| Сторінки (12/1131): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
От-от і вітер збудить заметіль.
І завальсує сніговий метелик.
Ми вже не діти, віхоло, постій.
Чому пульсуєш в думах невеселих?
Пітніли вікна, малювали тінь.
Сніги твої заслали пеленою.
В короткий вік наш нащо заметіль,
Як солов’ї весни весь час зі мною?
Та як сказати все. про що хотів?
Німі пейзажі: у собі літами…
Неначе вату, рвало заметіль,
Надії наші в осінь облітали.
Ніхто не просить з неба хуртовин,
І так студено, холоду задосить.
Ще ж тільки осінь. Хоч роки – то вир.
Сніжить шалено він… біліють коси.
/квадратне римування/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024
БЕЗ ПОЧУТТІВ
Що Ви відступитесь від мене,
Застерігало мокре листя.
Думки розгублено пеклися
Чи вкрай холодні? Чи вогнисті?
Палахкотіли в осінь клени:
Згубилося безкрає, чисте.
Ми нарізно бродили містом.
Схлип дощового падолисту
Рвав душу, розтікавсь катреном….
Забарвлювалось у червлене
На двох замислене, коштовне,
Зірками, що загасли в повню,
Скотилось втрачено-безкровне –
Без почуттів ми – манекени.
Та я була невиліковна,
Жива, по суті, тільки зовні,
А біль рвав присуди безмовні,
І зараз кожен рік пече нам:
Ви відступилися від мене….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
Сніжи́ло сумом.
Снігом нудьгувало.
І хмарила в мені
Печалі мить.
З нас кожен думав:
Осінь править балом,
Чому ж тужливий сніг
Отак болить?
Зав’южили слова
Хуртеч вокали,
В історії сумній
Мінор зими.
Дегустували
Осінь із бокалів,
Що там її на дні -
Не знали ми.
Подібно струму,
Біль доймав зухвалий
Забула б я тебе –
Але, на жаль…
Сніжи́ло сумом.
Снігом нудьгувало.
І сипало з небес
Рясну печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
З діда-прадіда ви на землі:
Ось скубуть каченята травичку,
Є кролі, і корова, й теличка,
Без худоби в селі так незвично,
Молоко є щодень на столі.
Агроном, тракторист чи бджоляр –
Скільки ж треба селу вправних рук тих!
Щоб полиці були у продуктах,
Доглядай, бур’яни вічні цюкай,
Урожай має дати земля…
Ферма, сад чи лани зернових –
Ви прийміть щиру дяку за працю.
Комбайнеру вклонюсь і доярці,
Хай дозріє, збереться, продасться.
Бог за відданість благословить!
Тил надійний у роки війни –
Ваші руки дбайливі в мозо́лях,
Є всього в Україні доволі,
Ми вам зичимо мирної долі,
Хлібородних і сонячних нив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Перший сніг, ніби перша любов,
Увірвався, коли не чекаєш.
В перламутри розкішні, безкраї
Я летіла за мить стрімголов.
Вітер яблуко сніжне качав
Під німоту крупин-виноградин.
Я уздріла під каркання раде
Віт обмерзлих бентежну печаль,
Так, щодень, в сум’ятті, метушні
Проростає, цвіте, гасне мрія,
А життя мерехтить сніговієм
Й тихо тане, як вранішній сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
/дитяче/
Я – артистка. Звати Ніна.
Маю пристрасть, п-і-а-н-і-н-о.
І, як мама з дому піде,
Співаки ми з мишоїдом.
Кричимо – трясуться стіни.
Наша пісня «на відмінно»!
Тільки правди діти ніде:
Караулять нас сусіди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
Донець… Сум нот глибинного єства,
В осінніх водах листя й білі хмари.
Щось вітровій між золота співав,
Лягло близьке й коштовне у слова:
На водній гладі – лебедина пара.
Воді вклонились тихі явори,
І верби руки-віти оголили.
Рогіз про наболіле говорив,
В рясній красі печаллю рвав мотив:
Допоки ця журба ще, Боже милий?
Втішали-шепотіли ноти хвиль:
Мине війна, жура… Лиш добре вічне.
Люстерком у багрянці деревин,
І лебедем Дінця милуйтесь ви.
В усі сезони вабить рідна річка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
/рондель/
Людське життя на диво хуткоплинне!
Збагнеш «курли» під осінь журавлеве.
Роки юнацькі, ефемерні, де ви?
Дитинство де? Відбігло на хвилину?
Рвуть листопад завії часоплину:
За крок від ранку – сонце полудневе.
Людське життя на диво хуткоплинне,
Збагнеш «курли» під осінь журавлеве.
У старості така ж душа дитинна…
Із саджанця – крізь квіт – старі дерева,
А світла згадка шкрябає-дере Вас:
Шукаєте забуте на світлинах,
Людське життя на диво хуткоплинне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
/анапест/
Очере́тяні любощі слухають в мареві двоє,
Плоскодонки маршрути домислює трепетна Муза.
То розшириться ложе ріки, а то ше́люги звузять,
В”язів золото з річки дитинства, із Берестової.
Береги у печерах, замулене дно глеювате,
А рогозяні стіни, як хащі довкіл непролазні.
Ми у спогадах-мріях навіки, без примусу, в’язні,
У рядках моїх світлу й мандрівці, між вод, оживати.
Плескіт весел, пригоди ведуть вздовж мілкої вільшини,
Напрям руху на луки, де кози пасуться й телята.
Раптом плесо зникає – бо треба лозу нам підняти,
Обміління таке для потомків чомусь ми лишили…
Пляжні зони зачахли й подекуди вщент пересохли,
Тихе річище тільки весною вкриває водою.
В’язи-берести з річки дитинства, із Берестової,
Зажурилися серед жовтаво-брунатної охри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024
/рондель-анапест/
Наш годинник пірнає у юність і марить,
Забуття викликає серпанково-біле,
І мелодія лине з тих пір… уціліла!
Під акорди душі чи під стогін гітари.
Із минулого молодь рве репертуаром,
І підспівую я у півсні, що є сили.
А годинник пірнає у юність і марить,
Забуття викликає серпанково-біле.
Б’ють роки, як години. Рахую удари…
Нас життя зсередини і ззовні змінило.
Тільки наспів лишився зворушливо-милий,
Визріває у віршах він і мемуарах.
То годинник пірнає у юність і марить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024
/рондель/
Стривожені безвістю я й листопад.
Болить сніг обом, і болить зимний вітер.
І помисел душить удавом обвитим:
Дорога одна, в голові ж – шістдесят.
Думки щогодини до тебе летять,
Озвися, прошу! Я не буду корити…
Стривожені безвістю я й листопад.
Болить сніг обом, і болить зимний вітер..
Міркуючи, час відсуваю назад,
Силкуюся вчинки собі пояснити.
Шлях руху по власне осібній орбіті.
Межу помилок, і спокус і принад.
Стривожені безвістю я й листопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024
/рондель/
Не в тій народилась я, мабуть, епосі,
Все тягне крізь час романтичну мене.
Туди, де існує галантність манер,
У велич палаців, а не хмарочосів.
Як франт – капелюх примостився на косах,
Шнурована я в щось занадто тісне.
Не в тій народилася, мабуть, епосі,
Все тягне крізь час романтичну мене.
Століття пройшло – та на вулиці осінь,
І золото листя летить запашне.
В уяві – підозра бурхлива майне:
Тут лицарі в моді, дуелі ще досі!
Не в тій народилась я, мабуть, епосі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024
Чи чуєте ви у повітрі
бентежність у нотах пригаданих?
У звуках натомлені айстри
Про тугу кричать стоголоссями.
Розтерла в осінній палітрі
Митчиня краси листопадове.
А скрипкою бавиться майстер –
Вітрисько, улюбленець осені.
Чи бачите ви серед парку
Поезію листя змарнілого?
У золото хочеться впасти,
Та мжичка до музики проситься.
Десь ворон самотній закаркав –
Лишитись удвох не зуміли ми.
І скрипка вчувається часто,
Закреслити літо не в змозі це.
/квадратне римування/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Килим пурпурний на ґрунті, багрець,
Жовтень прикрив, щоб не холодно в зиму.
Квіти та листя – зім’яті внівець,
Сипле коштовно-густим кармазином.
Темно-червоний добротний жупан
Панночка Осінь в погорді нестиме.
Буде, як літо, на воду скупа –
А от на сонце доволі гостинна.
Пройде статечно… Коралі калин
Задля пернатих на стежці погубить.
Чуйний митець завмирає, коли
Ноти зажури торкнуть життєлюба.
Чуйність не втратили поки ще ми –
Тепле та світле у кожнім осяде.
Килим пурпурний багрянцем щемить,
Жовтень готує дари листопаду.
/дактиль/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
«Живу!» Світла радість наповнює-гріє:
У сквапному дні відчуваю свій шарм.
В багряному сяйві забарвлених шат
Відшукує добре розкута душа,
І тягнеться паростком сонячна мрія.
«Пишу!» Мій рядок розквітає, не блідне:
Доріжку звичайну побачу не так,
А ось виноград… не дозріє ніяк,
Тут голуб голубці, неначе юнак
Туркоче: кохаю тебе, пташко рідна!
