вам  сенсу  злитись,
а  тільки  розквітати  на  очах

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020

Бульбашка

Ця  мить  -  злітає  кольорова  в  небеса,
в  секундах  -  панорамою  до  світу,
єдина  точка  -  недоторкана  краса,
з  якої  не  залишиться  і  сліду

Єдина  крапка  -  до  усіх  твоїх  питань
з  веселкою  -  межею  із  довкіллям,
та  мильна  булька  -  подувом  прощань
вже  зовсім  скоро  лусне  поміж  гіллям

Тримай  момент,  коли  летить,  тримай!
Життя-бо  швидко  гарну  мить  загубить.
Лиш  в  пам'яті  своїй  тендітно  зберігай,
а  не  лови,  бо  метушні  не  любить

Ця  мить  не  дасть  себе  спіймати,  не  біжи,
вона  зникає  проти  волі  й  не  вернеться,
ти  поглядом  її  ласкавим  проведи  -
і  в  час  важкий  той  спогад  усміхнеться  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020

Пташка Дадуть

Пташку  Дадуть  чекають  усі:
гнізда  готують  -  м'які  гаманці,
в  мріях  рахують  пера  в  крилі.
Пташці  Дадуть  заздрять  всі  журавлі  -
вона-бо  за  типом  ближче  синиць,
їй  намалюють  купу  таблиць
з  цифрами,  списками,  щоб  не  зронить
кожну  пір'їнку,  що  тихо  шуршить.
Пташка  Дадуть  любить  дзьобати  дні,
тому  їй  вішають  календарі,
та  пташці  такій  важливіша  свобода,
як  би  її  не  чекав  свій  господар

Нехай  же  та  пташка  до  вас
стрілою  летить  повсякчас,
і  мрії  на  пташку  Дадуть
нарешті  самі  пропадуть

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020

В палаті№6

Розбиті  дні  втрачають  години,
стиха  темніють  в  землистий  туман,
дивляться  скоса  -  джгути  на  хвилини  -
даремних  зусиль  очевидний  обман

Цей  день  відживає  останні  секунди
в  тягучих  ночей  потворну  пору,
простукує  стрілка  змучені  груди,
а  тиша  мляво  продовжує  гру

І  тільки  дерева  гілля  строкате
дарує  за  ґратами  шелест  надій,
і  листя  його  -  свіже  й  кудлате  -
нагадує  світ  із  дитячих  мрій

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020

У вечірній горизонт

Знову  він  пройшов  стороною,
перекинув  свій  духмяний  світ
понад  душу,  над  терпкою  млою.
Знову  стежитиму  з-за  воріт

Тільки  б  доторкнутися  до  нього...
З  великом  помчуся  навздогін
Най  гордує  усього  людського,
най  гидує  мешканцями  стін

Надто  довго  пошепки  тремтіло,
через  кожне  поле,  кожен  ліс.
Я  зірвусь...  Нехай  ламає  тіло!
Я  летітиму  під  шум  коліс!

Під  останню  рису  переквітлу  -
поміж  тучі  -  набряком  вогнів,
під  міцні  обійми  й  запах  вітру,
із  химерним  тріском-шифром  цвіркунів
 
Поки  хмари  стиглі  і  гарячі,
а  твій  видих  -  тріщиною  в  них,
доти  світло  в  квітах  нишком  плаче,
проводжаючи  твій  тихий  вдих

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020

Як жаль (сон)

Як  жаль,  що  ми  прокинулись...Як  жаль!
Коли  над  східцями  летіла...шовкова  шаль
і  на  прощання  посміхнулась...твоя  печаль.

