весняним загостренням пахнули квіти
усе у повітрі пройнялося болем
коли в одну мить ти не зміг зрозуміти
чому вся душа переповнена горем
німі сподівання і тихі страждання
забуті закриті мов їх не існує
виходять у тихі бездумні питання
а дим сигарет їх усіх компенсує
і втеча від себе лиш марення хворе
ілюзія норми ілюзія щастя
заглянути в себе заглянь же там море
там синії води і хвилі гривасті
на дні причаїлась душа малолітня
налякано дивиться в очі голодні
і все наче в нормі і квіти все квітнуть
і кава гаряча і руки холодні
втопитися важко бо треба ковтати
все море все горе страждання німі
та поки не вип'єш то будеш плекати
весняне загострення в себе на дні