| Сторінки (2/106): | « | 1 2 | » |
***
Остогидла робота відстала й плететься позаду,
Переможці виходять на свіже повітря зірок,
Лепет щастя порхає з дерев ботанічного саду
На вогні абажурів, на днини минулої сток.
***
Не буває кутка на землі - від натури до бреднів,
Щоб до дзеркала кави не наблизилась випуклість губ,
Де не гріє долонь рідину ароматного бренді,
Музикант неквапливо струну контрабасу не скуб.
***
Передсмак тих годин у полоні утішливім подруг,
Неминучість чогось, що здається нарешти прийде.
Сірий тиждень буден пережити - нечуваний подвиг.
Вечір п’ятниці краще, ніж суботи погідливий день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024
Початок : https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023516
Продовження 1 : https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023562 Продовження 2 : https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023802
Свояк Тіта верескнув й поліз під стіл. Це була його трагічна помилка, тому, що горець з кінджалом пирнув туди ж. Навколо Моремухи вже заполихала бійка. Сторони підхопились й кинулись квасити одна одній носи. Жінки, тягали суперниць за волосся й дряпали грубо нафарбовані пики. Чоловіки махали кулаками до мордяк візаві, брикались ногами, намагаючись улучити противнику у пах. Усе урочисте зібрання сопіло, вовтузилось й від души матюкалось. Піп Паїсій, тримаючи одного з братів Тіта мордою у холодці, намагався мирити оскаженілих баб, хапаючи їх за м’які місця. Моремуха, яка бачила у житті різне, все ж полізла подалі від битви під стіл. Там вона застала Тітового свояка, який стояв рачки, спустивши штани, а сзаду до нього притулився й пристрастно дригався туди-сюди скуйовджений джигіт. Кінджал йому тепер став непотрібним, нагальним став інший інструмент. Знов винирнувши на поверхню, корчмарка перехрестилась й тим самим звернула на себе увагу отця Паїсія, який згадав про свій сан та мацаючи чиїсь ціцьки, закликав присутніх випити за мир і злагоду у новоствореній сім’ї.
Заливати у горлянку усе, що горить андрофаги були готові завжди. Бійка зійшла нанівець, гості як ні в чому не бувало, змивши кров під посудомийними кранами, займали свої місця. Вилізли з під-столу й торговець фруктами із свояком Тіта : примирені, тихі. Потім Моремуха пригадувала, що таких бійок на весіллі спалахувала дюжина. Для різноманітності, пари розпусної кацапні обмінювалися жінками й чоловіками, під час танців, зникаючи новоствореними парами - на вулицю, у підсобку, у сортир. Під столом піп Паїсій декілька разів сповідував грішниць. Звав він і кочмарку, проте та відмовила, тикнувши настирного віделкою. Звичайне весілля одичалих.
Моремуха щиро пожаліла сестру, якій доведеться тепер жити серед цих навіжених. Втім, наречена не була настільки чутливою. Підя, узявши величезний кошик й позвавши корчмарку із собою, пішли збирати подарунки від п’яних гостей. Де кого доводилось обшукувати,й витягати гроші із самих незвичних місць. Одна лище думка тішила Моремуху : завтра поїде вона додому, до корчми, до Ромуальда. Прощавай, немита, лапотна русня. Пройдуть віки, поки ти, смердюча й відстала імперія рабів підеш від самої себе на чотири сторони. А поки що просто йди нах*й.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
Початок : https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023516
Продовження : https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023562
За звичаєм мокшан, гості перед запрошенням до столу, переминалися з ноги на ногу й спілкувалися про важливе : чоловіки з бігаючими очима, розказували сальні анекдоти, історії своєї служби у війську, про баб, з якими вдалося злягтись. Жінки, від яких виходило золоте сяйво колець, сережок, ланцюжків (а від деяких – і зубів) хвалилися подорожами, дітьми, які не по роках тягнулись до дорослого, переповідали останні тьмутараканські плітки, сварились за давніх образ. При цьому очевидно, запрошені поділялись на дві великі зграї – нареченого та нареченої. Звідки тут узялися друзі її сестри Моремуха гадки не мала, але сестра, яка налила Тіту коктейль з водки пива й портвейну (щоб не нудьгував) й підскочила до неї, усе прояснила. З її боку, окрім сестри, на весілля явилися знайомі базарні торгівці, злодюжки, що крали гаманці, головний жебрак базару із заступниками (судячи з одягу, вони були тут самі багаті) та деякі тамтешні крамарі. Компанії недобро оглядали одна одну й копили традиційну мокшанську весільну ненависть. Від звичайної для самоїдів побутової ненависті, весільна відрізнялась з одного боку, готовністю порозумітись, якщо було що ще пити, а з іншого боку більшою кровожерливістю щоб справити ураження на тих, хто виживе. Посередині залу стояв піп Паїсій, який не знав, до якої зграї приткнутись. Він часто-густо освящав весільні заходи й чудово знав, що тут буде відбуватися. Отже, зберегти нейтралітет йому не судилося – побили би обидва бойові загони. З урахуванням, що гроші за поточне вінчання були отримання від Піді, піп підійшов до сестер, тепло привітавшись із торговцями і злодюжками. Помітно сп’янілий Тіт почав шукати наречену під столом. Час був сідати.
…. Перший стакан просвистів мимо вух Моримухи десь після пятого’ тосту, який оголошував торговець фруктами з гірської провінції. Тост був довгий й квітчастий, а свояку Тіта хотілось скоріше випити от він і жбурнув склянку після її опорожнення. Східний мужчинка образився й витяг з під кафтану кинджал.
----------
далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
Сестричка, звісно, зраділа, що, мабуть відтепер новоявлена кацапка не буде претендувати на батьківський спадок. Жінка засобиралась у дорогу й, водночас, переживала за Ромуальда : брати чоловіка із собою в дикі місця було небезпечно. Міазми від болот та гороховихлопних дуп андрофагів могли отруїти колишнього завсідника віденських кав’ярень. Але й вдома без нагляду залишати мусью було небезпечно : або півень дзьобне, або сусід споїть, або якась удова приманить. Тому, зітхнувши, корчмарка поскаржилася у поліцію на побутове насилля з боку підкаблучника Ромуальда й того було запроторено у поліцію на 15 діб : нагодують, приглянуть. Тепер можна й у путь-дорогу....
Вибілені українські хатки серед квіточок - після перетину кордону змінилися на неохайні, захаращені подвір’я серед родючого бур’яну. Навіть сам простір у кацапії відчувався якось викривлено, хворобливо, дещо скажено. Пролітаючі мимо діліжансу ворони каркали : «царррр! царрр!», уздовж узбіччя траплялись п’яні ванюшки, які спали у багнюці. А ті, що могли ходити, знімали шапки й кланялися городовим, більш багато вдягненим співгромадянам й усьому (окрім теліг селян), що сунуло колесами.
На в’їзді у Тьмутараканск, де тепер мешкала Підя, стояв, вилеплений з гною двоглавий орел. Над смердючим уродом майорив транспарант на кумачі «ЖИЗНИ ПУТЬ НЕВЫНОСИМ? ЗНАЧИТ ГОСПОДОМ ЛЮБИМ!». Ямкувата дорога, яка
витрясала з Моремухи душу, нарешті привела її до школи, яка
зовні майже не відрізнялась від інших обдряпаних будівель
містечка. Тут у столовій, що просякла запахом кислої капусти,
мало відбутися весілля. Пройшовши мимо гравшої у каторжан, матюкливої дітвори й побачивши інших гостей, що барвисто розрядились й збуджено перегукувались, Моремуха пішла за ними на задній двір школи, прикрашений білими, червоними й синіми кульками. За рогом школи стояв якийсь мужчика й ссяв на стінку, зосереджено дивлячись перед собою. Жінки, що проходили мимо, зробили ссикуну слушне зауваження : у дворі школи стояв дерев’яний, підкосившийся сортир. Мужчинка, застебуючи мотню, увічливо пообіцяв наступного разу сходити туди. Весільна вистава кликала до початку.
--------
далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями...
У корчмарки Моримухи жила за лісом, на болотах, сестра Підя. Обидві жінки не були писаними красунями. Мали густі вуса, грубі, наче тесані сокирою, тяжкі вугрясті обличчя сірого відтінку, статури також у них були хоч й невисокі, але кряжисті, з натяком на могутність. Козаки місцеві, коли сестри були дівками, не загравали до них, але боязко поважали. Втім, повагою апетит не вгамувати, дещо замаскована жіноча природа брала своє. У подальшому Моримуха погрозами та легким побиттям, що перемежалося із частуванням перваком, оженила на собі розмореного мандрами іноземного туриста Ромуальда. Менш благополучна сестра ж, поїхала на кацапщину продавати врожай з городу (тамтешнім самоїдам було ніколи вони крали, пили, билися - трохи згодом - пили, бились, крали- а вже потім – бились, крали, пили). Там, на базарній площі, молодиця спіткнулася об тулово вузловатого Тіта, який був п’яний після того як побився з іншими варварами, оскільки зграя не поділила крадене. Поки він не міг розплющити запухлі від синців та сивухи, беньки, спритна Підя, чухаючи кавалера за вушком, домовилася (за городні гроші) із місцевим попом Паісієм щодо вінчання. Вона вже оцінила обороти від тепличного бізнесу на болотах, де тільки збирали морошку. Вечірньою сорокою запрошення на весілля полетіло до Моремухи.
____
далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024
***
На перехрестях форумів забутих
Мов капелюх, залишений в гостях,
Емоцій і думок, що склались в людях,
Про Божий світ, висить завмерлий стяг.
***
Колись тут предрікали та сварились,
Образами кидаючи свій гнів,
Ніхто тепер у теми не порине,
Базар страстей своє відгомонів.
***
Пусті кімнати, кинутого дому
Та дописи з прострочених новин,
Ви поріднились в просторі одному,
Сумних, війни без миру, роковин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
У містечку збудували баню для потреб суспільних. Урочисто відкривали, пафосні звучали спічі. Із райради представниця навіть втратила свідомість від наринувшого щастя.
Перші гості – ті, хто потом трудовим кропив підлогу (стінам перепало й стелі) . Схематозники шановні, що грошами тут крутили. Втрьох зібрались чолов’яги : впевнені, спокійні, ситі. Дорогі костюми зняли. Без надмірностей розпусти - проституткам тут не місце, виробнича йде нарада. Опрацьовувати стали залишки своїх проводок (готівкових коштів решту із громадського бюджету), Перший був похмурий, статний, сиволобий і незламний - крав, засуджував при цьому – себе й інших лиходіїв. В дзеркало плював бувало, брови здвинувши суворо. Другий, навпаки – веселий, щирий, вельми дружелюбний. Крав по-свійськи, з жартом влучним, не цурався і натури (труб, ділянок, драгметалів) був простим, не гоноровим, ще й любив пісні народні. Третій був хлюстом сучасним , молодим, стрімким та хижим– фірм створив (прокладок) безліч, розводив лохів в мережі, то ж був зайнятий постійно.
Трійця увійшла в парилку, настрій мала пречудовий. Грощі тихо поділили, йшли підтримати здоров’я. Тільки виникли проблеми там де їх не мало бути. Піч розжарилась потужно, і оздоблення частини полетіли вмить зі стелі, ріпаки благословивши. Також дихати в парильці скоро стало неможливим, вентиляція погана, зроблена не за проектом. Вибратись – нова проблема, на дверях замок заклинив (найдешевший встановили, що лише годився в курник)….
Невідомо чим насправді та завершилася справа, Перехід підземний риють, там де баню відкривали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
Свиня лежала у загоні та мріяла собі про волю: злетіти пташкою до вір'я, а далі порхнути ген-ген.
Господар тут приніс помиї (для паці благодать небесну). Занурила безрога рило, зачавкала несамовито. Мерщій спустошила корито щоб мислити не заважало, і знов про волю думка світить у сутінках життя безбарвних: злетіти - марно сподіватись, підкоп зробити в ніч кромешну - для того є п'ятак настирний.
Проте, і тут знайшлась завада : вночі потрібно спати міцно (метеликом легкім літати). Яка ж це мука незбагненна щодня воліти про нездійсне!
На ранок апетит нестримний свиню катує непристанно. І бачить наша ніжна свинка : кормилець йде незвично якось. Несе він ніж із довгим лезом, помиїв їй не наливає. Що було далі - не питайте, це таємниця надсекретна. Лише відомо, що хозяїн ковбас нажарив ароматних.
Жував м'яско після чарчини та мріяв скарб знайти раптово. Красивим стати, елегантним, статуру мати атлетичну. В Майамі жити біля пляжів із зіркою дорослих фільмів. Або хоча б скопити гроші на справу, що несе прибуток.
А поки що збиратись треба на ринок у райцентр сусідній, зробити звичне своє діло : придбати свинку на годівлю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023223
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
[i]Про болотний фестиваль бардів[/i]
***
Старанно відводячи погляд, від бруду,
Узявшись за руки, виводять пісень.
Під дзенькіт гітари, мов радість приблудить,
Припхнеться до їхніх обдертих осель.
Фестиваль підгнилих груш
Для зів’яло-сонних душ.
***
З болотних столиць і смердючих провінцій,
Глухі та німі до насильства й брехні,
Загрались в слова у дорослому віці,
Одвічні студенти з пригнобленим «Ні».
Фестиваль підгнилих груш
Для зів’яло-сонних душ.
***
Ляльки жалюгідні, слухняні мотузкам,
Єкстазять від лісу, вогню та вина,
В імперії варварів матимуть зюськи,
Злочинною владою послані на....
Фестиваль підгнилих груш
Для зів’яло-сонних душ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
***
Бруківка, бруківка,
підошви, підошви.
Каміння старе,
пішоходці не схожі.
Шурують, плетуться,
ледь-ледь шкутильгають.
З вельможних палаців,
з робочих окраїн.
***
До храму молитись,
в суді сперечатись,
Ідуть мостовою
натхненні прочани.
Купити здоров'я
в знайомій аптеці,
Надбати красу
хтось в цирульню погецав.
