| Сторінки (12/1137): | « | 11 12 | » |
[i]В далекій Персії, у царстві кришталевім,
Де сонний Лотос вічно царював,
Створив Аллах троянду, справжню королеву –
У білосніжній сукні серед трав.
Красуня пишна стала буйно розквітати,
А соловейко до краси слабкий,
Хотів обняти ці звабливо-пишні шати,
Забув він про спокусниці голки…
Пронизаний шипом, впав мертвим наш романтик,
Пелюстки окропила його кров.
З тих пір всі знають, що червоний квіт троянди
Символізує істинну любов…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
На тихій воді ясночола та горда німфея* –
Краса непорочна… така, що на серці сум’яття.
Вразлива наяда, спокуслива, дивна Лілея –
Любов невзаємна порвала їй душу на шмаття…
Милуються зорі, навіки закохані в неї…
Геракл - у душі. Чи на щастя, а чи на прокляття?
На тихій воді ясночола та горда німфея –
Краса непорочна… така, що на серці сум’яття.
Коли ж зрозуміла красуня, що стала трофеєм,
Заклякла навіки купавою, білим лататтям.
Принада русальна, немов нареченої плаття.
Любов невзаємна дісталась свого апогею –
На тихій воді ясночола та горда німфея…
*Німфея - це латаття біле, водяна лілія, водяний лопух, збаночки, листоплуг, ломич, лопатник, русальний квіт, умич білий, купава — багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини лататтєвих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
[i]Стихло озеро… Ніжний серпанок
Загубив в водній сині – коралі.
Підпливла, мов до броду русалка
Я до тебе і в шалі пропала…
Заспівала для магії серця…
Ти завмер у любовному трансі.
В водоверті кохання так б’ється,
І не тоне у вирі та часі.
Мої очі – озерна безодня –
Ваблять душу твою в вічні сині.
Я для тебе – земна й надприродня,
Повелителька я і рабиня.
Я, мов вихор з тобою… й покірна…
Із красою озерної гладі…
Аж до дна в своїм серці я вірна,
Чарівна твоя німфа – наяда…
Імпульсивна, жагуча, нестримна –
Моя тайна - вік нерозгадана.
І несуть, немов хвилями, рими
Вірші серця – зірки-міріади...
Стихло озеро…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
Давно нас розвели шляхи-дороги,
Ми виросли… У нас дорослі діти,
У спогадах продовжує нас гріти,
Неначе промінь – усмішка привітна,
Я через Вас теж стала педагогом.
До лірики відкрили знань стежину,
Читали вірші гаряче-натхненно,
І проросли зароджені ті зерна
Поезією почуттів у мене –
Я Вам душі завдячую перлини.
Були для діток – сонце-педагогом:
Інтелігентна, вишукана, стильна…
В жіночій слабкості – на диво сильна,
Хай буде доля вчительська прихильна,
Не шкодить Вам плин часу анітрохи.
З уроків - все до Вас ішла ватага,
Навчали світ любити Ви довкола.
Ці відчуття, що прищепила школа,
У нас, дорослих, так і не схололи –
І до природи в кожного повага…
Прещеплювали мудрість та обачність,
Творили-малювали стінгазети.
Вам довіряли мрії всі, секрети,
Ви й зараз знаєте про наші злети,
А за дзвінки нечасті Ви пробачте.
Жертовне серце світле добротою,
Увага і таланти полум’яні –
Відбитки знайдуть в Маші, Олі, Вані,
Вбирають діти все із хвилюванням,
Порядність, щирість – це найкраща зброя.
Тож залишайтесь Ви з дітьми собою –
Натхненною і… вічно молодою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2020
[i]У кожного в душі своя мелодія,
що вабить нас хвилюючим магнітом,
Так вирушаю в цю безмежність світу
під «Місячну сонату» в насолоді я.
І пристрасними музики паланнями
дарує світ Бетховена графині
сум’яття серця, місяць в водній сині –
В жагучім, нерозділенім коханні ми…
Надія вмерла, – пише час скорботою, –
Світ без Джульєтти – просто ні до чого.
Розповідає про печаль глухого
Адажіо сумними чудо-нотами.
Є в Алегрето привид чи ілюзія –
мов квітки розкриття те променисте,
цей світ його бажань – цнотливо-чистий,
з графинею Гвічарді тільки друзі ви…
Та епілог лунає серця мукою,
Несе Бетховен відчай аж до скону –
Портрет-мініатюру в медальйоні,
Й сонату серця з неземними звуками.
Передавати внутрішнє не стану я –
Твір дихає чуттями несказа́нно.
… І крізь віки несе фортепіано
Цей заповіт безсмертний до коханої.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
В сім’ї солевара, в Дрогобичі жвавім,
З’явився ти, Юрію, славний хлопчина.
В священника вчив досконало латину,
Знав вільні мистецтва, та ще й медицину –
Усе до снаги юнакові, цікаво.
Навчав тебе сам Джироламо Манфреді –
Філософ-логіст – світило Болоньї.
А ти все не злазив вночі з підвіконня,
Бо зорі та місяць – любов та безсоння…
Аж ось – ти вже ректор... навчаєш студентів.
Написана книга вкраїнцем відомим
Виходить із друку крізь всі перепони,
Європи у ній тогочасні кордони,
Про «Юрія з Львова» дізнались мільйони –
Цей вклад у науку став вельми вагомим.
Про світу закони виходять ті перли,
Доносять віки твої мудрі трактати,
Де міг астрологію спрогнозувати,
Де вчив інтерес до науки плекати,
(У тебе в той час був студентом Коперник.)
Талант педагога, жага перемоги –
І вже замалі тобі вуз і це місто,
До слави несе видатного магістра.
Хоч шлях до вершини складний і тернистий,
Ти - ректор, і лікар, бо вчений – від Бога!
Ти, як Нострадамус, складав гороскопи,
Збувалися твої́ усі трактування,
Коротке життя – і єдине бажання –
Таке запізніле, земляче, визнання…
Ти – гордість та велич Вкраїни й Європи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
На двох – сніданок у траві –
До себе запросило Літо.
Шляхи безкрайні, степові –
Туманом-молоком залиті…
У тінь ранкових прохолод
Ледь сонце зазирне з блакиті,
Нехитрий ранній бутерброд
Змайструю я на хлібі житнім.
Спожиток наш на рушнику.
Трава шовкова – замість столу,
До чаю – мед є в щільнику,
- Іди, допоки не схололо!
В ранковий час виводить джміль
Своє… інтимне… пошепки…
Із Літом бабиним хліб-сіль
Ми ласуємо з кошика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020
[i]Я – полум’я, так часто некероване,
Як блискавка спалахую й горю,
На пристрасті душевній сфокусована,
В життєвих бурях міцно загартована –
Стаю на прю…
Емоцій шквал… тепло… потоки полум’я…
Одвічний бунт в душі стрімких пожеж,
Розпечене повітря влітку полудня,
Розбурхана душа моя заголена
Пала без меж…
Для тебе – Сонце я завжди жагуче,
Жарина… феєрверк… або підпал.
Я – спрага, що так часто тебе мучить,
А може попіл… теплий та тріскучий…
Кохання шал…
Енергія вогню та насолоди,
В моїх очах – проміння перелив,
Обпалених чуттів безмірний подив,
Невміло хтось багаття так розводив –
Не загасив…
Очищення я, а не руйнування…
Рубаю зопалу, за мною – дим.
Стихія змін та магія бажання,
І свічки романтичне полихання
У царстві рим.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
Так здавна вже, напевне, повелося,
що восени літає павутиння.
Воно, як сиве Бабине волосся
у сонячному теплому промінні.
Врожай зібрали, справили обжинки –
І раптом знову літо, як на крилах…
Не осінь – друга молодість для жінки
У сонцесяйві знову наступила.
Вона прийшла – чудова, довгождана
І золотом їй заіскрила очі.
У літі бабинім квітує панна –
В ній воскресають почуття дівочі.
Іде… радіє сонцю, як дитина.
А на душі – та сонячна погода…
Хоч у волосся вкралась павутина,
Краса жіноча викликає подив.
Наповнене повітря срібним шовком…
Тим настроєм – навколо все зігріте.
Кохання в її серці – заголовком:
Не бабине… ЖІНОЧЕ
справжнє літо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020
Жіночі руки «пишуть» полотно,
В орнаменти вкладаючи узори,
Фантазія майстрині – неозора,
У рукоділлі символи, мов зорі –
Божественним началом є воно…
У оберегах – символах життя
Красуються коди – народу сила.
Так українці магію творили –
Вода й Вогонь у крапочках та хвилях,
Людини та природи це злиття.
Уявлення про Всесвіт, Землю, смерть,
для нашого народу є святими.
Життєва філософія незрима,
і кольором, і знаками своїми
Розкаже всім про українську твердь.
Калина з Сонця, Місяця й Зорі…
Розповідає Трійця нетямущим,
в оздобленні цей оберіг цілющий
палає кров’ю Роду невмируще,
як Коло Сонця вічного вгорі.
Дуб-візерунок в сиву давнину
Стрічався на сорочках парубочих,
Він силу й мужність у віках пророчив,
Благословення й відданість жіночу,
Козацьку міць увічнив кам’яну.
Лілеї цвіт – це символ чистоти,
І, безперечно, світлий знак кохання.
Ще – ружі-зорі – з космосом єднання,
Сімейну злагоду і сподівання
Віншує хміль… вже на поріг – свати…
Сад-виноград – сімейний оберіг,
Багрянцем Мак на білому палає,
Мов кров, що пролилася в ріднім краї.
Вся вдячність серця – тим, кого немає,
Хто волю нам святу в віках зберіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020
Дитинство пахне яблуком з медком,
Ось брязкальце із дерева я бачу –
Зробив дідусь цю іграшку дитячу…
І нею пахне казка під бузком.
Черешня пахне спогадом давно,
Під нею кізка, прикорнем припну́та.
Любисток, м’ята і червона рута
в народну пісню ллються за вікном.
Бабуся пахне теплим молоком,
що через марлю цідить із дійниці.