Коли  із  пензлями  тряслися...твої  руки,
а  ми  дрімали  до  ранкової...розлуки,
і  обіцяли  наш  малюнок...не  забути

Коли  нам  вітер  в  дерев'яних  стінах...скрипів,
а  ти  співала  його  нотами...без  слів,
і  в  непритомності  моїй  твій  ранок...темнів

Ти  залишила  тільки  образ...мій  кришталь,
коли  зникала  від  свідомості...удаль,
і  не  сказала  свого  імені...На  жаль!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020

Відцвітає день

Відцвітає  день  у  жовті  хризантеми,
у  вечірніх  зайчиків  золоте  тепло,
догорає  світло  -  вітражем  у  клени,
крізь  зелене  листя  на  червоне  скло

Ось  кружляє  ладан  легко,  поміж  лави  -
сірооким  димом  з  поглядом  тонким,
хор  співа  повільно  "Він  достойний  слави"
і  ховає  Духа  голосом  людським

Застигає  воском  те  останнє  слово  -
мелодійним  псальмом  із  гарячих  свіч,
а  у  пальцях  мрійна  й  тиха  колискова  -
заплітає  тіні  в  чорнокосу  ніч

Відцвітає  день  у  жовтосяйні  квіти,
щоб  нарешті  серце  стомлене  зігріти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020

The Great Old Ones

Віднині  вони  повертаються  з  млистих  глибин:
віки  вже  зникають  в  солоних  судинах  планети,
щезають  напоєм  жаданим  в  безкровні  скелети,
лякають  блідих,  просякнутих  ртуттю  хижих  рибин,
звільняють  [b]Безсмертних[/b]  з  темниці,  з  бурих  тенетів

Вони  майже  тут:  океани  дрижать  біля  них  -
тікають  між  плити  чи  рвуться  до  гір  бурунами,
ламають  породи  й  змітають  кору  валунами.
Вони  прокидаються  з  лігвищ  своїх  кам'яних,
звідки  прадавні  послання  шлють  плазунами

Їх  погляд  різкий  розтинає  свідомість  крізь  сни
Їх  тінь  підпускає  слизлих  амфібій  у  скроні,
Їх  знаки  видніють  на  спинах  шершавих  тритонів,
Їх  шепіт  лишає  гнилі  й  незгладимі  сліди
на  борознах  мозку,  на  строфах  протертих  нейронів

Віднині  їх  шум  розсікає  межі  одвічні,
і  час  вже  стікає  скоріше  слизькими  тілами:
спливає  в  земних  таємниць  приховані  шрами,
зривається  звук,  розгниває  цей  всесвіт  калічний,
конає  -  [b]Древніх[/b]  негідна  і  тимчасова  пляма



(на  книги  Г.  Ф.  Лавкрафта)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020

Я все переживу

Я  все  переживу.  Під  шепіт  зерен  -
нехай  мовчанням  виграють  мені  пісні

Під  шелест  запилюженого  неба
над  кладовищем  -  щі́льним  проміжком  землі

Під  теплий  його  рихлий  обвід  маків,
з  кульбабовим  промінням  впереміш

Під  сонячних  стрибків  стихання  -  знаків,
що  хмари  вже  стягнулися  сильніш

Під  вітряні  обійми  -  запах  грому  -
з-під  вен  небесних  строми  закутків

Під  вимолені  хрипи  й  чисті  дзвони,
де  тріск  кори  і  шум  з-поміж  листків

Я  все  перетерплю.  Лиш  заховаю
всіх  імпульсів,  неспокою  сліди,
пройдусь  поблизу  блискавки,  по  краю
і  збережу  десь  тут  біля  могил

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2020

Крапелька бурштину

"У  Вас  крапелька  бурштину  закотилась",  
а  в  думках:  «О,  подаруй  її  мені!  
В  дикій,  соснами  очищеній  смолі,  
може,  хоч  маленька  мушка  залишилась!  
 
