| Сторінки (2/123): | « | 1 2 | » |
Яка різниця що про тебе скажуть люди?...
Ніхто із них у твоє серце не загляне...
Ніхто з людей на місці твоєму ніколи не буде!
І замість тебе на твій шлях ніхто не стане!
Нехай тебе ніколи не тривожить: "Що скаже хтось..."
Бо знаєш, щось тай скажуть!
Знай, добре серце вміє бачити добро!
А зі злого зло завжди вилазить...
Нехай тебе турбує тільки, що про тебе Скаже Бог!
Бо перед Ним всі відповідь дадуть...
Нехай думки твої ведуть з собою діалог:
"Яка різниця що про мене скажуть люди,
Якщо в кінці судити мене буде Бог?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2024
Дякую Боже, за моє життя...
За Руку Твою наді мною.
За те, що завжди Чуєш мене..
І Відповідаєш Любов'ю...
Ти душу мою Оживив і Підняв,
З безодні гріха де боліло...
Ти серце моє Запалив, Обійняв...
І не Згасив те що тліло...
Дякую, бо Ти даруєш мені відчуття,
Де я улюблена... Квітка прекрасна...
Дякую, бо Ти як Добрий садівник
Підливаєш любов'ю так вчасно...
Більше нічого для щастя не треба мені
Тільки Тебе відчувати...
Ти Добрий, Всесильний, з Тобою не страшно мені...
Дякую, за те що я можу Татом Тебе називати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Ти заслуговуєш на любов!
Твоє життя не випадковість....
І посеред твоїх сам на сам розмов
Нехай не обманює тебе чужа совість...
Ти заслуговуєш на любов...
Твоє життя цінніше всього!
Ти заслуговуєш на любов
Бо Сам Бог Заплатив за нього!
Ти заслуговуєш...
Але на любов не заслуговують...
Заслужити любов не можливо!
Її можна віддати або приняти.
І саме це робить людей щасливими!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
А ти обійми...
Нехай загаснуть незгоди...
А ти обійми нехай
Все стане пустим...
Нехай понесуть все що ранить
тихії води...
А ти обійми... І нехай любов переможе між тим...
А гордість свою заховай....
Краще викинь!
Вона руйнує любов.... Нищить радість....
А ти обійми в тиші... в тиші - спокій...
Нехай зустріне любов твоя старість...
Усе мине.... все пропаде.... закінчиться....
Тільки любов не минає ніколи...
Вогонь в душі не згаси!
Нехай не загасне
Те почуття що інколи рівноцінне волі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024
Ти Створив мене...
Нехай Славиться Ім'я Твоє!
Все Небо і Земля Тобі Співає.
Нехай буде слава і хвала!
Бо Ти Один Даєш життя.
Тобі співаю Слава! Алілуя!
Ти сльози Витер, Сина Дав,
Спасіння мені Подарував!
І Серце своє підношу я.
А Ти Добра й Любові Лий,
Нехай стає цей світ святий!
І кожен нехай скаже Алілуя!
Ти Шлях і Істина Життя!
Нехай Веде Рука Твоя.
Мене до неба в Царство Твоє
Я сіль Землі, Світло я
Твоя улюблена дочка
Тобі співати буду вічно Алілуя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
Мамо, ти плачеш?
Душі невинні летять...
І тихо лягають у Божі обійми на вічний спочинок.
Мамо, ти плакала...
Бо впала ракета ворожа в дитячу лікарню, і в дитячий будинок...
Так сумно.... Бо ти не плакала тоді...
Ті діти для тебе чужі...
А в мене були очі твої...
Я так хотів побачити тебе...
Я в Господа просив шанс на життя
Я так хотів щоб саме ти... Найкраща...Була мама моя...
Ти не зраділа, можливо злякалась... Можливо зненавиділа в мить
Коли дізналась що під серденьком твоїм...
Моє життя тремтить...
Ти знаєш... Душі цих дітей повернулись щасливі до свого Творця!
Їм мама дала шанс на життя....
Багато з них купались в любові...
А я мамо...в твоїй крові....
Коли моє серденько забилось в тобі
Я так мріяв як зустрінемось ми...
В мені було життя і мрії живі...
В тих дітей життя забрали нелюди, а в мене мамо.... Ти...
Я не тримаю на тебе зла, і ти себе не суди...
Господь все Пробачає... Якщо ти шкодуєш... Лише попроси...
Та тільки не питай в Бога чому Він зло Допускає?!
Кров невинних помсти благає....
Не роби мамо більше так як "ці"....
Нехай Господь тебе до них не Рівняє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Не порівнюй себе ніколи!
Не порівнюй себе ні з ким!
Ти ж ніколи не станеш "тою" і ніколи не будеш "тим"!
Люди як в небі зорі...
Мільярди, і в кожній неповторність своя!
Людей багато як квітів в полі,
А кожна пахне не так, як та!
І в тому задум для тебе Божий
Так сильно Любить Він тебе...
Що Витворив в тобі серце на інших не схоже!
Як скульптор, як ювелір, виліпив в тобі Себе.
А ти не кращий і не гірший від когось
А ти є той і та хто є!
Ти таке неймовірне, дивовижне, прекрасне, унікальне Творіння Боже...
Не бажай бути як "хтось"
Щоб не втратити особливе серце своє!
Автор: Ірина Олійник-Мартишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
Візьми Мене за руку, а тоді іди...
А Я тебе Вестиму і Вестиму.
Ти головне вступай в Мої Сліди
І не дивися за чужими!
Цей унікальний шлях твого життя ще від початку!
Іди за Мною, а Я Покажу все тобі!
О, не біжи від мене як мале дитятко...
Бо там каміння й будяки...
Тобі здається Я обмежив твою волю
Бо заповіді Дав, а Я ж Люблю Тебе!
О любий сину, люба доню...
Я ж Бог, Я світ Створив і Знаю як працює все!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
Дивлюсь на тебе, так тепло стає!
І сонце світить ясніше.
Ти цвіт мого серця!
Ти солодкість душі!
Ти диво моє найрідніше!
Здається черешеньки в твоїх руках
Солодші стають й червоніші.
Добро досконале у маленьких очах!
Коханнячко моє найніжніше...
Ти швидко ростеш...
Я дивуюсь і щиро тобою радію!
Ти подаруночок наш з небес,
Ти наша кучерява мрія!
Колись ти сюди прийдеш,
І вже для нас прихилиш гілля.
Я смакувати буду і тато теж.
А поки смакуємо твої солоденькі обійми.
Ти спогади дитинства крізь життя пронесеш.
Нехай від них тільки теплом віє!
Бути твоєю мамою
Для мене велика честь!
Бо ти світло, яке цей світ зігріє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Ще і сонце не вставало...
Ліс дрімав в тумані...
Вже не спала пані Галя
Спокою не має!
Бо Мариська хай їй грець!!!
Люди, бульбу вже копає!!!
"Та шоб Я була не перша?
Я городу пані!
Ну ви тільки подивітьсі
Шо вона собі гадає?!"
І на тій премудрій думці
Ліктем б'є Івана...
"Ти ше спиш, вставай старий?!"
(Скинула з дивана!)
"Йой ти бабо чи с здуріла,
Чи ті шо вкусило?!"
Бурмотів під ніс Іван
Хоч було несила.
"Ше вся бульба з буринами
А ти спиш ледащо?!
Хоть би совість ті кусала!
Ну та певно... Тобі нащо!"
"Ой ти Галю, що ж ти мила?
Спи ще дорогенька...
Біб ще добре не достиг-
Гичка зелененька"...
"Шо?!! Ти видів шо Мариська
Бульбу звечора зорала?
Там вже міха певне штири
Зрані назбирала!
Йди вставай звони фірману
Най рихтує коні!
А ти біб іди косити
На тім більшім полі!"
Галя відра вже складає,
Ладнає мотики.
Мусить, мусить скорше всіх
Городи скінчити!
Так як Галя, треба вміти
Городи тримати.
Що не день то якесь діло
Для Івана мати.
Галя толк у тому має.
Вміє всьо зробити!
Руки в боки, стане в бобі,
Жук не хоче жити!!!
"Всього треба насадити
Би була робота!
Щоб навесно вибирати,
Посадити, пополоти!
Потім в міхи назбирати
Щоб раділо око!
Ну і що, що слимак з'їсть
Десь під кінець року!"
Галя перша мусить бути...
От така вже вдача!
Вже Іван до того звик,
Ну а як інакше?
Мовчки слухає Галинку,
Кліпає вочима...
"Най с робе шо вже хоче
Тілько б не кричила!"
Їдут люди відпочити
То на море то в Європу....
А вона с насадила
Пів гектара кропу!
Та не має бідна часу
Навіть помолитись...
Бо шо робити не важливо
Головне - то наробитись!
Все те марне, все зітліє....
І не варте й миті.
Кожен стане перед Богом
Й буде говорити!
Не спитає про роботу...
Скільки грошей с мала...
Запитає лиш на що
Життя змарнувала?!
Галі того не кажіть.
Вона старша - ліпше знає!
Краще прийдіть поможіть
Як город копає!
Ще писати можна довго
Думками - розмовами.
То всьо вигадка була.
А всі збіги з реальними подіями
і людьми є випадковими!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
Жінка цінна просто тому, що вона є!
Цінна без заслуг і нагород!
Жінку Створив як рівну чоловіку
Сам Бог!
Не з ноги щоб бути нижче,
Навіть не з руки!
А з ребра...
Біля самого серця - цінна!
Тільки Жінці Господь Дав особливу силу,
І вона незбагненна,
Таємнича, свята...
Сила - дарувати життя!
Без Жінки світ безбарвний!
Світ самотній і пустий...
Жінка - нагорода людству!
А Жінка - Українка подарунок неземний!
Цінуйте Жінку! Бо там де Жінку люблять і леліють,
Вогонь завжди палає, а не тліє!