Цей аромат дитинства часто сниться –
життям за мною спогади слідком.
Дитинство пахне салом із димком,
На вогнищі пекли його на шпичках.
Ще – сіном, що дідусь складав в копички…
І матіолою … під вишняком…
Дід ряску носить для качок цебром…
Щоденно чоботи зі шкіри шиє!
Їмо із ним "мундири" ми в олії –
Дитинство пахне щирістю й добром…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Слов’янська хата, де жили діди...
Одвічний символ, сила України,
Безмежний Всесвіт – вогнище родинне.
Ти не забудь дух предків той, гляди!
На покуті – ікони в рушниках…
Домашній простір весь у витинанках,
Від лиха - у оздобленні лежанка,
За піччю – блюдце для Домовика.
У хаті – свіжий хлібний аромат,
На сволоку – небесні добрі знаки,
на рушниках горять багряні маки,
Різьблені вікна – мальовничість хат.
Немов гостюю: по світлиці йду
Через поріг у справжній насолоді,
Він, вірю, зберігає Душі Роду -
Я житиму з собою у ладу...
На Покуті – Дідух, міцний, тугий…
У рушниках, зі свічкою – Божниця.
Домашня скриня – посагу скарбниця.
На миснику – розписані круги.
Майстерно ліжко вбране вишиттям.
Верета, по́шивка - усі в узорах,
У білосніжнім мареві – підзорник,
А від краси – щемке серцебиття…
Плекали в хаті й душах – чистоту,
Гармонію людини та природи.
Цінуй, вкраїнцю, в генах родоводу
Народну мудрість – щиру і святу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
Спізнились почуття твої,
Адже закралась в серце осінь,
Всі виправдання безголосі
Були в нікуди і наосліп.
Думок докучливі рої
- Спинися! – серце моє просять, –
Того кохання, мабуть, досить!
Сердиті, дикі, ніби оси
Чи розполохані джмелі.
Прибило нині до землі
Все, що було високопарне.
Кохання істинне, вівтарне,
Таке п’янке, таке безхмарне,
Розвіялось серед полів.
Чи то громів гучні удари?
Чи то якісь відьомські чари?
Давно з тобою ми не пара –
Чому чуттями захмелів?
Пробач: спізнились дві душі…
Моя, колись дзвінкоголоса,
В твоєї – порятунку просить,
І гладить осінь мої коси
В духмянім світі споришів.
Ось я біжу простоволоса,
Бо серце знов від тебе росить.
Один піднявся лебідь в просинь,
А інший… б’ється в комиші.
Закралась в серце моє осінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Моя бабуся - вправна господиня –
Метка, моторна, до дрібниць охайна.
Її секрети розповість нехай нам
Стара різьбле́на дерев’яна скриня…
Збирала в скриню посаг прабабуся:
Скарби ховала там свої дівочі,
Намисто, плахту й вишиті сорочки.
Заплющу очі… згадую… дивлюся.
А рукоділля просто неймовірне –
У сукнях вишиті стеблом манжети,
Нагрудних маків вогняні букети,
І прутики мережані відбірні.
Ще скатертина із легкої прошви -
Шнурки, вузли і традиційний хрестик.
Продовжують в минуле мене не́сти
Хром-чоботи з волової підошви.
В віночках – маківка зорить квітчаста
У парі із любистком та барвінком.
І не було ні дівчини, ні жінки,
яка б не вміла вишивати й прясти.
Так серце знов до пращурів рушає,
Домислює родинне та етнічне.
І знов із рідними своїми – віч-на-віч ми.
Бо в скрині у бабусиній душа є…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
... Стара платівка відшукає почуття,
Занедбані життям та шаром пилу –
Й розтопить час…
Поверне радісні моменти з небуття
Тією піснею, що слухати любили
В красі терас.
За почуття наївно-трепетні пробач,
До щему в серці – це музикування,
Мотив засів…
Кружляє музику старенький програвач,
Лаштує настрій ностальгії-хвилювання
Із тих часів.
Мов дотик серця – щастям сповнена пора,
Виводить ноти звукова доріжка –
Репертуар.
З теплом і щирістю музи́ка вправний гра,
І я прошу: залиште з нами ще хоч трішки
Платівки чар…
(Копла.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
Сьогодні опади… і дощ з очей рясниться.
Прогноз невтішний – довго полива.
Яскравий блиск у них немовби вицвів,
Лиш смуток в запечалених зіницях –
Напівжива.
В очах блищало сонце, як була щаслива.
Той погляд зберігає силует,
Що сповнений коханням нефальшивим…
Чому ж тепер перетворили зливи
Любов – в скелет?
Буремні шквали звали грім та блискавицю…
На серці – слід не одного рубця.
А по сосні біжить сльоза – живиця,
Все це мені щоночі буде сниться,
І без кінця…
… Прогноз сьогодні обіцяє світлу днину –
Пустилися хмарки навтікача.
Душа не зронить більше ні сльозини,
Навіки непосильну ношу скине –
Бо вибача…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Три сонячні жучки зігрілись на стеблині.
Вона для них – місточок або кладка.
Така зворушлива коралова родина –
Горить вбрання їх, ніби три жарини,
Мов ластовиння в них – кумедні цятки.
Блищало сонечко в росі сріблистій,
І серце від прозорості завмерло.
Було це так чуттєво - особисто,
Здавалося, коралове намисто
З’єднали кришталево чисті перли.
Яскравий усміх сонячний в росині
Несе поету промінь насолоди.
Краса під співи радісні, джмелині
В тій неозорій, безкінечній сині,
Що рима серця в почуттях виводить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Цей лист
Писала Вам самотньо в сумі ночі.
І з кожним словом – спогад виринав.
Я бачу силует на тлі вікна –
Це Ви…
А бідне серце щось лоскоче.
Бентежна думка, б'ється навісна,
Гадала - сплю, та спогад не минав...
А Ви
З’являєтеся там, де не чекала.
Там, де появи просто – не бува.
Від хвилювання губляться слова…
Душа
Вже через Вас знесла немало…
Я думала змертвіла, нежива,
Сама ж - жила й міцніла в молитвах…
У сум
Нічний я уплітаю щось хороше:
Те справжнє, зрозуміле нам тепло.
Для нас обох зворушливим було.
Тих дум,
Забути мушу - та не можу…
У вірші стільки сумнівів лягло.
Уже й не знаю – на добро? На зло?
Та линуть душі…
Чи від них руїни…
У хвилях осуду вони… і піни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Доброго ранку, сонячна красуне!
Тобі пасують золото й намисто.
Ти вся зі світла, ніжно – промениста,
Повітряна, тендітна, тепла, юна…
Дзвенять – співають мелодійно струни,
З блакиті погляд, ніби небо чисте.
Доброго ранку, сонячна красуне!
Тобі пасують золото й намисто.
А раптом хмара на чоло насуне –
Дощем та вітром позбиває листя.
Така вже вдача запальна, вогниста!
Тепло осіннє – просто дар фортуни…
Доброго ранку, сонячна красуне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
[i]Згорає літа день останній,
Сльоза завмерла в кришталі.
Вже осінь прийде на світанні –
Згорає літа день останній…
У тиші жевріє чеканням
Той силует на мокрім склі –
Згорає літа день останній,
Сльоза завмерла в кришталі.
А літо в золоті розтане,
Босоніж піде по Землі…
Всміхнеться осінь до коханих,
А літо – в золоті розтане…
З вінком осіннім на чолі,
В барвистій моді прийде панна.
А літо в золоті розтане,
Босоніж піде по Землі…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
(Копла.)
[i]Прикрию почуття, мов наготу,
І зникнуть всі навіяні страхи́ –
Мій світ тремтів…
Здається, мов дрейфую на плоту,
Де тільки я… І море… І птахи…
В краю флотів.
Свідомість тисне осадом гірким,
А серце б’ється в такт упертих хвиль,
Горить теплом.
Обсіли думи темні, мов круки –
То диким штормом закипає біль
І б’є крилом…
Чи довго зможу ще отак пливти?
Наш спільний берег за туманом зник,
Коли ж устиг?!
Дрімає серце в хвилях самоти –
Десь забарився лицар - рятівник…
Горять мости.
Оголені чуття... самотній пліт...
Сум’яття - хвилі б’ються крізь роки́
Серцебиттям.
Птахи і море… мій таємний світ…
До болю здертий… вельми шкарубкий…
Як все життя…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
[i]Оскал війни – це сльози сиротини.
Печаль і смуток серце огорта.
Руїни доль… У сумі Україна.
Синів ховає. Плач коло хреста.
Тремтить… голосить аж за небосхилом:
Усе життя ж бо так молилась за синів!
Фактично всю у них заклала силу –
Хитає світ… вмира її дитина…
Цвітуть сади… та радість вже не та.
Черемха ронить білий щем невпинно.
Шепочуть молитви́ сумні жита,
Щоденним болем серед них – могили.
Юність, надія – сплять у вічнім сні –
Яскравим маком
закровило схили…[/i]
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
[i]Твій портрет – зі снів палких зітка́ний.
Знаю точно: у юрбі людській,
Відшукаю справжній образ твій,
Я знайду тебе у сяйві, мій коханий –
Срібло місяця простелить шлях до мрій.
Твій портрет зі мною коло серця –
Я його ношу, як медальйон.
б’ється рима, ніби в унісон,
Тихим сном ласкавим до душі торкнеться,
Бо про тебе, любий – то найкращий сон…
Сонячні зачепить вічні струни
Голос твій – з мелодій всіх епох,
Зрозумілий буде для нас двох –
Ніжний, пристрасний, закоханий і юний,
він тремтить від хвилювання, пересох.
Твій портрет опівночі, тривожно,
Виведе в небеснім полотні
І покаже зніченій мені,
В зорепад, якийсь невидимий художник.
Тож молю тебе: з’явись мені, хоч в сні…[/i]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
( Лісова фантазія - тріолет.)
[i] О лісу дивна, трепетна душа!
Розтанула у мороку, як тінь.
Прекрасна німфа, чарами зустрінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Дріада серця, символ сновидінь,
Ніхто в житті мене не спокушав.