«Люблю!» Кожну мить, що відведена Богом,
І день вщент осінній, і крики ворон.
І золото ніжне розпалених крон,
Лоскоче натхненням, насичує кров –
Палкі краєвиди – не вдію нічого…
«Горю!» Бо людині властиво палати,
Щоб грілися рідні довкола вогню.
Зрадію я тиші, здійму метушню –
Живу! І пишу! І горю! Світ люблю!
І дякую Богу за день розпочатий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
О, світе злий!
Приніс полон і горе:
Про смерть благала, втративши рідню.
Дніпром везли,
а далі – Чорним морем.
Між ворогами – душу хороню…
Я ж – з України!
Відчай утопила.
Сміх – від плачів, як панцир захистив.
На трон рабині
вистачило сили
Зійти й горіти сяйніше світил.
Я – амбра, мускус,
пристрасть і розрада.
Для Сулеймана – Хасекі Хюррем.
Із серця-пустки
став вогонь палати:
Я – Роксолана! Що мені гарем?
Для Вас я – сон.
Чуттям пульсую лунко.
Ваш усміх свіжий із куточків губ.
Ви – мій пісок
Спекотних поцілунків,
В якому ніжусь між отрут і згуб.
Любов іскритиме!
Слова безмовні.
Тугий корсет – шовки та оксамит.
О Повелителю!
Зніму коштовність -
все мішура, коли не разом ми…
Немає від розлук
протиотрути.
Ви – світло. Подих. Шепотіння слів.
Торкнуся рук –
І смерті не минути,
Хвилини насолоди – замалі…
Почую:
«О Хюррем… моє сп’яніння…»
Посеред виживання й боротьби.
І вірші:
«Ти мене завжди люби…»
Цнотливість душ у величі горіння…
Крізь війни, славу,
Кров – на п’єдестали
єднало незбагненне щось обох.
У свідках,
помережена листами –
Безсмертна невгасаюча любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
/рондель/
Духмяніла у прянощах мокрого листя,
Бульботіла в калюжах осіння часина
А під ранок болото дощі намісили,
Де учора було ще і сухо, і чисто,
Вогкі клени наповнили пряністю місто,
Запашні сльози жовтня текли щохвилини.
Духмяніла у прянощах мокрого листя,
Бульботіла в калюжах осіння часина.
Злива грала ліричне… таке особисте,
Що здавалось, душа грішне тіло покине.
Я і свіжість – злилися в дуеті єдинім,
Горобинова туга роздертим намистом
Духмяніла у прянощах мокрого листя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
/четверик/
Висять намистинки на віях,
Пожухло-спечалений погляд,
Як сонце, що більше не гріє,
Кохання надломлене стогне.
Пожухло-спечалений погляд
Хоч бачить життя і тверезо!
Страждання підступна волога
Із вірша текла поетеси.
Як сонце, що більше не гріє,
Обличчя із тінню зажури.
Дівочі нездійснені мрії
Мете тьмяним листячком бурим.
Кохання надломлене стогне,
І мжичить сльотою, і росить.
Розгублене літо прожогом
Несеться в посмучену осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
Ви поруч. Молоком тумани стеляться,
Не знаючиі життя і правил гри,
В обійми пригортаєте до серця Ви,
У затишку з осінньої махри.
Солодкі миті кленами засвітяться,
Листи прощання жовтень розгубив.
Ви поруч десь блукаєте у світі цім,
Я відчуваю близькість щодоби.
За північ...стрілки крутяться зажурою,
Лік часу в молоці забули, бо
Милуємось погодою похмурою,
Зустріли у сльоту свою любов.
Нехай холодний дощ гуляє стріхами,
Втішає нас краплинний монотон.
Ви поруч. Ці стежки із нами дихають,
Не відбере у мене Вас ніхто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
/амфібрахій/
Жовтіє трава… Квітам більше несила
Вкривати у барви змарнілі світи.
Хоч я Вас давно із життя відпустила,
Та Ви все чомусь не зуміли піти.
Щось сонячне в’яже обох перевеслом,
Колотить у грудях на різні лади.
В осінньому сквері коханням воскреслим
Руденький листочок романс шарудить.
Чи то промінці? Чи розбурхані струни
У вирі чуття незбагненним печуть?
Жовтіє трава… Та зелене і юне
Крізь ноти полоще, купайсь досхочу!
Так, Вас відпустила…А жовтень у млості
Питає, чи я не шкодую про те?
В осінній душі маю сонця удосталь,
От, мабуть, тому Ви ніяк не йдете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
/квартон/
Ви все частіш навідуєте сни,
Які горять прощанням горобин,
Душі непросто розлучитись з ним.
Із днем, де кожен віддано любив.
Ваш усміх ллє промінням позолот,
Ви все частіш навідуєте сни.
До світла я метеликом... от-от...
Та палить крила світ нам затісний.
У підсвідомості живуть вони:
Злий вітер чисті мрії не зламав.
Ви все частіш навідуєте сни,
Хоч разом нас давно уже нема...
Солодкий сон яснив і літував,
Сльоту спекотний жовтень припізнив.
А я була безмірно вдячна Вам,
Що все частіш навідуєте сни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
/дактиль/
Важко метелику в темному льосі:
Крильця розправити б… І – полетіти…
Із кажаном жити вдвох довелося,
Перший – все рвався , до сонця, до літа…
Ли́лик – понурий мовчун – був самотній,
Світло для нього вразливе і прикре.
Свічка проникла до льоху й сьогодні,
Іншому блискіт – пова́ба до скрику!
Світе ясни́й! У пориві метелик,
Нісся щосили… О, бідні крильцята…
Кинувсь у пломінь… Обпікся! До стелі!
Лампа – як сонце… І знову кружляти!
Сяяла смерть… Миготіла, міни́лась…
Світло, тепло́… Як, сердешний, це любить!
Кола все вужчі… Ох, то ж його згуба!
Геть від вогню! Та впиратись несила…
Трісь! Мрія про́стору крила запа́лить –
Так і згорів межи світла, зухвалець.
… Довго у темряві житиме лилик.
Різні бо мрії – й тому різні крила…
/За мотивами прози Лесі Українки "Метелик"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024
Асорті з дорідних гарбузів
Бік засмажить на осінній спеці.
Волоокий, на одній нозі,
Гожий сонях – горобцями п”ється.
Ґазда заготовлює сінце –
Дійні має у дворі корови.
Ех, чи дощ не вимочить оце?
Є покоси зовсім не готові.
Жовті сонця стелить деревій,
Звук низький – замукала худоба.
Ич, які співочі! Не ревіть!
І самиці глипають спідлоба.
Їхні ноти – для селян бальзам,
Йой, яка близька чутлива пісня.
Коло хати гронами лоза,
Ладний виноград дозріє після.
Мухи, коло груш – бо ті, як мед!
На горісі голуби туркочуть.
Осінь суховієм дме та дме –
Порошить пилюка щедро очі.
Розійшовся. не почавшись дощ,
Сойка за курми доїла зерна.
Там несучка, влізши на гніздо,
Упивалась криком характерним.
Фицав кінь, копитом землю бив:
Хочеться на просторі скакати.
Цвіркуни освоїли чуби
Чорнобривців, що саджала мати.
Шипунів не втратили коли б:
Що не день – збираються летіти.
… Ювелірна осінь між садиб
Яблукам рум'янила ланіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024
Сало – то є сила, українська міць.
З проріззю, пахуче, як з дитинства звикли –
Бутерброд поклали салом на язик ви.
Часничком запахла шкірка паляниць.
Викладайте гривні – смакота ж товар!
Перчиком струсила, тільки покуштуйте!
Смакоти відчуймо разом повноту ми,
Налітай, родино! Поступлюся вам!
Чоловік до сала полюбляє хрін,
І гірчицю, й кропчик… смакові приправи.
Куме, не тягніться – покупцю зоставте,
Як смачнюще сало, підуть й сухарі!
Куме, бачу пляшку – у дружини стяг?
Закусили салом? Скрізь покуштували?
Все, ідіть! Без грошей – не продам товару,
Геть, добра не буде з Вашого пиття.
Сало, то є сила… що всміхнулись в ус?
Скільки?… Для почину гривень за сто тридцять.
Бачите, до мене вся родина мчиться,
Більше – не до рими… За торги берусь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024
/рондель-анапест/
Поспішає годинник невпинно: «тік-так» і «тік-так».
Стрілка стрілку торкає – фігурні, меткі, гостроносі .
І куди час летить? Із-за обрію виткнулась осінь,
Та прискорюють темп пожовтіло-змарнілі літа.
Морозці зарясніли, а сонях безсило закляк,
Слива густо синіє, і щедро дари плодоносить.
Поспішає годинник невпинно: «тік-так» і «тік-так».
Стрілка стрілку торкає – фігурні, меткі, гостроносі .
Вітерець – норовливий хлоп’як із числа розбишак,
Баламутить, розгнузданий неслух, обскубує коси.
Хоч я прошу: повільнішим будь, норовливості досить!
Гарячкує, пришвидшує крок – час поквапний, однак.