***
Ідуть, заповіт
несподіваний склавши.
Везе катафалк
в путь останню вчорашніх.
Підбори й колеса
знесе кам'яниця.
На ратуші дзвону
із вітром не спиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024
***
Казки складають крила, тяжінням манить твердь.
Дорогою з цеглин буття жовтніє далі.
Плуг заіржавив, гострим залишився на чверть.
Мурахи й люди мене марно виглядали.
***
Крилатий кінь покине, злетить в безодню синь,
До сонму душ, що знав колись у плоті.
Вітаю, товариство, про помічь не просив,
Бажаю спокою невидимій спільноті.
***
Розбіг легкий, безцільний, уздовж мощених снів,
Бентега дум злітає в невідомість.
На першім колі стрінуть волання голосні.
Завіса днів, завершилася повість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
***
Світ навкруг різнотрав'ям зітканий,
Під світилом метеликів літ.
Ця картинка з дитинства не кане,
Вічний саду незірваний плід.
***
Шелест листя шепоче про громи,
Неминучість ще теплих хлющів.
Фрукти/овочі - йти напролом їм
В колотню торгівельних площин.
***
Ночі довшають, роси холодні -
Блиск очей крізь серпанка вуаль
Літо вже засбиралось сьогодні,
Оси ськають солодкого : "Жжжжаль!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
***
Далекі пагорби зовуть крізь скло повітря,
Крайнебо жде на посланців землі,
В блакитнім світі думка льнє і віра :
Є дивний край, куди прийти волів.
***
Попереду кружляє шлях відлеглий,
У мареві опівдня веремій.
Спекота й спрага. Заблукала легіть.
Шипить пустельний змій : "про давнє мрій".
***
Не місце, але стан - життєвий досвід,
Із кожним кроком, вдихом, пругом жил.
Вночі і вдень, у сутінках і в досвіт,
Зовуть далекі пагорби завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
***
Локомотив сурмить призовно,
Реве, мов олень на світанку.
Вони не будуть більше зовні,
Палаю за жінками так я!
***
Молочний аромат обличчя
( За вікнами ліси та плаї),
Готовий відчувати вічно.
Я так за жінками палаю!
***
В обіймах притягну міцніше,
А потім пристрасть скаже "come in!".
Всі любощі ведуть до ніши...
Так я палаю за жінками!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
***
Дозволь губам непогамовним
Обцілувати милий лик,
Коли твій шепіт мить наповнить ,
У жару дихання: «Настиг…».
***
Дозволь пригубити ягіддя
На піках здійманих персей,
Та, увійшовши, принагідно,
Почути стиха: «Там… усей…».
***
Дозволь, джерела пробудивши,
Віддати витоку могуть,
Щоб після криків (треба див ще?),
Ти посміхнулась : « Чутно чуть…».
***
Дозволь між стегон поновити,
Тебе торкатися ущент,
Збагнути, що бутон розкритий,
В очах пвоїх узрівши: «Ще..».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
***
В жалюзі сонце сіє опівдні,
Коло м'ятого ложа – кришталь.
Грали в любість - півголосом співи,
Розійшлись – анітрохи не жаль.
***
Якщо пити утіху ковтками,
Вгамування спустошить фужер.
Жук-тролейбус у джунглі із каменю,
Гостю-музу відвозить тепер.
***
Килим став яскравішим бо ніжки,
Рознесли виноградний бурштин.
Повернувся, знесилений, пішки,
П’є ігристу відраду один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
***
Піски солоним потом окропивши,
Студент добув на глині клинопис.
Колючки слів зійшлись в шумерські вірши
Космогонічний міф себе доніс.
***
"(Пробіл) ... сказав про неї бевзь пихатий,
Любитель хлопчаків й дурманних зілль.
Палацові з ним згодились кастрати :
В жінках відсутня збурювальна сіль.
***
О, ні! Немов з небес зійшла Інанна
В звичайній жінці сок її дозрів.
До пестощів та милування знана,
Бо муж краси походить з глитаїв.
***
Ночами спить одна жона торговця,
Який товар рахує й бариши,
A вдень (міньба - на дев’яносте сонце)
До пристрастного бахура спішить.
***
Наш господин зустівся із манкою,
Полишив сон та їжу, заболів,
У лихоманці днів нема спокою
Під зірками ім’я зове (пробіл)».
***
Тлумач професор дам не переносить,
Переклад свій від злісті написав :
«(Пробіл)…якщо вас рвуть проноси
Приймайте мій настій цілющих трав».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
***
«Зречемося, Сашко, спекотних місць …»
Чи можу не погодитись з тобою?
У лісі для валяння горілиць -
Духмяний килим, зітканий травою.
***
На стиглих ягід звислі маячки,
У таїну суничносяйву, спальні,
Повітрям п'яні, збуджені, легкі,
Мов листя ми зійшли, горизонтальні.
***
Із вуст в уста в конвульсіях тепла,
Плід любощів та цвіркотіння злива.
Смієшся зверху бо перемогла,
Так зараз неодягнена щасливо…
***
Нам потаємність (де дістати рим?)
Туман зберіг, в нім сплутані всі дати.
Лиш дятел злий - його зіпсутий ритм,
Замовк похмуро- краще споглядати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
***
Урочисте звучання крокує у вимірах струнних,
Неквапливо та велично вічність гортає альбом.
На світлинах людей: що застигли в трагедіях / буднях
Невідомі обличчя мигтять поміж сущим і сном.
***
Краплі плідних зусиль вітром кинуті з моря булого
На відбитки зображень, що раптом даються взнаки.
По архівах причин у буття піднімається логос,
В день сьогоднішній - сонцю, рослинам й птахам, навпаки.
***
Відправляючись вслід, опинившись в живиці бурштину,
Від душі посміхніться, епоха зупинить свій марш.
Фортепіанна симфонія – тим, хто куняє під тином,
Біля радіоточки, поринув у літній пейзаж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024
***
Травнева ніч, в пітьмі кує зозуля.
Мчить жабокрич із ближнього ставу.
Невидимі пташки очей не стулять,
Цвірінькають та звуть зорю нову.
***
На вуглях із зірок чан передлітній.
Кипить, парує співами натур.
Забуто все, що хвилювало в квітні.
Ісход весни, палкий, нестримний сюр.
***
Неначе в тебе Мавка закохалась,
Щебече щось на велесовий лад,
Схилилась до обіймів цвітом алим.
Травою заросли стежки назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
***
Усе далі захоплення юних очей:
Те волосся гривасте, мов лук знамено.
Думний погляд дівчини наївно рече
Соромливість, бо місяць зорить у вікно.
***
Ясні очі, дмухання вечірніх розмов,
Цвіркунами порушена тиша навкруг.
Невловиме пішло, не повернеться знов,
Темні забавки долі - товаришка й друг.
***
Знай, розлучать миттєвості плинних струмінь,
Не шукай, на зів'ялий букет не гляди.
Вслід за сонцем німа розчиняється тінь
Мрій крихких та бажань. Йдуть на хвилі сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
***
Свояк, далекий від спекотних днів,
Накинув квітень плащ низенькотравий,
З-над хмар проміння сонця спорядив,
Провести на землі тепличні справи.
***
Відлиг щоб висхлі сльози вздовж доріг,
Гай зацвірінькав свербіжом веснянім,
Дощів камрат (від них же оберіг),
Годився зонт перехідним містянам.
***
Картопля ляже в лунки. Пікніки
Приймають береги ставків і річок.
В країні літа квітень є ніким.
Мов дикий звір, що йде по приграниччю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
***
Квіти майже померли у висхлій землі,
Просять "Пити!". Ніхто не дійде до вікна.
Тишу довгу покришить на миті малі,
Час безлюддя у домі, де спокій сконав.
***
Ходять містом чужинці з далеких країв,
Пустоокі істоти, незвана орда.
Наче шершнів на вулик їх цар нароїв.
Дух москальського війська, лихого труда.
***
Руки псів-окупантів відчинять житло,
По шухлядах занишпорять - здобич знайти
Для самиць - подарунки, якщо повезло.
Не поллють квіточок лаптеногіі хорти.
***
Поливальники квітів з торбинами йдуть
Сон тяжкий не скінчиться : вагони, міста.
"Де нам жити і як?" - понівечена суть
Всіх доріг, що від дому ведуть неспроста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2024
***
Якщо сядеш вночі близь чужого вогню,
Хитру карточну гру улаштовує нечість.
Що здадуть - похрести, карти скинуть броню.
Час сказати чортам " Ви над ким смієтеся?".
***
Переступить образи за примхи синів,
Бульба, старий козак, поведе їх на битву,
Щоб в Сорочинцях ярмарок загомонів.
Знайде корчму Хома, роздивившись в обидва.
***
Через темні сади йдуть роками удвох
Старосвітське подружжя, мов чашка із блюдцем.
Ревізор вже приїхав, готує підвох
Біля будки де вмить пиріги продаються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
***
Альбоми сірих днів гортає чесний жереб,
За сонцем йде туга на оберту криву.
Не видасть Бог. Свиня - плоди надії зжере,
Проріху від діри залишить наяву.
***
Продавній слід пророцтв на книжнім підвіконні.
Печатку надломив пливкий табун бажань.
Крізь лабіринт життя ведуть шляхи ісконні,
Де наостанок жде невідворотній жаль.
***
Пройти одвічний путь навчать дворці чи ясла,
Створити, взявши ум, душі корисний вчин.
Покинути грання - старим, натхненним, ясним,
Щоб страхом не жахала смерті глибочинь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
***
Полетять від надгробій пташки в далечинь,
Відштовхнуться від пам'яток плинних жалоб.
Світу білому рівні - апостол учінь
Й ремісник рядовий, оцінити їх щоб.
***
Капуциновий сум, бразолійнова вись.
В черзі крицевих будень людина зника.
Блиск пурпурного одягу - гаврик підвівсь,
Вглиб у юхтову сушу – знесила рука.
***
«Жде барвінковий край» - цей пароль застарів,
Бродять комедіанти у матриці Суть.
Хтось запнеться, хитнеться та нишкне у рів,
Непохитні віряни світанком підуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
***
У воробенів, впертих самураїв,
Мети життя нема, є тільки шлях.
Світобудови схрестя подолає
Пташок ватага. Й зникне на очах.
***
Усюди жевжики : в сільському бездоріжжі,
На стадіони їх несуть вітри.
Летять крізь час : на камені наріжнім
Почути спіч апостольский, Петрів.
***
Рожевий світ надходить горобцеві,
Майбутнє зве у подорож малу -
До вимірів і просторів місцевих,
Під зорями пирнати в кашпелу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
***
Ідуть на жертовник життя молодих,
В орнамент із пікселів вдягла війна.
У спалахах вибухів робить свій вдих,
Хто мав би дітву свою вчити сповна.
***
У битві зі хтонню, що пре, нежива,
Доволі й не мертва- вбивати людей,
Молімось, щоб смерті страшні жернова
Вкраїнців минали вночі та удень.
***
Козацька відвага гучніше промов,
Є мужність і честь, позабуті в тилах,
Де свято й нудьга -поки точиться кров.
Хтось стане безсмертним, хтось згине на прах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
***
Мене запросили у сни кольорові
Фантазії дивні під грифом "Якби".
Мрійливий хлопчисько сідає на ровер,
Прямує опівдні з бескету журби.
***
На кобальті неба світило вощане,
Під миртовим килимом вохриста твердь.
Ожиновий скарб вітерець заощадив,
Обдав кармазинові хащі ледь-ледь.
***
Педалі кручу крізь фісташковий оплеск,
Щоглі теракотові йдуть насупрот.
Скриплять, натякають, де паливно-плоско.
Дрімає кайма вздовж смарагдових вод.
***
Індигові смисли миттєво зникають
В пробудженні димчастім (чому б і ні?).
Реальність жариста, солодка – це м’якоть:
Кавун мов планета з життям вглибині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
***
Минулі дні, мов чай застиглий,
Що втратив колір свій і смак.
Не оглядайся на могили
Уявних спогадів, відтак.
***
Ніщо в житті не буде марним
Як вільно світ пізнаєш цей.
Йдучи вперед крізь грім і хмари,
Дай Бог не втратити лице.
***
Згорять альбоми, зникнуть файли,
В наш вік стрімливо час біжить.
То ж, став собі відмітку «файно»
За кожну днину, кожну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
***
За чистість зим та сльози зорепадів,
У Всесвіті без вікон, стін і стель.
Рожевість щік дітей, що снігу раді,
Прийми уклін. ("Вогонь мій" Урієль).
***
За терпку тінь порічкової кущі,
Опівдня негу, зливи гучність крил,
Прибою плескіт, пристрасть неминучу,
Вклоняюсь. (Благовістик Гавріїл).
***
За гнучкість дум, проявлених у простір,
Величність пірамід вздовж річки Ніл,
Повагу тим, хто завітав у гості,
Чолом б'ємо. (Цілитель Рафаїл).
***
За розум, у біду неметушливий,
Допитливість, наснагу чесних шкіл,
Драконопереможний дух і силу,
Завдячний. (Воїн світла Михаїл).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024
***
Дівчата-дзвіночки від бабці ступали з провідин.
Від мазанки-хати, що маялась перед городом.
Старенька услід їм махала сердечно рукою,
Млинців із варенням надала онуцям в дорогу.
***
Щасливо свій вік прожила трудівниця, без люті.
Сусіди вкрадуть, вона каже, що їм важливіше.
Від бурь доленосних замучилась, та не бурчала.
Добром до людей, не чекаючи кроків назустріч.
***
День літа хилився за обрій, заплющував очі.
Життя не стихало, цвірінькало, півнем співало.
Про смерть не кумекало, дихало теплим повітрям.
Пташинка летіла вздогін, щось сказати воліла.
***
Перезирнулись й залились сльозами дівчури,
Уголос ридали, відчули прихід неминучий.
Скорботної вісті: стареньку живу не побачать.
Услід їм що маше з порога сердечно рукою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023
***
Бенеря з отчим прізвиськом " Совок",
В думки мої без дозволу влізає.