Розтанула у мороку, як тінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
З Деметрою в духмяних споришах,
Обходиш ти кордони володінь,
В твоїх очах – небесна голубінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Жар серця, за коханою полинь,
Нехай дріаду музика втіша.
Розтанула у мороку, як тінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Орфей до Еврідіки поспіша,
Кіфари звук лунає в небосинь:
- О найпрекрасніша із лісових створінь!
Моє кохання! Мій одвічний шал!
Історія десятків поколінь,
Кохання неземне не заглуша,
Здається лісова співа глибінь:
- О лісу дивна, трепетна душа![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
( Секстина.)
[i]Кохання ноти… чисті та величні
Рве віртуоз з концертного органу,
Чуттів відтінки в музиці незвичній,
Мов пристрасть лави, що кипить вулканом –
Палкі, бурхливі, линуть в небо зично –
Маестро світ занурює в нірвану…
Летить душа на берег океану,
Малює серце дивосвіт музичний,
Дарує все надумане й жадане –
Тож я тебе, крізь пережите, кличу…
У тому світі – заживають рани,
Їх гоять ноти, як кохання, вічні.
Під звук органу Муза поетична
Шепоче пісню для митця жадану,
Несе слова натурі романтичній –
Здається, я у почуттях розтану.
І пише ручка, мов автоматично,
Для тебе знов оці слова, коханий…
Веде Любов нам свою фугу знану,
Де повсякденне вже не є трагічним.
Послухай: серце в насолоді тане,
Таке близьке, своє, а не чужинче…
… Схиляюсь низько –
Дав же Бог тала́ну –
Любов вживляти в музику класичну.[/i]
( Світлина - органний зал Харківської філармонії.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
[i]
(Ле.)
З ловів поверталась вся сім’я ведмежа.
Бачать звірі, що на Кримськім узбережжі –
уламки корабля.
Косолапий тато діяв обережно:
В лапи взяв живий пакунок, як належно –
там плакало дитя.
У сім'ї ведмежій дівчина зростала.
І ведмежих років пронеслось немало –
Нови́й крах корабля…
Вітер. Шторм. Гіганти-хвилі підіймало,
пінилось все море, кораблем тріщало,
Йшла стогоном земля.
Після бурі вже красуня світлокоса,
Хлопця без свідомості знайшла, матроса –
Й пропала геть душа…
Вже кохання молоде, дзвінкоголосе
На Велику землю корабель відносив,
Ведмедів полишав.
Біг розгнівано за ними рід ведмежий,
Що любив її з дитинства так безмежно,
Ту воду пив, вбирав.
Почуття дівчини з милим - протилежні,
Ведмідь- батько за кохання, як пожежу,
Коли б догнав – скарав…
Заспівала доня – про любов бентежну,
І заплакала сім’я – людина все ж то…
Їх дівчинці – пора…
З горя в воду впав ведмідь необережно
та й застиг... і дотепер на узбережжі
Сумна Ведмідь – гора…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
(Осіннє рондо.)
[i]Мов подих вітру теплого – осінній сум звучить.
Він – скрізь: у дивних спогадах пожовклих верховіть,
У смутку сонця, неба, у скрипі тополинім –
Збігає час… у літа є лічені хвилини.
Горобина достигла вже, яскраво пломенить,
Пташиний ключ готується в омріяну блакить.
Столітній дуб озвався неквапом до ялини:
- Час не спинить. Не літо – роки летять невпинно...
Мов подих вітру…
Хмарки зібрались купкою, стемніло - і за мить,
Повітря пахне хвоєю… грибами … бо мрячить.
Пустунка - осінь квітне – вся айстрово - жоржинна –
Привітне літо з двору та провести повинна.
Прощання з другом сонячним всамітнить, схолодить…
Мов подих вітру…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
[i] Як затишно в кондитерській за рогом,
У затінку розлогого каштану.
Осіння кава, з присмаком духмяним,
Байдужим не залишить тут нікого.
До тебе всі ведуть мої дороги,
Я шепочу тобі: "Привіт, кохана!
Як затишно в кондитерській за рогом,
У затінку розлогого каштану..."
У кавово-вершкових діалогах
Проводять час закохані гурмани,
До кави – тарталетки й круасани –
В солодких поцілунках до знемоги.
Як затишно в кондитерській за рогом...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
(алфавітний вірш.)
[b]А[/b] в осокорах є ще трохи літепла́,
[b]Б[/b]езмежжя сонця, що вдивляється у воду.
[b]В[/b] ставку купається в качиній насолоді
[b]Г[/b]олодний виводок, що мама привела.
[b]Ґ[/b]азда їх випустив – тут поряд, кілька хат,
[b]Д[/b]одому близько – хай в ставку збирають ряску.
[b]Е[/b]кватор спеки… тільки мами - качки ляскіт.
[b]Є[/b]диний звук, що втихомирює малят,
[b]Ж[/b]овтіють мокрі та кумедні черевці́….
[b]З[/b]а мить – усі в ставку шукають корм натужно.
[b]І[/b] – раз! Вони наїлись, зчублені та дружні –
[b]Ї[/b]х качка хвалить: всі навчились, молодці!
[b]К[/b]оли вже сонечко сховається по вінця –
[b]Л[/b]овці йдуть вервечкою на пташиний двір.
[b]М[/b]ені здається, що ставок і осокір,
[b]Н[/b]емов бальзам душі – для кожного вкраїнця…
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
[b][i]Тліє серцем забутий вітряк
В самоті на краю Балаклії,
Дерев’яний каркас весь біліє –
Два століття стоїть як-не-як.
Мов старий сивочолий козак,
Що втомився в життєвому шумі,
Грає в полі безрадісні думи…
Вільний вітер обійме млина:
- Вкляк в печалі віків, старина?
Я розраджу, дідусю, від суму…[/i][/b]
Децима, або Еспінела — десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: абба аггддг.
Світлина: старий вітряний млин в селі Морозівка Балаклійського району Харківської області.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
[b][i] Ми знищили палке кохання голіруч,
У кожного - своє життя строкате.
Закрию душу я знекровлену під ключ
І не залишу іншим дублікати.
Якщо кохав, то більше спогадом не муч.
Минуле тепле ще ... і снів багато.
… Милуюся красою неозорих круч –
Згорає обрій в річці винувато…[/i][/b]
Сициліа́на (октет) — восьмирядкова строфа з двома четвертними римами, розташованими за схемою: абабабаб, переважно про кохання.
Світлина - з нашими неозорими Зміївськими кручами над Сіверським Донцем, м.Зміїв, Харківщина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
[b][i]...Чим мене ти можеш здивувати?
Я ж бо вже далеко не дівча те…
Серце все – зіжмакане, зім’яте,
Зможеш ти від зради полатати,
Коли сам для нього став ти катом?
Що до цього можна ще додати?
Слів було так сказано багато,
Мліла я у млосній благодаті...
А брехня твоя… бодай не знати
Муки серця і тяжку розплату.
Все згоріло у пекучій ватрі –
Те, що у теплі двома зачате,
Те, що зберігати більш не варто –
Чи наврочене було? Чи кимсь закляте?
Тамувала біль гіркої втрати.
… Чим мене ти можеш здивувати?[/i][/b]
( Монорима.)
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
( Переклад Балади Атоса. Російською - слова Юрія Ряшенцева, музика Максима Дунаєвського.)
[i]
Ця наречена чарівна́,
Мов ангел із небес,
З вогню та пристрасті вона,
Аж лід на плесі скрес.
І від кохання п’яний граф
Назавжди серце їй віддав…
Є в графськім парку дивоцвіт –
Кохання чистий світ,
Лілеї ніжний цвіт… той цвіт…
Амбітна панна молода,
Дружиною стає.
На всіх спого́рда погляда:
- Це все тепер моє!
На полюванні вже ловці –
Подружжя мчить рука в руці…
Кохання ніби дивоцвіт –
Лілеї чистий світ,
Лілеї справжній цвіт… той цвіт…
О небо, сила провидінь!
Охота ще трива –
І раптом рухнув жінчин кінь,
Та впала, ледь жива.
Порвавсь рукав від сукні, змок –
А на плечі горить клеймо.
Кат посягнувся на святе –
Лілея там цвіте,
Лілея там цвіте, цвіте…
Не чоловік , і не вдівець –
У вир обоє… і кінець…
Є в графськім парку дивоцвіт –
Кохання чистий світ,
Лілеї ніжний цвіт… той цвіт…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
Жіноча доля… краплі б’ють в заду́мі
Іду одна, з риданнями дощу,
Наївне серце, зболене від суму,
Кипить – вирує - тужить: Не прощу!...
Автобус мій від’їхав від зупинки,
Запізнення, звичайно, не чекав,
Осіннім смутком обняли хмаринки,
Свою печаль розсіявши між трав.
І тільки я, геть вимокла і зме́рзла,
Немов купалась в осені сльозах,
Несла так вперто я кохання щезле,
Іскристе, світле... в со́лодах – меда́х…
Молилась: Не губи моєї долі,
Себе коханню сліпо віддаю!
Мине і це, - втішали в дощ тополі,-
Усе, забудь історію свою…
Тремтить рука… ламає парасолю…
Крізь зливу - в такт - моє серцебиття.
Осінній дощ... але я не дозволю
Мої згубити світлі почуття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
[b][i] Знов в думках я на нашій алеї,
Де берези застигли в печалі.
Як раділи колись нашій парі
Ці тендітні, замріяні феї!...
Милували нас в трепетнім чарі
Так багато вони про нас знали,
Захищали від вчинків недбалих
Почуття наші – світлі лілеї…
Наяву ж – я в березовім гаї.
З білих фей – жовте листя злітає,
Вітер тихо кружляє над нею…
… І скотилась роса кришталева:
Жовтий сум ронять білі дерева… [/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
[b] [i] У п’янкому цвіті матіоли,
Хміль і спрага жадібних цілунків.
Ти сказав: з дружиною розколи…
Маскував «розривом всіх стосунків».
Розплело кохання візерунки –
Не боялось осуду сторонніх.
Билось серце почуттями лунко,
А у спину – зраджені прокльони.