Поспішає годинник невпинно: «тік-так» і «тік-так».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024
Наваристий, з реберцями,
Із за́смажкою «люкс».
Кріп із солодким перчиком –
Усе, як я люблю.
Морквинка – за цибулькою,
Буряк, томат … Ай-яй!
Ви чуєте, як булькає?
Хоч пробу вже знімай…
Картопелька розварена,
Легкий капусти хруст.
Борщем усі ми маримо –
Я чесно признаю́сь.
В полумисок паруючий
Сметанки покладу…
З борщем – часник і булочку,
Їм зелень молоду,
Смакують рідні спеції?
Прицмокуєш? Наляж!
Наваристий, з реберцями
Борщ. Український. Наш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
/секстина/
Стрижка. Мій усміх бентежний.
У старомодних колготах.
Хто там за модою стежив?
Все те прийшло трохи згодом.
В бабці живу до суботи,
(Знову схопила десь нежить.)
Нежить – бабуся простежить
Чай дасть – недугу збороти.
Все я роблю, як належно,
Жити у неї не проти.
Адже батьки на роботі –
Люба, протоптана стежка…
Стежкою йду обережно:
Ніжки мої – в нових ботах.
У чорно-білім безмежжі
Переглядаю усоте
Вицвілі, злиняні фото –
Вишивку й білу мережку.
Роки мережка пролежить,
Часто до серця накотить.
Сяйво дешевих сережок
Теплим потішить укотре.
Поруч – умоститься котик:
Слухає казочку теж він…
(Художниця Ніно Чакветадзе, Грузія)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
А сни все ті ж:
І рік, і п'ять, і сім, і десять.
Горить в мені,
Нетлінне, крізь життя веде.
Все, як раніш,
У світ чужий замкнулись десь Ви,
Танцює ніч.
Питає танго: де Ви, де?
Та невтямки
Літам вести самотнє соло,
Пожухлість трав –
Останнє літо, що цвіло.
А ти ні з ким...
Осінній лист опав додолу,
Як ти віддав
До краплі юність і тепло.
Дощ-однолюб
Зве танго пристрасті ув осінь,
Роки летять,
Від ран рубці лишають шви.
Чи я не сплю?
Чи у журі мідноволосій
І рік, і п'ять –
Усе життя зі мною Ви.
/Квадратне римування/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
/рондель/
Горобиново зріли літа,
А здавався весь світ полуничним!
Не летіла – повзла темна нічка,
Задощила сльозою відтак.
Вітер листя зів’яле змітав,
Шепотів щось палке, споконвічне,
Горобиново зріли літа,
А здавався весь світ полуничним!
Защеміло між гам і октав,
Цій порі меланхолія звична,
Мурмота́ла її тиха мжичка,
Доки Вересень Осінь вітав,
Горобиново зріли літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024
Перше вересня. Клени простелять
Оксамит килимів, що не згас.
От би взяти сьогодні портфеля,
І побігти до друзів у клас
Вчителям дарував би букети
Із троянд, як робив зазвичай.
Тільки школа тепер – у планшетах,
Йде війна. Всі заняття он-лайн.
В день такий мрію я, ще дитина,
Про уроки та за́пал перерв,
Що війну Захисник наш зупинить,
І дзвінок на лінійку збере.
Поки ж в капцях сідаю до столу:
(І біли́зну до шафи затовк!)
З "Дядьком" Zoom-ом ледь сон побороли,
Звук і камера. Тихо… Урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
Болить. А ти стоїш. І харків’яни
Не сплять вночі. Йдуть ранком на роботу.
Могутній красень – каже, хто не гляне.
Реве сирена. Вибухи. Прильоти.
О, Харкове! Кривавлять рвані рани.
Та справжню твердість духу не збороти.
Болить. А ти стоїш. І харків’яни
Не сплять вночі. Йдуть ранком на роботу.
Загравами спалахує світанок…
Аж ось і сонця ніжна позолота.
Ти демонструєш світу диво – вкотре?
Як виживаєш, гідний наш Титане.
Болить. А ти стоїш… І харків’яни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
Лимане мій! Яка ж вона на смак,
Ота яскраво-сонячна веселка,
Барвистий край якої ти до себе
Притяг і не наситишся ніяк?
Вона солодка, наче кавуни,
Що восени зібрали із баштану?
Їй меду бджілка додала старанна?
Чи гіркоту – злинялі полини?
А може із кислинкою вона,
Як наливні лиманські виногради?
Хліб-сіль у ній з правічних ще обрядів?
Чи те́рпкості домашнього вина?
«Родзинка в ній, – Лиман зізнався, – є…
То сонцю, то дощу шляхи відчинить,
Найкраща з райдуг тут, на Батьківщині –
І жоден присмак рідну не псує!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024
Соняхи – свідки небаченого словоблуду,
Як із зеленого став коридор весь кривавим.
Розстріл колон. Обмертвіли згорьовані мами:
Вічним журавликом серед небес сину бути.
Соняху мій, я іще на землі? Чи гладь – райська?
Свист навкруги ,тіло грішне шматки рвуть металу,
Смерть у полях урожай страхітливий збирала.
Ніби підкошені падали ми в Іловайську
Вибухи… в ґрунт витрясало зчорнілі зернини,
Ми коридором потрапили хижому в лігво.
Може, з насінням і я, закривавлений, ліг би,
Тільки молила за мене матуся щоднини.
Скільки в котлі загубили тоді побратимів…
Цифра людей, які звикли до втрат, гірко вразить.
Кров'ю залита ж бо кожна клітина Донбасу,
До Перемоги я з іменем їхнім ітиму.
Соняхи сумно стояли, пониклі в печалі:
Прийшлий світанок серпневий не всі зустрічали....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2024
/квадратне римування/
Яблука бабусині
В зимній галереї
Симиренка, пепенка,
Вогник-айдаред.
Пахкотять спокусливо,
Ароматів шлейфи,
Згадуються трепетно,
Аж душа дере…
Кавуни коморою
Пахнуть з гарбузами.
Ще сюди віднесено
Жовтих динь меди.
Тут бабуся зморена
Вигадки казала
Про гусей, Телесика
І ще море див…
Роки наче струсимо –
Підемо за нею,
Притч отих намисто
Начеплю разки…
Яблука бабусині
Пахнуть з галереї
Казкою, дитинством –
Рідним і близьким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
/кансона/
Доторкнутись – і не намагайтесь:
Я видіння, сон, міраж, примара.
Мла солодка поміж дивовиддя.
Спомини полинуть з нами в рай десь..
Не хвилюйте схованки, де миті
Почуттєві поглинали чари.
Час давно їх сонячність затьмарив,
То ж дарма фантазії не крайте.
Поміж двох – давно стіна розлуки,
Відпустіть мою тремтячу руку.
Не для мене більше водограй той…
Кри́хти з ме́не відпустіть останні –
Розчинитись, зникнути в туманність
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
/амфібрахій/
Неонові роси у зливі холодній,
А поїзд голосить: крізь ночі смолу.
Вокзалом востаннє пройшлися сьогодні
Вчорашні кохані у мряці розлук.
І торсала осінь погордливі клени,
Обірвані коси мив дощ з висоти.
Розгублені очі здіймались до мене,
Та в темряві ночі вони мали йти.
Летіли краплини в прогірклому щемі:
Близьку та єдину ніхто не вертав.
Взаємини рвались, і крапала темінь:
Ми – недосконалі… Дощить чорнота.
Як потяг хитає, на вікнах іскриться,
Змиває неони стражденна сльоза .
Роз’їхалась пара. Тепер поодинці.
А грім нічку сварить і змоклий вокзал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Фортеце Слобожанщини,
Сталевості рубіж!
Із кожним днем все важчає –
Та ти, мов щит стоїш.
Ідуть на тебе танками,
Руйнують дивовиж.
А скільки, рідний Харкове,
Нормально ти не спиш?!
Ракетами спотворюють,
Сирени зойк у тиш.
Відходять жертви зорями –
Та ти життям кипиш.
Кривавими загравами
Горять двори, хати...
Ти ж вуличками жвавишся,
Дітей в метро ростиш.
Саджаєш зони паркові,
Петунії – без меж.
Ти ніби Фенікс, Харкове,
Із попелу встаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
/акровірш/
Змалечку кроки робила непевні,
Дибала між запашних чебреців.
Ніби в туманнім усе молоці –
Ера сучасна поглинула древню.
Ми поспішаємо. Світ еволюцій
Ногу здіймає, пришвидшує крок.
Енергетичний лишає зв’язок
З дідом. що мудрість залишив онуці.
А філософія глибокосяжна:
Людяність, стежечка, отчий поріг…
Еге-ге-гей! Докричатись хто зміг?
Жовтих ланів гук розвіяли сажні.
Ніжся у квіті, мій краю барвистий!
Осінь вдягає тебе у парчу
Ставом і лісом, і полем лечу –
Тільки війна болем рай цей затисла.
Істина здужає всі негаразди.
Усміх засяє на гордих вустах.
Колос наллється… Гучне «та-та-та»
Рокотом грому природного вразить.
Ангели глянуть: веде попідруки
Їхню малечу міцний побратим.
Небо – дощем чебрецево-густим.