Хай  не  мені  розквітли  макові  рубіни,  
не  я  пронизливої  падпараджі  смак  
відчую  струмом  витонченим  на  устах,  
дозволь  оздобити  тією  краплею  руїни!...»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2020

Клац-клац-клац…

І  скільки  хочеш  клацай  буквами  слова,
та  що  ти  зможеш  передати  в  тих  карлючках?
Коли  навколо  тебе  диво  заспіва  -
ти  принесеш  коханій  тільки  дрібку  в  пучках

Ти  принесеш  (хай  навіть  почуття  горять,
хай  чудеса  втіснилися  в  притомність)
лише  тоненьку  димку  від  багать
і  слів  своїх  вже  звичну  монотонність

Ти  принесеш  від  білих  кораблів
і  від  морських  глибин  примарної  печалі
лише  маленький  опис,  кілька  теплих  слів
і  стислий  спогад-думку  на  причалі

Ти  принесеш  не  аромат  старезних  гір,
ні  смак  сніжинок  донести  не  вдасться,
лише  покласти  чорний  грифель  на  папір,
і  провести  по  білому  те  слово:  "щастя"

Нехай  злітають  вгору  всі  твої  думки,
та  клавіші  перекладуть  їх  на  ерзац.
Тому  гортай  свої  уявні  сторінки
і  скільки  хочеш  клацай  буквами:  "клац-клац"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020

Скринька пінгвіна

Оцей  камінчик  ніжило  море,
і  тріщини  стали  м'які  й  особливі  -
свідоцтвом  любові  цікавим,  звабливим  -
прикрасою  в  хвилі  волосся  прозоре

А  той  був  з  тирсою  для  хом'ячків
і  грівся  під  лапками  теплих  тваринок
привітним  гостем  маленьких  хатинок,
оздобою  барвною  їх  закутків

А  ось  лежать  озерні  малята,
на  кожен  пальчик  солоні  тіні,
в  мальків  блискітковому  мерехтінні,
на  мушлях  равликів  сірі  зернята

Нечутні  й  несхожі  у  скриньці  дрімають,
історії  згадують,  власні  казки,
таємно  шепочуть  долі  думки
та  крил  привітних  і  рідних  чекають

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020

Буря

Ти,  ріжучи  лускою  всі  шляхи,
залишиш  подихів  прощальних  відчай,
де  відлітають  намертво  птахи
на  зібгані  від  розпачу  дахи
людських  безсиль  розкотистих  та  свідчень

На  спалені  повітрям  відчуття  -
холодних  опіках  твоїх  -  рубцями,
ніколи  не  осяде  забуття,
а  знищене  від  злості  каяття
розвіється  між  згаслими  серцями

Під  запах  гару  в  змучених  дрижаннях,
під  димом  виснажених  криком  сил,
роз'їло  марення  і  рев  зітхання
останнього  щемливого  кохання,
що  зносило  могутній  небосхил

В  наступних  зривах,  будь  ласкав,  розвій,
змети  й  мої  напасті  лункокрило,
невже  розхристаних  думок  завій
твій  моторошно  рваний  буревій
рознести  квантами  грози  не  в  силах?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020

Сон про пунктуацію

Мені  наснилося,  що  забиваю  букви,
зокрема  прикладки,  цвяхами  ком,
що  знов  ножами  погрожую  кро́їти  -
різати  речення  -  шабаш  відьом

Пориви÷  всі  крапки  злапати  дужками,
через  двокрапку  схопити  тире,
крити  дефіси  решітками#тюрмами
/схудлу  скісну  нехай  ромб  підбере/

Списа  заарештувати  над  крапкою  -
вічно  погрози,  істерики  й  крик!!
"Я  вам  намалюю  їх  трупи  на  кафедру,
з  правилом  запису  кожного  з  них"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020

