Кроки... Ви чуєте? Чуєте кроки?
Адже ж довколо вирує життя,
Раптом стрімкі де утрачено спокій,
Часом повільні, буває ж летять
З легкістю вже невагомого щастя
Ледь-ледь торкаючись краю землі,
В них тупотіння парадного маршу,
Танцю кружіння, нестримності біг,
Кроками міряє людство планету,
Зкорює сніжну величність вершин,
Мчиться у війн небезпечні тенета,
Втопчує рештки надії на мир
В моїй країні... Чому? І допоки?
Кроки... Ви чуєте? Чуєте кроки?