Жінка має силу примножувати все!
Жінка Цінна! І їй не потрібно доказувати це...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Мій Боже, Ти Ведеш мене стежками....
Коли з Тобою я, не знаю перешкод!
Ти Борешся під моїми ногами,
Щоб тільки я не бачила негод!
А я іду, милуюсь Твоїм сонцем.
І тінь моя вдивляється у Небо...
Все зло тремтить перед Твоїм Лицем,
Тому у мене є Тебе Потреба!
Веди мене, невпинно за Собою,
Тримай Мене у всьому, повсякчасно!
Щоб тільки я сповнялася Тобою!
І Ім'я Твоє прикликала вчасно!
Нехай Твій Дух Святий Оживить моє серце!
І слово Твоє Стане моїм Кредом
І стануть вітерцем легким всі життя смерчі,
Мій Бог зі мною, Той Хто Підсолодить смуток медом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
Чи може людина наказати землі:
"Земле, Квітку зрости!"?
Посеред літа, посеред зими?
Може, якщо буде зерно...
Та чи проросте воно...
Від людської руки?
Тільки Той Хто Землю Створив,
Той, хто все життям наділив,
Має владу сказати: "Рости!"
Посеред літа, посеред зими...
"Посеред зими, квітко, рости!
Синім і жовтим...
Чуєш? Живи!"
Ніщо не пошкодить тобі.
Мороз і вітер в Його руці!
А Він Говорить "Жива, Живи"!
Квітко тендітна, серце гаряче
Бог Створив Тобі!
Україно - квітко посеред зими!
Ти Жива ще, Бо Сказав тобі Бог: "Живи"!
Подивись які дули вітри,
Подивися як град нищив твій цвіт, твої листки...
Він Плакав, коли мороз обпалив твої пелюстки...
Та тільки міцніші стали вони!
О, Квітко тендітна, Довірся Тому Хто Сказав тобі:
"Живи!"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
А Рай там де добре?
Рай - це стан душі.
Справжній Рай від тебе ніхто не відніме.
Рай - це крила невимовно легкі!
Це куточок в глибинах серця,
Це надія яка жива!
Справжній Рай не йде від світу,
Його присутність йому чужа!
Шлях до Раю забули люди...
Творець прийшов і нагадав:
"Я дорога, Я істина, Я правда!"
- Ісус, нам шлях Показав!
Бо все що робить людина -
Це щастя у всьому шукає.
Ми маємо прагнення добре,
Ми хочемо всі до Раю!
Але Рай - це стан душі...
Якщо він тут, потім вічно буде з тобою!
Рай - це відчувати присутність Божу.
Це бути наповненим Його любов'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022
Зняли маски. Вдягнули зброю!
Завжди боротись за власну волю
В крові живе!
А вони думали що Ми злякаємось?!
Судили точно по собі.
Ми сила! Це вони тепер ховаються!
Бо ми не віддамо ні клаптика землі!
Не віддамо ні неба що над нами,
І колоситись буде жовте поле
Допоки крутиться цей світ!
Допоки є вода у морі!
Допоки дихає життя!
Україно! Ти повік Жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
"Ми просто жили... Тішилися сонцем...
В своєму домі! На своїй землі!
Ми просто мріяли: Колись заплести коси доньці...
Обняти сина...
Закохатись вперше у житті"...
"Чому ти вбив мене? Я ж в тебе не стріляв!
Тому що Українець, Українка?!
Може тому, що вчора кроки перші дав?
Може мій сміх лунав занадто дзвінко?
Може тому, що квітку першу мамі ніс?
Може тому, що тільки народився?
Чи я погрожував тобі?!
Чому знущаючись ти веселився?!
Чому? За що?! тебе Суд Божий не мине!
Ось Ангел меч вогняний Піднімає!
Мене в одежу білу одягне!
Мене твоя ненавість більше не лякає..."
Але чому мовчать твої батьки?!
А ти своєму сину що розкажеш?!
Народ твій проклятим стає!
Що ж робиш?! І не кажи що ти не знаєш!
Немає виправдань! І не буде пощади!
Не змити крові вам повіки!
Бо стогін що до неба долітає -
Святим вогнем стає, великим!
Він впаде на вас, з силою впаде!
Мучитись будуть ваші діти!
Вічна ганьба, вічний сором за вами йде!
Сльози ваші той вогонь не зможуть загасити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Дивне світло....
Стала перед Богом душа.
Страх видно в її очах!
Знає тепер точно вона
Це все правда була...
Істинний Бог
Тепер для неї суддя,
Пізне тепер каяття!
-Чим заплатиш за гріх,
Дитино Моя?
І вмить перед очима
Промайнуло життя:
-Господь, ну чому була я сліпа?
Ну чому Ти мені не відкрив?!
-Дитино моя, Я про Себе тобі кожну мить Говорив...
-Я ж страждала так на землі,
Подивись на руки мої,
Подивись яка бідна моя душа!!!
- Люба дитино, це не була воля Моя...
Я волю Свою тобі Написав,
Я волю Свою через інших Кричав...
Я на землю Прийшов, Я Себе вам Віддав
Щоб більше ніколи, ніхто не страждав!
Я на хресті всі хвороби розп'яв,
Прокляття, ненависть...
І все те що цей світ
Жорстокий надбав!
Я ключ до Раю
Від злого Забрав!
На землю Приніс!
Я ж його вам - Своїм дітям Віддав...
Ти плачеш.... Мені сумно, та нема вороття...
Я вас Навчав - Я Правда Одна!
На землі все розвіється, і сліду нема...
А душа твоя вічна... Вічна душа!
Ти не повірила, жила як всі,
Ти несла хрест, не Мій на спині!
Закон Мій дано щоб ти щаслива була,
Ти відкинула істину, за світом пішла...
Тепер йди на ліво, Мені ти чужа!
Впала додолу бідна душа...
На землі все здобула, мала весь світ!
А тут руки пусті!
А тут у вогні вічнім згорить...
Так страшно прожити
Даремне життя!
Без Бога щодень проста марнота!
Без Нього душа темна й пуста!
Нещасна вона, нещасна вона...
Тільки з Творцем радість жива!
Тільки в Ного правда одна!
Господь, ти є Істинне Світло!
Ти - Вічна Любов!
Ти - Безкінечне Життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2022
Вийшов зайчик...
Стриб, стриб, стриб!
Бачить виріс, виріс гриб!
У кишеньку гриб сховав.
І у нірку пострибав.
Юшечку смачну зварив,
І лисичку пригостив.
Звірятка юшечку поїли
І тарілочки помили!
Рушничком повитирали
І у шафку поскладали!
Ситі, раді й веселенькі
Пострибали по опеньки!
І в корзинку назбирали
На пеньочок їх розклали.
Посушили всі опеньки,
І в мішечок заховали.
Щоб зимою юшку мати,
Треба літком назбирати:
І опеньки і грибочки
І сунички і листочки!
Щоб у зимку смакувати
Й безтурботно в сніжки грати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
Одного ранку ти почуєш:
"Ура! Закінчилась війна!"
Ти більше не здригнешся від звуку літака!
Більше не будеш боятись!
Ти більше не будеш ховатись!
І Бога не будеш миру благати, а прославляти.
А прославляти!
На вулицях засяють ліхтарі.
І темрява піде навіки!
І буде радість аж по всій землі!
Це буде день благословенний,
День Великий!
І вдягне гордо Україна вінок квітучий
синьо-жовтий!
І встане слава із руїни, а ворог наш навік замовкне!
А вся земля відродить вбите,
І пустка знову оживе!
Будуть радіти вдома діти!
Бо ще не вмерла і не вмре!
А ворог стане на коліна,
І буде Слава Україні!
Бо ще вирує силою земля!
Скоро вже закінчиться війна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
Ти можеш закрити небо над Україною
Мізинцем Лівої Руки...
Правою Рукою Ти нас Обійми, щоб стріли ворожі не долітали!
Ти Хочеш нас захистити, Ти Один Знаєш як свій народ зберегти,
Від чужинців непрошених, від злої навали!
Ти народу своєму завжди Обіцяв:
Присутнісь, заступництво Своє, коли він Тебе прославляв.
Ми мабуть забули про Тебе, Господь!
Ми самі вирвались з обіймів Твоїх Безпечних!
Ми самі зреклися законів Твоїх Безперечних...
Ми "блудні сини"!
Сьогодні благаємо - Татусю Прости!!!
Ти Знаєш як виводити народи з війни!
Ми як Мойсей, руки віри піднімаємо догори!
Ми віддаємо себе Тобі!
Знаємо, вже завтра ворог тікатиме з Благословенної Богом землі!
Бо якщо Всемогуній за нас,
Хто посміє йти проти нас?!
Якщо Ти Наш Батько, то хто посміє вбивати Твоїх дітей?!
Ми бачимо як ворог тремтить, як сила його розсипається!
Перед Тобою безсиле зло, перед Тобою обман слабкий!
Ти Світло! Нехай темрява засліплено ховається,
Бо Твій народ в зброю Твою вдягається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
Не порівнюй себе ніколи!
Не порівнюй себе ні з ким!
Ти ніколи не станеш "Тою".
Ти ніколи не будеш "Тим".
Серед тисячі і мільярдів,
Ти на світі один такий!
Неповторність і особливість
Робить з нас дивовижних людей!
Подивись на себе зблизька.
Чи ти бачив такого як ти?
Може схожих, але не більше!
Так і призначення в нас різні є!
Ти приходиш в світ недаремно.
Не оглядайся на інших, а йди!
Відкривай свою унікальність,
Бо вона в тебе точно є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022
Засяяло світло в убогій стаєнці.
Прийшло нам спасіння в маленькій дитинці!
Ангел Господній світу сказав:
"Здійснилось пророцтво,
Час Божий настав..."