Оду складуть переможну онуки…
… всім нам дійти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024
/рондель/
Вгорнутись би в зати́шний плед картатий,
Пірнувши до книжкового роману!
І, стерши дійсність, стати книгоманом,
В рутинне з мандрів довше не вертати.
Там лицар у сріблясто-дивних латах
Рятує від розбійників кохану.
Вгорнутись би в затишний плед картатий,
Пірнувши до книжкового роману
Вечірня зірка заглядає в хату –
Я з книгою завмерла на дивані.
Не можу побороти хвилювання,
Фінал роману – де вже, бідній, спати!
Вгорнутись би в затишний плед картатий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
/акровірш/
Я величаю віршем Україну,
Викохую слова пестливі, рідні.
Ося́йними катренами зустріну:
Зорить нехай велично, мирно, гідно.
Виточую для неї світлі рими,
Енергію козацьку гордовиту.
Любов пресвітлу, що віки нестиме
Ирійне першодерево, міць світу.
Чи птахи там? Чи душі вже померлих?
У ра́ю спокій втрачений знайти б їм.
Юрмляться сло́ва віковічні перли,
У вірші – біль, розпечено-нестримний.
Велику дяку шлю захисникові,
І слів бракує захвату й пошани.
Рядки для вас, герої, виняткові:
Шаблонність розтає, як в очі глянеш.
Іскриться твердість в погляді звитяжця,
Упевненість, характеру незламність.
Коли ж ці біди, зрештою, скінчаться?
Розкішний гімн складу безстрашним вам я.
Але поки у вирій мчать невинні –
Їх жертви так печуть усім щоднини…
Несу слова до Батька-Бога й Сина:
Убережіть нам неньку-Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
/четверик/
Літо котило безмовно на захід,
Не говорило – відходило нишком.
Калейдоскопами квітів та ягід
Гладило-слало розлучну доріжку.
Не говорило – відходило нишком.
Зі спокушанням лишитись боролось.
«Спека! У мандрах зроби передишку!» –
Марно вклонявся гінкий гладіолус.
Калейдоскопами квітів та ягід
Комбінувалось довкруж неповторне.
Літо – яскраве, квітуче, засмагле,
Ще наче в силі й не втратило форму.
Гладило-слало розлучну доріжку.
Ніби пірнало в казки полинові.
Тепле, барвисте, врожайне, розкішне
Нам залишало на мир настанови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
/рондель/
От і все. Кінець життя. Завіса.
Зірка впала… Йдеш від нас, Делоне?
Ронить злива краплі вкрай солоні:
Фільми відійшли, жінки, круїзи.
Новину транслює телевізор –
Бо для світу став ти еталоном.
От і все. Кінець життя. Завіса.
Зірка впала… Йдеш від нас, Делоне…
Пристрасть і любов були девізом
Красеня, зіркової персони.
Ти – кумир, улюбленець мільйонів.
Цей фінал – останній з бенефісів –
От і все. Кінець життя. Завіса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
/сонет/
А ти побач у отворі замко́вому
Відвагу та пригод авантюризм.
З інтригами придворними та змовами,
Де хустка дами – на турнірі приз.
Розваги із походами військовими,
Троянду, що до серця лицар тис.
Герби родів, палаци з прибудовами,
Коштовних перлів неповторний блиск.
А ти почуй в розкішних будуарах
Крізь шепіт ночі – подихи розваг.
Бенкети, пристрасть, карколо́мні чвари.
Між обладунків осяйних і шпаг –
Романтикою ти, здається, мариш,
В Середньовічній аурі застряг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
/перевернутий суцільний сонет/
Невтомні хвилі правлять теревені…
Я – ніби чайка вільна, легкокрила.
На водній гладі в білім облаченні.
Води стихійна, незбагненна сила,
Гойдає берег і несе до мене
Куточок раю, що собі відкрила.
Тут спогади й усе, що так пече нам,
Замирення знеможене укрило.
Хай що віщує сонячне знамення –
Прибрала з дум усе, що так немиле.
Баранчики оливково-зелені
Люляли на серцях латаття біле.
У літ́еплі купальській нареченій
На долю пелюстками ворожили….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
Де прича́ли сховали у човен забуте минуле,
Веслярем виступаєш зугарно-метким неодмінно.
Там вирує вода: не забула? А я ж не забула…
Не зуміла кипіння душі загасити промі́нне.
Із веселки міраж пов’язав нас, немов перевеслом,
Пульсом серця закоханих билось просвітлене літо.
Нуртувала вода. Рвали бризки шалені з-під весел,
І промінню тому не дано і в роках потьмяніти.
Мріла сукня, неслися щасливі, неначе на крилах.
Хвилювало торкання руки і занурював погляд.
Мабуть, юний весляре, тебе лиш уява створила
У коло́верті вод. Та, повір, не забула нічого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
(рондель)
Серпню! Справжній красень ти, їй-бо́гу!
Як такого франта не бажати?
У нектарно-ніжних ароматах?
Елегантного та дорогого?
На вродливця мружиться розлога
Слива, грають сині оченята.
Серпню! Справжній красень ти, їй-бо́гу!
Як такого франта не бажати?
Рання осінь рветься до порогу,
Мріє літні слухати сонати.
Вицвітають квіти – не впізнати,
Листя із відтінком золотого…
Серпню! Справжній красень ти, їй-бо́гу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024
Стежкою йду, на сьогодні – серпневою,
Боса… Ногами у куряву тицяю,
Трави пожухлі вмостились копицями.
А суховій дме – неначе штурне мене.
Скирти стоять – піраміди чи велетні.
Сонцю рясному слугують перинами.
Килимом тільки доріжки не встелені –
Через каміння, завади я ринула.
Стоси уроків до мудрості додані,
Стали повчання на смак гіркуватими.
Чорне вороння кружляє городами:
Вже й до зими тут рукою подати нам.
Часто вмиваюсь холодними росами,
Гулі буденні набила не палиця.
Хоч і не хочу – бреду я до осені.
Бачиш? Дощами осінніми хмариться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024
Вали земляні, батареї, редути,
Ліси та яри, болота, чагарі.
Склади провіанту, сторо́жі споруди,
Довкола укріплень – погро́зливий рів.
Десята фортеця* – надійність кордону,
Солдатська слобідка та землі селян.
І не по зубах ворогам перепони –
Хоч манить усіх українська земля.
Віками звитяжець-козак– мужній воїн,
Боронить етнічне своє, родове.
На правому березі Берестової
Квітує стійкий Красноград і живе
Озветься відлуння. Славетне минуле
І наше теперішнє переплелись
Десята фортеця – онуків горнула:
Збороните рідне, як предки колись.
(Історія міста розпочалась із заснування фортеці української оборонної лінії під назвою Бельовська, яка була закладена 11 серпня 1731 року і побудована козаками і селянами з Лівобережної та Слобідської України.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
На бе́резі дитинства – ставок, неначе в казці,
Два ве́лики дрімають без нас у холодку.
Качина зграя дружно хлюпощеться у рясці,
Детальну панораму пригадую сільську.
В задумі придрімала сторожа комишева,
Карасика спіймати на хліб задумав дід.
Та не щастить рибалці, через плавців, напевне,
Розноситься наш гамір відлунням по воді.
Купаємося!Ляскіт! І сміх!Ми – безтурботні!
Канікули і літо. Блаженний день. Тріумф!
Яка чудова днина! Почуй: на мілководді
Дрібні, веселі жабки підспівують: кум-кум!
Хмарки пірнають з сонцем… І скільки ж їх – утіх тих?!
Засмаглу, розімлілу малечу – не спинить.
Мого дитинства літо лишися, хоч на крихту,
Дай берегом дитинства упитися на мить.
/Надихнула картина «Берег дитинства» неперевершеної Надії Полуян-Внукової/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024
Гроза всю ніч. І синь у гуркотнечі.
Вивчаєш очі – мальва я? Нічниця?
Фіалково-промоклий спільний вечір
Насниться.
Торкаєш ніжно мокрі довгі коси,
І блискавки запалюєш у висі.
Цей дощ на двох – далеко ще не осінь.
А близькість..
Веселка між краплинами ростиме,
На небі розпогодиться – жар-птиця!
… Сьогодні дощ фіалковий не з тими –
Чи ми це?!
… Закушпелить і зірветься зі шляху,
Накриє коси ніч серпанком сивим…
У небі колотнеча… Іскра жахне –
Ллє злива…
Та ж парасоля і життєві битви.
Тебе малює збуджене міжхмар’я.
Нічницею… чи мальвою на вітрі
Я марю….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
/рондель/
На листу з-під марлі виглядає сушка.
Пахощі цукрують спогади мої.
Збуджені медами – бджіл рясні рої:
Яблука духмяні присмалили вушка…
Ось бабуся кришить сорт якихось грушок,
У обіймах сонця зв’ялиться – поїм.
На листу з-під марлі виглядає сушка.
Пахощі цукрують спогади мої.
Голос чую рідний, теплий, добродушний,
Скільки глибини він, досвіду таїть:
«Фрукти на узвари – поміч для сім’ї»
Спадок від бабусі – рід її ворушить:
На листу з-під марлі виглядає сушка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
На Спаса день – як з конопель Пилип,
Змалів, бо тягне ніч на себе ковдру.
