102
Все дужчає моя любов, хоч кажуть,що слабка
Із кожним днем кохаю все сильніше
І хоч спинилася писати Вам рука
Хвалебні вірші, та знаю – я, не той коханню друг,
Хто навесні, піснями солов`їв, розбудить Вас у пору світанкову.
Любов – секрет, а не пусті розмови.
Тому й не чути пісні солов`я навкруг,
Коли приходить літа зріла спека
Бо Філомела чує небезпеку, утратити свою чарівну суть.
Як соловей, вмовкаю іноді і я
Наскучити вам – ось печаль моя.