Радіє Марія, Тішиться Йосип,
Хто вірить в Ісуса, любов вже не просить...
Любов в світ прийшла, для мене, для тебе...
Царство Небесне вже на землі як й на Небі!
Христос Народився!
Христос Народився!
Радіймо всі нині,
Бог нам відкрився в маленькій дитині.
Будемо як діти вірити в диво,
Приймемо у серце спасіння щасливе.
Христос Народився, Світ відновився
Дарована ласка, Бог нам відкрився
Прийшло нам спасіння - безгрішна людина
Світ запалила добра новина.
Христос Народився, Ісус Народився!
І ти народися, щоб Бог звеселився...
Відкрий свою душу, нехай засіяє
Світло в твоїх оченятах,
Бо радість справжню Господь тільки має.
Христос Народився, нехай твоє серце співає!
Христос Народився!
Христос Народився!
Нехай цілий світ Його прославляє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022
Якщо в твоєму серці немає любові,
Для тебе світ темний! Всі кволі, бездарні, даремні!
Коли у серці немає любові, для тебе всі вперті, жорстокі.... Тупі... Немилосердні!
Якщо в твоєму серці немає любові до себе...
Якщо твоя душа образами зранена і жалем прибита...
Тоді ти не вмієш інших любити!
Тоді як же тебе зможе хтось полюбити!?
"Як же тебе зможе хтось полюбити"...
Якщо лунає в думках - руйнує людину...
Важко в житті, з собою прожити
І не любити, і не любити...
Жорстока правда? Я знаю...
Що це брехня! Я хочу тобі щось відкрити:
Ти знаєш що ти істинне диво,
І тебе створено щоб любити!?
Одні такі очі в світі, один такий стан чудовий,
Душа твоя добре світло!
Людино, ти створена з великої любові!
Для тебе цей світ великий, все небо і жертва крові...
Тебе створено щоб радіти, сам Бог в твоїй подобі!
Не вір в те що про тебе сказали...
Пробач їм, пробач себе.
Сьогодні твій Батько Небесний до тебе говорить:
"Дитино моя, Я так сильно люблю тебе!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
Ще і сонце не вставало...
Ліс дрімав в тумані...
Вже не спала пані Галя
Спокою не має!
Бо Мариська хай їй грець!!!
Люди, бульбу вже копає!!!
"Та шоб Я була не перша?
Я городу пані!
Ну ви тільки подивітьсі
Шо вона собі гадає?!"
І на тій премудрій думці
Ліктем б'є Івана...
"Ти ше спиш, вставай старий?!"
(Скинула з дивана!)
"Йой ти бабо чи с здуріла,
Чи ті шо вкусило?!"
Бурмотів під ніс Іван
Хоч було несила.
"Ше вся бульба з буринами
А ти спиш ледащо?!
Хоть би совість ті кусала!
Ну та певно... Тобі нащо!"
"Ой ти Галю, що ж ти мила?
Спи ще дорогенька...
Біб ще добре не достиг-
Гичка зелененька"...
"Шо?!! Ти видів шо Мариська
Бульбу звечора зорала?
Там вже міха певне штири
Зрані назбирала!
Йди вставай звони фірману
Най рихтує коні!
А ти біб іди косити
На тім більшім полі!"
Галя відра вже складає,
Ладнає мотики.
Мусить, мусить скорше всіх
Городи скінчити!
Так як Галя, треба вміти
Городи тримати.
Що не день то якесь діло
Для Івана мати.
Галя толк у тому має.
Вміє всьо зробити!
Руки в боки, стане в бобі,
Жук не хоче жити!!!
"Всього треба насадити
Би була робота!
Щоб навесно вибирати,
Посадити, пополоти!
Потім в міхи назбирати
Щоб раділо око!
Ну і що, що слимак з'їсть
Десь під кінець року!"
Галя перша мусить бути...
От така вже вдача!
Вже Іван до того звик,
Ну а як інакше?
Мовчки слухає Галинку,
Кліпає вочима...
"Най с робе шо вже хоче
Тілько б не кричила!"
Їдут люди відпочити
То на море то в Європу....
А вона с насадила
Пів гектара кропу!
Та не має бідна часу
Навіть помолитись...
Бо шо робити не важливо
Головне - то наробитись!
Все те марне, все зітліє....
І не варте й миті.
Кожен стане перед Богом
Й буде говорити!
Не спитає про роботу...
Скільки грошей с мала...
Запитає лиш на що
Життя змарнувала?!
Галі того не кажіть.
Вона старша - ліпше знає!
Краще прийдіть поможіть
Як город копає!
Ще писати можна довго
Думками - розмовами.
То всьо вигадка була.
А всі збіги з реальними подіями
і людьми є випадковими!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021
Як же ти схожий на тата...
Твій погляд не передати.
Ті очі і ті рученята...
Такий вже схожий до тата...
Може колись я побачу
Частиночку мою в тобі.
Та хіба це має значення?
Ти диво, яке Бог зростив в мені!
Тепер в моєму житті
Живе відчуття свята.
Я мамою стала! А ти...
Все ж таки схожий на тата...😍
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
А поки чванились, сварилися, мирились,
Час не спинявся все собі ішов...
І поки серце гордо в грудях билось,
Час не спинявся, просто собі йшов...
⠀
А потім, коли впало жовте листя,
А небо спохмурніло якось знов...
Так захотілося відчути чисте
Те почуття, що звалося любов...
⠀
Та поки чванились, сварилися, мирились
Час не спинявся! Все собі ішов...
І ось тепер, коли вже все забулось.
Чи є те серце рідне поруч що прийме любов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
Вміти любити не кожному дано.
Це ціле мистецтво. Це щось не по плану!
Де мить вартує світу, а Світ вартує миті.
Вміти любити - це очі закриті.
⠀
І скільки б істин душа не відкрила,
Тільки в любові справжнє життя!
Щаслива людина яка в серці зростила
Це істинне, дивне, не людське відчуття...
⠀
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
Можна, я не буду вам суддею?
Відверну свій погляд до дверей...
Можна я постою осторонь?
Я ще своїх колод не вийняла з очей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
Цілує сонце листя на вербі.
Сліди лишає золоті як злитки...
Хвилються берези при воді,
Розносить вітер літа білі нитки...
⠀
А там під лісом, листя як ковдри...
Встелили землю ніби прийдуть гості!
Такі стоять яскраві вечори
Такі відтінки дивні на помості.
⠀
Вже димним холодом із поля десь війне...
Туман простелиться густою пеленою....
Десь ворон чорний каркне і засне.
Літає сонно листя над горобиною...
⠀
Чи літо це наснилося мені?...
Чи осінь все ж приходить поза часом?
Жоржини дивним цвітом розцвіли
Щоб встигнути намилуватись золотим окрасом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2020
Чи може сонце не світити
Коли йому хтось скаже "досить"?
Чи можна щиро не сміятись
Коли лоскочуть шию коси?
⠀
Чи може ніч без зір дрімати
У тепле літо між садами?
Чи може мати не чекати
Дітей в неділю біля брами?
⠀
Чи може свято бути буднем
Коли воно душі торкається?
Чи може серце не співати
Коли життя йому всміхається?
⠀
Душа не може не радіти
Коли їй тепло, в кожну пору...
Насправді треба зовсім мало,
Насправді треба сенс й опору...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Вона хотіла чарівну квітку,
Щоб здійснила всі її бажання.
Вона відкривала вікна
Виглядала корабель з коханням...
⠀
А потім вночі під зірками
Вона вишивала мрії!
Танцювала в саду до ранку
А потім, стуляла вії...
⠀
Вона хотіла чарівну квітку
Щоб пелюстки її не стирались!
Вона б носила її під серцем
Вона б їх не обривала...
⠀
Та потім квітка б зів'яла...
Вона б її засушила
І далі дивилась в вікно
Вона б далі мріями жила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
Виросли сосни, стали високими...
Тепер я під ними збираю шишки.
А колись вони були до ліктя короткими
Колись я великою здавалась для них!
Тепер шум гілок розноситься гомоном.
Тепер запах хвої лікує думки!
Те, що здавалось малим і безпомічним,
Стало великим, тепер навпаки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Коли лягають теплі вечори
На жовте поле щоб спочити,
Там прориваються травинки,
Такі зелені, щоб ожити...
⠀
Коли приходить темна ніч
Облита місяцем блискучим,
Хтось, там в старому домі ще не спить...
Там чути голос, лагідний, співучий...
⠀
Коли спадають зоряні дощі
Легкими грозами як серед літа....
Стоять дві ніжні постаті в вікні,
Терпляче вірять що приїдуть діти...
⠀
А ніч пройде над світом пеленою,
Прийде ранкова тишина...
Чекають батько й мати на порозі,
Та перед ними тільки далина....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Ніби хмари впали на село,
Ніби Бог собі дорогу простелив.
Десь далеко небо загуло
Щоб сказати хто тут головний.
⠀
А землею стелиться туман...
Не туман, то цвіт розносить вітер!
То зрання ще Бог розмалював,
Щоби тішились невдячні діти...
⠀
Ніби хмари впали над селом
Цвітом вишень, цвітом пряних квітів.
Віє дивним запахом, добром....
Ніби хмари впали над селом....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872020
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.04.2020
День за два минає...
Спить моя душа.
Спить або дрімає,
Ніби я не я!
⠀
Сонними ночами
Дивлюсь на зірки.
Там пливуть тумани,
Там, чужі світи...
⠀
І куди прибуде
Той мій корабель?
Що зі мною буде,
Там, де день новий?
⠀
Спить душа як вчора,
Летаргічним сном...
Хочу щоб вкололи
Десь там, під ребром!
⠀
Щоб нарешті зняли
Очі пелену...
Щоб нарешті бачила
Для чого живу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871790
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2020
Де опадають квіти аличі,
І килим на землі білий як сніг,
Де пір'ячко кружляє в ритм землі,
Там у повітрі час стоїть...