Як альфа і омега світ немовби.
Думки, думки… І кожна – наче схлип…
Прошепочу вітальне журавлю:
У мандри лаштуватись після Спасу.
Я ж вірю: ти появою загасиш
Мій смуток…Тож – і небо прихилю.
Немов зіницю ока берегла,
Жила ти, як за пазухою в Бога –
Змела війна дитинство босоноге,
Бажання-мрії спалені дотла.
Думки, думки… Щодня вони, як рій:
Їх кожна передумує усоте:
«Сусід Петро дав мед на свято в сотах,
А ти – сама у далечі чужій…»
Йде серпень в осінь… Зріє виноград…
На Україні – знову бездощів’я,
Щоночі не спимо до перших пі́внів:
Чи в цьому році стрінемось? Навряд…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
/рондель/
Коник-маестро в п’янкім надвечір’ї
Краяв чуття – вигорали дотла…
Липовим медом душа, як бджола –
Крильця зав’язли у фугах ефірних.
Зі цвіркунами жалі́лася вірність,
Сповідь наївна сльозою текла.
Коник-маестро в п’янкім надвечір’ї
Краяв чуття… Вигорали дотла…
Солод прелюдій, нектари безмірні
Вкрила безжальна, холодна імла.
Все пережите, що так берегла,
Мовою нот оживив на клавірі
Коник-маестро в п’янкім надвечір’ї
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
/рондель/
Із озером Білим русалка нічна – тет-а-тет,
Сріблиться водойма фатально-ясним оксамитом.
Ліг місяця блиск, наче сніжно-лілейний відбиток,
Ворожить на сяйві доріжки… Закляк очерет.
Зоря покотилася… Чешуть руно золоте?
Молочні шляхи уквітчала омана розшита?
Із озером Білим русалка нічна – тет-а-тет,
Сріблиться водойма фатально-ясним оксамитом.
Вустами б торкатись до тих, що солодші за мед:
Як був зорепад – загадала бажання: любити!
Тонути в обіймах, пірнати в заманливе літо…
… З латаття вінок і прозоро-тонкий силует.
Із озером Білим русалка нічна – тет-а-тет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
/амфібрахій/
Обожнюй!
Шалено!
Велично!
Вулканно!
То хто ж ти
Для мене?
Містичний?
Жаданий?
Я наче
Химера,
Червлена
Опівніч.
Гаряча
Півсфера,
Селені
Я рівня!
У вічі
Дивлюся:
Як бачиш,
Не спиться.
Одвічних
Ілюзій
Раба чи
Служниця.
Завзяті
Поети-
Гурмани –
В нірвані:
Свічадо
Моє ти,
Коханий!
Кохана!
(квадратне римування)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
/терцина/
Густа вуаль на почуттях моїх:
Холоднокровність, витримка і спокій.
Сльозить забуте на́співом зі стріх.
Бо спогади – молочну поволоку –
Немилосердний згущує туман,
Утаює негаснуче-глибоке.
Зітру я краплі стріхи крадькома:
Досвідчена – чомусь стаю вразлива…
Вуаль темніша? Чи в душі пітьма?
Літа зробили чулою на диво.
Що не вбиває – робить нас сильніш.
(Я – стримана, погода вередлива!)
Переживання полосне́ у вірш –
Закрапають рядки недосконалі.
І з часом кожну риму ти завчиш,
Приховану під щільністю вуалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
(четверик)
Світанок обняла ранкова свіжість.
У прохолоді б додивитись сни,
Та так стрекочуть пісню цвіркуни,
А напівсонна Муза кличе вірші.
У прохолоді б додивитись сни.
Та півень, із сусідським у дуеті,
Роздмухує натхнення у поета -
І ти музичиш, суголосно з ним.
Та так стрекочуть пісню цвіркуни,
Купаючись в липневих рідних росах,
Хоч нависають потрясіння й грози,
Всі мріємо про ранок без війни.
А напівсонна Муза кличе вірші...
Втікають сни, прудкі, немов лоша.
І промені Поезії спішать
Сказати світу про найголовніше:
"Ти вірити в Добро не полишай!"
(Надихаюча світлина пані Любові Склярової, Зміїв.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
О п’ятій – кукурікає село,
Ґелґоче, квокче, рохкає – не спиться…
І зголодніла вкрай домашня птиця.
Півнів перегук – сну, як не було.
Поки у хаті умліває плов,
Спішу вкосити для свиней щириці.
О п’ятій – кукурікає село,
Ґелґоче, квокче, рохкає – не спиться…
Від спеки двір хоч трохи охолов.
Година, дві – і сонце воцариться.
Беру сапу (тут кажуть, копани́цю),
Полоти йду. Хустинку – на чоло.
О п’ятій – кукурікає село,
(Надихнула картина О.Закусілова "Сільський двір")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
/рондель/
У вишуканій сині традесканцій –
Естетика та грація садиб.
Красуні зайняли усе, коли б
Декор не ушляхетнив винуватців.
Блакитні о́чка – ніби чепуряться.
Кумедний джмелик до краси прилип.
У вишуканій сині традесканцій –
Естетика та грація садиб.
Злилися квіти й небо рано-вранці.
Хмарки – мов косяки кумедних риб.
У вершу б заганяти їх згори!
Нехай живуть укупі й нерестяться
У вишуканій сині традесканцій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
/рондель/
Захід сонця у свічках люпинів…
Мить – і врода звітриться ота.
Невблаганні до людей літа –
День за днем стирають без упину.
Квіти гордо випростали спини.
Стихло все. Завмерла суєта.
Захід сонця у свічках люпинів…
Мить – і врода звітриться ота.
Пораюю – й вишукане згине,
Швидкоплинний час жартує так.
І радію зараз, ніби птах,
Величі рожевій… білій… синій –
Захід сонця у свічках люпинів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
/канцони/
-1-
Розважливий, затишний та величний,
Пишаєшся улітку – від троянд.
Тобі ще не писала я посвят.
Хоч у мені – де б не жила – ти вічно.
Ось площа і фонтанів водоспад,
Літак, що до небес піднявся б радо.
Тебе знайду я без координат –
Ти юності далекої свічадо,
Люблю тебе, мій рідний Краснограде!
-2-
Знайомих півзабуті бачу личка,
Якесь хлоп’я штовхає самокат.
Ось зграйками зібралося дівчат –
І, думаю, маршрут у них – на річку.
Так час нещадно крутить циферблат,
Міняючи сезони та наряди,
Все ближче і мені до п’ятдесят.
Іде війна… Розлука. Біль і втрати.
Та ми стійкі й незламні, Краснограде.
- 3 -
Живеш життям, таким неначе звичним –
В мозаїці дворів, садів і хат.
Алея ж Слави вистроїлась вряд,
А із портрета – мужності обличчя.
… Яких знайти тут слів? Яких розрад?
Фортецею нам за своє стояти.
Мені ти став дорожчим у стократ,
Для тебе, рідний, ці слова присвяти:
Живи у мирі, славний Краснограде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
/четверик/
Я сьогодні прийшла б, та, напевне, уже не до тебе.
Повернулась на місце, де я почувалась щаслива.
Обіймаються хвиля спекотна і берег тужливо,
Тільки біла троянда в піску – незамінним тотемом.
Повернулась на місце, де я почувалась щаслива.
Вітровій догоджав: колисав теплу згадку на хвилі,
А солоні краплини з минулого били навиліт,
Як же так розтрусили життя, розлюбили коли ви?
Обіймаються хвиля спекотна і берег тужливо:
Ми ж обітниці вірності, клятви кохання давали…
Час, амбіції, гонор – руйнують красу ідеалів.
Вітер, мов докоряв : ну чому ж розійшлися й коли ви?
Тільки біла троянда в піску – незамінним тотемом.
Перше світле кохання в обіймах, на диво гарячих.
Йду, а берег самотній, як ти, мій далекий диваче.
Тільки спогадом разом у хвилі любові сягне́мо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
/квартон/
Ви запізнились на десяток літ,
Хоч я й не замінила Вас ніким
І очі повертаю ще услід –
Наразі аргумент мені слабкий.
На теплий голос більше не здригнусь,
Ви запізнились на десяток літ,
На виклик Ваш не відповім чомусь.
Слова, слова… моїх фантазій плід.
Не з Вами їм сніданок і обід.
Я стала незворушна і стійка.
Ви запізнились на десяток літ,
Таких важливих, довгих від чекань.
Втікала я від болю та образ,
Від себе, щему, мрій зболілих, від
Усього, що нагадувало Вас –
Ви запізнились на десяток літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2024
(дощовий діалог)
- Солоні каплі на склі.
Нічний озноб.
- Якщо слова замалі –
Торкну вікно.
- Гірчить патьоків мотив,
- Намарний плач.
- Мене ти в дощ відпустив…
- Згадалось, бач.
- Чому ж в понурій сльоті
Твій силует?
- Я нагадати хотів
Минуле… Ет!
- Всотало краплі крізь скло
Моє вікно.
- Кохання зникло, пройшло
Для нас давно.
- Скрегоче спогад густий –
Не проженеш.
