Крізь пелену ранкової імли,
Так радісно, натхненно так , ступаю,
У царство пахощів та цвіту буйних трав.
І, наче покривалом, огортаюсь
Духмяним запахом нескінченого літа.
Омивши ноги, в росах диво-срібних,
Вдихаю свіжість ніжного світанку
Й від щастя захмелівши, все ж, п'янію.
І зачаровуюсь... І спокою не знаю,
Вдивляючись в чудесний небосхил,
Де сонце молоде надією жевріє,
І упиваюсь цим... І мрію... Мрію... Мрію!