І небо таке синє як вода!
Така прозора, мов не з цього світу...
Той аромат мені нагадує весну,
Першу весну мою, блаженством вмиту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Забуті дороги...
Забуті стежки.
Зарослі пороги
В густі бур'яни...
Колись там чекав хтось,
Когось, серед ночі...
Дивився на небо
Примруживши очі...
Тепер там цвіте
Бузина і рутвиця...
Там спить тишина...
Що можна молитись.
Забуті дороги...
Десь там...
Скраю світу...
Все проминає
Як бабине літо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020
Десь там, за садом...
Де пахне м'ята...
Я йду як в дитинстві,
Щоб ягід нарвати...
⠀
А потім сік чорний
Що з пальців стікає,
Об плаття біленьке
Рука витирає!
⠀
І сонце гаряче
Засліплює очі...
На перелазі присяду,
Вплету рожу в коси...
⠀
Буду запах вечірнього
Саду вдихати.
Дивитись на небо,
Зірки рахувати...
⠀
Десь там, де черемха...
Дитинство цвіте.
Таке безтурботне...
Так хочеться ще....
⠀
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020
І що ж ти моя доле невторопна...
Дививсь на неї ніжно і журивсь...
Я думав що сьогодні тебе схоплю!
Та бач я просто помиливсь.
І що ж ти ходиш так кругами?
А мої очі так горять...
Я б цілував тебе губами!
Я б посадив для тебе сад!
І мріялось йому ночами,
І марилось йому у сні.
А вдень він проходив туманом,
Торкнувшись подихом її...
І як до неї підступити,
Як розтопити отой лід?
Дививсь так ніби зачарований,
І тут вона йому "Привіт"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2020
"Я створена для ніжності, любові!"
Вона кричала здерши голову у слід.
"А ти повернешся до мене,
Як скресне з річки тої лід!"
А він понурив голову, ступає...
І що то було?! Не второпить...
Він був для неї ж просто другом,
Тому і цілував так ненароком.
Димлять від люті тої її скроні.
І руки мліли від Того плачу!
Бо як то так? Тримав її долоні...
А тут сказав "я йду!"
І він не знає що йому робити...
Тріпоче серце в грудях, бідне зажурилось!
Він просто ще не вміє так любити...
Так, як її б хотілось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2020
Вона пила каву зранку,
А він чай зелений...
Вона відсувала фіранку,
А він відчиняв двері...
⠀
І так було цілу вічність!
І вчора і буде так завтра.
Вона в його колекції - рідкість.
Вона вірить в диво і жарти...
⠀
І запах ранкового лісу,
Будив її ще із ночі...
А він не розумів її вірші!
Вона не знала чого він хоче...
⠀
І так буде цілу вічність...
Здається це так банально.
Та він знає слова потрібні,
Коли очі її печальні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2020
А поки чванились, сварилися, мирились.
Час не спинявсь, а все собі ішов.
І поки серце горде в грудях билось,
Час не спинявсь, він просто собі йшов...
А потім коли впало жовте листя,
І небо спохмурніло якось знов,
Так захотілося відчути чисте
Те почуття, що звалося любов...
Та поки чванились сварилися, мирились,
Час не спинявсь, а все собі ішов...
І ось тепер, коли вже все забулось!
Чи є те серце рідне поруч що прийме любов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2020
🍃Буває важко опанувати власні думки. Вони створюють невидимий хаос в моєму світі і збивають з толку.
⠀
Думки... Думки... Думки... Свідомі і несвідомі...
⠀
Буває ловиш думку яка прийшла сама, нізвідки, і ніби в себе вдома роззулась і залишає сліди на щойно вимитій підлозі і ще просить налити чаю!
⠀
Її неможливо прогнати, як причепиться, хоч плач! І відчиняє без дозволу потаємні двері душі...
⠀
Та коли ігнорую присутність непроханої гості, її сили зникають і вона іде ні з чим в небуття!
⠀
Тільки іноді забирає щойно спечені пряники🙄 Разом з рецептом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857972
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.12.2019
Чи ця любов як осінь промайнула...
Чи то її і не було?
Тремтіли руки, в грудях мліло,
Казало серце: "Ось воно"...
⠀
Чи та любов ішла собі містами,
Кидала стріли, хто дививсь їй в очі.
Мені встромила, а тебе минула
Мене воно болить ще досі....
⠀
Болить... Буває зігріває.
Пройшла вже не одна зима,
Дивлюсь на тебе тішусь і ридаю!
Яка любов жорстока і права....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2019
🕸І скільки століть цьому віку?
Ніхто напевне не знає.
Дадуть тобі в руки зірку.
"Чому не сузір'я?!" - спитаєш.
⠀
Засвітить над світом сонце...
"Та чому воно ще не гріє?"...
Тримають руки троянди,
Та вже хочуть синіх лілій!
⠀
Так, кажуть краще синиця.
То брехня! Бо й журавля буде мало!
І дадуть тобі в голоді булку:
"Чому не з медом?!" - світ проклинаєш...
⠀
Завжди мало, хочеться краще!
Потім більше і більше, і ще....
Всевишнім дано так багато,
Та ти не вмієш цінувати і те...
⠀
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857759
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2019
Втомився ангел йти з тобою...
"Куди ти серденько біжиш!?"
І він вже вказує рукою!
А ти не бачиш ти спішиш....
⠀
І впавши в прірву глибше моря,
Коліна терпнуть, руки мліють,
"Ну де ти є мій ангел Божий
Коли на тебе всі надії!?"
⠀
І крилам вітер підкорився,
І взяли плечі мужні руки!
"Бач, не даремно ти молився
Молись і далі", тихі звуки...
⠀
Та ти за день забудеш втому!
І знову навмання біжиш...
І ангел знову за тобою,
І коли йдеш, і коли спиш...
⠀
Втомився ангел йти з тобою...
Він вже не знає як вказати,
Що тебе дано на цю землю
Великі справи з ним пізнати...
⠀
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2019
Я тобі не чужа...
Можеш все мені розказати.
Що наснилось в ночі,
І про що будеш там сумувати.
І про осінь свою
Заспівай мені пісню!
Не осуджу тебе,
Мені також є що розповісти.
Я тобі не чужа
Добре нам це разом відчувати
Я для тебе одна.
Добре нашим серцям засинати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2019
Ти не знаєш мене. Не суди...
Ти не підеш моїм довгим шляхом.
Не нап'єшся моєї води,
Не поживеш під моїм дахом!
⠀
Все моє, для тебе чуже...
Чужі для тебе, мої люди.
Бо для мене моє - живе...
А для тебе, таким не буде!
⠀
Ти не знаєш мене. Не суди...
Але в тебе є власне право!
Коли це єдина мета в твоєму житті...
Живи так як тобі цікаво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852192
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2019
Вмієш літати? Лети!
Вмієш писати? Пиши!
Може ти вмієш творити
Машини, людей алгоритми?
⠀
Може ти художник в душі?
Може душа твоя бігла?
Тому, коли спиш у ночі
Сниться планета остигла...
⠀
Тільки на місці не стій!
Душа твоя - творча натура...
Послухай її і почуй,
Життя - це не карикатура!
⠀
Бог створив тіло тобі!
Він наповнив його мріями...
Щоб не ридав в самоті
Послав тобі Ангела, кажуть він з пір'ями!
⠀
Ну ось, ти знаєш... Не сам!
Несеш по житті свої страхи.
Творець все тобі Дав
Досить знаки шукати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2019
Так медом пахнуть літні вечори.
Під грушею стулились спогади...
Де ми всідалися малі
І на зірки дивились втомлено...
І падали для нас вони,
Бажань візок на небі малювався...
І час летів... Як з квітів пелюстки
І віяв вітер ніби щось питався!
А ночі ті такі для нас легкі!
Такі як шовк що тканий десь над небом
Ех... Жаль, що так летять роки...
Навіяв спогад запах... Запах меду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2019
Квіти на папері - мрії у фарбах🌹
Тінь від акварелі, відлетить як птах
Тільки зійде сонце на моїм вікні,
Я тобі розкажу як було мені...
⠀
Малювати квіти на овалі сонця,
Зігрівати фарби під гарячим серцем.
І як привид ночі розтопитись в дні...
"А хіба ти зможеш малювати сни?"
⠀
Можу малювами можу і сплести!
Хочеш я покажу ті старі світи?
На старих сувоях і в печерних дірах
Малювали люди те що було в мріях...
⠀
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2019
І бачимо ми те, що хочемо...
Що б там не було у чужих руках.
Наступний крок продумати не можемо...
А все так просто, просто так!
⠀
Стоїш навпроти дзеркала і спиш!
Бо бачиш що тобі сказали!
Ти віриш в щось і ти мовчиш,
Але чому не знаєш!
⠀
О так, яка вузька свідомість!
Який обмежений наш світ!
Є ті хто знають нашу слабкість
І сиплять в очі п'яний хліб...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848738
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2019
Я знову чекаю весну.
Вже не холодно, але й не тепло...
Я дивлюсь як летять хмарки,
Зовсім близько і так далеко!
⠀
Вже не холодно в руки холодні.
І не тепло як було завжди...
Заливають бульвари в безодню...
Ці легенькі, теплі хмарки.
⠀
Звідкіль взявся натомлений вечір?
Ще хвилинку і втопить стежки!
У блискучих, водяних мольбертах
На асвальті малює казки...
⠀
Де-не-де ходять радісні пари.
Дощ для них - не помітний співак.
По шибах вінтажного бару,
Стукотить заржавлений цвях.
⠀
Ще хвилинку і піду за ним,
Рахувати його срібні краплі.
І ліхтар світлом нічним,
Елегантно освітлює плаття...
⠀
Я за руку той дощ візьму!