Ми

Лице  у  дзеркалі  відобразилось.
Чуже.
Чи  то  мені  воно  раніше  снилось?
Невже?..
Невже  з  очей  думки  і  глузд  стікають
Свої?
Невже  ті  руки,  що  себе  ламають,
Мої?
А  шкіра  струшує  метіль  холодну,
Бліду.
І  пальці,  що  спадають  на  безодню
Скляну.
Мене  знов  виштовхнули  крізь  фіранки
Повік.
Ти,  видно  як  колись,  мої  світанки
Обпік.
Набридло  знов  чекати,  коли  впаду,
Засну?
І  пролетів  стіну  між  нами  -  золу
Тісну.
Я  ждатиму,  та  розлучу  нас  врешті.
Злечу.
І  більше  не  сидітиму  в  арешті.
Втечу!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020

Давай пройдемося по вулиці…

Давай  пройдемося  по  вулиці,
давай  повернемось  назад,
де  пальці  твої  ледь  торкнулися,
де  ліхтарів  зібрався  град,
де  під  "зеленими  очима"*
ти  карими  світила  в  ніч,
моїми  зірваними  жилами
жевріло  з  твоїх  білих  пліч

Давай  зірвем  зірок  латаття,
я  й  сонце  перейму  руками
і  зісмалю  собі  все  плаття,
і  в  очі  вприсну  руді  плями.
Нам  ніч  триватиме  роками,
ти  встигнеш  вибрати  всі  квіти,
не  зможеш  з  повними  руками
жевріння  пісні  зупинити

Давай  пройдемося  по  вулиці,
давай  повернемось  назад,
де  ліхтарі  розплавлені  погнулися,
де  я  засію  тобі  в  небо  новий  сад

(2016р.
*  -  Океан  Ельзи  "Твої  зелені  очі")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020

Каштанове

Почувся  тріск  заплутаних  стежин
і,  ніби  вперше,  місто  прожовтіло,
коли  каштанове  свічадо  догоріло,
спаливши  зелень  зібганих  гардин

І,  ніби  вперше,  на  зчорнілому  столі
колючі  карамелеві  десерти,
де  падають  раптово  трюфелі  -
спішать  потрапити  на  дощові  концерти

І,  ніби  вперше,  танець  на  золі,
коли  вальсує  листя  тогорічне,
немов  злітає  все  недовговічне  -
кружляє  наостанку  до  землі

І,  ніби  вперше,  свято  на  прощання,
де  грім  сміється  й  бавляться  вітри,
де  залицяється  вже  щастя  до  журби,
почувся  тріск  полегшення-зітхання

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020

Флюоритова сливка

Якщо  покладу  собі  на  коліна
флюоритову  сливку  застиглу,
плином  зірок  і  віків  перестиглу,
чи  сядеш  ти  поруч  тихо  й  безсило?
Чи  кинеш  свій  меч,  сувора  Афіна?
Чи  згодишся  більше  не  згадувать  ві́йни,
і  слухати  мудрість  від  синіх  порід,
в  яких  залишився  фруктовий  слід,
відкласти  свій  звичний  кривавий  похід
і  самоцвіти  збирати  в  обійми?  

Якщо  покладу  тобі  на  долоню
жовтоносе  зернятко  циркону,
що  з  житнього  поля  впало  додолу,
чи  знімеш  шолом  -  металічну  заслону?
Чи  зловиш  вогник  ося́йний  на  скроню?
Чи  станеш  тримати  цей  жар  у  руці,
і  кілька  років  із  ним  зачекати,
любов  на  браслетку  собі  нанизати,
го́лови  тих  ворогів  не  схиляти,
а  спати  з  коштовностями  на  щоці?

Якщо  заплітатиму  нам  у  волосся
турмаліну  віночок  жагучий,
соснами  свіжий  і  зіллям  блискучий,
чи  стримаєш  поклик  свій  неминучий?
Чи  приймеш  лісів  густе  безголосся?
Чи  станеш  листям  крихким  шелестіти,
шукати  росу  в  павутинках  тонких,
забудеш  про  битви  в  загонах  струнких
і  питимеш  хміль  із  дзвіночків  п'янких,
будеш  із  ними  в  траві  дріпотіти?

