Той що, що листя падає додолу,
А сонцю мало місця серед дня,
Хіба ж засмутить прохолодна осінь,
Коли в промінні радості до нас,
Прийшло сьогодні довгождане свято,
У ньому втіхи незабутня мить
І крик народження маленького дитятка,
Що десь з минулого сполохано летить
Й несе з собою світу добру вістку,
Про те, що нині народилась ти…
Прийми ж вітання люблячі і щирі,
Завжди щасливо й радісно живи!