І невільно подамся по залі
Серед вулиць сліпих! Іду...
Де на мене тепло чекає...
⠀
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2019
І ми не ми, коли приходять ночі...
Скажи, коли заплющиш свої очі
Знімаєш маску що тиснула твої скроні?
Твій ніж пекучий що в долонях
Невже залишиш щоб боліло?
Щоб звело душу, рвало тіло?
Ну може ти і мазохіст.
Ну хто стає собі на хвіст?
Засни, бо марна твоя справа-
Твої думки, страшна облава!
І ніч пройде, може як казка!
Та новий день і нова маска...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834196
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.05.2019
Рве душу злість, стирає розум барви
Нежданий гість, думок причал янтарний...
І бути як? Туманить сили гордість.
Змовчати як? Чванлива вбивча пошесть!
Волю в кулак! Думки на берег літа...
Яскравий фрак, і злість моя прибита!
Ходи сюди обіймімось і досить!
Бо час іде,й набутись треба вдосталь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2019
Тихо не тихо...
твої слова
для мене лихо.
й спокою нема...
і все б нічого.
та тільки життя
так швидко плине
як синя вода...
де твоє вибач?
сумую,люблю?
та твоя гордість
рве душу мою.
і на каміннях...
твоя жорстокість
ще важче ріже
мої стопи...
і все б нічого...
тільки життя...
а без любові
його нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2018
Забуду свій переполох.
чого я варта я не знаю...
мені набрид цей моноглог,
і я тебе не запитаю...
я знаю що любов свою
як і було не подаруєш...
ти як осінні вечори
так холодно, а не зігрієш.
чому душа твоя бентежна
не чує більше моє слово?
та тільки мої перепонки
вже втраченні в німій розмові...
я...у загубленому світі...
де та любов мене здолала.
ти подаруй зів'ялі квіти
і я забуду що писала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2018
Світло горить у кімнаті...
квіти сумні на вікні.
вітер співає балади
і ти снишся мені...
я бачу...ти слухав мене...
і сльози мої витирав.
а потім як в фільмі німім
ти міцно мене цілував...
розплющила очі я...
ти за стіною сидиш.
у тебе інша любов...
ти в пристрасті іншій гориш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2018
Можливо ти й любити вмієш.
можливо просто я не та...
моя душа тебе зігріє.
твоя ж відкине як чужа...
і знов дивлюсь у твої очі.
ти тільки погляд відвернеш...
я притулитись знову хочу!
не зрозумієш, відштовхнеш...
чому ти вибрав не любити
мене, на березі отім?
ти зрозумій... я хочу жити.
любов - життя дарує всім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2018
Шишки скидає ялина
втомлена бідна душа...
і заздрість... от яворину
до себе клен пригорта!
і віти вітер гойдає,
а небом птахи летять.
краплі сиропу на глиці
очі туману сльозять...
гаряча душа... віти колять!
неосяжна краса так болить...
та серце повне любові!
колючки спустити б на мить....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809470
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 09.10.2018
Осінь моя пустотлива
Замерзла, сльозлива примара.
Очі твої морозливі,
Сльози тривожать трави.
Муза моя всеможлива!
Серця мого розрада...
Я б тобі співчувала,
Тільки ти - цього не варта.
Емоції твої бурхливі.
Думок твоїх колонада.
Я знаю, ти була б щаслива...
Тільки осінь твоя назва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807073
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 18.09.2018
А хочеш казку... З сонячних сувоїв,
Що розпростерлись ніби килими.
І мріють мріями шукають тобі долю.
А ти не слухаєш, і йдеш все навпаки...
Вони крізь вікна, ранки й дні зимові!
Вони у людях, вулицях, вітрах...
Тобі говорять у пустій розмові
А в тебе мрії... В барвах, колярах...
А вони кличуть...Оглянешся кволо...
Стиснув плечима... І пішов туди...
Бо зрозуміле там для тебе солло...
А те що в кодах, не твоє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2018
Своїми долями розпещені.
Своїми мріями преречені.
І тільки очі без зупину
Не відчувають часоплину.
В кайдани гордості закувані.
В моменти слабкості розчулені.
І ігри розуму банальні
Диктують фрази покаяльні.
І так по колу, та не бачу!
Бо в часі пам'ять п'яну втрачу.
В оправах домислів зональних
Нова реальність днів фатальних...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784786
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2018
Листя опало, жовті каштани…
Костел відбиває проміння осінні.
Виписує осінь по вікнах віршами,
І місто останні ловить літечка тіні…
Ялини зажурені в іневім ажурі.
Шепочуть про радість оранжевих днів.
Горобинні китиці у солодкій глазурі.
І останні узори пташиних ключів.
Вже швидко сутеніє у вуличках…
І стає на них холодно й пусто.
Вечірній запах кави й з корицею булочок,
Зігрівають стомлене місто…
вересень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782063
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.03.2018
А ми як діти - хочемо любові.
Чомусь тримаємо потребу цю в собі...
А ми як квіти, чахнемо в неволі
Тих рук, що не леліють на весні.
А ми як хмари, плачемо і мліємо…
Ми є творіння незабутніх мрій!
Ми є любов,та бачити її не вміємо.
І далі розбиваєм руки в кров...
А ми як вітер, ночі овіваємо…
Теплом і холодом сповиті наші сни.
А ми душею інших відчуваємо.
А ми як лисття вянем восени!
А нас створили різними людьми.
Не за ознаками будуть колись судити!
Нам в тіло влито полум’я душі...
І сказано: "За нотами що в ній, вам жити"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780302
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2018
Вечір шукає світло.
Очі твої живуть...
Бачу у них повітря.
Бачу, як хвилі женуть!
Губи твої хвилюються.
Руки твої тремтять
Хочуть сказати ночі
Чом так сумують очі...
Зараз ти все побачиш!
Зараз, душа заплаче..
Хочеш від суму сльози,
Можуть забрати морози.
Ночі шукають світла.
Очі твої -повітря
Радість твоя мінлива.
Байдуже, душа щаслива!
Можуть гуляти морози.
Можуть котитися сльози!
Твоя душа тендітна.
Та очі твої без світла...
Може тобі так добре.
Тільки руки холодні...
Байдуже де ми з тобою.
Добре нам разом весною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2018
По сходинках млію вниз…
Мріями себе годую.
А ти дивишся на ліс
І відлуння чуєш…
А моя хода все до тебе ближче…
А моя рука у твоїй зависне!
Не віддам нікому магію твою.
Краще впаду в кому тільки заберу!
Дивишся на ліс… Як падає листя…
Згадуєш як вітер, шепотів колись нам
Віру мелодійну, карму очищав.
Соло теплотою з медом розбавляв.
Дивлюся як дивишся на останні листя.
Поміж них вривається сонячне намисто.
Промайни невидимо ближче до грудей.
Пригорни так солодко наш солодкий день
Вітер вже не чує, як йому кричу!
Рознеси як плачу, коли не живу!
У долонях твоїх як в останній день…
Ти дивись на листя я ж на вашу тінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2018
Твій запах... Вдихаю і млію...
Не знаю чому, та дурію!
Сказати б хотіла... Не хочу...
Та знову вдихаю щоночі…
І хочу тобі розповісти!
Та буду мовчати... Навіщо?
Я хочу вдихати, вдихати…
Я хочу у ньому літати!
Твій запах... Дурманить мене...
Дивлюсь я у твої очі...
Дозволь вдихати щодня,
Дозволь! Я цього так хочу.
Візьми мою руку, стисни.
До себе горни що є сили!
А я буду мліти... Твій запах...
Дарує й заламує крила.
Я чую повсюди твій запах...
Я хочу до тебе ще ближче...
Емоцій бурхливий напад!
Я чую повсюди твій запах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2018
Багатство душі безцінне і вічне.
Багатство знання,ніхто не вкраде.
Тому нагромаджуй оте що цінніше,
Те, що не загубиш - це те що у вічність з тобою піде.
Працюй над собою,підкорюй знання.
Бо мудрість - це сила велика.
Не думай що скаже хтось - це твоє життя,
Бо в тебе,не в них, ці виростуть крила.
Контролюй почуття і емоцій цунамі,
Думай, і більше мовчи-це врятує не раз.
І нехай слово твоє як легке орігамі
Буде прекрасним, як на весні сад.
Бо скарб - це не золото,срібло чи гроші.
Скарб - це здорові і тіло й душа.
Це вміння розуміти як дихають інші
І мудрість прожити не марне життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775342
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2018
Немає нічого незламного і непереборного, все можна обійти і перемогти. Навіть метал, який не піддається звичайним рукам, так легко з’їдає корозія. Це звичайно не за один момент, а певний часовий відрізок, який вимагає терпіння і наполегливості, сили волі. Це вимагає в першу чергу бажання…
Часто ми і є корозія "їмо" один одного навіть не усвідомлено...Тут головне, щоб ця "корозія" зусиль не почала гризти нас самих, з середини.
Людина підвладна тому черв’яку, який породжує заздрість, жорстокість, жагу помсти...І так хочеться бути цією силою, щоб перемагати, ламати зло і підступ, і не допустити черв'яка в свою душу і життя…
Бо якщо ця корозія приживеться в твоєму внутрішньому світі, тебе зжере з середини, вирве назовні твоє серце, а потім і здолає самого!
Хоча немає нічого незламного і непереборного, але людина унікальне творіння, і тільки сильна духом і волею не піддасться цій корозії…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775339
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2018
Не можна плакати що щось в житті не так.
Потрібно над минулим взяти гору!
Дивитись лиш в перед де твій стоїть маяк.
І довіряти шлях до нього лиш своєму зору.
Справляти помилки минулого мабуть запізно.
Бо корабель давно із пасажирами пішов.
Забулось все що було у пориві сказано.
І кожен сам свій шлях давно знайшов.
Твори майбутнє! Тішся сьогоденням!
