Вірю, не вірю... Жду, не діждуся,
Аркуші рву, починаю з нуля...
Стираючи вектори вибраних ліній,
Зигзами буднів зігнувши надії,
Доля укотре веде навмання
Хочу, не хочу... Дивлюсь, не дивлюся,
В дзеркалі ж бачу своє відбиття...
Білим по чорному, чорним по білому,
А надоїсть їй, фарбами сірими,
Доля-поганка малює життя...