Нагадує, як в адлерівськім залі,
Пансіонатний гамкали пайок.
***
Як дивував південний антураж
Неоперенного шкільного комсомольця.
Що очманів від персиків і сонця,
Дівок, з купальників вистрибуючих, аж.
***
Без звичних гасел, все було чуже:
Ділки, бариги, "торгів" королеви,
Інтелегенти (преферансу леви),
Парфуми дам у сукнях-негліже.
***
Рідня чортяки - шльондри та хлюсти,
Куйовдилися в барах біля моря,
Нафтовикам, колгоспникам - до горя.
Спокуса бо сильніше простоти.
***
Радянській рай возніс, а не спинив,
Насильство, розкрадання, словоблуддя...
Час копняком "товарищів" розсудить.
У душу, нижче що у них спини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023
В один із тьмяних днів неврожайного року наше віддалене поселення відвідав
монах-мандрівник. Веселий товстун, він тішився життям, дивувався її проявам, спалахував сміхом. Славив Буду, говорив мудрість. Гість назвався Хотеєм. Роздав дітям райські яблука з торби. Приготував цілющу мазь від болів у кістках. Лікував нею старих. Молодим же обіцяв успіх від старанної молитви. І, ніби слухаючи небесний дзвіночок, прийшли до нас соки життя. І підбадьорилися ми, відчувши рух у жилах наших. Зібрався народ, хтось зцілений вигукнув: «Хотей повернув нам віру! Слався, слався,наш божок!». Тут живіт променистого заколивався могутньо: «Хо,хо, змилуйтеся! Ніколи ще не сміявся я так!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
***
Знов тужливо тремтить сріблеструнність зими,
Кине бісер-порошу думкам навздогін.
Непотрібні нікому, блукаємо ми,
На морозному вітрі співаємо гімн.
***
Що вважали любов'ю, слабіє здалік,
Через простір байдужий чужих городів.
Доля, наче вдова, йде, ховаючи лик,
Від надій поховань, плинних сонячних днів.
***
Марить світлом вікон, трунок гіркий прийняв,
Дух, зневірений ладом, в обіймах імли.
Хто придумав ігру, не приймає застав.
Лялі від мотузків утекти не змогли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
***
Гей, старче! Друзь лихих баталій
(Оскомисте хтось п’є вино?).
Та шанувальник дамських талій
(У саван зряжені давно).
***
На смертному одрі (де спадок?).
Дай уповання рідним знак.
Діли нажите наостанок
Мечом чорнильним (...твою так!).
***
Ідальго битий, божевільний,
(Млин зруйнувався, кінь помер)
Розп’явся й вигукнув несильно:
«До поєдинку, резонер!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023
***
Жовтневий вечір, 20:30,
Містечка вулиці пусті.
Душі-метелику насниться
Ліхтар, що сяє в самоті.
***
За вікнами старих будівель
Слідкує місяць серед хмар.
Зірок стада в безодню вивів
Пастух, небесний володар.
***
Вирує листя на бруківку,
Земля вальсує, птиці сплять.
Часів не відаючи скільки,
На світ метелики летять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
***
Прегарно блукати у мирні часи
В рубіновий вечір, в смарагді дерев.
Щоб місяць з бурштину мов лампа висів
Над парком, де танцям динамік реве.
***
Вокзальна шамотнява криє сабзу:
Глядіти на долей строкату близень,
Зустріти кур'єра, лимонні що взув,
Штиблети. Купцям фоліанти везе.
***
Музейні часинки, симфоній підйом,
Чутка усамітненість райдужних снів...
Світ білий триває допоки ми в ньом.
Руну не потрібні думки навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
***
Наїжачений ранок зове до бентежних думок,
Труби з цегли димлять, вставши досвіту йдуть роботяги.
На ненависну працю, туди вже покликав гудок,
Серед тирси й мастил гнути спину за марні звитяги.
***
Ріже біль металеву, на думах чавунних, верстат,
Люди-функції нишпорять, гримає зміна лайлива.
Навіть стажу данина - не менше років п'ятьдесят,
Від пліток не спасє, від доносів помийної зливи.
***
Хить замісто любові покличе страждання смолу.
Не очікуй мистецтв серед куп металевого брухту.
По просякнутих шпалах відправлять надію малу.
З давнини ритуали заводу старого не вщухнуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
***
Наука дає нам велике натхнення,
Надію, що розум здолає пітьму,
Сумлінно відтворюємо сьогодення,
Ми з нашим народом, в служінні йому!
Приспів :
«Наш досвід – суспільству!» - девіз Інституту,
В складних, відбудови роках, прозвучав,
Щоб той, хто трудився, не був позабутий,
Щоб той, хто навчився, трудитись почав!
***
Досліджень скарбниця та книг розмаїття,
Законами стануть для вільних людей,
І свято ми віримо кожної миті,
У втілення всіх справедливих ідей!
Приспів
***
Ми, мудрості пращурів, вірні онуки,
Йдемо у майбутнє, ні кроку назад,
В козацькому краї розквітне наука,
З луганського степу до львівських Карпат!
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2023
***
Для прірви холодної Хронос зачах,
Повз велич мовчання планет і світил
Злетів телескоп та, без сліз на очах,
Свій осені відлік у світ запустив.
***
Бездушне залізо приймає сигнал,
Тривають розмови в етерах щораз,
Про школу, куди першокласник попав,
Як уряд підвищів платіжки на газ.
***
Матерії байдужа пристрасть істот,
Що дихають киснем, збирають врожай.
Облади посланця ведуть свій підщот.
У чорній дірі зазирають за край.
***
Йдуть вересня барви у звільнений сад.
Виряджують спеку, сумують на мить.
Не все, що пішло, повернеться назад.
Постане той простір, де думка промчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
***
Вздовж звивистих хребтів вулканічного сну,
З непроглядних глушин, де земля у потьмах,
Відшукати свій брід через воду ясну,
Перейти по камінню форелевий шлях.
***
У краю безтурботності звірових душ,
Що блукають по схилах в підсвіт полонин,
Не тягнись до рушниці, сокири не руш,
Житель хижи чи замку, гуртом чи один.
***
Підігріта земля деревніє лозняк,
Сонце тягне ті жили в свою павутинь,
Повз підвал винороба не пройдеш ніяк.
В нім смак істини ночі й полуденна тінь.
***
Сплять часи над вершинами синіх кичер,
Дремле путь до містечек, джерел і дзвониць.
Як скінчиться вино, повернемось іще,
Прославляючи плідність землі, горілиць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
***
Укорінена єдність не відає втрат.
Спілка вічних утворює нотний триптих.
Випромінює майже років мілліард
Позивні : "Живимо. Зірка кличе живих!".
***
З вулканічного попелу, з тем засвітів,
Проникає у ранок незайманий свіж.
Соковитий лавандовий подих злетів
В апельсиновий смак з розмарином суміж.
***
Серце пахощів кедр монолітний. Герань,
Спогад дому. Відчутний, шалфея підспів.
Ладан висхлий, благий, дзеренчить :"Не вмирай!".
Час буття вже повзе за відмітку "опів".
***
Кров дерев загустіє закляттям лісів,
Від землі до води розгортається мох.
Щоб зібрати в посудину творення всі
Ворожить парфумер, ароматників бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
Леді віються вздовж по проспекту, легкі,
Посміхаються, поряд якийсь-небудь Жан.
Поворот голови з піруєтом руки,
У німому кіно свій нечуваний шарм.
***
П'яний кіномеханік у будці спочив.
Ще й парфум для зазноби розтрощив ущент.
Зал пустий. На перегляді без глядачів.
Срібний пристрастей вік, не вмирає іще.
***
Повз нічну прохолоду вирує теплінь,
Мережева плете із відьомских котлів.
Різнобарвним намистом утерпкий налив,
Хвиля цитрусів йде, зачарована лінь.
***
Мов зваблива чорниця цей мускусний сік,
Задурманить уяву ветівер гіркий.
Флірт тягучих пачулей й жасміну навік.
Губ чуттєвих троянда зпитає " Ти з ким?'.
**
На одвічне питання від мадемуазель,
Мов від сонця опівдні не дітись ніяк.
Вибухова, палка та квітуча Шанель,
У солодкій отруті прихований знак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
***
Напівсонний поштар у клітчастім кашне
Десь під вечір доставив з Ненацька листа.
Той ввібрав таємничє рослин, запашне.
Перша нота смолиста, глибока й проста.
***
Димний струм обертоном до стелі гряде,
Серед пахощей вмить урочисте тепло,
Мов у лісі йде дощ, мочить килим-модерн.
Прілим листям земля витирає чоло.
***
Крізь прим'яту траву йде солодкий виток
Фруктів-ягід, назустріч вітрам із пустинь.
На старий вже папір дюни сиплють пісок,
Щоб припудрені спогади час відпустив.
***
Зліт кінцевої ноти, різка круговерть.
Терпкий спокій про плинність закінчених праць.
Поки б’ються серця нас поєднує твердь.
У поштовій кареті прямую в Ненацьк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023
***
Перемогай чужинне зло, моя розхристана країно.
Воно на лапах клишоногих тупоче по твоїх полях.
В кривавій пащі поглина вечірню тишу солов'їну.
Кігтями рве ранковий сон та уповає на заляк.
***
Байдужому помститься світ, ненасить зрештою обмане.
Гіркі часи як достобіса іуд мерзенних навкруги.
Хто не вважав ведмедя хижим, від дому йти не перестане.
На захід за сирітським хлібом, на схід - де рищуть вороги.
***
Якщо загинеш не заплачуть, що впустиш не вернеш ніколи.
Слабкий народжений страждати, на зброю плуг змінив мирон.
Крізь хуторянства павутинь непросто проходити школи.
Героям честь і смерть безчесним, двох кольорів оксиморон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
***
Хай живуть із вишнею компоти
Клятвою варенням з абрикос!
Билися ми за дитинство доти
Дюдя не насунулась всерйоз.
***
Жалять кропива й гілки акацій,
Садни на колінках від дерев.
Гулю вже на тім’ячку намацав
Верхолаз. Та груші набере.
***
Пальці у бинтах беруть гітару,
Крізь вечірній легіт лине звук.
Танці на майданчику. Дід марно
Дивиться в щілину «Де онук?».
***
Сонце неквапливо гріє пляжі,
В прохолодних росах встаючи.
До опівдня ледар не приляже,
Не повірить річки глибочинь.
***
Квіточки до школи (щоб їй пусто!)
Палісаднік викохав за так.
Літнього гуляння пряний згусток
Поблукає до сумних ознак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
***
Скажу вам, вірнії брати,
Котрим повірю сам:
Щоб радісно життєм пройти
Не зраджуй небесам.
***
В останні миті сприйняття
Когось охопить жах :
Коротший шлях до небуття
Аніж у черепах.
***
Забудуть друзі й вороги
Або не стане їх.
Не спімнуть серцю дорогі,
Коли вже подих стих.
***
Свій кожен день живи мов рай
Для тебе вже настав.
Бо хто перешагнув за край,
Не залишив застав.
***
Живим не чутно їх слова,
Буцім крізь товщу вод.
Що у кішені насував -
Згріб інший ідіот.
***
Твердь нездоланну відпусти,
Відчуй незримий знак.
Жага та думка, воля з тим,
Нудьгу здолати як.
***
Честолюбивий шлях страждань
Не вартий метушні.
В кінці якої гострий жаль,
Як Завтра скаже «Ні»...
***
...Два пса і кіт - то увесь загал,
Що був на закритті.
Довольні дуже - пан згадав
Їм корму принести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
***
Минулі дні, затамувавши подих,
Пустилися нам слідом
Невагомою пір'їною птаха Забуття.
Хто тепер слухає шелест соняшників,
Неприбраних восени селянами?
***
Пісок пристав до спини моєї,
Річкова тина обійняла глечик вина.
Багатий той, в кого є час
Спостерігати життя стрижів,
Що в’ють гнізда на стрімкому березі.
***
І от можливо ще хтось,
В інших простірах перебуваючи,
Роздивляється стародавні зображення,
Де видно наші обличчя й силуети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
**
Останні залпи хуртовини,
На фоні сонця пластівці.
Весни гармидер, гави винні:
Клянуть тепло падлюки ці.
***
Кавчать з висот несамовито
Звуть до своїх пернатих лав.
Котелен пар, у дим завитий,
Землі тяжіння подолав.
***
Серед рідких прогалин снігу
Вже мати й мачеха стирчить.
Судак під кригами забігав,
Крапель з дахів рахує мить.
***
Бруньки березові пробились,
Граки літять до ситих міст.
Являє особливу милість -
Двірник вбира смітиська вміст.
***
Ялинки мертві (згад про свято,
Зимі остання данина)
З квартир виносять кострубато:
«Бувай, стара! Таскайся на…»
***
Неначе ліхтарі сигнальні,
Шпаківні по гілках висять.
Не висохне білизна з пральні,
Поки весна не прийде вся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
***
Втомилася трохи, затихла зима.
В овразі залегла й приснула сама.
Під цвіркіт синиць, горобців вовтузню.
Не видно, мов пес свою миску лизнув.
***
Летить по гілках вздовжж ялинки, прутка,
Куниця за білкою. Килим наткав,
Цей лютий оманливий, ткач кришталю.
Накинув на землю, дмухнувши «Люблю».
***
Та що йому сосни, дуби в забутті,
Воліє в пампаси, де зовсім не ті.
Пейзажі та звіри, нерівність грунтів.
Очам не повірив : повзе в самоті.
***
На сонечку зранку по стінці житла.
Комаха червона, плямиста мала.
Чом божа корівка не змерзла, не спить?
Повзе крок за кроком, тримаючи мить.
***
Промінчик на куполі гріє жука,
У сонній зими не піднялась рука.
Пташкам не помітно, плювати типам.
Бо сплачено мито й прослідує пан.
***
Крізь простір і час, звідки свіжості тік.
Тамтешній безхатько від спокою втік.
Верзе, нетверезий, що казки нема.
«В лісах не зустріти чугайстра, не мар».