І не жалій про вчора… Бо не зміниш вже.
І поділись собі насправді одкровенням,
Щоб спершу зрозуміти зміг себе…
Й тоді буде насправді очевидне в відчуттях,
Усе що маємо ми заслужили…
А коли будеш гору брати в каяттях,
Тоді ти зрозумієш...просто допустили.
Бо все здається просто в цьому світі.
Що там десь далі краще, щось нове,
Для кожного є своє місце на орбіті!
А твоє там, де люблять, де чекає хтось тебе…
30.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774371
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2018
Гортаючи сторінки днів минулого життя,
Ти створюєш ілюзії майбутнього.
Десь відчуваєш нотки каяття…
А в чомусь сумніви…немає плану путнього.
І раптом в гамах почуттів своїх жантильних,
З’являється людина що тебе спасе.
З якою різні, але наче душі спільні.
Й здається вас в одному напрямку життя несе!
І дивно…думаєш це сон такий.
Не можеш усвідомити що розуміє хтось тебе!
Тоді стаєш доволі екзальтований,
І навіть сум стає таке як щось смішне!
Не кожному щастить відчути щось подібне.
Не кожен може оцінити справжню суть!
Суть того, що насправді таке рідне.
Й присутністю освітлює твій путь.
У цьому щось важливе і відповідальне..
Таке, щоб зберегти і укріпити назавжди!
Бо з часом це стає таким банальним…
Бо втратиш це... Вже щастя не знайти…
29.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774367
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2018
Я не жаліюсь, ні… І це не сповідь.
Ми не зустрінемось навіть у сні.
Ми надто різні! Різні у нас долі.
У нім є те чого нема в мені.
Та кажуть, різні також добре!
Дві половинки як одне ціле…
В мені є те, чого немає в тобі!
І це моє, відштовхує тебе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2018
Що ж таке довіра?
Що оце таке?
Хто її вбиває?
Хто її краде?
Як це відновити
Щоб знайти добро?
Як без неї жити?
Де її тепло?!
Я розіб’ю страхи!
Тільки поверну!
Я знайду всі знаки
і себе спасу.
Я її одніму із
лихих обійм!
Пригорну до себе
Через буревій.
Подарую щастя
і собі й тобі.
Тільки коли вдасться
повернуть її...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2018
Пробач мені, що так
любила…
Пробач! Я вірила тобі!
Коли б я мала білі крила,
Злетіла б в небо!Й аут журбі…
Пробач мені,що не пішла
я,
Пробач,що мучилась сама.
Якби ж ти знав,як я
чекала
Бува від тебе хоч дзвінка…
Та й він лунав бувало
зрідка,
На жаль в приливі боротьби.
Коли пускала пагін квітка
Бува чи суму, чи журби.
Відкинула життя малюнки.
Усе забувши йшла туди...
Куди квітками поцілунків
Давно засипались
стежки.
Ох! Як це холодно,
Жорстоко…
Чи почуття у тобі спить?
Коли бувало знов мовчиш ти…
Десь і губилась й я в цю мить.
Сумні слова в моїй
Долоні…
В душі ведуть свої бої!
Тобі нічого не скажу я,
Лишень у сни
прийду твої.
Мовчати буду,тільки
гляну
У твої очі і піду.
В наступний раз дощем
прилину,
Впаду в долоні та втечу.
З промінням сонячним
прибуду,
У серці холод розтоплю.
Увесь цей смуток що
вселив ти,
Не пошкодую,розіб’ю!
Ти думаєш, буду
страждати?
Сльозам дам волю, і впаду?
Ти надто високо літаєш!!!
Не з тих що плачуть я.... Живу!
Чого хотів ти сам не знаєш…
Тепер мов тінь...Мене шукаєш...
Накликав сам собі тугу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2018
Хто не любив той щастя
не зазнав.
А хто любив відчув на
смак полину.
Давно колись Амур собі
сказав:
«Як не зазнаєш щастя від
любові-згинеш»!
Любов терпка, коли нема
Поваги…
Любов сліпа,бо часто
Пробачає…
Вона така,що має й
переваги,
Коли в обох
довіра не згасає.
Хто не цінує вірності в
любові,
Не чує, як спиняється
бува
У грудях серце,коли
бачить знову
Того, для кого ти є сенс життя.
Хто не любив,той просто існував.
А той хто скаже що нема любові -
Гіркого полину на
смак зазнав,
Бо для душі шукав квітки чудові,
Натомість досвід
болю набував...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2018
Годинник б'є дванадцять.
Ніч…
Заснуло місто… В небі море
свіч.
І тихо стало… де не де
Туман,
Обвив будинки темні -
Добрий пан.
І в вікна заглядає він
Щоночі…
І вусами сріблястими стуляє
Очі…
Веде із місяцем історії
чарівні,
Про світ вночі…Казки
Наївні.
І сонце ранішнє приспить цю
Казку…
Туман розтане. ..місяць зникне в хмарі -
Гамаку…
Настане день новий із звуків
Башти…
Годинник, відлік…
Ніч приворожить
Магію свою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2018
Приходять ночі- гаснуть дні.
І затихає світ навколо...
Десь вдалині мигтять вогні,
І вогняне небесне коло.
Спускає чари неземні
Ясним вогнем, чарівна зірка...
І пророкує щось мені,
Майбутнє моє шепче стиха...
Про те, що буде. І чи я щось зміню...
Про мої дні на цій землі.
Скажи! Чи я дійду,а чи зотлію...
У цій безодні нелегкій?
Та не розкаже все про все...
Бо ніч сховає денне світло!
Напише пам'ять загадок есе.
Не можна знати…Ці слова розвіє вітром...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2018
З тобою час іде нестримною водою…
Без тебе миті - ніби місяці!
Коли ти поруч - сповнююсь тобою.
Коли цілуєш….смуток в самоті…
Ти той єдиний хто все зрозуміє.
Лиш тільки ти зумієш обійняти так…
Від дотиків твоїх,так серце шаленіє!
Від погляду…Із твоїм б’ється в такт.
Й таке до тебе ніжне почуття…
Воно прекрасне… Як ранковий сон!
Із ним ми поринаємо у забуття,
Cеред старих, замріяних колон…
Себе мабуть я просто зрозумію…
Люблю….Тобі віддам усю себе,
Й від почуттів своїх живу і млію.
Щасливим зроблю я тебе!
Полинемо разом в світ забутих мрій.
Знайдемо райські квіти в розмаїтті.
Ми будемо разом, ти тільки мій…..
Знайдемо щастя у кохання цвіті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2018
Орнамент ночі дивом тихий.
Cтежками зоряних простір кудись веде.
Такий насичений і тишею крихкий,
Щось особливе кожному у снах пряде.
І виплітає дивні візерунки!
Про щось прекрасне… І не зовсім так…
Десь пристрасні і ніжні поцілунки,
Що пророкує без вагань хороший знак.
Орнамент днів юнацтва веселковий,
І на майбутнє дні окрилені у гамах почуттів.
Малює ніч… Тактовно з фарб акрилових,
Не залишаючи в них сірості рядків.
Зіркові ванни космосу дощів,
Лелійні дотики окутані в чекання,
Купають в променях майбутніх днів,
Надіями чекаючих кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2018
Людське життя як дошка шахова.
І ти на ній пішак або ж тура.
Як пощастить, то може й королева.
Де шах і мат одна у всіх мета.
Де головне реалізувати правильно свій час.
Свій хід зробити переможний.
Й не допустити “En passant”!
У відповідь на знак тотожний.
Та і пішак королем може стати.
Тут лиш потрібно досягти інший край…
І тут ти зможеш так як кінь стрибати.
Й незламним бути ніби добра сталь!
І ведеться боротьба віковічна.
Білі - чорні, пішаки й королі…
Та є правила. І лиш одна королева трагічно
Іде по головах. Співставляючи свої траєкторії.
Та не важливо хто ти у цій грі!
І хто кому перегризе у решті решт "глотку".
І не важливо…Хто посяде верх, а хто впаде на дні.
В кінці ігри скинуть всіх в одну коробку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772752
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2018
Так важко іноді …Мало справжніх друзів…
Так сумно усвідомлювати це.
Чомусь в душі немов по битій смузі,
Відгомін дум таких несе…
Всі хочуть вигоди,і ловлять з того мить,
Коли чогось доб'єшся, жаба давить.
І совісті немає або ж спить,
Коли нахабно у пріор її не ставлять…
Й ненавидять тебе за те, що хтось похвалить.
Зневажають за те, що ставиш ти мету,
Добитися чогось, щоб не загнутись
В буремній метушні дійти дорогу цю!
Немає вірних друзів! Просто зрадять!
Кістки промиють за спиною,
І в цьому вся їх суть!
А все тому що чорно заздрять,
Тобі за те - що вони по іншому живуть!
За те що маєш ти якусь мету.
І не здаєшся щоб там не ставалось.
На тебе дивляться так ніби на чужу,
Хоч через все і навіть не зазналась!
Фальшива усмішка… І це усе що можуть.
Слова фальшиві “Я з тобою”…
Та краще б промовчали… Я ж все бачу!
Та краще розмовляла б я з стіною!
Мерзенно так поводити себе!
Мені однаково !Я цим не страждаю!
Але скажу щоб зрозуміли і мене.
Я бачу правду!Я спостерігаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772750
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.01.2018
Cеред білих троянд я і ти…
І немає на світі нікого!
Пелюстками укрились стежки…
І ведуть аж до схилу гірського.
Ми вдихаємо їх аромат.
Саме так ,пахне справжнє кохання…
І росинки ранкові мов град,
Роблять теплими наші чекання.
Пелюстки відбиваються сонцем,
І падають на губи твої.
Такі ніжні…я чую їх серцем…
І проходить тепло по мені…
Бутонів краса - чиста ніжність…
Справжня сила, колючих шипів.
