Визираючи з-за стін своєї мушлі,
З здивуванням дивлюся на світ,
Скільки ж в нім, признатися я мушу,
Дивовиж, поміж нещасть і бід
Скільки радості, коли буянням квітне,
Ароматів, в запахах земних,
А яка красот його палітра,
В різнобарв'ї, губишся у них
Птах летить, у захваті чаруюсь,
А виводить трелі, вже й не сплю,
Сонце тішить, радісно милуюсь,
Дощик лиє, крапельки ловлю
Й розумію - світ таки прекрасний,
І закохуюсь, у неба ніжну синь,
У дитячий сміх та очі мами,
Серед цвіту юної весни...
ID:
793894
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 31.05.2018 16:49:49
© дата внесення змiн: 31.05.2018 16:49:49
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
