Впала раптово темінь,
Зорі покинули ніч,
З сумом шукаючи небо ,
В собі знаходжу біль
Тихий й зовсім нікчемний
Поїдом їсть нутро,
М’яко печаллю стелить
Й смутком вкриває знов
Моє зболіле серце
Змерзле вже стільки літ,
В холоді свому вперте,
Хто б не лишав там слід
Скільки б не тратив часу,
В спробі пустих зусиль,
Серце моє, не камінь,
Досі чомусь мовчить