Мене ти в дощ відпустив.
- Жива?
- Авжеж!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
Горював старий колодязь:
Не було людей давно.
Заросло усе в господі
Ржа в цебрі проїла дно.
Заплели тенета хмелю
Необжиту глушину
Вила пусткою оселя –
Третій рік в журбі минув.
Та вслухаються і нині
Бідолахи у вітри.
Може вийде господиня,
все навкруг причепурить?
На селі полив – то праця:
Помідорчик побурів…
Воду діставала вранці,
Щоб нагрілась у відрі.
Натягає воду в ночви,
Та як сонечко спаде,
Голосом дзвінким жіночим
Кошеня позве руде.
Разом – тішаться врожаєм.
Бабця гладить мовчуна
І городець поливає –
Все ж – удвох, а не одна.
… За межу пішла. Вертати
Не дано у цей їй світ.
Всиротіли сад і хата.
І сумний голодний кіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
/рондель/
По колії мчить, поспішає життя,
І десь на зупинці когось ти вже втратив.
Події мелькають. Обличчя і дати.
Секундами – кращі роки мерехтять.
Ритмічність вагонна – зі серцем злиття.
Боїшся за справність подертих канатів.
По колії мчить, поспішає життя,
І десь на зупинці когось ти вже втратив.
Господь – незворушний і мудрий суддя –
Експреси життєві Йому зупиняти.
Відсутній чомусь у людей навігатор,
Маршруту не знаємо й час прибуття.
По колії мчить, поспішає життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
/алфавітний вірш/
Абрикосова пахучість –
Бабчин чарівний рецепт.
Вранці не до сну онучці –
Грам вареннячка оце б…
Ґанок полонили оси,
Дражнить запашний нектар.
Ех, все вариш? Може, досить?
Є ж така вже смакота!
Жалібниця оченята
Зводить хитро на рідню:
Ич, гаряче! Так багато!
І цукрове… Як люблю!
Їла б день і ніч медове –
Йой! Не слухають мене:
Кашу просять їсти знову,
Ліпше б пінку. То – смачне!
Мед нагадує й сиропи
Найсолодше із варінь.
Отаке бабуся робить
Під закрутку дітворі.
Розпахтілося наповну,
Суміш бабця геть несе.
Та закручує любовно
У банки… ну майже все.
Файна з неї господиня,
Хліб із печі – напоказ.
Ці смаколики й донині
Чимось теплим гріють нас.
Шик полиць сьогодні наче,
Щезло тільки справжнє щось.
Юнь із Чупа-Чупсом бачу,
Як не дивно – з абрикос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
/рондель/
Тому мовчанню більше не боліти ,
Зачерствіло воно, пішло в непам’ять.
Я за розлуку трохи вдячна навіть,
Душа моя не ходить з Вами слідом.
Надуманого мною ж – не віддам я,
Солодка ж бо отрута серцеїда.
Тому мовчанню більше не боліти ,
Зачерствіло давно, пішло в непам’ять.
Вітрисько шарпав обгорілі квіти.
Слова із віршів, завчені напам’ять,
За звичкою ще промовляю Вам я
У спекотливо-безвідрадне літо.
Тому мовчанню більше не боліти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
У чебрецевому диханні –
Липня крисаня солом’яна.
Спекою дуже натомлений,
Та щось наспівує стиха нам.
Ноти медово-розтоплені
Бджолами томно розносяться.
Липня крисаня в захопленні:
Адже тепла справді досить всім.
Звуками срібно, розмірено
Дзенькає поле косарками.
В мирну добу щиро віримо –
Липень киває крисанею.
Зе́рно – знеможене ко́хане:
Леле! Плюс сорок на вулиці!
Переджнив’яному оханню
Жовта крисаня дивується…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Вигоріло все. Переболіло.
Спопеліло. Зникло між вітрів.
Парашутик озирнувся білий
І «прощай» мені прошепотів.
Потерпання і життєві драми
Пухом огортали височінь.
Кожен рвав стосунки і не тямив:
Ми від себе, власне, втікачі…
Скривджене дівча в дорослім тілі
Загрубіло від нещадних ран.
Вигоріло все. Переболіло.
Пустка. Безнадія. І жура.
У повітрі – незабутні дати
І апатія глухоніма.
Перестала болі відчувати.
Збайдужіла. Все. Мене нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
Що відчуває жіночка за сорок?
Вона, мабуть, бажає бути скарбом.
Не схожа ні на кого із акторок,
Фігура та вбрання – не як у Барбі…
Її краса не в зачісці й статурі –
Турботою-любов’ю сяють очі.
Вона не із фатально-згубних фурій,
Хоч має власні загадки жіночі.
Тверезо розглядає перспективи,
Ще вірячи в життєві повороти.
Питає в себе: чи вона щаслива?
Почути «так» у відповідь не проти.
Коханню серця вірна до останку,
Дивуються навкруг, шепочуть люди.
Тепло її душі – прання й сніданки,
Родина, навіть фахові здобутки.
…Залементує заздрість: нащо фото?
За сорок – так чинити не годиться!
Із Музою в поезію польоти?!
Без розуму, здається, молодиця…
…Натхненний борщ умлів серед конфорок.
І пиріжки. Ліпила між катренів.
Складає знов добродійка за сорок
Поезії химерно-незбагненні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Чи всесвіт мовчання пробачить?
Наважишся, врешті, на фразу?
Загралися в ігри дитячі,
А треба лишень бути разом.
Навіщо незгоди і битви?
Для рідних вони неприйнятні.
Як хочеться просто любити
У злагоді та благодаті.
Обоє ми – недосконалі,
Мовчання страшніше отрути.
Стають неважливі деталі,
Улюблений голос почути б!
Спікає безмовність нещадно,
Мов кисню забракло неначе.
Неспинно благати я ладна:
Прости! І тебе я пробачу…
І промінь народиться десь там,
Надією сповняться висі.
Життя моє! Радість! Мій всесвіт!
Я ревно молюся: озвися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
Яка краса! Услід дощу –
Витіюваті білі хмари.
Ловлю я риму, наче марю.
Впіймаю – вже не відпущу.
Веселка барвами цвіте,
Між баранців місток вовтузить.
А з нею – метушлива Муза
Проміння купчить золоте.
Натхнення подихом легким
На хмарку моститься зручніше.
Услід дощу – ясняться вірші
Із райдуг невагомих рим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
Сяє борошно з пшениці –
Буде файне тісто.
Розкачаєш варени́ці
З гідністю, врочисто.
На́чинка пісна, скоромна,
А не в Піст – і шкварки.
Руки зморщені, невтомні,
Вправна куховарка!
Йде картопля та капуста,
Ліпимо з грибами.
За́смажка – з приємним хрустом,
Вчила ще праба́ба.
А солодкі? З маку й вишень,
Із м’якого сиру.
У макітрі білі й пишні –
Мало замісили…
Мну балабушку останню:
Я стара́нно вчуся.
Всі секрети частування
Перейму, бабусю!
Зварені. Лежать у мисці.
Масло зверху тане.
За столом сім’я. На місці –
Збирана сметана.
Начиняється смаколик
Чим багата хата.
Справжня у бабусі школа –
Нумо куштувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024
У кольорі не бачу більше снів,
З тих пір, як захистилася межею.
Незгасний захід сонця відгорів,
Прощальну пісню пари журавлів
Й палітру снів не згадую уже я.
Кришились мрії, бились, ніби скло,
Як на подвір’ї дощ роси́в березам.
І по щоках моїх чомусь текло:
Життя взяло прискорений галоп,
Навскач сяйну́ло кольором і щезло.
Ген-ген уже із юності громи
Й барвисті зливи, що із них скубу я.
Кохання билось дужими крильми,
Між тих видінь лишились юні ми –
У поглядах, що слів не потребують.
А тільки часто відголоски злив
Роз’ятрюють безбарв’я світ до крові.
І рвуться нерозв’язані вузли
Рокі́в, які окремо прожили –
Та снів чомусь не бачу кольорових…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024
А вітер шептав… Біла магія
Лилася, топилася в погляді.
В очах – чи спокуса чи лагідність?
Присохну-зав’язну я. Ох тоді…
І списами – блиски під віями
Дивують між буднями-прозами.
Колись про таке тільки мріяла –
Чутким тиховієм доносило.
Життя має присмак і музику,
Ти вір, насолоджуйся нотами.
У погляд занурся спокусливий,
Хай потім сумління колотиме.
А хвиля підняти спішитиме
Химерне, навіяне спрагою,
Ті очі не будуть фальшивими,
Побачиш: вони – біла магія…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
Безкраї простори і плескіт розбурханих вод,
І чайки, що просто на хвилі чатують на здобич.
Безмежжя природи… То пінної хвилі оздоба,
Натхнення поета проллється поривом от-от….
Погода мінлива. Та купчастість-перистість хмар,
Відтінки води – є для них невимовним контрастом,
Так хочеться трохи краси до поезії вкрасти,
У хвилях із Музою ніжимося крадькома.
Ось вигини берега серед піску й розмаїть.
Засмага золотить… несе в недосяжне і мрійне.
Вона вириває із міста задушних обіймів
Усі сподівання і приспані ма́ри мої.
