Ні я не сам, та збоку якось пусто,
Сумує постіль, я ж вже не сумую,
Нехай би що там обіцяла осінь,
Усе минеться, як колись минулось
Хай наше ложе нині як барлога,
Нема печалі й не чекаю втіхи,
І не боюсь, коли самотність-хвойда,
Під ковдру якось потихеньку влізе
Якщо не сам, чому ж так одиноко?
Бракує слів? Та ні їх було досить,
А може дійсно все уже минулось,
І недаремно розвела нас осінь…