***
Ледь доля потворна нагострила ніж.
Хильнути як ні з ким, до міста скоріш!
У хащах байдужості менше ніж там.
Миліш скрип сосни, чим міський тарарам.
***
Поглине канюку утроба столиць.
Вдихнувши озону, град спить долілиць.
Бо напризволяще забуті діла
Лютнева метіль у вчора поміла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
***
Здуває спомин неважливий,
Вмовляє ум.
І сам не знає, куди лине,
Незримий струм.
***
Схопити сам себе бажає
За хвіст тугий.
Мандрівників січе без жалю
За подум : «Згинь!».
***
Кидає сніг дахам і стежкам
Знайомих сіл.
Туди, де кум необережний
В замет присів.
***
Одне спасіння простолюду
Від хуртовин.
Підняти чарки з тостом «Будьмо!»
Про все один.
***
Віконця блимають вогнями,
Повітря хід.
Козацька мати йде зі снами
Світанку від.
***
Борвій по маківках соснових
Понісся геть
Життя-гончар кладе основу
На круговерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023
***
Зэковской дратвою сшита империя,
Скроена люто секирой палаческой.
Верят в царя ¬¬– больше в Бога чем веруют.
Слабых гнобят, перед сильными плачутся.
***
Каменный век в бездорожье запутало,
Средь людоедов и кровосмесителей.
В племени рабском вранье стала удалью,
Скотство – обыденным, честь – непростительной.
***
Кто эти «русские»? Чудь белоглазая,
Эрзя и мокша, чьи корни утеряны.
Рой саранчи по московии лазает,
Множатся пустоши, строятся теремы.
***
Гор и равнин племена инородные,
Век коротают, неволей озлоблены.
Власть ненавидя, меняют на оды ей,
Рай в коммуналке, подачки от гоблинов.
***
Пайку жирней получает оприччина,
Тайные вежды с мозгами казенными
Гробить смутьянов их дело привычное
В мерзлой земле сгинут истины зерна.
***
Челядь придворная, подлые прихвостни,
Мерзостям власти найдут оправдания.
Трудятся ртом и стараются высосать
Все, чем кормушка способна одаривать.
***
Бельма завистливы, хмелем закопчены,
Рыщет умишко «украсть иль напакостить?».
Ворь государева заняла вотчины,
Нищие духом обмануты благостью.
***
Греет нутро глистяное, болезное,
В каждый клоповник кремля глашатание.
Дескать, «в Европу с войною полезем мы,
Помним дедов, воевавших там раннее».
***
Бряцают ржавым железом воители,
Рекруты в бой, командиры за спинами.
Родины сказ : «По-геройски умрите вы,
В чуждых краях. И грехи будут списаны».
***
С воплем «ура» как заведено гадами,
В бой побегут по-ордынски неистово.
Если ж по морде получат негаданно,
Шустро и молча сбегают, обдристаны.
***
Вшивые вылупки семя медвежьего,
Столько веков понапрасну истратили.
Силой дикарской кичаться по прежнему.
Плевую жизнь посылают по матери.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969986
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.01.2023
***
Протягнувши сніжні руки, сипле заметіль.
Посівати до розлуки має на меті.
Попрощався гай з травою, тиша без пташок.
Лід з відлигою по двоє, йдуть за кроком крок.
***
На прогулянку містяни вивели собак,
Інсталяції, безтямні, не зберуть ніяк.
Сніговик-шпигун незграбний у дворі завмер.
Моркву ськає, інші скарби : вуглі та цебер.
***
За кожухом хмар лінялих сонцю не до справ.
Вітер. Сосни обійнялись. Час розмов настав.
Розійшлися по кав’ярнях завтрашні вожді.
Передсвятове, примарне спонука до дій.
***
По землі промерзлій мимо ковзанок-калюж,
Доля бродить пілігримом, тільки зір примруж.
Ранніх сутінок омана настрій не псує.
Приказка існує знана : кожному своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
***
Летять горіхи на асфальт
(Птахи кмітливі)
Муркоче радіо накшталт
«Дніпровські хвилі».
***
Бентега сіра, мов шинель,
Вздовж небокраю,
Над сілуєтами осель
Іде-шагає.
***
Уклін предвісникам снігів :
Дерева чисті.
Дням перелітним навздогін
Опале листя.
***
Імла вечірня, сльота твердь
Заполонила.
В захмарних проблисках ледь-ледь
Жмути світила.
***
Зірвався сніг та десь подів
Поля і дачі.
Вітає холод городів
Крик воронячий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2022
***
Коли, мислителю, витратиш ти роки зусиль своїх і побачиш мізерні плоди праці своєї, то ось тобі молитва: «Всевишній, випробувай мене багатством, гуріями та іншими надлишками! Клянуся, я пройду цей тяжкий шлях, не пожалію жодної частки тіла і душі моєї. А вже потім, через багато років митарств виснажливих зрозумію я, що були вони геть марні. Але буде і у цьому урок свій та втіха моя. Бо іноді треба опуститися до самого дна низьких бажань своїх, щоб потім, після каяття велично здійматися на собою вчорашнім.
***
Коли, царю, охопить тебе жага чужих земель і святинь не твого народу, коли забажаєш оголосити їх своїми від віку – збери челядь свою покірну та скажи їй твердо та неухильно, що предки воювали колись за цінності чужі, та вигадай перемоги їм. І оголоси, що нащадки повторити зможуть на користь тобі. Нехай же голомизі раби твої не дивляться собі під ніс на домівки свої облущені, худобу свою незавидну та міста свої тужливі. Проте нехай марять військовою славою і награбованим майном чужини. То ж підуть вони в краї інші та вчинять війну там. І багато загине з них та втратять кінцівки свої або зір свій. Сім’ї ж, загиблих на чужині, воїнів твоїх отримають милість твою бо треба щось дати їм, осиротілим. І будуть радіти вони грошам і дарункам й славити тебе. Така доля челяді твоєї - здобути ціною життя свого никчемного – велич та пошану повелителю свому серед інших царств та народів.
***
Якщо хочеш, царю, на довгі роки сліпої любові народу свого до правителя, здійми порохом у повітря домівки підданих своїх, не щади тих, хто живе там, будь то хоч старі, хоч молоді; дітей не жалій теж. А звинувать в цьому недругів твоїх. Оголоси, при цьому, що оберігатимеш відтепер челядь свою від усякого зла. І збагнє недолугий розум їхній, що краще служити одному господину і обирати одного його, аніж здійматися у повітря після приходу на трон кожного нового.
***
Не носи, царю, коштовного одягу та прикрас. Нехай деякі вельможи та купці виглядають більш пихато аніж ти, володарю їхній. То лише щастя, що ти їм дарував поки. Мов жертовний вогонь, що горить, але з часом погасне. Зосередь сили свої на взяття влади в країні твоїй як ведмідь зазвичай хапає здобич свою. І тоді прийде час, коли наказом твоїм буде віднято у богатого та передано тобі. А глашатаї роскажуть челяді, що то для них. Також волею твоєю страчені будуть винні та невинні, бідні в лахмітті й багаті у парчі. А ти, володаре долі іхній, у стоптаних сандаліях та скромній тозі, дивитимешся з вікна фортеці неприступної на муки їхні. І тоді пізнаєщ ти насолоду розуму свого нестримного, мов дикий кінь. Безмежність і бескарність волі царської то є найслаща з насолод.
***
Знай же, царю і володорю й про лихі часи свої. Бо можуть настати вони у країні твоїй по волі Всевишняго або від невдячності народу твого. Прийде час й набридне їм бути стадом у такого пастуха як ти. Будешь промовляти до них, та не почують тебе. Накажешь їм грізно та не послухають тебе. Забажаєшь одинацтва серед покоїв твоїх, а челядь оточить тебе. І не буде казати до тебе слова смирення й поваги більше. А постаті їхні стануть у той час не покірними, а загрозливими. Тоді відчуєшь ти холод на спині своїйї, думки твої замегушаться мов кури при вигляді лисиці. І переконаєшься ти, що то не сон твій, коли схоплять вони тебе грубо і потягнуть на місце, про яке ти не знаєшь. І буде це місце мук твоїх довгих, бо челядь зажадає відплатити тобі за тривале приниження своє під рукою твоєю. То ж будуть вони рвати тебе і різати тебе, сміючись зловтішно. Відчуєшь ти те, що й страчені тобою, катовані тобою, загиблі на війні волею твоєю. Марно буде благати їх, бо це буде час їх. І чим закінчиться буря у царстві твоєму не дізнаєшься ти. Бо посадять тебе не на трон, а на кіл без жалю. Світло померкне в очах твоїх і в розумі твоєму й стане примарним та прохідним як і життя твоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
***
Початок – шовк погожих днів, янтарне листя.
Калин набряк дівочий гнів в рясні намиста.
Лоскочуть павутинки ніс (хто їх пускає?).
Ласкавий вітерець приніс ковток розмаю.
***
Та ось вже хмарок карусіль по небу суне.
Мов череда сільских весіль, осінніх уній.
Від сосен кошики несуть і дух смолистий.
Ясують різнорідну суть села і міста.
***
Кутом злітають до тепла смиренні качки.
Пильнує, ліска як пішла, той, хто рибачить.
Господар сіно закида вщерть на горище.
На возі копиця-скирта, в ній миша рище.
***
Шукають звіри свій притул і риють нори
Кіт, що на погрибі заснув, не знає горя.
Геть егоїзм та метушню проспектів, вулиць!
Назустріч сонячному дню страхи минулись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022
Ще не нарізане шматками, повітря згусло, мов кисіль. Гудуть сонливо над квітками трудяги-бджоли відусіль. Дитяча зграйка йде на річку - в ній сонце гріє піскарів. Біжить шосе розм'якла стрічка, пастух жене своїх корів. Зійшло благословення неба, пройшлася злива, вмила світ. Читати книжки є потреба, в тіньку сховавшись сонця від. Подалі від гучного міста , де скло врізається в бетон. Без охолоджувачів скиснуть, службовці тиснуть пульт на "ON". Забута ними прохолода криниць, де шумний очерет. Сад за вікном - одвічна мода, спів солов'я - до сну черед. Хатинка рідна колисає під залізничний гук здаля. Спокійно розум просинає як вранці півень загорла. Наллється соком безтурботність в плодах старих дерев, кущів. Покличе нескінченна повість тих пряних днів :"До нас мерщій!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
Ну ось, нарешті, світла бог підняв завісу. Ще не докучливе тепло зове гульвісу. Зардівся, ледь повстав з гряди, кущ полуниці. Галявин чутно аромат в любому віці. Найдовші дні, коротші ночі, теплі ливні. Дарують зорі глядачам простори дивні. Світанок до мурах дійшов, кипить турбота. Себе питають трударі «Коли ж субота?». На ярмарок суботній йдуть старі та обрость. Шумлять, купують-продають собі на користь. Туман за річкою пливе на гожу днину. Дівчину хлопець обійма, свою єдину. Трави зелене море жил, хитає вітер. Шпаки співають, що зима не ходить світом. Аж раптом хмари набіжать, несуть негоду. Не лячні затінок й вода – зрости городу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022
Коли твій сусід - розбійник та, водночас, тюремник, який вже тримав тебе у неволі, знищував твою мову й культуру, вбивав кращих представників твоєї нації, та який не полишає спроб силоміць приєднати тебе, вже вільного - до своєї кримінальної компанії, верхом безглуздя буде - не помічати його намірів, не реагувати на його брудну брехню та провокації у твій бік (" та чого ви лізете до мене, дядьку") і сподіватися на безхмарне майбутнє ("якось минеться"). Не минеться. Ані для теля, коли до того підбирається вовк, ані для бджоли, що приземлюється у павутиння, ані для народа, який свою історичну пам'ять не бере до розуму у діях сьогодення. Так влаштована сама природа. Безпристрастно переживе вона наслідки чиєїсь легковажності, точніше, дурісті. Жертва пожне свої гіркі або, навіть, трагічні плоди, світ рухатиметься далі.
Проте саме антиприродне тупіково-коротке мислення демонструвала вітчизняна верхівка двадцять з гаком років від дати отримання Незалежності. І це, на жаль, не дивно. Шахрайство по відношенню до власних співгромадян, сінтез радянських і кримінальних методів управління, плутанина між державною й власною кішенею, усе, що розуміється під корупцією - віддаляло Україну від європейського шляху, поглиблювало економічний й цивілізаційний розрив із західними сусідами. Втім, це ж притягувало і тримало хуторянських діячів у полі впливу ненажерливої сусідньої росії. Подібне притягує подібне.
Прикупити українську елітку кучмовсько- тимошенківського розливу московитам було нескладно:грабувати свою територію ці діячі прилаштувались заробляти собі на іспанські вілли, зокрема, метушнею навколо постачання російського газу. Київським та регіональним панам давали заробити у іграх з цінами й прокладками-постачальниками. Від них "брати"-вороги очікували одного - не займатися державотворенням, сприймати свою країну як "територію, де можна заробити", ділити країну на регіони впливу своїх злочинів. Не рухатися шляхом прозахідних реформ. Звісно, для цього потрібен керований "нарід", який перебуває у злиднях та зайнятий виживанням, з одного боку, та віддані справі корупції підлеглі на усіх щаблях управління. Середній клас, представники якого у всьому цивілізованому світі є фундаментом економіки й правопорядку, охорони громадських прав і свобод - у цій меншовартістній конструкції - не передбачався. Результатом феодальних підходів в держуправлінні за 23 года незалежності стало те, що Україна з позицій перспективної європейської аграрно- індустріальної держави перетворилася в чи не найбіднішу країну Європи. А що ж громадянське суспільство? Коли до українця залізе у кішеню злодюжка, той здійме галас, а якщо буде по силах - натовче пику крадію. А тут безсоромно крали мільярди їхніх гривень і....Справедливість вимагає визнати, що й громадяни, у своїй більшості, досить тривалий час не позбулися радянських звичок - обирати у місцеву та центральну владу "міцних господарників"("краде, зате свій").