Що не колять - дарують чарівність,
Шелест листя - божественний спів…
Ти поглянув мені ніжно в очі…
Усміхнувся й чимдуш пригорнув…
Проводила б з тобою дні й ночі!
Хоч би й світ весь давно вже заснув…
Раптом стали троянди червоні!
Раптом небо в рожевих хмарках…
І метелики срібні в долоні…
І тюльпани на наших стежках!
Лине подих превентивної казки…
Віє вітер вересовим трунком…
Твої губи вісники ласки!
До моїх линуть тихо - тишком…
Й тактильний подих наших душ…
Харизма губ…емоцій апогей!
Зникає з блиском небесних калюж…
І звук ідилії… Доволі руйнівний!
Зникають квіти й хмари у стежках…
Зникає небо й запах почуттів!
Буває так,нажаль в одних казках…
І лиш з тобою казка йде до моїх снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2018
Колізей давно вже без битв,і кривавого дійства.
Бо жорстокі часи вже минулись… Давно все пройшло…
Та не так!Ні не так! Бо ми тепер жертви…
Душать сльози гіркі… Рветься серце! Бо так іде зло…
Завмирає дитя в материнськім стривоженім лоні.
Розділяється небо й темніє від куль і димів!
У надії молитву стиснули ми в серці…
Очі в сльозах… Лиш б повернулись кохані й сини до домів!
Земля впилася крові,і нагодована вдосталь кістками!
Та встала з колін щоби глянути в очі ката.
Він не жаліє людей! Самостверджується злобно дітьми!
Що в надії вдивляються в небо побачити любого тата…
Ну за що провинилась моя українська земля?
Ну за що так безбожно знущається з нас званий "брат".
Ми ж колись захищались пліч опліч як єдина душа…
Ми ішли до кінця не боялись ні куль ні гранат!
Але мабуть усе це не є просто так.
Це для нас свого роду випробування,
І пора зрозуміти що це Божий Знак!
За гріхи,за жорстокість від нас… Ми несемо це покарання!
Але ми надто сильні щоб просто так здатись без бою!
Не віддамо ми свій дім за нього ми помремо!
Ми сильні! Ми жертвуємо собою…
Хоч чуємо плач… Та знущатись із себе ми більш не дамо!
Та не довго іще залишилось страждання терпіти!
Та не довго ще литимуть сльози і кров наші очі і рани!
Зацвітуть сади миру пахучими травами й цвітом…
І розтопиться зло як ранкові із ночі тумани!
Я в це вірю нестримно! І знаю… Я щиро права!
Переможемо зло! І щасливі будемо радіти!
Українці незламний народ! Це відчула уся земля!
Ми саме цей цвіт, без якого планеті не жити!
27.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772351
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.01.2018
Сонце засвітить і випалить рани наскрізь…
Впаде за хмару… Холодно стане і темно.
Важко вибір зробити і рве на шматочки злість!
Хоч плач і ридай все до болю даремно.
Із неба на землю,до небес із землі,
Літає душа споконвіку.
Голубом сірим,чи квіткою білою,
Подихом вітру відносить її.
Так важко тут втримати коріння своє,
Бо сила як дим десь зникає.
То сонце палить, то грози затоплять,
Нема ні кінця, а ні краю.
Та сили живучі у жилах киплять,
У вірі… По іншому в раю!
Надії тримають, мрії бурлять.
І так поки день не загасне.
Чи буде наступний чи ні?
Не питай …Все дарма!
Довершена участь твоя
У ньому й для тебе воскресне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771855
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.01.2018
На все насправді є причина:
На вчинок,слово і на крок.
Це не придумала людина,
Хоч взяла з цього свій урок.
Причина встати і піти.
Чи зупинитись…Й повернутись.
Це роздумів німих плоди,
З метою наслідки збагнути.
Причина у словах,мовчанні.
В обіймах, підступах, ненависті.
І ми живемо в якійсь справі,
Й на це причина Бога в задумі.
Нічого нам не дано просто так.
На все є десь своя причина,
Й хоч сто разів скажи “Та це не так”!
Та з часом прийде істини година…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771849
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2018
Життя прожити - поле перейти…
це мінне поле з терням і камінням.
де засмоктує болото і піски.
де так не вистачає сили і терпіння.
Життя прожити - поле перейти!
але знайти потрібну стежку як?
спонтанні кроки ставлять на коліна хоч кричи.
пройти не просто не пробігти просто так…
Життя прожити - поле перейти…
де водить блуд,стежками невідомими.
вбиває сили розум закликає поверни!
а серце просить далі!далі,полем,горами!
Карма гонить колами вогняними.
палить сонце кров до плазми.
тіні манять,брешуть очі -варвари.
і ті хто плакали з тобою сили здали…
Та знову ти долаєш поле і один!
свічки вночі не світять на дорогу.
у невідомість манить часу плин.
долаєш поле…крок за кроком,нога в ногу…
Житя прожити поле перейти.
та ти не знаєш що чекатиме там далі!
проста колізія і вростають кроки як квітки,
на полі що орав сльозами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771457
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2018
Я розмалюю Світ яскравими узорами,
Темне небо в кольори рожеві.
Кожне листячко зів’яле у зелений знову,
І грозу у краплі веселкові.
Я намалюю зорі в темну ніч...
Яскравий день,у настрій хмарний.
Зміню все зло у добру річ,
І кожну мить в оранжеву ментальну.
Я розмалюю каву на світанку,
І теплий чай миттєво стане морем.
І ось нарешті бачу твої очі наостанку...
Лиш їх залишу у своїм кольорі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2018
Які розумні плани і слова.
які думки,яка позиція.
ех жаль!що лиш за бесідою повна голова,
а у реальності заплутана транскрипція.
Яка розмова! дипломовані всі тези.
все по поличках, послідовно і як слід,
а у реальності неясності капризи.
у бесіді як шоу,а у житті як той колючий дріт.
Говорять всі багато і без сенсу,
думки розумні у розмови про життя,
а у реальності своїй бардак й почесне місце хаосу,
розмови довгі… але сили в них нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771325
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2018
Важко тонути коли вмієш плавати.
Важко летіти на зустрічний вітер.
Важко іти із чужими кайданами.
Важко всю сутність збагнути.
Прикро не знати для чого живеш.
Прикро ховати від себе всю правду.
Прикро не знати куди ти ідеш,
Прикро рівнятись під одну ланку!
Байдуже звідки, кому і навіщо,
Байдуже хто ти у всесвіті гніву.
Байдуже дивиться в очі місто,
Байдуже… Йде уперед тіло...
Боляче йти по битому склі.
Боляче серцю коли виривають!
Боляче душам бо в лавинній пітьмі
Боляче сльози сухі ковтають….
Важко і прикро,байдуже й боляче…
Жити у світі де кожен за себе.
Без почуттів у людей серце мертве,
Правди нам треба у людство химерне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771324
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2018
Ти кажеш "допоки ще не пізно"........
Та пізно! Пізно.....Ти в мені,моя душа...
Ти не кажи так... бо це ранить грізно.
Ти ж той хто прикрашає це житя....
Ти думаєш...черства і егоїстка...
Емоцій мало...мало почуття...
Та це не так...в душі я зовсім інша.
Така меланхолічна простота…
Ти не кажи так... Із тобою не зрівняється ніхто!!!
Не заслужила я почути ніжні оди…
Та я люблю тебе! Ти моє Щастя й сліз вино.
Тебе в думках і снах цілую навіть і негоди.
Не опишу в простих словах думки…
І почуття ті не можливо описати.
Я обіймаю у думках й кажу: "Прости"....
Хоч знаю!Ні за що прощати....
Не сумнівайся в моїх почуттях.
Я своє серце вже давно тобі віддала...
І не вини мене коли у тобі їх нема.
Я забуваю…Але хочу щоб й мене кохали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018
Як часто чую: “Не ми такі - життя таке”…
І хочеться від цього закричати!
Це не життя! А ми його есе!
Від нас, все те що не можливо описати.
Все більше й більше подумки :"Але"!
Стандартні фрази й натяки без толку. ..
І кожен день без сумніву все те саме.
Лиш тільки зверху змінюєш футболку.
І знову… Й знову… Кожен день все далі!
"Не ми такі, це Світ такий"!
А Світ це що?! Це ми його педалі!
І впасти чи іти від нас ця тінь!
Ми - Світ, без нас його не має!
Ми творимо його й себе.
Жорстоке і нестерпне наше: "Далі".
Все з кожним днем закопує себе….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771179
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2018
Очі як очі...день як учора....
Сонце прокинулось за хмару зайшло...
По небу побавилось крапель напилося,
І тихо за обрій спати пішло.
Вітер як вітер, спини цілує…
Волосся розносить по різні боки.
Квантові хвилі по листям групує,
Б'ється і гладить і знов навпаки…
День як учора та очі втомились!
Спини болять від приливних вітрів…
Пальці торкатись до сонця втомились
Це битись об листя буденність вітрів.
Щось варто змінити…Сісти на стежку…
Ноги жаліти чи знов у біги?
Кажуть дорогу шукати полегшу,
Та як же шукати, коли тунель в нікуди?!
Небо у тінях,серце в приливах..
Знову вирує колапс думок...
Знов парадокс у вже звичних курсивах!
Розум поставив не логічний замок…
Бавиться серце почутим сердито…
Розум не може вкотре боротись.
Кажуть у клітку його посадити.
Та ні це безглуздя,безглуздям укрите…
Віри не ймеш і плинеш у плинність...
Очі злипаються і бачать вже сни.
Стан гоноровості власної повісті…..
Відповідь є та як вірну знайти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770599
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 10.01.2018
Є створіння на землі - безтурботна він натура.
Йому байдуже яка, за вікном температура.
Спить і їсть ,мурчить красунчик,
Він шляхетний котик – мурчик.
