Ні, він не спить, він воює вісні,
Відчай душить, спиняючи серце і криком
Розриває, в нестерпній агонії ніч,
Розбиваючи болем пронизливу тишу
І не ніжність ромашок, в траві луговій,
Не усмішка ласкавої мами,
Сниться вибухів дим і нескінчений бій,
Та поля де скривавлені маки
Він не спить, він воює, воює вісні,
У вогні серед смерті шукає своїх…