Якщо для вас війна почалася 24 лютого 2022 року, то то знаходитесь у небезпечній омані. Згадка про це дозволить зрозуміти усю логіку удару по крихкій українській державності. Тревоги та очікування карколомних змін, ось що це було. Луганськ здавали довго, поступово, наче промацюючи реакцію Києва. А там тоді утворилася вельми слабка влада, яка без бою здала спочатку Крим, а потім почала теж саме й на Луганщині. По телевізору й в мережі інтернету постійно й всебічно, з різних ракурсів, демонстрували повалення української влади на місцях. Складалося відчутне враження, що ці міста і села на сході не дуже й цікавили столицю. Звідти, наприклад, назначили луганського губернатора з числа " регіоналів", якогось тютькіна". Сподівалися, що"своя" *** якось порузуміється із чужою. Порозуміється задля чого? На це просте пряме запитання слабка корумпована київська влада відповіді не знала й діяла, переважно навмання. Ні, не задля оборони країни прийшли на вищі державні посади колишні комсомольці : подумки вони вже розподіляли потоки й "смотрящих" по областях, а тут зненацька прийшов ворог. Прикро це, не на часі для кабінетних крадунів. Спроби керувати буреломним регіоном звичними бюрократичними прийомами, звісно, тільки погіршували ситуацію.
У місті тим часом вже хозяйнували донські козачки ( назвати казаками цих ряжених, язик не повертається). Ось, висуванець влади з мутною репутацією мав якось домовитися із вояками у папахах та з сувенірними медальками, щоб вони не дуже руйнували і грабували державні установи. Та доволі швидко стало зрозуміло, що ростовські й кубанські клоуни це лише прелюдія " руського міра". Так, вже навколо утворювалися "мітинги луганчан" - збіговиська пиячок, гопників та пенсіонерів з відмороженими мізками обоїх статей з колорадськими мотузками на одежі, встановлювалися якісь армійські намети (блідна копія Майдану), де жили "активісти" з області й ще бозна хто. Проте совались містом вони доволі впевнено й діловито, хтось готував їх, командував біомасою. Величезну роль у такій "увертюрі" зради державних інтересів відіграв місцевий олігарх Єфремов, люди якого організовували бригади бандитів, які охороняли антиукраїнські шабаші та нападали на проукраїнських активістів. Уся ця публіка грала роль проплаченої масовки й була лише декорацією до подальших, більш трагічних подій. Так, місто заполонили багато десятків російських "туристів', що спалахнули бажанням відвідати наш медвежий кут саме у буреломні часи. Розпізнати таких молодиків з військовою виправкою, було нескладно : міняли рублі на гривні, мали інший час на годинниках, розмовляли із характерним кацапським акцентом тощо. Владу в нас забирали поступово, але невпинно. Новоприбулий губернатор швидко втік, а от озброєних росіян слід було очікувати з дня на день.Тоді мені спали на думку такі строки :
У подуві вітру чую пороха
І мастила збройового запах.
Чужа армія увійшла у край мій.
А домівки, де поки лунає сміх,
Вже відкидають тіні руїн.
Так і було, я буквально відчув казенні військові запахи, хоча ніхто у місті ще не стріляв. Оте "поки що" мало свою дію: захоплення будівлі СБУ з арсеналом автоматичної зброї, встановлення російських прапорів над державними установами, розгін проукраїнської демонстрації.... При цьому прикордонні об'єкти області контролювали начебто українські прикордонники через яких у бік Росії та у зворотньому напрямку вільно нишпорили бандити "руської весни" (наприклад, на спеціальному позашляховику, подареному їм Жиріновським). Усвідомлення оцього буденного безладу після мирного осмисленого життя, приймалося не відразу. Про "секретний" візит до міста спецпризначенців з Київа ( з ними був Наливайченко та Парубій) знала, мабуть, половина міста. Говорилося "сьогодні о 16-00 буде штурм будівлі СБУ й нас нарешті позбавлять сепаратиської муті". Та дива не вийшло, умовити купку тварюк здати зброю не вдалося, й столичні функціонери разом із спецпідрозділом, який міг би за півдоби розібратися з сракоголовими бунтівниками, благополучно відбув, залишивши містян наодинці з ордою. У нашому суспільстві люблять шукати зраду й чипляти ярлики зрадників. Ми тоді побачили вживу :так буденно виглядає зрада. Отже, непридушена у зародку " руська весна" тривала....
Життя у поступово окупованому Луганську було схоже на репортаж або знімальні майданчики кіностудії, де одночасно виробляли декілька фільмів : ось у місто увійшли кадирівці з батальону "Восток". Очі скляні, вони чужі тут. Зустрічались й азіати у старій мабуть ще радянській солдатській амуніції, росіяни екіпіровані для масовки фільму про війну з фашистами, інші " інсталяторники". Понадягали якісь чудернацьки мундири й місцеві колаборанти. Подібні карнавальні персонажі ходили у магазини, вигулювали своїх собак, спілкувались із сусідами, спішили кудись у громадському транспорті. Тим часом натовпи агресивних ватників захоплювали облдержадміністрацію, мерію, відділення міліції. Здравомислячі люди перераховували гроші на потреби армії, сподівалися, що хворий сюр у їхньому житті все ж таки закінчиться. Що там Київ собі думав? Дзвінки на горячу лінію СБУ, доповіді про антидержавний безлад у місті натикалися на казенне :"дякуємо за ваш дзвінок"..... Наближалося літо.... Місто давно стало одним з форпостів російського вторгнення- по вулицях їздили танки з чортами на броні - істотами з типовими руськими солдатськими пиками : пропитими, безтямними. Ось і прийшов час учорашніх аферистів, волоцюг, мисливців за металом і подібної їм публіки. Тепер їхніми руками кидали "на підвал" патріотів, грабувалися банки й квартири, "конфіскувалися авто". Під прапорами росії та музейних радянських стягів. Той дурень (дур, мабуть, було більше), хто сподівався, що повернеться у "совок" й у свою молодість - абсолютно помилився. Прийшли не комсомольські гуляння/безкоштовна путівка до Адлеру/горілка по 3,62, а сплановані обстріли місцевими та заїзжими злодіями під загальною назвою "ополченці" - житлових кварталів, вбивство мирних мешканців, закриття усього, що працювало, окрім магазинів. Хто скучив по дефіциту, отримав його у вигляді півторамісячної відсутності води й світла. За "автокоровами", які перевозили воду, доводилося полювати з 6-8 баклажками. У багатоповерхівках, які замість газу, використовували електроенергію, мешканці спільно готували їжу у дворах, на вогнищі. Щасливий був той, хто встиг відправити сім'ї у більш безпечне місце. А от коли перестали ходити поїзди, місто опинилося у справжньому оточенні. Відчуття безнадійності й пастки міцно осіли у краї, де українство потребувало підтримки зверху, бо знизу було штучно "розбодяжено" з радянських часів :
Вітри розгін беруть в степу,
Вздовж перелісків.
Женуть хмарини. Влітку тут
До сонця близько.
***
Вода повільно утече
В річках, мов роки.
Під міст, зруйнований ущерть.
Чужих навроки.
***
Пророчих снів незримість струн
Зайшла у дійсність.
Лютує Жнець посівом з трун,
В землі їм тісно.
***
Життя пішло від сірих днів,
Безглузддя від їх.
То край, де батько мій зробив
Останній видих.
Коли напочатку вересня 2014 нарешті вдалося виїхати з вимерлого міста, був вражений різким контрастом між війною і миром. Перед очами досі стоять дві картинки : українські воїни, яких ми зустріли й підвезли, коли перетнули лінію фронту. Вони були одягнені у кросівки, присипані пилом і піском, на обличчях бескінечна втома. Але саме від цих хлопців залежала й досі залежить доля України.
Інша картинка, зовні яскрава, та несе у собі трагічний смисл і недобре пророцтво. Це тими ж днями, гуляючі Харків та Київ: нарядна молодь, що п'є пиво, водку й веселиться під гучну музику відусіль. Заможні громадяни спокійно прямують від своїх солідних авто в установи, гіпермаркети, розважальні комплекси. Столична атмосфера ніби чітко артикулює, що " війна десь далеко, нас вона не стосується". Відданий без бою Крим цікавить де-кого у сенсі поїхати туди відпочити. Новини з фронту обговорюють, але відсторонено ( звісно, якщо з рідних там нікого немає). Мовляв "у Донбасі завжди жили сепаратисти", " та навіщо нам за них воювати?", Знаходяться й такі, що вперто вірять, що " росіяни- наші брати". Таких дурнів вилікує лише погодження у той "рай", які вони собі уявляють, перебуваючи, ситими, у теплі та безпеці. Можливо, це така якість підсвідомості, притаманна частині людської популяції : блокувати гірку реальність, підмінюючи її уявними картинками та наївними очікуваннями. Або ж не сприймати події в інший частині країни, як такі, що їх торкаються. Як би там не було, очевидне одне - якщо не готуватися до війни, вона прийде у твій дім : гарматою або бучанським окупантом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949254
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
Пухнасті бульбашки кульбаб захоплюють луги. Дощі та холод світлих зорь наврочать пиріги. Біжить по травах за хрущем крізь сполохи цвітінь : садочків, черемхи й бузка - рідкої хмарки тінь. Ліси вологістю снігів залили закрома. Травою поросли сліди, де вешталась зима. Дзвінки конвалій кличуть бджіл. Верба біля ставка, розквітла, слухає як "Жив!" - капела жаб гука. Повітря дихає теплом від променистих днів. Гульба йде містом, за село зове пташиний спів. Свічки каштанів запалили блискавки і грім. Закохані ідуть щасливі й безтурботно їм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022
***
Подій, яким давно нема вже свідків,
До неба здибилися обелиски-шпилі.
Неясні спогади-думки беруться звідки?
Я незнайомців впізнаю, вдивившись пильно.
***
Начебто жив колись і мав тут справи,
Костел побудував, де в тиші чутно,
Мовчання Бога, то є пункт відправлень
Молитви за спасіння від спокути.
***
Архітектура горда величчю врятує
Під час сирітства від незграбних буднів.
В далекім краї хтось вспом'яне всує
Ім'я моє, прийшла бо звична трудність.
***
Міста й роки прямують з червня в лютий,
Трава і квіти вмруть і знов воскреснуть,
Мости і стіни, їм разом не бути,
Душа і тіло - злодій то і месник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2022
***
Простори залісся похмурі, недобрі,
Нещире світило ясніє ледь- ледь.
Баньки лаптеногих вдивляються в обрій,
Як сядуть посрати на мохову твердь.
***
Садочок їм - ліс, врожаї - на болоті,
Збирали, що рветься, ловили тварин,
Обману, грабіжництву були не проти,
Керманив тим кодлом найзліший один.
***
Засмічують, мулять, виснажують землі,
Лишають кістки між смердючих калюж,
Ліниві та підлі, ще й заздрісні вельми,
"Дав клятву - не згадуй, закони - поруш!".
***
На вигляд то люди : є руки і ноги,
Й не кожен - потвора, лиха ще здаля,
Та зовнішність бреше, ніякії боги,
Души не вкладали в таке немовля.
***
Пий-бий-"домостроєм" живуть. Содоміти,
Гріхів не бува, щоб кацап їх не мав.
Жадоба до низького в зграї немитій,
Готові до зради із швідкістю мавп.
***
Вклонялись орді, й опинились ордою,
Ненавидять світ, один одного теж.
Маячать чужим, мов у спеку водою,
Для зиску війна їм потрібна без меж.
***
В церквах московитів розбійницьки чесно,
Слугують мамоні іконами під.
Князь київський варварів хибно похрестив,
Бо антихрестовий зчинили похід.
***
Стріваються орки, що мають освіту,
За волю і рівність чеканять слова.
Ці виступи - дурням, не знаючим світу,
Де лжа і насильство всьому голова.
***
Вкраїнці, завіт вам на довгії віки,
Створите нащадкам шляхетний геном,
Невіри й сторожкості - виробам диких.
Пиріг в росіян - це пиріг із гівном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
***
Земля віддає та бере- забирає,
Дарує врожай, поглинає тіла.
До низу Дніпра, до херсонського краю,
Козацька відвага славетно дійшла.
***
Фортеці трикутом. Вікам не підвласна,
Енергія з'єднує простір, мов тин.
Вороже життя непотрібне, невчасне.
Прийде на погибель, покірно із тим.
***
Повзли басурманів- загарбників хвилі.
Козак- характерник лихий Чорнобров,
Своїй завдяки і Найвищої силі,
Та, з воїнством вільним, пускав вражу кров.
***
Під сонцем південним, отруєні люттю,
Чужинці складали нікчемні буття,
Для чого прожили, навіки забуті?
Розбійників віра - чортів каяття.
***
Тепер іновірцями стали кацапи,
Скажені собаки, числом - таргани.
Стріляють, руйнують, підмінюють мапи,
Гвалтують дітей ці раби Сатани.
***
Та де їм, смердючим недолюдкам, знати,
Що сили Трикутник зустрінеться скрізь.
У лісі, в степу, біля кожної хати,
То Гідність, Свобода і Праведна злість.
***
Баштани здіймуться, садочки розквітнуть,
З кісток московитських пожива рослин,
По травах зелених забігають діти,
- День добрий, козаче! Всміхнеться їм він.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
Гей, мешканці країн благополучних,
Відволікайтесь вже від фільмів-жахів!
Поки снаряд в домівку вам не влучив,
Смерть не летить чужим залізним птахом.
Не захистять вас посмішка і м'язи
Героя білозубого з екрану.
Зло у життя сягнуло цього разу.
А ваші бонзи блеють "Битись рано...".
Хто ж проти орків? Українці мужні,
Що перші на кордоні із Мордором.
Рашистської зарази розповсюджень,
Не допускають, смалять триколорних.
Баталій грім, мов втілення наврочень,
Старим й малим, матусям з під завалів.
Пологи у руїнах не напрочуд.
Іде життя, війна триває далі.
Сміливості бракує континенту,
Закрити небо для мерзот кривавих?