Із Музою вдвох ми торкнемо таємних глибин,
Бо море рятує… Зелене… бурхливе… цілюще…
Хай звільнить свідомість із вічно закритої мушлі,
І винесуть хвилі на берег забуті скарби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
Життя – зигзаги й повороти,
Вервечка із падінь і злетів.
Виважування «за» і «проти»,
«орел» чи «решка» на монеті.
Обличчям – густина мережив.
І як її, невчасну, згоїш?
Від чого плетиво залежить?
Страхи, хвороби, згустки болю.
Дорога робить різко вигин –
Кривулі, злами, зміни курсу.
Нерозуміння та інтриги
На шкіру борозен натрусять.
Як не заплутатися, Боже?
Чому душа гріхом німіє?
Зашкопиртала… Йду, як можу,
Підводне струшую каміння.
Крокую (маю ще боротись!)
Хоч тисне ліве підребер’я.
Долаю скрути й повороти –
Куди фортуна не поверне
Усоте
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
А хто я є? Час не щадить нікого,
І круг рідні́ помітно поріді́в.
Теплі́є погляд: у забутий спогад
Покликав запорошений архів.
Доскіпливо дивлюся фотокартки:
Потерті, чорно-білі, застарі.
Бабуся тут мале іще дівчатко…
Цікаво, а який-то, справді, рік?
Моменти урочисті, достовірні:
Як на родини, у садочок йшли.
До школи, в РАГС - змістовні фотозбірні.
Зі скринь, горищ – у спалаху світлин.
То хто ж я є?Тягну побляклі знімки,
Із мудрістю старою – тет-а-тет.
Між поколінь зв’язки зростають стрімко:
Містком надійним є той раритет.
Бо чорно-білі сповіді – безцінні,
Підписані, датовані колись.
Об’єднують родинні мрії-цілі
Реліквії… Літописи дивись.
Не вічна пам’ять… Хто це голопузий?
(Не знаю, як у спогад не сигналь!)
Не розповість минувщину бабуся –
Із фото посміхнеться лиш, на жаль…
Важливість дат, емоції і жести,
Обличчя, одяг, побут – от і до.
Все пережите – не безликі тексти,
А фотокнига невгасимих доль.
Напіввідкрила я завісу… Трохи…
З альбомом очевидніше стає:
Світлини бережуть в собі епоху
Й пояснюють доступно, хто ти є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
Золото хлюпало з моря кульбаб,
Сонце бузком підіймалось яскраве.
Розкошував-раював у хлібах
Вічний романтик, замріяний травень.
Слухав затишшя у зародку дня,
Сніг пелюстковий на маківці танув,
Мить – і почнеться людська метушня.
Залементує розбурханий ранок.
Сонячний вітер почне власну гру:
Хвилі покотить пухких парашутів,
Вуличок гамір, авта звичний рух…
Стійте! Так хочеться травню гукнути.
Сі́м'ям кульбаби – роки́ час подме:
Не забувайте радіти, любити,
Не розгубіть крихту щастя… момент,
Адже життя – найкоштовніший витвір.
Трунок і мед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
Хата під соломою
В затінку бузковому –
З пам’яттю спадковою,
Росами ранковими
Йти невипадково нам.
Що, літа, ви стелитесь
В ноги чорнобривцями?
В раї дідусевому –
На гнізді веселики
Часто будуть снитися.
Мостять гнізда ластівки
На добро під хатою.
Спогадами частими
Непогасним щастям тим –
Будемо багатими!
Краю рідний, житнице!
Хмари порозходяться.
Стежці рідній – витися:
Із акацій китиці –
Білим на колодязі…
/Надихнула картина чудової української художниці Nadia Vnukova «Теплий травневий вечір.
с. Вовківці. Хата діда Сотули.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
Дозволь бути поруч, не крийся в оффлайні.
Себе бережи. Не для себе – для мене.
Не будьмо суворі та світле не краймо,
Колючість ожин – у життя б’є шалено.
Війна смертоносна. Перегляд моралі.
А далі що буде – не знаємо досі.
Як бачиш, непросто, І та досконалість,
Що мариться людям – поняття відносне.
А ти говори… Щоб устигли сказати,
Про власні думки, сум'яття́, хвилювання.
Про мрії порив і про плани на завтра,
І де ти, і з ким. Тож – емоцій вулкани!
Не бійсь помилок. Їх робили учора.
Любов не замінять ні гроші, ні статки
В оффлайні зв’ язок. І роки біжать скоро,
Прощай неодмінно, щоб щастя пізнати..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
/квартон/
Чому, скажіть, чому я не троянда?
Невже у мене справді нижчий рівень?
Як і вона, я з гострими краями,
Та все ж не дотягнула до царівен.
Яскрава в мене грація травнева…
Чому, скажіть, чому я не троянда?
Рожева зі шипами королева
У квітнику красується… Не я там!
Меди мої – спокуса і принада.
Та де ж він, де – мій янгол-покровитель?.
Чому, скажіть, чому я не троянда?
Чагарником усе життя кровити…
Всередині – я добра і шляхетна,
Я берегиня, німфа чи дріада.
Про Неї ж пишуть оди всі поети…
Чому, скажіть, чому я не троянда?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Півонії, підв’язані снопами
Вітрець чіпає, ох і баламут!
Не спить село. По холодку сапали.
Зі сходом сонця – на городах тут.
Ізвечора розсаду поливали…
Капуста щось не підіймає вух.
Чорно́зему дощу було замало.
Тож посуха. Горох - і той пожух.
Когут наш переспівує «сусіда» –
Хрипить упертюх, майже голос зник.
Але красунчик... Ніде правди діти:
Такий один господар на курник.
Бочки́ редиска вигріла червоні.
Прорвали моркву, згодом – буряки.
Світанок серед пахощів півоній
Дбайливий, гожий, теплий і близький.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Де лілово-сині сокирки́
Притулили небо й пасовище,
Бабця йде городом напрямки –
Стежкою веде в життя колишнє.
Босі ноги гріє теплий ґрунт,
Зве вона його «домашнім раєм».
Із бабусі приклад я беру –
Ніжками роздолля відчуваю.
Зупинились разом на межі,
Щоб почути, як виводить жайвір.
Медоносне хмаровиння бджіл,
У співзвуччі настрою вражає.
Рве козе́льки млосний степовій,
Укриває в пух зелені схили,
До землі вклоняється старій
Широчінь, яку вона любила.
На́спів – невгасимий і близький:
Я сюрчу в акацієвий пищик.
І голублять сині сокирки
Небо із ліловим пасовищем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2024
/віланела/
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Тривозі ж – цілу ніч волати.
Десь озиваються гармати,
Густіє кров, неначе ртуть –
Комусь прийшлось життя віддати.
У сні захисника-солдата –
Плугатарі з плугами йдуть,
Як солодко про це згадати!
Козак лишився б… Зачекати
На наречену молоду
( Ич, розспівалися дівчата!)
Та треба землю захищати.
Відводити страшну біду.
… А десь в тилу, ладнає мати
Вечерю в рідному саду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024
/глоса/
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть.
Співають, ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
(Т.Шевченко.)
Завзятий джмелик волохатий.
Пірнає в медонос чимдуж,
І ваблять аромати руж.
Садок вишневий коло хати,
Яка ідилія в саду!
Лірично-тепла… Задивився:
Бджола співає чорнобривцям,
Хрущі над вишнями гудуть,
Здається, віковічний дуб
Торкає хмари-пароплави,
А сонце золотиться ставом.
Плугатарі з плугами йдуть.
Заморені, вертають тато
Із косовиці навпрошки –
Немов у чарах парубки:
Співають ідучи дівчата,
Дух роду, сила та могуть –
Квітує рідна Україна,
Хай вкупі будуть всі родини,
А матері вечерять ждуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024
Слабуєте знову.
І труситься тіло старе.
Надумано стільки –
З недугами часто не спиться:
«Така, нездорова,
Я стала сім'ї тягарем…»
Немислимий біль той,
Журбує щодень трудівниця.
Так, неідеальна.
Бо так облаштований світ.
Заплакані очі.
Свої неприємності-грози.
І те, за що жаль нам:
Недоліків-огріхів слід.
Сумління жіноче
Простити за хиби всі просить:
«Робила ремонти.
Варила борщі. Був город.
Квартира і гроші.
Жіноча краса. Радість. Діти.
Садити, полоти,
Онукам надбати добро
Я більше не можу,
Бо ноги не хочуть ходити.
Люблю ж то так само…»
Закрапають сльози тихцем.
Дай Бог пережити
Гіркі негаразди життєві.
Не будете, мамо,
Для нас тягарем – вірте в це!
Онуки і діти,
Усі ми, допоки ще є Ви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024
/терцина/
У степу, розпеченім до краю,
різнотрав’я змучене, безсиле
на яскравім сонці догоряє.
А будяк – несхитні квіти вкрили:
притаманна міць чортополоху,
стійкість, впертість і голки, як шило.
Аристократичний? Анітрохи!
Де шляхетність, ґрація і врода
у хребта відлюдного, сухого?
Сонцежар і вітер не зашкодять,
бо колючка дивну має впертість:
Самота – не вирок, а свобода.