Зараз пригадаю – кров холоне…
Поступово я все зрозуміла,
Що назовсім ти піти не згоден,
А коханкою – мені несила.
Сльози серце краяли-юшили:
- Йди вже до своєї половини!
Так сказала – й серце відпустила.
Согрішила… Каюсь… Вирок – «Винна!»
Хоч трикутник той навіки знищений.
Б’ється запізніле каяття…
В трьох серцях навік – глибока тріщина –
Зарубцює якось це життя,
почуття порвавши на дрантя́?
Шлюбні пута, так для тебе остогидлі,
Кажеш, що до неї - співчуття?
- Іди геть...
Не хочу слухати... Набридло!
…І пішло кохання в небуття. [/i][/b]
Фото- інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
[b] [i] (Пасторела)
- У саду зустрів тебе, кохана,
Ти, немов із місяця зітка́на,
ще й вуста медово - полум’яні –
втратив спокій свій я назавжди́…
- Не гадала я, що так жадана,
З усміхом мені сказала панна,
- Що ж, якщо кохаєш – доведи.
Усміхався косами серпанок:
- Від кохання я до тебе п’яний,
Ти скажи мені своє бажання –
Виконаю я його завжди́…
- Бачиш: в небі зірка полум’я́на?
Зупини для мене ти світання –
Хай панує місяць молодий!
Зможу серце я тобі віддати –
Блиснуло в очах відтінком м’яти.
Буду я тебе за це кохати,-
Прошептали ті вуста - меди́…
… Вже твоє бажання, мов гармата
В голові продовжує лунати
І звучати в ній на всі лади.
- Буду я для тебе зорепадом,
Безперервно ночі всі не спати,
Щоб тобі ту зіроньку дістати! –
Цілував він милої сліди.
… Хоч пройшло з тих пір рокі́в багато,
Пасторела мусить ця звучати –
Ти прислу́хайся: про це шумлять сади…[/i][/b]
Світлина - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
[b][i] Виводить вітер листяний мінор,
Замовк пташиний різнобарвний хор,
Кохання спалах - ніби метеор,
Хвилює серенада надвечір’я…
Моя душа до тебе промовля,
Бо ти – повітря, небо і земля,
І нотами космічний шлях встеля,
Як лине до коханого сузір’я.
Так міцно серце ти моє обплів –
На відстані космічних кораблів,
Сердечним перестуком двох світів
Лечу з тобою у краї незнані…
Серед космічно-трепетних хорів
Зорю кохання ти знайти зумів –
І сяйвом галактичних кольорів
Крізь Всесвіт - серенада про кохання…[/i][/b]
(Серенада.)
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
- Зажди, не йди… то й що тепер, що я коханка?
Може в останнє, то хоч поглядом зігрій.
- Мені пора… (Цілунок по́хапцем на ґанку,
ти повертаєшся у свій домашній стрій.
І вже сумує за твоїм теплом альтанка…)
- Не хочу я приходу ранку!… Мій час з тобою – до світанку.
- Ти ж знаєш: дім, сім’я… А хочеш – колисанку?
- Ні, час тобі вже йти… Бувай, коханий мій!
- Прощай, кохана серця, промінь вічних мрій!
Цей шал кохання до останку на вкраденому кимсь світанку.
( А́льба (окс. alba — «ранкова зоря») — ранкова пісня, скарга закоханих на
неминучість розлуки з настанням ранку. Обов'язковий елемент - форми слова
"світанок", "зоря", "ранок" в кінці строфи.)
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
Багряні лози винограду
понуро віти опустили –
не має вже кохання сили,
всі літні почуття позаду.
Зали́шилась підступна зрада.
Зриває вітер листя в просинь
Зарано серце лине в осінь…
Знов королівськими рядками
Шепоче Осінь вірші Долі.
З риданням падає додолу
кохання, що цвіло між нами
троянди чудо-пелюстка́ми.
Квітчаста зваба рве корали,
бо світле назавжди́ пропало.
Як шкода... бо палке-квітуче
Тепер у вогнищі згоріло,
Кохання змовкло, заніміле…
Усе, що душу мою мучить,
у осінь прагне неминуче.
Залишивши одну розраду –
багряні лози винограду…
(Септет або чосерівська строфа.)
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
[b] [i] Від хлору сліпну, серце рветься на свободу.
Я – не екзотика! Дельфін – не акробат!
Плавник б’є сітка…
Я хочу жити в лоні дикої природи!
В неволі ж – знову шкіру точить хімікат.
Здавила клітка…
… Дресирування – немов завчені тортури.
Постійний голод, відчай, стрес на самоті.
Всі рухи – кволі…
Я б’юся тілом об людські жорстокі мури.
І лине крик, останнє соло у житті.
… Нарешті, воля! [/i][/b]
(Копла.)
(Світлина - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
[b][i]Йдемо босоніж… хвилями – тепло́…
За день сьогодні дуже напекло.
Морський пейзаж, вечірня прохолода…
і ніжки, що хвилюють пінну воду.
Гойдає море місяця чоло –
вже скільки ві́ршів в цей сюжет лягло!
Коли дрімає, ніжиться природа,
прибою шум звучить, як насолода…
Йдемо босоніж…
Торкає бриз обвітрене чоло,
відлунням серця хвилю принесло,
у морі – місяць відбиває вроду,
шепочуть хвилі про кохання оду.
… Всі почуття в цій тиші наголо́ –
Йдемо босоніж… [/i][/b]
(Рондо.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
[b][i]Місяць срібло ронить.[/i] Хмари у дрімо́ті.
[i]Берег ловить іскри.[/i] Гори – мов зітка́ні.
[i]Ніжну хвилю гонить…[/i] Море в позолоті.
[i]Місяць срібло ронить.[/i] Хмари у дрімоті.
[i]Ніч – як на долоні. [/i]Моря шум самотній…
[i]Настрою регістри…[/i] Сум нічного стану…
[i]Місяць срібло ронить.[/i] Хмари у дрімоті.
[i]Берег ловить іскри. [/i]Гори – мов зітка́ні…[/b]
( Потрійний таємний тріолет: А+В С+D a+b А+В a+b c+d А+В С+D,
два внутрішніх тріолети я позначила різними шрифтами.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
[b] [i] (Секстина.)
Дощ накрапає осінній,
Зводить від холоду плечі.
Знову при сяйві каміну –
Тихий самотності вечір.
Сонце сховало проміння,
Ніби в димар теплій печі.
По димоходу із печі
Сонце розгойдує тіні.
Сушить сльозу недоречну
Спалах в огненній глибі́ні.
Мовби одна кровотеча -
Серце в суцільній руїні…
Нащо залишив руїни?
Знищив любов безсердечно?
Тріск від вогню у каміні:
- Зрада… розлука… і втеча…
Те́, що в душі мало ці́ну,
Стало тепер – п о р о ж н е ч а.
Всі почуття – порожнеча,
Замість кохання - святині…
Всі найважливіші речі –
Лиш від вогню напівтіні.
… Попіл кохання з дале́чі
Вітер навіяв осінній…[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
[b] [i] (Віланела)
На шиї – червоні коралі,
Нанизані срібні дукати.
А очі – так звуть в сині далі…
Я тільки зітхаю в печалі –
Чи може так серце кохати
На шиї – червоні коралі?
Світанки, що разом стрічали,
Мов спалах, мов постріл гармати,
А очі - так звуть в сині далі…
Всі рухи твої - досконалі,
І будуть, мов маки палати
На шиї – червоні коралі…
Кивнеш мені злегка, недбало,
Немов би хотіла прогнати…
А очі – так звуть в сині далі…
Зустрінемось ми на причалі…
Тебе в моїм серці – багато:
На шиї – червоні коралі,
А очі – так звуть в сині далі… [/i][/b]
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
[b][i]Морське містечко мальовниче
Мережить м’яко межі мрії.
Маестро – музику мугиче,
Маляр – малює… море – мліє…
Мов Мавка, марить моя Муза
Магічним моря милуванням –
Молюски, мідії, медузи…
Майстерне мови малювання!
Могутній місяць морем марить,
Мов милий молоду милує…
Маленьке місто мене манить –
Міст молодості мій малює.
Мережить місяць мерехтливо
Між мовчазними молитва́ми
Мистецькі Мавчині мотиви,
Мандрує мостом між містами…
…Мов мишоловка москалева
Мистецький міст – маяк мулила,
Матусі мова мигдалева
«Мудріти маємо!» – молила...
… Мелодії минають миті,
Малює магія моменти,
Миттєвість мрій – мої моли́тви –
Міст молодості – майже мертвий.
Мовчить моралі мілководдя…
Маестро музику «мажо́рить» –
Можливо, молодості мода?
… Мовчить місток… міліє море...[/i][/b]
(На конкурс віршів однієї літери- тавтограм " Українська мова рідна, пречудова" шановної одноклубниці Світлани Імашевої.)
Фото - Ірини Чернишової.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
[b] [i]Скажу своєму серцю: спи спокійно,
Сум’яттям стала слізна слабина́.
Світи́ть став спомин світлим сяйвом: Стій-но!
Спини́ свій сум, солоних снів стіна!
Суворий світ… сердечні серенади
Співають спрагло світу солов’ї.
Сонети слухаю, схвильовані сонати –
Слов’янські співи створюю свої.
Старий скрипаль смичком сльозу самотню
Солодкому світанню сколихнув.
Сердезі - світу спалахом сьогодні,
Сільський серпанок силу стрепенув.
(На конкурс віршів однієї літери- тавтограм " Українська мова рідна, пречудова" шановної одноклубниці Світлани Імашевої.)
Фото - Сергій Гузаров.
СТАВКОВЕ СОЛО
/тавтограмний рондель/
Ставок – смарагдом… Споришів – стебло…
Сільська скарбниця – сонцеликі сквери.
Стрясає серце синьовода сфера –
Спекотним сонцем, стежкою, село…
Схвильовано спокусу стерегло.
Ставкове соло синьо- срібнопере.
Ставок – смарагдом… Споришів – стебло…
Сільська скарбниця – сонцеликі сквери.
Сумує самота … Скрипить сідло.