Готові козаки розбити вщент їх,
Надайте зброю, буде й ваша слава.
Еліти боягузні - вкрай не модні.
Спіч у бордель "В ім'я Отця і Сина.."?
Та долю не обмануть напівшльондри,
Напівсвятоші сплатять свою ціну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Пахне вугільним димком, свіжою побілкою. А калина за вікном у клас шкребеться гілкою. Пан філософ, друг книжок, вчить природній вірі. Ось замислився. Пружок, не моргають вії. Мовчки сидять дітлахи. Дуже їм цікаво «Скільки ж чарок нахилив так молоти аби?»
– Є теорія у всьому – починає свій урок. Нині жовтня двадцять сьоме, День Параски. На замок - від пуза втіху, прясти зась (осліпнеш вмить). Знайте, діти : там, над стріхами є не тільки синь-блакить. Незбагненний світ без краю. Світять цяточки у ніч. До богатого врожаю зорі шлють вітання в Січ. Мудре вищих говоріння «Все минеться завчасу» чуть від предків в покоління мов від променя – в росу. Звуть нас Божії цимбали у майбуть крізь лади струн. Йти в кротові нори мали б, та не здніймемось із трун. Тож не стане омивати в день такий своє маля (бо знедужить) жодна мати. Обійде прогріх здаля. Десь у паралельнім світі може статись та вина. Інша мати, інші діти, та той самий смак вина. Ось, приміром, з горобини. Рвуть на перший недосвіт (так ми з кумом наробили спраги та похмілля від). Ягід цьогоріч багато, (буде літо дощовим). Терпкий присмак. Кожна хата – давить сік, пускає дим. Всесвіт – бульбашка яскрава, мильна забавка Творця. Пузирів надув немало і не видно їм кінця. (Цю промову під дверима слухав писар, підлий щур. Своє місце він отримав від шпигунських процедур). Усе відносно, відпущу вас на чотири сторони. Від реліктової школи на обід біжать сини. Із олією льняною – пшонка, хліб (краса яка!). Господарству щоб не шкодив пригостіть домовика. (Писар втнув, що «щось нечисто» і з доносом почесав. На підсилу-нігіліста за його чудний устав ). Кожен обере свій вимір. Час дорожче усіх скарбів. Ще ніхто годин не стримав, хід у смерть не зупинив. (Бачать за вікном всім класом – у багнюку писар впав. Замарав весь одяг власний паладин скоромних страв). Ним керують чакри нижні. (ще прикмету назива). Вже через чотири тижні розпочнється тут зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2022
***
Плетіння вулиць, ніч. За стіни з брил.
Чіплялись браво шпаги стражів міста.
Хитало хлопців, горщик не варив.
Від п’яних варт минуло років триста.
***
Декор їдальні вартий вихвалянь.
Карткова гра іде. Недобрі вісті.
Пан гроші взяв, заклавши в лихваря,
Усе майно. Позаду років двісті.
***
Геть-геть сто років: хрещень, погребів,
З проміжками кохання, сліз, розлучень.
Годинник у вітальні справно бив,
Збирався щоб до знань слухняний учень.
***
Тепер кав’ярня тут, прихожих рій.
Нові обличчя, гул, свої мороки.
Незримий під вапном, в стіні старій,
З портрету хтось всміхається крізь роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
***
Біля наших могил розчиняться сліди.
Вітер, дощ та бур’ян все зведуть нанівець.
Час тримає невпинність своєї ходи.
Стане тьмяним початком безбарвний кінець.
***
Світ, проявлений розумом, плоть оживля.
Мов гнилушки болотні ясніють життя.
«Не питайте про мене» – їм чутно здаля,
Там, де зорі палають з буття в небуття.
***
Жалюгідніих гравців метушливої гри,
З кожним обертом сонця душа не права,
Хай спокійне прийме наставання пори,
Коли все що лишиться – земля і трава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021
***
Мабуть, зла немає:
Ніч зміняє день.
Якщо серце крає,
Заспівай пісень.
***
Може пісні ції
Й схожі на виття.
Куля прогне цілі,
Розпач – забуття.
***
Люди товстошкірі.
В кожного своє.
Жаль, у жодній мірі,
Спокій не псує
***
Звичка - друга доля,
Бо веде щомить.
Поки в темнім полі
Вогник догорить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
***
Паперовий змій виривається з рук моїх,
Відпущу його і загине.
Чому не розуміє він щастя мотузки?
***
У подуві вітру чую пороха
І мастила збройового запах.
Чужа армія увійшла у край мій.
А домівки, де поки лунає сміх,
Відкидають тіні руїн.
***
Що є привабливість жіноча?
Жертовник часу, загублений спокій.
Та чому ж ми, відкинувши розум,
Немічні перед багаттям пристрастей?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
***
Усі задуми мої зруйнував Всевишній.
Тілько вірши виходять зладно.
Йду з мотикою, думаю про рими…
***
У степу зустрілася мені черепаха.
Неспішно бреде дивне створіння, не боїться часу.
Що я для неї? Смутний силует на вічнім шляху…
***
Сільська дівчина ворожить на воді,
Вдивляється у знаки,
Що покаже місячне сяйво.
В очах молодиці - цікавість й переляк:
Чи побачить судженого? Чи не з’явиться смерть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
***
Трапляються дні, коли оболоки сповивають небоcхил.
Велично нерухомі у відсвітах
Сонця, що поринає у сутінки. І здається,
Що от-от серед застиглого диму,
З’явиться хтось із святих,
Махне рукою : «Шлемо вам вітання!»
***
Закоханий юнак кинувся до клумби.
Дівчина, що стояла поруч, захоплено сміялась.
Квіти тривожно завмерли :
Когось з них зараз торкнеться рука смерті.
***
Виноградна лоза тягнеться до сонця.
У ній бродять соки життя.
Невідомо їй, що виноградар помер.
Та може холоди не прийдуть зовсім?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
***
Лоснится от жара, пышет сдобою
У плиты накаленной, бывалый повар.
Ловко и точно, на бремя лет не взирая,
Орудует над огнем утварью из меди.
Закипает на печи варево, парует густо.
Источает дух трав и корнеплодов,
В бульоне целительном, что силы придаст.
И обещает забвение печалей.
Томится тут же мясо в соусе пряном.
Рыба на блюде ждет приправ своих.
Желанны они страждущим не меньше вин
Заморских, хранящих погреба прохладу.
Властный кухни хозяин вмиг станет кротким,
Когда гостям подадут его явства.
Искательно глядит на пирующих, гадает,
Ловит воздух губами, помочь едокам желая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905005
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.02.2021
Только птицы очертят над таинством вод
Свой осмысленный путь, загалдят невпопад.
Вниз к добыче стремятся, таящейся под,
Унося рыбьи души ветрилами над.
Вечно нем для материи суетных дрязг,
Свет ближайшей звезды видел тайны времен.
Отрешенно несясь, как и в первый свой раз,
Заполняет пространство ущербных племен.
Что от жизни желать, если холод внутри?
Молча бьются сердца в безмятежности тел.
Все безличнее явь и куда ни смотри,
Безымянность увидишь в свидетельствах дел.
Рябь в текучей воде, бренной памяти миг,
Ускользает в крупицах безбрежных песков.
А былые отличья всего, что достиг,
Есть табу воплощеньям во власти оков.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869716
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.03.2020
Есть замечательный обряд
В домах окраин –
Взор устремить часы подряд
К лесистым далям.
В окне озер гряда бредет
На свет неверный.
В нем вдохновленный рифмоплет
Напишет перлы.
Камыш пожух, уснул навек,
Фрагмент Ученья.
Не суетится человек
Узнать «Зачем я ?»
Вот неопознанный корабль
Над топью рыщет.
Сигнал “нисколько вас не жаль”
Нисходит свыше.
Невозмутимы рыб ловцы,
.Огонь разводят
Кипит вода в потоках Ци
Для юшки вроде.
И кажется, что сны пройдут,
Лишь жить начни я.
...В стекле оконном – бег минут,
Костры ночные.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867949
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.03.2020
***
Вітри розгін беруть в степу,
Вздовж перелісків.
Женуть хмарини. Влітку тут
До сонця близько.
***
Вода повільно утече
В річках, мов роки.
Під міст, зруйнований ущерть.
Чужих навроки.
***
Пророчих снів незримість струн
Зайшла у дійсність.
Лютує Жнець посівом з трун,
В землі їм тісно.
***
Життя пішло від сірих днів,
Безглузддя від їх.
То край, де батько мій зробив
Останній видих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2019
***
Зелений запах річки темних вод
Туман несе у сутінь передмістя.
Старі дуби ведуть часів підщот,
Пускають до землі зубчате листя.
***
У тиші вечір. З берега ледь-ледь
Помітні бліки променів. Світило
Пливе за обрій від сум’яття геть.
Картина дня минулого застигла.
***
Безодні звід крізь хмари проступив.
У нім зірки обходяться повільно.
І споглядають споконвічний пил :
Живий й віджИлий,що простився з біллю.
***
Сандалу ароматом і троянд,
Рослини віддають свою данину.
Оголосовши обраним : «Навряд»,
Життя іде у круговерть невпинну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2019
Садів серпневих зелена хвиля солодких яблук народила. З кислинкою пікатною, обліпили хати. Стукають у вікна «зняти нас вийди». Зірвуть їх, насушуть та й в узвар за милу душу!. Так само знімуть груші бо як з полиці пляшки падають тяжко. Над плодами зрілими бджолиний рій. Пасіка поруч, солодка здобич, вулики-хатки, правлять там бджолині матки. Біжить дітвора босоніж, а день ясний співає «жжжжжж….». І вітерець з боку баштанів лагідно лоскоче малюків безштаних, для яких Божий світ –невідомий калитки від. Біля тої калитки зустрілися сусідки. Явдоха і Приська мов два ворожих війська зійшлися близько. Тітка Одарка бачила ту сварку під сонцем парким. Каже : обидві винні –город потоптали свинні, коза капусту під’їдала, тінь вишні на грядки впала. Здіймали галас, поки не сталось. Раптом небо потемніло, повітря якось засвистіло з неба грім нагримав "Вб’ю! Голову ховай свою!" Котить в небі бричка, під образами свічка. Кота й собаку прогнали з переляку, хто там зна, чи не увійшов в них сатана? Святий Ілля чортів ганяє, грішна людина тулово схиляє. Й божиться й просить, налякана досить. З цілого серця шкодує, не заздрить більше, не гонорує. Каяття чи надовго це? Доки курка знесе яйце, вгамується вітер, засміються діти, півень зіскоче з тина, зареве голодна скотина – схаменеться людина. Піде собі жити, страждати й грішити.
А німий Григорій позбавився горя, пас у лузі стадо, майстрував принади з думою в лиці – ловити зайців. Бачить: куля суне як дуля : вогняна, шипуча мов смерть неминуча. Не одного сгубило таке блискуче диво. Зупинилась блискавка від пастуха близько та вибухнуло різко – гучно так, що німий обм’як, впав серед корів, отямився й заговорив. З тих пір зійшло всього п’ять лун в селі він знатний балакун. Проте не спить віднині у ночі горобині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019
***
Висолоплюють цікавість очі молодії:
Щебет, сміх у дружнім колі, необачні дії…
Зняв турист собі готівку, мапи - у смартфоні,
Йде неспішно з Бессарабки по землі ісконній.
***
Арт-афіша. Кпить нещиро зі світлини давній,
В елегантнім капелюсі пан (сто років в травні).
Як він жив у творчіх муках – невідомо нині,
Залишив мистецтво людям, шану йому винні.
***
Волоцюга промовляє в метрополітені,
Новобранцю-постовому речі не збагненні:
«В землю йдуть плоди незрілі, світ про них не плаче
Мрія гине без учину, пам’ятай, юначе!»
***
«Сталінок» зірчаті шпилі зайняли ворони,
Споглядають свою здобич, чорні на червонім.
Графіті спотворив мармур, то свербіж нащадків.
Вічно жвавий вздовж каштанів, ста облич Хрещатик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2018
Вогонь і вода, Купала й Марена, дух та плоть - буття незбагненне. Тремо деревини, здобудемо багаття, клич казацький лине : «Ну-мо, браття!» І ти, сестро, здрастуй! Очі ясні, клопіт не на часі. Стрибнемо у вогонь в очищення світле! Плетіння віночків таїну повідай. Купала прийшло на зміну Ярилі, від вогнища в ніч – іскри безкрилі. Чи вкажуть вони, віднесені вітром місця, з давнини де папороть квітне? Родючисть землі рослинам дасть токи й істоти живі несуть в собі соки. Навколо стовпа зліт колеса-вогню, кружляє як птах і рветься на волю. А як стихнуть забави через високі трави йдуть до річки Горпина й Марічка, Поліна й Густя – свічки по річці пустять. Предки зрадіють нехай, йдучи крізь невидимиий рай. Пізньої ночі Купальскій вогонь затопчуть, щоб упир, відьма й вурдалак не поцупили ніяк. Бо кажуть : в Ніч із кладовища вітер виє, люто свище. Йдуть мерці по папороть. живих руками хапають. Глухо регочуть, до себе взяти хочуть. Очі не дивляться, пики кривляться, мов ляльки заведені, з душами роз’єднані. Почув би таке якійсь турчин - шаровари від страху намочив. Знає тільки козак боронитись від погані як. Приміром, парубок Савко, що продавав сир й молоко,. нічого не боявся, у ліс зібрався бо думки про гроші кусали як Бровка воші. Звісно, перед тим, обійшов свій тин, встромив лопухи під хати верхи. Щоб не наврочили бджілок приніс осикових гілок, посипав дуплянки, взяв сокиру з ганку. поклав її у вороттях, й остаточно здолав жах. Тобто, випив медовухи у шинкарки Моримухи і пустився в хащі, одному ж миляще. А як підеш з дівицею, доведеться скарбом ділитися. Одного не передбачив: перед тим в шинку пиячив. Чи горілка на цикуті, чи гриби якісь отрутні, тільки геть не пригадає в ліс зайшов з якого краю. Начебто, побачив квітку, загорнув скарби у свитку, а приповз до хати й плаче, в свитці - пір’я вороняче. А Сашко з Орисею ніч блукали лісом, ранком поверталися, восени побралися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2018
***
Найзапекліший біль
Пройде,
З часом лишеться
Де-не-де,
У думках та серцях
Живих,
Пам’ятках, відтепер
Німих.
