У моїй мушлі затишно підчас,
Так тихо-тихо і зовсім спокійно,
Що в спогляданні умирання дня,
Я позіхаю з лінню і повільно,
Та безтурботливо вглядаюсь,
В стрілки хід,
Вслухаючись, у безперервний цокіт
І як муркоче задрімавши кіт,
Прикривши ледве незворушні очі.
Тут вже немає місця суєті ,
Коли вчувається у переливах щебет,
І не гримить таке ласкаве небо.
Саме блаженство залишає слід,
У моїй мушлі, знаючи потребу…