Сльоза сповзла, струмки скотила склера.
Схвильований скрипаль – співрежисером:
Стривожене – симфонію сплело,
Ставок – смарагдом… Споришів – стебло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
[b][i] Бабуся мовить: на пророка, на Іллю,
Іти нам до води – накли́кати біду,
Бо можна душу втратити свою –
Тепер до річки я сьогодні не піду…
Ще кажуть, на Іллю, русалки й водяні,
Свою збирають нечисті орду.
Свята десниця виражає Божий гнів,
Нечисті в воду всі тікають від Іллі –
(Той покидьків карати завжди вмів!)
В це свято – знають і дорослі, і малі –
Не йдуть до хати ні собаки, ні коти,
Бо будуть і хвороби, і жалі...
Молитва на Іллю - це шлях до чистоти…[/i][/b]
(Терцина.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Гра кольору в альпійському кришталі,
Що схожий на застиглі ріки сліз.
Кристали льоду вічні, нерозталі
Із космосу цей мінерал приніс.
"Алмаз богемський", куля для Астралу,
Дар бачення, майбутнього надріз –
Гра кольору в альпійському кришталі,
Що схожий на застиглі ріки сліз…
Такі немилосердні дні настали,
Бо совість кришталева – лиш ескіз…
Відмовились від неї навідріз,
Сумління знищили, а від моралі –
Гра кольору в альпійському кришталі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
[b][i]Іде, свідомо уникаючи людей,
Душа знов лабіринтами старими.
Того кохання сила по шляху веде,
Хоч і образа довго ще пектиме…
Аж доки серце справжній спокій віднайде.
Кровитиму я віршами своїми…
Як між рядками змовкне вічне: з ким ти? Де?!
... І обплітають все довкола рими…
У хвилі нашій - акустичній, звуковій,
Цей імпульс серця лине ультразвуком,
До тебе трепет коливання: мій, мій, мій…
Сплетінням рук… сердечним перестуком…
Кохання чисте розлилося між світів –
На тільки нам знайомій серцю частоті…[/i][/b]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
[b][i]У самотності лі́та вже навряд
може справдитись щемне-особисте.
Білим спалахом терни від троянд,
як розірваний ланцюг із намиста.
Дивним спогадом літ із забуття
вириває троянди цвіт вогнистий,
Знов гортає сторінку нам життя
І ударами долі рве намисто…
А букет нагадає теплі дні,
Бо душа без кохання вся завмерла.
Ті троянди липневі мовчазні –
Розсипає кохання – білі перли…[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
[b][i]О очі… та магічна таїна,
так манить серце срібним водограєм.
В їх синь ясну, чарівну я пірнаю,
Та глибина – що не дістати дна…
Ловлю, мов хвилю, тої зміни мить –
Сумні… аж раптом лагідно-веселі…
Миттєвий спалах знов несе на скелі,
Бо в пристрастях уже в них шторм кипить.
У тих очах – торують кораблі…
Мов велетні морські бредуть шляхами.
В блакиті ллється ніжність берегами,
Ось порух вій – вже тайна їх в імлі…
О очі… мальовничий небосхил
у них принишк в пейзажі неповторнім.
Причарувала поглядом коштовним
ця магія небесних двох світил…
У царство романтичних сновидінь
Магнітом манить дно заблудлі душі.
Хоч берегтися я від тебе мушу –
Про почуття мої співає мушля:
- О твої очі… серця голубінь…[/i][/b]
(Малюнок - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
[b][i]Ти – принц… єдиний і коханий мій.
А я – твоя, лише твоя принцеса…
Кохання наше лине в піднебесся,
О принц… єдиний і коханий мій!
Ці почуття, неви́мовно чудесні,
Торкають серце в сподіванні мрій.
І я твоя, лише твоя принцеса.
Ти – принц… єдиний і коханий мій…
Ти тільки сумніватися не смій…
Кохання наше – світле, чисте плесо,
І в серці забринять казкові весни –
Бо не страшний коханню буревій.
Удвох пройшли крізь самі гострі леза –
Не бути тут історії сумній,
Кохання наше – світле, чисте плесо,
Ти тільки сумніватися не смій…
Так серед днів буденних та подій –
Цій казці мимоволі усміхнешся,
Бо я у ній – закохана принцеса,
В полоні вже далеких наших мрій.
І, незважаючи на труднощі та стреси,
Кінець щасливий в дивній казці цій.
… За руку лагідно до мене доторкнешся,
Ти – принц… єдиний і коханий мій… [/i][/b]
(Малюнок - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
(Рондель.)
... Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я у піні – немов Афродіта,
звабний пасок у морі розмок…
Подих моря голубить мій крок,
розчиняюсь в блаженному літі.
Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я звільнила себе від думок…
Тільки море і я… в цілім світі…
Захід сонця рожево-привітний,
що у хвилях чуттєвих замовк,
оксамитом торкає пісок…
(Картина - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
[i][b]Жорстокість, розум, воля – сила протиріччя -
Ти ними трон тримати намагалась,
добро дала жорстокому насиллю,
лине наказ Варфоломіївською ніччю –
І звірство-різанина протестантів сталась…
Це було, дійсно, справжнє божевілля,
в кров забруднити доньчине весілля,
У тому вчинку надлюдськім – твоє обличчя…
Загинули десятки тисяч гугенотів,
І в поколіннях все міркують: хто ти?
Чи справедлива королева – мати,
яка дозволила криваву цю охоту?
Залізне серце, почуття сталеві –
…Була такою ти, о Чорна королево?![/b][/i]
(Картина - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Я читаю тебе з року в рік,
відчиняю міжпростірну браму.
Розумію тебе так же само –
через відстані, пам’ять і вік.
В білий гребінь убрався потік:
то вирує глибинне між нами.
На пісок котить літо слідами,
пінний слід - ніби наскрізь пропік…
І крізь шторм, яким кожен хмелів,
Безкінечно-стрімкий, неозорий –
Розумію тебе я без слів.
Почуття – розливаються морем,
Вітер хвилі безкраї колише…
…Я прошу: ти почуй гучну тишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
Горгона, кажуть – та́ іще потвора,
Міркуймо: хто її зробив такою?
За що красуня, донька Бога моря,
Несла зміїний німб над головою?
Обманута жорстоким Посейдоном
У храмі мудро-мстивої Афіни –
Вона в гнітючій темряві до скону,
Повинна жити в образі зміїнім.
Від поглуму вона знайшла спасіння:
Красивий погляд знищував гіпнозом.
Живе все – оберталось на каміння,
Бо спечені на камінь серця сльози…
…Став прихистком горгонам острів в скелях,
Там небезпеку сестри не чекали,
Поява ж швидкокрилого Персея,
З щитом дзеркальним – був неначе спалах.
Відсік серпом їй голову... Й одразу
Медуза Хрісао́ра народила
Та ще крилатого коня Пегаса –
І на дітей пішла остання сила.
Образа, подив, гнів, жіноче горе -
Застиглий погляд - от у ньому все є..
…І прославляють у віках Персея,
За знищення жахливої потвори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
[i][b]До Києва під захистом щита
потрапила із жалю брата-гридня.
Із Любеча, наївна і проста,
жила спочатку в голуб’ятні та,
краса якої стала князя гідна.
Вже доля в’ється в світлі терема,
де ключниця Ярина – ніби мати.
Стара прислуга вирішить сама,
що помочі їй кращої нема,
хто б міг так прислужити і подати.
...Купальське свято трепетні вогні
кохання запалило у загравах.
Вінок купальский…вершник на коні…
і папороть, що мріяла вві сні,
знайшли удвох із князем Святославом.
Кохання билось …всім наперекір,
усупереч традиціям, законам.
Вогнями та любов несла до зір,
це справжнє почуття, мов поводир –
між юними повік не охолоне.
Та знищила нерівне це злиття,
княгиня-мати - розірвала душі.
Забрала і коханого, й дитя,
відправила любов у небуття,
заславши геть з очей своїх Малушу.
Боротися – не мала змоги й сил…
…Багато літ вже пронеслось над ними.
та знов Малуша встала із колін –
на трон зійшов її єдиний син,
той плід кохання, княжич Володимир.
Достойний батька красень молодий,
мав очі Малки – лагідні і сині…
Він гідно ніс князівськії бразди,
від нього до Христа ведуть сліди –
від сина Святослава і рабині.[/b][/i]
(Картина - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
Безсилий гнів
Від слів холодних, кинутих недбало,
Розсипавсь мороком й полинув геть у даль.
Не треба слів…
Байдужістю Ви все мені сказали,
та дріб’язкова вже ця незначна деталь…
Німа печаль,
Що підступила з чорними птахами,
Гуртом знялася й відлетіла в чужину.
Пустий причал,
У світі, де ми трепетно кохали,
Думки невтішні я подалі віджену.
А час іде…
Загублене життя в торішнім листі
відшукано, але то справа непроста…
Зірву з грудей
із Вас – дешевовартісне намисто
і відчуватиму все з чистого листа…
З нуля життя
почну тепер сама в чужому місті
щезає слід дешево-штучних намистин.
і в небуття
відійде з Вас підроблене намисто -
не каяття...а пізні декілька сльозин.
(Картина Витушко Євгенія "Осінь".)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
[b][i]Рожева фарба, що лягає на покоси,
в задумі сонце, ніби «Зглянься», небо просить:
Ти не зрони на колоски свої росини,
тримай міцніше їх у далі своїй синій.
На знак угоди - небу хмари розгрібати,
адже стоять ще в полі золоті хліба ті.
За те, що урожай зерна такий хороший,
за сонце й дощ, за все - спасибі ласці Божій!
Ми у молитві, як один, усі єдині –
Хай без війни живуть простори жовто- сині.
Мов подих ллється полум’яне те прохання…
...З промінням сонця, з тим покосом на світанні.[/i][/b]
( Фото - Анни Прогнімак.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
[b][i]Спочатку в серці жевріло було -
зростає жар чуття того вогненним тиском.
Він душу роздягає наголо
І виділяє сонячне тепло,
Ударна хвиля…вибух зовсім близько.
