Серед скал неприступного гонору,
Поміж холоду сніжних вершин,
Загубилась колись моя молодість,
Заблукала... Розвіялась в дим...
Погойдавшись на хвилях буремних,
Знавша штиль і нахабність штормів,
Піднімаючись, падала з гребнів
Чемна зрілість... Розбитих човнів...
Не барилась навідавши й старість,
Сивиною вкриває роки,
Не шукаю, у собі я жалість,
Та не так би... Не так би прожив...
