| Сторінки (2/111): | « | 1 2 | » |
Був продавній Бог такий – Колодій, спонукав до шлюбних дій. А ще до примирення-злагоди, віталися веселі заходи. Здобути для дівчини черевики – заняття для парубків одвіку. Тож стоїть посеред площі стовп, здертися на нього щоб. Гладкий мов гарматне дуло, не одного звідти здуло. Вареники з сиром їдять усім миром. З маслом та сметаною, чаркою не останньою.
Піп Іван - пан галасливий Пив, а ніс ставав мов слива. Погляд соколиний до горілки лине, права рука до шкварки, ліва – до корчмарки. Нишпорить тилами життєлюб незламний. Вона йому – ляпас за нахабну капость. Піп Іван регоче, розговітись хоче. Попадя у від’їзді, цнотливість залишив на призьбі. Хвацько проповідь читає, оковиту наливає. Як корчмарка не люб’язна, додає промові власне : «Не пийте миряни, горілку окаянну! Ведіть життя тверезе, гостріть на шаблях леза. Коней тримайте спритних, а ворогів – битих». Щойно недругів спімнув - сморід з вулиці дмухнув. У дверях з’явився гість, трібний як у горлі кість. То з Мордору (де роївся) причвалався піп Паісій. В бійках сто зламав кадил цей мудило із муд..л. Тіканув з болот мокшан на свята в казацький стан. Глашатай царя казав, що вкраїнці ловлять гав, гроші самі віддають, молодицям можна вдуть. Прибув, прийнявся за це і отримав у лице. Люд примирення святкує, та стервом бути не вартує. Хоче вкрасти щось кацап, козаченькі його – цап! До дівок охочий – заплювали очі. У шинку грозитись став – все отримав без застав : копняків та стусанів, кочергою по спині, келихом по дині (це від господині). Піп Іван не довго думав, як почув «Рятуйте, куме!», московитську каламуть : «Брата старшого заб’ють!». "Як врятуєш москаляку, що чорта цілує в сраку?!» – прогудів отець Іван, нахиливши третій жбан. Й навмання хрестом огрів, камилавку де узрів. Іскри між баньків мордвина, матюки із хавки свина – москалюга мов у сні : розійшлись некріпосні. Наостанок перед тим, як бодав Паісій тин, підбальорив його в пах наш місцевий ієрарх. З ним і царство павучине розхрестив (шляхетний вчинок!). Втім до свята.
Тиждень цілий («Бабським» зветься) бути милим. Та терплячим до жінок, їх дивочних витівок. Неодруженним – колодки в одяг заплели молодки, та завзятий одинак відкупитись знає як. Щоб поліно не кріпили і ходу не тяготили – гроші дасть, ще й оковиту молодій юрбі. Сердиту - Мару палять : «Геть, Зима! Мерзни відтепер сама!» Навздогін злим хуртовинам, вітрюганам, хмарам сивим – вже опудало горить, кличем весни майорить. Ой, не спиться на Масницю, мрій солодка полуниця - дівки варять холодець. З ніжок курячих, свинячих, баранячих, накінець. З тих «Ніжкових заговин» був ужиток ще один – на кісточках ворожити. До весілля най дожити. Пролетять аж від комори у ворота - мине горе. Переліт – підуть свати. Кинь – оженешся і ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2017
Затримай погляд, що застряг у венах,
Гілок, одягнених в зелене чи прозоре.
Якщо не поливаєш вдома квітів,
Хоча б не заважай деревам в часі.
Так іноді буває необхідно
Зайти у ліс, на вірність присягнути
Цій, не найгіршій у країні частці,
Землі під небом, хащами закритим.
Є в цьому і мистецтво, й насолода,
Щоб мати стильний вигляд, не спішити.
Дозволить те годинник надкоштовний,
Взуття із шкіри дикого створіння.
А птах сіренький, що кружляє верхом,
Виспівує, гніздечко в’є, полює,
Ховається від сокола пруткого,
Себе несе вільніше, аніж денді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2017
"Хто з них крутіший?"– мовлять. Отакої...
Світ деградує просто на очах.
Стає героєм, хто в ефірі скоїв
Кривавий та невичерпаний жах.
Самці-гравці кремезної статури,
Що люто б'ють попереду думок,
Самиці-шльондри, ладні на тортури,
Щоб зваблюючи, мати вигляд ОК.
Книжки – в сміття, цінують пружне м'ясо.
В мережах вереск: "Гроші над усе!",
Ведуть споживачів бажання рясні,
З життя безглуздя – в негламурну смерть.
Блакитна куля, зброї в ній безмежно.
Уперте людство в пошуках кінця.
Чужий Великий брат уважно стежить,
Як б'ються рептилоїдні серця.
Не буде видно з космосу картини,
Коли війна підніме чорний смог.
Стають земляни гірше ніж тварини.
Гірка розплата, незбагненний Бог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767676
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2017
Досить красти : пани і холопи,
Та майстрити кишені в труні,
Замолити щурячий ваш клопіт,
За хабар не освятиться, ні.
Досить, гетьмани, видні старшини,
У брехні, зневажати народ.
Усі біди, що трапились нині –
Від всесилля зелених банкнот.
Чверть століття ділили й хапали.
Замість віри, єднання, труда -
«Хата скраю», тому і напали
Вороги. Відусюди біда.
Схід - кривава кацапська навала,
З тилу - зрада тихенько іде.
Слізьми вмилась земля та сховала
Кращих воїнів й мирних людей.
Щоб здолати орду цю безбожну,
Загартовуйся, пий лише мед.
Як війна, то у ній мусить кожний,
«Душу й тіло покласти». Вперед!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766251
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2017
***
Закоханий юнак кинувся до клумби,
Дівчина, що поруч, схвально сміялася,
Квіти тривожно завмерли:
Кого з них торкнеться рука смерті?