Кохання – ніби спалах двох планет,
Яскраве зіткнення двох тіл у піднебессі,
Розряд двох душ, що оспівав поет –
Тротиловий у нім еквівалент –
жагучий...некерований...чудесний.
Миттєвий спалах знищить на шляху
Всі негаразди та життєві перепони.
Ваганням місць немає і страху –
Реакція пішла по ланцюгу –
Тут діють тільки відчуття закони…
А серце, що блукало у світах
У непроникній, мега-щільній оболонці,
у парі в невагомості літа,
Його теплом кохання огорта –
Мов спалах той, що бачимо на Сонці…[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
[b]... У тиші краплями збігає час…
Він стрілки сонні підганяє вперто.
Історію вже пишуть не для нас –
На тлі безсоння - змазані сюжети.
Залізно діє правило життя –
Що заварив, то те вже і вихльобуй.
Душа німіє…а коли б знаття,
Що той порив лишить пітьму по со́бі!
Жагу вогню на сплату тих боргів
не залишили б... серця сподівання,
а не брехню, як правду б в серці грів…
щосили… зберігаючи кохання.
Але ж відчула: серце кам’яне –
Глухо-німе до болю та образи...
... Минуле вперте стрілка прожене
і рани долі зарубцює …з часом…[/b]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Для кохання не існує вчора
І воно не думає про завтра.
Почуття глибинно-неповторне,
Пристрасть, ласка, часом – непокора –
Непідвладна розуму ця мантра.
Бачить серце, що очам не видно,
в райдугу фарбує будні сірі.
Спрагу втамувати необхідно
з тим єдиним, відданим та рідним,
трепетно смакуючи довіру.
Для коханих зустріч незабутня:
На шляху життя зустрілись двоє...
Губить сенс минуле і майбутнє,
розлилося почуття могутнє –
поряд бо душа-близнючка тої.
…Кожен з нас під Божою рукою.
(Картина Тетяни Сергієнко "Двоє біля річки".)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
[b][i]Горять у морі золотавім соняхи,
обласкані промінням та зігріті,
Мов поцілунком тягнуться до літа,
і хвилюванням цим - забракло подиху….
Такі вони зворушливо-тендітні
Та полум’яні в почуттях незнаних –
Здавалось, це енергія коханих,
Застигла у жовтавім моноліті.
І тягнеться вогненно- теплим личком
Вся сонячна душа, яка дрімала,
Чекає в сподіваннях зустріч-спалах –
Побачення із літом її кличе…
...і це чекання, як сама любов - величне.[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
Яка сьогодні неймовірна днина:
Мов у люстерці - сонце у ріці,
Чарують краєвиди Зміївщини
Ті пишнотілі хмарки в молоці,
У хвиль безмежжі – стиглі пшениці́ –
Світлина…
Вдихаю всі чудові аромати:
Духмяну велич мішаних лісів,
Коріння, що не можна забувати,
Прадавню мудрість пройдених часів,
Що світла залишають нам усім
Багато.
Натхнення – почуттям – удари грому
І ніжний шепіт течії Дінця,
В коханому, у друзях та знайомих,
У людях із початку до кінця,
Вся щедрість серця та любов оця –
Свідома…
Вся єдність з краєм у серцях відкритих,
В крові пульсує рідна сторона,
І відчуває Батьківщини літо
Людина з серцем відданим – сповна́,
Живе ж любов до краю неземна –
у дітях!
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
[b]Не хвилюй Лиман, нехай дріма,
так приємна прохолода рання.
Не буди чуттів, яких нема –
не вернути втрачене кохання…
Не шукай його бліді сліди,
це – міраж тієї насолоди.
Йди вперед… без мене, просто йди,
де життя вирує повноводе.
…Пристрасно чатують рибаки
на зорі ранковій мить улову.
Вправний ти рибалка і меткий –
десь ти розставляєш сіті знову.
Озеро завмерло, спочива,
Змовкли крики чайок галасливих.
А кохання трепетні слова
У цім штилі…більше не важливі.[/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Я так і не змогла забути Вас,
І хоч ніхто минуле не поверне,
Перед очима – спогадами – терни,
Незгойний біль не заспокоїв час…
В очах рябіли спалахи подій:
Якась рутина, дріб'язкові справи,
Напружені, в буденності – яскраві,
Я не здалася хвилям безнадій.
Моя душа, обпалена до тла,
Серед ілюзій втрачених німіла,
в молитві кріпла... і лишилась ціла.
і ожила… не підвела... змогла!
А серце лікувалося щораз,
складалось зі шматків, уламків, крихіт...
В рідні та друзях бачило утіху.
…Та так і не змогло забути Вас.
Цей монолог чуттєвостей лишіть:
Торкають терни зболено-студене.
…А Ви в думках звертаєтесь до мене?
І як у Вас при цьому на душі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
[i][b]Я вплету материнку й полин,
Сон -траву та ще м’яту духмяну,
На добро – деревію дістану.
Тирлич-зілля хоч пару стеблин.
Для здоров’я - безсмертник знайду,
Сокирки та блакитну волошку.
Ще й калину вплету…хоч потрошку…
Чорнобривці візьму, резеду.
Ці дванадцять розкішних квіток
несуть магію рідного краю,
Бо з коханням навіки єднає
У це свято купальський вінок.
Так з надією я до вінка -
Прикріплю вже палаючу свічку,
Ти неси мій вінок, нічна річко,
Хай коханий мене відшука…
Ми стрибнемо удвох стрімголов
через вогнище, взявшись за руки.
І ніколи не буде розлуки,
Бо Купала дарує любов…[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Назавжди очі ці сумні,
Немов докір зорять мені:
Міський автобус почуття завіз навіки…
Я не була в тій стороні,
Хоч часто бачила вві сні,
І щем розлуки червонив мої повіки.
Вже скільки часу утекло,
Та погляд бачу Ваш крізь скло,
І закриваю щільно почуттів завісу…
Ясніє спогад у теплі:
Троянди білі на столі –
Така краса і сум, я певна, не сумісні…
Відтоді я із року в рік
Веду трояндам білим лік
Вони й кохання наше – назавжди тотожні.
Пелюстки ніжної сліди
Із білим сумом назавжди
Забути їх, як перший сніг, ніяк не можна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
[i][b]Вона легка, красиві має крила,
Дає душі вразливій свій політ,
І невагомість ця заполонила
Своїм нектаром - серця дивосвіт.
Кришталь прозорий вибухнув фонтаном,
Мов усміх сонця усмішка бринить,
Метеликом піднесеним я стану,
Коли відчую цю солодку мить…
У подиху єдинім погляд в погляд
З’єдналися думки – рука в руці.
Хоч не завжди твоя людина поряд,
Та ніжність в серці – сонця промінці.
Вона ніколи сну не потребує ,
Метелики не сплять – це їхній дар.
Не витрачай ти почуття те всує,
Жорстокі нищать ніжності нектар…
Метеликом, що має дужі крила,
Злітає ніжність між людських утіх.
Така легка ця добра, світла сила –
Дарую й Вам…хай вистачить на всіх![/b][/i]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
[i][b]Не забувай кохання вічноюне,
«Люблю»,- на вкритому сльозами склі.
Нехай бринять цього кохання струни,
Хоча роки пройшли вже чималі.
Зі мною поруч вічнотепла злива,
А в ній до нитки змоклі я і ти.
І почуттями тими я щаслива,
Продовжую їх в серці берегти.
Той вічнотихий та чарівний вечір
Занурить серце в чистий зорепад,
Поверне він усе з тії далечі,
Куди роки замріяні летять.
Хай виринуть стежини ті космічні
і зорями коханим вкажуть шлях.
Бо почуття такі глибокі - вічні,
Нам не сховатися від них в своїх далях.
Та знов серед ялин вічнозелених
Наш промінь серця, що в роках не згас.
Мов усміх сонця ти ідеш до мене,
А хвиля почуттів – змиває час… [/b][/i]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
[i][b]Палка душа ув’язнена у вас,
У кожнім м’язі – прагнення свободи,
Казковий епос та любов народу –
Червона нитка, що іде крізь час.
Бив чудотворне джерело Пегас
На муз горі – у грецькім Геліконі,
Назавжди в поетичнім лексиконі
Він став натхненням, вірою для нас.
Цей білосніжний надзвичайний кінь.
Несе поета до вершин Парнасу.
А в міфах зустрічається щоразу
Кентавр – злиття коня й людських створінь.
Згадались коні всіх богатирів,
Козацькі – ті, що справжні побратими,
Пишалися герої завжди ними,
І зараз цей тандем не застарів.
Звитяга, вірність, сила всіх стихій
Єднання людства й справжньої природи,
Поету – ще й натхненна насолода
І втілення про волю кращих мрій.[/b][/i]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Марина… Ще з народження «Морська» я,
Душа прозора в ліриці до дна.
У ній, бурхливій, хвилі б'ють і грають:
Розхристана, оголена, чудна…
Малюю серцем моря горизонти,
Поезія – між гребенями хвиль,
На дні ж – Ви потаємне не чіпайте –
Залиште почуття зі мною Ви.
Вирує море – я немов дитина.
Літа ж не зупиняються, спішать.
І між людей розчулено-невинна,
На хвилі мчить довірлива душа.
А бриз несе ранкову прохолоду,
Кришталь кохання, прошу, не покинь.
"Люблю" у віршах – мов чуттєва ода,
Тривожать почуття прозору синь.
Каскад зірок.. припливи та відпливи…
Для когось гра, комусь же – усерйоз.
Удвох не знали ми перед розривом,
Що холод почуттів несе норд-ост.
Чутки людські водойму забруднили,
Здавалось, мить – і я у ній тону.
Морській душі усе тепер немиле,
Кохання йшло навік у глибину…
З народження моє ім'я Марина –
Рядок у вірша хвилею веде….
Та особисте у морських глибинах
сховаю потай у надійній скрині
У твані, недосяжній для людей ...
рос. версія
С рожденья имя мне дано «Морская»,
И каждый душу норовит раскрыть до дна.
А в ней, сумбурной – волны бьют, играя,
Как на ладони, в штиль - душа моя видна.