***
Живоття перемеле
Млин,
Смак його як гірка
Полин.
Відцвіте на землі
Трава,
Сльози висхнуть , майнуть
Слова.
***
Дар блаженим – комети
Хвіст,
Люд пирнає в байдужість
Міст.
Під вітрами Добра і
Зла
Тліє спадку тривог
Зола.
***
Щастя–долі шукають
Скрізь,
Не помітять прозору
Вись,
Де між зорями дивний
Схов,
В ньому Той, хто почне все
Знов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2018
***
Укрывшись от полуденного солнца,
В тени оливковых деревьев,
На камнях, что были крепостью,
Дремлет мальчик-пастух.
Ленивое стадо неподалеку
Охраняет верный пес.
Некогда здесь бурлили страсти,
Лились вино и кровь,
И люди в богатых убранствах
Несли миру свою волю,
В окружении покорности и коварства.
Кто теперь поверит в это?
Чего стоят отголоски чужой любви,
Потерявшиеся во времени,
Среди стрекота безмятежных цикад?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807027
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.09.2018
Зачиняється брама НІКОЛИ,
Чути скрипи покинутих мрій.
Стулки міцні опишуть півкола,
І засне життєрадісний рій.
Випаруються зовні прикмети:
Пам’ять слабкості, сили уклін.
Втратять значення хіть і монети,
Втіха вчення, страждаюча лінь.
Світ завжди поступається прямо,
Не зупиниться криком: «Зажди!».
Втім, для інших відчиниться брама,
Що тепер має назву ЗАВЖДИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2018
Де сонце сідає, не висне? За нашим селом, є ліс там. Від крайнього куріня йди хоч навмання.
Серед барвистих лук навздогін ледь чутний грюк. Назустріч скрипіння брички, з конякою суне звично. Прямують здаля до Гриця- коваля. А куди людина йде як хворість нападе? Вона ж не залізо, до м’яса ржа не лізе, пристрасть вгамувати – не копита підкувати. У день Симона Зілота жінкам є робота. До схід сонця мати й доньця, бабця й тітка – за калитку. З лісових хащей зілля тащать. Дівки йдуть туди з легкої ходи, прямують баби - базарні нахаби, знахарки старенькі, крокують дрібненько. Зайшовши за дерева, вдягаються як Єва. Мочать росами ноги босі. Знайдуть рослину, що силою лине, на схід обличчям, моляться зазвичай. Кладуть хрести на себе й кусти. На захід розвертаються до рослин схиляються. Стара промовляє, корінці збирає : «Мати Божа, що усе може, землю вибирала, зіллячко саджала, водою поливала, нам на поміч копала!», Шепоче молодиця : «Травка-травиця, Господь тебе садив, беріг та ростив, християнам дійсним від хвороб і чародійства!». Батько Миколин покаже де сховані корні цілющі - хрещеним душам. П’ятилисник – чаювати, маслянку – корові дати. Квітки й корні в кожній торбі. Є ромашка (п’ють як пузу важко), в хату оберіг внести – рвуть цвіт брата і сестри. Череду – від золотухи, як нарив – ведмеже вухо, маточник – здоров’я жінки, цінь – купати щоб дитинку, на чиряк кладут підбіль, п’єшь стосильник – хліб та сіль! Ще у світі білім ранок – заробили на сніданок. Жінки дружньою юрбою принесли у ліс з собою : рибу запечену, сало, ряжанку, млинців немало. Ще й вареників із сиром, квас, яєчню….сіли миром. Розлили горілки кварту (пирскнути й на зілля варто), з примовлянням розговілись та й додому знарядились. Зірване у день Зілоту горе відведе й скорботу, що несуть людські хвороби : у пана від здоби, у плугаря з натуги, у паночки від друга, у козака від чаю, в студента від навчання. Бува, що з’їдає туга, як нашле урок відюга. Станється завжди в нагоді скарб, добутий на природі. Трави й корінці сушені, ступкою товчені, на горілці настояні, вірша достойні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805125
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.08.2018
Хрін та рідька! Скоромне – до дідька!
На коржах житних безгрішно жити. А хто без гріха зовсім – у святі заносять. Селяни й селянки їдять зранку «жилянки». У цей день невипадковим буде й квас буряковий. П’ють його немов коньяк голова сільський і д’як, пан пихатий, поп пузатий, писар волостний патлатий. Від грошей й підношень відпочити зможуть. Прості люди йдуть відусюди у лазню помитись, у церкву помолитись. Один одного простити, образи відпустити. Дивляться на небо – хмар нині не треба, бо як синє й ясне – зросте пшениця рясно. Хтось думає про жнива, а в декого й коса згнила.
Пацюк Пузатий не виходить з хати бо гріхів багато.
Чарами володіє та воно не діє. Терзає задишка, роздулися кишки, смикається око, у животі толока, пристала відрижка - не встає знахар з ліжка. До лікаря у місто не пускає нечиста. Її натура клята, потребує плати. На копійку допоможе - чиряки підуть по кожі. Допоможе на п’ятак - щастя віддасиш за так. Послугу надасть на гривню – усю душу твою вийме.
Коли ще й занили зуби, став Пацюк розумним. Потягнувся до скрині, ікону вийняв. Зі старої дошки, порепаній трошки, пророк Ілля суворо дивиться здаля. Мов би каже «Усе, Пацюк. Прийшов тобі каюк». Дядька здригнувся, пилом поперхнувся. Хреститься невміло, а на душі потепліло. Промовив молитву, послав чортів у гонитву. Чує : одужує нутро, і звуть його Петро.
На Піст трапляються дива в людині є початку два. Темний – до страждання, світлий - до єднання. З Божим світом, з дощем і вітром, променем раннім, бажань здоланням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2018
За царя Панька була Параска - струнка, легка, вродлива жінка. Але селянкам не до відпочинку. Рано вранці ледь здіймється світило, учорашня праця ломить тіло. А жінці треба підійматися, за сапку братися, серпом жати, від спраги страждати. С землею одвічна злука натружує руки, борознить зморшки, горбатить трошки. Роки праці завзятої людини минають мов одна година.
Цієї зими бабця в’язала онуку капці, рушники вишивала, скриню прибирала, казки розповідала. Як зайде онуця то їй, як нікого – собі самій. Поки згадалося минуле, на дворі до тепла повернуло.
За вікном чутно гомін пташечок, знімає стара з шиї мішечок Якщо хочеш врожаю, сій на Конона без жалю. Копай землю, кидай зерна, Нехай хоч хуртовина, на селі кожна людина йде на свій город, сіє овоч й корніплод. Подекуди криги, лунки серед снігу, кладе бабця уклін, годувальниці-землі.
Бодай не покинули сили кинула у землю насіння: помідорів (від хвороб та морів), огірків ( з ними чарки легкі), моркви (щоб думи не товкли), буряка (шана йому на віка), гарбузів (щоб онук до столу сів), квасолі (на крашу долю). І трохи картопельок щоб не схуднув поперек.
Від ненажер даремних, Параска копає окремо та промовляє тихо: «Ось три лунки для лиха. Перша для мошок (літати не зможуть), друга для черв’яків (кур їм з усіх боків), третя для засухи (під дощем затухне). Зло всіляке, геть іди! Мій город народи! Допоможи, Кононе, восени погріб наповнити!». Ставить стара у клуню лопату, шкандибає до хати.
Сіють усюди, де живуть хрещені люди. Надія на кожнім подвір’ї, Віра не забута аж до Старої Гути. А чи далі там хтось проживає, ніхто того не знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2018
На світлинах чорно-білих мов би в дзеркало калюжне,
Озирнувся час на себе :«Бач, який я був наївний!».
В ті роки семидесяті бджоли точно так літали
На квітучі рясно липи, не втручались в справи людства.
Діти грались, захопившись, в дворові нехитрі ігри.
В карти різалися пройди день і ніч в готелях півдня.
Переконливо боялись бабці тих, хто шарить зраду .
Хтось щасливий ніс додому дефіцит своїй родині.
Мозолі змастивши потом, мужики робили працю
За верстатами, у полі,. Матюки були їм в помічь.
У мистецтві, на естраді, геній буйнував єврейський,
З плівок на магнітофонах масть босяцька хрипотіла.
Пляшечку на трьох давили, з плавленим сирком та хлібом,
Транспаранти підіймали, сірий фон ковтав червоне.
Дітсадки пропахли супом, а карболкою – лікарні.
І думки, якісь казенні, сигаретним димом пливли.
Бились вулиці й квартали, «короля шпани» за титул
Продавали фотокартки з непристойним та з «бітлами».
Ледь живі діди кремлівські молодь до війни ладнали.
Книголюб - школяр пухнастий, літа ждав, не комунізму.
Час канікул починався полуничним духом червня,
В липні він блукав в малині та смородині духмяній.
Соковиті груші в серпні рятував від ос настирних,
Згадував про плескіт моря, що так шикав безтурботно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2018
На Касіяна – не прокидайся рано. Двері на запорі, зима ще на дворі. В рік високосний Касіян дивиться скоса. Людей не любить, поглядом губить. Й не скажеш відразу, звідки образа. Цей праведник пихатий (тарганів йому в хату!) тому як шістнадцять віків не витяг з ріки, рибалку що тонув. Був зайнятий, вітри дув. Микола святий хлопак був простий, витяг намоченого, віддав сорочку. З тих пір хрещені, д’яками вчені, шанують Миколу, Касіяна – ніколи. Лютує Касіян (чи він з росіян?). Тягне довгі вії, зазирає з надією. Боронь, Боже, бути не на сторожі, погляд спіймати, навроченим стати. До світла краще (ледарям миляще) тулитися до пічки, переймати панські звички : як не спати, то в карти грати; як дітей не вчити, то ляси точити; як не мишей труїти, то люльку палити.
Господар хати Юхим за вдачею не був лихим. Вірив у прикмети, не тринькав монети. За сезонним фахом лагодив шафу. А серце не на місті, шлунок не просить їсти. Ще й сон дурний наснився, що Касіян у двір вломився. Лячно аж до крику побачити люту пику. Вигадують байки про минуле … йой, чиясь тінь промайнула!
У пса нова будка, він не піддається смутку. Не страшиться марева, було б у мисці варево. Шерех чує Сірко, а у курнику ґвалт:«Ко-ко-ко!». Чиясь постать у простирадлі ловить курей безпорадних. Зашитий чувал, вже й півня сховав. Дивна істота, ні носа, ні рота. Блищать очі, до чужого охочі. Може, потойбічний лютує з відчаю? Та з простирадла під унюхав песик кінський піт. В дивній статурі усе вже знайоме до дурі. Ич! Не козак і не панич, а чорнявий Яків, що ловить раків, на ярмарках краде, живе хто зна де! Пекла так боїться, як жаба криницю. На ранок особливий, з ноги вставши лівої, збагнув - є привід, вбратися мов привид. Селом поблукати, данину зібрати. Якби не собака, що покусав його ср*ку, від витівки хитруна була б комусь труна. Тепер смугляк (щур йому земляк!), іклами торканий, кладе на рани моркву. Кури врятовані, Сірко зайвий раз нагодований. Переживши пригоду, Юхим взяв собі моду – читати за обідом календар, на ніч цмульнути стопар. Позбувся дядька забобону завдяки псу, освіті й самогону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793371
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2018
В Нових Боровичах синиця весну кличе, тріщить сорока жене зимну мороку.
Груша в садку спить, поруч сніговик стоїть. Весні крутить дулі, славить борулі. Та як не крути, зимі доведеться піти. Скоро вже тепло настане, сніг розтане, ніхто й плакати не стане.
Набридла усім зима-бабця (матері їй трясця). Стара від сонця шкандибає похмуро, ковтає ожеледь-мікстуру кричить весні «Куди преш, дуро!». Весна-молодиця, мовчить, спочатку. як годиться. Суне собі потроху мов та невістка Явдоха, яка своє діло знає, стиха усе до рук прибирає. Посвятила жінка у храмі свічі, що народ зве «громничі» бо від блискавки й грому боронять людей й солому. Кладе хрести іконі, промовля молитви і стороннє:
- Була в мене вередлива свекруха. (В ім’я Отця і Сина і Святого духа). Усе було тітці немиляще :то кісткою стане у горлі лящик, то хата не білена, то в городі свині. Чому невістки завжди винні? Кортило побажати : «Щоб твій язик відсах!» (Отче наш, що є на небесах») Ніяк відьмі не догодиш, Скаже слово – мов гострий ніж. Зиму всю терпіла я (Нехай буде воля Твоя). А потім зігнала з пічки свого Панька, дала йому копняка. Так, мов його опікли вуглі (Як на небі, так і на землі). Смикнула за рідкі вуса (І не введи нас у спокусу ) Збудували ми за літо нову хату й настало у житті свято. Немов би на спині виросли крила (Бо Твоє є Царство, і сила ). Зі свекров’ю нині не сварюся, називаю «матуся», як засумує у розлуці, посилаю на поміч онуцю. Пошли нам, Боженька сонце у кожне віконце, а на городі дай розсаді тінь. (Амінь).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780342
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2018
Десь простір є: в думках або за рогом,
Між натовпу байдужого тілами,
Й самотністю, що здатне отруїти.
У місці тому варто намагатись.
Там назавжди без нервів і образи,
Пробач свою країну не казкову,
Серед буття, у панцирі зі шкірі.
Нехай душа віддасть життю подяку
То ж, обраний, не бійся бути старим,
Поринь у сон міцний після турботи,
Енергія прийде, чуття любові,
Підуть дорослі діти, не очікуй.