Проростає у безводній тверді,
в реп’яхах – затято-непохитна,
Не для неї бесіди відверті.
Межи скрут і бід ефектно квітне,
в’їдлива, дошкульна, неконтактна.
Має квітка степу* своєрідний
нешаблонний, вщипливий характер.
*будяк, чортополох, колючка, татарник, реп’ях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2024
А ліс, мій любий, з нами постарів,
Зелена юність не буває вічно.
І перші павутинки на обличчі –
Немилосердність диких чагарів.
Зробились давні спогади крихкі,
Здича́віли, відлю́дні, наче со́ви.
Хоч віти, мов рукава вітряків,
Відлічувати час назад готові.
…Хвоїни-шпи́льки в’язнуть у смолі
На сосонках рівненьких, ніби струни.
У зелені – хмільна далека юність,
яку ледь бачу в непроникній млі.
А перелісся між гущавини
Відкритися не хоче іншим людям,
Живе у ньому те напівзабуте,
що ліс обом сьогодні прочинив.
Там зазирає в очі кожен рік:
Грибні дощі, життєві бурі-крени.
Риплять дерева сиві – не зелені,
Про сокровенне тужно і смиренно:
Бо ліс, мій любий, з нами постарів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Ти з місячного сяйва?
Пілігрим?
Бо ковзаєш між бурями й громами…
Ведеш до раю
Візерунком рим,
Міцний зв’язок невидимий між нами.
Доріжка срібна
Та звучання флейт –
Це все, що треба нашому дуету.
І так потрібна
Ти – із роду фей –
Думкам сумбурним вічного поета.
Несеш серпанок
Чуда-таїни,
Трояндами вкладаєшся у віршах,
Я прошу, Панно,
тільки не змінись –
Ти для свого Поета наймиліша.
Хмільна спокусо,
З легкістю хмарин
Зірки-бажання кидаю в траву я.
Бентежна Музо,
Чудо-пілігрим,
Щодня тобі радію і дивуюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Борошна сліпуча білизна́,
Бабця чисто вбрана коло столу,
Сивочола, ставна, чепурна,
«А чи вдасться паска? Бог то зна!»
Кутаєш, аби не захололо.
Ось жовтки звільняєш від білка,
(Так робила ще твоя прабабця.)
Щоб пухка була, а не глевка,
Хай підходить десь до обідка,
Пасочки, знай, протягів бояться…
Пахне здоба. Забиває дух.
Солодить родзи́нковим узваром.
Тісто сходить ніжне, наче пух,
А бабуся не зняла фарту́х –
Все щось випікає, смажить, варить…
Дивовиддя з року в рік старе,
Де мала й всьому, здається, вчуся.
Великоднє свято до дверей,
І жура ванільна пробере –
Не пече для нас уже бабуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
Споконвіку обряд цей близький:
Великодні підходять свята,
І молитву шепочуть вуста –
Господиня вчиняє паски…
І не сплутає світ нас ні з ким,
Від війни б утікати… Та – ні:
Вдома пахнуть опара й ваніль,
Україночки місять паски.
А на фронті синочок стійкий
просить: «Боже! Мій край захисти!
Бо за спинами нашими – тил,
У матусі вдаються паски.»
У тилу – живемо завдяки
Силі й мужності рідних солдат.
Їм – сітки і посильний донат,
І ще теплі, домашні паски.
Захисти, Отче, тіло й думки –
Ллється вгору потік молитов.
На життя, на добро і любов
Хай підходять у хаті паски.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024
Паско файна, ладься, із легкого тіста!
Примовляє бабця, вдягнена врочисто.
Настрою докласти треба в рухи звичні,
щоб заграла Паска сонечком величним.
Місить спозаранку тісто якнайкраще,
Жовте від шафрану, як любив мій пращур.
Праця без спочинку, бабці ж не звикати:
Ось ваніль, родзинки – пахне медом хата…
Ніби сонце гляне пасочка «четверна»,
а «п’ятнична» – шана родичам померлим.
У Суботу ставить – піч запалить свічка,
Паска зі хрестами й колосом пшеничним,
З крилами зозульки – дай нам літ, крилата!
Хрестить всі каструльки із печі лопата.
У вогні – свячена із верби лозина.
Може напечеш нам – щоб на мирну днину?
З «Отче наш» саджали і виймали з печі.
Тих пасок чимало – щастя для малечі.
Для онуки праця… З погляду м’якого
Розумію бабцю – далі ґоґоль-моґоль.
Рівно та доладно нанесу вершечок,
Сяє тепла радість у очах старечих.
…У чеканні звістки, що зійде над світом,
Писанки барвисті, крашанки – говіти.
Ось на рушникові пасочка рум’яна –
будьте всі здорові, добрі християни.
«Хай скінчаться війни, – наче каже бабця. –
Бо життя безцінне. Файна паско, ладься!»
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Удень сьогодні сонячно і жарко,
Свічки каштанів, пісня солов’їв.
Граційний Квітень йшов розкішним парком,
який прикрасив рідний наш Зміїв.
Прощався з нами. Травню естафету
з прийдешніми святами передав.
Раділо око скошеним кюветам
і освіжали аромати трав.
Посидів із містянами на лаві,
Прибратися пособив двірнику.
Стрункій студентці підморгнув яскравій,
Напився кави десь у холодку.
Весняне місто… Та чоло він хмарив:
Війна посеред квіту і краси.
Дивився на алеї й тротуари,
для краю ніби захисту просив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
Не у цьому житті…
Йде війна. Про кохання не час нам.
І тривкий сум душі
Розчиню у буденності днів.
Та без цих почуттів
одинока я стану й нещасна.
Тож прошу Вас: лишіть
крихту спогадів сильній мені.
Не у цьому житті
безпорадною бути, слабкою.
Пережити війну
допоможе стосилля і міць.
Ми вже зовсім не ті,
кожен погляд – горить гіркотою.
В очі я зазирну
задля світла в нечулій пітьмі.
Хоч ніхто не хотів –
перехрестя двох доль розійшлися.
А літам вести лік
невідправлених досі листів.
Та без цих почуттів
незбагненних, рождених у висі,
Час обох нас обрік
на всі виклики у самоті.
…Ми – не в цьому житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
Берези весняне́ шепочуть,
каштан – у спалаху свічок.
П’янку красу зловили очі.
а у думках: води б… ковток…
У ранах заніміло тіло,
чомусь не відчувалось ніг.
Матуся вижити веліла,
то як ослухатися міг?!
Трава засяяла росою,
стікало з пагона й листви,
мов шепотіло: пий, герою!
Десь мама молиться: ж и в и!
З каштану квіт летів молочний,
не вщухли вибухи та гул.
А вітер ніс: «Живи, синочку!»
Благання найрідніших губ.
Лежав, запитував у Бога:
невже загину в двадцять п’ять?
А з-за беріз ішла підмога:
ще зможеш, синку, воювать.
Роса сміялася щасливо,
яких іще потрібно слів?
Молитва мами – справжнє диво,
Ти завдяки їй уцілів.
Береза весняне́ шепоче,
Каштан – у спалаху свічок.
І залляло росою очі,
Як мамі дякував синок…
(дякую за світлину "Українській правді".)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
Лиманський дворик – у гінких березах,
що з кожним роком затіняють стіл.
Скрип білокорих – мрії, що не щезли,
про мир і спокій під гудіння бджіл.
Вітрець шепоче ледь розквітлій вишні:
«Скажіть, красуне, чи я милий Вам?»
Смішний горобчик цвірінчить потішно.
Он хмара суне – не на дощ бува?
З вікна доносить мелодійні ноти –
сусідський хлопчик розтягнув баян.
Із абрикоси – білі привороти,
молочну вроду розгубив Лиман.
Хоч поруч горе. біль що ранить лезом:
Жорстокість, безлад, ві́йни, смерті лють.
Лиманський дворик і гнучкі берези
Весну в підмерзлих душах бережуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
Берези пишнокосі та стрункі,
Двори – у вогняни́х, рясних тюльпанах,
І аромати радісних бузків,
Які розквітли сьогорі́ч зарано –
Це ти, Лимане…
Лиманці – працелюбні та прості,
Йдуть на городи, тільки сонце встане.
Черемха пахне в зелені густій.
Від насолоди серце – ніби п’яне –
Весній, Лимане!
Десь кажуть. забарилися дощі.
Зате вітри шумлять… Куди не гляну –
Любистку кучерявляться кущі,
У квітнику невіста, біла панна,
Цвіти, Лимане.
Із клубу – голос пісні долина,
Бурхливі ноти хва́цького баяна.
Ми – мріємо. Хоч поруч і війна,
Хоч ще тривогу чути аж до Занок –
Живи, Лимане!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Моросить краплина,
Склом тече.
В тебе не єдина –
Біль мечем.
Накрапає слізний –
Жаль дівча…
Розпізнала пізно
Фальш в очах.
Душу рве погода
Отака.
Рюмсання. Розводи
По щоках.
Грому ноти гнівні…
Болю… чи
Він святу наївність
Намочив?
Хоч разом були б – ну
Він не з тих.
Співчутливо схлипнув
Дощ і стих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024