Рисую сердцем моря горизонты,
Поэзию влечет прибрежною волной,
На дне же – сокровенное не троньте –
Пусть чувства вечности останутся со мной.
Плеск моря, его влажное дыханье
Взывает к чувствам - и стоим мы, чуть дыша.
В той неге – и чиста, и первозданна,
Влюбленно-ласкова безбрежная душа…
Несет прохладу бриз нам с упоеньем:
Чистой любви, хрустально -хрупкой - не покинь.
"Люблю" кричат тебе стихотворенья,
Тревожат силой чувств своих морскую синь.
Все изменилось с пенным тем отливом:
Огнем душа сияла под каскадом звезд.
Вдвоем не знали мы перед разрывом,
Что охлажденье чувства принесет норд-ост.
Волной неслась уже молва людская,
Казалось мне, что в этот миг - я утону.
И штормом билась вся душа морская,
Любви роняя чувства с треском в глубину…
С рожденья имя мне дано Марина –
Играет море белой пеною в строке.
И только где-то там, в шелковой тине
Все сокровенное - навеки в сундуке...[/b]
(Фото - интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
До твору SERGE DRONG «Прости»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879674
[b]Пробач,
тоді не знала я,
що ти в душі беріг ті спалені мости,
моя образа не змогла б тоді рости.
Я так чекала в хвилях смутку й самоти,
а ти, на жаль, посмів, зумів не підійти –
була безжальною
та мить невдач.
Мотив
цієї істини –
тепер навіки кожен з нас утратив шанс…
і в спільній долі більше вже не буде нас.
А те, що вогник-спогад у серцях не згас –
Лише нюанс, щоб біль ущух - потрібен час
з душею чистою
вперед іти…
Не мрій –
я вже прокинулась
від того зимного, замріяного сну,
розбила серцем диких ревнощів стіну,
вже почуттів забула силу й глибину
і віднайшла лише свою тепер весну.
Прожогом ринулась –
в вогненний рій…
Зумій!
В дарунок ночі тій,
для двох намріяній - щось в серці віднайти,
цей вогник радощів розквітлих донести,
ти не шукай в пітьмі мене – де я, не ти…
тому прошу – ім’ям кохання – відпусти,
прости дівоче те
і – зрозумій –
Ти вже не мій…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
[b]На столі – вареники і глечик,
Повний прохолодного узвару.
Ароматом літнього нектару,
Рідним щастям огортає плечі…
На порозі примостилась кицька:
- Що за гості в господині ранні?
У твоїм нехитрім частуванні -
Невимовна радість материнська.
На подвір’ї мокрі, безтурботні
Бігають - хлюпощуться качата.
Рідко нас доводиться стрічати,
Бо між нами – кілометрів сотні…
Все у мами - світле і ошатне,
Квіти розмаїттям привітали,
Рідні очі мамині – кристали
Ніжать серце в теплій благодаті.
А домівка пахне пиріжками,
Ось вони – духмяні, з пилу, з жару!
Затишна гостина манить чаром –
Мов душа той рідний голос мами…
Сонечко ласкаве ген за обрій…
Вже до купки збилися качата…
Сумно тебе, мамо, полишати –
Хай же буде все у тебе добре!
Поцілунок в рідні сиві скроні –
Знову сум в очах завжди привітних:
- Чи приїдеш ти хоч раз за літо?
…В хаті - кицька знов на підвіконні.[/b]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
[b]У полі почуттів заснулих
Бреде зарошене минуле,
І так довірливо до нього гнуться трави.
Уже іти бракує сили,
Цей невзаємний світ немилий,
Не шкодували серця очі зеленаві…
Магнітом погляд той крізь хмари
По серцю зраненім удари –
Шаленим пульсом те кохання б’ється в скроні.
Та сонце знов на зміну ночі
Промінням згаслим затріпоче,
Мені холодні зігріваючи долоні.
Всі зустрічі давноминулі
У хвилях часу затонули б –
Не витримало почуття таку розправу…
Та знову шовк травою в’ється,
Минуле вперто йде до серця,
Яке залишила у полі золотавім…[/b]
(Фото -- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
Сьогодні в Міжнародний Олімпійський день,
Ми хочемо спортсменів привітати,
І тренерів, які готують їх щодень
На плідні та високі результати.
Вітаємо ми всіх, хто любить спорт,
В умовах - без дітей, на карантині…
Та щиро віримо: найвищих нагород
Спортсмени варті на славетній Харківщині!
Пишаємось і вболіваємо за Вас,
Хай будуть вдалими життя дороги,
Бо кожен з Вас – у спорті просто ас,
Бажаємо Вам тільки перемоги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
На мить давайте, люди, стишимо свій біг,
Молитву подаруємо в цій тиші
Захисникам, хто повернутися не зміг,
Зберігши від фашистів найсвятіше.
Вони, як ми – ростили доньок та синів,
Були Вітчизни вірні патріоти.
Згадаймо долі, понівечені в війні,
Схилімо наші голови в скорботі…
Лише на мить одну згадаймо їх усіх:
Кого чекала та не стріла мати –
Кохати, жити він хотів, але не зміг…
Вдову, що зачекалася солдата…
Останній подих - вічний подив юнака,
Що впав від кулі на духмянім полі.
Сліпа війна їх душі кинула зіркам,
Так не забудьмо ж, люди, це ніколи!
В стрімкому русі на хвилину зупинись.
Замислившись про вічне та нетлінне –
В скорботній тиші за героїв помолись,
Ти їм завдячуєш своїм життям, людино!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
У кожному із Вас –
так б’ється серце закладу гаряче.
Усе це відчувається щораз
В усмішках ще таких напівдитячих,
В зворушливій манері фраз,
В піснях отих, що серце чуйне плаче.
Для кожного із Вас –
Дитячий заклад став вже другим домом.
Ви повертаєтесь сюди не раз,
Тут дороге все, трепетно-знайоме,
Підтримка друга повсякчас,
А літо – з подихом дощу і грому.
Ціную дуже Вас –
завзяті, праця Ваша без спочинку,
Що навіть у скрутний непевний час,
У вихідні знаходите хвилинку.
І квітне з Вами раз у раз
Наш Зміївський дитячий заклад відпочинку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Не будет сезона…
О том сокрушаются клены,
Березы склонили в печали
поникшие ветки.
Они же весь год встречу с Вами безропотно ждали,
Но в этом году все онлайн, Вы простите нас, детки!
Пустынно и сонно
На Белом. Не будет сезона,
А сколько всего мы при встрече
еще не допели.
Но помните, дети: на озере Белом под вечер
О Вас грустью шепчут забытые кедры и ели…
Не будет сезона…
Болезнь с отпечатком короны
И жизни – не только сезоны –
кому-то сломала…
СЕБЯ БЕРЕГИТЕ – мы просим всех Вас убежденно –
МЫ ЛЮБИМ И ЖДЕМ ВАС командою всей персонала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2020
Добро навчала в серці берегти,
Чесноти цінувати до безтями .
Літа дали тягар від самоти,
Тобі віддаємо лише крихти́,
А ти терпляче нас чекаєш, мамо…
Своїм життям – надбала копійки́,
Та жити чесно і мене навчила.
Щоб вижити – в городі б’єш грядки,
І чесний хліб такий чомусь гіркий,
Ще й вік, хвороби – забирають сили.
Усе життя ти тільки віддаєш,
Тримаєш господарство, та одначе
Продукти, ліки – ціни всі – без меж,
і я допомагаю зрідка теж,
самотнє серце смутком тихо плаче.
Із совістю пліч-о-пліч вірно йти
Ти вчиш дітей сумлінно й мирно жити,
Жертовною любов’ю ми зігріті,
Летять до нас щодня твої молитви.
…А від усіх у відповідь – крихти́.
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Не переношу темряву, пітьму,
Тому у віршах - всім дарую світло.
Я сонячну поезію візьму,
І ці рядки, наперекір всьому,
Коханням запалю своїм розквітлим.
Я щиро вірю – морок цей спаде,
Осяяний промінням теплих віршів,
Не буде присмерк в нім бриніти більше,
Своє я сонце – подарую іншим –
І темінь вже не з’явиться ніде.
Хай вірші – ті, котрими я живу
Дарують полум’яну насолоду,
Хай щедро ллється слово повноводе,
Хай світло возвеличує природу,
Чутливе серце ронить в синяву...
…Не переношу темряву й пітьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
[b]Я ві́ршем доторкнусь до Вас
Крізь відстані, безжальність часу,
Кохання б’ється в нім щораз,
Повітрям шириться між нас,
Ніщо його не ти́шить і не га́сить.
У душах десь у глибині,
Те сокровенне залоскоче,
Що римами звучить в мені,
Що Вас приводить уві сні,
Що все життя своє забути хочеш.
Забути, видно, не для нас
Кохання так давно розквітле,
У ньому зупинився час –
Я ві́ршем доторкнусь до Вас,
Рядки душі долинуть з теплим вітром.
Мій погляд – ві́ршами співа
І подихом звучить в повітрі,
В поезії - душа жива:
Кохання трепетні слова,
Крізь відстань, час доносить сила вітру…[/b]
(Малюнок - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
На вулиці - плюс сорок...
біля хати –
Прив’ялого жасмину аромати.
Солодку млість несила нам вдихати,
Від спеки в голові – суцільний морок…
Розпечену, знесилену, змокрілу
По вулицях запилено- спекотних
Нечастих перехожих тінь самотню
Ми бачимо в задусі захмелілій.
Дме суховій, пожежна небезпека…
Повітря б’є знесилено-гаряче,
Чекає на вологу нетерпляче
Природа.
Дошкуляє літня спека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
[i] [b] У тому сні, наповненому Вами,
Пробило почуття табу залізне,
Ми схаменулись, та було запізно –
Кохання знову розлилося снами…
Крізь мури рвалось, відкривало грати,
Здіймало штормом всі забуті хвилі –
Зболіле серце, що дрімало в штилі
Не сподівалось знову так палати.