Не  можеш...  Гукаєш  знову  до  бою  -
в  "священну"  війну:  у  суспільство,  у  світ  -
скидаєш  в  троянди  кремезний  граніт...
Тікатиму  в  темних  печер  малахіт,
як  хочеш  -  іди,  не  піду  за  тобою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020

Насправді все розсипається

Насправді  все  розсипається,
тільки  повільно  і  тихо.
Просто  живи  собі  й  дихай,
поки  ще  тіло  тримається

Мовчки  дивуйся  на  зорі,
як  їх  щодня  підшивають?
Як  ті  клубки  не  здувають
вітру  зітхання  прозорі?

Безмовно  дивись  на  піони-
бульки-бутони  до  сонця,
і  заглядай  крізь  віконця
в  калюжні  розкішні  фасони

Тихенько  сиди  собі  й  слухай,
як  всі  сміються  й  радіють,
і  усміхайся  -  ясніють!
Діляться  словом  і  духом

Врешті  злетять  окуляри,
оправа  злетить  вікова,
і  вже  не  потрібні  слова
й  лежать  непотрібні  футляри

Насправді  [i][b]Він[/b][/i]  сліпне,  повір!
Кілька  діоптрій  щезає  -
а  світ  увесь  розмиває,
поки  у  [i][b]Нього[/b][/i]  падає  зір

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020

Через метал

Навколо  нас  паркани
решітками  і  штабами  ростуть  -
стальні  ліани  -
не  дихають,  не  люблять,  не  цвітуть

Вони  -  наша  безпека
від  грубої  ворожої  руки,
під  ними  навіть  спека
ламається  на  жовті  щільники

І  тільки  ясен  смілий
вростається  у  металевий  дріт,
свій  ствобур  задубілий
тримає  міцно,  мов  живий  магніт

Нехай  кору  стискає
і  ріже  сірий  холод  на  роки  -
крилатки  він  пускає
до  милої  гарячої  щоки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020

Від соняшників

(Мальцевій  Тетяні  Миколаївні  -  вчителю  укр.мови  та  літератури)

Всі  соняшники  задивлялися  на  Вас  -  
де  б  не  були  й  куди  не  прямували,
пекучий  смалець  сонця  проминали:
"Єдину  усмішку  спіймати  про  запас!"

Нехай  пишається  жаристий  небокрай
веселками  -  проміння  крадіями,
та  соняшники  знають  справжні  храми,
де  через  райдужки  ллє  сяйво,  лиш  збирай!

Вони  знайшли?  Вони  спіймали,  правда  ж?
Вони  пообіцяли,  що  з-під  снігу
гарячі  визиратимуть,  що  кригу
з  весни  зніматимуть,  бо  стане  їм  підвладна.

І  попросили  передати  Вам  вірша,
можливо,  дещо  перевести  вдасться
мереживні  слова,  якими  гнуться,
як  на  промінчик  повертається  душа



P.S.:  Дякую

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020

Gott Mit Uns

(свідомості)

Знов  не  вилітай,  прошу,  лишись  у  скронях,
тихо  почекай  під  скрегіт  серця,
дай  перенести  тобі  в  цупких  долонях
промінь,  що  зігріє  й  посміхнеться

Зачекай  хоч  раз,  дозволь  запам'ятати,
внести  в  зціджені  аксони  спогад
І  в  глухих  кутах  відлуння  прописати,
зберегти  в  щільних  контактах  погляд

Зішкреби  хоробрість  з  проржавілих  латів,
взагалі  спецодяг  недоречний,
це  ж  свої  війська,  куди  тобі  тікати?
Твій  колишній  захист  від  нашестя

Забери,  чи  радше  вирви  нейробласти,
що  щоночі  креслять  плани  втечі,
це  ж  не  поле  битви,  не  військовий  кластер,
ми  серед  колосся,  світ  по  плечі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020