Граціозний - справжній пан,
Сторожує свій диван,
Всіх він любить, всім співає,
Вусами й хвостом мелькає.
Колобочком теплим спить.
Навіть в сні пісні мурчить,
Ходить гордо - контролює,
На мишей він не полює,
Просто дуже їх боїться,
Мишка з нього лиш сміється,
Іноді сором’язливий...
А бува і вередливий.
Бавиться з ниток клубочком,
І до киць моргає очком.
Ходить так собі поважно,
А від собак втікає страшно.
Диба шерсть і зморщив ніс,
Він на дерево заліз.
Дивиться, і гострі вушка,
Думає :”от пастка” - бідолашка!
“Але ж я такий сміливий ”,
(просто бачить кицю з сливи),
“Я справжній красень, донжуан ”-
Він стрибає на паркан.
Перший раз такий ривок!
Сам здивований ніврок.
Підкрутив поважно вуса:
“Я для кицюнь така спокуса ”!
Гордо голову підняв,
От біда - паркан зламав!
І щодуху шусть у сніг,
Ледве вилізти він зміг.
“От же лажа! не фурор!
Киця бачила позор”...
Обережно стряс сніжок,
Й демонструє свій стрибок.
От біда, гульк - зачепився,
За гілляку не зловився!
І висить собі бідняга,
Киці звернена увага.
Так бовтався й знову в сніг,
«Що ж таке,та як я міг ”!?
Обережно крок за кроком -
Це йому було уроком.
Та він ним не скористався:
“Я не з тих хто б просто здався ”.
Йде хитає хвостом сміло,
Ще пригод йому схотіло.
І шубовсть під ополонку
Зачепивсь за перепонку!
От біда “ А як плисти!?
Хто прийде мене спасти ”!
Та мовчить наш котик гожий,
Перед кицею він гордий.
Ледве видерся бідняга,
Холодно, на шерсті крига!
Вуса в льоді,хвіст замерз,
Наш сміливець сильно змерз.
Лапкою махнув активно,
Й пострибав демонстративно -
“Хоч не пухнастик як було
Та я красунчик все одно ”!
І бурчить собі під ніс:
“Навіщо я туди поліз?
Краще б я сидів у хаті,
І поспав й погрівся в лапки,
А тепер цілий в бурульках,
Хвостик мій як кантифулька...
Іде по кризі обережно,
Як ті дзеркала вся іскрить,
Там бачить звір страшний сидить!
Увесь лахматий і кудлатий,
І бурулька з вух тирчить!
І став герой наш так мя’вчати,
Так і собака не гавчить!
Налились очі повні страху,
Й він як рване бігцем щодуху,
Не оглядаючись нявчить.
І вітер в вушках лиш свистить.
Аж під ногами сніг скрипить!
Не бачив він страшніше звіра,
А ні у сні ні в нічку сиву!
Заледве лапками посунув.
І киці гордо підкивнув.
Увесь пригнічений поблендав:
“Такого точно не чекав ”!
І бачить кицька так сміється,
Налились сміхом білі личка.
А він спіткнувся і як впав,
Трохи в снігу полежавши.
Розчаровано м`явчав-
“Ото позору я зазнав ”!
Встав,струсився, гульк - собака,
Як злякався наш бідака,
Вже й забув що був примерз.
Розправля пухнасту шерсть
І щодуху мчить додому.
Серце стука по новому,
“Так ніколи не боявся,
Ще ніхто так не сміявся.
Навіщо я пішов у двір?
Не знав що тут страшенний звір ”!
І забігає чим душ в хату,
Й на своє ліжко,як на вату,
Всівся мокрий і кудлатий
Такий від страху стрипухатий,
Погордо дивиться на кицю.
А в неї сльози йдуть по лицю.
Від сміху душиться красуня:
“Не бачила такого дурня:
Такий великий і лахматий,
Та до сих пір такий пихатий ”.
“Та хоч я може і лякливий,
Але зате такий красивий
І кращих мене не знайти ”!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770597
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.01.2018
Привіт, а я прийшла...
Стомилась трохи-
Суть не в тому.
Ти подивись ...
Для тебе принесла
Свою розмову...
Не відвертайся!
Що ж ти так мовчиш...
Поглянь у очі!
Може зрозумію...
Я бачу у душі кричиш.
Та усміхнешся-
Плакати не вмієш...
Вже вечір небозвід голубить...
А я дивлюсь
І далі ти мовчиш!
Мені здається ти мене не любиш....
А ти згадаєш, що було колись.
Вже день новий
розплющив свої очі.
А я дивлюсь,
Ти маришся мені...
Тебе до болю пригорнути хочу!
Та гордість стримує, я буду як і ти...
Ми у мовчанні ступору заснули...
Нам снився сон...Сплетіння наших рук...
І ми серцями притулились...
І слів душі почули звук...
І слів не треба, жестів також!
В очах всі фрази і сліди!
І замість Того щоби плакати
Ми зрозуміли куди йти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018
Задумливий погляд,зосередженні очі.
Чекаєш на щось ,на вдалий момент.
Чекаєш,чекаєш аж ось ніби близько...
Піднявшись біжиш!!!! Та все вкрах і щент…
І знову чекаєш, рвеш душу і руки!
Надієшся, мариш, топчеш на місці!
Ох як же це важко…Чекання це мука!
Гіркі сподівання і мрії чисті...
Чекання всі дні і життя так проходить.
За руку веде сподівань сліпота...
Не бачиш себе... Не бачиш нікого!
Марить жорстоко чекань глухота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770409
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2018
Життя-немов крута дорога.
Ніхто не знає що нас жде.
Що за наступним поворотом,
Куди вона нас приведе.
Що жде нас кожного? безодня?
Бездонний в бурях океан?
В пітьмі тайга, зима холодна.
Сліпі дощі, густий туман?
Ніхто із нас,ніхто не знає,
Що буде з ним в наступну мить,
Що за кулісами чекає?
Й реальний страх в душі болить.
Ось так живеш, лиш думаєш,“що далі“?
А хтось читає вкотре гороскоп:
"Перед водою ви зніміть сандалі",
"Перед війною відійдіть в окоп"…
А хтось на лініях долонь знайде нове звино,
Воно всевладно переймає інші,
В пориві хтось наллє глухе вино,
Й дурманить хміль думки новіші.
Так ми й живем,не відаєм про завтра,
Бо нам не можна знати все…
Наступний день про себе сам подбає,
Хоч страх від безвісті,наляже на лице…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769671
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2018
Бувають моменти в житті,
коли просто не хочеш нічого…
і сонце не світить тобі,
І ти ідеш незкінченним колом.
Втекти б десь далеко від світу,
й знайти цю глуху тишину,
убити усі згадки гніту…
й усе на світі на одному вдиху.
І просто глибоко вдихнути…
повітря як чистий кришталь,
обличчя росою умити..
Розплющити очі на рай.
Відчути смак волі легкої…
і сонця відчути тепло.
побачити світ в видноколі,
узяти для себе добро…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769496
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2018
Колись давно мені сказали:
“Настане твій останній день,
Коли він з’явиться на горизонті
Не знаєш ти, ні я, ні він!
Яким він буде… Чистий, хмарний,
Із сонцем,може дощовий?
Чи будеш ти красивий гарний,
Будеш веселий чи сумний….
Не знаєш ти, я вкотре скажу!
Та і не в цьому навіть суть…
А страшно… Зрозумієш…
Короткі дні твої нічого .
На жаль в цей світ не принесуть”…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769495
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2018
Відцвітає троянда червона.
Символ ніжності і кохання...
Пелюстки опадають в долоні,
Чути жалібні нотки ридання.
Причаїлась до серця безсмертника...
Від негоди теплом укривав.
«Ти розрада й утіха для серденька,
Цілу вічність на мене б чекав!»
Відлітають пелюстки поволі,
І розлука жорстока хлине,
«Не забуду дні ніжні,чудові,
Хай хоч вітер усю забере!»
Так сказав,і роса покотилась,
Пелюстки нахилились в сльозах,
А вона все на нього дивилась,
І розлуки стискав її страх!
Раптом вітер дмухнув безсердечно,
Опустилась троянди краса!
Біль проникла в шипах безкінечно,
Мить розлуки-нещасна пора!
А безсмертник від болі ридає:
«Як же так?Як без тебе вже я?!»
Знову й знову до землі припадає -
«Не іди! світ без тебе сльота...»
Стихнув вітер і небо заплакало.
Знову й знов ціпотів дрібний дощ.
Завмираючи серденько стукало,
Співчутливо журився так хвощ...
А він схилявсь обіймаючи подихом,
Все ж надіявсь вона іще «дише».
Хто ж розбудить тепер ніжним запахом?
І сонети про ніжність напише?
Він все плакав і капали сльози...
Горя більшого в світі нема!
Як вбивають кохання плід грози,
Й відчувати як плаче душа....
Дощ завершив величну трапезу,
В далині десь далеко шумів,
Сонця промінь по листянім лезу,
Зігріти досад таки не зумів...
Чує затишок оди зітхання...
В'яне мужність,жевріє туга,
Це було найщиріше кохання,
Та жорстоке і підле життя...
"На вівтар я б поклав свою душу,
Гляньте квіти усі росяні!
Та без неї страждати я мушу,
Навіщо зорі мені осяйні?!“
І згадались щасливі хвилинки,
Танцювали під Шуберта вальс...
Мить не спиниш,бо час без зупинки!
Надто добре щоб бачити фальш.
«Квіти мої безсмертні, бо вічні!
Та вмирає без тебе душа...
Ніщо,музи усі віковічні.
Мить без тебе - без барвів тайга!»
Так задумавсь й завмер світ трагічно,
Пожовтіли листочки й трава,
Спустились ніч і туман символічно,
Безсмертні квіти,та вразлива душа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767578
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 23.12.2017