Ми гріли сну того хвилину кожну,
Тепло лилося й стугоніло в скронях,
І все було далеке і стороннє -
Цей сон удвох забути не спроможні…
Воскресло те, що билось молитва́ми,
Що віршем стало в дні без Вас дрімотні,
І я відчула – більше не самотня
У тому сні, наповненому Вами…[/b][/i]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Не рвіть волошок, люди, при дорозі –
Залиште їх поету для натхнення,
Стоять вони блакитноокі в росах,
Як свіжий подих неба в сіроденні…
Нехай несуть цю радість всім тендітні –
В серцях байдужих хай заголубіє.
Теплом озветься подарунок літній,
Волошка в серці – це розквітла мрія.
Щодня красою будуть милувати,
А так - за день зів'януть у вазоні.
Стоять вони в поезії на варті -
В душі натхнення бережуть кордони...
Блакиттю неба квіти землю вкрили,
Ліричне поле дасть натхненню поштовх…
Душею ллється незабутня сила –
Прошу Вас дуже –
не губіть волошок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
І знову манить серце щемно та поляна –
Фізрук вогонь розвів, як Прометей,
На полі - вогнище, куліш кипить духмяний,
Він пахне дружбою дорослих і дітей.
Козацькі курені готові до змагання,
Є оселедці й вуса, хвацький свист…
Не мислить табір без дитини існування,
Бо в усмішці дитячій - його зміст.
Сьогодні заклад наш іще на карантині,
Ніхто не знає долі цьогоріч.
І линуть спогади в емоціях дитинних,
Та в думах про сезон – безсонна ніч…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
[i][b]У тім кра́ю,
Де крім мене ніхто не бував –
Сонце щедре, у росах трава,
Муза пісню одвічну співа,
Бо – кохаю.
У тім кра́ю,
Я така, яка є – без прикрас,
Там немає нудьги та образ,
В тім куточку сховала я Вас
В водограю…
У тім кра́ю
Забуваю про сльози і біль,
В водограї кохання Ви – мій,
Обплели мої вірші, як хміль –
Вам читаю.
У тім кра́ю –
Все найкраще в душі воскреса:
Почуттів наших з Вами краса,
І коханням цвітуть небеса
Ці безкраї.
У тім кра́ю
Муза знову місток прокладе
В серце вперте та вічно тверде,
І за руку до Вас приведе –
Точно знаю.
У тім кра́ю
Зараз тиша безжально-німа,
Світле сонце в заду́мі дріма –
В водограї лишилась сама…
…Вас чекаю.[/b][/i]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
У нас кохання вічного не вийшло –
В садах вишневих почуття згубилось.
І білоквітним сумом плаче вишня,
За тим, що бути разом не судилось…
Розвів стежками різними Всевишній –
Серця самотні інші хочуть гріти.
…Лиш в спогадах щасливих – квітне вишня,
І цей солодкий, ніжний запах літа…
Нам не забути зустріч дивовижну,
що місяць нагадає в сумі ночі,
Згадаємо в цвіту ми нашу вишню –
І серце - стиглим соком кровоточить.
Самотньо плаче дощ, рахує втрати,
Бо знає, я для тебе вже - колишня.
І тільки в серці буде квітувати
У кожному із нас – ця біла вишня...
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
[b][i]Двох однакових днів
У житті не бува.
Ось новий забринів –
Почалися дива.
Усміх сонця ясний
Мружить він між повік,
Літній день голосний
Починає свій лік.
Злив холодну красу
Проганя звідусіль –
Літу вдячність несу
Я босоніж в росі…
Сирість, втому, пітьму
Літній день погасив.
І ми вдячні йому
За палкий позитив.
Я вінком запашним
Уквітчаю чоло –
З почуттям вогняним
Справжнє літо прийшло![/i][/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Очеретини розрослись –
Ледь чутно шерех.
За тим, що втрачено колись
Сумує берег.
Як відчуваю в самоті
Хвиль шепотіння,
Була найкращою в житті
Любов осіння.
Слова кохання, мов птахи
Співали в гаю,
Черемха квіт зняла сухий -
життя збігає.
Посутеніло від імли,
І згасла пісня.
Кохання ми не вберегли –
Уже запізно…
Зігнорували дорогим -
удвох недбало…
І нас по різні береги
Пришвартувало.
Та нагадали знов мені
Любов останню
Два дикі лебеді сумні,
Як те кохання…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
[b]Рясно день голубіє хмарами
У останнім веснянім дні.
Впертий дощ грозовими чварами
Водить ігри свої брудні.
Полем з квітами, буйно-зеленим –
дощ кружляє вальс досхочу,
Рятувати прибігла до мене
змокла Муза - рими дощу.
Я зустріла їх, вимоклих, зойком:
- Ви ж до нитки промокли, вщент!
Подарую свою парасольку,
Хай заходять до мене ще.
Де весна переходить у літо,
сонця промінь - в воді блищить,
Під ногами - озера розлиті –
Знов – дощить…[/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
Тремтіло листя... вітер ніс журу...
А сльози-зливи щедро поливали.
Печаль дощу із серця не зітру,
шрамованій весні годили шквали…
О, ці дощі! Коли ж полинуть геть?
І зникне туга – затяжна, тривала?
Ті сльози – напоїли душу вщерть,
Мов шершні, що встромили гострі жала…
Скоріш би сонце витіснило сум,
Щоб серце знову піснею співало,
Щоб квітом вкрило стежку вічних дум,
Осмислено під зливою чимало…
Щоб душу світлу радістю зігрів
У ароматі квіту на шипшині
Ліричним дзвоном чудо-трударів
Оркестр із мрій хвилюючий, бджолиний.
Щоб грав…бджолиним серцем тріпотів,
І розігнав він мошкари навалу,
Щоб ароматом світлих почуттів
Під усміх сонця – серце заспівало…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
[i]Знаєте, як озеро люблю без тями,
Й блакитне небо, сплетене з ялинами?
Душа його співає кольорами,
Негода із надмірними дощами –
Дуетом з невгамовними краплинами…
Знаєте, скільки сонця, світла та пісень,
У дні моєму, із дитячими турботами?
Як з дітьми швидкоплинно гасне день -
Із прагнень, щастя,віри та натхнень,
А тепле серце – розмовляє нотами…
Знаєте, як всі думки про них щоразу,
Як розумієш: саме там – твоя душа?
Ти забуваєш труднощі й образи,
Дитячі гріють щирі, теплі фрази,
І те тепло тебе уже не полиша?
Знаєте, що я цим раєм - захворіла?
Колеги й діти і батьки - одна родина.
Зігріють серце від проблем змарніле –
Найкраще місце на Землі - ти, Біле!
Бо головне для кожного із нас - дитина…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
На мілкому лимані солонім - фламінго рожеві
Притулились серцями в замруженій тиші привітній.
Поєдналися очі назавжди в танку місяцевім.
У чужому краю, але разом лишились залітні…
Вони вирвались десь із гнітючої серце неволі,
Де без подиху вітру, мабуть, кожен з них би загинув.
Поєднало кохання разом дві знівечені долі
І злилися вони у польоті синхронно-єдинім.
Все танцюють у щасті танок - незабутньо-величний,
І дивують красою незвичною тихі озера.
Чисте, світле кохання цих двох - як легенда одвічна,
Мов вогонь в їхніх душах – яскраво-рожеві ці пера…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Вивчаєш ти слова секрети…
Ти – диктор? Редактор газет?
Філолог –учитель? Студент ти?
Чи, може, колега – поет?
_
До слова любов наша лине,
Є мовником кожен із нас.
Єднає усіх солов’їна,
Звеличує світ повсякчас.
_
Такі виробляв ти пасажі
Поете, як риму гукав:
Малює словами пейзажі
Уміла художня рука.
_
Палають, блищать щохвилини
Святі, буйноквітні слова -
То мова - душа України,
Чарівна! Квітуча! Жива!
З Днем філолога усіх, кого єднає і надихає любов до Слова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
[b]На щоці палаючій – дощ гіркий, безжальний.
У обіймах обрію промінь ледь дрімав.
Одинокий човен на ріці дзеркальній
Човняра чекає, а того - нема…
Чом усе так сталося? – б’ються в сумі хвилі.
Він же був з коханою тут удвох завжди.
Берегом кохання все блукали милі,
А тепер зостались на піску сліди…
Дерев’яний скрип човна...стогоном - зітхання…
Хвилі озиваються плескотом сумні.
І дощем печальним хлипає прощання –
Одиноке серце плаче у човні…[/b]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
[b]Торкаючись промінням до землі
Дарує день нови́й усім світанок.
Колише вітер жито на стеблі,
А всюдисущі гомінкі джмелі
У пахощах п’янких збирають ранок…
Роса в промінні сонця виграє
На маках, що вквітчали щедро поле.
Така краса – життєвий зміст дає –
Співає серце в почуттях моє,
А сонце гріє небо захололе…
Краса світанку в полі у жнива...
Від сну щойно прокинулась природа:
В духмяних квітах сонце ожива,
Буяє пахощами вся трава,
Спів жайворонка – справжня насолода…
Розіллється таке тепло в душі
Під відчуттям природного спокою.
Так світанко́ві пишуться вірші –
В житах, у чебреці та спориші,
А мак лоскоче ніжно під щокою…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
[b] Крізь дикі терни
проб’ються вперто перші сходи.
Кохання зерна
в серцях зростуть без перешкоди.
І заспіває
у почуттях чудове літо,
Бо хто кохає,
того уже не зупинити.
Чуттєва врода…
тепло стосунків серце тішить.
Кохання сходи –
Найперші… мабуть, найсильніші…
Який безмежний,
раптово-трепетний цей спалах.
Кохання перше –
як теплий дощ, що так чекали…[/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Відпущу все погане –
І, кажуть, що серце відтане…
Хвилюватись не буду
про сум… Я давно уже звикла.
Відфільтрую старанно
із серця ще ниючі рани,
Й безпорадно-болюча полуда
з очей моїх зникне…
Відчиню почуттям
всі ретельно змуровані грати,
В повні груди вдихну,
під безхмарною синню постою…
І вбереться життя
у яскраві, безболісні шати –
Так прокинусь від сну,
З полино́вою він гіркотою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020