Shakespeare. Sonnet 102

102

Все  дужчає  моя  любов,  хоч  кажуть,що  слабка

Із  кожним  днем  кохаю  все  сильніше

І  хоч  спинилася  писати  Вам  рука

Хвалебні  вірші,  та  знаю  –  я,  не  той  коханню  друг,

Хто  навесні,  піснями  солов`їв,  розбудить  Вас  у  пору  світанкову.

Любов  –  секрет,  а  не  пусті  розмови.

Тому  й  не  чути  пісні  солов`я  навкруг,

Коли  приходить  літа  зріла  спека

Бо  Філомела  чує  небезпеку,  утратити  свою  чарівну  суть.

Як  соловей,  вмовкаю  іноді  і  я

Наскучити  вам  –  ось  печаль  моя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735338
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 28.05.2017
автор: Ростислава