***
Усі мої плани зруйнував Всевишній,
Лише вірші тішать душу,
Йду із сапою, думаю про рими...
***
Бродячі артисти увійшли до нашого міста,
Одяг їхній пошарпаний, обличчя стомлені,
Віддам їм грошик, що припас для вина...
***
Повітряний змій рветься з рук моїх,
Відпущу його, і загине.
Як не зрозуміє він щастя мотузки?
***
Трапляються дні, коли хмари застилають небо,
Велично нерухомі вони у відсвітах вечірнього сонця.
І здається, що зараз серед них
З'явиться хтось зі святих,
Махне рукою : "Шлемо вам вітання!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2017
Дивує грудень: сніг навпіл с дощем,
Навколо все, мов ковдра, накриває.
Земля, вологою наповнена ущерть,
Дасть врожаю в казацькому цім краї.
Перед вікном схвильоване дитя :
«Чи не застрягнуть у Мороза сани?»
Прохання від маленького життя
Під Новий рік є, перше і останнє.
Не ковзани, не торт і не планшет.
Найголовніше – що іде від серця.
В очах сльозинки, шепотом лише:
«Хай тато мій живим з війни вернеться…».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2017
***
Камень с оттиском сандалии,
Добытый из самих недр,
Держит следопыт в руках своих.
Кто же, неведомый, проходил здесь вечность назад,
Когда не были написаны Священные книги?
***
Нескончаемы дороги времени...
В полуночном отражении месяца,
Что скользит по глади тихой реки.
В безудержном празднике явления солнца,
Сиятельного императора на небосводе полдня...
Простая мысль заполняет сознание мое,
Водою источника, глотком утоленья:
"Жизнь бесконечна. Словно цикада,
Оболочку покинув, устремляется она странствовать.
В миры, где мы называем себя людьми
И миры, где нам есть другие названия".
***
Попугай на плече купца
Настороженно взирает
На суету незнакомого города,
Слушает непонятную речь,
Вцепившись в складки одежд.
Он не упорхнет в ближайший лес.
Разучился летать, но узнал взамен
Что нужно этим людям вокруг.
И стал презирать прямоходящих.
Как и хозяин его.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764628
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 07.12.2017
Минувшие дни, затаив дыхание,
Пустились нам вслед
Невесомым перышком птицы Забвения.
Кто теперь слушает шелест подсолнухов,
Неубранных осенью крестьянами?
***
Песок прилип к спине моей,
Речная тина обняла кувшин вина...
Богат тот, у кого есть время
Наблюдать жизнь стрижей,
Что вьют гнезда на отвесном берегу.
***
В дуновении ветра чую пороха
И смазки ружейной запах.
Чужая армия вошла в край мой.
А дома, где пока звучит смех,
Отбрасывают тени руин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764435
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 06.12.2017
***
Не дали плодов мне труды алхимии,
Годы опытов словно вода ушли в песок.
Бедность и насмешки – вот и все успехи мои.
Одежды дырявы, а взгляд хранит печать тревог.
Что ж, склонюсь над бумагой смиренно,
Стану выводить текучие знаки.
Бездумно парит, сжимая перо, рука моя...
Поможет ли каллиграфия забыть невзгоды?
***
Бродяга-философ дремлет у ограды кладбища,
Cюда привело его желание уединиться.
Никто не понимает историй беззубого старца.
О страданиях и преодолениях,
О времени проявлений бессмертной души.
Но во сне не болит ушиб на темени
От камня, пущенного на базаре глупым мальчишкой.
***
Ученик лекаря склонился над ступкой.
Кожа змеи, семена льна, медвежья желчь:
Вот и рецепт эликсира счастья.
Горожане охотно платят за него,
Они поглощены суетой, не желают меняться.
Хозяин потом спрячет монеты, посмеиваясь.
Это его счастье, другого нет.
А юноша отложит еще один сухарь для побега.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764428
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.12.2017
В один из тусклых дней неурожайного года
Наше отдаленное селение навестил странник-монах.
Веселый толстяк, он радовался жизни,
Изумлялся ее проявлениям, вспыхивал смехом.
Славил Будду, изрекал мудрость. Гость назвался Хотэем,
Раздал детям райские яблоки из торбы,
Приготовил целебную мазь от болей в костях.
Лечил ею стариков, молодым же обещал удачу от усердной молитвы.
И будто бы внемля небесному колокольчику, пришли к нам соки жизни,
И воспрянули мы, ощутив нечто в жилах наших.
Собрался народ, кто-то исцеленный крикнул :
«Хотэй возвратил нам веру! Славься, славься,
Наш божок!». Тут живот лучезарного заколыхался могуче :
«Хо,хо, пощадите! Никогда еще не смеялся я так!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764234
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 05.12.2017
Сельские девушки, смеясь, играют со снегом,
Лепят истукана, бросают друг в друга холодные комья.
И никто из них не вспомнит об умершей подруге,
Чья могила занесена вчерашней метелью.
Жизнь в деревне груба и полна противостояний.
Старших гложет зависть, а молодые томятся плотью.
Но знай, женщина, никто еще не ощутил счастья,
Сварив зелье перед задернутыми образами…
Небольшая компания ужинает под старой вишней.
Мир забыл о тех, чья жизнь затерялась на равнине.
Но огни селения радуют путников в ночи,
А буйство огородов сулит утешение труженникам.
Пойдемте, навестим старика,
Что один проживает отмеряные небом годы,
Распахнув свою хижину навстречу ветру и птицам.
Негоже оставлять его в объятиях тишины,
Сочиним же ему весточку от внуков...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764224
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 05.12.2017