Є красота, природи барви,спокій,
Суниць та квітів аромат над часом,
Бджолиний гул, повітря прохолода,
Уяви дотик. Істини немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2018
Поміж двома календарями, шановані панами й трударями, Зійшлися Маланка, Василь і Щедрий вечір, покликали скоромне з втечі. Шкварки, кров’янку, домашню ковбасу, на смальці кутю і … Тю! Студент, як звуть тебе? Хома?! На чубі сивина, смаглявий мов кавій… Це не про тебе повість «Вій»? Сідай-но з нами, покуштуй. Хоч слобожанин ти, хоч вуй.. Насипай холодець, кинь ті книжки, хай їм грець! В руці чарка, на думці Одарка. Як закохався й втратив сон, прими з горілкою сальтісон. Душу гріє замість кальсон. Сторчать бурсаки у місті, мов курки на насісті. А у селі повітря чисте, садки, баштани, льняне поле, щастя-доля. Гуляй, студент, тепер в тебе воля! На цьому світі ми завжди чиїсь діти. Батько, бува, за святковим столом, сміється аж чолом, ховається за пирогами, що спекли мамо. Питає малеч ( нас) : «Бачите мене ?» Ми разом : «Не бачимо Вас!». Приказка така, замовляння на віка. Тому й донині є достаток у родині. Не кажи, Хома, «ні», краще хильни. Візьми соленій огірок. щоб вчився урок, капусти щоб виросли вуса, грибочок – за поповських дочок. Як догідно в пузі співаймо «Ой, у лузі…» В хаті пісні, бесіди. А на дворі ж як весело! Іванко вдягся Маланкою, безпорадною господаркою, Василем одяглась Явдоха, стала місячним богом. Іде компанія селом, велика числом. Шумлять у пітьмі – Циганка з дітьми, Баба й Дід, Коза і Кіт, Ведмідь з Москалем, Чорт з Глитаєм, натовп Розбишак- не обминути ніяк. Маски- пики, за ними музики, таланти місцеві на сніговій сцені. Галасує почот, мов зграя качок. Ходять, щедрують, господарів шанують. Пироги й гроші у людей хороших. А як господарі не чемні, до зла причетні, то знімуть їм ворота, добавлять турботи. Нема темних сил, де Маланка і Василь. Прийняли й Хому, дали повну суму.
Викуп нестиме.
Добрі люди, щасти вам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2018
Сонечко над стріхами людям на втіху затрималось ледь,
на шкереберть. .
Сонцеворот, щоб повнився Род, йде в народ.
На Спиридона ночі нема поклону, хоч снігу повно.
Засипа двори, посіва городи. Натрусив вже, годі!
Дітлахам в нагоді : жбурляють сніжками, бігають стежками,
тепло під кожушками.
З часом – буде клопіт, та не з-за чобіт.
Зростає хлопак, танцює гопак,
На дівчат зиркає, червоніє мов буряк. Ще б пак!
Квітне дівка, мов під засів нивка, гадайте, батько й мати, як заміж віддати.
Морока як вередлива й нівроку.
– Ганзя йди-но мести хату!
-Калита сьогодні, тату!
-Ганзя, кидай сніг до тину!
– На вечірку що надіну?
Взяла мати лозиняку, доня йде без переляку:
Хату мести, сніг вбирати та худобу годувати.
У самотній бабці Мотрі хата скраю, вечора чекає.
Там зберуться молодії мов гриби в сковороді.
Вечорниці – це подія!
Намішали тісто на відварі любистка.
Коржа спекли, Калитою нарекли.
Медом вкритий, в середині пробитий,
під сволокою вирує, вкусити пропонує.
В макитрі вареники : з вишнею, картоплею. З пічи натопленої.
А парубкам – із попілом та сіллю, щоб не квапились з весіллям.
Каша до риби (святий Андрію, спасибі), голубці з капусти,
на столі не пусто.
Доки зійде зірка рання - жарти й залицяння. Парубки кмітливі, дівчата соромливі. Пісні гарні линуть.
А поки ніч на дворі, вогнище створять. Палає на околиці, на поміч сонцю. Свято триває, не має донця.
Зима стукає в стіни хати Гарпини, стирчить під вікнами, слухає півня. Птицю беруть в хату, починають гадати.
Як вибере пити водицю - сватів зашле п’яниця, як до дзеркала підскоче – бабій сватати захоче,
як почне зерно клювати, буде чоловік багатий.
Несе Гарпина півня з насісту, той почав зерно їсти.
Слава Пречистій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018
Крутихвіст на пургу щиріть зубки : вкушу.
Хутро дибки, очі швидкі, в пащу б рибки.
"Цип-цип, дрібнота, виглянь на моє у-шу!
Підкрадусь тишком-нишком, когітки навшпиньки
Мишу бачиш, ні? Оптика в ціні. Гризуни, де ви,
Як не під снігом-оберігом?! Завмру."
Нишпорить лис місцевий.
На голодний шлунок сліду візерунок
Склався у безперервне SOS.
В лісостепу сплячому оздоровчий крос,
під холод собачий!
Від вітру не вкритися, залишається молитися :
Сонцю за хмарами, ялинам старим, вогняним кулям,
Що над полем промайнули….Тявкнув на них, лапкою дриг,
А під снігом чистим - «сніданок туриста». Мабуть, комусь надоїв.
От і не доїв.
Дух природи, дав нагороду - своїй частці, псової масті.
Тьху погоді, що на боці уродів.
Зла завірюха лізе у вуха,
Світ затуляє, голчасто пуляє.
"Забирайся, падлюко, не приховуй люки.
За кожним - миша. Киш-но…!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2018
Пузатий Пацюк,
колишній байстрюк,
Роззявляє пащу серед прокурених хащей.
Жодний характерник не підніме вареник,
Поглядом хитрим,
кашлем-кахикою,
вусатою пикою.
А цей, схоже, може.
Коваль Вакула грає
скулами,
тримає дулю.
В жупанці.
Пошана на лиці ще з вулиці.
Мовляв, нема життя та й годі, ні в хаті, ні в городі.
Ні в ковальні, ні в шинку.
А все через жінку.
Примхлива Оксана, під узвар з круасаном,
Послала.
Вакула їй – сала. Ще й ковбаси.
Ну і для краси: духи, пудру.
Та дівча немудре.
Бач, її вроді й віку личать черевики.
Цяцьки царські.
Втім, твір не про Московію (не дай Боже їй здоров’я).
Щоб вона гепнулася, від чвар порепалась,
Від злості протухнула, від підлості опухла.
Кацапцьке плем'я рабське - одубіло б зненацька.
А на Диканці – різдв’яні танці, гучні колядки.
Тривають Святки. Кум – до куми, сніг на килими,
Хрест на ікони, на столі скоромне.
Перша чарчина солодка, мов дівчина.
Тож, і зайти є причина.
На грудях моністо, у хаті чисто. На дворі місяць став.
Д’як до Солохи притулився трохи.
Чуб із Свербигузом з пагорба – юзом.
Шукають компанію у розговілому стані.
Молодь з чувалами, зірка з дітьми малими.
Щастя мали би!
Коханій черевички - з полтавської крамнички.
Он у яку даль гоняв коваль.
Пацюк дав адресу, чорта, що возить з Одеси.
Дорого, та пес з ним.
Плітниць їсть заздрість, сватання – не марність,
Молодята раді.
Отак й було насправді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2018
Мирволю бонвианству.
А как же! Если льзя.
Фемины, други, явства-
Прелестная стезя!
Розовощеко супясь,
Напрягши струны жил,
Не озираюсь всуе
На годы, что прожил.
Работать - так до пота,
Любить - так до венца,
Еще стволится что-то
У этих строк писца.
Откуда взяли моду
Канючить и стенать?
Проблема? Дай ей в морду,
Припомнив ее мать!
А если Высший некто
Решит, что твой черед,
Скажи слова респекта
И в лучший мир, вперед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768990
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 31.12.2017
Був продавній Бог такий – Колодій, спонукав до шлюбних дій. А ще до примирення-злагоди, віталися веселі заходи. Здобути для дівчини черевики – заняття для парубків одвіку. Тож стоїть посеред площі стовп, здертися на нього щоб. Гладкий мов гарматне дуло, не одного звідти здуло. Вареники з сиром їдять усім миром. З маслом та сметаною, чаркою не останньою.
Піп Іван - пан галасливий Пив, а ніс ставав мов слива. Погляд соколиний до горілки лине, права рука до шкварки, ліва – до корчмарки. Нишпорить тилами життєлюб незламний. Вона йому – ляпас за нахабну капость. Піп Іван регоче, розговітись хоче. Попадя у від’їзді, цнотливість залишив на призьбі. Хвацько проповідь читає, оковиту наливає. Як корчмарка не люб’язна, додає промові власне : «Не пийте миряни, горілку окаянну! Ведіть життя тверезе, гостріть на шаблях леза. Коней тримайте спритних, а ворогів – битих». Щойно недругів спімнув - сморід з вулиці дмухнув. У дверях з’явився гість, трібний як у горлі кість. То з Мордору (де роївся) причвалався піп Паісій. В бійках сто зламав кадил цей мудило із муд..л. Тіканув з болот мокшан на свята в казацький стан. Глашатай царя казав, що вкраїнці ловлять гав, гроші самі віддають, молодицям можна вдуть. Прибув, прийнявся за це і отримав у лице. Люд примирення святкує, та стервом бути не вартує. Хоче вкрасти щось кацап, козаченькі його – цап! До дівок охочий – заплювали очі. У шинку грозитись став – все отримав без застав : копняків та стусанів, кочергою по спині, келихом по дині (це від господині). Піп Іван не довго думав, як почув «Рятуйте, куме!», московитську каламуть : «Брата старшого заб’ють!». "Як врятуєш москаляку, що чорта цілує в сраку?!» – прогудів отець Іван, нахиливши третій жбан. Й навмання хрестом огрів, камилавку де узрів. Іскри між баньків мордвина, матюки із хавки свина – москалюга мов у сні : розійшлись некріпосні. Наостанок перед тим, як бодав Паісій тин, підбальорив його в пах наш місцевий ієрарх. З ним і царство павучине розхрестив (шляхетний вчинок!). Втім до свята.
Тиждень цілий («Бабським» зветься) бути милим. Та терплячим до жінок, їх дивочних витівок. Неодруженним – колодки в одяг заплели молодки, та завзятий одинак відкупитись знає як. Щоб поліно не кріпили і ходу не тяготили – гроші дасть, ще й оковиту молодій юрбі. Сердиту - Мару палять : «Геть, Зима! Мерзни відтепер сама!» Навздогін злим хуртовинам, вітрюганам, хмарам сивим – вже опудало горить, кличем весни майорить. Ой, не спиться на Масницю, мрій солодка полуниця - дівки варять холодець. З ніжок курячих, свинячих, баранячих, накінець. З тих «Ніжкових заговин» був ужиток ще один – на кісточках ворожити. До весілля най дожити. Пролетять аж від комори у ворота - мине горе. Переліт – підуть свати. Кинь – оженешся і ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2017
Затримай погляд, що застряг у венах,
Гілок, одягнених в зелене чи прозоре.
Якщо не поливаєш вдома квітів,
Хоча б не заважай деревам в часі.
Так іноді буває необхідно
Зайти у ліс, на вірність присягнути
Цій, не найгіршій у країні частці,
Землі під небом, хащами закритим.
Є в цьому і мистецтво, й насолода,
Щоб мати стильний вигляд, не спішити.
Дозволить те годинник надкоштовний,
Взуття із шкіри дикого створіння.
А птах сіренький, що кружляє верхом,
Виспівує, гніздечко в’є, полює,
Ховається від сокола пруткого,
Себе несе вільніше, аніж денді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2017
"Хто з них крутіший?"– мовлять. Отакої...
Світ деградує просто на очах.
Стає героєм, хто в ефірі скоїв
Кривавий та невичерпаний жах.
Самці-гравці кремезної статури,
Що люто б'ють попереду думок,
Самиці-шльондри, ладні на тортури,
Щоб зваблюючи, мати вигляд ОК.
Книжки – в сміття, цінують пружне м'ясо.
В мережах вереск: "Гроші над усе!",
Ведуть споживачів бажання рясні,
З життя безглуздя – в негламурну смерть.
Блакитна куля, зброї в ній безмежно.
Уперте людство в пошуках кінця.
Чужий Великий брат уважно стежить,
Як б'ються рептилоїдні серця.
Не буде видно з космосу картини,
Коли війна підніме чорний смог.
Стають земляни гірше ніж тварини.
Гірка розплата, незбагненний Бог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767676
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2017
Досить красти : пани і холопи,
Та майстрити кишені в труні,
Замолити щурячий ваш клопіт,
За хабар не освятиться, ні.
Досить, гетьмани, видні старшини,
У брехні, зневажати народ.
Усі біди, що трапились нині –
Від всесилля зелених банкнот.
Чверть століття ділили й хапали.
Замість віри, єднання, труда -
«Хата скраю», тому і напали
Вороги. Відусюди біда.
Схід - кривава кацапська навала,
З тилу - зрада тихенько іде.
Слізьми вмилась земля та сховала
Кращих воїнів й мирних людей.
Щоб здолати орду цю безбожну,
Загартовуйся, пий лише мед.
Як війна, то у ній мусить кожний,
«Душу й тіло покласти». Вперед!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766251
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2017
***
Закоханий юнак кинувся до клумби,
Дівчина, що поруч, схвально сміялася,
Квіти тривожно завмерли:
Кого з них торкнеться рука смерті?
***
Усі мої плани зруйнував Всевишній,
Лише вірші тішать душу,
Йду із сапою, думаю про рими...
***
Бродячі артисти увійшли до нашого міста,
Одяг їхній пошарпаний, обличчя стомлені,
Віддам їм грошик, що припас для вина...
***
Повітряний змій рветься з рук моїх,
Відпущу його, і загине.
Як не зрозуміє він щастя мотузки?
***
Трапляються дні, коли хмари застилають небо,
Велично нерухомі вони у відсвітах вечірнього сонця.
І здається, що зараз серед них
З'явиться хтось зі святих,
Махне рукою : "Шлемо вам вітання!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2017